Автори /
Олександр Олехо (1954)
|
Рубрики
• Гумор, пародії.
• Переклади
• Присвяти
• Лірика
• Вибране
• Війна
• Китайський календар
• Іншомовні вірші
Огляди
Огляди ⁄ Переглянути все відразу
•
Ніч гомоніла
•
* * *
•
* * *
•
Ні хрю, ні гав, ні кукуріку...
•
Люди... такі хороші
•
* * *
•
* * *
•
Місце гріха
•
* * *
•
По іншу сторону…
•
Лінива осінь
•
Дивлюсь у завтра
•
маліють...
•
Весна прийшла...
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
Президентові, який не питатиме: Хто я?
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
Східний гороскоп
•
Отут і сьогодні...
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
Без пасиву
•
Ці кола...
•
ТИ ЧУЄШ, РОХКАЄ МАЙБУТНЄ...
•
* * *
•
Новорічна білі й берда.
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
Гармонія
•
І лунко падає весна
•
* * *
•
Ти повертаєшся...
•
* * *
•
Війна і ми...
•
ніхто ніяк ніщо ніде
•
Добігає час...
•
Леми і теореми
•
* * *
•
В две строчки
•
Хвора Муза
•
Ця осінь
•
АТО
•
Минає осінь...
•
Універсальне сито – пальці...
•
Ти поспішаєш, осене...
•
* * *
•
Небо пливе у дощах...
•
* * *
•
* * *
•
котилось щастя
•
Осіння пані
•
* * *
•
Ще будуть дні веселі...
•
* * *
•
Сюжети снів
•
Із днів осінніх позолота зійде
•
приходить осінь...
•
Жартома і серйозно
•
Заосеніло барвами розлуки
•
Героїні не мого роману
•
Я - омега у вовчій зграї...
•
А що там вересень?...
•
Якби та осінь...
•
* * *
•
Час добігає у осінь...
•
* * *
•
* * *
•
В две строчки
•
Кане час у Лету
•
Поезія
•
Майже сороміцьке
•
Плацебо
•
Їжачок в тумані
•
Минуле
•
А я все бачив і мовчав
•
А скільки коштує олжа?...
•
* * *
•
Метафори і рими пасти
•
заштормило...
•
* * *
•
Поети і мамонти(жартома)
•
А юнь погибає...
•
Яка вона, дорога без вибоїн?
•
* * *
•
* * *
•
Нічого особистого
•
Я знаю...
•
Була надія...
•
Життя закотиться кудись
•
А що той світ
•
Як тече вода… Як горить огонь…
•
Настане день
•
* * *
•
Іде вистава
•
Проблема – час
•
Два осколки
•
Заморожена ярість
•
Оця біда
•
* * *
•
Настроєве
•
у небо падає земля
•
Ще раз про бентегу
•
Кораблі і лелеки
•
Вектор щастя
•
Непозбувна бентега
•
Путі Господні...
•
Якщо печаль...
•
Ми зачекалися героя
•
Від кривавої мавпи до огняного півня
•
Ось добігло літо
•
Життя – не лицар
•
Світлій пам'яті Світлани Костюк
•
а рік як закільцьований трамвай
•
А Рік Новий іде...
•
Семь вещей
•
І зрадниця у губи поцілує
•
Коли ілюзій кінчиться мара
•
Гріхи
•
Що рік наступний нам готує?
•
Минає час і все хороше тане
•
Чисто англійський вірш
•
між небом і землею
•
парадокси хиби і ума
•
Де твоя доля, друже?
•
Немає часу
•
Доля
•
Ця гра кінчається...
•
Так зримо мріється весна
•
Епоха людськості
•
йдемо ошукані до Бога
•
У сиву бороду зірок
•
Осінні тіні – передзим’я
•
Амоку днів напишуть оди
•
Атланти підпирають неба зводи
•
Авианосец
•
Немає вічного у митях
•
Азохен вей
•
Прес-релізи
•
А путь далека...
•
Перелий з порожнього в пусте...
•
Штрихи, портрети, мізансцени…
•
Іншомовна поезія на два рядки...
•
І приходить Іуда...
•
Гумореска
•
Мільярди списів
•
Злободенне...
•
Життя країни і твоє...
•
* * *
•
Ми хочемо жити...
•
Титанік чи ні?
•
* * *
•
Впрягає вік...
•
Зима-2
•
Кліо
•
Ось день сурка...
•
Не все відразу
•
Зима
•
Почни із себе...
•
А хто ти є?...
•
Замовляйте любов...
•
Як голосно чорніє сонна тиша…
•
І мапа долі - на столі...
•
Один відсоток...
•
Координати
•
Самоаналіз без Фрейда
•
* * *
•
Шукайте жінку...
•
Сон...
•
Я мислю… живу…
•
Дуалізм...
•
Зима будує за вікном
•
Тримайсь...
•
Прокрустове ложе чеснот…
•
Круги
•
Роздача індульгенцій ворогам.
•
У жовтих снах зотліла осінь
•
Якщо десь осяння убуде
•
Цей місяць без метелиць в голові
•
Коли закінчиться зима
•
Мементо морі...
•
Ти приходиш у світ...(трохи патетики)
•
На кінчику миті
•
* * *
•
Сізіфе...
•
Свята ідилія ...
•
Акровірш СМЗ
•
Репортерам невидимого фронту присвята.
•
Ну де тебе віє...
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
Гуркоче потяг
•
* * *
•
Скоро печалями стане
•
А дудочка кличе
•
Цей світ...
•
Котилася торба...
•
діти часу
•
Кораблик
•
У колі жовтому круги
•
Я єсть народ...
•
люди гинуть...
•
медитація
•
Я вас кохав...
•
ін мундо нон датур гіатус
•
Реферати... Трафарети...
•
Данайці або історичний похід
•
Осені
•
Чому не літа дні веселі
•
Арсений-моджахед
•
У колі, поза колом, на кривій...
•
Жартівливо-довільний переклад відомої поезії
•
І знову осінь...
•
Ліва нога
•
У осені свої пріоритети
•
Подяка небу!
•
Купують мир
•
Панянка осінь
•
А правда, що осінь фригідна
•
«Парус, порвали парус…»
•
* * *
•
Ось ти живеш...
•
* * *
•
По дорозі...
•
І шерех слів, і шепіт тиші
•
Інтимне
•
А чи є кола без кутів?
•
Старий філософ Чень
•
Коли закінчиться війна
•
Різне-3
•
На черзі осінь
•
Душа радіє...
•
Ховає ніч зірковий талісман
•
Сорок ртутного плюса
•
Клас!
•
І знову про час
•
І буде свято...
•
Чого ти маєшся...
•
Пі...
•
Оберіг
•
Покоси
•
Оте, що
•
* * *
•
Хворіє час
•
Півсвіту...
•
Влада...
•
* * *
•
Таке собі життя
•
Втрати і набутки
•
Я – Волноваха! Я – уся країна…
•
У шерехах ночей...
•
Поет і муза
•
Час
•
Лот за мільйон - Світлана Козаченко
•
Щоб ми були здорові і багаті
•
Чи я можу піти...
•
* * *
•
* * *
•
Пародія на "Ненароком побачене"
•
Одного разу в Україні
•
в саду спокус
•
Пародія на "Арифметика "
•
Уже зима
•
Гумореска із серії: ой, гдє бил я вчєра
•
Різне-2
•
Гумореска "Рима"
•
Сліпа петля
•
А ось і грудень
•
Уже сереет за окном
•
«Як куля в лоб...
•
У колі днів
•
Гра
•
Пародія на "Непотріб"
•
* * *
•
Із циклу "Голодомор"
•
Усе є вибір
•
Пам'яті Василя Стуса
•
Ідея-фікс
•
Любов і кров
•
* * *
•
Різне
•
Із точки «еН»...
•
Оце твоє...
•
Листопад
•
Гумореска "Іронічне"
•
А ця війна...
•
* * *
•
«купила мама коника...
•
О душе
•
То що, Росіє з Путіним укупі
•
О, осене...
•
Сон мне - переклад В.С.Висоцького
•
Честь шахової корони - В. Висоцький
•
Йдемо вибирати
•
Ти знаєш, що таке війна?
•
А осінь різна...
•
І знову осінь за вікном
•
Повертайтесь живими...
•
Будь-ласка, дайте руку...
•
КаПе
•
свинка-глинка
•
* * *
•
Рубаї
•
Дурість гри
•
Померла весна
•
О, осене...
•
А свято буде?...
•
Гумореска на поетичну тему "Офеліє, о німфо..."
•
заштопані органи мислення
•
Усе іде по колу
•
Вулиці міста вже плачуть дощами
•
А десь є місце на землі
•
Дві яви
•
Дорога
•
Час
•
Ще раз Європа
•
Європа
•
Тебе не розстріляють...
•
Свинка
•
Чи запізно у небо до раю
•
Промінчик - Домінік Луцюк
•
Уже скінчилася зима
•
Пародія на "В двадцать одно..."
•
Чорне-біле життя
•
Усе минає
•
Тримай, мене...
•
Час живе у світах
•
Черга за чимось
•
То скільки коштує життя?
•
Стальные яйца
•
Мне бы...
•
Імперська манія
•
Буває час
•
Є «до» і є «після»
•
Колись у дитинстві
•
Думи і не думи Кобзаря
•
Я бачив маску
•
У холодній північній столиці
•
До 200-річчя народження Т. Г. Шевченка
•
Коли війна постукає у двері
•
Василь Стус - переклад.
•
Дивились очі...
•
Наче хрестики, дні безтолкові
•
Рушає сотня
•
Прострелені груди...
•
Знову стріляють...
•
Ярій, душе - Василь Стус
•
Пародія на "Така задуха..."
•
Де тлінний я...
•
Що ти туманієш біля рими?
•
Гумореска "У день святого Валентина"
•
У колі недотичних величин
•
Стихає і спалахує війна
•
* * *
•
Україна - не Руїна
•
Чому цей світ такий непримиренний
•
День гніву
•
Під Крутами...
•
На часі час
•
І немає таких віків
•
Рубікон
•
Надію дістаю
•
* * *
•
Услід героям дивляться віки
•
Сьогодні
•
Хрести нас, Боже
•
ПРинтер
•
Глобальне потепління
•
Що з тобою буде, Україно?
•
Повня або срібна маячня
•
Є гуси
•
Життя - театр?
•
Cтоять вожді
•
У лекалах душі
•
* * *
•
Народжене під ясною зорею
•
Побачимось у пеклі
•
Пані ейфорія
•
* * *
•
Побажання
•
Найдовша ніч
•
Хто там ірже
•
Колись планида
•
З Новим Роком!
•
Резонатор життя
•
Промайнула сльоза
•
* * *
•
Ідемо у завтра
•
Я не люблю - В.Висоцький
•
Остання барикада
•
Україна, Бог і гідність в серці
•
У артеріях часу
•
Ніколи нікому...
•
Уйди подобру-поздорову
•
Пане президенте
•
Кодекс честі
•
Варіант української долі(не дай, Боже)
•
* * *
•
* * *
•
На постаменті...
•
Голодомор
•
Надія є...
•
Збіги(самоіронія)
•
Осіннє(оптимістичне і не зовсім)
•
* * *
•
Пам'ять
•
Доля
•
Ми плакали...
•
Брошенный дом
•
Багряніють кущі на узліссі
•
* * *
•
Лихоманить сади...
•
* * *
•
Дощ іде
•
* * *
•
Гумореска "Дістав сопілку вересень"
•
Цикл
•
У злі кохаюсь
•
Цикл
•
Коротко про різне
•
* * *
•
Над хижим світом
•
Ненаписана реквієм-повість
•
У тіні осені душа не молодіє
•
Осіння абетка
•
Провокаційне
•
Вересню
•
Снова, дружище, осень
•
Час збирати каміння
•
Станція
•
То закінчилось літо...
•
Матір Божа
•
Роззувайте, хлопці, бутси та й сідайте спочивать
•
Поезія
•
Не вір, не бійся, не проси...
•
Не призывай(переклад - довільний)
•
Отговорила роща золотая - С. Есенин
•
Гравітація слів
•
У чому сила, брате?
•
Серпень-2
•
Серпень
•
Простити зло...
•
Я придумав цей дім або Моя поезія(мінорна патетика)
•
Усе буде добре...
•
Ріка тече
•
Так палко, і тепло, і чисто...
•
Гумореска на майже серйозну тему "П'яничка"
•
* * *
•
На хвилях безсоння
•
* * *
•
Залиште кому...
•
Міжчасся
•
Он не вернулся из боя - В. Висоцький
•
Кони привередливые - В. Висоцький
•
* * *
•
Творимо - живем...
•
Була би здобич
•
про поетів людей і царів
•
У пам'яті людській є імена( Присвята І. Низовому)
•
Дамоклів меч...
•
Екстраполяція життя
•
Це життя...
•
Гумореска "Склероз"
•
Скелет у шафі
•
Поет
•
Шону Маклеху
•
Пародія на "Початок історії..."
•
Пародія на "Заздрісний сусід"
•
Бридко і гидко
•
Над прірвою
•
Не смерть бентежить душу
•
Там, де плаче душа...
•
Прости нас, мамо...
•
Байдужість раба
•
Гумореска на шахову тему
•
Гумореска "Циганська Муза"
•
Мій перший вірш написаний в окопі - Ліна Костенко
•
Весняна повість
•
Коли Ісус
•
Наснилась країна Утопія
•
Я знову...
•
„Лупайте сю скалу...”
•
Спустилась ніч
•
КаПе
•
Абетка душі
•
тече весна
•
Цикл
•
Гумореска "Мені наснився сон"
•
Чому...
•
Гумореска "Сонечко пригріло..."
•
Наосліп до правди
•
Вибір
•
Тиняючись сторінками ПееМ
•
Життя моє...
•
Життя плекає...
•
Івану Низовому
•
Там...
•
Немочі пальці кістляві...
•
Ми пам'ятаємо...
•
Червона ніч
•
Голод.
•
Доволі печалей
•
Усе заховано в мені.
•
Чорний круг...
•
Не знаємо звідки...
•
Кара без суду.
•
Чи варто жити без покори(Прометей)
•
Світ божевілля
•
Роздуми на літеру "н".
•
Ще не було...
•
Весна.
•
Минув вже лютий.
•
Умирають майстри - Л. Костенко
•
У черзі за словом...
•
Лист матері - С. Єсєнін
Ніч гомоніла про свої жалі
І дріботіла по дахах і листю
І дріботіла по дахах і листю
Чогось нема… від слова зовсім.
Чогось є повно… через край.
Чогось є повно… через край.
Ти можеш ловити осяяний вітер
В червоні вітрила казкових човнів
В червоні вітрила казкових човнів
Ні хрю, ні гав, ні кукуріку.
І писк мишей пішов на спад.
І писк мишей пішов на спад.
Люди... такі хороші.
Задум – обіт добра.
Задум – обіт добра.
Сумніви сію в полі
Сірого дня насіння
Сірого дня насіння
Немає вічного ні в чому.
На вістрі часу – суща мить.
На вістрі часу – суща мить.
Місце гріха – душа
Місто гріхів – планета
Місто гріхів – планета
В країні У не родяться Мойсеї
Маленькі дзвони кволі голоси
Маленькі дзвони кволі голоси
По іншу сторону добра
нема утіхи, тільки правда.
нема утіхи, тільки правда.
лінива осінь за вікном
фарбує коси
фарбує коси
Дивлюсь у завтра - парадигма мрій,
єднання дивне суєти і тиші.
єднання дивне суєти і тиші.
маліють думи і уява
нараз не пишуться вірші
нараз не пишуться вірші
Весна прийшла і ліс зазеленів.
У цяточках зелених сиві мрії.
У цяточках зелених сиві мрії.
О, моветон… убавте тон.
Життя за планом чи без «плану»?
Життя за планом чи без «плану»?
Сиджу один, мені дрімота в поміч.
І думи не гадаю, пиво п’ю.
І думи не гадаю, пиво п’ю.
Сьогодні завжди з тобою,
а завтра таке далеке –
а завтра таке далеке –
Ще повітря не марить весною.
Запах пороху і багна.
Запах пороху і багна.
А хто ти є? Чи є кому різниця?
Аби не шут на троні короля.
Аби не шут на троні короля.
Природа, речі, ми і час…
І бумеранг навколо долі.
І бумеранг навколо долі.
Коли я думаю про все,
процес виходить з-під контролю –
процес виходить з-під контролю –
Куди іти у полі без дороги
На сході тьма і спалахи грози
На сході тьма і спалахи грози
Не пізніше, не раніше,
саме у цю мить
саме у цю мить
І знову ошуканець Рік Новий
навішує локшину на ялинки.
навішує локшину на ялинки.
Не спрямовує світ до Бога
сущі справи свої і дні.
сущі справи свої і дні.
Ні слова про біду –
війну, оману, владу.
війну, оману, владу.
Йому дарма все. Він іде,
тече, біжить, летить, минає.
тече, біжить, летить, минає.
Умирає країна мрії,
не побачивши білий світ.
не побачивши білий світ.
Наклавши купу на надії,
свиня, порохкавши, іде
свиня, порохкавши, іде
Отут і сьогодні. А лячно не буде?
А раптом невдача? Духовні Бермуди…
А раптом невдача? Духовні Бермуди…
Шанували тіло й загубили душу…
Я би і заплакав, та сміятись мушу.
Я би і заплакав, та сміятись мушу.
Усі ми дурні… чи не так?
Ну і розумні паралельно.
Ну і розумні паралельно.
Ми сьогодні багаті журою.
І зневірою ситі усі.
І зневірою ситі усі.
Життя у межах парадигми
обсіли мрії, наче стигми,
обсіли мрії, наче стигми,
Доле наша доле перекоти поле
А у полі вітер та гіркий полин
А у полі вітер та гіркий полин
Ми хочемо правди, обравши оману?
