Автори /
Євген Федчук (1960)
|
Огляди ⁄ Переглянути все відразу
•
* * *
•
Легенда про бузок
•
* * *
•
Чорнобиль
•
Дума про похід на Стамбул
•
* * *
•
* * *
•
Легенда про жовтий тюльпан
•
* * *
•
* * *
•
Звідки ці рослини? (легенда)
•
* * *
•
* * *
•
Дума про козака, що повернувся з полону
•
* * *
•
* * *
•
Вовки помирають самотні
•
* * *
•
* * *
•
Рено Шатільйонський
•
* * *
•
* * *
•
Легенда про березку
•
* * *
•
* * *
•
Легенда про Петрів хрест
•
* * *
•
* * *
•
Легенда про вільху
•
* * *
•
* * *
•
Битва на річці Ворскла в 1399 році
•
* * *
•
* * *
•
Похід руських князів проти половців у 1103 році
•
* * *
•
* * *
•
Дума про козацьку чату
•
* * *
•
* * *
•
Битва на річці Стугна в 1093 році
•
* * *
•
* * *
•
Похід русів на Каспій у 912-913 роках
•
* * *
•
* * *
•
Скіфи у Передній Азії
•
* * *
•
* * *
•
Похід русів на Бердаа в 943-944 роках
•
* * *
•
* * *
•
Похід князя Олега на Царград в 907 році
•
* * *
•
* * *
•
Легенда Вознесенського табору*
•
* * *
•
* * *
•
Легенда про граб
•
* * *
•
* * *
•
Легенда кургану Товста могила
•
* * *
•
* * *
•
Легенда про Александрволь
•
* * *
•
* * *
•
Легенда про золотих коней хана Батия
•
* * *
•
Косове поле
•
Легенда про Кам’яну могилу
•
* * *
•
* * *
•
Легенда про Червону гірку
•
* * *
•
* * *
•
Легенда Чингульського кургану
•
* * *
•
* * *
•
Легенда про чингула
•
* * *
•
* * *
•
Легенда про Савур-могилу
•
* * *
•
* * *
•
Легенда про полонянку
•
* * *
•
* * *
•
Легенда про річку Бегім-Чокрак
•
* * *
•
* * *
•
Легенда про балку Куркулак
•
* * *
•
* * *
•
Легенда про річку Курушанка
•
* * *
•
Мохенджо-Даро
•
Легенда про Токмак
•
* * *
•
* * *
•
Легенда про річку Молочна
•
* * *
•
* * *
•
Легенда про Канат-могили
•
* * *
•
* * *
•
Легенда про еміра Бачмана
•
* * *
•
* * *
•
Легенда про останній богатирський бій
•
* * *
•
* * *
•
Легенда про Плоскиню
•
* * *
•
* * *
•
Хан Куря
•
* * *
•
Камінь Кюль-Тегіна
•
Легенда про хозарську данину
•
* * *
•
* * *
•
Легенда про Іскоростень
•
* * *
•
* * *
•
Легенда про дулібів
•
* * *
•
* * *
•
Наше, ваше і моє (щось на зразок легенди)
•
* * *
•
* * *
•
Легенда про легенду
•
* * *
•
* * *
•
Легенда про людину
•
* * *
•
* * *
•
Легенда про Буса
•
* * *
•
* * *
•
Легенда про Германаріха
•
* * *
•
* * *
•
Легенда кургану Солоха
•
* * *
•
* * *
•
Легенда про сарматів
•
* * *
•
* * *
•
Легенда про скіфів
•
* * *
•
* * *
•
Легенда про кіммерійців
•
* * *
•
* * *
•
Легенда про повір’я
•
* * *
•
* * *
•
Легенда про Амагу
•
* * *
•
* * *
•
Кизил - шайтанова ягода (з Кримських легенд)
•
* * *
•
* * *
•
Легенда про Молочний лиман
•
* * *
•
* * *
•
Легенда про шовковицю
•
* * *
•
* * *
•
Легенда про могилу Корсак
•
* * *
•
* * *
•
Легенда про пролісок
•
* * *
•
* * *
•
Легенда про звіробій
•
* * *
•
* * *
•
Легенда про річки Великий і Малий Утлюк
•
* * *
•
* * *
•
Легенда про річку Атманай
•
* * *
•
* * *
•
Легенда про сливу
•
* * *
•
* * *
•
Легенда про грецький горіх
•
* * *
•
* * *
•
Легенда про ялинку
•
* * *
•
* * *
•
Легенда про яблуню
•
* * *
•
* * *
•
Легенда про різдвяну ялинку
•
* * *
•
* * *
•
Легенда про грушу
•
* * *
•
* * *
•
Легенда про вишню
•
* * *
•
* * *
•
Легенда про першого п’яницю
•
* * *
•
* * *
•
Легенда про лаванду
•
* * *
•
* * *
•
Легенда про чорну бузину
•
* * *
•
* * *
•
Легенда про жасмин
•
* * *
•
* * *
•
Легенда про Кічкас
•
* * *
•
* * *
•
Легенда про острів Перун
•
* * *
•
* * *
•
Легенда про картоплю
•
* * *
•
* * *
•
Легенда про Муравський шлях
•
* * *
•
* * *
•
Легенда про солов’я
•
* * *
•
* * *
•
Легенда про острів Хортиця
•
* * *
•
* * *
•
Легенда про три гори
•
* * *
•
* * *
•
Легенда про Каховське море
•
* * *
•
* * *
•
Легенда про запорізький дуб
•
* * *
•
* * *
•
Легенда про пісні солов’їні
•
* * *
•
* * *
•
Легенда про український край
•
* * *
•
* * *
•
Легенда про жабу
•
* * *
•
* * *
•
Чому вода в морі солона
•
* * *
•
* * *
•
Чому в травні бувають приморозки
•
* * *
•
* * *
•
Легенда про азалію
•
* * *
•
* * *
•
Легенда про урочище Угорське в Києві
•
* * *
•
* * *
•
Легенда про річку Тагамлик, хана Кубрата та його синів
•
* * *
•
* * *
•
Легенда про річку Сліпорід
•
* * *
•
* * *
•
Легенда про річку Стохід
•
* * *
•
* * *
•
Легенда про Дніпро та його пороги
•
* * *
•
* * *
•
Легенда про Ворсклу
•
* * *
•
* * *
•
Легенда про скарабея або жука-гнойовика
•
* * *
•
* * *
•
Легенда про Прип’ять
•
* * *
•
* * *
•
Легенда про канюка
•
* * *
•
* * *
•
Звідки береться дощ
•
* * *
•
* * *
•
Легенда про Остудник голий або Собаче мило
•
* * *
•
* * *
•
Легенда про волове о́чко
•
* * *
•
* * *
•
Легенда про один звичай
•
* * *
•
* * *
•
Легенда про одуда
•
* * *
•
* * *
•
Легенда про Кіммерік
•
* * *
•
* * *
•
Хто як будує гнізда
•
* * *
•
* * *
•
Легенда про снігура
•
* * *
•
* * *
•
Легенда про сову
•
* * *
•
* * *
•
Легенда про сойку
•
* * *
•
* * *
•
Легенда про панів
•
* * *
•
* * *
•
Легенда про братів
•
* * *
•
* * *
•
Легенда про сонце
•
* * *
•
* * *
•
Легенда про крота
•
* * *
•
Кам’яна баба
•
Легенда про жайворонка
•
* * *
•
* * *
•
Звідки з’явились козаки
•
* * *
•
* * *
•
Легенда про дятла
•
* * *
•
* * *
•
Балада про доблесть
•
* * *
•
* * *
•
Балада про березу
•
* * *
•
* * *
•
Балада про яблуню
•
* * *
•
* * *
•
Легенда про шипшину
•
* * *
•
* * *
•
Балада про липу
•
* * *
•
* * *
•
Легенда про явір
•
* * *
•
* * *
•
Балада про лободу
•
* * *
•
* * *
•
Легенда про кахрис альпійський
•
* * *
•
* * *
•
Легенда про росичку
•
* * *
•
* * *
•
Легенда про ломикамінь
•
* * *
•
* * *
•
Легенда про горобину
•
* * *
•
* * *
•
Легенда про береста
•
* * *
•
* * *
•
Легенда про черемшину
•
* * *
•
* * *
•
Легенда про березу
•
* * *
•
* * *
•
Легенда про дуб
•
* * *
•
* * *
•
Легенда про перестріч
•
* * *
•
* * *
•
Легенда про каштан
•
* * *
•
* * *
•
Легенда про гвоздики
•
* * *
•
* * *
•
Легенда про нічну фіалку
•
* * *
•
* * *
•
Балада про чабрець
•
* * *
•
* * *
•
Легенда про цибулю
•
* * *
•
Звернення Павла Полуботка до Петра Першого
•
Легенда про тюльпан
•
* * *
•
* * *
•
Легенда про полоза
•
* * *
•
* * *
•
Легенда про полин
•
* * *
•
* * *
•
Легенда про хризантеми
•
* * *
•
* * *
•
Легенда про первоцвіт або примулу
•
* * *
•
* * *
•
Легенда про очерет
•
* * *
•
* * *
•
Легенда про орлів
•
* * *
•
* * *
•
Легенда про мати-й-мачуху
•
* * *
•
* * *
•
Легенда про дзвіночки
•
* * *
•
* * *
•
Легенда про мак
•
* * *
•
* * *
•
Легенда про Чорнобиль
•
* * *
•
* * *
•
Легенда про шафран
•
* * *
•
* * *
•
Легенда про материнку або душицю
•
* * *
•
* * *
•
Легенда про луня
•
* * *
•
* * *
•
Легенда про гладіолус
•
* * *
•
* * *
•
Легенда про вовка
•
* * *
•
* * *
•
Легенда про лотос
•
* * *
•
* * *
•
Легенда про клопів-москалів
•
* * *
•
* * *
•
Легенда про круків
•
* * *
•
Похорони Сталіна
•
Легенда про крученого панича
•
* * *
•
* * *
•
Легенда про вогник або бальзамін
•
* * *
•
* * *
•
Легенда про дев’ясил
•
* * *
•
* * *
•
Легенда про півники або ірис
•
* * *
•
* * *
•
Легенда про нагідки
•
* * *
•
* * *
•
Легенда про цмин або ж безсмертник
•
* * *
•
* * *
•
Легенда про козу
•
* * *
•
Ленін і зайці
•
Було чи не було (про горобців)
•
* * *
•
* * *
•
Легенда про тисячолистник
•
* * *
•
* * *
•
Легенда про "бабине літо"
•
* * *
•
* * *
•
Легенда про півнів
•
* * *
•
* * *
•
Легенда про чорнобривці
•
* * *
•
* * *
•
Легенда про часник
•
* * *
•
Богдан Хмельницький
•
Легенда про ластівку і не тільки
•
* * *
•
Михайло Ярославович, князь Тверський
•
Легенда про Зозулині черевички
•
* * *
•
Жіль де Ре
•
Легенда про Петрів батіг
•
* * *
•
Драгоманов
•
Легенда про ряст
•
* * *
•
Гітлер
•
Легенда про осот
•
* * *
•
Траян
•
Легенда про грицики
•
* * *
•
Василь Стус
•
Легенда про кропиву
•
* * *
•
Ягода
•
Легенда про хліб
•
* * *
•
Милош Обилич
•
Легенда про Чумацький Шлях
•
Революція 1917 року
•
Василь ІІ
•
Легенда про совість
•
Юрій Хмельницький
•
* * *
•
Легенда про сороку
•
* * *
•
Войнаровський
•
Легенда про турів
•
Хлодвіг
•
* * *
•
Легенда про орлана білохвостого
•
Аттіла
•
* * *
•
Легенда про чорного лелеку
•
* * *
•
Чингізхан
•
Легенда про кукурудзу
•
* * *
•
Святослав
•
Легенда про калину
•
* * *
•
Шах-Джахан
•
Легенда про ромашку
•
* * *
•
Борджіа
•
Легенда про соняшник
•
* * *
•
Цезар
•
Легенда про лелеку
•
* * *
•
Анахарсіс
•
Легенда про абрикос
•
* * *
•
Жанна д’Арк
•
Легенда про папороть
•
Сократ
•
* * *
•
Легенда про будяк
•
* * *
•
* * *
•
Легенда про подорожник
•
* * *
•
Легенда про маргаритки
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
Легенда про зозулю
•
Легенда про хліб
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
Легенда про троянду
•
* * *
•
Легенда про калину
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
Легенда про осику
•
* * *
•
* * *
•
Легенда про лілеї
•
* * *
•
* * *
•
Легенда про тополю
•
* * *
•
Легенда про ковилу
•
* * *
•
* * *
•
Легенда про айстри
•
Апостол Петро
•
Гоголь
•
Солониця
•
Легенда про перекотиполе
•
* * *
•
Тугай-бей
•
Легенда про терен
•
* * *
•
Князь Ігор
•
Легенда про кульбабу
•
* * *
•
Князь Гліб
•
Легенда про незабудки
•
* * *
•
Грушевський
•
Легенда про таволгу
•
* * *
•
Кармалюк
•
Легенда про волошки
•
* * *
•
Легенда про барвінок
•
Шептицький
•
* * *
•
Максим Кривоніс
•
Легенда про вербу
•
* * *
•
Легенда про мальви
•
Хмельницький
•
* * *
•
Ярема Вишневецький
•
* * *
•
* * *
•
Сковорода
•
Дума про втікача з татарської неволі
•
* * *
•
Роксолана
•
Дума про потурначку
•
* * *
•
Дума про Сиваш
•
Гонта
•
* * *
•
* * *
•
Балада про останнього тура
•
* * *
•
* * *
•
Балада про вовків
•
Балада про едельвейс
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
Балада про абрикос
•
* * *
•
Руїна
•
* * *
•
Клен
•
Звела їх доля на мосту однім.
