”мав би бути вихід ізвідсіль“
каже блазень крадію
”надто метушливо
ради-от не дають
п’ють ділки моє вино
рвуть плуги мій ґрунт
а ще зневажено давно
словес яку-небудь суть“
 
”нема причини хвилюватись“
крадій у відповіт
”чимало і таких стрічав я
кого життя знай веселить
хоч ми і перебули все
недоля не для нас
чого оцей лжемовити
надходить пізній час“
 
усе на вежі вартовій
принци гледять схід
кудись подалися жінки
босі кріпаки
далеч де холод імлиться
гарчить кугуар
верхами двоє ближчають
вітровій що виє врапт
 
 
 
 
 
 
 
 

 
як морський штиль узявся до зброї
а похмурі та зрізані течії
наплодять монстрів
вітрильнику смерть!
 
мить на безлад
а тоді перша тварина за бортом
ніг шалене биття
зелений не то галоп
спливають голови
млість
легший рух
пауза
смирення
німа ніздрева агонія
ревно очищена
коркована
 
 
  ✴   ✴   ✴ 
 
 
пливемо на місяць ей-гей
за горбами хвиль
прохромивши вечір онде
звившись місто спить
пливемо у ніч оцю
лише я і ти
паркінг океанський
місяцевий дрифт
 
пливемо на місяць ей-гей
за горбами хвиль
коритися світам що просто
ринуть нам у бік
жодних тобі озорень
немає сумнівів
ми увійшли в потік у
місяцевий дрифт
 
пливемо на місяць
за горбами хвиль
ти тягнешся до мене
хай би я не провідник
легко у коханні
ми просковзуємо крізь
праліси вологі
о цей місяцевий дрифт бейбі
о цей дрифт
 
анумо бейбі трохи погуляємо
о там де поруч океан
де ми так близько
ближче не буває
бейбі утонемо цеї ночі
дедалі долу ей о так
 
 
 
 
 
 
 
 

 
За брамою у Содіз одноріг на два зубці
Дме на флюґельгорні стразові імпровізації
Вінки гвоздикові плетуть нереїди для китів
Нептун танцює хорнпайп, а Саломея ще й стриптиз
 
Фалос Філ запевнює що має срібний гаш
Та Сучій Семі чує лиш як ниє Втик~алкаш
А той ще цмулить м’ятний крем із теракоти ваз
І видиха ментолову свою ~ о, премудрість, раз-у-раз
 
У тупику технічному злі спірити давноснів
А їхні контактери вже на ділі не прості
І Християнські Вчені одчиняють саркофаг
Заварюють якісь байки, але я чекаю факт
Визирюю той факт
 
 
 
 
 
 
 
 

 
Заходиш до кімнати із якимось олівцем
Бачиш оголеного і кажеш “Хто є оцей?”
Змагаєшся справді якось ухопити сенс
Що казать прийшов собі додому
Бо щось-то відбувається, а ти не знаєш у чому річ
Слушний
Містер Джонс
 
Ти підводиш голову і питаєш “Отут при чім усі?”
А хтось показує на тебе й каже “Ізвідси”
І ти кажеш “Що звідси?” а хтось інший каже “А де саме всі?”
І ти кажеш “О боже, я на сам зі собою?”
Бо щось-то відбувається, і ти не знаєш у чому річ
Слушний
Містер Джонс
 
Віддаєш свій квиток, йдучи дивиться на ґіка
Який, почувши тебе, тут же поруч умить
І каже “Як це бути таким-ото фріком?”
І ти кажеш “Немислимо!” бо він дав тобі кістку із мозком
І щось таки відбувається, а ти не знаєш у чому річ
Слушний
Містер Джонс
 
У тебе багато контактів серед вантажників
Щоб отримати факти, коли хтось атакує уяву зненацька
Але ніхто не має поваги, так чи інак, вони все чекають відрахувань
Без податків для власних благодіючих організацій
 
О, ти був із професурою, їм до вподоби обрій твій
Із адвокатами дискутував ти покидьків і шахраїв
Ти прогортав усі Скотт-Фіцжеральдівські книжки
Ти всяко начитаний це всякому відомо
Та щось відбувається і ти не знаєш у чому річ
Слушний
Містер Джонс
 
Далі, ковтач шпаг, йде до тебе, уклякає на коліна
Ще й хреститься, клацаючи підборами незлими
І без будь-яких попереджень запитує, як воно взагалі
І каже “Дякую за позику, твоє горло ось”
Знаєш-бо, щось відбувається, але не знаєш у чому річ
Слушний
Містер Джонс
 
Ще оцей одноокий карлик, волаючий “Нудьга”
І ти кажеш “Що за причина?”, він відповіда “Ага”
І ти кажеш “Це про що?”, а він “Ти, подруго бика!
Гони сюди вершки, чи йди додому”
Знаєш-бо, щось відбувається, але не знаєш у чому річ
Слушний
Містер Джонс
 
Ти заходиш до кімнати, як верблюд, а ще скрививсь
Твій погляд нипа до кишені, долу твій повиснув ніс
Де той закон, щоби ти не вештавсь оце скрізь
Й навушники носити примусово
Бо дещо відбувається і ти не знаєш у чому річ
Слушний
Містер Джонс
 
 
 
 
 
 
 
 

 
Дівицю я жду яка спить у бігуді
Дівицю я жду а за гроші не нуди
Наш автобус ось прибув
Дівицю я жду заводську
 
Дівицю я жду ну коліна затовсті
Дівицю я жду і за шапку їй шарфи
Змійка зламалась унизу
Дівицю я жду заводську
 
Дівицю я жду іще бійка через неї
Дівицю я жду вечір п’ятниці & п’єм-от
Вона є бальзам у мій блюз
Дівицю я жду заводську
 
Дівицю я жду сукня плямами суціль
Дівицю я жду ноги змокли мені
Мала би вже вийти тут
Дівицю я жду заводську
 
 
 
 
 
 
 
 

 
на годиннику час коли зачиняють
і треба йти і я це знаю
але оттак сидів би до ранку
повзуть автівки усі в очах
сяє ліхтарний порожній блиск
замер у мозку німий одчай
це ж єдине місце
це ж єдине місце
 
в кухні для душі спав би цілу ніч я
ніжна піч гріє розсуд мій
виставляють – бреду як-небудь
крізь неонові гаї
 
твої пальці ловкі мінарети
потаємної абетки
запалюю ще сигарету
забути все забути геть
забути все забути геть
 
в кухні для душі спав би цілу ніч я
ніжна піч гріє розсуд мій
виставляють – бреду як-небудь
крізь неонові гаї
 
на годиннику час коли зачиняють
і треба йти і я це знаю
але оттак сидів би
до ранку
до ранку
до ранку
 
 
 
 
 
 
 
 

 
Говорилось
за простори між нас усіх
І людей, що
невидимі нам із-за стін
ілюзійних
Правди не почути
далі пізно геть
нема їх уже
 
Говорилось
ось є любов
розділена
Як найдеш, то
тримай змагайся
прийде все із любов’ю
Із любов’ю
світ рятує всякий
як їм довести
 
Спробуй бачити
атож у тобі все
Не змінить ніхто тебе
Осягни
який малий ти сам
Тече життя
у тобі & без тебе далі
 
Говорилось
любов є, охолола втім
Для людей, що
душі взамін
вхопили світ
І не знають і не видять
ти хіба не з них?
 
Видитимеш більше, аніж себе
то збагнеш
Душу чекає мир
А ще осягнеш колись
ми є одне
Потік життя
в тобі й без тебе далі
 
 
 
 
 
 
 
 

 
раз я підійшов до скелі
і ребром долоні зрубав її
раз я підійшов до скелі
і ребром долоні зрубав її
тоді згорнув уламки і виник острів
хай каменів є більш аніж пісків
знай-бо я відьмача
бігме я відьмача бейбі
 
не займатиму більше твій світлий час
що узяв те оддам у ясний день
атож не займатиму більше твій світлий час
що узяв те оддам у ясний день
якщо нам не бачитись у цьому світі
у наступному шукай мене
устигни о так
бо я відьмача відьмача
бігме я відьмача
відьмача
 
 
 
 
 
 
 
 

 
Хильни за працюючий піпол
Тих які уродились ніким
Пиймо ще за добро і за лихо
Чарку ще за оцю земну сіль
 
Помолися за простих піхотинців
За їх подвигання важкі
Діточок а також дружин їхніх
Всі багаття і труд на землі
 
Як увійти у безликий натовп
Кручену масу сіро чорно білу
Всі нереальні є
І начебто чужі
 
Чарку ще за працюючий піпол
Пий за всю оцю безліч голів
Думай ще про мільйони без ліку
Їм би лідерів а не шахраїв
 
Ще є ті голосуючі вдома
Порожній погляд на дивацькому шоу
І хабарники сірі костюми
Рак чи поліо вибери щось
 
Поглянувши у безликий натовп
Кручену масу сіро чорно білу
Чи є вони реальні о
Хіба вони не чужі
 
За тих які працюють із віку
Тих які уродились ніким
За усіх осіб у лахміттях
Пиймо ще за оцю земну сіль
 
За тих які працюють із віку
О хильни за оцю земну сіль
За мільярди мільйони і тисячі
Які уродились ніким
 
О пиймо за оцю земну сіль . . . . . .
 
