Є!
Ха!
Гух!
 
Живав мужичок
Старенький пеньок
Собі у Монреалі
Дружина, дитина
І дім, і машина
І донька-тінейджер
У блузці тонкій
Любила погуляти
Її звали Маґдалена
 
Маґдалена . . .
 
Старенький пеньок
Повернувся домів
До себе в Монреалі
Роздивився доньку
У тій блузці при світлі
І казав собі
“О це промовляє!”
Потягнувся до цицьки
Схопив оце міцно
І доньку до стіни
Притиснув
(СИНІЙ ХРЕСТ!)
Маґдалена . . .
 
О доню мила, не тікай, коли
Рідний канадський твій тато поблизу
О доню мила, не тікай, коли
Рідний канадський твій тато поблизу
Важко працюю, ти не розумієш
На сироп кленовий для місцевих млинчиків
Як тобі се уявити?
Що робиться з чоловіком?
Що робиться з чоловіком?
Як тобі се уявити?
Що робиться з чоловіком?
Що робиться з чоловіком?
 
Старенький пеньок
Із руками засмальцованими
У тому Монреалі
Трохи слину пустив
Як тягнувся до цицьки
І казав собі це
“Ось чого я хотів би!”
Але дівчина вперлася
Сказала “Гівна тобі!”
І коридором побігла
Слушно, Маґдалено!
 
О доню мила, не тікай, коли
Рідний канадський твій тато поблизу
О доню мила, не тікай, коли
Рідний канадський твій тато поблизу
Важко працюю, ти не розумієш
На сироп кленовий для місцевих млинчиків
Як тобі се уявити?
Що робиться з чоловіком?
Що робиться з чоловіком?
Як тобі се уявити?
Що робиться з чоловіком?
Що робиться з чоловіком?
(Тож!)
 
Маґдалено, наді мною не смійся
В коридорі цім, твої блузка й цицьки о
Якщо мама нас застане колись
До адвоката вона стане дзвонити
 
ДУ-ДУ-ДУ-ТУ ДУ-ДУ-ТІ-Ю
ДУ-ДУ-ДУ-ТУ ДУ-ДУ-ТІ-Ю
ДУ-ДУ-ДУ-ТУ ДУ-ДУ-ТІ-Ю
ДУ-ДУ-ДУ-ТУ ДУ-ДУ-ТІ-Ю-ААХ
 
Маґдалено, Маґдалено, Маґдалено, Маґдалено
Дитино смогових вітрів Лос-Анджелеса
Хотів би я тебе завести до комори й познімати всі одежки, поки ти не станеш одверто оголеною
Натерти майонезом
І каопектатом, усе твоє тіло, піти гуляти на
Голлівудський бульвар, і ми можемо
Можемо йти вулицями через зірки, на яких оце Джон Провост і Ліо Джі Керол, о разом, бейбі
Можемо піти танцювати в Cinegrill
Уяви собі: Френк Пернелл і ми, до темряви
Ти не розумієш, моя бейбі?
Я не думав, не вимагав, знай, це так важко для мене, просто . . .
Бачив, як ти стояла під пестицидною стрічкою Shell увечері
У світлі
Із твоїми маленькими пипками, що випирали у прозору тканинку, я просто казав: “Боже
Боже мій, я віддав свою сперму ось цьому!” І тепер я просто
Ох, так збудила мене, я просто
Я не знаю, що робити, Маґдалено, ти же розумієш? О я тебе схопив, але
Але не будь проти мене, знаєш
Твоя мама не довідається, бейбі, і я хочу, щоб ти вернулася
Я думаю, ти мене розумієш? Я хочу, щоби . . .
Ось я на колінах, Маґдалено! Я хочу, щоби ти вернулася до мене, бейбі
Я хочу, щоби ти обернулася до автомата Sparkletts
І все! І все! У маленькім шартрезовім коридорі з маленькою неоновою картинкою Ісуса, що на стіні
І я хочу, щоби ти зробила крок, бейбі
Я хочу, щоби ти пройшлася на своїх п’ятидюймових шпильках, які купила у Frederick’s
Тоді ж, коли ти і твоя мама отримали ту білизну минулого року на Різдво
І я хочу, щоб ти вернулася до мене, бейбі
До мене, бейбі, чи не розумієш мене, бейбі?
Я хочу, щоб ти вернулася
Я на колінах, бейбі
Я маю намір, хочу зняти твій тренувальний бюстгальтер
Чи не розумієш мене?
Зняти твої марунові трусики
Я стану на коліна, бейбі, ти же розумієш, що
я тобі кажу?
Мама не довідається, вона грає у бридж з дівчатами
А ти і я . . .
Ти і я будемо щось смоктати, бейбі
Тільки ти і я, ти же розумієш?
Ми можемо любитися всю ніч
І не дізнається жоден
Нумо, Маґдалено!
Будь ласка, дівчинко
Вернися до тата
Що я зробив тобі поганого?
Боже, я лише слідував сексуальному імпульсу, як чув на шоу Джонні Карсона із книги іще чогось, що я написав
Я не знав, що роблю
Я захопився
Що можу сказати, як, як . . .
Вертайся, бейбі
Нумо
О, прошу, ти маєш вернутися, бейбі, вернутися
Вернися до тата!
Нумо, Маґдалено, до тата, бейбі, ти маєш вернутися, бейбі, вернутися
Вернися, бейбі, вернися
Мама не довідається
Мама не довідається
Вернися, бейбі, вернися
Вернися, бейбі, вернися
Маґдалено, вернися
Вернися до тата
Вернися, бейбі
Вернися, бейбі
Вернися
Вернися
Вернися
Вернися
ВЕРНИСЯ!
Вернися до тата
Зійди, пройдися біля мене
Я на колінах, не розумієш?
Мама не довідається
Я же тобі казав . . .
(Тебе люблю я, Маґдалено!)
Ти знаєш . . .
Я казав . . .
 
 
 
 
 
 
 
 

 
Платона очі плющові
Сова його на глобусі
В орлянку грає арлекін
Глуз у папужім одязі
Ридає Леді Скарлет Скрін
Дощ театральний ллє
А Темна Королева Снів
Зна людський біль як є
 
Земля, огонь, повітря, води
Світ на терезах
Земля, огонь, повітря, води
У зміні рівноваг
На терезах, терезах
 
Царі церковні й присуд ʻВіруй’
Безвісних на гробах
Відьми пнуть золу й піски
Вериги на рабах
Страхався хто ферменту слів
Тихенько йде на пиво
Регоче у провулку блазень
Йому се неважливо
 
Герой жме кров із каменів
І гострить ніж до рибки
Осліпли маги від видінь
Йдуть плоттю смерті жилки
Дитя уклякне до Христа
Питай ціну за цвях
А Матінка Земля той час
На вищих терезах
 
 
 
 
 
 
 
 

 
постійна втома, не розумію
спав три, чи більше, діб
мене змолов хтось, поспіль розсіяв
не годний до трудів
наче хтось соки із мене вичавив
пить не у змозі я
голодним чуюся, у чім тут причина
їв же кінський біляш
 
мовиш ім’я моє
і слина, за павловим
о глянь ласкавіше і
мені заб’ється серце, що бас-барабан, о так
 
мало улізти, ще ти маєш перти це
любов, то є стерво
мало улізти, ще ти маєш перти це
о що любов, то є стерво, о так
 
порою збуджений, мовби мустанг
гопки у стійлі весь час
порою тихий, мож приручати
ні, не кусаюсь я, о так
 
мовиш ім’я моє
і слина, за павловим
о глянь ласкавіше і
мені заб’ється серце, що бас-барабан, о так
 
 
 
 
 
 
 
 

 
Сіре місто це
Залізних рук сплеск
І вечірка для клоунів, хай
Падає дощ недалеко
Прошу ласки, лимонадна бейбі
 
Як увечері сонце сідає
І земля розливається, вранці
Одсилай клітку поштою
На ім’я, поза коштом
Прошу ласки, лимонадна бейбі
 
Кричу я, зустрів я тебе
Твій лід ласкавий лід
У годиннику, що на пральній машині
О приходь, щось роби, я самотній . . .
Прошу ласки, лимонадна бейбі
 
Сіре місто це
Залізних рук сплеск
І вечірка для клоунів, хай
Падає дощ недалеко
Прошу ласки, лимонадна бейбі
 
Як увечері сонце сідає
І земля розливається, вранці
Одправляй клітку поштою
На ім’я, поза коштом
Прошу ласки, лимонадна бейбі
 
 
 
 
 
 
 
 

 
Ось дивувався
Щодо наших чуттів
Хильни сонцесходу ще
Гладь локони їй
Усяк рятівник собі
А серця стугонять, мов ураз
В одному одне
 
Ось дивувався
Чи роки нас не зрадять
За її летом в кухні
Посмакуй аромат, хех
Від тостів, масло топиться
Прийде, зронить крихти в постіль, ужеж
Головою хитнеш
 
Але, віддаючи
Стаєш тим, ким
Бути мав
 
 
 
 
 
 
 
 

 
Це було надлюб’язно, подумати про мене, отут
І я дуже подячний, адже ти був збагнув, що
Мене нема тут
І я не знав, що місяць настільки великий
І я не знав, що місяць настільки блакитний
І я вдячний, що винесли старі черевики
І що вибрали у червоне, мене
І не знаю, о хто написав би цю пісню
 
Все одно, світить сонце чи ні
І все одно, чи щось у мені
І все одно, чи тебе я нервую
Тебе я любитиму узимку
 
Ла, ла, ла, ла . . . .
 
І моря не зелені
І я люблю Королеву
І що насправді всяке мрево?
І що насправді всякий жарт?
 
 
 
 
 
 
 
 

 
Кажи усім, кого зустрів
О, ідімо, зі мною, о так
Кажи усім, кого зустрів
Себе звільніть, зі мною, о так
 
Кажи, що бігти їм не варто
Усіх можливо позбирати
Візьмімося за руки &
Негаразди поховаємо в піски, ужеж
 
Під ногами чи не бачиш див?
Життям є ти, ідімо зі мною
Бачиш, я росту? Озброюйся
Бо час іти зі мною, о так
 
Ідімо берегом морським
Де немовлята грають &
Утілено гуляння плин
Із тими, хто себе звільнив
 
Кажи усім, кого зустрів
Я і ти, разом ідім
 
Кажи усім, кого зустрів
Ідіть зі мною, зі мною, о так
Кажи усім, кого зустрів
Будьмо вільними разом, о так
Кажи усім, кого зустрів
Я і ти, разом ідім
Кажи усім, кого зустрів
Ідіть зі мною, зі мною, о так
 
Зі мною ідім
Отже, ідімо зі мною
Ідімо зі мною
Кажи усім, кого зустрів
Будьмо вільними разом, о так
Кажи усім, кого зустрів
Час іти, о, ідімо зі мною
 
 
 
 
 
 
 
 

 
Хай би у словах недосить сенсу
Мовлю, щоб тебе торкнутись, Джуліє
Джуліє, Джуліє, океанча зве мене
 
Я співаю про любов, Джуліє
Джуліє, очі-мушлі
Усміх вітру, зве мене
Я співаю про любов, Джуліє
 
Волосся плинне небо мерехтить
Блискотить
У світі сонця
 
Джуліє, Джуліє, ранній місяць чуйний
Я співаю про любов, Джуліє
 
Я не виспіваю серця
Лиш висловлюю думки, Джуліє
Джуліє, сплять піски, хмарки сон чуйний
 
Я співаю про любов, Джуліє
М-м, зве мене
Я співаю про любов, о Джуліє, Джуліє, Джуліє
 
 
 
 
 
 
 
 

 
Святий Стефан із трояндою
В саду блукає осяяний
Сільські гірлянди і вітер із дощем
Куди би не подався, людський плач і щем
 
Перейшов марноти всі
Міг упасти і міг рости
Був чи є у цьому смисл?
Стефан не скаже, як слова не найшлись
 
Дзвóни злоті благовісту
Пекло брязкає у відра
Поміж нині і колись
Стефан наповнює і опускає
І опускає вниз
 
Дамський пальчик сяйвом Місяця
Пише ”пощо?“ на ранкові небеса
Сонцебризки, зореблиски
Трем пітьми зі днем прощається
 
Бистрі стріли гостротілі
І дрібниць чимало, що відкинуті
Збір сезонів, у безсонні
Укрий любов пурпурним шовком, милою зви
 
Чи труди, чи сумніви хай
Відповідь лише прости і прощай
Голос достатку, голос журби
Хтось іще підбирає, що інший розбив
 
Святий Стефан зостанеться
Загублене віднайдеться
Берег, умитий піною шторму
Сам він давно тут, мабуть це зветься ”вдома“
 
Не спішить Фортуна, і Каліопа
Її прядиво плутане, їй лиш відоме
Відповісти легко, утім
Що ти відповіси відповідальникові?
 
 
 
 
 
 
 
 

 
тебе люблю найкращу
ліпшу зо всіх інакшу
тебе люблю найкращу
ліпшу зо всіх інакшу
 
зустріч наша у тім літі
індіанським літі
 
зустріч наша у тім літі
індіанським літі
 
тебе люблю найкращу
ліпшу зо всіх інакшу
 
 
 
 
 
 
 
 

 
Частина I: Стрибок Закоханого
 
Рухаючись вітальнею
Я вимикаю телевізор
Дивлюсь на тебе
Усівшися напроти
Поки звук автомоторів
Щеза в нічну мить
Твоє лице міняється
Воно не звичне більш
 
Оце «Привіт, бейбі
Небоочі твої волошкові
Знаєш, бейбі
Що нема вірніш любові?»
 
Наближаємось очима
Відстань пропадає згодом
У палісаднику
Яскравий місяць глянь
Шестеро у сутанах
По газону йдуть повільно
А сьомий що попереду
Здійма хрест у руці
 
Оце «Ей, бейбі
Вечеря напоготові
Знаєш, бейбі
Що нема вірніш любові?»
 
Я був далеко звідси
Від твоїх обіймань
Як добре звідати те ж
Гайнуло стільки часу (хіба ні)?
 
 
Частина II: Навічно Гарантований Святий
 
Я знаю фермера, догляда ферму він
З водою чистою дбає про врожай свій
Ще є пожежник, доглядач над огнем
 
Гов – не видно, як він дурить усіх?
Так, він знову тут
Не видно, як він дурить усіх?
Ось ліцензія на мир
Він учений-суперзвуковик
& Навічно гарантований святий
 
«Анумо, глянь мені в уста», горлає
«І діти збились на його стежки
Б’юсь об заклад, ти саме там»
Рука в руці, нога в нозі
Жменька дивини одміряна
Він навічно гарантований свя––
 
(Гойда-гойда тобі, гойда, змієнько
Буде затишок і тепло)
 
 
Частина III: Іхнатон & Іцакон та Їхня Ватага Веселунів
 
Із чуттями на обличчі
За обличчям перигей –
Пройдемось на поля
Зустріти західних дітей
Стрінемо сонми темношкірих
Воїв десь із-під землі
Що битви чекають!
 
Бій почавсь, їх відпустили
Вбивство задля миру
Бах, ба-бах, бах, ба-бах
Се усе немовби радісна доза
Я не стримую власних емоцій
І хоча я почуваюсь чудово
Щось радить, краще би в
Капсулу молитовну
 
Сьогодні день для святкувань
Зустрівся ворог із фатумом
Наказ про трирадність і танці
Віддав наш воєнком
 
 
Частина IV: Як Я Смію Бути Настільки Вродливим?
 
