•  Епітафія: Убієнним жінкам молодим і їх ненародженим дітям…

Ні сирен, ні тривог… від руїн сивий дим…
Палахкоче свіча… Вітер дме верховіттям…

•  Хай не минає!..

Літо – по літі… По лІтах – літа…
Човник пливе. Зелен-хвилечка грає!

•  А що, коли слово тендітне...

А що, коли слово тендітне
В мені оживе і розквітне,

•  Що ж…

… Що ж, коли вітер свище –
Хочеш того, чи ні! –

•  "Обжинкове весілля" (ігровий сценарій обряду Обжинок)

ОБРЯД давньоукраїнських ОБЖИНОК, або «ОВСЯНИ ВЕЛИКОЇ»

•  Колискова для Львова

Шепіт весни над містом
В шелесті яворів…

•  Кажімо більше ніжних слів

Кажімо більше ніжних слів
Знайомим, друзям і коханим.

•  Коли Душа летить до білих зір... (пам'яті Василя Сліпака)

… коли Душа летить до білих зір,
тоді ніщо не спинить того лету –

•  JOHANN WOLFGANG VON GOETHE «FAUST» (переклад)

(фрагмент фіналу)

•  Січень. Війна. Свіча, як сльоза.

Січень. Війна.
Свіча, як сльоза – черлена…

•  Новорічне (і Різдв'яне водночас)

...І Новий Рік, і це Різдво --
як остроги́... як остороги...

•  Сьогодні чорно так душі моїй...

Сьогодні чорно так душі моїй.
Сьогодні так думкам моїм свавільно.

•  А нам ще много жита треба вижати…

…а нам ще много жита треба вижати…
…а нам ще в цьому пеклі треба вижити…

•  Благословенні люди і зірки...

Благословенні ЛЮДИ і ЗІРКИ…
Благословенні зорі, що під Богом…

•  Коли паде в саду лапатий сніг…

Коли паде в саду лапатий сніг,
Коли в душі жива зимова казка,

•  На осінь звично в небі переміна

На осінь звично в небі переміна:
Ідуть дощі… кружля відлетний птах…

•  Богданові Козаку з нагоди уродин

…А що, Богдане, чи ТЕАТР – не ноша
На все життя – до праці й до меча?!

•  Буде ніч листопадова...

Буде ніч листопа́дова,
буря над бором, пітьма…

•  "Сизов чайков собі заячу..."

Сизов чайков собі заячу, я собі закигичу,
На сліди, на твої упаду наболіло грудьми.

•  Як же мені…

Як же мені не кохати – вітер жу́ру носить,
Як же мені не співати, коли серце просить…

•  ...І вкотре на зорі ми пролистаєм казку...

…І вкотре на зорі ми пролистаєм казку
Про Зло і про Добро, і про малих людей,

•  Прообраз дзвону - КАЛАТАЛКА

… І днесь заб’є цілюще джерело –
очистися, утвердися, о муже!

•  Ну щоб, здавалось, за дива...

Ну щоб, здавалось, за дива:
І ще одне минає літо,--

•  Коли ти дивишся на мене...

Коли ти дивишся на мене, як на камінь,
так хочеться котитися шляхами,

•  Принеси мені... сонця!

Принеси мені Сонця у широких своїх зіницях –
щоб пекуче проміння розтопило колючий сніг.

•  Не зрань мене жорстокістю своєю...

Не зрань мене жорстокістю своєю,
Бо я, як пух кульбаби, нетривка.

•  На Купала: ворожіння на вінках

Остання свічка згасла над вінком.
Пливи, пливи… Шукай своєї долі.

•  Італійська школа живопису "Плачна Марія-Магдалена"

О Магдалено, ти є грішниця,
Ти просто жінка, ти - як всі.

•  Картина художника Мартіна Яблонського "Розп'ятий Христос"

… і ти опам’ятаєшся колись
ще пам’яттю загубленого русла,

•  Ностальгія

Крапотітиме дощ… Через ніч крапотітиме дощ.
Ти у літньому сні не уникнеш про щось шепотіти.

•  Йоганнес Бехер. БАХ (переклад з німецької)

Вітаючи усіх з календарною Весною, даруючи жінкам перші промені ще не зовсім весняного сонечка, згадалося мені моє студенство, перші сходження у світ поетичної творчості у Львівському літоб'єднанні "Гроно", в секції поезії старого Клубу Творчої Молоді та університетській літстудії "Франкова кузня". Серед тих ненадрукованих поезій є і власні, і переклади з німецької, бо вчилася я у школі з поглибленим вивченням німецької мови і на початках активно перекладала німецьку класику. Ось знайшла рукопис, на жаль, без оригіналу. Нехай іде в люди)))...

•  Коли в залі погаснуть вогні...

Коли в залі погаснуть вогні,
Коли врешті притишеться свято

•  ...і світ цей земний возлюби!

Над серцем палаючим тричі свіча засльозиться –
Над серцем палаючим зблисне одвічний вогонь…

•  Ірина Вовк. "ВАЛЬС РОЗЛУКА" Лисенка. Медитації

Ти ж мені, осене, наворожила любов,
Жовтня багрянцями літ оповила кохання…

•  Янка Купала. СПАДЩИНА (переклад з білоруської)

В другій половині 70-их років ХХ століття у нас в Україні добре був знаним білоруський ВІА "ПЕСНЯРИ", в репертуарі якого було дуже багато автентичних білоруських текстів. Серед них - провідним і візиткою цього колективу була пісня "Спадчына" ("СПАДЩИНА") за поезією Янки Купали "Родны край", написаної в 1918 році.

•  …І сік калини на устах...

…І сік калини на устах, і образ чистий і прекрасний,
Коли витає диво-щастя і спів злітає, наче птах.

•  Вже весна. І пнуться первоцвіти...

Вже весна. І пнуться первоцвіти
На промерзле груддя… а проте –

•  Тим, що у небі високім лишились навічно...

…Ті, що у небі високім лишились навічно,
Ті, по котрим їх родини довічно голосять –

•  Поетам-побратимам під Новий рік

…Що ж ми, оті що будні в свято
Перетворили (і не раз!) –

•  Старовинний романс "О не іди..." (переспів)

О не іди, побудь ще хвилю,
Так серце радістю зійшло.

