Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  
Юрій Лазірко

Рубрики

Огляди ⁄ Переглянути все відразу

  •   тихо так на дні душі
    тихо так на дні душі
    я лежу і мрію
  •   думки побiгли колом по словах
    думки побігли колом по словах
    і зупинити їх вже небезпечно
  •   усе починається з кроку до тебе
    усе починається
    з кроку до тебе
  •   де ти янголе
    чи дорога змучена
    кнайпами й хрестами
  •   у чеканнi вiдстанi мовчать
    у чеканні відстані мовчать
    а мовчанню є про що сказати
  •   так буває
    так буває
    є любов
  •   постосiннє танго
    де небокрай
    по стежці журавлиній
  •   ой правдонько
    ой правдонько мила
    ой правдонько люба
  •   світла чистого криниця
    світла чистого криниця
    моря зір
  •   козацька доля
    доля - дике поле
    ковила - не жито
  •   Оснiжений вальс
    плачуть листям осінні гаї
    відпускають у вирій зозуль
  •   бiлокрилий вальс
    в бальному вбранні
    ходять нині дні
  •   стодола
    де той ґазда
    до раю покликаний
  •   думками поринаю в себе
    душа і тіло –
    ніч і місто
  •   все буде чики-чики
    все буде чики-чики
    говорив Амор чоловіку
  •   мовні мої ієреї
    хіба не ви мовні
    мої ієреї
  •   калюжами серця
    думки росли серцем
    як у дощі
  •   цвяхом вбився нинi рай
    цвяхом вбився нині рай
    болю свято
  •   оживляючи вигадане
    не шукаю зручності
    і вигоди
  •   пiсня лучника
    доживаю в кольчузі цей день
    лук і стріли і свіжа мішень
  •   Блискавицi серця LXVII, вiртуально-мандрiвна
    як терикон подій насипали новини
    замайоріли лайками стрічки
  •   Блискавицi серця LXVI, влучномовна
    на серце присідає зграя
    подій невчасних круговерть
  •   Блискавицi серця LXV, спопеляюча вирiй
    я молився на тебе
    як на крилонька
  •   Блискавицi серця LXIV, по-кручена
    яка любов
    таке і щастя
  •   Блискавицi серця LXIII вид на пустоцвiт
    у дзвони б’є
    а інший
  •   Блискавицi серця LXII, гостро-мiсячна
    гострий місяць нині
    хоч бери
  •   Блискавицi серця LXI, караван терцiй
    караван терцій
    болю емаль
  •   трiшки вечiрнього блюзу
    трішки якось воно не так
    може речі не з того тіста
  •   свiтанковi краплини
    нам світанок накапав
    годину від сили
  •   променевий
    у променя натягнута струна
    до крихти серця в годівниці
  •   я сльозина
    я сльозина в очах
    а навколо мене лиш ти
  •   те невмолиме
    малюй мені море на мокрій піщині
    даруй мріям колір у сонця краплинах
  •   ой жовнірики мої
    ой жовнірики мої
    зелен-свити
  •   перелiтний щебет
    відносно але цікаво
    думок перелітний щебет
  •   я твiй
    так легко
    роздягатися
  •   ой цвiте терен
    несеться вода
    ожива море
  •   вiн iде
    він іде
    а за плечима день
  •   її малював
    її малював
    рікою зі світла
  •   iз танго у блюз
    не молитвою
    з храму
  •   освiтлюю i дихаю
    світалося
    на всі світи
  •   тиха та вода
    тиха та вода
    лебедю сідай
  •   Боже як тихо
    як тихо
    я сплю
  •   я живий
    не питай
    лебідко
  •   чарiвна скринька
    з вином
    і дном
  •   люлi моя леле
    люлі моя леле
    хто там стежку стелить
  •   Божа вiстонька
    недолюблена переспівана
    у тумани окутана снів
  •   її ім'я
    погідний день
    волошкою пропах
  •   люблю її
    люблю її
    як янголи плече
  •   болю мiй
    голубиний політ
    рими біг
  •   побратими
    мої побратими по зброї
    побільшало ран після бою
  •   часовiсть
    й немає
    пісень солов’їних
  •   я вiтер i вогонь
    в твоїх очах
    я вітер і вогонь
  •   триматиму оборону
    ранок виловив сонцем тіні
    хутко вимикнув огляд снів
  •   не сумуй
    хто сіє сум
    збирає біль
  •   Блискавицi серця LX, мандрами свiтла
    у сніжно-крилій
    у круговерті
  •   Блискавицi серця LIX, облiтаючи вiдболiти
    що має відболіти
    нестерпно прикре
  •   it roughly rhymes
    so what
    it roughly rhymes
  •   жива душа
    жива душа бурхлива мов перон
    об неї оббиваются пороги
  •   бiлий бiль
    позбувалися землі
    журавлі
  •   Блискавицi серця LVII, докрапкова
    тримається море
    за землю прибоєм
  •   Блискавицi серця LVI, божковокартопляна
    коли з головою
    діагноз невтішний
  •   вiд подиху до подиху
    від вина до оцту
    спрага вічності
  •   Блискавицi серця LVI, зтенетчена
    що не день
    то п’ятниця
  •   Блискавицi серця LV, пси i торгашi
    неспокійно
    на кордоні
  •   Блискавицi серця LIV, теплокровна
    виринай
    нечутний кроку
  •   Блискавицi серця LIII, фасована
    в канцелярії небесній
    не для псів
  •   Блискавицi серця LII, роздолена
    крутиться під ногами
    листя мов циганята
  •   Блискавицi серця LI, пiдхребетна
    хребтом
    любили палицю
  •   з вином до вини
    як місячне сяйво
    стече по дахівці
  •   тонше тiльки змах
    тонка розмова тонше тільки змах
    життя повітря під крилом колібрі
  •   я не наважився покликати
    я не наважився покликати
    так не хотілося стиратись
  •   коли у шибу дощ постукає
    коли у шибу дощ постукає
    я болю ниткою вірвуся
  •   фаланги
    чи доживем
    до сівби горизонту
  •   нiч по периметру долонь
    де світло
    вибите з вікон
  •   спи мiй синочку
    (колискова)
  •   Боже коли можеш
    коли можеш
    вборони
  •   море зiрок
    море зірок
    змило свічу
  •   таке сонце як ти
    у мене немає
    такого
  •   оте
    оте невблаганне
    пручання думками
  •   Свiтлана Костюк - Зумiю все - Ukr-to-E
    Translation:
  •   диванна сотня
    наванговані зустрічі
    місце і час
  •   гiрчитиме в менi вiйна
    стало сонце в росах на коліна
    птахою молилося за нас
  •   небо низького росту
    (під "верше мій верше")
  •   течiя у колись
    що не день
    що не мить
  •   вiзiя архiвимiру
    непоранені тьмою
    ранимі
  •   свiтла надихала любов
    світла надихала
    в серце любов
  •   вiрш вiд руки
    кров прибуває
    потяг швидкий
  •   тиша
    завчи її
    як дорогу віз
  •   мамо мамо
    мамо мамо
    все так само
  •   Свiтлана Костюк - сприймаю кожен день - Ukr-to-Eng
    Translation:
  •   сотня
    розбий намети
    людей — на сотні
  •   зима мов чобiт
    мов чобіт
    межи ребра б’є
  •   зi собою на ножах
    зі собою — на ножах
    квит за квит — зі світом
  •   my dear Ukraine
    excruciating happiness
    sweet pain
  •   Коли би богом був поет
    Коли би богом був поет,
    його рядки — за херувимів:
  •   разом i сила i розум
    горе людоньки горе
    горе ходить на голову хворе
  •   розгойдалися словами груди
    міста розкалюжена печаль
    прокажене вулиці обличчя
  •   стiй
    це не людно
    людяно
  •   чекати недовго
    чекати недовго
    царю
  •   за совiсть важнiших нема наказiв
    як навіскою вітер
    так дихає страх
  •   будь
    бачиш любов не_суть
    чуєш вібрато гине
  •   блискавичний тан
    ми з блискавицями вели танок
    мораль в ковтки повітря набирали вміло
  •   ти мене розклади
    це так просто як ніч безумовно і дивно
    ані кроку назад ані виру з очей
  •   Зачуханий Поїзд
    Летів за кривою —
    то вгору, то вниз —
  •   пробудження
    сон спорохнів
    тиша у саднах
  •   dear trolls
    dear trolls
    and unfriended friends
  •   i знати не знала
    (пісня)
  •   юний день
    сни холодні
    мов карцер
  •   нiчого страшного
    нічого страшного
    що спокій помітив плече
  •   ба
    на чім не спіткнися
    труба
  •   Блискавицi серця XLVIII, спостережлива
    є оку де кластись
    на плесах боліт
  •   уявляєш
    уявляєш
    уявити не міг
  •   їдь
    голово
    їдь
  •   сон як пух
    як пух
  •   каравела пустелi
    пливе караван
    каравелу пустелі
  •   немає нічого зайвого
    немає нічого зайвого
    здавалося б
  •   як у серцi лiтати
    переб’юся
    не риба ж
  •   земля міняє капелюха
    земля міняє капелюха
    із чорного на кольоровий
  •   thunderbolts of heart IX
    it cannot be
    thinner
  •   Блискавицi серця XLVII, експресивна
    ця злива емоцій
    примхлива
  •   пишуться разом
    хай оминає
    світло реклами
  •   навiть коли не сплю
    навіть
    коли не сплю
  •   ти не моя
    (може навіть пісня)
  •   Блискавицi серця ХLVI, свiжоспечена
    у цьому літі
    у запеченім книші
  •   забутого поля кварталик
    зів’ялого літа зупинка
    закинуті квіти-будинки
  •   Блискавицi серця ХLV, позавiконна
    по череві неба
    дах полоснув
  •   клаптик виораних снiв
    клаптик виораних снів
    на безкраїм полі смерті
  •   це тут i там
    ще кордони утіхи
    за гру не трималися
  •   приборкання болю
    закричали
    в мені
  •   just let you know
    estrangement walls
    nonstop simoons
  •   Блискавицi серця ХLIV, натхненно-осiння
    що ти маєш
    ти все
  •   Блискавицi серця XLIII, зажурена
    сам не свій
    від понеділка
  •   навiяна в мушлi
    навіяна в мушлі
    у шепоті згуслім
  •   Прикладенiй до ран
    Моя прикладена до ран,
    чужому суджена,
  •   Блискавицi серця XLII, новопреставлена
    нам іти по землі
    при задутих свічках
  •   in gorges of my dream
    it’s likely
    I’ll fall short
  •   для бабунi
    руками моєї бабуні
    збиралися в клопоти будні
  •   Sonnet XXXII
    Apprise my barely melted heart that ages!
    Poor farness pleads and leads up to thawed patches,
  •   у черзi за небом
    я у черзі за небом
    провів пів парсека
  •   розчулений до атома
    приховано
    кривитися од відчаю
  •   Dire Straits Brothers in Arms - Ukr
    (written by Mark Knopfler)
  •   Whitney Houston - I Will Always Love You - Ukr
    (Written by Dolly Parton)
  •   Garland and Armstrong is Israel Kamakawiwo'ole
    Translation:
  •   John Lennon - Imagine - Ukr
    Translation:
  •   Somewhere over the rainbow - Judy Garland - Ukr.
    (The music was composed by Harold Arlen and the lyrics were by E.Y. Harburg)
  •   Louis Armstrong - What A Wonderful World - Ukr
    (The authors of the song where Bob Theille and George David Weiss)
  •   тiлесна китиця
    не осуджуймо
    як несуджені
  •   грай гримучої грози
    грай гримучої грози
    край кремезних кракелюрів
  •   Блискавицi серця XLI, спраглопролита
    чіпається до вулиці
    безсоння
  •   Блискавицi серця XL, облачена
    поверх сутани
    альба днини
  •   Блискавицi серця XXXIX, легкострiла
    летіли
    очиська
  •   Блискавицi серця XXXVIII, притiлесна
    серця космос
    кров пуста
  •   Блискавицi серця XXXVII, жартiвливозанослива
    небайдужий
    хочу
  •   Блискавицi серця XXXVI, пiдкидна
    колода карт
  •   Блискавицi серця XXXV, заковчегова
    неба сірий щем
    вичорнено вщент
  •   Блискавицi серця XXXIV, побудлива