Блукаючи у хаосі, як бій проминув
Ми сходимо на пагорб людської плоті
На оце плато зелини
Віти дерев, мов життя
Якийсь молодик завмер на ставку
Із тавром «Людський Бекон»
Від різника, він є тобою
Соцзабезпечення подбає про хлопця
Поглянь із шаною, як Нарцис обернеться на квітку
– На квітку?
 
 
Частина V: Вербова Ферма
 
Зайшовши на Вербову Ферму
Шукать метеликів, пурхачів, мухогній
Очі розкрий, там повно сюрпризів
Всі брешуть, немовби оті скельні лиси
Або скринька музична
О, мама й тато, добре й нездале
І всі раді бути отут
 
Уінстон Черчилль весь у фраку
Він був колись британський прапор, на пакеті, на ракеті
Була жаба принцом, принц був цеглиною
Цеглина – яйцем, яйце – птахом рух
(Лети геть, дрібнятко, вони тиснуть бо вслід)
Хто ж то не чув?
Вони перетворять тебе на людину!
Ми щасливі мов риби, божисті, мов гуси
Чудово пречисті на ранок
 
Як у нас є все, ми зростімо усе
Сюди щось, звідси щось, мабуть
Усякий безум плине отут
Усякого, змінімо всякого
Кого тут не було, назвіть
На підході справжніші зірки
(Переміна!)
 
Чуєш, тане тіло
Мама-ати-бати-тато
Де-дідлі-офіс, де-дідлі-офіс
Всі повні забав
Тато-автомати-хата
Ем-дідлі-посуд, ем-дідлі-посуд
Ух, достоту забав
Дайте почуть вашу чуш
Ми страждем на вуха не чуєм
О-о-о-о, на-на-на
Мамо, я хочу зараз
 
Допоки слухаєш мій голос
Шукай таємні двері, чисті стелі, ще пастелі
Ти тут цілий час, хоч або ні
Люби все що маєш, бо ти з-під землі
(Землі, землі)
Й достоту землі
(Землі, землі, землі, землі)
Тож, ми кінчимо свистом а також бабахом
Й усядемося по місцях (О-ох-а-а-ах)
 
 
Частина VI: Апокаліпсис у Розмірі 9/8
 
Вартові Маґоґа кубляться справно
Дітей у підземку щуролов забирає
Змій із моря виліз диви
Сяйносрібна голова мудрості поверх мене зрить
І вогонь ізводить із небес
Глянь у вічі людей, котрим до смаку усе
Ліпше не йти на компроміси
 
666 більше не в самоті
Мозок витягує із кісток і хребтів
Сім сурмачів завели свій рок-н-рол
Лабають прямо в душу, а що
І Піфагор у дзеркалі відбива повний місяць
Виводячи кров’ю лібрето мелодій не чутих раніше
 
Оце «Ей, бейбі
Небоочі твої волошкові
Знаєш, бейбі
Що нема вірніш любові?»
 
Я був далеко звідси
Від твоїх обіймань
Вже я знову тут
О бейбі, буде все гаразд
 
 
Частина VII: Ужеж-бо Писанка Є Яйцем (Болість у Ступнях)
 
Пролине через душі жар
Що у кольорах мінливих доста
У пітьмі що погасаюча
Як річки впадають в океан
І зародок у зерні зроста
Нарешті вільні ми, іти додому
 
Ось явився на осонні Янгол
Промовляє гучним голосом
«О це вечеря Всемогутнього»
Пан панів, цар царів
Повернувсь, узять своїх дітей
Вести їх у Новий Єрусалим!
 
 
 
 
 
 
 
 

 
ліжко те ж, і оцей лазарет
кажи, сестро морфін, що я дочікуюся тебе
бо я не певний, чи дотягну знов
о, пробач, я слабий, давно
 
і крики сирени усе лунають межи скронь
кажи, сестро морфін, коли почався цей полон
як же я потрапив до цих місць
чому лікарі тут усі без лиць
хоча не дійшов би у коридор
бачиш сама, сестро морфін, я прагнув, гов
 
ужеж, нині знаю, що світ речей неясний
молю, сестро морфін, замість жахів дай-но снів
бо я вигасаю нанівець
і зі шприцом увійде мій грець
 
цвіт соків коки, на обличчі лід уст нічних
ей нумо, сестро морфін, приготуй мені нічліг
бо знаю, і ти знаєш, на світанні би лишив
вас, що зібрались тут, і оцю постіль
і багряні плями жнив
 
 
 
 
 
 
 
 

 
Дивлячись у вікна
Як дощить оцей
Дивлячись у вікна на, на
Так ніби навколо
Лиш тільки дощ, про все
Мов що знапастило мене, знаєш
Якби на мені от, ядро & цеп
Так! Ей! Знаєш, є думки
Які заважкі для тебе
Чи втримаєшся завтра
 
Бо, о це, коханий, неможливо
Зі всього хотіти лиш осьцю любов
Змилуйся, змилуйся, о змилуйся
О, коханий, неможливо
Зі всього хотіти лиш до тебе
Ні, не кидай мене, ні
Боже мій!
Ось тебе нема, я же прагла любити
Обійнявши тебе, до останнього дня
До кінця, до кінця
Так! Ей! Ей! Вже знай!
 
Бо це, о, коханий, неможливо
Анічого більшого не бажаю від тебе
Як же так, як так, о, як же так, ей
Бо це, о, коханий, неможливо
Як же, як це, ні, ні, ні, ні, ні . . . . є, є, єй!
Хай би хтось довів мені, довів, чому
Все, що я хочу, лиш тебе одного
Щоб ти знав, що потрібен, ти потрібен, рідний
Скажу, не розумію, серце, але прошу якийсь шанс
Я намагатимуся, на ма га ти му ся
Серце, якщо будь-хто в світі хоче ту й саму кляту річ
Якщо будь-кому в світі потрібна та й сама однісінька річ
Як я сподвигатимусь, щоб любити тебе
Як я сподіватимусь, щоб ти любив теж . . .
 
Я не розумію, як сталось, що ти пішов
Я не розумію як половина світу досі плаче, бачте, той час як
інша половина світу плаче теж
Я не можу цього звести
Дивися, якщо в тебе буде хлопець на один день, дивися
Скажімо, якщо ти хочеш хлопця всі 365 днів, гаразд
Ти не отримаєш його на 365 днів, ти отримаєш його на день, нє?
Бо я кажу тобі, цей один день ліпше за життя, оттак
Тому що, знаєш, мож сказати, авжеж мож поплакати за тими
іншими 364, але ти при цім втрачаєш цей саме день, все що ти маєш
Це зветься любов’ю, нє?
Як воно є, нє?
Якщо ти маєш нині, то завтра тобі ні до чого, бо
Без потреби, і це якби факт, що ми з’ясували в потязі
Завтра не суть окрема подія, нє?
Усе той самий драний день, ет
 
Тобі потрібно, втлумивши печаль
Треба вхопити його мовби в останню мить у житті, бейб
Треба вхопити його, оу, тримати його
Одного дня тягар впаде на твої плечі, бейб
Він буде непідсильним, він заважатиме
Він буде начебто ядро, ядро – о, теє
Що на цепі
 
 
 
 
 
 
 
 

 
Поїдем до кінотеатрів
Тебе лишу я у Вімпі-барі
Ти кажеш, це усе угарно
О, тільки не мочи
 
Зі сценою в Кузена Джекі
Пляшки хай позбира оце і
Окуляри розігне
О, за пришпил мені
Є!
 
О-гоу, пришпил мені. . . пришпил мені
 
Silver Cloud, щоб кататись
Клуб тенісний туди запхати
Штани де низ широкий надто
О це пришпил мені
 
На ровері спустили шини
Твій ніс бурулька очевидно
Дівчина пальці з нікотину
Зітха на честь мені
Ей!
 
О-гоу, це є пришпил мені, ей-єй!
 
О, я звичайний робітник
Елю гіркого, ще півпінти
Якщо захочеться, я дам тобі у пику
Хай відійде полісмен
О-гоу, за честь мені
Оу!
Кажу, о це пришпил мені, єй-ей!
 
Сезон дощів минає та
На дні хіпуючий пірат
А що не там я посміявся
То це пришпил мені
 
Поїдем до кінотеатрів
Тебе лишу я у Вімпі-барі
Ти кажеш, це усе угарно
О, тільки не мочи
Ей!
 
О-гоу, це є пришпил мені, ей-єй!
Кажу, о це пришпил мені, ей-єй!
 
 
 
 
 
 
 
 

 
Колись у шахтарських пагорбах, що у Дакоті
Жив був юнак на ім’я Рокі Ракун
Раз його подруга втікла із якимось зухвальцем
І, звісно, Рокі страждав
Мовби заціпило геть
Казав ”Найду, хай там як“
Оце, прибувши до міста, він
Зняв собі кут у місцевім салуні
 
Рокі Ракун кімнатку замкнув
Із Ґідеоном in quarto
У Рокі весь час є гвинтівка в руках
А сам він жадає одплати
 
Суперник у нім прокинув інстинкти
Увівши його даму серця
Що звали Маґіл, скорочено Ліл
Усяко відому, як Ненсі
Оце вона й легінь що звав себе Деном
Селянську танцюльку стрибали
Рокі ввалився і лихо скривився
Казав ”Дені-бой, чуєш, стривай-но“
Був Деніїл меткий і стрелив як стій
І Рокі під стінку сконав-ох
 
Лікар з’явився штиняючи джином
Чистішу спитав скатертину
Казав ”Рокі, ти стрів небезрадного“
А Рокі ”Док, усього-то подряпина
І я одужаю, здужаю, док, уже якось зумію“
 
Оце Рокі Ракун у кімнатці замкнувся
Із Ґідеоном тим самим
І Ґідеон лагідно не заважав
Щоби Рокі вертався до тями
 
 
 
 
 
 
 
 

 
Є
 
Гов, агов, агов, агов
Торкнися, бейбі
Чи не видиш, не страхаюсь я?
О що ти їй наобіцяв?
І що вона тобі сказала?
О що ти їй наобіцяв?
 
Тебе я любитиму
Поки небо із дощем
Тебе я любитиму
Поки не впадуть зірки
Тобі й мені
 
Гов, агов, агов, агов
Торкнися, бейбі
Чи не видиш, не страхаюсь я?
О що ти їй наобіцяв?
І що вона тобі сказала?
О що ти їй наобіцяв?
 
Тебе я любитиму
Поки небо із дощем
Тебе я любитиму
Поки не впадуть зірки
Тобі й мені
 
Тебе я любитиму
Поки небо із дощем
Тебе я любитиму
Поки не впадуть зірки
Тобі й мені
 
Сильніше за бруд
 
 
 
 
 
 
 
 

 
люцифер сем кіт сіаму
усе поблизу тебе він
усе він біля ніг
 
сутність цього кота не пояснити
 
дженіфер джентіл чарівнице
ти ліворуч він праворуч
оу ні
 
сутність цього кота не пояснити
 
чуєш люце море кличе
бути вельми корабельним
будь-де хай там де
 
сутність цього кота не пояснити
 
у ніч прокрадаючись пісками
примарно ховаючись
певно знайдений з тобою знай
 
сутність цього кота не пояснити
 
 
 
 
 
 
 
 

 
Шкрябаю каручу Шеві '39
Далі – на Ель Монті Ліжен стадіон
Підібрати визгу, о божественна
Тирить ковпаки, убитая у хлам
 
Пухлі дайси, бонґи, вперті в зад
Човен любови, готовий до атаки
 
Шкрябаю каручу Шеві '39
Далі – на Ель Монті Ліжен стадіон
Підібрати визгу, о божественна
Тирить ковпаки, убитая у хлам
 
Пухлі дайси, бонґи, вперті в зад
Човен любови, готовий до атаки
 
Почуй моління ти мої
Почуй моління ти мої
Ці моління із молінь
Ці моління із молінь
 
Ці моління із молінь
Ці моління із молінь
 
 
 
 
 
 
 
 

 
[Гермафродит: квітка, що містить як чоловічі, так і жіночі
органи; людина або тварина обох статей.]
 
Хлоп’я Гермафродит був сином Гермеса та Афродіти,
наслідком таємного кохання, його віддали до
німф ізольованої гори Іда, у яких він зростав диким
створінням лісу. Після зустрічі із водяною німфою
Салмакіс, він наклав прокляття на воду. За легендою,
всякий, хто купався в цій воді, перетворювався на гермафродита.
 
 
[ОПОВІДАЧ]
Зі щільного лісу, з-за темних сосен
Здіймається гора Іда
Там, у тайній печері виховали німфи
Дитя богів, Гермафродита, у страху любощів їх
Ранок виповза на небо
Мисливець же лань узріває
І у прагненні здобичі
Тепер ось на галявині, яку раніш не бачив
Йти далі він не ладний
Хлопчина слідує за Сонцем
 
[ГЕРМАФРОДИТ]
О де ти є, батько?
Дай мудрість сину свому
 
[ОПОВІДАЧ]
І як його покине сила
Тут озеро мерехтливе ген
І тінь у нетрях темно-зелених
Порушить спокій дивний свій
Збудилася вода
Се цариця із наяд
 
[САЛМАКІС]
Збудилася вода
Створіння йде до нас
 
[ОПОВІДАЧ]
Кинувся спрагу потамувати
Перед ним явилося джерело
Гарячий подих розтинає імлу холодну
Щось плинне промовля: «Сину бога, напийся джерел моїх»
Вода на смак солодка дивно
Позаду кличе хтось ізнову
Він обертається й бачить, одежі з імли
І очі що наповнені озерною пітьмою
Вона хотіла бути з ним
Але не мав бажання він
 
[САЛМАКІС]
Ми будемо одне
Об’єднані в одне
 
[ГЕРМАФРОДИТ]
Геть, жінко хлодокровна
Ця спрага не моя!
 
[САЛМАКІС]
Нас не розлучить ніщо
Почуйте, боги!
 
[ОПОВІДАЧ]
Зійшов із неба спокій неземний
Плоть і кістки їхні дивно злились
Назавжди з’єднані в одну
(Єдину плоть!)
 