•  Інтерпретація Міцкевича "До М***" (фрагмент)

Очі, забудьте! - почую відразу..
Геть з мого серця! - і в серденьку стужа.

•  Собі на День народження

…І так мені хотілося б сказати,
Що ще далека відстань до розплати,

•  Хочеться світла і літа...

Хочеться світла і літа,
І смаку ожинного ще…

•  Стрітення (дитяче)

Якось дниною ясною
Стрінулась Зима з Весною.

•  "…а ще раніше пан Василь встав…" (тексти "Меланки та Василя")

Щедрувальники під вікнами хати:

•  Вертеп з Галичини, переспіваний на новий лад...

І ПАСТУХ: Слава Богу, добрі люди,
І мир цьому дому,

•  ...І ми ще діти - милі та веселі…

…і ми ще діти – милі та веселі…
І хата, наче світиться, нова –

•  "Все думалося: дзеркало тривке..."

Все думалося: дзеркало тривке
супроти років су́єтного плину,

•  "Костел Магдалени. Звучить орган"

Звучить орган в соборі Магдалени.
Бах... Фуга і токата ре мінор.

•  "Моя любове, сухолиста гілко..."

Моя любове, сухолиста гілко,
Болить мені твоя плакуча мить.

•  "Прелюдія"

Той розкутий голос жовтизни
Переможно володіє світом.

•  "У часоплину вища зваба є"

У часоплину вища зваба є,
І знову вічна крутиться спіраль:

•  Три дивні дивиці...(Віри, Надії, Любові та матері їх Софії)

Три дивні дівиці,
три се́стри-сестриці,

•  Фреска "Скоморохи"

То буде мить ранкового прозріння,
як вереснева пастораль осіння –

•  "Дві ружі" (старовинний романс, переспів)

Випарів краплини – сльози небайдужі -
Затемняють синій різьблений кришталь.

•  Театр "МЕТА": Свято Івана Купала (сценарій)

Громада обирає Війта.

•  "...і ти, мій друже, будь мені..."

…і ти, мій друже, будь мені зі мною, -
Шепоче серце лірою-струною,

•  "Пісня Життя"

Пісня Життя… ці святкові пташині акорди,
що волають з вершин: «пробудись!»…

•  "По дорозі у Казку"

У щастя до тебе, насправді, багато доріг...
Розглянься навколо - то шлях "По дорозі у Казку".

•  "Як кошеня до рук і до грудей..."

Як кошеня до рук і до грудей,
голівкою м'якою в підборіддя --

•  "Ангелу-охоронцю замість молитви"

Мій Ангеле, храни мене у колі
людей найближчих, кровію спорідних.

•  "Я... гілочка-гагілочка" (дитяче)

Я... гілочка-гагілочка
над пупляшком дитини...

•  "Політ над гніздом"

Веселково Великдень майнув над Шевченківським гаєм.
Писанково Христос воскресає в пасхальних хлібах.

•  "Привеликодні Страсті"

Буяє весна, та не зовсім…
Чи то павутинки в волоссі?

•  "І прийде в Україну Чорновіл..."

… І прийде в Україну Ч о р н о в і л…
У небеса скипіло споночілі…

•  "Епітафія"

Прилинь до мене, радосте моя…
Літа між нами плинуть течією,

•  Роковини Тараса. Дзвонять дзвони...

Які Тарасу сняться вівтарі
на тій горі, на тім стрімкім узвишші…

•  "Ох, шалена, утишся..."

Ох шалена, утишся, весна ще он-он на порозі,
Чом же так невгамовно у тиші снуються думки?

•  "Блакитні сонця, прокидайтеся..."

Блакитні сонця, прокидайтеся – вже бо серцю ясніє… весніє…
Не уйметься пташатко на гілочці, ач, співає – збитошне!

•  "Білий" вірш

Фантоми рис, окреслених зненацька,
олюднені міські панорами і лабіринти днів,

•  "Такі змерзлі, холодні очі..."

Такі змерзлі, холодні очі…
Що ти в них приховала? – муку

•  "Майдан: на 4 роковини"

Ромчику… Гурику… Очі твої тернові…
Поле Життя несходжене… тихо на Полі Крові…

•  "Сотні, що йде у Небо..."

…Не гасне, не вмира – витає Дух Свободи,
На Світло наверта, де ве́рші голубі…

•  "У нас в очах доби трагічні очі…"

У нас в очах доби трагічні очі -
одвічний страх... пустелі... потолочі...

•  "Як сотворила тебе мама"

Хочеш знати, як це сталось?
Звідкіля дівча це взялось? –

•  "Звідки ймення Устя, Устя-Златоустя"

"ЗВІДКИ ЙМЕННЯ УСТЯ, УСТЯ-ЗЛАТОУСТЯ"

•  "Скажи мені правду, якою б вона не була…"

Скажи мені правду, якою б вона не була…
Про місяць упо́вні… Про два лебединих крила…

•  "Зазиває Зима місяць Лютий..."

Зазиває Зима місяць Лютий, свій посох даруючи...
Знов вальсує сама, про січневе уже не сумуючи...

•  Мелодії Едварда Гріга: "Мій лебідь"

Мій лебідь білий, о мій легкокрилий,
чом не тішиш ти серце,

•  Мелодії Едварда Гріга:"Пісня Сольвейг"

Зима відійде́ і весна відцвіте,
і весна відцвіте…

•  "Віддання Водохрещ. Замовляння"

Білим по білому.
Білим по білому

•  "Юносте, Ваша Величносте"

Юносте, Ваша Величносте,
Божих Дарів благодать…

•  "Ота вода… о, та чудна́ вода…"

Ота вода… о, та чудна́ вода –
підступна і манлива, наче зрада…

•  "Між Землею і Небом" (вальс)

Коли вітер накине на тебе пеле́ну зі снігу
і твій погляд зависне, як висне захмарена синь -

•  "Оком, чи словом, чи співом..."

