•  .......

Київ вступає у фазу оборони, бо війна і лунають вибухи й лякаючи постріли,
кривавлять його долоні, стискаються каштанові скроні, соціальні мережі рябіють жахливими постами.

•  Хлопці мене питають...

Хлопці мене питають:
— Юлю, чому ти, як раніше не пишеш?

•  Роздуми.

Один хлопчина із ЗСУ вірив у реінкарнацію, коли йому цілили в спину…
Ви в курсі. Це коли сім життів: кішка, собака, мураха, трава, чи людина…

•  Коли чоловікам страшно.

ну, взагалі, вона була прикольна така… не така, як всі...
у білім платті… в ружах червоних, чи в червоних маках?

•  Як говорить каміння.

Ми всі звикаємо до війни, як чоловіки звикають до міцності алкоголю.
Я знаю дівчинку Олю з хрестом червоним на грудях і калиною на устах.

•  **********************************

наліво — пістолети, направо — кулемети…
страшна війна кривавить та спопеляє край !

•  ВІра.

А завтра, наче вже мала бути страшна війна...
Віра мчить вітром до найближчого супермаркету,

•  Кармен.

коси її зміїні бризнуть в твоє смагляве обличчя,
малахітовим кришталем очі метатимуться, мов хижі оси.

•  *********************************

втеча це — благословення, бо ти, як ця руйнівна війна...
що ти там знаєш про сивий Луганськ, про убивчий Донецьк?

•  Танки.

Я знаю, як ідуть танки по сірих асфальтам,
як згромаджуються їх тіла у фермерській кукурудзі,

•  2022-другий.

От чому, саме, він, говорить і ти все слухаєш?
Про гібридну війну, що, напевне, усіх достала,

•  Брату " цикл " Індія"

ми обіцяли один одному: ні — коханню!
лише дотики слів, лише легкі розмови,

•  Едельвейсе.

що хотів ти мені сказати, о, мій місячний, Едельвейсе,
що не перша я, що не друга, не десята й для тебе дитинна.

•  Ірбіс.

жінці вже нічого не страшно, мідно плаче за нею шипшина.
вона в сітях липких бувала вся обплутана сном павутинним.

•  *****************

хай напишеться вірш, хай забудуться гірші дати,
хай весна завітає абрикосовим цвітом у світлі слова

•  Співчуття пану Олександру Сушку.

Дві червоних сумних троянди
він брату поклав на пухнасту могилу.

•  ******************* .Переклад Марини Цвєтаєвої.

Як багато красунь, а ти — один,
Один — проти ста тридцяти Кармен,

•  Гітара( переклад)Федеріко Гарсія Лорка

Починається
Плач гітари.

•  Невірна дружина ( переклад) Федеріко Гарсія Лорка

І в північ на край долини
повів я чужу дружину.

•  НА ВАСИЛЬКА.

це вже прийшла щедра зима, але час її буде обмежено.
квартири й будинки прибрано святковими одежами —

•  ***********

А що ж ти хотіла? На вік соболині сніги наступають,
а, ти, мов дівча соромливе і волі чарівність обвито, мов ступні

•  Таня.( в роботі)

Якась там Таня, стовідсоткового на нього образилась.
Між ними виникають інтимні кольори фонем і тантричного звуку.

•  Різдвяна принцеса.(оповідання)

Коли надворі було, геть, біло на Святий вечір перед Різдвом і у вікна заглядали мережані малюнки зачарованих див крижаної рапсодії Снігової Королеви, бабі Анні, припекло мене скупати у якомусь різнотрав’ї сивої давнини. Хата мерехтіла теплою грубкою, запахами свіжозвареної куті, диханням духмяного узвару із сушених грушок, запашних яблук і яркавих консервованих вишень, що вніс, наче той добрий дід Мороз, із погрібничка дід Микола.

•  Ти не умієш слухати....А, НУ, ХТО СМІЛИВИЙ--СКАЖІТЬ ЯКИЙ ВАРАНТ КРАЩИЙ ? ОБИДВА МОЇ, ВЕСЕЛОГО РІЗДВА

От ніч волоку не спати — схлипвати губами…
Той чоловік вів машину по полохливому льоду.

•  Той чоловік...

Той, чоловік з яким я інколи говорю гортензією вночі,
на всі важкі замки від жінок повісив колючі шипшин ключі.

•  *********************************************

Коли — солодкі помаранчі, салюти і Новий рік,
синичкою до Бога полечу сонячно помолитися!

•  Рабія.( На правці.)

вона мовчки стоїть бліда біля розчиненого вікна і дихає,
за склом її погляд ловить нічне місто неонових ліхтарів.

•  нотатки.

Люди так складені із зразкових кісток зору в одну комету.
Все просто. Біжи за іграшковими кулями і смаж святкові котлети.

•  *********************************

Вона перед тобою, наче млосна пава,
в поезії нічній повільно птахом плавала,

•  Не мовчи!

вибач йому усе… те, як варив чорну каву диму на кухні,
як забував найважливіші дати між зимовими мухами,

•  Мамі.

Знаєш, мамо, все, що вчора було — назвЕмо Дитинство.
Рожева курточка, в’язана шапочка, м’ятне печиво…

•  *******************

Чому я кохала іспанця? Бо серце його з горобини,
бо очі його — темні плеса, голос — пливуча рибина.