[ОПОВІДАЧ]
Істота в озеро вповзла
І ледве чутний голос
«Благаю я, благаю, щоб усякого, хто джерела торкнеться
Спіткала моя доля»
Ці двоє відтепер одне
Півбог і німфа є тепер одне
 
[САЛМАКІС]
Ми є одне
Ми є одне
 
[ОПОВІДАЧ]
Обидва віддали усе, що мали
Здійснилася кохання давня мрія
Навіки в озері отім
 
 
 
 
 
 
 
 

 
десь отам, де твій альков
на крісла набитий шовк
ти жартуєш із багатими
чи тобі потрібен я
улична компанія
одиноким я не буду, ні
 
збав мене, мила сюзі, збав мене
у ролі своїй, королеви із підземель
будь ласка, шли мертві квіти, що не ранок
а чи бандеролі, чи листи
вишли мертві квіти, до вінчання
уже я покладу троянди на твій гріб
 
іще тебе везе крізь парк
твій рожевий кадилак
на кентакське дербі, у інший день
а я в підсобному раю
з голкою і ложкою
і дівиці інші мій розвіють щем
 
збав мене, мила сюзі, збав мене
у ролі своїй, королеви із підземель
будь ласка, шли мертві квіти, що не ранок
а чи бандеролі, чи листи
вишли мертві квіти, до вінчання
уже я покладу троянди на твій гріб
 
збав мене, мила сюзі, збав мене
у ролі своїй, королеви із підземель
будь ласка, шли мертві квіти, що не ранок
посилки юес-мейлом або листи
мертві квіти, до мого вінчання
уже я покладу троянди на твій гріб
їй-бо покладу троянди на твій гріб
 
 
 
 
 
 
 
 

 
Боже Мій
 
Люди, що ви накоїли?
Його замкнули ви у клітці, у злотій клітці
Змусили коритися релігії
Його, воскреслого з могили, із могили
 
Він є богом анічого
Із того, що мож видіти
А ти є богом усього
Хоча Він у мені й тобі
 
З ним обіймися ніжно
Урятувати не проси
Чи від чесноти соціальної, оу-о
Чи од гріхів, які не визнав би, о ти, не визнав би
 
І кривава церква Англії
В історичних колодках
Запросить тлін земний твій
До вікарія на чай
 
І пласкорізьба кумира ось-ото
Із розп’яттям пластиковим, де він висить
Мене конфузить, хто і де, чом, і чого
І як він щось отримав би, отримав би
 
Гріх безмежний висповідуючи
У безмежності ридань
Ти до четверга молитимешся
Усім незліченим богам
 
 
 
Гімн 43
 
О, Батьку мій Небесний
Згадай земного сина, ей, ей
Що грається зі зброєю, о
Жінками і грошима
О, Йсусе, вибави
 
І якийсь герой із вестерна
Ще індіанців би набив, ей, ей
Собі ім’я здобувши в Голлівуді, ох
За свободи блідопиких
О, Йсусе, вибави
Ау
 
Як він є Спасом, хай сам Себе спасе
Од гицелів святених, що в Його ім’я жнуть смерть, агов
О, Йсусе, вибави, ох
 
Як він є Спасом, хай сам Себе спасе
Од гицелів святених, що в Його ім’я жнуть смерть, агов
Ей, ей
О, Йсусе, вибави
Ей
 
Ужеж, я бачив Його в місті
Або на горах місяцевих, ей, ей
Його хрест кривавий усякчас, ох
І Він Cвій камінь рушив ледве
Атож, Йсусе, вибави
 
Ей-бо
 
 
 
 
 
 
 
 

 
Більш не буде тут такої ось, як ти
Більш не буде ось такої, хто би
Щось витворяв подібне, о
 
Чи даси мені той шанс?
Спробуєш хоча би, га?
Зупинися, згадай-но
Ми були разом
Разом, хай там як
 
Якщо знайдеться в тебе вечір
Для манер моїх
Одразу я оце віддячив би
Тобі із почестями
Я знаю рухи всі і думки
І думки
І думки
І думки
І думки
І думки
І думки
 
Чи зупинишся ти і здивуєшся
Що видиш ти?
У депо залізничному
Де тюрма поволі тліє
Але що, я волаю, без тями
Грай, о брате
 
Чи зупинишся, щоби сягнути
Що в тім чутті?
Холодні щелепи грізлі
І п’яти твої
Зупиняєшся щось мимрити
Це берег суботи
І світ увесь рятівник
Хто міг би коли-небудь, коли-небудь . . .
Просити ще?
Чи пригадаєш?
 
Чи припиниш
Чи припиниш о, біль?
 
Більш не буде тут такої ось, як ти
Більш не буде ось такої, хто би
Щось витворяв подібне, о
 
Чи дозволиш іще шанс?
Спробуєш хоча би, га?
Зупинися, згадай-но
Ми були разом
Разом, хай там як
 
Як тобі вже зупинитися
Як мені жить
Там десь на луках
Ти ж полем біжиш
Я самотній для тебе
І я плачу
 
Потій, дивись-ото
Оптична обіцянка
Хехехе
У смерті і в пеклі
Ще до народження
Звісно
Подружка
Одне розв’язання
Чи не дивовижно?
 
 
 
 
 
 
 
 

 
Давно вже я не сходив, зі своїх ей, пагорбів
Усе, що бачив я, прискорює рух мій, домів
 
Прилинь, до обличчя, устами своїми
Дивися далі, о дивися глибинно
 
Помаранчевий і синій
Кольори моїх чуттів
І мій розум, усе обертався би
На часі
 
Коли твоє тіло поруч із моїм
Усе чудуюся я, хай і понад цим
 
Тепло, легко, сяйно, зараз
Слова-речі, які я знаю
І моє тіло, ти знаєш, так
На часі
 
І тебе я бачу там, де музика без меж
Моя люба, що промовити оце ж
 
Танцюй, співай і мрій
Ти в оцій усій музиці
Окрім усього, істотно поруч ти
На часі
 
Отже, будь як ми
Оу, за руку мене візьми
Другом будь мені
У землі отій інакшій
 
 
 
 
 
 
 
 

 
[ Танець у піску на морі ]
 
Атож, ось і ми, а точніш, ось і я, сам-один
Видимі речі, які були спільними, о давніше
Пам’ять розтягується, я вражений, чому би ні
Бо це був прегарний час, я сміявся
Часи змінилися, недосяжна ти, я не можу скаржитись
Були усі шанси й вислизали із руки
Мовби піски
Я знаю, більше не танцювати так мені тут
 
Я чекатиму, поки день не зійде над обрії
Сподіваючись упіймати ще спогадів
Тоді я мушу далі повзти, я весь ось у цім
Слова останні наслухаючи, що ж
Але їх немає, світанок зове, але я застряг
Мені некомфортно, й не збагну, чому оттак
І хочеться плакати
Я знаю, більше не танцювати нам отут
 
Дивлюся угору, і засліплює
Тепло, що в мені усередині
Ті смаки, які в душі моїй
Але мертвий усередині, я стою один
 
 
[ Танець у морозі ]
 
Я носив настрої, як-оце гардероб
Речі вірної нема під руками
Коли ти пішла, я чув, моє тіло дзвенить
А мій розум завиває
Хай було запізно, іще осмислити сенси усього
О знаєш, як потрібна ти, але чомусь
Немає віри, що відчула ти любов
 
В якийсь момент утрати тебе, усе надто скоро
Країна чудес у снігу та морозі довкола
Я озирнувся і видів, я ані до чого
Без твоїх рук у моїх, я мертвий
Нереальна реальність, а ігри, які я грав, не ті, не ті
Ти не усміхаєшся, і нема де ховатися
І за своєю маскою
Я знаю, ніколи не плакав би я так, отут
 
Якби я міг перейтися словом
Цим запалити твій огонь
Уся ця вода, що навколо мене, була би любов’ю
Що огортала мене
 
Дивлюся крізь оці сльози, що засліпляють
Серце моє кров’ю спливає
Аби я міг би забути і
Заніміти
Але, межи слів, як мені зупинитися
Я люблю тебе
О, я люблю тебе
Я люблю тебе
Тебе я люблю, я люблю тебе, я все люблю тебе, я люблю тебе, я все люблю тебе
Я люблю тебе, я люблю тебе, я люблю тебе
 
 
 
 
 
 
 
 

 
віє вітер, крізь холодну зливу
вгорі же сніг, вірогідно, сніг
те ж обличчя, на віконнім склі
неспішна ніч. та ж неспішна ніч
 
шум незнайомців, байдужий моїм думкам
ще один буремний день на порозі
я тим живу, щоб нам лежать удвох без тям
а поки ще сяйлива миля у цій дорозі
 
на лахміття одяг обернувся
грітись би, гріти кості
ані звука в моїм радіо
лиш повітря голос, лиш повітря вголос
 
я сплю, а понад ~ диводивні небеса
ще один буремний день на порозі
і мрії зношує залізна колія
і ще одна сяйлива миля у цій дорозі
 
принишкну, сестро, й тихо мрію
у місяцевім сяйві ми
принишкну, бейбі, та омрію
місяцесяйво твоїх миль
місяцесяйво твоїх миль
хай би йшло, хай
здоліємо, бейбі
о, хай би, хай би
єй
усе плине, бейбі
здоліємо, ужеж
о я спішу додому
але іще сяйлива миля у цій дорозі
у цій дорозі, цій дорозі, цій дорозі
 
о таке-от, бейбі
 
 
 
 
 
 
 
 

 
Сонний алігатор у полуденнім сонці
Побіля річки як-ото зазвичай у сторонці (о ні)
Хоче своє віскі
Хоче свої чаї
Але хоч що завгодно та мене не хчи
О ні
 
О ні я бував там доволі
(бував доволі)
І я більше не повернуся
Туди ніколи
(о ніколи)
Вичекай на вітряний день
Вичекай на вітряний день
 
Огидний алігатор виповзає із-за рогу
Каже про часи коли дружили ми нівроку
Свою пам’ять перевірю перевірю її
Неодмінно (неодмінно)
Для цього є у мене трюки старі
О ні
 
О ні я бував там доволі
І я більше не повернуся туди ніколи
На бога
 
(Палити Філмор кип’ятити Авалон)
(Будити хіпі хай буде тепло)
 
Річкою у ветхому каное линучи
Між комах і дертим черевиком чиїмсь
А з річки лізе і зелений і страшний
Найбільший алігатор що я видів був або снив
Зуби великі й гострі а ще очі викотив
(очі викотив)
Законтрактуй профспілку ганяй жебраків
Із криком і виском перебрав усяке м’ясо
Та не біг але скакав і спотикався
Із в’язниці вийшов шість баксів застава
Бурмочучи шмари і хвостом іще виляв він
 
Анумо всі разом
Ставайте до танцю се не руйнує
Алігатор лазить ось на порозі
Алігатор лазить ось на порозі
Алігатор лазить ось на порозі
Алігаторів огидний друг
У моїй хатинці онде на підлозі
Наче бажає мене звести звести з розуму
Алігатор!
Алігатор!
 
 
 
 
 
 
 
 

 
Не збагнула вона, як побачив я
Та усміхнено каже щось іще
Закриваючи книгу, щоби бути тут
У чуттях, і я грав би про це
 
Сторінки лишає із іменами
Хай чекають, вона прийде, хіба ні
Мріючи, що їм іще розповісти про
Мою книгу й де бувала між тим
 
Вона гляне, а я собі пишу при тім
Усміхнеться, промовляючи щось іще
Закриваючи книгу, щоби бути тут
У думках, поки я граю про це
 
 
 
 
 
 
 
 

 
Я красу якось пострічав
Коси у помаранчевих стрічках
Мовби не звідсіль – тут і раптом – ні
Та кохав я, усе одно
Ішли дощі в наших вікнах
Приймач у нас був добитий
Були розмови і
Шукання слів
І цілий рік минув о так
Довге поле, перейти ще
Поламати щось, або й знищить
Було усе, як між коханців є –
І загуло – чи ти сумний
Ти лихий, і дурний
Та й минуло роки два
Її світ став жовтогарячим
І ятрив огонь
Її подруга й дитина
Вони жили із нами
І ми гримали у вікна
І ми стукали у двері
А ніхто не брав слухавки
Хоча вона собі вдома
 
Вже був батько відійшов її
Стала зіркою її сестра
Мати палить діаманти
Сама вона – спить по автівках
Та ще згадає Чікаґо
Світ музик, їхні гітари
Траву приозерну й
Тих, що раділи
І стислося їй серце
Живемо тут у долині
На фермі трудимся
Виходимо ще у гори
І всяко гаразд
І я тут звик
І ти все там &
Ми досі з вами
 
 
 
 
 
 
 
 

 
В оп’янінні усілякою розкішшю
Задля продукції
Що зносить усе все на хвилі
Бездуховно безсмертній, і коли
Божий кельнер бере твій останній дайм
Ось рахунок тобі
І нема в цім фарватері
Припливу, ні розсуду
Якось греби ізвідсіль
І ти якось гребеш ізвідсіль
 
 
 
 
 
 
 
 

 
Усе кручу регулятора під цицькою з екраном
Шукаю хоч якесь життя у пустелі
Ось іще програма, щось на тему Мері Джейн
Готуйсь у подорож на стелю
Огидний Джо явився на екрані
В гостях у нього самолюбний Сем
Там ще один тип, наче не при чім
У нього патли й одяг ексцентричний
 
Потерши окуляри, Сем рече невимушено
”Оскільки більшістю мене обрали“
І після цього він починає свою
Злісну атаку на благородні трави
 
Це є зло, і нечисть, і гидота
(Не тряси траву, Семе)
І це розвалить нам країну
(Гівнюком не будь, Семе)
Розбестить ваших Сью і Джонні
(Тупо не бикуй, Семе)
Жде одплата незгодливих усіх
(Ліпше здайся, ти уже програв, о так)
 
Дезінформацією Сем і Джо
Гидять нашу націю
Але той хто не при чім, узяв і викрив
Оті їхні фальшовані нотації
Опинившись у дурацькій ситуації
Мовив, щоб урятувати все
 
Це є зло, і нечисть, і гидота
(Не тряси траву, Семе)
І це розвалить нам країну
(Гівнюком не будь, Семе)
Розбестить ваших Сью і Джонні
(Тупо не бикуй, Семе)
Жде одплата незгодливих усіх
(Ліпше здайся, ти уже програв, о так)
 
Податки, Семи, чи на те
Щоб ув’язнити ближнього
За те, що покурив трави
І тре в’язнити більше
Ви так довго брешете
Хтось вірить, що то правда
Очі закрива на те
Що чиниться безправ’я
І пішли би ви ото
Була б надія в нас
Не затримуйтесь надовго
Цінуймо власний час
 
Це є зло, і нечисть, і гидота
(Не тряси траву, Семе)
І це розвалить нам країну
(Гівнюком не будь, Семе)
Розбестить ваших Сью і Джонні
(Тупо не бикуй, Семе)
Жде одплата незгодливих усіх
(Ліпше здайся, ти уже програв, о так)
 
 
 
 
 
 
 
 

 
Кейданс і Кескейд
Хлопця на ймення Джейд
Вхопили у півтемряві
Поки зал набивсь ущерть
 
Муркіт, шепіт “Нас займи
Раді догодити ми”
 
Ковзає недовірою
Мов на вайні у припливі
Із блідими вічами він
І вуалі його зрадливі
 
Паперовий куртизан
Звичний чоловік для дам
 
Караван-готель, чар і паєтки
І маневри усяко звісні є
В амор-олії Кейданс, оксамит рукавички
Ім’я його цілує Кескейд
 
Паперовий куртизан
Звичний чоловік для дам
 
Кейданс і Кескейд
Кейданс і Кескейд
Кейданс
 
 
 
 
 
 
 
 

 
Розмови на вулиці, майже сімейні
Є сподівання і на тебе погляди
Кожен зустрічний бажає знайомитись
Навіть із друзями почуваєшся не тим
 
Джонні – новенький в містечкові нашому
Всякому цікавий, тобі дають шанс
 
Зустрітись очима, музика зазвучить
Класична романтика, оце усе
За деякий час одвертаєшся геть кудись
Де той спокій у суєтнім серці (ох)
 
Джонні – новенький в містечкові нашому
Інший блукав би, але поруч вона
 
Було стільки слів, що мав би сказати
Однак, ніч у ніч, лише пригортаєш, тримаєш
Вона у сльозах іде
 
Розмови на вулиці, щоби нагадати
Значення немає, на чийому ти боці
Минаєш, вони між собою гадають
Все про тебе, допоки не з’явиться хтось-то натомість
 
Бачив новенького? У містечкові нашому
Він усім цікавий, правда?
Її він підхопить, а ти поблукай собі
 
О, не знаєш
Тут новенький у нас
Є один новенький у нас
(Оу, гуу) Усякому цікавий він
(Оу, гуу) Новенький у нас
(Оу, гуу) Люди йдуть поглянути
(Оу, гуу) Новенький у нас
Тут новенький у нас
Нащо мені чути
Тут новенький у нас
Нащо мені чути, годі
Тут новенький у нас
Тут новенький у нас
Тут новенький у нас
Усякому цікавий він
Тут новенький у нас
Люди йдуть поглянути
Тут новенький у нас
Тут новенький у нас
Тут новенький у нас
Тут новенький у нас
 
 
 
 
 
 
 
 

 
 * Інтро *
 
(Сем Катлер):
 
“Здається, все, як треба . . . Чи ви готові? . . . Вибачте затримку. . .
“Усі готові до наступного виступу? . . . Чи готовий ти, Нью-Йорку?
Найбільша група, що грає в Нью-Йорку за останні роки . . .
“Вони провідали Західне узбережжя, виступали у всіх інших місцях Америки,
тепер вони у Нью-Йорку. . . Зберігайте спокій. Ловіть фантастичний час . . .
“Почуємо це як треба . . . Вітаймо найвеличнішу рок-н-рольну групу
світу. . .
“Роллінг Стоунз! Роллінг Стоунз!”
 
