Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  
Тетяна Левицька



Огляди ⁄ Переглянути все відразу

  •   Світи мені
    Дай руку, сонце, і іди за мною,
    не обертайся на презирство й сміх.
  •   Подрузі
    Ця жіночка на більше заслуговує.
    усмішка сонячна і очі чудотворні.
  •   Незабудка
    Мне б отказаться от тебя хотя б на миг,
    сердечный, влюбчивый, но я, не вправе
  •   Милосердний
    Посміхнися, не будь агресивним,
    научися терпіти й прощати.
  •   Фейсбук
    Континенти фейсбук поєднав. Тих людей,
    що ворота відкрили у світ інстаграми.
  •   Грім
    Впало небо на місто,
    кременисте, важке,
  •   Мій рай
    У Софіївськім затишнім парку
    ми з тобою алеями йдем.
  •   Не говорите мне ...
    Не говорите мне о том,
    что я должна вам в этом мире:
  •   Їй неба не досить
    Тимчасове затемнення сонця минуло,
    Розчахнув світ фіранки сапфірово-сині.
  •   Натюрморт
    Асфальт гарячий, світлофор, гудок...
    нестерпна спека палить мізки...
  •   Щаслива
    За вікнами пташиний щебет
    все ближче й ближче до землі.
  •   Нема надії
    Чому ж так важко на душі? -
    Сама не знаю.
  •   Літаю
    Над колоритним чаруючим плаєм
    у маркизетовій блузочці я,
  •   Пригорни мене мамо
    Пригорни мене, мамо, ласкаво до ніжного серця,
    розкажи оксамитову казку щасливу й сумну.
  •   Ти листа напиши
    Ти листа напиши, як сумуєш за мною невтішно,
    тихі будні рахуєш, ховаєш думки від усіх.
  •   Яке ж це літо
    Яке ж це літо?
    З небес крізь сито
  •   Світ малахітом
    Барвисте літо -
    світ малахітом,
  •   В колисці любові
    Ніч кине зажуру за ґрати,
    розправивши хмари вітряк.
  •   Вишиванка
    Одягайте, люди, вишиванку
    у буденні дні і на свята!
  •   Вишивала
    На твоїй гаптованій сорочці
    вишивала райдуга ясу.
  •   Минуле
    Як забути минуле і стерти коли,
    тінню ходить, мережиться перед очима,
  •   Дорога до раю
    Як брат із сестрою,
    чи батько з дочкою
  •   Серцем для серця
    Не шукала у мріях до щастя блаженства дороги,
    хоч серпанкове літо за диво-водою спливло.
  •   Я така
    Я така, як я є,
    бачиш, щастя твоє,
  •   Батьківське обійстя
    Батьківське обійстя вбране у бузок,
    чутно віддалік, як пахне м'ятно.
  •   Радість
    Знов тішуться вишні прийдешньому травню,
    ген, сонячний зайчик  стрибає в гіллях.
  •   Проста ромашка
    Проста Ромашка,
    Нарцис - пихатий,
  •   Тихо - тихо
    Тихо-тихо вечір плине
    у обіймах самоти.
  •   Стань над світом...
    Стань над світом Мати Божа
    у молитві і сльозах.
  •   Весна з присмаком жалю
    Заблукала у травні в бузкових очах на світанку,
    і не вибратись звідти, дорогу назад віднайти.
  •   Хустка
    В холодну пору я не одягну
    заквітчану тернову хустку синю.
  •   Залюбила
    Чи для тебе ніхто, пустий звук, переляк,
    якась дивна, чи мо - божевільна?
  •   Золота
    (гумореска)
  •   Півень
    Лосніє хвіст і гребінець
    стоїть неначебто корона.
  •   Чому ти згадуєш...
    Чому ти згадуєш анфас
    тієї жінки, що у студень
  •   Молитва
    Щиросердечно молюся Всевишньому я
    аби грішному людству пробачив провини.
  •   Благовіст
    Всевишню правду, віру розіп'яли,
    І на поталу кинули любов.
  •   Божевільний маестро
    Минали місяці згорьованих пісень,
    і вітер полоскав дощі туманні.
  •   Божевільний маестро
    Вікторія прокинулась, маестро грав
    проникливе піано - віртуозно.
  •   Божевільний маестро
    Чомусь не спалося Вікторії в цю ніч,
    безсоння малювало штучні квіти
  •   Божевільний маестро
    Зима ретельно чистила людські сліди,
    Біліло за фіранками цнотливо.
  •   Божевільний маестро
    Вікторія була середньою на зріст,
    пшеничні коси - хвилями по плечі.
  •   Божевільний маестро
    ІІ
  •   Божевільний маестро
    Насолодитися, не випити до дна,
    розкішна пава, зірка промениста,
  •   Люби мене мовчки...
    Люби мене мовчки, коханий, люби,
    хай тиша замре на півслові.
  •   Ностальгия
    Ты не спрашивай больше, зачем она пьёт Амаретто,
    и о прошлом не надо, давно все быльём поросло.
  •   Заначка
    У старій вітровці Вовка
    заховав доляри,
  •   Страховка
    Корисна річ страховка
    ( про Вовчика промовка),
  •   Ревнивий
    Бабця плачучи прийшла
    ввечері до хати.
  •   Пахілько
    Жаліється дружині чоловік:
    "Сьогодні знову від сусіда втік.
  •   Кавалери і наша Галя балувана
    - Мамо, вийду за Степана,
    хлопець дивної краси.
  •   Птахолов
    Мені давно не дарували щастя.
    Минали дні у тузі повсякчас
  •   Коронавірус
    Грішили, вірили в добро і зло,
    водили в дитсадок дітей, онуків.
  •   Вогонь і вода
    Горобчиком витьохкує весна,
    у сонці помарачевому мліє.
  •   Не втрать душі
    Лякали нас армагедоном
    і пандеміями не раз.
  •   Он вже, любий...
    Он вже, любий, бачать, люди
    хто твоя любаска
  •   Пандемія
    Що ж це сталось, мама мія
    у Європі - пандемія.
  •   Негода
    Набридли крицеві дощі,
    хмар бурих віхи,
  •   Передчуття перемоги
    Зима здалась без бою, капітулювала,
    відчутно у повітрі пахощі весни.
  •   Сповідальне
    Хоч і тіло в повій мармурове,
    молоде, як ігристе вино,
  •   Нам одне без одного...
    Нам одне без одного не бути,
    а все інше можна пережити.
  •   Пізнай любов
    Якщо хочеш пізнати любов
    зазирни їй у вічі,
  •   Серцю не накажеш
    Не пишіть більше в чаті про те, що, я добра,  вродлива,
    саме те, що вам треба для серця і тіла й душі.
  •   Міцні напої
    Ти дійсно любиш лиш мене,
    чи я із тих, кого ти любиш?
  •   По небу
    Іду по небу
    назустріч долі,
  •   Білий танок
    Ми тремтіли душею,
    вдихали п'янкі аромати
  •   Султан
    Від розпачу, мамо, я майже не сплю,
    нещастя причину шукаю в усьому,
  •   На порозі
    Колишній на порозі з незабудками в руках
    І безпорадно дивиться у василькові очі,
  •   Від матері до доньки
    В сповиточку, люлі доню,
    люлі немовлятко.
  •   Ревнивість
    Я уявляю струм від доторкання губ,
    мурах на блуднім тілі від блудливих пальців.
  •   Пересічна
    Пастельні губи і мазок рум'янцю,
    під макіяжем недосип щоденний.
  •   Метелики
    Без тебе дні журливі у мінорі,
    з тобою день - казкова дивина.
  •   Бог не прощає смертної вини
    Війна скінчиться, вбивце, у полон
    здасися, не радій що снайпер схибив.
  •   П'яна вишня
    Без тепла у травні втішно -
    плоду не рости.
  •   Я тебе люблю
    Ішла до тебе все життя крізь сон,
    пустельну спеку, зливу, хуртовину,
  •   Охиза
    В хуртовинову ніч,
    напростець,
  •   Печериця
    Ніколи не буде пручатися злу,
    із власним терпінням боротись.
  •   Віддаляємся
    Віддаляємся, зрада,
    ще страшніше ножа.
  •   Душею назовні
    Місяць - зримий пейзаж Фаберже,
    чорна "Мазда" чекає за рогом.
  •   Зима не зимна
    Смеркло швидко,
    цьогоріч -
  •   Діагноз
    В МСЕК прийшов мужчина славний,
    заявив, що хворий вщент.
  •   Прощення
    Що ти важиш для мене збагнула відрадно,
    як тікала підлога з-під ніг від одчаю.
  •   Брудна порада
    Бабця плаче, що нема
    чим за газ платити.
  •   Запам'ятай мене такою...
    Запам'ятай мене такою,
    коли щасливою убрід
  •   Кохана, Муза і поет
    Цілу ніч не спав поет
    вірш писав старанно,
  •   Недосяжна
    Не діждешся вогненної страти,
    хоч багаття горить - не чаклунка.
  •   Пручатися долі
    У парку горобчиків щебет,
    зернини і руки бліді.
  •   Не спиться
    Чом не спиться?  Свинцеві повіки
    не стуляє роз'ятрений біль.
  •   Мелодія дощу
    По мокрім щебеню, і що ж,
    ніч на пуантах йде незграбно.
  •   Соловей
    На повні груди соловей співав,
    лилися трелі у саду веснянім.
  •   Лелека
    У блакиті лелека білий
    світлу стежку шукає в рай.
  •   Сонечку
    Все буде добре, любий, чуєш?
    І навіть краще, ніж колись.
  •   Чайка
    Нащо, Чайко, втрачаєш волосся,
    мов останню надію на завтра.
  •   Свинцевий
    Збирають думи кучугури
    свинцевих хмар холодну тугу.
  •   Не бачу...
    Я не бачу тебе коло себе
    ні сьогодні, ні завтра, ні після.
  •   Зневіра
    Нікому не віриш - дивився у вічі -
    зрадливі,  лукаві. Мені  довіряєш?
  •   Залицяльник
    Сватав сивий дідуган
    кучеряву Надю.
  •   Прощання з першим коханням
    Троянди у вазі рожева і біла -
    обидві прекрасні, пахучі, яскраві.
  •   Вітрильний
    Це все, що Ти приготував для мене, Боже, на землі?
    Відразу,  залпом випила життя, не схаменулась.
  •   Новорічний
    Як, душе ти моя, без мене, як?
    Все добре, чи приймаєш депресанти?
  •   Кутюр'є
    Онук, що у столиці модний кутюр'є,
    приїхав у село провідать прабабусю.
  •   Дуремар
    Вона була мудрішою за ту,
    з якою зустрічався у неділю.
  •   Веремія
    У країні - чума, 
    віри, сонця нема,
  •   Від любові оживає все
    Бережи, коханий,  від біди,
    Від сторонніх поглядів і фальші.
  •   Містерія
    Ви не подумайте про те,
    що я спесива.
  •   Не буди лихо
    Із суботи на неділю,
    Вовка мучило похмілля.
  •   Довіряй
    Не бійся, довіряй, і буде все гаразд.
    І кінь спіткнеться враз не кажучи про жінку.
  •   Навиворіт
    Навиворіт вже вивертали, бач
    в душі є виразки, вузли, рубці червлені,
  •   Я з минулим була б...
    Я з минулим була б задивляючись в очі, можливо,
    розіллявшись рікою над тихою заводдю мрій.
  •   Сплін
    Світань не поспішала розтуляти очі зранку.
    Із торф'яної далі нишком пробирався сніг.
  •   Презентація книги
    Дорогі друзі, всіх запрошую на презентацію моєї нової книги, "Долю пишуть небеса", яка відбудеться 14 грудня о 15,00 у Національній Спілці письменників, вул. Банкова 2.
    Рада Вас буду бачити, бо хто ж, як не Ви були поряд зі мною усі ці десять років перебування на сайті Поетичні майстерні. Від Вас отримувала і слушні поради, і підтримку. Особлива подяка головному редактору - Володимиру Ляшкевичу, Ярославу Чорногузу, Юрію Лазірку, Любові Бенедишин, Світлані Майї Залізняк, Івану Редчицю, Олександру Сушку, Серго Сокольнику, Миколі Соболю, Олександру Христенку, Ігорю Шосі, Івану Потьомкіну, Юрію Сидоріву і багатьом іншим за не байдужість та допомогу. Всіх дуже люблю, обіймаю, чекаю на зустріч!
  •   Сьогодні
    Сьогодні я до тебе не прийду,
    щоб поглядом роз'ятрювати ватру
  •   Бережіть те, що є
    Вірте в  Бога і правду
    і дасте собі раду,
  •   В могилу закопай
    Над річкою старе село узліссям,
    гриби, чорниці і садів розмай.
  •   Причина
    Шляхетний і талановитий -
    з життя найкраще ти береш.
  •   Омела
    Смарагдова, розкішна омела -
    душа у душу з в'язом пелехатим.
  •   Невідворотне
    Мені ти будеш телефонувати,
    як розчинюся в небесах навічно
  •   Хоч ти не йди
    Ще раз примусив день грачину зграю
    для нас на біс зіграти водевіль.
  •   Оксамитове тепло
    І навіщо людям пекло,
    коли поряд рай земний.
  •   Вибирай
    А чи варто з тим дружити,
    хто ножа стромляє в спину.
  •   Тебе люблю
    Сьогодні я ще більше, ніж учора,
    тебе люблю, моє життя, люблю.
  •   Хочу душу розпізнати
    Фантастичні гіацинти
    уночі мара пряде.
  •   Загубилась
    Пливе по небу сірий пароплав,
    за обрієм збирає сни багрові.
  •   Я перестала улыбаться
    Я перестала улыбаться,
    писать стихи, любить людей.
  •   Ідеальний
    І ультрамаринові очі небес,
    і усмішка в нього медова.
  •   Та байдуже...
    Та байдУже мені  з ким ти будеш свій вік доживати,
    чи з тією, що крала тебе, чи з тобою пила.
  •   Рано чи пізно...
    В бабине літо, у шаль міжсезоння,
    кутає землю рудий листопад.
  •   Не розминутись
    Над тишею висне імла,
    зими павутинка срібляста.
  •   Українка
    Ти знову хочеш
    мене здолати
  •   Хоче... Хочу....
    Він знає, що  без нього, певно, згину
    і листям опаду на плаху літа.
  •   Ти говорив
    Ти говорив, любив мене,
    що я найкраща в світі жінка.
  •   Зворушливо
    З принципів своїх не зрушим -
    друже, виставляй півлітру.
  •   Тещина любов
    Дочка провідує батьків, а мати
    давай її смачненьким пригощати.
  •   На волоску
    Не думала, що все банально скінчиться,
    ховаючи у серці таїну.
  •   Метушня
    Зібрали швидко дні осінні
    з городу стиглі врожаї.
  •   Без зайвих слів
    Не зловживай моїм терпінням -
    минулі сни в перукаря.
  •   Люблю не Вас
    Пробачте, друже, я люблю не Вас,
    хоч як би Вам опівночі не снилось,
  •   Розбита
    Не відпускала літо тепле,
    отямилась, як вітром здуло.
  •   У мушлі
    Заховалася в мушлю від себе і спробуй дістати.
    В недосяжності погляду, рук і мобільних мереж.
  •   Віра
    Щоб життя убачалося раєм,
    не змарніло від горя чоло,
  •   Не приручай
    Не приручай до себе, з мене досить
    і крихти із долонь, і божевілля.
  •   Територія любові
    Віч-на-віч щастя слухаю сонет,
    мій візаві - ясний, багатогранний.
  •   Манівцями
    В межені* рік затихають оливкові води,
    вітер зганяє у череду чорні  отари.
  •   Мартіні
    Доторкнися пелюсткових вуст
    і метеликом забийсь в троянді,
  •   Дві сльози
    Як гуляв, аж гай гудів від хіті,
    а співав, то мліли солов'ї.
  •   Матусі
    Шумний дощ стугонить, кучерявіє, хлюпає зливно,
    чорні хмари хустками сирітськими - примхи планид.
  •   Я...ТИ...Ми...
    Моя нестримна течія о, як же я
    не піддаватимусь спокусливій любові
  •   Пробач
    Здавалося цей біль не проковтнути,
    та сильний той, хто квітне чебрецем.
  •   Постріл
    Сивим вороном
    дощ невчасно.
  •   Сумне
    Надворі лине осінь 
    лірична,  наче пісня
  •   Розхлюпаю любов
    Блаженно ще жила б на цьому світі,
    як дасть Господь,  розхлюпати любов
  •   Едельвейс
    Не питай, мій ревнивий,  про весни чудесні,
    облетіли черемхою, сивим бузком.
  •   Співанка
    Ген, зозуленька за гаєм -
    Накувала роки.
  •   Заблукала
    Ніч сузір'ям неоновим Кассіопеї,
    заблукала мольфаркою з кошиком снів.
  •   Три осені
    Ще осінь дівчинкою в ластовинні
    біжить в сандалях по колючім терню.
  •   Славень Україні
    Україно, ти рахманна!
    Посміхайся, сонце в скерцо!
  •   Поглядом
    Я мучилась нав'язливими думами -
    безсонням всоте розфарбовувала вірш.
  •   Аритмія
    Знову літо залишило осені
    чорнобривців серветки тернові.
  •   Жура
    Втрачати пізно, чи прийшла пора
    триматись за обставини  вагомі?
  •   Імбирний
    Аби мене ніколи не забув,
    твоє я серце кутаю у ніжність,
  •   Зусилля

    Коли не шукаєш - не знайдеш тоді.
  •   Прислів'я
    Де двоє там рада, де третя, там зрада.
    Знайшлося б корито, а свині знайдуться.
  •   Не кличу
    Не кличу темні ночі -
    самі приходять нині.
  •   Ти все сказав
    Ти все сказав і навіть більше ніж хотів,
    а після замовчав зненацька у зажурі.
  •   До болю
    До млості, болю і до -  зневіри,
    тобі не вірю, собі не вірю.
  •   Любий мій
    Любий мій, не хворій, я для тебе, що хочеш, дістану.
    Із душі - спориші, а із серця - жагу океану!
  •   Не діли...
    Не діли мене, мій щедрий, з вітром буйним,
    з океаном, сонцем, смерчем, не діли.
  •   Жінка - ружа
    Схилилась жінка над трояндовим кущем,
    усмішка зігріває кожну квітку.
  •   Журавлиний
    Не дістати з небес журавля,
    що високо летить над землею.
  •   Мій скульпторе
    Мій скульпторе, ліпи мене із глини,
    Із крейди, алебастру і піску!
  •   Колісниця мрій
    Не вбивай кохання, ти ж не вбивця,
    що чатує на косуль вночі.
  •   Біла ніч
    Переймайся не мною, коханий, бо я
    над твоєю кружляю журбою.
  •   Яблуко спокуси
    Йому притаманно любити обох -
    дружину чи музу, немає різниці,
  •   Лугівка
    Смиренно лугівка* текла, струменіла,
    у травостої ховаючи хвилі.
  •   На повітряній кулі
    Любов в гордім серці,
    а сонце в очах.
  •   Наболіле
    Літа відшуміли, за обрієм щезли.
    Лелеки забули тутешні місцини,
  •   Два береги
    Паленіли бурштиново,
    присмак ночі на губах.
  •   Тримаюсь
    Не впаду! Уже трималась
    за життя прозорі весни,
  •   Не может без меня
    Ты в шоколаде, дом, семья, работа, все отлично,
    И соразмерно движутся твои дела из года в год.
  •   Ягоди
    Сіяла маки, а виросла гичка.
    З дому тікала в небесну блакить.
  •   Все проти нас
    Хмурніє навкруги і вишні-сльози душать.
    Ось-ось зірвемося зі скелі в рів імли.
  •   На круги своя
    Ми необачно, на краю безодні,
    хоч бурі не було і вечір тихий.
  •   Мара
    Смеркається, сутінки лижуть шпалери.
    Нас двоє в квартирі, та ні,  нас не двоє.
  •   Оберіг
    Тихо, тихо пливуть за дощами дощі
    у свинцевій, далекій розчахнутій висі.
  •   Молитовний
    Відведи у щастя,
    де життя чудесне,
  •   Чуйний
    Розкришила вічність зорі із фольги,
    так рахманно, місячно, липнево!
  •   Брусничний
    Ніч бруснична впала з неба
    на землі старе пальто.
  •   Два крила
    Черемха запашна перецвіла,
    обсипалось пелюстя
  •   Поліфонія любові
    Пеньюар шовково-ніжний
    одягає ніч духмяна.
  •   Поговори...
    Поговори зі мною, не мовчи, коханий,
    про те, як плачуть верби над рікою.
  •   На горбочку біла хата
    На горбочку біла хата
    тоне у саду.
  •   Повість
    В небеса упала горілиць,
    хай вони жарини серця студять.
  •   Алхімія любові
    В'яли  лІта рясні спориші,
    прохолодою дихала осінь.
  •   Мне без тебя никак
    Ты близко и за морем в одночасье.
    Мне плохо без...Мне без тебя никак,
  •   Дощі
    Бреду під парасолею... Куди? Для чого?
    У скільки повернусь? Під   ранок, чи вночі?
  •   Аметистова мить
    Дотики серця,
    повне відерце
  •   Рятівник
    Він мене рятував від пустелі,  наруги,
    і жури безнадії, набридливих злив.
  •   Не загасити бажання
    Знову цвітуть ярих весен рожеві каштани,
    сонце в зеніті запалює все навкруги.
  •   По той бік...
    По той бік ріки-розлуки
    ти, шовковий, чий?
  •   Париж
    У бірюзі Єлисейські Поля,
    арка тріумфу і Ейфеля вежа.
  •   Крадійка
    Вона в мене краде кохання і жде,
    коли зашаріється вечір.
  •   Ноша
    Світанкове проміння торкнулось ланіт
    і повіки розплющило сонні.
  •   Перлинна любов
    Не даруй жовті, любий, тюльпани,
    ще далеко до туги розлук.
  •   Щаслива
    Та жінка йшла вузенькою доріжкою,
    вкривала радість осяйне лице.
  •   В обіймах Ероса
    В палких обіймах терпну, млію,
    цілунком зваблюю вуста,
  •   Не дотягнутися
    Смеркається, спиняє тиха ніч
    минулого сум'яття каруселі.
  •   Квітка - любов
    Голубий серпанок спрагло із цеберця п'є
    прохолодне, білорунне молоко туману.
  •   Сумнів
    Навколішках спокутую провину,
    а в чому винна, Боже, в чому ж винна?
  •   Якби
    Життя складається з осколків вітражів.
    Іду по них на пальцях обережно.
  •   Будь зі мною коханий...
    Будь зі мною, коханий,
    Зачаровуй мене,
  •   Відтоді
    Відтоді, як кольнуло
    нестерпно у печінку
  •   Сердечне
    Ти - неба очі голубі,
    а я - квітуча нива.
  •   Безпритульна
    Це дівчатко мале бур'яном на околиці,
    кропивою посічене, різками бите.
  •   Душа болить...
    Душа болить, передчуває домовину,
    ще ніби все гаразд, а стислі сльози душать.
  •   Сонце
    (Доросла казочка на дитячий манер)
  •   Триптих
    Поміж небом
    і землею -
  •   Люди
    Есть те, которых я не разлюблю,
    за кем скорблю, тревожусь, сожалею.
  •   О, Боже...
    О, Боже, мій Боже,
    що сталося, знаєш?
  •   Не шукай на стороні
    Не шукай любові, любий,
    десь на стороні.
  •   Лісоруб
    Лісоруб з тебе вправний, мій друже,
    тільки друзки летять, як з гармати.
  •   Тужливе
    Бог не Микитка
    бачить все -
  •   Блюз
    Марудні дощі - надокучливий блюз,
    бажання з можливістю не співпадає.
  •   Вагання
    Вечір розтрушує паприку в небі,
    перебирає думки-квасолини,
  •   Синя птаха
    У сапфіровім серці я тану,
    ніжним поглядом щастя зігрітий.
  •   Другу
    Я тебе позвоню, пусть была не права,
    но хочу, чтоб всегда были вместе
  •   Христос воскрес!
    На великдень срібні дзвони
    небо розливає
  •   Не забувай
    Веснянку миють видноколи
    у кришталевому вікні.
  •   Від янгола до...
    Від янгола до стерви тільки крок,
    коли відтято крила лебедині.
  •   Ми сідаємо в човен
    Ми сідаємо в човен, і я не боюсь
    грізних вод, що бентежать, лякають.
  •   Погляд
    Ти шукаєш в мені тихий шепіт дібров,
    пелюсткову чарівність лілеї,
  •   Я сідаю у човен...
    Я сідаю у човен
    без весел, вітрил -
  •   Я можу
    Ти здатен розбити серце
    і вийняти здатен теж.
  •   Ходять янголи по світу...
    Ходять янголи по світу -
    білосніжні крила,
  •   Я люблю чужого чоловіка
    Сповіддю спокутувала гріх,
    з молитвами протяг тихо хлипав.
  •   Бабця Ганна
    Не личить бабці Ганні
    співати про любов!
  •   Шалене
    Знов шаленіє весна, розсипається сніжно.
    Вишням розкішним недовго віночки плести.
  •   Тобою і небом...
    Святою водою очищу пороги нудьги
    і душу розкрию, щоб промені сонця впустити.
  •   Прости мені мамо.. .
    Прости мені, мамо, і більше не плач,
    не виправдала я твої сподівання.
  •   Ми збережемо почуття
    Не обертайся ти назад
    і не жалкуй, життя триває.
  •   Думка
    Приходиш раптово, ніяк не засну,
    аж поки повіки не стулить світанок.
  •   Рапсодія любові
    Бузок біліє в сонячнім саду,
    і небеса прозорістю дивують.
  •   Хто ти?
    Ти хто? Важке безсоння, сновидіння,
    володар темряви чи світлий янгол?
  •   Со мной и без меня.
    Со мной, мой ласковый, мечтаешь быть, как прежде.
    Воркуем голубями, нежимся, а после
  •   Не спи...
    Душе, не спи! Проспиш і перші півні
    і сонця аличевого розмай.
  •   Гой - я, гой - я...
    Я сама не своя,
    гой-я, гой-я, гой-я -
  •   Мене люби!
    Додолу на траву
    дуб кинув жолуді.
  •   Не дай Боже...
    Не дай Боже, рити
    ворогові яму,
  •   Усім
    Перший варіант
  •   Малиновий
    Надвечір'ям у двері
    постукає хтось.
  •   Березневий
    Схожі на метеликів
    фіалки волошкові,
  •   На оксамиті неба
    І де ж ти був раніше,
    коли писала вірші
  •   Зі мною і без мене
    З тобою, лагідний, незвіданий, я поруч,
    воркуєм голубами, тішимось, а згодом -
  •   Тісно серцю...
    Тісно серцю у грудях, не знаєш  чому?
    Ліки в шафі, така необачна.
  •   Ніжність
    Світочу, всміхнися, хмарки розтопи!
    Променем ласкавим сповивай безмежжя.
  •   Весняне
    Надворі весняні клопоти щоденні,
    та дзвенить піснями небокрай.
  •   Мрія
    Покинула  вдосвіта сонячна мрія!
    Невже мої сни не належать мені?
  •   Не бійся теплоти
    Мовчи, закриємо наразі тему цю
    За будь-яких обставин, ні півслова.
  •   Пробач
    Пробач, йому, Господи! Сили нема
    дивитись, як ірод боїться
  •   Гупі
    Загубити валізу, 
    повір, не цунамі,
  •   Вона...
    Вона могла чайкою стати весною,
    молитися небу вночі чолобитно.
  •   Лебеді
    В ритмі вальсу
    граціозно
  •   Одне небо на двох
    Вже лютневі крижини -судоми зими
    у відлизі серпанковій тануть.
  •   Кохайте жінку
    Кохайте жінку, дорогу найкращу!
    Даруйте їй букети ніжності і щастя.
  •   На різних берегах
    Спілкуємось на відстані, а дні
    мерехкотять дорожніми стовпами.
  •   Вірші
    Погоджуюсь на все, мені не стане гірше.
    Візьми, що хочеш - стільки, скільки донесеш.
  •   Синиця
    Я знала, що поряд, коли дуже важко,
    зі мною була зачарована пташка.
  •   Предтеча
    Прийде завтра весна, хоч не амброво ще,
    у повітрі запахло вербою,
  •   Тобі
    Жалість не любов, а штучні квіти,
    і мене ніколи не жалій.
  •   Господнє диво
    Забудь про осінь,
    весна на носі!
  •   Онкологія
    В тобі не стільки болю, як в мені,
    ховаю під перукою омани.
  •   Планида
    Сподівалася, літо попереду,
    відбивалась від сонячних зайчиків.
  •   Живи
    Мчать життя коліщата,
    а ти в чорній габі.
  •   Пейзажний
    Зими набридло помело,
    але наснилося село,
  •   Кольори
    Синьою каймою
    розлилася річка.
  •   Нічия
    (Автопереклад)
  •   Невідправлений лист
    (переклад)
  •   Первоцвіт
    Заквітло підвіконня цикламенами,
    і у саду галявини пробились рястом
  •   Скорбота
    Я чекаю від тебе листа, 
    як чекають узимку на літо,
  •   Побачення
    Признач мені побачення
    на березі Дніпра.
  •   Порох
    Спалахував, неначе порох,
    вона ховала сірники.
  •   Осіння мелодія душі
    Золотий листопад на бруківку насипала осінь,
    Милозвучні пісні навівають дощі скрипалю.
  •   Гравюра - сад
    Іще конваліям тутешнім
    не марився весільний сад,
  •   Спасибо тем, кто мной любим!
    Спасибо тем, кто мной любим!
    Надежен, дорожит безмерно,
  •   Крок
    Не суди і  судимим не будеш,
    крок від святості і до облуди!
  •   Бермуди
    Мені ділити
    З дощами небо
  •   Картопелька
    Мороз міцнів, сердитий лютий,
    голодомор, пусте  село.
  •   Сніг
    Склювали глід червоні снігурі
    на білосніжнім полотні у сквері.
  •   А ти про мене думаєш
    А ти про мене
    думаєш хоч
  •   Черемха
    Біло, запорошено
    У  саду моїм,
  •   Возрадуйся
    Святково церква виглядає,
    Виблискує усе навкруг.
  •   Монолог Віслюка
    Картаєте, що випив я шампань,
    а до Різдва на п"янку - квота?
  •   Оаза щастя
    День врунився, хмелів учора,
    сьогодні - втратив щастя шарм.
  •   Вивертаю мізки
    В домі безлад, брудний посуд,
    ні чашки, ні миски.
  •   Прозрій
    Не зникло панство, множаться раби.
    Пройшли віки, а мало, що змінилось.
  •   Відлуння
    Не дай, Боже, як птаха дзвінка,
    щебетати в діброві кохання.
  •   Хрест
    Не була наодинці з бідою,
    Хрест обвуглений доля несла.
  •   Гостинна
    Приїхала я по лисички
    в село до рідної сестрички.
  •   Життя на біс
    Осіння дума з року в рік
    Гребе гербарії граблями.
  •   Делікатеси
    Нині у пошані кішки,
    слимаки, сороконіжки.
  •   Гірчить калина
    Гірчить калина на губах,
    Сум за плечима.
  •   Що ти знаєш про мене...
    Що ти знаєш про мене?
    Небагато, повір...
  •   Покрова
    В маминій долоні,
    ніби на осонні,
  •   Осіннє
    По склу босоніж йти вона не вміла.
    Ніколи не водилася із тими,
  •   Сьогодні в батька день народження!
    1) На свято ми прийшли раніше за усіх,
    Аби трояндами прикрасити кімнати.
  •   Жоржина
    Прослухати пісню можна за посиланням:
    http://makrus-studio.com/node/2145
  •   Сирітка з Ніжина
    Красива, сонячна,
    лише б радіти.
  •   Дністер
    Над плесами Дністра величні Товтри
    Ховають у габі сліди епох.
  •   Космічна бабця
    Стара бабуся (поліклінік жертва)
    Застрягла у приймальні терапевта.
  •   На море
    - Набридли, любий, будні,
    Поїдемо на море.
  •   Коли розлучаються двоє
    Під укіс літо тисне педалі
    в баритоновий рокіт грози…
  •   Бузкове щастя
    I
    Бузок рожевий, білий, пурпуровий
  •   Егоїст
    В рідне селище Корчі
    Син заїхав по харчі.
  •   Провокатор
    Подала у суд дружина
    Та й на чоловіка.
  •   Додому
    Додому я їду, на кожній зупинці
    на крок наближаюсь до райських воріт,
  •   Лабіринтами
    Лабіринтами темними ти блукав,
    А над виходом хмари нависли.
  •   Пишна вистава
    На ланах концерт давали... Весело? Та де там!
    І ведучій відгукнулась із душком котлета.
  •   Куріпка та Кречет
    Птиця птиці говорила:
    "Ти, Куріпко, рябокрила.
  •   Слова самi поети!
    Слова самі поети! І не тільки ті,
    які лоскочуть пестощами серце хтиве.
  •   Скипень безсоння
    Скипень безсоння, а дріжджі неспокою
    зрощують ніч, на годиннику - вічність.
  •   У батька очi волошковi...
    У батька очі волошкові.
    Таким ще синім льон цвіте.
  •   Оплакую літа...
    Оплакую літа,
    вдивляючись у далечінь,
  •   Хуртеча
    Димарями кіпоть синя -
    лютий курить люльку.
  •   Терпіння
    Равликом літо у тихе містечко,
    сонце у небі ятрить, наче рана.
  •   Світоч душі
    Тільки світла душа колискові співає,
    Людям сяє любов’ю, весняним розмаєм.
  •   За хвилину до...
    За хвилину до щастя його обійми,
    Ще колиба весни в порцеляні магнолій.
  •   Ясеневий Романiв
    На поліській землі,
    Де в росі спориші,
  •   Оболонь
    Зачарована чайка на куполі вежі
    зосередила погляд у срібну бистрінь.
  •   мурка

    (байка)
  •   Гумореска Про дiети
    Подруги зустрілися, не бачились давненько.
    Перша в тілі, друга – ні, як свічечка тоненька.
  •   Травнева пiсня
    Чарівний краю неозорий,
    Омріяних земель кришталь!
  •   А хто казав…
    А хто казав,
    що буде легко!
  •   Райські яблучка
    Попід вербами несе ріка
    спогадів горнятко.
  •   Черниця
    Не таким Ти створив, Боже, світ,
    Що сусідує поряд із нами.
  •   А любов, як сонечко
    http://makrus-studio.com/node/1382
  •   Лелека
    У блакиті лелека біла
    світлу стежку шукає в рай.
  •   Накануне...
    Накануне он приснился… Что ж теперь?
    Приоткрыть роллеты неба в прошлое?
  •   Вечорова
    Лиш куряву прибив цей дощик вечоровий.
    Пливе в калюжі біла хмарка-човен.
  •   Помолись за мене
    http://makrus-studio.com/node/1371
  •   Слава Україні!
    Буремний схід стужавів, посивів,
    На териконах ранами садніє.
  •   Люлі-люленьки
    Присвячується моєму братику...
  •   Стежка мамина
    Стежка мамина квітами встелена…
    Вмить життя обірвалось на слові.
  •   Лісовий масив
    На Лісовому гарно, Боже ж мій!
    Пахтять каштани - свічечки крислаті.
  •   Бiлий вельон
    Ссилка на пісню:
    http://makrus-studio.com/node/1317
  •   Перевтілення
    Мій вітер на задвірках
    ублажав химер,
  •   Гопачок від «Росави»
    На Романівськім довкіллі
    Надривається струна,
  •   Метелик
    Чутлива, щедра змалечку,
    не пустоцвітна лялечка,
  •   Різдвяне
    Розпрягає білих оленів
    на дворі Різдвяна ніч.
  •   Ви пробачте мені...
    Ви пробачте мені за сльозу випадкову,
    Недосяжні бажання, нестримні слова,
  •   Зимова елегія
    В лисої зими
    на вустах застуда.
  •   Мамине подвір’я
    Мамі не хочеться жити у місті -
    Рідна земля і на старість опора.
  •   Потяг в небо
    Витає істини зола
    над сьогоденням.
  •   Парко…
    Грузло сонце у болоті хмар,
    Клен шугав сухі гелікоптери.
  •   Круговерть
    В'яне світило хурмою
    на підвіконні небес.
  •   Забувай
    Забувай колишній...
    Чом тобі не йметься
  •   Зцілення
    Нарешті цей морок
    за вікнами щез,
  •   Образа
    Мовчиш...
    Кольчугою на плечі
  •   Випадкова зустрiч
    Випадкова зустріч, випадкова,
    Та чомусь не в'яжеться розмова.
  •   Каяття
    Всесвіт запалив зірки -
    Божі свічі храмові.
  •   Кохай мене
    Чаклує тиха ніч навколо груші,
    бальзам нектару ллє у наші душі.
  •   Вертатись додому
    Невже біля хати? не віриться, друже:
    Роки, як дороги, біжать з-під коліс,
  •   Прощание
    Сон одолеет, и ночь пряным ладаном
    Будет клубить миражи.
  •   Бузкова доля
    Греблі золота струна
    непокоїть річку,
  •   Не отпущу
    По совести решил... Я поступила мудро,
    В рассвет на одинокой станции сойдя.
  •   Дивна ніч
    Гуляє місяць в зорянім готелі,
    гвоздикою сузір'я на тарелі.
  •   Повінь
    Лукавила в житті чимало,
    Пішла важка на сповідь.
  •   Прикута
    Барвінок обплітає викохані ружі,
    А сива жінка все одно невтішно тужить.
  •   Омана
    Стелила зі суцвіть та трав
    шовкову постіль.
  •   Турботливий тато
    Треба швидко в дитсадочок одягатись Тані.
    Вже мала стоїть в чоботях, гольфі, сарафані.
  •   Серенада
    Відчиняй, кохана, двері,
    Вийди на нараду,
  •   Я – кремінь…
    Я – кремінь? Авжеж, не дитина,
    Яку на плечах дужих ніс.
  •   Студень
    Гайворони знахабнілі
    доклювали студень,
  •   Снимая золотые аксельбанты...
    Снимая золотые аксельбанты,
    Укутывая вечер в паранджу,
  •   Злітай
    А навесні злітає й той,
    Хто навіть в фізиці не тямить.
  •   Вечірня
    Затримайся, вечір,
    Корицю на плечі
  •   До храму
    Моя кирпата дівчинко,
    Цнотлива орхідеє,
  •   Насіннячко
    Жура, відрада, день і ніч
    Зосібна зрошені.
  •   Не наснись журбою...
    http://makrus-studio.com/node/1933
  •   Свiтло
    Літнє сонце бородою,
    закуйовджено рудою,
  •   Поэзия
    Все не то, все не то, все не то…
    И смысл жизни играется в прятки.
  •   Долю пишуть небеса
    Заплела віночок
    Молода черешня.
  •   Коштовний свiт
    Йду від цивілізації
    Та скреготу машин
  •   Ідеальне пограбування
    Натягнувши рукавиці,
    Вдерся злодій до крамниці.
  •   Поцілунок
    http://makrus-studio.com/node/930
  •   На свiтi є такi мiсця
    http://makrus-studio.com/node/576
  •   Втрачені крила
    Зневірена душа втрачає крила
    Дорогою невдач, падінь, скорбот.
  •   Відлига
    Пропливла білугою
    Березнева крига,
  •   Сумка
    Аби копійку не втрачати,
    Поперлася в село.
  •   Озеро любові
    Пірнув Морфей
    у озеро любові.
  •   Ничья
    Шут-король у плутовки-ладьи
    Сладкий яд принимает по горсточке.
  •   Вмирала мати
    Пам'яті жертв Голодомору 1932-1933 років
  •   Вспомни
    Безрассудно годы пролетели.
    Пустота... И некого винить.
  •   Хитрий пес
    Ти жвавим песиком гайнув за хвіртку.
    Виляючи хвостом, раптово втік.
  •   Не судилось
    Ніч йоржисто розстелила
    Ряску над водою,
  •   Якби я знала
    Якби я знала, де та квітка
    Ховається казкова,
  •   Стихійне лихо
    За вікном шалена злива
    Креше з кременя мечі.
  •   Квiтка
    В гай піду на полонину,
    Простирадло кину,
  •   Горе-хатина
    І
    Занедбана хата в розлогім суцвітті
  •   Iржавий свiт
    Не дивись, журлива, чорними очима,
    Не кажи: «Іржавим бачу білий світ».
  •   Побачення
    Мигдальний вечір захмелів,
    як наречений на весіллі,
  •   Сiмейнi вади
    Придовбався чоловік в ранці до дружини,
    До округлених сідниць, живота та спини.
  •   Сусiд
    Чоловіка Лідка має,
    А сусід її – бой-френд,
  •   Любов у кулачках
    Наливчасті дівочі груди
    Невдовзі приснуть молоком,
  •   Колискова
    http://makrus-studio.com/node/1378
  •   Спи, моя донечко
    Сіло вже сонечко,
    Спи, моя донечко,
  •   Сповiдь
    О, Господи, зміни моє життя
    Та прожени з душі лукаву зграю!
  •   Валiза
    Похмурий день. Чомусь, на диво,
    Здiйняли галас горобцi.

  • Огляди

    1. Світи мені
      Дай руку, сонце, і іди за мною,
      не обертайся на презирство й сміх.
      Хто судить всіх не відчуває болю,
      і не вмирає кожен день  за гріх.

      Хай кине камінь той в крилату спину,
      хто не злукавив навіть у думках.
      Я відколола  сонця половину,
      аби світило де страждання, крах.

      Де морок й сонця не було улітку,
      в зимові, весняні й осінні дні.
      Ти спалахни, я не боюсь осліпнуть,
      хоч крила обпалю, світи мені.

      Зігріюсь вогником, промінням сонця
      і вистачить на всіх твого тепла.
      Лиш заясній, щоб наді мною знов ця
      розсіялася темряви імла.

      Як можна жити, сонечко, без тебе?
      Ховати відчай у пітьмі сирій.
      У вирвище не провалилась ледве
      шукаючи осяяння надій.
      04.07.2020р.



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    2. Подрузі
      Ця жіночка на більше заслуговує.
      усмішка сонячна і очі чудотворні.
      По віденські з вершками чорну каву п'є
      і ходить у пуантах на краю безодні.

      Пряде із кужеля лавандорунні сни,
      і дістає з криниці сивини тумани.
      Летить голубкою у вогнище війни,
      щоб піснею забинтувати серця рани.

      У затишній домівці кактуси ростуть:
      гортензії, клематиси і орхідеї.
      В письмовім зошиті - безсоння каламуть,
      згорьованих катренів ямби і хореї.

      Усе життя на пожовтілих сторінках,
      загублені світи, осанна і наруга.
      Її душа росиста на семи замках,
      не впустить - обпеклась, ні ворога, ні друга.

      02.07.2020р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    3. Незабудка
      Мне б отказаться от тебя хотя б на миг,
      сердечный, влюбчивый, но я, не вправе
      предать свою любовь, ты сердцем многолик
      и каждый полевой цветок по нраву.

      Печально затеряться между тех лугов,
      что голову вскружили ароматом.
      Иван-да-марья, васильки, болиголов,
      душица, одуванчик, вереск, мята.

      Великолепен, нежностью неповторим:
      оранжевый, малиновый и красный.
      Он манит взор благоуханием своим -
      сопротивляться нежности напрасно.

      Сорвешь и выбросишь, когда завянет вдруг.
      Но есть цветок, что не забыть вовеки.
      Небесная слеза рассыпалась на луг
      и заменить ее сиянье неким.

      27.06.2020г.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    4. Милосердний
      Посміхнися, не будь агресивним,
      научися терпіти й прощати.
      Відшукай в серці зоряні рими,
      щиру пісню, крилаті віршата.

      Полюби світ, людей недолугих,
      бо й невіглас глухий має право
      на помилку і сонце у лузі,
      срібну зливу й небесну заграву.

      Не доводь ти нікому нічого -
      не заткнути за пасок гординю.
      Помолись за кривого й сліпого
      і вернеться сторицею нині.

      До слабких прояви милосердя,
      хтозна-де кого стрінеш за рогом
      свого дому - щенят, чи ведмедя.
      Мудрий той, хто в душі зріє  Бога.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    5. Фейсбук
      Континенти фейсбук поєднав. Тих людей,
      що ворота відкрили у світ інстаграми.
      Безліч нових світлин, і яскравих очей,
      у мобільних мережах пліч-о-пліч із нами .

      Так цікаво знаходити друзів нових
      і знайомити світ зі своїм кругозором.
      Дехто в чат надсилає цеберця суниць,
      інший дзвонить вночі пропонуючи море.

      Ні, розбещеність це не моє ремесло.
      Видаляю із "друзів" спокусу облуди.
      Ви на тих берегах де мене не було
      і немає тепер і ніколи не буде...

      Я із тими, хто творить мелодій дива
      і добро від якого голубкою в ирій.
      Навзаєм я дарую яскраві слова,
      малинові сердечка і Усмішки щирі.

      І троянди в росі - "Теракотові сни",
      вірші щемні, зворушливі, м'ятно-медові.
      Для людей смолоскипом надій спалахни
      на сторінці життя у обіймах любові.
      25.06.2020р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    6. Грім
      Впало небо на місто,
      кременисте, важке,
      блискавиця вогнисто
      літаком у піке.
      Сильна злива тропічна
      уперіщила враз,
      і мара потойбічна
      освітила Парнас.
      Загурчав грім сердито:
      "Я володар землі!
      Розколошкаю жито,
      потоплю кораблі!
      Нароблю струмом шкоди
      підпалю цілий світ!"
      Грім не знав, від негоди
      в людства - громовідвід.

      23.06.2020р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    7. Мій рай
      У Софіївськім затишнім парку
      ми з тобою алеями йдем.
      Підглядає крізь вечір у шпарку
      зоряниці далекий Едем.

      Відбиваються в поглядах - зорі,
      бо в долоні тремтлива рука.
      Розлилася в душі бірюзовій
      соловейка рулада дзвінка.

      Хай шепоче нам клен про Софію
      і її незрівняну красу.
      Я ж тобою, кохана, зорію,
      блиск сузір'я вплітаю в косу.

      Не надихатись нам зорепадом,
      Не напитись любові сповна.
      Ніч гойдає на хвилях відраду,
      чути здалеку плескіт човна.

      Нам, лебідко, на острів кохання,
      й залишитися там на віки.
      У купальських ночей раювання
      на водойми пускати вінки.

      Ми напишемо світлу поему,
      побудуємо щастя мости.
      На землі хоч немає Едему.
      Мій рай там, де знаходишся ти.

      22.06.2020р.



      Коментарі (9)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    8. Не говорите мне ...
      Не говорите мне о том,
      что я должна вам в этом мире:
      родить детей, построить дом
      и фикус посадить в квартире.
      Хотя бы кактус небольшой,
      колючий, но живой, как песня,
      как будто страшно интересно
      колючки вынимать из сердца
      и не печалиться душой.

      Простите мне судьбы грехи,
      и все обиды отпустите,
      и что сожгла свои стихи
      (они не нравились элите).
      Что раню словом, взглядом вас,
      нервозна и консервативна,
      что утешенье вижу в ливнях,
      и та блаженная  наивность
      граничит с глупостью подчас.

      Не говорите мне шутя,
      что я живу не как хотелось,
      что нравом сущее дитя,
      не совершенна ликом, телом.
      Как есть, так есть и не беда,
      судить лишь небо вправе строго,
      хоть пререкаюсь часто с Богом.
      Любую боль гасить ожогом
      привыкла с детства, господа.

      17.06.2020р.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    9. Їй неба не досить
      Тимчасове затемнення сонця минуло,
      Розчахнув світ фіранки сапфірово-сині.
      Тонкошкіра, закохана, віддана, чула.
      Діамантовий блиск - сто каратів донині.

      Соромлива усмішка  і праведна й грішна.
      Самоту безпритульну погладить щемливо.
      Нагодує, зігріє, самій же так втішно,
      наче Бог прихилив небеса незрадливі.

      Її подруга - мрія, не сумно із нею
      будувати повітряні замки і вежі,
      відкривати нові континенти душею,
      океани фантазій, пустелі безмежжя.

      Не жахливо у джунглях свого передсердя
      відшукати цілющі джерела любові.
      Де скрипкова вчувається музика Верді,
      в кожнім шереху хвилі, загубленім слові.

      Всі їй радять не їсти у піст мармеладу,
      не купатись оголеній в ранішніх росах.
      В псалтирі молитовнім  шукати відраду,
      щоб щасливою бути... Чи неба їй досить?

      15.06.2020р.









      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    10. Натюрморт
      Асфальт гарячий, світлофор, гудок...
      нестерпна спека палить мізки...
      А, як же добре там за містом,
      де скрапує із променя  медок
      тягучий, бурштиновий, золотий,
      в духмяне поле колосків налитих,
      прямісінько в шовкове, стигле жито
      з небес гіпюрової висоти
      на звіробій, сокирок фіолет,
      ромашок, незабудок, маків звичних.
      Зірву, поставлю в вазу екзотичну,
      яскравих квітів польових - букет.
      Дивитимусь на сонця - пектораль.
      Хоча дістану пензлик й намалюю,
      все те, що так обожнюю, люблю я,
      у натюрморт не вміститься, на жаль,
      полинний, калгановий смак лугів,
      пташиний трепет голосів діброви.
      На полотні застигне рай квітковий,
      шаленство різнобарвних кольорів...

      12.06.2020р.







      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 6

    11. Щаслива

      За вікнами пташиний щебет
      все ближче й ближче до землі.
      Мені б подумати про себе,
      а не про море й кораблі.

      І серенаду заспівати,
      (світає у душі якраз.)
      Зникають тіні, запах м'яти
      я відчуваю повсякчас.

      Бальзамом, ладаном - олива.
      (Вдихаю свіжий аромат.)
      Гірку п'ю каву, а щаслива -
      в креманці пригорща цукат.

      У очі бризнув промінь світла,
      загоївши на серці шов.
      Так щемно, сонячно, розквітла
      весняним проліском любов.

      10.06.2020р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    12. Нема надії
      Чому ж так важко на душі? -
      Сама не знаю.
      Все наче добре і хрущі
      в гіллях літають,
      посеред гаю.

      Жасмин, півонія цвіте -
      природа мліє.
      Все наче гарно, а не те,
      сльоза на віях...
      Нема надії.

      Якесь передчуття біди...
      Була у храмі...
      Зелена Трійця, ківш води -
      лікую рани...
      На серці камінь...

      Дивилась в очі тет-а-тет -
      в безодню сіру.
      Чудовий, співаний дует -
      злітала в вирій...
      Чому ж не вірю?

      08.06.2020р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    13. Літаю
      Над колоритним чаруючим плаєм
      у маркизетовій блузочці я,
      знову лебідкою в небі літаю -
      вільна, рахманна, легка, нічия.

      Липою вмить розпашілося літо,
      в душу вбираю духмяну блакить.
      В затишнім парку рясним розоцвітом
      рододендроновий кущ палахтить.

      Мускусна качка у озері ближнім
      водить качаток по гладі води.
      Милі, пухнасті, які ж дивовижні,
      в рясці не видно їх вряди-годи.

      В тихих перелісках перебирає
      вітер зухвалий ромен пелюстки.
      Поміж землею й Божественним раєм
      тверді мінливої повінь ріки.

      Очі шукаю в саду волошкові,
      глянеш у них і забудеш про сон.
      Дихаю світом - відлунням любові,
      кутаю серце в небесний хітон.

      Сутінки шиють сузір'я надворі,
      (ще один день у життя каталог.)
      Дужим крилом розтинаю простори,
      що хоче жінка, того хоче Бог!

      05.06.2020р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    14. Пригорни мене мамо
      Пригорни мене, мамо, ласкаво до ніжного серця,
      розкажи оксамитову казку щасливу й сумну.
      Пелюстково, зворушливо, щемно душа стрепенеться.
      Притулюсь до грудей, як в дитинстві тебе обійму.
      Говоритимемо допізна про життя і родину,
      про надії крилаті, невпинні, мінливі літа.
      що вплітають у коси зажуру в сутужну годину.
      Ти мої небеса, життєдайна молитва свята!

       Приспів:

      Мамо, мамо нехай твої очі мені льоноцвітять.
      І відлунням лунають пісні в колисанці дібров.
      Ти лебідко моя, найдорожча перлина у світі,
      Наймиліша троянда, Найперша у світі любов!

      Мамо, скільки стежок залишилося там за весною,
      усіляке було на широкім просторі доріг.
      Та мій янгол земний був постійно, матусю, зі мною -
      вишиванка на долю,  натільний лляний оберіг.
      Витри сльози, матусю, хай радісно буде у домі.
      Напечем пирогів, почастуєм рідню на свята.
      Материнську любов не вмістити в старенькім альбомі.
      Ти мої небеса, життєдайна молитва свята.

       Приспів:

      Мамо, мамо нехай твої очі мені льоноцвітять.
      І відлунням лунають пісні в колисанці дібров.
      Ти лебідко моя, найдорожча перлина у світі,
      Наймиліша троянда, Найперша у світі любов!


      03.06. 2020р.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    15. Ти листа напиши
      Ти листа напиши, як сумуєш за мною невтішно,
      тихі будні рахуєш, ховаєш думки від усіх.
      Нереальні, приборкані, виткані з райдуги, грішні.
      Хоч хтось мудро сказав, що блаженна любов, то не гріх.

      Хто осудить її, той не знає, що світ воскресає,
      перламутровим цвітом конвалій у райських садах.
      І лягає на душу намистом, гірчить молочаєм,
      недопитим цілунком на ягідно-кислих губах.

      Соловіє в очах незабудками, синім туманом,
      розриває нестерпних розлук золоті ланцюги.
      Сновидінням яскравим у затишнім озері тане,
      нищить птахом надії на злеті сумнівні думки.

      Хай голубка мені принесе у рожевім конверті -
      квітку папороті і розмиті сльозами слова.
      Їх з'єднай сургучем, напиши кров'ю серця відверто
      чи ти дихаєш мною допоки любов ще жива?

      02.06.2020.



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    16. Яке ж це літо
      Яке ж це літо?
      З небес крізь сито
      холодна злива -
      як із цебра.
      З пахких акацій
      додолу квіти
      зриває вітру
      лиха мара.

      А під ногами
      калюжі чорні -
      не оминути,
      не обійти.
      Ступаю в воду,
      в пустій безодні
      втопило небо
      сум самоти.

      На парасолі
      сльоза юдолі,
      біжить по гранях
      не зупинить.
      Хто ж витер щастя,
      веселку в полі,
      лаванди літа
      казкову мить.

      Хоч забарилось
      десь наше літо,
      та сподіваюсь
      ось-ось, прийде.
      Поглянеш в очі-
      там оксамитом
      засяє сонечко
      золоте.

      01.06.2020р







      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    17. Світ малахітом
      Барвисте літо -
      світ малахітом,
      яскраве сонце,
      як мандарин.
      З ковша сузір'я
      в день перелито
      сусальні зорі -
      в'язкий бурштин.

      У чистім полі
      на видноколі
      прекрасний червень
      мчить у сідлі.
      Сій срібний дощик,
      гуляй на волі,
      у маргаритках
      паси джмелів.

      В серпанку тануть -
      садок сливовий,
      пахучі трави
      з роси й води.
      Кінь в льоноцвіті
      згубив підкови,
      на роздоріжжі
      копит сліди.

      В гіллях лапатих
      пташині трелі.
      Цвірінь, тьох...тьох...тьох...
      тьох - солов'ї.
      В вершковім небі -
      мазок пастелі,
      аквамарину
      по всій землі.

      01.06.2020р



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    18. В колисці любові
      Ніч кине зажуру за ґрати,
      розправивши хмари вітряк.
      Навчиш мене в небі літати
      і марочний пити коньяк.

      На біле руно алергія,
      тополі солодкі меди.
      Чи зболене серце зігріє,
      розлийвода - місяць блідий?

      Журбі заглядатимеш в очі,
      шукаючи онікс на дні,
      та випити смуток захочеш
      до цятки, жаги в купині.

      До хмелю, прозріння краплини.
      в обіймах шовкових долонь.
      Засну дитинчам зозулиним
      в колисці любові, либонь.












      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    19. Вишиванка
      Одягайте, люди, вишиванку
      у буденні дні і на свята!
      В ній співала мати колисанку,
      в ній сердечна ніжність і краса.

      Наша гордість і звитяжна сила,
      незалежність в кожному стібку.
      Радість і жура, натхнення крила
      нашого народу на віку.

      Дух козацький над Дніпром розлогим,
      Лаври і Софії передзвін.
      Від порогу - в майбуття дороги
      до карпатських сонячних вершин.

      Там поля пшеничні і долини,
      над рікою гілочка верби.
      Вишиванка - серце України,
      райдуги прекрасні кольори.

      Чорнобривці, мальви і барвінки,
      синє небо, жовтий горицвіт.
      То святе причастя українки,
      прадідів священний заповіт.

      Хай на серці стеляться мережки,
      хрестики шовкові, гладь ясна.
      У любові зійдуться доріжки,
      Україна в нас на всіх одна.

      21.05.2020р



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    20. Вишивала
      На твоїй гаптованій сорочці
      вишивала райдуга ясу.
      Я ж мережу серцем пелюсточки,
      в чорнобривці вкраплюю сльозу.

      У твоїй домівці пахне зранку -
      медом і лимоном, мій Орфей.
      Із життя ти злизуєш сметанку,
      я голки виймаю із грудей.

      І не знаю де журбу подіти -
      міражі розшиє сивина.
      Коло твого дому жовтоцвіти,
      біля мого - чорна бузина.

      Знов світанок дудлить оковиту.
      І п'яніє швидко, як на гріх.
      В тебе є до кого прихилитись,
      я тулюсь до берегів твоїх.

      Поросли вербою і намулом -
      не знайти дороги відтепер.
      Скільки тих шаланд вже потонуло
      у тумані голубих озер.

      20.05.2020р



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    21. Минуле
      Як забути минуле і стерти коли,
      тінню ходить, мережиться перед очима,
      коли ти його бачиш на лапках бджоли,
      в кожнім шепоті, звуці, розтерзаній римі.

      Хоч за обрій піди, пише ніч некролог.
      І беруші встроми, та без жодної фрази.
      Чи проститься тобі, чи помилує Бог,
      як у серці тримаєш на когось образу.

      Розберися в собі, знищи всі бур'яни,
      від жаливи хай руки печуть, а не серце.
      У минулому інших й себе не вини,
      струмени людям сонцем і спраглим джерельцем.

      Не повія, не вкрала, не вбила... За, що,
      так картаєш себе, душу поїдом нищиш?
      Помилки ті не змити цілющим дощем,
      не злетіти без крил над суєтністю вище.

      Ти усе розумієш, а разом із тим,
      повернутися хочеш в минуле, щоб знову,
      жити з чистого аркуша, райдужних рим,
      розпочати із крику в колисці любові.

      Повернутись туди, де торішні сніги
      не лишили слідів, все одно неможливо.
      За спиною минулого - прірва нудьги,
      а попереду неба свавільного злива.

      Я та сіра вовчиця, що вила в ночі
      на роз'ятрений місяць від горя, безсилля.
      Відпускала із кліті весняних грачів,
      розтирала болючих судом сухожилля.

      Не втечеш від минулого, ні... не втечеш...
      Від народження й "До"... - за тобою - минуле:
      безпорадне, святе, грішне, зболене, зле.
      День, як ніч - воскресіння і смерть - промайнуло.

      Невідомість попереду, очі розкрий,
      Вічність долі пряде гобелени із вовни.
      Озирнешся в минуле, його чорторий
      перетнути не зможеш - розтрощений човен.

      Мозок вип'є минуле усе до краплин,
      Амнезія - не вихід - провалля одчаю.
      Хто ти? - Геній, маньяк, де твій батько і син?
      Де коріння твого пуповина?...Не знаєш?...

      Може десь на війні, чи у хащі глухій?
      Світ тримає в долонях добу часоплину.
      Як жахливо не знати де батьківський дім,
      хто напитись подав, а хто цілився в спину!

      Все колись перемелеш на порох і дим,
      скільки прожитих літ у тобі потонуло.
      Краще жити з рубцями ніж бути ніким!
      Ти людина допоки карбуєш минуле.

      10.05.2020р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    22. Дорога до раю
      Як брат із сестрою,
      чи батько з дочкою
      по різних кімнатах,
      лиш спільне майно.
      Пливу крижаною,
      мов риба рікою,
      до синього моря
      надії давно.

      Смерть кидає снасті,
      піймати не вдасться,
      слизькою плотвою
      з гачка обірвусь.
      В кайданах зап'ястя,
      чим далі від щастя
      тим ближче до Бога
      і неба чомусь.

      За світлом горюю,
      де сили беру я,
      щоб сіяти зерна
      з небесних вершин?
      Де янгол віщує
      хвалу алілуя,
      сортує молитви
      душі - Божий Син.

      Колись відшукаю,
      дорогу до раю,
      відрадно, на серці
      троянди цвітуть.
      А зорі згорають,
      в совочок збираю
      перлини життя, як
      розсипану ртуть.
      16.05.2020р



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    23. Серцем для серця
      Не шукала у мріях до щастя блаженства дороги,
      хоч серпанкове літо за диво-водою спливло.
      Не копала могил для успішних, не заздрила вбогим,
      лиш тому, що в житті не достатньо усього було.

      Не питайте мене, як живу і ким дихаю зараз,
      чи хіба таїна, що на площі барвінком цвіте?
      На яких полюсах моя згуба, солодка покара,
      божевільна омана, спокуса, жадання святе.

      Коліжанок втрачала, без віри дружити нелегко,
      і підніжки не раз підставляли мені вороги.
      В небеса полечу де гніздечко звив білий лелека,
      де любов пробачає усім сіромахам борги.

      І так затишно, мило в обіймах чутливого птаха.
      Змах крила і у небі, де осуду, зради нема.
      Ніжність стелить пухові перини і зоряні плахти,
      і леліють шовкові голівки вуста крадькома.

      Хай на віях моїх сльози радощів висохнуть зранку,
      без повітря любові в долоні свічею згорю.
      Мені байдуже хто я - цнотлива, блудниця, коханка,
      поки серцем для серця ліричні сонети творю.
      12.05.2020р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    24. Я така
      Я така, як я є,
      бачиш, щастя твоє,
      золотить на зорі
      у росі ноги босі.
      Часто з примхами я,
      мов шипуча змія,
      і отруту кохання
      уприсну. Ще й досі
      ядовита і зла,
      та з тобою була б ,
      заклинателю кобр,
      мій палкий, змієлове -
      зачарована лань,
      лиш сопілку дістань,
      із душі, моя пісне,
      квітуча любове!




      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    25. Батьківське обійстя
      Батьківське обійстя вбране у бузок,
      чутно віддалік, як пахне м'ятно.
      Стежку застелив лапатий моріжок
      від воріт аж до порога хати.

      У пустій домівці вивітрився  дух,
      стихли звуки спогадів минулих.
      Від глухонімої тиші дім оглух,
      точить шафи міль, як шашіль вулик.

      Тут ніхто не дасть напитися води,
      зі слізьми до хвіртки не проводить.
      Біля тину безпритульний кіт рудий
      гріє смуток на старій колоді.

      Облетіли квіти на моїм віку,
      ждуть на кладовищі батько й ненька,
      а я все шукаю щастя у бузку -
      п'ять махрових пелюсток синеньких.

      12.05.2020р.




      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    26. Радість
      Знов тішуться вишні прийдешньому травню,
      ген, сонячний зайчик  стрибає в гіллях.
      В блаватному небі  назустріч коханню,
      розправивши крила, летить білий птах.

      Каштанові світочі пахнуть ваніллю,
      парфумів таких ти не знайдеш ніде.
      Кружляє за обрієм вітер свавілля
      над вежами світу стрімке  па-де-де.

      Земля благодатній погоді радіє,
      кульбабові зіроньки світять в траві.
      В душі оживає квітуча надія,
      цитринові роси - перлини живі.

      І стукає серце відрадно і лунко,
      просвітлено,  чуйно, цілющим дощем.
      Від дотику щастя цукровим цілунком
      я тану в любові, мій радісний щем.

      05.05.2020р.











      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 5.75 | Рейтинг "Майстерень": 6

    27. Проста ромашка
      Проста Ромашка,
      Нарцис - пихатий,
      стріла Амура -
      біль під ребро.
      Чужа домівка -
      нерідна хата,
      на передпліччі -
      ганьби тавро.

      Нічим не гірша,
      за інших жінка,
      усмішка щира
      і сум в очах.
      Картата доля,
      душа - пір'їнка,
      блакитна мрія -
      у небі птах.

      Багато зливи,
      та мало сонця.
      На довгій ниві -
      будяк, пирій.
      Святого хліба
      черства окрайця,
      з добром і дідьком,
      не рівний бій.

      Нудна платівка -
      нестерпна осінь,
      чорнична суміш
      хмар дощових.
      Сліпе безсоння
      і крах відносин,
      сльоза на згадку,
      удар під дих.

      Причастя, сповідь, 
      завіт в конверті,
      у шафі крижма,
      тюль на труну.
      Просила в Бога
      легкої смерті,
      а Він зненацька
      послав - весну.
      09.05.2020р.





      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    28. Тихо - тихо
      Тихо-тихо вечір плине
      у обіймах самоти.
      Трусить зорі ніч полинна
      і запалює мости
      ліхтарями над рікою -
      срібна стежка по воді.
      Місяць зачерпнув рукою
      хвилі чорно-голубі.
      З неба кинув оксамиту
      на мережку берегів -
      затуманену, розмиту.
      В очереті колосків
      ледве чутно шамотіння,
      плескіт ряски, крик ропух,
      там луною за корінням
      верболозу. Вітер вщух,
      не шелесне, кожен шерех -
      звук на віддалі руки.
      Бачить сни рожеві берег,
      пароплави, маяки,
      море збуджене, бездонне
      і солоне, мов ропа.
      Не напиться, човен тоне,
      дощ неквапно накрапа.
      Канули в пустій безодні
      діаманти зір, гряди -
      відшукай сліди Господні,
      світе, в дзеркалі води.



       



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    29. Стань над світом...
      Стань над світом Мати Божа
      у молитві і сльозах.
      Де колюча огорожа,
      там за нею пекло, жах.

      Градом землю поливають
      із снарядів навкруги.
      Ворог в ворога стріляє,
      скрізь запеклі - вороги!

      А була одна держава -
      Чорне море, ДніпроГЕС.
      І єдина горда слава
      всіх мирян - Христос Воскрес!

      І текли в пустелю води,
      із пустелі - виноград.
      Мріяли усі народи
      навести в країні лад.

      Не так сталось, як гадалось -
      не гібридна йде війна.
      Заржавіло в клуні рало,
      світом править - сатана.

      Брат на брата точить камінь,
      гострить ніж брат на сестру,
      ллється кров у Божім храмі
      не за віру, а ікру.

      Не за правду і свободу,
      а за владу і казну.
      Схаменися, мій народе!
      Припини, Господь, війну!



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    30. Весна з присмаком жалю
      Заблукала у травні в бузкових очах на світанку,
      і не вибратись звідти, дорогу назад віднайти.
      Полонянка душі, мигдалева твоя забаганка,
      з м'ятним присмаком туги, терпкої жаги - самоти.

      Не бувало ні разу, щоб доля стелила під ноги
      орхідеї рожеві - обніжки пахтять чебрецем,
      до шаленства, утрати свідомості, млості знемоги,
      оксамитових доторків, райдужних спогадів щем.

      Розоцвітно милуються небом напудрені сливи,
      органзові черешні, весільні черемхи в саду.
      Чом без тебе мені, наче веснам без сонця і зливи?
      Потемнію ріллям без любові, зелом не зійду.

      У смарагдовім озері мрій квітну білим лататтям
      і нізащо ні з ким твою ніжність я не розділю.
      Та чому ж кажуть, люди бувалі, що крадене щастя
      не буває без сліз і печалі, гіркоти жалю.

      Ланцюжок не порвеш, що плететься від серця до серця.
      Щоб не сталось зі кармою світу є передчуття,
      що планида яскраво нарешті обом усміхнеться,
      зашумить водограєм, наповнить любов'ю життя.
      03.05.2020р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    31. Хустка

      В холодну пору я не одягну
      заквітчану тернову хустку синю.
      Красою не прикрию сивину,
      а пригорну до серця, мов святиню.

      Та райдужна хустина осяйна
      бабусі теж дісталася у спадок.
      Міль не побила, вицвіла війна
      тих китиць сонячних, мережки складок.

      В голодомор її не продала,
      вдягала кілька раз в житті до храму,
      коли з коханим під вінець ішла,
      дітей хрестила і ховала маму.

      Хустина наш родинний оберіг,
      усі скарби душі у ній вмістились.
      На кожній квіточці біліє сніг
      від дня народження і до могили.

      В холодну пору я не одягну
      заквітчану тернову хустку синю.
      Красою не прикрию сивину,
      а пригорну до серця мов святиню.


       
       




       

       
       



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    32. Залюбила
      Чи для тебе ніхто, пустий звук, переляк,
      якась дивна, чи мо - божевільна?
      То сказала не те, то зробила не так,
      то спіткнулась - розбила коліна.

      Недолуга, дурна і освіти нема,
      як пательня проста і наївна.
      Синій погляд сльозиться, у косах зима,
      не народить ні доньки, ні сина.

      Пильно дивиться в душу, шукає на дні
      крихту жалості, правди, любові.
      То радіє, як сонце, то очі сумні
      гаснуть в тузі, мов ранішні зорі.

      Відсахнешся - зненацька погладить чоло,
      роздратує. На все є причина.
      Ні човнів поміж вас, ні ріки не було -
      від страждання до щастя - стежина...
      01.05.2010р



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    33. Золота

      (гумореска)

      Перед шафою зрання
      крутиться дружина.

      - Стільки старого драння,
      добра половина
      полетіла б на смітник
      і було б не шкода!
      А Марині чоловік
      подарує - "Шкоду".
      Взяти Таньку - крокодил,
      ні рожі, ні дупи,
      Папік спадок залишив -
      мрамор йому пухом!
      Навіть, Райці Дикобраз -
      те ще було стерво,
      пощастило на цей раз
      вискочить за негра.
      Соньці тоже повезло,
      камбалі лупатій.
      ПТУ, село селом -
      мільйонер посватав!
      Запросила на вино
      кілька раз у гості,
      збанкрутів, тепер лайно
      возить у колгоспі!
      Мілка Чукча - точно змій
      і живе у казці,
      а від тебе, рідний мій,
      не діждатись ласки!
      Я ж дружина - золота,
      не наставлю роги,
      ти об мене все життя
      витираєш ноги!
      Завтра в офісі фуршет,
      а я гола й тонка,
      із коштовностей лише -
      золота коронка!
      Чим прикрити срамоту?
      Видави хоч фразу!!!

      - Стули пельку золоту!!
      Не доводь до сказу!!!!



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    34. Півень
      Лосніє хвіст і гребінець
      стоїть неначебто корона.
      В гаремі падішах - сліпець,
      лиш відвернувся - інший вдома.

      Хоч головний у курнику,
      топчеш курей, без перебору,
      співаєш всім ку-ка-рі-ку,
      а я все вище лину вгору.

      Туди де півень не злетить,
      на сьоме небо й від одчаю.
      Тож стань орлом, хоча б на мить -
      любов у небі світ гойдає!







      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    35. Чому ти згадуєш...
      Чому ти згадуєш анфас
      тієї жінки, що у студень
      перед тобою в судний час
      враз зачинила двері, любий?

      І не пустила на поріг,
      як побивався ти за нею,
      за блиск очей на плаху ліг,
      марудився, страждав душею.

      Не забував її відтіль,
      як здибав в натовпі на лихо.
      Любов - відрада, а не біль,
      коли на серці тепло, тихо.

      Коли ти знаєш, що тобі
      не зрадять навіть за мільйони,
      і разом в радості й журбі.
      А та байдужість - сліз не зронить.

      Пробач, для неї ти, ніхто,
      причина, книга нецікава,
      забута річ в пустім метро,
      гарячий душ, холодна кава.

      Минулого лиш епізод -
      чужі вуста на серці терпнуть.
      Фантомний біль нудних пригод -
      тебе кохати їй нестерпно.

      Чому ти згадуєш її?...
      Невже тобі не вистачає
      джерельної мелодії,
      що срібний дощ на скрипці грає?

      Ти думаєш, що я тебе
      тримаю в кліті олов'яній?
      Лети на сяйво голубе
      та крил не обпечи, коханий.

      23.04.2020р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    36. Молитва
      Щиросердечно молюся Всевишньому я
      аби грішному людству пробачив провини.
      Хай насититься зливою спрагла земля,
      розіб'є блискавиця нові домовини.

      Не за себе тривожуся, Боже, за тих,
      хто не бачив, не жив і не вірив у Тебе,
      хто надихатись квітнем яскравим не встиг,
      не злітав на крилі у розчахнуте небо.

      Тільки зводив палаци з окрилених мрій,
      вчився знову ходити без милиць опори,
      колискові співав і плекав супокій
      на гарячім піску автентичного моря.

      Не торкався губами жіночих грудей,
      не блукав у пітьмі лабіринтами долі,
      і не чув, як щебече в саду соловей
      серенаду в рожевих галузках магнолій.

      Тільки, "Мама" промовив життя розпочав,
      золотим промінцем заіскрившись щасливо,
      срібним дзвоником серед некошених трав,
      не шукав вихід там де знайти неможливо.

      Я боюся за тих недолюблених душ,
      хто не знав на землі кольорового раю.
      В пекло глянула і озирнулась довкруж,
      в сивій кіптяві кречет голубку лякає.

      Боже правий, невже Ти залишиш жалі
      і дозволиш люциферу правити світом?
      Хай над полем і лісом летять журавлі,
      а вселенська біда не розноситься вітром.

      23.04.2020р.







      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    37. Благовіст
      Всевишню правду, віру розіп'яли,
      І на поталу кинули любов.
      Хрести по всій землі, хвороби, чвари.
      Охрип від крику благовіст церков.

      Пожежі, війни, голод, чорні хмари -
      Не випили отрути за гріхи.
      Не пали - ниці, горді, ждем покари,
      Загрузнувши в болоті на віки!

      Нас, Боже, грішних не карай юдоллю,
      Бо й недолуге серце п'є з небес -
      Солодка ягода, бур'ян у полі.

      П'янкий дурман, полин і Петрів хрест
      До сонця, зливи тягнуться поволі.
      Благословен грядий - Христос Воскрес!

      16.04.2020р.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    38. Божевільний маестро


      VІІ

      Минали місяці згорьованих пісень,
      і вітер полоскав дощі туманні.
      Маестро, виснажений горем, кожен день
      марш Мендельсона грав своїй коханій.

      Ноктюрни, месси, увертюрні колажі,
      Пастельні, оксамитові рулади.
      Міг збожеволіти, якби в його душі
      не вистачало місця для відради.

      Цвіла магнолія, та він не помічав,
      виходив на балкон періодично,
      аби угледіти її прекрасний стан
      і світлий образ милого обличчя.

      Та, якось кішечку  побачив на краю
      карнизу і перехиливсь повільно.
      "Не кидайся, молю, тебе люблю... Люблю...":
      Вікторія кричала,
      - Божевільний!

      Я  бачила чимало у своїм житті
      від аз і буки, радощів і муки.
      Бувало з Господом висіла на хресті
      і воскресала  у сльозах розпуки.

      Але не знала, що таке любов свята -
      жертовний камінь вгору не котила,
      лиш тій лелеці білій сниться, висота,
      в якої перебиті щастя крила.

      Не пробачають горді зради і блакить
      не проміняють на вуста солоні,
      та поліфонія рахманна ще струмить
      і б'ється щемно немовлям у лоні.

      О, скільки, доле, болю, музики в мені
      любові, материнської молитви.
      Заграй,  маестро, на обірваній струні
      бо краще вмерти, ніж без тебе жити.

      Один до одного летіли, мов птахи,
      хай хто завгодно милосердя судить.
      Любов долала на своїм шляху гріхи,
      народжувала із кохання - чудо!
      14.04.2020



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    39. Божевільний маестро


      Вікторія прокинулась, маестро грав
      проникливе піано - віртуозно.
      В перлинній ніжності у яснині заграв
      звучало дивовижне аріозо.

      Навшпиньках підійшла, торкнулася ланіт,
      вмить обірвавши музики намисто.
      Розверзлася земля і провалився світ,
      коли про зраду розповів дочиста.

      Не виправдати гріх, вернутися назад,
      не виплакати океани болю.
      Весна перетворилася на снігопад.

      - Вікторіє, даруй! Тебе неволю.

      Гарячі почуття розтоплять криги сніг.
      і проростуть ромашками освідчень.

      - Маестро, як ти міг? Коханий, як ти міг
      перетворити рай на мерзлий січень?

      - Сам вирішив зізнатися, щоб поміж слів
      відлунням не звучали фальші ноти.

      - Чому ж свічею плавитись не захотів
      у бірюзовім погляді напроти.

      - Не втримає минуле у тенетах нас,
      моя шляхетна білокрила пташко.

      - Солодким трунком напувала повсякчас.
      Жагу спокуси втамувати важко.

      - Я посаджу вишневий сад твоїх надій
      в якому соловей заб'ється в скерцо!

      - Пробач, казкам не вірю, фантастичний мій,
      не легко скалку вийняти із серця!

      Зібрала речі мовчки і пішла в сльозах.
      В останню мить благав не покидати.
      Гримів трагічний реквієм - кохання крах,
      її рапсодії любові - страта.
      13.04.2020



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    40. Божевільний маестро
      V

      Чомусь не спалося Вікторії в цю ніч,
      безсоння малювало штучні квіти
      на вистуженій шибі. Сонми протиріч
      мурахами в думках. Як далі жити?

      Вона раніше не кохала, в той же час,
      були зв'язки до нього не тривалі.
      То кидала вона, а то її. Щораз
      не з'єднувався пазл, не співпадали.

      А зараз все по-іншому, цвіла весна
      бузком в хурделицю, мороз і зливу.
      Нарешті все чудово, райдужно, вона -
      закохана, окрилена, щаслива.

      Він скоро прилетить, дізнається, що в них,
      (згадавши усміхнулася таємно,)
      дитятко з'явиться у мріях осяйних
      заснула світанкова і смиренна.

      Маестро відчинив замок своїм ключем,
      пройшов у спальню не збудивши Віку.
      Дивився на красуню сплячу, в горлі щем,
      не міг собі пробачити до віку.

      То ніби вперше її вгледів - запашну,
      беззахисну, довірливу, наївну.
      На шльондру проміняв - заквітчану весну,
      на злу чаклунку - милу королівну.

      Пройшло чимало, як не зводячи очей
      вростав у неї розтривожив рани.
      Збентежений, мана, зурочення, ачей,
      як міг їй зрадити? Фортепіано

      відкрив...заграв...ледь чути рондо перелив.
      Та музика пливла за течією
      його страждань. Бельканто душу золотив
      мінорною жалобою тією.

      11.04.2020р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    41. Божевільний маестро
      ІV

      Зима ретельно чистила людські сліди,
      Біліло за фіранками цнотливо.
      Прозора ожеледь, кришталики слюди
      на підвіконні,
      "Любий, я щаслива":

      Промовила Вікторія, він зашарівсь
      і пригорнув до себе обережно.
      За спогадом мутним розбиті ліхтарі,
      у срібні скроні стукали бентежно.

      Та знову бився пульс в обіймах запашних,
      кохання пелюсткового спокійно.
      Мов за порогом долі злої вітер стих,
      торкались щемних губ вуста кармінні.

      І пахло затишком, лавандою її
      блискучих локонів, очей мінливих.
      Він грузнув у снігах, його Мелодії,
      у погляді шовкової оливи.

      Жахливо розлучатися хоча б на мить,
      коли розсипали креманку солі.
      Та все ж прощаються, бо у Мілан летить,
      весь колектив оркестру на гастролі.

      Яскраві враження, божественний концерт,
      приємна втома, квіти екзотичні,
      готельний ресторан, дівчата на десерт -
      і запахи фантазій еротичних.

      За столиком напроти жіночка хмільна
      когось йому нагадує, десь бачив.
      Хоч мало віриться, та все ж таки - вона,
      його чаклунка, божевілля, наче!

      Насолодитися, не випити до дна,
      Розкішна пава, Зірка промениста,
      утіха жадібна, мольфарка чарівна,
      заволоділа серцем піаніста.

      Він підійшов до неї, поруч мовчки сів,
      колишня засміялась, як блаженна.
      "Ти звідки взявся?" - Їй не вистачало слів,
      казала: " Не дивися так на мене.

      А хочеш, сум у пісню переллю,
      по старій дружбі, майже, що задаром?"
      Й вони пішли удвох без каяття жалю
      у номер. Зранку зникла, мов примара.

      Прокинувся і тільки ліжко обнімав,
      розвіялися мрії кольорові.
      Зайшовсь нервовим сміхом, Зіроньки нема
      ні грошей, ні мобілки, ні любові.
      10.10.2020р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    42. Божевільний маестро

      ІІІ
      Вікторія була середньою на зріст,
      пшеничні коси - хвилями по плечі.
      Очей глибоких колір - голубий батист
      тонув у віях, наче в очереті.

      Замислена, природна і така жива,
      як та волошка, непомітна в житі.
      Від несподіванки, ковтаючи слова,
      маестро запитав: "Чай будеш пити?"

      За аскетичним столиком віч-на-віч вдень
      удосталь не могли наговоритись,
      аж поки захід сонця - золотий женьшень,
      не зник раптово у кленових вітах.

      Обоє не стулили у ту ніч повік -
      про неї думав, а вона - про нього.
      Їй так хотілося з'єднатися навік,
      йому - оказій і чогось нового.

      Приваблює естетів тіло молоде,
      а після спілкуватися цікаво.
      Любов закоханих до шлюбу поведе,
      самотину - заварювати каву.

      Вона шукала в ньому світ рубіновий,
      роз'ятреної пісні сьоме небо.
      А музиканту снився часто сніговій
      і та фатальна бестія ганебна.

      В болючі зимні днини катував фоно -
      симфонія завершувалась форте.
      Колишню жінку мав забути вже давно,
      та як назло, пригадувалась вкотре.

      Та сонце добре знало де йому пече,
      зриває дах від болісної муки.
      Підходило і тихо клало на плече,
      на сиву голову тендітні руки.

      Просила грати Баха й Дебюссі,
      Шопена, Моцарта, Джузеппе Верді.
      Класична музика плескалася в душі
      і захлиналась птахою в акорді.

      09.04.2020р



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    43. Божевільний маестро
      ІІ

      Минали місяці - вервечки голубі,
      полином пахли вечори духмяні.
      Проходило життя в депресії, журбі
      не рятувало навіть фортеп'яно.

      Боявся подумки вертатися туди,
      де одночасно солодко і гірко
      було йому, ще до розлучення, біди.
      Десь за кордоном скніла його Зірка.

      Артистом працював в оркестрі провіднім,
      вертався пізно у порожні стіни,
      де по кутках снував старий павук окрім
      журби, тоненьку нитку павутини.

      Виходив на балкон і спрагло там курив,
      втомившись від нудьги, буття марноти.
      Впритул його будинку - лісовий масив,
      дев'ятий поверх й дівчина напроти.

      Її на лоджії він бачив і не раз,
      завжди вдивлялася в його сумне обличчя.
      Уважно слухала, як щемно грає джаз
      ця дивна незнайомка таємнича.

      Знов сів за інструмент наш музикант,
      перебирав дієзи і бемолі.
      Ліричні витоки зворушливих кантат
      народжували музику любові.

      Стаккато -запальний проникливий мотив -
      наскрізь пронизував, бив тіло струмом.
      Безжально рвав кайдани самоти,
      лунала пристрасна кубинська румба.

      Коли звучання розчинилось в небесах,
      хтось нетерпляче подзвонив у двері.
      Стояла дівчина з сльозами на очах,
      в руках тремтіли - сонячні гербери.

      08.04.2020р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    44. Божевільний маестро
      І

      Насолодитися, не випити до дна,
      розкішна пава, зірка промениста,
      утіха жадібна, мольфарка чарівна,
      заволоділа серцем піаніста.

      Їй місячну сонату, п'єси дарував,
      цнотливі орхідеї і браслети.
      Страшенно ревнував, хоч не було підстав,
      до кожного безхатченка й поета.

      Коли спускалася на місто дивна ніч,
      запалювала ліхтарі зірчасті,
      торкався біло-чорних клавіш піаніст,
      обличчя випромінювало щастя.

      Етюди птахою в розчинене вікно
      злітали ввись божественно, натхненно.
      Золототканої  мелодії руно
      стелив своїй коханій гобеленом.

      І всесвіт завмирав, коли грав музикант,
      душі  торкнувшись пелюстком лілеї.
      Лише обраниця - холодний діамант,
      не розуміла музики тієї.

      Сказала: "Любий, вибирай одне із двох
      між пеклом й раєм, Музою й романсом.
      Тебе люблю й ненавиджу, то бачить Бог,
      бридку я музику, що дисонансом."

      Нестямно їй було, не чула срібних нот,
      багатогранних варіацій фуги.
      Вальс дуже дратував, розлючував фокстрот
      і не стерпівши музикант наруги,

      закрив фортепіано, довгих кілька днів
      воно не видавало ані звука.
      Боліли пальці і маестро не стерпів -
      хотів сокирою відтяти руку,

      поклавши, врешті, край стражданню. А вона -
      металась по кімнаті лютим звіром.
      Любові обірвалася дзвінка струна,
      духовна близькість зникла і довіра.

      Хіба було у них споріднення? Чужі!
      Два береги не з'єднані мостами.
      Мелодія зворушлива в його душі
      для іншої планети сонцем стане.

      07.04.2020р














      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    45. Люби мене мовчки...
      Люби мене мовчки, коханий, люби,
      хай тиша замре на півслові.
      Лиш ніжності дотики, серця скарби,
      платівки мелодій любові.

      Всі зайві слова, тільки погляд зорить
      в смарагдовім озері зримо.
      Душа відлетіла за обрій на мить
      і знов повернулась в обійми.

      Люби до знемоги, до краплі роси,
      блаженства солодкої муки.
      У стогоні щастя замруть голоси,
      потонуть в цілунках спокуси.

      Сльоза благодаті на кінчиках вій
      магічним блищить сердоліком,
      Ти - древо життя, я - ліана надій,
      сплелися корінням навіки.
      5.04.2020









      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    46. Ностальгия
      Ты не спрашивай больше, зачем она пьёт Амаретто,
      и о прошлом не надо, давно все быльём поросло.
      Только ночью в тиши вдруг рапидом всплывают сюжеты -
      речка-змейка, на пляже дырявая лодка, весло.

      Незабудки - вкрапление неба на поле-батисте,
      две сосны у дороги и утки на том берегу,
      уходящего солнца малины размытые кисти,
      счастье призрачное канарейкой, иголкой в стогу.

      Синеглазый мальчишка с гитарой потертой у плёса
      сердце девственное разтревожил звенящей струной.
      Не о том плачет ночью в подушку седая принцесса,
      что не в силах вернуть незабудки. Их смыло волной...

      Улетела к другим птица синяя в теплые страны,
      стихли музыки ноты за далью растраченных лет.
      Так болят на плохую погоду душевные раны,
      оттого, что с тех пор никогда не встречала рассвет.

      Одевалась в варёные джинсы, бесцветные блузы.
      Провожала года-поезда, в никуда - корабли.
      Оставляя себе на прощанье клубочек иллюзий,
      спицы-будни, саднящую боль притяженья земли.

      2015р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    47. Заначка
      У старій вітровці Вовка
      заховав доляри,
      а дружина ту вітровку
      віддала бомжарі.
      Безпритульний за заначку
      купив дачку, тачку,
      на околиці квартиру,
      автомат й сокиру.
      Віддубасив Вовчик Раю
      розбазікав дещо,
      лиш єдине утішає
      це кондрашка в тещі.
      Теревенив достоменно -
      все ж таки, приємно.




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    48. Страховка

      Корисна річ страховка
      ( про Вовчика промовка),
      тим паче, на заводі
      механіку Володі,
      від злої примхи долі,
      преміювали поліс.
      Ще не пройшло й неділі,
      "щасливчик" на весіллі
      не дожувавши шкварки
      попав під іномарку.
      Відтоді з ним нещастя
      траплялись дуже часто.
      То злодій вріже в пику
      в під'їзді. Як на лихо,
      впаде з небес цеглина
      на голову невинну.
      То курка клюне в око,
      а бідному морока,
      то сказиться корова,
      а постраждає Вова.
      Тарган залізе в вухо,
      то вкусить - цеце муха.
      Пожар, потоп, напевно,
      чинилися б щоденно.
      За травми побутові
      на лікування Вові
      відшкодували б гроші,
      бо Вовчик наш хороший.
      Жаль, кинувся невдало
      під шину самосвала.
      Ні, не загинув Вовка -
      скінчилася страховка...



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    49. Ревнивий

      Бабця плачучи прийшла
      ввечері до хати.
      Дід питає:"Де була?
      Трястя твою матір!

      Де була?" - Заладив дід,
      баба неохоче:
      "Я зомліла, а сусід
      гірше поторочі.
      Відволік мене за став,
      думав помираю,
      штучним диханням спасав,
      тепер клопід маю".

      "Чи ж не клопіт, розлучись,
      як мене не любиш...
      Не мели, старий, дурниць-
      проковтнула зуби!



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    50. Пахілько
      Жаліється дружині чоловік:
      "Сьогодні знову від сусіда втік.
      Як тільки закортіло калганівки,
      із під землі з'являється Пахілько.
      Вже замахав, нахабний тут, як тут,
      а на халяву роги не ростуть.
      Вечеряєм подалі у альтанці,
      он самогонка, як сльоза у склянці,
      чому б не випити у вихідний,
      тим паче, зранку на Пахілька злий".
      Поставили на стіл картоплю й кільку
      і, як назло, сам чорт припер - Пахілька.
      "Приєднуйся, сусіде, по сто грам."
      І той завзято наливає сам.
      Сидять...Мов жучка крутиться - дружина
      поблизу грається чиясь дитина.
      Коли міцне заплутало язик,
      гість блискавично у будинку зник.
      Дружина теж заквапилась до хати.
      Став чоловік над мискою куняти,
      у рот не лізуть випивка, харчі,
      зморило із виделкою в руці
      заснув, хропе, рум'янцем зашарівсь,
      лише та дівчинка, що у дворі
      підбігла до пияки:"Що з тобою?
      Ти трахнувся об лавку головою,
      чи знову замахав тебе Пахілько?"
      Той лико не плете, міцна горілка!



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    51. Кавалери і наша Галя балувана


      - Мамо, вийду за Степана,
      хлопець дивної краси.

      - Та красава зранку п'яна,
      Боже, борони, спаси!

      А чому б не за Миколу
      і жила би, як усі?

      - Жлоб, не купить й Кока- коли,
      не дасть гривню на таксі.

      - А якщо узять Івана,
      каже знявся у кіно?

      - Та кому ти віриш, мамо,
      він з вальтами вже давно!

      Краще вийду я за Льону
      грамотій, писав роман.

      - Ти звихнулась, мабуть, доню,
      то пропащий наркоман!

      - А...Тоді я за Андрія,
      дуже хочеться, а зась,

      не вгадаєш - лоторея,
      то любов, то в пику дасть.

      - Залишається Віталько
      і не палить, і не п'є.

      - Доцю, з ним не зробиш ляльки,
      не мужик - Мірей Матьє.

      Погуляй, на білім світі
      парубки перевелись...

      - Від гульні бувають діти...
      Після, мамо, не сварись!



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    52. Птахолов
      Мені давно не дарували щастя.
      Минали дні у тузі повсякчас
      і ось нарешті в пелюстках латаття
      промінчик сонця блиснув , не погас,
      а розгорівся ватрою бажання,
      в батистовім алькові дивний сон,
      гарячі почуття - сльоза вінчальна
      і пристрасті жагучої вогонь.

      Мені давно не дарували вірність,
      троянди оксамитовий бутон,
      у лоні серця ніжності покірній
      метелики кружляють Вальс-бостон.
      В міцних руках окрилена жар-птиця,
      впіймав мене кохання  птахолов,
      щоб надихнутися, насолодиться -
      з пера натхнення скрапує любов!



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    53. Коронавірус
      Грішили, вірили в добро і зло,
      водили в дитсадок дітей, онуків.
      Та скільки б нам з тобою не було
      ми не готові серцем до розпуки.

      Прийшла біда, не віриться, та все ж,
      в Італії - країні-мрії райській,
      ховає мертвих траурний кортеж
      без шанування у могилі братській.

      А ми любили жити на всі сто
      і подорожувати по Європі.
      У Києві зачинено метро,
      мовчить майдан, ніхто не чинить опір.

      На карантині села і міста
      чекають на біду у кожній хаті.
      Благають слізно Господа Христа
      смерть зупинити бідні і багаті.

      Це там були - холера і чума,
      потоп, іспанка і Содом й Гомора.
      В епоху  кібернетики нема
      дієвих ліків від корона-мора?

      А хто ж тоді, скажіть нам на біду,
      із пляшки випустив лихого Джина?
      Війна на сході сіє лободу,
      з останніх сил тримайся, Україно!
      22.03.2020р.






      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    54. Вогонь і вода
      Горобчиком витьохкує весна,
      у сонці помарачевому мліє.
      А спогади лоскоче мовчазна,
      щемлива березнева ностальгія.

      Те зримо пригадалося, а втім,
      спотвореннями дзеркала кривого,
      як злива супроводжувала  грім,
      тулилася у просторі до нього.

      Гасила блискавицю повсякчас,
      втамовувала гуркіт громовержця.
      Й тоді, коли було не все гаразд
      сіль прикладала й ладанку до серця.

      Хто вирішив у радощі й біді
      вогонь і воду разом поєднати?
      На пар перетворилися тоді -
      не відшукати більш координати.
      21.03.2020р













      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    55. Не втрать душі
      Лякали нас армагедоном
      і пандеміями не раз.
      Кому згоріти - не потоне,
      тож тисни, серденько, на газ.
      Цунамі, смерчі, катастрофи,
      занедбаних могил сліди.
      Небесна кара, Мефістофель -
      штовхають людство до біди.
      Допоки сонечку радієм
      не розповсюджуймо психоз.
      Ганнуся не проллє олію-
      не посковзнеться Берліоз.
      Не втрать душі в лиху годину,
      будуй у серці Божий храм.
      Не панікуй, молися сину,
      що буде всім, то буде й нам!
      18.03.2020р



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    56. Он вже, любий...
      Он вже, любий, бачать, люди
      хто твоя любаска
      і позаочі осудять,
      я ж їм не указка.

      Мала кульчики, сапфіри,
      канделябри з бронзи,
      та не мала в серці віри,
      гілочку мімози.

      День самотній - чорні ружі,
      паперовий човен,
      не пливе, а у калюжі
      неглибокій тоне.

      Не стелити нічці сонній
      голубого ситцю,
      більш не втримати в полоні
      вогняну Жар-птицю.

      Не посадиш, хай говорять,
      почуття за грати.
      Розлилось кохання морем,
      де ж його сховати?

      17.03.2020р



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    57. Пандемія
      Що ж це сталось, мама мія
      у Європі - пандемія.
      Вже й до нас дісталась, видко,
      люди мруть, як мухи швидко.
      Бабцю Ліду, їй стороків -
      поховали ненароком.
      Прожила б сто двадцять, віриш,
      якби не коронавірус?
      Дід Петро побачив вранці
      на базарі двох китайців,
      з переляку серце стало -
      в сімдесят його не стало.
      А сусід мій, що на дачі
      подивився передачу,
      як уберегтись від грипу -
      тепер в дурці, миє пику.
      Жорж Васильович ще в липні
      заразився у Єгипті
      а у дев'яносто в травні
      вмер від жаху на Тетяні.
      В масках люди ходять здуру,
      міряють температуру,
      миють руки поміж пальців й
      ненавидять всіх китайців.
      17.03.2020р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    58. Негода
      Набридли крицеві дощі,
      хмар бурих віхи,
      ховає коник в спориші
      смичок утіхи.

      Розверзлось небо, ллє згори
      сльозу вінчальну,
      немає сонця, біль ятрить
      і солить рану.

      Тепло в відрядженні, граки
      за ним до раю.
      І ти б у вирій залюбки,
      та крил немає.

      Летить над обрієм здаля
      пташина зграя,
      щоб вчасно квітнула земля -
      Бог посіває.

      Не плач, хороша, самоти
      душа - безмежна.
      І сонце може обпекти,
      будь обережна.

      Не все, що золотом блищить
      сердечко гріє.
      Ще упіймає щастя мить -
      крилату мрію.

      Скінчиться скоро буревій,
      розправиш крильця.
      В душі сполохано-німій
      світ проясниться.

      Розчахне сутінки гроза
      на видноколі.
      Поринеш гордо в небеса
      напитись волі.

      15.03.2020р.









      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    59. Передчуття перемоги
      Зима здалась без бою, капітулювала,
      відчутно у повітрі пахощі весни.
      Вже день лопати гострить, копаниці, рала,
      в багатті спалює засохлі бур'яни.

      Брунькує котики, тюльпани розпускає.
      Невдовзі заплете віночки у садах,
      розсипле соловей сріблясті ноти гаєм,
      в тополі згубить пір'я перелітний птах.

      За обрієм пастельні проліскові фарби
      змішає із молочними вершками хмар.
      Мачинки мурашні у сонечках кульбаби
      збиратимуть на тільця росяний нектар.

      Проклюнеться зело смарагдово-зелене
      корінням у глибінь, до маківки - стеблом.
      Весна вдягне корону, сукню з листя клена,
      містечком пройдеться і затишним селом.

      І будуть всі радіти цій красі прийдешній,
      що на ріку спускає зоряні човни.
      Щасливі, безтурботні, осяйні, безпечні,
      чекаючи на мир у бліндажах війни.
      02.03.2020р



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    60. Сповідальне
      Хоч і тіло в повій мармурове,
      молоде, як ігристе вино,
      та блудниці у хтивім алькові
      вдовольняти кого -  все одно.
      Залоскоче волоссям білявим,
      звабить, після забуде, втече
      ще до когось, як кішка в отави,
      а ти будеш чекати іще.
      Я ж не звикла коритись нікому,
      полечу, ще не знаю куди,
      щоб ніхто не знайшов у людському
      стислім натовпі глуму сліди.
      Відрубати правицю не кожен
      враз відважиться, як не гниє,
      та стелити під ноги не гоже
      непристойному серце своє.
      Він не бачить гріха в очевиднім
      і не чує гірких дорікань.
      У болоті купатись огидно,
      та корисна для плоті та твань*?
      Може, й так, недолугий мій вірше,
      вибір є  за тобою, однак,
      невагома душа важить більше
      ніж гранітної скелі стрімчак**.

      твань* - болото
      стрімчак** - стрімка скеля

      02.03.2020р.




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    61. Нам одне без одного...
      Нам одне без одного не бути,
      а все інше можна пережити.
      Йди до мене, любий, квітне рута
      у долонях чарівної миті.

      Заголублю доп'яну в обіймах,
      трепетно замру у поцілунку.
      Зріє у душі натхненна рима,
      арфою вібрує щастя лунко.

      Нам одне без одного не жити -
      день без тебе перебутий марно.
      Не кохала зроду, не любив ти -
      розчиняєм сутінки - рахманні.

      Танемо неспішно у розмові,
      забуваючи усе на світі.
      Тільки ти і я , й ріка любові -
      повінню у зорянім софіті.
      09.03.2020р.




      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    62. Пізнай любов
      Якщо хочеш пізнати любов
      зазирни їй у вічі,
      розчинися у райдужці
      й там відшукаєш себе,
      вулканічних порід,
      балюстради, руїни античні,
      край підніжжя Везувію
      море таке голубе.
      П'є Неаполь в солоній затоці
      молочні коктейлі,
      золотиться на сонці
      у бризі морськім повсякчас.
      Залоскочує вітер
      розбурхані хвилі веселі,
      відшліфовує гальку
      копитами білий Пегас.
      У безодні жаги ти скупайся
      неначе дитина,
      кожен пальчик увінчуй
      смарагдом свого почуття.
      І тоді лиш розділиш
      з любов'ю ти на половину -
      житнє поле, веселку, ріку,
      блискавицю життя.

      08.03.2020р.





      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    63. Серцю не накажеш
      Не пишіть більше в чаті про те, що, я добра,  вродлива,
      саме те, що вам треба для серця і тіла й душі.
      Не від Вас шаленію весною,  з якого я дива
      буду пити отруту солодку на Вашім плечі.

      Не розказуйте казку, про очі мої дивовижні,
      блискавиці у них, вдарю струмом, та тільки не Вас.
      Мені байдуже звідки Ви родом бувала й в Парижі,
      скрізь хотіла жага запросити на віденський вальс.

      В синім небі стрічаю з далеких доріг білу зграю,
      і на згадку пір'їнка кружляє у далечіні.
      Захлинаюсь від щастя і сльози гарячі ковтаю,
      пишу вірші любові тому, хто не зрадить мені.

      09.03.2020р




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    64. Міцні напої
      Ти дійсно любиш лиш мене,
      чи я із тих, кого ти любиш?
      Коньяк, горілка, Каберне
      не до снаги, Мартіні - будеш?
      Чи віскі велелюбний мій,
      більш надаєш ти  перевагу?
      Отьмарює хмільний напій
      та не тамує серця спрагу.
      Любові чисте джерело,
      приготувала повний жбанок.
      Пий, щоб похмілля не було
      гіркого присмаку на ранок.

      07.03.2020р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    65. По небу
      Іду по небу
      назустріч долі,
      всім блискавицям
      наперекір.
      По хмарах сірих
      без парасолі
      до благодатних 
      рахманних зір. 

      Іду неспішно
      церковна тиша
      на кужель світу
      пряде руно.
      Я б так хотіла
      піднятись вище
      над тим, що було
      давним давно.

      Над веремії
      юдоль  земною,
      Болотом фальші,
      вогнем війни.
      Дай руку, сонце,
      ідем зі мною
      я чую трепет
      душі струни.

      Земне тяжіння
      не перешкода
      для нас крилатих,
      тож уперед,
      де вільний простір
      і  насолода
      з повік збирає -
      любові мед.

      06.03.2020р.





       



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    66. Білий танок
      Ми тремтіли душею,
      вдихали п'янкі аромати
      і звучали сердечно
      мелодії дивні слова.
      Незабутньо було
      від любовної муки вмирати
      й водночас воскресати
      в обіймах палких божества.

      На танцполі кружляли удвох
      під мелодію вальсу,
      стихла музика, ми розійшлися
      по різних кутках.
      Щоб не бачити смутку
      печалі ти не обертайся,
      поцілунок прощальний
      холоне на чуйних губах.

      Відпускаю - іди,
      зачини за собою минуле,
      перекресли, зітри
      і не згадуй якою була.
      Наш прекрасний танок
      до сльози кого хочеш розчулить,
      розітне серце навпіл,
      втамує снагу з джерела.

      Та, можливо,  до щастя
      ти знов доторкнешся рукою,
      обернешся на зустріч
      любові - один лише крок.
      Я кружляла б цей вальс,
      безкінечно і тільки з тобою,
      хай іще раз кохання
      запросить на білий танок.

      05.03.2020р.

       



      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    67. Султан
      Від розпачу, мамо, я майже не сплю,
      нещастя причину шукаю в усьому,
      у нім і в собі, невимовнім люблю,
      не бачу притулку у домі пустому.

      Лиш сльози і біль залишив, мій скрипаль
      і кинув смичок, наче фінку у спину.
      О, мамо, яка ж я блаженна, сліпа,
      доросла й наївна неначе дитина.

      Пробачення просить, а як же, мам, як?
      Пробачила б, може, якби не боліло.
      Довіри немає, хоч щедрий добряк
      так близько до серця й далеко від тіла.

      Я не проміняю на правду олжу,
      душі не дозволю втоптати в оману.
      Не горда я, мамо, вдягну  паранджу,
      але не служитиму вірно султану.

      Так боляче, кепсько, о як же він зміг
      ураз загасити рожевий світанок.
      Хтось стелить лавандові зорі до ніг,
      а хтось підбирає з шосе куртизанок.

      У ватрі шаленства зотлів снігопад,
      скінчились зими чорно-білої титри.
      Нема випадкових,  оправданих зрад,
      є речі, які не можливо простити.

      03.03.2020р



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    68. На порозі
      Колишній на порозі з незабудками в руках
      І безпорадно дивиться у василькові очі,
      бо де б він не ходив додому повертає шлях,
      де спогади розсипались намистом найдорожчим.

      Так перелітний птах шукає весен гнізда ті,
      що гріли затишним теплом, земним буяли раєм.
      Де крила небом обпікав, молився висоті,
      бо у житті, не завше краще там, де нас немає.
       
      Бузком,  черемхою палахкотить весільний сад,
      в душі сльоза пробуджує півонію кохання.
      Не ті нам зраджують, що повертаються назад,
      а ті, що забувають враз про наше існування.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    69. Від матері до доньки
      В сповиточку, люлі доню,
      люлі немовлятко.
      До матусі очка сонні,
      туляться курчатком.

      Тиша бродить попід тином,
      матінка тихенько
      заколисує дитину...
      Ой, моя рідненька.

      А роки біжать рікою,
      стеляться барвінком -
      до криниці за водою
      ходить сива жінка.

      Щебетала соловейком,
      сонечком ясніла.
      Як було давно це, ненько?
      Голубонька біла

      сіла на перила долі,
      дивиться у вічі.
      Запалило горе в домі
      поминальні свічі.

      Смерть на серці склала руки,
      хмара небокраєм.
      Діти, правнуки, онуки
      матір проводжають.

      Горобина гірко плаче
      світу не вбачає,
      а життя таке терпляче
      квітне молочаєм.

      Промовляє колискові,
      котиться клубочком
      і плекає у любові
      донечок й синочків!

      27.02.2020р.










       
       





      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    70. Ревнивість
      Я уявляю струм від доторкання губ,
      мурах на блуднім тілі від блудливих пальців.
      О скільки, скільки, тих наяд, медових згуб,
      що загубилися в тобі, як голка в п'яльцях?

      Яке сильце плете метелику павук
      мені не скаже правди  польова ромашка.
      Упала райським яблучком до теплих рук,
      солодший плід не той, який зірвати важко.

      Сназі, так легко перетнути - Рубікон,
      хоча любов - ревнивиця, не  полігамна.
      Розчиниться ілюзії химерний сон,
      залишиться у серці - невигойна рана.

      Коханий, не шукай заміну словесам,
      що ніжно жебонять в моїй душі так само,
      як у твоїй - живим струмком. Ти бачиш сам -
      один до одного прикуті небесами.

      25.02.2020р.



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    71. Пересічна
      Пастельні губи і мазок рум'янцю,
      під макіяжем недосип щоденний.
      Так пильно не дивися незнайомцю...
      в метро на пересічну щемно...темно.

      Оскаженілий протяг на зупинках
      закутує у шарф людські обличчя.
      То не прекрасна леді, просто жінка,
      що в'яже вузлики зі слів на спицях.

      Саджає за парканом матіолу
      і на Великдень випікає  паску,
      вивозить на колясці матір кволу
      поглянути на сонця Божу ласку.

      Годує голубів зацвілим хлібом,
      і безпритульних кішок чим прийдеться.
      Тамує жар чужий холодним снігом,
      і прикладає папороть до серця.

      Тримає на горищі домовину
      з соснових дощок на старенькій дачі.
      Не зазирай у очі темно-сині,
      блакитної душі там не побачиш.

      24.02.2020р



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    72. Метелики
      Без тебе дні журливі у мінорі,
      з тобою день - казкова дивина.
      Гортаю сторінки своєї долі -
      дурману опалима купина.

      Приймала за любов і погляд хтивий,
      і божевілля пристрасті, утім,
      лише тепер я відчуваю, милий,
      як солодко у щасті золотім

      знов пурхати, пірнати у смарагди -
      грайливої веселки кольори,
      усотувати втіхи зорепади
      із пазухи травневої пори.

      Наповнювати вільхою легені,
      сердечка щемні - подихом ночей.
      В палітрі голубій, м'ятно зеленій
      плескатися у озері очей.

      І володіти всесвітом  твоєї
      душі, метелику яскравий мій.
      Ми два крила планети однієї
      у чашечці тюльпанових надій.

      23.02.2020р.



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    73. Бог не прощає смертної вини
      Війна скінчиться, вбивце, у полон
      здасися, не радій що снайпер схибив.
      У кожного є свій армагеддон,
      здеруть і шкіру, як луску із риби.

      Розплата, супостате, б'є в набат,
      настане черга скинути забрало.
      На цвинтарі - прокляття, сльози втрат ,
      для домовин нових погостів мало.

      Бог не прощає смертної вини,
      вже гільйотину буревій полоще.
      Твій прийде час знімати ордени,
      ковтати хлипи каяття на площі.

      Кривавої душі, страховище війни
      не вдасться оправдати  в потойбіччі.
      За Україну ти воістину
      горітимеш в геєні пекла вічно.
      Бог не прощає смертної вини!

      18.02.2020р.



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 6

    74. П'яна вишня
      Без тепла у травні втішно -
      плоду не рости.
      Як смаку не знаєш вишні, 
      то і не кортить.
      Скільки вишняку довкола
      зваблює вуста.
      Кисло, солодко, розколеш -
      кісточка пуста.
      Спробував - п'янка дозріла,
      сумнів поборов.
      Вишивав на шовку тіла
      хрестиком любов,
      гладдю почуття багряні -
      плетиво мереж,
      а на вишньому коханні
      ти поставив - хрест.

      19.02.2020р.






      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    75. Я тебе люблю
      Ішла до тебе все життя крізь сон,
      пустельну спеку, зливу, хуртовину,
      щоб мрію відшукати голубину
      із пліч огуди скинути хітон,
      серцями тріпотіти в унісон.

      На станції осіньої пори,
      в казкову таїну білет придбала.
      На денці кришталевого бокала
      перлина щастя ніжністю зорить,
      пригублюю і котиться з гори

      у озеро душі, блаженства чар,
      шампанським піниться, шумить у скронях.
      Перед очима миготять вагони...
      вантажиться дорожній інвентар.
      Колеса  стукотять... Orevoir*!

      Мій потяг відправляється і я
      рушаю в подорож завдовжки в рОки.
      Де править всесвітом  її високість -
      Любов!  Де хвилі срібна течія
      плекає на губах твоє ім'я.

      Малиновий букетик хризантем,
      за обрієм незвідане, незнане.
      До тебе ніби вперше і останнє
      на крилах мчу в омріяний едем.
      Люблю... люблю...
      je t'aime...je t'aime, je t'aime...**.

      оrevoir* - допобачення!
      je t'aime** -  я люблю тебе

      16.02.2020р.



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    76. Охиза
      В хуртовинову ніч,
      напростець,
      в чистім полі
      не видно дороги.
      Снігокрутиця,
      хай йому грець,
      крутить білому
      оленю роги.
      Ледве стримує
      віжки, дарма -
      сила духу охиз -
      центробіжна.
      Цій білявці,
      так личить зима,
      і хутрянка з песця
      білосніжна.
      Із небесних
      завій снігових,
      божевільною мчить
      на ґринджолах.
      Стогін, видих,
      прискорений вдих
      зі свавільним
      шаленством по колу.
      Світу на перекір
      заметіль -
      алебастрова шкіра
      обличчя.
      Холод смерті,
      агонії біль -
      не дивися
      хурделиці в вічі!
      13.02.2020р.




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    77. Печериця
      Ніколи не буде пручатися злу,
      із власним терпінням боротись.
      Небажаним гостем на світськім балу
      фальшиві не чутиме ноти.

      Посеред дубини, муслінових злив
      без янгола на передпліччі,
      жила, як уміла, ніхто не навчив
      дивитися сонцю у вічі.
      Без ласки тепла, крил потужних орла -
      забувши жіночу природу,
      грибницею в землю родючу вросла,
      і неба не бачила зроду.
      Не чула пташиних пісень і джмелів,
      всі будні, як чорна пір'їна,
      й ніхто не здогадувався на землі,
      що в неї - душа солов'їна.
      Що мрії щоночі пряде голубі,
      сплітає з надій - колискові.
      Бреде непохитно, крізь сльози і біль,
      тунелем до світла й любові.

      12.02.2020р



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    78. Віддаляємся
      Віддаляємся, зрада,
      ще страшніше ножа.
      Краще болісна правда,
      ніж чудова олжа.

      Я усе розумію,
      що було, те було,
      і спокусливе тіло,
      і гладеньке чоло.

      І можливо, те знає,
      чим не відаю я,
      заблукав темним гаєм,
      пив гріхи з кришталя,

      гладив русе волосся,
      серед затишку трав.
      Чи мені те здалося?
      Ранні яблука рвав,

      доторкався губами
      соковитих грудей.
      Юність мчить за роками,
      зрілість п'є молоде,

      тривіальне, богемне
      з золотого ковша -
      вабить зір діадема,
      не блискуча душа.

      Та, як щезне в Лоліти
      ластовиння рябе,
      а чи буде любити
      завше тільки тебе?

      Доглядати, як січень
      скроні літ посріблить?
      Лебедіть хочеш вічно -
      бережи щастя мить!

      11.02.2020р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    79. Душею назовні

      Місяць - зримий пейзаж Фаберже,
      чорна "Мазда" чекає за рогом.
      Ти іще не спіткнулась, а вже 
      тисне серце ядуча тривога.

      Сніг іскриться, безе  хрумкотить
      на підошвах слизьких ботильйонів*.
      Перед тишею небо щомить
      вивертає душею назовні.

      Повернути назад сил нема,
      йти вперед не пускають вагання.
      Зупинилась... Зима крадькома
      замітає сліди... Не остання...

      Скільки тої сунички тобі
      із минулих закрУток у студень.
      М'яко стелить любов далебі,
      п'янко, зоряно, світ не засудить.

      Чистий аркуш на білім снігу
      і червона троянда кохання.
      Крутить віхола долю в дугу,
      все майбутнє під знаком питання.

      Місяць - зримий, пейзаж Фаберже,
      в чорну "Mазду" сідаєш за рогом.
      Ти іще не спіткнулась, а вже
      тисне серце ядуча тривога.

      * ботильйони - короткі чобітки
      10.02.2020.



       






       



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    80. Зима не зимна
      Смеркло швидко,
      цьогоріч -
      зима не зимна,
      на узбіччі
      тротуару
      мерзне крига.
      Клякнуть руки,
      кров холоне
      у судинах,
      а в душі
      опісля холоду -
      відлига.

      Всі образи
      потонули
      в ополонці
      голубих очей,
      студеньці
      крижаному.
      Дочекаємось
      бузку, 
      живиці сонця,
      надвечір'я
      соковитого
      Ренклоду.

      То, напевно,
      я надумала
      причину,
      божевільних
      образів
      глуху  безвихідь.
      Угорі смакує
      дольку апельсина,
      золоте драже -
      ніч.
      Дивно,
      надто тихо.

      Грудка снігу
      білого
      у серця лунці.
      Закружляли
      хуртовинові
      цикути.
      Тануть на губах
      сніжинки
      від цілунків,
      легко втратити
      і важко -
      повернути.

      08.02.2020р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    81. Діагноз
      В МСЕК прийшов мужчина славний,
      заявив, що хворий вщент.

      - Сподіваєтесь Ви марно,
      бо не наш Ви пацієнт.
      Цілі руки, нирки, ноги,
      мізки теж, чудовий зір.
      Ми не бачимо знемоги,
      зовні точно - Річард Гір.
      В нормі серце і печінка,

      (чоловік раптово зблід).

      - То чому ж говорить жінка,
      що у ліжку - "інвалід?"
      07.02.2020р



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    82. Прощення
      Що ти важиш для мене збагнула відрадно,
      як тікала підлога з-під ніг від одчаю.
      Ненароком котилась сльоза безпорадна.
      Ображаюсь, й на цей раз, тобі вибачаю.

      За проникливий погляд і теплі долоні,
      за терпіння, уміння рішати проблеми,
      непривабливу правду, пульсацію в лоні
      незрадливого серця до ніжності щему.

      Я дарую тобі дратівливість, ревнивість,
      незважаю на те, що не поряд у будні.
      Водограй розділити з дощем неможливо,
      уявити без тебе минуле...майбутнє...

      Я  спроможна пробачити все поки любиш,
      колисаєш на гойдалці мрії  лілові.
      Поки тужиш за мною і вірити будеш
      перед смертною карою кожному слову.

      Не буває без диму вогню часоплину,
      без болючих розлук - емоційних побачень.
      Тож, коли на світанку тебе я покину,
      то надіюсь й мені  цю провину пробачиш.

      06.02.2020р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    83. Брудна порада
      Бабця плаче, що нема
      чим за газ платити.
      її пенсії - катма,
      як надалі жити?
      Депутат про ДніпроГЕС,
      знов лапшу на вуха.
      Радить бабці: "В тебе пес
      у дворі, тож слухай.
      Продавай Дружка, й сплати
      всі борги державі".
      Каже бабця : "То купи,
      він сліпий, кульгавий.
      Бо водила на село
      думала продати,
      люди кажуть, що було -
      винесли із хати
      за опалення і газ
      і гарячу воду.
      Щоб напав собачий сказ
      на катів народу!
      Знаємо таких давно,
      що  лиш травлять байки.
      Хай своє продасть лайно
      і своєї лайки!"
      04.02.2020р.





      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    84. Запам'ятай мене такою...
      Запам'ятай мене такою,
      коли щасливою убрід
      ішла медвяною порою,
      на узбережжі танув слід
      від босих ніг в піску сипучім.
      Як в неозорі спориші
      шугала ластівкою з кручі
      плекати вогняні дощі.
      Успішним заздрять, недолугих
      презирством б'ють, а я така
      малопомітна квітка в лузі,
      чи мо, зірве чиясь рука,
      а чи розтопче кінь копитом
      байдуже, мов чужі жалі,
      за те, що так несамовито
      ховаю душу в ковилі.

      03.02.2020р.





























      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    85. Кохана, Муза і поет
      Цілу ніч не спав поет
      вірш писав старанно,
      щоб розчулений сонет
      зворушив кохану.

      Мучився, редагував ,
      рвав папір на слові,
      і душевнно дарував
      почуття любові.
      Швидко бігало перо,
      не відволікався,
      а коханій, як назло,
      закортіло щастя.
      Написала  кілька слів:
      "Ти мене ще, любиш?"
      Враз поет позеленів,
      став сердитим, грубим:

      Відписав їй: "Не пиши
      дурощі Наташо,
      і за горло не души,
      заважаєш нащо?
      Перебила, як завжди
      думку полум'яну.
      В мене Муза, а ти йди..."
      І послав у баню...

      А коли натхненному
      закортіло любки,
      подзвонив, а та йому
      показала зубки.
      Я у бані з обома,
      тож закрили тему.
      А ти Музу обіймай
      і пиши поему!

      29.01.2020р.





      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    86. Недосяжна
      Не діждешся вогненної страти,
      хоч багаття горить - не чаклунка.
      І в обіймах гидких воскресати
      не дано мені - прах у стосунках.

      Недосяжна, як зірка, що світить
      та душі не зігріє і тіла.
      Вже давно наше макове літо
      відшуміло, опало, зітліло.

      Он драбина у небо нетлінна,
      кожна сходинка - вигини долі.
      Не побачиш тієї вершини,
      до якої пластуєш поволі.

      Стуку серця  не чув під рукою,
      не дивився у очі мінливі.
      Ми такі неподібні з тобою,
      ні яси, ні сльози в перспективі.

      31.01.2020р




      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    87. Пручатися долі
      У парку горобчиків щебет,
      зернини і руки бліді.
      Жахливо, мій Боже, без тебе
      дивитися в очі біді,

      пручатися долі. Це пташка
      нічого не сіє, не жне,
      і Ти їй даєш. Людям важко
      надіятись - лихо мине.

      Я сильна була і спесива,
      ховала в подушку сльозу.
      Та жевжик* цвірінькає дивно,
      віщує, напевно, грозу.

      Збираються хмари до купи,
      зашторили сонячні дні.
      Так близько душі до розпуки
      іще не бувало мені.

      Літа гонить вітер по колу,
      немов каруселі пусті.
      А я ж не боялась ніколи
      танталових мук і хрестів.

      Ще березень згубить невдовзі
      у пролісках сиву журу...
      Годую птахів по дорозі...
      Надіюся... Вірю... Живу!

      *Жевжик - горобець
      28.01.2020р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    88. Не спиться
      Чом не спиться?  Свинцеві повіки
      не стуляє роз'ятрений біль.
      Світе Божий, знайди мені ліки
      від страждань і тривких божевіль.

      Загортаю у смуток рамена,
      колисаю сльозу в сповитках.
      В оксамитовім небі щоденно
      губить пір'я вороняче  птах.

      Ніч зализує кішкою рани,
      наодинці в імлі мовчазній.
      Хто не падав у прірву снігами
      той не знає, як грузнути в ній.

      Час настане збирати каміння,
      сповідати гріхи вочевидь.
      За межею мого розуміння
      світлі душі сортує блакить.
      27.01.2020р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    89. Мелодія дощу
      По мокрім щебеню, і що ж,
      ніч на пуантах йде незграбно.
      Та цебенить в бляшанці дощ,
      танцює у степовках* танго
      із кастаньєтами в руках
      на оцинкованій покрівлі,
      так патетично, з серцем в такт.
      Паливода в пелюстях лілій
      шепоче мантри , світе, цить...
      то скрапує сльоза на віях -
      не все те срібло, що блищить,
      не всяка пісня душу гріє.

      *Степовки - взуття для танців.



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    90. Соловей
      На повні груди соловей співав,
      лилися трелі у саду веснянім.
      Цвіли дерева і плескався став
      в сусальнім піднебеснім Божім храмі.

      Птах умлівав у росах золотих
      і захлинався в білих абрикосах.
      Аж вітер в запашній леваді стих,
      заслухавшись пташиним суголоссям.

      І серед тенорових голосів
      вона почула той, що вразив лунко.
      Мелодією дивною засів
      на денці серця чуйним поцілунком.

      Зворушливо у затишку гілля
      в чуттєвій пісні соловейко танув,
      і чарівною флейтою здаля
      затьохкав ніжно, спокусив кохану.

      Кружляв навколо неї і гніздо
      зладнавши у дуплі старої груші,
      затріпотів у верхній ноті «До» -
      любов єднала солов'їні душі.

      Вже пір'ячко стелив для пташенят,
      шалено щебетав від щастя зрання,
      та несподівано ударив град
      пошкодивши крило його коханій.

      Поранена  упала серед трав,
      злетіти не могла  хоча б на гілку.
      А соловейко іншій вже співав,
      настроював горляночку - сопілку.

      Птах умлівав у росах золотих
      і захлинався в білих абрикосах.
      Аж вітер в запашній леваді стих
      заслухавшись пташинним суголоссям.

      25.01.2020р.



      Коментарі (18)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    91. Лелека
      У блакиті лелека білий
      світлу стежку шукає в рай.
      Наболіло і відболіло.
      На все воля... Нехай, нехай.

      В низині мапа долі степом,
      річка злетів, багно падінь,
      сітка чорних доріг. Лелекам -
      уготована голубінь.

      Птах занурюється в нетлінно
      льоноцвітно- безмежну шаль.
      Пахне зливою вітром, сіном,
      синьоока його душа.

      Що тілесне - вода і простір
      з плоті сонця, землі, роси.
      Для пір'їни Бог на погості
      не встановлює терези.

      Та пташина душа у висі
      розчинилася за селом.
      В серці помисли, мрії чисті,
      ніби янгол майнув крилом.

      Над землею летить хуртеча
      білосніжного пір'я цвіт.
      Безгріховна душа лелеча
      огортає любов'ю світ.

      У блакиті лелека білий
      світлу стежку шукає в рай.
      Наболіло і відболіло.
      На все воля... Літай, літай!
      2017 - 2019р



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    92. Сонечку
      Все буде добре, любий, чуєш?
      І навіть краще, ніж колись.
      Мені тебе завжди бракує.
      Погляну в неосяжну вись,
      там сизі голуби літають,
      крильми голублять небозвід.
      Я так далеко, від одчаю
      й так близько до твоїх воріт.
      На роздоріжжі сподівання,
      не на порозі самоти.
      Шлях вкаже Бог і зірка рання,
      що світить зоряно, як  ти!
      17.01.2020р



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    93. Чайка
      Нащо, Чайко, втрачаєш волосся,
      мов останню надію на завтра.
      Скільки спити тобі довелося
      трунку відчаю, пір'я не варта.

      Доля терен, жаливу стелила,
      самий рідний топив у  багнюці,
      упивались голками чорнила
      в душу, й досі уколи болючі.

      Шторм кидав на обтесані скелі,
      не було і за що зачепитись.
      Неба жорна усе перемелють,
      і біду, наче маки у житі.

      Я  упевнена, сонце жагуче
      зійде саме для тебе в ту пору,
      коли ти оминатимеш кручі
      і скидатимеш смуток у море.

      І на крилах надії нестимеш
      непохитної віри перлини.
      Б'ється серце палке пілігрима
      в кожній вільній, безстрашній пташині.

      17.01.2020р.








      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    94. Свинцевий
      Збирають думи кучугури
      свинцевих хмар холодну тугу.
      Судомить серце, струм зажури
      у венах збільшує напругу.

      І черв'ячок свердлить віднині,
      горіх волоський мозку - думка.
      А після мрії голубині
      сльозу стирають наче гумка.

      Подумаю про біль пізніше,
      можливо, завтра сліпо, зримо,
      мій не написаний ще, вірше,
      моя невисловлена, римо.

      Мій келих шумного дурману,
      солодкий сон, гірка Еспресо,
      глибока музика органна -
      з тобою затишно, небесно.

      17.01.2020р.

       






      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    95. Не бачу...
      Я не бачу тебе коло себе
      ні сьогодні, ні завтра, ні після.
      Мабуть, я - не твоя вічна Геба,
      певно ти - не моя більше пісня.

      Не буває двох сонечок в небі,
      двох любовей в душі не буває.
      Я та річка, що рве дужі греблі,
      я та зірка, що всесвіт гойдає.
      15.01.12р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    96. Зневіра
      Нікому не віриш - дивився у вічі -
      зрадливі,  лукаві. Мені  довіряєш?
      Петро від Христа відцурався вже тричі:
      "Його я не знаю... Не знаю... Не знаю!"

      Бувають брудними вовки і ягнята.
      Чи дійсно відмиємо душі потому?
      Лайном не можливо когось обілляти,
      щоб не забруднитися ним же  самому.

      Ти душу відкриєш, щоб біль відпустити,
      а хтось туди плюне і знов покепкує.
      То другу підставиш щоку, чи кредити
      свої роздаватимеш ворогу  всує?

      Чи будеш боротися із вітряками
      і сіяти помсту на зібраних вжитках?
      Подумай утричі, а що ж буде з нами,
      як втратиш останню надію! Як жити?
      14.01.2020р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    97. Залицяльник
      Сватав сивий дідуган
      кучеряву Надю.
      - Йди за мене, хоч не пан
      у Верховній Раді,

      але маю бугая,
      корову, теличку,
      ферма за селом - моя,
      дім, город, тепличка.

      Вівціі, кури у хліві,
      кози, поросята.
      Гарно, добре на селі -
      будеш працювати.

       Надя каже:
      "Ще чого,
      що я вам - кобила?
      Я працюю раз в Різдво
      і то, як є сила".
       
      - Хоч не молодий я пан,
      ти ж бо серцю люба,
      потримаюся за стан,
      як не вріжу дуба.

       - Ой, тримались вже до вас
      і за стан й не тільки.
      Кажуть люди, що й на квас
      не дасте копійки.

      - Ще одне я поясню,
      прояви турботу,
      може, і мою матню
      випереш в суботу?

      - Вам не прачка, попрошу
      вийти, діду, з хати.
      Я білизни не ношу,
      щоб й собі не прати.
      12.01.2020р.



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    98. Прощання з першим коханням
      Троянди у вазі рожева і біла -
      обидві прекрасні, пахучі, яскраві.
      Цнотлива - соромилась і лебеділа,
      рожева - шарілась в любовній заграві.
      Тулилась до білої та відхилялась,
      голівку клонила в зажурі печальній.
      Те перше кохання розквітло, не в'яло -
      пелюстям в душі, натюрмортом у спальні.
      10.01.2020р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    99. Вітрильний
      Це все, що Ти приготував для мене, Боже, на землі?
      Відразу,  залпом випила життя, не схаменулась.
      Іржавіють у тихій бухті на причалі кораблі,
      мовчать мотори, щогли, ринди*, зачохлили дула.

      Довірилась Іуді, а солону кров пила з Христа.
      Шукала щастя ластовиння у очах дитячих,
      наздоганяла човен мрій, тікала хвилею мета
      все далі у відкритий океан дельфіном наче.

      Вітрила пурпурові час від часу нищить лютий шторм,
      біль навантажень не витримують старі канати.
      Зірвуся в синє море з якорів замулених опор,
      чи смерть на дні знайти, чи свіжий вітер наздогнати!?

      *ринда - корабельний дзвін
      10.01.2020р.


       



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    100. Новорічний
      Як, душе ти моя, без мене, як?
      Все добре, чи приймаєш депресанти?
      Шампанське відкорковуй і коньяк,
      загадуєм бажання... Б'ють куранти!

      Все обновилося в казкову мить,
      ми над лісами в білій колісниці.
      Кінь в яблуках по небу риссю мчить,
      із-під копит ясна зоря іскриться

      деінде крізь розкришене безе
      Чумацького шляху в сузір'ї Діви.
      До світла долі жереб привезе...
      Лети, Пегасе, тут немає прірви!




      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    101. Кутюр'є
      Онук, що у столиці модний кутюр'є,
      приїхав у село провідать прабабусю.
      Старенька - глухувата, їсти подає,
      розпитує про справи, хоче бути в курсі.

      І він розповідає: "Падаю із ніг,
      зірки дістали, чорнороті папараці".
      А бабця думає, не приїздив торік,
      під небом ночував, робили операції.

      Дизайнер з апетитом уплітає борщ.
      Зажурено бабуся дивиться на дреди,
      на бороду кудлату - точно правнук бомж,
      подерті джинси і на голу ногу - кеди.

      Сльозу пустила, як зібравсь в дорогу гість
      сказала: "Залишайсь, не випущу із хати!
      Ось дідові шкарпетки, одягай, не бійсь,
      знімай штани, швиденько залатаю лати".

      2018р.



      Коментарі (13)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    102. Дуремар
      Вона була мудрішою за ту,
      з якою зустрічався у неділю.
      Добрішою за щиру простоту,
      що при надії - пестила надію.
      Гарнішою за чарівну куму,
      світлішою за багатьох білявок.
      Та він весь час їй зраджував тому,
      що не могла терпіти чорних п'явок.

      5.01.2020р.



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    103. Веремія
      У країні - чума, 
      віри, сонця нема,
      б'юсь у кліті
      пташам безголосим
      об ґратину стальну,
      голубу сивину
      заплітає журба
      у волосся.

      Надломилася вже,
      день під корінь стриже,
      ніч нашіптує
      мантри сакральні.
      Веремія в душі,
      розповзлися вужі
      непокорою
      у сповідальні.

      У сльоті самоти
      небо із висоти
      миє ноги
      дзвіницям і людям.
      Розболілись рубці,
      правда у кулаці,
      дужче бий -
      переможців не судять.

      1.01.2020р
















      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    104. Від любові оживає все
      Бережи, коханий,  від біди,
      Від сторонніх поглядів і фальші.
      Ти для мене соловей найкращий,
      тож співай, для нас цвітуть сади!

      Хочу сяяти для тебе я,
      дарувати запахи медові.
      Від любові ожива земля,
      квітне все навколо від любові.

      І роса додолу не впаде,
      і не визріють травневі луки.
      Від любові оживають звуки
      і кружляє сонце па-де-де.

      Тягнеться до ясеня сосна,
      Джміль до оксамитової бджілки.
      Бо любов, як пісня осяйна
      огортає ніжністю сопілки.

      Почуття дарують небеса
      кожному, хто вірить у це диво.
      Щоб жилося сонячно, щасливо,
      погляд у любові воскресав.

      Океани мрій в собі знайшов,
      подихами повнились вітрила.
      Про безмежну зоряну любов
      серце із душею говорило.

      30.12.2019р








      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    105. Містерія
      Ви не подумайте про те,
      що я спесива.
      Моє життя таке просте,
      як сонце й злива,
      непередбачене, складне,
      нетривіальне -
      я позувала ще Моне
      в його вітальні.
      І танцювала полонез
      на балі в Відні,
      несла за Господом свій хрест,
      і трумни* рідних.
      Від осуду і дорікань
      ховала тіло,
      (чорнильних ще татуювань
      слізьми не змила).
      А на порозі чужини
      мішок містерій,
      хтось наумисно відчинив
      до раю двері.
      В калюжі зоряний декор
      душа малює.
      Йду на червоний світлофор
      і Алілуя.

      трумна* - домовина

      29.12.2019р



      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    106. Не буди лихо
      Із суботи на неділю,
      Вовка мучило похмілля.
      І проспався б до обіду,
      як би Заєць не провідав,
      не приніс, як то годиться,
      хворому опохмелиться.
      Цілий день пили без свідків, 
      а під ранок до сусідки
      подалися, щоб Лисиця
      теж дала опохмелиться.
      Розійшлись би друзі миром,
      якби Вовк не був ревнивим.
      Куций вдарив по Шекспіру
      й сірий взявся за сокиру.
      Добре в Зайця спритні ноги -
      не діждався б допомоги.
      Та відтоді кілька років
      ходить бідний косоокий.

      Про мораль скажу вам тихо.
      Краще не будити лихо...

      2016р.





      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    107. Довіряй
      Не бійся, довіряй, і буде все гаразд.
      І кінь спіткнеться враз не кажучи про жінку.
      Спокус в житті багато швидкоплинних зрад -
      оса нектари п'є із яблука й барвінку.

      А ти мене, ласкавий, чуйно обійми,
      повіки тріпотять від щемної любові.
      Краса вражає всіх,  немає втім вини,
      та зводять з розуму не очі волошкові.

      Потонеш в них навіки - випливеш, колись,
      сама у них не раз топила душу з горя.
      Лише на мить зірниці десь пересіклись,
      але гроза скінчилася і стихло море.

      Від заздрощів, оман - зірви чортополох,
      цвітінням синім радує колючка пізня.
      У нас з тобою не життя одне на двох,
      одна душа і серце, й лебедина пісня.

      25.12.2019р.





       



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    108. Навиворіт
      Навиворіт вже вивертали, бач
      в душі є виразки, вузли, рубці червлені,
      роз'ятрені вавки, засмічені легені
      ментоловим туманом - пил невдач.

      Переплавляли з криці на ножі,
      цвяхи, гайки - іржавіли, тупились швидко.
      І скручували у тугий клубок, як нитку,
      пекли різдвяні пряники, коржі.

      Пиляли з дерева на гріб жаский -
      не вийшло з того зиску, зіпсували пили.
      Зі глини, воску вже ліпили - не зліпили,
      Я з кришталЮ, дивися, не розбий.
      23.12.2019р.





      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    109. Я з минулим була б...
      Я з минулим була б задивляючись в очі, можливо,
      розіллявшись рікою над тихою заводдю мрій.
      Опадавши цнотливим пелюстям на  серце зрадливе,
      та насправді не зміг, синьооких небес - водолій,
      у мені проростати лозою, гранатом цукровим,
      розбудити думками, у віщі приходити  сни.
      Зовсім інший герой мою душу збентежив раптово,
      відшукавши засніжені проліски - диво весни.
      Хто б подумати зміг, що я буду літати до нього
      на обпалених крилах долати завій рубежі.
      Як гарячий глінтвейн, пити дихання трунку хмільного,
      непритомніти в морі любові на  стислій межі.
      19.12.2019р.



       

       



       



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    110. Сплін
      Світань не поспішала розтуляти очі зранку.
      Із торф'яної далі нишком пробирався сніг.
      Невимушено гралися зі світом у мовчанку,
      ні букви, білою землею сплін нудьги поліг.
      Хотілося йому чимало розказати правди,
      і вимовити наостанок ті слова прості.
      Застрягли у горлянці, десь на денці серця падав
      холодний сніг, важка хода, сльота похмурості.
      Рапідом в пам'яті полискували каруселі
      люмінесцентних спалахів комічний водевіль.
      Не скрапувала музика з смичка віолончелі
      сльозиною, більш не проймав цей чорнобілий фільм.

      12.12.2019р.



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    111. Презентація книги
      Дорогі друзі, всіх запрошую на презентацію моєї нової книги, "Долю пишуть небеса", яка відбудеться 14 грудня о 15,00 у Національній Спілці письменників, вул. Банкова 2.
      Рада Вас буду бачити, бо хто ж, як не Ви були поряд зі мною усі ці десять років перебування на сайті Поетичні майстерні. Від Вас отримувала і слушні поради, і підтримку. Особлива подяка головному редактору - Володимиру Ляшкевичу, Ярославу Чорногузу, Юрію Лазірку, Любові Бенедишин, Світлані Майї Залізняк, Івану Редчицю, Олександру Сушку, Серго Сокольнику, Миколі Соболю, Олександру Христенку, Ігорю Шосі, Івану Потьомкіну, Юрію Сидоріву і багатьом іншим за не байдужість та допомогу. Всіх дуже люблю, обіймаю, чекаю на зустріч!



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    112. Сьогодні

      Сьогодні я до тебе не прийду,
      щоб поглядом роз'ятрювати ватру
      твоїх ілюзій, може, післязавтра,
      коли  притрусить сніг в яснім саду
      минулих спогадів гербери,
      заблудишся у лабіринтах фраз,
      що трепетно на вушко шепотіла, 
      забудеш запахи терпкого тіла,
      і вигинів огранений алмаз
      звабливо-чорної пантери.
      Заради мене витреш ті вуста,
      що обпікали полум'ям бажання,
      несли жагу на лірах сподівання
      до тих висот, що снігом обліта
      на дум сумних колючий терен.
      Тоді лише з'явлюсь на ратуші,
      як намалюєш  слів меридіани
      зворушливих і небеса рахманні
      на білосніжнім аркуші душі,
      стежину зоряних містерій.

      3.12.2019







       



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    113. Бережіть те, що є
      Вірте в  Бога і правду
      і дасте собі раду,
      запалайте Свічадом
      для любові, добра.

      Прийде смерть- не спитає,
      чи готові до раю,
      кожен лист опадає,
      як приходить пора.

      Поки марите світом
      будьте щирі, як діти,
      щоб на крилах злетіти,
      нищіть думи сумні.

      Хрест несіть від порога,
      буде важка дорога
      не питайте у Бога
      і за що це мені?

      Всіх навчіться прощати,
      день новий уквітчати,
      не кидати за ґрати
      вільне серце своє.

      Не існуйте понуро,
      не картайте минуле,
      не гадайте, що буде -
      бережіть те, що є.


      27.11.2019


















      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    114. В могилу закопай
      Над річкою старе село узліссям,
      гриби, чорниці і садів розмай.
      Та у тридцяті роки над поліссям
      пронісся смерч -"В могилу закопай".

      У кожній хаті голод нищив душі -
      ні соняха, ні крихти на столі.
      Лемішка з бур'янів, злиденські воші,
      гнилля колгоспне в зораній ріллі.

      Марія з лежака ледь піднялася,
      (у хаті, як в могилі, мертвий дух)
      і кинулась до ліжка. Її Вася
      спав праведно, вощаний, вже задуб.

      Взяла маля на руки, щоб зігріти,
      поцілувала, глянула на піч,
      чи ще ворушаться опухлі діти -
      Ганнуся, Зоя... Тиша усебіч.

      Не вистачало сили заридати
      і битись головою об стіну.
      Ще й тижня не пройшло, як вмерла мати
      й поклала чоловіка у труну.

      Як вижити, куди подітись, Боже?
      Де заробити бідній на харчі.
      Не вкрасти і продатися не може,
      ні взятися за вила й рогачі.

      Безвольна, квола, тільки шкіра й кості.
      Минула двір, обніжкою бреде.
      А тут сусідка запросила в гості
      прикласти немовлятко до грудей,

      її померло, може, дасть поїсти
      із милости? Того ніхто не знав.
      Брат, чоловік - колишні трактористи,
      на цвинтарі. Сама скоцюрблена,

      нечесана сусідка, мов причинна,
      налиті кров'ю очі на лиці.
      І пригощає, це моя дитина -
      маленький пальчик бачте в холодці...

      Марія, бігла із тієї хати,
      ковтаючи сльозу немов горох,
      на кладовище сина поховати.
      Отямилась... і виживе, дасть Бог.

      26.11.2019р.





      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    115. Причина
      Шляхетний і талановитий -
      з життя найкраще ти береш.
      Та не спроможний  розділити
      на трьох кохання, й серце теж.

      Одна - причина лебедина,
      затьмарила усі жалі,
      а інша - золота зернина,
      тримає міцно на землі.

      Планиди спогади минулі,
      колиска сина, оберіг.
      Словесних війн вразливі кулі -
      червоним снігом на поріг.

      Пів неба і ланцюг неволі,
      спокуса, вишитий рушник.
      Пече жариною в юдолі
      гірка печаль, до неї звик.

      Не полігамний, не нахаба,
      та обілитися повік,
      ураз відмовившись від зваби,
      таки не зміг, ніхто б не зміг.

      Її зіниці - поволока,
      хвиляста зачіска руда,
      мов океан душа  глибока -
      пречиста, спрагла, як вода.

      Очікував на біль розпуки
      та кожен раз в його житло
      приходила і клала руку
      вона, як мати, на чоло.





      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    116. Омела
      Смарагдова, розкішна омела -
      душа у душу з в'язом пелехатим.
      Корінням у його кору вросла,
      щоб разом сонце з висоти плекати.

      Їй так пасує осінь золота -
      руді, червоні кольори, гарячі.
      Та стелиться землею самота,
      за мертвим деревом ніхто не плаче.

      Птахів у гніздах-муляжах нема,
      мінорні бутафорії пейзажу.
      Невдовзі розгуляється зима,
      за обрієм серветки білі  в'яже. 

      З сифонів небо висіває  хлющ,
      тріпає тугу вітер на узліссі.
      Приймає білий в'яз холодний душ,
      ледь видно крізь туманові завіси.

      Із року в рік палітра не нова,
      давно вже звикла омела до зливи.
      Та паморочиться ще голова
      від вірного кохання. Неможливо!

      Не віриться, пліч-о-пліч з ним була,
      а не зігріла серця крижаного.
      Любила дуже в'яза омела,
      та кожен божий день пила кров з нього.

       



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    117. Невідворотне
      Мені ти будеш телефонувати,
      як розчинюся в небесах навічно
      і слати повідомлення із чату
      в німе невідворотне потойбіччя.
      В скорботний день народження, як завше,
      могилу прикрашати білоцвітом,
      на самоті пригадувати наше
      короткочасне пелюсткове літо.
      Молитися, запалювати свічі
      і спогади плекати найдорожчі.
      Та поки обертає землю вічність -
      люби мене і обіймай щоночі.

      14.11.2019







      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    118. Хоч ти не йди
      Ще раз примусив день грачину зграю
      для нас на біс зіграти водевіль.
      Хоч ти не йди з мого життя благаю
      у літо з листопаду заметіль.

      Не залишай мені лише на згадку
      гербарію словесний фоліант.
      Укотре розпочнемо все спочатку -
      рапіри заховав час-секундант.

      Ми долею зурочені навічно.
      Жертовний камінь злетів потрясінь
      в собі несем таємно, і публічно
      у майбуття прекрасну далечінь.

      Вбираємо душею щастя звуки,
      мелодії осінній декупаж.
      Сердечних чакр пташині перегуки -
      в країну мрій незвіданий вояж.

      15.10.2019р







      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    119. Оксамитове тепло
      І навіщо людям пекло,
      коли поряд рай земний.
      За вікном, так швидко смеркло,
      провалився в чорторий
      день пустун, як не бувало.
      Був і щезнув у пітьмі,
      що йому не вистачало?
      Я ж босоніж по стерні,
      скинувши тісні сандалі,
      враз пірнула в небосніг.
      Там за обрієм все далі
      кучугури снів моїх,
      мрій рожевих колісниця,
      скринька щастя під замком.
      Ллється, пінкою іскриться
      шлях чумацький  молоком.
      Вимережує сузі'я
      повний місяць-пілігрим
      Діви, Овна, Водолія,
      сухозлотом чарівним.
      Огортаюся блаженно
      в оксамитове тепло
      і струмить душа у венах
      життєдайним джерелом.

      13.11.2019








      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    120. Вибирай
      А чи варто з тим дружити,
      хто ножа стромляє в спину.
      Друг не той, що оковиту
      наливає в чорну днину.

      Не дратуйся, май терпіння,
      не суди щоразу інших.
      Нащо кидатись камінням,
      як ти сам великий грішник.

      Доклади зусиль чимало,
      як бажаєш жити сито.
      Пішки йти чи верхи чвалом,
      на коні чи під копитом.

      Той душею крижаніє,
      хто в собі не бачить вади.
      Хто кохає, той жаліє
      і під пострілом не зрадить.

      Таємниця сонцем стане -
      слово не сховаєш в хащах.
      Істина лікує рани,
      хоч олжа буває краща.

      За добро не жди подяки -
      благодать і пекло всюди.
      Є і люди, як собаки,
      і собаки, наче люди.

      2019р



      Коментарі (13)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    121. Тебе люблю
      Сьогодні я ще більше, ніж учора,
      тебе люблю, моє життя, люблю.
      Поглянь, коханий, ліхтаря опора
      з туману  ліпить бабу снігову.

      У Маріїнськім парку надвечір'ям
      гуляєм поміж стомлених алей.
      Сховала далеч золоте  сузір'я -
      парчеве віко жовтих орхідей.

      А за Дніпром виблискують крізь вечір
      багатоповерхівок вітражі.
      У кіптяві Лівобережжя  вежі -
      мого буття розмиті міражі.

      А далі міст кохання. Зупинися...
      Та не дивися в прірву з висоти.
      Колібрі в серці, у руках - жар-птиця,
      небесний поцілунок, я і ти.

      У ніжнім погляді лише покора,
      червінці осінь сипле скрипалю.
      Сьогодні, я ще більше ніж учора
      тебе люблю, моє життя, люблю!

      2019р









      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    122. Хочу душу розпізнати
      Фантастичні гіацинти
      уночі мара пряде.
      Я повинна знати з ким ти,
      в скільки прийдеш, зараз - де?

      Хочу душу розпізнати,
      про що мрієш, мислиш теж?
      Що тобі співала мати,
      чи Дніпро перепливеш?

      Зможеш дати на півлітру
      безпритульному хоч раз?
      І пручатись боривітру,
      чи піднятись на Парнас?

      Обпектися кропивою,
      і сп'яніти, як на гріх?
      Заридати над бідою
      наодиниці, чи при всіх?

      Що ти любиш більше всього -
      голубці, кіно, футбол?
      Чи говориш часто з Богом,
      носиш в сумці валідол?

      Хто лежить у тій могилі,
      що у полі за селом?
      Хто тебе щоночі, милий,
      напуває джерелом?

      Притуляється до серця,
      у руках життя несе.
      Хто тобі під ранок сниться -
      я, чи та, що знає все?
       
      2019р



      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    123. Загубилась
      Пливе по небу сірий пароплав,
      за обрієм збирає сни багрові.
      Змокрілий лисий клен  занудьгував,
      за теплотою в древнім місті Львові.

      Гойдає тишу небувалий сум,
      що навіває спогади туманні.
      Вдихає вечір амбровий  парфум
      розгубленої молодої пані.

      Стару бруківку поливає дощ,
      вітрисько пробирається під поли
      і липне листом до слизьких підошв,
      так не було їй холодно ніколи.

      Розкрила парасолі омела
      на срібному місточку небокраю.
      Та жінка-літо в осінь забрела
      і загубила там ключі від раю.
      2019р



      Коментарі (18)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    124. Я перестала улыбаться
      Я перестала улыбаться,
      писать стихи, любить людей.
      И как же мне с тоской растаться,
      не ожидать плохих вестей.

      Сменить слезу на утешенье,
      не кутать серце в листопад.
      Варить сливовое варенье,
      услады вкусный мармелад.

      Погладить кошку дворовую
      и унести к себе домой.
      Что совершалось в грешной суе,
      оставить за глухой стеной.

      Не искушать судьбу превратно,
      а дерзновенно, горячо,
      вернуть не молодость обратно,
      а все, что было в ней. Еще,

      забыть трагедии, печали,
      былых обид тяжелый крест,
      и на суденышке отчалить
      от берегов, где нет надежд.

      Где все постыло, обветшало,
      покрылось ржавчиной и тлёй.
      Где маяка нет и причала,
      что обогреет теплотой.

      Где мир предательства и фальши,
      ложь во спасение души.
      Отплыть от берега все дальше,
      в руках котенок, поспеши

      найти лугов, стада отрады,
      где море плещется у ног,
      где смерти нет, тебе все рады,
      и раздает улыбки Бог!



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    125. Ідеальний
      І ультрамаринові очі небес,
      і усмішка в нього медова.
      Прекрасна статура, новий мерседес,
      співуча, зворушлива мова.

      Не пив, не палив і не мав ворогів,
      парфуми, що з розуму зводять
      і руки майстерні, зробити умів,
      не тільки шашлик на природі.

      Та пес завше гавкав на нього і кіт
      у шафі ховавсь при нагоді.
      Я думала в душу проник любий гість.
      А ні,  з'ясувалося - злодій!

      2019р



      Коментарі (13)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    126. Та байдуже...
      Та байдУже мені  з ким ти будеш свій вік доживати,
      чи з тією, що крала тебе, чи з тобою пила.
      Розлила мертву воду на горе у батьківській хаті,
      коліжанкою* звалась - душею, мов чорна смола.
      Із тією, що потайки ставила свічі у храмі,
      чи лукаво блаженною звала мене повсякчас.
      Я так близько  до того безмежжя, що пахне зірками
      й так далеко від бруду, олжі і прекрасних всіх вас.

      Коліжанка* - подруга




      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    127. Рано чи пізно...
      В бабине літо, у шаль міжсезоння,
      кутає землю рудий листопад.
      В ніч тет-а-тет розмовляю з безсонням.
      подумки - йду, повертаюсь назад.

      Речі збираю,  складаю у шафу.
      Двері зачинені, навстіж - балкон.
      Ранок не стримати, птахою з даху,
      він все одно перетне рубікон.

      Місто прокинулось, мабуть,  о п'ятій,
      Спалось йому, чи мені те здалось?
      Небо спросоння на обрус зім'ятий
      знов розілляло малиновий морс.

      Хмари ховають за обрієм зливу,
      ти у душі оковиту також.
      Наскрізь пронизую чорну, зрадливу,
      тільки її не очистить цей дощ.

      Постріл очима, шаленство одчаю.
      Книгу життя дочитала, авжеж.
      Надто багато про тебе я знаю,
      рано чи пізно за те мене вб'єш.

      2019р



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    128. Не розминутись
      Над тишею висне імла,
      зими павутинка срібляста.
      О, скільки б в раю не була -
      не вистачить миті для щастя.
       
      Любов запалила цю ніч -
      розлука свічу загасила.
      Штовхає нас урізнобіч
      повинності туга безкрила.

      Ти більше в очах не губись,
      там тісно відлунню сонати.
      Неважко злетіти  увись,
      а ніби навіки прощатись.

      В шибки заглядає ліхтар,
      будівлі напроти поснули.
      Та зумер ввімкнув - Київстар,
      зв'язок відновив із минулим.

      Зоря в небувалій красі
      фарбує небесні атлАси.
      За кілька хвилин до таксі,
      нам не розминутись у часі.

      2019р



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    129. Українка
      Ти знову хочеш
      мене здолати
      і посадити
      за темні грати,
      і закувати
      в міцні кайдани,
      клеймом пекучим
      ятрити рани.
      Щоб помарніла,
      з колін не встала,
      перекувала
      мечі на рала.
      Та не безвільна,
      безкрила птаха,
      що добровільно
      іде на плаху.
      Ти не підріжеш
      свободі крила,
      нікому в світі
      не підкорилась.
      Вогонь і воду,
      і труби мідні -
      блаженним серцем
      долала гідно.
      Пила із неба
      тумани сині,
      плекала весни
      я журавлині.
      Свічу молитви
      несла смиренно,
      сльозу причастя
      у сокровеннях.
      В тремких долонях -
      любові зерня!
      Красива, горда,
      відважна, вільна.
      Я українка,
      я - Україна!

      2019р




      Коментарі (15)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    130. Хоче... Хочу....
      Він знає, що  без нього, певно, згину
      і листям опаду на плаху літа.
      Губами буде м'яти ту калину,
      що кров'ю палахтить на голих вітах.
      І шепотіти вітром у  волоссі,
      і гладити щоразу, неслухняне.
      Чи плачу мимоволі, чи здалося,
      що в погляді - вечірнім сонцем в'яну?
      Воліє, щоб літала вільним птахом,
      довкілля окриляючи любов'ю.
      І вищою над моторошним жахом,
      над реквієм - свяченою водою.
      Він так вибагливо від мене хоче -
      покірності, привабливості, слави.
      А я лиш на його плечі щоночі
      заснути янголятком кучерявим.

      2019р



      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    131. Ти говорив
      Ти говорив, любив мене,
      що я найкраща в світі жінка.
      У нас на двох життя одне,
      одна тролейбусна зупинка.

      Дзвінка печаль, на двох одна
      і ночі срібна колисанка,
      сукупний біль, терпка вина,
      бо я твоєї долі - бранка.

      Пахтить волосся чебрецем,
      а очі сяють, наче зорі.
      Що ладен сонцем і дощем
      над майбуттям у щасті й горі.

      Балакав, що мене жалів,
      від ніжності втрачав свідомість.
      Пасли у квітнику - джмелів
      і пахло затишком у домі.

      Ванільним цукром навесні,
      фіалкою, варенням з вишні.
      Чому ж тоді, скажи мені,
      для тебе стала я - колишня?

      Приспів


      В колишній пісні ті ж слова,
      зворушливі і щемні.
      Колишнє іншій дарував,
      що промовляв до мене.
      Цвіте рясніше від дощу
      знов білопінна вишня.
      Тобі на згадку відпущу
      усю любов колишню!

      2019р



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    132. Зворушливо
      З принципів своїх не зрушим -
      друже, виставляй півлітру.
      Будем лікувати душі,
      дихати одним повітрям.

      В розвідку ми не ходили
      і пуд солі ще не з'їли.
      Та тримав мене щосили,
      за хвилину до могили.

      Виразки лікуєм трунком,
      та приємно обійняти,
      залатати поцілунком
      навпіл серце розіп'яте.

      Коли любиш, довіряєш,
      поділяєш думку сиву.
      Поміж воскресінням й раєм -
      це життя - складне, спесиве,

      доленосне і прекрасне,
      повне ніжності, любові.
      Хоч будуємо не вчасно
      наші замки кольорові.

      День чи два, яка різниця
      скільки нам лишилось щастя.
      Ще пшениця колоситься,
      що розділять на причастя.

      Ще єднає нас натхненно
      музика і щире слово.
      В одкровенні - одкровення.
      Все зворушливо, чудово!
      2019р



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    133. Тещина любов
      Дочка провідує батьків, а мати
      давай її смачненьким пригощати.
      Котлетки подає, кров'янку з гречки,
      борщ, голубці із сиром пиріжечки.
      Наїлася дочка, півлітру вдула.
      - Піду!
      - Ой, лишенько, була б забула,
      ось передай!(І набирає з бочки
      від тещі - зятю солені грибочки).
      - Сама ж не їж, як хочеш більше знати,
      грибами цими отруївся тато!

      п.с
      - Чому ж Ви, мамо, не сказали зразу,
      я вже наїлась!
       - От зараза!
      Та не хвилюйся, а то буде грижа.
      Ти ж знаєш добре, татко вижив!



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    134. На волоску
      Не думала, що все банально скінчиться,
      ховаючи у серці таїну.
      Розкришиться в руках свята обітниця,
      лиш у звабливі очі зазирну.
      Розтану, не тужавітиму крицею,
      холодною, байдужою...так є.
      Та поділитися хоча б дещИцею
      любові - нам сумління не дає.
      Кохання віддане на трьох не ділиться,
      в які б сади жага не завела.
      Не відпускай, хоч не твоя невільниця,
      на волоску від зради я була.
      2019р



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    135. Метушня
      Зібрали швидко дні осінні
      з городу стиглі врожаї.
      Дерева золоті, кармінні
      скидають листя, а мої
      печальні думи в'яжуть светр
      і рукавички для зими.
      Поскручував у смуток вітер
      всі хризантемні килими.
      Змив їжачків каштани бурі,
      в калюжі бруків і шосе.
      Текло життя в сирій зажурі,
      на потім відкладала все.
      Підбори, вишукані сукні,
      театри, оперу, балет.
      Міняла книг глибинну сутність
      на телевізор і омлет.
      Любов, десерти,  дискотеки,
      і узбережжя  на пізніш.
      Покинули гніздо лелеки,
      на згадку залишивши вірш.
      Робота, діти, магазини,
      домашні капці, телефон.
      Плекала мрії горобинні,
      щоночі снився - Пантеон
      і Відня люстри кришталеві,
      туманна Лондона - вуаль.
      Яскраві миті, де ви? Де ви?
      Скрізь метушня пуста, на жаль.
      Розвію думи пелехаті,
      мов прах над морем голубим.
      Щоб ні про що не шкодувати -
      збираюся в Єрусалим.
      Не в Рим усі ведуть дороги,
      стежки великі і малі
      а на Голгофу і до Бога,
      вклонитися святій землі!
      2019р










      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    136. Без зайвих слів
      Не зловживай моїм терпінням -
      минулі сни в перукаря.
      Зриває з душ пора осіння
      останній лист календаря.
      Весна весілля відгуляла,
      згорнуло  літо свій намет,
      у клуні - мотлох, ржаві рала.
      А вітру жалібний кларнет
      шукає прихисток у домі,
      де холодно без зайвих слів
      і по кутках пустих натомість
      пряде сильце для комарів
      павук тутешній. Прикро, відчай,
      та віником ти не зметеш
      із дум - тенета, попіл вічний,
      заграву пристрасних пожеж.
      Не озирнутися, навіщо
      виймати спиці із коліс?
      Життя тасує миті віщі,
      педалі крутить під укіс.
      Що нам ділити? В потойбіччя
      лише з собою забереш
      гріхів душевні протиріччя,
      і каяття натільний хрест.

      2019р








      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    137. Люблю не Вас
      Пробачте, друже, я люблю не Вас,
      хоч як би Вам опівночі не снилось,
      що в парі віденський кружляєм вальс,
      на чуйний дотик реагує тіло.
      Змією вигинаюся в руках,
      спокусливим смичком віолончелі.
      А прокидаєтесь, який це жах...
      з вершин блаженства падати  на скелі!
      І розбиватися душею, жаль,
      що не проймають очі загадкові,
      звучить не пристрасно із "Парсіфаль"
      Ваш тенор штучний, сповнений любові.
      Не струменить у крові повсякчас,
      і жалість неспроможна розтопити
      холодний айсберг, не люблю я Вас -
      не збуджують сценічні  реквізити.

      Парсіфаль - опера Ріхарда Вагнера

      2019р

       




       





      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    138. Розбита
      Не відпускала літо тепле,
      отямилась, як вітром здуло.
      В пустій альтанці серце терпне,
      збирає небозвід баули

      свинцевих хмар в далекі мандри,
      (борвію стогін крізь беруші).
      На срібній таці у веранді
      гниють сливки, медові груші.

      На призьбі осені клубочком
      вмостилася туману кішка,
      а за печаллю недалечко
      гірка сльоза тримає віжки.
        
      Ось-ось впаде на груди ночі,
      нема з ким тугу розділити.
      Душа самотня кровоточить,
      окрай розбитого корита.
      2019р



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    139. У мушлі
      Заховалася в мушлю від себе і спробуй дістати.
      В недосяжності погляду, рук і мобільних мереж.
      Неприборкана паском небес, недоступна у чаті,
      тонкошкіра, вразлива, оголена - кольору беж.

      Дві перлини коштовні на дні аритмічного серця.
      Одна чорна, як ніч, інша - світла, мов сонячний день.
      Та без них і життя - не життя. На ціпок ніч зіпреться,
      день розправить крило, відшукає у хащах женьшень.

      В залялькованих коконах гусені реінкарнацій
      вилітає метелик з ковчега - живого ковша.
      Хто я, світе, комаха, колючка рожевих акцій,
      мокра грудка землі чи одвічна заблудла душа?

      Гріхопаду Гоморра чи дрібка святого причастя?
      Хоч тримаюсь за небо, та інколи падаю в рів.
      Огорну теплотою, любов'ю і хвилею щастя.
      Не закутуй мене в горностаєві хутра снігів.

      2019р



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    140. Віра
      Щоб життя убачалося раєм,
      не змарніло від горя чоло,
      вір у те, що сьогодні немає,
      лиш для того, щоб завтра було!

      В щастя повінь, що падає з висі
      на цілющі отави-луги,
      поки мрії і помисли чисті
      не завіяли смутку сніги .

      У любов золоту, невблаганну,
      материнську, божественну - вір.
      Хай душа воскресає рахманно,
      всім незлагодам наперекір!

      В безкорисливу дружбу навічно,
      у добро, милосердя сльозу,
      в щире слово і пісню ліричну,
      вишиванки барвисту ясу.

      Хай надія у серці щоденно
      пломеніє допоки жива,
      доки сяє у небі блаженно
      Божим промислом Зірка Різдва.
      2019р





      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    141. Не приручай
      Не приручай до себе, з мене досить
      і крихти із долонь, і божевілля.
      До кривди - слово, а до правди - миля,
      не знатиму, хто напував чар-зіллям,
      вночі розчісував йоржисті коси.

      Ділив тебе із тим, хто тілом кращий,
      стелив на  гострі леза гобелени.
      А я для тебе - забуття студене,
      весна свавільна, папороть зелена,
      осіння злива, чи душа пропаща?

      Вінок терновий одягну...Не віриш?
      І я не впевнена, так важко лати,
      що серце зігрівали  віддавати,
      ховати за усмішкою стигмати,
      за грішною сльозою очі сірі.

      А хочеш, бірюзовим небом стану?
      Лісним повітрям. Дихай, ще не зимно.
      Сплете ще баболітник павутину,
      запалить купину неопалиму.
      і подорожник  прикладе до рани.
      2019р



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    142. Територія любові
      Віч-на-віч щастя слухаю сонет,
      мій візаві - ясний, багатогранний.
      Твій поцілунок - бурштиновий мед,
      смакую ніби вперше і востаннє.

      У погляді хмільних бузкових чар
      від магнетичності не відірватись.
      Збираю серця ніжності нектар
      з твоїх долонь любистку, рути, м'яти.

      Вдихаю Неба свіжий аромат
      і за мовчання дякую й розмови.
      Рожево квітне яблуневий сад
      на чуйній території любові.

      Годинник зупинився  у душі.
      на позначці дванадцять в напівтиші.
      Заграй, на чорно білі клавіші
      лягають неповторним вальсом вірші.

      2019р

       











       

       


       

       



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    143. Манівцями
      В межені* рік затихають оливкові води,
      вітер зганяє у череду чорні  отари.
      Із листопадом кружляють нудні хороводи
      мавки, літавиці, феї, нечесані мари.
      Сирість, асфальтова нічка, хоч виколи око,
      ні ліхтаря, ані зірки допоки не видно.
      Вигулькне привидом місяць з куліс ненароком,
      пудреним пряником у аличевім повидлі.
      Грузну у померках кожного дерева, звуку,
      тіней жахаюсь сіпнувшись, як зойкне пташина.
      Лячно, ніхто не веде через терни за руку,
      вдих, видих, вдих,  задихаюсь в ядушній рутині.
      Крок за невпевненим кроком - нема переправи.
      Боже, не дай же спіткнутися, йду манівцями,
      щоб відшукати у темряві очі яскраві
      неба свавільного, що так люблю до нестями.

      *Межень- обмілілий

      2019р



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    144. Мартіні
      Доторкнися пелюсткових вуст
      і метеликом забийсь в троянді,
      в трепетних руках і я озвусь
      чарівною скрипкою Вівальді.
      Щоб єлейний почуття мотив
      поліфоній, пристрасної румби,
      душу вивертав і золотив
      оксамитовим цілунком  губи.
      Завібрую в верхній ноті соль,
      відчиню ключем скрипічним серце.
      Упливе з під ніг земна юдоль
      і розчиниться в любові скерцо.
      В пазуху збирає ніч зірки,
      стрибунці влаштовують спектаклі.
      Мій, Мартіні - солодко гіркий,
      ще тебе не випила  до краплі.
      2019р



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    145. Дві сльози
      Як гуляв, аж гай гудів від хіті,
      а співав, то мліли солов'ї.
      Очі голубі - волошки в житі,
      вистачало їх на дві сім'ї.
      Щедро дарував любов, усмішку,
      кошти не жалів на Божий храм,
      міг пригріти безпритульну кішку,
      випити із другом по сто грам.
      І життя текло, як річка в море -
      скільки не дивися - все тече.
      Ще всього достатньо в щасті, в горі
      є кому підставити плече.
      А спіткнувся, озирнувся - віхи
      за спиною пройдено доріг -
      перехрестя, магістралі, ріки,
      втрат безповоротних, гречних втіх.
      Злетів і падінь, гріхів, покути
      від весняних до осінніх злив,
      щоб в останнє на землі збагнути
      інші животіли, а ти жив.
      В серці порожнеча, чом не плачу?
      Тільки небесам немає меж.
      Дві сльози лишилося від мачо
      і на кладовищі чорний хрест.
      2019р



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    146. Матусі
      Шумний дощ стугонить, кучерявіє, хлюпає зливно,
      чорні хмари хустками сирітськими - примхи планид.
      Я до тебе душею, матусю, тягнусь інстинктивно,
      не знаходжу тепла, лиш свічу за впокій панахид.
      Відзвенів благовіст, відчитали молитви за тризни,
      пригадались тугі перевесла пшеничних років.
      Щастя у квітнику на подвір'ї мотузки білизни,
      вечір вудки сховав, лущить срібну луску з карасів.
      Водограєм із радіохвилі мелодія ллється,
      доокола доноситься пісні звитяжної клич.
      Так далеко за обрієм смутку у витоці серця
      розпустив опахало корону яскравий павич.
      Ненавиджу скорботні червоні гвоздики відтоді,
      як розлитою кров'ю стікали на білій габі.
      Розумію, не вернеш назад... Побиватися годі,
      та моя пуповина назавше лишилась в тобі.

      2019р



      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    147. Я...ТИ...Ми...
      Моя нестримна течія о, як же я
      не піддаватимусь спокусливій любові
      і стримаю жагу, коли камелія
      розсипала пилок в  пелюстці малиновій.
      О, як же я, солодкий, як же я?

      Ялицею перед тобою, як же ти
      зумів розгледіти в мені цнотливу квітку.
      В тобі розквітнути, насінням відцвісти,
      дурманити чарівністю п'янкою влітку.
      О, як же ти, мій вітре, як же ти?

      Ділили з іншими світанки, як же ми
      одне без одного розписували долі
      пастельними тонами, акварелями
      і пензлем лоскотали душі кольорові.
      О, як же ми, художнику, як ми?
      2019р



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    148. Пробач
      Здавалося цей біль не проковтнути,
      та сильний той, хто квітне чебрецем.
      Хоч осінь навіває серцю смути -
      все буде добре, треба вірить в це!

      Мабуть, ще не очікували зливи,
      головоломки рішення складне.
      Та знову пишуть небеса курсивом
      скрижалі вічності - все промайне.

      Тримайся, ще не втрачено віднині
      надії, віри і любові дух.
      Плекали буревії та в ожині,
      так несподівано враз вітер вщух.

      Не відкладай пробачення  на завтра,
      добра, покути і молитви плач.
      Життя вулкан - дотліє наче ватра
      й прощати буде нікого. Пробач!

      2019р







      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    149. Постріл
      Сивим вороном
      дощ невчасно.
      Друг став ворогом,
      як це страшно!
      Зброя у руці,
      глейкий піт долонь,
      вдарив по щоці
      і відкрив вогонь.

      Серце кам'яне -
      домовина,
      не вбивай мене -
      я ж дитина.
      В спину не стріляй,
      та не лізь в петлю.
      Більш з тобою рай
      я не розділю.

      Чорний оболок
      на дні серця,
      світлих гойдалок
      зло зречеться.
      Хто ж тоді вцілів?
      Навпіл небосхил,
      скільки пострілів,
      стільки і могил.

      2019р



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    150. Сумне
      Надворі лине осінь 
      лірична,  наче пісня
      церковної печалі -
      одвічна жертва прісна?
      Хоч золоти, хоч сріблом
      ти посипай дороги,
      назад не вернеш слова,
      не випросиш у Бога.
      Пуд солі ще не з'їли -
      розсипав, не зібрати,
      підрізав пташці крила -
      тепер веди на страту.
      Уже лелечий клекіт
      у душу перелито,
      у соняхах гарячих
      зів'яло наше літо.
      Розсипалось дощами
      На тротуари, площі
      Нам більш не до пробачень
      і сповіді на прощі.
      Не розділити неба,
      мій яструбе крилатий.
      Мабуть, і дрібки щастя 
      для мене забагато!
      2019р



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    151. Розхлюпаю любов
      Блаженно ще жила б на цьому світі,
      як дасть Господь,  розхлюпати любов
      на кожну квітку в зорянім софіті,
      на кожну зморшку дерева, либонь.
      На всі слова несказані, нестримні,
      не обпектися, та не обпекти.
      В оплавленій свічі шукати рими,
      у затишному сквері самоти.
      І ту хатину, що благає в Бога
      молитви,  пісні, вірності, тепла,
      (на відстані - обняти не спромога,
      напитися любові джерела),
      я б притулила до грудей, як мати,
      що витре сльози і пробачить гріх.
      Любити - своє серце віддавати,
      як небо - сонце й райдугу для всіх!
      2019р





      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    152. Едельвейс
      Не питай, мій ревнивий,  про весни чудесні,
      облетіли черемхою, сивим бузком.
      На долині знайшла позолочені персні,
      а опісля згубила, немов не було.

      Літо блиснуло в очі  дощами, промінням,
      квітнув мужньо на скелях душі едельвейс.
      Та шовкова косиця, принцеса кохання
      не зів'яла ще й досі, та де те знайдеш?

      Та білотка альпійська у серці - відлунням.
      Блюз мінорний - блаженство відради й жалю,
      як на Розі вітрів павутинка осіння,
      що вібрує струною, люблю... не люблю...

      Едельвейс, (білотка альпійська) - квітка



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    153. Співанка
      Ген, зозуленька за гаєм -
      Накувала роки.
      В небі високо шугає
      Сизокрилий сокіл.
      Ніч смарагдами,
      Зорепадами,
      Ранок росами,
      Ще не до зими.

      Пролітають над селом
      Журавлі щоденно.
      Любий, за твоїм теплом
      Скучила страшенно.
      Просльозилася,
      Синя злива ця.
      Туга ластівка -
      Залишилася.

      В небесах лебідонька,
      Сонечко рум'яне.
      Я до твого серденька
      Чайкою пристану.
      Не почути вдень
      Солов'я пісень.
      Уночі озвусь,
      Притулюсь до вуст.

      Цілувались голуби -
      Пір'ячко біленьке.
      Чи тобі не до снаги
      Листопад, миленький.
      Гаснуть у журбі
      Очі голубі.
      Чорні-ворони -
      В щасті зорями!

      2019р





      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    154. Заблукала
      Ніч сузір'ям неоновим Кассіопеї,
      заблукала мольфаркою з кошиком снів.
      Не шукала тебе, ні любові твоєї
      у пустім задзеркалі  кривих вітражів.

      Серед неба і поміж людей синьооких,
      у тунелі кохання, на рейках надій.
      На плечах сивиною розсипались роки,
      недолугі тривоги на кінчиках вій.

      Говорила зі стінами, з вітром у полі,
      зі Всевишнім навколішках до мозолів.
      У самотній душі, ані хліба, ні солі -
      лиш розорене болем гніздо журавлів.

      Розлилася рікою по луках безмежних.
      Пропливають човни берегами відрад.
      А мені, і тобі доля квітку мережить -
      в позолоті кораловій яблучний сад.
      2019р



      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    155. Три осені
      Ще осінь дівчинкою в ластовинні
      біжить в сандалях по колючім терню.
      У косах чорнобривці, горобині
      коралі, згарди - подарунок серпня.

      Вже королева, гарна,  загадкова
      і золотом хизується зухвало.
      В корзинці  зорі, місяця підкова
      і блискавиці зоряне кресало.

      Напудрена серпанком, малахіту
      не шкода їй ні хризантем, ні ружі.
      Кидає листя на поталу світу,
      під ноги заморозкам, їй байдуже.

      Змарніла на очах, так швидкоплинно,
      лиш вітровій їй грає на волинці.
      П'є яблучний узвар і чай з калини,
      гаптує плетиво дощу, сніжинці.

      Та несподівано зникає ница,
      нові карбує небо вернісажі.
      О, осене, вогненна руйнівнице.
      Зітліла... У багатті - крупка сажі.

      2019р




        




      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    156. Славень Україні
      Україно, ти рахманна!
      Посміхайся, сонце в скерцо!
      Бо надії повний жбанок
      день новий несе у серці!

      І світанки малинові,
      і роси сріблясті перли,
      непідкупної любові -
      Україна ще не вмерла!

      Любимо красуню-Матір -
      незалежну, щиру, горду!
      Подавіться супостати
      словом нашого народу!

      Материнську рідну мову
      увібрали з колисанки
      і веселку кольорову
      й золотих ланів серпанки.

      На чуже не зазіхаєм,
      і своїх скарбів не втратим.
      Над бузковим рідним краєм
      в'ється синьо-жовтий прапор!

      Чисте небо і пшениця -
      символ нашої держави.
      В пояс хочеться вклониться
      Батьківшині величавій!

      Не здолати правду нашу -
      Чорне море, степ, Карпати!
      І шляхетну, чисту душу
      у кайдани не скувати.

      День і ніч стоять на варті
      наші доблесні герої!
      Українські землі варті
      щастя, миру, супокою.

      Дружньою стіною станем
      проти сліз, війни, ординців.
      Час загоювати рани,
      І карати вражих вбивців.

      Хай звитяжна у родині
      ллється пісня водограєм!
      В нашій вільній Україні,
      у Козацькім славнім краї.

      2019р



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    157. Поглядом
      Я мучилась нав'язливими думами -
      безсонням всоте розфарбовувала вірш.
      І огортала бідну душу рунами,
      витягувала  із грудей кривавий ніж.

      Пускала по воді легкі  камінчики.
      Кружляла чайкою над колами, а Ви -
      про катаклізми, війни і політиків,
      і про невтішну драму чорної вдови.

      Моїх сумних очей торкались  здалека,
      миттєвим позирком, ключ стиснувши в руці.
      Я ковзала по Вам лякливим равликом
      до губ вологих по неголеній щоці.
      2019р





      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    158. Аритмія
      Знову літо залишило осені
      чорнобривців серветки тернові.
      Ми по стернях босоніж - зурочені,
      розтинаємо душі до крові.

      Купіль чиста моя, свіжий вітер надій,
      що любові наповнює крила.
      Як до тебе віночком пливти по воді?
      Доля іншого не присудила.

      Не буди в мені звіра, я кішечка -
      гострі нігті, а шерстка шовкова,
      їх не випущу доки ця нічечка
      буде лагідна...більше ні слова.

      Наречена, блудниця, свята водночас,
      колючки і троянди бутони.
      Закружляли на пристані Шуберта вальс.
      Роз'єднають лиш армагедони.

      В поцілунках палких квітну маками,
      у очах перламутрово - сірих.
      Я - твоїх берегів білий птах, хоч ти
      в мого Бога ні краплі не віриш.
      2019р
       



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    159. Жура
      Втрачати пізно, чи прийшла пора
      триматись за обставини  вагомі?
      Останній подих вересня - жура,
      клубочиться гадюкою у домі.

      І місця не знайти, кута хоча б,
      іржею, теракотом лист зіпрілий.
      Вже догорає осені свіча,
      а зберегти у душах не зуміли

      Її тепла - намолений вівтар,
      з минулого сльозою відізветься.
      Збирає небозвід вервечки хмар,
      туманові сніги на денці серця.

      Не клич біду, з собою розберись.
      Ти птаха, чи буття смугаста зебра?
      Брунькують небеса  бузкову вись
      для тих, хто не втрачає віри в себе!
      2019р






      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    160. Імбирний
      Аби мене ніколи не забув,
      твоє я серце кутаю у ніжність,
      бо день без тебе, то марудна вічність -
      стелю у маках золоту габу.

      Печаль марнує час у молитвах,
      та вулканічна ніч сльози не зронить,
      вдихатиме любові феромони -
      молозиво  кохання на губах.

      Розхлюпає мільярди світлячків
      тернистий небозвід на Божі луки,
      та не знайде на пристані розлуки
      сліди відлуння наших голосів.

      Ми тонем один в одному, тримай,
      на гребені морськім у вир не впасти б.
      І пробуєм на смак життя контрасти -
      жага заварює  імбирний чай.

      2019р










      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    161. Зусилля

      Коли не шукаєш - не знайдеш тоді.
      Ніхто не озветься на біль і поразку.
      В чужім пересерді, в байдужій юрбі
      у саван закутати долю не важко.

      Без скиглення, смутку пустих нарікань,
      усіх не вини ти в своїх долепадах.
      Зри в корінь падіння, розверзлася твань
      у власних руках твоїх сонця лампада.

      Ти справжня основа усіх своїх бід
      і не виправдовуй себе перед небом.
      Упав, то вставай йди крізь полум'я, лід,
      жахи поборов - все залежить від тебе.

      Натер мозолі, чи жага дістає -
      шукай джерела, святість, мудрість у слові.
      Роздай щедро Данкове серце своє
      добру, милосердю, нідії, любові.

      Не стій на краю, в пеклі світла нема,
      униз не дивися тримайся за погляд.
      Відкрий очі світу - прийшов недарма,
      життя діаманти знаходяться поряд.

      Ти здатен здолати усе, навіть - смерть!
      Підняти вершину зусиллями волі.
      Та смертній людині не скориться твердь.
      Ій Богом не стати, ніколи, ніколи!
      2019р



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    162. Прислів'я
      Де двоє там рада, де третя, там зрада.
      Знайшлося б корито, а свині знайдуться.
      Вродилася квітка - душиця, відрада,
      та гичкою, рястом до сонечка пнуся.
      ----------------------------------------
      Знов у самітню тишу кутаю гріхи,
      ще небеса втрачати не готова.
      Думки ядушливі, настирні реп'яхи -
      не відчепитися від них. Полова!

      Ні Богу свічечка, ні чорту кочерга,
      десь поміж двох вогнів посередині.
      Холодним протягом по килиму нудьга
      цілує п'ятки ніг душі віднині.

      Чому чужу біду руками розведу -
      свою не прикладу і до стигматів?
      Життя, мабуть, ще не навчило у саду
      на ті ж граблі щораз не наступати.

      Ходила потай до криниці без відра,
      та в решеті водиці не наносиш.
      Солодкий плід не вродить яблуня стара,
      хоч, як її не напували б роси.

      Та я рубаю гілку на якій сиджу.
      За солод ночі, дні гіркі надходять.
      Зима скінчилася, рушаю за межу,
      де світ новий ясним барвінком сходить.
      2019р






      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    163. Не кличу
      Не кличу темні ночі -
      самі приходять нині.
      Лякають поторочі,
      але світанки сині
      знов розганяють хмари,
      і огортають душу.
      Не тільки про стожари -
      про біль писати мушу.
      Очей не затуляла
      від смутку і утрати,
      а розправляла крила,
      коли  вели на страту.
      Збирала на обніжках
      своєї долі зерня.
      З роси, сльози у віршах
      черпала  я натхнення.
      Не відокремить зливи  
      від серця, неба, поля.
      Таке життя мінливе -
      ясне і сивочоле!
      В нім смерть  і воскресіння
      несуть бурхливі води.
      Ніщо без потрясіння
      на цій землі не вродить!
      2019р



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    164. Ти все сказав
      Ти все сказав і навіть більше ніж хотів,
      а після замовчав зненацька у зажурі.
      А я шукала, поміж змучених рядків,
      зворушливу сльозу, дні сонячні, похмурі.

      Жаливу губ, солоний смак сумних долонь,
      давно зітлілий прах стосунків тривіальних.
      Не відпускала, божеволіла, либонь -
      зів'яли  орхідеї - кактуси у спальні

      і тиша пилом на письмовому столі.
      (на нім писати можна пальцем слово "вічність".)
      Та врешті решт у вись злітають журавлі...
      Лечу...Сніг замете мої сліди у січні...

      Ти все сказав...

      2019р

       



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    165. До болю
      До млості, болю і до -  зневіри,
      тобі не вірю, собі не вірю.
      Обличчя ласі, підступні звірі,
      червоні очі і душі - сірі.
      А ти, красивий, чи друг, чи хижий,
      чи пристрасть дика, чи серцю - вижить?
      Не ранить мізки в основі слова,
      не та розмова, на що ця мова?
      А я гадала, що ми з тобою,
      як сонце з небом, ріка з водою,
      вогонь із димом, зима з морозом.
      Та помилялась - жура і сльози,
      ропа кипуча, жалива, м'ята -
      на хрестовині я розіп'ята.
      І лід і пломінь - жагуча помісь.
      Три крапки ставлю... Допишеш повість.
      2019р



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    166. Любий мій
      Любий мій, не хворій, я для тебе, що хочеш, дістану.
      Із душі - спориші, а із серця - жагу океану!
      Подарую тобі перламутрову моря перлину
      і на крилах любові натхненна до тебе прилину.
      Мій сумний, не тужи, витру тугу цілунком шовковим.
      Напою чебрецем і мелісою, медом любові.
      Зорепад назбираю, загадуй, мій вірний, бажання!
      Хай трояндою квітне земне і небесне кохання!
      Світанковий, на мить подивися любові у вічі!
      Небеса, лиш для нас, запалили каштанові свічі.
      Обійми, так жагуче хай серце від ніжності тане.
      Мій єдиний, зворушливий, щемний, духмяний, жаданий!



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    167. Не діли...
      Не діли мене, мій щедрий, з вітром буйним,
      з океаном, сонцем, смерчем, не діли.
      Лиш тобі я постелю шовкові руни
      у пустім степу шорсткої ковили.
      Не діли мене, мій щедрий, не діли!

      Не розказуй, мій відвертий, що калина
      на губах солодких болем не щемить.
      Що п'янких очей смарагдова світлина
      обпікає серце полум'ям щомить.
      Не розказуй, мій відвертий, не щемить.

      Не лишай мене, моя  думлива згубо.
      За порогом літа щастя не втрачай.
      Так зворушливо і незбагненно любо
      пити з рук твоїх любові молочай.
      Не лишай мене і щастя  не втрачай.
       
      Не вбивай мене, нестримний, не піймаєш,
      вилетить з душі словесний чорний птах.
      Кожну пташку, квітку, яблуню   гойдає
      синій небозвід на зморених руках.
      Не вбивай мене, нестримний, не піймаєш.
      2019р



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    168. Жінка - ружа
      Схилилась жінка над трояндовим кущем,
      усмішка зігріває кожну квітку.
      Блаженство в серці, ніжності підступний щем
      барвистою сльозою щастя влітку.

      Сполола бур'яни, водою полила,
      замислилась над вічністю природи.
      Хустиною змахнула бджілки два крила,
      як піт з чола, й невтомно стеблам годить.

      Півоніям, лілеям - білим лебедям,
      пастельним айстрам, ірисам лимонним.
      Клематису, браткам, барвінковим стежкам,
      петуніям і наперстянкам сонним.

      А у бузковому тумані небеса,
      лататтям сонце впало на подвір'я.
      Широколистої гортензії яса
      милує очі. Дзвоники чарзілля,

      волошки, маргаритки, маки у душі 
      живим зростають ситечком віднині.
      Під тином м'ята, незабудки, спориші
      і цвіт калини - символ України.

      Махрові мальви, флокси, голубі в'юнки
      плетуть віночки райдужні довкола.
      Курчатком туляться  до ніжної руки
      любисток і пахуча матіола.

      Прозорі грона винограду - водоспад,
      лозою  всі альтанки оповиті.
      Заквітчаний будинок вікнами у сад
      вдихає аромат чудових квітів.

      І жінка - ружа - берегинею землі,
      у мозолях її - велика сила.
      Любов'ю світу на неораній ріллі.
      красу, неначе зорі запалила.
      2019р



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    169. Журавлиний
      Не дістати з небес журавля,
      що високо летить над землею.
      Я звикаю, давно не твоя
      та навряд чи була я твоєю.

      Дні плетуть у тунелях думок
      павутину з ниток Аріадни.
      Вихід є - кілька слів, тільки крок
      до розпуки та снів безпорадних.

      Розгубили на стежці надій
      найдорожчі скарби - гобелени.
      Не ховає очей лицедій,
      від олжі за лаштунками сцени.

      Не маскую за гримом і я
      зморшки розпачу, біль татуажу.
      Грає в літнім театрі рояль,
      ним згорьовану душу розраджу.

      Хай парить журавель в небесах,
      я синицю тримаю і досить.
      Мій співучий, розчулений птах -
      золота, несподівана осінь...
      2019р






      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    170. Мій скульпторе

      Мій скульпторе, ліпи мене із глини,
      Із крейди, алебастру і піску!
      Оголену душею, серцем, тілом,
      байдужу, мовчазну чи говірку.

      Твори з води - звабливою, як море,
      що огортає плесо берегів.
      Огранюй - кришталеве, мармурове,
      крихке, піддатливе, ти ж так хотів

      мене ліпити, що тепер змінилось?
      Венери постать зір заволокла?
      Холодна, бездоганна і безкрила.
      Ти висічи із неба два крила.

      Формуй з кори, із відчаю і зливи.
      З цукатів, вітру, з повені ріки.
      Сумну, розбещену, заплакану, щасливу.
      з живої ніжності твори... ліпи...

      2019р



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    171. Колісниця мрій
      Не вбивай кохання, ти ж не вбивця,
      що чатує на косуль вночі.
      Думала з твоїх долонь напиться -
      сонця меду і грибних дощів.

      Милуватися безперестанку
      спалахом очей - ясних вогнів,
      засинати на плечі до ранку
      у обіймах феєричних снів.

      Скинути з душі пудовий камінь,
      вирвати із коренем пирій,
      линути в лавандовім тумані
      на рожевій колісниці мрій

      аж на сьоме небо, там де щастя
      освітило олеандри зір.
      Там де витягає з моря снасті
      воля, всім смертям наперекір.

      Золотої рибки - хвилі зграя,
      мушлі - шум прибою - наш улов.
      Буду жити, поки я плекаю
      в ніжнім серці райдужну любов.

      2019р



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    172. Біла ніч
      Переймайся не мною, коханий, бо я
      над твоєю кружляю журбою.
      Світ пряде гобелени, планиди зоря
      витирає хмарини рукою.

      Затужавіє серце від смутку, нудьги,
      Чом не спиться тобі серед ночі?
      Небеса розтріпали вгорі хоругви
      і дощами наповнили ночви.

      Аж по вінця печаль розлилася, на жаль,
      у душі безпробудній, стражденній.
      Біла ніч одягає сливову вуаль
      на долівки оголених стерень.

      Навкруги сіє мжичку осіння сльота,
      самота парасолю шукає.
      Над тобою я небом і грішна й свята,
      у любові  твоїй воскресаю.



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    173. Яблуко спокуси
      Йому притаманно любити обох -
      дружину чи музу, немає різниці,
      ділити антонівку рівно на трьох,
      медовий нектар і гіркОту живиці.
      Він звик до уваги, і спокій плекав
      у чорних очах, а в зелених -спокусу.
      І злив не було, і вагомих підстав
      гріхом лікувати зневірену душу.
      Одна - океаном і древом життя,
      безмежжям таємним в жагучих зіницях,
      а інша - сосною над громом буття,
      надійна опора, студена криниця.
      Він танув по черзі в обіймах заграв
      і плакав щоночі, картаючи долю.
      В одній оживав, а у іншій вмирав,
      і совість топив у хмільнім алкоголю.
      Збирали роки днів пустих врожаї -
      мізерні податки з мутного свавілля.
      Затемнення сонця, не стало її,
      покинула й та, що поїла чар-зіллям.
      Себе на одвічне стражання прирік,
      блукав безпритульним у ніч горобину.
      Дарма не лишився з тією навік,
      що гріла під серцем гарячим дитину.
      2019р



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    174. Лугівка
      Смиренно лугівка* текла, струменіла,
      у травостої ховаючи хвилі.
      Не річка - життя, а над ним ескадрильї
      прозорих вертух і метеликів  біла

      пір'їнова зграя - прекраси з фарфору -
      кружляють, летять, тріпотять над водою
      батистом рясним, голубою габою,
      то падають вниз, то здіймаються вгору.

      Джмелі, медоноси в бутонах латаття
      щодня налаштовують скрипки альтові,
      а мій паперовий кораблик неволі
      застряг в очереті у пошуках щастя.
       
      Всі райдуги світу, шитво кольорове -
      виблискують сріблом, лускою рибини.
      Вербовим листком  я плила би донині,
      впадати рікою у море любові.

      *лугівка - річка у лузі

      2019р



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    175. На повітряній кулі

      Любов в гордім серці,
      а сонце в очах.
      Вдивляюся, де ці
      птахи в небесах?
      Ні плямки,
      ні хмарки,
      ні краплі дощу -
      лечу, лечу!

      Над лісом дубовим
      у соняхів гай.
      Поля бурштинові
      за гриву тримай.
      За вітром,
      повітом.
      Вся сила  землі -
      в стеблі, в стеблі!

      А міцність народу
      в єднанні, затям!
      Виборюй свободу,
      будуй Божий храм!
      З каміння,
      нетлінний.
      На пласі тужінь,
      в душі, в душі.

      Повітряна куля
      вогнем палахтить.
      Ковтає  покрівлі
      небесну блакить.
      Дорога
      до Бога -
      рукою торкнись,
      увись, увись!

      Наповнюйся світом,
      окрилено дій!
      Яскравим болідом
      у просторі мрій.
      Ти сильна
      і вільна,
      зозуля кує,
      Бог є, Бог є!






      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    176. Наболіле
      Літа відшуміли, за обрієм щезли.
      Лелеки забули тутешні місцини,
      лиш круків зловісні стихійні капели
      дратують слух трубним "кар".  Спека рутини

      висушує мізки пустелею Гобі,
      думки спопелило тужливе зітхання.
      Молитва  пуста розчинилася в небі
      і не сподівайся,  гра скінчена, Таню.

      Пісочний годинник невже спорожнілий?
      Остання дрібниця на  вагах медичних.
      В Ісусових ранах цвяхи заржавіли.
      Твій біль не постійний, а періодичний.

      Зажурені очі із башти не видко.
      За ким кошеня на околиці  плаче?
      Розбита губа все ж  загоїться швидко.
      Поранені душі - ніколи, навряд чи.
      2019р



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    177. Два береги
      Паленіли бурштиново,
      присмак ночі на губах.
      Тануло в зіницях слово,
      ніби хмарка в небесах.

      В серці бабка дзеленчала,
      а крізь крильця - чудеса,
      від причалу до причалу -
      човником пливла свіча.

      Краєвиди снів бентежать
      (не копатимусь в душі).
      Від насупленої вежі -
      загубилися ключі.

      Обплели густі ліани
      вікна, стіни цегляні.
      Ти співай, співай коханий,
      ту мелодію мені,

      що в твоїм я чула серці.
      (Звук "ля" видасть камертон.)
      Нас накриє срібним скерцо
      теплий місяця хітон.

      Розіллєм протяжні ноти
      в унісон коханню ми.
      Дотик вуст на стогін дотик -
      пряний запах куркуми.

      Шепіт музики твоєї
      хвилю розтривожить мов -
      береги ми однієї
      річки з назвою - любов!




      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    178. Тримаюсь
      Не впаду! Уже трималась
      за життя прозорі весни,
      за ковток води причалу,
      кригу, що повік не скресне.

      Так трималася за небо,
      що аж пальці заніміли -
      над хатиною, іще ж бо
      пахне флокса світом білим.

      Говорили всі - ти сильна,
      хоч і коси сивочолі,
      бо трималась божевільно
      за суму лихої долі.

      І за пісню солов'їну,
      що летіла понад степом,
      за осінню горобину,
      вицвілий блокнот поета.

      За граніт на кладовищі
      і натільний хрестик мідний,
      дзвони приспаної тиші.
      Соломину... Погляд рідних...

      І за усмішку дитячу,
      що витягує із прірви!
      І за тебе (я не плачу)
      я тримаюсь, доню, віриш?

      2019р  



      Коментарі (13)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    179. Не может без меня
      Ты в шоколаде, дом, семья, работа, все отлично,
      И соразмерно движутся твои дела из года в год.
      И вдоль беседки сладкий  виноград, и в жизни личной
      все замечательно, уютно, никаких забот.

      Машина часто барахлит? Не печень, слава Богу!
      Былое вспомнится и беззаботно гонишь прочь.
      Когда-то в облака любви от  твоего порога
      свободной птицей выпорхнула в ночь.

      Не удержал слезой, мольбой. Ты знал за поворотом
      слепых разлук - невиданные острова вдали.
      На пристани молчанья трос сомнений был размотан,
      отчалили из гавани -  надежды корабли

      искать в пространстве океана пальмы побережья.
      Прости, не тосковала  долго по тебе душой.
      Другой как - моря легкий бриз, то плещется мятежно
      у ног моих пленительной, серебряной  волной.

      Нахлынет теплой нежностью и вспенится шампанским.
      На бирюзовой  водной глади  выстелит  шелка.
      Рассыплет жемчуга рассвета и заката краски,
      забъется пульсом, трепетной колибри у виска.

      Мне не угнаться за тобой сражаясь с ветром буйным.
      И не стреножить кротостью  буланого коня.
      На взлете томной песни оборвал ты сердца струны,
      а он не хочет без меня. Не может без меня!
      2019р




      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    180. Ягоди
      Сіяла маки, а виросла гичка.
      З дому тікала в небесну блакить.
      Бризнула з губ соковита суничка -
      сукня зіпсована, серце щемить!
      Біла-білюсінька із крепдешину
      атласна шлярочка за пояском.
      В лісі збирала солодку малину,
      а заблукала в полях за селом.
      Веснами зшита, росою зім'ята.
      Срібне мереживо, шво - ришельє.
      Кисла смородина, листя лапате.
      Літо зозулька мені накує.
      Зріє у лузі червона калина,
      терпне у грудях, як доля гірка.
      Не повертає додому стежина,
      яром туман вилив ковш молока.
      Випрала сукню в ставку - білосніжна.
      Квітку серпанок у житі знайшов.
      Знов пригортає до серденька ніжно,
      з ягід віночок сплітає любов!

      2019р



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    181. Все проти нас
      Хмурніє навкруги і вишні-сльози душать.
      Ось-ось зірвемося зі скелі в рів імли.
      Свяченим ладаном  ми б очищали душі,
      вростали б один в одного, якби могли

      нас увінчати небеса  вінцем лавровим
      і простелити  руна благості до ніг.
      Розтанули б масним льодяником  у  слові
      і підкоривши обрії рудих шулік

      шугали б над суєтністю думок  лілових.
      Послухай, серце очеретово звучить
      захриплим саксофоном у листках дубових,
      на маківках церков окрилює блакить.

      Поглянь, мій наречений, в змозі, ще здолати
      всі грізні перешкоди на шляху крутім,
      вогонь умовностей і збудувати шати
      на роздоріжжі осені й зими, а втім...

      Все проти нас - земля і небо, чуєш рокіт
      грози серпневої, б'є сінокоси град.
      А ми щасливі, щирі на цім світі доки
      не повертаємо душею в снігопад!

      2019р




      Коментарі (9)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    182. На круги своя
      Ми необачно, на краю безодні,
      хоч бурі не було і вечір тихий.
      Вернулись на круги своя - сьогодні,
      у закутку душі - дрімало лихо.
      Не оправдатися, ще нам не вірять
      ні янголи, ні демони, ні Боги.
      На нас полюють - люди, птахи, звірі,
      плекаємо свої перестороги.
      Розлучать, розірвуть, розділять навпіл
      і заспокоївшись відправлять тризни,
      не залишивши нам любові краплі -
      цукрової олжі. Це правда - визнай!
       
      2019р




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    183. Мара
      Смеркається, сутінки лижуть шпалери.
      Нас двоє в квартирі, та ні,  нас не двоє.
      Ледь чутно за стінами шепіт химери,
      думки у мовчанні клубочаться роєм.
      Ми різні по суті, чужі безперечно,
      і точками зору ми теж несумісні.
      На плоті життєвім тримає нас ґречно
      таке невловиме - розвінчені, грішні,
      нестримні, незрячі, глухі, мармурові,
      в вузькім коридорі нам не розминутись.
      Ми колір очей не шукаєм в розмові,
      гірчичний, брутальний  у краплі отрути.
      Минуле на вудці, гачок обірвати б,
      і кинути мотлох на  звалищі сміття.
      Дозріти і стерти всі пам'ятні дати,
      розсипатись болиголовим суцвіттям
      на чорній підлозі...
      Кому підмітати?



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    184. Оберіг
      Тихо, тихо пливуть за дощами дощі
      у свинцевій, далекій розчахнутій висі.
      Та зростає відрадою щастя в душі -
      ніч запалює свічі і помисли чисті.

      Хвилі ніжності котяться, серце штормить,
      в океані розлук ми човни безнадії.
      Та в обіймах твоїх я пірнаю в блакить
      сяйним протуберанцем під лагідні вії.

      Погляд щемно ласкає очей оберіг,
      скільки в них чарівного сузір'я любові.
      Ти мене від кохання, таки не зберіг -
      потонули у відчаї сни кольорові.

      Не зумів захистити від грому заграв,
      не писав вірші пристрасні власною кров'ю.
      І вінчальну обітницю не дарував.
      Затулив небеса, цілий всесвіт собою.
      2019р



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    185. Молитовний
      Відведи у щастя,
      де життя чудесне,
      папороті рута
      любо червоніє.
      Де блаватні ріки 
      омивають весла,
      підганяє човен 
      вітерець надії.

      Постели парчеві
      на озими крижми,
      обпечи цілунком,
      мудрими словами.
      Прихили до неба
      сонячного, чи ж ми
      не ходили разом,
      Боже, манівцями?

      Лабіринтом думи,
      а тунель любові
      оминали завше
      на шляху тернистім.
      Скинь із небокраю
      котики вербові,
      у пусті долоні -
      золоте намисто.

      Сповивай натхненням,
      віршем незабутнім,
      розливай барвисту
      пісню над рікою,
      розмалюй пастеллю
      моторошні будні,
      доторкнися тіла
      щемною струною.

      Розгойдай все вище
      гойдалкою висі.
      (Злети у падінні,
      у падінні - злети.)
      Та не спопелити
      в прілім падолисті
      змучені безсонням
      зоряні сонети.

      Не благала в долі
      ні мілкого броду,
      ні веселки в полі,
      бусла коло хати
      не тому, що горда,
      бо не знала зроду,
      як до твого серця
      берегом пристати.

      Не візьму до тями,
      нащо хмаровиння
      чорною габою
      огортає вічність?
      П'ю сріблясті роси,
      мов ігристі вина.
      У душі блаженній
      я плекаю ніжність...

      2019р



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    186. Чуйний
      Розкришила вічність зорі із фольги,
      так рахманно, місячно, липнево!
      В лоні персів - оберегом від нудьги,
      золотий кулон - життєве древо.

      Світе малахітовий, в очах ясних
      відбиваєшся  любов'ю, чуєш?
      Як бентежний видих, кожен щемний вдих
      у душі березами брунькує?

      У перлинних росах тішиться скрипаль
      музикою вічного кохання.
      На мангалі смажать запашний мигдаль
      матіола і троянда чайна.

      Амбровим парфумом надушивсь жасмин -
      мускуса, ванілі, туберози.
      Чом же на моїх губах гіркий полин,
      у зіницях причаїлись сльози?

      тубероза - пахуча рослина
      2019р



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    187. Брусничний


      Ніч бруснична впала з неба
      на землі старе пальто.
      Під ногами мокрий щебінь,
      я - зірниця, а ти -хто?
      Всесвіт у душі, чи смута?
      (Кропивою жалиш - біль).
      Я для тебе м'ята-рута,
      ти для мене - хліб і сіль.
      Водночас не просто друзі -
      крок на тросі в майбуття.
      Ми по груди в небо вгрузли,
      зорі  -  яблуком хрумтять.
      Шлях чумацький оповиє
      шарфом - зимно від нудьги.
      Вбрід підемо - чорториї
      поховали береги,
      за гнучким гіллям рокити
      щука вудить мотиля.
      Де волієш, щастя, жити -
      там, де ти, чи там, де я?
      Чи на тихім узбережжі
      зачарованих надій?
      Тільки Бог шитво мережить -
      долі вицвілий сувій.
      В 'яжем вузлики спонтанно,
      розплітаєм макраме.
      Зустрічати осінь - рано,
      а втрачати - серце мре!



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    188. Два крила
      Черемха запашна перецвіла,
      обсипалось пелюстя
      світанкове.
      О, дай мені здійняти два крила,
      над осяйною долею, любове.

      Цвіте пахуча липа за ставком,
      в рясних садах пташині переливи.
      До тебе в'ється стежка бережком,
      а ти без мене, радосте - щасливий.

      Не вишиваю більше рушники,
      і не чекаю на гучне весілля.
      Торкнувся несподівано щоки
      промінчик сонця, напоїв чар-зіллям.

      А я для тебе дзвін, що пролунав,
      не залишивши спогадів відлуння.
      Покоси оксамитових отав,
      волошок і ромашок повна клуня.

      У небесах клекочуть журавлі,
      і від любові голову втрачають.
      Якби ж мене кохав ти, як її,
      я б не блукала поміж пеклом й раєм!
      2019р



      Коментарі (33)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    189. Поліфонія любові
      Пеньюар шовково-ніжний
      одягає ніч духмяна.
      Ти пухово, білосніжно
      огорни мене, жаданий.

      Остигає кава чорна
      в мигдалевім амаретті.
      Мідний дощ  - гучна валторна,
      крушить сутінки на злеті.

      Губить в небесах підкови
      білий кінь - Пегас надії.
      В поліфонії любові -
      вмиротворення стихії.

      Чуйний дотик первозданний,
      світ гойдає органічний!
      Я люблю тебе, коханий,
      і триватиме це вічно!

      Доки радість безупинно
      вип'є кров мою до краплі.
      Доки пісня лебедина
      розриває душу навпіл.

      Доля райдуги малює
      на сусальній акварелі.
      Доки серце, що люблю я -
      б'ється хвилею об скелі.

      В царині земного раю,
      млосній пристрасті шаленства -
      від блаженства помираю
      й воскресаю від блаженства!



      Коментарі (18)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    190. Поговори...
      Поговори зі мною, не мовчи, коханий,
      про те, як плачуть верби над рікою.
      Як літепло сопілкою сумною
      торкається найтонших струн душі і ранить.

      Мелодія у серці проростає болем,
      і спомини з глибин здіймає світлі.
      Таке сполохане, тужливе літо -
      черешні вдосталь, тільки спека вуглить поле.

      Ти розділи печаль трагедії зі мною.
      Лікують біль - любов'ю, а не часом.
      Затемнення зникає, доля часто
      вкриває світле небо чорною габою.

      А нам би кольорової веселки, чом ні?
      І милості у кожнім щемнім звуці.
      Не сльози на трояндовій  пелюстці,
      а крапельки роси, ти спробуй не солоні.



      Коментарі (13)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    191. На горбочку біла хата
      На горбочку біла хата
      тоне у саду.
      Не чекай сьогодні мати,
      не прийду я ночувати -
      за любов'ю йду.

      На долині, понад плаєм,
      річка пролягла.
      І того ніхто не знає,
      чи душа моя страждає,
      чи  п'є з джерела!

      Тихо, затишно, гостинно,
      черешневий рай.
      Заряснілася калина,
      на городі попід тином
      квітне молочай.

      Матіоли і лілеї
      ллється аромат.
      І того ніхто не чує,
      Як вівчар мене цілує,
      розцвітає сад.

      Сипле ніжністю неначе
      в очі голубі.
      І того ніхто не бачить,
      що то буде, що то значить -
      радість, а чи біль?

      Солов'я рулади чутно,
      щемний передзвін,
      зорепадно, незабутньо.
      Мною лагідно і смутно
      милувався він.

      Ніч стелила зорі рястом
      у отавах нам.
      Попросила б щастя в Бога,
      та, на жаль, обручка в нього
      на правиці, мам...
      2019р



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    192. Повість
      В небеса упала горілиць,
      хай вони жарини серця студять.
      Поміж нас не стало таємниць,
      й вогняної пристрасті не буде!

      На порозі осені - печаль,
      бурштиновий кульчик загубила.
      Причастилась тайн, пустий Грааль,
      сперлася на вицвілі перила.

      Палить... На городах пирії,
      засмалила куривом дощенту.
      Не дивлюся в очі нічиї,
      доля розставлятиме акценти.

      В повісті нетривіальних проз,
      на краю захмареного неба
      ми чекали на - апофеоз,
      а любов то - альфа і омега.



      Коментарі (9)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    193. Алхімія любові
      В'яли  лІта рясні спориші,
      прохолодою дихала осінь.
      Не жила у обіймах душі,
      не плекала дощі сріблокосі.

      Смутком очі тьмяніли колись,
      прісні будні бродили, аж поки
      пересічні шляхи не зійшлись
      на крутім перехресті широкім.

      Міражі, алегорії снів
      розчинились у вранішніх росах.
      Акварельний мольберт почуттів
      окропила любов -вінценосна.

      Аритмія у серці щораз,
      щастя ніжності - сонцем під вії.
      Не з'єднає розчулених нас
      інтернетний зв'язок ненадійний.

      У приваті мого забуття
      для кохання відчинені двері.
      Ти для мене не тільки життя,
      крапля крові на білім папері.

      Обмаль нам залишилося втіх,
      золота мить - найвищої проби.
      Із мережі дум м'ятних моїх
      ти не зникнеш ніколи, любове!
      2019р



      Коментарі (14)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    194. Мне без тебя никак
      Ты близко и за морем в одночасье.
      Мне плохо без...Мне без тебя никак,
      Любить тебя, какое это счастье,
      мой ненаглядный, искренний чудак.

      Мне свет не мил, когда тебя нет рядом,
      терзает ревность и гнетет тоска.
      Мне, мой хороший, многого не надо -
      глоток любви и сердца облака.

      Объятий плед и теплый свет в оконцах.
      Внутри души - воздушный мотылек,
      гроздь веточки сирени, капля солнца.
      В глазах отображение, как Бог!
      2019р



      Коментарі (15)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    195. Дощі
      Бреду під парасолею... Куди? Для чого?
      У скільки повернусь? Під   ранок, чи вночі?
      І хто чекатиме з фіалками за рогом
      серпанкової мли? Постійно йдуть дощі...
      Купальні, нескінченні, мжичка і кучасті,
      дрібні, холодні, грозові, як із відра,
      колючі, крижані, сліпі, грибні, смугасті,
      туманні, обложні - пригнічена хандра.
      Плющем  зажури оповито все довкола.
      Негода нищить днів зелений палантин,
      міняє на корицю. Вітру баркарола -
      мелодія тужлива вересневих днин
      лунає в небі. Непроглядна авансцена,
      гучними оплесками на даху - аншлаг!
      Із антикварних спогадів душі щоденно
      я пил не струшую, дощ срібний на губах.
      2019р





      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    196. Аметистова мить
      Дотики серця,
      повне відерце
      ягід солодких суниць.
      Музика чуйна,
      спогад відлунням
      в сірих очах голубиць.
      Сонце для світу,
      море - для вітру,
      а для коханого  - я.
      Голубе світлий
      щастям привітним
      сяє усмішка твоя!
      Не оминути,
      тільки б почути -
      срібні дзвіночки душі.
      Радість невпинна,
      неба світлина
      сіє за лісом дощі.
      Казка духмяна,
      м'ятна поляна,
      запах кохання п'янить.
      Хай не розтане
      в літечку травнем
      ця аметистова мить.

      2019р






      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    197. Рятівник
      Він мене рятував від пустелі,  наруги,
      і жури безнадії, набридливих злив.
      Простягав дружню руку над прірвою туги
      і сльозу відчайдушну цілунками змив.

      Дарував  зорепад, зачаровані вірші,
      осипав первоцвітом зворушливих слів,
      серенади співав соловейком, у тиші
      очеретовій вітром вночі шепотів.

      Ніс мій хрест, коли сили втрачала, свідомість,
      осіняв шлях чумацький і нищив пітьму,
      піднімав до небес спраглу душу. Натомість
      чим віддячу йому? Чи віддячу йому?

      2019р





      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    198. Не загасити бажання
      Знову цвітуть ярих весен рожеві каштани,
      сонце в зеніті запалює все навкруги.
      Поруч із милим солодкою ватою тану,
      айсберг у морі небесному губить сніги!

      На отоманці розлуки - червона помада,
      чайна троянда розсипалась. А чи збереш?
      В лоні душі загорілася ватра   свічада -
      не загасити багаття сердечних пожеж.

      Будемо зустрічі наші в отавах шукати,
      де загубили вночі оксамитовий  рай.
      Тільки, натхненний, любові яскраві цукати
      на роздоріжжі бажання ти більш не лишай.

      2019р



      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    199. По той бік...
      По той бік ріки-розлуки
      ти, шовковий, чий?
      Б'ється чайкою розпука
      в берег кам'яний.

      Об кайдани тоскні душі
      точать ланцюги,
      вітер небу сльози сушить,
      нам не до снаги.

      Млосно, сумно, аскетично
      рахувати дні
      і пливти періодично
      в  зорянім човні.

      Кольорові сни творити,
      світ навколо нас,
      сіяти любов крізь сито
      у мережі фраз.

      Марити і сподіватись,
      чуйність берегти,
      скинути з рамен за грати
      тугу самоти.

      Мріяти на узбережжі
      збудувати дім,
      зводить повітрЯні вежі,
      на піску хрумкім.

      Розірвати пута давні,
      линути крізь град.
      І на згарищі страждання
      посадити сад.

      2019р



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    200. Париж
      У бірюзі Єлисейські Поля,
      арка тріумфу і Ейфеля вежа.
      Лувр і Версаль - велич світу, хто - я?
      Крапка на мапі безмежжя, о де ж я?
      Знов розчинилася у вівтарі,
      у мегаполісі древнього міста.
      Знай, не згорів Нотр-Дам де Парі -
      кремінь епох - кафедральність врочиста!
      Сена - ріка не розводить мости -
      шлейфом розносить французькі парфуми,
      відголосом Джо Дассена мотив,
      душу бентежить, нашіптує руни.
      Ти не питай де я зараз? Облиш!
      Нічка ховає за темну  кулісу.
      Після дощу таємничий Париж
      пахне каштаном Булонського Лісу.
      Над парасолею площі Concorde
      небо збирає в вояж бригантини.
      Сонце моє, скільки вражень,  пригод,
      та все одно я до тебе прилину!

      2019р
















      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    201. Крадійка
      Вона в мене краде кохання і жде,
      коли зашаріється вечір.
      Її неслухняне волосся руде
      лягає любистком на плечі.

      Помада  багряна  вкриває вуста
      пекучим цілунком щоразу.
      Розбещена, втішна, свята простота -
      ця імпровізація джазу.

      Усі вдовольняє потреби його,
      вітрила наповнює морем.
      Лікує від стресів, депресій, всього
      тілесного й душу відмолить.

      Частує чар зіллям, *ратундою чвар,
      і сни навіває чудові,
      сонети фарбує, кладе на вівтар
      освячені ризи любові.

      Як тільки стемніє, троянда-зоря
      за їхніми шторами стежить.
      Можливо, то я краду? Може, то я
      беру, що мені не належить?

      *ратунда - солодко - гіркий перець
      2019р




      Коментарі (13)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    202. Ноша
      Світанкове проміння торкнулось ланіт
      і повіки розплющило сонні.
      Підмітає вчорашні недопалки  світ,
      айстри зрошує на підвіконні.
      Прокидається вкотре старенький трамвай,
      рейки стерлися об коліщата.
      Ти мене не буди, і про сни не питай,
      сліз моїх краще не помічати.
      Не згадати тепер серенади мотив,
      що бентежив мої зорепади.
      Красномовністю серце моє золотив,
      та  душі лицемірно ти зрадив.
      Я полола  щоденно твої бур'яни
      і перини збивала  на свято.
      Від наруги, нестерпної  ноші звільни,
      залишилося сил небагато.
      Що тепер? Гріти  спогадом біль самоти -
      дощ періщить, між нами - негода.
      Ту валізу без ручки так  важко нести
      й на узбіччі покинути шкода!
      2019р



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    203. Перлинна любов
      Не даруй жовті, любий, тюльпани,
      ще далеко до туги розлук.
      У обіймах зворушливих тану,
      потонув час у пестощах рук.

      Не кажи ні півслова, ні  слова,
      не дивися, не дихай - мовчи.
      Грона солоду - брость  калинова
      на вустах беладонно гірчить.

      Ще далеко, коханий, до смутку,
      до осінніх дощів, милий, мій,
      не згасити гарячим цілунком
      полум'яний підсніжник надій.

      Знай, що не розтопити весною
      найсолодше жаги - ескімо.
      Сонце, вічністю ти на ді мною,
      на вітрилах небес пливемо!

      В колисанці блаженство гойдаєм,
      у тенетах шовкових альков.
      хай і всесвіт на нас зачекає
      розсипає перлини любов!

      Стільки ніжності що захлинутись
      можна в ній, в океані бажань.
      Хочу голос кохання почути -
      стогін серця, любові  благань!



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    204. Щаслива
      Та жінка йшла вузенькою доріжкою,
      вкривала радість осяйне лице.
      Що коїться,  скажіть, з цією жінкою?
      На капищі страждань згоріло все!

      Не загасити полум'я душі,
      не випрати вишиванку в багнюці,
      її нестримні весни, спориші -
      в долонях помістилися по суті.

      В маленькому блокноті занотовані
      фрагменти  безталанного життя -
      колючі стерні, втрати, біль у повені,
      кривої блискавки серцебиття.

      Та очі випромінювали зміст
      сюжетів ненаписаних романів,
      у небі розливався благовіст,
      зникали сиві сутінки  туманні. 

      Всміхалася, а сині очі плакали -
      щаслива панночка - услід усі.
      Жита схилялися до неї маками,
      красива йшла по вранішній росі.

      Купальська ніч давалася  взнаки -
      зірвала у ліщині квітку рути.
      Горить любов на відстані руки,
      та, як до неї серцем доторкнутись.







      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    1. В обіймах Ероса
      В палких обіймах терпну, млію,
      цілунком зваблюю вуста,
      плекаю стомлену надію -
      ввіійти в альков любові. Та -
      нічна зоря не згасне в небі,
      а нам ряхтітиме весь час,
      хай Ероса чутливий лебідь
      оголених укриє нас.
      Антуріум розквітне ще раз,
      бажання - колотий горіх -
      розкриє таїну печери
      для насолоди, млосних втіх.
      І потечуть блаженства соки
      нектарами, і камертон
      розбудить водограй в глибоких,
      цілющих надрах, стогін-сон
      зірветься з губ кармінних
      ніжно,
      заб'ється пульс. Іще... Іще...
      Прискориться, натягне віжки,
      і понесеться жеребцем
      до ароматних феромонів,
      п'янких грудей, медових сот,
      до пристрасті - жага уповні -
      не вичерпала наш цейтнот!

      Антуріум - чоловіча квітка.



      Коментарі (27)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    2. Не дотягнутися
      Смеркається, спиняє тиха ніч
      минулого сум'яття каруселі.
      Малинові мазки на чистій стелі 
      сумних небес, а канделябри свіч
      ще не горять, лише зоря одна
      крізь поволоку синю проглядає.
      Хтось поступово поза небокраєм
      запалює свічки. Чия  вина,
      що нарізно у чарівну цю мить,
      коли вмирає світ у лоні ночі,
      коли душа лебідкою тріпоче,
      у безвість оксамитову летить
      і задихається від смутку на краю
      прекрасної мелодії-піано.
      До тебе, як до неба, мій коханий,
      не дотягнутися... Та я - люблю...

       
       



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    3. Квітка - любов
      Голубий серпанок спрагло із цеберця п'є
      прохолодне, білорунне молоко туману.
      Дай напитися любові, джерело моє,
      і медовим поцілунком причасти кохану.

      Загубилися у травах весни осяйні,
      та душа заголубіла в волошковім раї.
      Залюби мене до млості, подаруй мені
      ту мелодію кохання, що гітара грає.

      Доторкнися лебедино до чуттєвих струн,
      ось послухай калатає серце безупинно.
      Ти мій легіню сердечний, -пристрасний чаклун.
      Ділим яблуко спокуси на дві половини.

      Зашарілись на раменах маками вуста,
      в срібних росах стелить літо килими парчеві.
      Царини ясна кульбабка - зірка золота,
      вік би квітнути жасминно у твоїй любові.



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    4. Сумнів
      Навколішках спокутую провину,
      а в чому винна, Боже, в чому ж винна?
      Плекала літепло пташиним клекотом.
      В'язала спицями з альпаки шалі,
      із сонця - китиці, з роси - коралі.
      Вкривала маківки сусальним золотом.

      Стікала по свічі сльозою в храмі,
      сідала бджілкою на коси мамі,
      збирала в озері рожеві лотоси,
      духмяні ескімо у очереті,
      об скелі розбивалася на злеті,
      шукаючи в багні далекі космоси.

      В столичнім натовпі одні чужинці.
      Віч-на-віч з небесами наодинці
      благала вдосвіта для світу милості,
      дощу грибного, райдуги - не грому.
      А, що потому,  Господи, потому -
      втрачати зір, спиратися на милиці?

      Пшеничних колосків лишилась -  миля!
      Ти зупини за крок до божевілля,
      до фальші із солодкого зефіру,
      олжі зрадливої в пекельнім слові
      пустельної жаги. Ковток любові
      лиш дай напитися - тоді повірю...
      2019р



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    5. Якби
      Життя складається з осколків вітражів.
      Іду по них на пальцях обережно.
      Якби ж то я змогла, і ти також зумів
      перевернути світ мого безмежжя.

      Іти вперед, не озираючись назад,
      де залишилися румовищ вежі,
      і дикий виноград, і безпритульний сад,
      забутий Богом, де сльоза мережить.

      Де спересердя кинуто ножі услід,
      де промінь сонця тіла не торкнеться,
      де розбивали сумніви, гріхи об лід,
      латали сни згорьованого серця.

      Як би ж ти справді зміг, і я таки змогла
      лишити біль на вістрі крутояру.
      Та грузнемо в обставинах, липка смола,
      піски зибучі, біло-чорні хмари...



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    6. Будь зі мною коханий...
      Будь зі мною, коханий,
      Зачаровуй мене,
      Хай блаженство відрадне
      Щастя не омине!

      Затріпоче метелик
      У душі золотій,
      Теплі ковдри постелить
      З пелюсткових надій!

      Чарівливо у грудях
      Залоскоче любов,
      Милуватися будем
      В колисанці дібров!

      Незабудки розквітнуть
      В небесах, милий мій,
      І завруняться квітнем
      У любові живій.

      А сколошкаєм трави,
      Ніжність вип'єм з роси,
      Ти на небо, коханий,
      На руках віднеси!

      Де червоні вітрила
      Огортають серця.
      Де любов посріблила
      Світ безмежний  Творця!







      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    7. Відтоді
      Відтоді, як кольнуло
      нестерпно у печінку
      і нирки розболілись,
      що хоч на стіни лізь,
      миттєво пригадалось,
      що є у нього жінка,
      онуки підростають
      і як чудово скрізь.
      Він став таким хорошим,
      слухняним, як дитина -
      сльозяться очі цвілі
      від радощів, нудьги.
      Тепер у нього рідні
      і затишок в родині,
      в могилах - вірні друзі,
      й колишні - вороги.
      Не п'є спиртного в барі
      у будні і на свято,
      і сигарети з фільтром
      до рота не бере.
      Не дивиться порнуху,
      не криє жінку матом,
      сміття виносить вчасно -
      гріхів буття старе.
      Він не задавить мухи,
      нікого  не образить,
      у храмі - християнин,
      у домі - чоловік.
      Готує  борщ зелений,
      уху, з грибами зрази...
      Чому ж пліткують люди,
      що вмер позаторік?
      2019р


       



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    8. Сердечне
      Ти - неба очі голубі,
      а я - квітуча нива.
      З тобою в радості й журбі -
      щаслива!
      Дарує доля нам любов,
      надію, віру!
      Сьогодні зранку дощик йшов
      крізь серце... Віриш?

      Ти птахом в небеса гайнув
      і зник у синій висі.
      Я за тобою, а в саду
      цвіт вишні.
      Марелі - роси із яси
      п'ють бурштинові.
      У вирії лелек баси -
      мов клич любові.

      Ти ніжний, райдужний мотив,
      відлунням понад гаєм.
      Душа метеликом тремтить -
      кохає!
      Шукати де б не довелось
      життя маршрути -
      весни калинової брость
      нам не забути.

      Коханий мій, я не цвіла б
      на світі цьому.
      Якби не мала два крила
      невтомні,
      що піднімають до небес
      в обіймах дужих.
      В твої очах мій погляд щез -
      зорею мружить!
      2019р



      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    9. Безпритульна
      Це дівчатко мале бур'яном на околиці,
      кропивою посічене, різками бите.
      Із-під лоба дивилися очі шовкові ці,
      на губах кров запечена, личко немите.
      І голодна й налякана, пестити нікому,
      безпросвітно матуся всміхається пляшці.
      Татуся Бог прибрав на Купальську ніч рік тому.
      В халабуді собачій сидіть бідолашці.
      І бувало засне там, а мати не кинеться,
      аж до ранку з коханцем горілку пиячить.
      До обіду проспиться з синцями на вилицях,
      і не соромно, зморена, привид ходячий.
      Пригорне до грудей свою доню нечесану
      і відправить жебрачити. Люди хороші -
      нагодують, з собою дадуть, гидко декому
      рахітичній сирітці вичісувать воші.
      І одЕжину знайдуть, пригріють і виженуть,
      як дворняжку на вулицю - та не заплаче.
      Оченята збентежено дивляться, не змигнуть,
      не відводячи погляду, в душу неначе.

      Як настали зими олов'яні хурделиці
      в дитбудинок забрали, там всяке бувало.
      Підросте і забудеться, все перемелеться...
      Не забулося, в нічку колючу не спала.
      Пригадалось, як мати кричала од відчаю,
      не віддам я нізащо!  Град - сльози невтішні.
      І палила й кусалась, і вила вовчицею.
      Цілувала в останнє...Прости, доню, грішній!
      Пригадалось, як ляльку украсти хотілося,
      як лайном намастили окраєць хлібини.
      Не донесла до рота, хтось вибив, тремтіло все
      від образи, жорстокості серце дитини.

      Крізь роки промайнуло, не стерлося ластиком.
      Залишилось цвяхом у душі вже дорослій.
      Чоловік непоганий і донечка ластиться.
      А на серці нудьга, тож зібралася поспіль
      і поїхала в селищну раду дізнатися,
      де болюче дитинство ставало на ноги.
      Чи стоїть її хата, жива іще мати ця,
      що незнала до рідної доньки дороги?

      Ось знайома хатина і хвіртка й околиця,
      халабуда в садку, запорошена млою.
      Все впізнала миттєво, до Господа   молиться,
      щоб не впасти на мамині груди малою!
      2019р



      Коментарі (9)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    10. Душа болить...
      Душа болить, передчуває домовину,
      ще ніби все гаразд, а стислі сльози душать.
      Нависли небеса з під ніг тікає суша.
      Свідомість втрачена, лечу, якимось чином.

      Судоми, корчі рук, на крижанім обличчі
      застигла маски  парафінова лілея.
      Нема в тунелі світла... Де я, Боже, де я?
      Дух чортівні рогатої на передпліччі.

      Нашіптує жахи і язиком гарячим
      торкається щокИ, обслинює рамена.
      Стікає слина остогидлива зелена
      по тілу  вниз, смак пекла на губах неначе

      гіркий полин, чорнобиль, пижма м'язи зводить
      і дикий регіт веремії з потойбіччя.
      Чи хтось у білому вбранні запалить свічі,
      щоб нечисть щезла?  Так, вже янголи на сходах...
      2019р





      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    11. Сонце
      (Доросла казочка на дитячий манер)

      Сонце зранку швидко встало,
      ще і півні не співали.
      Готувало, прибирало,
      сорочки, білизну прало.
      Напекло млинців, оладків,
      накупило шоколадки,
      м'ясо, сало, ковбасу,
      понаводило красу
      на городі і у клуні,
      заплело косички доні,
      сина відвело в дитсад -
      а втомилось від порад.
      Місяць просить пелехатий:
      - Сонечко, іди вже спати!
      Завтра буде новий день
      для роботи і пісень!
      - Ні, - сказало сонце, - досить!
      І пішло до кума в гості.
      Кум  біжить щасливий з хати
      любе Сонце зустрічати!



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    12. Триптих
      Поміж небом
      і землею -
      зливи і сніги,
      зорепади
      і відради,
      крила. До снаги -
      вітру свіжого
      свавілля,
      соняхів лани,
      верболози,
      буйні грози,
      подихи весни.

      Поміж ним
      і мною - осінь
      стелить листопад,
      сон серпанків,
      горя лунки,
      і коралі зрад.
      Тиші дзвін,
      пекельні мури,
      патока брехні,
      поторочі,
      туги очі,
      в спину ніж мені.

      Поміж мною
      і тобою -
      повені ріка.
      серця  дотик,
      срібла ноти,
      ягода терпка.
      Аромат півоній,
      травня -
      яблуневий цвіт,
      незабудок,
      синіх буднів,
      золото  трембіт.










      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    13. Люди
      Люди

      Есть те, которых я не разлюблю,
      за кем скорблю, тревожусь, сожалею.
      И те, что греют на груди змею,
      с кем ни за что не разделю постели.

      И те, кто бьет наотмашь и поддых,
      кто не лишен духовного уродства.
      И кто в мольбе за умерших, живых,
      детдомовских спасает от сиротства.

      Чужие и родные, есть и те,
      что каждый день проходят мимо взгляда,
      скрываются за пластиком ролет
      и те, что за монету в  сердце гадят.

      Есть, как колодцы, тянешься душой
      напиться мудрости, святой водицы,
      и ласковые, как морской прибой
      и те, с которыми позор водиться.

      Есть  светлые - их тембры голосов
      похожи на малиновки напевы.
      Есть лживые, предатели и стервы!
      И те - что отдают задаром кровь!






      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    14. О, Боже...
      О, Боже, мій Боже,
      що сталося, знаєш?
      Над степом лечу -
      ковилою згораю.
      В ліщину вростаю 
      корінням, корою,
      ридаю над світом,
      нуджуся любов'ю.
      Терпіння шукаю
      в зажурі, та долю
      я не проклинаю,
      під  небом  не встою.
      Впаду в свіже сіно
      зануривши тугу
      од відчаю - тліном,
      дощем від - наруги
      а сонцем від - мрії.
      Збуди мене, любий,
      зціли від застуди,
      цілуй стигми, груди!
      І дихай зі мною
      гірким естрагоном
      і трунком сп'янілим
      невтомні - невтомно,
      щоб жити хотілось,
      в обіймах - померти...
      У краплі сльози - 
      відбивається всесвіт! 





       
       





      Коментарі (11)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    15. Не шукай на стороні
      Не шукай любові, любий,
      десь на стороні.
      Ти не знайдеш, тільки згубиш,
      розкажи мені,
      що бентежить, гірко тужиш,
      біль в очах чому?
      Не здолаєш самотужки -
      обіцяв кому?
      Чи вона збирала зорі
      уночі тобі,
      чи ділила чорне море
      в радощі й журбі,
      чи зализувала рани,
      прала сорочки,
      чи молилася, коханий,
      за твої гріхи?
      Чи запрошувала бусла
      на пустий поріг,
      чи нанизувала буси -
      щастя оберіг?
      Колисала сина, доню,
      матір берегла,
      насипала у долоні
      пригорщі тепла?
      Вимітала з хати чвари,
      приспані жалі,
      випасала хмар отари
      кланявшись землі.
      Ти за що її, мій рідний,
      палко покохав?
      Кажеш очі в неї сині
      й душу розпізнав?
      2019р


       





      Коментарі (15)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    16. Лісоруб
      Лісоруб з тебе вправний, мій друже,
      тільки друзки летять, як з гармати.
      Гостра в око попала байдУже,
      інша в серце, тобі ж не виймати.
      Нарубав дров, поклав  серед хати,
      залишивши дитину у житі.
      Пустка... Нікого в біль пеленати,
      і немає про що говорити.



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    17. Тужливе
      Бог не Микитка
      бачить все -
      чекав, натомість,
      писала уночі  есе,
      а вийшла повість.
      Спітнілих лінз
      розбите скло
      ніч шовком змила
      і фіміамом
      розтеклась
      на дні кадила.
      Гудуть дороги
      за вікном,
      не спиться місту,
      думки розхлюпала 
      вином - немає змісту.
      Втомився
      бронзовий торшер
      рясніти сонцем,
      в буденній прозі
      лірик вмер -
      банально, нонсенс.
      Вівсяна  ніжність,
      каламбур,
      центричний ребус,
      яси - скрипкових
      партитур
      на зшитку неба.
      Він там я тут,
      він тут я там -
      непересічні.
      Круті щаблі
      в небесний храм -
      натхнена вічність.
       



      Коментарі (21)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    18. Блюз
      Марудні дощі - надокучливий блюз,
      бажання з можливістю не співпадає.
      Амур з арбалета стріляє довкруж,
      влучає у небо, а я помираю.
      Укотре збираю валізи в Париж -
      і вкотре квиток забуваю на потяг.
      Кислотні тут зливи. А як же? А ми ж...
      Ділили б на двох - відкладаю на потім...
      Судомило... Схуд відривний календар,
      тумани із кужеля спряли вуалі
      на плечі мені. Спорожнілий бульвар
      скидає під ноги печалі... Що далі?
      Кружляє адажіо із па-де-де.
      Знов кличе до пари, та тиснуть пуанти.
      Невдовзі нудьга у сніги заведе.
      Нельотна погода - і без варіантів.



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    19. Вагання
      Вечір розтрушує паприку в небі,
      перебирає думки-квасолини,
      цокає маятником швидкоплинним,
      шибою стишує ластівки щебет.
      Кидає вудочку в озеро смути.
      З кого кров пити, а з ким в горі бути?

      На веретені днів чорне, зелене,
      сутінки - підсумки, гирі - вагання
      і богомола жертовне кохання,
      сонця затемнення, небо смиренне.
      Ляже під потяг Кареніна Анна
      без вороття, тільки я - невблаганна.

      Місто бігборди зриває завчасно,
      біль крадькома підступає до горла -
      душить минуле. За касою - Воланд,
      черга безкрайня за маревом щастя.
      Доле моя, безпритульна дворняжко -
      бачити болісно, вигнати тяжко!
      2019р






      Коментарі (11)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    20. Синя птаха
      У сапфіровім серці я тану,
      ніжним поглядом щастя зігрітий.
      Ще тримаю в обіймах жадану,
      та бузком обсипається літо.

      Вже покинули гнізда лелеки,
      в сизім небі прощальні мотиви.
      Небеса ллють з посріблених глеків
      на змарнілі городини зливи.

      Туга хмарою висне над нами,
      з найдорожчим прощатися важко.
      Прилітай вечорами думками -
      незабутня моя, синя пташко!

      Я чекатиму, віриш, як манни,
      знов на пісню твою солов'їну.
      Кинь на згадку з небес олов'яних
      у долоні блакитну пір'їну!



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    21. Другу
      Я тебе позвоню, пусть была не права,
      но хочу, чтоб всегда были вместе
      потому, что сильнее те ранят слова,
      что стоят за кулисами лести.
      Пусть все черные кошки уйдут и печаль
      не сотрет наши светлые лица
      и не жалят слова, наши души не сталь,
      что б из пепла цветком возводиться.
      Сколько соли рассыпано по пустякам,
      столько пролито слез понапрасну.
      А стихи, как душа, никому не отдам  -
      облака за оберткой  атласной.
      Я умею любить и умею прощать,
      о прощеньи молить на коленях.
      Лишь бы только на поезд нам не опознать,
      что уйдет безвозвратно в сирени.
      Позабудется боль, зло в сердцах не храним,
      и обида уйдет с покаяньем!
      Ты прости меня, друг, что делить нам, Бог с ним, 
      солнце всходит для нас - до свиданье!

      2019р





      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    22. Христос воскрес!
      На великдень срібні дзвони
      небо розливає
      і священною водою
      кропить східці раю.
      Благовіст у серце ллється
      з чистої криниці.
      Сльози світу просочили
      Божу  плащаницю.
      Писанки, свячена паска
      в кошику вербовім,
      радість і любов блаженна -
      ризами в обнові.
      Богородиця радіє -
      воскресає Світло!
      Всіх Христос благословляє
      в небесах привітно!
      Херувими стоголосо
      прославляють висі.
      Смерть поборена Ісусом -
      благодать, Всевишній!

      2019р








      Коментарі (18)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    23. Не забувай
      Веснянку миють видноколи
      у кришталевому вікні.
      Не забувай мене ніколи,
      примарюся тобі чи ні.
      Можливо, пташкою з'явлюся
      на підвіконні самоти,
      розсиплюсь трепетним пелюстям
      на коси осені і ти
      згадаєш літо полум'яне,
      хмільну розраду світлих мрій,
      іще до того, як розтане
      в твоїй уяві образ мій.
      Ще будуть зливи вересневі
      вершки збивати і чорнить.
      О любі весни, де ви... де ви?
      Томи життя, а спогад - мить.
      2019р



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    24. Від янгола до...
      Від янгола до стерви тільки крок,
      коли відтято крила лебедині.
      Ліпив ти пластилінових ляльок,
      і арії із опери Пучінні
      просив співати, оплесків не чув,
      ні трель колоратурного сопрано.
      Маріонетці серце розчахнув.
      Чому ж в моїй душі кривава рана?



      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    25. Ми сідаємо в човен
      Ми сідаємо в човен, і я не боюсь
      грізних вод, що бентежать, лякають.
      У руках дужих - весла, та Бога молю,
      щоб дістатися берега. Знаю,
      течія понесе на каміння, а там -
      водоспаду бурхливі потоки,
      та окрилено вірю, що запросто нам
      прихилити і небо широке!
      Заплисти у затоку зелених дібров,
      наша пристань чекає на щастя!
      Світ врятує любов, нас тримає любов!
      Коли віриш у себе - все вдасться!
      2019р



      Коментарі (13)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    26. Погляд
      Ти шукаєш в мені тихий шепіт дібров,
      пелюсткову чарівність лілеї,
      Мавку в озері мрій, божевільну любов
      й капучино у ліжко від Неї.

      Я шукаю в тобі теплий промінь очей,
      трепіт серця, цілунку хмільного.
      Птаха сильне крило в хмарнім небі, а ще
      позолочений хрестик від Нього.

      Те, що хочеш знайти, ти знаходиш в мені,
      навіть більше, що я можу дати.
      Ти в мені! А в тобі - мушлю бачу на дні
      моря грізного - бурі у чаті.
      2019р



      Коментарі (9)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    27. Я сідаю у човен...
      Я сідаю у човен
      без весел, вітрил -
      течією, хай
      небо покличе.
      Мармуровий туман
      тужну душу покрив,
      берегів скам'яніле
      обличчя.
      Хвилі темні, лякливі
      у безвість пливуть,
      розмивають
      провалля піщані,
      піднімають із чорних
      глибин каламуть,
      тьмяні спогади -
      риби мовчання.
      Ні сполоханих дум ,
      ні чутливих ущерть
      губ ментолових
      не  відчуваю.
      Доля жалить змією -
      пороги і смерть?
      Чи затока і пристань -
      не знаю!


       



      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    28. Я можу
      Ти здатен розбити серце
      і вийняти здатен теж.
      А чи необхідно все це -
      від істини не втечеш?
      За те, що не долюбила,
      і брала чуже  - пробач!
      Почистив, розправив крила
      і зник у блакиті... Бач,
      хоч кепсько тобі та мушу
      сказати, що янгол щез.
      Я можу віддати душу,
      і вирвати можу теж!



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    29. Ходять янголи по світу...
      Ходять янголи по світу -
      білосніжні крила,
      зазирають в кожну хату
      чи добро вродило.

      Чи достатньо на причілку
      світлячків ласкавих,
      запускають в тишу бджілку,
      зорі кучеряві.

      Заколисують дитину
      в колисанці теплій,
      варять запашну малину
      для зимових щеплень.

      Додають цілющу тую
      в яблучні узвари,
      здирки, виразки бинтують,
      припиняють чвари.

      Душі змащують медово
      джемом обліпихи,
      мостять  подушки пухові -
      лебедині втіхи!

      Чепурять сади, городи, 
      і щебечуть в гаю.
      На землі до смерті годять,
      після відлітають

      в небеса, щоб лазурові,
      розсипати роси
      і ніщо,  окрім любові,
      навзаєм не просять.
      2019р

       


       



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    30. Я люблю чужого чоловіка
      Сповіддю спокутувала гріх,
      з молитвами протяг тихо хлипав.
      Теплі сльози крапали до ніг,
      - Я люблю чужого чоловіка!

      Ніжності не пити із лиця -
      чуйний, зорепадний, білий сокіл.
      Не зривай горіха  до вінця
      радила матуся - світ широкий.
      В повені ріка - біда одна,
      на причалі човника гойдає.
      З неба ллється золота струна -
      місяць байховим частує чаєм.
      Розгойдав паливода  чимдуж
      гойдалку вербову, хвилю мружить .
      Стогне тиша зранена довкруж.
      Каяття душі - червоні ружі!
      Трепетний, зворушливий, такий
      пелюстковий, рідний, світанковий.
      Тільки б доторкнутися щоки
      і відчути музику любові!
      Знаю, що гніздечко в нього є,
      ні на що тепер не сподіваюсь.
      Та без нього серденько моє
      полонез Огінського не грає.








      Коментарі (14)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    31. Бабця Ганна
      Не личить бабці Ганні
      співати про любов!
      У роті зуб останній 
      і любий в даль пішов,
      і пелюшки на плоті
      зітліли вже давно,
      і хризантеми жовті -
      життя просте руно.
      Лягає вечір пряний
      старенькій на плече,
      мелодія купальна
      у серденьку пече.
      Усі жалі колишні,
      зворушливі у снах,
      в очах вологих - вишні...
      І котик на руках.
      У зморшках - вишиванка,
      хустини ясен цвіт,
      і пісня про Іванка,
      стара, як Божий світ,
      так вивертає душу
      янголиком з небес,
      що аж зацвів, мов груша,
      в її повітці хрест!
      2019р



      Коментарі (13)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    32. Шалене
      Знов шаленіє весна, розсипається сніжно.
      Вишням розкішним недовго віночки плести.
      На попелищі повітряні замки запізно
      зводити - й падати серцем на тлін з висоти.
      Вітер роздмухує ватру, палає червоним,
      в полум'я жар підкидаємо - дужче горить.
      Чи не по нас, нашим душам нестримано дзвонять
      храмові дзвони, плекаючи сльози в цю мить.
      Палахкотить в небесах синім відблиском місяць,
      не загасити зірниці неон ліхтарів.
      Для рятувальної зливи нема більше місця...
      І будь що буде - горить Нотер-дам де Парі!
      2019р



      Коментарі (23)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    33. Тобою і небом...

      Святою водою очищу пороги нудьги
      і душу розкрию, щоб промені сонця впустити.
      П'яніти від млості, зривати ромашки у житті
      ми будемо разом, як тільки знайдем береги!

      Нас Бог поєднає і плакати буде свіча -
      вінчальна обітниця вірності щастя, любові.
      Згадаються весни, літа і хустини тернові,
      трояндова ніжність, з якою мене зустрічав.

      Я буду стелити під ноги шовкову траву
      тому, хто всім серцем повірить в Божествені дзвони.
      Між нами ще прірва духовна, буття перепони,
      та вір, хоч не вір, я тобою і небом живу!
       






      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    34. Прости мені мамо.. .
      Прости мені, мамо, і більше не плач,
      не виправдала я твої сподівання.
      Не вийшла у люди, так вийшло - пробач,
      твоя непокірна, безхитрісна Таня.

      Ти вчила, як гідність і хліб берегти,
      збирати у кошики стиглі суниці.
      Людей шанувати, іти до мети,
      жасминовий цвіт діставати з криниці.
      Хрести фарбувати блакиттю, а ще
      розучувати на баяні етюди,
      косу полоскати липневим дощем.
      На жаль, не навчила втікати від  бруду.
      Огидної зради, облуди і від
      безсонних ночей, заплямованих буднів,
      болючих утрат, несподіваних бід,
      що скальпелем гострим спотворили груди.
      Повчала цінити життя промінці
      і пісню любити у світі найкращу.
      Та не розтлумачила бідній вівці,
      що можна потрапити звірові в пащу.
      Ти дуже хотіла, щоб виросла я -
      шляхетна, розумна, красива, ошатна.
      Дала все мені, тільки доля моя
      в зіницях помітити зорі не здатна.
      2019р



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    35. Ми збережемо почуття
      Не обертайся ти назад
      і не жалкуй, життя триває.
      Черешні піняться розмаєм,
      буяє сакурою сад.
      Не обертайся ти назад!

      О, скільки весен, скільки днин
      ходили різними стежками,
      була пустеля поміж нами...
      І ти одна, і я один.
      О, скільки весен, скільки днин!

      Та доля нам вінок плела
      з ромашок, м'яти, розмарину.
      Благословляю ту хвилину
      галузок ніжності й тепла.
      Та доля нам вінок плела.

      Ми збережемо почуття.
      Із порцеляни будем пити
      любов, що постелила в житі
      шовковий килим забуття!
      Ми збережемо почуття!



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    36. Думка
      Приходиш раптово, ніяк не засну,
      аж поки повіки не стулить світанок.
      Гойдає минуле розлогу сосну
      і шишки скидає з верхівки на ганок.

      Хвилююся, ніби картате тобі
      стелю простирадло на ветху канапу.
      Ми разом у радощі, тузі, журбі,
      в далекій дорозі безсоння у  скайпі.

      Тобі довіряю і розсипи слів,
      три крапки, тире і загублені коми,
      хто топить нещадно мої кораблі,
      не знає ніхто окрім тебе і втоми.

      І з ким я на сьомому небі живу,
      хто зморшки розгладжує, сивить волосся,
      витягує з зашморгу, косить траву,
      з ким навпіл ділити хліб-сіль довелося.

      І тишу плекаєш, і любиш грибні
      дощі монолітні, осінні, холодні,
      шукаєш натхнення в бокалі на дні,
      з душі вивертаючи прозу назовні.

      Бентежиш молитвою сонми надій -
      ніколи не виплачеш небо сльозами.
      Твій біль на стежинах і кінчиках вій -
      мами.



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    37. Рапсодія любові
      Бузок біліє в сонячнім саду,
      і небеса прозорістю дивують.
      Весні назустріч нареченим йду,
      тебе обожнюю, її - люблю я!

      Рапсодія любові нам звучить,
      і водограєм розливає звуки. 
      Яка зворушлива, жадана мить
      з коханою триматися за руки.

      Ти не ревнуй до пелюсткових чар,
      чарівністю мене заворожили.
      Лише від тебе голову втрачав
      і від обіймів божеволів, мила!

      Рапсодія любові нам звучить,
      і водограєм розливає звуки.
      Яка прекрасна, неповторна мить
      Єднати поцілунками розлуки!

      В зіницях відбивається весна
      (смарагдова палітра притаманна).
      О, дай насолодитися сповна
      тобою і природою, кохана!

      Яка солодка і натхненна мить -
      душею відчувати серця стукіт!
      Рапсодія любові нам звучить
      і водограєм розливає звуки!
      2019р



      Коментарі (19)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    38. Хто ти?
      Ти хто? Важке безсоння, сновидіння,
      володар темряви чи світлий янгол?
      Моя сумна мелодія осіння
      чи експресивне аргентинське танго?

      Спокусник, мрійник,  таємничий вершник,
      хмільний нектар чи гострий меч булатний,
      що возвеличує і нищить вірші,
      заради нас на що завгодно здатний?

      Хто заколисує романсом, підбирає
      слова парчеві, лагідні, медові.
      Запалює багаття поміж пеклом й раєм
      розпусно  грішній  і святій любові.

      Минулих повістей розчарування,
      кривих дзеркал вітраж давно розбитий.
      Спасіння чи заклання? Одностайно -
      не мій і не її...
      А хто ти?
      Чий ти?






      Коментарі (51)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    39. Со мной и без меня.
      Со мной, мой ласковый, мечтаешь быть, как прежде.
      Воркуем голубями, нежимся, а после
      внезапно исчезаю в небесах  безбрежья
      воздушным шариком и мимолетной гостьей.

      А ты согласен на прервавшейся сонате
      искать рахманные  в тревожном взгляде звуки?
      И эхо безнадежности в сердечном чате,
      заранее предчувствуя грозу разлуки.

      Переводить часов стремительное жало
      назад, вперед, назад, раскачивая вечность.
      Расспрашивать кукушку, сколько нам осталось,
      дыханием делиться, кутать плечи в нежность.

      Мириться с хрупкостью туманных отношений,
      и не смотря на горести противоречий,
      не раниться шипами. Поцелуй сирени
      срывать, и зажигать пленительные свечи.

      Греть счастьем призрачным ладони над камином.
      Цвести воспоминанием весенных сакур.
      И души взвешивать на совесть непременно.
      Ты очень, милый, хочешь этого? Однако

      мы не станцуем вальс под звуки Мендельсона.
      Не принесет плоды дурманящее зелье.
      За девственным цветком - таится беладонна.
      На произвол судьбы не бросишь наважденье.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    40. Не спи...
      Душе, не спи! Проспиш і перші півні
      і сонця аличевого розмай.
      За тебе я трималася корінням.
      Обплетену - тепер мене тримай.
      Молилася за тебе неприкаяно,
      любов'ю божевільною  в той час.
      Була жертовним Авелем, а з Каїном
      кружляли пристрасно вінчальний вальс,
      тремтіли руки, серце калаталося,
      та зруйнував надії землетрус.
      На попелищі, що зі мною сталося?
      Рудий огризок з яблука спокус.
      Розкрий повіки, встань! Не хочу вірити -
      лавандовий світанок  роси п'є.
      Мовчиш, невже  на плаху відлетіла ти?
      Життя поставив  на зеро круп'є...

















      Коментарі (14)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    41. Гой - я, гой - я...
      Я сама не своя,
      гой-я, гой-я, гой-я -
      любий, милий
      в зажурі покинув.
      Інше небо знайшов,
      зникла вірна любов,
      на губах гіркне,
      терпне калина.

      А провина моя,
      гой-я, гой-я, гой-я,
      в тім, що птаха
      у клітці тримала.
      Соловейком співав,
      уночі звеселяв,
      а удосвіта,
      як не бувало.

      Черешнева зоря -
      гой-я, гой-я, гой-я,
      заховалась за
      обрієм смути.
      Квітнув Білий налив,
      хтось кватирку відкрив,
      птах на волю злетів -
      не вернути.

      Довго плакала я,
      гой-я, гой-я, гой-я,
      у блакиті кохання
      мережить.
      Ні пір'їнки мені,
      три акорди у сні.
      Не бери, що тобі
      не належить.
      2019р



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    42. Мене люби!
      Додолу на траву
      дуб кинув жолуді.
      Не обміліли ще
      живі струмки.
      У голубих очах
      згубила молодість,
      та міцно все одно
      мене люби.

      Росту ожиною
      у лісі темному,
      чорнильна ягода -
      солодкий сік.
      Поколеш пальчики,
      смакую я тому,
      кому наснилася
      позаторік.

      Кохання віддане
      на трьох не ділиться.
      З гори зеленої
      життям  біжить
      чудесним колесом,
      щаслива мрійниця
      цінує й осені
      яскраву мить.

      Я і бешкетниця,
      і біла горлиця,
      бентежна музика
      і тінь журби.
      У тихім озері
      русалки водяться.
      Такою різною
      мене люби!







      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    43. Не дай Боже...
      Не дай Боже, рити
      ворогові яму,
      рано поховати
      брата, батька, маму,
      на церковній тризні
      вік жебракувати,
      не впускати сина
      п'яного до хати,
      опускати руки,
      не шукати волі,
      втратити від ліків
      коси сивочолі,
      заздрістно дивитись 
      на чужі принади,
      відчувати в ліжку
      аромати зради.
      Звабити чужого
      чоловіка щастям,
      вивертати  душу
      на святе причастя,
      плакати над горем,
      піснею і віршем.
      І того не треба,
      що не раджу іншим -
      потішатись серцем
      з дурника, каліки,
      пити крові з когось.
      Помолюся, тільки
      не креши зірниці
      наді мною, зливо!
      Не дай Боже, впасти
      нижче ніж можливо!
      2019р


       
































      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    44. Усім
      Перший варіант

      Усім даю, беріть,
      тепла сердечний подих,
      хто потребує з вас
      і щирості промов.
      Веселку, сонця  мед,
      (не всім солодке шкодить),
      пораду співчуття,
      і сльози молитов.
      Натхнення заберіть,
      надії, висі досить.
      Я поділюсь з чужим,
      хто навпіл душу рве!
      На паперті стою -
      блаженна, гола, боса.
      Та плюну в очі тим,
      хто хвойдою назве!

      Другий варіант

      Я роздаю, беріть,
      тепла сердечний подих,
      хто потребує з вас
      і щирості промов.
      Веселку, сонця  мед,
      (не всім солодке шкодить),
      пораду, співчуття,
      і сльози молитов.
      Натхнення заберіть,
      надії, висі досить.
      Я поділюся з тим,
      хто навпіл душу рве!
      На паперті стою -
      блаженна, гола, боса -
      жива ріка, тож пий,
      в мені любов живе!
       




      Коментарі (28)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    45. Малиновий
      Надвечір'ям у двері
      постукає хтось.
      Відчиняти не смій, щоб
      не кинули камінь.
      На голубку чекай,
      скільки б не довелось
      йти по лезу ножа
      над вулканом в тумані.
      Не потрібно зорі
      золотої мені -
      світиш затишком вдень
      уночі, на світанку,
      пеленаєш у щастя і
      небо до ніг
      прикладаєш малинове
      безперестанку.
      Не торкався рамен,
      не зривав бузини
      і не пив насолоди
      дурманного трунку.
      Не пливуть проти течій
      потерті човни,
      водоспад незабаром  -
      нема порятунку...
      Та надія крилата 
      сльозі не дає
      душу мучити,
      класти на плаху мовчання.
      Поцілунки свої
      доля тим роздає,
      хто не зрадить любові,
      хто вартий кохання!
      2019р



       








      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    46. Березневий
      Схожі на метеликів
      фіалки волошкові,
      кобальтові - крильцями
      тріпотять,  ще б пак.
      Напишу на месенджер я
      кілька слів любові:
      "Замерзає маргаритка,
      сонечко, ти як?"

      В Ботанічному саду ще
      пустка, обмаль люду.
      В ямці посмішку торішню 
      загубив  листок.
      Невгамовна самотИна
      розтинає груди,
      зупинися, дихай вільно,
      не останній крок.

      Березню примхливому це
      небо бездоганне.
      Одночасно з верховини
      сипле  лантухи,
      крупку кришталеву льоду,
      пластівці туману.
      Все засипав первоцвіти,
      ратуші, дахи.
       
      По бруківці каблучками
      вибивають поні
      цок, цок, цок у такт негоді
      біла мряка , що ж...
      Забери, коханий, звідси,
      буду  чуйна, чом ні?
      Начаклує однозначно
      ніч перлинний  дощ.

      Нафталінові сновиддя
      щезнуть, от побачиш.
      Мавкою омию коси
      в озері купав.
      Оновлюся, причащуся,
      скину пута наче.
      І сумирна буду - янгол
      демона приспав.









       
        
       





      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    47. На оксамиті неба
      І де ж ти був раніше,
      коли писала вірші
      про ніжность і любов?
      Плету думки полинні,
      спокутую провини
      під шепіт молитов.

      Життя відтяло крила,
      хоч я не ворожила
      і долю не кляла.
      На все шляхи Господні,
      пригублюєш з безодні,
      напийся з джерела.

      Весна буяє щедро,
      хоч я давно не Герда,
      ти не бездушний Кай.
      Тумани у люстерку,
      зозуленьку із серця
      на волю відпускай.

      На оксамиті неба
      зорітиму для тебе -
      немає кращих веж.
      Зустрінеш королеву,
      а сакуру рожеву
      у коси не  вплетеш.












      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    48. Зі мною і без мене
      З тобою, лагідний, незвіданий, я поруч,
      воркуєм голубами, тішимось, а згодом -
      зникаю в небесах, залишивши покору,
      повітряними кульками. Ти, сонце, згоден
      так нескінченно на завершеній сонаті
      шукати в погляді моїм рахманні звуки,
      відлуння безнадійності у серця чаті?
      Заздалегідь передчуваючи розлуки,
      і переводити годинникові стрілки
      назад, вперед, назад, розхитуючи вічність?
      Питати у зозулі залишилось скільки?
      Ділитись диханням, пірнаючи у ніжність,
      миритися з негодою мутних  стосунків?
      І незважаючи на колючки одвічні,
      шипшиново-терпкі зривати поцілунки?
      Гасити полум'я, запалювати свічі,
      примарним щастям гріти руки у каміна,
      ятрити на світанку спогади гарячі,
      і зважувати душі на вагах  сумління?
      Того ти дуже хочеш, мій п'янкий? Одначе...
      Чи закружляємо у вальсі Мендельсона,
      чи принесуть солодкий плід  дурманні віти?
      Цнотливі пелюстки, а беладонна - чорна.
      Приручене не кинеш на поталу світу!



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    49. Тісно серцю...
      Тісно серцю у грудях, не знаєш  чому?
      Ліки в шафі, така необачна.
      Тесля міряє дошки, стругає труну,
      ти чекаєш на щастя - не лячно?
      Божевільна... Спустися на землю, ти де?
      Не надійся... Зміни окуляри.
      Блиснуть миті життя, свіже листя впаде -
      зсохне, зчахне, а веснами марить.
      Кожній тварі, мурасі відміряв Господь,
      для метелика день - ціла вічність.
      Надивилася вже,  порцелянова плоть
      розіб'ється чи в жовтні, чи в січні,
      чи у травні. Та ні не тепер, не коли
      п'є душа з водограю озерця.
      Прийде смерть - прожену і накрию столи
      для  надії, любові та сонця!
      Скільки не довелося пройти без ціпка,
      гори небо тримають на вежі.
      Ти полину не рви більше, доле гірка!
      Дай покути і райдуги, Боже!
      2019р




       



      Коментарі (20)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    50. Ніжність
      Світочу, всміхнися, хмарки розтопи!
      Променем ласкавим сповивай безмежжя.
      Світ збирає зорі в сонячні снопи,
      золотим узором білоцвіт мережить.

      Крильця у метеликів - дивне ришельє,
      перламутром сяють, шовком, органзою.
      Небо срібні роси із цеберця ллє
      на одрину з м'яти, примул, супокою.

      Миє лапки зранку, струшує пилок
      і корівка божа в чашечці нарциса. 
      Пронеслася буйним вітром на ставок
      горобців, синичок зграя голосиста.

      Небеса бузкові. Смужкою літак
      розділяє далеч на дві половини.
      Світанкові весни пробую на смак!
      Засіваю в серці ніжності мачини!
      2019р




       
       




      Коментарі (49)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    51. Весняне
      Надворі весняні клопоти щоденні,
      та дзвенить піснями небокрай.
      Розгорланились птахи, як навіжені,
      хоч бери та вуха затуляй.

      Дихають п'янким на повні груди киснем -
      парків, лісосмуг, степів, дібров.
      На блакитнім хмарочосі сонце висне
      ладанкою. Безліч хоругов

      кроять недоречно говіркі пернаті,
      простору крилаті вітряки.
      Обережно по тонкому йду канату
      дотягнутись до небес руки.

      Боже правий, скільки вітру, зливи треба
      пташці, що не сіє і не жне?
      Волі дай крилатої, покути з неба,
      та за щастя не карай мене!

      Я осанною молитвою віддячу,
      вірністю, любов'ю і добром.
      Дай ще раз побачити жовтогарячі
      соняхи за батьківським селом.

      Посадити райських яблучок зернини
      у самотнім серці. Сонця дай!
      Чи кохання вічне - Євина провина?
      Дерево спокуси пестив - рай!
      2019р



      Коментарі (19)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    52. Мрія
      Покинула  вдосвіта сонячна мрія!
      Невже мої сни не належать мені?
      Затемнення сонця, нічого не вдієш,
      босоніж іду по колючій стерні.
      Важкий хрест несу на Голгофу, о Боже!
      Як, бідний, Ти ніс? Мій  нагрудний лише.
      Презирство жбурляють услід  перехожі,
      немовби на шиї повії кліше.
      Нікому нічого у світі не винна,
      ніколи не мала в житті ворогів.
      Хоч доля полинна та серцем дитина,
      із рук годувала вовків і птахів.
      За кожну людину молилася щиро,
      хто хліб подає і хто каменем б'є.
      Душа кровоточить, іди собі з миром,
      на згадку лишивши сновиддя моє.
      2019р

       










      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    53. Не бійся теплоти
      Мовчи, закриємо наразі тему цю
      За будь-яких обставин, ні півслова.
      Насипала у душу пригорщу свинцю
      ця невагома млосність пелюсткова.

      Не спромоглася на вітрилі сновидінь
      від телефонного дзвінка зомліти.
      З нудьги раптово повернусь, мене зустрінь
      на перехресті осені та літа.

      Обійми зрушать гори самоти, а ти
      розправиш крила, закружляєш п’янко
      у вальсі ніжності. Не бійся теплоти,
      у небесах палає серце Данко



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    54. Пробач
      Пробач, йому, Господи! Сили нема
      дивитись, як ірод боїться
      потрапити в пекло вогню, не дарма
      вночі бачить очі провидця.
      Ти вибач за мене, на жаль, не така
      свята, милосердна, безгрішна.
      Ще й досі пече печія та гірка
      у горлі моїм і зловтішно
      на серці порою. Розплата гряде
      за відчай. Про що я, Всевишній?
      Розтерзану душу? Вже листя руде
      зітліло, а спогад колишній
      сполоханим птахом у сивій журбі,
      що втратив і небо, і крила.
      Якби ж я пробачила, Боже, собі,
      можливо, його теж простила.
      Даруй йому, Отче, за ті помилки,
      що кров’ю, сльозами не змити!
      Я вибачила б, заржавіли голки -
      якби ж то змогла із цим жити.
      2019р



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    55. Гупі

      Загубити валізу, 
      повір, не цунамі,
      залишила без догляду,
      хтось і поцупив.
      У сталеву безодню,
      бурун валунами,
      з прісноводдя занесло
      смарагдову *гупі,
      що не звикла ховатись
      від болю в коралах,
      від негоди і підлості
      хижої люті.
      Милувалась лататтям
      у повінь пірнала,
      в очереті рапсодії
      грала на лютні.
      Хто висушував ширкою
      душу і вени,
      черговий секонд-хенд
      обміняє на дозу.
      А мені б не потрапити
      в пащу мурени.
      Не згубитись у прірві,
      чи випливу, Боже?

      гупі – маленька рибка








      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    56. Вона...
      Вона могла чайкою стати весною,
      молитися небу вночі чолобитно.
      Заврунена цвітом, думками над світом,
      могла напувати світанки росою.
      Писати романи, схилившись над книжкою,
      цнотливою долею, піснею грішною.
      Плекати надії і болісні рани
      і опіки, стигми слізьми омивати,
      студити губами, мотати бинтами.
      Могла білу смерть не пускати до хати
      і воском гарячим, на кліросі свічкою.
      Як би не була вона чорною кішкою.
      2019р



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    57. Лебеді
      В ритмі вальсу
      граціозно
      по воді -
      білі лебеді,
      чорні лебеді
      в очереті
      карасів лякають.
      В коси вербам
      зав'язали
      на ставку
      стрічку голубу,
      стрічку золоту
      небеса і сонечко
      над гаєм.
      Хвилі ніжки
      миють лозам,
      навкруги -
      тихі береги,
      буйні береги,
      чебреці, сокирки
      у лелітках.
      Дістає
      сріблясту нитку
      і гачок
      крихта-павучок,
      дрібка-павучок,
      щоб серветку
      виплести
      для літа.
      В ритмі вальсу
      граціозно
      по воді -
      білі лебеді,
      чорні лебеді.
      На біду ви
      прилетіли звідки?
      Із кущів гатили
      безпощадно знов,
      прямо у любов,
      у душі альков,
      у червоний
      дзьобик,
      наче в квітку.
      2019р



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    58. Одне небо на двох
      Вже лютневі крижини -судоми зими
      у відлизі серпанковій тануть.
      Розбуди навесні, голосніше сурми,
      Трубадуре, натхненний, коханий!
      Порцелянові чаші магнолій в саду -
      аж по вінця дурманного трунку.
      Розбуди мене, любий, до тебе прийду
      із медово-терпким поцілунком.
      Не благала у неба ні сонця ковтка,
      ні любові, ні щастя, ні срібла.
      Розділяє дорогу лиш смуга вузька,
      перепони здолати не здібна.
      Одне небо на двох, де немає доріг,
      тільки крила розправ над землею.
      На чужий ти ніколи не ступиш поріг...
      Я ніколи не буду твоєю!
      2019р



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    59. Кохайте жінку
      Кохайте жінку, дорогу найкращу!
      Даруйте їй букети ніжності і щастя.
      Сестра, матуся, донечка, дружина -
      свіча душі, родини -берегиня!
      Присвячує життя і вам, і вашим дітям,
      плекайте цю найкращу квітку в світі.
      Цінуйте та захоплюйтесь красою -
      бузковою, медово-золотою,
      липневою і зрілою, бо осінь -
      солодкі яблука у дім приносить.
      Нехай краса її ніколи не зів'яне!
      Вродлива жінка та, яка кохана!
      Цілуйте руки, що несуть натхнення,
      любові та тепла благословення!
      Хай ллються радощі вином по вінця!
      Троянди й діаманти серця - жінці!
      2019р



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    60. На різних берегах

      Спілкуємось на відстані, а дні
      мерехкотять дорожніми стовпами.
      Наснилося опівночі мені,
      що не кохання - повінь поміж нами.

      Я на одному березі, а ти
      на іншому до мене тягнеш руки...
      Мовчиш...Ядуча туга самоти
      цвяхи вбиває в небеса розлуки.

      Звикаю до відсутності тепла,
      прискореного подиху, незримо.
      Не виплаканий біль, не зіткані слова -
      у ланцюжку думок -печальні рими.

      Втомилася...Відносини - чудні...
      Не прихилитись, поглядом зустрітись.
      Короткий меседж - рибою на дні,
      парфуми в бандеролі - мертві квіти.

      Душі не обіймав безкрилий птах,
      без весел ми розірвані канати.
      Не склалося... На різних берегах.
      Не надбано, то й нічого втрачати!
      2019р



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    61. Вірші
      Погоджуюсь на все, мені не стане гірше.
      Візьми, що хочеш - стільки, скільки донесеш.
      Я поділюсь скоріше хлібом, а не віршем.
      Спроможня чим завгодно сонцем і дощем,
      і сукнею тією, що пасує дуже,
      і навіть чоловіком, вже давно чужі...
      Бери, що заманеться, заздрісний, мій друже,
      та не чіпай душі, та не чіпай душі!
      2019р



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    62. Синиця
      Я знала, що поряд, коли дуже важко,
      зі мною була зачарована пташка.
      Молюся, чекаю, надіюся, вірю,
      вона допоможе здолати і звіра,
      і тугу затяту, що в серці гніздиться.
      До мене щодня прилітала синиця.
      Вдивлялася пильно крізь шибку віконну
      Проникливо в душу, знов на підвіконні
      насіння склювала, ні крихти зернятка.
      Злетіла, в блакиті лише чорна цятка.
      2019р.



      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    63. Предтеча
      Прийде завтра весна, хоч не амброво ще,
      у повітрі запахло вербою,
      кришталевим припаєм, купальним дощем
      і конвалією молодою.

      Ще крижини не рве сивочолий Дніпро,
      підгодовує білок живиця.
      Та вже хочеться, світе,
      з цеберця твого
      золотого проміння напитись.

      Хай збирає бджола пудру з ніжних мімоз,
      солов'ї захлинаються в скерцо,
      оживає земля, Воскресає Христос
      в кожній гілці, у кожному серці!

      (припай - крига над берегом річки)
      2019р



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    64. Тобі
      Жалість не любов, а штучні квіти,
      і мене ніколи не жалій.
      Хочу, щоб не знав, як далі жити
      без моїх обіймів, любий мій.
      Щоб торкатися душі твоєї
      срібло-словом, посмішкою вдень,
      палахтіти уночі зорею,
      Музою, натхненням для пісень.
      Скільки б не судилося шукати
      манівцем кохання береги,
      я не хочу замінити матір,
      чи сестрою бути. До снаги
      у волосся заплітати мальви,
      і гойдати неба сивину,
      заглядати за горнятком кави,
      в таїну очей, у глибину
      голубих озер. На самім денці
      вогник щастя, запальничка мрій.
      Погляд більше скаже аніж серце -
      рідний, ніжний, незбагненний мій.



      Коментарі (15)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    65. Господнє диво
      Забудь про осінь,
      весна на носі!
      Не хмарка в небі,
      не білий лебідь -
      вітрильник в мандри
      не поспішав.
      Світивсь яристо,
      іскривсь намистом,
      зірничка блисне,
      розправить листя,
      зелом заврунить
      чиясь душа.
      Розсипле зорі
      ясні, прозорі
      і золотисті,
      мов аметисти,
      що на Великдень
      Бог дарував.
      В зіницях серця
      світ відіб'ється
      і на сопілці
      заграє бджілці
      цвіркунчик поміж
      шовкових трав.
      Кульбабок пера -
      гелікоптери,
      яри, струмочки
      усі рядочком,
      за полем житнім
      і синь-ріка.
      Господнє диво,
      бувай, щасливо!
      Мандруй небого,
      рушай в дорогу,
      ти без ціпка...
      2019р



      Коментарі (11)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    66. Онкологія
      В тобі не стільки болю, як в мені,
      ховаю під перукою омани.
      Ще твій Пегас у безпроглядні дні
      не загубив підкову в океані.
      Серпанком не упилася сповна,
      не прикладала до грудей синочка,
      бузок у коси заплела  весна -
      від сонця злив не вицвіла сорочка.
      Ще жовна не з'являлись від ганьби,
      зіниці не тьмяніли від поразки,
      не купувала чорної габи
      і блазня ще не одягала маски.
      Ще потяг твій  у задзеркаллі мрій
      цукерки роздає в СВ вагоні,
      зі смертю не вступала  у двобій,
      не залишала матір на пероні.
      Ще віриться - врятує світ любов,
      і Божі прояви в билинці кожній,
      і не з мечем Ісус до нас прийшов,
      а з істиною в торбі подорожній.
      Ще жеврієш молитвою в цей час
      і мізки не викручують судоми.
      Як би ж зі мною плакала хоч раз
      Не дай, Господь, не зичу те нікому.
      2019р.

       



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    67. Планида
      Сподівалася, літо попереду,
      відбивалась від сонячних зайчиків.
      Було добре в неділю, а в середу
      стало кепсько, побачила в зачісці
      нитки срібла - туманові присмерки.
      В малахітову скриньку від поглядів
      заховала малинові присмаки,
      сон-траву, абрикосові спогади,
      колискову ніч, любощів пахощі,
      простирадла, любистками зіткані.
      Зберігала надалі, як ласощі,
      самоцвіти планидою зібрані.
      Час від часу природі корилася,
      відпускала з душі пересмішника
      і літати навчилася, крила, як
      розправляти у зоряних віршиках.
      Подорожник, алоє - для зцілення -
      водограя медову мелодію.
      Я звільнилася! Боже, чи вільна я?
      За вікном осінь косить амброзію!
      2019р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    68. Живи
      Мчать життя коліщата,
      а ти в чорній габі.
      Будеш інших прощати -
      то пробачиш собі.
      Віра втратила крила
      від жури і сльоти,
      якби Бога молила,
      не пила б самоти.
      А волошкою в житі
      в далині - небеса,
      будеш вишні садити -
      зачарує краса.
      Материнка-душиця
      зацвіте у саду,
      щоб кохання напитись,
      треба гнати біду!
      Не картай долю люту,
      за снігами дощі.
      Хтось зіграє на лютні,
      стане млосно в душі.
      Світ постелить завчасно
      покривало з трави.
      Народилась для щастя -
      то, будь ласка, живи!









      Коментарі (9)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    69. Пейзажний
      Зими набридло помело,
      але наснилося село,
      стежина біла.
      В цукровій пудрі хвойний ліс,
      на соснах, тертий сир, кумис -
      миттєво з'їла б.
      В креманці неба - хмар вершки,
      як дотягнутись? Не з руки,
      стрибай -  дістанеш!
      Смакує все, хрумкий сніжок,
      солодкий місяця рожок
      на таці тане.
      Морозиво з дерев униз
      за комір падає, облиш,
      холодне дуже.
      Мені льодяник до душі,
      у бурштиновому ковші -
      криштальні ружі.
      Морозко пильно стереже
      і порцеляну Фаберже,
      Сваровскі стрази,
      шипшини кований фасад,
      обрамлений  казковий сад,
      в туй  срібні вази.
      Не розіб'ються, не боюсь,
      до кипарису притулюсь
      і стрепенеться.
      Прокинуся, а за вікном,
      сніги - мого життя альбом,
      тріпоче  серце!








      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    70. Кольори
      Синьою каймою
      розлилася річка.
      Кульчики яскравим
      сонцем на вербі.
      Не кохай козаче,
      не твоя Марічка,
      в неї очі карі -
      в мене голубі.

      Не пізнавши броду
      глибини не міряй,
      бо травневі зливи
      впали на стежки.
      В неї коси чорні,
      мов у галки пір'я -
      в мене у пшеничних
      кучерях зірки.

      Не стели під ноги
      долі гобелени,
      не дістати з неба
      золоте руно.
      Мої губи пахнуть
      яблуком зеленим,
      а її вишневим
      джемом і вином.

      Серце не втрачати -
      щастю не радіти.
      Ти назвав своєю
      іншу при мені.
      Не зривай для мене
      більше горицвіту,
      То вона червоне
      любить, а я - ні.
      2019р.



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    71. Нічия
      (Автопереклад)

      Бевзь-король у шахрайки-тури
      Мед отрути вживає по крихточці.
      Вишні з'їли, мені ще до гри
      кісточки залишили у мисочці.

      Рокіровка... Зіграв... Нічия...
      Штамп вагання завірив, то де вони?
      Вільний він, я також - нічия,
      Тужать янголи, тішаться демони.

      Розплескалась образа міцна
      Гіркотою у грудях. Чи треба нам?
      Не було б ні тури, ні вина,
      Ніч не тліла б накуреним ладаном.

      Валідол, валер'яна, миш'як
      І безсоння - покутою грішника.
      А король, мабуть, дурень, ще б пак,
      Дзвони плачуть, віщують покійника.

      2019 р.

      Ничья

      Шут-король у плутовки-ладьи
      Сладкий яд принимает по горсточке.
      Съели вишни, июль позади,
      Мне остались вишневые косточки.

      Отыграл... Рокировка... Ничья...
      Все сомненья печатью заверены.
      Он свободен. Я тоже ничья.
      Тужат ангелы, празднуют демоны.

      Расплескалась обида в груди,
      Заспиртованной горечью...Надо ль нам?
      Если б не было черной ладьи,
      Ночь не тлела накуренным ладаном.

      Валидол... Валерьянка... Мышьяк...
      И косматая пытка-бессонница...
      А король, видно, вовсе дурак,
      Коль о нем плачет старая звонница.

      2009р.

      (Тетьяна Левицкая)



      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    72. Невідправлений лист
      (переклад)

      Ви знаєте, що я іще жива,
      хоча краса моя давно зів'яла
      і не шокують більше ті слова,
      що легковажно не того кохала.
      В люстерку моторошно , друже мій,
      шукати коліжанку менестреля.
      Жахливіше у тиші гробовій
      почути музику віолончелі.
      Вона бентежить, ранить чуйний слух,
      і спогади прозорі за стіною.
      Ви не повірите, що біль не вщух,
      що виглядаю чорною вдовою.
      Запаморочить вальсом листопад
      І розіллє тужлива хвиля звуки,
      але до Вас жадано не летять
      спустошені самотиною руки.
      Пригадую минулий маскарад,
      цвіла не прикладаючи зусилля.
      Шкода, що наш п'янкий вінчальний сад
      лишився за сльозами божевілля.
      Поспішні кроки - зради каламуть,
      розпусника гріхи, покайтесь врешті!
      Образи в серці тінню не живуть.
      Все...Відпустила...Не чекайте решти!

      2019р.

      Неотправленное письмо.

      Вы знаете, что я еще жива,
      хоть красота моя давно увяла
      и больше не идет за мной молва
      о том, что я любить не успевала.
      Мне страшно с зеркалом наедине
      искать черты подружки менестреля,
      еще больнее в жуткой тишине
      услышать музыку виолончели.
      Так теребит порой мой чуткий слух,
      видением, фантазией прозрачной,
      что я кажусь, мой незабвенный друг,
      ранимой, одинокой и несчастной.
      Круженье вальса, трепет, листопад,
      мне чудится в печальном, чистом звуке,
      но к вам в порыве чувства не летят
      опустошенные печалью руки.
      А помните, как бездну лет назад,
      могла вскружить я голову любому?
      Кто знал тогда, что наш венчальный сад
      достанется иллюзией больному,
      взъерошеных воспоминаний муть -
      поспешный шаг предательского мачо.
      Обиды в сердце тенью не живут.
      Все... Отпустила я... Не ждите сдачи!
      2010р.
      (Татьяна Левицкая)



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    73. Первоцвіт
      Заквітло підвіконня цикламенами,
      і у саду галявини пробились рястом
      підсніжників, крізь вогкий гобелен. А ми
      милуємося первоцвітами і щастям.

      Відлига сонячна рясна на дотики,
      мімозовий розмай від неба до тюльпанів,
      і схрещення долонь - томливість котиків,
      прискореного подиху, щаблі фатальні.

      Тендітні гіацинти, стрілки крокусів -
      чарини росяні, п’ємо із них чар-зілля
      спокусливо-хмільне. Ще тихий крок до слів,
      ковток до пестощів і стогін до похмілля.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    74. Скорбота
      Я чекаю від тебе листа, 
      як чекають узимку на літо,
      не знаходячи в домі кута,
      де б не маятися, не боліти
      божевіллям скорботним. А ти
      в іншім вимірі, не дотягнутись
      до блакиті, лиш до самоти
      і сирітства душевної скрути.
      Відступає  зима, ярина
      випікає млинці маслянисті,
      а хатина твоя мовчазна
      у снігах, калиновім намисті.
      Не діждатись на звісточку, щем
      огортає відлунням  далеким.
      Відчиняю веранду ключем,
      забігаю в дитинство...
      - Мам...Де ти?

      2019р










      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    75. Побачення
      Признач мені побачення
      на березі Дніпра.
      Яке це має значення,
      що грозова пора.
      Над вирвищами розпачів
      пливе моя печаль,
      втопили дощові плачі
      небесну пектораль.

      Признач мені побачення.
      Прийду, можливо, ще
      вночі, так необачно я,
      під зоряним дощем,
      щоб смакувати з кавою
      солодких губ щербет.
      Зірницями і зливою -
      напитися тебе.



      Коментарі (55)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    76. Порох
      Спалахував, неначе порох,
      вона ховала сірники.
      Чужинець їй - ні друг, ні ворог,
      на стелі спільні павуки.
      У серці спогади трухляві
      не колють скалками давно,
      пожухла осінь палить трави,
      вкриває небеса руном.
      Любов шалена рве кайдани,
      та жалість дужча за любов.
      Уже весна не лихоманить,
      і порох відсирів, либонь.
      Зітліли - рушники, провини.
      Минулі повісті, лиш мить.
      Не плач, що душу сорочину
      нема до кого притулить.



      Коментарі (9)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    77. Осіння мелодія душі
      Золотий листопад на бруківку насипала осінь,
      Милозвучні пісні навівають дощі скрипалю.
      Я кохаю того, хто на мене не дивиться зовсім,
      І немає надії на те, що колись розлюблю.

      Горобина зів’яла, скінчилося бабине літо,
      А кохання моє пахне м'ятою і чебрецем.
      Зосереджений погляд, а ніжність нема куди діти,
      краще того не знати, для кого трояндовий щем.

      Посміхнувся уперше чи просто мені це здалося,
      Серце птахою б’ється, коханий, назустріч іде.
      Ненавмисно торкнувся - то вітер чіпає волосся.
      Облітає остання надія, мов листя руде.

      Тихий парк сутеніє, збираються пари і хмари,
      Парасоля одна, як єдине кохання на двох.
      У обіймах тремких небесами закохані марять,
      Я ж додому несу незабудки і чортополох.

      Золотий листопад на бруківку насипала осінь,
      Милозвучні пісні навівають дощі скрипалю.
      Я кохаю того, хто на мене не дивиться зовсім,
      І немає надії на те, що колись розлюблю.



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: 5.75 | Рейтинг "Майстерень": 6

    78. Гравюра - сад
      Іще конваліям тутешнім
      не марився весільний сад,
      графітні яблуні, черешні
      закутались у снігопад.
      Твердінь лавандово-пастельна
      просвічується крізь гіпюр -
      молочного туману вельон.
      Червоним яблуком снігур
      застиг на гілці на хвилину,
      гравюрою на полотні
      пейзажу зримого. За тином,
      здалось захопленій мені,
      малина одягла перуку,
      у рунах агрусу - кущі.
      Не чутно щебету, ні звуку
      у гніздах затишку душі.
      Сад причаївся... Та весною
      довгоочікувана мить
      знов життєдайною красою
      завруниться, зажебонить.
      Розправлю крила лебедині
      в блаваті сонячних небес,
      і прилечу в погожі днини
      поглянути, як сад воскрес!














      Коментарі (9)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    79. Спасибо тем, кто мной любим!

      Спасибо тем, кто мной любим!
      Надежен, дорожит безмерно,
      Кто всепрощающе терпим
      И не позволит стать над бездной.
      Врачует боль души и в зной
      Елеем смазывает губы.
      Кто заслонит от пуль собой
      И вопреки порокам любит.
      Парит в лучистых облаках
      И разбивается о скалы.
      Не вдохновением в строках,
      А многоточием усталым.
      Кому со мной не повезло,
      Снегами, солнцем у порога,
      Кому вовек не смыть клеймо -
      В глазах ребенка ищет Бога.
      Незримой тенью за спиной
      В молитве имя произносит.
      С ромашками спешит домой,
      А за улыбкой прячет осень...
      2019г.



      Коментарі (16)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    80. Крок
      Не суди і  судимим не будеш,
      крок від святості і до облуди!
      Від любові - до зради людської,
      що прощенням довіку  не згоїш.
      Крок від радості, смути, надії
      до сльози лицемірства на віях.
      Від гріха, каяття і розпуки,
      до звитяги, піднесення духу.
      Від провалля до капища сили,
      від народження і  до могили,
      до зернини, що зріє на стеблах,
      від землі - до всевишнього неба!
      2019р.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    81. Бермуди
      Мені ділити
      З дощами небо
      не до снаги.
      За хмари лину
      шукати де Бог,
      цвіт райдуги.

      Я Водохрещем
      цілунок витру -
      вуста пашать.
      На попелищі
      ятрити ватру,
      не поспішай.

      Вальяжно грає,
      в очах облуда -
      старий рояль.
      Та не потоне
      в твоїх Бермудах
      душа моя.

      Не запальничка
      і не бездонна -
      не смолоскип.
      Скуштуєш чорних
      слив беладони,
      не стримати.

      Хмелію швидко,
      той лід в мартіні.
      не айсберги.
      Вогонь в каміні,
      вуста кармінні,
      мов ягоди.
      2019р.



      Коментарі (26)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    82. Картопелька
      Мороз міцнів, сердитий лютий,
      голодомор, пусте  село.
      Зима нестерпна, хижа, люта,
      хатину снігом замело.
      В кімнаті грубка ледве гріє,
      з долівки тягне, з вікон теж,
      і на шибках дубар малює
      холодне плетиво мереж.
      Вузенький стіл, стільці з фанери,
      залізне ліжечко в кутку,
      а у порожнім шифоньєрі
      портрет вождя. На лежаку
      маленька дівчинка, п'ять рочків.
      Її матуся до імли
      Латає за сухар сорочки
      сусіду. - Мамочко,  коли
      ми будемо картоплю їсти? -
      Питає донечка мала.
      В мундирі бараболя прісна
      парує на краю стола.
      Їх п'ять, вона рахує гарно:
      - Одну тобі, одну мені
      і братикам,  Сергійку, Вані,
      що в школі у голодні дні.
      Одна залишиться, то, мамо,
      розріжем порівну на всіх?
      Радіє дівчинка... - Оксано,
      почисть картопельку? І сміх
      лунає на усю кімнатку,
      дитина чистить, лушпайки
      кидає в рот, не бачить тато -
      помер... І де тепер пайки?
      У школі старшеньким потроху
      давали висівки лишень.
      Худющі, що їдять - макуху,
      і то не кожен божий день.
      - Дочистила картоплю, мамо!
      А жінка просить...- Зачекай,
      заштопаю рукав, ще рано,
      іди пограйсь, терпіння май.
      Дитина слізно поглядає
      то на матусю, то на стіл.
      Картопля швидко остигає,
      сіріє на дворі довкіл.
      З небес зірвалась хуртовина,
      і понесла колючий сніг.
      І схлипує, немов дитина,
      не видно просвітку й доріг.

      Вколола голкою долоню,
      не дуже болісно, нехай!
      - Хтось грюкає у двері, доню.
      Напевно, хлопці! Відчиняй!
      Вагітна жінка на порозі
      упала, жебрає. - Зайди!
      Підбігла мати, та не в змозі
      підвестися. - Хоча б води,
      мені б поїсти, в роті ріски
      не мала тиждень, - голод скрізь...
      І тягнеться сама до миски,
      хапає з жадністю і їсть.
      Запихується, підбирає
      з долівки дрібки і нема
      ні бараболі, ані раю...
      Ридають дівчинка й зима!



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    83. Сніг
      Склювали глід червоні снігурі
      на білосніжнім полотні у сквері.
      Розсипала намистом на папері
      і я свої думки - сніги вгорі.

      Внизу парчі чеснота світова,
      пишу на ній, ще поки сніг не витер,
      допоки вистачає срібних літер,
      в мелодію складаються слова.

      Сніжниця мрій розрадою мені,
      єлеєм, амброю у ці хвилини,
      хоч небеса ховають морок синій,
      врунисті хмари, місяць у човні.

      Зникає пульс за обрієм зими...
      Моя душа збентежена, свавільна
      чекає на світанки... Сніг на віях
      тремтить сльозою… Боже, обійми...

      2019 р.



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    84. А ти про мене думаєш
      А ти про мене
      думаєш хоч
      інколи?
      Коли душа
      з небес формує
      віхоли.
      І галки
      кружеляють над
      смереками.
      Я знаю, що
      не говори,
      а деколи
      тобі ввижаються
      обійми
      пристрасні,
      коротка сукня
      в рисочку
      на пристані,
      на ртутнім
      небосхилі -
      біла лінія,
      стійкі парфуми
      з ароматом
      лілії.
      Чи ти за
      нею тужиш?
      Ніч минає ця,
      коли не я,
      вона тебе
      торкається
      і на підлогу
      падає
      туман вагань,
      панчохи
      в сіточку -
      обгортки
      Інь і Ян.

      2019р.



      Коментарі (29)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    85. Черемха
      Біло, запорошено
      У  саду моїм,
      Не чекала осені,
      А узимку втім
      Розцвіла черемхою
      Білосніжною.
      Стала, милий, тихою,
      Сонце-ніжною.

      Від весни до самоти
      Віхоли імла.
      Та боюсь розтанути
      Від твого тепла.
      Ще відлига до сльоти
      Блудить манівцем.
      Танути і танути
      У обіймах ще!


      В небі захурделило,
      Золоте руно.
      Вогнище розпалимо,
      Не загасимо,
      Черемшина піниться -
      Ти не обривай.
      І куди подінеться
      Та любов жива.

      Від весни до самоти
      Віхоли імла.
      Та боюсь розтанути
      Від твого тепла.
      Ще відлига до сльоти
      Блудить манівцем.
      Танути і танути
      У обіймах ще!








      Коментарі (9)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    86. Возрадуйся
      Святково церква виглядає,
      Виблискує усе навкруг.
      Над Божим куполом витає -
      Святий животворящий дух.
      Благословенна літургія
      У серці кожного звучить.
      Возрадуйся! Різдво, Маріє!
      Син Господа у яслах спить.
      На оксамиті зоряниця
      Волхвам з дарами вкаже шлях.
      Ісус Христос наш народився,
      По світу дзвони в небесах.
      Спаситель і Пречиста Мати -
      Любов"ю, вірою в добро.
      Вертеп іскриться срібло-златом,
      Віщують янголи: "Різдво"!




      Коментарі (20)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    87. Монолог Віслюка
      Картаєте, що випив я шампань,
      а до Різдва на п"янку - квота?
      І-а, і-а, Слониха, не буянь...
      Лягну, не пригадаєш, хто ти!

      Так, я Віслюк... Наклюкався і-а...
      Гикаю і-а, часом каюсь.
      Ви, що забули, як у рік Бика,
      самі, тварюки, нализались.

      Лисиця - Вовку врізала, а Крук,
      украв у Зайця самогону пляшку.
      Зізнався Півень, що давно пітух
      і заволік у ліжко Чебурашку!

      Мораль проста. Ти не суди, до поки,
      не витягнеш свою колоду з ока!

      2010р.




      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    88. Оаза щастя
      День врунився, хмелів учора,
      сьогодні - втратив щастя шарм.
      І знову хочеться на море
      в оазу фінікових пальм.

      В тропічнім царстві оживаю,
      блакитним лотосом цвіту.
      Блаженство неземного раю
      знаходиться, напевно, тут.
      Мартини-чайки говірливі
      шубовскають із сині вниз.
      Жорству перебирають хвилі,
      на мілководді - срібла блиск.
      Цілує тіло теплий вітер,
      випещує засмаглу плоть,
      по бірюзі розсипав бісер
      і кришталеву сонцезлоть.
      Вода прозора, не бездонна...
      Султанки... Цезії-неон.
      Наполеони... Риба-клоун
      пасе в коралах анемон.
      Полоще білопінні крила
      в лагуні небо голубе.
      З душі осінню тугу змила,
      не вистачає лиш тебе.



      Коментарі (22)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    89. Вивертаю мізки
      В домі безлад, брудний посуд,
      ні чашки, ні миски.
      А мені начхать на осуд -
      вивертаю мізки!
      В холодильнику "Донбас"
      миша здохла зранку.
      Певно, зашаптівся квас.
      Не чіпайте мамку!
      Є цибуля, бараболя,
      листячко зелене,
      три яйця є, дай їм волю,
      злопають без мене!
      Не гасайте, совість майте!
      Зберігайте тишу!
      Телевізор не вмикайте!
      Мамка вірші пише...



      Коментарі (14)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    90. Прозрій
      Не зникло панство, множаться раби.
      Пройшли віки, а мало, що змінилось.
      Ростуть пани тутешні, як дуби,
      А у рабів, хоч є сокири й вила,
      Та от біда, глухі, німі, сліпі -
      Суспільство соціальних категорій.
      Кому собача кістка і напій,
      Кому жиріти на людському горі!
      Було і є...Чи буде завше так?
      Допоки не зійшла земля з орбіти,
      Не втрутився Господь, молись, батрак,
      Навчися мислити! Дай, Бог, прозріти!
      Збагнути важко, зріють дві олжі,
      А Бог один на лівих і на правих.
      Війна - безглуздя, пекло на межі,
      А люди знову оберуть - Варавву!



      Коментарі (33)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    91. Відлуння
      Не дай, Боже, як птаха дзвінка,
      щебетати в діброві кохання.
      Божеволіти непритаманно,
      віднесла білий вельон ріка.

      Блекота на межі відцвіла,
      та дурманом завіяла очі.
      Дощ понурий зажуру наврочив,
      на обличчі відлуння тепла.

      Липень в кратері спогаду зник,
      у склепінні розхристаних сосен.
      Підмітає шафранову осінь
      Із доріг безпритульний двірник.

      Прілі запахи хмар повсякбіч
      загубились в тумані. О, де ти?
      Незабаром Різдво в бранзолети
      приодягне оголену ніч.

      Руйнівна зорепаду яса
      не бентежить зорю. Достеменно
      я не знаю, любове блаженна,
      де зоріють твої небеса!



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    92. Хрест
      Не була наодинці з бідою,
      Хрест обвуглений доля несла.
      На Голгофі чи, Господи, встою?
      Перед світом трава-ковила.

      Чи воскресну із попелу, Боже?
      Чи прозрію сльозі завдяки?
      На землі обілитися зможу,
      Гріхопад не дається взнаки.

      А коли перед вічністю стану,
      Закручусь на пательні вужем.
      Не трава я, а келих дурману,
      Непокірна і світ мій блажен!

      Не злукавлю, смарагдові очі.
      Блискавиця! Свята простота...
      Перед куполом неба не змовчиш,
      Хрест важкий - в кого в серці сльота!



      Коментарі (16)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    93. Гостинна
      Приїхала я по лисички
      в село до рідної сестрички.
      І тиждень витріщала беньки
      на кулінарні витребеньки!
      На рульку, голубці, печінку,
      борщ, запіканку, зрази, шинку,
      салат, кулагу, квашенину,
      язик, тефтелі, смаженину,
      ковбаски, бограч, бануш, фляки,
      сир, галушки, рубець, форшмаки,
      вареники, суп, бараболю,
      гречаники, гарбуз, квасолю,
      кров’янку, деруни, паштети,
      биточки, «Київські» котлети,
      шпик, підчеревину, сардельки,
      реберця з чорносливом, стейки,
      грибочки, шубу з оселедця,
      налисники, теляче серце,
      млинці, оладки, верещаку,
      пиріг з корицею і маком,
      мочанку, кльоцки, полядвиці,
      і коровай, і паляниці!
      Лящів, карасиків та щуку!
      Коньяк, горілку, медовуху,
      вино, спотикач, калганівку,
      лікер, слив’янку, пунш, перцівку,
      настоянку, глінтвейн, сивуху,
      ситу, шампанське, хріновуху,
      калинник, самогон, зубрівку,
      третяк, наливку, цитринівку.
      Квас, лимонад, узвар і пиво!
      Щоб всім жилось отак щасливо!
      Смаколиками хлібосільно
      гостей частуєш, Україно!



      Коментарі (14)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    94. Життя на біс
      Осіння дума з року в рік
      Гребе гербарії граблями.
      Сльота зими неподалік
      Торгує хутром, вітражами.
      Мій любий, скільки не ховай
      У скрині почуття рожеві,
      А хвіртка скрипне, і трамвай
      Зачинить двері на кінцевій.
      Ще соковите небо те
      Малює пензлем акварелі.
      Лелечий клекіт де-не-де
      Ладнає струни менестрелів,
      Аж легіт від жури замовк.
      В альтанці за горнятком кави
      Зроби назустріч щастю крок,
      Мій світанковий, нелукавий.
      Хоч жовтень палить хмиз беріз,
      Гаптує мить нові самшити.
      Весна повернеться на біс,
      Життя на біс не повторити!



      Коментарі (9)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    95. Делікатеси
      Нині у пошані кішки,
      слимаки, сороконіжки.
      Мабуть, гине в морі краб,
      бо їдять зелених жаб,
      тарганів, вужів смердючих…
      І коліт їх не замучив!
      Жирну гусінь, хробаків...
      Що замовив - те і з’їв.

      Для японця чи китайця
      насолода - бичі яйця.
      Ще гурманам до снаги
      скорпіони й павуки.
      І здалися їм ті змії,
      не бояться алергії.
      І не париться народ,
      що гидоту суне в рот.

      Сарану на дальнім сході,
      як курчат уже розводять.
      І слизьку, мохнату жуть
      в ресторанах подають!
      Чи екзотики замало?
      Краще б їли шлунок, сало!
      Кролики, як не крути,
      це вам, друзі, не коти!

      Наш народ вживає зранку
      Потрушки, кишки, кров’янку,
      бо на український смак
      свинка - афродизіак!
      Ракотиці, вушка, хвостик,
      Пропоную навіть гостям.
      І рекомендую всім,
      хоч сама все те не їм!



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    96. Гірчить калина
      Гірчить калина на губах,
      Сум за плечима.
      Червоні спалахи в лугах,
      Неопалима.
      З коштовних розсипів гранат -
      Терпкі коралі.
      Хмільного надвечір'я шат
      Все далі в далі.
      Химерний оболок стрімкий
      Пронісся небом,
      Сльози блаженний супокій -
      Плакучим вербам.
      Сріблить ожинову ріку
      Ніч фіанітом,
      На прибережному піску
      Заснуло літо
      У калиновому вбранні.
      О, як же бути?
      Сузір'ям падають мені
      З небес покути.
      Пастель вугільна угорі
      Всі зорі витре.
      Калини ватра не згорить,
      Розвіє вітер!

      2018р.



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    97. Що ти знаєш про мене...
      Що ти знаєш про мене?
      Небагато, повір...
      Очі м'ятно-зелені
      З берегів Синевир .
      Виплітати гердани
      З бісеринок сльози
      Я не буду, коханий,
      Не проси... Не проси...
      Та мелодія туги -
      Три акорди, не більш,
      Не вмістилася, любий,
      У верлібровий вірш.
      Березневі відлиги,
      Білопінний розмай,
      Час від часу, мов книгу,
      Мимохідь не гортай.
      Відбрунюся у літі,
      Хоч одягнеш пенсне,
      Постелю оксамити -
      Не пізнаєш мене...



      Коментарі (20)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    98. Покрова
      В маминій долоні,
      ніби на осонні,
      яблука червоні,
      груші золоті.
      Рученята кволі...
      Бур’яни, квасолі
      вишиті на долі
      полем у житті.

      Вітер на подвір’ї...
      Доклювали півні
      соняхи осінні,
      сутінки, жалі.
      Засмутилась вишня,
      мов журба колишня,
      вересень невтішно
      губиться в траві.

      Сонце у криниці.
      Мамо, не напиться
      без відра водиці -
      більше не знайду.
      Зоряно і щемно,
      хоч не бережемо,
      ніжні хризантеми
      квітнуть у саду.

      Білі, пурпурові...
      На святу Покрову
      заморозки знову
      заберуть борги.
      Пропадуть жоржини,
      присмаки полинні,
      мамину калину
      заметуть сніги...

      2018р.



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    99. Осіннє
      По склу босоніж йти вона не вміла.
      Ніколи не водилася із тими,
      хто за мідяк здіймає веремію,
      Вовчицею зализувала стигми.
      Не відчиняла двері у Святвечір,
      на Пасху сповідалася і більше
      гріхи не рахувала до Предтечі,
      писала пензликом дитячі вірші.
      Читала вголос, плакала над ними,
      слова прості, а тиша зойкне висі,
      липневі спогади, дієприслівні рими.
      Брусничні джеми, захмелілі вишні
      в торішній консервації у льосі,
      у шибі журавлі на видноколі...
      Сусальним золотом латає осінь -
      іржавий перецвіт людської долі.

      2018р.



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    100. Сьогодні в батька день народження!
      1) На свято ми прийшли раніше за усіх,
      Аби трояндами прикрасити кімнати.
      Наш батько - вірний друг, найкращий оберіг.
      Так міцно хочеться обняти, привітати,
      Щоб від любові, щастя, чуйного вірша
      Співала батькова розчулена душа.

      Приспів

      Сьогодні в батька День народження.
      Тож ресторан - місце знаходження.
      Яскравий день не по сезону,
      Гуляє в батька піврайону.
      Чекають танці на продовження.
      Сьогодні в батька День народження!

      2) За батькове здоров'я на многія літа
      Фужери повні із шампанським піднімаєм.
      Хай повниться життя, мов осінь золота
      Щедротами добра і сонячним розмаєм.
      Щоб від любові, щастя, чуйного вірша
      Співала батькова розчулена душа.

      Приспів

      2018



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    101. Жоржина
      Прослухати пісню можна за посиланням:
      http://makrus-studio.com/node/2145

      Гойдає вітер голі віти,
      Розсипалась листва руда.
      І де ж тепер себе подіти?
      Життя крізь пальці, як вода.
      Перецвіли жнива на сході,
      І тільки осінь жінці годить -
      В холодні листопадні днини
      Дарує сонячні жоржини.

      Приспів
      Не відцвітай, її жоржино,
      Щоб не було на серці зимно.
      Нехай зітліють дні пророчі,
      Прийде любов у сни жіночі.

      Паливода у павутині
      Гойдає грудочку жалю.
      Ятрить в очах небесно синіх
      Ще недоспіване люблю.
      Перецвіли жнива на сході,
      І тільки осінь жінці годить.
      В холодні листопадні днини
      Дарує сонячні жоржини.

      Приспів
      Не відцвітай, її жоржино,
      Щоб не було на серці зимно.
      У долі є козирна карта,
      Бо кожна жінка щастя варта!

      2016р.



      Коментарі (16)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    102. Сирітка з Ніжина
      Красива, сонячна,
      лише б радіти.
      Згубила в соняхах
      строкате літо,
      зелені кульчики,
      немов ліщина.
      Сама ще дівчинка,
      а Бог дав сина.
      Гойдала, ніжила,
      латала льолі,
      сирітка з Ніжина,
      біднота гола.
      На серці - сіра мла
      в лиху годину.
      Про щастя мріяла -
      коханий кинув.
      Безсоння каменем
      у дні пророчі.
      В синочка мамині
      небесні очі.
      Піднятись на крило
      вдалося з віком,
      та долі не було
      без чоловіка.
      Душа - глибокий став,
      прудка, мов голка.
      На сході воював
      її Миколка.
      Ряснів і опадав
      цвіт на калині...
      Криваві опади.
      "Ой, сину, сину!"
      Мадонні молиться,
      а хижа осінь
      по всіх околицях
      смереки носить,
      віночки-горецвіт.
      У чому ж винні!?
      Її блакитний світ
      у домовині!
      Гойдала, ніжила,
      латала льолі,
      сирітка з Ніжина,
      біднота гола...

      2018 р.



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    103. Дністер
      Над плесами Дністра величні Товтри
      Ховають у габі сліди епох.
      Поділля золоте чарує вкотре,
      Цнотливі береги пильнує Бог.
      Роздмухує вітрець багаття літа
      Ранковій прохолоді впротиріч.
      Спадає з гір смарагдова палітра
      Терновою хустиною зі пліч.

      Приспів:
      Дністер, Дністер - ріка джерельна.
      Даруй з роси ковток натхнення!
      Неси життя цілющі хвилі
      У дивовижні дні щасливі

      Полощуть бусли крила-парасолі
      На верховині в сонячних ставках.
      Бринить любов на перехресті волі.
      І їй ніхто не зрадить у віках.
      Країну мрій, ріки потоки сині,
      Я на поталу лиху не віддам!
      Тече Дністер у славній Україні
      дорогою надії в скельний храм!

      2016р.



      Коментарі (14)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    104. Космічна бабця
      Стара бабуся (поліклінік жертва)
      Застрягла у приймальні терапевта.

      - У Вас аналізи у нормі, бабцю.
      І серце, ніби виповнилось двадцять.
      Здоровим людям не потрібні ліки.
      Хоч відправляй у космос, - каже лікар.
      Зраділа бабця:
      - Часу я не гаю!
      Давно у космос на мітлі літаю.
      І робот, синку, он дивись - на спині,
      а гуманоїди насправді - сині.
      Весь посуд переб’ють, а після чаю
      собі й мені у чарки наливають.
      Ще докторе, ті сині б’ються зранку,
      тож випишіть касторку й валер’янку.
      Мені в аптеці не дали вже вчора,
      послали в космос!
      - Ви, що бабцю... хвора!?

      2015р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    105. На море
      - Набридли, любий, будні,
      Поїдемо на море.
      Шовкові сняться руни
      Чарівного Босфору.
      За хвилькою ще хвиля
      У філіжанці срібній.
      Розляжусь, як богиня,
      Ти - падишахом, рідний.
      На теплім узбережжі
      Лазурні краєвиди.
      Покірна без одежі,
      Прекрасна, мов Ісіда,
      На пляжі золотому
      Приємно знемагати.
      Не схочеться додому
      В Козару повертатись.
      Кохати стану п'янко,
      Розніжено, медово!
      - Я б залюбки, Тетянко,
      Але ж у нас Корова!
      Свиней і птиці швора.
      Города - соток двадцять.
      Для селянина море,
      як тундра для китайця.
      Тож збігай до сусіда,
      Скупайся у грабарці
      Бо теж мені Ісіда -
      Сто сорок без куфайки!

      (грабарка - копанка)

      2018р



      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    106. Коли розлучаються двоє
      Під укіс літо тисне педалі
      в баритоновий рокіт грози…
      Безпросвітня мара. На вокзалі
      ні душі... Ні троянд, ні сльози.

      Сірі постаті на видноколі,
      Крапля туги у цівці дощу.
      Рейки вільні, відіграні ролі.
      Не вагайся... Не бійсь... Відпущу...

      Хто зневірився - небо не просить
      воскресити минуле. Давно
      не тримаюсь за марево. Досить
      ткати з ветхої пряжі рядно.

      Кане в Лету осмута. Жалобний
      віднайдеться, що спалить альбом.
      В судний день не обілиться жодний,
      тож каміння збирати обом.

      Не приборкати біль норовливий.
      Щухне злива - себе не втрачай.
      Відболить, чи згадаєш? Щасливо...
      Потяг сліз не чекає... Прощай...

      2017р.



      Коментарі (14)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    107. Бузкове щастя
      I
      Бузок рожевий, білий, пурпуровий
      Розлогі грона цвіту розпустив.
      Не хмур, моя кохана, чорні брови,
      Тебе ніхто так міцно не любив.
      Голубить сонце мальовничі луки
      І трави у смарагдовій парчі.
      Не говори ніколи про розлуку,
      Твоя любов на відстані душі.

      Приспів

      Весняна мить п’янить, як сон дурманний,
      Несправжній діамант у долі не проси.
      Хоча бузкове щастя швидко в’яне?
      Світ божеволіє від Божої краси!

      II

      Настане інший день - бузок роскішний
      Додолу пелюстками опаде.
      Поглянеш в далечінь - червоні вишні
      Осяють, люба, личко молоде.
      Біжи назустріч сонцю полум’яно,
      Теплом зігріта квітко чарівна.
      Кохай! Звучить мелодія вінчально?
      Допоки в серці ще звучить струна!

      2016р.







      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    108. Егоїст
      В рідне селище Корчі
      Син заїхав по харчі.
      Тож поклали в сумку
      Кролика та курку,
      Качку, гуску, шинку,
      І пузату диньку.
      Баночку сметани,
      різні марципани.
      сиру, ковбаси кілець.

      «Що?! Всього лоток яєць?
      Кури не несуться?
      Трухане - поб'ються!
      Це вам не котлети!
      Заверніть в газети,
      Пильно гляньте, мамо,
      Щось поклажі мало?
      Що? Забули сало?
      Ви мене дістали!
      Як тут будеш ситим?
      Досить говорити
      Про своє коліно,
      Утрамбуйте щільно,
      Щоб вмістити пляшку.
      Ні, не буде тяжко!
      Дайте невеличку
      Та несіть заничку.
      Не діждешся й хрону,
      Хоч не їдь додому!
      Покладіть ще меду,
      Яблука не треба!
      Потовчете яйця,
      Блискавку не вдасться
      Застібнуть напевно..
      Ось і так щоденно.
      Ворушіться швидше,
      Стежкою в Ставище
      Довго шкутильгати!

      Співчуває мати:
      «Важко без машини».

      «Мамо, спрямте спину,
      Замотайте ногу
      І гайда в дорогу».

      Син не переймався,
      Татко хоч не Тайсон,
      Призвіще - Бамбула,
      Ще допре баула.

      Хто, скажіть, у тому винен.
      Що в батьків така дитина?
      Зліпиш із черствого тіста -
      Будеш мати егоїста!
      2017р.



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    109. Провокатор
      Подала у суд дружина
      Та й на чоловіка.
      "Б'є, - жаліється, - скотина!
      Вся розпухла пика".

      Пан суддя її питає:
      "За що потерпіла?"
      "Не второпаю, кохаю...
      З Толіком сиділа.
      Випили на брудершафт,
      Цьомнулися сухо,
      А мій вилупок і кат
      Зацідив у вухо!
      Суп варила. До сусіда
      Вбігла за горохом.
      Мій дурко усе провідав,
      Підбив ліве око!
      Напросився кум Давид
      Зарубати курку,
      Йолоп із ножем біжить,
      Як дурбелик з дурки!
      А на тій неділі, пане,
      В'юшив падло в рило,
      Лиш тому, шо до Степана
      На масаж ходила.
      Сторожу несла харчо,
      Ляпнула на блузку.
      Присягаюсь! Нi за що
      З носа пустив юшку!
      Однокласник раз в сто років
      Запросив на каву.
      Хтось доніс... Я була в шоці,
      З тих пір шепелявлю!
      І даю, і наливаю,
      Чищу дім й корита!
      Ваша честь, сама не знаю
      За що була бита!"
      2018р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    110. Додому
      Додому я їду, на кожній зупинці
      на крок наближаюсь до райських воріт,
      де в’ється лоза в небеса по драбинці,
      Немов материнських очей малахіт.

      Захмарило далеч... Старенька маршрутка
      таки не впізнала, змінилась, ще б пак.
      За мокрим вікном килимком незабудки,
      на ситечку поля красується мак.

      Будинки сучасні, біленькі хатини
      обабіч дороги в мережці садів.
      Хоч всотуй безмежно красу їх донині,
      тріпоче розрада на розі вітрів.

      За лісом ріка - таємниця дитяча,
      де м’ячик Тетянки ще й досі пливе.
      Пливеш - не потонеш... Я більше не плачу,
      пульсує у скронях повітря живе.

      Нарешті кінцева, розчулення миті,
      ще без парасолі, хоч літо дощить.
      А райські ворота на засув закриті,
      ніхто не озветься, лиш явір шумить.

      Заходжу до хати, там пустка, неначе
      ніхто тут ніколи-ніколи не жив.
      О мамо! О тату! Тримаюсь... Не плачу...
      То скрапує дощ із черешень і слив.

      Плетуся на цвинтар, душа посивіла.
      Промчалися чвалом літа вороні.
      В старечій долонці смородина спіла.
      Як Бог дасть - приїду, або може й ні...

      2018р.




      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    111. Лабіринтами
      Лабіринтами темними ти блукав,
      А над виходом хмари нависли.
      Навесні білоцвіт - ще не яблука…
      Час покаже - солодкі, чи кислі.
      Може, груша за яблуко ліпша,
      Та від неї, бува, терпнуть губи.
      Зайвих слів не зрони, впала тиша,
      Хто не знайде - ніколи не згубить.
      Ти тримаєш у шафі скелета,
      Я його пирогами годую.
      Загортаюсь у в’язаний светр,
      наче в сірий туман мерзла туя.

      2018р.



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    112. Пишна вистава
      На ланах концерт давали... Весело? Та де там!
      І ведучій відгукнулась із душком котлета.
      А у полі - ні тополі, жодної копиці.
      Ніде справити потребу головній артистці.
      За машиною присіла, глузду ризик вартий,
      А водій агітбригади був мастак на жарти.
      Навіть хто зівав - заплескав фабулі вистави,
      Бо кепкуп завів двигун і рушив різко вправо.
      Ще такого свисту, «браво» зроду не бувало!
      Животи понадривали, в буряки наклали!
      Пліткували аж в райцентрі ледве не щоденно,
      Що принади у артистки майже на півсцени.
      На цей раз жартун заядлий не чекав на помсту,
      Бо найдужче реготав там голова колгоспу!
      Телефонував на ферму, ото була втіха!
      «По міндобривам відбій - гній тут сам приїхав!»

      2018 р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    113. Куріпка та Кречет
      Птиця птиці говорила:
      "Ти, Куріпко, рябокрила.
      У степу твоє сідельце.
      В небесах ширяє птах.
      І не чорний, і не сірий,
      та йому нема довіри.
      За оперенням лебідки
      часто криється хижак.
      Він тобі замулить очі,
      поневолити захоче.
      Той, кому заприсяглася
      у вересових кущах,
      з тебе погляду не зводить.
      Де струмочка тихі води,
      заростями тамариску
      ти водитимеш курчат."

      До поради дуже рідко
      прислухалася Куріпка.
      ЇЇ мрії конюшинні -
      неабиякі чудні.
      В серці тільки білий Кречет,
      він щодня до неї крекче.
      Кличе: «Кьяк, як буде добре
      у казковій стороні».

      Бачить зорі світанкові,
      крила сповнені любові,
      сонця ладанку коштовну,
      хмар весільні кольори.
      Пролетіла кілька кроків,
      впала в ковилі високій,
      а злетіла... Сокіл вдарив
      дзьобом, кігтями згори!

      Що з того, що говорила:
      "Ти, Куріпко, рябокрила.
      У степу твоє сідельце.
      В небесах ширяє птах.
      І не чорний, і не сірий,
      та йому нема довіри.
      За оперенням лебідки
      часто криється хижак!»

      2018р.




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    114. Слова самi поети!
      Слова самі поети! І не тільки ті,
      які лоскочуть пестощами серце хтиве.
      Бо є й такі, що гірко ранять і звабливо
      ведуть у морок пекла душі кам"яні.
      Немилозвучні, горді, грішні та святі,
      банальні, вкрадливі, що лагідно дзюркочуть,
      скупі та вимучені, мудрістю пророчі.
      Що викарбовують навічно на хресті!
      Чи Ви про ті слова, що манною мені
      насипались з небес у трепетні долоні?
      Про каяття, що на могилі сльози ронить,
      уміє плакати у батька на плечі?
      Медових! Райдужних! Піднесених, таких
      вітрильних, емоційно-зрощенних коханням,
      які спроможні зрушити мовчання
      і божевілля відчаю? Як хліб простих,
      як шамотять ліси, пшениця степова
      до сонця, до роси живої благодати.
      Зворушливі слова, що промовляє мати -
      молитвою, любов"ю сповнені слова!

      2018р.



      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    115. Скипень безсоння
      Скипень безсоння, а дріжджі неспокою
      зрощують ніч, на годиннику - вічність.
      Тиша незаймана, пугач не зойкає,
      небу блаженному стулює вічі.
      Спи, відпочинь, заколисує затишно.
      Котиться хвилею тінь некваплива.
      Пасма думок, ніби спутана зачіска,
      гребнем розпутати їх неможливо.
      Відліки часу перлинами падають
      в скриню Пандори. Не зрониш ні слова,
      Світе, до мене розрадою... Згадую...
      На Божій митниці - позачергова.

      2018р.



      Коментарі (9)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    116. У батька очi волошковi...
      У батька очі волошкові.
      Таким ще синім льон цвіте.
      Він гарним був, повір на слові,
      І серце чуйне - золоте.
      Бувало залунає пісня -
      Леліють сльози на очах.
      Любив борщі і юшку пісну,
      Гриби збирати у лісах.
      Рибалити, на вудку часом
      Дзеркальний короп попадавсь.
      Завжди був рибний день, а м'ясо -
      На свято. Чиста, як вода
      Була душа прозора в тата,
      Хоч інколи міцне слівце
      Умів, для ясності, додати,
      Бо ненавидів над усе
      Брехню і лінощі, нехлюйство.
      Сам збудував сарай і дім.
      Садиба потопала в буйстві
      Бузку і яблуках Налив.
      Родинно, затишно, синиці
      Гніздечка вили з року в рік.
      Півони, мальви, чорнобривці.
      Трави покоси край доріг.
      Чудовим був, повір на слові,
      І серце дійсно - золоте!
      У батька очі волошкові,
      Таким ще синім льон цвіте.

      2018р.



      Коментарі (13)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    117. Оплакую літа...
      Оплакую літа,
      вдивляючись у далечінь,
      де янгола перо
      край неба простяглося.
      Лелечі береги,
      наяди млосних сновидінь,
      за дзвонами краси
      ховають сіру осінь.
      Засмаглі горілиць,
      з роси покошені жита,
      і не віщує птах
      земних щедрот для тіла.
      На пасіці життя
      в шпарину серця, золота
      маленька бджілка, мов
      у вулик залетіла.

      2018р.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    118. Хуртеча
      Димарями кіпоть синя -
      лютий курить люльку.
      У вервечці хмаровиння
      Привид-Місяць гулькнув.
      Сніговиця чепуриться,
      пудрить осокори.
      Свитка з вовни, білолиця,
      кульчики прозорі.
      Замітає слід глибокий
      від порога хати.
      Відлітає гордий Сокіл
      з Вітром воювати.
      У долонях біль не тане,
      попрощались хутко.
      Обійняв мене в останнє
      без жалю і смутку...

      2018 р.



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    119. Терпіння
      Равликом літо у тихе містечко,
      сонце у небі ятрить, наче рана.
      Вийде старенька кудись недалечко,
      зблідне... З кишені пігулки дістане.
      Знову голками кольнуло. Присіла...
      Змалку терпляча, навіщо лякати
      добрих сусідів. Піднятись несила,
      зціпивши зуби, поволі до хати.
      Важко... В минулому спогади босі,
      вража війна і голодні судоми.
      Долі сирітської сиві покоси
      пилом на коси і тугою в домі.
      Смерті дивилась у вічі затято.
      В погріб упала, торік Бог дав сили
      вибратись… Лячно померти й лежати
      день, може, тиждень... Губу прикусила...
      Стежка вузенька ще не пиріями.
      На бузині парасолі розлогі
      вкрилися цвітом задушливо-пряним.
      Ластівки низько - на дощ, чи на сльози...

      2018 р.



      Коментарі (17)
      Народний рейтинг: 5.67 | Рейтинг "Майстерень": 5.75

    120. Світоч душі
      Тільки світла душа колискові співає,
      Людям сяє любов’ю, весняним розмаєм.
      Небу вдячно вклоняється, батьківській ниві,
      Материнським теплом гріє думи тужливі.

      Хай у кожній родині кохання не згасне,
      Оченята дітей випромінюють щастя.
      Щиросердно і дзвінко звучить на Поліссі
      Кришталева душа української пісні!

      2018 р.



      Коментарі (18)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    121. За хвилину до...
      За хвилину до щастя його обійми,
      Ще колиба весни в порцеляні магнолій.
      Ще далеко до розбрату, чвар і пітьми,
      Ще не ділиться навпіл ні небо, ні поле.

      За хвилину до болю його обійми.
      Світ не знатиме смутку, а горе спіткає.
      На підошвах нескорених - попіл війни,
      Повна копанка жовчі між адом та раєм.

      І тоді, коли янгол затулить крильми,
      Гостра куля свинцю не шукатиме жертви.
      За хвилину до плачу його обійми,
      За хвилину до щастя, до болю, до смерті.

      2017 р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    122. Ясеневий Романiв
      На поліській землі,
      Де в росі спориші,
      Черешневі сади та жоржини,
      Там містечко моє,
      Там душа виграє
      І в обійми Романова лине.

      Зупинюся на мить,
      Бо повітря п"янить.
      Чути спів солов"їної мови.
      Тиха річка Лісна,
      Поколінь дивина,
      Губить слід у зеленій діброві.

      Приспів
      Назавжди у душі полум’яній
      Ясеневий пісенний Романів,
      Неозора блакить голубина,
      Мальовнича свята Батьківщина.

      Пропливають роки,
      А мої земляки
      Бережуть, як зіницю, Романів.
      За сердечне тепло
      За натхнення крило
      Вам уклін, мої романівчани.

      На весь світ прославляй
      Рідний батьківський край,
      Одягай вишиванки святкові.
      Хай містечко моє
      Зі джерел воду п’є,
      Вічно житиме в щасті й любові.

      2013 р.



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    123. Оболонь
      Зачарована чайка на куполі вежі
      зосередила погляд у срібну бистрінь.
      Легіт ніжно гребінкою хвильку мережить,
      в тиховоддя пірнає, шукаючи тінь.

      Береги обрамляє пісочок гарячий,
      стелить руни м’які під галузки кущів.
      В дерев’яному човнику літо рибачить,
      З рук годує мастиркою щук, судаків.

      Помаранчеве сонце шкварчить на пательні,
      спрагло воду п’є небо з Дніпровських долонь.
      Розпустилися дреди вербичок зелених.
      Вудить на мілководді мальків Оболонь.

      2017 р.



      Коментарі (17)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    124. мурка

      (байка)

      Вбігла Мурка у сільраду
      до Маркіза на нараду.
      "Кажуть звірі волохаті,
      що проліз ти в депутати.
      Тож по дружбі, - гне лінійку,
      недолуга вередійка.
      Як візьмеш у референти,
      будеш мати дивіденди,
      не втомлюсь тобі мурликать."
      Кіт нервово нявкнув: "Тихо!
      Є маленька заковика.
      Не тобі, мені на лихо
      на посаду, кицю, квота.
      Вовк дасть згоду - я не проти.
      Лосі, олені згодяться,
      будеш прибирати в зайця."
      Опустила кішка вуха:
      "Задовбала гуртовуха.
      Не беруть у референти
      і не платять аліменти."

      Про мораль подумай, кішко:
      спершу - РАГС, а після - ліжко.

      2016р.



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    125. Гумореска Про дiети
      Подруги зустрілися, не бачились давненько.
      Перша в тілі, друга – ні, як свічечка тоненька.
      — Як вдалося похудати? - запитала статна.
      — Темпераментний мужчина і дієта знатна.
      Необхідно і твоєму сісти на дієту,
      — А для м'язів не зашкодить? Я кажу про «Это».
      — Не зашкодить! Твій, як завше, шлунок набиває.
      Мій не палить і не п'є й "Камасутру" знає.

      Намотала все на вуса пишка про дієти,
      Стало соромно, що любить смажені котлети.
      Як вечерю готувала, подругу згадала.
      Можна дійсно обійтися без горілки й сала.
      Чоловік прийшов голодний, з'їв би навіть вовка.
      — Любий, зараз, почастую!
      — Ой, яка ж ти ловка!
      От за що тебе кохаю!
      — Невже за котлети?!

      Насторожено дружина почала з дієти:
      — Я сьогодні випадково подругу зустріла.
      Тася каже, щоб петрушки я побільше їла…

      Розказала про корисне, він з-під лоба косить,
      В миску глянув:
      — Як світ Божий таких дурнів носить!?
      Бутерброд і чашку кави вранці тільки бачив.
      Міг би випити сьогодні, - чоловік зазначив
      Ради неї в барі кинув свого кума Ваську,
      А вона мені патяка, що зустріла Таську.
      Їж сама пучок петрушки з азіатським рисом.
      Дай борщу, цибулі сала! Чуєш, стара крисо!

      Жінка плаче.
      — Може, хрону, щоб застряг у носі,
      Коли ти не розумієш про дієти й досі.


      2009р.



      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    126. Травнева пiсня
      Чарівний краю неозорий,
      Омріяних земель кришталь!
      Гойдають світлі осокори
      Яскраву сонця пектораль.

      В багатті всесвіту прадавнім
      Жарини благодатних днів.
      За обрієм травневі лані
      Розносять вітру тихий спів.

      Цвіт анемонів мох зелений
      Вкриває ситцем запашним.
      Долоні простягають клени,
      Птахи вальсують. Поміж нив

      Струмує ніжність швидкоплинна
      З царин росою на жита.
      То хлібосольна Україна
      Любов'ю в серці пророста!


      2016р.



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    127. А хто казав…
      А хто казав,
      що буде легко!
      Спокутуй гріх
      за пестощі життя.
      На серці янгол,
      Бог - далеко,
      світ у зіницях,
      золотко, ти - я.
      Молозиво -
      ковток жасмину,
      коліна стерті -
      ходунки, тримайсь!
      Упав - не плач,
      іще не зимно.
      Літак у небі.
      Списаний трамвай
      везе настій
      валеріани.
      Кінцева незабаром…
      Скільки ще
      зупинок болю,
      як не стане?
      У ступці вічність
      літечка товче.

      2017 р.



      Коментарі (19)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    128. Райські яблучка
      Попід вербами несе ріка
      спогадів горнятко.
      На порозі хати дівчинка
      бавить кошенятко.
      В неслухняних кучерях реп’ях,
      бісик в оченятах
      наглядає, як в амброзіях
      возяться курчата.
      Від жаливи щемні пухирці,
      зідрані коліна.
      Крапля сонця - бедрик по руці…
      Щастя горобине.
      День крихкий у небесах ряснів
      посмішкою мами.
      Переливами пташиний спів
      лився над ланами.
      Золотою охрою листва
      обрамляла віти.
      Пелюсткові батьківські слова
      відголоском літа.
      Журавель в дорогу спонукав
      полохливу осінь.
      Смак дитинства - райські яблучка
      на губах ще й досі...

      2016 р.



      Коментарі (14)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    129. Черниця
      Не таким Ти створив, Боже, світ,
      Що сусідує поряд із нами.
      Смоківниця пуста - їй услід,
      А вона - соловейком у храмі.

      Літургія, пшенична кутя,
      Біле поле марун - її кредо.
      Хтось сповна брав з амбару життя,
      А вона - покладалась на Небо.

      Хтось розштовхував ліктями всіх,
      Шкуру змія здираючи з себе.
      А вона - йшла рікою у брід
      По розбурханій хвилі до Неба.

      Де ті блазні, що пили з ковша
      Медовуху туманного щастя.
      Лиш її світанкова душа
      В Божім небі ніколи не згасне!

      2017 р.



      Коментарі (20)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    130. А любов, як сонечко
      http://makrus-studio.com/node/1382

      I
      Не журися, не тужи, донечко, зарання,
      Що прийшло в рожеві сни неземне кохання.
      Справжні почуття не сон, а до серця - дверці.
      Хто чекає на любов, той її діждеться.

      Приспів
      А любов, як сонечко, блисне поміж хмар,
      Покохати, донечко, то - небесний дар.
      Покохати, донечко, в човнику пливти
      З берега до берега в зоряні світи.

      ІІ
      Не журися, не тужи, посміхнись весняно,
      Буде важко на душі, потім перестане.
      Справжні почуття не сон - сповнені вітрила,
      Вітер висушить сльозу, доню моя мила.

      ІІІ
      Не журися, не тужи - помолись, дитино,
      Та не рви своє життя на дві половини.
      Справжні почуття не сон - а фата вінчальна,
      Яблуко на двох одне - вірність, сподівання.




      2014р.



      Коментарі (16)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    131. Лелека
      У блакиті лелека біла
      світлу стежку шукає в рай.
      Наболіло і відболіло.
      На все воля... Нехай, нехай...

      В низині мапа долі степом,
      річка злетів, багно падінь,
      сітка чорних доріг. Лелекам -
      уготована голубінь.

      Птах занурюється в нетлінно
      льоноцвітно-безмежну шаль.
      Пахне зливою, вітром, сіном
      синьоока його душа.

      Що тілесне - вода і кості
      з плоті сонця, землі, роси.
      Для пір’їни Бог на погості
      не встановлює терези.

      2017 р.



      Коментарі (22)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    132. Накануне...
      Накануне он приснился… Что ж теперь?
      Приоткрыть роллеты неба в прошлое?
      На столе, тоской наполненный, фужер,
      За окном зимы холодной крошево.
      Не ждала, прости! Джоконда тех времен
      не смогла бы скрыть улыбку тайную.
      Возмужал...В смятении...С цветами он,
      и как прежде, пахнет свежей мятою.
      За растерянной улыбкой грусти тень
      (мой скиталец прячет душу в проруби).
      Где не увядает нежности сирень,
      на балконе чувств воркуют голуби!
      Снова громко говорит про Эверест,
      изумруды северные. Даль моя!
      Никогда бы не снесла свой тяжкий крест
      сквозь пургу, пустыню ожидания,
      если б не любила. Сердцем не божись!
      Не болит, не стонет, молча молится.
      Мой рассвет, закат, затерянная жизнь,
      не прикрытая слеза на пол-лица.

      2017 г.



      Коментарі (9)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    133. Вечорова
      Лиш куряву прибив цей дощик вечоровий.
      Пливе в калюжі біла хмарка-човен.
      У намистинах зорецвітна матіола.
      Пурпурне небо ще не піниться довкола,
      ховає сонце, мов червінець у панчоху.
      Густіє небосхил, зі глибини потроху
      спливають де-не-де сріблясті квасолини.
      На зморенім коні мрійливо вечір лине.
      Нашвидкуруч ніч одягає темну тогу,
      збираючи важкі валізи у дорогу.
      Снодійні краплі у повітрі пелюстковім.
      На повні груди літо дихає у полі
      парфумами землі, ванільними, терпкими,
      присвячує Всевишньому натхнені рими.
      Пора й мені молитися, на серці втішно -
      ніщо не стане поміж мною й небом вічним!

      2016 р.



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    134. Помолись за мене
      http://makrus-studio.com/node/1371

      Помолись за мене, матінко, сльозами.
      Світанковою зорею підведись,
      На коліна опустись під образами,
      Чистим, щирим серцем Богу помолись.

      Я не вмію так, як ти, молитись,
      Досі праведні звертання не знайшла,
      Де мені, таким словам навчитись,
      Щоб моя молитва до небес дійшла?

      Як за себе грішну Бога попросити?
      Зачерствіле серце болем не щемить.
      Виплакані сльози важко відродити,
      Мертвого зерна землі не воскресить.

      Помолись за мене, засвіти лампаду,
      Чи, принаймні, свічку, тільки засвіти,
      Відведи, матусю, покарання, зраду,
      Адже так за мене зможеш тільки ти.

      слова - 2006р. музика - 2014р.



      Коментарі (14)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    135. Слава Україні!
      І
      Буремний схід стужавів, посивів,
      На териконах ранами садніє.
      Нестерпний біль сльозами матерів
      У чорних домовинах безнадії.
      Де правда, де – олжа… Як розсудить?
      Ти на чиєму боці, любий сину?
      Чи поховатися у норах від біди,
      Чи мужньо боронити Батьківщину?

      Приспів
      Молися за країну, сину!
      Славетну, вільну, хлібосільну,
      Миролюбиву, життєдайну,
      За рідну землю Богом дану.
      Своїх дітей, онуків, сину,
      Навчи любити Батьківщину.
      Хай буде шаною в родині
      Одвічне: «Слава Україні!»

      ІІ
      Гуртуймося, брати, пліч-о-пліч ми,
      Бо сила духу в єдності й любові.
      Нам розбрату не треба ми за мир!
      За чисте небо, зорі світанкові.
      Збудуємо вселенський Божий храм
      У кожнім домі, в кожнім серці, сину!
      Ніколи не дозволим ворогам
      Перетворити край наш на руїну!


      2016р.



      Коментарі (17)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    136. Люлі-люленьки
      Присвячується моєму братику...

      Люлі-люленьки, нам Борисика
      Заколисує сива вишенька.
      Не натішились ясним сонечком,
      Горе вдерлося у віконечко.
      Рідну лялечку Бог у рай забрав,
      Янгол матінці сльози витирав.
      Люлі-люленьки, Боже борони…
      Над могилкою чорні ворони.
      В серці матері – туги віхола,
      В грудях - молоко ще не висохло…

      2016 р.





      Коментарі (14)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    137. Стежка мамина
      Стежка мамина квітами встелена…
      Вмить життя обірвалось на слові.
      На соснові вінки горе згорблене
      пов’язало хустини тернові.

      Свічі хилять голівки над коливом,
      дзвін виплескує звуки гортанні,
      відчайдушно Всевишнього молимо:
      «Вічний спокій рабі Божій Ганні».

      Сліз не випече сонце у повені,
      лиш обпалить гвоздики криваві.
      Упокой її душу знеболену
      у небеснім саду, Боже правий.

      Панахидно, скорботно, у тузі я,
      в судний день червень смертю не гребав.
      Нині стежка до мами - ілюзія...
      Біла риска на маківці неба.

      2016 р.



      Коментарі (14)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    138. Лісовий масив
      На Лісовому гарно, Боже ж мій!
      Пахтять каштани - свічечки крислаті.
      Хай заздрить Дерибасівська, Бродвей
      кубельцю київських "аристократів".

      Киянин мирно в комунальці жив,
      та згодом дочекалися вказівки
      переселитись з центру на масив
      в бетонові багатоповерхівки
      у недоторканий сосновий ліс,
      окрасу міста, затишок природи.
      Хоч марився Андріївський узвіз,
      ми не втрачали слушної нагоди
      зібратися гуртом у вихідні.
      Хто ніс півлітру, хто - бідони квасу.
      Розводили багаття і на пні
      на шампури нанизували м’ясо.
      Чадило на Троєщенське село,
      дим виїдав яскраві очі неба.
      Бомжів і наркоманів не було,
      у штучнім кайфі не було потреби.
      Пісні лунали, грали в бадмінтон,
      лупили м’яч в березові ворота.
      Той ліс гудів, як вулик, ніби сон...
      А зараз… І сусід не знає, хто ти.

      За далиною літ життя моє
      враз утекло, та мало що змінилось.
      Під вікнами зозуленька кує,
      пташиний рід витьохкує так мило.
      У нічку зоряну медовий гай
      в ожині темній цвіркунів голубить.
      Та по масиву пізно не гуляй...
      Я прогулялась... Вибили всі зуби!

      2014 р.



      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    139. Бiлий вельон
      Ссилка на пісню:
      http://makrus-studio.com/node/1317


      Сохнуть верби молоді,
      за дощами бідкають,
      білий вельон по воді
      закружляв лебідкою.
      У блакиті рушники.
      За ставком, під вишнею,
      не примарилось таки,
      цілувався з іншою.

      Спраглий серпень свідком був
      ніжності та злагоди.
      Як же швидко ти забув
      смак суниці-ягоди.
      Білий вельон по воді
      долею невтішною.
      Заручились, а тоді -
      поділила з іншою.

      Чом не тоне вельон-біль
      відчаю, неспокою.
      Хай на нього звідусіль
      позлітають соколи,
      розпочнеться буревій,
      захлисне у вирвищі.
      Як тебе, коханий мій,
      з мого серця вирвати.

      2013 р.



      Коментарі (13)
      Народний рейтинг: 5.83 | Рейтинг "Майстерень": 6

    140. Перевтілення
      Мій вітер на задвірках
      ублажав химер,
      і вештався гульвіса
      перекотиполем.
      А я на ярмарці думок
      боролась з болем.
      Вціліла... Постріл...
      Амазонка відтепер.

      2013р.



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    141. Гопачок від «Росави»
      На Романівськім довкіллі
      Надривається струна,
      Водограєм на весіллі
      Ллється пісня чарівна
      Зупинити пісню важко,
      Бо вона дзвінка, легка,
      Б’ється в грудях, наче пташка,
      Витинає гопака.

      Приспів

      Запросили на свято «Росавочку»,
      Заспіваємо вам веселяночку.
      Хай радіють усі,
      Босоніж по росі
      Танцюватимемо до світаннячка.

      Лине втіха безупинно
      До небес у літній день.
      Підхопив дідок дівчину –
      Затанцює навіть пень.
      Скачуть бабці, ніби юні,
      Молодь теж пішла в танок.
      Всі уміють в Україні
      Танцювати гопачок.

      Приспів

      Запросили на свято «Росавочку»,
      Заспіваємо вам веселяночку.
      Хай радіють усі,
      Босоніж по росі
      Танцюватимемо до світаннячка.

      2014 р.



      Коментарі (15)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    142. Метелик
      Чутлива, щедра змалечку,
      не пустоцвітна лялечка,
      у будь-кого спитай
      хто заздрив, потай зраджував,
      розбещував, не згадував,
      возив у пекло, рай.
      Все пурхала метеликом
      у мареві за келихом
      пекельного вина.
      Не встигла схаменутися,
      негода каламутиться…
      Лишилася одна
      із думами рукописів.
      Життя давало ляпасів
      зненацька, як на зло.
      Гірка біда на вилиці,
      душа шукала милиці,
      а милиць не було.

      2016 р.



      Коментарі (24)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    143. Різдвяне
      Розпрягає білих оленів
      на дворі Різдвяна ніч.
      В домі образи намолені
      на полиці серед свіч.
      Пахне цитрусами, хвоєю,
      пирогами, мигдалем.
      Місяць - срібною підковою,
      зорі - личка хризантем
      в полі неба позолотою.
      Замилуєшся... Різдво
      таїнством, любов’ю, цнотою,
      на шибках мереживом.
      У серцях панує злагода,
      світ молитву промовля.
      Чуйно тулиться до Господа
      несповитим немовлям.

      2017 р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    144. Ви пробачте мені...
      Ви пробачте мені за сльозу випадкову,
      Недосяжні бажання, нестримні слова,
      За шаленість думок, непідкупну розмову.
      Ще жива… Ще жива…

      За безсоння важке і світанки строкаті,
      Недовіру та віру сліпу водночас,
      Променевий розмай, полинові утрати.
      Ще молюся за вас…

      За кохання хмільне і колодязні зливи,
      Яблуневих садів сивочолі літа,
      За вибоїни в серці, за ночі зрадливі.
      Несвята… Несвята…

      За жагу до життя і опалені крила,
      Безнадії самотньої присмак жалЮ,
      За натхнення, що в пісню з душі перелила.
      Ще люблю… Ще люблю…

      2016 р.



      Коментарі (20)
      Народний рейтинг: 5.67 | Рейтинг "Майстерень": 5.75

    145. Зимова елегія
      В лисої зими
      на вустах застуда.
      Поскликали ніч
      круки звідусіль.
      Не казав Господь,
      що надалі буде,
      і ніхто не знав,
      де подіти біль.
      Небо надягло
      темні окуляри,
      місяця лице
      губиться в пітьмі.
      Морозно… За склом
      сад весною марить,
      знемагає сон.
      В зоряній корчмі
      палить люльку сум,
      фуга шаленіє,
      розбрат вітровий
      засніжив зеніт.
      Тільки у душі
      повнилась надія,
      від любові зрів
      черемшини цвіт.

      2016 р.



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    146. Мамине подвір’я
      І
      Мамі не хочеться жити у місті -
      Рідна земля і на старість опора.
      Тоне в бузку невеличке обійстя,
      Хата, садок і криничка прозора.
      Руки спрацьовані, а у домівці -
      Затишку, світлу відчинені двері.
      Спів солов’їний рве душу сопілці,
      Мамі вклоняються горді гербери.

      Приспів
      Огортає ніжністю мене
      Мамине подвір’я зоряне,
      Задушевне, лагідне,
      Наче серце мамине.

      ІІ
      Мамі всміхаються айстри, лілеї,
      Пишні троянди, малина за плотом.
      Пахне подвір’я у мами моєї
      М’ятою, ладаном. Як меду соти,
      Зорі на куполі синім церковнім.
      Гляне у небо – відразу засяє.
      Тепло на серці і місяць у повні
      Дихає маминим яблучним раєм.

      2016 р.


      ""

      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    147. Потяг в небо
      Витає істини зола
      над сьогоденням.
      Без Бога якось прожила…
      І Він без мене,
      певно.
      Дотліла ватра, хмарна лють
      стриже покоси.
      З минулого листи не шлють
      в самотню осінь.
      Й досі
      із пустки діставать думки -
      приватна справа.
      Розсипалась на черепки?
      Чи Божа кара -
      старість?
      Краплини сонця по щоці
      стікають медом.
      Мабуть, у кожного в душі
      Шматочок неба.
      Треби
      скінчились… Яблуневий Спас
      омив кропилом.
      На потяг в небо на цей раз
      не запізнилась.
      Встигла.

      2014 р.



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    148. Парко…
      Грузло сонце у болоті хмар,
      Клен шугав сухі гелікоптери.
      Гайворонів невгамовне «кар»
      Дратівливо діяло на нерви.

      Прасувала спека-духота
      Залізниці довжелезні вуса,
      Місто мліло в неба на руках,
      Дихало смолою, пилом, дустом.

      Сполох вітру ледве роздував
      Порошні́ легені скверів, парків.
      Аритмічно тисячі литавр
      В серці відбивали: «Парко… Парко…»

      2014 р.



      Коментарі (19)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    149. Круговерть
      В'яне світило хурмою
      на підвіконні небес.
      Вічність пливе наді мною
      привидом чорним… А десь
      сутінок губи червоні
      мочить в холодний кумис.
      Ще один день у безодню
      падає стрімко униз.

      2014 р.



      Коментарі (14)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    150. Забувай
      Забувай колишній...
      Чом тобі не йметься
      канути у прірві
      зболеного серця?
      З помсти не крутила
      горе-ляльку Вуду,
      не колола очі
      тим, хто марно судить.
      Оминала річки
      кам'яні пороги,
      наковтавшись мулу,
      попри застороги.
      Гоїла судини...
      Згадки, ніби скельця,
      ріжуть по живому,
      як їм заманеться.
      А повіки стулиш,
      яблунева злива
      оповиє небо.
      Вільна та щаслива
      Птахою я лину
      на п'янку леваду.
      Ще червона рута,
      ще не чорна зрада.
      Та розлука студить
      почуття медові.
      Бач, душа заклякла
      на хресті любові.
      Лебедині крила
      в копанці глибокій…
      А ти знову лестиш,
      що я ще нівроку.

      2014 р.



      Коментарі (16)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    151. Зцілення
      Нарешті цей морок
      за вікнами щез,
      Дощем на бруківці
      розсипався лунко.
      Зігрій теплим словом
      обіймами теж,
      Бо від божевілля
      нема порятунку.

      Для міста надії
      ще й досі чужа,
      Мізерна піщина
      у оці облуди.
      Тікаю від себе...
      І де ж та межа
      Терпіння, прозріння?
      Немає, не буде.

      Лиш мирна свіча
      нищить біль на льоту.
      А віра, надія,
      любов з аналою
      У діжку страждань
      ронить Божу сльозу.
      Хто хоче зцілитись,
      ходімо зі мною!

      2014 р.



      Коментарі (20)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    152. Образа
      Мовчиш...
      Кольчугою на плечі
      Лягає сум.
      Ковтаю сльози - не перечиш...
      А я втомилася від втечі
      Крамольних дум.
      Толочить жорнами свідомість
      Горнятко слів.
      Скулить образа в нашім домі,
      А дотик ніжності натомість
      Не захотів.
      Пекельний спогад, наче горе,
      Зриває дах.
      А хто ж тепер до себе горне
      Те доленосне, неповторне?
      В чужих руках
      Не перший ти і я не крайня
      У цій війні.
      Горять обітниці вінчальні,
      Сплакнув надією востаннє.
      Пробач мені...
      Погляну в очі... Де ти? Де ж це -
      Весни ключі?
      Розкрий повіки, стисле серце.
      Плесну любові у відерце
      Душі.

      2013 р.



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    153. Випадкова зустрiч
      Випадкова зустріч, випадкова,
      Та чомусь не в'яжеться розмова.
      Білий сніг і наче з неба манна,
      Чуйний поцілунок на прощання.

      Колись була твоєю, та на жаль,
      Напевно, не судилось бути разом.
      Зима гаптує білопінну шаль
      Яскравими паєтками і стразом.
      І спогади бурхливі. Зазвичай,
      Не ніч мости розводить - пароплави.
      Густіє серпантинний небокрай,
      Гірчить сльозою в філіжанці кави.
      Тебе не видно серед тих доріг,
      Якими мандрували. Бог зі мною.
      То падає душа у чистий сніг,
      То ранить пальці об колючу хвою.
      Зневірились в коханні, може, ні?
      Ще на губах не висохли зізнання.
      Тому до мене тулишся вві сні
      Так, ніби я твоя зоря остання.

      Випадкова зустріч, випадкова,
      Та чомусь не в'яжеться розмова.
      Білий сніг і наче з неба манна,
      Чуйний поцілунок на прощання.

      10.12.2013



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    154. Каяття
      І
      Всесвіт запалив зірки -
      Божі свічі храмові.
      Розлетілись в черепки
      Мрії порцелянові.
      Горобина осінь п'є
      Із піали озера,
      А лиха біда твоє
      Серце заморозила.

      Приспів
      Скажи, чому печаль сумна
      У грудях крижаніє?
      Чи не твоя у тім вина,
      Що втрачена надія?
      Терпку сльозу без каяття
      Ніколи Бог не витре.
      Без каяття - пусте життя,
      Як без душі молитва.

      ІІ
      Світлий місяць в Терезах
      Чумакує простором.
      Кожна пташка в небесах
      Прославляє Господа.
      Щиросердно розчинись
      У молитві, горлице,
      Хто до Бога притуливсь -
      Швидко серцем гоїться.

      Приспів



      Коментарі (23)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": --

    155. Кохай мене
      Чаклує тиха ніч навколо груші,
      бальзам нектару ллє у наші душі.
      Легке торкання теплої долоні
      блаженством відізвалося у скроні.
      Мелодія кохання в кожнім слові,
      у кожнім погляді зоря любові.
      Допоки нас Амур цілує в губи,
      намисто ніжності ми не розгубим.

      Приспів

      Кохай мене, як я тебе кохаю.
      В обіймах невблаганно плине час.
      Гніздечко наше називаю раєм,
      де зорепаду мить лише для нас.

      Бажання безупинно котить хвилі,
      воркуємо захоплені, щасливі -
      нас поєднало почуття гаряче.
      Чому ж, коханий, я від щастя плачу?
      Пахтить у серці білоцвіт жасмину.
      Моя нестримна радість - казка дивна.
      Безмежно вірю - зустріч не остання,
      бо ми удвох заручники кохання.

      Приспів

      2013 р.

      "http://www.playcast.ru/view/2982547/85a99b6ceb5c064e6606701c9548adcf8ccc53b5pl"

      Коментарі (20)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    156. Вертатись додому
      Невже біля хати? не віриться, друже:
      Роки, як дороги, біжать з-під коліс,
      А річечка спогадів серце замружить,
      Покотиться повінню у верболіз.

      Вертатись додому - не в гості на свято
      Поринути зором у ніжність бузку.
      Так хочеться юність свою наздогнати,
      Метеликом битись у хвіртку тремку.

      Стою оніміло, щокою тулюся
      До сивої яблуні: "Сестро, привіт!"
      Назустріч виходить старенька матуся
      З тугим оберемком зворушливих літ.

      Усмішка і сльози, як щастя і смута,
      Мов радість і біль, що в обіймах топлю.
      І мами слова, наче пісня забута,
      Святою водою на душу мою.

      2012



      Коментарі (26)
      Народний рейтинг: 5.83 | Рейтинг "Майстерень": 6

    157. Прощание
      Сон одолеет, и ночь пряным ладаном
      Будет клубить миражи.
      Спи, моя радость, душа ненаглядная,
      Завтра научишься жить.

      Ангел согреет льняными одеждами,
      Станешь с собою в ладу.
      Беды разрушу я чувствами нежными
      И в бесконечность уйду.

      Стоит ли боль растворять в каждом шорохе
      Тем, кому время дано?
      Слышишь, настойчиво веткой черемухи
      Бьется надежда в окно?

      Что же ты смотришь пугливым воробышком?
      Вечность нельзя схоронить.
      Нежит душа разоренное гнездышко –
      Жизни тончайшую нить.

      2013 г.



      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    158. Бузкова доля
      І
      Греблі золота струна
      непокоїть річку,
      закосичує весна
      молоду порічку.
      Обійняв тебе тремку,
      дорога, зваблива.
      Наздогнала у бузку
      пелюсткова злива.

      Приспів
      Допоки дощоцвіт не перестане,
      у пелюсткову ніжність відведи.
      Горнися до грудей моїх, кохана,
      І я тебе любитиму завжди.
      Засяє промінь у бузковій гущі,
      Торкнеться зачаровано лиця,
      а я тебе любитиму ще дужче,
      моя бузкова доле, все життя.

      ІІ
      Грає гребля, журавель
      у горі клекоче.
      Поцілунки - карамель
      Пристрасної ночі.
      Вітер пестить на льоту
      листячко зелене.
      Локони твої в бузку,
      мила наречена.

      Приспів

      ІІІ
      Скільки б не минуло літ,
      не забуду зроду
      запашний той білоцвіт
      і дівочу вроду.
      Обійму тебе тремку:
      "Рідна, ти щаслива?"
      Хай нас дожене в бузку
      пелюсткова злива.



      Коментарі (21)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    159. Не отпущу
      По совести решил... Я поступила мудро,
      В рассвет на одинокой станции сойдя.
      Весенний ливень...Ветер туче треплет кудри,
      Вплетая жемчуг половодного дождя.

      Прости, что между нами дружба априори,
      Визиты в непогоду, речи ни о чем...
      И трудно разминуться в узком коридоре,
      Соприкоснувшись невзначай к плечу плечом.

      Скупой "привет" повиснет в сумерках прихожей,
      Промокший черный зонт - у стенки пауком.
      За сединою лет мне стал еще дороже
      Бездонно-грустный взгляд. Как в небе голубом

      Искать в нем солнца луч готова беспристрастно.
      Не отпущу! Хоть, плачь навзрыд, хоть душу режь!
      Под музыку дождя бегу я в платье красном
      По девственным лугам несбывшихся надежд.



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    160. Дивна ніч
      Гуляє місяць в зорянім готелі,
      гвоздикою сузір'я на тарелі.
      У срібну чару наливає ніч ця
      терпкі, медові пахощі по вінця.

      Нічний володар дивного сопрано
      клавіатурить forte і piano
      на всі лади натхненно, віртуозно
      своїй улюблениці аrioso.

      І я закохана. Зайшлося скерцо
      грайливе, щойно випещене серце.
      Метеликом розніжилось у лоні
      твоїх долоней, ніби на осонні.

      2011 р.



      Переклад з української Світлани Груздєвої

      http://www.stihi.ru/2017/02/12/7428

      Гуляет месяц в звёздчатом отеле,
      Гвоздикою созвездье на тарели.
      Вино в ларце серебряном навечно
      Медовый аромат хранит по венчик.

      Ночной владелец дивного сопрано
      Клавиатурит forte и piano
      На все лады, легко и виртуозно
      Любимице единой, аrioso.

      Я тоже влюблена. Изныло в скерцо
      Игривое балованное сердце
      И мотыльково нежится в затоке
      Твоих ладоней, как на солнцепёке.



      Коментарі (23)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    161. Повінь
      Лукавила в житті чимало,
      Пішла важка на сповідь.
      Марію в очі цілувала,
      Бо Божа кара – совість.

      Посипались гріхи крамольні
      Сльозами на підлогу,
      Нема де дітись… Повно… Повінь…
      Увесь непотріб – Богу.

      Покаялась і відмолили.
      Пречиста у неділю.
      Та грішну душу не намилиш,
      Лише притрусиш сіллю.

      2011 р.



      Коментарі (13)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    162. Прикута
      Барвінок обплітає викохані ружі,
      А сива жінка все одно невтішно тужить.
      Круки пообсідали трав’янисті луки
      Отам, де сіяла рясні думки на сході,
      Як соняхи, узяті небом на поруки,
      Зростали, тішили надіями… Та й годі…

      А нині лютий звір – навальна хуртовина
      Задубне серце і напризволяще кине
      Ті руки немічні і ноги неслухняні…
      Зненацька підкосив небогу на дорозі
      Не той пекучий біль,що в кров коліна ранить,
      А той, що із душі піднятися не в змозі.

      2011р.



      Коментарі (11)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    163. Омана
      Стелила зі суцвіть та трав
      шовкову постіль.
      Здавалось янгол завітав
      до неї в гості.
      На тишу впали тягарем
      звабливі крила.
      До щему проливним дощем
      заголосила.
      Душа – волаюча сурма
      в його долоні.
      Отямилась... Пітьма німа…
      Пір’їни чорні.

      2011 р.



      Коментарі (31)
      Народний рейтинг: 5.41 | Рейтинг "Майстерень": --

    164. Турботливий тато
      Треба швидко в дитсадочок одягатись Тані.
      Вже мала стоїть в чоботях, гольфі, сарафані.
      Одягнув на доню тато не одну кофтину,
      Щоб, не дай Бог, застудити дорогу дитину.
      Шубку з кролика, з ангори – теплі рукавички,
      Під вушанкою сховались навіть дві косички.
      Шарфом замотав кирпатий, тільки видно вії,
      Не страшні тепер малечі люті буревії.
      Вийшли з дому на дорогу… Змерзла бачить тато.
      Глянь, у доні ніжки голі. Де штанці? У хаті!

      2010 р.



      Коментарі (14)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    165. Серенада
      І
      Відчиняй, кохана, двері,
      Вийди на нараду,
      Хоч сьогодні не вечеряв,
      Слухай серенаду.
      Не питай, дружино люба,
      Де мене носило,
      Тільки ти – моя голуба,
      Пташка сизокрила.

      Приспів
      Лиш для тебе б’ється серце
      І душа в облозі.
      То буває кінь спіткнеться
      На крутій дорозі.

      ІІ
      Не ревнуй, твоя морока
      Підпирає ганок,
      Хоч шинкарка синьоока
      Наливає гарно.
      Нам сваритись – марні збитки,
      Золота, єдина,
      Люди брешуть, що сусідка
      «Наморгала» сина.

      Приспів
      Лиш для тебе б’ється серце
      І душа в облозі.
      То буває кінь спіткнеться
      На крутій дорозі.

      ІІІ
      Подивись, у небі зграя
      Витинає гамми.
      Хай кумася пригощає
      Інших пирогами.
      Відчиняй, кохана, двері,
      Вийди на нараду,
      Хоч сьогодні не вечеряв,
      Слухай серенаду.

      Приспів
      Лиш для тебе б’ється серце
      І душа в облозі.
      То буває кінь спіткнеться
      На крутій дорозі.

      2011 р.



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    166. Я – кремінь…
      Я – кремінь? Авжеж, не дитина,
      Яку на плечах дужих ніс.
      Зі криці, а часом зі глини,
      Коли у душі плаче біс.

      Кресалом зірниці свідомо
      Підпалюю вишню-зорю,
      Щоб здалека навіть сліпому
      Розвиднилось там, де стою.

      Отам, де тумани пітьмяні
      Затулюють очі ясні,
      Ворожать маруни-цигани,
      Що ти не належиш мені.

      Я - мошка, торуюча скелю.
      Я - з тих божевільних кобіт,
      Що в гущі дурманного хмелю
      Шукають загублений світ.

      2011 р.



      Коментарі (14)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    167. Студень
      Гайворони знахабнілі
      доклювали студень,
      Студінь у кошлатім зіллі
      пряні драглі студить.

      Підмела пил за собою
      хуга-перукарка,
      Під легкою органзою
      небесам не парко.

      Таємнича зірка марить
      місяченьком-ралом:
      Як орав купчисті хмари -
      підморгнув зухвало.

      На деревах іній вчасно
      сухозлотить віти.
      Кришталево і прекрасно...
      Ніде правди діти.

      2010 р.

      ---------------------
      *Студень - стара назва грудня



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 0

    168. Снимая золотые аксельбанты...
      Снимая золотые аксельбанты,
      Укутывая вечер в паранджу,
      Уныло ночь нашептывает мантры,
      А я покой в душе не нахожу.

      Над ярким фонарем клубится роем
      Дождя капель, коклюшками звеня.
      Я душу настежь небесам открою,
      Когда родной душе не до меня.

      Глоток тумана и стальные вены
      Способен сжать в невидимую нить.
      Не я ли пред тобою на коленях
      Не обнажалась? Что там говорить…

      2011 г.



      Коментарі (36)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    169. Злітай
      А навесні злітає й той,
      Хто навіть в фізиці не тямить.
      Злітай і ти! Заграй гобой
      Народну мудрість над полями.

      Палахкотить життя-рівчак
      У темних хащах кострубатих,
      Тримає небо на руках
      Усіх бажаючих літати.

      Червінці розкидає ніч,
      Збирай у пазуху співочу,
      Пройде ще декілька сторіч
      Крильми і полоз затріпоче…

      2010 р.



      Коментарі (19)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    170. Вечірня
      Затримайся, вечір,
      Корицю на плечі
      Мені поклади.
      Лілеї на спинки
      Напнули косинки
      Зі шовку-води.
      Вербички патлаті
      Лякають в лататті
      Вертлявих вертух.
      Набігався світом
      Паливода-вітер,
      Приліг на лопух.
      Пилком через сито
      Повітря розмито,
      Ефірно парить.
      А вечір міліє,
      В землиці на віях.
      На тропах орбіт
      Ніде не шелесне.
      Довкілля небесне
      Цілує вуста.
      У душу пірнає
      Посланниця раю -
      Зоря золота.


      Вечерняя

      Побудь еще, вечер,
      Корицу на плечи
      Мои положи.
      Надели кувшинки
      На нежные спинки
      Платки с органзы.
      Кудрявые ивы
      Пугают в заливе
      Вертлявых стрекоз.
      Набегался светом
      Шалун – вольный ветер,
      Прильнул к щечкам роз.
      Пыльцою, сквозь сито,
      Весь воздух пропитан,
      Эфирно парит.
      А вечер клонИтся
      Земле на ресницы.
      На тропах орбит
      Покой повсеместно,
      В просторе небесном
      Кулон с янтаря.
      В душе замирает
      Посланница рая -
      Златая заря.


      2010 г.



      Коментарі (16)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    171. До храму
      Моя кирпата дівчинко,
      Цнотлива орхідеє,
      Постав за мене свічечку,
      Бо я не знаю, де я:
      На кліросі божественнім,
      На східцях – ранах відчаю,
      Де тільки той пожертвує,
      Хто палить душу свічкою.

      До світла – далі місяця,
      До темряви – рукою,
      Тому не кожен світиться
      Свічею восковою
      На кліросі божественнім,
      На східцях – ранах відчаю,
      Де тільки той пожертвує,
      Хто палить душу свічкою.

      Допоки босі ніженьки
      Не колені вітрами,
      Ти вибирай доріженьки,
      Які ведуть до храму.
      На кліросі божественнім,
      На східцях – язвах відчаю,
      Тим Бог прощення жертвує,
      Хто палить душу свічкою.

      2010 р.



      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    172. Насіннячко
      Жура, відрада, день і ніч
      Зосібна зрошені.
      Пасхальний батьківський куліч
      На тернях зрощений.
      Ти не тужи, що не одна
      У Божім тім’ячку.
      Пошле Господь комусь вина,
      Тобі – насіннячко.
      А ти сипни їх на поля,
      В долоні страдницькі.
      Озимі сіють загодя,
      Щоб жати радощі.

      2010 р.



      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    173. Не наснись журбою...
      http://makrus-studio.com/node/1933



      Матінко рідненька, не наснись журбою,
      Як чудесник-місяць струшує зорю.
      Пісню солов’їну я візьму з собою
      І полину, мрійно, в молодість твою.

      Спогади дитинства, ніби на долоні.
      Сукня із шифону знову, як нова.
      Скільки промайнуло? Побіліли скроні,
      Впали сиві роси на твої жнива.

      Матінко рідненька, бджілка-трудівниця,
      Невгомонна сила стійкості й добра,
      Хай на довгій ниві буйно колоситься
      Паростю пшениці молода пора.

      Не лічи, старенька, зморшки на обличчі,
      Порахуй онуків, що пустила в світ.
      Сонячно, привітно зазирни у очі,
      Засвітися, мамо, наче мальви цвіт.

      Коровай весільний, свіжі паляниці,
      Пишні та духмяні квітнуть на столі,
      Принесу зірницю з нашої криниці,
      Що насіяв щедро місяць по землі.

      Маємо родинні цінності плекати,
      Як ріку джерела, напувати край.
      Не скінчаться весни, доки кожна мати
      Буде готувати дітям коровай.

      2006 - 2010 р.



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    174. Свiтло
      Літнє сонце бородою,
      закуйовджено рудою,
      грізні хмари підмітає.
      Тільки небо проясниться,
      несподівано зірниця
      лусне шумним водограєм.

      Хоч і сонце не намокне,
      від погрому ледь не глохне.
      Затуливши очі й вуха,
      перед буревійним лихом
      причаїлось вельми тихо,
      перелякане щодуху.

      Ти, світило, стрепенися,
      кане маревом зірниця.
      Не ховай світ за повіки.
      Скільки нас в житті лякали
      хуртовини, грози, шквали!
      Світло, як добро, довіку!

      2010 р.



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    175. Поэзия
      Все не то, все не то, все не то…
      И смысл жизни играется в прятки.
      Только мысль, даже лет через сто,
      Отразится в потертой тетрадке.

      Проплывет через вечность река,
      Возродятся из семени всходы,
      Рукотворно взметнется строка
      Птицей гордой на млечные своды.

      Пусть поэта стезя нелегка
      И терновый венец носит гений,
      Благодарных потомков рука
      Прикоснется к святыне нетленной.

      Вдохновенная музыка строк
      Вновь живительной лирой прольется.
      Зазвучит и, воскреснув, как Бог,
      В чутких душах слезой отзовется!

      2010 г.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5.38 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    176. Долю пишуть небеса
      Заплела віночок
      Молода черешня.
      Не клич у садочок,
      Бо я не тутешня.
      На підборах стильних,
      В моднім капелюшку.
      Пошукай, хлопчино,
      Краще попелюшку.

      Приспів

      Квітне радість у саду,
      Все одно тебе вкраду.
      Мила ластівко-краса,
      Долю пишуть небеса.

      2
      Я не хочу мати
      На руках мозолі,
      Денно працювати
      З сапою у полі!
      І не звикла вранці
      Прокидатись нині.
      Всі мої обранці
      Мають по машині.

      Приспів

      3
      Посмішка лукава
      Серденько вмовляє,
      В оченятах карих
      Бісенятко грає.
      А коханню вторить
      Ніжний голосочок,
      То ж зніму підбори
      І гайда в садочок!

      Приспів

      2010 р.



      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    177. Коштовний свiт
      Йду від цивілізації
      Та скреготу машин
      Туди, де в ніжній грації
      Цитринові акації
      Пірнають у полин.

      Де поле – фіанітами,
      Цирконієм – роса,
      Де коливає вітами,
      Бурштином перелитими,
      Черешенька-краса.

      Де світиться топазами
      Небесний палантин,
      А світ ярить алмазами,
      Виблискує смарагдами,
      Рубінами калин.

      2009 р.



      Коментарі (21)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    178. Ідеальне пограбування
      Натягнувши рукавиці,
      Вдерся злодій до крамниці.
      Завгодя узяв ганчірки
      Намотати на кросівки,
      Щоб відбитки не лишити
      І було все шито-крито.

      Вкрав пельмені «Геркулес»,
      Буженину, майонез,
      Марочний коньяк «Жан-Жак».
      Стало парко – зняв піджак.
      Прихопивши цигарок,
      Поскидав усе в мішок.
      Як почув, що йде двірник,
      Невловимим Зорро зник.
      Та пишається, мовляв,
      Що на цей раз не попав.
      Все продумав як-не-як…
      Лиш забувся про піджак.

      А там паспорт у кишені...
      Ось такі, браток, пельмені!

      2010 р.



      Коментарі (20)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    179. Поцілунок

      http://makrus-studio.com/node/930

      Подаруй поцілунок коханій,
      В зачарований сон відведи,
      Та вустам, ніби спраглій герані,
      Дай напитись живої води.

      Карамельно, лавандно, сп’яніло
      Пелюстками троянд доторкнись,
      Від обіймів щоб серце тремтіло,
      А душа поривалась у вись.

      Калиново, дурманно, ігристо,
      Почуття те смакуй, як вино.
      Розгуляйся сьогодні навмисно,
      Бо не пив, мабуть, справжнє давно.

      Насолоджуйся, пий до нестями,
      Полони ілюзорні думки.
      Що надалі відбудеться з нами –
      Не гадай, а цілуй залюбки.

      2006 г.



      Коментарі (29)
      Народний рейтинг: 5.44 | Рейтинг "Майстерень": 5.25

    180. На свiтi є такi мiсця

      http://makrus-studio.com/node/576

      Святі місця на світі є –
      Прозорі, чисті, мов озерця,
      Лиш там загоїться твоє
      Ошукане, тривожне серце.

      Дитячих ласощів земля
      Цвіте жасмином коло хати.
      Всміхається, як немовля,
      Ні з чим її не порівняти.

      На світі є такі гаї,
      Що подорослішали з нами,
      І я за покликом землі
      Лечу услід за журавлями.

      За ніжністю у дивину,
      В казкове марево бабусі.
      В росі купаю сивину,
      Щоб знову мати коси русі.

      Щоб знову в тополину даль
      Підвести осяйне обличчя.
      Я прислухаюсь, та, на жаль,
      Окрім землі, ніхто не кличе.

      2006 р.



      Коментарі (25)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    181. Втрачені крила
      Зневірена душа втрачає крила
      Дорогою невдач, падінь, скорбот.
      Своя сорочка тулиться до тіла,
      Коли чужа – іде на ешафот.

      Він бачить у блакиті мертві квіти,
      В деревах – домовини і хрести,
      Бо більше неспроможний світ любити
      Невільник люті, туги й самоти.

      Гранітний щебінь розтинає груди,
      Сумління нехворощю обросло.
      Невже тоді черствіють серцем люди,
      Коли втрачають хоч одне крило?

      2005-2009 р.



      Коментарі (9)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    182. Відлига
      Пропливла білугою
      Березнева крига,
      Під небес фрамугою
      Схлипує відлига.
      В лебединій свиточці
      Сонце майорить,
      Золотаві китиці
      Змащують блакить.

      По воді шуга блука,
      Скута лантухами.
      Білогриві – в яблуках
      Попід берегами.
      Розбудили котики
      Лоскотом весну,
      Щоб дізнатись, хто ж таки
      Розтопив Десну.


      2010 р.



      Коментарі (15)
      Народний рейтинг: 0 | Рейтинг "Майстерень": --

    183. Сумка
      І
      Аби копійку не втрачати,
      Поперлася в село.
      Згадала, що просила мати
      Кров’янки півкіло.
      Придбала моркви, бараболі,
      Цибулі, буряків.
      Та радо дякувала долі,
      Що чоловік зустрів.

      ІІ
      Ледве виповзла з маршрутки,
      Перейшла дорогу,
      Чоловік хапає сумки
      Та… ламає ногу.
      Крок ступив… Зусилля марні.
      Платить за машину.
      Їдуть на таксі в лікарню
      Накладати шину.
      Хабара хірургу тика,
      Ще за гіпс та плівку.
      Стогне жалібно каліка,
      Просить на горілку.
      «Економила ж раніше, –
      Жінку точить думка.
      – На цей раз у тричі більше
      Коштувала сумка».



      Коментарі (34)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    184. Озеро любові
      Пірнув Морфей
      у озеро любові.
      Зелом чуття зійшло.
      І я дивлюсь,
      як сутінки тигрові
      спадають на чоло.

      Ярить душа
      під віями поета
      святковим вівтарем.
      Ще кілька миль
      до бажаного злету.
      Не стримуй пульсу щем.

      Гойдає ніч
      на рваній павутині
      яскраву пектораль.
      А хто казав,
      що в неба очі сині –
      у них не зазирав.

      2009 р.



      Коментарі (18)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    185. Ничья
      Шут-король у плутовки-ладьи
      Сладкий яд принимает по горсточке.
      Съели вишни. Июль позади.
      Мне остались вишневые косточки.

      Отыграл… Рокировка... Ничья…
      Все сомненья печатью заверены.
      Он свободен. Я тоже ничья.
      Тужат ангелы, празднуют демоны.

      Расплескалась обида в груди
      Заспиртованной горечью... Надо ль нам?
      Если б не было черной ладьи,
      Ночь не тлела б накуренным ладаном.

      Валидол… Валерьянка… Мышьяк…
      И косматая пытка-бессонница…
      А король, видать, вовсе дурак,
      Коль о нем плачет старая звонница.

      2009 г.

      "http://www.playcast.ru/view/1053460/0f16f6320203001f10aafa5e2d81bd764e4c9ab0pl"

      Коментарі (22)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    186. Вмирала мати
      Пам'яті жертв Голодомору 1932-1933 років

      Вмирала мати у самотній хаті
      В жахливу, чорну, лихолітню днину.
      Голодна смерть збивала домовину,
      Поспішно шила саван із латаття.

      За себе, грішну, не молила Бога,
      Терпляче прикусивши біль вустами:
      «Як я піду, що ж буде, дітки, з вами?
      Чи вас зігріє ця хатина вбога?

      І хто ж нещасних сиріт пожаліє,
      Хто витре безпритульні сльози втрати?
      Кому не довелося помирати,
      Той матері тривог не зрозуміє.

      Тапчан давив, як доленосна плаха,
      Думки смоктали мозок, наче сліпні:
      «Помилуй, Боже, доньок малолітніх...», –
      Безтямно простогнала бідолаха.

      «Голодні знову полягали спати»…
      Та діти не простягнуть більше руки,
      У пагорбі скінчились їхні муки.
      До нього вік торує стежку мати...

      (2006-2009) р.



      Коментарі (14)
      Народний рейтинг: 5.38 | Рейтинг "Майстерень": --

    187. Вспомни


      Безрассудно годы пролетели.
      Пустота... И некого винить.
      Даже кукла у моей постели
      Разучилась "МАМА" говорить.

      Позабыла напрочь детства сказку,
      Ей сегодня тоже не уснуть.
      Вспомни, мама, снова Синеглазку,
      Расскажи, родная, что-нибудь.

      Или лучше спой, поправь подушку,
      Обними покрепче, я усну.
      Форточку открой, в квартире душно,
      А гардиной заслони луну.

      Колыбельной вечер был наполнен,
      А без счастья не было и дня.
      - Все я, доченька, прекрасно помню.
      Ты забыла то, что нет меня.

      2008 г.



      Коментарі (16)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    188. Хитрий пес
      Ти жвавим песиком гайнув за хвіртку.
      Виляючи хвостом, раптово втік.
      Навіщо повернувся в рідну клітку,
      Вичавлюючи з вуст лимонний сік?

      Чого мовчиш? Не чую більше лайки!
      Чи, може, розучився за ці дні?
      Ти звідкіля прийшов? Невже від Майки?
      А втім, мовчи, то – байдуже мені.

      Стоїш улесливо на задніх лапах –
      Скуйовджений, захеканий, чудний.
      Як завше на тобі сторонній запах –
      KENZO… То йди, моя покаро, змий!

      Вірунчик, не чіпляйся, мов бацила.
      Втамуй, кохана, безпідставний гнів.
      Мене менти на кілька днів закрили,
      У камері з повіями сидів.



      Коментарі (18)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    189. Не судилось
      І
      Ніч йоржисто розстелила
      Ряску над водою,
      Ніби срібну річку вкрила
      Справжньою лускою.
      Заступила, в сорочині
      Хлюпає водиця.
      Гарна, добра та дівчині,
      Щастя не напиться.

      Приспів
      Річка змійкою повзе,
      Хвіст у травах губить,
      Милий заміж не бере,
      Бо рудих не любить.

      ІІ
      Як не бідкатись дівиці?
      Одиноко в хаті.
      Всі убогі при спідниці,
      Багачі – жонаті.
      Мовчки Богу помолюся,
      Тужно качка кряче.
      В тихім вирвищі втоплюся,
      Жоден не заплаче.

      Приспів

      ІІІ
      Душу в воду опустила,
      Море суперечок.
      Крок ступила, два ступила,
      Ось і бережечок.
      Розв’язали хвилі пута,
      В течії холодній.
      Не можливо потонути
      В річці мілководній.

      Приспів

      Не судилось – не втопилась.
      Не осудять люди.
      У чорниці не рядилась,
      Якось далі буде.



      Коментарі (13)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    190. Якби я знала
      Якби я знала, де та квітка
      Ховається казкова,
      Торкнувшись, і сама розквітла
      Для праведного слова.

      Якби дізналась, де ті гори,
      Що здатна подолати,
      Напевно те смолисте горе
      Не вдерлося б до хати.

      Якби потужні мала крила,
      Не йшла б до неба боса,
      І те нарешті зрозуміла,
      Що не збагнула й досі.

      Якби моя душа небоги
      Розправила вітрила,
      То більше б не питала Бога,
      Куди поділись крила.

      2009 р.



      Коментарі (13)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    191. Стихійне лихо
      За вікном шалена злива
      Креше з кременя мечі.
      В небі хмара чорно-сива,
      В серці – рани та синці.

      Вітер виє стоголосно,
      Невдоволено реве,
      Стало моторошно, млосно,
      Тужно, безнадійно зле.

      Навпіл небо розіп’яли
      Блискавиці-візаві.
      Лячно віти застогнали.
      Стихли коники в траві.

      Розірвався грім потужно,
      Чи то в небі, чи в мені.



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    192. Квiтка
      В гай піду на полонину,
      Простирадло кину,
      Під очима небосхилу
      Народжу дитину.

      Зав’яжу пупок поволі,
      Слізно спеленаю.
      Понесу дитя в подолі,
      Наче квітку з гаю.

      Очі у Сірка позичу,
      Здибавши сусідку.
      – Добрий вечір я вам зичу.
      Що придбали? – Квітку…

      Принесу її додому,
      Там сердита мати.
      Насвариться, а потому
      Стане заглядати.

      – Подивись, у немовляти
      Сині оченята.
      Візьме ненька колисати,
      І розквітне хата.

      Будемо дитя в маруні,
      Череді купати,
      очі ті небесно-сині
      Ніжно милувати.

      Донька виросте з пелені
      Скаже: – Хто мій тато?
      – Де шумлять гаї зелені,
      Квіточок багато.

      Я зірвала щастя в гаї,
      А журу згубила.
      Зараз я не пам’ятаю,
      Чи його любила.

      Повний місяць, певно, знає
      Й оксамитна зірка…
      Хто на долю нарікає,
      Буде жити гірко.



      Коментарі (21)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    193. Горе-хатина
      І
      Занедбана хата в розлогім суцвітті
      Завмерло рахує буденні світанки.
      Крізь темні шибки наумисно побиті
      Видніють, шматовані вітром, фіранки.

      Іржаві цвяхи надто міцно забиті
      У двері покошені, як в домовину.
      І стіни уміють про жах говорити.
      Чи варто дивитись на горе-хатину?

      ІІ
      Велика столиця. За кожним вікном
      Притулок знайшла пересічна родина.
      Чому ж у селі за маленьким ставком
      На когось чекає порожня хатина?

      Поїхала, наспіх пішла, поповзла,
      Летіла б до неї, якби мала крила.
      Сторожкою ставши на розі села,
      Від розпачу горе-хатину звільнила.

      Та я б розбудила кропилом святим
      Ті мертвенно-білі, спустілі кімнати,
      Щоб квітнула хата колоссям живим,
      Воскресли на радощах батько та мати.

      Щоб знову почути розмову батьків,
      Ту лагідну спільність близької родини,
      Пливти у ставку безтурботних років,
      Шарітись від щастя рум’янцем калини.

      Пішла б над водою, де верби шумлять,
      Ховаючи юність за листям-габою.
      Боюсь, що вони у душі прокричать
      Скорботою, тугою, болем, журбою.



      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    194. Iржавий свiт
      Не дивись, журлива, чорними очима,
      Не кажи: «Іржавим бачу білий світ».
      В мене теж багряна осінь за плечима.
      Чом же я тримаюсь, як за гілку плід?

      В інших - щедре літо: сонячне, родюче,
      У моєму ж - вітер крутить віражі...
      Коло мого дому плетиво колюче,
      Терен та жалива на моїй межі.

      Сонце не заходить на моє подвір’я,
      У мутній криниці нежива вода.
      Птах у яснім небі губить біле пір’я,
      Мчить воно до мене - чорне, мов біда.

      Буду я триматись за життя, губами
      Випросивши в Бога кілька куцих літ.
      Лиш коли веселка зійде над полями,
      То піду по ній у потойбіччя світ.



      Коментарі (20)
      Народний рейтинг: 5.42 | Рейтинг "Майстерень": 5.38

    195. Побачення
      Мигдальний вечір захмелів,
      як наречений на весіллі,
      улаштувався до снопів
      На свіжо-скошеному зіллі.

      Розм'якнув тістом, позіхнув,
      Ледачкувато потягнувся,
      Якось полегшено зітхнув,
      Розчулився, у сні забувся.

      Сутужно дихаючи, зблід,
      Стуливши каламутні очі,
      І захропів, неначе дід,
      Не дочекавшись відьми-ночі.



      Коментарі (16)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 0

    196. Сiмейнi вади
      Придовбався чоловік в ранці до дружини,
      До округлених сідниць, живота та спини.
      Чи з ноги не тої встав,випити кортіло.
      Чи її приревнував й чортеня крутило.

      - Я не знав, що взяв за жінку величезну льоху.
      Зараз ти однаково, що спереду, що збоку.
      Вади пудрою та кремом не замаскувати!
      Зайвих п’ять кіло набрала, хоч тікай із хати.
      А як вийдемо на люди? – Сміху не спинити!
      Всі подумають, як може він таку любити.

      - Розумію, – каже жінка, – напиши на лобі:
      «Я до неї не торкався років сім!». Тай годі!!!
      Бо як я про твої вади стану розмовляти,
      То ти дійсно піруетом вилетиш із хати!!!



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    197. Сусiд
      Чоловіка Лідка має,
      А сусід її – бой-френд,
      То «Мартіні» пригощає,
      То запросить на вік-енд.
      А вона душею й тілом
      Спочиває, п’є вино.
      Чоловіку бреше вміло,
      Як на мене, вже давно.

      Чи я гірша, мамо, Ліди?
      Щоб з"явився в тебе зять,
      Нарядилась до сусіда,
      теж душею спочивать.

      Я за сіллю, так, для виду.
      Він впустив і пригостив…
      Газ-водою та про Ліду
      Цілій вечір говорив.
      Він від неї шаленіє,
      Шансів мало без вина.

      Мати донечку втішає:
      – Натка, та ти що дурна?!
      Пошурупай мізком швидко,
      Люба доню в інший бік.
      Річ у тім, що наша Лідка –
      Прокурор вже майже рік.

      – Та ти що?
      – То факт, Наташо!
      – А сусід, мабуть, дебіл.
      Прокурорша, генеральша?
      А страшна, мов крокодил!

      – Не дебіл, а хлопець вправний.
      Тещу цеглою прибив.
      Завели на нього справу,
      Ось тому і «полюбив»!

      Кажуть люди... Доля зла,
      закохаєшся в козла.
      Щоб в"язниця не світила
      Покохаєш крокодила!



      Коментарі (9)
      Народний рейтинг: 5.42 | Рейтинг "Майстерень": --

    198. Любов у кулачках
      Наливчасті дівочі груди
      Невдовзі приснуть молоком,
      А серце плаче від наруги
      У холодочку за ставком.

      Лоскочуть ніздрі квіти, зілля,
      На вишні – вишня, мов рубін.
      Ти так чекала на весілля,
      Але кудись подівся він.

      Зник, не кохає, розгубився
      На перехресті двох доріг.
      Ти не хвилюйся, а дивися,
      Як небо горнеться до ніг.

      Радіє сонечко смішливо,
      Сплітає промінь у вінок,
      У тебе буде все щасливо,
      Коли народиться синок.

      Коли розбудить криком лоно,
      Зціпив любов у кулачках,
      Бо світ тримається в долонях.
      Всім звісно, не на трьох китах.



      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    199. Колискова
      http://makrus-studio.com/node/1378

      У кімнаті тихо-тихо,
      У колисці спить синок,
      За порогом ходить лихо
      Та витрушує сніжок.

      Ти не бійся, любий сину,
      Скоро скінчиться зима,
      Лютий вистелить перину,
      А засне на ній весна.

      Зацвітуть садочки рясно,
      Зашумить зелений гай,
      Зашаріє сонце красно,
      Спи, синочку, засинай.

      Хай насняться тобі літо
      І казкова голубінь,
      У шовковім стиглім житі
      Золотий крилатий кінь.



      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: 5.42 | Рейтинг "Майстерень": 5.33

    200. Спи, моя донечко
      Сіло вже сонечко,
      Спи, моя донечко,
      Лагідний янголе, спи.
      Нічка спустилася,
      Зорями вкрилася,
      Сонно зітхають сади.

      Спи, моя донечко,
      Пестить віконечко
      Ніжний черешеньки цвіт.
      Мареву мружиться,
      В темряві губиться
      Наш чарівнИй Дивосвіт.

      Крихітко, горличко,
      Спи, моя донечко.
      Ніченька швидко мине.
      Місячна змориться,
      Сутінку скориться
      Та на світанку засне.



      Коментарі (11)
      Народний рейтинг: 5.38 | Рейтинг "Майстерень": 5.25

    201. Сповiдь
      О, Господи, зміни моє життя
      Та прожени з душі лукаву зграю!
      Не гумова забава для биття,
      Судини в хворім серці не міняю.

      За що? За що? О, Господи, прости.
      Невже тебе сама вела на страту,
      Вбивала в руки цвяхи та хрести
      Здіймала за наказами Пілата?

      Кричала за Вараву на суді?
      Невже була сестрицею Іуди?
      Чи я зреклась від тебе у біді,
      Як той Петро, що плакав від облуди?

      Клялася всує іменем твоїм,
      Брехала, ненавиділа, блудила?
      Хай свідком стане весь Єрусалим,
      Що Господа ніколи не ганьбила!

      Можливо, пращур мій таки там був.
      Не тільки за свої гріхи страждаєм.
      Він, може, той, хто оцет простягнув,
      Щоб ти вознісся, Господи, над раєм.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    202. Валiза
      Похмурий день. Чомусь, на диво,
      Здiйняли галас горобцi.
      Ти накивав менi: «Щасливо», –
      Валізу стиснув у руці.

      А в тій валізі мої сльози,
      Твоя усмішка чарівна,
      Спекотне літо, буйні грози
      Та надокучлива зима.

      А в тій валізі величезній
      Мої веснянки запашні,
      Мої надії піднебесні.
      Що ж залишаєш ти мені?

      Моя там ніжність волошкова,
      Медові сни, нервовий зрив,
      На щастя знайдена підкова,
      Париж, Одеса, Тель-Авів.

      Усі там райдуги тернові,
      Святкові й поминальні дні,
      Пісні скорботні й колискові.
      Що ж залишається мені.

      У тій валізі твоя зрада,
      Яристий біль, печаль страшна,
      А за заслоном листопада
      Затока терпкого вина.

      Я знаю, силоміць не мушу
      Тримати те, що не вернеш.
      Та сподіваюсь – важку ношу
      Ти до воріт не донесеш.



      Коментарі (60)
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": 5.25