 
 
 
 
 
 
 

 
люде чужі
& сам ти чужинець
лиця потворні
у цій самоті
 
суспіль повії
жодних жінок тут
вулиці рівної
не знайти
 
ти чужий
лиця минають в дощі
ти чужий
нащо ім’я твоє &
ти чужий
ти чужий
ти чужий
 
 
 
 
 
 
 
 

 
Моя невіста із амазонок
Нині собі шукає сховок
Провидить істину дівиця
Усе що далі таємниця
Безумні капелюшники
Насаджуються на цвяхи
І ще-араб теж у змаганні
Особить лійку для поливання
 
Пикатий Санта-Клаус гордий
Вуха мої здійма угору
Я втомлений і хворий геть
І сором виповня ущерть
Я загортаюсь у пальто
Цитуючи мабуть не то
Поки арабський шейх в оздобі
Особить ятку для хот-догів
 
Червоний Хрест на улиці
Вимушує мене відсіль
До сутінок і ночі теж
Я утікатиму о вжеж
Через моря далеко ген
Де біженці та смертний щем
І свердловина-іще арабська
Особить камеру в матрацах
 
І свердловина-іще арабська
Особить камеру в матрацах
 
 
 
 
 
 
 
 

 
Ти і я, усе ходимо кола і бачимо
Оцей безлад навколо
Прагнеш і хапаєш новини щодня
Вір і не вір, носороги навколо є
 
І питаєш себе а міг би
Та допоки можливо, літай, гуляй
І знай, присутність твоя потрібна
І знай, присутність твоя потрібна
 
Мовби ізціляєш, а хто відчуває це
Той заробляє – цей розкрадає
Ти мовиш не бачу і не бачиш
Ти мовиш не знаю – не дізнаєш анічого
 
Буде натомість усього тиша чиста
Зійде спокій на землю, удень
Моря хмар омиють попіл насильства
Залишений від людей
І не буде спасенних, ніде
 
Усі застигли, подивовано ніби
У небі зорі в’ють німби
Сонце випалює зіниці
Кружляючи наче гриф ото
 
Герой стояв у вікні й сльозу зронив
Гадав, я зупиняю війну, нині мене убито кимось
Іще останнє що я помислив
Желе і сік, на усій підлозі бульбашками
 
Замки зі скель щезнуть
Скелі стають щебенем
Видимі із зір до днів і годин
Уламки, пил, чорний квіт
 
Звідси і до неба рубець
Смерті глибинний центр
Ідіоти зникли геть
Ідіотам кінець
 
 
Епітафія
Ось корови воркуючі
Горлиці мукаючі
Вочевидь, і Пух – пухкаючий
 
Літній сон –
Сон
 
 
 
 
 
 
 
 

 
 * Для Иншого *
 
 
Іще чекали день &
На небі хмари темні
Поговір сумний «Він
Іде з життя
Нема йому життя»
 
Дітей ще книги вчили
А діти їх палили
Листя покрутились
Дивились, як
Іде він із життя
 
І сонце все гляділо вниз
А мати не втішалась ні
Лунали інші голоси
Хіба оце важливо
 
Як знову день скінчився
Зібравши кольори всі
В думці не змінився він
Піти з життя
Нема йому життя
 
Іспанська дама явилась мені
Троянду свою приклала
Кружляли райдужні спіралі
Із тремом вибухали
 
Курився кратер мого я
Розвіяв би хто дим оцей
Вертався жар, лупцював мене
За посмішки у похмурий день
 
[Chorus]
Кружляючи, кружляючи, вертався жар
Коло мене жар обертався
Кружляючи, кружляючи, вертався жар
Коло мене жар обертався далі
 
Я утікав полями лілій
За ними був пустир, як
Трем, вибух і раптово
Автобусна зупинка
 
Тут автобус, усівся у нього
Почався мій політ
Із нами ковбой Ніл, на кермі
Автобусу до Небувалії
 
[Chorus]
 
Як знову день скінчився
Зібравши кольори всі
Думка не змінилася
Піти з життя
Нема йому життя
 
Піти з життя
Нема йому життя
 
Піти з життя –
А бо нема йому життя
 
 
 
 * Новий Картоплекамбуз *
 
 
Паде останній
лист на ґрунт, який трави родить
Чорна Мадонна & два орли напроти хмар
 
Сонце окривавлене
вітри в камінні стогнуть
Ошатні знаряддя – ось ви
 
Як вікна усі проламані
твоє кохання – без зубців корона
І шторму голоси зазвучать мов юрма
Зимний ранок узрій
геть одиноким
 
Очей два більма
видіння сині, непрозорі
І плоть при доторку кричить нестямно
Земля, в котру паде зерно любові
Ошатні знаряддя – ось ви
 
 
 
 * Народжений Зизооким *
 
 
Схоже, бував раніше тут
Нечітко й усе ще неясно мені
І я не хочу бачити, чи хто ридає
Стрінемся ранком уже незабаром
Незабаром
Незабаром
 
Пісня приходить
Приємно бачити, як вона йде
Не треба старатися навіть
Стрінемся ранком уже незабаром
Незабаром
Незабаром
 
Уявив що єдиний, хто лишився, це я
Як із заходу сонце сходить
Чуюсь кайфово
Виглядаю гарно
Думаю, я вертатимусь ще
Принагідно
І час від часу
 
О, яка чудовна ти, мила
Гра у м’яча зайшла не туди
Наспівуй мені
Все що умієш ти
(Стрибай-но, йди сюди)
Стріну тебе одного ранку
Стрінемся ранком уже незабаром
Незабаром
Незабаром
 
 
 
✴
 
 
 
 
 

 
до п’ятьох один –
із п’яти –
не сконавши не піти
геть
всяк урве своє
я і ти
зробимо це треба прагнути
 
старі старіють
міцнішає молодь
уже за тиждень
а чи ледве згодом
у них є зброя
у нас є числа
до звитяги ми їх переможемо
нумо –
 
танцюльки учорашній день бейбі
ніч крокує містом
вечорові тіні
крізь роки сповзлися
ти ходиш хідниками зі квіткою в руках
не збагнуть мовляв тебе хоч би як
пригорща даймів забирає твій час
нам потрібен бейбі вищий клас
 
об’єднаймося нараз
об’єднаймося нараз
об’єднаймося нараз
об’єднаймось
об’єднаймося нараз
об’єднаймося нараз
об’єднаймося нараз
об’єднаймося нараз
о єднаймося єднаймося
оу ей –
 
ану мила
йди додому & зажди бейбі
я повернуся за хвилину
мені тре в цю автівку до хлопців і . . .
(зійти на пси)
 
об’єднаймося нараз
об’єднаймося нараз
об’єднаймось нумо
об’єднаймось нумо
нумо об’єднаймось
завів би тебе до комори і
хахаха ха
люблю її
от вигляда реально гарно
ану мила анумо
 
 
 
 
 
 
 
 

 
Ніби в танці із моря зринув
Їх військовий галеон
Дикунів підкорити
І палацом у сяйві сонць
 
Був сей берег Монтесуми
Із листям коки золотим
Довгі зали з таємницями
Небачених світів
 
Навкруги владаря вірні
Наче листя округ дерев
Убрання усіх відтінків
На догоду злих божеств
 
Прегарними жінки були
Із-за пліч чоловіків
Життя офірувалися
Щоби нарід уцілів
 
Ницість була казкою
Не відали війни
Спільно працювали
На кар’єрі кам’янім
 
До рівнини носили камінь
Умирали на путі
Та збудовано руками
Що машинам не сягти
 
І вона у тій землі
І мене кохає там
Дізнатися би колись
Як загубивсь я сам
 
Ніби в танці із моря вийшов
Кортес, Кортес
Отой убивець
 
 
 
 
 
 
 
 

 
Рештки волосся випадуть геть
Старість, все оце
Далі слатимеш мені валентинки
Ще вітання і грампластинки?
Як загуляю, прийду вночі
Ти мені одчиниш?
Будеш зі мною разом і поруч у
Шістдесят чотири?
 
Юності не вернуть
Слово скажи своє ~
Я же тут як тут
 
Я би згодився, пробки міняти
Як не стане світла
Ти плела би светри при каміні, знай
Пікніки у неділю зрання
Ще на городі рвала будяки би
Відаючи міру
Будеш зі мною разом і поруч у
Шістдесят чотири?
 
Улітку винаймемо собі котедж
Десь на Айл-оф-Вайт, і недорогий
Ми за ощадливість, еге
Онуки біля ніг
Віра, Чак & Дейв
 
Вишли поштівку двійко рядків
Що вважаєш ти
Поміркуй, про що тобі казати варто
Щиро ваша ~ це би не радив я
Відгук лиши, заповнивши форму
Виповнимо мрії
Будеш зі мною разом і поруч у
Шістдесят чотири?
 