 
 
 * Джек-Стрибунець *
 
 
Диви!
 
Я родився ув урагані збройнім
Кричав Мама! у дощі, який не проходив
Та усе гаразд є, дурня оце все
Та усе гаразд, я Джек-Стрибунець, і дурня це все
 
Моя нянька беззуба вусата відьма
Моя школа це ременем по спині
Та усе гаразд є, дурня оце все
Та усе гаразд, я Джек-Стрибунець, і дурня це все
 
/Break/
 
Я тонув, мене витягнули й обмили
Свої ноги обіймав, а вони кровили
О ще, я кривився на висохлі житні крихти
І вінець мій, цвях у голову забитий
Та усе гаразд є, дурня оце все
Та усе гаразд, я Джек-Стрибунець, і дурня це все
 
 
О так, щиро дякую
Гадаю, я зірвав ґудзика на штанях, сподіваюся, не спадуть
Хочете, щоби мені спали штани, чи що?
 
 
 
 * Керол *
 
 
Оуу, Керол, не віддавай їм серце своє
Виучуся танцювати, ніч витрачу, і день оцей
 
Влізай в мою машину, їдемо гуляти
Містечко знаю я, щоби кричати і стрибати
Це дещо далі за гайвеєм, трохи тре проїхати
Там паркуєшся назовні, потім за утіхами
Бере красуня капелюх твій, ти їй дякую, мем
А бо щоразу, як заходиш, там народу є
 
Оуу, Керол, не віддавай їм серце своє
Виучуся танцювати, ніч витрачу, і день оцей
 
/Break/
 
Якщо почути хоч, як буґі грають хлопчаки
Тримайся міцно на ногах, не піддаваючись
Не заглядайся на музик, о як би гучно не грали
Не дозволяй заволікти себе в увесь цей натовп
О, ти можеш танцювати, все тобі під силу
Милуюся на тебе, любко, як танцюєш сміло
 
Оуу, Керол, не віддавай їм серце своє
Виучуся танцювати, ніч витрачу, і день оцей
 
Не віддавай їм серце своє
Виучуся танцювати, ніч витрачу, і день оцей
 
 
Дякую!
 
 
 
 * Блюз гулящої кицьки *
 
 
Я чую клацання підборів на сходах
О ти не трепетна сарночка
Розваги будуть, як підіймешся так
 
А бо за це не вішають, о ні
І це не є карний злочин
 
Тобі так начебто тринадцять років
Ні я не хочу I.D
Сам бачу, ти задалеко від дому
 
Але за це не вішають, ні
І це не є карний злочин
 
О є гуляща кицька ти
І авжеж, не треба дряпати
О та гуляща кицька ти
Навіщо мамі знати, як мож укусити
Навіщо їй знати, як ото кричиш
 
Ти дивна і задалеко від дому
Та чи сумуєш ти за батьками
Чогось лякаєшся, хоч я і не вовк
 
Але за це не вішають, ні
І це не є карний злочин
 
Оу єй
 
/Break/
 
Є кажеш подруга, дикіша за всіх
Чом не покликати оце
Якщо направду, то хай приєдналась би
 
А бо за це не вішають, ні
І це не є карний злочин
 
Оу, є гуляща кицька ти
Авжеж, не тре так дряпати
Оу, є, є гуляща кицька ти
Навіщо мамі знати, як мож дряпнути
На що їй знати, як мож укусити
 
 
О все є гаразд
 
 
 
 * Невзаємне *
 
 
Був одводив її до вокзалу
Ніс валізу замість неї
Та й одводив її аж до вокзалу
Ніс валізу замість неї
І що же казати, про що казати
Моє кохання невзаємне
 
Поки поїзд не прибув я
Від неї щось чекав
Доки поїзд ще не прибув я
Усе від неї щось чекав
Як це вийшло, що я зайвий
І сліз я не стримав, о так
 
Поплач, о бейбі
 
/Break/
 
Поїзд геть уже поїхав
І натомість два вогні
Її поїзд геть поїхав, о чуєш
І натомість два вогні
Вогник синій, то мій блюз, а
Червоний – розсуд мій
 
Тобі кажу, як є
О кохання
О-оо кохання моє
 
Оу, хей
 
Єй-ей, о гаразд
 
 
 
 * Опівнічник *
 
 
Оувва, я розказую за опівнічника
Якого ліпше обійти
 
Кажу тобі за опівнічника
Якого ліпше обійти
О, я розказую за опівнічника
Незнаного у твому житті
Оце зітхаючи на вітер
Послухай що у цьому витті
Усе про відчайдуха й пройдисвіта
Якого ліпше обійти
 
Ей, слухай-но
 
Мова йде за опівнічника
Небаченого ще у житті
О він є опівнічний шибеник
І на твій паркан упала тінь
Не чинить галасу сторожа
Я кіт у чорному плащі
І я зникаю завжди у морок
Хай перший півень прокричить
 
Кажу тобі за опівнічника
На рок-н-рольнім шоу оцім
Того опівнічного шибеника
Якого ліпше обійти
 
Оу . . . . оу
 
Не йди на це. . . . . не йди на це  (8х)
 
Ей–оу, слізко
 
/Break/
 
Єй
Усе гаразд є
О так усе усе . . .
О-таа-таа-таа-таа-так о так гаразд
Ей-єй. . . ей-єй. . . єй. . . ей-єй. . . єй. . . ей-єй. . . . угуу
 
Ужеж. . . . ти чув про бостонського . . .
А оцей-во геть не такий . . .
Кажу за опівнічного . . . чорта
За дверима у твій покій
Чи зветься він о гопстопером із нервів
А чи гострим лезом із темряви
А чи прикрим і над-удатним жонґлером
Якого ліпше обійти
 
Коли прийде опівнічник по тебе
У пишний хол межи мармурів
Як він стрибне мовби чорна пантера
Згадай о ці . . . слова мої
Як почуєш того опівнічника
Ліпше тихо . . . тихо утікай
Я рознесу на друзки всі вікна
На кулак проб’ю дверний метал
О він уже . . . за дверима, о жах
 
/Break/
 
Єй
 
О я кажу тобі за опівнічника
Незнаного у твому житті
О я кажу тобі за опівнічника
І на твій паркан упала тінь
Коли з’ясується що опівнічник
Звабив жінку із твоїх обійм
О легше із пихатим гнівом
Тобі встромлю ножа у горло
Бейбі
Це болить!
 
 
 
 * Симпатія до диявола *
 
 
Жінка із юрби:
Кейт. . . грайте Paint It Black
 
Мік Джеґґер:
Готовий
 
Жінка із юрби:
Paint It Black, дияволи . . . Paint It Black!
 
 
Дозвольте мені представитися
Я маю смак і володію грішми
І я прожив довге-довге життя
Викрадаючи душі грішників
Був я там де Ісус Христос обертався до сумніву й болю
Зробив усе щоби Пилатус. . . . вимив руки звершивши долю
 
Я сподіваюся ви вгадаєте моє ім’я
А-гов
А що вас бентежить це є роль моя
Оу так
 
Швендяв біля Санкт-Петербурга, бо побачив що настав час на зміни
Убив царя із міністрами
Марно плакала Анастасія
Їхав на танку в генеральському рангу
Лютував бліцкриг і тіла розкладались
 
Оу так
 
Атож я сподіваюся що вгадаєте ім’я
Агов бейбі
А що вас бентежить це є роль моя
Оу бейбі
 
Зі сміхом я глядів на королев і королів
Що билися за винайдених ними богів
Це я кричав Хто убив Кеннеді?
Але зрештою оце провинні я і ви
О дозвольте мені представитися
Маю смак я і грошей на все
О я ставив пастки для трубадурів
Що убито на шляху до Бомбея
 
Аах
 
Я сподіваюся, що ви вгадаєте моє ім’я
Оу так
А що вас бентежить, то це є роль моя
 
Оуу єє
 
/Break: Keith Richards right channel guitar solo/
 
Оуу так
Оу єй
Затримайся, затримайся . . .
О єй, оу єй
 
Уу-гу
 
Оу є, анумо сюди, анумо сюди
Кажи-но бейбі . . . яке моє ім’я
Кажи-но мила . . . яке моє ім’я
Оу є, оу є, у-гуу, у-гуу, у-гуу, о так
Аууу-є, оце іду сюди, сюди, а-ах
Нумо сюди, мила, нумо, хлопче
О нумо сюди, нумо сюди, нумо сюди, нумо
Аууу-є, я кину тебе
 
/Break: Mick Taylor guitar solo left channel/
 
А-оуу. . . Ав-оуу гоу-є
 
Кінчаймо це, на вихід, о, геть, на вихід, ей
 
 
Ей-єй, гаразд
Нормально вам?
 
 
 
 * Житимеш зі мною *
 
 
Я маю кепські звички
О третій п’ю чаї
А солонина до обіду
Нехай тиждень ще повисить
Стріляє ліпший друг щурів на
Гусячі харчі
Мислиш місця вистачає у
Простирадлах – чи?
 
О чого би навіть хати на трьох не завести . . .
Ей
Чого би ні радосте, житимеш зі мною ти?
 
Іще дюжина стеряних діток під
Ключем у ігровій
Навушнички в них
І брудні комірчики
Двадцяте як є століття
До туалету вишикуємо їх о
Сьомій тридцять п’ять
Мислиш аби все ішло на краще
Тре хазяйку взяти?
 
Із візком гардуватимеш о угору по Хай Стріт, ей
Чого би ні радосте, житимеш зі мною ти?
 
/Break/
 
Чого би ні, місця є у простирадлах цих
Ах ах ах
Чого би ні радосте, житимеш зі мною ти?
 
І слуги справні із усіх сил
Кухарка – із виду хвойд
А маршалок місця їй одвів
Десь у коморі от
Француженка що без манер
На дикому жеребці
Щодня стриптиз у шофера тік
Лакей кривий на зір
 
О, мислиш є досить місця нам на цій улиці
Оу ще би
Чого би ні радосте, житимеш зі мною ти?
 
 
Гов, Нью-Йорк-Сіті, багато говориш. . . ану поглянемо на тебе
 
 
 
 * Королівно *
 
 
Перехопило у горлі
Як вона коридором ішла
Мені скрутило у колінах
Дивилась і сміялась вона
Ізнову вона біля програвача стоїть
І виглядає, як от модель із обкладинки
Єей. . . вона красива, їй сімнадцять років, не більше
 
Тим часом . . . я думав
Вона у настрої, о справді
У мене шанс. . . я скористаюсь
Вона могла би станцювати. . . о, Королівно, до справи
 
Гов. . . гов. . . агов. . . Королівно
Гов. . . гов. . . агов. . . Королівно
Гов. . . гов. . . агов. . . Королівно
Оуу
 
Хто сказав би, королівна
Біля програвача стоїть
О, вона вигляда, як модель із обкладинки
І вона красива, їй сімнадцять років, не більше
Скидай шузи
 
/Break/
 
Тим часом я іще думав
Повільний номер. . . я пропустив би
Якщо це рок. . . оце підійде
Тоді її я спокусив би
 
О, Королівно. . . . ану, за діло
 
Гов. . . гов. . . агов. . . Королівно
Гов. . . гов. . . агов. . . Королівно
Гов. . . гов. . . агов. . . Королівно
 
 
Іще, гаразд
Іще, гаразд
Іще, гаразд
О-хо
Іще, гаразд
Чарлі в ударі ніні
 
 
 
 * Дівчата із пивничок *
 
 
Зустрів я барну королеву, в Мемфісі
Хотіла би зі мною загуляти
Закинула мене на плечі отже
Та яким питвом із думок тебе одвадить. . . оу
 
О дівчата із простацьких пивничок, ей
Нумо заспіваймо пивничковий блюз
 
Гуляючи бульварами Парижу
У день підступний, хоч ти умирай
Всі морячки чарівні у Парижі
Але не можна із думок тебе одчалить, ей
 
О дівчата із простацьких пивничок
Нумо заспіваймо пивничковий блюз, ей!
 
/Break/
 
Еге
 
О дівчата із простацьких пивничок, ей
Нумо заспіваймо пивничковий блюз, а-ха
О дівчата із простацьких пивничок, ей
Нумо заспіваймо пивничковий блюз
 
 
Заграємо ще одну, тоді підемо вже
 
 
 
 * Уличний вояк *
 
 
Відусюди чую кроки марші тисяч ніг, бо
Уже літо і знову час настав для уличних утіх бо!
На що ти годен отут, самі рокабільні витівки
Адже в соннім Лондоні не треба Уличних Вояків
От
 
Ей. . . знову час настав для палацових революцій
А се життя марудна гра у компромісну людськість
На що ти годен отут, самі рокабільні витівки
Адже в соннім Лондоні без треби Уличні Вояки
От
 
/Break/
 
Хай ей
 
Ей, знай, що звуть мене Неспокій
Кричав би я убивав царя плював на слуг із-під боків
На що ти годен отут, самі рокабільні витівки
Адже в соннім Лондоні без потреби Уличні Вояки
От
Ні-і-і
Ні
Гати, хлопче!
 
