•  Кольт. За А.Курдіновським «Ці вечори»

Кінець! Я все колишнє перезрів.
Кольт у руці не виправить мій нрав,

•  Посткавафісне. Бібліотекар

Щоденність – тиха, непримітно-звична плином.
Але у ній, немов у сутінній кімнаті,

•  Посткавафісне. Останній із богів Гьобеклі-Тепе

То мир і справді є театром? Як не глянеш -
кругом актори, режисери, глядачі.

•  Посткавафісне. Перехрестя

Ти говориш: тепер інше місто поглине твій розпач,
і що вулиці інші дарують впокій-забуття,

•  Вірш

Коли Усесвіт мовкне у тривозі,
і тінь лягає на розпутті доль,

•  Ця мить

Тремкі сніжинки, радощі зими,
старого і нового пеленання,

•  * * *

У сутінках я майбуття помітив.
Воно нічим не втішило мене.

•  Із 70-тих

З волоссям довшим модних галстуків - були ми
незмінним колоритом дискотек,

•  * * *

Я хованка, донечка домового,
уся золотиста, і трохи рудого.

•  Симфонія природи

І на останок зникнуть обрії і далі,
і твердю висушеному єству, в запалі

•  Заводься!

Гей, там, в тилу,
в квартирі, чи в своєму домі,

•  Ця ніч - зла ніч. В рок виконанні

Ця ніч,
зла ніч -

•  Виживеш ти!

Друже і брате,
тут все, як завжди -

•  Пташка. Ведична містерія

- Ніжна пташко, як же
осяйні пісні твої!

•  Прадавня казка

Мої левади соковиті,
покої тихі і убрані,

•  «Марш переможців», військовий марш

Встали ми до сонця
у вогні навали -

•  Омріяні обрії

На околиці лісу він виклав омріяний дім.
А за вікнами сад, а за садом виднілося море,

•  Перша ведична симфонія «Заборонена симфонія»

Симфонія складається з 4 частин, поєднаних в одному відео. Лібрето в субтитрах - українською і англійською мовами.
В поясненнях під відео - повна структура симфонії.

•  «Панна з Середмістя / Очі чорні» Лицарська сага. Вступна частина

Чорні ворони! Чари зронені,
на біду мені уготовані.

•  Пісня «Звірі», Лицарська Сага, частина ІІ

Що не так? Чи сюди не звертають з доріг?
На вустах вороння і зневажливий сміх.

•  «Подорожня». Лицарська сага. Частина І

Сам на сам з недолі недожатим лихом
зимньою порою я додому їхав.

•  Різдвяна пісня

Плин мирри у сни диво-теплої ночі.
І покій мирської, принишклої хвилі.

•  Українські ведичні містерії з нагоди ведичного свята Івана Купала

* * * (Гімни)
"Слався Джива,

•  Ти не один. Ти не одна

Тебе накриє у найважчу мить
тієї пісні давньої торкання,

•  Пісня про щастя

(Патетично - чоловічий голос)
Досить, кохана, буденності віхоли,

•  Вероніка. Пісня

Обійми мене, будь-ласка.
Нічка темна,

•  Зоряні Вартові. Українська балада

Не до покою - а в грудях тишина -
збіглися війна і жовтень лицями,

•  Соната

    Та просто жив - і Місяць ворожив,
    І Сонце зріло, і Земля рясніла -

•  Дерева

В деревах - душі жителів земних,
залишених, зупинених на злеті.

•  За Рабіндранатом Тагором (1861-1941), «На березі моря»

На узбережжі світів
зустрічаються діти.

•  Вітчизні. Блюз

Не прожити інакше весняну цю рань.
Не зректися своїх почуттів і бажань.

•  В добровольця Миколая... Билина

В добровольця Миколая
в серці те, що не вмирає,

•  В добровольця Миколая... Билина

- «По руках! Якщо зумієш
взріти, може і прозрієш:

•  За Рабіндранатом Тагором (1861-1941),

Що, скажи, це за край?..