 
 
 
 
 
 
 

 
Коли матуся відмовить усім на запрошення
І сестрі вашій батько розжує
Що ви втомились від себе і власних утотожнень
Запрошую, королево, міс Джейн
Чи зайдете, королево, міс Джейн
 
І коли квіткарки зажадають виплати за кредитом
А троянди їхні відпахтіли уже
І раптово злобу до вас діти чаїтимуть
Запрошую, королево, міс Джейн
Чи зайдете, королево, міс Джейн
 
І коли клоуни яких ви зазвали на службу
Погинуть у битві чи інак іще
І остобісить повтор усього поза глуздом
Запрошую, королево, міс Джейн
Чи зайдете, королево, міс Джейн
 
Коли всі радники вивалять власний пластик
Перед вами наполягаючи вам є зле
Або ваші висновки не є своєчасні
Запрошую, королево, міс Джейн
Чи зайдете, королево, міс Джейн
 
І коли бандити котрим ви підставляли іншу щічку
Бандани склавши проклинатимуть оцей день
І буде бажаний хтось щоби не говорити
Запрошую, королево, міс Джейн
Чи зайдете, королево, міс Джейн
 
 
 
 
 
 
 
 

 
У пляшці віскі автівки глянц
о стовпе, йди з очей
Тумани дуру і цигарок
Хто тобою є направді
 
Чуєш ти, дме –
Відусюди дме
Чуєш ти, дме –
Смерть доокіл витає
 
Небожий ангел над тобою
Штрикай голкою свій прах
(ей, дурень)
Забий іще косий, занюхай доріжку
і бухай, допоки трефить
(пекло!)
 
Чуєш ти, дме –
Відусюди дме
Чуєш ти, дме –
Смерть доокіл витає
 
Кому-небудь і принц чарів –
Ні пари з уст, накидавсь коліс
Мо‘ завтра і було би добрим
Та чи буде те завтра взагалі
(бозна)
 
Чуєш ти, дме –
Відусюди дме
Чуєш ти, дме –
Смерть доокіл витає
 
О ти, дурень
О, не штрикай голкою свій прах
Знаю – і я літав –
 
Яка проблема, що тягаєш
мавпу на горбі своїм
Остатній шприц, боже, дива би
За нехилий прайс озорені кайфи
(пекло!)
 
Чуєш ти, дме –
Відусюди дме
Чуєш ти, дме –
Смерть доокіл витає
 
О стій, дурень
Не штрикай голкою свій прах
О ти є дурень, ти є дурень, чисто дурень
 
 
 
 
 
 
 
 

 
в очах моїх ти
в очах моїх ти
в очах моїх ти ще на порозі
нумо зайдім іще для чогось
іще для чогось іще для чогось
 
в очах моїх ти
в очах моїх ти
в очах о ти зирнеш як обернешся
волосся оправ і йдемо до тебе
йдемо до тебе йдемо до тебе
 
в очах моїх ти
в очах моїх ти
в очах моїх ти як є уся
глянь ось понад містом теле-небеса
теле-небеса теле-небеса
 
в очах моїх ти
в очах моїх ти
дай знімкувати очам моїм
пам’ять про безмежний алейний плин алейний плин
 
алейний плин алейний плин
алейний плин алейний плин
 
 
 
 
 
 
 
 

 
Метушня й штовхання ліктем
У кольоровій веремії
Явиться на зламі блиском
Інша сцена за хвилину
 
В темній самоті зійшло
Був ключем калейдоскоп
 
Вири лиць що мінять місце
Через пози погляд чийсь-от
Губишся у спектрі цім
Не найти посутню ціль
 
В темній самоті зійшло
Був ключем калейдоскоп
 
Суспіль у моменті струсу
Осягнути ще ілюзій
Ухопивсь і пазл осипавсь
Метушня й штовхання ліктем
 
Саме в темряві зійшло
Був ключем калейдоскоп
 
 
 
 
 
 
 
 

 
Не знав я що мені потрібна ти
Не бачив я що ти чекала
Когось хто поряд би сприяв
Своє співати хай вже як
І я мінявся
Бачу все тебе
Знаю є у мене ти
 
Дивився радо би щоразу ти мчиш
Поряд відчуваючи
Дивився радо би щоразу ти мчиш
Вір мені
 
Простую якось та до раю
І видається я злітаю
Побачу
Відчую
Тим часом рухаєшся ти
Мов не торкаєшся землі
І ти є сяйна
Бачу все тебе
Знаю є у мене ти
 
Час незмінний
Час незмінний у мені
І я знаю ти можеш бути
Єдина у світі цім
Єдина річ яку мій розум осяг би для
Любові й спокою
В мені
Мені
 
Твоя тінь і ранковий світ утішать
Промовляючи «Тебе я кохаю»
На пляжах сріблиться мій ранок
І твоє світло поринає
У мій глиб у мій глиб у мій глиб
І мій розум оживає отут
Це усе що я роблю
Стежу відлітає розум мій
О розуме мій
Ти чудова
Я розумію
Ти чудова
Я розумію
Ти чудова
Я розумію
Ти чудова (Я розумію)
Ти чудова. . . .
 
 
 
 
 
 
 
 

 
дім червоний ген за пагорбом
бейбі мешкає у нім
о, дім червоний ген за пагорбом
і моя бейбі живе у нім
а я не бачив мою бейбі
дев’яносто дев’ять із чимось днів
 
зажди хвилину бо не теє щось
ключ не відчиняє двері
о зажди, щось не теє
боже милий, як одчинить оці двері
що діється не дожену
у мене є зле передчуття
що бейбі більше тут не живе, ні
(усе гаразд, у мене ще є гітара, принаймні)
 
тому, напевно, я повернувся би
за пагорб, ізвідки брів
(маю справи атож)
о, напевно, я повернувся би
ген за пагорб, о туди
якщо моя бейбі розлюбила мене
є любов її сестри!
 
 
 
 
 
 
 
 

 
поки ти сковзаєш за браму снів
іще цілунка би мені
осяйний шанс в екстазові
цілунок твій цілунок твій
 
у дні ясні та болю повні
твій ніжний дощ мене огорне
це безум утікати годі
стрінемось ізнову й знову
 
кажи мені про вільний рай
де улиці не умирають
мене ти навіть не питай
ти радше плачеш ~ а я літав би
 
ось корабель із кришталів
і тисяча дівчат & сліз
мільйон ідей зайняти час
а ще вернутись і щось писать
 
 
 
 
 
 
 
 

 
Заявишся опівночі і мовиш ‘Ніч не видно’
Бо через тебе я засліп, і я боюся світла
Кажу тобі, що я сліпий, а ти показуєш мені
Браслети, що я оплатив давно
 
Назовні усміхаюсь, але на серці холод
Хоч кажеш, ти є поруч, я знаю щось не то
 
Сторчма усе волосся, а зуби гублять блиск
І абрикоси сіються в загущені вершки
З неясної причини хронометр озвавсь
Хоча благаю я тебе, ти кажеш, ще не час
 
Назовні усміхаюсь, але на серці холод
Хоч кажеш, ти є поруч, я знаю щось не то
 
У шибу сонце лине, дізнати, ми чи мертві
Чому не кинуть світла у цей морок, при постелі
О чверть на першу дзвін дверний & кран тече співаючи
Резони не римуються, і все для тебе ще не час
 
Назовні усміхаюсь, але на серці холод
Хоч кажеш, ти є поруч, я знаю щось не то
О, визнай – щось не то
 
 
 
 
 
 
 
 

 
Санта Фе, кажуть, десь у ста милях, по шосе
Я маю час на кілька чарок й автопрокат
У Альбукерке
 
Знову мчав я край доріг, самоти я шукав, як міг
Незалежності від сцен і глядачів
У Альбукерке
 
Зупинюся без порад, візьму яєчню і шинки шмат
Візьму в тих, яким до лямпи, хто я там
О, Альбукерке
Альбукерке
 
 
 
 
 
 
 

 
О, Ріто-паркувальнице
Ріто-паркувальнице
 
Ріто-паркувальнице
Що стало би на заваді
Увечері ваше серце викрасти
 
При лічильнику я нидів
Ріту я ураз примітив
Як вона писала у блокнотикові
 
При суворій кепці личко
Був у неї ще наплічник
Надававши вигляд мілітарної мем
 
Ріто-паркувальнице
Чи запитати смію
Мали би час попити чаю ми
 
Ріто!
 
Прогулятись, певне діло
Жартувати за обідом
Їй казати, ось би вас побачить іще
 
По рахунку Ріта платить
Йдемо до неї, як порядні
На софі присісти із сестрою-двома
 
О, Ріто-паркувальнице
Як же тепер нам бути?
Ще підморгніть, я житиму оцим
 
Ріто-паркувальнице
Ріто-паркувальнице . . . .
 