•  Барви.

Вона перед тобою, наче млосна пава,
в поезії нічній повільно птахом плавала,

•  ***********************

наша з тобою зима, сестричко, починається з відчинених шаф.
як завжди одягу, як дерев у лісі, а вдягти — ну, хіба що, — джинси.

•  ****************************

І коли ковід торкається її голубої зими,
ця жінка читає книгу « Галя без голови».

•  Для Єви. ( Серія 72)

Ця лихоманка — яга-ягище й гаряче тіло…
Уста-ялиці тріпочуть листям лимонно: Мамо!

•  Ігри дорослих дітей.

—Що ж... Задоволений? Усе, як ти хотів!
Квартиру вимито, а душу й поготів…

•  ********************************

осінь складається з бунтарства стогону і вогню,
з блискучого срібла, дикого меду і студентського — I love you!

•  Осінь.

Осінь приносить загострення старої хвороби,
все, що не називаєш поезією — списуєш на тексти.

•  ************************************************

і коли приходить осінь, піїти починають згадувати жінок
переважно рудоволосих із жовтим листям вплетеним у вінок,

•  КАРІ.

все пізнається в строгім порівняння, чи не так?
розкішний вересень на груди сіє чорний- чорний мак!

•  **********

у цьому осінньому, залитому сонцем терміналі
залишаються терпкі спогади про тебе і лагідний Київ,

•  ************************************

у тій тихій, осінній воді водиться жовта риба,
у тих хвилях окличних смайликів усміхається жінка…

•  ********************************

четверте вересня ще не порушує правил першого і третього.
у першому — прославляють школу, у третьому — волають пісню,

•  зараз...

зараз ми граємо, брате-народе, зараз іде війна,
непрофесійні маестро виходять на осінні сцени,

•  РОЗЕРІ.

йому по мушлі битій все одно!
дівчинко маленька моя, прокинься!

•  *****************************

ця країна була б унікальна,
нагороджена найкращими долями зодіакальними,

•  ЯКОСЬ ВОНО ТАК!

дівчинка у полотняній сорочці —
ходить площею, заглядає сивій історії в очі…

•  ************************

сни припливають із наших смішних світлин,
сни визрівають із наших свідомих галактик,

•  ПОСМІШКА ДЛЯ НАЙВРОДЛИВІШОЇ ЖІНКИ.)))

добрий ранок, Вкраїно, як тобі твої тридцять?
давай привітаю, бо так воно по-людськи годиться...

•  )))))

і коли приходить загадкова повня
я починаю ставати інша —

•  Листи з Кхаджурахо . Цикл " Індія"

можу тебе запевнити: папороть тут не цвіте.
барвисті тук-туки подають сигнали, аж до небесних стель,

•  ************************

я розповім тобі тисячі відомих версій,
про те, що мистецтво — духовна свічка прогресу,

•  Вже є...

він брав парасолю, чорну свою парасолю,
він йшов крізь дощі на важку і потрібну роботу,

•  Кіт і поет.

— Це життя я знаю краще, — говорить кіт.
як муркотіти і в кого просить смачніший обід!

•  Для Любочки.

—Щось ведмедик мій не в дусі!
Приголуб його, бабусю,

•  Авто — шлях — море.

і коли ти до неї, нарешті, стаєш прихильна,
погоджуєшся з гудінням мотору і запиленим вікном,

•  Там. Або, майже, проза...

Я б тобі сказала усе недоказане та чи треба?
Про те, що коли я лишилась одна — у тобі виникає шалена потреба:

•  ****************************************

побудуй мені дім, щоб всередині декор і червона цегла,
щоб зелена канапа та з червленого дерева стелажі для моря книжок.

•  ***************************

ну як ти там? що ти думаєш, мій колишній?
по моїх дотичних словах вже відплакали зрілі вишні,

•  ***********************************

коли спадала докучлива спека, вони їхали на велосипедах,
вітер сміливо ворушить її русяве волосся і білу футболку,

•  ЧЕБЕРЯЙЧИКИ, (УСІ РОЗДІЛИ)

РОЗДІЛ-1. СИВА ДАВНИНА,

•  Інні.

та забудь ти про нього...махни рукою:
— Давай… Давно пора!

•  Дорога. (РЕДАКЦІЯ)

у дитинстві—зав'язувались банти, як у ляльки Мальвіни,
училились уроки, до школи носились квіти, збивались коліна,

•  Враження від липня.

так ото...супермаркет, аптека, набридла лікарня…
думок розхрисані рядочки та салатова спальня…

•  Секс.

cекс—квіти на підвіконі, що ти обирав у сусіднім кіоску,
легке торкання розмови з присмаком горобиної мадери,

•  Спека.

у цій набридливій спеці,
у цій недоречній пиловій бурі

•  ****************

добре… я згідна… будь вірним з нею, бо це природно…
ти так і навчивчився поважати мою магічну свободу...

•  Ніч перед...

ну добре, хочеш бути свідком високого злету, то будь,
аби не прийшлося падати звідти, де тонко і зразу рветься,

•  Дотики Бога.

що зробиш... вона не схильна до описової лірики,
її тривожать занурення в океани геніально-заглиблених істин,

•  —Поезія—це не рима…

спека, неначе нуга, починає стікати по вилицях Києва,
перші сходи вcтають, які він у вчорашньому статусі виявив:

•  ***********************

тату, тату, таточку золотий,
захисти мене від його згорблених кулаків,

•  ***********************( РЕДАКЦІЯ.)

а що вірші? у синю кануть лету…
ми із тобою зовсім, друже, не поети.

•  Очі кольору блакитного підсніжника.

твої очі, кольору блакитного підсніжника
проникають у мене, жінко серпневих контрастів,

•  Розмова з іноземцем.

—Процес старіння—така невдчна справа...—
казала вона із посмішкою золотого удава…

•  Ліки для Христини.

по вулиці Межигірський Христина іде до бару.
в Христини дірки у серці і попіл вчорашнього згару,

•  Каблучка.

в якійсь кав’ярні, десь опісля четвертої,
вона, як дика кішка, починає ставати відвертою:

•  Ну... добре, добре...

ну… добре, добре… давай не будемо про погане,
ламати собі життя, не здійснювать плани.

•  Індіія. Цикл. 1.

дівчинко з очима виноградної лози,
дівчинко із засмагою на плечі!

•  Смерека- Сократ.

опісля сьомої починає спадати набридла спека,
відчувається вологість вечора і свіжоскошеної трави,

•  Я тобі буду...

я тобі буду усе говорити відверто,
ти записуй мої думки і монети.

•  Убивчі тексти.

говорять, що останнім часом у мене убивчі тексти,
що витягую гостре лезо без тіні сумнів і протестів.

•  Сарна.

тільки не треба лицемірити,
дивитися, як на убогу леопардами- звірами,

•  Євпраксія.

куди вона завтра піде із крильцями обгорілими,
хіба, що взірцеві мрії саджати на свій рокрилений аеродром?

•  ***********************

десь на лівому березі, де кінчається білий світ,
отой другий на м’ясорубку перекручував її зрілу свободу,

•  ***********************

десь на лівому березі, де кінчається білий світ
він на м’ясорубку перекручував її зрілу свободу.

•  Дифтонги.

дай мені руку,
вночі ліхтарями світи,

•  Перехідний вік.

у тобі зараз, чи зелена трава, чи грубе каміння…
все це дуже важливо, коли стукає юна азбука морзе.

•  Кохання навідстані.

він був, як кратер— нічні зміни: конвеєр, конвеєр, конвеєр…
завод радіодеталей ритмічно накопичував втому в ногах…

•  Розмови у віршах.

вона занотовувала кожну їхню розмову у вірші,
усе його розпатлане життя, що він прожив без неї,

•  Шкодувала.

початок літа був прохолодним
і мерзли клени в старому парку.

•  Листи.

та перша боялася признаватися, що розлучена,

•  Євангеліні.

і коли ти захочеш до мене іти—то йди,
ми з тобою з одної хвилі, з одної свяченої гілки.

•  сопрано.

тонкі паралелі світів не можуть знайти останньої крапки …
перетворюєшся у дощ, у насіння, що всипається в спраглу землю,

•  Зручна.

вона була для всі зручною, неначе шотландський плед,
не встрявала у суперечки в черзі за сиром і щастям,

•  Чудний чоловік.

у мене є один чудний чоловік,
який падає на голову, як перший зимовий сніг.

•  І коли садиш сад...

і коли садиш сад, рости його красиво,
не лий у вічне слово солодкої води…

•  Друзям.

поряд з тобою завжди сонячні люди,
розкрий ясно очі, побач їх у кожному русі.

•  Про Майю.

це жінка Майя. із своїми принципами і неадекватною поведінкою.
любить PROSECCO , лікарську ковбасу і каву із пряженим молоком.

•  Він говорив.

—постав цю хвилину на паузу слухай губами.
ти не можеш мовчати вічно!... у тебе не стане сил!

•  Він брав парасолю...

він брав парасолю, чорну свою парасолю.
він йшов крізь дощі на важку і потрібну роботу.

•  Виклик103.

Інго, я довго хотіда тобі сказати,
що наші кораблі завжди виходили з поза студентської парти.

•  ота жінка...

ота жінка, що жила із ним, була якась особлива.
вона носила сонячні окуляри і білу, як сніг хустинку,

•  Запах лаванди ( або злиття світів).

сьогодні ти маєш від цього життя наступний лот
і випадає кулька—спекти чорнично-лавандовий торт.

•  Голодний пес.

Навпроти моєї квартири стоїть сліпий чоловік,
його шерсткі долоні покриває ліс звивистих рік,

•  Панський павич. (пісня.)

ходимо ми по колу скоро вже місяць відколи
знову з тобою зустрілись, як в чорно-білім кіно.

•  То ж не дихай...

а вона не доїла вечері, а вона не доспала ночі,
а вона у своїй постелі їла ягоди оті вовчі…

•  це...місто.

це місто бездонне, це місто до сліз трагічне,
серед залізного руху твій вдих здається останнім.

•  Люди і факти.

тихо лягаєш спати відповідно своїм біоритмам
і залишається мінімум часу осмислити день до кінця...

•  Інтервали.

— Навіщо їй ті кардинальні зміни у цьому світі?
навіщо марнувати себе за мідяки писаниною,

•  ****************

і коли сонце заходило за старі гаражі,
вона гуляла по місту в чорнім, як ніч плащі.

•  sos -- обрамлення.

у мене інакші світи у мене— свої паралелі,
тобі— дві руки до постелі, мені— дві руки до пустелі,

•  Дорослі вірші.

У наших людях можна зустріти різне —
можна — відпити меду, можна — і трутизни́,

•  **************

У той день вона дуже хотіла йому повірити,
найти всі старі листи і знову їх перечитати.

•  Для Єви.(серія стодесята.)

дівчинка добра, дівчинка з ніжним лицем,
озорений погляд твій дихає паленим ялівцем.

•  Вічне.

Ці дротики, ці дротики в мені,
і сто твоїх втаємнених озвучень,

•  Ця чорна вуаль...

Ця чорна вуаль- не для неї, ці туфлі- занадто тісні,
ці вулиці, наче рястом, застелено людським побутом...

•  За народними мотивами.

Утомлений і щасливий він довго-довго рахував до ста .
Чого ж, ти моя рибко золота, знов не даєш мені заснути?

•  **************

Виходячи на балкон шостого поверху,
він випалював сигарету, думаючи про своє…

•  ***************

У якомусь іншому, лише їм одним відомому місті,
він - утомлений від роботи і тривалої самоти

•  **************

Милий, я пам’ятаю кожну зморщечку, кожну рису,
всі твої бездоганні слова ,які підслуховує грішний світ,

•  **********

вона часто за ним прибирала постіль,
розкидану, як завжди, бо він борсався увісні та хрипів,

•  *********

їй би давно почисти після нього папки,
змінити паролі,

•  ********

не так уже й боляче коли на твоїм узгір’ї по натоптаній схемі
хтось позбирає до кошика ранку яблука ще зелені.

•  Маленькій Олександрі.

із позолоченої клітки пірнаєш прямо до ліфту,
а між думками блукають хижі бенгальські тигри

•  ********

наліво - пістолети направо – кулемети…
страшна війна кривавить та спопеляє край !

•  .....

плач жінко плач – глибокі твої гріхи !
їх бачив шалений світ над світом усі боги…

•  .....

і він говорив їй, дихаючи прямо в лице,
що усі хто пишуть, бідні, неначе церковні миші!

•  врешті....

врешті, яка різниця коли вона голосна?
стає принишклою і мовчки іде додому,

•  А сокирки озвались сокорам.

чи витреш ти мою гірку сльозу,
чи хай паде коню на гриву вітром?

•  Що посміх по мені...

що посміх по мені? що по мені зітхання?
така любов була, як сніг, як перший сніг.

•  уже бачив...

уже бачив колись ці світлини тремкі,
там де храм у вінку, де єднання тривкі,

•  Розгойдана кліть.

Ми – шматочки магнітів в пустелі пшеничних пастелей.
Ми – розгублені діти, що клітку спокус розхитали.

•  Коли поезія почала у мені жити. (До всесвітнього дня поезії)

Сиділа край віконечка швидкого поїзда Москва-Дніпропетровськ
мала п»ятирічна і замріяна. То був час мого нового народження опісля тяжкої операції на легенях. Татко жартував , як завше. Мама смуток приховала тихий, бо чи ж виживе її доня опісля такого… Мені ж так гарно було сидіти край вікна - летіли - берези, ялини, степи, люди,села, міста і небо,і сонце, як птах летіло, і я сама,наче птах…

•  Дихати тобою...

дихати не тобою напевне умить померти
білі лілеї затишку мої гладенькі коліна

•  Оце поранок...

оце поранок узяв за руку і мовить слухай
слухай як зимові дерева шепочуть соком

•  Загадкове

Знаю, до твого серденька стежечку прокладу,
Змию косу білую та колишню біду.

•  Думки.

Я навчилась читати поміж рядків
твою вселенську любов, твоє останнє бажання

•  До доні.

аби ти , доню жила, я ледь не померла,
лежала важку вагітність на білій хмарі,

•  Хіба зрозумієш...

Хіба зрозумієш епоху струн на прозорій руці?
У нас несумісні бажання пофарбовані різним.

•  Троянда кольру бордо.

Троянда кольору бордо, де бродиш кімнатою.
Вже п’ятий день її краса про вас нагадує,

•  Прозріння.

Гординя – підлий гріх, а пиха – сліпота.
Ми рвали тих дітей, мов простирадла.

•  До міліграму

Галузка зойкне - гуска закричить.
Пощо той крик і ця марудна осінь,

•  Амелі

Амелі я украла у тебе ім»я
а може життя хто знає?

•  Місто надій.

червоного кольору стомлені простирадла
перевернуто простір вибачень безпорадний

•  Донечці

де та планета цитринова де ті сукні суничні
дівчинка-лялечка грається поміж стеблин

•  Донечці

де та планета цитринова де ті сукні суничні
дівчинка-лялечка грається поміж стеблин

•  Горлиць у лісі.....

ми – не ми
ми плелись самі по собі а решта

•  Тому, кого колись зустріну.

повінь стрімких повік блаженно мовчить
на один вдих заготовано пестощів постріл

•  Зебра життя

знову прийшла я до тебе великий Боже
хоч і не варто та стала вже геть порожня

•  Джейн

я не знала що мистецтво прощатися на колір синє
і нести до дітей прещасливу усмішку буває важко

•  він

він молодший за неї років мабуть на сім
та байдуже хвилює душу дурна морока

•  струміння Мавки

оце засіяв у небі ординський місяць
він запітнілий трохи від літнього виру

•  вітряне і спекотне

ця ностальгія наче твої керамічні пальці
ніжно мене лоскочуть ласу ласкаву кішку

•  весна моя київська

весна моя київська висипала фарбами на двір
де дітлахів як маку і смачні пиріжки із маком

•  шепотіла шарілася ....

шепотіла шарілася і текла крізь мене трава
ти не чув але бачив облистя зелених струмків

•  Любов

не замести слідів рудим хвостом лисиці
під ним бо людськ кров і давній листопад

•  ці чоловіки...............

ох ці чоловіки... в них звір жаги один
їх манить в ній оранж балеток линних

•  Отже морока ...

отже морока ходити колом містерій
містер Індиго тобі відчиняє таємні двері

•  Пожежа.

Ця багряна пожежа покірно зализує руки
і біжить за тобою, та де їй тебе наздогнати.

•  І боляче...

і боляче і невтішно у грудях моїх бджолиних
то серце моє стікає в строкату кардіограму

•  Кармен

дивися земля під ногами танцює це мій розлив
це скло під ногами й роменова кров на травах

•  а ти....

а ти минаєш ти дівчам ідеш
повз небеса в свої світанні спальні

•  А знаєш....

а знаєш що думка це те що відбудеться завтра
а завтра все просто все поміж життя і стакато

•  Невразлива

оце поранок узяв за руку і мовить слухай
слухай як зимові дерева шепочуть соком

•  Дівча

тіло лимонне встояне із кислинкою
ходить і ходить між місяцем і зупинками

•  Позолочені маківки.

от і домірялась мрійнеце –шість маківок прогодуй
троє протягують руки в дитячім садочку до мами

•  Аcсоль встигає.

у повні жмені сонця набереш
коли засне твій берег – оберег

•  Коли йшла по тобі...

коли йшла по тобі то здавалися вікна сині
роздували прозорі штори найпершим вітром

•  не вір мені

не вір мені я не люблю тебе
а хочеш називай це некоханням

•  Пресонне.

дихати не тобою напевне умить померти
білі лілеї затишку мої гладенькі коліна

•  Автомобільне.

з ким ти сьогодні мовчала жінко зі шкірою кави
із молочним ще хлопчиком що тобою не вміє плавати

•  Хай квітень...

хай квітень хай гумові чоботи і рибацькі човни
вирулюють на платформи метро обкидане піском

•  Другу.

як добре коли десь ти просто є
ожиновий вінок зеленовіття

•  Повінь.

повінь повік і блаженне мовчання втечі
видихи кольорів чи замріяна осторонь

•  Замшеві чобітки.

у замшевих чобітках по колінця в сніги
хоч би до купи зібрати вироки і думки

•  Я відчуваю...

я відчуваю тебе по складах і нотах
я розумію ти летиш випадковим словом

•  о Господи як я люблю оцих людей

о Господи як я люблю оцих людей
що ждуть мене як сонечко на поміч

•  Місячні акварелі

коли вже зібрався подалі то їдь скоріше
ці анемічні сніги скували схололу землю

•  Чорно-біла.

білим і чорним лебедем ти танцюй
і по кровинці крилами дихай в мелодію цю

•  Лебедине

лебедя лагідно лебедя би мені
лебідь щоб не зурочити лебідь бо талісман

•  Кора

приходив біль далекий і рудий
приходили налякані зайчатка

•  Маргарита

скількми іуд блукає по світу скільки мерзотних іуд
Майстре чекаю на дОслів та cерце сховано гратами

•  Коси

вона ще чорніє сльозою збирає у пелену кроки
вона мов китайські кульки у ялівцеві дикім

•  Вишиванка

звабливий ранок пахне евкаліптом
рихтує сани добрий Миколай

•  Ноти

а я тобі затанцюю на щастя рухливо-східни танком
хоча це лише сон що прагне життя і зеленого жита

•  Тихогруддя

ця жінка танцює по битому склу і високому небу
а небо лоскоче їй вії зимою й порізані втомою рани

•  Вітром курячого Бога

вітром курячого Бога і росою на повіках
по стежках стоголосся по заплаканих стежках

•  Аритмія

що ти хочеш від мене старезний дубе
що ти риєш кротом у маленьких долоньках

•  Аритмія

що ти хочеш від мене старезний дубе
що ти риєш кротом у маленьких долоньках

•  Йому потрібна

хто ти дівчинко моя тепла хто ти добра моя любов
чи білява циганка чи сонце брудного прожилку Індії

•  Тобі.

якось мені сумно –щемить серед ока скалка
із дзеркала королеви наших колишніх літ

•  Слова

ці колючі слова наче в тілі замучені квіти
ці холодні слова що байдуже кричать самотою

•  ми з тобою

ми з тобою не люди ми кораблі-криголоми
ми ідемо не поруч та поруч занадто близько

•  Фіалки.

фіалки на вікні а ти мовчиш
фіалки синьогруді і привітні

•  наче любов

наче любов у часи дефолту де я не я де він не він
лягає уздовж печаль другосортна тріпочуть вогні

•  Яблука молодильні.

Нагрішиш краще, та чи не поперхнешся чужим яблуком?
Євиним?

•  по павутині торкаючи шкірочки щік на вдих

по павутині торкаючи шкірочки щік на вдих
вишиті ініціали рожево-жіночої ніжності

•  ах

ах какой вы правильный застегнутый до воротника
у которого нюх на женские сплетни и дрянная рука

•  донечці

з очима карими з очима дивними
кружляла дівчинка у червоному

•  лебедя

лагідним поглядом загортаючи лебедя
а щоб не зурочити вішаєш зірочку-талісман

•  Королева ( майже, дитячий вірш)

от вже Бог послав королеву гірше мачухи -хіромантики
Замість туфликів Попелюшці

•  о Анрі

бо не викажу як мовчиш чи шепочеш в грі
як Пізанську башту з піску будує посвіт

•  З А. Н. Вертинського.

Де ж Ви тепер? Хто Вам цілує пальці?
І де поділось китайчатко Лі?

•  Радість

адже знала напевне
години не вистачить

•  З Віри Полозкової

Бернард пише Естер: « Є у мене сім»я і дім
Я-головний, і я зроду не зрадив свободі

•  руки твої із підсніжників

руки твої із підсніжників подихи зашифровані
мчить на скрипучих санях ельфова ця весна

•  Він постійний...

вечір весняний ходить на задніх лапах
повний келих вина і кохання із блискавицями

•  ходитиму коло тебе мовчатиму коло тебе

ходитиму коло тебе мовчатиму коло тебе
сапфіровий погляд буду ловити в рибацькі сіті

•  весна моя київська

весна моя київська висипала фарбами на двір
де дітлахів як маку і смачні пиріжки із маком

•  ти ходиш по місту великим моїм життям

ти ходиш по місту великим моїм життям
ти ходиш доладний і вбраний в зелену сорочку

•  коло

в мегабайти стече Вавилонська всесильна любов
і проступить фальцетом світанок чаїнок натхнення

•  я одягаю

я одягаю його футболку білого кольору
ніжна тканина гріє і грає в мені бавовною

•  це ж Воскресіння....

це ж Воскресіння Господи це Ти
ці явори як сумовита варта

•  і в зими

і в зими оці прозорі ну просто навпроти Стрітення
щораз обіцяю викинуть судоми дорослих віршів

•  на восьмому поверсі

у вікнах восьмого поверху куди хіба зорі дивляться
понад дерева зморені що мають в мороз мовчати

•  зима

морозяні ранки сяють немов коштовності
лід притягує сонце і сонце іде за ним

•  що розказати тобі

що розказати тобі, подруго давня Лиско
як ми пливемо дружно наче німі кораблі

•  яким би шлях не був а є моїм

яким би шлях не був а є моїм
іти мені ним довго і натхненно

•  я знаю

це занадто просто любити тих хто вартий любові
у темнім провулку не кидає шкіру з банану на промінь

•  Липовим цвітом...

Серце – льодяник. Повітря занадто зимнє.
Не пошкодуй для друзів ні слів , ні грошей,

•  ростити волосся довге – довго линів ловити

ростити волосся довге – довго линів ловити
готувати їх потім із соєвим соусом і оливками

•  Січневе.

хіба ж ти дівчинко не понесеш свій глек
по цій дорозі у небес світальні спальні

•  трошечки

трошечки надпила щоби не попсувати
віршів чужих ходу у православнім пальто

•  Якось мені сумно....

якось мені сумно –щемить серед ока скалка
із дзеркала королеви наших колишніх літ

•  Господи, фаянсові іграшки вже не мають сили...

Господи, фаянсові іграшки вже не мають сили
одну єдину велику хустку накинь на рота

•  На чернетці зими кожне слово притрушено снігом...

на чернетці зими кожне слово притрушено снігом
а жіночій душі подавай синіх пролісків й білих троянд

•  зима моя київська...

зима моя київська післяноворічно-засніжена
гостре загострення ніжності в бажанні писати

•  Для усіх зозулечка кувала...

Для усіх зозулечка кувала,
Щедрувала словом потайним.

•  це коли захололі пальці до Водохреща за два дні

це коли захололі пальці до Водохреща за два дні
і помаранчеве сонце уранці світить –не гріє мені

•  Грудень.

попри вітри колючі бите скло під ногами
я народилась щасливою –донька дружина і мама

•  біситись не треба –я пускаю веселі бісики

біситись не треба –я пускаю веселі бісики
і у моїх бісквітах родзинкою спить зима

•  Анжеліка ( З Марини Цвєтаєвої)

Темінь капели , де плаче орган
Близькість сумирного лику!

•  спогад розтанув як в роті м’ятна цукерка

спогад розтанув як в роті м’ятна цукерка
я не притрушую цукром жалі та образи

•  давай не будем буднем сумувати...

давай не будем буднем сумувати
старі свічки образ підпалювати знову

•  пекти Наполеон в Різдво аеродромне....

пекти наполеон в Різдво аеродромне
у пелені нести свій сміх - господній гріх

•  Господи що я зробила лихого скажи

Господи що я зробила лихого скажи
виє саженним псом кожен прийдешній день

•  вередлива кішко йдеш по сходах віршів...

вередлива кішко йдеш по сходах віршів
у сміливий ранок марних забуванок

•  І пахло хлоркою ...

І пахло хлоркою і мліли стіни навсебіч.
І осінь зашпори тривог в дрібні долоні

•  Молитва на кухні. ( З Наталії Хаткіної)

Треба посуд вимити -хочеться перебити.
Це відчай, Господи, повір, це не лінь.

•  лодій долоні у лодіях –диво невидане

лодій долоні у лодіях –диво невидане
в Лорці забутися звуками білими винами

•  могли прокидатись в одному ліжку...

могли прокидатись в одному ліжку
на вушко чашці всміхатися ніжно

•  Бачиш - золотаві куполи...

бачиш - золотаві куполи
передзвонів голосиста віхола

•  а сніг не йшов і ти чогось не йшов...

а сніг не йшов і ти чогось не йшов
і стало якось гірко до безмов’я

•  не замести сліди...

не замести сліди рудим хвостом лисиці
під ним і людська кров й колишній листопад

•  Отже морока...

отже морока ходити по колу містерій
містер індиго тобі відчиняє таємні двері

•  Так, я любила їх ... Ганна Ахматова

Так, я любила їх, оті нічні зібрання,-
На крихітнім столі у склянці крига рання,

•  Де ти був дотепер...

де ти був дотепер чом не вірив що танці із льону
беладонний мій меч коло креслив тримав оборону

•  пиши про неї...

пиши про неї вдаривши під дих
розлущиш правду з волоський горіх

•  РампУнцель, що втретє зрізала волосся...

РампУнцель, що втретє зрізала волосся,
цукрова дитинко мого всеголосся,

•  Старий гульвісо...

старий гульвісо, в капелюсі з рівних рим,
твої двори не будуть зроду тихими.

•  День колишній...

день колишній, неначе вовчиця узята на мушку,
осінь довге намисто пояснень низає на душу.

•  Синичка.

і що ти без неї робитимеш?
коли не дорахуєшся дітей, повітря й на грудях родимки,

•  від пазурів

від пазурів рветься остання надія на денці
підказки не треба грядуще одягнуто в кеди

•  Постояти коло тебе...

постояти коло тебе і знову собі піти
бо коні твої яблуневі то не сірі коти

•  нитка до нитки

нитка до нитки не рветься дрібна суєта
є лише час і залишений човен з пін –кодом

•  І сказати сил не стане...

і сказати сил не стане і промовчати – печаль
гоїш ти осінню рану перехопленням мовчань

•  Кожного світлого понеділка...

кожного світлого понеділка посилай мені краплину любові
як мед солодку як криштальна вода чисту а потім забудь

•  Ти вгадав...

ти справді вгадав я була у душі чарівниця
білява пустунка таємна мов біла луна

•  Чи весною?

я напишу про тебе як ти не ходиш до мене в гості
як зима затікає білим молоком снігу поміж волосся

•  Вибір

жах пожежі посіяний лиже руки червоними маками
ще тендітний але ось- ось – і щемітиме ранами тіло

•  Ранок

неначе якесь прокляття – рожева личинка сну
блокбастером увірветься і зірве здобич пісну

•  Краснописание

эта корявое краснописание, обряженное в стихотворенье,
может, кому-нибудь пригодится в качестве бальзама на душу.

•  Cчастье.

Это она, перепачканная бледной пастелью помады,
Боролась за счастье, верила – просто так надо:

•  Натурель- антиквар)

і коли ти мене приведеш у весняне цвітіння садів
де ніхто не ходив де гординя мирська відсутня

•  Любисток

Третя Йордань виливає гартовану предками воду,
Так що ізнов всі півонії рим виринають назовні,

•  *******

і що був він молодший за неї років на добрих сім
хіба то роки і яка непосильна гряде морока

•  Неадекватна.

Це ностальгія, це ніби твої керамічні пальці,
Повзуть по мені, лоскочуть під колінами лагідну кішку,

•  Трави не винні...

Я не збиралася красти ваших коней,
Бо давно уже їх забрано, і посмішкою перелічено.

•  Відчуття.

Я вже без тебе не дихаю. Вдихи і видихи втомлені.

•  ти молоком запеклася мені із кров’ю.

ти молоком запеклася мені із кров’ю.
серед вини, де сліпа моя сіль розпуки.

•  Далі...

розказано все , як є, на вушко в казки переказано,
вмить відлітає письмо жовтого сяйва узбіч.

•  Словаччина - Сербія.

А до неба повзе золочена каштанів кора,
Наче кара слова ці , рядочки пошкрябані криво,

•  Колесо.

Якби я була, як ти… Але двох однакових не буває,
І краще писати у Києві ( він жартівливий дід!:))

•  Як здрастє...

Ну, що ж ти в’яжеш мене по руках і ногах?
Білий пухнастий , ллєш мені воду за шию прямо з відра.

•  Босоноге.

У Європі давно таке не носять -
Крила на спинах у стилі мілітарі.

•  Ясновельможна осінь - в шибах ютубу планет…

А осінь задихала зимно, бо жовта роса
Впала жовтнево, немов жовтенятам на личка.

•  Начорно списано ночі німою Наядою.

Начорно списано ночі німою Наядою
Сукня з настурції марить днем листопадовим.

•  Літо фіалкове. Осінь -Софїївській дзвін...

Люлька.
Місяць туманний...

•  А так воно і є. (Колискова.)

Ніч вереснева. З коралів намисто:
Осінь жарини любові збирає.

•  Вічно.

Для Ю. Лазірко.

•  БУВАЄ....

(блакитна троянда, не гріє, не пахне, не колеться,

•  Інтермеццо.

Спокій забитої осені. Ніч,
як змарніла панянка , затискає рота

•  БУ_День.

Дослухати тиждень, зібратися з силою. Доста.
До ста рахувати, бо завтра рухомість стремен

•  Поосіннє.

На межі, де я і жадіб душ ,
Вимовчані безголосо всоте,

•  ***********

Не шкодувала ранку: шкрябала і писала,
Щоб не ставало гірше , втішно пила лате.

•  Стихії.

Ця смаглявка , в якої три ноти смугасті «до»

•  ***********

А, щоб я не написала, ти мовчатимеш,
Бо вразливий, як жінка, притому скромна,

•  ******************

Море на трьох китах, бриз на твоїх долонях.
Синій прибій в очах, чайки замість сердець.

•  Сіль і мед.

Це сонце з тобою погралося в спеку таємну,
І очі блакитні блищать, як небес бірюза.

•  Філологиня.

і які ж порепані, наче яблука печені, п’яти.
якими городами ходила , філологине?

•  Освідчення

це сьоме твоє освідчення, голубе, мій освічений,
наче свіча засвічена , ревно на світ весь горить.

•  Папороть.

Це магічний ритуал - вставати вранці,
Пошепки нести себе до ванної і лити світ на свою голову.

•  На ранок.

втомлена, наче « Ніжна ніч» у Фіцджеральда,
де згубила підбори, фламенко розбуджена,

•  Прозаїчне.

Києве-братику, пахнеш трамваєм розпеченим,
Чаєм китайським і літом із теплими зливами.

•  Чашка.

із глека білої глини лив ти воду до чашки,
і проливалась розмова повінню через край.

•  Коли долюляєш.)

Витерла хусткою неба втому твою сердешну,
Випила, аж до денця серця твого самоту,

•  Поетка.

Ти читала натхненно, переплівши живицею душу,
І наосліп махали в зіницях загострені жала мечів,

•  Леви .

Як труїли усі разом ненароджене немовля семимісяця,
Як втиралися в трави домашні, а тоді пускались на лови.

•  Стеля.

погляд з-під брів синьою плине водою
пересніжило до краю а чого не питай

•  На горошині.

безіменно гралися навзаєм, розсипалися в кулуарах горохом.
ще з гороха царя тандем їхніх дотиків грівся потроху.

•  Плюс і мінус.

накоси мені накоси васильків з-під рудої коси,
хай тобі буде пахко до згуби між малинові голоси.

•  Гадання.

Наговорилися…
Мов свіжого повітря проковтнули.

•  Маргарита.

Ці притихлі сніжинки мовчанням течуть під шкіру.
Шкірить пащу зима , видихаючи струму холод.

•  Яблуневий сад.

Холоди розстелили ряднини картатого снігу
По садку. Любий татку, присядь, розкажи мені щось…

•  Дорога додому.

Ступаючи обережно, неначе на полюванні,
Бо сльози замерзли на віях, бо віхола-зорепад.

•  Сині троянди.

синьоокі троянди, побризкані хвилями моря,
розідрали долоні, шипами, чи ликом різким,

•  Сину, ходімо до Нарнії.

Сину, ходімо до Нарнії,
Травнями, стежками плавними,

•  Для Єви.

чи фоліанти книг з рожевими фламінго,
чи флейти ніжний спів, чи фрейліни казок,

•  Егей, мачо...

Не твоя …
І виною розпорює груди.

•  Дивні люди

" у парі усмішка й сльоза,
що вирвати вона не знає

•  Два ангели.

Два ангели схилились над тобою,
І зберігають твій тендітний сон.

•  Шахова королева.

У тебе сьогодні оновлена шкіра,
Нова філософія першого звіра,

•  Моє серце, або лист до..

Як тобі, моє серце?Як тобі там живеться?
Кажеш ,ти перший янгол в Бога на небесах,

•  Лінзи.

Шукаємо на килимі совісті лінзи прозріння...
Так і не знайшли.

•  Лиси.

В цім клубочку сплеся вся туга. Печаль озимна...
Ні горбочка,ні хрестика. Спогад-роздертий клапоть.

•  Переконання життям.

" Дихати"
Ко СеРж.

•  Сповідь Ганнусі.

Привіталась Ганнуся і тихо присіла на лаву,

•  Медитації перетікання.

І все...
Як брязкальце об землю, впаду і стихну навесні.