•  За Рабіндранатом Тагором (1861-1941),

Світиться зоряно море Амріти.
в Любості - суджена й суджений поруч,

•  За Рабіндранатом Тагором (1861-1941),

Виспівує Світ, увінчавши свої торжества -
у спільному Співі усі поєднались єства,

•  Там, де ховаються далі

Видихів наших атоми, наче птахи в повітрі.
і перед ними далечі - вільні, пастельні, світлі.

•  З О. Мандельштама. «Живемо, наче ми... »

Живемо, наче ми не на власній землі,
Нас і поруч не чути. А так, взагалі,

•  Забута казка

Послухай, як в серці щемить гойдалка яблунева.
тіниста рука виколисує злети малечі,

•  Із Бродського. Спроба увиразнення

Я обійняв ці плечі й зазирнув
за спину до знайомого покою:

•  Денники (3) Повернення

А потяги летять у невідомість
до різних станцій круговерті долі

•  To be, or not to be

Навесні Провидіння розтопить крижини-жалі
і забуті бажання полинуть у синьому небі

•  Денники (2) Танок

Наче малює, танцює на кухні, сама,
обмаль одежі, розкуті рухи, щось підгорає -

•  Надосіннє

І впору дихати неначе пити -
тремкої осені бродильна мла.

•  Аргентинське танго

Пливе в карміні сонячних сходин
по бруку Львова аргентинський вечір -

•  Ні, не згадав

Довершена - над вирами подій
і в’яззю музики, понад словами,

•  Реґґі

Світ веселковий реґґі,
дні не такі й далекі,

•  Денники (І) Неповторність

Предиво самоти. Усі у світі,
малі й великі, цілісно cповиті,

•  Досвітній блюз

Я тобою звучатиму в коловороті безчасся,
і між нами ні одягу, ні порахунків, ні планів,

•  Станси

Сріблясте маєво місцевої зими,
завислі подихи, морозу правило,

•  Любов безмежна

Цей вигин рук і пружні лози стану,
очей два неба, і кармінові уста, -

•  Чоловіче

Пиши лише рядки магічних слів,
аж доки не потане туга днів -

•  Одіссей. Продовження

Все глибші, тонші проминулого сліди,
на упокореній сітківці бруку тільки

•  Іншій Пенелопі

Життя раптово іншим вийде, ніж дається.

•  Медитації

Кожному личить свято! Ніби не забагато
сяйва бува і хмелю, гойдалки з каруселлю,

•  Львівська Samba

Музики вільні коди,
кутики гострі брів.

•  Серед світів. За Інокентієм Аненським

Серед світів, у мерехті світил
Ім’я Зорі Одної промовляю:

•  Білина

Лампади сяйво в просвіті вікна,
і на лиці Марії світла втома,

•  * * *  

Де зігріта Зорею зима,
В середині мирської пустелі,

•  VІ. Кольорові кульки

Вони лиш вітряні барвисті кульки -
зігріті спраглим чоловічим сонцем,

•  Етюд

Із «ми» вертаючи у «я»,
на розі сновидінь і ранку,

•  * * *

З вогню у просинь лине журавлиний ключ,
махнути слі́дом би на днів осінніх путч,

•  * * *

Слова нехитрої колядки
і блиски свічки у вікні

•  ПМ - Bohemian Rhapsody [Chill Out Tribute to Queen]

«Пе-еМ» горить,
о котри́й вже день горить,

•  Подих причуди

На павутинку піймавши розкуту,
я тебе вигадав і не забуду.

•  Услід

За тобою підніметься
до вокзальних воріт

•  Тая дівчинонька... (ІІ ч.)

Відверті жабині глуми,
плакучі торкання верб,

•  Панночка і кішка (І ч)

Панночка і кішка, і розкрита книжка.
У кімнатнім горлі тиші перехлин.