 
 
 
 
 
 
 

 
лиця твого все не згадаю
лиця твого все не згадаю
 
поцуплять риси
пси карнавальні
лиця твого
не згадаю
 
о не плач
бейбі ні не плач
і не дивися
ти отак
 
усе не знайти ту неправду
усе не знайти ту неправду
нестямнії коні –
небес розрада
все не знайти ту неправду
 
поцуплять риси
пси карнавальні
лиця твого
не згадаю
 
о не плач
бейбі ні не плач
фото твоє – навіщо
пора казать бувай
 
 
 
 
 
 
 
 

 
Начебто дві голови у тебе
І два люстерка у руці
Проповідники з цегли із хрестами золотими
І твій ніс задрібний у краю цім
У голові твоїй місто
У твоїй кімнаті в’язниця
Натомість рота слонячий хобот
Пияцтво
Єдиний ключ од темниці
 
Дві голови можна об’єднати
Наповнити власні ступні піском на мить
Ніхто не дізна що ти випатрав розум
І що вдіяти із руками кровавими
Стільцями воюючі леви
Плечей неймовірна вага
Жінки твої втомлені від умирання
Якщо у тебе із жінками ось так
 
Мов та сокира в голові гребінець
Вислуховуй ознаки життя
Діти лижуть каміння й свинець
І гоняться із ножем за обручами
Іще груди й коштовність для неї
Їх поліроване сяйво
Замкни живіт їй на ніч їж смак
Дітей
Отих не бажаєм
 
Начебто дві голови у тебе
І два люстерка у руці
 
 
 
 
 
 
 
 

 
Скривлений геть лагідний Клек
Їстиме скромний пай
Ліжко чекає барви згасають
У вже не вогких очах
 
Оголена муза що все куштує
Табаку на кущі
Кепа визує натопче люльку
І розбирає пляшки
 
Лісорубівський чувак
Сьорба афродизіак
Збирачів бавовни три
Флюгера утратив я
Сенсу макове зерня
Помага мені чай цитринний
 
Скривлений геть лагідний Клек
Їстиме скромний пай
Ліжко чекає барви згасають
У вже не вогких о——
 
 
 
 
 
 
 
 

 
о згадай-но
канарку що купила ти
яка співала тобі за вечерю бейбі
о так співала за обіди свої бейбі
співала солодко
а це як ти лишила нас
вже і не чути співу
 
о згадай-но
і сойок і бджілок отих
які співали все за сонце
о так за мед співали бейбі
співали солодко
а це як ти усе лишила
ніц не співають вони
 
агов невблаганна
до мене ти вернись
хай стане радим
усякий як і звик ей
 
о бейбі
якщо вернешся додому
знай цілуватиму за вечерю я
знай цілуватиму за обіди бейбі
але якщо ти не вернешся
знай я помру із голоду
бо я без жодного цілунку весь день о
весь день
 
згадай будь ласка
пора згадати
еге
пора згадати про любов
о вернися
вернися й обійми
хай буде все як-от колись
 
ох-о бейбі поспішай-но
ти чуєш як я зву тебе вернутися
атож бейбі
годі вигадувать
о поспішай додому
 
 
 
 
 
 
 
 

 
уся належно спортивна
спізняється належно
та сцени не похибить
і прийде безперечно
погляньте як вона тримає крок
 
вона –
20ᵗʰ century fox
вона –
20ᵗʰ century fox
що сльози страхи
руйновані роки
вона –
20ᵗʰ century fox – о так
 
королева стилю
леді що радше пожде
розумовий вишкіл
її не підведе
не гайте часу на пусті розмови
 
та бо вона –
20ᵗʰ century fox
вона –
20ᵗʰ century fox
що уклала світ
у пластиковий бокс
 
вона –
20ᵗʰ century fox – о так
20ᵗʰ century fox – о так
20ᵗʰ century fox – о
вона –
20ᵗʰ century fox
 
 
 
 
 
 
 
 

 
Хай ранок іще буде добрий
Хай буде чудовий, так
Ніц не спасти його життя, жінку пустіть
Ніц не сказать про день, що ваші донька й син
Немає справ, катма і снаг
Аніяких ідей та це окей
І ранок незмінно добрий, так
 
Десь треба йти, здоров’я на це нема
Простуючи домів, із містом сам-на-сам
Ніби всім отут не до роботи
Під замком усе, пустеля мовби
Перехожий наче спить напів
Далі улицю долай, свисти собі
 
За певний час щось усміхне вряди-годи
Йти оминаючи за парканами школу
Жодної зміни рік-у-рік
Аніяких ідей та це окей
І ранок незмінно добрий, так
 
Люди сновигають, файв-о-клок
Поступово в місто сходить морок
Перехожий сповнений життя
До сім’ї вертайсь і пий свій чай
Незнамо-хто цікавий, скільки то годин
Чо би не флірт, і заведешся у мить
Щось показав би їй, якщо б
Аніяких ідей та це окей
І ранок незмінно добрий, так
 
 
 
 
 
 
 
 

 
Гайда з нами
Гайда разом
Гайда з нами
Гайда разом
Іншого потребувати
Більше видіти
Осягти когось для себе сонце волю дасть тобі
Гайда разом
Любові перш за все
Гайда разом
Гайда разом
 
У суботу в обід
У суботу в обід
В голові усе гаразд
Залізай у наш пікап
Ось тобі блакитно срібне сонцесвітло замість кепі
Все що скоро буде ти сягатимеш любове
Гайда з нами
Гайда з нами
Не байдуже що бачиш ти
Або час іти вже леді
Я це знаю бо
Навкруги & скрізь усюди сонце заміняє сніг
Часу не змінить правду я кажу
 
Я пройду для тебе цей
Тест оцей заради тебе
Гайда з нами
Гайда разом
Гайда з нами
У суботу в обід
Жовті хмари линуть та й на схід
Кислота між пахощів
Кульки всіх кольорів
Люди скрізь танцюючі
Що мені! гукаючи
Миті щоби зростать & миті щоби знать
Любов
У суботу в обід
У суботу в обід (гайда з нами)
У суботу в обід (гайда з нами)
У суботу в обід (гайда з нами)
Гайда з нами (у суботу в обід)
Гайда з нами (у суботу в обід)
Гайда разом
Гайда разом
 
 
 
 
 
 
 
 

 
Гоу! –
Бог каже Ейбрегему “Вбий мені сина”
Ейб на те “Чуєш але ти чудило”
Бог каже “Ні”
Ейб каже “Га?”
Бог каже “Ейб роби як завгодно та
У зустріч іншу нашу тікав би ти”
Тож Ейб каже “Де убивство завгодно тобі?”
Бог каже йому “На Гайвеї 61”
 
Ще Жоржія Сем із ідіоцьким носом
Відділ велферу щодо нього не в змозі
Пита бідаку Гаварда “Куди мені діться?”
Гавард каже “Знаю хіба одне місце”
Сем каже “Мов чоловіче я маю йти”
То Гавард оце стволом повів
І каже “Онде – Гайвеєм 61”
 
Ще Мек–Палець каже Королеві Луї
“Маю всякі червоно біло сині шнурки
І тисячу телефонів і не дзвонять вони
Знаєш де я можу позбутися речей цих?”
І Король Луї каже “Дай хвильку подумати сину”
Він каже “Гадаю це можна зробити завиграшки!
Одвезіть усе що є до Гайвею 61”
 
Оце п’ята дочка на дванадцяту ніч
Каже першому батькові що не так із обличчям
“Його колір” каже “занадто блідий”
Він каже “Ану зроби крок на світло”
Він каже “Ну це помітно
Хай друга мати радить що нам робить”
Але друга мати була зі сьомим сином
Вони обоє на Гайвеї 61
 
Ось подорожній гравець дуже нудно йому
Чом не почати іще світову війну
Промоутер який ледь не впав був на підлогу
Казав “Я не займався подібним ніколи
Але таки я думаю можна це замутить
Відкриємо одбілювача пару каністр
Де-небудь на Гайвеї 61”
 
 
 
 
 
 
 
 

 
що опісля коди
що є після коди леле
все що після коди –
тиша й пітьма тиша й пітьма
тиша й пітьма
 
(repeat)
 
знай що музика ревнивиця
на огні танцюється
музика покревниця
з тобою вся
та до кінця та до кінця
 
збавте від передплати на воскресання
справки на мене в палац дізнань подайте
я маю друзі там
 
лице у дзеркалах не жде
дівча у вікні не впаде
у друзів бенкет «хутчіш!» у сльозах
кличе вона назад
 
як ще не час заснути навік
почути би почути би
метелика тихий плач
 
йди-но мила до моїх обійм
ми втомлені зависаннями
чеканнями до ґрунту скронею
я чую лагідні тони
дуже близько і здалік
дуже тихі та стрункі
це той день це той день
 
що тепер із землею?
що зі сестрою-красою стало?
вдерлись понищили поплюндрували
лезами різали на сонцесхід
загнобили огорожами
 
я чую лагідні тони
ви до ґрунту скронені
бажаймо світ, що належить
бажаймо світ, що належить . . .
нам
нам?
НАМ!
 
