Усі поеми - Поетичні майстерні

ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

2025.05.15 12:04

Канун

Старість стримувалась,
вік надходив,
але лику юнацького квіт!
силуету невчасність прожога!
завжда сповненість слів молодих!
з ним зживались незмінно і довго
поміж мертвих, нових і старих.

За єдино безсмертного хлопця –

Тетяна Левицька

2025.05.15 10:08

В полоні кохання

Цвіте бузок, магнолія в саду,
На сонці ніжиться рясна черешня.
На безіменний палець, до ладу
Ти одягнув рубінового персня.
Подарував закохано мені,
Щоб я була, заручена, красива.
Мій чуйний принц, на білому коні,
З тобою неймовірно я щаслива.

Віктор Кучерук

2025.05.15 07:00

* * *

Життям пригнічений дошкульно
І горем битий досхочу, –
Неначе вітер безпритульний
То спочиваю, то – лечу.
То в надпориві пересилю
Терни колючі перешкод, –
То від погроз не маю сили
Хоча б ледь-ледь роззявить рот.
Мовчу безпомічно край світу,

Козак Дума

2025.05.15 06:30

Затяті ефейсбешники

Воно крапки поставе чи не всюди
і правду ріже в око, не брову,
немов у барабан колотить в груди,
у пил стирає всіх, на куряву!

Йому у спорі рівних не існує,
бо знає сотні, тисячі цитат,
а штампи й гасла так завуалює,
що ставить у пів ходу шах і м

Борис Костиря

2025.05.14 21:18

Дорога додому

Що значить дорога додому?
Дорога в ніщо, в зорепад,
Дорога туди, де утому
Знімає оновлений сад.

Дорога додому безмежна,
Не має початку й кінця.
Триває вона, як належить,
Лише до стирання лиця.

Іван Потьомкін

2025.05.14 18:23

***

“Як не хочеш усю правду, повідай дещицю:
Чи сватів до тебе слати, чи піти топиться?
Чом ти голову схилила, вії опустила?
Може, кращого від мене, бува, полюбила?..
...Не розказуй, голубонько. В словах нема нужди,
Бо ж на личеньку твоєму заквітають руж

Тетяна Левицька

2025.05.14 11:25

Іще тоді належала йому

Я вибрала не Вас і не тому,
що серцю не накажеш полюбити.
Іще тоді належала йому,
коли серпанком падала у жито.

Цвіла шипшиною, а поряд він,
зеленим листям огортав бентежно.
Душа з душею — срібний передзвін —
вела над прірвою беззастережно.

Марія Дем'янюк

2025.05.14 10:29

А ти будь

А ти будь тюльпаном: живи і квітни,
Загоюй рани, всміхайся привітно,
Втопи свій біль на денці озерця,
Нехай рожевим заквітне серце,
Чи білим, жовтим...не має різниці,
Подякуй Богу - віддасть сторицею.

А ти будь тюльпаном: тягнися до неба,
Що тепл

Козак Дума

2025.05.14 09:01

Навіщо?

Навіщо ти звертаєшся «на ви»?
Чи візаві свого ти поважаєш?
А може тривіально зневажаєш,
маскуючи відносин грубі шви?.

Чи любиш ти, коли говориш «Ви»,
чи просто на дистанції тримаєш?
За кого ти таку особу маєш,
що поїш її трунком сон-трави?.

Віктор Кучерук

2025.05.14 08:02

Вона

Гнучка, як гілочка ліщини,
Іскриста й сяйна, наче сніг, –
Вона сміється, мов дитина,
І заражає сміхом всіх.
Неначе книга загадкова, –
Мої розбурхує думки,
Адже не в’яжеться розмова,
А замовкати не з руки.
Її слова – струмочок тихий,

Борис Костиря

2025.05.13 21:40

Втеча

Я пішов світ за очі
божевільною травою,
продираючись крізь колючки.
Я тікаю від цивілізації.
Із дороги я звернув
у густі вруна.
Мене жене вперед амок,
якийсь навіжений двигун.
Гілки б'ють мене в обличчя,

Світлана Пирогова

2025.05.13 19:44

Мине

Обурена весна дощами розлилась.
Зелені та сумні у травня очі.
Коли вже сонце розітне сувої зла,
щоб відпочили від шахедів ночі?