    рівно в шість
    про сон
  •   Блискавицi серця XXXIII
    рані свіжа біблія
    солов’я
  •   Блискавицi серця XXXII
    складаю
    себе
  •   Блискавицi серця XXXI
    потріскані слова
    від губ
  •   Блискавицi серця XXX
    світліє світ
    літніє літ
  •   Блискавицi серця XXIX
    переводжу цигарки
    цей стан
  •   Блискавицi серця XXVIII
    на світ
    метро
  •   Є слова
    Тче розмова ріки,
    в гирлі забубніє
  •   Сонет XXXVIII
    Ставали зайвими слова і кроки.
    Куди б не йшов, про що не говорив би –
  •   Блискавицi серця XXVII
    вибився
    вщент
  •   loco palindrome
    was a saw
    won now
  •   Sonnets XXX -XXXI
    Not much to lose, except pluck-feathered madness.
    Ideas yellow in a scribbled column.
  •   Блискавицi серця XXVI
    ми – великі ніхто
    у водоймах богеми
  •   Блискавицi серця XXV
    час мій – злодій
    карта бита з колоди
  •   Блискавицi серця XXIV
    з лебединої пісні
    ніч
  •   Блискавицi серця XXIII
    я дійшов
    через пекло ‘на що’
  •   Блискавицi серця XXII
    глінтвейно вражений
    нестримно радий
  •   ця львiвська ґварова душа
    столичний шарм
    і ґварова душа
  •   Блискавицi серця XXI
    щоб робити погоду
    треба вміти ділитись
  •   Блискавицi серця XX
    що не крок
    то цабе
  •   Блискавицi серця XIX
    під станом згорбленим
    до сутінків старим
  •   Блискавицi серця XVIII
    ніч напрокат
    в благеньких стінах
  •   Блискавицi серця XVII
    акваторія хвищі
    від землі до хмарин
  •   Блискавицi серця XVI
    полегшало тобі
  •   цо-так
    закапелок дрімоти
    стійла
  •   Блискавицi серця XV
    слова... слова... слова...
    овва...овва...овва...
  •   моя крапка
    ти крапка без ‘і’
    кінцево-дотична
  •   хрестате вiкно
    хрестатим вікном
    нагороджений містом
  •   З розмитого латаття хмар
    З розмитого латаття хмар,
    аж до самісінького днища,
  •   свiтлотiнi у хайку
    леденіє кров
    серцевина калини
  •   shocking news
    I can hardly describe
    each dimension and vibe
  •   Блискавицi серця XIV
    коло на колі
    зморшки води
  •   Блискавицi серця XIII
    коли ти пройшла
    то серце по швах
  •   я так і не зміг
    я так і не зміг
  •   обожненим на згадку
    яких обожнював
    не набивалися у коханки
  •   playing with an eventide gravity
    the gravity of eventide
    got even with
  •   от як виросту
    от як виросту
    стану милістю
  •   чорноокий Янь
    в три погибелі
    від загибелі
  •   контрабасне лю
    неначе
    руда сльота
  •   чи то сонце впало
    чи то сонце впало
    нижче стріл-очей
  •   радницi голосу
    раднице голосу
    страднице
  •   медова тиша
    медова
    тіло бринить
  •   rebirth of a.m.
    I’m sure
    who I was
  •   Мав би на море сiть
    Мав би на море сіть –
    міг би торкнути ці
  •   людинi iз лампадними очима
    людино
    із лампадними очима
  •   вiдтворюй музику жiночу
    такі безрадні руки
    що у струмках волосся
  •   любiте не вагайтесь бiльше
    любіте не вагайтесь більше
    за нами й перед нами тиша
  •   давай забудемось
    давай забудемось
    не станемо вмирати
  •   земля на рибинах
    на двох старих китах
    і третьому
  •   who am I
    who am I
    to garden your smile
  •   осiннiй блюз
    осінній блюз
    пора видуває знов
  •   Трiшки глибше нiж на нiж
    Трішки глибше, ніж на ніж
    ти теплішала в мені,
  •   in the time of lunacy
    dusted off
    by fits and starts
  •   блискавицi серця XII
    пам’ять
    базар іконний
  •   блискавицi серця XI
    наче з воску
    вітер вилив
  •   Сонет XXXVII
    Як ніч найшла, а янголи за нею
    збивали подушки, змітали зорі,
  •   Сонет XXXVI
    Тепло вже так давно не лопотало,
    вогню не піддавалося залізо.
  •   Вова шило-рэкетир
    рожа раннего неандертальца
    растопыренные пальцы
  •   состояние пик
    если лето попросит
    я уйду в эту осень
  •   Сердце Коломбины
    Злой глаз
    в замочной скважине
  •   галасливі гасла
    політичне ожиріння
    тіні боротьба із тінню
  •   светлячки души
    светлячки души
    кроткий
  •   Пегаси на випас
    Запалює світ і зворушує вигнані далі
    поет – цей дратливий дивак, що постійно скандалить
  •   Макушки пирамид
    Макушки пирамид – цари,
    блюстители своих законов,
  •   Вибити тишу
    Цю тишу раптом вибито – і вже не гробова.
    У ній так легко давляться і думи і слова.
  •   There is some light
    There is some magnitude in arms
    to hold a child unharmed and warm,
  •   сумбур-кабаре le réseau de craquelures
    час пік перейшов
    і намокла година
  •   слава Богу что весна
    слава Богу что весна
    все "прощай" звучат как "дальше"
  •   Чужинка-нiч
    Знай, ніч... та – приходиться рідною місту, чужою – мені.
    Вкладає борги в тютюнову залежність між пальці масні,
  •   блискавицi серця X
    отримую себе
    як запоруку дихання
  •   сценарий словно лист
    что дарили небеса
    свято
  •   это время сбежит от меня
    как с ладони песок
    как слеза со щеки
  •   нынче небо
    нынче небо – серое
    остывает верою
  •   Бездомная Откровенность
    Набиваться мной не станут тюфяки,
    ведь открытостью кармана хоть на лучик
  •   всегда-улыбашка
    без чувств и надежды на радужный день
    он снял с проводов отпечатки эмоций
  •   рiшення на монетцi
    рішення на монетці
    два близнюки-орли
  •   где нам быть
    лейся вздымайся лети
    бейся не стой на пути
  •   есть люди
    есть люди константы
    всю жизнь эмигранты
  •   белою дорогой
    ой до чего ж зима бела
    ой да на улице мороз
  •   Лінія кардiограми
    Кардіограму вивели,
    вона тепер мовчала.
  •   коли вiдцвiтало щастя
    як їхнє щастя
    віцвітало
  •   потрiбне на 'п'
    потрібне
    починається
  •   два голуби
    два янголи
    два голуби
  •   гужова пробка
    гужова пробка
    дорога поезії
  •   те що зрослося
    серце вело до Бога
    болем лягла дорога...
  •   мелодiя для весни
    мелодія стара
    п'є шерехи пера
  •   як менi вiдмитися
    як мені відмитися
    із думок нещирих
  •   кордон убогостi
    кордон убогості
    що перейшов
  •   клiтка для синьоперого птаха
    між небаченим
    і непомітним
  •   лава на лаву
    рухнули плани
    рушили полки
  •   евклiдовий простiр
    евклідовий простір
    склади
  •   побудь зi мною
    хай заростає
    шторами
  •   oranges and apples
    they are
    less oranges
  •   Триптишне як
    Як вода,
    ліхтарного світла сльота
  •   Сердцу милая
    По наитию спасён
    свыше силами
  •   вишнёвый сад
    кровью вишни мой сад истекал
    морем добрым вздыхала строка
  •   слуги народа
    им собачий ошейник
    узды управления
  •   out of the swoon
    our blindness
    came out of the swoon
  •   блискавицi серця IX
    я не вмію
    тонше
  •   блискавицi серця VIII
    не човником
    у рай
  •   блискавицi серця VII
    серце мужчини
    жінки і війни
  •   блискавицi серця VI
    серце жінки
    сном багате
  •   блискавицi серця V
    судомно
    там де
  •   блискавицi серця IV
    на біс
    на босу ногу
  •   блискавицi серця III
    пішли вітри
    долі
  •   блискавицi серця II
    шукати
    задушевно
  •   Пачка висушених муз
    Пачка висушених муз
    на тютюн пішла піїту.
  •   закумкане муму
    (вступне хух і ааа [без 100гр не читати])
  •   Земля Святого Ловеласа
    Чутливі – пам’ять у водойми,
    твоє оголене плече...
  •   блискавицi серця
    він терпеливий
    вона терпима
  •   В обiймах вогню
    Вірші оплакував – пашів,
    платив за кисень їхнім прахом.
  •   ship of pain
    sail your ship of pain across my love
    carried by the phantoms and swift wails
  •   A falling star
    From the bottom of my heart
    a mortal hope
  •   чи
    чинив чинарку чин
    начиння чинне в чина
  •   Небо вышито васильком
    Небо вышито васильком.
    Небо – это когда не дышишь,
  •   Хурчить веретено
    Ясніше дійсності,
    де в’ється правота.
  •   День дощить
    (Пісня)
  •   Дорога тримається лiсу
    Дорога тримається лісу,
    неначе руки – дитина.
  •   Рiздво з поля бою
    Спів кулі – кондаки
    і тропарі,
  •   Находитися за Богом
    За Богом находився чоловік.
    Крайнебом око щедро розсадив
  •   Цiй опальченiй пристрастi
    Судилося напевно їй
    розтанути в долоні теплій –
  •   За рибинами блискавиць
    Рибини блискавиць
    у рай ідуть на нерест.
  •   haiku in white - heedlessly-scattered notes - a temporal well
    haiku in white
  •   Очi янгола
    (пісня)
  •   Скронева студня
    судома неба
    содома і гоморра
  •   Урбанiчна свiтлина
    Проміння висохле стебло –
    гербарій слайдовий з теплом,
  •   розкидана нотнiсть
    непрошена ніч
    дотичність пам’ятних місць
  •   хайку в бiлому
    світлонегатив
    білий вірш на чорному
  •   Страдно стало
    Страдно стало в понаддашші,
    небожителі ви наші.
  •   Рядки в Хеллоуїн
    Рядки в Хеллоуїн – химерні й живучі,
    вбирають на себе праобрази жаху
  •   На одному осiнньому подиху
    Коли соковита убогість
    прокрадалася у жилаву заводь листа
  •   Ежовые мысли
    Мысли ежовые.
    Иглы – стервозные.
  •   Едґар А. ПО. ДО variation 1828-1849
    I heed not that my earthly lot
    Hath — little of Earth in it —
  •   Серце мов хрест
    Серця – хрести
    розіп’ятих віршів.
  •   Коли доступнi висi
    Коли доступні висі, то сира земля –
    клепсидра – скрапує у нікуди з нікуди.
  •   Музi ЛЮ
    За ніжністю, вкритою інеєм
    неянголів і пісень,
  •   Миттю забутий свiт
    У могильнику вірша –
    у, затягнутих часом, словах
  •   Дзеркальний попiл
    Звертаю увагу, неначе дорога – на ніч,
    на вкопану тишу, де вилите ‘я’ вигасає –
  •   З криницi свiтла
    Вірю в ірій – у рану відкриту на тілі грози,
    у непевність руки, голод кулі на відстані ласій.
  •   Тлiнна променистiсть
    Промінь – каліка. Руки – із листя,
    очі із холоду – глибше, ніж чисті.
  •   Кроки по травi
    Ледь замовчав...
    і кроки вітру по траві
  •   Yang's swan song
    Well, after all
    I tag along
  •   Самовiднаходження
    До віднаходження відпруги для судин
    і неознак переплітання рим в чорнилі,
  •   Пiвковтка на слово
    Волосся море – до плеча,
    а неба видихи – в очах.
  •   A young rimrock
    I can feel it.
    Right now,
  •   Вiд непорочного зачаття зливи
    Від непорочного зачаття зливи – вістка,
    росте і ділиться несамовито там,
  •   Недоношений вiрш
    (: усміхнено :)
  •   До ноти вибрана тиша
    Коли душа, немов каліка,
    канючить сонця мідяки,
  •   На третiй день життя дощу
    На третій день життя дощу
    його приреченість відчув –
  •   ЛЮ-б-ЛЮ-з
    Мені так терпко на твоїх губах,
    так лоскотно і так зрадливо.
