Життя тривало дві доби.
Не чув той хлопчик "люлі-люлі",
Не бачив сонця... Враг убив.
Ідуть румовищем прибулі...

Шукаю сенси - бачу тло.
Пульсує цятка... мегавилом.
Кого звільняє Мегазло?
Матуся хлопчика живила...

У лоні рухався, міцнів...
Прийшов у світ - ракет і горя,
Непевних цілей, крил, човнів...
Тут глузд і безум завжди поряд.

Ракета вбила немовля.
Кувези шкіряться зубато...
Листок дубовий кружеля...
Вкриває сніг червону вату.

"До серця близько не бери...".
О, скільки чула я совітів!
Тьмяніють зорі, кадри Гри.
Коли трагедії фініта?

торбинка для липи
мішечки для глоду
все більше навколо
героїв народу
і лише дерева леліють мовчазно
мете пилюга
маю твердість алмазну

о так я не флюгер хоча надчутлива
то куля вражає то радує злива
знімаю намисто
варю полуницю
біжить куцохвосте
вмивається киця

літаю плекаю
сплітаю вервечку
та ласий об"єкт за вікном недалечко

уява малює розверзнуте чорне
ми сполом ходили під заклики горна
варили товкли помагали мужніли
напали руйнуючи орки дебіли

друзяк у нас тьма
але спокій на друзки
півмаски та зброю пришлють нам етруски



2022

Прем"єра пісні. Автор українського тексту я.

ПЕРЕМОЖЕМО КОХАНА!
Виконує Тимур ПОЧАНОВ
Автор українського тексту Світлана-Майя ЗАЛІЗНЯК
Автор російського тексту Діна АЛДАБЕРГЕНОВА
Автор музики Тимур ПОЧАНОВ
Аранжування Михайло Актаєв



Друзі!
Пісня «Переможемо, кохана!»- це вираження підтримки народу Казахстану та всього світу народові України.
Присвячується всім, хто захищає незалежність України на полі бою, в тилу, хто робить свій внесок із різних куточків світу для перемоги України.
Діліться відео з друзями, пишіть коментарі під відео в ютубі, фейсбуці, пересилайте в меседжерах.
Автори пісні дарують право виконання всім, хто чекає на перемогу України. Слова, акорди, мп3 та мінус пісні розміщені за посиланнями в описі ютуба.
Співайте разом із нами!
Нехай Україна відчуває нашу підтримку!
Ми разом! Переможемо, кохана!

1

Цвіркун - посередник
поміж буянням і зачахлістю -
увечері падає з дерева.
Чи будеш боятися
падіння або занепаду,
пророкуванням сповнений?

2

Грає струнний інструмент епілогу -
одностайно-сумних октав і нот.
Умовк мій оспіваний цвіркун.
Він - монах яскині неволі.

3

Коли набридне чути голоси,
мовчи під яблунею його падіння.
Всі дерева народжують цвіркунів.
Всі цвіркуни розроджуються мовчанням.

4

Зеленим яблучком
гепнула випадковість ночі.
Злиняла чорна собака.
Правує вишнє.
І немає віщувань, гідних цвіркуна.

5

Зіниці мерхлі, не променіють,
а руки твої - смичок.
......................


Першотвір

Опус ІV. Нет пророчества, достойного сверчка
1.
Сверчок как посредник
между буйством и увяданием
вечером падает с дерева.
Будешь ли ты бояться
падения или упадка,
пророчеством исполненный?
2.
Играет струнный инструмент ухода
единомыслящих октав и нот.
Молчит мой избранный сверчок,
он инок в местах лишения.
3.
Когда устанешь слушать голоса –
молчи
под деревом его падения.
Однажды все деревья родят сверчков.
Однажды все сверчки родят молчание.
4.
Зелёным яблоком
катится случайность ночи.
Собака чёрная ушла,
настало свыше.
И нет пророчества, достойного сверчка.
5.
Глаза не обрели лучей твоих.
А руки уже смычок.

4 сентября 1993 г., Киев
Сергей Губерначук

1

Відцвітання троянд...
Всім - привіт! - мимоходом.
За парканом Наталка - розповніла, чужа.
На охайні подвір'я, бачу, всталена мода.
Не спущуся у берег, може, стріну вужа.

Під горіхами - тінь. Абрикос прихистив би...
Лара мужа-білявця обняла, стереже...
Він сидить ось - без ніг - серед бульби і риби.
"Свєтко..." - погляд жалючий поціляє ножем.

Я не вийшла у сад - і повз мене та чаша...
Не змарновано днів. Мандрувала, цвіла.
Я виношу на шлях перламутри, не сажу.
І пірця не в'яжу із брудного крила.

2

Партитура утрат. Тут ні солі, ні меду.
Пропливають човни...
Лепеха... матюки...
Уявлю Акапулько, Алеппо, Толедо...
Козелець, деревій хилитають граки.

2020

пірце - віхтик для змазування виробів перед випічкою.

Градієнт потенціалу

Це не мій ареал.
Відпливаю... побавилась...
досить...
Ось безрогий нарвал
закликає на пундики... в осінь.

Тут немає кіно.
Холоднеча.
Ні друзів, ні пошти.
Розірвав кімоно -
і волає-скрегоче: "Ну... що ж ти...".

Подивлюся на лід.
Десь у небі орли...
Тут сніжисто.
Нам не личило під
шавок лисих, м'ячів тенісиста.

От і все... Лабіринт
відкривається рівно о сьомій.
Мастодонтовий бинт...
Гіацинти... поези... кондоми...

20 лютого 2020


Пані базарна

1

Я проходила базаром,
розглядаючи товар.
Сіль... не треба і задаром.
Тля обсіла кіновар.

Уродили кріп і вишні.
Онаністи - з під-поли...
Пиріжки лежали пишні
між рогачиків, золи.

2

Погуляла, забруднила
жовту сукню і персти.
Гуси шарпали за крила:
"То тепер не з нами ти?!".

Катавасій, пертурбацій
надивилася отам.
А шукала цвіт акацій,
пишне віяло котам.

"Похвали свинячі рила.
Не смакує часничок?"
Навалилась чорна сила...
Шикав гиркало: "...мовчок!".

Тельбушки міняв на муху
сірий песик, лапу дав.
"І на пані є проруха...".
На базар той - Боже збав!

2020

Тихенькі жіночки, мереживні сап'янці...
На них ніхто не кине петарди, сірника,
вони завжди м'які: опівночі та вранці.
А я - на каравелі... і материк зника...

Нічого не взяла в циркачика, верблюда.
Тагора погляд вишній.
Мелодія Віва...
Лазурна вільгота...
Повій на лик, остудо!
У недруга вітрило - горіхова пліва.

Мої дивочні сни ословлені, рухливі.
Сирена у віночку.
Братва гукає: ціль!
Допісплю фіолет. Вродили крупні сливи.
Постане за ковтьобами осяйний югендштіль.

2020

Лишаю для гарного настрою. Слухайте.

Професійне озвучення мого перекладу, пісня з мюзиклу.

Бачу, є необхідність пояснити декому: серцевина, судячи зі змісту першотвору, не серце - а середина чогось, у низині, бо ЛГ жадає вершин.


исполняет Игорь ДЕМЕНЧУК.
автор музыки Тимур ПОЧАНОВ
автор русского текста Дина АЛДАБЕРГЕНОВА
автор перевода на украинский Світлана-Майя ЗАЛIЗНЯК

performed by Igor DEMENCHUK.
music author Timur POCHANOV
Russian author Dina ALDABERGENOVA
author of the translation into Ukrainian Svitlana-Maya ZALIZNYAK
lyrics
Вино із апельсинів

Вина із апельсинів наллє собі у снах...
Спитаєш: а чому вино із апельсинів?
Бо лиш таке смакує, фужер дзенькоче "ах...".
Їй нудно без вершин, печально в серцевині.

Для неї веселіше - плацкарта затісна -
З вагона вийти в яв... та не промчати мимо.

Блакитна птаха звабила, в політ пора, пора!
І ось вона чимдуж злинає.
А казка мандрів - наче світ - стара, стара, стара...
Та щастя забагато не буває...

У спеку на екваторі здіймає сніговій...
Спитаєш, як можливо? Екватор... і хуртеча.
А з нею все природне. Біжи у рань, жвавій...
Барвисто розмалює щоденні клопотнечі.
Вона давно відчула: добро - тугий сувій,
Важкого мудреці не завдають на плечі.

Блакитна птаха зваблює, в політ пора, пора...
І ось вона чимдуж злинає.
А казка мандрів - наче світ - стара, стара, стара...
Та щастя забагато не буває...

Вона торочить назви сузір'їв і планет...
Спитаєш: нащо їй пульсари і планети?
Але ж, якщо ні сліду від птахи - між тенет,
То можна хвіст піймати від синьої комети!
Якщо ні зорельотів не бачиш, ні ракет,
Вона мерщій вигадує чудні велосипеди.

Блакитна птаха зваблює, в політ пора, пора...
І ось вона чимдуж злинає.
А казка мандрів - наче світ - стара, стара, стара.
Та щастя забагато не буває...
А казка мандрів - наче світ - стара, стара, стара.
Та щастя забагато не буває.

першотвір

Вино из апельсинов

Вино из апельсинов часто снится ей.
Ты спросишь, почему вино из апельсинов?
А просто потому, что так вино вкусней…
Ей скучно без вершин и грустно на глубинах!
Она давно решила, что в жизни веселей
Покинуть свой вагон, но не проехать мимо!
За Синей птицей снова в путь пора, пора, пора ...!
Она опять спешит в дорогу!
Да! Сказка странствий словно мир стара, стара, стара,
Но счастья не бывает слишком много…

Метелью на экваторе укроется в жару…
Ты спросишь, как возможно? Экватор и … метели?
А с ней возможна даже… пробежка поутру,
Когда рожденный день раскрашен акварелью.
Она давно открыла: что свойственно добру,
То многие считают пустою канителью…

За Синей птицей снова в путь пора, пора, пора...!
Она опять спешит в дорогу!
Да! Сказка странствий словно мир стара, стара, стара,
Но счастья не бывает слишком много…

Она твердит названия созвездий и планет…
Ты спросишь, для чего ей звезды и планеты?
Но если даже слЕда от Синей Птицы нет,
То можно хвост поймать от голубой кометы!
И если звездолетов нет, и не найти ракет,
Она начнет изобретать свои велосипеды!!

За Синей птицей снова в путь пора, пора, пора...!
Она опять идет в дорогу!
Да! Сказка странствий словно мир стара, стара, стара,
Но счастья не бывает слишком много…
Да! Сказка странствий словно мир стара, стара, стара,
Но счастья не бывает слишком много…


исполняет Тимур Почанов
автор слов Дина Алдабергенова
автор музыки Тимур Почанов
2014 год

....
27 березня 2018
credits
from Песни написанные в Содружестве. Songs written in the Commonwealth., released March 22, 2018

1

Усе врівноважиться: злети, падіння...
На пандусі ниций застиг - пожаліти?
Я вальс танцювала на мокрому сіні.
"Ти най..." - лоскотав необточений Літій.

Чудові дарунки лежать - необтяжно...
На випади - відсіч? страждання Клеопи?
Глухий не почув сутозлотого "я ж не...".
Для кого - мої вулканічні синкопи...

Злягання із музами... клоники-діти...
Під фалдами тоги - порфірові міти.

2

Стою на залитій промінням галяві.
А вколо злостивці - обідрані, дляві.
Сліпі заволали: "Оцю ми не хочем!".
Ой, сни мої зимні - хуртечної ночі.

3

Вкриваюся пледом. Кошиця на книзі.
По віхолах, торсанні бути відлизі.
Торсійні поля пірамід і містечок...
Душа - позитив - там рахманно, лелечо.


2020

На фейсбуці чимало сторінок, де поезія чи вірші. Є цікава група "Поезія щодня".
Там відбір, пильний модератор, не допускаються до публікацій пасквілі, образи.
Що ж на цьому давньому ресурсі? Він розрахований на... виживання? Хто тут має необмежені права? мстиві пасквілянти, вірші яких набили оскому не лише мені.

http://maysterni.com/publication.php?id=143519
Ось така публікація - назва "Полтавська заупокійна"... це чорна магія чи що? Так все ж погане, намислене, з дитинства знаємо, повертається до автора, персони... бумерангом. Чому полтавська - здогадуйтеся.
Пообіді переназвав текст автор Сушко: тепер "Кізка". Прочитав це. Злякався.
Закидання віршовими сухими буциками продовжується. Святкові дні, аура благоговіння (Христос народився!) - декого не стримують. Напише будь-що про будь-кого. Зачорнить, заляпає. Та писав би оди коханій чи про природу. Висміює авторів метеопоезій. Наділяє опонентів невластивими рисами - для легковірних. Гигоче... ганьбиться.
Авжеж, це - неосудний "сатирик". Хоче уваги і піару на чужому - бо своє не в тренді.
Скільки отаких графоманських пасквілів ще залле сайт? Гамівна сорочка спадає... і автор приносить на поетичний сайт чергову порцію зеленої маячні. То своєму друзяці лікує "пиху", то мене тролить. Амплітуда широка. Спробуй критикни, не відчепишся.
Зневага моя забезпечена. Та це лише заводить Сушка. Вампірить.
Саме ця персона писала: якщо ми підемо з ПМ, то сайт загибіє. То вирішив доконати? Мало на ФБ сторінок, де збирає вподобайки...
Знайшов на сайті прихисток. Пише такі вірші то про свого друзяку, то на когось іншого натякає. Ось недавно перекидалися Сушко і його друг-опонент глумливими дисками-віршами. Миру-злагоди не буде без взаємоповаги. Щирої чи хоча б позірної.
Сушка не приваблює висока поезія. Її майже не читають. О так!
Та й чи здатен він слугувати одній вимогливій музі? У нього їх повен альков - уявних. Лоскоче.
Ницість, всеїдність отаких типів очевидна. А ще коник - яро кпинить байдужих і... хоче бути "пришелепою", у вірші новому зізнався.
Та невже модератору байдуже - анонсування таких публікацій?
Якби я сприймала цей ресурс, як винятково чиюсь власність, давно б пішла.
Думалося, що сайт і автори потребують допомоги. Я ж радила ПМ новачкам.
Пане Ляшкевиче, Вам час озватися: навіщо ви пригріли тих, хто доконає ПМ?
Коли я звідси йду, настає гнітюча тиша... на головній переважно однотипні вірші, майже ніхто не коментує новачків. Я, щоразу зачиняючи браму, бачу, що там лишаються автори, які нікому не потрібні. Ні Вам, ні майстрам.
Є кілька групок, члени їх активно коментують один одного тексти, там звичне захвалювання-солодкоголосся. У ті світи-конгломерати я не вхожа, не прагну їх ворушити. Зрештою, мені це не потрібне: численні огріхи їхніх віршів задарма не виправиш. Допомогла декому - дякували. Приємно.
Цього разу Вікторія Торон розмістила вірш про тих, хто не повернеться на сайт. Він і про мене.
Я озвалася під її поезією. Бо справді не планувала повертатися. Пояснила, чому саме пішла. Вона написала, що Ви мали б захищати мене від наскоків нахаб, та цього не зробили. Вибір на користь любителів драчок. Перебувати тут без захисту модератора немає сенсу.
Лавина коментарів пана Гупала... назвиська.
Навіщо? де ми знаходимося? Це поетичний ресурс? Потім Ви переді мною вибачаєтеся за чоловіків, що так низько опускаються.
То наведіть на ПМ лад - нарешті. Забанюйте за образи - а не за те, що хтось зауважив росмову, як було колись зі мною.
Вибіркова прихильність Ваша і лояльність до бешкетників чи й бандитів сайту помітна.
Призначте редакторів, я на таку роль не погоджуся, чи модеруйте самі, навіщо ж обертати ПМ на майданчик для драчок? Я їх не ініціювала.
Не просто прикро, а бридко - на головній анонсується то про козу, то про відьму. Оці натяки параноїдальні.
Наша країна в мініатюрі - цей сайт.
Я тримала форпост, слугую Поезії.
Напади неадекватних, які, можливо, побоюються критичних зауважень, аматорів випади - допоки?
Колишні вороги дружать проти... все - як у реаліях. Жити непомітно - такий посил однієї з Ваших публікацій.
Цікавий. Та знайти апологетів не вдасться: якщо ПМ створений для самовдосконалення, медитацій, то всі мають бути ПРОСВІТЛЕНИМИ. Тоді відбір і модерація, а не вседозволеність та шабаші...
Поки що - прояви агресії віршоробів та закомплексованих аматорів. Відомі поети на ПМ довго не витримують.
І їхні сторінки можна обходити, замислюючись: чому ж вони пішли з цього сайту... чому холонуть брами.

1

Поезія - плин монологів,
плетіння єдвабів-шовків.
Вели за чорнильні пороги
Три долі - химерні, прудкі.

Наснились лелеки, телята,
Супою черінь і гора,
Безбарвні дощі-дистиляти,
чавунчики, гай, дітвора.

Росла, поспішала, яріла,
губила підсаки, сліди...
Обсіли метелики. Біло.
Дорога вузька - зі слюди.

2

Хитаю шезлонги апатій.
Дзуміння тривожне - вгорі.
Це кришаться зорні печаті.
Сургуч опада в чагарі...

Минулля пішло по безналу.
Заводу іржава труба.
Хват нищив і множив зухвало.
Журбу відтіснила злоба.

А заячі душі морквини,
знай, ділять - на трьох, чотирьох.
Плутарха би в цю плутанину -
описувать кублиська й мох.

3

Новітня мозаїка сюру.
Клеопа в Еммаус бреде.
Вимріюю мир, кучугури...
І руно овече руде.

Сокочуть осінні курчата.
Зоря возсіяє крізь дим.
О книго моя розпочата,
Мережана жалем твердим.

2018

Премійованих - тьма...
"Долучайся... - шептав міхоноша. -
Там підлещувань луки, бджілок медоносних - рої.
Ти - у ніші поез. А на белебні бачу хороших,
всі умільці годити, усі непохитно свої...

Там лиши вподобайку... Скажи про банальне три слова.
Стань у ряд довжелезний, знайди маслечка і підмаж".
Розглядаю парцелу: іржаві підкови... полова...
Мій пегас десь літає, упав у гірчицю плюмаж.

На танцполі, на сцені, - усюди хосени та схеми.
Павутинні зв'язки нерозривні, хоч торсай, кричи.
Прісноводні пташки, знай, клюють очеретну флоему...
Блискотіти між дятлів жар-птиці? Немає причин.

2020

Поезія звучала в ефірі "Українського радіо", канал "Культура"


І знов надію людство бачить.
Охвітне свято. Біла вись...
Мов сніг, розвіються невдачі!
Дитя зродилося. Молись...

Син Божий став людським, близеньким.
Лежить у яслах, обійма
Свою земну вродливу неньку.
А волхви стали кружкома...

Пречиста втомлена Марія.
На сіні поряд сивий муж.
Ослиці грива майоріє.
Пора псалмів, завійних стуж...

Дарунки - злото, ладан, смирна.
Чадять свічки. Молочна тиш.
Далеко Ірод... Любо-мирно.
Спустились янголи з узвиш.

На стінах зілля, стеля зорна.
Яскиня тепла. Вифлеєм.
Ягнята бігають проворні.
...а ми неситі... крівцю п`єм...

До себе заповіді тулим...
Оця - корисна, зайву - кидь...
Тавро юродства - добрим, чулим,
Корони мостяться на гидь.

Для свята різні пункти-дати...
Шліфує кожен хист і хрест.
Бог завпевняє: люди - браття!
Тремтять Алеппо, Еверест...

Але ж - повіримо у диво:
Спасає люд малий Христос,
Бо він - дитятко особливе,
Що впорядковує хаос.

2017

1

Повз абортарії, мерії, храми
Кроком непевним, а часом лунким,
Йде прокажена і шепче «я з вами…».
Пульс аж під сто, калатають дзвінки...

Лику не видно. Спинити не можна.
В дощ не потрібен прояві дашок.
Вміє вночі обійти огорожу,
Кидає дань у діру-речмішок.

Бабця виносить останнє із хати.
Пенсійку дідо віддав без жалю...
Та руйнівниця - весела, кудлата -
Дякує довго, харкоче «люблю...»…

Виразки чорні, кровисті губища,
Цілі непевні, дорога курна...
Тицяє тлустий облесливець тищу,
Я не сказала ні разу «ось... на...».

Що ж ви услід їй регочете «ловка!»…
Надто марудне плетіння сіток...
Надто бридка... не знаходиться вовка,
Щоб заковтнув, як драглистий жовток.

Збилися в юрми чудні небораки...
Знов на танцполі крутійко і верть.
Стихли бандури.
Освистані раки...
Шабля дозорця летить шкереберть...

2

Діти мережать листи чупакабрі.
Хай прочитає - і пустить сльозу.
Вже стрічечки на стовпах і на швабрі.
Нікому пасти корову, козу...
Села притихлі. Під панциром - місто.
Жорна важезні. Утисячне (знов!)
Ради війни учиняється тісто,
Ради війни умертвляють любов,
Ради війни люд збирає пластмасу,
Ради війни компонують слова.
Де ж той месія, що спинить заразу?
Де генерація – мудра, нова?

Стиха джерґоче війна: «Патріоти…
З клунь повитягую крила, казки…
Ви самознищитись, певно, не проти…
Ось вам тузи подали мотузки».

3

Час аберацій, відхилень і вдиху.
Крик очищає куточки легень.
Йде, бо впустили, приземисте Лихо.
Погляд відвернеш - і... анітелень…

Повз абортарії, башти, аптеки
Тягнуться чорні бинти, лжеперкаль.
Ллють ацетон сердобольні ацтеки
В щойно закуплений псевдограаль.

2016

Ок-ре-мо

Малину ще збираємо
і гардероб осінній...
Синиці над сараями,
а журавель на сіні.

Ловити чи жар-птицями
злинати поокремо?
Крилом у аркуш тицяла...
Креманка впала з кремом.

У камізельці вутінка,
а Колобок без тями.
Лілово-мідні сутінки...
І кратерами - ями.

2019

Звіробійне

Ти хочеш піти, вириваєш коріння,
а двоє тримають: "...от нам би уміння...
Така запальна, своєрідна, хороша...
та ми зчорнимо, ще нав'яжемо ношу".

Навіщо ексцеси - від шавок брехливих?
Жбурнути б у них звіробою, жаливи.

Росла, гомоніла... Яскраві листочки.
І раптом - навала.
Ти вирвалась.
Точка.


***


Віршик розхристаний люди підхоплять,
витруть бідняточку слізоньки, соплі...
Торбу пошито, левадами - в путь!
Ой, не питайте - де грамотність... суть...

Стукне обцасом - підносять віночки.
Заполонили невдатні куточки.
- Ми кон'юнктурні... народні... у маси...
Нас підхвалили!
Несуть людопаси...

Соколи - вище, орлиці - на скелі...
Віршів безкрилих - завії... хурделі...
Недовговічні, бо роблені пальцем.
.................................
А сутозлоті, величні - скитальці.


2019

Сонячно дивлюся, або За правдолюбство - заклики "до стовпа ганьби"...

Одне ємке слово окреслює намережане сьогодні Чорногузом. Таке миготливе, зриме слово - маячня.
Нічого, крім огиди, прочитавши коментарі фігурантів на його сторінці, не відчуваю. Жалкую, що не пішла з ресурсу значно раніше. Колись наважилася, просили повернутися - автори, навіть небайдужий до поезії та сайту модератор тоді лишив на сторінці коментар у дусі "нам без вас погано"...
Із тьмущі авторів у списку - на анонсованій сторінці напрочуд мало діючих. Засилля клонів. Тролінг.
Де особистості? де рівні по духу мені?
Тепер аж прийняла рішення назавжди залишити сайт. Тут мені, зрілій поетці, з вагомим доробком, зі стажем перебування аж 9 років, пропонувалася роль мовчазної авторки - серед аматорів та кількох витривалих більш-менш відомих.
Чорногуз про авторитет свій пікся, гарикав на друга, Сушко критикував його - за теми, пихатість тощо.
Афішувалися їхні пасквілі, поетичний сайт обертався на брудну сцену, де два чолов'яги розминають м'язи.
За лаштунками бути - не для мене, грала свою роль - без маски, відкрито, не підкилимно.
Пригадується вислів: Жінка - як музичний інструмент. До якої струни душі доторкнешся, така мелодія для тебе і зазвучить.

Отже, по суті допису Чорногуза.
Лобами діючих персонажів не зводила, не від моїх порухів дзвеніли вони, не стравлювала, інтриг-павутин - не плела. Підлещування мені не властиве.
Маю вузьке коло шанувальників, там немає цікавості до інтриг. Моя творчість - предмет фахових зацікавлень.
Ось так писав Вдовченко В. В., філолог, доктор філософії в галузі дизайну, старший науковий співробітник Інституту педагогіки Національної академії педагогічних наук України (Київ): «…психологія творчості Світлани-Майї є неповторним продуктом розвитку української ментальності. Сьогодні ВАШ стиль образного та художнього мислення, літературна вишукана форма викладу сучасних світоглядних концептів — є візитівкою нанотехнологій в українській поезії, поезії східної Європи в Індії, Китаї, Японії. Уже зараз поезії Світлани-Майя варто починати перекладати на інші мови. І головним тут є глибинна сутність образів-архетипів української прадавньої культури, які близькі групі країн із індоєвропейськими мовами.
Вважаю, що автор „Птахокардії“ — не просто може, а достойно ПРЕЗЕНТУЄ ВИСОКИЙ РІВЕНЬ УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ — У СВІТІ.
Продукт витонченої поетичної творчості Світлани-Майї — конкурентний на міжнародному рівні, буде національною гордістю на міжнародних конференціях, конгресах, в міжнародних проектах. Для підтвердження реальності успіху Залізняк Світлани-Майя на міжнародному рівні, готовий прийняти участь в розробці міжнародного проекту з презентації її творів від України і привезти в Україну визнання СХІДНИМИ ДЕРЖАВАМИ ЇЇ ТАЛАНТУ, УСПІХУ І СЛАВИ УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ».
Про мене, поезію, є кілька радіопередач, дякуючи журналістці Українського радіо Ірині Кримській-Лузанчук, авторці ПМ, вона нині тут не активна, та можна прочитати есеї її авторства, їх шість. Моє приватне життя не є надто публічним.
Не нав'язувалася у месенджері, не встановила додатків для спілкування. Була поміркованою. Не воронячої породи. Я - справжня Залізняк. На палітурці зібрання творів - птаха, що летить до сонця.
Не цікавилася віршами пана - "генія Велеслава Бандуровича", що себе самозалюблено з Сосюрою порівнює у свіжому витіюватому дописі. Маю місію - чесного трударя Поезії. Передав мені свою поетичну сопілку Дмитро Залізняк, брат матері Софії Залізняк.
Вчителі - Рабіндранат Тагор, Є.Маланюк, В.Стус. Не потребувала тут наставників, сама літконсультантом була. Маю досвід видання книг, літературного редагування.
Зауважень майже не писала, пан Ярослав запальний, конфліктів не хотілось.
Вважає, що поетизує ліпше за мене - таке промайнуло в дописі. Нас не можна порівнювати. Це - як бурштин і діамант. Хто на чому розуміється, хто що на зуб чи тацю кладе, на міцність перевіряє.
Готую нову книгу, вона теж об'ємна, вагома.
Про мою творчість є стаття "Метафорика «Птахокардії», або «ORDO AMORIS» Світлани Майї-Залізняк" у "Золотих клейнодах", "Золотій пекторалі", то чому б і не цінувати сучасницю...
У протоколі прийому до НСПУ - затвердили одноголосно: "Поетка працює на Україну".
Слугую Поезії.
Справді переросла сайт. Нині він нагадує дошку для вірша. Приколи кнопкою - і мовчечки йди. Дякуй, що прочитає хтось.
Не випитувала, хто де з ким дружить чи випиває. Навіть на вечірки не напрошувалася.
Писав мені малознайомий пан Сушко про власні справи - що посадив, що консервував, готував-смажив та оповідав подеколи враження про вірші - чужі, свої, мої. У приват слав пісні, моїх поезій не озвучив, обіцяв один текст "Планета людей" до творчого вечора, не показав - не осилив. Любив переписувати чужі вірші - на сторінках фб надибані, мені показував ті варіації.
Радила доволі часто в його віршах замінити недоречне слово, запитувала, чи потрібні мої зауваження, дякував, був поштивним. Писав, що я мудра, аж геніальна. Завдяки мені, запевнив, став вимогливішим.
Вечір мій запропонував організувати, погодилася. Написав у приват, що не можна фуршету - заборона категорична - і ми повинні дослухатися. Отож! Тепер ось, через два роки (17 вересня), назвав мене "жлобкою", яка просто не хотіла влаштувати пригощання. Це нормально, по-чоловічому? Брехливість, підлість зашкалюють.
Дала-надіслала надруковані кольорові афіші, писав, що їх приліпив, розніс по вишах, тепер сумніваюся. Приїхала, мала розлогий фаховий сценарій, була ведуча - коректор книги С.Козаченко, філолог, педагог, літературознавець, землячка, подруга на протязі 14 років. Знає мене, як ніхто із сайту. Прийшли - хто зміг і бажав. Приїхала журналістка "Українського радіо" Ірина Кримська-Лузанчук. Мали бути Алла Васик, якщо вірити Олександрові, та Чорногуз. Прийшов пан Ярослав, відразу ж голосно із серйозним виразом обличчя заявив: кажуть, що не буде пригощання, якщо не буде фуршету, то він не виступатиме. Це мене ошелешило, адже поетичний вечір. Мені передав Сушко заборону фуршет проводити.
Відбула у Полтаві кілька презентацій, фуршетів, все було пристойно, запрошувалися організатором музиканти, співаки, ніколи мови не було про гонорар. Мала досвід.
Я почувалася ніяково, адже у приваті Сушко запевнив, що не можна, тому не готувала пригощання. Писав, що є музей води, можна піти - там дозволять...
Дещо чоловіки тоді восени придбали, бо їм кортіло, після вечора в тісному колі поспілкувалися, я перед закупівлею пригощання запитала - чи додати грошей. Ні... - сказав Соболь. Я непитуща жінка.
Сушко забрав хутенько з моєї руки 200 гр. - за таксі, привозив апаратуру, наче з бібліотеки. Я тоді отримала гроші за продану книгу, от їх із руки миттєво змів Сушко. Перед цим вечором навіщось писав у приват, що на нову книгу допоможемо, "скинемося по тисячі". Отут варто зробити паузу. Такого благодіяння не просила, не чекала особливих жестів - меценатських. Я не наївна, не з тих, що гнуться. Інтуїтивно відчувала фальшиві ноти, адже Сушко на вечорі заявив, що "не розуміє" поезії Майї, а як захопливо на ФБ і тут коментував... Порівнював із музикою Шнітке, писав-висікав коментарі в дусі: "Отак і варто писати поезію - і молодим, і старим".
Не чекала таких сайтових катавасій, не звикла до обпльовування. Дивує кампанія проти жінки, яка чесною і щирою лишалася на ПМ всі ці 9 років, безоплатно допомагала, була небайдужою.
Які творчі вечори (множину вживає Чорногуз у дописі "Сайт білих ворон") мені робив Сушко?
Дозвіл мною був легко отриманий, зала безкоштовна для мене, бо я членкиня НСПУ з 2016. Він - ні. Привіз апаратуру - така його поміч. Я була присутньою - як поетка - на одному. Особисто двічі телефонувала функціонерові спілки, домовлялася про дату. То в що матеріально "вклався" Сушко... Афіші я надрукувала, ім'я його було написане, це теж не дрібничка. Я - відома поетка.
Мою книгу в 2015 презентували ми з коректором, видавцем у Львові, в будинку спілки письменників. Виходила на люди, мене чули, бачили, аплодували. Про це написано у "Слові Просвіти".

Нині, згадуючи ту осінь, аналізуючи ці перипетії, трохи жалкую, що радо відгукнулася на пропозицію, повірила у щирий пошанівок, у шляхетність сайтових друзів.
Позірна чи справжня їхня дружба, шанували мене чи використовували можливість піару, важко судити.
Із порад психолога: "Оточення варто обирати особливо ретельно. Ти станеш таким, як і твої друзі. Несвідомо. Поступово. Але станеш. Друзями мають бути порядні, надійні і хороші люди. Люди, до яких ти спокійно можеш повернутися спиною". Певно, щоб не боятися бути мішенню...
Друзі Сушко та Чорногуз то гарикають, пасквілі нищівні - один одному, то потоки бруду та бридкі незаслужені назвиська - вже в мою сторону.
Бажаного нейтралітету не досягла. Чорногуз мене до стовпа прив'язати хоче, волає, що я "оббрехала". Та себе хай зафіксує, прив'яже - за оці неадекватні напади віршові чи прозові - удвох із прислужливим, лицемірним Сушком-друзякою. Скільки негацій вони розлили на сайті, майже ніхто не вгамовував. Не посилав у бан адмін - дивна поблажливість.
Є звернення Чорногузове до громади ресурсу. Взимку аргументував, чому Сушка прогнати з ПМ варто, сам привів на сайт - той упирично шельмує-пащекує. Називав Олександра "вбивцею талантів". "Певно, вже тонни словесного бруду Сушко вилив на Світлану-Майю Залізняк, яка стільки конструктивних вагомих зауваг йому зробила. Нуль уваги, натомість помста словесна майстрові розлилася сайтом, як нафта океаном" - так зітхав.
Тепер згадує те напівжартома - дивочна хамелеонність, зате обзиває мене, ганить.
Не по мені така модель стосунків. Дещо писав мені Сушко, хотів просвітити, з ким знався, де був, хто зайву чарку перехилив, тепер печінку лікує. Та хай би не вів такої просвітницької роботи, з мого боку не було цікавості. Якісь інтриги мені приписує Чорногуз, дивуюся - в ім'я чого?
Кожен переслідував певні цілі, мені вони не відомі. Була приязнь, але нетривка.
Один прагнув тут бути наставником і авторитетом, вважав себе метром, його друг Олександр побачив у мені креативну, майстерну, небуденну поетку. Хотів дорости до мого рівня, писав захопливу присвяту жар-птиці в саду. Вірю, що щиро.
Зрештою, перебіг у стан любителів пересічних віршів. "Напишу серйозне, складне, майже не хвалять на сторінках фб, не вподобують, а смішне, то хвалять" - так мені пояснив. Таки понесло автора в бік культмасових віршів-свищиків.
Зробив Сушко вибір, дешевої слави забажалося.
Мою книгу штудіював, насотувався з неї слів із неабияким апетитом-рвінням... мене тут вважали наставницею Сушка - і я почала критично висловлюватися про вірші, що пістрявіли вульгаризмами, кон'юнктурні. Столітні діди та баби хочуть сексу, вихваляється потенція дудугана, мавка закидає ніжки, летять у небеса, в рай... - банально-однотипна ряднина-писанина - не еротика, а лубочна, примітивне. Жінка в них - об'єкт всолод і лише, сексизм. Віршів такого штибу тьма, а прочитати, насолодитися - нічим, зауважувала Олександрові авторка сайту пані Лариса.
Сушко гризся з Чорногузом, той закликав очистити ПМ від "обісцюшка". Писав Ярослав у приват, просив моєї підтримки, дивувався, чому модератор не втручається.
Писала Сушкові, щоб припинив гризти друга, не прислухався, пасквілями "лікував від пихатості". Коли на ФБ читачка запитала, чи Сушко вже на передовій, адже присоромлює чи гнівно шмагає у вірші тих, хто не воює, ховається під спідницю, написав у відповідь, що має протез. Такі жарти. На повному серйозі відповів-збрехав прилюдно.
Була видимість віртуальної дружби, Сушко ще зі мною спілкувався, тобто писав довгі списки виконаних робіт.
Запитала: "А навіщо мені знати, що ти сьогодні робив?".
Натяк, що поети - сибарити? От я пишу поезії, а він у цей час працює на городі чи сіє спори грибів у лісі поблизу села. Хвалила за уміння все робити по господарству - та кострубатих, неохайних віршів не хвалила)
Знайшов у мені щиру, мудру, розуміючу - так пояснив. Ми такі самотні посеред юрмищ.
Та я не проміняю самодостатність, самість на перебування у зграї "запеклих друзяк".
Я - левиця, не гієна і не підлесниця. От Сушко назвав себе у новому вірші "песиком на повідку". Ким себе бачить - то до психоаналітика.
Навіщо мені було гнобити Чорногуза? Звісно, на найпотенційнішого він не тягне, я про це висловилася у приваті Тетяні, бо вона майже щодня 6 "панові Бандуровичу" ставила. Є критерії оцінювання. Явищем для мене ліричні поезії Чорногуза не були, вадили інверсії, бракувало свіжості. Деякі подобалися, відгукувалася. Сушко критикував численні наче-мов-немов у його віршах - таки із власної ініціативи.
Тетяна просила глянути на її вірші, запевнила, що Чорногуз не проти, він мене шанує. Дякувала за допомогу прилюдно мені й Любові Бенедишин, була прихильною, оцінювала й мої поезії. А Чорногуз редагуав тексти Тетяни, нашу з Любов'ю Бенедишин доброзичливу допомогу розцінив, як пресинг. Мабуть, ми з нею зауважували ті помилки, які він пропустив. Особливої охоти вичитувати чужі вірші не мала, та мені писали, просили, знаходила час. Тепер бачу, що перебувати на ПМ можна лише мовчечки чи захвалюючи одноманіття.
Дев'ять років на ресурсі. Намагання бути над...
Ніяких коаліцій, груп не створювала, не шкодила літераторам, аматорам на сайті, не писала образливих пасквілів.
На головній часто анонсувалися вірші рівня проба пера.
Дехто дякував, писав, що допомогла зауваженнями. На поетичному ресурсі не віють пасати вимогливості, доброзичливості, не той благодатний клімат, який підрощує таланти, бачимо борюкання за пальму першості, захвалювання, сюсюкання в коментарях, бруд-флуд, тролінг. Я до цього не доклала ні цеглини. Навпаки, закликала не заливати сайт вульгарним, до модератора намагалася догукатися. Невже не можна було припинити баталії-драчки між Сушком і Чорногузом, порадити вирішувати конфлікт деінде? Ми читали коментарі-прокльони, Чорногуз гримів на сайті, Сушко підсміювався.
Де були модератори? Вже тоді мені було варто піти з сайту, берегти себе. Діждалася назвисьок, нахвалянь "лусну по носі", "здиратиму луску" - Сушкове нечуване нахабство чи рагулізм. Юрій Сидорів писав Сушкові про неохайне віршування, надмірну кількість публікацій на добу - але нуль уваги, не помітно шліфування написаного. Зате суперплодючість віршова - дрозофільна - і якась пришелепкувата поведенція - "ампутувати себелюбство" нахваляється, згадує, як пиляв хтось ногу, йому тримати довелося. Жахіття. Це поетичний ресурс чи бійня...
Розлого пояснюю - чому йду звідси назавжди. Примусити мене цінувати графоманію та стонадцяті "проби пера" не вийде.
Періодично вистрибує з коментарями Соболь-Погорєлов, у віршах кпинить "хохлів" - малограмотний аматор-переросток. Тепер - за його рагульським висловом - "пенделі" віршові залили сайт. То причіпливо питав у Чорногуза - чия дача, ніби це має відношення до поетичних текстів, то мене тролить, бо я зауважувала його численні бур'яни-огріхи. Лишила недавно в себе коментар - як придбати моє зібрання творів, Соболь поспішає, пише в Сушка з цього приводу: "мене порвало...". Та чи кому цікавий стан його емоційної цілісності чи шмаття?! Я на своїй сторінці порядкувала. Чи й не ментор-оцінювач. Такі нахаби мають право на сайті слебезувати-скалозубити, тролити, а я захисту не маю - в особі модератора.
Відбиваюся від нечем. Чи місце отут мені, Поезії... Тепер - ні.
Є автори, які не звертають уваги на перманентні драчки на ПМ. Прийшов, поставив текст, пішов - безпечний алгоритм. Мишача поведенція чи мудрість - питання риторичне. Я пасіонарна.
Чорногуз писав мені взимку, що чекає підтримки. Є дописи, де він мене хвалить, визнає талант, навіть обіцяє не зрадити, не піддаватись на провокації. Але патерни злостивості перемогли, на жаль.
Здалося йому торік, що я під жіночим клоном критикую з Сушком разом вірш - назвав "сукою" мене. Як можна? така підозріливість патологічна, запальність... Це шляхетно? не вияснивши, чий то клон - таке сказати... Хай кохану жінку, яку возвеличує у поезіях, так "ніжно" називає.
Прилюдно вибачився. Замучений нападами Сушка - так пояснив. Та не по мені такі стосунки. Ніколи не заводила клонів.
Навіщо мені перебувати серед жабомишедраківки? Ні душевних сил, ні часу на такі ексцеси не маю.
Можна було призначити редакторів давно, та їх ніби немає. Модерація щоденна тут необхідна.
А прагнення однієї особи бути авторитетом призвело до драчок, непоступливості. Микола Соболь-Погорєлов, амбітний, упертий початківець, писав приватно: "Тримайте корону, бо буде вам те, що Чорногузові!". Та чи йому пектися-опікуватися розподілом корон? Там край непочатий праці над сирими, учнівськими віршами.
Що вони з Сушком тоді намислили, чиї корони їм зривати кортіло... Я не отримувала від них корон - і не збираюся допомагати у розподілі бутафорних вінців.
Лишіть мене нарешті у спокої. Не шукайте винної там, де її не могло бути апріорі. Громовідводом на даху (як визначила мою роль мудра авторка сайту Вікторія) слугувати набридло.
У кутку я не могла бути - яскрава. Мене бачили. Могли порівняти на сайті наші поезії. У кожного свої читачі.
Мою книгу ніхто Вам, Ярославе, не нав'язував, запитали - скільки коштує, син мій сказав: подаруй Чорногузові. Я вагалася, підписала - як учаснику дійства, із вдячністю за виступ. Книга велика, гарна. І там - поезія, не графоманія.
Соболь, Сушко (два екземпляри) її придбали, знаючи, яка це поезія - для підготовленого читача. Є анотація. Книга для знавців української мови, читачів з уявою, сумлінням, життєвим досвідом.
Не подобається - не читайте. Згадую, раділи, коли я писала Вам коментар, думаю, то були флюїди позитивної уваги.
Звісно, я новаторка. Люблю сюрреалізм. Не люблю простеньких віршів, де лише емоції, слова...слова... нічого немає у міжрядді. Я вимоглива до себе і оточення.
Мені справжня поезія бачиться свіжою, барвною, рухливою, живою, неповторною, міцною, ефірною, зримою, в дусі часу. Це - міні-картина, панорама, фільм. Маловживані слова я люблю. Усі мають словники, всім дозволяється компонувати, але далеко не всі римувальники - поети. Я - за гармонію, авторський впізнаваний, нефальшивий голос.

Мистецтво не відтворює дійсності, а ні її перетворює, як хочуть інші, а лише створює окрему дійсність.
Ігор Богдан-Антонич

Мої поезії, написано у передмові до "Птахокардії", відповідають високим законам мистецтва.
Зануритися б авторам у власні доробки, там є що полірувати. Реальні імена не всі вгадуються у дописі-казці Чорногуза.
Звісно, кортить вам обом когось звинуватити у сайтовій феєрії, сорому не відчуваєте за назвиська.
Я, пане Чорногузе, українка імпозантна, молодява, усміхнена, презентабельна - так мало схожа на "старуху Шапокляк", як ви нинішній - вайлуватий - на красеня-лицаря. Пані, яка не хоче, щоб її ім'я згадували у дописах, прилюдно зауважувала Вам нестриманість у словах та емоціях на сайті, писала, що ніколи не переходила допустиму межу. Не одну мене Ви ображали і вибачалися. Навіщо ж Ви ганьбитеся...
Сушко - молодший на 6 років, дає бридкі назвиська, віршами-лушпайками заплював сайт. У люстро самокритики зазирнути б такому "сатирику"... Враження, що насилує неохайну музу, а вона аж захлинається пінявими віршатами. То хто ж мене отут брався "перевиховати"... для якої благої цілі?
Чому я - зріла, самодостатня, майстерна поетка - мала позбутися естетичних орієнтирів і себелюбства?
Намагатися обгавкати могутнього слона - безпородним шавкам властиво.
Не виховуватиму ровесників та молодших, не виправдовуватимуся, написала, як все було.
Увага: тепер вірю, що за доносами нищили цвіт нації. Хочеться завершити: шануймося, та шану розуміємо по-різному.
Всіх згаданих на фб заблокувала, щоб не бентежитися. Знатися з ними не хочу.
Модератор приватно вибачився за чоловіків, жалкував, що так низько опустилися. Навіть на місяць відправив образника-пасквілянта-Сушка в карантин, другу сторінку лишив. Звідки - бризками - віршата-пасквілі плодовитого віршороба.
Я закрила власну - єдину - сторінку, пояснила, пішла. Хай таланить у хороших справах.

..........Тепер варто додати, бо Чорногуз навіщось вводить в оману, заперечує послідовність. Коментував Сушко в нього, наче я тут писала, Чорногуз сказав: "не буде вечора". Де таке - в моєму дописі?
Пан Ярослав тоді - саме перед початком вечора - сказав прилюдно із серйозним виразом обличчя, що не виступатиме, якщо не буде потому фуршету. Це чули всі: ведуча, мій син, присутні. Я схвильовано відповіла - до Сушка претензії, бо він ходив, афішу лишав, категоричну заборону пригощання чув - і передав мені у приваті.
Саме тому М.Соболь, ще дехто вирішили задовольнити пана і себе, Ярослав запевнив, що домовиться про дозвіл, під час вечора купили бажане-потрібне. Чомусь же існує заборона, то навіщо її порушувати? Творчий вечір - це поезія.
Я так збентежилася від неочікуваної поведінки пана Чорногуза, що за кілька хвилин розпочала свій виступ не вельми весело.
Потрапити в таку ситуацію - малоприємно. Домовлявся з другом Сушко. А я лише запросила у приваті вже пізніше, пан Чорногуз від мене не отримував запевнення, що гонорар буде. Про це взагалі не було мови. Чи конче потрібен був той виступ Ярослава? Я не була ініціатором запрошення, але радо погодилася. Чом би й ні... На мої презентації не раз приходили музиканти. Сушко сказав писати на афіші - за участі співачки Алли Васик, Чорногуза і його - так і зробила.
Ми попрощалися в метро по-дружньому, весело, обнялися. А тепер все це пригадувати довелося, бо у дописі про "творчі вечори".
Брехати мені не властиво. Читати перекрути неприємно. Досить дискусій.
Відзавтра я не буду заходити на сайт, щоб не набиратися негацій. Бажаю усім спокою і благополуччя.
17 вересня 2019.

Коротка пам'ять у мого ровесника.
Звертання до модератора Ярослава Чорногуза

Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Ярослав Чорногуз (1963) / Критика | Аналітика http://maysterni.com/publication.php?id=137039
Ложка меду в бочці дьогтю або скільки ще можна терпіти упиричне шельмування?

Звертаюся вкотре до адміністрації сайту «Поетичні майстерні», літературної громади сайту.
Скільки ще часу ми будемо терпіти антихудожні, антилітературні випади у бік високих майстрів графоманських стріл Олександра Сушка, людини, позбавленої не лише літературного поетичного хисту, а й естетичного смаку? Людини, яка не прислухається, практично, до висловлених в її бік критичних зауваг, не працює над своїми текстами, натомість уражена графоманською хворобою словоблуддя, пише по кілька в день горе-опусів, не редагує їх, в яких, замість творити літературу, займається зведенням порахунків зі своїми більш талановитими колегами? Ним, уже цілком очевидно і зрозуміло, рухає чорна заздрість і прагнення будь-що, будь-якими методами вивищитися над своїми колегами. Пише горе-коментарі, до яких майже ніхто не прислухається, натомість його називають «шмаркачем» та іншими всілякими такими назвиськами.
Чого вартий той факт, що на сайті є два Олександри Сушки? Питається, для чого? Відповідь проста – один Сушко ставить іншому Сушкові, які насправді в одній особі, позитивні оцінки 5,5, бо крім самого себе йому таких оцінок ніхто не ставить, таким чином штучно підвищуючи собі рейтинг. Гидко за цим спостерігати, але чомусь редакція «Майстерень» закриває на це очі, не видаляє другого клона.
Певно, вже тонни словесного бруду Сушко вилив на Світлану-Майю Залізняк, яка стільки конструктивних вагомих зауваг йому зробила. Нуль уваги, натомість помста словесна майстрові розлилася сайтом, як нафта океаном.
Я вже не кажу про себе, тут – десятки тонн бруду – Сушко вшанував «дорогого» друга, який привів його сюди, на «Майстерні» на свою, як виявилось, голову.
Пробачте, люди, що завдав вам такого горя, бо мало хто є на сайті, кому б не дісталось від Сушка.
Та багато хто не хоче конфліктів, воліє мовчати. Та, повірте гіркому досвіду – будете мовчати – заклюють вас дурними заувагами і псевдо критикою і підете ви із сайту, як талановита поетеса із Полтави Юлія Стиркіна, яка ні за які гроші не хоче сюди вертатися, поки тут є Олександр Сушко – люте заздрісне, чорнороте пугало, яким скоро почнуть матері поетеси своїх пишучих малят лякати: не будеш слухати мене, то віддам тебе упирю Сушку на розтерзання! І дитина з жахом прокидається в холодному поту!
Скільки вже його критикували інші автори – Лариса Прокопенко, Тетяна Левицька, Серго Сокольник (нещодавно навіть прозу Сушка розгромив, хоч у прозі, як на мене, Сушко вправніший), СонцеМісяць та багато інших.
З нього, як з гусака вода. Обтрусився, і пішов далі своє чорне діло робити.
Ось його повчально-гнидявий коментар:
Та яка різниця - бандура чи гітара, чи інший інструмент? Дивися ширше: тут ідеться про загальну проблему, яка уособлює українську лірику. Сусальне золото у кілька шарів для справді гарного непотрібне. Ця зайвина ріже око естета. І додає мені наснаги писати іронічну сатиру. І нічого поганого в тому не бачу. А ти злишся. Нащо? Та посміхнися урешті. І повір: я тобі не ворог, а найщиріший друг. А те, що люблю перець - не страшно. Всі ми різні, і смаки у нас різні.
Пиши на мене сатиру, гумор, іронію, що завгодно. Я не ображаюся.
Та послухати – Боже, святий янгол із небес!
Справді – мед справжньої української лірики – не для Сушка. Він народився, вимащений у дьоготь, як не у щось значно гірше, то й прагне у кожну бочку меду додати свою гидку ложку дьогтю. Та вже того дьогтю стільки, що вже все помінялося місцями на сайті - гнидявої псевдолітератури вже бочка дьогтю, яку вже не може врятувати ложка меду гарної традиційної української лірики, яка в ній зосталась!
А ми сидимо, опустили вуха, а нам ллють помиї на голову. А ми кажемо: не лийте в одну точку, дорогий пане Сушко, розбризкуйте, розбризкуйте!
От він і радий старатися, розбризкує. А ми мовчимо і ходимо в оцьому, з дозволу сказати – забризканні!
Не гидко вам, люди? Не набридло ще?!!!

Щиро Ваш
Ярослав Чорногуз

...........
Так волав до власника сайту. Сьогодні Чорногуз вводить в оману, змальовує так, як вигідно йому - перебіжчику. Сушко допомагає знеславлювати мене - одну з високих майстрів, яких від нього захищав Чорногуз у зверненні до редакції майстерень - та не був почутим.
"Ходи в мої обійми" - припрошує друга у віршику "Кинь каку" - по примиренні. Це поезія? такого потребує сайт?
Навіщо ці двоє зробили нас глядачами своїх спектаклів - ворогування-примирення? Тепер волає Ярослав, що я "погана правнучка славного Залізняка". А він чий "хороший онук"...
Я гранично чесна. Це нині гандж? Не лицемірила, у злагоді з собою хочу жити. Його теперішнє обліко моралє для мене неприємне і неприйнятне. Таке вже чула: входить у моду образити і вимагати вибачення. Підло.
Всі назвиська розділити б друзякам між собою, пасують неабияк.

Витрачати час на болотні ексцеси набридло. Дискусії з ними - епічне засмічення мозку.
Коментар під дописом Чорногуза лишила коректор моєї книги, ведуча творчого вечора.
Підтвердила, що такі слова Ярослава пролунали саме до початку, і мене збентежили не на жарт.

Cвітлана Козаченко (М.К./М.К.) [ 2019-09-17 19:47:14 ]

Вітаю панство. Була свідком подій навколо фуршету. Сама чула, як пан Ярослав іще перед початком дійства питав, чи буде фуршет. Давно було: не пригадую, чи він жартував із приводу того, що не виступатиме, раз немає пригощання, чи то було всерйоз. Так, мабуть же, не всерйоз, бо таки виступав. Але конфлікт був.
Їхала з Майєю з Полтави до Києва, протягом усього шляху вона не раз уголос турбувалася, що фуршету не можна в Спілці організовувати, бо так їй було чітко сказано. А вона хотіла б це зробити, вважала, що гостей треба пригощати. Тому так нервово сприйняла слова п. Чорногуза. Тому виник конфлікт. Дріб'язковість обсмоктування тих подій у дописах/коментарях усіх учасників сварки тут, на ПМ, викликає просто... шок. Невже вам більше нічого робити, люди?! Ми живемо на цьому світі якусь мить, то чи варто перейматися таким... нічим?
Давно не ходжу на ПМ, не беру участі в тутешніх сварках-розбірках, бо це й нецікаво, і неконструктивно, і найчастіше - просто огидно. Як і те, що відбувається зараз. Для спілкування цей ресурс не пораджу навіть ворогам.
А для поезії... не у визнанні суть мистецтва. Поет пише, бо не може не писати - та й усе. Решта - суєта.
Бажаю учасникам конфлікту мудрості й уміння поважати чужу думку. Нікому не раджу бувати на ПМ.


Така її думка. Хай кожен вирішує, чи бути тут, я зачинила сторінку.
Мені услід Чорногуз злостиво проголошує: "брехуха". Чого б не пригадати - як було. Казав так, то визнай. Я тоді опинилася між двох блоків - бажань-заборон. Дивна його - засмальцьована, вся у жабуринні - "правда".
Хочу бути чистою і сонячною.
Називаючи мене образливими словами, ще й вимагаючи вибачення, запальний Ярослав, на жаль, все більше ганьбиться.
Не я нівелювала поетичний сайт, sapienti sat — розумному досить.

Шановний пане Ляшкевичу, то Сушко відправлений у карантин? Відлучений від сайту на місяць? Напівміри лише наснажують упирячу натуру. Ви триматимете Сушка на сайті - щоб привертати увагу до тліючого ресурсу? Віршики такого штибу вам любі-милі? Непоясненна байдужість чи поблажливість.

http://maysterni.com/user.php?id=8524

Друга сторінка автора діє.

Ви ж вчора написали: автора на місяць у карантин.
З іншої сторінки публікує одноманітну маячню. Сам оцінки собі ставив, продовжує деструктивну діяльність.

Сушко не та персона, що прикрасить собою поетичний сайт. Неохайний суперплодючий римувальник без самокритики, якого захвалили аматори на якихось псевдопоетичних сторінках фейсбука.
Про неохайність та надмірну активність - кілька текстів на добу - писав неодноразово йому Юрій Сидоров.

"Випивши браги..." заливає сайт віршами такого гатунку. Не має інших турбот, крім докучати комусь. Чи втратив здоровий-тверезий глузд і естетичні орієнтири, чи не мав їх. Вульгарщина.

Межі допустимого не перейдені? Це поезія? Для вас це нормальна публікація?
Одну сьогодні видалили, приносить таку саму.

http://maysterni.com/publication.php?id=141416
http://maysterni.com/publication.php?id=141407

Ось Ви писали сьогодні
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2019-09-11 16:28:45 ]

Адміністрація ПМ не підтримує на своїх шпальтах таких образливих рядків, як щодо конкретних осіб, так і щодо, опосередковано, поезії в цілому.
І так , як проблема досить важка, то на місяць відносимо її автора в карантин.
Тут не повинно бути жодних взаємних образ, просто реакція на ту чи ту дію.

Так, без сумніву, потрібно робити в кожному разі, при появі схожих публікацій, бо це не діло...
......

Проблема важка? Невже важко дати відсіч образнику, нечемі, нахабі? Поясніть правила перебування на сайті. Ви ж розумієтеся на поезії.
Звісно, це не діло: заходить читач на Ваш сайт і читає, бо анонсується, маячню Сушка. Надія Тарасюк, прийшовши на ПМ, зауважувала вульгарщину на головній. Хто нас чув?
Галантними, сміливими чоловікам у віршах бути легко, а в житті?
Принишкнути, як дехто, забитися у шпару, я не хочу. Не той заміс.

То відправте в карантин обидві сторінки, він же насміхається з нашого небажання читати таке на поетичному сайті.

Як же треба не шанувати себе, щоб модератор заблокував, лізти з іншої з таким продуктом...наче пес крізь тин!

Прочитала щойно, Чорногуз співчуває Сушкові, що того заблокував модератор.
Сам же просив узимку забанити пасквілянта! Писав гнівне звернення, ображався, дивувався, чому всі мовчать, аргументував необхідність відлучити Сушка від ПМ. Жалкував, що привів сюди друзяку, той гнобить його і виживає з ПМ талановитих. Пішла Юлія Стиркіна, бо Сушко вижив, мене згадував, як таку, що допомагала Сушкові, а той віддячив, заливши стежку нечистотами.
Назвав "обісцюшком" Чорногуз Сушка, гримів на сайті фільм-бойовик ще той, ми змушені були споглядати їхні драчки.

Абсурдність цієї ситуації - двоє дядьків зрілого віку, які гризлися на сайті взимку, Чорногуз волав до громади, бо його цькував Сушко, наче примирилися, і на заваді я. Бо сильніша, креативніша, не з підлесних аматорів.
Якісь інтриги мені приписує Чорногуз, наче ці двоє друзяк мені важливі чи цікаві. Нічого, крім зневаги за псування нервів та наговори, до них не відчуваю.
Гаяти часу на оцю беліберду не хочу!
Сушко стрибає з пасквілями, піариться на моєму імені і ганьбить себе. Де гамівна сорочка на сайті?
Щодня нова порція віршової нарізки. Вражений вірусом помсти, бо я назвала віршоробом, графоманом.
Так і Чорногуз не раз так писав на друзяку. Різко, навіть проклинав його за пасквілі на свою адресу.
Я не розумію доцільності тримати на поетичному сайті сторінки такого автора.
Зійду я з палуби ПМ я, знайде іншу особу - упиряка хоче енергії.
Враження, що Сушко хоче сайт нівелювати, бо такі дії-публікації - проти поезії, модератора, заблоковано сторінку - виливає цебро лайна з іншої.
Нагадайте правила перебування на ресурсі, очистіть сайт, якщо він Вам дорогий.
Витрачати енергію на зубоскалів-упирів та деструктивних не хочу. Не моя це естетика - воювати з моськами, клонами, перевертнями.
Кого привабить сайт, де немає модерації та поваги до високої поезії, зате вільно графоманам, аматорам, яких неможливо навчити... Знахабнілі, вони нападають на тих, хто намагався підростити їх.

"Аматор ніколи не перевірить свій вірш на лексичні, граматичні помилки. Аматора неможливо ніколи поправити і чомусь навчити. І вже точно в аматора неможливо нічому навчитися самому. Ще би, бляха, відчуття смаку мали, а то вічно напишуть щось рагульське, а виправдовуються, що, мовляв, то "від щирого серця". Аматори, аматори, аматори.... Тьху на вас!" - написав на ФБ С.Запоржанин.

Долучаюся до таких слів.
Сторінку закрила, з ресурсу пішла, це не та майстерня, де господарює Поезія.

Серед нікнеймищ та клонів,
у павутинні ідей,
зблискують перли солоні.
Данка немає ніде.

Стопи колов, артистично
людям освітлював путь.
Бджоли злетіли за Ічню.
Гречку статисти гребуть.

Все, як завжди, - у театрі.
Пише сценарій пастух.
Міми клюють Клеопатру.
Взір українця потух.

Звісно, не треба мінору.
Ріжеться диня "Амал".
Буде просвітлення, sorry,
мир і новий п'єдестал.


По сну

1

Боролася з мишею, гадами...
Горіли болото і ліс.
Люблю, ще надіюся, радую.
Козацький у Майї заміс.

2

Над буднями - сад мій серпневий,
У вежу не зайде брудний.
Обдерли пілястри два деви.
...це сон...
Сильна музо, дзвени!

3

Ось візьмемо перли і віяло.
Картин понавішує муж.
О, скільки тут прихвоснів діяло.
А знову ошатно довкруж.


2019

1

Людву оглянеш, та й у ліс -
там ще пташино.
Індійський слон продав заміс,
а круки - шину.

І всюди ринки та моря -
пивні, зелені.
Проєкти-нью на якорях,
човни - по Сені...

Набридло хлопцям у селі,
пішли стріляти.
У шанцях воля - при землі,
злоба між вати...

"Люби, жалій, воюй, помри..." -
шепоче діва
у вишиванці, край нори,
під славні-співи...

Калину стиглу обірву,
бо як без неї...
Душа не тоне, на плаву.
Течуть єлеї.

2

Сценарій пишеться, між рож
шукай опори.
Баласти викинь чи примнож.
Ми всі - актори.

2019

1

Макарони - на вуха - зі слоїка "Вчора",
Курс на поле, де хитрі гравчині, базіки.
Ще буває - насниться осонцене море.
За вікном чорнобривців озеречка, ріки.

Возведуть у герої суддю й терориста,
із бандита скульптуру виліплює дока.
Я не знаю, до кого причалю - ще чиста.
Хилитається планка - міцненька, висока.

В цих отарах так тісно, що хочеться неба,
обрізають брелоки на сумочці музи.
І щодня пропонується вигадка-ребус,
і згинаються соняхи, гіпотенузи.

Роззираюся, щастя шукаю - левиця.
Так пахтію, що морщиться білочка: "Досить.."..
Залишили б у спокої лисоньки ниці.
Блискотять мої гострі шліфовані коси.

2

Лицемір'я, шакалів та змій вихиляси.
На талантів огризки жбурляють ворони.
Я іду по калюжах невдяччя-малясу.
А хотіла болідом осяяти гони.

2019

Не має стара гаманця,
купюри затиснені, м'яті.
Що звідала жіночка ця?
Аж четверо влізло у хату.
Не вигнала - рідні, нехай...
Тепер дармоїдів тьма-тьменна.
Ще сниться їм Бахчисарай,
відкрила б обійми Ровенна...
Не хочуть... А Леся - німа.
Російська говірка - по слову.
З-за рогу безноса кума.
З мішечка - лаванда, полова...

Дивлюся, шукаю кофти...
Дратує покірність ягниці.
На пенсію гарну скоти
живуть, не дають їм по пиці.

Житечна історія, тло -
поля, де не зібрано сонях.
Таких не збере НЛО,
течуть їм і пиво, і моня...
І діти не вивчені - тут,
а скажеш - погрози нечеми.
Трясеться дірявий батут...
Відсутність розумності - тема.

І скільки ж терпіла ця "мать"
димів, святкувань, "возліяній"?
Раденька в куточку стоять
під викрики донечки - п'яні.

2019

1

Течії підводні, рифи голубі.
Що Нептун готує - знаєш далебі.
Тож відходь на руку, пережди шторми.
Дві русалки скажуть: "Зрадили не ми".

2

Золотаву рибку вихлюпне бульйон.
З мушлі без щербинки зробиш медальйон.
І усім - царівна...
Бережеш алмаз.
Втопленики - рівно,
Шлюпки про запас.

Рятувальні снасті...
Надміцнющий трос.
Наловили піфій - нетверезих... ос.

3

Ще вузлів нав'яжеш... Пурпуровий схід...
Прослизнули гади... шпортається гід...

Стриж на огорожі... верески... нуда..
Чоколядне серце тане-спогляда...

Кулі - в ціль... дотично.
Зблиск. Електрошок.
Пальми синтетичні.
Здавлений смішок.

"Бамбетель" розмовний... кістяний грильяж.
Млосно.
Плине човник...
На весло наляж!

2017

Зело цинічності повзе і кровоточить.
Новини - горобчачі та сорочі.
Тече ручай кукібних, взори щирі.
Безкрилих, доле, не лаштуй у вирій.

Людва куйовдить правд масне волосся...
О, не питай у серця: що збулося?
Ляж на обніжку, там трава цикадна.
Чекай у надвечір'ї Аріадну.
Іди за ниткою, дивись на мокрі фрески.
Сомнабулізм таки розвіє есемеска.

А далі - кава гватемальська, пінна.
Малюєш кактус, обрис цепеліна.

За Кантемирівкою - Осінь, тягне мжичку...
Турботи, клопоти - щоденні, невеличкі.

2019

Муж писав про любов шалену,
від повторів товстіли файли.
Змалювавши силу-силенну
поз, осель, піднявсь аж на яйлу.

А насправді - зваривши гречки,
з'ївши кусень сальця рудого,
мацав лиш зашкарублі течки,
м'яв боки голубого дога.

Пес кусав за брудну штанину,
тяг поета за ближні дачі.
А дружина шептала: ..."гину";
стріла зрештою бомжа-мачо.

У поетиці - ні бельмеса.
Та в саду - цілком зрозуміло -
вдовольняв її неотеса,
а законний мережив біло.

24 серпня 2019

Панно Фальшивосте, мій дебаркадер
плине за буй - між акул і дельфі...
Пальмовий лист відірвався... то й рада.
Буде про чесність у вільній графі.

Келишки наші віднесено вліво,
ваша панама блискуча - на дно...
Є пригощання - три пуп'янки, пліви.
Ми не уперше в життєвім кіно.

Сивий суфлер напомадив цидулу.
Пляшку ловила, та хвиля хитка...
Ось пасочки між зеленого мулу.
Доля-мулатка чайком обпіка.

Мапа, газета, прим'ята валіза.
Соку б...
Чавлю золотий апельсин.
В рамці звичайного порту не влізу.
Зайвий компас у огромі яси.

2019

компАс професійний жаргонізм

І нашим, і вашим...
Ластата лисиця
обідає в Саші,
вечеряє в Гриця.

Ті гноми - в роздружжі,
та лисоньці зайві
обшмульгані ружі -
оббиті об айви.

"Сварки - не для мене!
Я - мирна газдинька,
цілісінькі вени,
зароблені диньки..."...

Ось виберуть, може,
мудрійкою... Крука
докльовують шавки...
Та зайва докука!

Оближе сметанку,
гуляш на тарелях.
Ні стресу, ні ранки...
із дудочки - трелі...

2019

Лисичка - збірний образ, таких тьма на стежках реалій.
Імена теж обрала задля рими.

Стрічають лицарів красунечки чи ні...
Кохаються до шлюбу, знято шори.
Емансиповані, чуттєві, чепурні -
статистки між гримованих акторів.

Одні побачили Париж і Монреаль,
а інші лиш Пристроми, Львів, Опішню.
Наївно-просто малювалась вертикаль.
Та ось і крапка фінішна - зловтішна.

Розкидані лелітки, в'януть пелюстки.
Надіями наповнені конверти.
Сценарій Фатум рве на клаптики, шматки.
Написано червоним: тут - померти...

І ось лежить білявка (далі, душе, стань),
рахують ножові... Ридає мати.
В афекті вбило екстравертне юне Янь.
Вирує-захлинається Хрещатик.

Життя спливло - морозива пахкий ріжок...
Обгортка днів розтоптана байдужо.
Зеленим їжаком чаїться в серці шок.
Розхлюпую осонцені калюжі...

25 липня 2019

Йшла проява полем:
випхали із хат.
"Воля ж я... не голем...
Люд мені не рад?
Надихну на війни,
покладу обол...
Ось громада дійна.
Цапа на престол
посаджу, бо мудра,
накажу змести...".

Дніпр і Брахмапутра
повні кров'ю мсти.

2019

1

...а людці шукають сонця -
і несуть петарди, чад...
Лис Микита тицьне: "...он ця!".
І на шиї висне гад.

Вже й перкусія, й аналіз -
тим, хто зроду не робив...
Відбиваєш словом палі.
Шелестять "ніштяк..." дуби.

Ти - хороша, яскравіша,
притінила вічних бонз.
Тхір штовхає в дальню нішу.
Боротьби апофеоз.

"Із-за моря, не своячка.
Глянь, фактурна... Не секрет,
від її поез - сверблячки..."...

Муза лине... пірует...

2

"...фемінізм! прозора! чиста!
ця нашкодить...". Чоколяд
ллють на сукню, рвуть намисто.

Муза тягне земснаряд.


24 липня 2019

1

Варани - місцеві, приїжджі.
Канапки на таці травистій.
Вечірка влаштована Іржі.
Йде травесті-кралечка Христя...

Лягає, просовує ногу
в кільце від гранати повія.
До туї прив'язано дога.
Підходь - буро-жовта сулія...

2

А в мене сонця-океани.
Меч-риба і сіті - земному...
У пасті замшілі боввани.
Ломака дісталася лому.

Вальсують...
А я вже далеко.
Пуд ряски на возі - картинно.

Ні псам, ні зайцям, ні лелекам
нічого не винна.

23 липня 2019

Ще не бачу таємної кнопки.
Викликати спецназівців - зась.
Йде нападник: перевертнем, гопки...
Таргану висота не здалась.

Висихає невдаха тропічний.
Дві петарди по ньому... і тиш.
Повз до мене повз Ямпіль та Ічню,
мріяв стати атлантом узвиш.

Топінамбур надгризений... груша.
Трен велюровий цілий, авжеж.
Караваджо картини не здужав.
Ледь гойднув золотий бульдонеж.

Уявити той напад не в силі?
Лементів між гілляк "ми та ми..."...
Замастився в олії, чорнилі.
Спить, оплаканий лисом, курми.

22 липня 2019

1

А брехня не куля і не меч -
змій лускатий, з-за ліани виліз.
Обирай війну чи не переч,
друг мовчить, покашлює: "Не в силі...".

Із пащеки ллється лабуда,
виверти фіксуються на плівку.
Снивсь у зливу дух-Сковорода,
сив Тагор долав аж стометрівку.

"Гей, Світлано... Зайва сумота!
Ми - з тобою... Підлети, хороша...".
Ланселот Гвінерву - на кота,
бо коня продав за мідний грошик.

Все дивує: вигін і вагон,
безголосся, клонова автура...
Шириться гоніння полігон,
проситься у друзі сотий турок.

2

Так і є, реалії тісні.
Клапоть окупований для сойки.
А мені - поезії-пісні,
заздрих "нє пущать!" охриплі зойки.

Катавасій тут не обійти?
Сіризна обіймами частує...
Не для левів шпари та кути.
З кипариса лет мій - аж за туї.

3

Амулет купую - від незгод.
Заблистіли очі у пантери.
Лушпайками пасквілів та од
вічний одуд бавиться в партері.

22 липня 2019