персицька ніч йде
все огніє
спасе! йсусе!
спасе!
 
то що опісля коди
що є після коди леле
все що після коди –
тиша й пітьма тиша й пітьма
тиша й пітьма
 
знай що музика ревнивиця
на огні танцюється
музика покревниця
з тобою вся
та до кінця
та до кінця
 
 
 
 
 
 
 
 

 
Якби ти звів у ціле свій розум
Щоби перейти сюди
Рука в руці, ми стрічали би сонце
Із западин із морських
 
Перше за все, досвідченість
Ти бував колись досвідченим?
Оце мій ценз
 
Хоч знаю, знаю, тобі вже напевно жаль
Бо цей дрібний світ не дасть іти
Та кому у мізерії цій
Довести, що твій гатунок
Є золотий, безцінний
 
Отож, чи ти досвідчений?
Чи бував колись досвідченим?
Ось мій ценз
І я доведу це тобі
 
Сурми й скрипки все звучать мовби із відстані
Подібно поклику на ймення
Мо‘ ти не почуєш їх
Та почув би, ха-ха, якби раз
Здолав путь до мене
 
О, чи ти досвідчений?
Ти бував колись досвідченим?
 
Не через кайфовіше скло, але красу
 
 
 
 
 
 
 
 

 
сяйно сяють чоботи зі шкіри
дівчина й батіг у тьмі
ось дзвінок і час тобі служити
вдар о пані зціли за мить
 
хутра в люстровій вітрині
убрання поштиве їй
горностаї ~ королівні
северин северин чекає твій
 
я в утомі я безсилий
снив би я сто тисяч літ
сновидіння де ясніли б
кольори у сонмі сліз
 
зацілуй чобіт осяйну шкіру
сяйну шкіру із пітьми
бо до тебе промовля реміння
вдар о пані зціли за мить
 
северине-слуго ану тихо
северине йди до моїх ніг
взнай моє кохання що є лихом
посмакуй незмірний гнів
 
я в утомі я безсилий
снив би я сто тисяч літ
сновидіння де ясніли б
кольори у сонмі сліз
 
сяйно сяють чоботи зі шкіри
дівчина й батіг у тьмі
северине чуєш
на дзвінок тобі спішити
вдар о пані зціли за мить
 
 
 
 
 
 
 
 

 
Сержант Пепер і його Оркестр
Радіють успіхові шоу
Сержант Пепер і його Оркестр
Час прощавання надійшов
Сержант Пепер і його
Сержант Пепер і його
Сержант Пепер і його
Сержант Пепер і його
Сержант Пепер і його Оркестр
Не раз іще до вас вернеться
Пепер і його неповторимі хлопаки
Уклоняться насамкінець
Сержант Пепер і його
Сержант Пепер і його
Пам’ятний Оркестр Одинаків
 
 
 
 
 
 
 
 

 
Під вагою пожитку і рушниці з-за пліч
У поході до річки, тобі на стріч
 
Кохана, картай за провини
За ті місяці, що журбі
Та чий носок ти церуєш, рідна
Не з дуже давніх пір?
 
Під вагою пожитку і рушниці з-за пліч
У поході до річки, тобі на стріч
 
Твій ліпший друг, довірений, казав, скоєно гріх
Запроторять мене – на ліпше тобі
Правда все ж дістанеться мене і близьких
Не для тебе у тім був вихід, але для нього - вхід
 
Під тяжким гнітом рішень і рушниці з-за пліч
У поході до річки, тобі на стріч
 
Під вагою пожитку і рушниці з-за пліч
У поході до річки, тобі на стріч
 
Знала, що їй вірю, напевно, я осліп
Хоч мав я, із нагоди, прозріти, як і слід
Ось вам і досвід болісний, що я його зажив
Хай не маєш ти дружини, не зводь оце чужих
 
Під вагою пожитку і рушниці з-за пліч
У поході до річки, тобі на стріч
 
 
 
 
 
 
 
 

 
вразо
вразо
 
о ти є красуня серцями граюча
вразо
о ти усяко чарівна коханочка
вразо
 
тебе я прошу до хати
шкоди не завдаватиму
оскільки ти моя о так
о вразна леді
 
побачу тебе на сцені оцій
вразо
мене вимушуєш устати зо скриком
вразо
о бейбі слухай-но
я визначився
утомився витрачати цінний час
оскільки ти моя о так
вразна леді
до тебе йду
 
тебе я прошу до хати
шкоди не завдаватиму
оскільки ти моя о так
вразна леді
 
до тебе йду
я йду як належить
вразна леді
усі полуди
ей вразо
о чи зглянешся
вразо
ей сягни бейбі
усе що відчуваю
о те яка ти
вразна
вразна леді
вразна леді
 
 
 
 
 
 
 
 

 
скажи мені де
нашукать віскі-бар
о не питай
о не питай
де нашукать мені
ще віскі-бар
о не питай
о не питай
як не найдемо
іще віскі-бар
зостанеться вмирать
зостанеться вмирать
зостанеться тільки
хіба що умирать
 
о повня алабами
пора прощаться нам
забути свою маму
віскі – і ради більше нема
о повня алабами
пора прощаться нам
забути свою маму
віскі – і ради більше нема
 
 
скажи де шукати
дівчат молодих
о не питай
о не питай
де нашукати
дівчат молодих
о не питай
о не питай
як не найдемо
ми дівчат отих
зостанеться вмирать
зостанеться вмирать
зостанеться тільки
хіба що умирать
 
о повня алабами
пора прощаться нам
забути свою маму
віскі – і ради більше нема
 
 
 
 
 
 
 
 

 
Читав новини, знаєш-бо
Якої долі хто зазнав, еге
Хай радше пишуть про сумне
Посміювався часом я
Була ще фотографія
Не зваживши на світлофор
В авті розстався із душею джент
Юрма людей дивилася
Та упізнати щоб
Як же бути певним, раптом це хтось із Палати Лордів
 
Кіно переглядав, атож
І наша Армія перемогла
Юрма людей ішла кудись
Раніше книгу був я
Прочитав оцю
 
Й тебе ввімкнув би от
 
 
Із постелі вистрибнуть
Гребінцем укласти чуб
Нижче поверхом ковтнути чаю
Підвести погляд побачити спізняюсь
Онде плащ і капелюх
Омнібус у п’ять секунд
Нагорі цигарку покурити
І хтось розмовля а я собі все марю
 
Читав новини, знаєш-бо
Три тисячі дірок у Ланкешірі
Хоча дірки щось незначне
Їх полічили вже
Кажуть, вистачатиме щоб Алберт Хол забити вщерть
 
Й тебе ввімкнув би от
 
 
 
 
 
 
 
 

 
Ти на дні дощ іде в Хуарезі
& Великдень ще тут
І серйозність не до речі
А негативити намарний труд
Не співай без потреби
Як зійдеш на Rue Morgue Avenue
Доволі є жінок буремних
Щоб анонсувати твій капут
 
Як побачиш Святу Ені
Передавай шалом
Бо я не рухаюсь
Пальці взялися вузлом
Я не маю сили
Устати & отримати укол
І мій кращий друг мій док
Не скаже навіть що ото було
 
Ось Мелінда
Яку зовуть Богинею Мари
Її добра англійська
Запрошує тебе в нумери
І ти делікатний
Як би занадто рано не прийти
Вона свисне твій голос
Й на місяць завиваєш о ти
 
На Пагорбі Житлобуду
Ще статок а чи престиж
Вибираєш те чи інше
Й ніщо не відповідне й на гріш
Хочеш виглядати дурнем
Вертайсь туди ізвідки ти мчиш
Бо копам є фіолетово й
Від тебе не ждуть щось-інш
 
Локальні чинуші
Не можуть утримати гордість
Шантажували Сержанта що мусив
Покинути пост
Ти підбираєш Ангела
Котрий сюди прибув із вест-коуст
Усяко пристойний хлопець
А виліз як-от привид когось
 
Я почав із бургундського
Та вже на більш ефектних речах
Хоча мене прикриє будь-хто
Гру овіває печаль
Але жарти за мною
Хай хто-небудь блефувати почав би
Вертаюся у Нью-Йорк-Сіті
Я певний з мене вистачає
 
 
 
 
 
 
 
 

 
Ей, Джо! куди прямуєш із револьвером оце
Ей, Джо! кажу, куди прямуєш із револьвером оце
 
Іду застрелити свою стареньку
А бо застав її із іншим, у постелі
Іду застрелити свою стареньку
А бо застав її із іншим, у постелі
Оце такий бруд
 
Ей, Джо! я чув, ти застрелив кохану
Застрелив її, оце
Ей, Джо! я чув, ти застрелив кохану
Її застрелив на смерть
 
Вже я винен, застрелив її
А бо застав її разом із іншим, із містян
Вже я винен, застрелив її
А бо застав її із іншим, із містян
Тоді я задав їй, застреливши!
 
Ей, Джо! гаразд
Зроби її ще раз, бейбі
 
Ей, Джо! куди тепер утікатимеш
Куди тепер-ото
Ей, Джо! кажу, куди тепер утікатимеш
Що тепер, що тепер-ото
Як мислиш
 
Я на південь подався би
І мабуть до Мексики, гаразд
На південь подався би
Туди, де вільні всі
Ніхто не шукатиме ні
 
Жодного ката
Який пов’яже мотузку на шию мені
Вір у це, бігме, я маю йти зараз
 
Ей, Джо! утікай поки можеш
Бувайте всі, агов
Ей, утікай
 
 
 
 
 
 
 
 

 
чого би це було немудро
чого би я тобі брехав
кажучи тепер і тут
нам доступний більший кайф
 
запали мене кохана
запали мене кохана
ніч осяй огнем без тями
 
немає сенсу різний бруд
і сумніви того не варті
ми загубимо мету
знесемо кохання на багаття
 
запали мене кохана
запали мене кохана
ніч осяй огнем без тями
 
немає сенсу різний бруд
і сумніви того не варті
ми загубимо мету
знесемо кохання на багаття
 
запали мене кохана
запали мене кохана
ніч осяй огнем без тями
 
чого би це було немудро
чого би я тобі брехав
кажучи тепер і тут
нам доступний більший кайф
 
запали мене кохана
запали мене кохана
ніч осяй огнем без тями ———
 
 
 
 
 
 
 
 

 
Стрів якось твій образ, завітавши в дискобар
Промінь танцював між зір і хмар
Увімкнувся місяць, явив мені твій шал
Очиці карі зблиснули мов жар
 
А ти наче ураган
Спокій у очах
Усяко геть одвіює
В місця безпечні, де чуття жиє
Моє кохання раптом одвіює
 
Я самотній мрійник, і ти з якихось мрій
І ким завгодно можем бути ми
Коли б наблизитися устами
Чуття правдиве, мовби не стало
Нічого більше у суцільній млі
 
О ти наче ураган
Спокій у очах
Усяко геть одвіює
В місця безпечні, де чуття жиє
Моє кохання раптом одвіює
 
Ти самотня мрійниця, сам я з якихось мрій
І ким завгодно можем бути ми
Коли б наблизитися устами
Чуття правдиве, мовби не стало
Нічого більше у суцільній млі
 
О ти наче ураган
Спокій у очах
Усяко геть одвіює
В місця безпечні, де чуття жиє
Моє кохання раптом одвіює
 
 
 
 
 
 
 
 

 
Кшталтів кохання
Марґариту вчив Том –
Від задумки до звершення ледь не життя
Ситуації різні погода є змінна
жодне із кохань
не краще інших
 
Кшталти кохання –
Марґариті товк Том
у французьких романах
флірт абсурдного й вульгарного
Кшталти кохання –
неймовірності усюди
і не звідати щось
уважаю безглуздим
 
Я чула тебе –
Марґарити відмова
І авжеж ти зануда
хоча у цім свої чари
о нуда мовби лінійка
яка усе тільки ділить
є кшталти кохання
помилкові на вигляд
 
Всунь холодцю за комір
Віднайдім у тобі страх
Затріпотиш од нього
сльози виблиснуть на віях
 
Всунь холодцю за комір мила
на килимі розкинься
від задумки до звершення
поцілуємо злочинця
(ану ото)
 
А про що саме йшлося отут
(що казати)
 
Влізь у червону піжаму і з’ясуй
 
 
 
 
 
 
 
 

 
їдемо до техасу, знайомі ледве-ледь
їдемo до її сім’ї, у новім корветі
 
їдемо до техасу просто так ~ буває, вір
зупинимся у денвері оглянемо, що там і
певно, їй зі мною безпечніш а в моє серце лине мир
 
їдемо до техасу, я і діксі роуз (личить їй!)
шукати, чого бракує нам у нинішньому житті
спитаєм у місцевого десь неподалік
де узяти грудок техаськіх щоби чавити пальцями ніг
 
 
 
 
 
 
 
 

 
о так
за мною чорні двері
а мої маневри
не до батьків
а дівчаток які певні
 
агов усі кому заснути кортить
я йду опівночі собі до мети
 
о мої маневри
не до батьків
а дівчаток які певні
так-от є
 
споживай вечерю
зі свинини й бобів
я з’їв курчат більш
аніж ти уявив би
 
або мої маневри
не до батьків
а дівчаток які певні
за мною чорні двері
а мої маневри
о бейбі – за мною чорні двері
не до батьків
а дівчаток які певні
 
 
 
 
 
 
 
 

 
Якби сонце не зійшло
Ну і шо, ну і шо
Якби гори впали в моря
Хай собі, то не я
Маю я свій власний світ аби
Не копіювати твій
 
Якби і шість стало дев’ять враз
Се гаразд, усе гаразд
Якби всі гіпі свій остригли хайр
І нехай, і нехай . . .
В’їдь!
Бо я маю свій власний світ аби
Не копіювати твій
 
Тут ~ там на вулиці, білі комірці
Тицяють пластиком пальця в мій бік, ха!
Марять, що таким, як ми, ось-же гаплик, та
Знамено фріків майорить, о так!
Вау!
Розмай, розмай . . . .
 
Ха-ха
Гори все, аби би не мій дім
Ану, містере бізнесмене, вберися, як ми
Хіба важко збагнути що я кажу
Я живу собі життя
А помру тоді, як помирати прийде час
Я буду жити, як я бажаю
Ей, співай брате, гуляй, драмере!
 
 
 
 
 
 
 
 

 
Злабай нам, як ти хотів окремий шлях
О не тікай провулком, ні, цей день почати би інак
Чув я люди кажуть, що роки ти за хмарами провів
Ані до чого ясновидці
Майбуття твоє урочий спів
 
Тінями крокуючи за вилиски вітрин осяяних
У свою пітьму, мов та принцеса до нуарових пивниць
Далечінь тебе пойма, ізівідти зве, що мріялось усе
Бо у світові скорботи
Є звитяги, хай не віриться у це
 
 
 
 
 
 
 
 

 
де ти бував, синьоокий мій сину?
де ти блукав, моя люба дитино?

я падав з укосу двадцяти гір серпанкових
я плентався по шістьох автострадах
я дерся крізь нетрі сімох лісів чорних
я губився поміж океанів схололих
я брів тисячи миль, полишаючи цвинтар
але тяжкий, але тяжкий, але тяжкий
але тяжкий—тяжкий дощ йде сюди

і що бачив ти, синьоокий мій сину?
і що бачив ти, моя люба дитино?

бачив я немовля поміж вовчими іклами
бачив я діамантовий шлях опустілий
бачив я чорне гілля, що крапало кров’ю
бачив збори мужів, окривавлений молот
бачив білі сходини, затоплені в воду
бачив сотні мовців з язиками пробитими
бачив багнети отих дітей із гвинтівками
але тяжкий, але тяжкий, але тяжкий
але тяжкий—тяжкий дощ йде сюди

і що ти чув, синьоокий мій сину?
і що ти чув, моя люба дитино?

чув я грім, що ревів на погрозу велику
чув я хвилю, котра несла кінець світу
чув я сто барабанщиків і руки горіли
чув я шепіт ста тисяч, їх не чув ніхто більше
чув я стогін голодних і чув регіт ситих
чув поета, конаючого на купі сміття
чув як блазень горлав у провулку невпинно
але тяжкий, але тяжкий, але тяжкий
але тяжкий—тяжкий дощ йде сюди

кого ти зустрів, синьоокий мій сину?
кого ти зустрів, моя люба дитино?

я зустрів хлопчака біля мертвого поні
я зустрів блідолицього із чорним псом
я зустрів молодицю із тілом огневим
я зустрів дівча і веселку в дарунок
я зустрів поранення від любові
я зустрів поранення і від ненависті
але тяжкий, але тяжкий, але тяжкий
але тяжкий—тяжкий дощ йде сюди

де тепер підеш ти, синьоокий мій сину?
що робитимеш ти, моя люба дитино?

я вернуся, де був, заки дощ не пролився
я подамся в пітьму найчорнішого лісу
де людей так багато, а руки порожні
де отруйні брикети зсипають у воду
де дім у долині й поруч брудна в’язниця
де обличчя катів добряче закриті
де голод потворний, а душі забиті
де колір лиш чорний, де номер є жоден
я віддам і думки, і слова, і свій подих
я їх віддзеркалю у скелях на подив
йтиму хвилями моря, допоки загину
пам’ятатиму пісню, не вивчівши співу
але тяжкий, але тяжкий, але тяжкий
але тяжкий—тяжкий дощ йде сюди
 
 
 
 
 
 
 
 

 
глянув на тебе й
глянула ти
я усміхнувсь і
те саме ти
 
ми рушаємо
і не вернемось бейбі
вирушаємо
і не вернемось
 
бо надто
пізно пізно
пізно є
 
ми рушаємо
і не вернемось бейбі
вирушаємо
і не вернемось
 
йшов із тобою
йшла поруч ти
мовив до тебе й
те саме ти
 
ми рушаємо
і не вернемось бейбі
вирушаємо
і не вернемось
 
бо надто
пізно пізно
пізно є
 
 
 
 
 
 
 
 

 
Мало не остриг
Хайр, у невиразний день
Трохи запатлав
Типу так, але хотів не те
Не остригся, і дивуюся з чуття
Якби утримав дивацький стяг
Ніби віру, що потрібна комусь
 
Мабуть того, що мав різдвяний грип от
Чуття не на своїх місцях
Посилена параноя
У люстрі будь-якім за спиною поліція
Та страху не віддам жодної п’яді
Бо цей рік я собі обіцяв
В тій вірі, що потрібна комусь
 
Коли я зберусь у ціле врешті
Поїду геть кудись, південним узбережжям
Буде плейс, де радітиму знов
Розділю кукіль і зерно
У вірі, що потрібна
Комусь, ей
 
 
 
 
 
 
 
 

 
Гляньте, о скільки одиноких!
Гляньте, о скільки одиноких!
 
Елинор Ріґбі, рис підбирає
У церкві опісля весіль
Мріється їй
Дивиться з вікон
Через лице, що у скрині придверній живе
Щось ніби жде
 
Одинокі люди
Ізвідки, знає хто?
Одинокі люди
У світі, начебто
 
Патер Макензі
Проповідь пише до служби, хоча слухачів
Ані душі
Ще має справи
Поцерувати шкарпетки вночі, де-не-де
Що тут не те?
 
Одинокі люди
Ізвідки, знає хто?
Одинокі люди
У світі, начебто
 
Гляньте, о скільки одиноких!
Гляньте, о скільки одиноких!
 
Елинор Ріґбі, в церкві помре
І залишить при собі ім’я
Не до прощань
Патер Макензі, витерши руки
Зо цвинтаря йде в самоті
Всіх не спасти
 
Одинокі люди (о скільки одиноких!)
Ізвідки, знає хто?
Одинокі люди (о скільки одиноких!)
У світі, начебто
 
 
 
 
 
 
 
 

 
трохи давно був сон мені про магічний зоосад
в нім перебували звірі мовби лагідна сім’я
мимо кліток на початку сну я ішов поволі сам
звірі на позір щасливі їхні ігри суто гамір
але сниво розгорталося все барвистіше й чіткіше
щохвилини щосекунди ось і поруч ти стоїш
суспіль ми гуляли радо зоосадом дивним цим
і стихали його звірі позираючи услід
як морозива купили ми але нам чогось не йшло
то звірятам віддали аби не спекотно їм було
веселий сміх усе лунав і тебе робив щасливим
буяли барви кольори пурпуровий жовтий синій
але в тінях за відрадістю закуточок невеселий
і неначе мешканець його не бажав лишать оселі
ми глянули за ґрат іржу через тьму в отім вольєрі
яке видовище сумне це пір’їстий тигр ой леле
ключа знайшли щоб одчинить оті ґрати де був тигр
та ласкаво запросили нам про все оповісти
а той страхався далі й уважав наче б то був кпин
ми подалися на осоння щоби грався й виграв він
і тішився барвистий весь магічний зоосад
а отже скоро щасливішим і приязнішим він став
зійшов вечір ізнічев’я тигр пір’їстий у сльозах
засмутився мусили ми геть й сонце з неба зіслиза
ми казали сам насмілюйся не вважай що ти чужий
це же був пір’їстий тигр єдиний що побачиш у житті
казали ти собою будь а зміни це пусте
собою бути весело кимось іншим бути зле
але щезли і пір’їстий тигр і магічний зоосад
коли розплющив очі я зустрічаючи твій згляд
 
 
 
 
 
 
 
 

 
мчати поки ніч добуде кінця
кінчиться вся кінчиться вся
зневірятися у ясі північній
поки вона кінчиться вся
 
царства світла царства щастя
хто родився для благодаті
хто родився для благодаті
а кому ночі не здолати
аж до кінця аж до кінця
аж до кінця аж до кінця
 
 
 
 
 
 
 
 

 
Кину все в пікап і переїду
Вірогідно, в Ел-Eй
Нашукаю собі дім, а далі зійде
Справді новий день
 
Жінка усі думки, що маю, повнить
Хай нині досить зле
Світ у ній, душі моїй
Вона є поклик
 
Стрінь самотнього на уік-енді
Скрізь йому не те
Мав казати щось, діжде на мент і
Промовчить, пусте
 
В неї фото на стіні, напроти ліжко
Старовинна мідь
Я в дорозі день за днем, та вірю, трішки
З нею, мить у мить
 
Жінка усі думки, що маю, повнить
Хай нині досить зле
Світ у ній, душі моїй
Вона є поклик
 
Стрінь самотнього на уік-енді
Скрізь йому не те
Мав казати щось, діжде на мент і
Промовчить, пусте
 
 
 
 
 
 
 
 

 
пісня, яка є важливою у соціально-політичному тоні
 
а слова такі:
 
 
О Боже, придбай мені Мерседес Бенц
Всі друзі на поршах, а в мене регрес
Трудись, мені кажуть, немає чудес
О Боже, придбай мені Мерседес Бенц
 
І може, подбай про колірне ТБ
”Дзвонимо за бакси!“ мене шукає теж
Чекаю доставки до третьої, вдень
Ще, Боже, подбай про колірне ТБ
 
Замов, Боже любий, вечірку для нас
Я вірю, о Боже, винайдеться шанс
Буде твоя воля, гульнемо нараз
Замов, Боже любий, вечірку для нас
 
усі-разом
 
О Боже, придбай мені Мерседес Бенц
Всі друзі на поршах, а в мене регрес
Трудись, мені кажуть, немає чудес
О Боже, придбай мені Мерседес Бенц
 
 
і все!
 
 
 
 
 
 
 
 

 
Було люду на явленні Безумця
Казав, на місці старому стрічаємося
Убравсь у мережива і сатин у ремінцях
Чоло в небеса, усміх на півлиця
 
Казав оце:
”Леді й джентльмени, принцеві зле“
Стоячи на брамі, отам де склеп
Глянцуючи .38-го:
”Трофей
Од самого Джеcі Джеймса“
 
 
 
 
 
 
 
 

 
час буття
час брехні
час сміяться
час іти
 
заспокойся бейбі
все таке як є
не поспішай
ще кохання є чимало
аби занадто поспішать
 
час на спокій
час на біг
час націлить стріли
у сонцесхід
 
заспокойся бейбі
все таке як є
не поспішай
ще кохання є чимало
аби занадто поспішать
 
спокій & спокій
люби це якомога
все таке як є
розважай себе як хоч
 
заспокойся бейбі
все таке як є
не поспішай
ще кохання є чимало
аби занадто поспішать
 
надто поспішать
надто поспішать
 
 
 
 
 
 
 
 

 
Зірка Терен
Тліє кришиться у темінь
Змісту клоччя
І рвуться сили геть із осі
Промінь скаче
До вад у хмарини ілюзій
 
Ідемо ~ ти і я ~ скільки ще?
Через перехід ночепадних алмазів
 
Люстра б’ються в
Рефлексій безформову сутність
Скло руки тане
У сніг пелюсток обертання
Леді в бархаті
Зникає у ночі прощання
 
Ідемо ~ ти і я ~ скільки ще?
Через перехід ночепадних алмазів
 
 
 
 
 
 
Обертання зводу зірок, через які котяться обшарпані казки осі
Про восковий вітер, що не приводиться в рух у небутті увік
Доокола, заледве має вагу причина, як і мудреці, через яких
Зірки зведено до обертання
 
 
 
 
 
 
 
 
 

 
фіолет розсуд мій скрив
вихідні зовсім не ті
наче блазень & не знаю сам
із небесами цілуюся
 
фіолет наокіл
занепасти чи то зійти
чи у халепі чи радості
душа моя в руках цеї дівчинки
 
радьте
щось
радьте
о ні ні
 
стугоніння
мовить є спільні серця є
хай замовляю нещадне
чи хто недалік мовби пушина
ген за сприйняття
тут діється діється щось
 
аж аж
 
фіолетовий серпанок
не зна ніч або ранок
ти видаляєш мислезмір
іще завтра чи то кінець по всім
 
радьте щось
гей ти серпанку фіолетовий
ні о ні
радьте щось
повідай мені бейбі
хто зна як буть із цим
поймаєш аж до нестями
ні о ні-іі
о це є боляче бейбі
 
 
 
 
 
 
 
 

 
Піпли прийшли послухать
Ще хтось виходив і грав
Дехто квіти роздавав, як хотів
В Монтереї
В Монтереї
 
Янголи усміхалися
Музикувала любов
Діти у танці фей
Релігію винайшов я
В Монтереї
 
Зе Бьодс, Еарплейнів політ
О, Раві Шанкар захопив до сліз
Зе Ху вибухали у вогнесніп
Г*ю Масакела мовби ніччю сурмив
І Ґрейтфул Деад познесли всім дахи
Джимі Гендрікс бейбі, чи віриш, у полум*я світ кинув, ей
Їх Світлості, Принца Джонса лик із юрми втішавсь із нас
Тисячі електрогітар гриміли у раз
 
Як хочете правди життя ~
За музикою шукайте
Або знайте, все це було
Так, усе було, було правдою, там
В Монтереї
 
Три дні на розуміння, в одному, єдиному русі
Навіть і копам по кайфу
Ти уявив собі?
В Монтереї
 
Здається ніби я марив
Монтерей, Монтерей
 
Вірю, чуєш ти
 
Монтерей, Монтерей . . .
 