 
 
 
 
 
 
 

 
Під захеканий безум
Атож, локомотиву грець
Неутомний лузер мчить
Стрімголов у смерть
Іще дійний поршень стертий
Б’є парою назад
Поцупив важеля Чарлі
Годі зупинити поїзд
Не гальмується, о-хоо
 
Діти усе зіскакують
Біля станцій, раз-у-раз
Жінка і друг найліпший
На ліжку грають у радість
І він повзе по коридору
На ліктях і колінах
Поцупив важеля Чарлі
Годі зупинити поїзд
Не гальмується, єй-ей
 
Хай тиша виє супроти
Хай би ангелам упасти
І відомий звитяжець
Трима його за яйця
Письмо розкрите бачить
Перший вірш Буття
Господь Бог поцупив важеля
Годі зупинити поїзд
Не гальмується
 
Не гальмується
Не гальмується
Не гальмується
Не гальмується
Не гальмується
 
 
 
 
 
 
 
 

 
дім меґі макґі на пагорбові
всю спадщину батько узяв і пропив їй
то вона пішла у тенжі таун
людям отут до уподоби життя
 
коли сумуєш чи все надарма
сходи й купи собі мештів пару
і йди до нас у наш тенжі таун
бо людям отут до уподоби життя
чи не так ей
 
позашлюбна дитина її тато співак
позашлюбна дитина її тато співак
мати сіла на час у його кадилак єє-ей
а я старий блюзмен
мислю ти зрозумів мене
співаю всякий блюз
від народження еге
 
меґі меґі меґі макґі
о рок-н-рол і меґі макґі
 
 
 
 
 
 
 
 

 
Раптом одчуєш як минає це життя
Порух рук моторніше за усвідомлення
Майбутні ґенерації непережитих мрій
Надіюсь їх зустріти поки порух не зносивсь
І жити щоби видіти світання на зорі
 
Ми двигалися задля ожвавлення картини
В напрузі й незнатті що відчувалось як однім
В напрузі до фіналу і усякий бачив би
Оте що пишуть в роллінґ стоун воно бува собі
Стараючись уникнути смаку реальності
 
Одним нью-йоркським ранком люстро у фоє
Мені лице явило і невже воно моє
Зморщене довкіл моїх очей розчахнутих
Туди зирнув та анічого не було у них
Вернувсь в апартаменти і зітхав або свистів
 
Як досвіт огорне мене в думках трива монтаж
Співати й грати ще гучніше і чіткіше також
Змагатися ще усміхнути друга як то слід
А то і геть вступитися від одиноких миль
Що переслідує мене побільшого зарання
 
Друзі твердять наче то свинство щонайменше
Піти зі свята розриваючи намисто ймень
Усе що знаю власний стан коли би непограв
Не до зрівнянь і порож і той біль опісля вправ
 
А далі якось буде думає собі усякий
Як із коханням не судьба о хоч відпустку дайте
Ось уже і вечір сонце понад горизонтом
Втомився перти вантажі за когось і без понту
І сонце що вилискує у цій дорозі згодом
 
 
 
 
 
 
 
 

 
Втомився украй, не спавши, зовсім не
Втомився украй, мій розум блимає
Не знаю, чи то встати і випити іще
О, не то
Втомився украй робити щось впусту
Втомився украй, про тебе думав тут
Тебе покликати міг би, але знаю цю майбуть
Кажеш, я дратую тебе
Але не жарти це, мені дуже зле
Не можу спати, плин думки настійний
Уже три тижні, о це божевілля
Усе тобі за свій душевний спокій я оддав би
Втомився украй, чуття мої нестерпні
Хоч як би утомився я
Курю наступну сигарету
Проклятий Волтер Ралі
Дурнем був і не секрет
Кажеш, я дратую тебе
Але не жарти це, мені дуже зле
Не можу спати, плин думки настійний
Уже три тижні, о це божевілля
Усе тобі за свій душевний спокій я оддав би
 
 
 
 
 
 
 
 

 
Шкіра чобіт і колонська вода
Свічадо ~ вікно де жила самота
Довкола неї саду квіт
Пурпур кармін фіолет і блакить
 
Прийшла мертвою далі у безвість пішла
Сад зачинився квіт поїла іржа
На стіні того саду легенда вістить
”І зостатись не можна, і не увійти“
 
 
 
 
 
 
 
 

 
Зростили і відправили до школи
Учитись як не гратися у гру
Нічо, якщо би прививали успіхи
Або казали, що утнув утнув
І йшов я спозаранку
Бога їхнього під ліктем потримать
Зубаті усмішки, книжки понять
 
І на моє запитання
Мовив Бог: «Чи цяцька я
що у недільний день заводять на розвагу?»
До уваги стариганя-учителя, етце
Почну з того, що молитви прочту
 
Вам я не вірю
Бог не цяцька, щоб його
У Недільний день заводить на розвагу
 
І можте одлучати від своїх Недільних шкіл
А єпископи хай вичинять слова
 
Як смієте ви твердити що сам я батьків син
Якщо то був лише випадок хоті
Мені би перейтися, ще пісню скласти би
Вірніших цінностей шукати годі
Що ваш патос і помпезність, супроти провин моїх
Уклякайте же до смерті, зо страхів
 
Зростили і відправили до школи
Учитись як не гратися у гру
Нічо, якщо би прививали успіхи
Або казали, що утнув утнув
І йшов я спозаранку
Бога їхнього під ліктем потримать
Зубаті усмішки, книжки понять
 
І можте одлучати від своїх Недільних шкіл
А єпископи хай вичинять слова
 
Зростили і відправили до школи
Учитись як не гратися у гру
Нічо, якщо би прививали успіхи
Або казали, що утнув утнув
До уваги стариганя-учителя, етце
Почну з того, що молитви прочту
І можте одлучати від своїх Недільних шкіл
А єпископи хай вичинять слова
 
Вам я не вірю
Бог не цяцька, щоб його
У Недільний день заводить на розвагу
 
 
 
 
 
 
 
 

 
Як на Сайпрес Авеню
Ускочивши в дитячу наче маячню
Обцасів цокання бруківкою
Форд і Фіцрой, і мадам Жорж
І солдат, собі крокує сном
У капелюсі, у літах, пиє вино
І солодкий ток парфума віє крізь
Ночей холодний шалімар
 
Зупиняючись усе за кроком крок
Ще дітлахи шукають корки із пляшок
У крамниці сірників і цигарок
Перестрівши мадам Жорж
Оу, ти западеш
Охохохо, ти западеш
Оу, ти западеш
 
Увійшовши мов у транс
На канапі та у грі за грою в шанс
Із історичним ще романом обійнявшись
Поглянь у очі мадам Жорж
Тії пакетики і страх
Тебе пойме нараз коліна задрижать
А в куті за доміно у блиску шат
О, неповторна мадам Жорж
 
Як із вулиці у мерзлу шибку стук
Вона підкинеться, помилуй Боже
Певно копи йдуть
Вишпурюючи все, чого не мало бути тут
За своє вікно надвір
Але мусиш їхати
Із Дубліна до Сенді Роу, о ти
Ронитимеш униз монетки із мостів
У цей дощ і мокрий сніг
Попрощайся із мадам Жорж
Утри сльозу за мадам Жорж
Що окриває мадам Жорж
 
Ітимеш геть, а в тій вітальні музика, і сміх
І танці далі у вітальні тій
І заходять хлопці інші
А ти покидаєш усе
Безмовно
 
Як тобі вже йти
Услід вона: Коханий
ти забув свої рукавички
Ці любові оболонки оболонки ці любові оболонки . . .
 
Попрощайся із мадам Жорж
Утри сльозу за мадам Жорж
Що окриває мадам Жорж
Утри сльозу за мадам Жорж
Прощавай
Із вітром і дощем на задвірках
На задвірках, на старих
Попрощайся із мадам Жорж
На задвірках, на старих, на задвірках
О, але й твій дім отам, на задвірках
Йди уже
Прощавай і прощавай і . . .
Утри сльозу і ще сльозу утри . . .
 
Попрощайся із мадам Жорж
Ці любові оболонки оболонки ці любові оболонки . . .
 
Прощавай, о
 
Прощавай . . . ей–оу, мадам Жорж
Утри сльозу за мадам Жорж
Що окриває мадам Жорж
 
Ці любові оболонки оболонки ці любові оболонки . . .
 
Прощавай, о
 
Гайда на поїзд
Час на поїзд, на поїзд . . .
Оце їде поїзд, оце їде поїзд
О, прощавай . . . .
 
 
 
 
 
 
 
 

 
нумо вимкни світло геть
вимкни зовсім
ей світломайстре
чи вже вимкнув би свої лампи нє
я не жартую маєш вимкнути світло
о почуй!
 
до чого оце . . . .
 
нині – кінець – приятель ревний
нині – кінець – останній день – кінець
для планів-барбарос – кінець
усьому що збулось – кінець
безпеці й милостям – кінець
тобі не гляну в очі більше ніде
 
уявляєш як було би
свавільно без умови
гірко без надії поки рятувальники у
безнадійній млі
нумо бейбі
 
ми були на хаті і тут раптом звук наче
срібні речі упали на лінолеум а потім
хтось забіг до кімнати і казав нам
”о там аварія на вулиці“
і кожен казав:
”ей чув аварія на вулиці“
 
там аварія на вулиці
разом буде сім їздців
одна невіста і шість гравців
понівечені мерці
 
не дай померти у дорожній пригоді
мені лежати би у чистім полі
змії ссали би мою шкіру
черви стали ніби друзями
вічі хай би птахи виїли як
я лежу
а хмари все плинуть
 
ода до цвіркуна . . .
надумав-от я відкрити крамничку
місце де продають речі
я назвав би її ”цвіркуном“ . . .
о там є великий зелений цвіркун
бачила мого цвіркуна мамо?
диви який він класний. . .
(о-о збрехав це була міль)
а гаразд їй недалеко та хай біжить собі
 
енсенада
розіпнутий пес
дохлий тюлень
тіні мертве авто сонце
зупиніть
я вийду ізвідси усе нестерпно
ей поглянь хто наближається
і нічого не вдієш із цим . . .
 
убивця піднявся удосвіта
узув черевики
узяв лице із античної галереї
відтак він пішов коридором бейбі
і двері ті
він одчинив
 
”батьку?“
”так сину?“
”я уб’ю тебе“
”мамо? я хочу . . .“
тебе мамо! на всю ніч
стривай мамо
я кохатиму тебе цілу ніч о так!
 
нумо бейбі з нами це є шанс
нумо бейбі з нами це є шанс
нумо бейбі з нами це є шанс
біля синього автобуса
біля синього автобуса
блюзи усі в авто-
бусі
блюзи усі. . . . о нумо
 
(скрики)
 
 
нині – кінець – приятель ревний
нині – кінець – останній день
крайся болю мій
та услід іти не смій
кінець усмішкам підлесним
кінець ночам та грі у смерть
ось і кінець
 
 
 
 
 
 
 
 

 
О, здалося, це кошмарний сон
Але усе реально
Іще казали “Не зволікай, бо
Диявол іде за нами”
 
Утікай-но зі джунглів
Утікай-но зі джунглів
Утікай-но зі джунглів
Не озираючись, ні
 
Хтось гукав ім’я моє
Попри інші ймення
200000000 уже озброєно
Зове Сатана до смерті
 
Утікай-но зі джунглів
Утікай-но зі джунглів
Утікай-но зі джунглів
Не озираючись, ні
 
Понад горою далі
Промовляє грім
“Хай мою дізнають мудрість
Затопить землю дим”
 
Утікай-но зі джунглів
Утікай-но зі джунглів
Утікай-но зі джунглів
Не озираючись, ні
 
 
 
 
 
 
 
 

 
Питання – що робить з оцим
Я і він, чи я і ти?
Ви стоїте, волосся вітер звіює
Очі сяють і душі замріяні
Говорячи
«Тебе ми любимо, як же нам бути?»
І я обох люблю
 
Не бачу причини
Чому би утрьох не пожити нам?
 
Ти маєш страх, і сором теж
Чи хто казав хоч раз тобі оце, о це ж
Примара матері зринає з-за пліч
Обличчя – лід, і навіть холодніш
Говорячи
«Цього не можна, бо це рушить звичаї
У школі вивчені»
 
Не бачу причини
Чому би утрьох не пожити нам?
 
Любов між нами є очевидною
На думці в мене єдина відповідь
Сестри браття, у воді ще
Все, із часом, трохи інші
Далебі, чому не пробувати щось нове
Як ви шалені є
 
Не бачу причини
Чому би утрьох не пожити нам?
 
 
 
 
 
 
 
 

 
Япа-тапа та-па
Япа-тапа чі-па
О хей-о, о хей-да
Тапа-хей-хей-да
Рікі-тата ті-да
 
Ха, ха, ха, ха, ха, ха
Ей
 
Ей, будь ласка
О, легко, бейбі
До утіхи
 
Прошу, вислухайте, діти
Прошу, вислухайте, діти
Прошу, вислухайте, діти
Кажу, прошу, вислухайте, діти
Бо вам колись-небудь виправляти світ
 
Вислухайте, діти
Вислухайте, діти
Прошу, вислухайте, діти
Прошу, вислухайте, діти
Бо вам колись-небудь виправляти світ, ха
 
Ей, до утіхи
І до ночі
Прошу, вислухайте, діти
Кажу, прошу, вислухайте, діти
Потіште, ей, потіште
О, благаю
 
Прошу, вислухайте, діти
Прошу, вислухайте, діти
Прошу, вислухайте, діти
Будь ласка, діти
Нумо, слухайте
Нумо, діти
 
 
 
 
 
 
 
 

 
Ніколи їй не схибити
(ду ду ду ду ду ду, ужеж)
Обізнана із оксамитовим дотиком
Ящіркою оце, на склі вікна
Тип, що у натовпі, чоботи з люстерками
Всіх кольорів
Бреше очима, наднормово руками
Опрацьовує
І спогад мильний про дружину, що із’їв був
На пожертву у культурний фонд
 
Дай мені дозу, я розпадаюся
На дріб’язки, там, у районі спальному
Дай мені дозу, я розпадаюся
 
О, супер-мама візьме шпалера
О, супер-мама візьме шпалера . . . .
 
Щастя це тепла зброя (бах, бах і в ціль)
Щастя це тепла зброя, мамо (бах, бах і в ціль)
 
Тебе тримаю ув обіймах я (о-о, так)
І відчуваю пальцем твій гачок (о-о, так)
Я знаю, ніхто не завдасть мені зла
Оскільки
 
(Щастя це) тепла зброя, мамо (бах, бах і в ціль)
Щастя це тепла зброя, як от є (бах, бах і в ціль)
Щастя – тепла, як ото воно є, зброя
(щастя, бах, бах і в ціль)
О, хіба не знаєш, щастя
Тепла зброя, мамо
(Зброя, як ото є)
 
 
 
 
 
 
 
 

 
О, шматяр колує справно
По вулиці вниз і вгору
Я спитав би, у чому справа
Але знаю, він не говорить
І пані до мене лагідні
І пов’яжуть бантики
Але глибоко у серці
Я знаю, не втекти
О, мамо, це кінець, а чи затик
Не вилазити із мемфіс-блюзу
У студії пересувній
 
Ну, Шекспір, він у алеї
У гострім шузі та джинсах
Говорячи до француженки
Яка мене добре зна
Послав би їй питання
Про що була розмова
Та хтось поцупив пошту
І на скриньці замок
О, мамо, це кінець, а чи затик
Не вилазити із мемфіс-блюзу
У студії пересувній
 
Мона радила мені
Триматися подалі від колії
Казала, що всі залізничники
За вино твою п’ють кров і
Я казав: “О, я не знав цього
Але стрічав одного із них
І він скурив мої повіки
І сигарету з рота вибив”
О, мамо, це кінець, а чи затик
Не вилазити із мемфіс-блюзу
У студії пересувній
 
Дід умер на тижні
Поховали у скелях його
Але всі досі говорять про
Те, як сильно всі вони шоковані
Але я цього й очікував
Знав, що він утратив контроль
Коли палив огонь на Мейн-Стріт
І шмаляв туди із кольта
О, мамо, це кінець, а чи затик
Не вилазити із мемфіс-блюзу
У студії пересувній
 
Ще сенатор завітав сюди
Демонструючи свого перця
Обдаровуючи квитками
На весілля спадкоємця
А мене ледь не прийняли
Може пощастить невдовзі
Безквитково упійматися
І знайтися під ваговозом
О, мамо, це кінець, а чи затик
Не вилазити із мемфіс-блюзу
У студії пересувній
 
Ще проповідник спантеличений
Бо питав його, де одяг
І ті двадцять фунтів заголовків
Що приклеєні до нього
Але він кляв мої доводи
Я же шепотів: “О, тобі не сховатись
Бач, і ти такий як всі
Я вірю, ти у маслі”
О, мамо, це кінець, а чи затик
Не вилазити із мемфіс-блюзу
У студії пересувній
 
Ще дощовник подав був ліки
Та казав: “Пірнай у це”
Якась техаська мікстура &
Колієвий джин іще
І, як дурень, я змішав їх
Що задушило мою тяму
І люди тепер потворніші
Час провалюється в яму
О, мамо, це кінець, а чи затик
Не вилазити із мемфіс-блюзу
У студії пересувній
 