Оком, чи словом, чи співом,
чи то нечистим посівом –

•  Вертепні образки: «Марсельєза»…

Предивна ніч – займається Зоря,
Пречиста Мати, вбрана у намисто,

•  "Звеселіє Зима..."

Звеселіє Зима. Захмеліє Зима. Захурделиться…
Снігом білим лапатим під ноги рипуче простелиться.

•  "Поколядь для маленького вертепчика" (вертепні віншування)

Віншує АНГЕЛИК*:

•  "Старі слова різдвяного вертепу" (текст вертепного дійства)

(за Семеном Дійовичем та іншими галицькими пастирками).

•  "З неба, суші і води…"

З неба, суші і води
свята йдуть до нас сюди.

•  "На горі, на крутій, сивий Дух-Прометей…"

…На горі, на крутій, сивий Дух-Прометей
освітив наші руки і помисли,

•  "Ліхтар"

Горів, надихаючи світлом перо,
Тремтів, від бажання нам руки зігріти…

•  Новорічне

За ту Любов, що серце зігріва,
за тих людей, що поруч, крок за кроком

•  "Новий рік" (дитяча пісня)

Новий рік, Новий рік –
Добрий він чоловік:

•  "А поради не буде уже ні від кого…"

…А поради не буде уже ні від кого – ти сама собі пані!
(Везуть сани кленовії пані у срібнім жупані)…

•  "На відстані любові за пів кроку..."

На відстані Любові, за пів кроку,
наближення Різдва, Нового року –

•  "Пори року" (дитяча пісня)

Придумала Мама донькам імена:
Ось Літо і Осінь, Зима і Весна!

•  "Ой хто-хто Миколая любить..." (сценарій)

АНГЕЛ: Добрий вечір вашій хаті! Слава Йсу!
ДІТИ: Вечір добрий! Слава навіки!

•  "Миколая: Мамі на мирні сни..."

Якби на квітоньки – та не морозами,
На змерзлі вітоньки – та з неба грозами,

•  Зима: "Ріо-Ріта" 2017

Віє вітер, віє вітер – зимня заметіль...
Книга Пам’яті відкрита – музика відтіль...

•  "Подражаніє Булату Окуджаві: "А юный тот гусар..."

Амаліє юна, ще бал твій попереду, звісно ...
Ще юний гусар з ескадроном вривається в місто,

•  Сумерк

Ще кілька слів про Час, що час у чарах гусне -
шумує, як вино, струмує, як вода...

•  І хто склав притчу про старих ворон...

І хто склав притчу про старих ворон,
І хто сказав, що око в них вороже.

•  "Прощатися не слід..."

Прощатися не слід. Ось бачиш – відмерзання
завмерлої сльози на зімкнутих устах.

•  Мавчине...

Уста Земель в зомлілих кольорах –
так, зрештою, перероста у прах

•  "...І коли наречеться листопад..."

І коли наречеться листо́пад розлучником душ,
І коли нам до завтра дожити сумнівним здається –

•  "Магія: світло-тіні"

Коли довкола безконечно чорна
тебе мана́ злиденна огорта,

•  "Ця пора опадань… Ця сльота ностальгійно-осіння"

Ця пора опадань… Ця сльота ностальгійно-осіння
Крізь завісу небес журавлиним ключем промайне.

•  «Покотися, перстенино, по зеленім дуб'ю» (сценарій весілля в Галичині)

Ведучі (разом): - Ой заграйте, ангелочки,
В золотії гуселочки.

•  "Срібна павутина"

Павутина срібна залетіла в коси,
А на призьбі літо квапиться спочить.

•  "ПАЛЯТЬ ЛИСТЯ", або "СВІТЛА ШАНСОНЕТКА"

"Панно Світла, добрий вечір", --
листя падає на плечі!

•  "Натюрморт з жоржинами"

Жоржини зів'ялі – торішні опа́ли опалі,
розніжено вітер гойдає засніжені далі,

•  Епітафія "КОРАЛОВИЙ ПЛАЧ"

Коралові сльози намистом – крап-крап…
Мій біль, наче бурий ведмідь-косолап -

•  "ЛЮБОВ СВЯТА" (авторська пісня)

Хто звик любити світ земний,
той в хмари погляд не зверта,

•  "Тужливо, себто "ЛЯРГО"

Сумуєш, липко? Ти в передчутті
зимової крилатої дороги.

•  "Лапатий метелику, видно. це доля..."

Лапатий метелику, видно, це доля:
Моя кімната – твоя неволя.

•  "...І пошлю на вас Змія", або "Щит для Дракона"

Я покличу сюди метелика
із предивної, ластівко, казки –

•  "Храни мене, мій Ангеле, храни…"

Храни мене, мій Ангеле, храни
супроти чарів Змія-Сатани,

•  "… А серденько, серденько… все-таки б'ється воно"

... А серденько, серденько... все-таки б'ється воно –
сльотливе, як осінь, як листя осіннє, тремтливе...

•  "І коли Златоуста до скрипочки серцем прилине..."

І коли Златоуста до скрипочки серцем прилине
Ви, Маестро, тоді заховаєте усміх у вуса,

•  "Шопеніана. Лист у вічність"

Не склалося. Я вас люблю, Соланж,
але так сталось, ви тепер заміжня.

•  FRANZ SCHUBERT "SERENADE" - ФРАНЦ ШУБЕРТ "СЕРЕНАДА"

Пісне моя, лети з благанням
тихо в пізній час.

•  Yohann Wolfgang von Goethe «HOFFNUNG» (Йоганн Вольфґанґ фон Гете «НАДІЯ»)

Schaff, das Tagwerk meiner Händе,
Hohes Gluck, dass ich’s vollende!

•  "ТРИ ДИВНІ ДІВИЦІ…" (Віри, Надії, Любові та матері їх Софії)

Три дивні дівиці,
три се́стри-сестриці,

•  "ГОНДОЛІ-ГОНДОЛІ, ГОНДОЛА…" (пісенне)

В легкій гондолі леді привітна
пісню співає, п'яна від мрій.

•  "ТІРІТОМБА…" (пісенне, ліричний жарт)

Кожен вечір, кожен вечір йду до моря, -
там красуня, як та зо́ря...