 
 
 
 
 
 
 

 
В місті, де родився я
Був собі пливець морів
Повідав оце пригоди
У стихії субмарин
 
Ми плили на сонцесхід
Крізь моря і неба синь
І зростали межи хвиль
Як герої субмарин
 
Ми герої у жовтій субмарині
Жовтій субмарині, жовтій субмарині
Ми герої у жовтій субмарині
Жовтій субмарині, жовтій субмарині
 
Друзі всі на борті тож
Тем чимало є, для розмов
Ще й оркестр о так, почне!
Ми герої у жовтій субмарині . . .
 
Повний вперед, Містере Боцмане, повний вперед!
Повний вперед! Існо!
Ріж троса! Кидай його!
Слухаю, сер!
Кепе! Кепе!
 
Живемо буттям легким
Є у кожного, що треба всім
Зелень моря, неба синь
Для героїв субмарин
 
Ми герої у жовтій субмарині
Жовтій субмарині, жовтій субмарині
Ми герої у жовтій субмарині
Жовтій субмарині, жовтій субмарині
 
 
 
 
 
 
 
 

 
Пітьмо, пітьмо
Чи не постіль
Щоб лягти і снити сни
Під остуду тіней твоїх
У мовчання глибини
 
Пітьмо, пітьмо
Вкрай мій потяг
Протилежно істині
Стримай мари, котрі наводять
Речі далі неясні
 
Пітьмо, давня
Одинокість
Вивільни із болю днів
Я знавав межу одчаю
Я дійшов страхіття прірв
 
Пітьмо, пітьмо, покривалом
Буде ночі небокрай
Геть увесь, геть увесь біль & досвіт
Мою немічність без ради
Немічність без ради
 
Пітьмо, пітьмо
Чи не постіль
Щоб лягти і снити сни
Під остуду тіней твоїх
У мовчання, мовчання глибини
 
Пітьмо, пітьмо, хай укриває
Цеї ночі безкрай, так
Геть увесь, геть увесь біль & досвіт
Мою немічність без ради . . . .
О, всю, о всю
Немічність, немічність
Мою
 
 
 
 
 
 
 
 

 
От пробіг би, там де твій дім
Голяка, ну раптом?
 
Хочеш, лупнем салют
На четверте липня, га?
 
Взяти би підсилювач нам
У прокат . . .
 
В разі не маю ані гроша
Та віддам кажу, ще за життя
 
 
 
 
 
 
 
 

 
Що це за мара, у чорнім?
Указуюча та й на мене
Чи не змагаюсь я тікати
То хто же мене обрав
О, ні!
 
Більша тінь ~ очиць палання
Мовить людям їх жадання
Сатанинський усміх сяє
Як полум’я все-все поймає
О, ні, вибав Боже мій!
 
Чи не це кінець, мій друже?
Сатана за рогом кружить
Люд тікає, страх є дужий
Люде, йди та подбай про душу
Ні, Боже, благаю! Ні!
 
 
 
 
 
 
 
 

 
ось пігулка ~ карлик
ось інша ~ гулівер
а в матусиних подібних
чомусь не такий ефект
до аліси
десять метрів уверх
 
на кролячім полюванні
ти впадеш хоч знав мабуть
синя гусінь смокче з кальяну
зве в невідому путь
бо аліса
тепер ліліпут
 
& шахові фігури
зведуться & скажуть що куди
але ти закинувсь грибами
поки розум не спішить
до аліси
відомо їй
 
як логіка й пропорція
відмовлять просто ні
білий лицар навспак говорить
королева ~ з пліч зітни!
пригадуй що вовчок наплів
їжа все ~
голові
 
 
 
 
 
 
 
 

 
на високій кручі хмар
циркова душе кружляй сама
зебри та метелики
місяць & казки
усе що дме в її думках
ирійський вітровій
 
стало зле несе тобі
сотні усмішок не здайся журбі
добрий час каже добрий час
якщо просив бери собі
що просив
 
крилоньку лети
 
 
 
 
 
 
 
 

 
Хтось казав що
все нагадує зоопарк
Я правда вірю
Я правда вірю, так
 
Є легка стрімка дорога
Від Істсайду через парк
Щоб чарівно прогулятися
Напряму
Або сідай оце в автобус
Як дощі, чи холоди
І звірята порадіють
Тобі, ну
 
Щось говорить
Всюди начебто зоопарк
Я правда вірю
Я правда вірю, так
 
Де мавпи є правдивий люд
Жирафи не прості
І слони, хоча мовчать
Йдуть із добром
Орангутанг скептичний
Щодо перемін у клітці
А сторожі все б у чай додати ром
 
Зебри – реакціонери
Антилопи – місьйонери
У голубів секретний план
У хом’яків конфліктний стан
Чи не фарс?
 
Завітай-но колись
В зоопарк . . . 
 
 
 
 
 
 
 
 

 
то який костюм дівча вбере
до всіх вечірок завтра
вже ношену сукню кимось десь
до всіх вечірок завтра
 
та вдіяти що як от майже тут
північний темний час
в неділю плаче сирота
сама в кімнаті знов
 
то який костюм дівча вбере
до всіх вечірок завтра
атлас & шовк учорашніх невдах
до всіх вечірок завтра
 
вже від понеділка в дранті котре
четвер їй був придбав
в неділю плаче сирота
сама в кімнаті знов
 
то який костюм дівча вбере
до всіх вечірок завтра
бо четвергівка сирота
її не жаль нікому
 
побляклий саван з інших невдах
вбрання з лахміть шовкових
в міру тій що плаче знай
по всіх вечірках завтра
 
 
 
 
 
 
 
 

 
самотній у хмарах синіх
та й на гагачім пуху
 
йипі! мене не зриш
дивлюся сам
 
верхи у росистій млі
на єдинорогові
 
шкода мене не чуєш
слухаю сам
 
як жовтець горне світло сниш
на кульбабовім пуху
 
та як тебе торкнутись
зміг би врапт
 
скрик через зірковий світ
в телефонну подорож
 
ей оу ми йдемо –
вгору згори
 
самотній у хмарах синіх
та й на гагачім пуху
 
йипі! мене не зриш
дивлюся сам
 
 
 
 
 
 
 
 

 
У зажурі без просвіту, врапт
Очі ти стули свої
Або коли плітки підносять
Як-от факт
Не зважай, але омрій
Армонíю, місто межи хмар
Армонíю, місто межи хмар
 
Як захочеш змарнувати час
Це безпечно, йди на зліт
Як захочеш звідкись зникнути
Йди на зліт о так, омрій
Армонíю, місто межи хмар
Армонíю, місто межи хмар
 
Скло небес & моря твердь
І кожен трохи шкереберть
 
Армонíя, місто межи хмар
Армонíя, місто межи хмар
 
 
 
 
 
 
 
 

 
Якщо хоч, тобі повірюсь
Тільки – нікому більш
Сам не знаю, де я піду завтра
В кого проведу ще ніч
 
                      Вжеж, є інакший бік у життя
                                 неодмінно
                      Вжеж, є інакший бік у життя
 
Може, подамся до Нешвіла
Шляхом на Теннессі
Копійчаний лайф у містах
                      де перебував я
Не вартий грошей і цих
 
                      Вжеж, є інакший бік у життя
                                 неодмінно
                      Вжеж, є інакший бік у життя
 
У світі, що виром довкола
Мій світ – догори ногами
Сам не знаю, де я піду завтра
А то й бомжуватиму навіть
 
                      Вжеж, є інакший бік у життя
                                 неодмінно
                      Вжеж, є інакший бік у життя
 
 
 
 
 
 

 
як фургон із міста їде
геть за обрій ген до світил
розмальований у ранок
& дорожній древній пил
 
зустрічати за пітьмою
літній день що вдома знов
ветхі лиця на узбіччях
глянуть упізнавши мов
 
сонця сяєво в очах
& пустеля суха
у містечках вам
радий сміх лунав
 
о ці танці повні шалу
о музики їхній спів
о вогні що запалали
о дівчатка геть прості
 
часом знайдуть щось
втримати часом
чи згубити шляхом десь
биться з іншим за все ласе
умирати в білий день
 
сонця сяєво в очах
& пустеля суха
у містечках вам
радий сміх лунав