Шеренги затятих гримлять в барабани…
Шеренги затятих гримлять в барабани…
Мені так дивно: див нема.
Святі з усмішкою печалі.
Святі з усмішкою печалі.
Продати голос, яко брех.
Украсти щастя на копійку.
Украсти щастя на копійку.
У кожного в житті є листопад,
що відшумів, а чи грозить вітрами…
що відшумів, а чи грозить вітрами…
коли нас не стане
(ніде і ніколи)
(ніде і ніколи)
Живе у мені критикан,
і оптиміст, і істукан.
і оптиміст, і істукан.
Спинися, друже, і посидь.
Склади хулу і оду віку.
Склади хулу і оду віку.
Ці кола… вужче, ширше, рівно.
За роком рік минає час.
За роком рік минає час.
Ти чуєш, рохкає майбутнє
і пахне виборчим лайном?
і пахне виборчим лайном?
Минають дні, як навіжені.
Із крана капає вода.
Із крана капає вода.
Неначе клік, минувся рік…
На небі срібні амулети.
На небі срібні амулети.
Традиція на Рік Новий бажати
ошатного, щасливого життя
ошатного, щасливого життя
Життя-графіті уві сні,
ілюзій формули і догми.
ілюзій формули і догми.
Усе своє? Свого не маю,
бо це – ілюзія, обман,
бо це – ілюзія, обман,
Я так не вмію… та пусте,
і поетичному взірцеві
і поетичному взірцеві
Вмикаю ніч, натиснувши на вимикач.
Вмикаю сон, залізши під перину.
Вмикаю сон, залізши під перину.
Немає правди де подіти.
Своєї правди перебір.
Своєї правди перебір.
- Дайте точку опори!
- Є лиш точка роси,
- Є лиш точка роси,
Пані у зеленому пальті
Тінь весни в алеях листопаду
Тінь весни в алеях листопаду
Відкоркую пляшку ночі,
прийдуть випити охочі:
прийдуть випити охочі:
Гармонії бракує? Ач, біда…
Армада днів прямує в сиву осінь.
Армада днів прямує в сиву осінь.
І лунко падає весна
осяйним днем на біле поле,
осяйним днем на біле поле,
У часі сутінь, поза ним пітьма.
Сенс – волоцюга на шляху до Лети.
Сенс – волоцюга на шляху до Лети.
Ти повертаєшся в нікуди,
на прісно пам’ятні круги,
на прісно пам’ятні круги,
ще сніг лежить і день не гріє
ще сива ніч у скельцях спить
ще сива ніч у скельцях спить
Війна і мир. Війна і ми…
Огненні подихи зими.
Огненні подихи зими.
ніхто ніяк ніщо ніде
життя – вистава без ілюзій
життя – вистава без ілюзій
Ну що, панове, добігає час
і знову рік готується міняти
і знову рік готується міняти
Ладнаю леми в теореми.
Довіри мить у казку мрій.
Довіри мить у казку мрій.
А десь далеко… за вікном,
чи може ближче… уві сні,
чи може ближче… уві сні,
Я как то вышел утром ранним,
а вечер поздний прямо в лоб…
а вечер поздний прямо в лоб…
У залі чорній кішка
агатової масті –
агатової масті –
Ця осінь із нами на ти…
І небо, Землі парасоля,
І небо, Землі парасоля,
АТО завдовжки у війну.
І кожен день – криваві муки.
І кожен день – криваві муки.
Минає осінь. Зорепади
югою вкриті. Дух імли
югою вкриті. Дух імли
Універсальне сито – пальці!
Чого лише не утекло
Чого лише не утекло
Ти поспішаєш, осене... Куди?
В дорозі літо бабине згубило.
В дорозі літо бабине згубило.
Ховаюся від себе і людей.
Від себе – у загальній колотнечі,
Від себе – у загальній колотнечі,
Небо пливе у дощах
Пані сідає на потяг
Пані сідає на потяг
одинокі галактики
в океані Буття
в океані Буття
Вино з вини
Настояне роками
Настояне роками
котилось щастя по дорозі днів
та істин у житті не зустрічало
та істин у житті не зустрічало
Осіння пані, Ви такі чарівні…
Осяяні печаллю зайвих знань.
Осяяні печаллю зайвих знань.
Егоцентричні кола днів,
різновіддалені орбіти.
різновіддалені орбіти.
Ще будуть дні веселі цугом
орати кривду чорних днів.
орати кривду чорних днів.
у шторм поламане стерно
і навігація до біса
і навігація до біса
Сюжети снів приходять уві сні.
Іде вистава у порожній залі.
Іде вистава у порожній залі.
Із днів осінніх позолота зійде,
перетече відтінками у тло.
перетече відтінками у тло.
приходить осінь тиха зрима
у спогляданні в почуттях
у спогляданні в почуттях
Я, певно, трохи помилився,
наклавши вето не туди.
наклавши вето не туди.
Заосеніло барвами розлуки,
серпанками знетеплених порань.
серпанками знетеплених порань.
Пиши есе, пліткуй про щастя.
Якщо удасться, замани…
Якщо удасться, замани…
Я – омега у вовчій зграї.
Альфи й бети, як ті вороги.
Альфи й бети, як ті вороги.
А що там вересень? Прийшов…
І задощило після спеки.
І задощило після спеки.
Якби та осінь в зиму не впадала –
відразу до веснянок золотих
відразу до веснянок золотих
криву життя - у ряд Фур’є…
хай казна-що але своє
хай казна-що але своє
Час добігає у осінь. Вдихаю
бабине літо і дідові сни,
бабине літо і дідові сни,
Між нами – Я і Ти, суб’єкти і мірила,
критерії провин, помилок, правоти;
критерії провин, помилок, правоти;
Все суєта суєт… А як же вічні зорі?
Жагучий бій сердець, вітрило біле в морі?
Жагучий бій сердець, вітрило біле в морі?
Если долго долго долго…
то, конечно, устаёшь…
то, конечно, устаёшь…
Кане час у Лету – постаріє Сонце.
Скільки тих мільярдів? Швидко промине…
Скільки тих мільярдів? Швидко промине…
Поезія – це Інь, високості натхнення,
із гамми почуттів і вічно юних літ,
із гамми почуттів і вічно юних літ,
Якби я знав, якби я міг,
то був би юно-мудрим,
то був би юно-мудрим,
Усі перейдені світи
живуть у галасі людському,
живуть у галасі людському,
Я – ідіот?! А чом і ні?
Із давньогрецької: особа,
Із давньогрецької: особа,
Стомився день і впав додолу
тонкими тінями доріг.
тонкими тінями доріг.
А я все бачив і мовчав.
А що казати, слів бракує.
А що казати, слів бракує.
А скільки коштує олжа?
На терезах у клептомана
На терезах у клептомана
Жінок, красивих і гарненьких
(в природі інших не існує),
(в природі інших не існує),
Метафори і рими пасти
зійшлися зорі на «нічне».
зійшлися зорі на «нічне».
як у склянці вина не на жарт заштормило
учинилася пря балачок і обмов
учинилася пря балачок і обмов
Ну, здрастуй, гожа дівчино Весна!
Глядиш із неба хмарними очима –
Глядиш із неба хмарними очима –
Все було колись інакше – люди, звичаї, природа.
В полі мамонти ходили – із печері видно добре.
В полі мамонти ходили – із печері видно добре.
А юнь погибає у розквіті сил,
а старість сумує і молить у Бога
а старість сумує і молить у Бога
Яка вона, дорога без вибоїн?
Яке воно, життя без гіркоти?
Яке воно, життя без гіркоти?
Мені так легко гоже з Вами,
коли між нами сива даль,
коли між нами сива даль,
що мудрому печаль
то іншому для сміху
то іншому для сміху
Нічого особистого це бізнес
І біль війни лиш паралель яви
І біль війни лиш паралель яви
Я знаю, совсем не страшно
идти на войну во сне –
идти на войну во сне –
Була надія – стане краще…
Без ошуканства і мани
Без ошуканства і мани
Як жити далі у житті
і поза ним як нам не жити?
і поза ним як нам не жити?
А що той світ, в якому ходиш ти?
А що той рух, що обертає зорі?
А що той рух, що обертає зорі?
Як тече вода… Як горить огонь…
Утікає час із земних долонь.
Утікає час із земних долонь.
Поволі обертаючись, Земля
несе півкулю у весняну ласку,
несе півкулю у весняну ласку,
мить навчає світ не боятися
умираючи біля скронь
умираючи біля скронь
Іде вистава і личин
у ній не менше, ніж акторів:
у ній не менше, ніж акторів:
Проблема – час. Все інше є.
Найбільше слів – ілюзій, луди…
Найбільше слів – ілюзій, луди…
Два осколки в серці, наче близнюки –
посланці від смерті, чорної ріки.
посланці від смерті, чорної ріки.
Заморожена ярість. В чорних вирвах зима.
За туманами поле і просвіту нема.
За туманами поле і просвіту нема.
Оця біда, війни криваве лихо,
а чи звитягу принесе у дім?