  •   Перелiтнi сни
    Перелітними снами ця ніч відцвіла,
    в потойбіччя зорею дух літа відкрапав,
  •   С улыбкой в уме II...
    Вот какие в нас хоромы –
    окна с чистою оскомой.
  •   Корiння дорiг
    (Пісня)
  •   Тобою дихає душа
    Тобою дихає душа,
    судинами жене розраду –
  •   Сльози i кроки
    Сльози і кроки – потоки й мости,
    солені ноти і прісні.
  •   Неба таргaнячий просвiт
    Слова зламана печать.
    Нишпорять рядки в кімнатці –
  •   С улыбкой в уме...
    слово воробью,
    вылетит – убью.
  •   Неба тараканья щель
    Вскрыта слов моих печать.
    Если хочешь в их жилище,
  •   Окупана в росi
    (Пісня)
  •   the whole shebang
    whip-poor-will
    whip-poor-will
  •   Unearth from your mineshafts
    Unearth from your mineshafts the eon of death,
    the shelf time for fossils is cut to an hour.
  •   Beheading smacks
    The last of rays is on his deathbed,
    a slab of fired clay. He grasps a move
  •   A railway station scent
    Dogs quested and the presence missed a soul.
    They scared away the rigor out of air.
  •   Too drunk to drive with haiku II and III
    the absence of sap
    and winds’ meaningful presence
  •   Запалюю себе
    Запалюю себе. Хай виринає спогад
    із клекоту тривог, на голосисте ‘ти’.
  •   Хвилина пiсля розлуки or A minute after your goodbye
    Часів покоси,
    правди досить...
  •   Ваше крещендо or Your crescendo in presence
    Присутність. Тут ваше крещендо й майбутність.
    Карбовані голубом у туркотінні,
  •   З нiзвiдки or Out of nowhere
    З нізвідки
    і раптово,
  •   Розтинаючи час or Dissecting time
    Інстинкт гніздитися очима
    переміг.
  •   Подорожуючи з вiтрами or Travelling with winds
    Хто то мандрує проділом кудлатим?
    Причесане мастак він окрадати,
  •   Your shadow or Ваша тiнь
    Чи ви бачили її
    кроки ласі,
  •   Бурлацьке вино
    Як нап’ється відчаю струна
    вічного бурлацького вина –
  •   Рань...
    Рань...
    на душі христово.
  •   Каркле з думок
    Гудуть рядки вірша – високовольтні лінії.
    Їх струм, за кліткою звіря, тремтить під інеєм
  •   Cocoon of Love or Кокон Любовi
    Shutting off
    the reading source
  •   An eyeful blink or Повне зору блим
    An eyeful blink
    shakes off the lunar stillness,
  •   Harvesting wits or Збираючи дотепний урожай :)
    Hearsays don’t read facts.
    They lend an ear
  •   Веди мене
    Чого накоїв, що вчинив?
    Чим дихають твої вітри,
  •   The Locoweed Datura
    in a thorn apple orchard
    every nearby-river whisper
  •   Dots
    Dot... dot... dot...
    Three greetings
  •   The future of right now
    It seems
    I am the future
  •   Настояне на вистотi
    Я проникаюся у гру наливу, ти – броди.
    Стає так солодко, немов у паморозі грону.
  •   Золотi уста
    Золоті уста – коли хоронять звук,
    а поховане лежить, мов карта бита.
  •   Не так
    Не так легко – скільки взяв до голови,
    а тепер – хоч бийся в груди, а лови
  •   Бiля брам лiкарнi для душi
    Біля брам лікарні для душі
    янголи, перебрані за вбогих,
  •   Trails of stars
    Trails of stars live in the rusted bucket
    crammed with larvae,
  •   Перо торкнися слiв
    Перо, торкнися слів,
    в них оживе душа
  •   Просто неба нагота
    Просто неба нагота,
    просто неба благо так.
  •   Наброски мечты
    На бумаге – наброски мечты,
    мелкий дождь и глагольный пустырь,
  •   таки скотитися
    таки скотитися де глибше де любов-
    не коло вибите із колії надії
  •   Gaudi of my rhymes
    Take a look, you missed a spot
    hunting down for fun my echoes.
  •   Сонет XXXV
    Могильник сонячного вітру – Місяць.
    Йому Земля нагорне тіні доста,
  •   Сонет XXXIV
    В золі немає зла – вогнями змилось.
    Хрестоматійний дощ, кошерні хмари
  •   Sonnets XVI-XX
    Feel Poetry... don’t touch a word... just painted...
    gain gravitation in the heart of Mecca,
  •   В мир касаний
    Слезливость дней и рыхлость отношений,
    костлявость мысли, пойманной на слух.
  •   Присмак страти
    Не встигло світло збігти з черепиці,
    заледво тіні зняти зі стіни,
  •   До народження щему
    Іще не народився щем і гам.
    Плече – притулок янгола й дрімоти.
  •   Я пригостив тебе дощем
    Я пригостив тебе дощем,
    коли до серця сіль чумачив.
  •   Вкопаний страхом до скону
    Вкопаний страхом до скону,
    а ні-на-п’яддю – у рів,
  •   Сонет XXXIII
    Відспів, бракує смерті три до літа,
    сухої крейди вівтарю навколо.
  •   Сонет XXXII
    Оповіщайте серце ледь відтале!
    Немов зі шпальт, моя любов не сходить
  •   Making waveless seas
    More waves, those fondlers tangle us at sea,
    inside avidity, with susurrus and lewd.
  •   Зголублено-розгублено
    Зголублені, розгублені від хвиль
    гарячих колисанок занебесних.
  •   Я згадую тебе
    (Пісня)
  •   Jam in connectivity
    We’ve nothing in common
    except not making a common sense.
  •   Bloody-wet
    Bloody-wet,
    soaked to the skin,
  •   Свiтлою пам'яттю * Светлая память * My joyful chord
    Свiтлою пам'яттю
    ----------------
  •   Виртуация
    Эту панельность женщин и стен
    с Божьего сервера город скачал.
  •   З неба вигнана вода
    З неба вигнана вода.
    Де його не брак,
  •   Сонет XXXI
    Зірвалась мрій кульбабна парасоля,
    то й висота здавалася легкою
  •   Коли б себе не сповiдав
    Коли б себе не сповідав –
    надієшся на біль.
  •   Дело в шляпе
    Делам до шляпы дорасти бы…
    Допьётся кровь, сотрутся нимбы
  •   My ration
    Wordsworth faded, Frost dispersed.
    Heavens left its fluff and feathers
  •   An open letter
    I’m blue about my angels’ flaps and flops,
    each one could make a perfect sense for blatherskites and tattles.
  •   Зима где-то рядом
    Мягкий знак – обрыв на слове “жизнь”,
    щурь внимание, найди на небо квоту.
  •   Seth and Seshat
    The drying sky can’t ever be outgrown.
    And, when it’s dry, gray patterns tend to fade.
  •   Isis and Osiris
    Linger, my cognate and chosen,
    I heaped up gores of your flesh
  •   A Soldier's Heart (II)
    (another variation)
  •   Sonnets XI-XV
    The scattered world is an unthreaded necklace.
    Blue neck of sky remembers chinks and smashes.
  •   На прощання нам висинiй
    Ти ще раз на прощання нам висиній,
    притулися до серця іконкою,
  •   Мой паёк
    Блекнет Блэйк и тает Фрост,
    на бесстишьи – пух и перья
  •   Полковник Iван Нiс
    Чужа історія себе завжди калічить.
    Для когось зрада – куш, але для когось – відчай.
  •   Що по менi тобi
    Ти не знайшла в мені
    сили і прихистку.
  •   нечем платить за разлуку
    место встречи
    где сны мне не в руку
  •   Триптишье
    Вечер старался пройти незаметно,
    чтобы казаться банальным и смертным.
  •   в тiм затягнутiм ви
    (а могло бути гірш)
    Нині неба на гріш,
  •   Обрамлення
    О, ключнику Петре, не мусить все бути по "ГОСТу".
    Давай, відчиняй же! Послали, казали – лізь просто.
  •   Запах вокзалу
    Пси набрехали душі присутність
    і позганяли безвітря трупне
  •   Музична пектораль для пустельника
    Мовчали ми, мов опустили корогви...
    Вінчалися учора... вітер із косою,
  •   Вже склалося
    Вже склалося –
    по янголу на відчуття, та нічого складати,
  •   Осипатися i просипатися
    Осипатися і просипатися в тиші безхрамній,
    поцілунком безкарним у праглому дотику лоні.
  •   На мушці вбивці
    Невтримно стихло, подих вітру доконав...,
    немов до губ за палець вказівний прибився.
  •   Дано
    Ще є рація і хист
    на весло вмовляти хвилю…
  •   Ісіда Осірісу
    Суджений, любий і кровний,
    кроєне тіло твоє
  •   Коли приховано
    Терпляча мить – коли приховано болить.
    Протерте і полатане від зносу,
  •   Сет i Сешат
    Небо сохло, пошите на виріст.
    А як висохло – вицвіли взори
  •   Голублене нiччю
    Голублене ніччю воркоче.
    Нанесено грим полотну,
  •   Ти наступила
    Ти наступила, як наступає на крила метелика вітер.
    Легкість приборкана. Попіл весни у спалених дотиках квітів.
  •   Там де йде весна
    (Пісня)
  •   Згораю я
    (Пісня)
  •   Садів твоїх цнотливе кімоно
    Куштую гріх, мов камікадзе – синь,
    у бганні вітру пещену мотором.
  •   Вiдчув у трьох крапках
    Відчув...
    Відчув її налите скерцо,
  •   Серця такт
    Моя жагуча Сеньйоріто,
    тобою пломеніє літо,
  •   Кажанно ночi
    Кажанно ночі, іклом з люстра
    прокусить сни і душу ссе.
  •   Флiртеча
    Збирала погляди і роздягалась в них.
    Переливалась мрією в скарбниці флірту.
  •   9.11.
    From New York and to Tora Bora
    Livid Past gnaws a corner stone,
  •   Вина
    Коли п`янить – не пий до дна.
    Так можна вратити все те,
  •   Накликання краплин
    (Пісня)
  •   A soldier's heart
    The gaze stays wild and empty, half-and-half.
    Sharpshooters’ distance milks a golden calf.
  •   Собі навпаки
    Тихо у серці до знуду,
    чутно – у вушко зайшла
  •   Hang on
    I’m close to reach emptiness` dry-lands and closed
    To all what my pithiness mutters… supposed…
  •   Пшено для жар-птицы
    Откуда в тебе столько пищи и гласности?
    Зачем задеваешь натасканным взглядом?
  •   Целуй меня
    Твоя улыбка
    несёт ошибки
  •   Ти запали мене
    Ти запали мене,
    ніби за всіх,
  •   Будували церкву грішних
    Будували церкву грішних –
    вішали святих,
  •   Графо-манит
    Ссылаясь на трезвон молвы,
    играя стоимостью слова,
  •   Нота До__м
    Я ноту “до…м” душе снимал
    на ветра струнах,
  •   Місце страти – вірш
    Різношерстий від_літ
    відображую тьму,
  •   Драхмовая капель
    На русском рваном,
    по наитию
  •   Серце жовніра
    Півдикий погляд, півпустий.
    Кого на постріл підпустив –
  •   Охота на глупца
    Не к лицу – что без лица.
    Ролики рекламы – долли*,
  •   Разделяя с Донной Виски вирт
    Окна-пряники и окна-льды,
    по кредиту сладость, дрейф по блогу.
  •   Сонет XXX
    Ледь оніміючи від божевілля,
    жовтіє думка в закарлюччі шпальти.
  •   Out of Status Quo
    “Report the status.”
    “The status quo!”
  •   Magnificent Whiteness
    Thinner and thinner are thoughts,
    almost transparent and crystal…
  •   Sonnets VI-X
    Such as are forsaken words in endless fables,
    which freed and eavesdropped, grown inside enamored,
  •   Another Christmas Story
    She is a teen. She hates her guts
    For carrying God and growing jut.
  •   У кожного своє Різдво
    (благаю зупинитись і задуматись)
  •   Виходить так
    Виходить так – нема де вістку діти,
    вона у горлі привела судому,
  •   Дорогою в нiч
    Дорога – неначе заламано руки,
    мов кинуто псам для весільної бучі.
  •   Чего я стою
    У души спросил:
    "Чего я стою?"