Переглянути всі твори з цієї сторінки
Вже стільки літ топчу по цій землі
І все ніяк не можу зрозуміти:
І все ніяк не можу зрозуміти:
Біля старої школи ріс бузок.
Ліловий, білий…Розквітав у квітні.
Ліловий, білий…Розквітав у квітні.
Пада листя, листя пада,
Засипа доріжки саду.
Засипа доріжки саду.
Чорним болем обізвалася у грудях
Та подія дев’ятнадцять літ тому.
Та подія дев’ятнадцять літ тому.
Пливуть чайки Чорним морем,
Пливуть з полуночі,
Пливуть з полуночі,
Чорніють зорані поля,
Жадану впитують вологу.
Жадану впитують вологу.
Зоря та так і не зійшла,
Захоплююча зірка щастя,
Захоплююча зірка щастя,
Проживши в світі вже багато літ,
Дідусь любив виходити у поле,
Дідусь любив виходити у поле,
Чи легкий туман, чи то сіра мла
З раннього рання землю облягла.
З раннього рання землю облягла.
«Є завжди місце подвигу в житті!»
Так нас уміло вчили стільки років
Так нас уміло вчили стільки років
Згадалося, як то колись було.
Поїхали ми з мамою в село
Поїхали ми з мамою в село
Неба вид посірілий
Викликає печаль,
Викликає печаль,
Вставало сонце, аж червоне від натуги,
Так не хотіло відкривати новий день,
Так не хотіло відкривати новий день,
У широкому полі буйний вітер гуляє,
У високому небі жайвір пісню співа,
У високому небі жайвір пісню співа,
Десь там далеко у небесах
Летять лелеки і на крилах
Летять лелеки і на крилах
Чи є щось гірше, аніж бунт рабів,
Які постійно чоботи лизали,
Які постійно чоботи лизали,
І
Все таке нетривке,
Все таке мимолітне.
Все таке мимолітне.
Просіює історія крізь сито
Події, факти, явища життя
Події, факти, явища життя
Мазунчик долі, красень, мрія дам –
Усе це зовні, а усередині
Усе це зовні, а усередині
Надвечір розпогодилось, неначе
І вітер трохи хмари розігнав.
І вітер трохи хмари розігнав.
Ви за Сталіна? Вам хочеться реваншу?
Вам порядок треба? Що ж, тому і буть.
Вам порядок треба? Що ж, тому і буть.
Пололи ми із мамою город,
Бо трохи бур’яну понаростало,
Бо трохи бур’яну понаростало,
Пішло від нас тепло.
Повернеться не скоро.
Повернеться не скоро.
Коли до ніг катів упало тіло,
Світ не здригнувся й не перевернувсь,
Світ не здригнувся й не перевернувсь,
Сьогодні встали рано з дідусем,
Бо в ліс сходити з вечора зібрались.
Бо в ліс сходити з вечора зібрались.
Проста дорога стелеться під ноги
І сірий пил хмарка́ми по сліду.
І сірий пил хмарка́ми по сліду.
Рим застиг, чекаючи навали,
Сам Порсенна з півночі спішить.
Сам Порсенна з півночі спішить.
У Василя сьогодні перший день
Роботи у бригаді лісорубів.
Роботи у бригаді лісорубів.
Блукає вітер листям пожовтілим,
Зрива з дерев і кидає униз.
Зрива з дерев і кидає униз.
Помер Аларіх ще в розцві́ті літ,
Нещадна смерть всі плани обірвала.
Нещадна смерть всі плани обірвала.
Степи безмежні, степи широкі
Лиш вільний вітер по них гуля.
Лиш вільний вітер по них гуля.
Постелила осінь постіль
Та й гука,
Та й гука,
Всього лише картинка на стіні.
Та попри всю екзотику екранну
Та попри всю екзотику екранну
Як на озеру Долобську князі засідали
Святополк і Володимир раду тут тримали.
Святополк і Володимир раду тут тримали.
Озолотила березу осінь,
Позолотила і вербі коси.
Позолотила і вербі коси.
Я піднявся на високую могилу,
Кимсь насипану в далеку давнину.
Кимсь насипану в далеку давнину.
У степу широкім, вольнім козаки гуляли,
Серед степу, серед поля орду чатували.
Серед степу, серед поля орду чатували.
На гілці на тоненькій,
На самому краю
На самому краю
То не грім, не буйний вітер
У степу гуде:
У степу гуде:
Сидить старий на лавці попід пло́том,
На сонці гріє кісточки свої,
На сонці гріє кісточки свої,
Після дощу трава зазеленіла,
А то стояла жовта і суха.
А то стояла жовта і суха.
Із тих часів, як розум гору взяв
І мавпа таки виросла в людину,
І мавпа таки виросла в людину,
Із криком: «Руса, руса упіймали!»
Немов, новин важливіших нема,
Немов, новин важливіших нема,
Останні листочки полощуться вітром,
Тримаючись міцно за голе гілля,
Тримаючись міцно за голе гілля,
З тих пір, коли вогонь упав із неба
І все навкруг понищив, попалив,
І все навкруг понищив, попалив,
- О, слава тих далеких літ,
Солонкуватий присмак крові.
Солонкуватий присмак крові.
Над головою гуси пролітають
Кудись на південь теплий край шукать.
Кудись на південь теплий край шукать.
Нам невідомо, що таке є страх
І що то жалість – також невідомо.
І що то жалість – також невідомо.
Звиваючи в ду́мках мереживо слів
Тепер, стільки років потому,
Тепер, стільки років потому,
Мені дорогу перейшла
Соплива осінь.
Соплива осінь.
Такі вони й були, оті попи,
В душі зовсім не маючи святого,
В душі зовсім не маючи святого,
Іде Олег на греків, зібрав багато воїв
Варягів і словенів, і кривичів, і чудь,
Варягів і словенів, і кривичів, і чудь,
Із прощальними криками
Пролетять журавлі.
Пролетять журавлі.
Ударили пороки в стіни,
Замовк людський блаженний спів.
Замовк людський блаженний спів.
Лети, мій коню, по степу широкім,
Я маю звістку чорну донести
Я маю звістку чорну донести
Ворони зграями все небо краяли
І сонце плавало у небесах
І сонце плавало у небесах
Нас хрестили не у соборах,
А в церквах, щоб ніхто й не чув,
А в церквах, щоб ніхто й не чув,
Гарно влітку на селі у дідуся.
Не турбують, можна спати досхочу.
Не турбують, можна спати досхочу.
А березу осінь
Золотом укрила
Золотом укрила
Не цар, бо що царі до нього.
Не Бог, бо є той чи нема.
Не Бог, бо є той чи нема.
Їм Борисфен поміг тоді зустрітись.
Вона білизну прати понесла
Вона білизну прати понесла
У самотню хмарку в небі
Учепилися вітри.
Учепилися вітри.
Поміж семи найбільших мудреців
Колись і Періандра називали.
Колись і Періандра називали.
Неспішна валка рухалася шляхом
Здіймаючи клубами сірий пил.
Здіймаючи клубами сірий пил.
Ранкове сонце важко вибралось на світ.
Розчервонілося, напевно, від натуги.
Розчервонілося, напевно, від натуги.
Гренада – останній карібів оплот,
Якого іспанці зломить не зуміли,
Якого іспанці зломить не зуміли,
Пограбувавши Русь і пів Європи
І звівши у степах Сарай Бату,
І звівши у степах Сарай Бату,
Покотилося світом сонечко,
Відкриваючи очі всім,
Відкриваючи очі всім,
На Косовім полі, на полі кривавім
Зійшлися дві долі, зійшлися дві слави:
Зійшлися дві долі, зійшлися дві слави:
Степ приазовський вільний і широкий.
Дорога рівна, як стріла, лежить.
Дорога рівна, як стріла, лежить.
Там, у небі високо,
Де кружля грізний сокіл,
Де кружля грізний сокіл,
Запитайте: хто такий Ель-Кано
І, навряд чи, зможе хто назвать,
І, навряд чи, зможе хто назвать,
Є недалеко нашого села
Червона гірка – і крута, й висока.
Червона гірка – і крута, й висока.
Досить дивно виглядала ніч:
Блискавки метались зусібіч.
Блискавки метались зусібіч.
Хто ради слави, хто заради грошей,
Хто ради влади самої, чи як
Хто ради влади самої, чи як
У задумі великий хан Тігак
Сидить у шатрі, ноги підібгавши.
Сидить у шатрі, ноги підібгавши.
У холодному небі сірі хмари пливли,
Зачіпаючись часом за верхівку тополі
Зачіпаючись часом за верхівку тополі
Горілка до добра не доведе.
Є прикладів в історії чимало.
Є прикладів в історії чимало.
Надходив вечір. Тиша залягла.
Стомився вітер, десь в кущах дрімає.
Стомився вітер, десь в кущах дрімає.
У небі заблукало кілька зір,
Виблискують у темряві суцільній,
Виблискують у темряві суцільній,
Був-бо князь Ягайло молодий та лютий,
Докорів не слухав, що хотів – робив.
Докорів не слухав, що хотів – робив.
Їде степом приазовським чумацькая валка,
Веде її чумак сивий, що в чумаках змалку.
Веде її чумак сивий, що в чумаках змалку.
Срібний місяць із неба на землю упав
І розбився одразу на мільйони шматочків.
І розбився одразу на мільйони шматочків.
В жалобі Польща, Польща гірко плаче.
Часи змінились... І часи сумні.
Часи змінились... І часи сумні.
Не за горами, не за ріками
І лісами дрімучими дикими
І лісами дрімучими дикими
Опустилася з небес чорнота
На ліси й поля, на села й міста.
На ліси й поля, на села й міста.
Князь Жигимонт боявся не дарма,
Що вб’ють його бояри із князями,
Що вб’ють його бояри із князями,
Не росте у Алі худоба
Де уже він не пас її,
Де уже він не пас її,
Розсипав місяць зірок намистини
В нічного неба чорному сукні
В нічного неба чорному сукні
Тривожно обізвався лісом ріг,
Скликаючи, напевно, на підмогу.
Скликаючи, напевно, на підмогу.
Жило-було собі одне село,
Садками рясно на весні цвіло,
Садками рясно на весні цвіло,
Надбігла раптом хмарка знахабніла,
Коли я ніжні промені ловив,
Коли я ніжні промені ловив,
Крез – цар лідійський ладився в похід.
Здолавши всіх малоазійських греків,
Здолавши всіх малоазійських греків,
Щоб зрозуміти, як воно було,
Запам’ятати вам, як слід, потрібно,
Запам’ятати вам, як слід, потрібно,
Надвечір’я. Вітер стих,
Десь в ярочку спати ліг.
Десь в ярочку спати ліг.
Їх вбила лінь. Не арії, які
Прийшли сюди тоді ще дикунами.
Прийшли сюди тоді ще дикунами.
Їхали татари приазовським степом.
Не орда, а кілька верхівців всього.
Не орда, а кілька верхівців всього.
Сіріло. Сонце пагорбом котилось,
Мабуть, спішило побувать в гостях,
Мабуть, спішило побувать в гостях,
Могутній Крез зібрався у похід
Безрідних персів землі воювати.
Безрідних персів землі воювати.
Земля України - безмежні родючі поля
І надра багаті,і люди усі працьовиті.
І надра багаті,і люди усі працьовиті.
Поволі день до вечора хиливсь.
За сонцем вітер гнав рожеві хмари.
За сонцем вітер гнав рожеві хмари.
Цар Антиох Сирійський знахабнів.
Нема сусідам ні на мить спокою,
Нема сусідам ні на мить спокою,
Наче птах розкинув в синім небі крила,
Простяглись кургани у степу глухім.
Простяглись кургани у степу глухім.
Переді мною в усій красі
Млиновим жорном місяць висів.
Млиновим жорном місяць висів.
Показавши мудрецям скарбницю,
Гори злата, срібла, камінців,
Гори злата, срібла, камінців,
В глибокій балці декілька шатрів
Та три кибитки в затінку сховались.
Та три кибитки в затінку сховались.
Перун здалеку громом погрозив,
Насупив свої чорні хмари – брови.
Насупив свої чорні хмари – брови.
Ашока на вершині слави.
Він найсильніший із царів.
Він найсильніший із царів.
Степом тупіт копит, степом брязкіт мечів
І зелену траву топче сотня коней.
І зелену траву топче сотня коней.
Місяць в небі майорить рогатий,
Хоче якусь хмарку нанизати.
Хоче якусь хмарку нанизати.
По смерті батька Періандр став
Тираном у Корінфі. І, звичайно,
Тираном у Корінфі. І, звичайно,
Тривожно у Плоскині на душі.
То зайде у шатро, то вийде з нього,
То зайде у шатро, то вийде з нього,
Вайлуватий місяць всівся на гілляку,
Дивиться спідлоба в темінь степову.
Дивиться спідлоба в темінь степову.
Їх всього лише триста лишилось
Проти перського війська всього.
Проти перського війська всього.
Хан Куря хитрий, справжній, син степів,
Він голови дарма не підставляє,
Він голови дарма не підставляє,
Ще засвіт встали Косарі
Траву небесную косити.
Траву небесную косити.
«Каганом ставши, я підняв
Народ загиблий, незаможний,
Народ загиблий, незаможний,
Задумавшись сидів полянський князь
В своїй світлиці за столом дубовим,
В своїй світлиці за столом дубовим,
Ще цвіркун у траві не спить.
Він вечірню зорю стріча.
Він вечірню зорю стріча.
Тут колись ходили печеніги,
Оточивши стольний Київ – град.
Оточивши стольний Київ – град.
Було в часи це давні, знані мало,
Як боги вже на небесах жили,
Як боги вже на небесах жили,
А на світанку поблідли зорі,
Стих соловейко на осокорі.
Стих соловейко на осокорі.
Для них він – Великий,для нас він – Кривавий,
Що Січ зруйнував – нашу гордість і славу.
Що Січ зруйнував – нашу гордість і славу.
Маленький Нестор полюбляв із дідом
Перепливати на той бік Дніпра.
Перепливати на той бік Дніпра.
Постіль постелена та спать не хочеться.
Як небо зоряне, який там сон?
Як небо зоряне, який там сон?
Скільки днів він бився з цим хлопчиськом,
Мордував його і ніч, і день,
Мордував його і ніч, і день,
В часи далекі в степовім краю,
Можливо й тут, де я тепер стою,
Можливо й тут, де я тепер стою,
Вже серпень надворі.
Лежу в полині
Лежу в полині
Вони говорять, що, мовляв, у нас
Нема порядку й не було ніколи.
Нема порядку й не було ніколи.
Україна – край благословенний,
Степ безкраїй і ясна блакить.
Степ безкраїй і ясна блакить.
А надворі літо красне.
Небо синє, сонце ясне.
Небо синє, сонце ясне.
Венера Мілоська безрука стоїть.
Та, кажуть, колись вона бу́ла з руками.
Та, кажуть, колись вона бу́ла з руками.
Було це у часи настільки давні,
Що тільки Бог їх, мабуть, рахував,
Що тільки Бог їх, мабуть, рахував,
Бігла хмарка, утомилась,
Дуже пити їй схотілось.
Дуже пити їй схотілось.
На полі біля Гавгамел
Зійшлися врешт два війська грізні,
Зійшлися врешт два війська грізні,
У Таврії спів готських дів луна
Плекають вони помсту Шарукану
Плекають вони помсту Шарукану
А там, де вітер у вербах грає,
Де понад ставом очерети,
Де понад ставом очерети,
В Таренті, кажуть, жіночка жила
Добропорядна, віддана дружина.
Добропорядна, віддана дружина.
Хай покара Бог клятих росомонів
Від них нещастя готські всі пішли
Від них нещастя готські всі пішли
З сороміцького сну
ніч уже червоніти поча́ла
ніч уже червоніти поча́ла
Нарада в Олександра термінова.
Цар Дарій надіслав своїх послів
Цар Дарій надіслав своїх послів
Возношу я хвалу Папаю і Вайю,
Завдячуючи їм, що ще й живу й царюю.
Завдячуючи їм, що ще й живу й царюю.
Дім оточили воїни царя,
Якого Рим встиг добре залякати.
Якого Рим встиг добре залякати.
Ой, у полі рясне жито.
Стало літо молотити.
Стало літо молотити.
«Нишкни усе у степах приазовських!
Геть із дороги – сармати їдуть!
Геть із дороги – сармати їдуть!
Тремтлива далеч легко струменить
Під поглядом полуденного сонця.
Під поглядом полуденного сонця.
Бій закінчився. Олександр знов
Зміг, як і завше, ворога здолати.
Зміг, як і завше, ворога здолати.
На березі нічного Борисфену
Багаття троє скіфів розвели,
Багаття троє скіфів розвели,
У вишневім саду
Забродила роса.
Забродила роса.
Блукав якось по вулицях філософ
Зі смолоскипом серед біла дня,
Зі смолоскипом серед біла дня,
У дуже давній ще доскіфський час
Степи оці зовсім не пустували,
Степи оці зовсім не пустували,
Такі короткі літні ночі.
Не встигне сонечко зайти.
Не встигне сонечко зайти.
Він ішов. Один серед пустелі.
Ледве брів, трамбуючи пісок.
Ледве брів, трамбуючи пісок.
Колись давно, уже й не знать коли
Повір’я, кажуть, по степу блукало,
Повір’я, кажуть, по степу блукало,
Я прокинувсь та й на ганок.
Прохолодний тихий ранок,
Прохолодний тихий ранок,
Вони довбали скелю день і ніч,
Потомкам прокладаючи дорогу
Потомкам прокладаючи дорогу
Крізь ніч і степ коней шалених лет.
Як чорна тінь, попереду цариця
Як чорна тінь, попереду цариця
Середина літа.
Чом не порадіти
Чом не порадіти
Ми часто події сприймаємо
Крізь призму чужих почуттів.
Крізь призму чужих почуттів.
Як світ Аллах нарешті сотворив,
То ліг він від роботи відпочити.
То ліг він від роботи відпочити.
Надвечір спека трохи спала.
В тополях вітер шарудів,
В тополях вітер шарудів,
« Один у полі не воїн!»-
Так мудрість народна вчить.
Так мудрість народна вчить.
Колись привільне море Меотида,
Що ми Азовським звикли називать,
Що ми Азовським звикли називать,
Понад ставом верби в ряд
Голови схилили.
Голови схилили.
Ледь піднялась вечірняя зоря,
Як посланці мілетського царя
Як посланці мілетського царя
Жив-був у Китаї один мандарин,
Який дуже гарно любив одягатись.
Який дуже гарно любив одягатись.