а чи звитягу принесе у дім?
Це небо таке високе,
а сходи такі круті.
а сходи такі круті.
У тлумі, шумі, гамі – драма,
а чи комедія життя?
а чи комедія життя?
на гілці неба висне хмара
вагітна зоряним дощем
вагітна зоряним дощем
Ач, бентего ти, бентего!
Золота моя жура
Золота моя жура
У нас немає іншої країни,
окремої від людності землі,
окремої від людності землі,
Вектор щастя, ера сили,
а душа… у тінь пішла.
а душа… у тінь пішла.
Вряди-годи шукав бентегу,
як непозбувну виглядав,
як непозбувну виглядав,
Путі Господні вище… далі…
Прозорий замок угорі.
Прозорий замок угорі.
Якщо печаль за горло стисне так,
що обриває подих на півслові,
що обриває подих на півслові,
Ми зачекалися героя,
а може правого царя.
а може правого царя.
Від кривавої мавпи до огняного півня
вже рукою подати – червоній і гори,
вже рукою подати – червоній і гори,
Ось добігло літо у рум'яну осінь,
золотаву пані ліні і дощів.
золотаву пані ліні і дощів.
Життя – не лицар, не ламає списи,
а тільки долі і земні шляхи,
а тільки долі і земні шляхи,
На жаль, поети також помирають...
й не тільки від сивіючих років.
й не тільки від сивіючих років.
а рік як закільцьований трамвай
зупинка перша і остання
зупинка перша і остання
А Рік Новий іде, як завше.
Несе прийдешнє у сумі,
Несе прийдешнє у сумі,
Не люблю я семи вещей:
семи пятниц пустой недели,
семи пятниц пустой недели,
- А де отой, що говорив: я – Син?
Ти був із ним, ти був йому слугою!
Ти був із ним, ти був йому слугою!
Коли ілюзій кінчиться мара –
утрата сенсу(плакати, радіти)?
утрата сенсу(плакати, радіти)?
Чужі святі, чужі талмуди,
зате гріхи таки свої.
зате гріхи таки свої.
Що рік наступний нам готує?
Якого щастя сурогат?
Якого щастя сурогат?
Минає час і все хороше тане,
ховаючи люб’язне у ніщо.
ховаючи люб’язне у ніщо.
Існує думка, наче ми – лука*we*,
у світі жаби – пишні спори*she*.
у світі жаби – пишні спори*she*.
між небом і землею
між миром і війною
між миром і війною
носить ясновидець окуляри
не вживає ліків рецептар
не вживає ліків рецептар
Де твоя правда, друже? Там, де чужа олжа
ходить нага по світу, просить на хліб гроша.
ходить нага по світу, просить на хліб гроша.
- Немає часу – кажуть вчені.
То все ілюзія, мара,
То все ілюзія, мара,
- Людино сонця і дощу,
людино щастя і печалі,
людино щастя і печалі,
Ця гра кінчається… Якби
із рукава туза дістати
із рукава туза дістати
Так зримо мріється весна,
її пронизливі парфуми,
її пронизливі парфуми,
Рельєфно виписані мрії.
Мудрує мавпа угорі.
Мудрує мавпа угорі.
актори візій – правда часу
і шеляг ламаний олжі
і шеляг ламаний олжі
У сиву бороду зірок
ховає Бог таїни світу.
ховає Бог таїни світу.
Осінні тіні – передзим’я …
Із краю зоряних снігів
Із краю зоряних снігів
Амоку днів напишуть оди
через розстріляні роки,
через розстріляні роки,
Атланти підпирають неба зводи.
Таріль землі тримають три кити.
Таріль землі тримають три кити.
Я старый и больной авианосец,
облезла краска на моих бортах.
облезла краска на моих бортах.
Немає вічного у митях.
Шепоче осінь жовтий сон.
Шепоче осінь жовтий сон.
зальотні грища масті черви
і тятива із сухожиль
і тятива із сухожиль
І круть, і верть... І знову верть.
Крутить корбу пані смерть.
Крутить корбу пані смерть.
А путь далека… чи здається,
але дорога до мети
але дорога до мети
Перелий з порожнього в пусте –
хай пусте наповниться порожнім.
хай пусте наповниться порожнім.
Штрихи, портрети, мізансцени…
І дежавю, і статус-кво…
І дежавю, і статус-кво…
Я только с виду такой умный.
Внутри – палата номер шесть…
Внутри – палата номер шесть…
І приходить Іуда, кожен раз, як Месія,
і приносить Надію в рамці праведних слів,
і приносить Надію в рамці праведних слів,
Стівен Хокінг лякає: незабаром кінець…
Цей оракул все знає, а бодай його грець!
Цей оракул все знає, а бодай його грець!
Мільярди списів, ціль одна –
убити вічного дракона.
убити вічного дракона.
А осінь ходить поміж нас
з обличчям сірим волоцюги,
з обличчям сірим волоцюги,
Життя країни і твоє,
як суголосся й паралелі,
як суголосся й паралелі,
омріяні
ніякі
ніякі
Ми хочемо жити у світі без милиць,
де рівно і прямо, де радість і сміх,
де рівно і прямо, де радість і сміх,
Цей Титанік тоне… не спасти.
І не треба, хай іде під воду.
І не треба, хай іде під воду.
Гріхи, замолені словами.
Слова, заклеєні устами,
Слова, заклеєні устами,
Впрягає вік твою нужду у мари часу.
Біжи, людино, від біди у біомасу.
Біжи, людино, від біди у біомасу.
Поволі тане сніг на тло,
свою руйнуючи оселю.
свою руйнуючи оселю.
На фресках пам’яті – мазки.
В архіві – течечки поснулі.
В архіві – течечки поснулі.
Ось день сурка, бабак тре очі…
Ще майже місяць до весни.
Ще майже місяць до весни.
Не все відразу. Крок за кроком
приходить черга за всіма,
приходить черга за всіма,
Могла би дозволити хаскі
хапати сніжинки з небес.
хапати сніжинки з небес.
Чавлю корупцію із себе.
Щодня по краплі, та дарма –
Щодня по краплі, та дарма –
- А хто ти є? – себе питаю,
коли утомою життя
коли утомою життя
Замовляйте любов, білу птаху у синьому небі.
Нехай зорі очей надихають на ніжні слова.
Нехай зорі очей надихають на ніжні слова.
Як голосно чорніє сонна тиша…
У чорному квадраті – чорні сни.
У чорному квадраті – чорні сни.
І мить, і день, і місяці…
Роки, віки, тисячоліття…
Роки, віки, тисячоліття…
Один відсоток на плечах тримає пів-землі –
в доходах, акціях, скарбах… у "поті" на чолі.
в доходах, акціях, скарбах… у "поті" на чолі.
Ми – нулики на площині буття,
ми – цяточки у обширі блукання…
ми – цяточки у обширі блукання…
Хода по колу чи слідами
своїх слідів з минулих днів,
своїх слідів з минулих днів,
У кожної суми достатньо лантухів,
таких собі пустопорожніх мачо,
таких собі пустопорожніх мачо,
Шерше ля фам, шукайте жінку,
чарівну жінку в диво-снах,
чарівну жінку в диво-снах,
Сон не мій. Вогні чужі.
І чуже сум’яття.
І чуже сум’яття.
Чи ми вибираєм, чи нас вибирають
дороги від дому, шляхи у життя,
дороги від дому, шляхи у життя,
Концептуальна риса часу –
відбув своє, давай: адью!
відбув своє, давай: адью!
Зима будує за вікном
засніжені дороги,
засніжені дороги,
Усе було уже колись,
а ні, то, певно, буде.
а ні, то, певно, буде.
Прокрустове ложе чеснот…
Відрізати б хиби і вади –
Відрізати б хиби і вади –
У вічі та у спину – білі сни,
розвіяні у ніч над голим полем.
розвіяні у ніч над голим полем.
Роздача індульгенцій ворогам.
Ну а своїм – невідворотність кари,
Ну а своїм – невідворотність кари,
У жовтих снах зотліла осінь.
Відтінки сірого на слух.
Відтінки сірого на слух.
Якщо десь осяння убуде,
те місце накриє пітьма:
те місце накриє пітьма:
Цей місяць без метелиць в голові.
Одні лише тумани і тумани...
Одні лише тумани і тумани...
Коли закінчиться зима
і потепліють сни і доли,
і потепліють сни і доли,
«Мементо морі» – пам’ятаю…
Своє покликання щодня
Своє покликання щодня
Ти приходиш у світ,
народившись у муках – для щастя.
народившись у муках – для щастя.
На кінчику миті, на відстані слова
навколо країни танцює війна.
навколо країни танцює війна.
* * *
Біжи, топ-кролику, біжи
Біжи, топ-кролику, біжи
Сізіфе, царику, держись.
Ідуть віки, а ти невтомно
Ідуть віки, а ти невтомно
Немає щастя без нещастя.
Немає правди без брехні.
Немає правди без брехні.
Смереково пахнуть зорі
Вище неба, нижче мрій.
Вище неба, нижче мрій.
На праведне діло собі окуляри
начеплю «наобум», точніше на ніс.
начеплю «наобум», точніше на ніс.
Ну де тебе віє, закоханий вітре?
Вітрила мов груди столітніх жінок,
Вітрила мов груди столітніх жінок,
А де ті курви, що кричали: ми…
усі разОм… вперед… до перемоги…
усі разОм… вперед… до перемоги…
Немає сенсу зупиняти лет.
Усе іде за планом і по колу.
Усе іде за планом і по колу.
Ніхто тобі не друг, ніхто тобі не ворог.
У цьому світі сам за все відповідай.
У цьому світі сам за все відповідай.
Гуркоче потяг у чуже майбутнє.
Минуле-жуйка липне до вікна.
Минуле-жуйка липне до вікна.
Пожухло сонце, постаріла осінь.
Імлою посивіли небеса.
Імлою посивіли небеса.
Скоро печалями стане
видиво днів золоте.
видиво днів золоте.
А дудочка кличе, а дудочка грає…
Позичимо заступ: життя – котлован.
Позичимо заступ: життя – котлован.
Цей світ… він знову котиться кудись.
Усі віки, поки «єси», котився.
Усі віки, поки «єси», котився.
Котилася торба з високого гОрба,
У ній торохтіла років коляда
У ній торохтіла років коляда
біжать секунди діти часу
погратися у день і ніч
погратися у день і ніч
Зариблені рифи, залюднені речі…
У кожного слова – своя голова.
У кожного слова – своя голова.
У колі жовтому круги
нанизані на вісь зітхання,
нанизані на вісь зітхання,
Я єсть народ, я – рід, я аз воздам
усім забродам, гнидам і іудам,
усім забродам, гнидам і іудам,
люди гинуть за драконів
за ідею і метал
за ідею і метал
мало сущого
в правді дужчого
в правді дужчого
Я вас кохав: а чи кохання може
Отак в душі розвіятись на дим?
Отак в душі розвіятись на дим?
ін мундо нон датур гіатус -
крім того що з іменем казус
крім того що з іменем казус
Реферати життя. Трафарети гріхів.
Повернути назад – хто б того не волів.
Повернути назад – хто б того не волів.
Ми ішли із дарами і миром.
Надихав із небес Волопас.
Надихав із небес Волопас.
крамуєш духом наче оселедцем
соленим пряним прямо із діжі
соленим пряним прямо із діжі
Чому не літа дні веселі
і не весни жагучий цвіт
і не весни жагучий цвіт
Я есть Арсений-моджахед:
усы, бородка, пистолет;
усы, бородка, пистолет;
У колі, поза колом, на кривій –
варіативні пошуки удачі.
варіативні пошуки удачі.
Я вас любив… або кохав, не знаю.
Немовби сяйво вимкнули в душі -
Немовби сяйво вимкнули в душі -
І знову осінь… Не набридло, друже,
із року в рік чекати на дива?
із року в рік чекати на дива?
Я маю ноги – праву, ліву.
Ота, остання, вищий клас.
Ота, остання, вищий клас.
У осені свої пріоритети –
сховати за імлою обрій дня,
сховати за імлою обрій дня,
Подяка небу! Попустило…
Хмарин імлистих табунець
Хмарин імлистих табунець
І знову кров. Заради чого?
Немає логіки війни.
Немає логіки війни.
Панянка осінь чимчикує,
легке замріяне дівча.
легке замріяне дівча.
А правда, що осінь фригідна
і бабине літо – обман?
і бабине літо – обман?
«Парус, порвали парус…»
Вип’ємо ще вина.
Вип’ємо ще вина.
Обрізані слова немов би іудеї
І вибору нема коли нема ідеї
І вибору нема коли нема ідеї
Ось ти живеш усталено роками,
а десь у далині іде війна.
а десь у далині іде війна.
І знову смерть, триклята згуба,
у дім комусь несе біду.
у дім комусь несе біду.
По дорозі, вік за віком,
перевальцем по прямій
перевальцем по прямій
І шерех слів, і шепіт тиші –
осіннє шамкання життя.
осіннє шамкання життя.
Хамелеон і махаон з одного світу.
Шукає кожен для життя собі кобіту.
Шукає кожен для життя собі кобіту.
А чи є кола без кутів?
Усе овали і овали.
Усе овали і овали.
Старий філософ Чень-дивак,
«неграмотний і безталанний»,
«неграмотний і безталанний»,
Коли закінчиться війна
на цьому світі чи на тому,
на цьому світі чи на тому,
Стікає біль по лезу дня
і гусне на дозвіллі
і гусне на дозвіллі
На черзі осінь. Літню спеку
не остудили ще вітри,
не остудили ще вітри,
Душа радіє, як зоріє
у світі шоу хист її.
у світі шоу хист її.
Ховає ніч зірковий талісман
в імлі думок захмареного неба.
в імлі думок захмареного неба.
Я дивлюся крізь пальці : утікає в пісок
гравітація слова, вар ніяких думок.
гравітація слова, вар ніяких думок.
Тисячоліття до ума і вміння
ішли угору і росли числом.
ішли угору і росли числом.
Володар час, зірковий майстер,
митець, художник, кутюр’є,
митець, художник, кутюр’є,
Минають терміни і люди,
буття велике і мале.
буття велике і мале.
Чого ти маєшся душею?
Чого бракує у житті?
Чого бракує у житті?
Криву життя ділю на вектор руху,
а ще на вік, регалії, добро…
а ще на вік, регалії, добро…
Стою на перехресті. Вітер свище,
гойдає на стовпі ліхтар доріг.
гойдає на стовпі ліхтар доріг.
Небесні роси. Бог клепає коси
косити Космос.
косити Космос.
Оте, що «є», і те, що «має бути»,
розведені на рингу по кутах.
розведені на рингу по кутах.
Межа і міра – раціон,
бо більше домислу, ніж правди.
бо більше домислу, ніж правди.
Хворіє час і аура мутна.
Немовби тіні устають із хлані
Немовби тіні устають із хлані
Півсвіту плаче, півсвіту скаче.
А що удієш? Таке життя.
А що удієш? Таке життя.
Не мудреці, учені та поети
на троні світу. «Золота» орда
на троні світу. «Золота» орда
Усі ми ходимо під Богом,
крім Бога, звісно. Він один
крім Бога, звісно. Він один
Таке собі життя – у просторі і часі,
у сяйних кольорах, смерканні та імлі.
у сяйних кольорах, смерканні та імлі.
Втрати і набутки, паралелі днів,
у суму дорожню – це життя архів.
у суму дорожню – це життя архів.
Я – Волноваха! Я – уся країна…
У небі «тиші» каркають круки.
У небі «тиші» каркають круки.
У шерехах ночей зимова сплячка
весняної жаги і сподівань.
весняної жаги і сподівань.
Поет і муза. Ранок шкереберть.
А так кортіло спати о четвертій,
А так кортіло спати о четвертій,
Лінивий час втікає у пісок
і висихає на долонях мрії,
і висихає на долонях мрії,
Кровавый ход. Круша костей оскал.
Терзали плоть… Мечем, ножом, зубами.
Терзали плоть… Мечем, ножом, зубами.
В черговий раз виток навколо Сонця,
кружляючи, завершує Земля.
кружляючи, завершує Земля.
Чи я можу піти трохи далі від того що бачу
Треба бути святим і опертя шукати на дні
Треба бути святим і опертя шукати на дні
Омана мрії – полиновий мрець,
та солодко устелені дороги
та солодко устелені дороги
Окраєць початку. Немає кінця.
Котел мега-часу - ні дна, ні вінця.
Котел мега-часу - ні дна, ні вінця.
Втікаю крізь наморені ліси.
Позаду звірина малину топче.
Позаду звірина малину топче.
Одного разу в Україні…
Чому одного? Кожен раз,
Чому одного? Кожен раз,
в саду спокус негожий день сльота
на кирзаках пудові гирі грязі
на кирзаках пудові гирі грязі
Купивши яблук, я забув про сенс.
І нічого відняти чи додати.
І нічого відняти чи додати.
Уже зима – направду, без олжі.
На голих вітах – білі еполети,
На голих вітах – білі еполети,
Холодний ранок. Небо в сірих плямах.
Іржавий кран – вмістилище води.
Іржавий кран – вмістилище води.
А я мовчав, коли ти говорила
і говорив, коли казала: фас!
і говорив, коли казала: фас!
А та рима, що любов,
хоче крові і є кров
хоче крові і є кров
Морозна ніч і довго не світає.
Немов андроїд , ця сліпа петля,
Немов андроїд , ця сліпа петля,
А ось і грудень. Вечоріє,
а тільки п’ята на стіні,
а тільки п’ята на стіні,
Уже сереет за окном.
Уходит прочь,
Уходит прочь,
«Як куля в лоб, то куля в лоб!
Зате все справедливо!»
Зате все справедливо!»
У колі днів сидить лукавий час,
тасує й пропонує карти-мрії.
тасує й пропонує карти-мрії.
Червона кішка – марево багряне.
Тече життя між пальцями епох.
Тече життя між пальцями епох.
Сказала жінка: "Йди із хати!"
І я пішов, бо я такий -
І я пішов, бо я такий -
У тому східному лайні
живуть і люди:
живуть і люди:
Не приведи лихої долі
за щастя мати в добрий смак
за щастя мати в добрий смак
Усе є вибір – як в житті рости:
у шир довкілля з епіцентром в пузі,
у шир довкілля з епіцентром в пузі,
Як добре, що людина вище Смерті,
бо та – ніщо, де честь поета – все,
бо та – ніщо, де честь поета – все,
Ідея-фікс, що люди – браття.
Тече і хлюпає ріка,
Тече і хлюпає ріка,
Любов і кров – спокусливо близькі.
Таврує час поношені обличчя,
Таврує час поношені обличчя,
Стаєш ти панацеєю, о смерте,
коли до немочі похилої ідеш
коли до немочі похилої ідеш
Осіння ніч упала на погони,
не листопадом – зорями війни.
не листопадом – зорями війни.
Із точки «еН» у точку «еС» повік
зі швидкістю земного часоплину
зі швидкістю земного часоплину
- Оце твоє, людино, – хліб у поті.
І ношу цю у гніві не кляни.
І ношу цю у гніві не кляни.
Листопад. Голе гілля. В тумани
осінь млиста маскує лице.
осінь млиста маскує лице.
Відпочивай, захекана житухо.
Я мрію розкладаю на склади –
Я мрію розкладаю на склади –
А ця війна – завжди голодна сука.
Вишукує поживи день і ніч.
Вишукує поживи день і ніч.
а десь в тумані снів
земля обітована
земля обітована
«купила мама коника
а коник без ноги»
а коник без ноги»
О душе, подорожня в мега-світі
поезії, емоцій, чулих дум.
поезії, емоцій, чулих дум.
То що, Росіє з Путіним укупі,
вподобала метаном торгувать?
вподобала метаном торгувать?
О, осене, багатолика жрице,
принади днів у золоті жури,
принади днів у золоті жури,
В жовтім сні – печуть вогні,
І хриплю у сні я:
І хриплю у сні я:
Я кричав: «Ви що там, очманіли?
Загубили шаховий престиж!»
Загубили шаховий престиж!»
Йдемо укотре владу вибирати,
йдемо у час осінньої сльоти.
йдемо у час осінньої сльоти.
Ти знаєш, що таке війна?
Не приведи, не треба, друже.
Не приведи, не треба, друже.
А осінь різна – молода,
із полум’яними вустами,
із полум’яними вустами,
І знову осінь за вікном розмила далі,
втікає настрій із душі у колір сталі.
втікає настрій із душі у колір сталі.
Повертайтесь живими, бо убиті мовчать.
На вустах убієнних – слів гарячих печать.
На вустах убієнних – слів гарячих печать.
Коли на дно саме ти упадеш, коли
зневіра і життя з'єднаються у муку,
зневіра і життя з'єднаються у муку,
КаПе. Капе(ць!) мені наснився, а прозорий…,
неначе тільки вимите вікно.
неначе тільки вимите вікно.
привид мрії тче безсоння
ніч вмикає світло дня
ніч вмикає світло дня
Ілюзія щастя. За обрієм – тиша
і сите марою життя.
і сите марою життя.
Дурних утрат печаль, а ще людські турботи
заповнили мій день, неначе в банці шпроти.
заповнили мій день, неначе в банці шпроти.
Позираю на крісла згори,
а людське виглядаю знизу.
а людське виглядаю знизу.
Ледве чутними тихими кроками
Обережними хвилями-рухами
Обережними хвилями-рухами
О, осене, твої ясні мотиви
звучать прозоро в синіх небесах.
звучать прозоро в синіх небесах.
А свято буде? Звісно, буде…
на цій згорьованій землі –
на цій згорьованій землі –
Офеліє, о німфо… Ач, друзяко,
наснилося таке у еро-сні:
наснилося таке у еро-сні:
нейронами нервами нИтками
заштопані органи мислення
заштопані органи мислення
Усе іде по колу. Замикає
усяка мить свою минулу тінь.
усяка мить свою минулу тінь.
Вулиці міста вже плачуть дощами.
В парку міському мокріє листва.
В парку міському мокріє листва.
А десь є місце на землі, де тиша миру
і бог війни зарив у схов свою сокиру.
і бог війни зарив у схов свою сокиру.
Дві яви, немов паралельні світи.
У першому – пиво, робота, кохання…
У першому – пиво, робота, кохання…
Іду, бреду, буває – спотикаюсь,
та огріхів дороги не ганю.
та огріхів дороги не ганю.
Збігає час, як молоко з каструлі.
А ще тече, немов іржавий кран.
А ще тече, немов іржавий кран.
Кава у Відні. В Монако – Гран-прі.
Бістро у Парижі. Берліна вогні.
Бістро у Парижі. Берліна вогні.
Ну що, Європа, гей-паради,
права, добробут і о-ле?
права, добробут і о-ле?
Тебе не розстріляють просто так,
а лиш за те, що українська – рідна,
а лиш за те, що українська – рідна,
Кому потрібна ця війна?
Хіба не вбий – не актуально?
Хіба не вбий – не актуально?
чи запізно у небо до раю
чи зарано у пекло до зла
чи зарано у пекло до зла
с вершин высокого обмана
из глубины молящих слов
из глубины молящих слов
Уже скінчилася зима,
а на душі весни нема…
а на душі весни нема…
шопинг в Жмеринке...
на троих
на троих
* * *
Життя, чаклун і біс, малює чорні кола.
Життя, чаклун і біс, малює чорні кола.
Усе минає й це мине.
Потвора жаху і пороку
Потвора жаху і пороку
- Тримай мене, мій янголе, тримай.
Не хочу помирати, хочу жити.
Не хочу помирати, хочу жити.
час живе у світах
паралельно дотичних
паралельно дотичних
Черга за чимось, чого вже нема,
бо відстояли давно і дарма.
бо відстояли давно і дарма.
То скільки коштує життя?
Твоє, моє?
Твоє, моє?
Китайцы едут, с ними китаянки,
в Дальневосточье умножать народ,
в Дальневосточье умножать народ,
Мне бы толику от излишества,
а от вечности – музы миг.
а от вечности – музы миг.
Імперська манія. У шизи – два крила.
Обидва повертають у минуле,
Обидва повертають у минуле,
Буває час, що ліпить в пересічне
цеглинки пірамідних дивовиж,
цеглинки пірамідних дивовиж,
Є «до» і є «після». Живемо у «і».
Ще «після» немає – палають вогні.
Ще «після» немає – палають вогні.
Колись у дитинстві ми грали у війни,
де «наші» і «німці», де крики «Ура!»
де «наші» і «німці», де крики «Ура!»
Відшумів, відгомонів зелений гай.
Чом болить вразливе серце – не питай.
Чом болить вразливе серце – не питай.
Я бачив маску «праведного» гніву.
Вона кричала яро: - Розіпни!
Вона кричала яро: - Розіпни!
У холодній північній столиці,
на далекій чужій стороні
на далекій чужій стороні
На наших українських сторінках
історія писалась густо кров'ю,
історія писалась густо кров'ю,
Коли війна постукає у двері
і ввійде смерть до сталості буття,
і ввійде смерть до сталості буття,
Господи, гнева пречистого
прошу я – не шли за зло.
прошу я – не шли за зло.
Дивились очі з глибини віків
і зорепадом скочувались сльози:
і зорепадом скочувались сльози:
Наче хрестики, дні безтолкові.
Наче нулики, ночі без сну.
Наче нулики, ночі без сну.
Небесна сотня – і уся земля
у дні жалоби наче посивіла.
у дні жалоби наче посивіла.
Спочатку побили – натхненно, уміло
і душу надії, і змучене тіло.
і душу надії, і змучене тіло.
Знову стріляють в прямому етері.
Вибухи, гази, бруківка і біль
Вибухи, гази, бруківка і біль
Яри, душа. Яри, а не рыдай.
В снегах студеных – солнце Украины.
В снегах студеных – солнце Украины.
Така задуха в лоні ночі,
кобилка в парі з цвіркуном
кобилка в парі з цвіркуном
Де тлінний я і вічність круговерті,
нема нічого, крім життя і смерті.
нема нічого, крім життя і смерті.
Що ти туманієш біля рими?
Стимулом по карку – вйо, поет!
Стимулом по карку – вйо, поет!
- Ну ти й пияк, ну ти й скотина! –
Миколу лаяла дружина
Миколу лаяла дружина
У колі недотичних величин,
попри усе, торкаюсь і не каюсь,
попри усе, торкаюсь і не каюсь,
Стихає і спалахує війна,
а мир стоїть на розі сподівання –
а мир стоїть на розі сподівання –
Коли мене не стане на землі –
вуаль років ім’я у тлін сховає,
вуаль років ім’я у тлін сховає,
Україна – не Руїна. Україна – ненька.
Має доню-берегиню, сина-козаченька.
Має доню-берегиню, сина-козаченька.
Чому цей світ такий непримиренний
і Каїнів достатньо поміж нас?
і Каїнів достатньо поміж нас?
День гніву росте щодня,
харчується каплями крові.
харчується каплями крові.
Під Крутами юга віє
холодним, колючим снігом
холодним, колючим снігом
На часі час очиститись від бруду,
від лихоліття в нашому житті,
від лихоліття в нашому житті,
І немає таких віків,
де би зло не рожало опір.
де би зло не рожало опір.
Рубікон, Рубікон – це кривава ріка.
Тоне доля у хвилях скажених
Тоне доля у хвилях скажених
Надію дістаю з дірявої кишені,
ховаю в тишу слів, нехай живе дитя,
ховаю в тишу слів, нехай живе дитя,
Час Великої Смути настав.
Я не відаю, як тебе звати –
Я не відаю, як тебе звати –
Услід героям дивляться віки.
На білих простиралах – чорні тіні.
На білих простиралах – чорні тіні.
Спокій на всіх лже-кордонах
дач палацових, квартир.
дач палацових, квартир.
Хрести нас, Боже, чистою водою,
своєю благодаттю нас хрести,
своєю благодаттю нас хрести,
Схоже, принтер зовсім збожеволів
і друкує на вимогу «Я»
і друкує на вимогу «Я»
Глобальне потепління? Дещо знаю,
бо визираю інколи у світ
бо визираю інколи у світ
Що з тобою буде, Україно?
Бог в душі чи переможе зло,
Бог в душі чи переможе зло,
У час нічний я жду на срібну жінку,
але приходить срібний чоловік.
але приходить срібний чоловік.
Є гуси, з яких вода…
Є хами, з яких ганьба…
Є хами, з яких ганьба…
Софіти, піт і маска лицедія.
Іуда, Брут, Морозов, хто іще?
Іуда, Брут, Морозов, хто іще?
Стоять вожді,
як фалоси років,
як фалоси років,
У лекалах душі – паралелі,
пересічні, дотичні, криві,
пересічні, дотичні, криві,
Коли грають у владу без правил
і мірилом є страх та «зело»,
і мірилом є страх та «зело»,
Народжене під ясною зорею,
народжене постати проти зла,
народжене постати проти зла,
Побачимось у пеклі, друже мій.
Гадаєш мо', що нам не по дорозі?
Гадаєш мо', що нам не по дорозі?
Пані ейфорія, ви така солодка,
начебто цукерки – ті, що трюфелі.
начебто цукерки – ті, що трюфелі.
каяння Каїна в абрисах долі
кров братовбивча освячує шлях
кров братовбивча освячує шлях
У Новому Році – щасливої долі!
Ще віри і честі, жаги перемог
Ще віри і честі, жаги перемог
Найдовша ніч уже минула
в оточенні кульгавих днів,
в оточенні кульгавих днів,
Хто там ірже за рогом сподівань?
Крилатий кінь чи скалічила шкапа?
Крилатий кінь чи скалічила шкапа?
Колись планида зряче кине кості –
хоч не існує, випаде зеро.
хоч не існує, випаде зеро.
З Новим Роком! З новим щастям!?
А старе де діти?
А старе де діти?
Резонатор життя в детонаторах нашої долі –
щось іде в забуття, щось освячено духом сваволі.
щось іде в забуття, щось освячено духом сваволі.
Промайнула сльоза по небритих щоках ню-століття
і в оголені нерви вгризається бур перемін.
і в оголені нерви вгризається бур перемін.
Хрещена Русь цариці у дарунок
та ідолів потрощені кістки.
та ідолів потрощені кістки.
ІдЕмо у завтра на битви і гулі:
керманичі наші (царі і вожді),
керманичі наші (царі і вожді),
Я не люблю фатальної кончини
Жагою слів утішливо живу
Жагою слів утішливо живу
Стоїть остання барикада.
А проти зріє чорна зрада.
А проти зріє чорна зрада.
Україна, Бог і гідність в серці.
Це не легко зрозуміти тим,
Це не легко зрозуміти тим,
У артеріях часу: кров людська – не водиця.
На іржаві дороги опадають сніги
На іржаві дороги опадають сніги
Ніколи нікому ні крихи свободи,
ні дріб’язку волі за так не віддай,
ні дріб’язку волі за так не віддай,
Он думал: страна – автобаза
и можно рулить, как захочет,
и можно рулить, как захочет,
Пане президенте(одруківка),
пане кримінале(може так?),
пане кримінале(може так?),
Лежачого не б’ють! – це кодекс честі,
але навідліг б’є по голові
але навідліг б’є по голові
Московіє, о кревна доле,
прийми на палю честь мою.
прийми на палю честь мою.
Кийком по плечам, голові
усяк дістане.
усяк дістане.
Хімія щастя – натхнення три моля,
означені цілі – зеро.
означені цілі – зеро.
На постаменті мріяних років,
немов раба, закляла наша воля.
немов раба, закляла наша воля.
Голодомор. Затихли дзвони...
- Я не люблю тебе, життя!
- Я не люблю тебе, життя!
Чи марення, чи сон, чи, може, наяву –
у чорному простОрі, у безмежжі,
у чорному простОрі, у безмежжі,
Збігає час і збігами рясніє
моя хода з анонсу в «делітЕ».
моя хода з анонсу в «делітЕ».
Іду я в осінь кожен рік
крізь холоди, весну і літо.
крізь холоди, весну і літо.
Осінній вітер марить падолистом.
За даллю днів ховається зима.
За даллю днів ховається зима.
У пам'яті-ріки – підмиті береги,
тече мутна вода і тонуть чорні сни.
тече мутна вода і тонуть чорні сни.
Куди грядеш, куди прямуєш, доле?
У поле дике, де кровить життя,
У поле дике, де кровить життя,
Ми плакали за Леніним,
ми плакали за Сталіним,
ми плакали за Сталіним,
Разворочено, распотрошено
и под ноги осколками брошено,
и под ноги осколками брошено,
Багряніють кущі на узліссі.
Спорожніло мовчить жовтий ліс.
Спорожніло мовчить жовтий ліс.
Сідлає осінь ясного коня,
несе за вітром срібні павутинки,
несе за вітром срібні павутинки,
Лихоманить сади, лихоманить.
В жовто-прілому подиху днів
В жовто-прілому подиху днів
По багряних, як сад, тротуарах,
по алеях печальних зітхань,
по алеях печальних зітхань,
Дощ іде. Блукає мокра осінь
у забутих Господом кутах,
у забутих Господом кутах,
Над лесом осень золотая
роняет желтые огни.
роняет желтые огни.
Дістав сопілку вересень, заграв осінній блюз.
Наснилася мелодія і Пенелопа Крус.
Наснилася мелодія і Пенелопа Крус.
Ходить осінь, непомітний злодій.
Жовте листя стелить по землі.
Жовте листя стелить по землі.
У злі кохаюсь, зла цураюсь...
В отій роздвоєній душі
В отій роздвоєній душі
Зітхає жовта пелена
і губить лист
і губить лист
Учора вистругав хреста.
Голгофу мати мусить кожний.
Голгофу мати мусить кожний.
- Убийте дракона! Убийте дракона!
Кричала медуза Горгона,
Кричала медуза Горгона,
Над хижим світом – світ печалі,
закони сили без моралі.
закони сили без моралі.
Ненаписана реквієм-повість
про осінню жагу почуттів,
про осінню жагу почуттів,
У тіні осені душа не молодіє.
Мов сад багряний, тихо серце тліє
Мов сад багряний, тихо серце тліє
Алея. Аркада арок.
Буяє багряний бузок.
Буяє багряний бузок.
У сонця вистачить жаги, тепла і світла
на наші зболені роки, серця і вікна.
на наші зболені роки, серця і вікна.
Ти напився п’янючого літа…
У високій блакиті жаги
У високій блакиті жаги
Снова, дружище, осень.
Падает мертвый лист.
Падает мертвый лист.
Час збирати каміння
чи копати картоплю?
чи копати картоплю?
Потяг останній до станції «Осінь».
Прошу, панове, проходьте вперед.
Прошу, панове, проходьте вперед.
То закінчилось літо
чи прийшла уже осінь?
чи прийшла уже осінь?
У прикрий час, у час біди,
коли один лиш крок до зламу,
коли один лиш крок до зламу,
Роззувайте, хлопці, бутси та й сідайте спочивать,
а я вийду на заміну перемогу здобувать.
а я вийду на заміну перемогу здобувать.
Поезія – це жінка без прикрас
у образі прекрасної Мадонни.
у образі прекрасної Мадонни.
Нехай бояться вороги, а ти не бійся!
Нехай жебрачать бідаки, ти не проси.
Нехай жебрачать бідаки, ти не проси.
Не прикликай. Без зову-клику
Прийду в цей храм
Прийду в цей храм
Відгомоніла золота діброва
березовим осіннім говірком.
березовим осіннім говірком.
Гравітація слів – не закони земного тяжіння,
а канони душі, що у чарах безсоння живе.
а канони душі, що у чарах безсоння живе.
У чому сила, брате?
У голій правді, цій страшній потворі;
У голій правді, цій страшній потворі;
Хазяйнує серпень, серпиком довкола
накосив набуте, оросив світи.
накосив набуте, оросив світи.
У серпанках стиглих сновидінь,
мов п’яничка, туманіє ранок.
мов п’яничка, туманіє ранок.
Простити зло, немов себе простити,
чи зуб за зуб, до третіх поколінь?
чи зуб за зуб, до третіх поколінь?
Я придумав цей дім, щоб ховатися в ньому від болю,
коли правда гірка, наче повінь, затопить роки.
коли правда гірка, наче повінь, затопить роки.
Усе буде добре… усе буде добре…
Немов заклинання у храмі жаги.
Немов заклинання у храмі жаги.
Ріка тече. О скільки їх текло,
отих потоків, ручаїв безликих ,
отих потоків, ручаїв безликих ,
- Лесю, Лесенько, Лесуню, –
батько доні промовляв.
батько доні промовляв.
- Віддайте ребро, заберіть собі жінку –
у небо п’яничка натхненно волав.
у небо п’яничка натхненно волав.
Твоє, моє, а десь між ними – наше.
Немов множини перетнулися нараз,
Немов множини перетнулися нараз,
На хвилях безсоння, дорогою ночі
приходить натхнення і думку лоскоче.
приходить натхнення і думку лоскоче.
Можна упасти нижче
найбільших морських глибин.
найбільших морських глибин.
Де мало сонця, там правлять тіні,
де мало праці, там царство ліні.
де мало праці, там царство ліні.
Хтось пише про літо, яскраве, строкате,
хтось пише про осінь, зажуру душі,
хтось пише про осінь, зажуру душі,
І чому все не так, наче та же весна:
Небо пахне теплом і війною,
Небо пахне теплом і війною,
Вздовж провалля, понад прірвою, по самому краю
Я коней своїх нагайкою шмагаю, підганяю -
Я коней своїх нагайкою шмагаю, підганяю -
яблуко слова
м’якоть мовчання
м’якоть мовчання
Яке це стерво, зоряне натхнення!
У срібну ніч, коли мигтять світи,
У срібну ніч, коли мигтять світи,
Якщо є люди, то потрібна влада,
щоб з виглядом поважним і святим
щоб з виглядом поважним і святим
нам рости і рости із мізерії в зоряне більше
із римованих слів та із ниці буденних думок
із римованих слів та із ниці буденних думок
У пам'яті людській є імена,
Чиї карби у часі не тьмяніють:
Чиї карби у часі не тьмяніють:
Дамоклів меч душі моєї – тіло,
щодня висить на ниточці життя
щодня висить на ниточці життя
Екстраполяція життя... Де ж ми
на тій кривій, що тягне світ угору?
на тій кривій, що тягне світ угору?
Це життя, як зболена судьба.
Знову пересічні на узбіччі.
Знову пересічні на узбіччі.
Впадає розум в каламуть склерозу.
А може навпаки? Не пам’ята
А може навпаки? Не пам’ята
Скелет у шафі. Йдуть земні роки.
Сивіє він, а з ним і я старію.
Сивіє він, а з ним і я старію.
Поетом народитися не можна!
Поетом вмерти? Доля шанс дає,
Поетом вмерти? Доля шанс дає,
Старче, ірландцю, в яку паралель
спогадів плине колоїдний гель?
спогадів плине колоїдний гель?
Усілись штори, наче птиці,
і укривають нашу тінь,
і укривають нашу тінь,
Ото, Емілю, вам не пощастило:
сусід-нахаба зирить у вікно.
сусід-нахаба зирить у вікно.
Бридко і гидко. Гонору шал.
Vip-технологія. Зради портал.
Vip-технологія. Зради портал.
Над прірвою, над вирвою
ідуть на самоті
ідуть на самоті
Не смерть бентежить душу, ні, не смерть,
а вічність, що висить над головою.
а вічність, що висить над головою.
Там, де плаче душа, – чужина, чужина...
Там, де серце болить, недостатньо й вина.
Там, де серце болить, недостатньо й вина.
Душа болить і відмирає
гірке безплідне каяття.
гірке безплідне каяття.
На рівні генетичної пам’яті –
незрушені долею камені,
незрушені долею камені,
Раз – у дамки! Шоколад…
Королівство чорних зрад.
Королівство чорних зрад.
Сиджу. Пишу. Поетику міркую.
На Музу не чекаю – сам пишу.
На Музу не чекаю – сам пишу.
Мой первый стих написан был в окопе,
на взрывами потрёпанной земле.
на взрывами потрёпанной земле.
Весняна повість Божого терпіння.
Весняне свято віри та добра.
Весняне свято віри та добра.
Коли Ісус, розіпнутий, вмирав,
коли жахнулось й почорніло небо,
коли жахнулось й почорніло небо,
Наснилась країна Утопія,
а збоку від марення-сну
а збоку від марення-сну
Я знову перед кимось у боргу,
бо є життя і є його дрібниці.
бо є життя і є його дрібниці.
„Лупайте сю скалу...” Давно б уже злупили,
була би міць в руках та трохи більше сили.
була би міць в руках та трохи більше сили.
Спустилась ніч. Між пелюстками цвіту
розлилась тишею в весняному саду.
розлилась тишею в весняному саду.
І я, і ти, усі ми разом
кладемо долю на ваги.
кладемо долю на ваги.
Асоціація
Із пам'яті життя спливає образ,
Із пам'яті життя спливає образ,
тече весна у вікна тче проміння
тепло цілюще в небо струменить
тепло цілюще в небо струменить
На вустах кислий смак радіації.
Зупинилось життя. Час прострації.
Зупинилось життя. Час прострації.
Мені наснився сон, страшніше не буває.
Немовби я помер, а Бог мене питає:
Немовби я помер, а Бог мене питає:
Чому, мій друже, так смердить у хаті,
чом лицемірства плодиться печать,
чом лицемірства плодиться печать,
Сонечко пригріло, потепліло
і поетів зменшилось число.
і поетів зменшилось число.
Наосліп до правди і зряче до зла –
ми пишемо повість вершини і дна.
ми пишемо повість вершини і дна.
Вибір – не вибір. Життя – роздоріжжя.
Завтра – минуле. Сьогодні – узбіччя.
Завтра – минуле. Сьогодні – узбіччя.
Тиняючись сторінками ПееМ,
де день і ніч звучить невтомно ліра,
де день і ніч звучить невтомно ліра,
Людське життя тече у руслі часу.
Розбурхана чи тиха течія
Розбурхана чи тиха течія
Життя плекає в сховах таємниці
і хай безсмертя поміж них нема,
і хай безсмертя поміж них нема,
Країна мрій. Терновий шлях. Гроза.
«Стою внизу» – так ближче до народу,
«Стою внизу» – так ближче до народу,
Там, де сонце сходить над землею,
де до світла тягнуться роки,
де до світла тягнуться роки,
Немочі пальці кістляві
несила зібрати в кулак.
несила зібрати в кулак.
Ми пам’ятаємо, все пам’ятаємо.
Свічка не згасла на вістрі віків.
Свічка не згасла на вістрі віків.
Червона ніч. Блукають тіні
поміж хатинами в селі.
поміж хатинами в селі.
Голод! Голод! Голод!
Б'є наковальню молот.
Б'є наковальню молот.
Доволі печалей. На струнах життя
заграємо світлих мелодій.
заграємо світлих мелодій.
Усе заховано в мені:
і слава днів, і прикрість долі,
і слава днів, і прикрість долі,
Чорний круг – філософія смерті.
Не досягнуть його почуттів
Не досягнуть його почуттів
Не знаємо звідки, не знаємо як –
в очах божевільних божественний знак.
в очах божевільних божественний знак.
Кара без суду. Вічність без миті.
Сльози завмерли. Плачуть убиті.
Сльози завмерли. Плачуть убиті.
- Чи варто жити без покори?
Послухай, друже, хижі гори
Послухай, друже, хижі гори
Розтерзані мрії. Розвіяні сни.
Над вічністю смерті літають вони.
Над вічністю смерті літають вони.
Навіщо нетлінні ниті
нікчемну нанизують нудь?
нікчемну нанизують нудь?
Ще не було жаги, а смерть вже чатувала,
щоб виплеснути біль на перший крок життя,
щоб виплеснути біль на перший крок життя,
Опасистий і басистий
навесні забутий грім
навесні забутий грім
Минув вже лютий. Дотліває
натхнення зоряне зими,
натхнення зоряне зими,
Умирают маэстро, оставляя нам памяти раны.
В барельефах печаль высекает мгновения плеть.
В барельефах печаль высекает мгновения плеть.
поетам, яким не судилось стати Поетами, присвята
Чи жива ще ти, моя старенька?
Я живий і шлю тобі привіт.
Я живий і шлю тобі привіт.
Огляди