•  Дамська опінія

Що чоловіче вам, зрештою, речення -
раціо досвіду, зважене судження,

•  Даймонське. ( За мотивами «Разочаровательное» О.Бражник)

І в заду́мі, що в ній мене вабити мало б далі,
ясно так промайне: торкався і всюди колеться,

•  Галицькі штучки

Де красномовні зори ще не гріх,
а лови - перемовини стосунків,

•  Весняний ноктюрн

Палає замок льодяний, сльозяться грані,
о дні безрадісні, о зорі невблаганні

•  Про всяк випадок ...

Жінка - хоча і вінець безпорадності
(зветься жіночою це таємницею) -

•  Її фламенко

«Іди! І змий із серця наші руни!..»
І аж у горлі хрипко рвуться струни.

•  Краса його сивин

Його веде змагання із богами,
Її - бажання упокорити його,

•  Її портрет у рамі золотій

Кожна із Них – це вершина приємності,
Інше усе - чоловічі скаредності.

•  Вища Помічниця? Якби ж...

В найважливі́шому ми не справлялися?
Але нівроку жилося - до шлюбощів,

•  Не свята...

А як у спогади нарине самота,
не мчи до дзеркала - чи ти і нині та,

•  Листи римському другу. Й.Бродський

Нині вітряно і хвилі перехлином.
Скоро осінь – лине в кольори місцина.

•  Не голосніше за мить. Дон Ж VІІІ

Не тонше за подумки, і не вірніше за мить,
розчахнуту погляду вени тремкої тропу

•  Розминулися... Дон Ж VІІ

Одне лише тіло - уста шепотіли твої, -
Вигадливе тіло, до слів не складніших за стогін,

•  La Fleur Blanche. Дон Ж VІ

О принеси спокутний на очах неспокій,
Не просто білі чари тіла, а себе -

•  До Неї... Дон Ж V

Єдиний злочин - у смаку вина
у змові з падолистами одежі...

•  Тінь пародиста (До його вдаваної смерті )

В старі часи, коли безчестя уникали,
і розросталися чутки в лихі скандали,

•  Сум за його порою... Дон_Ж ІV

І подих осені останнім жаром -
всього того: з Далі і Ренуаром -

•  В унісон. Дон_Ж ІІІ

До жінки в листопадовій печалі
додати трохи коньяку, і сталі

•  Опій. Дон_Ж ІІ

І море сумоти за недожитим -
де ти, золотоока, й літа обрій!

•  Жага його покрою. Дон_Ж І

О скільки їх відкрито вже снагою
цвітінню пристрасному! - і такою

•  «Стара» любов

Не подівалася моя любов нікуди,
не обернулися літа у тло полуди.

•  Ти... ІІ-V

Початки!
Красиві і ждані,

•  Антипародія

Пародисту би дядька - в Канаді,і розсуду криза зника!
Пародисту би мешти - хороші, плював би тоді звисока!

•  Ти... І

Закохатися? Нині? У гли́боко кризовий час...
А чому би і ні. Та гадаючи тільки про вас.

•  * * *

Це подих останній… І ангелів крила несуть
у небі містечка твого тепле літа зітхання, -

•  * * *

Моє дитинство загубилось у нарузі
отої злої - до нестямності - війни,

•  До пісні «Джерело» Б.Стельмах - І.Білозір

"  Вечірній птах здійметься на крило,
густий туман впаде на дно долини...

•  Очі чорні. Євген Гребінка

Очі чорні! Не *
Потамовані!

•  Його повернення

• • • •
І як вітрило уві сні майне

•  Чари

- Юні заводі блакиті, янголів осанні співи,
Золотаво-сонні миті, ночі в любості волозі,

•  Чоловіки

О, від народження звані синами -
Бути ви я́влені богатирями!

•  Із Марини Цвєтаєвої,

Як добре, що вам болістю не я,
Як добре, що недужаю не вами,

•  * * * До Р.Х.

"Іди..." І, глянувши назирці мить потому
у зосенілі барви сущого, до споду,

•  Осіннє

Замовкає птаха і минає літо,
і вбирає осінь розпашілі сни.

•  Останнє мито

Не тратячи сльози, приймаю майбуття,
відбитку не знайти колишнього прибою.

•  Її осінь

Вдягнувши пояс вірності на очі,
ви не забули про п’яту - пекучі

•  Старе фото. Із вдячністю М.П.

Я пригадав оці розчулені уста -
ціною в злитках, починаючи зі ста, -

•  Його прощання

• •
І сонцем тане у багряній піні

•  Після соціалізму

Сягнула спека сорока - яке кохання?!
Якби у тебе я ввійшов - була б остання!

•  Із Ігоря Воронцова. Г.Г.Нейгаузу

Шукав я пульс, тим починалось
І лікування - ритуал.

•  Flamenco

Бій кастаньєт і подихи гітар,
і та, чий осуд кидає у жар,

•  Забуті на Землі

По віконному склі струменіють жалі.
Ми не відали лиха, літами малі, -

•  Самота

Лиш на обрії ложа сердечні бої солодкі,
сяйно-радужні віхи - на втіхи проникнення час,

•  Прийдешні барви

Таке вже серцебиття кохання,
на дотик – ніжно-довічне тло

•  Сага пристрасті

Де багряну журу пеленають кошлаті сніжинки,
де зіницями предків обличчя пече вітерець,

•  Сергій Єсенін. Не жалію...

Не жалію, не зову, не плачу,
Все мине, як з яблунь білий дим.

•  Мій Друг, Художник і Поет... За К. Нікольским

Мій Друг, Художник і Поет, сирого вечора на склі
Мою любов намалював найпершим дивом на землі.

•  Калина (Наслідування минульщини)

Де вороння і погари лихі,
Зросла калина юна при дорозі.

•  З приводу відходу ВАЮ

Злющі небіжчику кидали: - "Ющ end К°"!
Жалісні: - Віктор Андрійович, Ющенко!

•  Вічноживі

Звитяги сонму душ
полум'яніють досі -

•  Боже, благослови

Дійде від німоти, від юдолі, коли
яничарами звикло ставатимуть діти, -

•  Вечірні мрії. За музикою Романа Коляди

Не мовчи,
бо наша мить промайне.

•  * * * До Р.Х.

І все прибуде!
І буде добре!

•  * * * František Gellner

Вірну душу лиш одну зумів я стріти,
І не зміг її любові оцінити.

•  Крапи крапель Trickle Drops. Walt Whitman

Крапте краплі! Моя теча венно-синя!
Капи я мого капе́лями не мовкнуть,

•  * * * До Р.Х.

- Віднині про те говоритимуть надто різне:
найперші – учні, а другі – свідки, а треті – люде.

•  «Пісня серця» Роман Коляда. Поетична інтерпретація

І впору самота, печаль і доброта,
дозрілого листа остання пісня золота,

•  Вільний вірш

В пустелі, що розкинулась у грудях, -
дощі, тремтіння пагонів.

•  Як далі?

О мамо й тату, ви куди, не полишайте нас...
Тут із вікна не дощ накрапує, а хижа слина.

•  Кулешов Аркадій. Серце...

Щасливе серце скаче, як дитя,
Згорьоване, млином гуде ночами,

•  Кулешов Аркадій. Прощай...

Прощай, обуджена у серці, все минає.
Чому ж так гірко, і немає забуття,

•  Toccata. Paul Mauriat. Поетична інтерпретація

- Без осуду і флуду, я просто жити буду,
здобуду і забуду, -

•  Й. Бродський. Бог береже усе (до століття А.Ахматової)

Сторінку і вогонь, і жорна, і млива́, *
сокири лезо, і утятий нею волос -

•  М.Ю. Лєрмонтов. І скучно і сумно

І скучно, і сумно, і нікому дати руки
У хвилю душевної скрути...

•  М.Ю. Лєрмонтов. Хмари

Хмарки небесні – одвічні літавиці!
Даллю лазурною, линню перлинною

•  М.Ю. Лєрмонтов. Парус

Біліє парус одинокий
У далі моря голубій...

•  Осінній оксамит... Спільно із Ладою Ляною

Плакали каштани листям
Бурим до води,

•  * * *

Літні марева і сни,
невагомі дні - минущі,

•  Є.Долматовський. Випадковий вальс

Нічка летка,
ніжна, легка.

•  А.А. Ахматова. Останній тост

Я п’ю за вигорілий дім,
За зле моє життя,

•  * * *

                       Пам'яті Юлії Пігель
Що традиційно - квіти і вино

•  На смерть Назара Гончара

Прощай і до побачення Назаре,
небесні равлики тобі в поводирі

•  Подорожня. За Євгеном Гребінкою. Лицарська сага.

Чорні ворони! Чари зронені,
на біду мені уготовані.

•  * * *

Життя учило накида́ти нуль на масу,
годити Промислу, засвідчувати фразу,

•  Сергій Єсенін. Клене мій опалий...

Клене мій опалий, клене зледенілий,
Чом стоїш, вклонився заметілі білій?

•  Людина і Небо

Приречений на забуття гляди у небо.
Туди дивилися і до й опісля те́бе,

•  Нічний Поштар    

Коли у сни Твої листи приходять невідомо звідки,
я ними дихаю, та рідко запам’ятовую, прости.

•  Різдвяна Зоря

І ночі іншої найперша мить - не вдома,
і теплі дотики з того кінця безмежжя,

•  Повчання

Блукав я сушею і вештався морями,
літав увись і опускався нижче тями,

•  Хроніки забутих часів. Мукачево 90-х

[90-і]
- Авве! - вистиглому місту, де минуле цікавіше

•  Post «la Divina Commedia»

Різдвяний Львове - сяйно український!
Горлянки самогонні, щирі снігом,

•  Життя

Не розповім тобі про це ніколи.
Як журно витікають крізь долоні

•  Народження Галактик

Люби - не покинь! Не даруй - юдолі,
бо що тоді я - на медовім полі

•  Лист.     За піснею В. Меладзе «Письмо»

Я не знаю, що в листі скажу тобі.
Стільки на душі, про що я промовчу.

•  Містерія

Як дивоптахи на осонні плит,
сидять, леткі вигойдуючи ритми,

•  Березень

Бачить бджілка уві сні
Сновидіння чарівні,

•  Одіссей. П'єса для моновистави. Фрагмент.

             З огрому, тканого із хвиль,
               вінцем човнових сухожиль,

•  До Р.Х.

А полине у небі провісна Зоря
полиши свої клопоти, щедрі поля,

•  Дитячі віршики для дорослих

Листячко до листячка,
Дерево до дерева -

•  Храм Сонцю І

...Старезний храм перестояв свій вік.

•  У храмі Сонця

...Жрець задоволений. Та почуття
не прийнято являти в цій країні.

•  Шестидесятник

Колись ти намагався жити вищим,
хто в юності того не прагне? Інші

•  Вакаційний синдром. Москва_98

Гойдати далі простір недоречно -
вагони доповзли до "все конечно"

•  * * *

Все неначе умисно
під імлою облуди.

•  Сила “відьмацька”

Віще полишена, в хащі захована,
в норах і гніздах, у краї воронячім,

•  Кінець Древності, поетичний епос, зміст

Епілог

•  ПриСутність

А опісля без ліку незвичного, і життя
з відчуттями - ти Інший, із Роду Провидця обставин,

•  Львівський блюз (Інтерпретація до «A Whiter Shade Of Pale»)

Я повертаюся додому.
Я повертаюся назад,

•  Статки

Чому - не знаю, а трапляється усюди:
що більше різного майна у тебе - менше

•  Осінні станси   

Ось і закінчилось літо, і погляд світила хмурий
набрався такої жовчі, що і сліпі амури

•  Чеслав Мілош. Щасливець

Старість його вінчалась епохою благоденства.
Не було ні землетрусів, ані посух, потопів.

•  Старі сади

А осінь вбере у шати старого саду -
ти сивини не чорни, не пеняй на долю,

•  Самотність

Дитинство ніжне і сумну достоту старість
єднає страх перед самотністю: тривожно,

•  Рибка

Подібна до змії, плямиста донна рибка
із потойбіччя, де вода і щедра зелень,

•  Арсеній Тарковський. Ось і літо...

Ось і літо пішло,
Наче і не бувало.

•  Memento vivere. Пам'ятай про життя

Перепочити зупинився під шатром,
із неба тканого із крон дерев, біля каміння

•  * * *

На очах твоїх березнем п’яним
позбуваюся розсуду горя,

•  Історичні мініатюри (830)

“Мадяр кіннота відтіснила русів -
степ їхній, узбережжя знову наше.

•  Столичний блюз

“- Зачароване”… Тільки вуста
на світлині не знають мовчання;

•  В.Висоцький. Коні завибагливі

Здовж обриву, понад прірвою, у самого та краю,
Я коней своїх нагайкою шмагаю, поганяю.

•  В.Висоцький. Банька

Протопи мені баньку, хазяєчко!
Розпечу я себе, розпалю!

•  Еволюція богів

Загубивши сліди, із води виповзаєш на сушу.
О, тепер мілина не здається закінченням руху, -

•  Уран і Гея

Люблю твої левади і сади,
де молодіють потаємні трави,

•  Афродіті

І, передусім, ти море, що різноманітне краєм -
своїх володінь, підлеглих і правлячих берегів.

•  Вільний

Подаруй мені обійми, мила,
на прощання - божевільний вечір,

•  Tertia vigilia

О смутку днів моїх, Богине Кішок!
Народжена на плесах Амазонки

•  Поклоніння волхвів

Ти інакше міста покорятимеш, аніж царі,
ніж усі ті царі, на яких тут очікують спрагло,

•  Із подорожей Синбада. Муз. Ravel

І Вона:
Мої левади соковиті,

•  Мить

Вона чекає,
заглядаючи тирану в очі,

•  Богиня Любові

Змагання розгорілися надвечір
по яві призу досконалих форм,

•  Атлантида

Ти - дика флора,
все безглуздя часу

•  К.Кавафіс. Березневі іди

Душе, цурайся почестей і слави.
А шанолюбства в собі не здолати -

•  К. Кавафіс. Вікна

Перебиваючись у сутіні кімнат оцих давно
я стале прагну віднайти хоча б одне вікно,

•  К.Кавафіс. Бог покидає Антонія

Коли ти раптово почуєш опівніч
процесії співи незримої, мірне

•  К. Кавафіс. Стіни

Безжально-байдуже, безсовісно, нахабно так,
звели глухонімі навколо мене стіни.

•  К.Кавафіс. В очікуванні варварів

- Чого чекаємо, зібравшись тут, на площі, ми?

•  Й.Бродський. Після нашої ери

"Імперія - країна дана дурням".
Рух містом призупинено з причини

•  Й.Бродський. Вистава з явами («Представление»)

"Прєдсєдатєль Совнаркома, Наркомпроса, Мініндєла!"
Ця місцина так знайома, як окраїна Китаю!

•  Й. Бродський. Ландсвер-канал. Берлін

Канал, в якому утопили Розу
Л., як докурену вже папіросу,

•  Й. Бродський. Одисей Телемаху

Мій Телемаху,
                          з Троєю війна

•  Ніколай Гумільов. Шосте відчуття

Прекрасні - в нас залюблене вино,
і хліб, який для нас в огні святиться,

•  Ніколай Гумільов. Слоненя

Моя любов до тебе ще - слонятко,
народжене в Берліні, чи Парижі,

•  Ніколай Гумільов. Три жінки мандарина

Законна дружина
Є вино ще у глибокій чаші,

•  Юрій Лєвітанський. І що з того...

І що з того, що я там був.
Було давно, усе забув.

•  Повернення

Ті сніги, що мене закидали тобою
на початку весни, ті казкові сніги,

•  Чаклунка. Лицарська сага ІІІ

Схлинула, одплила
хвиля заніміння.

•  Лицарська сага ІІ

Що не так? Чи сюди не звертають з доріг?
На устах вороння і зневажливий сміх.

•  Подорожня. Лицарська сага І

Сам на сам з недолі недожатим лихом
зимньою порою я додому їхав.

•  Ностальгія

Я втрачаю тебе - поволі, неминуче, невідворотно,
ти відсутня, завжди відсутня, біля мене порожній простір.

•  Розлучення

Дощ і вітер на Землі.
Дощовиця над лісами,

•  * * *

І леткий сивий сніг,
і закручений шпилями вітер,

•  Різдвяний сонет

На “раз” - кінець, на “два” - початок.
І нібито одне і те ж:

•  Й.Бродський. Різдвяний романс

Пливе у тузі нез'ясовній
у тьмяно-цегляну надсаду

•  «Аzzurro», вільне трактування Adriano Celentano

Важко, вертаючи додому
під самий ранок,

•  Мій реквієм

Це закінчилось літо,
Це просто закінчилось літо.

•  Із Книги Мертвих (Промовляння)

Я тут! Я тут. У браму стукочу
до Правосуддя - стати перед Ним.

•  * * *

О жовтень суму - в почуттях роздрай,
і очі, хоч портвейном заливай,

•  Томас Венцлава «Той, що повернувся»

Поміж уламків далі стежкою угору -
і підземелля враз усім збивало з тями:

•  Томас Венцлова. Заріччя

Лип юрміння на осонні влитих в камінь
вод поквапливо-подібних Тибру - пряних,

•  Post tot discrimina rerum

Exordium
Квіти в саду засихають

•  Юрій Антонов. Ти прекрасніша всіх...

Ти прекрасніша всіх і поряд
я даремно ловлю твій погляд -

•  * * * (В.Т.)

Літератор був нервовий і худий,
бо знервований, - знервовано-худий,

•  Весняні станси

І, врешті, згори сяйнуло, немов із гармат пробило
нашарування печалі, що латами вкрила небо.

•  * * * (Спокуси)

Без вад, сестричко, - я не маю вад,
прозоро-цілісний, як діамант.

•  Сергій Єсенін. Прощавай...

Прощавай бо, прощавай, мій друже.
Ти віднині у серцебитті.

•  Нововедичне

Чуєш, як рівно, тихо,
і невловимо тонко

•  Реінкарнації

Напередодні свят були видіння,
чотири. Перше: злякані ворони, -

•  Ужгород

Білі стіни. Полотно.
Село, Карпати,

•  Інструкція по захопленню

Передусім, дивитися в обличчя!
Але вдавати захват не потрібно.

•  Доля

Де востаннє торкався тебе - засрібніли сніги,
де востаннє сміялася - іній оздоблює стіни,

•  * * *

Ти приніс їй занадто,
аж надто багато земного.

•  Й. Бродський. Дідона та Еней

Великий муж дивився у вікно,
для неї ж увесь світ кінчався краєм

•  * * * (Спокуси куртуазного маньєризму)

Запахло літом
звісно всюди дами -

•  Осінь

Красуня-осінь, дівчинка з бажання -
належала йому, росла в обіймах…

•  Й.Бродський. Нарис

Холуй трясеться. Раб регоче.
Cокиру гострить кат охоче.

•  Кесарія Маритима

Прекрасний час для проповіді. В місті
гнітюча тиша. Вулична сторожа

•  Здобуття

І поруч нікого - нікого із тих, кого знаєш.
Коли ще бувало так порожньо перед очима,

•  Доречність

У мене швидко відросло волосся.
Чомусь постійно це у голові,

•  Сутінкове

Протяжний грім зі зміненою суттю.
Величний феєрверк з нагоди в'їзду

•  Виноробство

Віддати, не отримавши від тебе,
чи не найкращий результат?

•  Станси

А відтак сорок три. І байду́же чи далі буде,
аби просто у далі - гортати літа обридло.

•  Риби

Топчучи древні мушлі, вибілені святково
на потрісканій тверді напівпустель азійських,

•  * * * Етеллі Чуприк

Це ти, Етелло! Гул тисячоліть,
клекотячи од непорозуміння

•  * * *

Він згадує Тарівердієва.
Вона танцює. Поряд за вікном

•  Кладовище веселих Поетів 2

В одній руці букетиком
красуня для Поетики,

•  На «Adagio Albinoni» Ремо Джадзотто

Пливе осіння сонна невблаганність.
Любилося, жадалося, а зараз -

•  Usgue ad nihilum. Спокуса

Нарешті, досягнувши дна,
стрічаєш таїнства урочі.

•  Кладовище веселих поетів 3, 4

А як закінчилось терпке вино печалі –
я, всім відомий, намагався жити далі.

•  Рок-н-рол

Сьогодні я хороша!
Сьогодні я не зла!

•  Рок-н-Рол

Засядь за телефон!
ввійди скоріш туди,

•  Василю Стусу

Останнім Стражем свій обходив простір -
по жовтизні ланів за горизонт,

•  Осінь у Львові

І побачивши, не впізнаю, як вбирає остання осінь
місто, вичовгане до кості, дивовижу сумного краю.

•  Щодо мого життя

У мені жили́ смаки далеких мандрів,
про жагу красуні згадки феєричні,-

•  Коханки Львова ІІІ. Rainbow - Cant Let You Go

А за мною горять мости,
а за мною дзвенять підкови!

•  Коханки Львова ІІ

Я вернуся в це місто - до радості й сліз,
у подробиці рідних до розпачу рис,

•  Коханки Львова І

Так і кохаю з відстані:
води твої простуджені,

•  Маньєристичні рубаї. Жінка

Ці диво-грона нам уже довіку
не перепробувати - їх без ліку! -

•  Мислитель

І млою соляною тане далеч.
Синь моря поглинає синь небес.

•  Фрагмент закінчення поеми

Тривожно як... І за вікном,
Війни обудженої тлом,

•  Постановка

Постановка

•  Вістки Юліану

А зі спекою закінчилось і літо.
Далеч обрію укрилася валами -

•  Діаманти

Стільки розмаїтих варіантів
гартування серця, все дарма -

•  Твої сльози

Я недогоди наші й не згадаю.
Та їх ніяк не забуваєш ти...

•  Нова Античність

Відтак "Коцюмбас" - вербальна пастка,
з додатком “Леся” сповна фізичним,

•  З послань Апостола Павла. (49)

До Галатів
3.19.

•  ЛІКІЄЦЬ

Пригадуючи вечір учорашній,
бурмочу, що усе, усе даремно.

•  Зима, як жінка

Вся музика осіння змовкла разом.
І вже метіль відлунням босанови

•  ТЕЧІЯ (Мініатюрка для аматорського театру )

“Не земною, над земнóю я люблю тебе любов’ю.
Але доля ходить млою, застилаючи дороги,

•  Блюз до __річниці Незалежності

"О, сизокрилий птах…"
ти з нами по стількох літах,

•  Настанови сину

Покинь Едем, іди в буремний світ,
і, як руно здобувши перше "до" ,

•  * * * (Спокуси)

О, розкіш тіла вашого, так прикро,
огорнута в тверді переконання.

•  Кладовище веселих поетів I

А як завважите моє життя
не в призму зроговілого лорнета,

•  Різдвяне

Плин мирри у сни диво-теплої ночі.
І покій морської, принишклої хвилі.

•  Творення Галатеї

Рясні дощі, байдужі пасма неба,
відсутні обрії, спохмурені будинки -

•  Прощання ( з роману «Кінець Древності» )

Майстерно збитий із пласких, коротких,
дощок пустельної акації, для міці

•  Рубаї

* * * (Омару Хаяму)
І нині плоть твоя, мабуть, живий оазис.

•  Різдвяний романс (асоціативно за Й. Бродським)

З імли сумного снігопаду
забутим вихором осіннім

•  Античне

Кажи про задоволення, що роки
навчили мудрості тебе і такту.

•  ВІЧНІСТЬ

Нескінчений зимовий вечір
із похмурим обличчям свідка,

•  Листи з майбутнього

Усе ще дихаю повітрям
таким розрідженим без тебе,