Коли Руті каже приходити
До лагуни у пивниці
Безкоштовно подивитися
Вальси із панамським місяцем
То я кажу, “Ой, та годі вже
Ти же знаєш мою дебютантку”
А вона: “Дебютантка знає те, що потрібно
А я знаю, чого ти вартий”
О, мамо, це кінець, а чи затик
Не вилазити із мемфіс-блюзу
У студії пересувній
 
Ще цеглини лежать на Ґренд-Стріт
Де неонові божевільні
Падають ідеально всі вони
Режисура дуже стильна
Ось я сиджу терпляче так
Чекаючи, яка же ціна
Пропонується тобі щоби
Не пройти через це все ще раз
О, мамо, це кінець, а чи затик
Не вилазити із мемфіс-блюзу
У студії пересувній
 
 
 
 
 
 
 
 

 
Як голова завертиться, на землю дивись, якщо вийде
Мої пильні очі упустили її, в тому бігові
Чутливий мій розуме, старий для сліз
Не ладний жити, умирати не згідний
Зупини свої сумніви, подвигаючи світ
Самостійно
 
Немає часу любити, і себе розкрити
Де той час, у кого він є
Життя стає капарним, коли ти дірка у карті
У електронній картотеці
Блукаючи всяко із місця до місця
Вищезаючи славнозвісно
Іще хтось інший тебе замістить
Як ланку
 
Можна дурити друзів, як то буде потім
Але не можна дурити себе
Увізьми себе в руки, висувай вимоги
Або виставлять у галереї
Бетонне шосе не рада тобі
Куди то бігти, а чи іти
І, розігнавшись, неквапно ти упадеш
Розігнавшись, неквапно ти упадеш
 
 
 
 
 
 
 
 

 
хелоу – люблю тебе
а ще би ім’я
хелоу – любив би
уві грі бути я
хелоу – люблю тебе
а ще би ім’я
хелоу – любив би
уві грі бути я
 
вона іде собі
не зважа на погляди
чи ти міг бути той ладо
щоб ангельська королева зітхала
 
хелоу – люблю тебе
а ще би ім’я
хелоу – любив би
уві грі бути я
хелоу – люблю тебе
а ще би ім’я
хелоу – любив би
уві грі бути я
 
чоло підносить гарне
як-от монумент у хмарах
і смілі руки і довгі ноги
і за кожним рухом співати готовий
 
скаче круг неї пішохід
мов той пес що просить ласощів
чи ти дурню прагнеш уваги щоб
ухопити тінявий сей клейнод
 
хелоу хелоу хелоу . . .
жадáна
зійди оце бейбі
 
хелоу хелоу хелоу . . .
 
 
 
 
 
 
 
 

 
І поки любов уві всіх почиває
Моя гітаро, плач собі
І поки підлога метіння чекає
Поплач, гітаро, собі
 
Чом не підкажуть вам спосіб жоден
Свою відкрити любов
Чом інші вами керують знову
Купляють і продають
 
І поки сей світ не спинив обертатись
Моя гітаро, плач собі
Із помилками, але мусим навчатись
Поплач, гітаро, собі
 
Навіщо збили вас із дороги
Зурочивши, геть усіх
Спотворив хто ваш вільний розум
Чом жоден не стеріг
 
І поки любов уві всіх почиває
Моя гітаро, плач собі
Усе поки любов . . . .
Поплач, гітаро, собі
 
 
 
 
 
 
 
 

 
Ей, Банґало Білле
Що там убив, о Банґало Білле
Ей, Банґало Білле
Що там убив, о Банґало Білле
 
Він полював на тигра, із рушницею й слоном
На всі випадки, поряд матінки заслон
За черепом – американський расовий саксон
(анумо, діточки)
 
Ей, Банґало Білле
Що там убив, о Банґало Білле
Ей, Банґало Білле
Що там убив, о Банґало Білле
 
Але, у нетрях, де є лігво тигряче
І Білла, і слона зустрів сюрприз, ачей
Кеп Морвел зацідив йому поміж очей, іч!
(анумо, діточки)
 
Ей, Банґало Білле
Що там убив, о Банґало Білле
Ей, Банґало Білле
Що там убив, о Банґало Білле
 
Питали діти, убивати чи не гріх
“О ні, він був жаский”, матуся тут у крик
“Як погляд убивав би, то нам був би гаплик”
(анумо, діточки)
 
Ей, Банґало Білле
Що там убив, о Банґало Білле
Ей, Банґало Білле
Що там убив, о Банґало Білле
 
 
 
 
 
 
 
 

 
Мій друг питав мене
Де він бував
Куди потрапив?
Я казав, його звільнили
Ділитися зі світом жартами
 
Так, ніби він створив ореол
Я чув, як його радість плине
Усе заради гри
А він казав, що просто
Ділиться зі світом жартами
І світ ніколи
Не упійма його
 
Як би тебе ощасливити, так само
Відчуваю, що ти біжиш
Знаю, ми могли би літати
Твої очі не притомляються
Твій розум палає
А серце не вдовольняється
 
Дехто закоханий
Дехто знає, усе можливо
Гадаю, ти жартуєш
І я вірю дечому
Я мандрував би
Сміявся би з тобою
А після того
Ділився своїми жартами
І світ ніколи
Не упіймав би нас
 
 
 
 
 
 
 
 

 
живе на лав стріт
любить свою лав стріт
у неї дім і сад є
всі нагоди і пригоди
 
у неї є халати й мавпи
лінтюхи у діамантах
має мудрість і відає суть
із тобою ми все тут
 
має мудрість і відає суть
із тобою ми все тут
 
оце життя на лав стріт
є крамничка щоби стріти всіх так
дивуючись що там коїться же
у цю неділю у це літо
я думаю щось гарне
наразі
 
живе на лав стріт
любить свою лав стріт
у неї дім і сад є
всі нагоди і пригоди
 
 
 
 
 
 
 
 

 
У Мангровій Долині ухопивши промінь сонця
Усе коливається від бейбі до ци
Бейбі бейбі чому би не вівторок
О давній демон лиє ром у чаї
Бейбі мила кажи мені що треба
У чому річ кажи мені що за біда
Кажи чому не вернешся додому о
Кажи у чім причина якщо справді була
Куди би не йшов усе піпол зна щось
Усякий танцює цей реґ
Куди би не йшов усе піпол зна щось
Усякий танцює цей реґ
 
Візьми ліску мою йти рибалить у вівторок
А ще за мене їсти біля моря вечерю
Оце резонів бейбі двадцять або сорок
Не винайшов кращих ніж устати о третій
Дощі все ідуть і дощі минають певно
Рвучко виходячи із лав і манер
Темно холодно як у підземеллі
Може й розвидніє поки день на підході
Хіпстери трипстери дівки гордовиті сер
Бо всякий танцює цей реґ
Хіпстери трипстери дівки гордовиті сер
Бо всякий танцює цей реґ
 
Не золотить лілею не офірувати сонцю
Ніхто не виглядає твою власну тінь
Омий свої самотні ніжки у ранковій річці
Усе що обіцяли принесуть тобі
Не ігноруй забирай свою частку
Зимуючий птах усе додому летить
Ей кохана йди і глянь довкола
Немає нічого що не бачила ти
Можеш брести по воді але не змокнути
Якщо усе танцюєш цей реґ
Брести по воді і нізащо не змокнути
Якщо усе танцюєш цей реґ
 
Одноокі валети й двійки що без тями
Тузи усе повзають рукавами чиїмись
Вертайся сюди бейбі Луїз &
Кажи назву гри що граємо або не
Чи усе пішло чи усе надарма
Чи усе пішло чи усе надарма
(etc.)
 
Куди би не йшов
Усе піпол зна щось
Й усякий танцює цей реґ
 
 
 
 
 
 
 
 

 
Десмонд має тачку їздити на ринок
Моллі виступає в кабаре
Десмонд каже їй: Твоє люблю я личко
Моллі каже: Так
І за руку бере
 
Обла-ді, обла-да, це життя, бра
Ла-ла, це життя ото
Обла-ді, обла-да, це життя, бра
Ла-ла, це життя ото
 
Десмонд їде траліком до ювеліра
Купувати персні золоті
Моллі зачекає його під дверима
А як він вернеться, співа вона тоді
 
Обла-ді, обла-да, це життя, бра
Ла-ла, це життя ото
Обла-ді, обла-да, це життя, бра
Ла-ла, це життя ото
 
За декілька років
Завели собі господу
Купа дітей грає у дворі
У Десмонда і Моллі Джонс
 
Якомога ліпше все на ринкові
Десмонд учить бізнесу дітей
Моллі доглядає за лицем своїм
А ввечері вона співачка в кабаре
 
Обла-ді, обла-да, це життя, бра
Ла-ла, це життя ото
Обла-ді, обла-да, це життя, бра
Ла-ла, це життя ото
 
За декілька років
Завели собі господу
Купа дітей грає у дворі
У Десмонда і Моллі Джонс
 
Якомога ліпше все на ринкові
Моллі учить бізнесу дітей
Десмонд доглядає за лицем своїм
А ввечері вона співачка в кабаре
 
Обла-ді, обла-да, це життя, бра
Ла-ла, це життя ото
Обла-ді, обла-да, це життя, бра
Ла-ла, це життя ото
 
Якщо хотів розваги
Є обладібла-да
 
 
 
 
 
 
 
 

 
В лапці у киці – криця
Хірургічний ніж – яскриться
Параноя з-за дверей токсичних
 
Твій шизоїде 21-й вік
 
Дріт колючий – дерті нари
Грець політики на палі
Невинні люди і напалмовий ґвалт
 
Твій шизоїде 21-й вік
 
Зерна смерті – хіть сліпців
Дітей поета голод із’їв
В усім що має – катма смислу
 
Твій шизоїде 21-й вік
 
 
 
 
 
 
 
 

 
не торкаться долу
сонця не узріть
анічого тільки
біг біг біг
біжім
біжім
 
дім на пагорбі
місяць припочів
ось дерева-тіні
свідчать бриз нетлінний
нумо бейбі геть ізвідси
біжім
 
геть ізвідси
геть ізвідси
геть ізвідси
біжім
 
теплó обійстя на пагорбові
розкіш уся від паркету до стель
плюш черлений і люксус фотелів
як не зайти то і не дізнаєш
 
там президент мертвий у кадилаку
на двигуні смола накипає
ходи зі мною за ріг оцей не дальше
там де схід царя стрічаємо
 
геть ізвідси
геть ізвідси
геть ізвідси
біжім
 
при озері мирні вигнанці жили
міністрова донька кохаюча змій
котрі у криниці окрай дороги
прокинься гов іще крок і вдома
ей нумо!
 
ми узріємо брами до ранку
ввійдемо у них надвечір
сон-це-сонце
о пали все
зійде швидко
місяць місяць місяць
ти моя бо
швидко!
швидко!
швидко!
 
я – король рептилій
усе в моїй силі
 
 
 
 
 
 
 
 

 
Холодна гірська ріка і торгівцева донька
Місяцеві гори Ілектро уклонись мені
Хай-хо закрукає ворон теревені-терни
Хай-хо закрукає ворон уклонись мені
 
Хей Томе Банджо
Хей о лавре
Більше лавра аніж сіяв би
Більше лавра аніж сіяв би
Хей о лавре хей містечко під дощем
Хей хей хей пшенице що хвилює вітер
 
Двадцять градусів самоти двадцять градусів далі
Танцюючі королі та жінки зібралися у залі
Довгий і найсамотніший час і літа Сивіла-фея
Усе є уподовж удовж місяцевих гір
 
Хей Томе Банджо
Є час на сенси
Земля тебе пізнає через час
Земля тебе пізнає через час
Близ води дочка боліт чи знаєш ти?
Усе вона в лахмітті Томе де о ти ходив?
 
Місяцеві гори Ілектро місяцеві гори
Усе є уподовж удовж місяцевих гір
Хай-хо закрукає ворон теревені-терни
Хай-хо закрукає ворон уклонись мені
Уклонись
 
 
 
 
 
 
 
 

 
Думав про поїздки наші, в мустангу
Мабуть, завіз тебе я далеко занадто
І я думав про любов, що поклали на мій стіл
 
Казав тобі, в пітьмі не ходити без пари
Про лебедів іще, котрі жили у парку
І про нашого сина, з Мейбел він одружився
 
Я казав тобі, зринає світло, та
Оберт колеса –
Не бачиш хіба?
І тобі піднятись ліпше лагідно
Поки завіса ще не упала
Ще поки ця завіса не упала, ох-оо
 
Уставай, уставай
Ей, ей, ей
 
Про дівчину казав, яка майже ти
Не мала часу черги вистоювати
Усе життя плакала, лишивши колиску
 
 
 
 
 
 
 
 

 
Перша дівчино, яку любив
Настав час заспівати тобі
Прощальну пісню
Мені було сімнадцять, як тебе стрів я
 
Ми не бачилися часто, майнули роки
Востаннє, коли бачив тебе, ти прийняла
Ісуса
Та згадую волосся твоє руде, поміж нами
І твої уста цілував я
 
Хочу, щоби ти знала, ми ще мали зростати
Ти мала би знати, мене чекали, о там-десь
 
І, напевно, ти заміжня вже, будинок, і при нім автівка
І ти перетворилася на жінку, незнайому і дорослу
Якби я зараз лежав поруч
Мене не було би тут
 
Ми розсталися непросто
Я їхав до Британії з гітарою
Закохуватися у людей
Хоча не бажав їх бачити, утім
 
І я про тебе думав би
Якогось сумного ранку
Або у самотню північ
Уявляючи обличчя твоє
 
Хочу, щоби ти знала, мене чекали, о там-десь
Ти мала би знати, ми ще мали зростати
 
І, напевно, ти заміжня вже, будинок і діти
І ти перетворилася на жінку, незнайому і дорослу
Якби я зараз лежав поруч
Я не стримався би
 
Атож, ні разу не спав із тобою
Хоча ми любилися тисячі разів
Але ми були підлітками, нікуди було піти
Проте, на тих пагорбах і біля вод розмаїтих
Ти усе збирала квіти, хай не пахнуть мені вони
 
Хочу, щоби ти знала, мене чекали, о там-десь
Ти мала би знати, ми ще мали зростати
 
Тож, прощавай, перша любове, сподіваюся, все гаразд
Вже у мене є мила жінка
Можливо, матимемо дітей із нею
Вона гарна
І моя, правдиво, подруга, так
 
 
 
 
 
 
 
 

 
Ти стояла на межі свого пір’я
Політ обираючи
Усміхався я із подивом чи в силах
Помахати на прощання
Коли усе пройшло –
Се загоїлося до літа
Опісля прощань
Всі чуття що ми пережили
Із них лишився плач
Бейбі залишився плач
Бейбі залишився плач
 
Стояти намагався з усіх сил
Але і спотикався і падав я
Непросто сміятися тягнучись
До обійм любові знайденої
Коли усе пройшло –
І якщо би я жив без тебе
Знаєш умирав би
І якщо я сказав би люблю
Якщо я сказав би
Бейбі як оце сказав би
Бейбі як оце сказав би
Бейбі
 
 
 
 
 
 
 
 

 
о шторм іде убити
саме життя моє
як не сховаюся швидко
то вищезну ізнічев’я
 
герць і діти
за пострілами тими
за пострілами тими
герць і діти
за пострілами тими
за пострілами тими
 
оу вогневе метіння
улиці без людей
червоний килим жару
бик навіжений б’є
 
герць і діти
за пострілами тими
за пострілами тими
герць і діти
за пострілами тими
за пострілами тими
 
ґвалт убивство за пострілами ей
за пострілами тими
ґвалт убивство за пострілами ей
за пострілами тими
ґвалт убивство за пострілами ей
за пострілами тими
 
лине потоп щоби звести
моє життя у смерть
як не –
як не сховаюся
то зникну ізнічев’я
герць і діти
за пострілами тими . . . .
 
о так любов о сестро
за поцілунками ей
за поцілунками
за поцілунками за поцілунками . . . .
 
 
 
 
 
 
 
 

 
Глянь о сюди – Китайський Кіт Соняшний
гордий звуковилиск у нічному сонці
Мідний купол Бодхі і кімоно срібне
що зоряне убрання
у вітрах ночемрій
 
Крейзі Кет зирить із мережива бандани
то Чеширець одноокий
а чи дзвінковоокий Джек
Листок із кольорів грає
струнами золота
двійному водоспадові за спиною моєю
 
Барви коміксів на скрипковій річці
ридають Леонардо
із шовкового тромбона
Я дзвоню у німотні дзвони
під дощем із перлів
у палаці крил орлиних
Королеви Чайнì
 
 
 
 
 
 
 
 

 
Я гадаю
Буде це
Легковажно, гаразд
Я гадаю
Буде це
Легковажно, окей
 
Твою машкару
Я пальцями протру
Шати із контролю
Піднесення розгорне
 
Я гадаю
Буде це
Легковажно, єй
Захват ще боре
Самоповагу
Самоповагу, еге
 
Камінний полиск
Камінний полиск
В очах я бачу
Огняне скло
Огняне скло
Ув усміханні
Усмішку, бейбі
 
Твою машкару
Я пальцями протру
Шати із контролю
Піднесення розгорне
 
Єй
Легше, бейбі
 
Царівно коди, нареченою
Бийся поруч у цій темряві
Хапай літо на проспекті
Торуй зиму кроком ревним
 
Усе легко
Легше, легше . . . .
Ей–єй
О, гаразд
 
 
 
 
 
 
 
 

 
За чуттями як-от бити фарфор
Або сміятися
Бий фарфор, сміючись
Бий фарфор, сміючись, сміючись
 
За чуттями, як-от падолист
Або усміхання
Падай листям усміхаючись
Падай листям усміхаючись, усміхаючись
 
За чуттями, як-от кохатися
Або літати
Кохайся, літаючи, бейбі
Кохайся, літаючи, літаючи
 
Тікай
Не раз, як то знано
Тікай, підводься, іди
Десь усе йди
 
За чуттями як-от бити фарфор
Або сміятись
Бий фарфор, сміючись
Бий фарфор, сміючись, сміючись
Сміючись
О, сміючись
О, сміючись
 
 
 
 
 
 
 
 

 
Я розповів за Поле Суниць
Де не було реального ніц
Альтернативний плейс я найшов
Де плине будь-шó
Глянь розгорнені тюльпани
Те, чим жиє різне панство
Глянь у віко цибулинне
Я розповів, що морж і я сам – те ж
Тримались не буває тісніш, ужеж
Якщо би зацікавився хто –
За мóржа був Пол
Стоячи на Кест Айрон Шоур, є
Леді Мадонна не зведе кінців, нє
Глянь у віко цибулинне
О так, еге, ей-ей
Глянь у віко цибулинне
За дурня, що живе на горбі
Кажу, він там і досі собі
Вернімося до альтернатив
Слухай сюди
Шпару забий в океані
Загорни трави «хвостом голуба»
Глянь у віко цибулинне
 
 
 
 
 
 
 
 

 
Осипався із підборіддя мій грим
Занурю печалі у віскі & джин
Приборкувач занапастив свій батіг
І леви замовкли і тигри притихли
 
Ла-ла-ла-ла-ла-ла-ей
О вип’єм усі адже клоун помер
 
Корону оцю хто зламає тепер?
Вип’єм усі адже клоун помер
Ла-ла-ла-ла-ла-ла-ей
Вип’єм усі адже клоун помер
 
Провидець покійний упав на підлогу
Його провидіння не треба нікому
Професор комах повзає на колінах
Всі блохи втекти умудрилися нині
 
Ла-ла-ла-ла-ла-ла-ей
Вип’єм усі адже клоун помер
 
Корону оцю хто зламає тепер?
Вип’єм усі адже клоун помер
Ла-ла-ла-ла-ла-ла-ей
Вип’єм усі адже клоун помер
 
 
 
 
 
 
 
 

 
був одводив її до вокзалу
ніс валізу замість неї
та й одводив її до вокзалу
ніс валізу замість неї
що казати про що казати
моє кохання невзаємне ~
 
поки поїзд не прибув я
від неї щось чекав
доки поїзд не прибув я
усе від неї щось чекав
як це вийшло що я зайвий
і сліз я не стримав о так
 
поїзд геть уже поїхав
і натомість два вогні
її поїзд геть поїхав
і натомість два вогні
вогник синій ~ моя бейбі
червоний ~ розсуд мій
 
о кохання невзаємне
о що тобі до мене
 
 
 
 
 
 
 
 

 
був ти хоч колись
чи бував хоч раз гостем леді електричної
чар-килим біля ніг
не запізнись
тебе чекають
чуття й принуки
до тебе линуть
рухи і звуки
нас виглядає жінка електрична
тож напевно час настав
узбережжям наші тіні мчать
над моря любов’ю сповнені злітаймо
о поглянь вперед край любови ген і побачиш те
любов любов любов любов
(тебе чекають)
як ангели розправлятимуть крила свої
(тебе чекають)
зло й добро і їхніх пристрастей електрика
ріже небеса
(тебе чекають)
о так я поведу тебе
(тебе чекають)
о чекають
 
 
 
 
 
 
 
 

 
Зле дівча, повне вроди
Порятунок людського роду
Личко горде
 
Вільне дівча, лихе дівча
Не батьків твоїх оце дитинча бо
Хай, дівча, гайда кричати
 
Прадавнє божевілля
Нічних дерев пітьмавих
Із голодом з-за спини із
Свободою в очах
Танцює на колінах
Поруч із нею принц-пірат
Напроти неї божка порожній згляд
 
Зле дівча, повне вроди
Порятунок людського роду
Личко горде
Личко горде
Личко горде
 
Як-от було у Африці
 
 
 
 
 
 
 
 

 
Ти – вінець сотворіння
Ти – вінець сотворіння
Але уже нікуди йти
 
Онде стабільність, якої ви прагнули
У єдиний гарантований спосіб
Серед артефактів лишених від нас
 
У вірності своєму роду
Вони не толерують наш розум
У вірності нашому роду
Їхніх перешкод ми не терпимо
 
Життя – це зміни
І не зовсім те, що скелі
Спостерігав усе їх, у неприязні
Ще є світи
Потреба вижити
Бути живим для тебе
 
 
 
 
 
 
 
 

 
Дозвольте мені представитися
Маю смак володію грішми
І я прожив довге-довге життя
Викрадаючи душі грішників
Був я там де Ісус Христос
Обертався до сумніву й болю
Зробив усе щоби Пилатус
Вимив руки звершивши долю
 
Сподіваюся вгадаєте ім’я
А що вас бентежить це є роль моя
 
Швендяв біля Санкт-Петербурга
Бо побачив що настав час на зміни
Убив царя із міністрами
Марно плакала Анастасія
Їхав на танку в генеральському рангу
Лютував бліцкриг і тіла розкладались
 
Сподіваюся вгадаєте ім’я
Оу так
А що вас бентежить це є роль моя
Оу є
 
Зі сміхом я глядів на королів і королев
Що билися за винайдених ними богів
Це я кричав “Хто убив Кеннеді?”
А зрештою провинні я і ви
О дозвольте представитися
Маю смак я і грошей на все
Пастки ставив я для трубадурів
Щоби не вийшли вони до Бомбея
 
Сподіваюся вгадаєте ім’я
Оу так
А що вас бентежить це є роль моя
Оуу є
(Ану давай сюди!)
 
Сподіваюся вгадаєте ім’я
Оуу так
А що вас конфузить це є роль моя
Х-м оу є
 
Як усякий коп злочинцем є
Негідники є святими
Як аверс є реверсом я є Люцифером
Бо стримання також потрібне
Атож зустрівши мене будьте чемними
Майте симпатію смак і такт
Застосовуйте вивчену ввічливість
Бо душу кину до смітника
Х-м оу та
 
Сподіваюся вгадаєте ім’я
Х-м о так
А що вас бентежить це є роль моя
Х-м о направді нумо
 
Уу-гу!
Оу так!
Нумо сюди
О так
Ба ба бум оу . . . .
Еге
Ага о так
Кажи-но бейбі як моє ім’я?
А чи вгадаєш моє ім’я?
Кажи-но бейбі моє ім’я
Знаю певно у чім біда твоя
Ой-гоу . . . .
Гаразд
У-у-гу . . . . .
 
(ad lib.)
 
 
 
 
 
 
 
 

 
прожогом уперед моєї
автівки ~ твоя
хоча дев’яносто в годину
я їду звичай
ти мовиш се гаразд
трохи болю ~ не проблема
казала мала би настрій ти
в’їхати у драйв
 
ти мов транзит місцевий
ніяк не проб’юся
у транзит цей
обганяти не рвуся
у транзиті
ми загубимо швидкість
і ніяк не дістатись на інший бік міста
 
я не єдиний хто
наїхав та й утік
сліди від шини на спині
атож-бо ти знавала утіх але
невже не видиш мій зелений
уже червоніє себто
автопригода зоріє
за декілька метрів
 
ти мов транзит місцевий
ніяк не проб’юся
у транзит цей
обганяти не рвуся
у транзиті
ми загубимо швидкість
і ніяк не дістатись на інший бік міста
 
 
 
 
 
 
 
 

 
одягнись зі смаком
ідучи до танцю
лети ковзаючи
із трепетом літака
ув алмази плечей
усади троянди
швидкі авто і
люди ніби у снах
 
тебе я зву річ
а місяць кличе
несу твій камінь-лик
понад гори в зірках
ми все у руках
без надії маніячих
що нам оце життя ~
танцювальна зала
 
ти обожнюєш день
я кажу про ніч, там
почвари поіменно
вітають усіх
боб ділан знав
алан відав іще фрід
є речі у ночі
які ліпше не оглядати
 
танцюючи
у чобітках ящіркових
тягни нитки
що мінять вирази облич
відьма сяючих вій
і тойбічний мій гангстер
джон леннон отже твій
знайомий тип
 
 
 
 
 
 
 
 

 
Плач
Бейбі
Плач, бейбі
Плач, маленький
Ось ти і вдома
 
Вона казала
І я знаю, казала, кохає
Значно більш, аніж я
Та пішла від тебе
І клянешся, немає причини
Та любий, знаєш, це я буду поруч
Якби ти хотів
 
Атож, поплач
Плач, бейбі
Плач, маленький
Плач, бейбі
Любий мій, ось ти і вдома
 
Чи не знав ти
Ніхто і ніколи не кохав тебе о так, як могла я
Відчути й біль і сердечну печаль
І любий, знай я весь час, я все буду поряд
Якби ти погодився
 
Атож, поплач
Плач, бейбі
Плач, маленький
Плач, бейбі
Начебто як завше й досхочу
 
Не знаю може так є, правдиво
Трава усе зеленіша
Коли дивишся у чийсь інший сад
Та любий, ти лишив належне чекати бозна чого
Ужеж, лишив
Був приятель оце
Казав ”Мила
Віриш, і я кохаю
Бач, але я маю найти себе, знаєш, я маю найти свій шлях
Я маю найти себе, чи десь-то у Африці
Або, там, у Нью-Йорк-Сіті
Або ще, у Олимі“
Місця, в які усі ці хлопи мандрують
Я так і не втямила, де саме цього разу
Усі вони їдуть кудись, еге
 
Я казала, ”Хіба ти не розумієш
Ти шукатимеш себе десь там, любий?
Хоч знати де є твоє життя?
Воно мов отой дурник чекає отут на тебе!
І одного дня ти прокинешся у Касабланці
В одному із цих уявних місць, любий
І ти замерзатимеш там насмерть
Ти прокинешся і казатимеш, ”Боже, Боже
Боже, Боже мій!
Нащо я пішов, лишив таку жінку
На класному подвійниму ліжкові
Із хутром наверху
І сатинові простирадла, еге
Що це я роблю у Касабланці, ей?“
Я вірю, о так
Одного дня цей хлопець прокинеться і казатиме собі оце
Він вертатиметься і я, ось
Такий Козоріг, направду, стоятиму в чеканні
 
Казатиму, ”Бейбі, я знала, колись
О так, знала, знала, колись ти
Вернешся сюди, до мене“
Коли входитимеш у двері
Вірю, усе читатиметься у твоїх очах
Скажу, ”Лишенько
Ну нарешті він утямив“
Боженько, нарешті він оце осяг
Як хоч, упади до мого плеча
Певно, стримав ти у собі чимало сліз, милий
 
І не мовч, о не мовч, о не мовч, о не мовч
Поплач, плач, бейбі
Плач, маленький
Плач, бейбі
О нарешті, ти вдома ей, ей, ей
 
Плач, бейбі
Плач, плач, плач, любий
Знаю, маєш бути трохи
Самотнім, о бейбі
Плач
Плач
Плач, бейбі
Все розкажи-но мамі, так
Вже розкажи любий, своїй люблячій мамі, так
 
Плач
Плач, маленький
Плач, бейбі
Плач
Плач
Плач
Плач, бейбі
Плач, бейбі
 
 
 
 
 
 
 
 

 
Леді Мадонно, діти під ногами
Як же зводиш ти кінці із кінцями
Де взяти гроші, чим платить оренду?
Думала, що гроші упадуть із неба?
 
У п’ятницю прибувши без валізи
У суботу навзнак молишся
Неділченя шнурки в’язати вчиться
Всі десь біжать
 
Уклавши найменшого сина до грудей
Інших як прогодувати ще дітей
 
Всі десь біжать
 
Леді Мадонно, лежачи в пітьмі
Слухай музику, що грає у голові
 
Все ще не закінчиться вівторок
У середу газета не прийшла
А в четвер панчохи до ремонту би
Стрілки біжать
 
Леді Мадонно, діти під ногами
Як же зводиш ти кінці із кінцями
 
 
 
 
 
 
 
 

 
Отіс пішов до Бога
Поспіваю я за нього
Дівчино, що вибрана у бордове
Отіс пішов до Бога
 
Еге, обернись повільно
Спробуй іще, гадаючи, де
Це є легко, пробуй-но ще
Легш, аніж догадатися, де
 
О чи глянеш онде мій шуз
То не бродячий блюз
Не бийся, утратиш курс
Прийми побіжний блюз
 
Зустріну я побіжний блюз
Тікаючи геть, знову Ел-Ей
Док найти у затоці оцей
Чи найти його знов у Ел-Ей
 
О рятуй
Побіжний блюзе
Швидко усе
Як ото бути
 
Зустріну я побіжний блюз
Тікаючи геть, знову Ел-Ей
Док найти у затоці оцей
Чи найти його знов у Ел-Ей
 
О чи глянеш онде мій шуз
То не бродячий блюз
Не бийся, утратиш курс
Прийми побіжний блюз
 
 
 
 
 
 
 
 

 
Каже чемний аутсайдеру
”Як жиєш ти?“
Там і тут і ще в дорозі
Ізвідси туди
 
Я мовлю до вітру
Слова мої розвіює
Я мовлю до вітру
Вітер не чує
Він не може чути
 
Завжди я скраю спостерігаю
Бачити міг
Все знедуги й недолугість
Наокруги
 
Я мовлю до вітру
Слова мої розвіює
Я мовлю до вітру
Вітер не чує
Він не може чути
 
Мені не вказують
Мене не вразити
Лиш більше печалі
Ні звести ні піддурити
Лише красти час
 
Я мовлю до вітру
Слова мої розвіює
Я мовлю до вітру
Вітер не чує
Він не може чути
 
Я мовлю до вітру
Слова мої розвіює
Я мовлю до вітру
Вітер не чує
Він не може чути
 
Каже чемний аутсайдеру
”Як жиєш ти?“
Там і тут і ще в дорозі
Ізвідси туди
 
 
 
 
 
 
 
 

 
маю кепські звички о третій п’ю чаї
а солонина до обіду
хай тиждень іще повисить
стріляє ліпший друг щурів на
гусячі харчі
мислиш місця вистачає у цих
простирадлах ~ чи?
 
