Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  
Петро Скоропис (1980)



Огляди ⁄ Переглянути все відразу

  •   З Іосіфа Бродського. Зі «Старих англійських пісень».
    Затіють спір батьки вночі.
    І фраз обрубки, і плачі
  •   З Іосіфа Бродського. Зі «Старих англійських пісень»
    Пече повіддя мій кулак.
    Це кінь отропів, укляк.
  •   З Іосіфа Бродського. Зі «Старих англійських пісень»
    Сніг ліг на каменистий діл.
    Земля – як небеса бліді.
  •   З Іосіфа Бродського. Зі "Старих англійських пісень"
    У січні бралась я. Старі,
    малі – юрмились у дворі,
  •   З Іосіфа Бродського. Пам’яті Кліффорда Брауна
    О, це – не блюзова, це – холоднюча синь.
    Це – барви Атлантики в середині
  •   З Іосіфа Бродського. Кафе “Трієст”: Сан-Франциско
    До рогу вулиць Грант і Вальєхо
    я навідався ехом
  •   З Іосіфа Бродського. Ex oriente
    Так, буцім Лівій Тит який, і він
    в шатрі сидів, не важив на шпарину
  •   З Іосіфа Бродського. Вірші на смерть Т.С.Еліота
    Помер він в січні, на початку року.
    Співав мороз під ліхтарем нівроку.
  •   З Іосіфа Бродського. Кентаври
    Наполовину красуня, наполовину софа, в своїм колі – Софа,
    оглашаючи темінь вулиці, чиї вікна – почасти лиця,
  •   З Іосіфа Бродського.
    Крапка чимдуж оковирна, де край прямій.
    Віко хапає простір, як повітря – зябра.
  •   З Іосіфа Бродського. 24 грудня 1971 року
    На Різдво всі потроху волхви.
    У крамницях насліджено й давка.
  •   З Іосіфа Бродського. Розвиваючи Платона
    Я би волив жить, Фортунатус, в полісі, де ріка
    висовувалась би з-під мосту, немов з рукава – рука,
  •   З Іосіфа Бродського. Велика елегія Джону Донну
    Джон Донн заснув, поснуло все довкіл,
    підлога, стеля, стіни, тиньк, картини,
  •   З Іосіфа Бродського. "Вона одяга панчохи, і наступає осінь..."
    Вона одяга панчохи, і наступає осінь;
    суціль у цівках із капрону брук.
  •   З Іосіфа Бродського. Післямова
    Роки збігають. На буру стіну двірця
    свої види має тріщина. Незряча швачка урешті стромляє нитку
  •   З Іосіфа Бродського. З натури
    Сонце сідає, і бар на розі закрився.
    Ліхтарі загораються, буцім на ніч актриса
  •   З Іосіфа Бродського. Стакан з водою
    Ти стоїш у стакані моєму, водице,
    і поблимуєш до мене, бранко труб і кранів,
  •   З Іосіфа Бродського. "Октобер – час осмути і застуд..."
    Октобер – час осмути і застуд,
    а горобці – пролетарі пернатих –
  •   З Іосіфа Бродського. Метелик
    Сказати – мертвий ти?
    Доби не жив, аж нумо...
  •   З Іосіфа Бродського. Горіння
    Зимний вечір. Зі дров
    ярка юга огняна –
  •   З Іосіфа Бродського. Еклога 4-та
    Узимку смеркає разом після обіду.
    За годину голодні нагадують зовні ситих.
  •   З Іосіфа Бродського. Еклога 5-та
    Знову чую тебе, комарине дзуміння літа!
    Пітні мурахи сплять в гущаві куросліпа.
  •   З Іосіфа Бродського. Лист до академії
    Як це, бува, не провінційно, я
    наполягаю, що існує птаха
  •   З Іосіфа Бродського. Нова Англія
    Хоча у цім ані сенсу, дерева собі ростуть.
    І онде бо, під вікном, і ті, які оддаля.
  •   З Іосіфа Бродського. Муха
    Допоки ти співала – осеніло.
    Лучина пічку затопила.
  •   З Іосіфа Бродського. Двадцять сонетів до Марії Стюарт
    Марі, шотландці й правда, що скоти.
    В якім коліні пак, в картатім клані
  •   З Іосіфа Бродського. Натюрморт
    Речі та люди нам
    застять світу. Що ті,
  •   З Іосіфа Бродського. Ріки
    Рослинність у моїм вікні! зелений колір!
    Що подивитися у віть, що в корінь –
  •   З Іосіфа Бродського. Самота
    Коли слабує рівновагою
    твоя свідомість з її алібі,
  •   З Іосіфа Бродського. "Славімо прихід весни! Ополоснім лице..."
    Славімо прихід весни! Ополоснім лице,
    чирячку змастім бодай креозотом,
  •   З Іосіфа Бродського. На повернення весни
    Весна похопилась раптово, долів місцями мокрими
    і хором шпаківень досвіта гожа пісенних версій.
  •   З Іосіфа Бродського. Моїй доньці
    Дай мені ще життя, і співать зволю
    в кафе "Рафаелла". Чи окрай столу
  •   З Іосіфа Бродського. Елегія
    Минуло, либонь, коло року. Я вернувся до місця битви,
    до научених крила розпрямляти під помах бритви
  •   З Іосіфа Бродського. 1983
    Перший день непарного року. Кулясті “ля”
    опоясують дзвони і звіюються шар за шаром,
  •   З Іосіфа Бродського. " Я чую не те, що ти мені кажеш, а голос..."
    Я чую не те, що ти мені кажеш, а голос.
    Я бачу не те, що ти зодягнула, а рівний сніг.
  •   З Іосіфа Бродського. " Удруге до Різдва неподалік..."
    Удруге до Різдва неподалік
    не угавають хвилі Понту.
  •   З Іосіфа Бродського. "Урешті, було воно бозна де. Врешті..."
    Урешті, було воно бозна де. Врешті
    не важить, що віхоли вили тамтешні,
  •   З Іосіфа Бродського. "Що треба для дива? Кожух чабана..."
    Що треба для дива? Кожух чабана,
    зо дрібку учора і дня, що мина,
  •   З Іосіфа Бродського."Моя люба, я вийшов сьогодні пізно і все..."
    Моя люба, я вийшов сьогодні пізно і все вже дихало
    свіжим леготом вітру з вечорового океану.
  •   З Іосіфа Бродського. Втеча до Єгипту (2)
    Печера (який би не був, – а дах!
    не гірш дахів на прямих кутах!),
  •   З Іосіфа Бродського. Атлантида
    Рік од року мимо текла ріка,
    падка до брижів, як стара щока.
  •   З Іосіфа Бродського. Литовский ноктюрн: Томасу Венцлова
    Каламутячи море,
    вітер рветься мов лайка з розквашених губ
  •   З Іосіфа Бродського. Литовський дивертисмент. Томасу Венцлова
    Непоказна, одна з морських країн.
    Свій сніг, аеропорт і телефони,
  •   З Іосіфа Бродського. "Пора ліку курчат яструбом; скирт у тумані..."
    Пора ліку курчат яструбом; скирт у тумані,
    дріб’язку, що пектиме пальці, дзвінкий у омані;
  •   З Іосіфа Бродського. "Умовчанням ліку скорботного – жест..."
    Умовчанням ліку скорботного – жест
    чеснот скупія мимоволі! –
  •   З Іосіфа Бродського. Листівка з міста К
    Руїна є неспішна учта кисню
    і часу. А новітній Архімед
  •   З Іосіфа Бродського. Уривок
    В осінній день, коли не боязкі
    на вітровії лиш нагі дерева,
  •   І. Бродський. Із циклу "Мексиканський дивертисмент"
    І чарівна, і вбога сторона.
    На Заході, як і на Сході – пляжі
  •   І. Бродський. Із циклу "Мексиканський дивертисмент"
    Був я в Мексиці, здирався на піраміди.
    Бездоганні за геометрією громади
  •   І. Бродський. Із циклу "Мексиканський дивертисмент"
    Звитяга Мондріана. Скло. Бетон.
    Кубізму учта. Є резон і привід
  •   І. Бродський. Із циклу "Мексиканський дивертисмент"
    Кактус, пальма, агава.
    Сонце встає зі Сходу,
  •   І. Бродський. Із циклу "Мексиканський дивертисмент"
    Коричневе місто. Верші
    пальми і черепиця
  •   І. Бродський. Із циклу
    В нічнім саду під гроном виспілого манго
    Максимільян танцює те, що стане танго.
  •   І. Бродський. Із циклу "Мексиканський дивертисмент"
    В саду, де М., французький протеже,
    мав пасій з перцями у індіанській крові,
  •   З Іосіфа Бродського."Під розлогим в’язом зі шептами “че-ша-ща"..."
    Під розлогим в’язом зі шептами “че-ша-ща”,
    завсідник отієї кав’ярні, що привіча
  •   З Іосіфа Бродського. Римські елегії
    Невільне червоне дерево в стінах квартири в Римі.
    Під стелею пил і кришталю острів.
  •   З Іосіфа Бродського. Бюст Тиберія
    Мої вітання і тисячоліть
    по тім. Терпів і ти у шлюбі курву.
  •   З Іосіфа Бродського. Незавершений уривок
    О, аніяк не втіха, а жура
    під'юджує подати опис вази.
  •   З Іосіфа Бродського. Втеча до Єгипту
    … погонич невидимо відки і виник.
    В пустелі, обраниці див відповідних
  •   З Іосіфа Бродського. Примітки папороті
    За становищем пішака і догадуєшся за короля.
    За смугою долу оддалеки – що пильнуєш із корабля.
  •   З Іосіфа Бродського. Кінець прекрасної епохи
    Позаяк у мистецтві поезії годі без слів,
    я, один із глухих, полисілих, похмурих послів
  •   З Іосіфа Бродського. На смерть Жукова
    Бачу колони вкляклі онуків,
    гріб на лафеті, огира круп.
  •   З Іосіфа Бродського. П’яті роковини
    Одна з падучих звізд, тим паче астероїд
    наверне мимохіть і твій побіжний погляд.
  •   З Іосіфа Бродського. Квітневе
    Я не вижив з ума
    і цієї зими, а зима
  •   З Іосіфа Бродського. Шипшина в квітні
    Кущу шипшини щовесни
    не йметься пригадати точно
  •   З Іосіфа Бродського «...Навідав попіл я. Еге ж, чужий...»
    Навідав попіл я. Еге ж, чужий.
    А глянувсь кревним, візіями надив,
  •   З Іосіфа Бродського. "Ти пізнаєш мене за почерком. В нашім..."
    Ти пізнаєш мене за почерком. В нашім ревнивім царстві
    все під підозрою: підпис, папери, числа.
  •   З Іосіфа Бродського
    Обернися у профіль. Профіль риси лиця
    дає очам не понівечені, однаджує і овали
  •   З Іосіфа Бродського. "Не легковаж кімнатою, не доверши помилки..."
    Не легковаж кімнатою, не доверши помилки.
    Куди тобі сонце, попопаливши Шипки?
  •   З Іосіфа Бродского. Візантійське
    Потяг із пункту А, витікши зі труби
    тунелю, впадає у розпоясане ирієве широко,
  •   З Іосіфа Бродского. Торс
    Щойно інде подибуєш кам’яну траву,
    гладдю мармуру оковирнішу, чим наяву,
  •   З Іосіфа Бродського. На віа Джуліа
    Дзвони понині бринять мені у місті тім, Теодоро,
    не в етері ти нібито канула пропелерчиком сніжинки
  •   З Іосіфа Бродського. Стрельна
    Гіллястий глід, що захльостує горожі ковані ґрати.
    Безконечність велосипедною вісімкою не нанюхається коридору.
  •   З Іосіфа Бродського. Спомин
    Дім був стрибком геометрії у глухоніму зелень
    парку, і знуджені статуї, начувані про гаї
  •   З Іосіфа Бродського."Як давно я топчу, видно по каблуку..."