  •   В ожидании любви
    На пегасовой спине
    Не жалей загнать коня.
  •   The tailor of my shade
    O Lord, you are the tailor of my shade.
    Sew it as solid one, not beetled over…
  •   A wave of consciousness
    A surf
    The wave of consciousness to spurt.
  •   To be a bee
    bees come
    become
  •   Стиснуло
    Стиснуло. В легеневий кут
    клякає нікотинно тяга.
  •   Поший на мене тiнь
    О, Господи, поший на мене тінь
    міцну, яка не зноситься, не звисне.
  •   Пепел от стиха
    Судьбу пустил на ветер мельнице души.
    Сильней, порыв! Крепитесь, мыслей корни!
  •   What is left of me
    What is left of me?
    I am snow-white scattered news,
  •   Линия прицельного огня
    Поредела, кровью истекая,
    линия прицельного огня.
  •   Сонет XXIX
    Де груддя тіл, неначе листя пале,
    пропахло спокоєм і слави димом
  •   Сонет XXVIII
    На прю багаті щастя постулати.
    Бої притихли. Схлипуючи збито,
  •   Кiннота
    Їли куряву і краяв стегна хлист.
    З мила, піною – виходила пегастість.
  •   Ночная охота
    Стреляя глазами, попасть бы в улыбку,
    раздетую ветром с опавших ресниц.
  •   Место расстрела – стих
    Разношерстие лет
    в отражении тьмы –
  •   Ластiвка вiйни
    Ще сагайдак не виносив причину смерті,
    перо дороги не списалося з копит.
  •   Стукати нема куди
    Застукає, коли нема куди.
    А вибухає, мов зайшлося шалом.
  •   Чекатиму i набiжить
    Чекатиму. А раптом набіжить…
    Схвильовано у жмурах, при набігу,
  •   Заправив люльку серця
    Заправив люльку серця, сни палю.
    Пропитий за останній цвіт садами,
  •   Джерельна тінь розмови
    Джерельна тінь розмови. Не тече.
    Дочерпано до дна, до передсердя.
  •   Терпне небо
    Терпне небо – терпи,
    свисне куля – святій.
  •   Краски Аллилуйя
    Концы с концами сводят зной и свет,
    никак не устаканить беглой тени.
  •   наклекотаний лист
    клекіт мишею
    тишу втишую
  •   Волна сознания
    Прибой.
  •   Безхмарне небо Іспанії
    Гріє у сангрії крапля Ра.
    Що не день, то зливи променисті.
  •   Дорогою я
    Дорого `я`, розкинута теренами умов
    та розкуйовджена до самоти вітрами,
  •   Tovtry
    (Translation of Oleksandr Diachenko "ТОВТРИ")
  •   Anxiety kicks up
    (Translation of Ihor Pavlyuk "І ЗНОВ МЕНІ ТРИВОЖНО")
  •   Размытость губ
    Размытость губ, толкнувших тишину
    за грани тонкого, как жизнь, обета.
  •   The wind of history
    (Translation of Ihor Pavlyuk "ВІТЕР ІСТОРІЇ")
  •   Воскобiй
    (ніби дума)
  •   Out here the only time
    (Translation of Ihor Pavlyuk "ТУТ ТІЛЬКИ ЧАС")
  •   I don't feel pity for myself
    (Translation of Ihor Pavlyuk "СЕБЕ НЕ ХОЧУ ЖАЛІТИ")
  •   In memory of my mother
    (Translation of Ihor Pavlyuk "ПАМ`ЯТІ МОЄЇ МАМИ")
  •   Remember First
    The heart has lifted a curfew
    Imposed since Remember First.
  •   Revelation
    (Translation of Ihor Pavlyuk "ОДКРОВЕННЯ")
  •   душа мов жорна
    душа мов жорна
    все змели
  •   Кров`ю до нитки
    Кров`ю до нитки... Сніг.
    Тане сей танець білий –
  •   My point B
    A point ‘A’, a line “AB”,
    The clock I hardly try to beat…
  •   грали цимбали
    грали цимбали
    мені
  •   Blue forest
    (Translation of Ihor Pavlyuk "СИНІЙ ЛІС")
  •   Following the music of a blind
    (Translation of Vladimir Shkliarenko "За музыкой слепца")
  •   Last Muse
    (Translation of Ihor Pavlyuk "ОСТАННЯ МУЗА")
  •   Reading my poetry
    (Translation of Ihor Pavlyuk "ЧИТАЮЧИ МОЮ ПОЕЗІЮ")
  •   The wind is graceful
    (Translation of Ihor Pavlyuk "КРАСИВИЙ ВІТЕР")
  •   Думок анклав
    Думки – анклав,
    розлив і вар,
  •   Присмак жагучого танго
    Мистецво тіла, витончене світлом –
    в устах приховую лише спокусу,
  •   Тут мене як слiв
    Тут мене – як слів –
    ніжності в золі,
  •   A piquant lore
    A piquant lore –
    in spills and spells,
  •   Right before the dusk
    Distant voices, sentenced to bespeak,
    settle for the emptiness to carry,
  •   краски голоса
    что нам сопутствует
    что нам не кажется
  •   тебе идут
    тебе идут по складкам уст
    касаний нежных лепестки
  •   Waves of lullaby
    Rock-a-bye, the sky
    spills the song for you.
  •   You dried out slowly
    You dried out slowly in a teardrop on my face,
    as rivers of caress, strong spirits in a glass.
  •   Made of stone or snow
    (Translation of Ihor Pavlyuk "КАМ'ЯНА ЧИ СНІГОВА")
  •   Я погружаюсь в любовь
    Я погружаюсь в любовь, в глаза
    и осторожно ложусь на камни.
  •   Хвилі колискової
    "Люлі-люлі" – ллю,
    проливаю спів.
  •   Храни спокойствия очаг
    Храни спокойствия очаг.
    По линиям огня
  •   Губи сю нiч
    Губи сю ніч, як зоряне намисто.
    Губи, мов сміх, чи на долоні сніг.
  •   In a glass pub
    (Translation of Ihor Pavlyuk "У СКЛЯНІЙ КОРЧМІ")
  •   Чорнило
    Розріджені думки – чорнило-кров густа.
    Прозоро – ніби дме, дотично – серця знак.
  •   Ink
    My blood’s my ink, a liquid form of thought.
    It’s visible as wind and touchable by heart.
  •   Christ
    (Translation of Ihor Pavlyuk "ХРИСТОС")
  •   Наброски черных птиц
    Открыты жалюзи. Лучи,
    глотая тени налету,
  •   INVENTED
    (Translation of Ihor Pavlyuk "ПРИДУМАНО")
  •   seizures
    dogs of the seizure were here
    barking appeased bitten through
  •   SNOW IS FUMING
    (Translation of Ihor Pavlyuk "СНІГ ЧАДИТЬ")
  •   A WOMAN
    (Translation of Ihor Pavlyuk "ЖІНКА")
  •   Трема
    треми невладної пси
    відгаркотіли роз`їли
  •   З пiснi ноти вимазав
    З пісні ноти вимазав, стало менше синього –
    блюзу нерозчинного в міжакорднім сні.
  •   Образ Твой
    Заоблачно-прекрасен образ твой,
    небесный крой судьбе не по карману.
  •   They follow me
    They follow me by stomping on the newborn quest
    and watch their steps as if an abyss glares out there.
  •   Ти висохла сльозою
    Ти висохла сльозою на обличчі,
    рікою любощів, гіркою в склянці.
  •   TOO LATE TO RALLY
    (Translation of Ihor Pavlyuk "ВЕРТАТИСЬ ПІЗНО")
  •   To fly and fall
    (Translation of Ihor Pavlyuk "ЛЕТІТИ І ВПАСТИ")
  •   За мною йдуть
    За мною йдуть по новородках – по слідах,
    і дивляться під ноги, ніби у безодню.
  •   THE RIGHT TO BE A LONE WOLF
    (Translation of Ihor Pavlyuk "ЗА ПРАВО БУТИ САМОТНІМ ВОВКОМ")
  •   Се бувай
    Се "бувай!" ніби лезо, слабне,
    де тонкішає вітру край.
  •   Wolf Stare
    All prints are weak
    since sorted through the clutter.
  •   A LITTLE GIRL
    (Translation of Ihor Pavlyuk "ДІВЧИНКА")
  •   Течія по голотечі
    Дні роздати до крупини,
    ніч гойдати, мов дитину,
  •   Епiстола веснi
    Епістола весні розвезена між літер,
    нанесена теплом неумолимих уст.
  •   Проскомидія дощу
    Проскомидія дощу, блаженства сходи,
    на небеснім дискосі уламки блискавиць.
  •   Обвитий виноградом храм
    Серце для дихання духу відкрий.
    Церква – легені, а хори – вітри.
  •   Dreaming about Eternity
    Silently woe betides me,
    leaving myself in ruins.
  •   Dotted i's and crossed t's
    To take the bit between the teeth –
    to dot the i’s and cross the t’s.
  •   Возвращение
    По теплу узнал, где родник добра.
    В грудь на полную Рождества набрал –
  •   По струні сонцепаду
    (Пам'яті друга Д.М.)
  •   Свята ця ніч
    (переклад)
  •   крихти дихання
    щось не дише бог
    для убог – острог
  •   The angel of a presage
    I’ve dearly wondered how her hair would look in gray,
    since she became a golden rush of my endorphins.
  •   A congregative place
    A holy place where shadows like a swarm of locusts,
    who bares the street perplexity straight to the bones.
  •   Место встречи
    Свято место, где ночь, словно рой саранчи,
    оголяет былую растерянность улиц.
  •   Тієї любові таїна
    (Пісня)
  •   А та куля
    (Пісня)
  •   Black Friday
    The day was born to be as black
    as Friday’s shopping spree.
  •   Зiницi море
    Зіниці море. Світу береги.
    Коли ясніє – Богу вільно
  •   друге дихання
    наче хрест це повітря важке
    захлеснутися ним як зомліти
  •   The appearance of White Wolf
    The chintz of night is in the bureau
    and takes all seven draws of sky.
  •   вона моє натхнення
    ти як плід закручена в сувій
    довгої мов рух по колу миті
  •   Менi по-дощовому
    Не грім – один, хто знається, як вилудити струмом
    лякливі цівки-погляди розгублених. Ще-мить.
  •   Нiчниця-гейша
    Немов грудне дитя, годовані квартали.
    Грудневе молоко холодне, наче ніж.
  •   Iкебана зi Сходу Сонця
    Вже виплекали план селянські руки, бо
    зерниною упав – зійшла в мені любов.
  •   Iрис по синявi та зеленi
    Хтивий зір милувати, ніби линьку пройти
    у промінні строкатім, де зіниця – сільце.
  •   An iris on a blue and green
    To please an ogle – to shed the scene
    where rays were caught by full-grown pupils.
  •   The song of Silence
    When I’m holding the breath as a bird
    In the cage known by heart and for grieves,
  •   Ангелы добра и бед
    Сводим счеты – жизнь концами.
    Как рубить – врубите свет.
  •   Я просто
    Я просто эхо, человек-оркестр
    с растерянной Вселенной в нотах.
  •   Sonnets I-V
    Whilst getting used to words, as to a dungeon,
    I muse. Like ashes in a hearth or swishes,
  •   звіринець слів
    (жартома, крапочки для вільного читання)
  •   Сонет XXVII
    Такі то спогади – на серці чисто –
    аж бачу сам себе й сліди від рани.
  •   Сонет XXVI
    Таки нема – де їм переболіти
    останнім могіканинам надії.
  •   Сонет XXV
    Аби лиш крові на чорнило стало,
    а для лампади – ночі при іконі.
  •   Сонет XXIV
    У цих оголених до крику стінах,
    в забитім капищі, де світла амбра
  •   Сонет XXIII
    Лоскоче янгола твого пір'їна –
    папірус тіла і каламні змії
  •   Сонет XXII
    У діжці бродить тісто для помани.
    Замкнути очі, ніби двері в хоспіс*.
  •   Сонет XXI
    Десь біль розсіявся, і засіяло
    на людній вулиці убоге свято.
  •   Сонет XX
    Із видихом останнього набату
    надходить полум`я омити тіло
  •   Сонет XIX
    Холодним вістрям пробиваюсь в ірій,
    землі лисніє виношена цата,
  •   Сонет XVIII
    Відчутно – Лета як тече по венах
    і що на слово – вірою тріпоче.
  •   Сонет XVII
    Висипується небо у промінні
    через щілину між "я тут" і тлілим.
  •   Леся Романчук – Мій пожиттєвий строк
    (переклад з російської)
  •   Дороговкази
    Десь, за недопитою чаркою за перерозподіл світу
    та заздалегідь переходу бажання в палке лібідо,
  •   Струною барда
    У супроводі гасел та імен
    горить молитва голосу багаттям.
  •   Сонет XVI
    Там, де поезія – мовчи і дихай.
    Тяжіє Мекка серця від Кааби –
  •   Сонет XV
