Поеми - Вибрані твори - Поетичні майстерні

ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

2025.08.02 03:57

Смарагдова тиша (корона сонетів). Магістральний вінок сонетів

Сумний полон смарагдової тиші
Диктує щедро скупчення рядків.
Без зайвих слів я щось важливе знищив,
Хоча, принаймні, зовсім не хотів.

Нечутний подих – темне кладовище,
Збіговисько закопаних струмків.
Моє ім’я прописане в афіші,
Це щастя друзів, г

Артур Курдіновський

2025.08.01 02:53

Смарагдова тиша (корона сонетів). Вінок чотирнадцятий. "Пробач мої гріхи, земна Мадонно!"

Висвітлює зелений оберіг
Кохане серце серед безсердечних.
Бездушне царство тіней крижаних,
Цей світ здається надто небезпечним.

О, скільки тут поетів видатних
Не виглядали сильно та статечно!
Під час концерту для глухонімих
Поява їхня дуже недоре

Артур Курдіновський

2025.07.31 01:05

Смарагдова тиша (корона сонетів). Вінок тринадцятий. "Намолені обійстя"

Дорогу від «Ніколи» до «Нікуди»
Побачив ще по той бік сподівань.
Пора б усі рукописи згорнути,
Уникнути прихованих завдань.

Жорстокий ворог, морок «пресловутий»,
Наказує мені залізно: «Встань!»
В руках моїх сокира. Рубонути
Готовий без затримок т

Артур Курдіновський

2025.07.30 01:20

Смарагдова тиша (корона сонетів). Вінок дванадцятий. "Дорога від "Ніколи" до "Нікуди"

Замовкне без причини дивний сміх,
Як добіжить кінця стара платівка.
Майбутнє злобно вдарило під дих.
Виводжу до минулого листівку,

Туди, де залишки прозорих криг
Міняли від зими свої домівки.
Я радо, посеред калюж брудних
Переглядав дитячу кінопл

Пиріжкарня Асорті

2025.07.29 18:33

Порошкова плетениця

бажав ділитись генним кодом
данило майстер з усіма
та де набрати стільки люду
нема

II.
нема й здоровя щоб ділитись
а малахітниця стара
і любить скриньки й компліменти

Артур Курдіновський

2025.07.29 01:48

Смарагдова тиша (корона сонетів). Вінок одинадцятий. "Солодка мрія"

Веселонько! Тебе не повернути!
Напам’ять вивчив дивні кольори.
Кричуща справедливість самосуду!
Безкарність врешті-решт перебори!

Хіба що знову мовчки проковтнути
Образу. Гучно плакати навзрид.
Шукати кульки вилитої ртуті,
Знаходити фатальний той

Артур Курдіновський

2025.07.28 03:49

Смарагдова тиша (корона сонетів). Вінок десятий. "На перехресті споминів"

Покриє, наче саван, білий сніг
Будиночок, де панувало літо.
Строкатий джміль на крилах чарівних
Літаючи, щасливо міг прожити.

У чергуванні холоду й відлиг,
А потім – між тюльпанами і житом,
Під впливом сонця променів ясних
Повірила в добро душа в

Артур Курдіновський

2025.07.27 05:51

Смарагдова тиша (корона сонетів). Вінок дев'ятий. "Щоденники неактуальних свят"

Забуті чи порушені статути
Давно покрив багаторічний пил.
Щось невідоме може затягнути
Туди, де вже немає більше сил.

Триматися. Нав’язана спокута
Веде до недоглянутих могил.
Вони не згодні навіть натякнути
На віру в міць нескорених світил.

Артур Курдіновський

2025.07.26 02:07

Смарагдова тиша (корона сонетів). Вінок восьмий. "Одвічній правді - бути!"

Все дивиться на небо весняне
Моя душа, рятуючись від згуби.
Провадження до мене позовне
Навколишні світи складають грубо.

І тільки щось далеке, рятівне
Перемагає звук сумної туби.
Боїться сьогодення нищівне
Минулого, яке ще й досі любо.

Артур Курдіновський

2025.07.25 07:11

Смарагдова тиша (корона сонетів). Вінок сьомий. "Засяй яскраво, зіронько зелена!"

Надія, непомітна сіра миша,
Ховається від злої сарани,
Бо світ навколо сильно погрубішав,
Все менше віри. Більше сивини.

Оглухнути. Принаймні, так зручніше,
Коли лише плювки та стусани
Зробили справу. Діамант мутнішав,
І, мов знущання, крик: «Дав

Артур Курдіновський

2025.07.24 05:47

Смарагдова тиша (корона сонетів). Вінок шостий. "Серед крапельок роси"

Де серце із полегшенням зітхне,
Там більше вже не буду сумувати.
Покинувши приміщення чумне,
Я припинив шукати винуватих.