о чого би навіть
хати на трьох не завести
о чого би ні радосте
житимеш зі мною ти?
 
іще дюжина стеряних діток
під ключем у ігровій
навушнички в них і брудні комірчики
двадцяте як є століття
до туалету вишикуємо їх о
сьомій тридцять п’ять
мислиш аби все ішло на краще
тре хазяйку взяти?
 
із візком гардуватимеш
угору по хай стріт
чого би ні радосте
житимеш зі мною ти?
 
і слуги справні з усіх сил
кухарка ~ із виду хвойд
а маршалок місця їй одвів
десь у коморі от
француженка о без манер
на дикому жеребці
щодня стриптиз у шофера тік
лакей кривий на зір
 
мислиш є досить місця нам
на цій улиці
мислиш вистачає місця у
простирадлах цих?
 
 
 
 
 
 
 
 

 
Знати би от
Коли спинитися, коли іти
А в зимовому середмісті
Усе на думці сніги брудні
 
Вийшовши уночі торкайся
Злота вогників, що вони
Виказують утечу тіней
А я усміхнусь, бо казав тобі
 
Бейбі
Кажи, що гадаєш, якщо гадаєш, чом
Піпол любить відсутнє завтра
І не плаче, коли час іти
І не плаче, коли час іти
І не плаче, коли час іти?
 
Стіна твого спогаду одлунює смутком
Зображення суму оманюють зір
За руки візьмімось і будьмо щасливі
Зображення суму оманюють зір
 
Старієш бо не мав дитинства
Нереальний хід подій
І сонце щоразу заходить уранці
Бейбі, кажи мені, як чуєшся ти
 
Полиці із книгами відбиті у дзеркалі
Стежки та алеї, де ти спішив
Міняється колір імпресії тануть
У пам’ять стираючій магічній машині
 
Бейбі
Кажи, що гадаєш, якщо гадаєш, чом
Піпол любить відсутнє завтра
(Бо піпол любить відсутнє завтра)
І не плаче, коли час іти
І не плаче, коли час іти
І не плаче, коли час іти?
 
 
 
 
 
 
 
 

 
Я – той
Ким він є, так само
Ти – той, ким я є
І ми всі разом
 
Бачте, свиня
Тікає від ножа
Або летить
Я плачу
 
Сидячи у пластівцях
Чекаючи іще фургона
Чай корпоративний
Кривлений вівторок
Ти був неслухняним &
Своє лице убив
 
Я – яйцеїд і
Вони – яйцеїди
Я – Морж атлантичний
Ґуу ґуа джу
 
Містер поліцейський сидьма
І гарненькі поліцейські поряд
Дивлюсь, як летять
Мов Люсі в небесах
Дивлюсь, як біжать
І плачу
Я плачу, я плачу, я плачу
 
Жовтомазий пудинг
Із ока мертвого собаки
Краболовна жриця, чи порнографічна
Неслухняний хлопчик
Був дівчам, стягав труси
 
Я – яйцеїд і
Вони – яйцеїди
Оdobenus rosmarus
Ґуу ґуа джу
 
Виповзаю в сад
Англійський, у жаданні сонця
Як не зійде сонце
Засмагаю під англійським дощиком
 
Я – яйцеїд і (Добродію, хто ви?)
Вони – яйцеїди (Бідака, удари долі)
Я – Морж атлантичний
Ґуу ґуа джу
Ґуу ґуа джу (Який жаль)
 
Екс-протестперт, куриш дохнеш
Не паяц хіба оце сміється?
(Хо хо хо, хі хі хі, ха ха ха)
Дивлюсь, усміхаються
Свині у свинарнику, дивлюсь, хиляються як
І плачу
 
Пільчардова каша
Чи не Ейфелева вежа
Елемент пінгвінний, співи Харе Крішна
Ти би мав побачити як поб’ють Едґара По
 
Я – яйцеїд і
Вони – яйцеїди
Я – Морж атлантичний
Ґуу ґуа джу ґуу ґуа джу
Ґуа ґуа ґуа джу ґуа ґуа джу ґуу
Джуба! Джуба! Джуба!
 
 
 
Умпа, умпа, сунь оце до светера
В усіх є один, у всіх є один
«Лиходію, візьми Гаманця
Якщо волієш процвітати, поховай моє Тіло
І оддай Листи, які ти знайдеш про мене
Едмунду, графу Глостеру: його шукай на Англійській Вечірці
О, передчасна загибель – »
«Я уже знаю про тебе, корисливий Лиходію; усякчас повірений хибам
Господині, як того бажає зло»
«Що, він помер?»
«Сідайте, Батьку; одпочивайте»
 
 
 
 
 
 
 
 

 
закриття сезону
закриття сезону
літо йде
мов недовгий сон
що діяти
закриття сезону
 
вранці ми не думали про те
удень волосся золоте
вночі лунав на морі сміх
закриття сезону
що діяти
що діяти
що діяти
 
вранці ми не думали про те
удень волосся золоте
вночі лунав на морі сміх
закриття сезону
що діяти
 
закриття сезону
закриття сезону
нам було добре
усе мов сон
зима настане скоро
закриття сезону
 
 
 
 
 
 
 
 

 
О ти (чий зір усе одвертий, а мій все пропустив)
До болю прагну я спасіння. Дай гумору мені
Що в морі я у цій пшениці
йде гомін, а ні з ким не стрітись
І горе й сміх, правдиво дивні
Та умирають і без ридань
 
Всі оди, названі інакше, звучать, мабуть, миліше
Можливо, сонце не осяє оці поля пшеничні
Наприкінець, кажу я тим
хто заслабий, щоб видіти
не явно щось, та знає хтось –
ним бути я хотів
 
Всі оди, названі інакше, звучать, мабуть, миліше
Можливо, сонце не осяє оці поля пшеничні
Наприкінець, кажу я тим
хто заслабий, щоб видіти
не явно щось, та знає хтось –
ним бути я хотів
 
 
 
 
 
 
 
 

 
Їхав би до станції
На поїзд би успів
Немає сподівань щодо
Повтору часів о цих
 
Був багатієм я
Нині я жебрак
Й ніколи в лагіднім житті
Я не чувся повір ось так
 
За серце в тебе діамант
Твій бісер – для свиней
Усе дивився, як ти йшла
Забравши мій спокій, геть
 
Любов була водою
Що на каміння ллє
Любов немовби музика
Була й тепер не є
 
Поїхав би в аеропорт
На літака би сів
Немає сподівань щодо
Повтору часів о цих
 
 
 
 
 
 
 
 

 
біла спальня, чорні штори, пристанційне
пішоходи без позлоти, темні крівлі
срібні коні місяцеві, у зіницях
досвіт марить, у розлуці, о блаженство
 
немає в куті оцім сонця і сяйва
поки чекаю, поки тіні мчать відусіль
 
але струнам не розсіяти пил станційний
від платформи рушив дизель, никнуть вікна
як заходиш, усе давнє у печалі
йдеш туди, де є посутнє й необхідне
 
чекаю, у черзі, поїздів прибуття
наші обійми, поки тіні мчать відусіль
 
її щирість на вечірці, ревний натовп
ось утіха, позабуто давні рани
жовті тигри, їхні джунглі, у зіницях
одягання, зниклі вікна, гайвороння
 
я сплю, у юрмі, де самітний усяк
у темноті, поки тіні мчать відусіль
 
 
 
 
 
 
 
 

 
о так я відьмача
бігме-бо відьмача
 
я родився в ту ніч
як місяць божий зачервонів
родився в ту ніч
як місяць був у червонім огні
небіжка мати скричала ”циганка повіла правду!“
і забулась у смертному сні
 
пуми знайшли мене у чеканні
і віднесли мене до орлів
скельні пуми знайшли мене
і знесли до орлиних крил
(до орлиних ей сказав-ото)
я бував із орлом на межі нескінченності
він дав мені згодом
свій перстень венери-відьми ей!
казавши ”літай літай“
знай-бо я
відьмача бейбі відьмача
 
я
покохаю тебе
це не болітиме ні
кохатимемся поки спиш
це не болісна гра ні
(боже милуй)
бо я в мільйоні миль ізвідси
і той самий час поруч на фотографії
(чи віриш чи ні)
о так я відьмача
бігме-бо відьмача
 
мої стріли викувані із бажання
в краю де юпітерські шахти сірчані
о ці стріли викувані із бажання бажання
в краю де юпітерські шахти сірчані
(на метабовім морі еге)
я маю колібрі яка бринить так гучно
що ніби свій розум утрачаєш
 
я плину садами розчинними
через цинобру пустель
(ей)
розчинними плину садами
углиб аризонських пустель
 
і я куштую мед квіту печаль його звуть
десь іще в каліфорнії
нью-йорк тоне далі і добре є
 
о так я відьмача
бігме-бо відьмача
 
 
 
 
 
 
 
 

 
січневий день і вітер зимний
ось я закоханий чом би і ні
вітер пройма така причина
гріємося доторки рук твоїх
 
нумо станцюймо одні
в холоді цеї зими
твоє тепло &
кохання зимові дні
 
січневі дні заморозь срібна
десь океанські північні шторми
кохання минає така причина
чи є надія звільнитись мені
 
нумо станцюймо одні
в холоді цеї зими
твоє тепло &
кохання зимові дні
 
нумо станцюймо одні
в холоді цеї зими
твоє тепло &
кохання зимові дні
 
 
 
 
 
 
 
 

 
Хвилі фіалкові що хлещуть сміються
Райдугокрилі птахи доокола сонця
Дзвоники сонця проллються в розвої
Наяди з дельфінами поринають у досвіт
 
Що воно сталося із немовлям
У грудневий холодний ранок?
 
Птахи обмерзають на леті
У дрейфі земного
Відлуння снива утраченого
Поклик; відповіді не передвидиш
Спи вже дитино
Мрій усе усякчас неосяжне
 
Панелі кристальні
Лискучими водоспадами що
Сяють від стін крижаних печер Хана
А де у дзеркальних полях ілюзорних
Заблудить дитя ідеального світання?
 
Що воно сталося із немовлям
У грудневий холодний ранок?
Що воно сталося із немовлям
У грудневий холодний ранок?
 
Оце перегони за ритмами сонця
Весь світ у звороті
Ухоплений в зіниці Одіна
Аллаху молю де ти є?
А люди Мухамеда осліплені полиском
 
Шахерезада обирає інші історії
Зі злотіючих опадаючих усе пелюсток
А де є дитина
Зі дзвониками сонячними
Що гнала овець хмар
До виру із рим?
 
Застрягши
Іще ридає південний вітер
Десь у землі у свинцевій
Закований у ланцюги ілюзій із
Полудами або живих або мертвих
 
 
 
 
 
 
 
 

 
Є бездверний дім і
Я живу там
І зимно уночі
Анічим не легший днів тягар
Не існує даху
Вповзає дощ у дім
Ллє в мої думки
Поки я виважую час
 
Хто ти такий, ти знаєш мене
Може і так, я зовсім не певний в усім бо
Звеш на ім’я, та дивно мені
Я забув відчуття, а тіло байдуже до ліків
 
Дзвоник тут відсутній
Та й не дзвонить ніхто
А інколи не певний я
Чи є живий іще хто, там і сям
Дім не має звуків
Усе мовчить у нім
Який сенс у словах
Якщо ділити ні з ким оцей час
 
Знаю свої завітні рядки
Їх учив задля тих, які мене іще знайдуть
Та на думці один, де холод, і ніч
Усіх протиріч, і пітьма тьмяну тінь розчиняє
 
Може хтось і поміг би?
 
Є бездверний дім і
Ніхто не живе
Лише стіна назавтра
Не задумуюся над цим, не цей раз
Тут немає світла
І затемнені вікна
Надмір усіх боргів
Наявний один лише час
 
Хто ти такий, ти знаєш мене
Може і так, я зовсім не певний в усім бо
Звеш на ім’я, та дивно мені
Я забув відчуття, а тіло байдуже до ліків
 
Може хтось і поміг би?
 
 
 
 
 
 
 
 

 
нам потрібен хтось-то щоб опертись
і як захочеш на мене обіпрись
нам потрібен хтось-то щоб опертись
і якщо хочеш на мене обіпрись
 
її фальцет ”груди мої невідмовні бейбі
о випади тут якби утомивсь
і завжди на парківці місця доволі є
як потребуєш трохи коки й симпатії“
 
нам потрібен хтось-то аби мріяти
і як захочеш бейбі ти мене омрій
нам потрібен хтось вершками критий
і якщо хочеш мене вершками крий
 
мріяв грати на сталевій на гітарі
мою міць у ясминний чай втопила ти
ніж увігнала в мене у грішному підвалі
із висхлою від джанку нянькою
у зворушливій компанії!
 
нам потрібен хтось аби харчуватись
якщо захочеш візьми за харч мене ей
хочеш руку ногу з’їж
о бейбі голову залиш
 
хтось потрібен на нього кров пролити
о якщо хоч на мене ти кров свою пролий
хтось потрібен на нього кров пролити
о якщо хочеш бейб мене у крові викупай
усього
 
ей до забави бейбі ей до забави ей до забави
купай мене у крові ще
ей до забави оу ей до забави ей
мож зі мною бавитись як до снаги оце
ей до забави бейбі ей до забави ей до забави
усього-усьóго так
ей – оу
стара добра забава аби до снаги те все
оу так
ей до забави
ей до забави
 
 
 
 
 
 
 
 

 
Мені би дівчину із цинамону
Жити собі поживати
З дівчиною із цинамону
 
Я мрію про втечу з тобою в цю ніч
За місячним світлом шукаючи
Дівчино із цинамону
 
Дюжина саксів & контрабас
Жде у перерві барабанщик
Дівчиноньку із цинамону
 
Я мрію про втечу з тобою в цю ніч
За місячним світлом шукаючи
Дівчино із цинамону
 
Тато вишли грошей
Я винайду спосіб ще
Мені потрібні шанси
А бейбі охоча до танців
 
Ей ей ей
 
 
 
 
 
 
 
 

 
війна закінчиться вже скоро
хай ми зістарились обоє
невідомий воїне
 
снідають – новини днесь
телек діти поруч десь
ще в утробі – скоро мрець
куля й шолом нанівець
 
оу кінець скорий невідомий воїне
кінець є скорий невідомий воїне ох-о
 
марш!
загоне стій!
готуй зброю!
 
могила ось невідомий воїне
звісивший на чиїсь плечі голову
невідомий воїне
 
снідають – новини днесь
телек діти поруч десь
куля й шолом нанівець
 
і кінець є скорий
війна недовга
кінець є скорий
війна недовга
 
кінець скорий бейбі
усе скоро бейбі
о усе ненадовго є
усе недовго ахаха
усе скоро
атож і все бейбі
оу оу йє
усе недовго
усе скоро
є-ей