    Аби роздати потім у папері,
    що мало місце розростися в колах,
  •   Сонет XIV
    Аби розсіяти душею зорі,
    скородив істину. І капіляри,
  •   Поза нотним станом
    Згубив її з останнім вивихом струни.
    За першим видихом ще не відчув утрати.
  •   Легато стуку серця
    Проміння покотом спадає по канві
    недогаптованого павутиння. Бризом,
  •   Сонет XIII
    Сонет, немов стріла в обіймах лука,
    а тятива натягнута уперто.
  •   Сонет XII
    Летіти сам до себе за собою,
    де неба зважено на дев`ять грамів,
  •   Сонет XI
    Цей світ розсиплеться, немов намисто.
    Той другий – хрестиком, де ірій в зґарді
  •   Сонет X
    Копати ближньому й собі могилу,
    очей не зводити від цівки поруч.
  •   Сонет IX
    Хай просихає та стає нетлінним
    що легко витекло, бо не зливалось,
  •   по нитцi свiту
    по нитці світу розтягли
    дими тепло по сонцю шите
  •   Сонет VIII
    Сухий ефір – слухняний, та живучий,
    завужений, вужем вповзає в нірку,
  •   Сонет VII
    Який чудний історії метелик,
    який нудкий нектар. Пилку покрову
  •   Сонет VI
    Необережно випущене слово
    нарешті вільне, а проте почуте,
  •   Сонет V
    Не сон – сонет на світла перепадах.
    Переливаються, зірками ситі,
  •   Сонет IV
    Кисневий голод, зі словами – туго,
    коли атлантам руки оніміли
  •   Сонет III
    Сонет забити у підошву неба,
    навхрест плести шнурівкою комети
  •   Сонет II
    Думки, немов коліна, перебито
    і дух у сонячнім сплетінні в`язне.
  •   Сонет І
    Звикаючи до слів, як до темниці,
    зворушений, мов попіл у горнилі,
  •   Що на осінь
    Спи спокійно, мріє заговорена.
    Глухота заглушена. Плітками
  •   The Land of Marigolds
    She harvests rains I dream about,
    I’m waiting for, and tend to strand.
  •   Loopy journey
    Panes are readable by the nightfall,
    East is catching the sense of shading.
  •   Свiтом розлiтаюся
    Світом розлітаюся – сніжна новина.
    В серці розтаватиму, як мине зима.
  •   Черкати днi
    Папір пожовк, бліде чорнило,
    все перейшло та пересохло всоте по сльоті.
  •   Поле родить так полинно
    (пісня)
  •   А вiйна вiйною
    А війна війною,
    а поля кістками...
  •   An ocean in a drop
    As soon as levities of blows had ended with a trough,
    to moor the tarnished ship, the sky exhorted meddling clouds
  •   Митi на льоту
    Миті – на льоту,
    з парасоль кульбаби
  •   Коли кигичеться
    (убитому Максимові Чайці, так як відчуваю)
  •   Посидiлося
    Заходилися криком – розходились порожні,
    ні виходу для гніву, ні входу у взутті.
  •   Billows to come
    When it’s nothing – nada left in me for you to love
    and the meaning of the words compels them to expire,
  •   Просто прилетiла думка
    Як не натужуюсь – не тужиться.
    Як не нагріюся – не горниться.
  •   Мелодія для музи
    Нарізав серця ніжного, ще виросте – не шкода
    ні весняного пуп`янка, ні пристрасних листів.
  •   За звичаєм у нас
    Під неба накривку зірки опалі
    покришуться думками у безмежжя,
  •   Raven's eye
    The world is staring straight at raven’s eye,
    so desperate to shelter from Aloofness,
  •   Розмова точиться
    Розмова точиться роками
    і дивиться ягням любов.
  •   Too drunk to drive with haiku
    hey Bloody Mary
    you’re the last one to shed
  •   Beaks chock-full of news
    The day has reached the point so easy to peruse
    about two grackles strutting with beaks chock-full of news.
  •   Нехай вiдчую
    Дай, нехай відчую тую ласку знову.
    Ніби вікна й двері, я забитий словом.
  •   A tang of wishful tango
    Her smile is sculptured scarcely with muscles.
    It makes the lips convincing and seductive,
  •   Симптоми кризи
    Картинно вимазав собі свідомість –
    вагу втрачає хутко нерухомість,
  •   он людина летить
    (експериментальне)
  •   Коли наядний чути плескiт
    Здригнулося проникнено Кастильське джерело,
    щоб огорнути піфію в селенині наряди,
  •   Дим з ладану
    Опірена босвелія, кору обходить ладан:
    – Коли вас молодитимуть, як батька – Пеліади,
  •   Блаженні острови
    Блаженні острови – волошки, Арни сльози.
    Тут небо поселилося гойдати давнину.
  •   Небесные часы
    Под замотанной стрелкой, по тени скользя,
    принимая, как сердце, удары,
  •   прошлись
    приоткрыта всем
    верь
  •   Так мусить бути
    Так мусить бути аж до білих скронь і далі...
    В тобі — моя любов, в мені — твої печалі.
  •   Я тебе не втрачу
    Я тебе не втрачу — ні з росою чи сльозою,
    ні з останнім подихом, що мить наворожила.
  •   The storm ends
    The moony mood is volatile like stems of aqua-sepaled clouds,
    and potpourris of sentient vibes unhold its wilt on tenterhooks.
  •   склей сам
    насквозь
    продрогшее про-
  •   мои мысли с тобой
    (наверное песня)
  •   the subtle overture
    the subtle overture before it rains
    a sonic jag for jabbers isn’t jaded
  •   пишу как чувствую
    по дороге к сердцу твоему...
  •   когда
    когда я в стельку одинок
    осталось – выйти-из-себя
  •   Година зла
    Година зла, як пес – жени її до буди!
    Хай дзявкає собі та носа тиші втре,
  •   Колообіг безмежності
    Дозволь мені відкланятись – як жив,
    в Твоїй дощем розтанути пустелі,
  •   Політ над краєм
    Затерті образи торбатої юрби,
    обірваний літак із гілки злето-дрантя,
  •   Право на смерть
    Як вбивався образ доброго тирана
    через клітку зліва та до скронь свинцем,
  •   Наділи мене
    Наділи мене дихати словом,
    місцем крапки над `і` називати
  •   Метаморфоза
    До неба вже – півподиху і півпожитку,
    бо у недиханні розковано "ту-дух".
  •   Ведемо розмову
    Ведемо розмову, неначе на страту,
    словами тугими дротовані руки.
  •   moonlit blues
    the moon is blue
    an opened mouth of darkness
  •   Brrr
    the brittle breeze is breeding in a briskly brook
    her brevity of breathing broadens to the brinks
  •   haunted memories
    the body shrouded in flowers
    is resting in peace
  •   Любов та порох
    Він мене сотворив із любові й дорожнього пороху,
    дав добро на заселення храму – щоб віру прийняв,
  •   Вiд сходу до заходу
    Раптом захід торкнувся потилиці, теплий від вітру,
    щоби дроти колючі мені не здавалися муром.
  •   Белла-Нота. ком
    З дощового "до"-до-"до" – осінній джаз,
    з монотонного речитативу – пісня.
  •   Дорогою до себе (з циклу)
    Буде видно
    ----------
  •   A neap tide of emotions
    Oh, nothing else would wring my heart so deadly-hard
    as the deficiency of outer force to squeeze it.
  •   chirping cricket
    faintly annoying chirping
    of mate-calling cricket
  •   де Монтекрiсто
    Агов, приїхали! І небо стало дибки,
    підкова щастя вдарилась об занімілу твердь
  •   freshly squeezed
    from the bottom of woman’s curiosity
    taste freshly squeezed
  •   Flipping a coin
    When time was crucial and booked
    for stories piled up to cook,
  •   Шість грамiв текіли
    Adelante mi amigo, adelante!*
    Тісно у нічнім сомбреро зорям-песо,
  •   Rising Sun ikebana
    Oh peasant’s soiled hands, you cherished final plan,
    for I was growing hope in grains of boggy plant.
  •   Bringing to life
    It could be imprinted on fingers like these –
    emotions demolished the way to appease,
  •   Dial tone
    Dialed three sixes and nine double one –
    wire’s connected to silence. I’m done,
  •   Харе Крішна
    Харе Крішна, Харе Рама, Харе, Харе, Харе...
    Пил космічний, шлях по вічність із дитинства в старість.
  •   Поява Білого Вовка
    До комоди ліг ночі ситець
    аж по сьому-і-геть шухляди.
  •   This goodbye
    This goodbye, long and sharp, gets weaker,
    when the edges of winds are thin
  •   Чекання нитка
    Чекання - нитка, протягніть від вушка тихо,
    в три чисниці до смерті і навспак. Навхрест
  •   То скільки
    То скільки часу дихати на ладан,
    в питаннях просто в лоб - знаходити себе?
  •   Трухне
    Трухла стіна із молоху
    звисла вниз головою.
  •   Латинкою чи в кирилиці
    Хай лежать вони недострілені,
    а горить душа перевтіленням.
  •   Миттєвий переклад
    Вийти - і ясно,
    і ні на кого
  •   Sifting the poetry
    Latterly, literally - little for love
    showing while stitching last row to the row.
  •   Vined over shrine
    Open your heart for spirit to breathe.
    Church is your lungs and chorus - for breeze.
  •   Краще би каменем
    Краще би каменем, кинула - оком,
    погляд пробігся неначе у смерчі,
  •   Creating an universe
    If the poetry is a fortune,
    so I must be the fortuneteller.
  •   Дорога в дощ
    Вкотре топчуть дощі полин,
    що й гірчити за вітром нічим.
  •   Незаплановано
    У коробці за планом - сплін,
    надбудова - жива уява,
  •   Хочете-можете
    Хочете - вірте, а можете звіритись,
    не домагаюся - це ваше право.
  •   Під сузір`ям Півдіви-Півриби
    Неважливо мені як ти видаш
    (солов`їною, скрипкою, ідиш)
  •   Миттєвості (римований варіант)
    О, діти сонячної зливи,
    що відстоялися у гронах,
  •   Дивитися вовком
    Взяв немічний слід і голод поніс
    уп`ястися в горло та подих роздерти.
  •   Коли не вистарчає... (по інший бік Місяця)
    " Від сьогоднішнього дня я житиму у твоєму тілі."
    Н.Н.
  •   Серце кличе
    Серце кличе із барикади,
    щоби збитися у куточку,
  •   Повість без і
    Як "повість" згубила із крапкою "і"
    то враз потепліло та збилося купи.
  •   Повертаюсь восени
    (Пісня)
  •   По межі терпіння
    Вийшов на славу усміх -
    участь її мине
  •   Миттєвості
    Ми діти сонячної зливи,
    що відстоялися у гронах -
  •   Єрусалимно
    Покраяний, мов материнська сутність,
    що втратила - що виносила п(л)ід...,
  •   Яблучний мармелад
    Буксую пальцем по дорожній карті -
    вивчаю лінії руки Нью Йорку.
  •   П`ять хвилин на життя
    Історія хвороби - тремор,
    та п`ять хвилин - життя одвіку,
  •   Мутніють фарби
    Мутніють фарби від води,
    "живу" - від стін. Чекання - стеля.
  •   Revival of the Truth
    Lo and behold - it’s really you, my Lord!
    As I am spitting in the wind, you - blood.
  •   Очiкувана радiсть
    Коли очей очікувана радість
    ще бігала дитинно під столом -
  •   Астральний
    Астрал - криївка сонця, небо - настіж.
    Заходь - з дороги витри ноги перше,
  •   Коротко-5
    Добробут -
    він і в Африці добробут.
  •   У мишино-мокрих кольорах
    Дощ розбився, вітер - парашут,
    голубої крові - на відро.
  •   Нотатки
    Засів надовго -
    перезимовую мізерну скованість
  •   Повернення
    В пісок розплетений коси
    пірнає моря срібний гребінь.
  •   Urban snap-shot
    While solar light gets mummified
    from being shot and brought on slide,
  •   Anger management
    Persuaded myself -
    not to hold on leash chocking me anger.
  •   Playing with innocence
    You are playing with innocence –
    a little child’s building castles in a sand.
  •   Ручки-рученята
    Ручки-рученята -
    крильця янголяти,
  •   Різдвяний паліндром
    Петре, вертеп
    нині. Нінин
  •   Хто є хто (палiндром)
    (жартівливо)
  •   А мене нема (палiндром)
    А мене нема -
    кома. Замок
  •   Весняний палiндром*
    Коли пилок
    несе в потоп весен -
  •   Nutty cry.
    (translation of Ондо Лінде "Горіхи теж плачуть")
  •   Підвечірнє
    Іде на захід помирати
    Молох,
  •   Вигулюючи дощ
    Іду вигулювати дощ під вечір,
    а він - тепло ковтає просто з рук,
  •   На порозі осені
    Моститься міст під шлях,
    місто - одної масті.
  •   Пізнання невагомості
    Я себе роздарую (в цілунках) любові
    і тебе намалюю вологою з них,
  •   Самозабуття
    Мене сьогодні пам`ять витре,
    як вроджену на вітрі в холод
  •   Біг по колу
    По колу біг, щоб вибитись з наруги
    та розтектися гнівом на устах німих.
  •   Відходив ранок
    Перейшов з кропилом та кадилом ранок,
    суєту благословив пташиним хором.
  •   Відсвіт з полотна
    Відполотніло полотно, загусла фарба,
    наклалися мазки примружено митцем -
  •   Усе на світі просто
    Усе на світі - звично й просто,
    бо просто неба гнеться світ.
  •   Ранкова розкраплена
    По краплях на землю прослизує холодом осінь
    бере у полон зголоднілий ефір безголосся,
  •   Вальс кохання
    Задурманило - затуманилось,
    задивилось в зіниці совістю,
  •   Проведемо
    Ми цю ніч проведемо у почестях,
    під рефремами слова "люблю".
  •   Люблю, люблю
    Люблю, люблю... - платівка, мов заїла.
    Так прагнуть дотику уста гарячі,
  •   Крізь вікно
    Хрест у рамі, шиба плаче
    і душа скидає цвіт -
  •   Суїцидне
    "Ау!" - аудієнція іде у Бога,
    де пасма брів насуплені у хмар похмурих.
  •   When to your lips
    (translation of Григорій Чубай "Коли до губ твоїх ")
  •   Вишнева цнота
    Облачається небо у зливу,
    заколисує усміх колишній,
  •   Опальний день
    Йде день - хоч на руках його носи,
    хоч роздавай кульбаби парасолі
  •   Село забите
    Село забите, наче цвях в зап`ястя,
    ятриться перехрестя під хрестом.
  •   Покута
    А може, не треба по вістрю між ребра,
    по лезу по жилах, від краю за млість? -
  •   Так просто любити
    Віршую тишу - виходить спокій,
    будую світла дзеркальний храм.
  •   Заосінений
    Зворушене листя, де спокій зотлілий
    і кроки з-під ніг розкуповують "ще".
  •   Чолобитна
    Страшно... хотіли дожити довіку
    із чоловим на землі чоловіком -
  •   Линвоходець
    Тугий адреналін, неначе мед у сотах,
    збирається під линвою і створює вагу.
  •   Клекіт весни
    Відповнію в повені,
    цвітом опаду,
  •   Таки різні
    Оживає усмішка Джоконди -
    полотно облачаю в оливу,
  •   Напівсвідомо
    Це тільки префікси... А вже склади
    укорінятимуться якось потім,
  •   Taking the breath
    Oh Sea of Misery and Sorrow,
    your salty waters – cry and thirst.
  •   Вагітні строфи
    До дев`ять лічені по тридцять -
    то у весни пологи.
  •   Моя земля
    Вона мені рясним дощем насниться,
    що підупав на переправі звідтіля,
  •   Доля-ниточка
    (Пісня)
  •   Moment of Truth
    (Song)
  •   Перед парадним
    Пора? Парадними дверима просто в космос
    зайти собі, заклавши руки ледь навхрест.
  •   Розстань
    Кульбаби парасоля - ніжне слідом "па",
    задуло руку подихом Твоїм нерівним.
  •   Сталактитова крапля
    Стежки думок стеменні лету.
    По сталагмітовім бажанні
  •   Дійство
    Антракт... і ширма таємниці затягнулася в устах,
    глядач застиг, до дзеркала на мить підозрою прикутий.
  •   Слово про Каїна
    Скиньте з віри безкарність. З розплатою,
    за сльозами, за кров`ю пролитою
  •   Рапсодія ночі
    Рапсодія ночі - ерозія тиші на скронях.
    І пласт за пластом - відлітає утома зникомо,
  •   Сонячна злива
    Не серце - а землі відкриті щиро пори,
    впустила глибоко любов своє коріння.
  •   За
    Мені нікуди світу дівати,
    серце - двері відчинені настіж.
  •   Легко-важно
    Навесні розпускаюся бризом.
    А слова, наче крила погоні -
  •   Семиструнне каприччіо
    Перлина звуку у мушлі вуха,
    видушуй душу і серцем слухай -
  •   Життєдайні сили
    Побійтесь, руки - гріх на душу брати,
    бо над життям не вам чинити суд,
  •   Крилатий
    Я не стану лелекою -
    хоч на серці клекоче...
  •   Карибський бісер
    Dominicana, Punta Cana.
    Кінець дороги. Життя стоїть...
  •   Дощовитий
    Вітер в гіллі воскрес,
    зір возноситься вгору -
  •   Невблаганна хвиля
    Набігало, мов сльози, море -
    окропила обличчя хвиля.
  •   Праведно є
    Зняло до сонця небо погорілу шапку.
    Неначе чорний кіт, дорогу цвинтар перебіг.
  •   Angel`s eyes
    (song)
  •   Амінна
    Чи не тому вуста німі,
    що душу відвели зимі
  •   Chrysanthemums
    (translation of Леся Романчук "Хризантеми")
  •   Небесний переспів
    Тримайся
    вітру
  •   Вівтар поцілунку
    Став безлюдним словесний базар,
    рештки світла погасли в очах,
  •   Ай-не-не-не
    Ай-не-не-не,
    котить пісню краями дорога,
  •   Шансонетка
    Розпатлую миті – куйовджу лапату листву.
    Шепоче минуле про літа опалі клейноди:
  •   На подолі літа
    Збирає літо лісові на ніч суниці,
    кладеться грим і сонячне рум`яно -
  •   Дихання лю
    Відлежалось
    у недовірі
  •   Дощовик
    Розійдися, розхмарся, печале, видніше...
    А як треба очима цей світ обійти -
  •   Важіль вічності
    Важіль вічності - право любити
    та проникнення слова у дію.
  •   Слово про Ра
    Змінились лодії – Нефтіда на Ісіду,
    Тефтун протерла око на чолі у Ра,
  •   Ллється душа
    Я прагну душу вилити на спраглий світ
    сліпим дощем любові, радості, проміння.
  •   Сходини життя
    Бог виразно вирізував обличчю вираз,
    і зором заливав упадини плачу.
  •   Син Максим
    Тривоги,
    мов птиці,
  •   Причастя Духа
    Наводить вправність в літерах красу,
    виношують думки під серцем слово.
  •   Затримаю
    Затримаю, затру за три тривожних роки,
    карбовані на задумі, сліди у Божий Дім.
  •   За образом
    Обрáзу присипáв - присúпав обрáз грою,
    дробились камені душі у барабанних...
  •   Нотний стан
    Наступає затакт - німота
    і тримається вираз обличчя.
  •   Вирок
    Виносить пазур інстинктивно
    із-під подушки
  •   Fluctuation
    Bull nailed down two golden horns
    and Bear raised its chest for hugging.
  •   Недопите
    Від людського тепла на душі відкриваються пори,
    з них виходять жалі і вдихається щастя озон...
  •   Перехід
    Позбираю слова, що у небо посіяв
    із торбини терпіння - хай стануть мечем.
  •   Планета Сон
    Планета Сон - космічне диво,
    роки тут світлові без ліку
  •   Цигарка
    Набігає туман, при затяжці, в легені,
    опадає на діл, там, де кров кисень п`є.
  •   Ласковый зверь
    Показал мне оскал добрый, ласковый зверь.
    (Задирается хвост, принимается стойка.
  •   Анатомія долі
    Анатомія долі - до світла долоня.
    Час проходить крізь серце, пронизує розум -
  •   Каша
    Заварилась у подумках каша -
    від соломи і до Соломона -
  •   Де Правда
    Бог забув на порозі щастя
    і за пазуху взяв пожитки,
  •   Взгляд в себя
    Мир насладился сетчаткой и вышел,
    чтобы пройтись по Аллее Сознаний.
  •   Ледь народжена думка
    Ледь народжена думка...
    А чи виживе в слові
  •   Впіймалась мрія
    Впіймалась мрія.
    Пастка - скельця два рожевих,
  •   Душепомазання
    Вийшов на люди, влитий
    у базарні до крику тлуми...
  •   Calmness is near
    Wind is eager to break its record -
    throwing calm-ward flaked-frosted air,
  •   Мелодія почуття
    Відчуття почуття -
    біль небесного роду.
  •   Голос логосу
    Гммм...
    го...
  •   Колискова стуку
    З кишень старих набитого вокзалу
    вагонний тяг і люду течія.
  •   Звіриною стежкою
    Відлунням недолугим
    легке легато в`ється лугом.
  •   Словом за слово
    Словом за слово, мысли, как швы,
    разбегаются, свет оголяя...
  •   Коловідтворення
    Стою, як укопаний,
    всихаю,
  •   Driving
    Aren't seats for people? Please stow your stuff,
    days fly unnoticed, “next stops” - too many,
  •   Уплав
    Відстугоніло,
    виїлось краплинами дощу
  •   Розродилось
    Розродилось левадою літо -
    відійшли води небом на захід,
  •   Прихід материнства
    Тягнулись з-під фіранки на паркет лискучі вуха -
    це вітер припадав і ними нишком слухав
  •   Впольована
    Кохання кволі крила опустило
    і, мов дитя, лягло під серце тихо -
  •   Птахотворення
    З паперу вирізав пальці,
    відбиті дитячим вітанням,
  •   Музика вітру
    Музика вітру - осені фуги,
    низькі октави, видуті ноти.
  •   Ранковоплинно
    Відчуй на дотик вітру пелену
    та дихання земне
  •   Крізь сіроокі шкельця
    Нераз буває так - хоч грій в судині голку,
    хоч місяць притягай своїм протяжним "Ууу!"
  •   У наймах
    Дим очі застелив, в кімнаті мокне світло,
    цигарка-за-цигаркою пихтять думки.
  •   Так близько ніч
    Готується, кипить, вітри на око сиплють зорі
    в нічний казан, помішують, здувають пінку хмар
  •   Вірогідність
    Повіка небесного ока - крило яструбине
    стрілою складається, падає вістрям, мов камінь
  •   Відчуття ритму
    Перебігають пальці струнами,
    одухотворяючи соло душі.
  •   На пыльной полке
    На пыльной полке пыл поэта
    приляг на том, молча об этом,
  •   Вогонь-первоцвіт
    Крила від ýсмішки, долі проталина -
    в небо розбурхане вирвалось
  •   Майже сутінь
    Затягується день, мов зціпить зашморг шию.
    У пережитім світлі відстоюється дух,
  •   When it's time
    So much filthiness – lips are ready for breeding.
    ...passing sense, creatures-words are about to be born.
  •   Янгольське пір`я
    Янгольське пір`я накрило - криком знекрилені й холодом,
    грілись у серці провісники волі побожних небес.
  •   Плюскіт
    Плюскіт... і вічність гойдається кволими колами -
    брижами дихають сутінки, мліє у тремі ріка.
  •   Очевидність
    Бігцем не ловися за світ у шпарині,
    розплющуйся повно, прижмурюйся щиро,
  •   Спадають таємниці
    Спадають таємниці,
    як одяг на підлогу.
  •   Затишно
    Омана - вижбурну журбу та оживлюся,
    відкам`янію в серці, умиюся в спокуті,
  •   Виправдовано
    німіє устами Божими
    Правда.
  •   Приголомшує гул
    Приголомшує гул -
    горобці розгулялись галявою.
  •   Лускається спокій
    Лускається спокій -
    полиски полощуть
  •   Наповнення бажанням
    Непорочна ніч
    вже викричала всю свою тишу,
  •   Відмалювалась осінь
    Відмалювалась осінь -
    згубила подих листям,
  •   Пройняття
    ...стою, мій Друже. Хвильку помовчу з Тобою...
    та мушу певно скоро покидати.
  •   Колискова
    Він Ісус, що воскрес,
    Він Христос із небес,
  •   Чи сплю
    Серце. Жаль на дно дрібоче,
    нагострила тиша грані.
  •   Віз котиться
    Мліє сонце - гусне вечір
    в плесі німотою.
  •   Марусин любисток
    Прийнялись любистком
    любощі та згуба.
  •   Замеланхолило
    Палим... шарудить -
    крила в небо просять.
  •   Впала світка
    Ладує поштовхи в бійницю серця "так" -
    заходиться від зрозуміння кожна втрата.
  •   Світ у крука оці
    Дивився вовком світ
    у крука око,
  •   Жести
    Богопослушною була -
    ліпила з глини сутність,
  •   Дід та Баба
    Сніговолосий дідуган,
    З кудлатим іменем Туман,
  •   Вибач Василю
    Сонцем надії котилася Хвиля*...
    Боже, спаси Україну!
  •   Мальви
    В диво-мальвах серце квітло,
    Пас на літо вкотре час,
  •   Вишиванка
    Вишиванка - символ Батьківщини,
    Дзеркало народної душі,
  •   Одинокий вовк
    Ніч засиляє,
    мов нитку у голку,
  •   По колу
    Спогади у спокій -
    по устах блукає думка,
  •   Той у дзеркалі
    На світ нарікати і битись у груди -
    невдячна, воістину крихітна справа.
  •   Вечеря
    Із грудочки серця по дрібочці стуку -
    роздати на пам`ять душі насолоду.
  •   Ткаля
    Осінь. Просивінь ткалі на руку -
    серце стуком до згадки приколото,
  •   Зачекай * Жди меня * Wait for me
    Зачекай, де листком
    тлін-опалим гортається плинність.
  •   Сон
    Сон це, сонце, сон -
    сонних соняхів сонати,
  •   Дорога
    Не шукай у дорозі щастя,
    Бо тим щастям дорога є.
  •   Пекар
    Пекар пече -
    у серці піч...
  •   A fiddler on the roof
    Another day - a fiddler on the roof
    composes melodies of lasting lights.
  •   Жити
    Надихатись так - надихати.
    Любити - в любові померти.
  •   Мильні бульбашки
    Мов мильні бульбашки,
    летять і лускають слова -
  •   За Божим словом
    Ти чуєшся належно так,
    як вдома,
  •   Коротко-4
    З ким поведешся -
    така твоя доля.
  •   Коротко-3
    Було би сильце -
    а птаха знайдеться.
  •   Коротко-2
    Прийшов лікувати з радою -
    Заразився зрадою.
  •   Коротко
    Не вистарчає слів -
    Стараюсь втиснути паузи
  •   Знімаю шапку перед Часом
    Чого розніжився, заляг мов камінь, Часе?
    Відляж у грудях - хай зайде до них життя.
  •   Ангело-молитовне
    В серце-авонії убогій
    яв дотліє.
  •   Скрипоче рана
    О, скрипко!
    Скрип...
  •   Сирітка
    Відірване вушко -
    проглядує вата.
  •   Приходить тссс
    Доспіло..., налилось у буйному житті -
    то косареві знову час прийшов косити.
  •   Провода
    Провода, провода -
    просто льется вода.
  •   Дождевые мысли
    Я увы, но не тот,
    кто глазами поднимет рассвет.
  •   I am wounded with a mute shadow
    (translation of Лученко Святослава
    "Я поранений нiмою тiнню")
  •   Reluctance and Faith
    I won’t walk these corridors -
    webbed neuronic grids.
  •   Замикання
    То не нерви напнув -
    то зневіра оголеним дротом...
  •   Let it rain
    The radiance of sun
    laid solar spawns on soil,
  •   Guilder-rose's charms
    (translation of Лученко Святослава "Калиновi чари")
  •   Unfading
    (translation of Лученко Святослава "Незгасле")
  •   Послідовність у недоказаному
    Не доказалося.
    Уривки слів
  •   Evening melancholies
    (translation of Лученко Святослава "Вечірні меланхолії")
  •   Empty bottle
    Whisky bottle –
    empty tummy,
  •   Luigi's dialogs
    (translation of Лученко Святослава "Дiалоги з Луiджi")
  •   Дійства інтиму
    Вознесені...,
    як молитовний спів до бань
  •   Grey night
    (translation of Лученко Святослава "Сива ніч")
  •   As always
    So many promises are lingering - a break,
    Too many “sleeping pills” remembrance tends to take.
  •   Three passions
    (translation of Лученко Святослава "Три пристрасті")
  •   Постріл
    Гніздить мисливець на прицілі око,
    у правім вказівнім на чаті потиск,
  •   Silver
    (translation of Лученко Святослава "Срiбло")
  •   Lust in dashes
    Hearts are pushy with eruptions,
    Heaving in the temples pressure.
  •   Душі живуча каламуть
    Прогладь П`ятою Ахілеса
    Душі живучу каламуть.
  •   Farewell to Indian Summer
    This striking day
    is the last of the Mohicans
  •   The city
    This city’s cracked
    by soulless crooks
  •   Перейти на "Ви"
    Не розтуляй долонь - без Тебе я безкрилий.
    Мій дім - в`язниця, горло пропікає хрип.
  •   Вона одна
    Так пристрасно молилася Вона,
    Розп`яли руки небо стигле...
  •   Домайоріло листя
    Домайоріло листя,
    згасаючи завчасно в жовтизні.
  •   Tonight
    Tonight no word will grieve its loss and give a whit,
    Since our hands are soaring in the same direction.
  •   Вдих та видих
    В дорозі мить -
    коли,
  •   Truth in your fist
    Honesty and Trust – two birds
    lured God’s Chirping into ears.
  •   Чекання
    Це чекання
    нагадує штиль -
  •   Self-reflection
    Sometimes I see myself as tiny kite.
    It glides on Winds of Bliss and Fortune.
  •   Well of Loving
    When my hair turns to gray -
    doesn’t mean - I’m looking wiser.
  •   У Храмі
    Світло.
    Світло, що вдихає ладан,
  •   Clouds’ collision
    Clumsy clashes – clouds’ collision,
    revolutionary march of drops.
  •   Межа
    Коли перейти за межу -
    Дичітиме зоране поле.
  •   Відбиток ранку
    Із півнéвого горла сонцезну небосхил видира,
    будень отрухом тиші освіжає недоспаний голос.
  •   Vaya con Dios
    “Vaya con Dios!” – days are puffed and rush is lost,
    the Angel Death erases distance to the shoulders.
  •   Марчіє день
    Марчіє день. Скидає сутінь льолю,
    щоб йти по бурчаку по насолоду в ліс.
  •   Mister Time
    Be brave Mister Time – I’m recalling the Future.
    You come without Hope to assure our Glory and Fame.
  •   Virtuo
    б`ється,
    застукане кодом логіну.
  •   States of emotion
    Cruel,
    so selfishly cruel
  •   Політ хвилі Ах
    Так пристрастно коляться очі Твої,
    у них я шукаю свій подих.
  •   Eyes are inhaling
    Eyes are inhaling hot sundown,
    like strong addiction - grave smoke.
  •   Завечоріло
    Потягнулася звинно ріка,
    в ній дохлептував погляд проміння,
  •   Фірман
    Ливень линви скидає додолу,
    опускається шелех. Гостина.
  •   Сіра світлина
    Зкрапує
    звішена з неба білизна,
  •   Рівновага
    По лівому боці - косу точить камінь,
    По правому - ллється вода.
  •   Горе
    Скільки можна себе тримати,
    посинівши в зап`ястях рук?..
  •   Щось
    Щось продзюрáвило мíста покрівлю...
    Згýблене десь при дорозі у спóкій,
  •   Дощ сліпий
    Дощ сліпий - краплі губляться...
    По Тобі ласки шилися.
  •   Я ще тут
    Я ще, наразі, тут:
    огинаю блакиті сферу,
  •   `Ні` стало `так`
    Лягала непевність -
    опущене вільно плече.
  •   Недоспана ніч
    Вказівка посмикує - здвигами очі,
    недоспана ніч заховалась у крані,
  •   Я знаю
    Як освЯчу рядком папір -
    Зійде Світло Святого Духу.
  •   Солодкий мед бажання
    Солодкий мед бажання на вустах,
    у серці сполох вúстукала втіха,
  •   Сім стріл Амура
    Сім Стріл
    у Амура було-
  •   Урбанічна Рефлексія
    Повсинали мости -
    у непохить застигли розпинно.
  •   Якби скласти ...
    Якби скласти під себе крила,
    як складають про щастя пісню -
  •   Зрада та Любов.
    І
    Спасибі Тобі, мій Друже -
  •   На `Лю...`
    Новобранець вартовий
    засина на чаті місяць.
  •   Час небо розібрав...
    Час небо розібрав...
    на пошуки,
  •   Журавлі
    Сонце спалене,
    видихся вітер -
  •   Чорна Птаха
    І
    Крук крокує - крок по кручі,
  •   Протерлися рими
    Протерлися рими. Рядки осушивши,
    вони не схотіли шукатися більше.
  •   Ми світилися...
    Ми світилися - зліпки проміння
    У фотонному леті. Воно
  •   Дихання Земне
    Прислухайся, як дихає Земля -
    вдихає нас... і видихає попіл.
  •   Відхід
    Загнеться час - загасну сам не свій,
    По мідяку на око ляже спокій.
  •   Одержимому
    Клич сурми... Ти на подих лицар -
    Лати світяться, зброї ляскіт.
  •   Порятунок
    Ти мене врятувала від холоду буднів
    поцілунком, жадаючим віри в прийдешнє...
  •   День висипався...
    День висипався в рік, мов попільнички витрух...
    як вирваний листок із птахом на полях.
  •   Привіт любовe
    Привіт, моя любовe! Нині Ти, надиво,
    Заранилась в словах, спізнилася на вступ.
  •   Збираю згадку
    Збираю по складках згадку
    Аби Твій голос почути.
  •   Мова Формул
    Теоретики і практикани -
    Математики... фізик, біолог...
  •   Відчиняю двері
    Пнуться двері - завісам звисно,
    ключ проникся і підійшов.
  •   Дотик віртуальності
    Просуваються у меґагерцах,
    У перекликах (мовою потисків)
  •   Згорає час
    Згорає час, а в нім лахміття хизу.
    Чого шукаємо, і що коли знайдем?
  •   Кажуть - осінь
    Терновий день народжує світи.
    І пелюстки, мов двері серця-квітки...
  •   Пробач
    Пробач мене, що вúношу в думках
    Народженість безтямної омани.
  •   Прелюдія
    Я розмову почну з високості чола
    Кволим дотиком губ, як у церкві іконі.
  •   Ділитися словом
    Ділитися словом: збирати скрушини,
    Пройтися від гирла на витік причини.
  •   Думка птахою
    Що за звуки? - тріскає стіна,
    Що за думка? - що любить до згуби,
  •   Рука малює пестощами тіло
    Рука малює пестощами тіло
    і дихання зісунулось у стогін.
  •   Зберу весь трепіт
    Зберу весь трепіт спраглих губ Твоїх.
    І рýки, що пливуть пíзнанням...
  •   Ніч на двох
    Кімната ховaє тінь рухів
    В заслони бліду торочку.
  •   Танго на лежа.
    Зрослись в октаві такти музики,
    Згубили ноти `ля` і `до`.
  •   Чужина - матимачуха
    Заливався світанок пташиною,
    Зачекався бджоли липи цвіт.
  •   Перед сном
    Перекур. Цілунок ночі
    Дме ліхтарними губами,
  •   Фотоальбом.
    Фотоальбом, мов той гербарій -
    Засушений фрагмент проміння.
  •   Самосповіддання
    У кімнаті слів... Анфас-
    Не фарбовані ще стіни...
  •   Віддам
    Віддам словам свою любов,
    І `каяттям` назву `не варта`.
  •   Зима розпалює каміни
    Зима розпалює каміни,
    Тепло розхристано танцює на кістках.
  •   Коли Тебе бракує
    Де Ти була..? Коли розпавшись на краплини,
    Мене збирали руки самоти.
  •   Недоношені ягідки
    Там, де Бог не вита, на відталинах суші,
    Міліардами літ світлових віддаля
  •   Спогади
    Було боязко -
    стрімно з полиском,
  •   Повертаючись повертаю
    Очі вікон читає вечір -
    Чують ті, хто кохає захід.