Під горою, під вербою
Рано-вранці при воді
Рано-вранці при воді
У Дубровніку під свято
Продавав якось брат брата.
Продавав якось брат брата.
Хто їздив повз Манойловку хоч раз,
Той бачив у степу Корсак-Могилу.
Той бачив у степу Корсак-Могилу.
Там, де шлях куриться над рікою,
В тихих вербах, у густій тіні
В тихих вербах, у густій тіні
Щоб зберегти порядок на землі
(Так він наївно чи жорстоко думав),
(Так він наївно чи жорстоко думав),
Вкладає мама синочка спати:
- Спи, мій маленький, заплющуй очі.
- Спи, мій маленький, заплющуй очі.
Верби рядочком понад ставочком.
Тиша навколо, по воді кола.
Тиша навколо, по воді кола.
Слова значи́мі, пишні фрази
Буває, важать менш того
Буває, важать менш того
- А що це за квіточки жовтим цвітуть?-
Питає синочок у мами своєї.
Питає синочок у мами своєї.
А я люблю, як літній дощик
Пройде по вулицях, по площах.
Пройде по вулицях, по площах.
На сірім тлі пилюки вікової
Своє ім’я він вивів від руки.
Своє ім’я він вивів від руки.
Якщо піднятись птахою
у сині небеса
у сині небеса
Застояне повітря у степу
Таке гаряче, що і не дихнути.
Таке гаряче, що і не дихнути.
Тремти, великий Риме, я іду!
Я той, хто здатен час твій подолати.
Я той, хто здатен час твій подолати.
Кохання не лише із насолод,
У ньому ще така велика сила:
У ньому ще така велика сила:
Лице умию в течії стрімкій
І теплим вітром висушу. Та стану
І теплим вітром висушу. Та стану
Здалося їм, що храм, нарешті, впав,
Від їхніх бомб обрушилися стіни.
Від їхніх бомб обрушилися стіни.
Приїхала онука у село
Аби від міста трохи відпочити.
Аби від міста трохи відпочити.
Надвечір вітер врешті стих,
Сховався в заростях густих,
Сховався в заростях густих,
Бездарність завжди нахабно преться
І ладна стерти на порох тих,
І ладна стерти на порох тих,
Росте горіх великий біля хати.
Ще прадід його, кажуть, посадив.
Ще прадід його, кажуть, посадив.
Дощ надворі ллє, як із відра
І вода рікою розлилася.
І вода рікою розлилася.
Зчинилася зненацька стрілянина,
Червоні уступили у село
Червоні уступили у село
Пішли ми якось взимку з дідусем
Гуляти парком. Снігу навалило.
Гуляти парком. Снігу навалило.
Нічого вартого уваги.
Пуста дорога польова.
Пуста дорога польова.
А він прийшов всіх захистити
Від влади, що гнітила їх,
Від влади, що гнітила їх,
Іде дідусь доріжкою в парку,
На палицю спирається, кульгає.
На палицю спирається, кульгає.
Тихий вечір над рікою.
Вітер лишив у спокої
Вітер лишив у спокої
Вони зустрілись: чоловік і звір,
Зчепилися в двобої на арені.
Зчепилися в двобої на арені.
Зібралася на свято вся сім’я:
І мама, й тато, і дідусь, бабуся.
І мама, й тато, і дідусь, бабуся.
Йду на світанку траву косить.
Понад водою туман висить.
Понад водою туман висить.
Наполеону часто снилась Жозефіна.
Не Аустерліц, не Ієна, не Ваграм.
Не Аустерліц, не Ієна, не Ваграм.
Коли з сестрою ми були малі,
В село сусіднє часто зазирали.
В село сусіднє часто зазирали.
Прокинувся на вранішній зорі.
На сході небо ледве рожевіє.
На сході небо ледве рожевіє.
Зібрався перський цар скорити скіфів,
Прийшов у степ із військом чималим.
Прийшов у степ із військом чималим.
Прийшов якось до бабуся я погостювати,
А вона в садочку вишні в цеберко зриває.
А вона в садочку вишні в цеберко зриває.
У віконці світилося,
Хоч вже спало село.
Хоч вже спало село.
Упали Сарди. В лютій ворожбі
Цар персів Кір узяв над Крезом гору,
Цар персів Кір узяв над Крезом гору,
Ще пам’ятаю, зовсім я малий.
Сидим якось з бабусею на ганку.
Сидим якось з бабусею на ганку.
По росі, по траві
На світанку пройду.
На світанку пройду.
Помираючи, він сказав одне,
Що на пласі ще він сказати міг?
Що на пласі ще він сказати міг?
Прийшла донька до матері в сльозах:
- Не знаю, мамо, що мені робити.
- Не знаю, мамо, що мені робити.
Темрява все огорне,
Трави росою змочить.
Трави росою змочить.
Нас звинувачують, що ми антисеміти
І то чи не найбільші на землі.
І то чи не найбільші на землі.
«На городі бузина, а в Києві дядько».
Хто цю приказку не зна? Але, по-порядку.
Хто цю приказку не зна? Але, по-порядку.
То тече, то пече,
Літо грається з нами.
Літо грається з нами.
Було-було колись в оцім краю,
Давно вже й бур’яном позаростало.
Давно вже й бур’яном позаростало.
Іду якось по вулиці села.
Уже зоря вечірняя зійшла
Уже зоря вечірняя зійшла
Нарешті все відгуло.
Нічне затихло село.
Нічне затихло село.
І розверзлися небеса,
І з високої тої блакиті
І з високої тої блакиті
Тече, тече Дніпро-Ріка
І течія його стрімка,
І течія його стрімка,
Розсердився вітер,
Мов для нього горе,
Мов для нього горе,
На вчинок зважитись нелегко,
Коли ціна тому – життя.
Коли ціна тому – життя.
Як у Києві на горі крутій
Жив колись страшний трьохголовий змій.
Жив колись страшний трьохголовий змій.
День саме в розпалі.Нестерпний сонця жар.
Земля розпечена аж обпікає ноги
Земля розпечена аж обпікає ноги
Чим ближче старість, тим жорстокіш був
Хан Темучін, що Чингізханом звали.
Хан Темучін, що Чингізханом звали.
Садили картоплю ми у дідуся.
Він ямки копає, а ми із сестрою,
Він ямки копає, а ми із сестрою,
Сонце піднялося вже високо
Та не встигло випити росу.
Та не встигло випити росу.
Спори громадянської війни
Рознеслися вітрами по світу.
Рознеслися вітрами по світу.
Було це у часи у старовинні.
Коли? Не знаю. Та давно було.
Коли? Не знаю. Та давно було.
Небесні сльози впали на траву,
Прибили пил дороги польової.
Прибили пил дороги польової.
Повчитись би нашим царям і царятам
Як треба про гідність і честь свою дбати…
Як треба про гідність і честь свою дбати…
Сидів в саду і слухав солов’я,
Що недалеко в гаї заливався.
Що недалеко в гаї заливався.
Нестерпна спека і здається, аж
Земля від того плавитись поча́ла.
Земля від того плавитись поча́ла.
Хтось по собі будує мавзолеї
Чи піраміди зводить, а от він
Чи піраміди зводить, а от він
З прадавніх літ лежить серед Дніпра
Великий острів - Хортицею зветься.
Великий острів - Хортицею зветься.
По ледь помітній стежці у траві
Ступаю легко. Сонце в небі сяє.
Ступаю легко. Сонце в небі сяє.
Свої бувають гірші ворогів,
Бо їм же ще вислужуватись треба,
Бо їм же ще вислужуватись треба,
Стоять у Призов’ї три могили.
Найменша називається Корсак
Найменша називається Корсак
Лілії біліють на воді.
Не лякає їх липнева спека.
Не лякає їх липнева спека.
Лицар без страху й доко́ру,
Славний француз Буаярд.
Славний француз Буаярд.
Каховське море, хвиля в берег б’є,
Пінявий слід лишає за собою.
Пінявий слід лишає за собою.
Проста кибитка вкрита повстю,
Казан на вогнищі кипить.
Казан на вогнищі кипить.
Полуденна мить.
Попід дерево
Попід дерево
Ми вже другий десяток розміняли,
А дехто ще продовжує кричать,
А дехто ще продовжує кричать,
Над розмореним спекою степом
Тільки жайвір кружляв. Та і той
Тільки жайвір кружляв. Та і той
Ми - скіфи. Щоб там хто не говорив.
Із діда - прадіда ми - степу вільні діти.
Із діда - прадіда ми - степу вільні діти.
Сидів у сквері чоловік і плакав.
Не з горя, видно…Але краплі сліз
Не з горя, видно…Але краплі сліз
Світанкова тиша,
Вітер ледве дише.
Вітер ледве дише.
Говорять, що, як спалювали Гуса
І у попів урвався вже терпець,
І у попів урвався вже терпець,
Земля благословенна України,
Поля безмежні, ріки і ліси.
Поля безмежні, ріки і ліси.
Під вербою понад ставом
Дядько з вудкою сидів.
Дядько з вудкою сидів.
Розкажи мені, кургане степовий,
Що ти бачив, що за вік предовгий твій
Що ти бачив, що за вік предовгий твій
Мама на подвір’ї прибирає,
Тут малий синочок прибігає:
Тут малий синочок прибігає:
На тихі води туман сіда.
Крізь нього сонце ледь прогляда.
Крізь нього сонце ледь прогляда.
Як римляни всім військом облягли
Колись були прадавні Сіракузи,
Колись були прадавні Сіракузи,
Поїхала на південь вся сім’я.
А діти оце вперше море бачать,
А діти оце вперше море бачать,
Летіли коні, летіли коні
По чистім полі, як на долоні.
По чистім полі, як на долоні.
Чи подих вітру, чи орлиний крик,
Щось його сон тривожний перервало
Щось його сон тривожний перервало
- Дідусю, чув, знов приморозки йдуть!
Он у новинах тільки-но сказали.
Он у новинах тільки-но сказали.
Тріпотіли крила літнього світанку,
Сонечко ступило на каміння ганку.
Сонечко ступило на каміння ганку.
Купальська ніч. Вогонь палахкотить,
Язичники приносять жертву богу.
Язичники приносять жертву богу.
Як хто на Рокитнівщині бував,
А особливо на початку літа,
А особливо на початку літа,
Вже сонце укладалось в хмарах спати.
Мов з’їхали із глузду комарі.
Мов з’їхали із глузду комарі.
У славному у городі у Києві,
У князя Ярослава у гостях,
У князя Ярослава у гостях,
У гніві був правитель угрів Арпад.
Так гарно ним задуманий похід
Так гарно ним задуманий похід
Над степом ранок тихий уставав,
Трава блищала у ранкових росах
Трава блищала у ранкових росах
Молодий ще був Володимир-князь,
Як прийшли посли з Новагорода
Як прийшли посли з Новагорода
- Скажіть, а чому в нашому селі
Так дивно річку люди називають?
Так дивно річку люди називають?
Біля ставу качка кряче.
Над водою риба скаче.
Над водою риба скаче.
Удень Христу молився, а вночі
Він діставав з-за комина Перуна,
Він діставав з-за комина Перуна,
Сидить на лавці сивий-сивий дід.
Онучок поряд книжечку гортає,
Онучок поряд книжечку гортає,
Аж на край села стежка привела.
Вранішня зоря досі не зійшла.
Вранішня зоря досі не зійшла.
Він сказав: «Знайдіть для мене віру!»
Розіслав в усі кінці гінців.
Розіслав в усі кінці гінців.
Створивши Землю, через певний час
Бог, відпочивши, взявся оглядати.
Бог, відпочивши, взявся оглядати.
А сонце палить аж річка мліє
І поступово вона міліє,
І поступово вона міліє,
Колись давно відомі полководці,
Султани, імператори, царі,
Султани, імператори, царі,
Сиділи дід з онуком понад Дніпром – рікою,
Дивилися, як стрімко вода з пороги б’є.
Дивилися, як стрімко вода з пороги б’є.
Їхав, їхав та і став.
Понад шляхом тихий став.
Понад шляхом тихий став.
Йому тоді безмежно повезло́,
Що був маленький, коли Темучіну,
Що був маленький, коли Темучіну,
Був я на весіллі в Полтаві.
Хоч і не люблю, а прийшлось.
Хоч і не люблю, а прийшлось.
Закрилось віко дня й багряний світ
Зі скрині тої навкруги розлився.
Зі скрині тої навкруги розлився.
Перунів день. Попід священим дубом
Тривожна тиша: прийме, а чи ні?
Тривожна тиша: прийме, а чи ні?
Колись в Єгипті жук цей був священним.
На схилах Нілу поклонялися йому.
На схилах Нілу поклонялися йому.
Мчали хмари по небу,
немов схарапуджені коні
немов схарапуджені коні
Мчать тачанки, наче вітер,
Цокіт чути звіддаля.
Цокіт чути звіддаля.
Поїхав я у гості до знайомих
В село на лівім березі Дніпра.
В село на лівім березі Дніпра.
Ще до ранньої зорі
Встають в липні Косарі.
Встають в липні Косарі.
Турецьке військо в Грецію іде
Аби повсталих греків покарати.
Аби повсталих греків покарати.
Ми їдемо із татом на гарбі
Повнісінько натоптану соломи.
Повнісінько натоптану соломи.
У ранкову сонну ще годину
Зачепилось сонце за ялину.
Зачепилось сонце за ялину.
Що не кажіть, а древні-таки вміли
Робити гарні речі на віки.
Робити гарні речі на віки.
Пішов якось я сіно ворушить,
Яке на полі кілька день лежить.
Яке на полі кілька день лежить.
Я прокинуся на світанні,
Доки сонечко не зійшло,
Доки сонечко не зійшло,
- Чим, скіфе, тобі краще, ніж мені,
Царю царів великому живеться ?
Царю царів великому живеться ?
З бабусею пішли ми якось раз
В село сусіднє, «по́другу» провідать.
В село сусіднє, «по́другу» провідать.
Усе ближче до осені.
У степу ночі росяні.
У степу ночі росяні.
Ще один штрих Шевченку до портрета.
Якось, коли в Яготині він був,
Якось, коли в Яготині він був,
Пішли до лісу з татом навесні,
Пройтися та подихати повітрям.
Пройтися та подихати повітрям.
Тихий вечір, місяць сходить.
Сидять діди на колоді,
Сидять діди на колоді,
Комета з’явилась на небі,
Призвісник якоїсь біди.
Призвісник якоїсь біди.
- Пробачте, ви постійно нас вчите,
Що шапку слід в приміщенні скидати.
Що шапку слід в приміщенні скидати.
Посмикавсь вітер та і затих.
Десь в очеретах, напевно, ліг.
Десь в очеретах, напевно, ліг.
Ще коли Дніпро Борисфеном був
І лунала круг тільки скіфська річ,
І лунала круг тільки скіфська річ,
Сиділи ми малі із дідусем,
Запитували в нього геть про все.
Запитували в нього геть про все.
Спочиваю в тіні дерев,
Сподіваюсь, спаде цей жар.
Сподіваюсь, спаде цей жар.
Під Крутами три сотні юнаків
Шлях заступили ордам більшовицьким,
Шлях заступили ордам більшовицьким,
Давно минулії літа,
Часи, уже напівзабуті,
Часи, уже напівзабуті,
Півні розкукурікалися рано.
Ще й сонечко на небі не зійшло,
Ще й сонечко на небі не зійшло,
Колись давно в Луканії далекій
Стояло місто грецьке Сібаріс.
Стояло місто грецьке Сібаріс.
(англійська легенда)
Серед ночі спустився із ганку.
Від роси обважніла трава
Від роси обважніла трава
На смертнім ложі скіфський цар Скілур
Зібрав синів усіх навколо себе,
Зібрав синів усіх навколо себе,
Через замети, що сягали до колін
Крізь ліс, мабуть, відомими стежками
Крізь ліс, мабуть, відомими стежками
Роса упала на траву,
Роса упала.
Роса упала.
Гупаючи в груди кулаками,
Прославляли чистоту порід.
Прославляли чистоту порід.
Вкладає мама сина свого спати,
Гарненько вкрила і на ліжко сіла,
Гарненько вкрила і на ліжко сіла,
Тихий-тихий вечір бродить.
Із-за лісу місяць сходить.
Із-за лісу місяць сходить.
Погас вогонь на требищі Перуна,
Стежина бур’янами поросла.
Стежина бур’янами поросла.
Пішли із сином якось ми до лісу,
Пройтися, може, ягід назбирать,
Пройтися, може, ягід назбирать,
Ніч дивилась хижо жовтим оком,
Видивлялась: хто це там не спить.
Видивлялась: хто це там не спить.
У Києва в очах тривога,
Народ збентежений снує,
Народ збентежений снує,
Стоїть корчма понад шляхом біля перевозу.
Хто не їде – не минає, зайде пригоститись.
Хто не їде – не минає, зайде пригоститись.
І стара верба висока
Понад річкою стоїть.
Понад річкою стоїть.
Вже Дорошенко гетьман двох сторін.
Війська московські з ляку відступили.
Війська московські з ляку відступили.
Жив чоловічок у однім селі,
Нажив сохою добрі мозолі,
Нажив сохою добрі мозолі,
А надворі пахне липою.
Бджоли навкруги гудуть.
Бджоли навкруги гудуть.
Оточили кляті турки у війну Хотинську
В кількасот загін козацький,що війська відбився.
В кількасот загін козацький,що війська відбився.
Коли було і де було – не знаю,
Але в печерах темних і глухих
Але в печерах темних і глухих
Осокою високою
Над річкою широкою
Над річкою широкою
В степах безмежних, де Дніпро стрімкий
У очеретах стомлено блукає
У очеретах стомлено блукає
Повертались запорожці з турецького краю,
Гарно в турок гостювали, нагнали їм страху.
Гарно в турок гостювали, нагнали їм страху.
Опустилися на степ густі тумани,
Поховали під собою всі шляхи.
Поховали під собою всі шляхи.
В тисняві міській серед сірих стін,
Серед вічних днів і людей байдужих,
Серед вічних днів і людей байдужих,
Тяжка робота ратая у полі,
То за сохою, то з косою йдеш.
То за сохою, то з косою йдеш.
Соняшник у полі
Золотом зацвів.
Золотом зацвів.
У степу зоріло, з Криму йшли козаки,
Напували коней у Бегім-Чокраку.
Напували коней у Бегім-Чокраку.
Колись земля ця називалась Диким полем
І звіра, й птаха тут водилося доволі,
І звіра, й птаха тут водилося доволі,
Жага крові́ погнала його з лісу
Туди, в село, поближче до людей.
Туди, в село, поближче до людей.
У часи далекі, у часи криваві,
Ще лиш піднімалась українська слава.
Ще лиш піднімалась українська слава.
- Дідусю, дідусю, хто в садочку цюка?-
Пита у старого маленька онука.
Пита у старого маленька онука.
Зорі стривожено вниз поглядали,
Щось переморгувались в темноті.
Щось переморгувались в темноті.
Співав козак, правуючи конем
Безлюдним степом. Голос чуть далеко,
Безлюдним степом. Голос чуть далеко,
У Римі паніка – розгнівані боги
Струснули землю й величезна яма
Струснули землю й величезна яма
Персик у обнові у рожевій
Наче на побаченні стоїть.
Наче на побаченні стоїть.
Повільно човгали воли,
Легку здіймаючи пилюку.
Легку здіймаючи пилюку.
У широкім степу понад шляхом
Одинока береза стоїть.
Одинока береза стоїть.
Яблуневий садок біля хати.
З ранку весело бджоли гудуть.
З ранку весело бджоли гудуть.
Невпинно неслись по степу схарапуджені коні
І шматтям грязюка весіння летіла з-під ніг.
І шматтям грязюка весіння летіла з-під ніг.
Він повернувся у батьківський світ,
Туди, де море із землею гралось,
Туди, де море із землею гралось,
Зарябіло на дзеркалі ставу.
Значить вітер прокинувсь уже.
Значить вітер прокинувсь уже.
- Веди нас, княже! Ми готові в бій!
Поки мечі іржею не взялися.
Поки мечі іржею не взялися.
Проводжає парубок дівчину додому.
Йдуть повільно стежкою. Літо, а, проте,
Йдуть повільно стежкою. Літо, а, проте,
З сороміцького сну
ніч уже червоніти поча́ла
ніч уже червоніти поча́ла
Іде козак по битому шляху,
На Україну-неньку повертає.
На Україну-неньку повертає.
В одному українському селі
Жила козачка на ім’я Горпина.
Жила козачка на ім’я Горпина.
Віки пройшлись, промчали по степах
Та по собі кургани залишили,
Та по собі кургани залишили,
Жінку-полонянку яничари ділять,
По живому тягнуть, по живому рвуть.
По живому тягнуть, по живому рвуть.
Микола Явір повернувся у село.
Весну і літо проходив він з чумаками.
Весну і літо проходив він з чумаками.
Налетів вітерець,
Підхопив папірець,
Підхопив папірець,
В тіні кремезного розложистого дуба,
У час паркої пообідньої пори,
У час паркої пообідньої пори,
Іванко взяв лозину замашну
І взявся з бур’янами воювати,
І взявся з бур’янами воювати,
А над річкою в степу невеличкою
Там тополя над шляхом стоїть свічкою.
Там тополя над шляхом стоїть свічкою.
Мала завжди біди й горя ненька-Україна
Менш від ворога лихого, аніж від старшини.
Менш від ворога лихого, аніж від старшини.
Колись, ще Крим не вкрали москалі,
Я полюбляв до друга приїздити.
