•  За межі Уробороса.

Змикає туго в коло Уробороса -
безвісний Архітектор снів і проявів -

•  Сивілла

Який в тім толк - щоб відьмі- хижаку,
товкти про різні кодекси в астралі,

•  Ліліт

я ніколи, ніколи, ніколи тобі не пробачу
те зухвале втручання в божественне сяйво моє,

•  Океан та риболовець.

Ти, отой, що все про мене знаєш,
може й знаєш, але не усе:

•  Погляд у Душу

Пливу на тебе сонного дивитись,
крізь продихи стіни - в кімнатну глиб -

•  Мудрі Ду́хи

Цілу ніч випитували Духи:
- Звідкіля втручання,

•  Каліфорнійські береги

Каліфорнійські береги
запричастились океаном.

•  Ім'я

Селям, паша. Зайди на кілька слів.
Давай разом поп'ємо нині чаю.

•  Коди

Нічого немає - усе лише функції й коди -
усе лиш тотальне обчислення сотень доріг.

•  Іншалла -

Ібрагіме, світ не справедливий -
світ не справедливий, Ібрагі...

•  Доня ( Ahothaho 35)

Ти нічим не краща і не вища
від усіх клітиночок Творця -

•  Осердя українське

Дивуюся, а може й не дивуюсь,
що є між гару бомбових жахів

•  * * *

Осердна Суть моя - не вперше в тілі -
не вдруге одягаю плоті бран.

•  * * *

я розумію: надим горя,
донебне пасмо голосінь,

•  * * *

Душа віршами з тіла проривається -
душі дарма, що тілові болить,

•  Сила ( Ahothaho - 33)

Це, донечко моя, випробування.
Це так тебе спитує світ падкий -

•  * * *

Якщо би акварелевим потьоком
зненацька розтеклася згіркла Ява:

•  Сарна

Говори до мене тонкосердно -
знаками столітньої кори,

•  За межі Уробороса

Зельними, густими коридорами -
йду без одіяння і без шалика-

•  Маонака - " Нестертими слідами"

Сутносте вітрова, дика безупряжна, вільна,
було б мені дослухатись твоїх научань:

•  Холодне сяйво - 18 аркан

А що, якщо ніщо не є правдивим -
усе лиш неоспале вібрування.

•  Справедливість - 8 аркан

Жéвріє вогник знеднілого сонця за містом -
встигну іще присмалити цигарку думок.

•  Відлюдник - 9 аркан

В позачассі згадаєш, як тиша вагітніла звуком,
як у смерку порожньому дзенькала перша зоря,

•  Ціна пробудження ( Ahothaho - 32)

Все, що дається - дається для тóнких осмислень,
для проникання в глибини незримих споруд.

•  Незвід

Не я то чую - Незвід чує мною:
крадливі кроки здовженої тіні,

•  Охололі вірші (із тв. доробку

Життя навчило преважливу річ:
спостерігати і не баляндрасити.

•  Рівновага ( Ahothaho 33)

Радій спокійно - змудрено сумуй:
плавує птах на крилах рівноваги

•  Інанна

Вона умовчує тайноти -
вино немов

•  Уява

І тільки уява є швидша за світло,
і тільки уяві підкорений простір,

•  Квантове поле

Ніхто не знає, де те чисте поле,
що там - у травах квантових, густих,

•  Нести собою людяність

Уже так є: мосяжний промінь сонця
і квітці світить, і горнилу зла,

•  Комарнянська Лунарія

Лунарія* в міжзірнім океані -
відлунює прапервісні світла

•  Себе впізнати

Сказати - не промовивши нічого,
Творити - не здіймаючи руки.

•  Гіпатія

Була спочатку думка - потім слово,
найперше - числа, а пізніше світ...

•  Значення

Вітри, мов струни, спокій розколихують,
як душу розколихує кохання,

•  Потік мінливості. ( Ahothaho - 26 )

Не хочеш впасти -
ні на що не опирайся.

•  В краплі океан. ( Ahothaho )

Усе вже написане, все вже на світі сотворене.
Немає нічого такого щоб ще не було.

•  Трепета

Цілую листя сонної трепети,
що завтра обімліє й опаде.

•  Лечу

Благословляю цей осінній шепіт,
що напливає із усіх- усюд,

•  Полювання світанку

Йду полювати світанок при соннім ставку,
місячний промінь пасеться в густім очереті.

•  Над потоком стежки ( Ahothaho)

Найстрашніша тюрма -
це не ґрати в квадратах -

•  Метамета. ( Ahothaho - 24)

Сейдення пливе у книжки -
в сторінки проминань,

•  Вісімнадцятий аркан

Чекаю ночі - ніч мене порадує
суцвіттями навислими світил

•  Я (Ahothaho 23)

Одне безбереге, бездонне, незміряне Я,
розлите у всенезліченні життя одномитьні,

•  Велебна мить

Той, з ким умовилися стрітись
багато тому ще віків,

•  Древо ( Магосвіт)

Навчи мене, моє Крислате Древо,
висотувати з прірви цятку тверді,

•  Мандрівка

Мандрівка пахне димом і золою,
рудим цілунком ватри в небозвід,

•  Уява Яви

Боги Богів...і тих Богів - Боги,
і той, хто над Богами й над собою,

•  24 лютня

Двадцять четвертого лютня -
рівно в четвертій за дня:

•  Живе

То не смоги встелились горами,
то не лава вплила у яри, -

•  Заклинання

Кажете - любити ворогів?
Що ж: тоді, ненавиджу з любов'ю

•  * * *

Не неволь себе, вранішнє сонце -
не сходи над обраненим світом,

•  Саме та

Не ота самота, що омотує в сіті мінорів,
що витомлює тяглістю часу, витрушує з сил,

•  Життя - це сон.

Це життя мені сниться, а сплю я на сьомому небі
у розгойданих кронах, що млосними пахнуть вітрами,

•  * * *

Ми всі колись зустрінемося Там -
при теплім каганці в сузір'ї Ліри,

•  Усеприсутня безприсутність ( Ahothaho)

Багато правд, а істина - одна:
усеприсутня...безприсутня, вільна -

•  Пересилимо

Пересилимо, вовче- брате,
чорні смуги, високі врата,

•  Поезія

Коли тебе торкнулася незримо
наднебна птаха - не жури її-

•  Невловиме

Ще не для всього знайдені слова,
не все звучання вкладене у ноти,

•  Зимні світла

Звучать дерева зимними світлими-
кудись, у позапростір, в понад світ -

•  Тонконамір ( заклик)

Дівчатонька- віди, замкнімо кільце золоте
довкола столітнього дуба, що вкронився в небо,

•  Будь

Будь мені за твердь прозору
в завірюсі життєвій,

•  Крізь тріщини реалій

Вона проникає крізь тріщини темних реалій -
таким нетутешнім світінням джерел золотих;

•  Вертикальні мости

На цьому пасмі, чорнім, як рілля,
між грудками одчаянь і знемоги

•  Підіймайся жити

Такі важкі перелисти світанків,
Такі - ночей тривалості - глевкі..

•  Зла доброта

Якою злою може бути доброта,
що тих і сих, і всіх, прим'явкуючи - гріє,

•  Зашепти над пораненим

Мертва водо, з чорноставу,
з джерела вода живлюща,

•  Холодне небо

Що ж це ти, небочко, що ж це ти,
глипаєш бездною чорною?

•  Мотиваційне замовляння- формулювання

Брат мені - Вогонь займистий,
а Вода - сестра.

•  Рік без тебе ( світлоспогадне Ростику)

Цей рік без тебе схлипував дощами,
під шкіру ночі повз тягучим холодом,

•  Будеш знати

Йде босорка коловратом:
просипайся, лісе - брате,

•  Приїде мама

Приїде мама - затепліє світ,
усе набуде кольору і сенсу

•  Ради ладу ( заговір на добро)

Палю свічечку недільну -
ткану променем ранковим:

•  Приціл

Війна не вміщається в рими, вірші у слова -
як біль не вміщається в набряк важкого мовчання,

•  Арей ( словоактивація енергій бога Арея)

Зірними гронами, небними дзвонами,
шумом гілок непокірних дерев,

•  Стріли гострінь ( замовляння на посил помсти)

Святенна помсто - чиста, мов кришталь,
розпруго гніву, блискавко поцільна,

•  Захиснословне ( магосвіт)

Могутністю усіх стихій
і силою вітрів нестримних,

•  Закляття ( за Маріуполь)

Бути чуду! Диву бути!
Втятись ночі- дню рости.

•  Нашепти на ворога ( магосвіт)

Лісе, торганий вітрами -
сильнодубий, чорноставий,

•  Oдне слово ( наспіви у покинуте місто)

Вже забуваю, забуваю
за заволокою дощів

•  Під знаком Плеяд

У човні по воді, по слідах - по твоїх неокреслених,
Під розгорненим небом і знаком високих Плеяд,

•  Пливи собою ( Ahothaho)

Вселенський обшир повниться життям:
цвірчить зірками, бавиться болідами,

•  Війни знамення (незвітреними слідами)

Воям шиють мокасини -
значить близиться війна.

•  Усе життя, як танець сонця. ( незвітреними слідами)

Таке святе озління влите в серце,
така стрімка уяви донебесь,

•  Видіння ( незвітреними слідами)

Шукає корінь джерела,
заскука - стрічі,

•  Навіжений кінь ( незвітреними слідами)

Ці святенні - ці Чорні Горби, наче хвилі завмерлі,
витинають гибкі силуети з глибин небосхилу,

•  Метелик в пелюстi ( незвітреними слідами)

Дай руку, хлоп"ятко, дай мамі долоньку малу,
Як ранок дає розсвітання розлогості прерій.

•  Над білополем

До першої відлиги, до скресань
громОхких рік - ще безліч миль обмерзлих.

•  Смак помсти ( із циклу "Огнедуха")

Яке солодке смакування помсти,
який гірчавий присмак опісля.

•  Відчай (із тв.доробку

Я – гирло зла? Химерниця? Я – відьма?
Пліткують люди завидющі - й добре!

•  Цей човен

Звідкіль цей човен взявся тут плисти,
собою ворушити гладь озерну

•  Осенію. ( Із циклу "Огнедуха")

Знаєш, я вже також осенію –
тоншаю до пролисків душі.

•  Гра з огнями

ЗапожарІє - бог боронь!
Ця осінь бавиться з огнями:

•  Влада над Мухіббі ( присвята Hurrem) із циклу "Огнедуха"

Любиш мене? А любиш?
Ну ж бо, скажи! Скажи!

•  Як знати...Із циклу " Огнедуха"

Немає бога, татку, ти збрехав!
Якщо ж і є, то, мабуть, кроволюбець!

•  Обіцяй

Це не осені карний огром,
не від бурі здригаються осі –

•  Заходить осінь

Заходить в небо висота,
Як слово в душу.

•  Безчас

Час не лікує – лікує безчасся,
склюнувши розсип космічний з тарелі.

•  Зажди

Зажди, зажди - оце ж надійде осінь,
Присвисне долом, вигорить в ярах.

•  Ліліт

Моя Ліліт...лелітко, злотозмійко!
Отак ідеш супроти веремій -

•  Здоровки, бандерівцю!

Здоровки, бандерівцю мій!
Розповився туман,

•  То нехай не буде

Сич на чорнім дубі
зиркає в потойсвіт.

•  * * *

Розвольний серпню, я перед тобою,
Мов голка гола, чиста, як сльоза.

•  Дозволь ( Ahothaho 19)

Дозволь усьому відбуватися:
дзуміти бджілці, йти дощу.

•  Світлоспогадне

Заземлитися, притулитися,
прилюбитися до трави.

•  Розумна безконечносте.

Розумна Безконечносте, кладусь
на твою хвилю, виплилу з нізвідки.

•  Відпускаю (Ростику)

Залишаю Нью-Йорк, ярим сонцем розпечений. Ми...
я на південь – в дорогу, а ти – вертикаллю – до неба.

•  Напутнє (Ahothaho 18)

Усьому, що побачиш, не повір,
і не повір нічому, що почуєш.

•  Видовище ( Ahothaho 17)

Гучні слова колись вернуться в тишу,
значимості розтануть в небутті,

•  Русалка

Перегойдую твою лодію
у свічаді води премудрої –

•  А раптом...(Вдова)

Тягнули з неба ятір сто вітрів:
у землю впершись, витягали ятір-

•  Розбуджені Духи ( Ahothaho 14)

Та чого ж ти мене зазиваєш у пору приранню,
у спросонну іще серцевину розкотистих прерій,

•  Молоді Боги

Лункава зірка в обрії згаса,
з колосся здійнялася пташа зграя.

•  Провідчуте

Так мило озивається волошка
На легкий дмух розвесненого дня.

•  Гадання

Неодмінно усе розхмариться:
звиють війни, війнуть – і вйо!

•  Замовляння на зцілення ( Ahothaho 13)

Небо на тебе дихає
бездною необнятою,

•  Спокій луни

Попросити б у себе пробачення
за душевні незбуті побачення,

•  Прийди тримати за долоню

Як сніг перелоскоче сивий простір,
граки прострочать білизну слідами,

•  Висока ватра

І як оті сади шуміли,
І як оті шуми текли,

•  Опташена душа

Заблукла птаха на зимівлю проситься-
Бодай до призьби, до піддашшя-хай би-

•  Орлині гнізда

І вже... і вже... і вже не має значення,
куди летять осінні стежі страчені,

•  Зіниця нашорошена

Не те щоб ніч, а радше, чорний злак...
Не те щоб злак, а зірна зав'язь думки,

•  Вона (Магосвіт)

Піде топити в бурних ручаях
останні грона смуту золотого,

•  Хвіст по осені

І Чур, і Пек, і хвіст по осені,
І триста коней навісних -

•  Не така

Чого іще ти вештаєшся в небі,
Лиловий зойку - просвіте добра?

•  Призимовий дух

Не зійшлися зорі в небі тому,
Вітер хмари вергнув набакир.

•  Вільна

Небо пролітнене сиззю скипіло,
Вишерхло листя під утлим світінням...

•  Народжується море ( Ahothaho - 11)

З долонь твоїх народжується море:
небесне дно, форелі золоті,

•  Мелодія нічия

Бачиться мені: посоловіє
Літова зіниця - запливе

•  Древні Дракони

Вчиняйтеся, осердя крутоскельні,
сочіться, трави, молочайним сном.

•  Відьомським човном ( Магосвіт)

Розквітли світляки у чорних вербах,
яри втопили ночі кольори...

•  Шлях до себе

А при дорозі розмарин.
На денці неба - зірна гуща

•  Літо моє

Літо моє, ой літо,
Вишнями в небо влите.

•  Завжди мрій

Зазорена у цю ріку,
Струмій на хвилі неподатливій.

•  Здавалося б...

Здавалося б усе вже перебуло,
Прочулося усе на цих стежках,

•  Світи течуть

Нічого не трапляється даремно:
Світи течуть навсіч антисвітам

•  Словами золотими

Помовчимо з каміннями оцими,
При шепоті кульбабового моря...

•  Лети до мене ( незвітреними слідами)

Лети до мене снитися мені,
Совина душе - тайносте шаманна,

•  Веснокровне перевтілення

Розбуди мене теплими лисками
По чолі, по щоці та по рученці,

•  Коли...( Магосвіт)

Коли спадають у нічні полотна
Пелюстя зір, обтрушених зі снив

•  Квантова осінь ( Магосвіт)

Дивом собі дивуюся
З того добірного розсипу,

•  Мовою душі

Вона піде...вона завжди іде...
Вона не обертається ніколи

•  Родом із ранньої зірки

Жити - смалити будні...
Висмалити до останку

•  Якби ти запитався (Магосвіт)

Якби ти запитався мене - я б тобі оповіла,
Як за надвигом осені - коні тупочуть руді,

•  Косачка (Магосвіт)

Пропадати тому хлопцю...пропада...
Що ходив під мою яблуню рахманну,

•  Ahothaho - 8 (лилові світанки)

Проведи мене через долину полинну, шамане,
Монолітове сіре будення і зав'язь віків,

•  Мій човен

Мій човен пише ймення на ріці,-
Глибоке ймення вогняного Духу.

•  Дар для Сонця (Магосвіт)

Чорні очі - пекучі вишні -
Вищі туги і тяжчі хмар...

•  Жоржинна ярість

Як пахло небо висотою
І демонилися вітри.

•  Зірні вовчиці ( Магосвіт)

Посестро- Відо, вільшанкам і сойкам не спиться.
Крильми тріпочуть у ночі тугий тулумбас.

•  Варю нектари або Te amo

Чотири вічності і місяць
Варю нектари трав'яні -

•  Ahothaho -7 (танець над осінню

А давай цілу ніч танцювати над пасмами осені,
Легковажити, важити легко над вигином леготу.

•  Тонке нашестя

Високий сум — красива глибина,
Тонке нашестя золотих енергій.

•  Не вір мені ( Магосвіт)

А до завтра тебе вже забуду,
Моє літечко — тля голуба,

•  Люби мене

Люби мене — як уперше.
Люби мене — як ув останнє,

•  Що я шукаю?

Дзенькнула повня гуцульським дукатом,
Срібно ковзнула свічадом озер.

•  У толтетському лісі. ( Ahothaho)

А ми ловили теплі згустки світла,
Іздмухували пил зірковий з листя

•  Магиня (Магосвіт)

Гляди, як вона розворушує стерплі хребти -
мов сотні драконів розвитих із льоль тонкосніжних.

•  Сварожа Ніч ( в орбітах честі)

Сварожа Ніч - осмолена і тягла -
така воронопера Ніч Сварожа:

•  Під п'ятим сонцем ( в орбітах честі)

Під п"ятим сонцем вигорають землі,
вугліє злото ветхих аннунаків.

•  Груша на околиці

Не йди до неї, доню, - не ходи -
до висохлої груші на околиці,

•  Липа

І най би ще стояла приосінена
до хати вересневої, до комину,

•  Тому й жива

Ця осінь - зійшла тінь конкістадора:
надсадно напливає - тягло сунеться,

•  Стебелина

Падуть дощі - дощі падуть невпинні,
мов заполоч розмотана й тужна -

•  Зi серпнем

Такої ще не бачила ізроду,
як ніч ота, що зорями цвіла -

•  Літо це намарилось ( в орбітах честі)

і літо це намарилось тобі,
і вчулися замальвлені округи...

•  не Осінь ( Магосвіт)

Яка ж терпка, яка химерна -
як цівка світла в плазмі ночі;

•  Воно того варте ( в орбітах честі)

Давай-но видужуй, викронюйся в небну бурлінь,
обламане гілля напругою тиші дозвучуй,

•  ЯВА ( незвітреними слідами )

Задиркувате місто хлюпає неонами,
реве висотками - каліче плівку неба,

•  Завтра запізно. ( в орбітах честі)

Смерки які - ой, недобрі.
Сонце яке - спадне.

•  Земські гриви (Магосвіт)

Зела мої, зела гожі -
гриви поземського духу,

•  Зелене ( Магосвіт)

Зелене ворожіння - ой, зелене.
Хупаве вигортання першородива.

•  Дівчина на небному коні ( в орбітах честі)

Покажи мені свою долоню,
дівчино, на ярім румаку.

•  Гоятлай (незвітреними слідами)

Це тане час у клекоті смоли,
рубає тіні лезо гостромісячне.

•  не хникчи мені на плечі ( в орбітах честі)

Зимонько-дівко, не хнич мені, тОнкі жалі
не заводи, не занензуй сльотою з розпуки!

•  З вікна золотого (Огнедуха - 12)

Так ладно мені у твоїх оксамитових водах
Так тепло вливатись у сни волошкові твої,

•  Донома (незвітреними слідами)

Летіли пера золоті - червоно танули.
Розбитий обрій огнедухо розпачав.

•  Лавиносердя ( незвітреними слідами)

Наростає з потОйсвіту, міста напругу ятрить
голосіння невмовчане. Видивом ночі закрапало.

•  Лети додому ( в орбітах честі)

Із неба роздолоненого диво -
сяйвинко, з-поміж диму, зла, сльоти:

•  Кленове заклинання ( Магосвіт)

Дай мені одсумувати - не рушай мій сум,
зойку високого у заклинанні кленовім.

•  Люблю без кінця - ( синові - АрТурові)

Привіт, мале, по збіганому дню-
так файно впасти у твої обійми.

•  Моя кохана ( в орбітах честі)

Моя кохана, де твої мечі?
У землю вгнані аж по рукояті?

•  І як Ти в цьому виграєш бою? ( в орбітах честі)

Ночеголосся. Вкоськаних отар-
вузли мовчання. Витерплого люду-

•  Калина

Заюшилась осіння матерія -
потекла по загаслому гориві,

•  Осінні кошики ( Мовою душі)

Назбирала кислиці у кошики.
Йшла пасльоном...ти - вересу кИлимом.

•  Борись ( в орбітах честі)

Дивися, приніч закипає
на віях обріїв соснових,

•  Літо вийде з берегів

Вже завтра літо вийде з берегів,
роззелено уплине в теплий окіл,

•  Ротація ( в орбітах честі)

Стою у травні по коліна!
Пливу по вінця у весні,

•  Це ж весна

Небонько, це весна!
Людоньки, - це ж уже!..

•  Не здатися живим (в орбітах честі)

Ці журно-білі накипи зими
на чорній рурі танку і на гіллі.

•  Галактичні рушники ( в орбітах честі )

Земля забандажована снігами.
Плюється арта дробом канонад.

•  Покликаний

Ламаючи замки нічної скрині,
Ти кречетом упився волі гострої.

•  Викровлюється воля ( в орбітах честі)

Нерозщебетані світанки
більмом осклілим в оці неба.

•  Ядуча мова окупанта ( в орбітах честі)

Цвіте війна у горя на стеблі-
цвіте крізь осінь і у зиму пнеться

•  Омана здовженої тіні (замальовка)

Косого променю забава
в часі призахідної миті -

•  Чорна сова ( магосвіт)

Золото це - зурочене.
Золоту цьому не вір -

•  Вдихнути серцем Україну

О, сонця вихлюп - рідне босеня!
Магнітна буре, циганча біленьке,

•  Характерник ( магосвіт)

І чаїною мовою моря, і кострища знаком-
з білокостя виспівуйся, з крови скипай! Виходи!

•  За честь - ( в орбітах честі))

Сліди червонокрокі
углибли в землю тісно...

•  Унеблений у серце молодим ( в орбітах честі)

Підземні води кров"ю підійшли,
яко під горло задубілий ком.

•  Не торкайтеся - ( танок Есмеральди)

Не торкайтеся танцю вустами, руками, очима!
Не сполохайте руху легкого вогненних вітрил.

•  Заклекотала чорна ворожба ( в орбітах честі)

Заклекотала чорна ворожба
в гортані літа. Чернями війнуло.

•  Думки ізвідтам ( в орбітах честі)

Кимарить око тиші. В"ється нерв
супроти ста армад осатанілих.

•  Чи ж я не зашептала кулі? -( в орбітах честі)

Чи оберіг тобі не намолила?
Чи вишиванку не зацілувала,

•  Шукаєш оком опертя ( в орбітах честі)

Ще буде час на вечори рахманні,
ще заіскряться з віч каринки зваб

•  Під оболоком вигірклого літа (в орбітах честі)

Скажи, що рветься звомплена стpуна –
од пісні навіженої, не з горя.

•  Хлопці, не смійте вмирати (в орбітах честі)

Хлопці, не смійте вмирати..!
ой полягло вже сміливців.

•  Тіні Мокселі - спадуть (в орбітах честі)

Гибіли тури твої, на три поля волаючи,
капища вснули, прокільчився чортополох.

•  Веснівна

На себе заглядається Веснівна
у дзеркало ковбані дощової:

•  Сотник ( в орбітах честі)

Сотнику мій, чи гадали учора ми, що
нас доторкнеться війна незбагненно - реальна.

•  Гніздо Незборимих ( в орбітах честі)

Ти сьогодні десь там - у вогні недитячого бою,
Я на іншому боці планети вигострюю стріли.

•  Кровоперий Ангел (в орбітах честі)

О, калиновий Ангеле,
да й кармінне крило,

•  Повcтанцям - Полеглим на Грушевського

Вою, куди ж ти в заобрій?! - зарано ще! Весни
придихом сонць не зігріли осклілу ріку.

•  Kоли гасне нації імунітет***

Kоли гасне нації імунітет,
на милицях кульгає думка,-

•  Ізкотилась перлина

Розчахнулася обрію мушля,
ізкотилась перлина Різдвяна:

•  Tворимо історію ***

Ми застаєм уривками історію
і творимо самі її фрагменти,

•  ВИТОЧУЙ РАЙ ***

Допоки ми всі під сітківкoю Божого Ока
і з нами Ярило сплахує ув унісон -

•  Іронії вигин

Хупава періодика дощів,
одвільжено-осіння палітурка.

•  Предків голос

А сьогодні не просто запрошено нас -
із небес ревом урвано в лет!

•  Огнедуха - 11 ( Зболене)

Співаю зрідка - вже мовчу частіше.
Протяла тишу гілка кипарису.

•  Oдходить красиво

Напінена вохра летить листяними газелями,
провіює сиву мережку тремких пaвутинь,

•  Лише трохи усмішки

Чорні янголи в крапочку білу- розчахнуті ночі,
крукопері недосни пригрілися на підвіконні

•  Повірити у себе

Ти сю лодію виспівав нотами тужного моря
і безвеслу її відпустив , наче в безвідь маяк.

•  Небо одсонціло

У наві неба - одсонціло - он же-
осоння в галактичнім каганці

•  Характерниця (Магосвіт)

Отави полеглі - знеможене плем"я.
Гуде бугили тонкосоло -напастя!

•  ДракOсінь

Розкайданені далі... Часовости мудра брова
засуворіла гостро над Овида оком - досада.

•  Телепортація ( наспіви у покинуте місто)

Жовтолапого Сфінкса таємні сліди на Бродвеї,
позіхають утомлені артгалереї дверима,

•  Всесвіту пил

Зеленню простір сит-
сOками перемок.

•  Надкупольні злети

а за сплавами золота - гони...яка пектораль
на біленькій - на шиї берези! -о царствена скитко,-

•  Сім семипрядь для ПМівців ***

Зачохлені душі та вікна забиті
під силу лише одімкнути Поетам,-

•  Літа серединка золота

Літа серединка золота
в чашах невибагливих камелій...

•  Поциганчена огнями

а котка дорога снить колесами-
всіяна роменами, даліється.

•  Ти в менe вір

Ти часто мене називаєш у помислах янголом,
а знаєш, насправді я грішна і зовсім земна -

•  Липня Дух нектариться

Нічні тумани, як молока емішів,
луни півбринза впала з неба лавиці.

•  Залюблені в життя - 6 аркан

Вчинив мене янголом, Творче, порадь:
Ти ж серце дав людське, а серце - калать...

•  Чорні черешні - літа зіниці

Червня черешні
чорно-смолисті -

•  Насердні фрески

Хлюпочуться лилики в ночі чорнилі,
гойдається бЕзсну судомисте гілля.

•  життя - " зошит у клітинку"

Утяти логіки надумане кільце...
Не розуміти - відчувати і уміти

•  Волосся і характер - непокладисті

Рукоплавно пірнула, неначе у трави густі -
в тугостеблі, що вперто й натужно пручаються вітру, -

•  Розпелюсткована до серця

Птахою безирійно змерзаю...
у долоні падаю Твої...

•  Кагорове розвення

На кагоровім обрії нота Ярила чудна -
ля мінорами ниє, легатами топиться, гинучи.

•  Сила світанку

Тобою орошений світ ожива й золотіє,
тобою звучить розщебетана з дріму блакить

•  Ще одне полотнище (з ранньої творчості)

Гойдалися модрин розлітні гами,
вишпилювався скелі гострий стан.

•  Молочно-сонячний вітрун

Протестувальнику малий,
вереденятко карооке.

•  Долевійні вітри

Випасала вітри
у лазурі посонного неба,

•  Сонцепомазання

Хвилюють обрій згиби гір.
Ліси онімблені у весни.

•  Любовна мадера (наспіви у покинуте місто)

Серцями пташиними небо нaповнене грає,
крильми перебовтана гусне висока блакить.

•  Гострила серцервійного ножа...(Огнедуха - 10)

Гострила злоболезого ножа-
aспідa ікло гостроятаганне.

•  Сад - яблукодатель ( Огнедуха - 9)

Сни мої тобою нашорошені,
тужавіє серця оболок.

•  Без мене - із циклу " Огнедуха"

Ярі ночі - шарі дні,
чужини ненатле ложе.

•  Розкристалена сутінь

Не забувайте крапку ставити над "і",
коли навіялися брехні з гирла ночі,

•  Душеперегук

Багато з ким пірнати можна в ночі,
у перелюбній лодії плисти,

•  Роду мед

Пахне сонцем і любов"ю...
Квітовид югнув до гір.

•  Накликана гаївками

ВиходИла з молочної купелі - глею туману
і заносила руки голюнькі угору...плила,

•  Пелазги- перелітники

У ночі гаварецьке чорножбання
вельможно запливали перелітники-

•  Зими напівпритомна воркота

Мороз - на цвіт, сніги- на крила тОнкі -
іронії шторми - природи жарт.

•  Розбалансована весною

Ледь розгорнулось язичками листя,
а вже плітки зелені розвело.

•  У цій порі

Гутного сонця лункаве вібрато,
німбу мосяжного - тепле кільце.

•  На гранітах міст ( студенство 90-их)

Ми кров"ю підіймались y стеблі
земного віку, в пуп"янь підпливали,

•  Чатую сон твій

Оце, коли дитя зачула в лоні я-
одразу знала: Син! Вояка! Вогнище!

•  Hайнебніше з див (Наспіви у покинуте місто)

Павучки- альбіноси мережили простір часовости,
ошелешено, - білі Аркани зими,- круговертили.

•  Безсоння (Наспіви у покинуте місто)

Чи птаха- Білодайна пролітала
і вигубила пера легкопухі ?-

•  Цятка сонця

Із льоду брил укладені мости
не дочекають ейфорії весен,

•  Зимові перегуки ( наспіви у покинуте місто)

Піднебесної пластики хмар - неземна теракота,
тонкопальцями з неї чаклує Завія дива.

•  Небесна кутя

Відун шукає зорі на кутю -
зернята маку в небі дріботіють.

•  Змовчане завіконня

Вила вовчицею дико-пребілою,
аж ізкипали сніги схарапуджені...

•  Як дивно одягтися в серце

Сакральна ніч, Земля у синім німбі,
Хвостом хлюпоче риби ера...Диво!

•  Згадколовля

Хитрує рудо-вогняна лисиця,
в осклілім небі гостро мружить око.

•  Забута подруга

Вечірник - зорелапий Скарабей,
заволочив сонливе Сонце в невідь...

•  Прощай

Анумо вже "присядем на доріжку",
коня покине загнаного Час-

•  Стугонять розпанахані гени

Чорний досвіде, дай нам отями
окропи огнезірно з Небес! -

•  Тональності мідного шалу

Пересипане звуками листя скипа норовисто-
диригує сьогодні не будь-хто, - а сам вітровій.

•  Світлоспогадне

Висока тиша...небоповінь вечорова...
Люнарний янгол оперезаний сузір"ями.

•  Це важливо

О мудросте, дай вміння обгорнути
Життя хвилини в пелюстки любові,

•  Повстанська любов (в орбітах честі )

А у мене був ти - був у буднях, омитих огнями.
Небо рвалось од куль, але чудo, що в мене був ти!

•  Знебопроба

Най урветься терпцю перевузлена нитка
на кужельце знедолі намотана. Склоки

•  Мрійте

Люди, мрійте чисто і джерельно!-
запилкуйте слово у зеніти.

•  ніякої осені - просто декори життя

Світанок одзьобав останню зорю- ночевицю,
зазернену небо-тарелю світла залили.

•  Вишнеоке безсонько ( Огнедуха- 8)

Моє мале - безсонько вишнеоке,
чого не спиш у пOру безлелеку?

•  Осені дух

Просічена летом лелеки - шаркою стрілою,
крила тугоперого лезом утята, кровиш

•  ЛЮБОВ У ВСІ ЧАСИ ІІІ

Зeмля чаділа - запахи війни...
A небо голосило зосеніло.

•  ПОЛЮБИЛА ( Огнедуха 7 )

Розпеленана з пуп"янку - з дива дитинного...Кинута
на шрамовану стьожку дороги- лишається йти.

•  Сонце одзвучало

Яка досада!- сонце одзвучало-
перелило сусалі дo листви.

•  Крила

Що мені є з тими крилами?-
Творче мій, роздивись!

•  Танець ( Огнедуха - 6 )

Стамбульське небо колeться зірками
і місяць яничарить сни зомлілі.

•  Продаж на Безeстині ( Огнедуха 5 )

Це істина: у світі все мінливе-
от був сей день і вже його нема.

•  Причал печалі

Причал печалі...зОлота зотлінь...
оковдрилась у притінь товщилезну

•  На кадризі ( Огнедуха 4 )

Сей день уже розплавлено-кервавий
розлився із-під місячного леза

•  Осені прелюди (замальовочка)

Сонце охолоджене-
зерня безпритуле -

•  СОН ( Огнедуха 3 )

•  ЮНь ( Огнедуха 2 )

На зблиску леза літа і серпа,
звойоване на смерть од косовиці,

•  Дитинство ( Огнедуха - 1 )

У перламутpi неба куполи
плили зазолотіло проти вітру,

•  * * *

Гофровані спекою дні погасаючи, тліють.
3аспрагла вільготного подиху ветха земля,

•  ДУШЕ, ЛЮБИ!

Душе, прозорій і не ймись лихим-
бо це тобі до вроди не пристало,

•  Я повертаюся

Злoтокоса моя, бурштинова,
Україно! В осінню пору

•  Залишений ( наспіви у покинуте місто)

Невзятий мною в туголикі будності-
лишайся святом в епіцентрі спогаду.

•  ГНІВ ( Ahothaho 1)

Коли твій гнів сягає величин-
пекельної, тяжкої амплітуди -

•  КОМАРНЯНСьКЕ ЛІТО (спогадне)

Ряхтить легенька паволока літа,
Гілки зважнілі тулить до землі.

•  МАМУСЯ_ - їЖАЧОК ( простобуденне)

Сьогодні я мамуся - їжачок...
на голці кожній сотня думочОк.

•  ПОРАНЕНО ВЕЧІР

Поранено вечір! Підмогу негайно!
Пронизано груди! - ридають глибини.

•  Розпусниця

Розпусниця яка..! - довкіл розпуста
з її торкань до пуп"янків тугих,

•  * * *

В інтернетний простір
потопаю

•  НАСТРОЄВЕ

Живу під забороною писати-
в мені поет не гасне попри все.

•  Мій звукосвіт!

Мій звукосвіте! Ще при теплім лоні
Моєї нені й купелі тридзвонній*

•  ДРУГ

Друзів на світі так мало-
так мало друзів.

•  Позич струну...

Гітаронько, позич мені струну
під Ля мінор сердечного настрою.

•  КОЗАЦьКА ЛОЖКА

На пEчі борщик смачно закипає,
Є теплий хліб і буде діткам сить.

•  Доторкнися

Доторкнися до мене любов"ю -
ти відчуєш яка я безмежна:

•  Наснись мені -

Наснись мені..! прийди нечутно в гості!
Дверей тягар тихенько відчини.

•  * * *

Подай мені, Боже, сім крилець
і сім непоборних щитів!