Калюжі, мов печалі темні дзеркала,
Бо тільки дощ, здається, хазяйнує,
хлюпоче - і завісою стоїть імла,
від неї правди

Пиріжкарня Асорті

2025.05.13 19:23

Одне з передостанніх засідань

Протокол від 13.05.2025 Після вимушеного сеансу аналітичних заходів і виховної роботи, проведеної з черговою зміною (вахтою) "пиріжкарень", пов'язаної з відгуком на вірш постійного дописувача Поетичних майстерень, були отримані пояснення наступ

Софія Кримовська

2025.05.13 16:54

***

Коли зліталися хрущі
На обвишнілу хату.
Щось відлягало від душі
Страшне і волохате.
І хата, втомлена в літах,
Підведена на біло,
Була, немов би молода,
Немов нова і ціла.
І потопали в бур'янах

Тетяна Левицька

2025.05.13 13:52

Ассоль

Я не знаю, що зі мною,
Самотою рани гою.
Недалеко й до біди.
На подвір'ї, попід вечір,
Розгулялася хуртеча,
Замела усі сліди.

Стогне вітер за шибками,
Недолуго грає гами.

Ігор Шоха

2025.05.13 10:48

Відлуння неповторного

Я ангел її, та не знає вона,
що ми одне одному ехо... луна,
якщо подивитись у небо ясне,
обом усміхається щастя одне.
Вона була тою з омріяних див,
яке як ікону я боготворив
у ночі осінні, у дні весняні,
являється й досі мені уві сні
те неп

Козак Дума

2025.05.13 10:08

Весняні сполохи

Коли пташки уже лягають спати,
а Місяць виринає із-за хмар,
моя душа нечутно зніме лати,
аби почути музику кіфар.

Вона торкає ніжно струни неба,
її лунає тихо вокаліз
і подумки несе мене до тебе
солонувато-прохолодний бриз.

Юрій Гундарєв

2025.05.13 09:24

Мій син поліг за Україну

Український поет і пісняр, світла життєлюбна людина Борис Йосипович Пономаренко втратив сина - майор розвідки Роман Пономаренко загинув на фронті…

Мій син поліг за Україну…
Тож як писати?
Як співати?
Як дихати тепер без сина?
У вухах тиша, ніби ва

Віктор Кучерук

2025.05.13 06:13

* * *

Помолюся Богу, поклонюсь іконам,
Унесу пожертву та перехрещусь, –
Затуляють очі мороку долоні
І кепкує щастя з наших бід чомусь.
Незлічимі рани, невтоленні болі,
Заклики постійні та важкі думки, –
Як невірна жінка, зраджує нам доля,
Чи самі ми в

С М

2025.05.13 05:13

Наче ураган (Neil Young)

Стрів якось твій образ, завітавши в дискобар
Промінь танцював між зір і хмар
Увімкнувся місяць, явив мені твій шал
Очиці карі зблиснули мов жар

А ти наче ураган
Спокій у очах
Усяко геть одвіює
В місця безпечні, де чуття жиє

Іван Потьомкін

2025.05.12 21:16

Шершень і павук

Ще як не став ненависним Саулові,
Давид під пальмою трудився
Над котримсь зі своїх псалмів.
Скліпив повіки, довіривсь струнам гусел...
Мовби зі сну прокинувсь,
Бачить: шершень доїдає павука...
«Яка ж несправедливість, Боже,-
Одвернувсь юнак

Борис Костиря

2025.05.12 21:16

* * *

Так хочу додому, у рідну стихію.
Я навіть удома себе відчуваю
Закинутим на чужину. Чи зумію
Колись повернутись до рідного краю?

Так хочу додому, у затишок, тишу,
До тих берегів, що відомі ізмалку,
Де води на гребенях вічність колишуть
І де ти

Віктор Насипаний

2025.05.12 17:31

Наше кохання

В твоїх очах вчорашнє небо пізнє,
Де сіяв хвильки птахів сонцеспад.
Знов ти моя, журлива й світла пісне,
Ведеш мене в любові дивний сад.
Приспів
Гублюсь в твоїм волоссі, моя мила.
Я сонце щастя в сни твої наллю.
Чекай мене, моя голубко біла.
Люблю

Ярослав Чорногуз

2025.05.12 15:28

Кохання не зів'яне

Яка б не трапилась жура --
Допоки ми живі, кохана,
Цвітіння не мине пора,
Моє кохання не зів'яне.

Нехай роки беруть своє,
В люстерко глянути так важко.
Краса душі твоєї є --
Мені ти завше мила, пташко.

Козак Дума

2025.05.12 12:35

Просто весна

Травневих пахощів розбурханий порив
лоскоче почуття мої надвечір.
Удалечінь летять весни вітри,
а прохолода – укриває плечі…

Учора шкодував би, що не ти,
але сьогодні якось попустило.
Іду поволі плаєм без мети,
уже не марю, економлю сили.

Ольга Олеандра

2025.05.12 10:33

Сьогодні

Задай мені питання. Запитай,
у що моє закохане сьогодні.
Роки спливли крижинами. Й нехай.
Ми ж бачились лише напередодні.

Спитай мене щось щире, що тобі
хотілося б дізнатися сьогодні.
Зустрічними кругами по воді
ми вийдемо з глибин на мілководдя.

Віктор Насипаний

2025.05.12 08:48

Маємо те, що маєм

В крамниці бабця говірка
Питає в жіночок:
- Чи риба є у вас така,
Щоб зовсім без кісток?

Сміється тільки продавець,
Сказавши, що нема:
- Та риби тої, хай їй грець,
І так у нас катма.

Тетяна Левицька

2025.05.12 05:57

Незламна

Змінилась, — не та, що колись —
від жінки лиш тінь залишилась.
Та спрагло бажаю у вись
злетіти на зламаних крилах.

Хребці порахую і щем
під ложечкою залоскоче.
Не ріж, доле, тіло живцем —
задушить змія в дні пророчі.

Віктор Кучерук

2025.05.12 05:53

* * *

Іноді замріяно співаю,
Часом звуків геть не видаю, –
Згадками зворушений до краю,
Мовчки думу думаю свою.
На розквітлу яблуню дивлюся
І впадаю у важку журу, –
Згадую схвильовано матусю
Та душею з нею говорю.
Невимовно болем набрякає

Артур Курдіновський

2025.05.12 04:58

Чужа весна

В повітрі - невловимі аромати,
Кущів бузку торкається душа.
До мене в серце хоче завітати
Весна духмяна та, на жаль, чужа.

Свічками посміхаються каштани -
Натхненний та барвистий карнавал!
Прикрасилися зеленню паркани,
Чекаючи на травня світлий

Іван Потьомкін

2025.05.11 22:05

ДАРУНОК З МИКОЛАЄВА

Він надійшов не з того Миколаєва, на який зазіхав кремлівський розбійник, а з невеличкого містечка на Львівщині. У відповідь на свої дві книжки («Запорожець за Йорданом» та «Заплутавшись у гомоні століть») я отримав три («Розчарована осінь», «Терен у полу

Борис Костиря

2025.05.11 22:01

Тупикова дорога

Тупикова дорога в лісі -
як тупикова дорога в житті.
Ти йдеш у темряві,
як у павутині
невиправданих надій,
як у ідеях, порослих мохом.
Колись ця дорога вела до села,
а зараз там глухий кут,
ніби життєва програма

Артур Сіренко

2025.05.11 16:19

Люди

Якось у п’ятницю я розкрив Коран і прочитав суру «Люди». Прочитав і мені написалось ось таке:

Люди – це вусики таргана Всесвіту,
Що біжить порожнечею і шукає мету
Свого буття-існування. Серед пітьми,
Серед нескінченного невідання.
Люди – це фіо

Євген Федчук

2025.05.11 15:14

Легенда про любку дволисту

Степ. Із неба сонце палить. Вітру і не чути.
Десь, мабуть в ярку сховався і устиг заснути.
Все живе також сховалось спеку переждати.
Тільки жайвір не втомився у небі співати.
Бредуть степом козаченьки, між горбів блукають.
Із невдалого походу на Січ

Віктор Кучерук

2025.05.11 12:46

* * *

Сонечко добралося зеніту
І опівдні землю обпекло, -
Почало небачено міліти
В затінку калини джерело.
В'ялим листям пахне звідусюди,
Потьмяніли кольори квіток, -
Як мені дихнуть на повні груди
Та іще зробити хоч би крок?
Відчуваю, що скипає сер

Тетяна Левицька

2025.05.11 09:20

Пливуть літа...

Пливуть літа за небокрай —
найкращі миті літа,
а ти завжди мене кохай,
мій загадковий Світе.

Зустрілися ми недарма
на ковзанці юдолі,
коли творила сніг зима
із пелюстків магнолій.

Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів