•  А МАРКІВКА – ЯК МАКІВКА (продовження)

СПОГАДИ МОЇХ ЗЕМЛЯКІВ

•  А МАРКІВКА – ЯК МАКІВКА

ЗАМІСТЬ ПЕРЕДМОВИ

•  СЛЬОЗА СЛЬОЗУ НЕ ЗДОГАНЯ (роздуми та сумніви)

Україну в єдину державу намагалися об’єднати старокиївські князі та середньовічні козацькі

•  ОЗИРАЮЧИСЬ НАЗАД, У ПОЛІТИЧНИЙ МОРОК

На жаль, будь-які мої коментарі з приводу тогочасних подій будуть запізнілими та сухими бе

•  ПОЗА МЕЖАМИ БОЛЮ

Епоха Кучми, підпертого Медведчуком та Януковичем, в’їлася в мої терплячі печінки такою ір

•  КРИВОЗБОЧЕННЯ

Я всього набачився у своєму житті: зрад, підступів, словоблудства і криводушності, отож ме

•  РЕГІОНАЛЬНЕ «ВІДРОДЖЕННЯ»

Сватівські маргінали-регіонали переписують історію рідного краю. Перевертають усе з ніг на

•  ПОЕТ ІЗ БОЖОЇ ЛАСКИ

Микола Твердохліб утвердив себе на землі тим, що все життя будував – на Півночі, у Дагеста

•  ЛІТОПИСЕЦЬ СЕЛЯНСЬКОЇ ДОЛІ

Хата пасічника і літописця Івана Васильовича Дробицького віртуально доживає віку в самісін

•  КРУГЛИЙ СТІЛ

Сидимо невеличким гуртом за круглим, як і все досконало-викінчене на цьому світі, столом н

•  А ПІД НОГАМИ Ж – ПРІРВА

Держава – це вам не ковдра, яку перетягують: кожен смиче у свій бік…
А народ – не канат: д

•  ЩО Ж ДАЛІ?

Випхали майже нейтрального та в міру компромісного Москаля; догризли ненависного (бо – гал

•  РОЗДУМИ НАПЕРЕДОДНІ МОГО ЮВІЛЕЮ

Був у нас «батьком нації» лицемірний золотоуст Кравчук. Слава Богу, недовго. Був недорікув

•  ЯК НАРОДЖУЮТЬСЯ ЛЕГЕНДИ

Прийнято вважати, що їх вигадує народ. Не на порожньому, зрозуміло, місці – як відгомін як

•  ТАК ВОРОГИ, ЧИ, МОЖЕ, УСЬОГО-НАВСЬОГО «ВОРІЖЕНЬКИ»?

Є категорія людей: раби від народження і до смерті. Рабство в них у крові – воно проявляєт

•  «НЕДОБИТКИ», ЧИ «ПЕРЕМОЖЦІ»?

У Луганську мені з кожним роком стає все самотніше й сумніше. Найщиріші друзі, не попрощав

•  ВІД УСТРОЮ ЗАЛЕЖИТЬ НАСТРІЙ, ЧИ НАВПАКИ?

Уже ніби й попрощався з рідним краєм: відвідав Суми, Глухів і Путивль; проїхав сонну Маркі

•  ДРУЖБА – ДРУЖБОЮ…

Колись у мене було багато друзів. Я їх по-своєму любив, ділився з ними найсокровеннішими д

•  ПОБІЖНІ РОЗДУМИ ПРО НЕПЕРЕБУТНЄ

Петро Скунць, безумовно, видатний поет європейського, а може, і світового рівня. До нього

•  СПРОБА РОЗВІНЧАТИ МІФ ПРО «ДИКОПОЛІСТЬ»

Земля луганська, у яку я мимоволі вріс глибоко та надовго, насправді не така вже й задикоп

•  ОКРУШИНИ ДУМОК, ОШМАТТЯ ПОЧУТТІВ

Мої масштаби надто завузькі, аби мислити глобально та планувати щось монолітне. І хоча я ж

•  ЖИТТЯ: СИСТЕМА І ХАОС

Нарешті зібралися провідати свого старшого колегу-письменника й духовного наставника Микит

•  «ВІКТОРІАНСЬКА» ЕПОХА: УКРАЇНСЬКИЙ ВАРІАНТ

«Вікторіанська», бо заправляють усім два Віктори (Медведчук, який міг би скласти «тріо», д

•  ФЕНТЕЗІ НА ТЕМУ ПОВАЛЬНОГО РОЗВАЛУ

Великі й непідкупні уми світового масштабу передрікають беззаперечне й безумовне зникнення

•  ВСЕ ТА Ж ГАРБА З ТОГО Ж ГОРБА

Ні сну, ні спочинку не знають «батьки» й «матері» нації – щиро страждають: як там дорогесе

•  ІНТЕРНАЦІОНАЛІЗМ ПЛЮС-МІНУС

Ще в ранній юності, живучи то на архангельській Півночі, то в казахстанській Караганді, я

•  БАЙСТРЮКИ РУСІ-УКРАЇНИ

Коли в них запитують, хто вони за національністю, звідки родом – відповідь звучить одна: «

•  ТАКИЙ СПЕКОТНИЙ СЕРПЕНЬ

Насправді спека окупувала південно-східні регіони України ще в другій половині липня, коли

•  СЛІДАМИ ІГОРЯ СВЯТОСЛАВОВИЧА (Післяслово до «Слова»)

Вихоплююся із обридлого по самісіньку маківку застійно-засмагованого обласного Луганська,

•  ВІД СЕЙМУ – ДО СУЛИ, І ДАЛІ – ДО ЛУГАНІ

Про Батурин і Конотоп, Ромни і Пустовійтівку я напишу трохи пізніше, коли враження відстоя

•  ВІД СІВЕРСЬКОГО ДІНЦЯ ДО СІВЕРСЬКОГО СЕЙМУ

От і визріло задумане давно: ми їдемо на північ Слобожанщини, у сіверські землі, овіяні сл

•  ВІД ЕПІЦЕНТРУ – ПО СПІРАЛІ

Моєму верхосульському селу Марківці, уважають місцеві краєзнавці, щойно виповнилося 340 ро

•  У СВАТОВІМ СВІТАЄ УКРАЇНА

Ще не так давно я висловив своє категоричне:
– У Сватовому України більше, ніж у столичном

•  НЕХАЙ ТОБІ ЛЕГКО ГИКНЕТЬСЯ ПРИ ЗГАДЦІ

Що я знав про Володимира Володимировича Просіна, ну, скажімо, до травня дві тисячі другого

•  ВІН ДВЕРИМА НЕ ГРЮКНУВ…

Перебираючи свої чернетки, я натрапив на вірш-експромт, написаний влітку вісімдесят четвер

•  ТЕ, ЩО НЕ ЗАБУВАЄТЬСЯ

З усіма, про кого моє коротке спогадання, я зустрівся в різний час – у Сватовому, куди при

•  ВЕЛИКИЙ ХАРАКТЕРНИК

Дорогий моєму серцю Микола Назарович був особливий: не з глини виліплений, як усі ми, гріш

•  НА САМОТІ З САМИМ СОБОЮ

Дуже хороша звичка – щодень або хоч двічі-тричі на тиждень занотовувати в кишеньковий запи

•  ДОБРІ МОЇ ХРЕЩЕНІ БАТЬКИ

Мій хрещений, дядя Коля, був єдиним шофером єдиної «полуторки» у цілій окрузі. Він катав у

•  МЕНТАЛЬНІСТЬ

– Чого жадаєте, пане-товаришу?
Пан-товариш просить водиці.

•  ЛОЗУНГИ ТА ГАСЛА

Я – абориген і автохтон з луганської діаспори, а точніше з «регіональної» резервації, вихо

•  ДЕБАТИ НЕВІГЛАСІВ

Мовознавців професійних у Луганську не так вже й багато, і «пасуться» вони здебільшого на

•  В ОКРЕМІЙ РЕГІОНАЛЬНІЙ РЕЗЕРВАЦІЇ

За чотири десятиліття Луганщина стала мені майже рідною: я тут жив, працював, тут зустрів

•  ВОЛАЮ З ПУСТЕЛІ – ПОЧУЙТЕ!

Хто знає, скільки мільйонів убієнних і замордованих волає до нас, поки що сущих, однак уже

•  КРОК ВПЕРЕД І ДВА – НАЗАД

Я не про відомий і колись популярний в Одесі шлягер. Про наш український політичний поступ

•  СЛАВЕТНІ БРЕЖНЄВСЬКІ ЛІТА

О, в ті далекі, вовіки незабутні, нев’янучо-нетрухлявіючі сімдесяті життя в тополинім Луга

•  ЩО В КИЄВІ – БУЗИНА, А В ЛУГАНСЬКУ – ДІДЬКО

Той київський Бузина вже ославився на весь україномовний і україномислячий світ. Уже й озн

•  ВЕЛИКИЙ ЧАС ПОКУТИ

Нарешті сталося: утворився несподіваний для всіх тріумвірат! Перевчений соціаліст-поет, не

•  ПЕРЕДЧУТТЯ АПОКАЛІПСИСУ?

Влада на горі не знає, що і як робити. Підвладні їй на нижчих щаблях рівняються на незнайо

•  ПРО НАБОЛІЛЕ Й СОКРОВЕННЕ

Що ж ти, молоденька укрдержаво, так незлюбила своїх кревних діток: укрпоетів, укручених, у

•  ЧИЙ МИКОЛА, КОТРИЙ – ГОГОЛЬ?

Дорогі російськомовні українські громадяни! Вивчайте, будь ласка, нашу мову, і не тому тіл

•  ЧОМУ Я ПИШУ?

Давно хочу поставити собі пряме запитання, але боюся почути на нього чесну відповідь: для

•  ДУША РАЮ ХОЧЕ

Втомився я, та не від світових проблем, як неодноразово заявляв у своїх одноразових віршик

•  ЯЗИК МІЙ – ВОРОГ?

«Прив’яжи язика, – неоднораз радили мені досвідчено-умудрені, – мовчи тихіше води й нижче

•  ПОМСТА ДИКОГО ПОЛЯ

Це не казка, не легенда – бувальщина. Страшна до того ж.
Вдивімося в шовково-ковилову заку

•  ДРАБИНЧАСТІ «МІНУСОЇДИ»

Відомий багатьом вислів: «Коли в Москві відтинають пальці, у Києві відрізають руки». Я оце

•  ЗВИЧАЇ, СТОСУНКИ, ХАРАКТЕРИ…

Якщо у Львові я розігрівався та ніжився маленькою полтавсько-сумською галушечкою в міцному

•  ВІЧНИЙ ОПОЗИЦІОНЕР

Я, можна сказати (і скажу!), вічний опозиціонер. Твердо опоную рідній дружині, богоданому

•  КОАЛЯНТИ-ДУЕЛЯНТИ

У сценарії – невідомий широкому загалу вузько-клановий план-задум; розвиток сюжету – у кар

•  ЧАС ВЕЛИКОЇ ПУБЛІЦИСТИКИ

Чесно кажучи, сучасні політики в Україні вже всім добряче набридли: кидають пустопорожні с

•  НАВІКИ – РАЗОМ!

Якщо й було воно насправді, оте билинно-пісенне, забелетризоване братніми совєцькими літер

•  ЗВІДКИ ПІШОВ І ХТО Є ЗІНОВІЙ ГУЗАР

Княжий Львів – істинний український П’ємонт. Заснували його і правили тут рідні князі-патр

•  ЗНОВ ПОЇЗД ВІДІЙШОВ

З дня виходу першої книжечки роздумів «Опісля присмерку» минуло чималенько часу – мені бул

•  ТАМ, ДЕ Я НІКОЛИ НЕ ПЛАКАВ

Мені йшов другий рік, коли ми переїхали з Рудки, де на початку війни згоріла наша хата, до

•  ВУЗЛИКИ В ПАМ’ЯТІ

Земля не холодна. Я тупцяю босими ноженятами, аби геть не замерзнути. Сивий дідуган попере

•  ТАМ ВИТОКИ МОЇ

Останні роки мене все частіше кличуть до себе моя обміліла та заросла буйними очеретами Су

•  Я – ТАКИЙ…

Державна машина переїхала мене – слава Богу, не розчавила! Але ж боки пом’яла добре – і пе

•  ТАКИЙ ВУЗЬКИЙ СВІТ

Яким безмежно широким був світ у дитинстві, коли все вертілося навколо нашого комунівськог

•  ТА НЕХАЙ СОБІ ЗАЗДРЯТЬ

Дивні люди – заздрять мені! Ой, немолодому вже, ай, невиліковно хворому. Напівсамотньому й

•  СПРАВЕДЛИВІСТЬ ТАКИ Ж Є

Чи була коли-небудь справедливість у світі?
На історичний досвід свідомо не посилаюся – ск

•  СЛОВА, ЩО ЗАПАМ’ЯТАЛИСЯ

Меланія Михайлівна, моя незабутня вчителька української мови й літератури в п’ятому-шостом

•  РОМАНТИКА МАНДРІВ

Трирічне хлоп’я, магелланівським вірусом уражене, відбилося від степового хутірця й босоні

•  РОЗДУМИ ЗНІЧЕВ’Я

Найкращі, бо не скупі, росіяни розсіяні по несходимому Сибіру, у міжгір’ї Алтаю та Саян, п

•  «РЕКВІЄМ» ПО ВТІКАЧАХ

«Кращі з кращих» покинули рідні барліжжя і втекли в близьке й неблизьке зарубіжжя. Тут бул

•  ПРОВАЛЕНА РОЛЬ

Жив на світі хороший хлопець: високий, плечистий, вродливий лицем та ще й талановитий. Лиц

•  ПРО ІМПОТЕНЦІЮ ТА ІНТЕРВЕНЦІЮ

Не плачте, рідні пенсіонери, за вареною ковбасою по два карбованці двадцять копійок за кег

•  ПОЗАРОСТАЛИ СТЕЖКИ-ДОРІЖКИ

Руйнуємо Україну – аж гай шумить!
Шумить-заколисує розбуялий всіма кольорами гай, трава м’

•  НЕЗАБУТНЄ ПОБАЧЕНЕ

За великого життя мені довелося побачити багато всього – хорошого і поганого. Деякі картин

•  ЛЮБЛЮ-ОБІЙМАЮ ВСІХ

Сербія для Балкан – те ж саме, що Росія (Московія) для Азіопи. Я не фаховий історик, однач

•  КУДИ ПЛИВЕМО?

Чиясь недобра воля, чи гірка іронія долі: закинутий на самісіньку бистрину весняного Дніпр

•  ПРО СЛАВУ І НЕСЛАВУ СВОЮ І НЕСВОЮ

Північний сусіда любить нас покірними й догідливими, «цінує» нашу гостинність і щедрість,

•  ДЕЩО ПРО ЖУРНАЛІСТИКУ, І НЕ ТІЛЬКИ ПРО НЕЇ

Воістину: друга найдревніша професія на землі – журналістика. Друга – після проституції.
П

•  Я ТАК І НЕ СТАВ СВОЇМ

Луганськ, відверто кажучи, я не люблю. У ньому не знаходжу аніжоднісінького затишного куто

•  ХТО ТУТ ПЕРШИЙ?!

Первозданного у нас і прапервісного – ковила та воронці, байбаки та ще, може, хохулі. Шумл

•  «ВЕЛИКА» ПОЛІТИКА НА ДВОРОВІМ «П’ЯТАЧКУ»

Жили-були прості люди, гомосовєтікуси, віталися-балакали на доброму «суржику», разом випив

•  САМІ СЕБЕ НЕ ЧУЄМО

Ми не чуємо один одного! Уловлюємо окремі слова (російські, українські, суржикову мішанину

•  БУЛИ, Є І БУДЕМО!

Чому в Луганську так мало природньоукраїнського і, якщо ширше, властивоєвропейського?
Перш

•  ЖЕРТВИ ПЕРЕМОГ І ПОРАЗОК

«Потрійні» президентські вибори ми заледве пережили. Кожному хотілося свого, і всім прагло

•  «ПОСПОЛИТЕ РУШЕННЯ» НЕСАМОВИТИХ «ПАТРІОТІВ»

Так звані «національно-патріотичні сили на південному сході України» синхронно забаламкали

•  ЩО СПАЛО НА ДУМКУ

Не планую звечора нічого, бо не впевнений у тому, що зможу вранці встати з ліжка, – зі здо

•  ВИЛЮДНЮЄТЬСЯ СВІТ

– Христос воскрес!
– Воістину…

•  Я З ТАКОЇ ГЛИБИНКИ

Народився я, за розповідями бабусі Уляни, у холодному й сніжному січні сорок другого року

•  ЗУСТРІЧІ БЕЗ ПРОЩАНЬ (Частина друга)

Я був соромливим сільським парубчаком, знехотя працював на різних колгоспних роботах, а ві

•  НАРОД МУДРІШИЙ ВІД ВАС*

Як громадянин держави Україна, ветеран праці, член республіканської партії «Собор» я відве

•  ЕПОХА БЕЗПАМ’ЯТСТВА

Відомим є афористичний вислів: рукописи не горять! Не згоріли «Слово о полку Ігоревім», «І

•  ІРОНІЧНИЙ РОЗДУМ З ПРИСМАКОМ ПЕЧАЛІ

Серпоносні й молоткоподібні, які свого часу не склали іспит на «павликів морозових», уже в

•  СКІЛЬКИ КОШТУЄ ТЕ, ЧОМУ НЕМАЄ ЦІНИ?

Чому в нашій країні йде постійне та неухильне зростання цін?
Бо це комусь потрібно.

•  ЛУГАРІЯ – КРАЇНА КРАЙНОЩІВ

Лугарія (у просторіччі – Луганщина) в офіційних документах державної ваги обов’язково розш

•  ЗАМІСТЬ САМОСПОВІДІ

Це не перша моя автобіографія, але, думаю, уже остання. Значно розлогіша від попередніх, в

•  ЗУСТРІЧІ БЕЗ ПРОЩАНЬ (продовження Частини першої)*

Шістдесятого року, ще проживаючи в рідній Марківці на Сумщині, я надіслав кілька віршів до

•  НАКИПІЛО НА ДУШІ

У киплячому розвої колективізації «великий вождь і учитель» кинув у народ сповнену єзуїтсь

•  ЗУСТРІЧІ БЕЗ ПРОЩАНЬ (літературні спомини)

ЧАСТИНА ПЕРША

•  ПРАВДА І «ЛЕГЕНДА» ПРО САМОГО СЕБЕ

Мені здається, що жоден у світі поет не спромігся написати своєї дуже правдивої, доконечно

•  УКРАЇНСЬКА ТРАГЕДІЯ

Уже старий і сивий, жорстоко «умудрений» життям, дивуюся: та як же вдалося моєму роду-наро

•  БУТИ — НАРОДОМ!

Ніколи ще жодної статті не писав із таким пекучим болем, із таким душевним сум’яттям і з т