В обличчя вітер весняний дмухне,
Життя чуже так легко прикрашати!
Порожнє гасло, пафосно-гучне,
Відправлю, наче злодія, за ґ

Артур Курдіновський

2025.07.23 03:25

Смарагдова тиша (корона сонетів). Вінок п'ятий. "Дотик дбайливого квітня"

Кудись в минуле, а, можливо, й вище
Безпосередньо прагнув перейти.
Загублене кохання відродивши,
Зі щастям тихим був би знов на «ти».

Навколо подивитися пильніше,
Звільнившись від обіймів самоти!
Побачити, як білим снігом вкривши,
Моя зима відтво

Артур Курдіновський

2025.07.22 03:43

Смарагдова тиша (корона сонетів). Вінок четвертий. "В минуле!"

Душа моя зібралась у турне,
Вона давно на себе вже не схожа.
А біла хмара, молоко парне,
Забутися, принаймні, допоможе.

Немов дитинства гойдалку гойдне
Щось недосяжне, радісне, хороше.
Згадається солодке і смачне…
Будь ласка, хай це все триває до

Артур Курдіновський

2025.07.21 03:13

Смарагдова тиша (корона сонетів). Вінок третій. "Подорож душі"

Примхлива доля мемуари пише…
О, скільки назбиралося книжок!
Ну що ті літери істотам хижим?
Пронизує вже холод до кісток.

Сьогодні я – лише пустельник піший.
А прохолодної води ковток
Для мене набагато був милішим,
Ніж звуки пустотливих балачок.

Артур Курдіновський

2025.07.20 00:48

Смарагдова тиша (корона сонетів). Вінок другий. "Примхлива доля пише..."

Назустріч снам запрошує мене
Не виправдана дійсністю надія.
Я знов будую речення складне,
Здогадуючись: кожний гість – месія.

Побачу сяйво – синє, крижане,
Йому червоне – явна протидія.
Гарячий колір високо стрибне…
Питання: чи когось він пожаліє

Артур Курдіновський

2025.07.19 02:25

Смарагдова тиша (корона сонетів). Вінок перший.

Сумний полон смарагдової тиші
Читає гордовито свій вердикт.
Підходжу до судді свого все ближче,
Бо слухати про себе правду звик.

Він повністю правий. Йому видніше,
Для кого хто – безцінний рятівник.
Минуле стало чорним попелищем,
А я над ним – зн

Іван Потьомкін

2025.06.11 11:58

Умань (літо 1768 року)

Лежать ляхи з юдеями,
Що за гарний викуп
Сторгувалися з Максимом,
Як із скрути вийти.
Вийти вийшли,
Та не в ті ворота.
А міська голота,
Себто ті,
Хто, як багатирі,

Артур Курдіновський

2025.05.31 22:53

Смарагдова тиша (корона сонетів). Передмова Ярослава Чорногуза

ФІЛОСОФІЯ ЗНЕВІРИ З ПРОБЛИСКОМ НАДІЇ

Парадоксально, помітив у власних спостереженнях на прикладі історії української поезії, принаймні після усталення української літературної мови таке: якщо вести відлік від Тараса Шевченка, який не римував майже

Олена Побийголод

2025.03.26 10:38

Про Вітьку Корабльова і Ваню Диховичного (1970)

Із Володимира Висоцького

I.

Початкове слово
про Вітьку Корабльова
й дружка його одвічного
Ваню Диховичного.

Вікторія Осташ

2025.03.18 02:18

Мікропоема повертальности

повертається камінь на місце падіння
повертається злодій на місце злочину
і сновида вертається за сновидіннями
а у тебе поете які збочення?

© Вікторія Осташ, Поетаріум, 2025

Сонце Місяць

2025.02.23 08:16

апарт

давня хата скраю
небо понад нею
мов урочі шати

просто попд хату

Олена Побийголод

2025.02.21 09:40

Гомерова Одіссея, напівгекзаметром на ясну́ мову перелицьована

Епічна поема

Еней був парубок моторний...
Але – не згірш і Одіссей.
Тож, доки мелють наші жорна,
продовжмо звичай славний сей!

Розділ перший(День 1-й. Ітака)

Борис Костиря

2025.01.18 19:58

Пізнання

Сергія розчарованість штовхала
В пияцтва невимовну простоту,
У ті відомі рятівні лекала,
Де кожен знайде відповідь просту.

І друзі розбігались полохливо,
Почувши про якусь його біду.
Були вони не друзями, можливо,
А видимістю дружби на льоду

Євген Федчук

2024.10.24 14:20

Тарас Трясило

Сидять діди під корчмою, згадують минуле,
Коли кров була гаряча та молоді були.
Згадують літа далекі, як козакували.
З ким билися та в краях яких побували.
Більшість згадують про Хмеля, бо ж із ним ходили,
Під Зборовом, під Корсунем ляське вій

Євген Федчук

2024.09.01 15:26

Русь Велика

Вступ
Сонце піднялось високо та гріє не надто,
Бо ж вже осінь і холодний вітер з моря віє.
Добре, хоч сьогодні з неба мжичкою не сіє.
Днів таких от, як сьогодні, зовсім небагато.
Тож сів старий на колоді на березі моря.
Сонцю лице підставляє, мружи

Борис Костиря

2024.06.02 22:46

Істина

Я загубився у гаях понять,
Я віддалився від людей натхненно.
І нависає видиво проклять,
Що поселились на землі нужденній.

Розчарувавшись в марноті доби,
Я поселився в лісі одиноко
І слухаю мелодію дубів,
Розгадуючи ребуси сороки.

Іван Потьомкін

2024.05.09 12:44

Один із зграї лебединої

Час не наспів іще для газових печей.
У Сталіна ще Гітлер тільки вчиться,
Як нищити людей.Чужих, щоправда, не своїх.
Далеко фюреру до комуністів.
***
Було їх п’ятеро у лебединій зграї –
«П’ятірне гроно нездоланих співців».
Лиш двоє з них зуміли уціл

Іван Потьомкін

2024.04.26 23:36

Ісус в Ірода Антипи

Ірод Антипа (подумки):
«Так ось який він.
(уголос): Бачу, не дуже гостинно прийняв тебе Пілат.
Не повірив, що ти цар юдейський?
Мав рацію: навіть я поки що не цар .
Чекаю на благословення Риму.
А ти вдостоївсь титулу цього від кого?
Від народу? Але

Євген Федчук

2024.01.11 19:53

Микола Капуданпаша

Вставай же, синку! Досить уже спати! –
Над вухом батьків голос прогудів,
Немов хто поряд вистрілив з гармати
І гарний сон миттєво відлетів.
Микола підхопився. «Де це я?» -
Майнула думка. Але вмить пропала.
Бо ж батько не один над ним стояв.
Два коз

Євген Федчук

2023.08.06 15:35

Пригоди козака Степана

Над балкою легкий димок здіймавсь,
Можливо, від маленького багаття.
Та хто там, скільки – як то можна взнати?
Отож, Степан в траві тихцем скрадавсь.
А він чудово знався на цій справі –
Ніщо не трісне й не зашелестить.
Частенько завмира на якусь мить

Євген Федчук

2023.05.25 18:13

Морські походи запорожців на Стамбул у 1624 році

Розпростерши білі крила, пливуть Чорним морем
«Чайки». Вже аж під Стамбулом опиняться скоро.
Поки турки під Кафою вовтузяться з ханом,
Козаки з Січі зібрались в гості до султана.
Отаман на першій «чайці» вперед поглядає,
Десь турецький берег скоро з’

Олена Побийголод

2023.05.11 11:17

Про Федота-стрільця, хвацького молодця (1985)

Із Леоніда Філатова. Казка для театру

В цій письменній стороні
пишуть навіть на стіні.
Стати з усіма нарівні
закортіло і мені!

Дійові особи:
• Цар

Ніна Виноградська

2023.04.20 18:41

Три Василі

Присвячую вірним синам України:
Василю Симоненку
Василю Стусу
Василю Сліпаку

Розділ I

Кал

Євген Федчук

2023.03.30 14:45

Скір із роду Арсака

Полуденна спека поволі на спад вже пішла,
Камінна дорога не так припіка босі ноги.
Затихли Афіни, сховалися в кокона свого
І тиша поволі над гамірним містом лягла.
У темному небі яскраво засяяли зорі,
Знайомі сузір’я, хоч трохи, немов не такі.
Як ба

Ігор Герасименко

2023.02.26 16:17

Ранкове алегро

Мчи, поете, маршруткою вдаль
золотистим і листям, і містом.
Нагорода очікує, вдай,
і поблискує солодко-близько.

Мчи, поете, натхнення ввімкни,
не проґав – десь приблизно о восьмій.
Погляд ввесь потонув у вікні.
На зеленому «Спринтері» в осінь

Євген Федчук

2023.02.23 19:32

Татарчук (Оповідь з часів Хотинської війни)

Він степом гнав коней крізь день і ніч,
Пересідав з одного на другого,
Не мав й на хвильку зупинитись змоги,
Адже важливі вісті віз на Січ.
Він на Січі відколи пам’ятав,
Між козаків з малого зовсім виріс,
Тож у козацьке братство вірив щиро
І братчи

Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів