Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  
Петро Скоропис (1980)



Огляди ⁄ Переглянути все відразу

  •   З Іосіфа Бродського. Пісня цноти, вона ж – досвіду
    Ми у лузі грати в квача охочі,
    бодай не в пальтині, а у сорочці.
  •   З Іосіфа Бродського. Посвітач
    Сатир, лишивши бронзовий струмок,
    стискає канделябр на шість свічок,
  •   З Іосіфа Бродського. Співи без музики
    Коли ти поминеш мене
    в краю чужім, хоча нівроку
  •   З Іосіфа Бродського. На виставці Карла Вейлінка
    Пейзаж, чи майже. Кількісно фігур
    помалу убуває у довкіллі
  •   З Іосіфа Бродського. Впівголоса – еге ж бо, не на весь –
    Впівголоса – еге ж бо, не на весь –
    навік прощаюсь зі твоїм порогом.
  •   З Іосіфа Бродського. Тумасу Транстремеру
    От і знов я стою під цим вицвілим німбом,
    обважнілим, перистим, рихлим, єдиним хлібом
  •   З Іосіфа Бродського. У розпал холодної війни
    Хто там підсів до вікна на зеленім стулі?
    В одіжі неохайний, у голові – сажа.
  •   З Іосіфа Бродського. Похорон Бобо
    Бобо померла, а шапки не геть.
    Сутузі зі осмут сухій не вийти.
  •   З Іосіфа Бродського. Я розлякував ящірок в зарослях чапараля…
    Я розлякував ящірок в зарослях чапараля,
    посе́дів у буцегарнях, перепливав моря,
  •   З Іосіфа Бродського. Шість років по тому
    Були так довго разом, що припав
    на друге січня раз, і два вівторок,
  •   З Іосіфа Бродського. Нове життя
    Уяви, що війна скінчилась і запанував мир.
    А ти собі одбиваєшся в дзеркалі. Що сорока,
  •   З Іосіфа Бродського. Пам’яті професора Браудо
    Люди рідкісних фахів рідко, та помирають,
    урівнюючи свій труд з рештою. Землю риють
  •   З Іосіфа Бродського. Наступному століттю
    Поступово дійсність набуває сенсу недійсності.
    Ти огубиш ці буквиці, ці дещиці від пера,
  •   З Іосіфа Бродського. Романс для Щуролова і Хору (З поеми «Хода»)
    Шум ходи,
    шум ходи
  •   З Іосіфа Бродського. Зі «Старих англійських пісень».
    Затіють спір батьки вночі.
    І фраз оривки, і плачі
  •   З Іосіфа Бродського. Зі «Старих англійських пісень»
    Пече повіддя мерзле п’ясть.
    Коневі ні у чім пенять.
  •   З Іосіфа Бродського. Зі «Старих англійських пісень»
    Сніги на каменів гряді.
    Біліють падоли, бліді,
  •   З Іосіфа Бродського. Зі «Старих англійських пісень»
    У січні бралась я. Нарід
    юрмився у моїм дворі,
  •   З Іосіфа Бродського. Пам’яті Кліффорда Брауна
    О, це – не блюзова, це – холоднюча синь.
    Це – барви Атлантики в середині
  •   З Іосіфа Бродського. Кафе “Трієст”: Сан-Франциско
    До рогу вулиць Грант і Вальєхо
    я навідався ехом
  •   З Іосіфа Бродського. Ex oriente
    Так, буцім Лівій Тит який, і він
    в шатрі сидів, не важив на шпарину
  •   З Іосіфа Бродського. Вірші на смерть Т.С.Еліота
    Помер він в січні, на початку року.
    Співав мороз під ліхтарем нівроку.
  •   З Іосіфа Бродського. Кентаври
    Наполовину красуня, наполовину софа, в своїм колі – Софа,
    оглашаючи темінь вулиці, чиї вікна – почасти лиця,
  •   З Іосіфа Бродського.
    Крапка ураз оковирна, де край прямій.
    Віко хапає простір, як повітря – зябра.
  •   З Іосіфа Бродського. 24 грудня 1971 року
    На Різдво всі потроху волхви.
    У крамниці насліджено й давка.
  •   З Іосіфа Бродського. Розвиваючи Платона
    Я би волив жить, Фортунатус, в полісі, де ріка
    витикалася би із-під мосту, немов з рукава – рука,
  •   З Іосіфа Бродського. Велика елегія Джону Донну
    Джон Донн заснув, поснуло все довкіл,
    підлога, стеля, стіни, тиньк, картини,
  •   З Іосіфа Бродського. "Вона одяга панчохи, і наступає осінь..."
    Вона одяга панчохи, і наступає осінь;
    капронові ниті сотає брук.
  •   З Іосіфа Бродського. Післямова
    Роки збігають. На буру стіну двірця
    свої види має тріщина. Незряча швачка урешті стромляє нитку
  •   З Іосіфа Бродського. З натури
    Сонце сідає, і бар на розі закрився.
    Ліхтарі загораються, буцім на ніч актриса
  •   З Іосіфа Бродського. Стакан з водою
    Ти стоїш у стакані моєму, водице,
    і поблимуєш до мене, бранко труб і кранів,
  •   З Іосіфа Бродського. "Октобер – час осмути і застуд..."
    Октобер – час осмути і застуд,
    а горобці – пролетарі пернатих –
  •   З Іосіфа Бродського. Метелик
    Сказати – мертвий ти?
    Доби не жив, аж нумо...
  •   З Іосіфа Бродського. Горіння
    Зимний вечір. Зі дров
    ярка юга огняна –
  •   З Іосіфа Бродського. Еклога 4-та
    Узимку смеркає разом після обіду.
    За годину голодні нагадують зовні ситих.
  •   З Іосіфа Бродського. Еклога 5-та
    Знову чую тебе, комарине дзуміння літа!
    Пітні мурахи сплять в гущаві куросліпа.
  •   З Іосіфа Бродського. Лист до академії
    Як це, бува, не провінційно, я
    наполягаю, що існує птаха
  •   З Іосіфа Бродського. Нова Англія
    Хоча у цім ані сенсу, дерева собі ростуть.
    І онде бо, під вікном, і ті, які оддаля.
  •   З Іосіфа Бродського. Муха
    Допоки ти співала – осеніло.
    Лучина пічку затопила.
  •   З Іосіфа Бродського. Двадцять сонетів до Марії Стюарт
    Марі, шотландці істинно скоти.
    В якім коліні пак, в картатім клані
  •   З Іосіфа Бродського. Натюрморт
    Речі та люди нам
    застять світу. Що ті,
  •   З Іосіфа Бродського. Ріки
    Рослинність у моїм вікні! зелений колір!
    Що подивитися у віть, що в корінь –
  •   З Іосіфа Бродського. Самота
    Коли слабує рівновагою
    твоя свідомість з її алібі,
  •   З Іосіфа Бродського. "Славімо прихід весни! Ополоснім лице..."
    Славімо прихід весни! Ополоснім лице,
    чирячку змастім бодай креозотом,
  •   З Іосіфа Бродського. На повернення весни
    Весна похопилась раптово, після місцями опадів
    зі сотні шпаківень досвіта, гожа пісенних версій.
  •   З Іосіфа Бродського. Моїй доньці
    Дай мені ще життя, і співать зволю
    в кафе "Рафаелла". Чи окрай столу
  •   З Іосіфа Бродського. Елегія
    Минуло, либонь, коло року. Я вернувся до місця битви,
    до научених крила розпрямляти під помах бритви
  •   З Іосіфа Бродського. 1983
    Перший день непарного року. Кулясті “ля”
    опоясують дзвони і звіюються шар за шаром,
  •   З Іосіфа Бродського. "Я чую не те, що ти мені кажеш, а голос..."
    Я чую не те, що ти мені кажеш, а голос.
    Я бачу не те, що ти зодягнула, а рівний сніг.
  •   З Іосіфа Бродського.
    Удруге до Різдва неподалік
    не угавають хвилі Понту.
  •   З Іосіфа Бродського. "Урешті, було воно бозна де. Врешті..."
    Урешті, було воно бозна де. Врешті
    не важить, що віхоли вили тамтешні,
  •   З Іосіфа Бродського. "Що треба для дива? Кожух чабана..."
    Що треба для дива? Кожух чабана,
    зо дрібку учора і дня, що мина,
  •   З Іосіфа Бродського. "Моя люба, я вийшов сьогодні пізно і все вже дихало..."
    Моя люба, я вийшов сьогодні пізно і все вже дихало
    свіжим леготом вітру з вечорового океану.
  •   З Іосіфа Бродського. Втеча до Єгипту (2)
    Печера (який би не був, – а дах!
    не гірш дахів на прямих кутах!),
  •   З Іосіфа Бродського. Атлантида
    Рік од року мимо текла ріка,
    падка до брижів, як стара щока.
  •   З Іосіфа Бродського. Литовский ноктюрн: Томасу Венцлова
    Каламутячи море,
    рветься вітер, мов лайка з розквашених губ
  •   З Іосіфа Бродського. Литовський дивертисмент. Томасу Венцлова
    Непоказна, одна з морських країн.
    Свій сніг, аеропорт і телефони,
  •   З Іосіфа Бродського. "Пора ліку курчат яструбом; скирт у тумані..."
    Пора ліку курчат яструбом; скирт у тумані,
    дріб’язку, що пектиме пальці, дзвінкий у омані;
  •   З Іосіфа Бродського. "Не годен до ліку скорботного – жест..."
    Не годен до ліку скорботного – жест
    чеснот скупія мимоволі! –
  •   З Іосіфа Бродського. Листівка з міста К
    Руїна є неспішна учта кисню
    і часу. А новітній Архімед
  •   З Іосіфа Бродського. Уривок
    В осінній день, коли не боязкі
    на вітровії лиш нагі дерева,
  •   І. Бродський. Із циклу "Мексиканський дивертисмент"
    І чарівна, і вбога сторона.
    На Заході, як і на Сході – пляжі
  •   І. Бродський. Із циклу
    Був я в Мексиці, здирався на піраміди.
    Бездоганні за геометрією громади
  •   І. Бродський. Із циклу "Мексиканський дивертисмент"
    Звитяга Мондріана. Скло. Бетон.
    Кубізму учта. Є резон і привід
  •   І. Бродський. Із циклу "Мексиканський дивертисмент"
    Кактус, пальма, агава.
    Сонце встає зі Сходу,
  •   І. Бродський. Із циклу Мексиканський дивертисмент
    Коричневе місто. З вежі
    пальми і черепиця
  •   І. Бродський. Із циклу
    В нічнім саду, де поспівають грона манго,
    Максимільян танцює те, що стане танго.
  •   І. Бродський. Із циклу "Мексиканський дивертисмент"
    В саду, де М., французький протеже,
    мав пасій з перцями у індіанській крові,
  •   З Іосіфа Бродського."Під розлогим в’язом зі шептами “че-ша-ща”
    Під розлогим в’язом зі шептами “че-ша-ща”,
    завсідник отієї кав’ярні, що привіча
  •   З Іосіфа Бродського. Римські елегії
    Невільне червоне дерево в стінах квартири в Римі.
    Під стелею пил і кришталю острів.
  •   З Іосіфа Бродського. Бюст Тиберія
    Мої вітання і тисячоліть
    по тім. Терпів і ти у шлюбі курву.
  •   З Іосіфа Бродського. Незавершений уривок
    О, аніяк не втіха, а жура
    під'юджує подати опис вази.
  •   З Іосіфа Бродського. Втеча до Єгипту
    … погонич невидимо відки і виник.
    В пустелі, обраниці див відповідних
  •   З Іосіфа Бродського. Примітки папороті
    За становищем пішака і догадуєшся за короля.
    За смугою долу оддалеки – що пильнуєш із корабля.
  •   З Іосіфа Бродського. Кінець прекрасної епохи
    Позаяк у мистецтві поезії годі без слів,
    я, один із глухих, полисілих, похмурих послів
  •   З Іосіфа Бродського. На смерть Жукова
    Бачу колони вкляклі онуків,
    гріб на лафеті, огира круп.
  •   З Іосіфа Бродського. П’яті роковини
    Одна з падучих звізд, тим паче астероїд
    прояснить і тобі осоловілий погляд.
  •   З Іосіфа Бродського. Квітневе
    Я не вижив з ума
    і цієї зими, а зима
  •   З Іосіфа Бродського. Шипшина в квітні
    Кущу шипшини щовесни
    не йметься пригадати точно
  •   З Іосіфа Бродського «...Навідав попіл я. Еге ж, чужий...»
    Навідав попіл я. Еге ж, чужий.
    А глянувсь кревним, візіями надив,
  •   З Іосіфа Бродського. "Ти пізнаєш мене за почерком. В нашім..."
    Ти пізнаєш мене за почерком. В нашім ревнивім царстві
    все під підозрою: підпис, папери, числа.
  •   З Іосіфа Бродського. "Обернися у профіль. Профіль риси лиця..."
    Обернися у профіль. Профіль риси лиця
    очам дає не понівечені, однаджує і овали
  •   З Іосіфа Бродського. "Не легковаж кімнатою, не доверши помилки..."
    Не легковаж кімнатою, не доверши помилки.
    Куди тобі сонце, попопаливши Шипки?
  •   З Іосіфа Бродского. Візантійське
    Потяг із пункту А, витікши зі труби
    тунелю, впадає у розпоясане ирієве широко,
  •   З Іосіфа Бродского. Торс
    Щойно інде подибуєш кам’яну траву,
    гладдю мармуру оковирнішу, чим наяву,
  •   З Іосіфа Бродського. На віа Джуліа
    Дзвони видзвонюють до цих пір у місті тім, Теодоро,
    не в етері ти ніби розтанула пропелерчиком сніжинки
  •   З Іосіфа Бродського. Стрельна
    Гіллястий глід, що захльостує горожі ковані ґрати.
    Безконечності велосипедна вісімка, що принюхується до коридору.
  •   З Іосіфа Бродського. Спомин
    Дім був стрибком геометрії у глухоніму зелень
    парку, і знуджені статуї, начувані про гаї
  •   З Іосіфа Бродського."Як давно я топчу, видно по каблуку..."
    Як давно я топчу, видно по каблуку.
    Павутинок і пальцем не збути з чола.
  •   З Іосіфа Бродського.
    Остиг киселевий берег. Никне у молоці
    утопаюче місто. Видзвякуються куранти.
  •   З Іосіфа Бродського. "…і Тебе в Віфлеємській вечірній юрбі..."
    …і Тебе в Віфлеємській вечірній юрбі
    не пізнає ніхто: сірничина
  •   З Іосіфа Бродського. "Бджоли не відлетіли, вершник не поскакав..."
    Бджоли не відлетіли, вершник не поскакав. В кофейні
    «Янікулум» нове кодло, а ляси на давній фені.
  •   З Іосіфа Бродського. Елегія
    Потали духу – викрики ума
    і логіка – ви зайді не чужі,
  •   З Іосіфа Бродського. "Осінь – погідна часина, щойно ви не ботанік..."
    Осінь – погідна часина, щойно ви не ботанік,
    а нічию штиблетів з паркетом уклав ботвинник:
  •   З Іосіфа Бродського.Осінній крик яструба
    Північно-західний вітер лишає під ним позад
    сизі, лілові, палкі, огнисті
  •   З Іосіфа Бродського. Елегія
    Сон не йде, як згадаю твій голос, а не скажу,
    що хмелію. Що, буцім, природніше. Ба і зв’я́зки
  •   З Іосіфа Бродського. В Італії
    І я попожив у місті, з будівель чиїх росли
    статуї, де по вулиці, з криком – «розтли! розтли!»,
  •   З Іосіфа Бродського. Пейзаж з паводком
    Цілком типовий пейзаж, поліпшений мулом повеней.
    Дерева, шпилі та бані, у маєвах оболонь.
  •   З Іосіфа Бродського. Aqua vita nuova
    Шепчу "прощай", бодай кому-аби.
    Мани окрім твоєї, далебі,
  •   З Іосіфа Бродського. Шеймасу Ґіні
    Я прокинувся з гуками мев у Дубліні.
    Удосвіта ті голоси ячали
  •   Майдан 11.12.13
    З десятого грудня
    у ніч на сьогодні
  •   Майдан
    У Чорнеє море впадає Дніпро.
    Для віча мостився майдан.
  •   З Іосіфа Бродського. Листи династії Мінь
    "Скоро тринадцять літ, як соловей із кліті
    вирвався і полетів. І ліки, у ніч ужиті,
  •   З Іосіфа Бродського. Темза в Челсі
    Осінь. Світило, піднявшись собі натщé,
    обмирає на банці соди за склом аптеки.
  •   З Іосіфа Бродського. Присвячується стільцю
    Збіг березень. Приємна дивина:
    роздався день. Нівроку й умлівіч.
  •   З Іосіфа Бродського. Персидська стріла
    Древко твоє зотліло, зотліло тіло,
    тобою і не нанизане у врем’я оне.
  •   З Іосіфа Бродського. Стрітення
    Коли вона вперше до церкви внесла
    дитя, то її там чекали з числа
  •   З Іосіфа Бродського. Над східною рікою
    Боячись розплескати, несу тім’яний біль
    каламуті зимного дня і хвиль
  •   З Іосіфа Бродського. "Сніг іде і лишає у меншості світ".
    Сніг іде і лишає у меншості світ.
    Є шукати кого Пінкертонам,
  •   З Іосіфа Бродського.
    Вечір. Руйнація геометрії.
    Точка, що кут нанівець звела.
  •   З Іосіфа Бродського. Полонез: варіації
    Осінь твоєї півкулі ячить "курли".
    На охлялій державі дає слабини підпруга.
  •   З Іосіфа Бродського. Квіти
    Квіти, чий принцип обрису никне в розумуванні,
    та етеру за шибами придає зім’ятий
  •   З Іосіфа Бродського. Посвячується Піранезі
    Чи то – місячний кратер, чи то – колізей; чи – ті
    таки гори. І чоловік у пальті
  •   З Іосіфа Бродського. Роттердамський денник
    Дощ в Роттердамі. Сутінь. Середа.
    Стискаю парасоля, звівши комір.
  •   І.Бродський. Із циклу «Частина мови»
    Нівідкіля, з любов’ю, унадцяте, навмання,
    бажаний мій, шанований, люба, неоковирні
  •   І.Бродський. Із циклу «Частина мови»
    ...і на слові "грядущеє" із кубел у словнику
    набігає щонайчорніша мишва і сіру
  •   І.Бродський. Із циклу «Частина мови»:
    Заморозки на ґрунті і облисіння лісу,
    сіре небо подібне даховому залізу.
  •   І.Бродський. Із циклу «Частина мови»
    Я при дещиці глузду ще, та втомивсь за літо.
    По сорочку в комод полізеш, і поминай день.
  •   І.Бродський. Із циклу «Частина мови»
    Ти забула село, яке гибіє на болоті
    лісової губернії, де пугала у городі
  •   І.Бродський. Із циклу «Частина мови»
    Щодо сяєва звізд, то воно завжди.
    І, що певні в собі, у своєму сяйві,
  •   І.Бродський. Із циклу «Частина мови»
    У містечку, з якого смерть розповзалась по шкільній мапі,
    бруковиця блищить, мов коропи лускаті,
  •   І.Бродський. Із циклу «Частина мови»
    Дерев’яний лаокоон, кинувши долі гору з
    пліч, підставляє їх велетенській хмарі. З мису
  •   І.Бродський. Із циклу «Частина мови»
    Я родився і ріс в болотистій місцині, біля
    сірих цинкових хвиль, які прикінці двоїли,
  •   І.Бродський. Із циклу «Частина мови»
    Пізнаю отой вітер, чиї вихори у траві,
    під нього і стеленої, що тамтій татарві.
  •   І.Бродський. Із циклу «Частина мови»
    Поблизу океану, при світлі свічі; округ
    люцерники із острівцями щавії, конюшини.
  •   З Іосіфа Бродського. Епітафія кентавру.
    Назвати його нещасним, не кажучи, хто слухач,
    що недопересолити – аби не гірко.
  •   І.Бродський. Із циклу «Частина мови»
    Як і співати що, то переміну вітру,
    зі західного на східний, коли ожеледу вітку
  •   І.Бродський. Із циклу «Частина мови»
    Еге ж, пригріває. І пам'ять – ще ті поля,
    і на злак, і на плевели – спільний світоч.
  •   І.Бродський. Із циклу «Частина мови»
    Ніколи не буде запізно вийти з домівки на
    вулицю, чиї сепії й довжина
  •   І.Бродський. Із циклу «Частина мови»
    Темно-синій світанок у інеєм взятій рамі
    нагадує вулицю з увімкненими ліхтарями,
  •   І.Бродський. Із циклу «Частина мови»
    Згідно візій повітря, закрай землі
    повсюди. І заочі білий світ
  •   І.Бродський. Із циклу «Частина мови»
    І тому, що каблук полишає сліди – зима.
    У речах дерев’яних укляклий в полі,
  •   І.Бродський. Із циклу «Частина мови»
    Північ кришить метал, а прощає скло.
    Учить гортань виговору "впусти".
  •   І.Бродський. Із циклу «Частина мови»
    О, тише ревносна моя, моя німото,
    шлеї непірваній потуго в жилі,
  •   І. Бродський. Різдвяний романс
    Пливе у тузі неугавній
    у цегляній товпі надсаду
  •   І.Бродський. Із циклу «Частина мови»
    Це – нотатки оглядин. Тепло – в кутку.
    Погляд вникає у свій предмет.
  •   К. Кавафіс «Грекофіл».
    Пильнуй, щоб карбування якомога
    було чіткіше. Як і велич в рисах.
  •   І.Бродський. Листи до римського друга
    Нині вітряно, і хвилі височезні.
    Скоро осінь, все поміниться в поталі.
  • Переглянути всі твори з цієї сторінки