•  Ейтор Вілла Лобос. Бразільська «BACHIANA №5"

Під вечір на хмарах рожевих, прозорих,
у простір фантазії линуть чудові…

•  Ейтор Вілла Лобос «О PALLIDA MADONNA»

ЕЙТОР ВІЛЛА ЛОБОС. СОЛОСПІВИ
(з латиноамериканських поетів поч. ХХ ст.)

•  "Про тітку Осінь" (дитяче)

Яснолиця тітка Осінь
Дітям кошики розносить:

•  "В вечірню сутінь осінь погаса..."

В вечірню сутінь осінь погаса.
Багряно клен прощається із листом.

•  "Ну, що ж стріляй! Так навіть буде краще…"

Ну що ж, стріляй! Так навіть буде краще:
не встигне й відболіть – розверзнеться пітьма.

•  "Холодно..."

Таки не по-буденному вершить
над нами суд блаженна веремія –

•  "Терновий цвіте..."

Терновий цвіте,терновий цвіте –
Зма́яні віти – шлюбне убрання…

•  "Принцесо Діано, шляхетна принцесо Уельська…"

Принцесо Діано, шляхетна принцесо Уельська...
Піано-п'яніссімо арфа тонує анге́льська...

•  "АMORI VITAM IMPENDERE"

«Amóri vitam… vítam impendére…» -
рука Старої і Нової ери…

•  "ТИ ПЕРЕЙШОВ ЦЕЙ КВІТНИК..." (За музикою Ейтора Вілла Лобоса)

... Ти перейшов цей квітник, де впала твоя хустинка,
Цей біложасминний крик - архангела чиста сльозинка...

•  Варіації на тему "Пращай"...

Відтак, мій друже, мовлено “пращай”…
Чутливо так сльоза ряхтить на віях.

•  "Блукаючим"

... ще хвилинку, ще хвилечку зважу –
я нічого тобі не скажу –

•  "Мить, коли розпускаються пупляхи..."

Мить, коли розпускаються пупляхи
і в'януть троянди –

•  "Вічна Наречена"

Горі Маківці маками цвісти,
вбиратись в трави і в хрести з берези,

•  "У вінок Шашкевичу"

Відкинь той камінь, що ти серце тисне, -

•  "Сіє сонечко світло промінне..."

Сіє сонечко світло промінне – добри́день вам, люде, –
О… такого дзвінкого світання мо’ більше й не буде!..

•  "Таки на осінь меркне Світовид…"

Таки на осінь меркне Світовид…
(Осінній смутку мій, осінній жалю!)

•  "Коли на луках го́йних Мармореї..."

Коли на луках го́йних Мармореї*
моя душа спочине від турбот,

•  "ДОЩЕЧКОВА ЧИТАНКА: Що заповіли русам їх пращури"

Дощечка 7Ж
Течуть ріки великі на Русі,

•  "ДОЩЕЧКОВА ЧИТАНКА: Що заповіла русам хоронителька небесних лук - Марморея"

Дощечка 3
«Тримайтесь, браття наші, плем’я за плем’я,

•  "ДОЩЕЧКОВА ЧИТАНКА: чого б'є крилами птиця Матирсва"

Дощечка 8
Б’є крилами М а т и́ р с в а – с л а в а і каже

•  "ДОЩЕЧКОВА ЧИТАНКА: Звідки світять нам душі пращурів"

Дощечка1
… то душі пращурів наших дивляться на нас…

•  "ДОЩЕЧКОВА ЧИТАНКА: Хто числить дні наші"

Дощечка 11Б
…а Ч и с л о б о г числить дні наші

•  "ДОЩЕЧКОВА ЧИТАНКА: Чому в Триглава три голови"

Дощечка 11А
Се бо тайна велика єсть, бо ж С в а р о г –

•  "ДОЩЕЧКОВА ЧИТАНКА:За що ми хвалимо Сварга"

Дощечка 11А
Хвалимо і С в а р г а , діда божого,

•  "ДОЩЕЧКОВА ЧИТАНКА: Хто нашу землю і звізди держить"

Дощечка 11А
І богу С в і т о в и д у славу речемо,

•  "ДОЩЕЧКОВА ЧИТАНКА: Що то є Яве, Праве і Наве"

Дощечка 11А
...живоття наше суть Я в а єсть текуща,

•  "ДОЩЕЧКОВА ЧИТАНКА: Як Яро ярину родив, Купалво у воді купав, а Лад давав любов і лад"

Дощечка 7Г
Прощайся, народе мій, з Ладом

•  "ДОЩЕЧКОВА ЧИТАНКА: Про огнекудрого коваля Перуна і його прізвиська"

Дощечка 12
Коли сонце сяє, співаємо хвалу…

•  "ДОЩЕЧКОВА ЧИТАНКА:Яка Гора Красна?"

Дощечка7А
Ту бо діємо на спомин гори

•  "ДОЩЕЧКОВА ЧИТАНКА: Звідки свята ідуть до нас"

Дощечка 3А
…Отак маємо боронитися від ворогів,

•  "ДОЩЕЧКОВА ЧИТАНКА:Як Колендо розмальовував Яр"

Дощечка 11Б
…Сивий Яр…

•  "ДОЩЕЧКОВА ЧИТАНКА:Що дав Дажбо русам і як вони йому дякували"

Дощечка 4А
…їжу і питво за часів своїх до смерти…

•  "ДОЩЕЧКОВА ЧИТАНКА:Хто наші пращури і чиї ми внуки"

Дощечка 8А
…ми співаємо, що єсьми р у с и,

•  "ДОЩЕЧКОВА ЧИТАНКА:Хто навчав русів орати землю"

Дощечка 15Б
В л е с о научив землю орати пращурів…

•  "ДОЩЕЧКОВА ЧИТАНКА: Яку жертву беруть боги Русі".