Я полюбляв до друга приїздити.
Іду по луках,
Дихаю весною.
Дихаю весною.
Листа султану запорожці пишуть,
Лунає сміх, нестримний, як ріка,
Лунає сміх, нестримний, як ріка,
Блукав по луках на початку літа.
Згори вже добре сонечко пекло,
Згори вже добре сонечко пекло,
Над рікою туман висить.
Вітерець, навіть, не війне
Вітерець, навіть, не війне
За пороги, за пороги!
Хай нема туди дороги,
Хай нема туди дороги,
Ішов із дядьком луками в село,
Постійно поглядаючи під ноги,
Постійно поглядаючи під ноги,
Аж за ставом над річкою
Посиджу над водичкою.
Посиджу над водичкою.
Каторга-галера,
Вічная тюрма.
Вічная тюрма.
У купця Миколи була дочка гарна,
Але сподівався він на неї марно.
Але сподівався він на неї марно.
Піднявся вітер, хмари розірвав,
Погнав їх небом, мов овець отару.
Погнав їх небом, мов овець отару.
Випливають чайки в море,
Підняли вітрила.
Підняли вітрила.
Одинокий старий берест стоїть над рікою.
Пролітають мимо нього стомлені літа.
Пролітають мимо нього стомлені літа.
По стежині трава густа.
Скоро ранок… Уже світа.
Скоро ранок… Уже світа.
Муравський шлях, Муравський шлях
На по́ту, крові і кістках
На по́ту, крові і кістках
«Всюди буйно квітне черемшина,
Мов до шлюбу вбралася калина»…
Мов до шлюбу вбралася калина»…
Пташиний клин у сірих небесах
У пошуках втікаючого літа,
У пошуках втікаючого літа,
Завмер Хмельницький на баскім коні,
Показує на північ булавою.
Показує на північ булавою.
Їхали із дядьком до села на возі,
Дивлюся, береза стоїть при дорозі.
Дивлюся, береза стоїть при дорозі.
Туман все більше до землі туливсь,
Немов хотів зігрітись коло неї.
Немов хотів зігрітись коло неї.
Все так же просто, як і два по два:
Хай захищає нас Покрова-мати,
Хай захищає нас Покрова-мати,
«На луці моря дуб зелений,
Ланцюг на ньому золотий…»
Ланцюг на ньому золотий…»
На яблуневий сад,
Росою вкритий цвіт,
Росою вкритий цвіт,
Столочила орда клята пшениці у полі.
Кого встигла похапати, попали в неволю.
Кого встигла похапати, попали в неволю.
Біда прийшла на нашу Україну,
Коли султан послав до Чигирина
Коли султан послав до Чигирина
Степ завмер в очікуванні бурі.
Десь далеко гримотіло вже.
Десь далеко гримотіло вже.
Їхав чумак Розум,
Їхав чумак возом
Їхав чумак возом
Сидять попід каштаном молодята.
Їм соловейко пісеньки співа.
Їм соловейко пісеньки співа.
Легенький вітерець в моє віконце віє,
А за вікном шумить в дерев гущавині.
А за вікном шумить в дерев гущавині.
Заспівала сопілка у долині широкій,
Де під вечір отару гнав пастух синьоокий.
Де під вечір отару гнав пастух синьоокий.
Сидить старий Михайло у садку
На лавочці в тіньочку спочиває.
На лавочці в тіньочку спочиває.
Дерева стоять всі білі
Немовби сама весна
Немовби сама весна
Крізь сон почув він стогін. Степ навкруг
Відчувши на собі ординську силу,
Відчувши на собі ординську силу,
Було за царських, кажуть, ще часів,
Коли селян за кріпаків тримали,
Коли селян за кріпаків тримали,
Мчав по степу буревій,
Толочився по траві.
Толочився по траві.
Осокори, осокори.
Кому радість, кому горе.
Кому радість, кому горе.
Позаду залишився Іловайськ,
Який вони вважали уже «нашим».
Який вони вважали уже «нашим».
По густій ковилі,
По ранковій росі,
По ранковій росі,
Скажений вітер з степом в груди бивсь,
Гурчав, сопів та по траві качався,
Гурчав, сопів та по траві качався,
Легенда зовсім коротенька
Оце згадалася мені.
Оце згадалася мені.
Де дуби тримають небо на плечах,
Мов народжується диво на очах.
Мов народжується диво на очах.
«Я мушу, царю, висловити вам,
Що добре бачу, як ви безпідставно,
Що добре бачу, як ви безпідставно,
Козак збирався у похід далекий,
За гори й ріки у краї чужі
За гори й ріки у краї чужі
Десь в степу широкім
Помирав козак.
Помирав козак.
Велике місячне кружало
Понад деревами лежало,
Понад деревами лежало,
В глибокій балці степовій,
В колючих заростях тернових,
В колючих заростях тернових,
Дорога, як стріла, впирається у небо.
Не біга, не петля, прямісінько лежить
Не біга, не петля, прямісінько лежить
Закувала зозуленька
У лісі густому.
У лісі густому.
Гіркий полин – трава моїх степів.
Цей запах, що не сплутаєш ні з яким.
Цей запах, що не сплутаєш ні з яким.
Світ неможливо увіпхнути в звіти.
Не здатен показати жоден звіт
Не здатен показати жоден звіт
Вертав козак з далекого походу,
З далеких трапезундських берегів.
З далеких трапезундських берегів.
Зустріла Осінь Зиму та й питає,
А чим вона сестру Весну́ вітає?
А чим вона сестру Весну́ вітає?
В тіні розлогого горіха,
Під шелест листя я заснув.
Під шелест листя я заснув.
- Діду, а то правда, що ви молодими,
Як козакували, на Стамбул ходили?
Як козакували, на Стамбул ходили?
Старий дідусь усівся на осонні.
Весна вступала у свої права,
Весна вступала у свої права,
А степ стелив під ноги ковилу,
Що, начебто схилялася в поклоні.
Що, начебто схилялася в поклоні.
Кругову зайняли оборону
І фортеці навколо звели.
І фортеці навколо звели.
Кохання – то безцінний Божий дар
І, коли двоє на землі кохають,
І, коли двоє на землі кохають,
Дві старі сороки на березі сіли,
На березі сіли і застрекотіли
На березі сіли і застрекотіли
А де ж пророки? Де, скажіть, пророки?
Де ті, хто нас повинен повести
Де ті, хто нас повинен повести
У давній час. Настільки давній час,
Тепер нам навіть важко уявити.
Тепер нам навіть важко уявити.
В очеретах вітер бродить,
А верба стоїть одна.
А верба стоїть одна.
Затиснутий між правдою і болем,
Урешті-решт він вибір мав зробить:
Урешті-решт він вибір мав зробить:
Потрібно жити так, щоб соромно не бу́ло,
Щоб добрим словом міг тебе хоч хтось згадать,
Щоб добрим словом міг тебе хоч хтось згадать,
Мисливець вистрілив і мати задрижала,
І закричала голосом страшним.
І закричала голосом страшним.
Досягши всьо́го, що він ще хотів?
Здіймались під ногами гори трупів,
Здіймались під ногами гори трупів,
Я вийшов з машини, піднявсь на горбочок.
Весь схил устелили блакитні дзвіночки.
Весь схил устелили блакитні дзвіночки.
Ну, як живеш,старий друзяко-дубе?
Що з-під кошлатих дивишся гілок?
Що з-під кошлатих дивишся гілок?
Ніч перед стратою. Остання ніч життя.
Думки потрібно звести до пуття.
Думки потрібно звести до пуття.
У балці степовій зіткнулися коза́ки
З чамбулом, що в набіг таємно тут збиравсь,
З чамбулом, що в набіг таємно тут збиравсь,
А у лісі зозуля
Чиїсь роки рахує.
Чиїсь роки рахує.
А смерть ходила і зазирала,
На скрипці долі фальшиво грала.
На скрипці долі фальшиво грала.
Почалось це в час далекий, в глибині віків,
Коли Зевс супроти батька Крона війни вів.
Коли Зевс супроти батька Крона війни вів.
Високе полум’я сховало бліде сонце
І диск його ледь жевріє крізь дим.
І диск його ледь жевріє крізь дим.
Крок уліво, крок управо-
Спроба втечі - зразу смерть.
Спроба втечі - зразу смерть.
Коли занадто влади у руках,
А навкруги підлесників отара
А навкруги підлесників отара
Земля здригнулася від болю
І хвиля гніву піднялась,
І хвиля гніву піднялась,
Голодний рік. По степовій дорозі
Йшов чоловік з мішечком на спині.
Йшов чоловік з мішечком на спині.
Жила вдова в селі одному.
Був чоловік. Козакував.
Був чоловік. Козакував.
Вулкан дрімав уже віки й віки,
Десь там в глибинах магма булькотіла
Десь там в глибинах магма булькотіла
Про що він думав, лежачи отак,
Паралічем вгамований, сповитий,
Паралічем вгамований, сповитий,
Запала в пам’ять, а чому – не знаю
Одна легенда. В давній-давній час,
Одна легенда. В давній-давній час,
Як запахло весною,
Стала одіж тісною
Стала одіж тісною
Ми досі ще видихуєм тирана
Із серця неспокійного свого.
Із серця неспокійного свого.
«Гладіус»- то «меч» по-латині.
Є між інших дивна квітка, яка
Є між інших дивна квітка, яка
Навесні в садочку розцвіли піони,
Викинули гарні яскраві бутони.
Викинули гарні яскраві бутони.
Зайшли до хати, де одні мерці,
Здавалося, щоб зне́сти їх на воза.
Здавалося, щоб зне́сти їх на воза.
Коли ж то, саме, все ото було?
В роках – не знаю, не скажу, їй Богу.
В роках – не знаю, не скажу, їй Богу.
Висока хвиля у берег б’ється.
Печальна чайка над морем в’ється.
Печальна чайка над морем в’ється.
Голодними дивилася очима
На світ, який від неї відвернувсь.
На світ, який від неї відвернувсь.
Було колись давно одне село…
Так люди зазвичай оповідають.
Так люди зазвичай оповідають.
Горіла в степу трава,
Якась нездолання сила
Якась нездолання сила
Вона стояла, наче розіп’ята,
А їх на возі по селу везли
А їх на возі по селу везли
Спинилось сонце, з місця ані руш,
Неначе час спинив Господь навмисно.
Неначе час спинив Господь навмисно.
Не вирощена у якійсь тепличці,
Не виведена штучно, а жива
Не виведена штучно, а жива
Бабиного Яру невигойна рана
Муляла, говорять, декому в верхах.
Муляла, говорять, декому в верхах.
Міняється із часом геть усе,
Що гіршає, що краща, що зникає,
Що гіршає, що краща, що зникає,
Абрикос стояв у шатах
Золотих.
Золотих.
Натовп стає все щільніше, щільніше,
Не повернутися, ні закричать.
Не повернутися, ні закричать.
В’юнка рослина в’ється на паркан.
Великі квітки в очі заглядають.
Великі квітки в очі заглядають.
Густий туман спустився у долину,
Сховав заплаву, річку, обійняв
Сховав заплаву, річку, обійняв
Хрест на околиці села
У тридцять третім – чорна мітка.
У тридцять третім – чорна мітка.
Тривожна звістка: «Половці ідуть!»
Вже скоро й до Чернігова дісталась.
Вже скоро й до Чернігова дісталась.
Потяглися зграйками птахи
З чужини далекої додому.
З чужини далекої додому.
Ми у святі спішили записати
Злодюг, убивць усяких та іуд
Злодюг, убивць усяких та іуд
У Миргороді сотник один жив.
Козакував ще молодим на Січі,
Козакував ще молодим на Січі,
В атаку піднімається штрафбат.
Забудьте матері, жінки і діти.
Забудьте матері, жінки і діти.
Звичайна ніч, як і усі була.
Потомлені, пізненько вклались спати,
Потомлені, пізненько вклались спати,
Жили-були дід та баба, як у казочці одній.
Хоч, насправді, це легенда і розказується в ній
Хоч, насправді, це легенда і розказується в ній
«І оце Сталін? Та не може бути!
Оце такий миршавий і рябий?!
Оце такий миршавий і рябий?!
Хтось траву запалив
І пів саду згоріло.
І пів саду згоріло.
В той час, коли поляни ще жили
Своїм окремим плем’ям на «горах цих»,
Своїм окремим плем’ям на «горах цих»,
Билось якось небо із землею:
То нестримним вітром налетить,
То нестримним вітром налетить,
Не катували. Нащо катувати?.
Бо ж знали, що горішок він міцний.
Бо ж знали, що горішок він міцний.
Було це, кажуть, в ті часи, коли
Усі степи займало поле Дике
Усі степи займало поле Дике
На білий цвіт ударили морози
І загубили в зародку плоди.
І загубили в зародку плоди.
Ну, що ж це, брате, робиться на світі?
Ти поясни – я хочу зрозуміть.
Ти поясни – я хочу зрозуміть.
Сиджу собі на лавці попід тином.
Вже сонечко на захід погляда.
Вже сонечко на захід погляда.
На Івана Купала
Зірка з неба упала
Зірка з неба упала
У Шушенському ранньою весною,
Коли панує на річках розлив,
Коли панує на річках розлив,
Яко́сь сиділи ми на лавці біля двору:
Дідусь, бабуся та із ними третім я.
Дідусь, бабуся та із ними третім я.
Плакала береза навесні
З радості, що зиму пережи́ла.
З радості, що зиму пережи́ла.
Це тільки в нас два рази Новий рік,
Це тільки ми його святкуєм двічі.
Це тільки ми його святкуєм двічі.
Добра і зла на світі є багато
І кожен по-своєму прагне жить:
І кожен по-своєму прагне жить:
Журавлі відлітають у далекі краї,
В небі сірому тануть, як надії мої.
В небі сірому тануть, як надії мої.
Стіна пла́чу в Єрусалимі
Де стояв Соломонів храм –
Де стояв Соломонів храм –
Було це у далекі ті віки,
Що й Біблія про них іще не знає,
Що й Біблія про них іще не знає,
Величний храм…Колишній храм…
Кимсь перетворений на стайню,
Кимсь перетворений на стайню,
Скінчився бій під Корсунем. Стоять
Понурі ляхи. Що то їх чекає?
Понурі ляхи. Що то їх чекає?
Було це у далекі ті віки,
Що ми про них забули, коли й знали.
Що ми про них забули, коли й знали.
Колихається у полі ковила
І дорога поміж неї пролягла
І дорога поміж неї пролягла
Катерино, вража мати,
що ж ти наробила?
що ж ти наробила?
Було це в ті часи, як на Русі
Роди князівські без кінця плодились,
Роди князівські без кінця плодились,
Опадає жовтий лист кленовий,
Вільного польоту лише мить.
Вільного польоту лише мить.
Коли я був старим і древнім дідом,
Колись давно віки й віки тому,
Колись давно віки й віки тому,
Ой, були в селі одному біда за бідою,
Почали туди вчащати чорти чередою.
Почали туди вчащати чорти чередою.
Зашумів у вербах вітер,
Наче коршун налетів.
Наче коршун налетів.
Я дивився на схід, на захід,
Північ, південь, але дарма.
Північ, південь, але дарма.
Легенда гарна, що прийшла зі сходу.
Хоча, хто знає, звідки там взялась,
Хоча, хто знає, звідки там взялась,
Ще сплять дерева та уже крізь сон
Весни близької подих відчувають.
Весни близької подих відчувають.
Він їхав у Орду і знав, що не поверне,
Що там уже його жорстока смерть чека.
Що там уже його жорстока смерть чека.
Це було, говорять люди, у часи далекі,
Коли в світі панували римляни і греки.
Коли в світі панували римляни і греки.
Собак, котів поїли – то дрібниці.
Щурів, ворон, до падла узялись.
Щурів, ворон, до падла узялись.
Жив –був колись барон один,
Що звався Жіль де Ре.
Що звався Жіль де Ре.
Що воно за квітка синьоока
На стеблі високому росте?
На стеблі високому росте?
Дивлюся я на рідну Україну
І почуття заснути не дають.
І почуття заснути не дають.
Жебраки викликають лише співчуття,
Жалість, але ніяк не повагу.
Жалість, але ніяк не повагу.
Сонечко із неба уже добре гріє,
На землі травичка гарно зеленіє.
На землі травичка гарно зеленіє.
А у відкритому вікні
Пісні веселії весні,
Пісні веселії весні,
Наказ один – полонених не брати.
Я хочу, аби кожен зрозумів:
Я хочу, аби кожен зрозумів:
Не за гірським високим станом
І не за морем - океаном –
І не за морем - океаном –
Сліпі і немічні на розстріл вони йшли
В оточенні жорстоких конвоїрів.
В оточенні жорстоких конвоїрів.
Хто править чесно, тому не потрібні
Доносчики всілякі і обман.
Доносчики всілякі і обман.
Чи двісті чи то триста літ тому
Свободи тої люди ще не знали,
Свободи тої люди ще не знали,
На дорогу вибралась малеча
Із трави густої перший раз.
Із трави густої перший раз.
Ви би змогли? Я, певно би, не зміг
Отак відкрито встати і сказати:
Отак відкрито встати і сказати:
В часи минулі, хоч які - не знаю
В хатині на околиці села
В хатині на околиці села
Гай-гай у гаї
Пташки співають,
Пташки співають,
В темниці кат і сталінський сатрап,
Настала черга мук його й принижень.
Настала черга мук його й принижень.
Нам казкою сьогодні видається
Те, що колись, без сумніву, було.
Те, що колись, без сумніву, було.
Скільки раз котили сонце роки
За високий степовий курган?
За високий степовий курган?
Ні, я вмирати зовсім не хотів,
Але і звинуваченим у зраді
Але і звинуваченим у зраді
На степ поволі опустилась ніч,
Скотилось сонце стомлене за обрій
Скотилось сонце стомлене за обрій
Семимісячна, недоношена,
Ти прийшла, як гостя непрошена,
Ти прийшла, як гостя непрошена,
Візантія слабка…Хапайте, спробуйте.
Ледь імператор від болгар утік,
Ледь імператор від болгар утік,
Я думаю, у пам’яті у нас
У кожного історія біблійна,
У кожного історія біблійна,
Він вірою і правдою служив
Полякам, туркам, москалям, ординцям.
Полякам, туркам, москалям, ординцям.
Кружля орел високо в небесах,
Степи безмежні зором окидає.
Степи безмежні зором окидає.
Є в Індії релігія, прихильники її
Вважають, що, коли вмирають люди,
Вважають, що, коли вмирають люди,
Намалюю для світу очі,
Хай побачить усе навкруг.
Хай побачить усе навкруг.
«Вам легко говорити, адже ви
В житті не мали вибору такого.
В житті не мали вибору такого.
Давно – давно. Уже й не знать коли.
Про час відомо точно лиш єдине:
Про час відомо точно лиш єдине:
- Ти, Хлодвігу, злопам’ятний такий.
Ти в Суассоні чашу пам’ятаєш?.
Ти в Суассоні чашу пам’ятаєш?.
Світанкова тиша,
Плюскіт від ріки.
Плюскіт від ріки.
Живе біля річок у нас в степах
Орлан, що прозивають білохвостим.
Орлан, що прозивають білохвостим.
Я – божий бич. Здається, так зовуть
Мене оті розніжені ромеї.
Мене оті розніжені ромеї.
Вночі йшов дощ та стукав під вікном,
Немов мене запрошував на стрічу,
Немов мене запрошував на стрічу,
Колись були лелеки лише білі,
Селились ближче до осель людських,
Селились ближче до осель людських,
Любченку
Ловити всіх – тоді закон велів,
Ловити всіх – тоді закон велів,
Усе моє, де кінь ступив копитом.
Усе моє, де він попив води.
Усе моє, де він попив води.
Як кажуть: «Хочеш насмішити Бога,
Про свої плани розкажи до нього».
Про свої плани розкажи до нього».
Униз Дніпром була важка дорога
І небезпечна увесь час, поки,
І небезпечна увесь час, поки,
Князь-войовник життя провів в походах,
Всіх ворогів в бою перемагав.
Всіх ворогів в бою перемагав.
Гарна дівчи́на Оксана
В одному селі жила.
В одному селі жила.
Ми якось звикли до ції краси
Степів безкраїх і Карпат високих.
Степів безкраїх і Карпат високих.
«Химерна штука, все-таки, життя.
Які б не бу́ли – чесні чи лукаві,
Які б не бу́ли – чесні чи лукаві,
Дівчина Оксана уродилася гарна,
Та красу, скидалось
Та красу, скидалось
Пронеслися буйні вітри
Річчю Посполитою
Річчю Посполитою
Даремно тут сльози лити,
Даремно вертати час.
Даремно вертати час.
У ті часи, як сонце було богом
І люди поклонялися йому ,
І люди поклонялися йому ,
Незворушний, як скеля, він стояв і дививсь,
Як вони його долю суєтливо рішали,
Як вони його долю суєтливо рішали,
Вночі пірати узяли на абордаж
Безпомічну супроти них бірему,
Безпомічну супроти них бірему,
Що знаєм ми про давнії літа,
Про ті часи, як Бог свій труд заве́ршив?
Про ті часи, як Бог свій труд заве́ршив?
Сірою пилюкою прибиті
Тягнуться кудись уздовж полів
Тягнуться кудись уздовж полів
Допитливий розум не знає кордонів і меж,
У пошуку вічнім, хоча і не завжди, як краще
У пошуку вічнім, хоча і не завжди, як краще
У садочку стояв абрикос молодий
У простенькій своїй одежині зеленій.
У простенькій своїй одежині зеленій.
Весна. Нарешті стих гарматний грім
І тиша у Європі наступила,
І тиша у Європі наступила,
То хто ж таки: чи Бог, чи сатана
Насправді говорив тоді зі мною?
Насправді говорив тоді зі мною?
У той, тепер далекий час, коли
Ліси тропічні покривали Землю
Ліси тропічні покривали Землю
Ніякими кайданами не скутий,
Ще міг піти, ніхто не заважав.
Ще міг піти, ніхто не заважав.
Промчався небом вітер на коні,
Добряче синь небесну скаламутив,
Добряче синь небесну скаламутив,
Було то, кажуть, в давнину далеку.
А, може, й брешуть? Хто там його зна.
А, може, й брешуть? Хто там його зна.
Бог непосильну ношу не наділить,
А кожному на плечі покладе
А кожному на плечі покладе
Шурхотить в сухостої вітер,
Щось, напевно, згубив – шука.
Щось, напевно, згубив – шука.
Жив, говорять, у часи далекі
Чоловік, що лікувати вмів.
Чоловік, що лікувати вмів.
В буденності тонула велич справи,
В дрібницях, без яких не обійтись.
В дрібницях, без яких не обійтись.
Ой, було у вдови Марії
Троє славних синів – дубочків,
Троє славних синів – дубочків,
Питання не у розмірах дарів,
А в тому, хто їх власне, покладає.
А в тому, хто їх власне, покладає.
Коли б він не прийшов,
завжди буде́ зарано,
завжди буде́ зарано,
Бої, бої і не злічити їх,
І кожен раз дивитись смерті в очі.
І кожен раз дивитись смерті в очі.
Пройшовши крізь мереживо часу́,
Змінивши слів за довгий час чимало,
Змінивши слів за довгий час чимало,
В задумі́ схилом піднімався Ор:
Чим йому рід великий годувати?
Чим йому рід великий годувати?
Він вийшов на трибуну і сказав:
- У Ленінграді Кірова убили!
- У Ленінграді Кірова убили!
Він був не Нью́тон і не Менделєєв.
Він у житті нічого не відкрив,
Він у житті нічого не відкрив,
Ми простили всім та не собі,
Між собою ми іще воюєм.
Між собою ми іще воюєм.
Все, що станеться – все заслужено.
Не здіймаю руки напружені,
Не здіймаю руки напружені,
Троянда – квітка ніжна, запашна,
Закоханим найкращий подарунок.
Закоханим найкращий подарунок.
Над степом плив далекий передзвін,
Здавалося, сполоханий, неначе:
Здавалося, сполоханий, неначе:
Зажурилась Україна: що його робити?
Причепились кляті ляхи,
Причепились кляті ляхи,
Жива легенда…Поки що жива.
Але кому вона живою треба?
Але кому вона живою треба?
Там, де сонце воду з річки п’є,
Очерет шепочеться із вітром,
Очерет шепочеться із вітром,
«Слави»! – волали горді.
«Грошей»! – волали скупі.
«Грошей»! – волали скупі.
Ходили якось коза́ки морем
Аж до турецьких до берегів.
Аж до турецьких до берегів.
Неприкаяна душа Каїна
Десь по світу, мабуть, блука.
Десь по світу, мабуть, блука.
Аж ген далеко на видноколі
Стоять рядочком стрункі тополі.
Стоять рядочком стрункі тополі.
Було це в той далекий час, як татарва проклята
Унадилась ледь не щорік вчащати в Україну.
Унадилась ледь не щорік вчащати в Україну.
Степ не спить, не їсть,
Степ шумить-гуде,
Степ шумить-гуде,
Якими шляхами
ви втрапити в рай спішите?
ви втрапити в рай спішите?
Стоїть тополя одна у полі,
Посеред степу понад шляхом.
Посеред степу понад шляхом.
Згадав оце повчального момента,
Таку ось нашу історичну мить,
Таку ось нашу історичну мить,
Мурза Авгул багатий, далебі
І у орді людина не остання,
І у орді людина не остання,
А у степу, що поле – то поема,
А у степу, що джерельце – то вірш,
А у степу, що джерельце – то вірш,
Він був герой, бо він убив фашиста,
На вулиці до нього підійшов.
На вулиці до нього підійшов.
- Дідуню, глянь - он зірочка упала!
Чому вона так швидко догора ?
Чому вона так швидко догора ?
Дерев’яні підошви
лунко стукали в брук
лунко стукали в брук
«Драбину! Скоріше драбину!..»-
Надсадно, аж голос дрижав,
Надсадно, аж голос дрижав,
Солониця, Солониця –
Сліз глибокая криниця.
Сліз глибокая криниця.
- Скажи, дідуню, певно знаєш ти?
Ти скільки жив і скільки всього бачив,
Ти скільки жив і скільки всього бачив,
Під псалми, молитов шепотіння,
Під волання, що віра свята ,
Під волання, що віра свята ,
Я - визволитель України?!
Хай так вважають, як дурні.
Хай так вважають, як дурні.
«Цвіте терен, терен цвіте,
Та й цвіт опадає…»
Та й цвіт опадає…»
Лідії Охапкіній
До Ігоря-князя дружина прийшла
Під терем князівський під самий
Під терем князівський під самий
То в часи далекі усе відбулося.
Жила дівчинонька золоте волосся,
Жила дівчинонька золоте волосся,
Він ішов, обпльований та гордий,
Тяг на спині свойого хреста
Тяг на спині свойого хреста
З’явився волхв у Новгороді-граді
І збунтував весь новгородський люд,
І збунтував весь новгородський люд,
Колись давно, а, може, і недавно
Жив чоловік на білім світі цім.
Жив чоловік на білім світі цім.
Не встиг і ложку донести до рота,
Як стук у двері: «Відчиняй, бігом!»
Як стук у двері: «Відчиняй, бігом!»
А він лежав, хоч і не звик лежати,
Душа із цим змиритись не могла,
Душа із цим змиритись не могла,
Таволга колюча спину обпекла,
Каторга проклята сили відняла.
Каторга проклята сили відняла.
О.Я.Буденко
Розбійник? Так, можливо і розбійник,
Адже розбоєм весь свій вік прожив,
Адже розбоєм весь свій вік прожив,
Говорила мати єдиному сину:
‘’Ой, у чисте поле не ходи дитино.
‘’Ой, у чисте поле не ходи дитино.
Чи було так треба провидінню,
Чи то мозку фантастична гра?
Чи то мозку фантастична гра?
На невольничім на ринку
В городі Стамбулі
В городі Стамбулі
Я так хочу бути всім для всіх,
Щоб усіх на світі врятувати.
Щоб усіх на світі врятувати.
Стояла осінь і війна триклята
Вже покотилась сонцеві услід,
Вже покотилась сонцеві услід,
Вже сотні літ душа не зна спочинку,
По світу бродить, спокою шука.
По світу бродить, спокою шука.
Шука свого сина стривожена мати.
Пропала дитина, пішла десь гуляти.
Пропала дитина, пішла десь гуляти.
- Ви зрадники! Під німцями жили,
Тепер ідіть змивать провину кров’ю
Тепер ідіть змивать провину кров’ю
У сотника Григорія Кандиби
Так склалося, була одна дочка.
Так склалося, була одна дочка.
Якось несподівано захопила старість,
Вчора ще енергія била через край,
Вчора ще енергія била через край,
Іду вже, мабуть, втисячне
дорогою знайомою,
дорогою знайомою,
- Яремо, Яремочко, що ж ти наробив,
Всю Вкраїну-матінку кровію залив?
Всю Вкраїну-матінку кровію залив?
Він не зрадив, не видав нікого.
І на ранок, як сонце зійшло,
І на ранок, як сонце зійшло,
Відспівали душу непутящу
І вона полинула у край,
І вона полинула у край,
Світ мене ловив, та не спіймав.
Не схотів. Такий я не потрібний
Не схотів. Такий я не потрібний
Він гнав коня назустріч волі,
З неволі кримської втікав.
З неволі кримської втікав.
Стрункого дерева нерівна тінь лягла
Через вузеньку балкою дорогу,
Через вузеньку балкою дорогу,
Буває часом , що лежу без сну
І думаю: чи стала я щаслива?
І думаю: чи стала я щаслива?
Доріжка срібна морем пролягла
Якраз туди де рідна Україна
Якраз туди де рідна Україна
Збився вітер з ніг,
По степу кружляв,
По степу кружляв,
Їх розділили біля Перекопу,
Що по-татарськи звався Ор-Капу.
Що по-татарськи звався Ор-Капу.
Що ж ви лякали, що боліти має?
Ну, а воно нітрішки не болить.
Ну, а воно нітрішки не болить.
Вигоди для себе не шукала,
За чужий рахунок не жила,
За чужий рахунок не жила,
Коли ми на неправедні поступки
Відповісти бажаєм тим самим,
Відповісти бажаєм тим самим,
Козацький гурт неспішно степом їхав,
Із України повертав на Січ.
Із України повертав на Січ.
Він вижив. Серед попелу й руїн,
Посеред болі, стогону і крику
Посеред болі, стогону і крику
Блукав я світом,топтав дороги,
А їх – довіку всі не пройти,
А їх – довіку всі не пройти,
Стрімким потоком в неба височінь
Здійнялись чорно-сірі клуби диму
Здійнялись чорно-сірі клуби диму
З шкільних років у пам ’яті засіла
Така яскрава назва – «едельвейс».
Така яскрава назва – «едельвейс».
В степах безкраїх над Дніпром-рікою,
Під зорепадом на вітрах усіх,
Під зорепадом на вітрах усіх,
Татарський кінь ще не стоптав траву,
Яка з весною степ озеленила,
Яка з весною степ озеленила,
Люди вмирають лежачи,
дерева вмирають стоячи,
дерева вмирають стоячи,
Сорок літ пройшло, наче сотні літ.
Скільки недоїв, скількми недоспав.
Скільки недоїв, скількми недоспав.
До подій осені 1943 р. на Волині.
Мустафа – іще маленький хлопчик,
Оце п’ята минула зима.
Оце п’ята минула зима.
Петро якраз в садку порядкував,
Як з хати жінка вискочила,наче,
Як з хати жінка вискочила,наче,
Н.Яковенко
Настала тиша в Україні
Настала тиша в Україні
Чуття народу в кожного в крові.
Буває так, що це чуття згасає,
Буває так, що це чуття згасає,
На високій кручі, де трава зелена
Закохалась осінь в молодого клена.
Закохалась осінь в молодого клена.
Звела їх доля на мосту однім.
Через роки зустрілися два брата.
Через роки зустрілися два брата.
КАРТА САЙТУ | Щодо "Майстерень" | Щодо Поезії | Поетичні дійства. Відзначення, конкурси | Щодо СЦЕНИ" | КОНТАКТИ
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.615 seconds
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.615 seconds