    Як давно я топчу, видно по каблуку.
    Павутинок і пальцем не збути з чола.
  •   З Іосіфа Бродського. "Застиг киселями берег. Никне у молоці..."
    Застиг киселями берег. Никне у молоці
    утопаюче місто. Видзвякуються куранти.
  •   З Іосіфа Бродського. "…і Тебе в Віфлеємській вечірній юрбі..."
    …і Тебе в Віфлеємській вечірній юрбі
    не пізнає ніхто: сірничина
  •   З Іосіфа Бродського. "Бджоли не відлетіли, вершник не поскакав..."
    Бджоли не відлетіли, вершник не поскакав. В кофейні
    «Янікулум» нове кодло, а ляси на давній фені.
  •   З Іосіфа Бродського. Елегія
    Бравада духу, викрики ума
    і логіка – мені товариші,
  •   З Іосіфа Бродського. "Осінь – годяща часина, щойно ви не ботанік..."
    Осінь – годяща часина, щойно ви не ботанік,
    а нічию штиблетів паркетний уклав ботвинник:
  •   З Іосіфа Бродського.Осінній крик яструба
    Північно-західний вітер лишає під ним позад
    сизі, лілові, палкі, огнисті
  •   З Іосіфа Бродського. Елегія
    Сон не йде, як згадаю твій голос, а не скажу,
    що хмелію. Що, буцім, природніше. Ба і зв’я́зки
  •   З Іосіфа Бродського. В Італії
    І я попожив у місті, з будівель чиїх росли
    статуї, де по вулиці, з криком – «розтли! розтли!»,
  •   З Іосіфа Бродського. Пейзаж з паводком
    Цілком типовий пейзаж, поліпшений мулом повені.
    Дерева, шпилі та бані, у маєвах оболонь.
  •   З Іосіфа Бродського. Aqua vita nuova
    Шепчу "прощай", бодай кому-аби.
    Мани окрім твоєї, далебі,
  •   З Іосіфа Бродського. Шеймасу Ґіні
    Я прокинувся з гуками мев у Дубліні.
    Удосвіта ті голоси ячали
  •   Майдан 11.12.13
    З десятого грудня
    у ніч на сьогодні
  •   Майдан
    У Чорнеє море впадає Дніпро.
    Для віча мостився майдан.
  •   З Іосіфа Бродського. Листи династії Мінь
    "Скоро тринадцять літ, як соловей із кліті
    вирвався і полетів. І ліки, у ніч ужиті,
  •   З Іосіфа Бродського. Темза в Челсі
    Осінь. Світило, піднявшись собі натщé,
    обмирає на банці соди за склом аптеки.
  •   З Іосіфа Бродського. Присвячується стільцю
    Збіг березень. Приємна дивина:
    роздався день. Нівроку й умлівіч.
  •   З Іосіфа Бродського. Персидська стріла
    Древко твоє зотліло, зотліло тіло,
    тобою і не нанизане у врем’я оне.
  •   З Іосіфа Бродського. Стрітення
    Коли вона вперше до церкви внесла
    дитя, то її там чекали з числа
  •   З Іосіфа Бродського. Над східною рікою
    Боячись розплескати, несу тім’яний біль
    каламуті зимного дня і хвиль
  •   З Іосіфа Бродського. " Сніг іде і лишає у меншості світ..."
    Сніг іде і лишає у меншості світ.
    У цю пору стаєш Пінкертоном,
  •   З Іосіфа Бродського. "Вечір. Руйнація геометрії..."
    Вечір. Руйнація геометрії.
    Точка, що кут нанівець звела.
  •   З Іосіфа Бродського. Полонез: варіації
    Осінь твоєї півкулі ячить "курли".
    На охлялій державі дає слабини підпруга.
  •   З Іосіфа Бродського. Квіти
    Квіти, чий принцип обрису никне в розумуванні,
    та етеру за шибами придає зім’ятий
  •   З Іосіфа Бродського. Посвячується Піранезі
    Чи то – місячний кратер, чи то – колізей; чи – ті
    таки гори. І чоловік у пальті
  •   З Іосіфа Бродського. Роттердамський денник
    Дощ в Роттердамі. Сутінь. Середа.
    Стискаю парасоля, звівши комір.
  •   І.Бродський. Із циклу «Частина мови»
    Нівідкіля, з любов’ю, унадцяте, навмання,
    бажаний мій, шанований, люба, неоковирні
  •   І.Бродський. Із циклу «Частина мови»
    ...і на слові "грядущеє" із кубел у словнику
    набігає щонайчорніша мишва і сіру
  •   І.Бродський. Із циклу «Частина мови»
    Заморозки на ґрунті і облисіння лісу,
    сіре небо подібне даховому залізу.
  •   І.Бродський. Із циклу «Частина мови»
    Я уповні ще при умі, а утома з літа.
    Сорочину в комоді найдеш, і день намарно.
  •   І.Бродський. Із циклу «Частина мови»
    Ти забула село, яке гибіє на болоті
    лісової губернії, де пугала у городі
  •   І.Бродський. Із циклу «Частина мови»
    Щодо сяєва звізд, то воно завжди.
    І, що певні в собі, у своєму сяйві,
  •   І.Бродський. Із циклу «Частина мови»
    У містечку, з якого смерть розповзалась по шкільній карті,
    бруковиця блищить, буцім фіш лускатий,
  •   І.Бродський. Із циклу «Частина мови»
    Дерев’яний лаокоон, кинувши долі гору з
    пліч, підставляє їх велетенській хмарі. З мису
  •   І.Бродський. Із циклу «Частина мови»
    Я родився і ріс в болотистій місцині, біля
    сірих цинкових хвиль, які прикінці двоїли,
  •   І.Бродський. Із циклу «Частина мови»
    Пізнаю отой вітер, чиї вихори у траві,
    під нього і стеленої, що отій татарві.
  •   І.Бродський. Із циклу «Частина мови»
    Поблизу океану, при світлі свічі; округ
    люцерники із острівцями щавії, конюшини.
  •   З Іосіфа Бродського. Епітафія кентавру.
    Назвати його нещасним, не кажучи, хто слухач,
    що недопересолити – аби не гірко.
  •   І.Бродський. Із циклу «Частина мови»
    Як і співати що, то переміну в вітрі,
    із західного на східний, коли леденіють віти,
  •   І.Бродський. Із циклу «Частина мови»
    Еге ж, пригріває. І пам'ять – як ті поля,
    де не злакам, а плевелам сяє світоч.
  •   І.Бродський. Із циклу «Частина мови»
    Ніколи не буде запізно вийти з домівки на
    вулицю, чиї сепії й довжина
  •   І.Бродський. Із циклу «Частина мови»
    Темно-синій світанок у інеєм взятій рамі
    нагадує вулицю з увімкненими ліхтарями,
  •   І.Бродський. Із циклу «Частина мови»
    Згідно візій повітря, закрай землі
    повсюди. І заочі білий світ
  •   І.Бродський. Із циклу «Частина мови»
    А тому, що каблук полишає сліди – зима.
    У речах дерев’яних укляклий в полі,
  •   І.Бродський. Із циклу «Частина мови»
    Північ кришить метал, а прощає скло.
    Учить гортань виговору "впусти".
  •   І.Бродський. Із циклу «Частина мови»
    О, тише ревносна моя, творінь німото
    на жах ще тій шлеї, потуго в жилі,
  •   І. Бродський. Різдвяний романс
    Пливе у тузі неугавній
    у цегляній товпі надсаду
  •   І.Бродський. Із циклу «Частина мови»
    Це – нотатки оглядин. Тепло – в кутку.
    Погляд вникає у свій предмет.
  •   К. Кавафіс «Грекофіл».
    Пильнуй, щоб карбування якомога
    було чіткіше. Як і велич в рисах.
  •   І.Бродський. Листи до римського друга
    Нині вітряно, і хвилі височенні.
    Скоро осінь, все тонутиме в поталі.
  • Переглянути всі твори з цієї сторінки