Дощечка 4Б
Боги Русі не беруть жертви людські, ані животини…

•  "ДОЩЕЧКОВА ЧИТАНКА: Про дев'ятисилу траву сураж і суру"

Дощечка2Б
І потяглися ми до полудневого з е л е н о т р а в' я…

•  "ДОЩЕЧКОВА ЧИТАНКА: Яке життя було в Русів"

Дощечка 2А
Зела бо знали і творити сосуди печені в огнищах, а були гончарі добрі…

•  "ДОЩЕЧКОВА ЧИТАНКА: Звідки походять Руси"

Дощечка 9
«У той час був Богумир, муж слави, і мав три дочки і два сини. Тії бо повели скуфів до степів, і там живучи у травах, Почті навчалися і Бояні, богам послушні, і розумом бистрі, і так ото. А тут мати їх, що звалася Славуні, і каже якось до Богумира: «Чи то цими днями я маю дочок своїх оддати і внуків побачити?»

•  "ЕПОХА В'ЯНУЧИХ ТРОЯНД" (драма) . ВідмінаІІІ (продовження18). Фінал

(Втомлені, наче після спекотливого жнивного дня, Гаремні Троянди опускаються на пагорби Гаремного Саду – відпочивають.
Погідним надвечір'ям котиться переливами пісня "Обжинкового Вінця". З рук в руки котиться над головами Троянд і сам Вінець, звитий зі стиглої пшениці, прикрашений калиновим гіллям, перев'язаний вишиваною "Долею". Котиться... до Обжинкової Княгині, що наче молода на посаді, чекає тріумфу своєї вроди. Ось вона – притаїлась у глибині Саду – Постать у Білій Льолі, коса її розплетена).

•  "ЕПОХА В'ЯНУЧИХ ТРОЯНД" (драма) . ВідмінаІІІ (продовження17)

(Троянди бавляться в "Женчика").

•  "ЕПОХА В'ЯНУЧИХ ТРОЯНД" (драма) . ВідмінаІІІ (продовження16)

(Падишах Сулейман Пишний прощається з коханою дружиною Россою-Місафір, низько похилившись до колін її. Вона ж цілує Падишаха в його мудре високе чоло).

•  "ЕПОХА В'ЯНУЧИХ ТРОЯНД" (драма) . ВідмінаІІІ (продовження15)

ЗОЙК Гаремних Троянд:

•  "ЕПОХА В'ЯНУЧИХ ТРОЯНД" (драма) . ВідмінаІІІ (продовження14)

(Знеможений чи то ласкою коханої дружини, чи то "приворот"-зіллям зачарованого щербету, а чи безсонною ніччю над державними справами, Сулейман Пишний прихиляється на відпочинок на оксамитові простирадла Гаремного Саду, в прохолодній тіні Троянди Темного Пурпуру. Росса-Місафір ревно оберігає спокій свого мужа. Її руки-стебла нечутно обивають його голову.
За німим знаком Рус-Хуррем до того завмерлі Троянди Гаремного Саду починають повільний танок у супроводі задумливої східної мелодії).

•  "ЕПОХА В'ЯНУЧИХ ТРОЯНД" (драма) . ВідмінаІІІ (продовження13)

(На голос своєї коханої жінки "Росси-Міссафір" в тій же миті озивається голос Падишаха Сулеймана Пишного.)

•  "ЕПОХА В'ЯНУЧИХ ТРОЯНД" (драма) . ВідмінаІІІ (продовження12)

(...З першим променем ранкового сонця оживає голосами Гаремний Сад. О, який він пахучий і свіжий! Як міниться і виблискує роса на оксамовитових лицях-пелюстках Троянд-Бранок Султана. Доброго ранку, якші*70, Царівни Квітів, тендітні подруги Блискучих Царських Палат! Доброго ранку, – в бадьорому щебеті птаства... Доброго ранку, "Аллах Акбар"!*71
...Ранок для Рус-Хуррем, Пурпурової Троянди Втіхи – це завше втілена Надія. Чи не тому вона така жвава та радісна змагається з птаством у мистецтві співу... Її викликали на одверту жіночу розмову. Що ж вона? – ...сміється... (сміється – бо Троянда Втіхи)... сміється і співає...

•  "ЕПОХА В'ЯНУЧИХ ТРОЯНД" (драма) . ВідмінаІІ (продовження11)

(Пауза. Музична тема "Пливе човен".

•  "ЕПОХА В'ЯНУЧИХ ТРОЯНД" (драма) . ВідмінаІІ (продовження10)

(Майдан Сліз - невольничий ринок у Каффі. Наче ключі перелітних лелек, пійманих за горло мисливською рукою, посуваються майданом довгою низкою раби-невольники. Ідуть понуро-мовчазно ходою безнадії - оголені по пояс, тавровані по чолах і щоках, прикуті за шию як остання безвольна худобина.
А довкола - снується вулик: джмелино гудуть можновладці, прицінюючись на товар; осино жалять невольниче тіло захланні пальці купців-чужинців; барвистий рій цікавих зівак в тюрбанах, халатах і простих завивалах напосідливо мерехтить перед очима, морочачи голову. Час від часу по всіх закутках Майдану розноситься гук торговця-оцінщика: "Нові раби!!! Ще не зіпсовані… не хитрі… допіро привезені з землі Королівської, а не тої брехливої – Московської*45.

•  "ЕПОХА В'ЯНУЧИХ ТРОЯНД" (драма) . ВідмінаІ (продовження9)

(Над омертвілою гладдю води, ламаючи крила в надривному леті, кружляє стеряна Птаха)*40.

•  "ЕПОХА В'ЯНУЧИХ ТРОЯНД" (драма) . ВідмінаІ (продовження8)

(Які незбагненно-мінливі інтонації стихії!..
Від глупої темряви гнівних туч - до сліпучих блискавиць знервованого неба,від всепожираючого рику повсталої води - до знесиленого шумхотіння розтраченої хвилі,від п'яного реготу морської безодні - до жалібного квиління розпластаної поверхні моря, що, наче живе дзеркало, відбиває самотню постать птаха, в якого буря украла найдорожче - його товариство.

•  "ЕПОХА В'ЯНУЧИХ ТРОЯНД" (драма) . ВідмінаІ (продовження7)

(Чи то від гнівного тону козацьких розмов, чи то під жаркими стрілами південного полудневого сонця - море займається черленими барвами, а окреслений берег видається здаля яскравою, жовто-гарячою смугою.
Спекотливе сонце і ритмічне веслування накликають на козаків легку дрімоту. Мліють груди і в гетьмана Петра… Кольори небесні і жовто-багряні розтікаються перед очима спочатку в безладді, а потім формуючи дивовижні живописні картини.

•  "ЕПОХА В'ЯНУЧИХ ТРОЯНД" (драма) . ВідмінаІ (продовження6)

Феєричне ВІДГОЛОССЯ
(як втор до нічних Русалій):

•  "ЕПОХА В'ЯНУЧИХ ТРОЯНД" (драма) . ВідмінаІ (продовження5)

(Осуд Далеких Голосів спадає на Білу Троянду болючим градом. Її тендітна постать никне все нижче і нижче, голова похиляється в німому стражданні…
Наче на крилах лелеки злітає над горизонтом і пірнає у світанкове небо пісня її дівоцтва…)

•  "ЕПОХА В'ЯНУЧИХ ТРОЯНД" (драма) . ВідмінаІ (продовження4)

(Пісні-плачі Гаремних Троянд викликають з пам'яті Насті Повчанської - Гуль-Хуррем щемливі образи краєвидів рідного хутора: байрак… предковічний ліс… ось і дуб, побитий громом, і три тополі, де зійшлися чумацькі шляхи… а ось і озерце, де застигли на поверхні білі квіти латаття…
Білі квіти латаття - символи Діви Марії… Непорочності та Чистоти…)

•  "ЕПОХА В'ЯНУЧИХ ТРОЯНД" (драма) . ВідмінаІ (продовження3)

"Пливе човен, води повен,
та все хлюп, хлюп, хлюп, хлюп…

•  "ЕПОХА В'ЯНУЧИХ ТРОЯНД" (драма) . ВідмінаІ (продовження2)

(У мелодійні передзвони погідної ночі по Великодню тривожно вривається тупіт кінських копит. Спочатку приглушений, тупіт все наростає і ближчає. Тривога підповзає, мов гадина... Погідну темінь ночі враз освітлює полум'я заграви. Незабаром шалений тупіт поглине мелодію сміховиння, і в блисках заграви вирвуться з пітьми зловіщі тіні Чорних Вершників з диким оскалом і монотонним свистом. Їх криві шаблі та отруйні стріли змітатимуть все на своєму шляху).

•  "ЕПОХА В'ЯНУЧИХ ТРОЯНД" (драма) . ВідмінаІ (продовження1)

(Місяць уповні оглядає Сад своїм холодним блискучим Оком. Його луч облюбовує голівку Троянди кольору Темного Пурпуру).

•  "ЕПОХА В'ЯНУЧИХ ТРОЯНД" (драма) . Відміна І

КРАЇНА ГІНЕКЕЇВ

•  "…І все ж - НЕОПАЛИМА"

Із яблуневих пишних рожевіть
озвалась опромінена луною…

•  Богородиця "НЕОПАЛИМА КУПИНА"

Усіх поглине ця трясовина,
і поростуть на куп’ях очерети,

•  "Прообраз дзвону - КАЛАТАЛКА"

… І днесь заб’є цілюще джерело –
очистися, утвердися, о муже!

•  МОЙСЕЙ: СКРИЖАЛІ "10 заповідей"

Мойсею, що дадуть твої скрижалі
сліпій, глухій, притупленій юрбі –

•  "Про дівочку, перепілочку та три вінечка..."

Рано-пораненьку – перепілочка…
Рано-пораненьку встала дівочка:

•  "...І Злотих Уст зітхання уві сні..."

І Злотих Уст* зітхання уві сні,
і слів дитячих різьблені кришталі…

•  "Пора спілих яблук: портрет Жінки"

Так затишно у тебе на плечі...
Присів метелик в утворі тюльпана...

•  "Зелена рапсодія"

Зелених слів зелене море,
зелених струн зелений ліс,

•  "Слово про Долю і Волю"

- О земле вкраїнська…
Розкішная земле вольготно козацької слави.

•  «…А НАШ ВОЛОХ СІНО КОСИТЬ» (Старожитній обряд обжинкового «весілля»)

Україна дочекалася Спасів та Пречистих: І Спас - Маковій.
З Першим Спасом в Україну приходили жнива і народні обряди, пов'язані з ними. На Маковея в Україні святили букети-маковійки і мед, бо це і Медовий Спас, і Спас на Воді, бо ще сьогодні освячують криниці та водойми. Пропоную читачам Поетичних Майстерень етнографічні замальовки староукраїнського Обжинкового весілля і ті легенди та міфи, що його супроводжували.

•  "МАРІЯ З МАГДАЛИ" (драма) . Дія ІV. З'яваV (продовження16)

З'ЯВА V

•  "МАРІЯ З МАГДАЛИ" (драма) . Дія ІV. З'ява ІV (продовження15)

З'ЯВА IV

•  "МАРІЯ З МАГДАЛИ" (драма) . Дія ІV. З'яваІІІ (продовження14)

З'ЯВА III

•  "МАРІЯ З МАГДАЛИ" (драма) . Дія ІV. З'ява ІІ (продовження13)

З'ЯВА II

•  "МАРІЯ З МАГДАЛИ" (драма) . Дія ІV. З'ява І (продовження12)

ДІЯ ІV

•  "МАРІЯ З МАГДАЛИ" (драма) . Дія ІІІ. З'ява VI, VII (продовження11)

З'ЯВА VІ

•  "МАРІЯ З МАГДАЛИ" (драма) . ДіяІІІ. З'ява ІV, V (продовження10)

З'ЯВА IV

•  "МАРІЯ З МАГДАЛИ" (драма). Дія ІІІ.З'ява ІІ,ІІІ (продовження9)

З'ЯВА II

•  "МАРІЯ З МАГДАЛИ" (драма) . Дія ІІІ. З'ява І (продовження 8)

ДІЯ ІІІ

•  "МАРІЯ З МАГДАЛИ" (драма) . Дія ІІ. З'яваVІІ (продовження7)

З'ЯВА VІІ

•  "МАРІЯ З МАГДАЛИ" (драма) . Дія ІІ. З'ява VІ (продовження 6)

З'ЯВА VI

•  "МАРІЯ З МАГДАЛИ" (драма) . Дія ІІ. З'яваІІІ, ІV, V (продовження5)

З'ЯВА III

•  "МАРІЯ З МАГДАЛИ" (драма). Дія ІІ. З'яваІ, ІІ (продовження4)

Дія ІІ

•  "МАРІЯ З МАГДАЛИ" (драма) . Дія І. З'яваV (продовження3)

З'ЯВА V

•  "МАРІЯ З МАГДАЛИ" (драма) . ДіяІ. З'яваІІІ, ІV (продовження2)

З'ЯВА III

•  "МАРІЯ З МАГДАЛИ" (драма) . Дія І. З'ява ІІ (продовження1)

З'ЯВА II

•  "МАРІЯ З МАГДАЛИ" (драма) . Дія І. З'ява І

З'ЯВА І

•  Малюнок з уяви

Там, у рожевих відтінках, коханої риси м’які,
Вона скупана в піні морській, мов Афродіта прекрасна.

•  "Сліпучий бриз ясного херувима..."

Сліпучий бриз ясно́го херувима
погідно по обличчю промайне.

•  "О, Музо… О, Мадонно… О, богине…"

О, Музо… О, Мадонно… О, богине…
Останній промінь сонця стигне… гине

•  "Я проросла, як лист, благоговінням..."

Я проросла, як лист, благоговінням
перейм, потуг і криків рожаниць,

•  "Миколі Вінграновському: Монологи"

Перелітна пора – чень, у розпалі літо ожинне,
Перелітна пора – хто летить, чом летить і куди?

•  "Осяяння"

Любове, здайся! – ти надмір слаба...

•  "Вже думалось умерла, ні - жива!.. "

Вже думалось – умерла. Ні, жива…
Хоча й спроквола б’ється серцевина.

•  "У чорні дні я краще помовчу..."

У чорні дні я краще помовчу,
у чорні дні і вірші будуть чорні.

•  "Мружать очки дрібнії дітки..." (дитяче)

Мружать очки дрібнії дітки.
Дрібним діткам спати пора.

•  "Буммі з Барбі польку тупцяють" (дитяче)

Буммі й Барбі чемно тупцяють,
Чемно тупцяють, подивись!

•  "В лапку джміль бере смичок…" (дитяче)

В лапку джміль бере смичок,
тихо скрипка грає.

•  "В літній вечір на полянці…" (дитяче)

В літній вечір на полянці
жабку смажили в сметанці.

•  Малюнок з Пташкою

У порожнечі, над вечірнім сквером,
я намалюю пташку (за Превером!),

•  "Лічилка про сонечка і Сонечко" (дитяче)

У кожній хаті сонечко –
синочок, або донечка...

•  "Колискова для Лебедя і непосидючих Зірок" (дитяче)

Заколисує Небо Зорі:
- Хай насняться вам сни прозорі.

•  "Добрий день тобі, волошко…" (дитяче)

Добрий день тобі, волошко!
Посумуй зі мною трошки.

•  "Про сімейство Жужаків" (дитяче)

Жив на світі Жужа-жук.
Мав багато ніг і рук.

•  "Дитині міста сниться запах сіна.."

Дитині міста сниться запах сіна
І теплий дотик кухля з молоком.

•  "ЛЕЛЕЧЕ", або "З ВАРЯГ У ГРЕКИ" (мотив)

Летять ключі над містом,
Летять ключі лелек.

•  Під знаком Бусла

На болотах праруської землі,
де князь Давид ходив колись на лови,

•  "SENZA LUNA" або "Безмісячний ноктюрн""

Втікає ніч на синьому коні
безмісячним ноктюрном «SÉNZA LÚNA»…

•  "Ти, лети, лети, голубко..."* (мотив)

Ти котись, котись, кибитко...
В’ється ночі золотава нитка,

•  "ОФЕЛІЯ… і ТІРЦА… і ЙОГАННА…" (Лесі Українці)

Офелія… і Тірца… і Йоганна…
Люцілла… і Прісцілла… Донна Анна…

•  "Сцена з Перелесником"

Коли вирветься втома,
як ноша мені непосильна,

•  "Лесиними стежками" (цикл)

ОЗЕРО НЕЧІМНЕ*

•  Фрагменти з підсвідомого

Обличчя ближні, знані відколи ще,
промовлені слова щонаймиліші,

•  "Notre Dame de Paris"

Понад вертеп мирський, понад бедлам,
в сліпучім сяйві висне "Нотер-Дам".

•  Газелі ІІ. "Срібнолиця моя..."

Срібнолиця моя, сладоуста моя, о жасминова,
Ти промов, не мовчи – чи в здоров'ї ти, а чи в радості…

•  Газелі І."Не в мені вина..."

Не в мені вина – не спали мене.
Знай,життя сумне – не спали мене.

•  "Привиди Сенсебіля"

Молилася тюльпанно Роксолана
над благородним тілом Мустафи…

•  "Бахчисарайський фонтан"

Бахчисарайське видиво – Фонтан.
Троянди дві: із білою – червона.

•  "Єлизавета Ярославівна і Гаральд Сміливий"

... Тут потрібно високої ноти -- без неї не можна!
Тут оспівана кожна сльозинка, сторіночка кожна:

•  "Святослав Завойовник"

... Ото вам Святослав. А то -- Куря.
(Курне курчаве печенізьке сім`я!)

•  "Настя Чагрівна. Попелище"

... Знав Орлеан відьмівну Жанну д'Арк:
уп'ється в карк, не діва – а тигриця.

•  "Олег - Володимир Ярославичі.Двобій"

Олег Чагренко – Ольжин Володимир.
Два леза у меча. Озіріс – Сет.

•  "Останні лови Ярослава Осмомисла"

Вузенькою стежкою – в Галича теплих лісах –
у прихистках Кри́лоса, Лі́мниці, у первозданній Діброві…

•  "Галич. Повернення"

Я повернулася:в Галичі квітне чебрець.
Чебрецева пора – чень, надовго... надовго – на вічність.

•  "Калка.* Три Мстислави"

... А татари, вражі гості,
гарцювали на помості:

•  "До портрета Чингісхана"

... Був собі вождь на ймення Темучин.
Пізнала Русь епоху Чингісхана.

•  "Лев у Лаврові*. Світло і тіні"

Князь Лев на старість теж монахував.
Душа сум`ятна прагла одкровення.

•  Євпраксія ІІ. "Двічі вінчана"

Ти, Адельгейдо,* втомлена життям,
чарівна жінко з тонким почуттям,

•  Євпраксія І."Сімейний портрет"

…то сон страшний: весілля в темно-синьому
і зоряний вінець із хризантем.

•  "Кадри не з кінохроніки:Чехія-Союз 1968 рік"

Там у лісі-пралісі шумлять дерева́…
Там у лісі-пралісі сивіючі ранки…

•  Картина художника Павла Мерварта "Потоп" (диптих)

І. С А Р А

•  "Коли на луках гойних Мармореї..."

Коли на луках го́йних Мармореї*
моя душа спочине від турбот,

•  "О да святиться кожна мить життя..."

О да святиться кожна мить життя
на цім химернім, незбагненнім світі –

•  "Куди подітись нам від суєти..."

Куди подітись нам від суєти,
від галасу, чи лементу, чи крику…

•  "Імпровізація в оксамитових відтінках"

Ти розкинеш руки наді мною.
Я у лиск півоній облачу́ся –

•  "Мовчи...Мовчи..."

Мовчи… Мовчи…Мій спокій не поруш –
я зараз десь блукаю поруч тебе…

•  "Таки замало світла, що в вікні..."

... Таки замало світла, що в вікні ...
На Чорногорі -- світ як на долоні:

•  "Дай, дочекати, Ладе, Купала" (радіосценарій)

ВЕДУЧА: «Гей,око Лада, Леле Ладове,
Гей, око Ладове, ніч пропадає,

•  "Пора наспіє - папороть розквітне..."

Пора наспіє... Папороть розквітне –
і літо в осінь плавно перейде...

•  Цезар і Клеопатра, або Ніч у Єгипті

Богині Баст гнучке котяче тіло
на розпашілих побережжях Нілу...

•  "Гімн Хапі-Нілу"

Слава тобі, Хапі-Ніле, що з Підземного Світу виходиш,
а приходиш сюди, аби Світ Людей оживити.

•  «Пісня Семи Хатхор»

Почуй наші кроки, Хатхор величава, всесильна,
Прийми наші танці в небесні могучі склепіння.

•  Над могилою "Прокаженої".

Шляхетна недоторканість могил...
Мовчазність уст... Надривне поривання

•  "Я пригадала пісню Льореляй..."

Я пригадала пісню Льореляй:
«Сюди, юначе, човен направляй,

•  Мовою музики.

Ця скрипка плаче пелюстка́ми губ,
ця скрипочка сміється так дитинно,

•  Дух Розуміння

…літаю в сні, так ви́соко мені!
Такий під небом простір для літання!

•  Торкаючи "Слово..."

Співаю славу Руської землі,
А не ганьбу полону половецького…

•  "Непроминальність"

Як проминальність цю нам відбути –
«хто був коханим, не є забутим»…

•  "Цвіт граната".Імітація Параджанова

Раба. Невільниця. Ти знов у ланцюгах.
Тебе прикуто волею чужою,

•  Іван Миколайчук.Ремінісценція

Ой гуляла топірчина
По старім лісочку,

•  "Зіккурат"

Я Божий храм зведу в височині.
Раба землі приречена на працю.

•  "Вавілон"

"Ворота Божі" -- місто "Баб-ілí",*1
в тобі є щось від житниці Іллі

•  "Семивідлуння, або Імінабі"

Сім 'ме́нтів щастя,
сім коротких літ –

•  Червоне і Чорне. Антонич

Переможене серце, відкинь забороло
на дзвоновім побоїщі чорних відречень –

•  "Там, де Земля межує з Небом"

На березі розлогої ріки,
у тих краях, де душі бродять звільна,

•  Доні, коли гримить...

Не плач, не плач – це небо у грозі,
це лихо промине, я заклинаю!

•  "Ну що, старенька липонько, цвітеш?.."

Ну що, старенька липонько, цвітеш?
Духмяним цвітом щедро медоносиш…

•  "...А що грає - голос має..."

Грає старий Андронаті. Слухає сива Мавра.
Гори димлять ранкові. Рвійно верхи шумлять.

•  "Люлі, люлі, дівчаточко..."

Люлі-люлі, дівча́точко, люлі – заколисує втома…
Сарни сплять, олениці й косулі

•  "Ця ніч - уповні..."

Ця ніч – у п о́ в н і. Свіжоп'яна кров
по краплі крапля зблискує калинно...

•  "Заполони мене, одвічна птахо..."

Заполони мене, одвічна птахо,
високій пробі тонкості пера...

•  "Мій чуйний Лелю пізньої весни..."

Мій чуйний Лелю пізньої весни,
Мій буйний хмелю втомленого літа,

•  "Княгине, ще твій серпень не пробив..."

Княгине, ще твій серпень не пробив!
Ще на вінці женців ти не просила.

•  "Я до тебе, мій Львове, вернуся за тисячу літ..."

Я до тебе, мій Львове, вернуся за тисячу літ,
із криниць непочатих живої водиці нап'юся,

•  "Скиталиця"

Твоя стопа – в розжарений пісок,
а мозок – у гнітюче баговиння,

•  "І що то за мана, коли сивіють скроні..."

…І що то за мана, коли сивіють скроні,
коли Гнідий ірже, урвавши ланцюги…

•  "Крутиться колесо..."

…і наче з затакту почнеться історія знову,
палкий монолог про утрачений знак покоління.

•  "Океан Ельзи". Медитації

Мільйони слів покладені на музику,
Мільйони руж упали у траву…

•  "Місяцю-князю..."

То – вісь землі, розчахнута навпіл…
То – серце, перекраяне думками…

•  Сад Любові

… Цей Сад Любові ще живе в мені.
Зелена буйність вруниться і спіє –