  • Огляди

    1. тихо так на дні душі
      тихо так на дні душі
      я лежу і мрію
      налічу у небі шість
      кольорових зміїв

      серцем ковзають вони
      розплітають вирій
      завіконня сплять човни
      в гавані квартири

      сонце з видихами штор
      набігає в ложе
      трап до кухні – коридор
      на дракона схожий

      пожирає темноту
      чайником димиться
      ним я спогади мету
      сум і небилиці

      стіни – звабники для вух
      без розмови тиснуть
      я зворушую траву
      легеневу киснем

      і лоскочу кутик губ
      прошу в тиші милість
      у собі як на снігу
      відбиваю крила

      тихо так на дні душі
      у колисці світу
      лантух з німба снам поший
      хай збирають світло

      22 Січня, 2017



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    2. думки побiгли колом по словах
      думки побігли колом по словах
      і зупинити їх вже небезпечно
      і вже не храм – крамниця – голова
      кадила і лампади – недоречні

      торги ідуть за душу і життя
      за тридцять срібняків і кусень хліба
      за рідний за плечима рід і стяг
      за перше "геть" і за останнє "вибач"

      за право називатися людьми
      і неможливість бавити закони
      за ляпаси і птаху між грудьми
      з якої б малювалися ікони

      ніщо не йде до неба задарма
      ніхто не відлітає без причини
      і сніг живий допоки ще зима
      не спить війна і дихає у спину

      солоні подихи її у всім
      в немилосердних свіжих похоронках
      у безпритульнім вогнищі моїм
      в якім згорають простота і тонкість

      воно тремтить на спусковім гачку
      перекидається щораз на лики
      що тишу кришуть зойком нетривку
      таку безвинну і таку ще дику

      20 Січня, 2017



      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    3. усе починається з кроку до тебе
      усе починається
      з кроку до тебе
      і те що назустріч
      і поштовхи в небо

      і сіль на губах
      і пісня в колисці
      хрести на гробах
      та спогади чисті

      надія на сон
      де мрія крилата
      п’є світло вікном
      і рветься літати

      наповнення слів
      у стислі легені
      ще вірш не згорів
      а рими зелені

      ще хочеться сліз
      вмирати від щастя
      і поле – не ліс
      і серце – не вкрасти

      стіни не знести
      бо винести можна
      кути самоти
      свою нетотожність

      усе відкриваєтся
      з Богом у серці
      і те що раниме
      і те що без терцій

      і сонце – здається
      долоню цілує
      душа одірветься
      ніхто й не почує

      і стане летіти
      пелюстям тендітним
      любов'ю над світом
      і піснею гріти

      19 Січня, 2017



      Коментарі (15)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    4. де ти янголе
      чи дорога змучена
      кнайпами й хрестами
      чи то смерть заручена
      з холодом у храмі
      я себе не впізнаю
      мов слова молитву
      бо так тихо як в раю
      наче горлом бритва

      чи думки не вигнані
      а киплять смолою
      чи беззора вийшла ніч
      вкрила серце млою
      де ти янголе прилинь
      променем лелечим
      гості всі мої пішли
      і забрали вечір

      скільки випито вина
      істини не видно
      де той совісті дзвонар
      що покличе зридно
      на останню з барикад
      чи Святу Вечерю
      все якось воно не в лад
      в душному етері

      де ти янголе не спи
      на порозі Божім
      вже зап’ястя цвях пробив
      світ на пекло схожий
      і усі хто цілував
      обіймав леліяв
      стали тихі мов трава
      що без вітру мліє

      чи дорога змучена
      кнайпами й хрестами
      чи то смерть заручена
      з холодом у храмі
      я тебе очікую
      як Святе Причастя
      крука вже покликали
      і душа ще настіж

      17 Січня, 2017



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    5. у чеканнi вiдстанi мовчать
      у чеканні відстані мовчать
      а мовчанню є про що сказати
      про любов до сили і меча
      при нагоді світом панувати

      про купання в золоті й пітьмі
      де немає голоду для втіхи
      і про тихий плач і дикий сміх
      у душі що Бог тобі надихав

      у бажанні важелі надій
      а надії мають право жити
      мов каміння в колах на воді
      чи волошка у обіймах жита

      чи благання подолати біль
      не давати приводу для втрати
      чи плекати небо у собі
      чи перемогти а чи програти

      у сумлінні паростки удач
      а удачі пришивають крила
      із глухого вигнана кута
      набирає змаху віри сила


      незабутні кривди вибачай
      безборонне світло переховуй
      відшукай небесного ключа
      віднайди пегасові підкови

      у моєму голосі печаль
      очі погасили світло-зорі
      зорі наче сльози – їх не жаль
      жаль в душі невиплакане горе

      12 Січня, 2017



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    6. так буває
      так буває
      є любов
      і немає
      і оголене тіло верби
      у осінніх вітрах
      затихає
      скоро знов
      повертаюсь
      у непрохані очі юрби

      так буває
      без промов
      промовляє
      проникає куди не поглянь
      те яке від пера
      оживає
      так немов
      синь від раю
      що плекає у промені рань

      так буває
      не знайшов
      що шукаєш
      тільки видихи сніжні журби
      і знеструмлений страх
      не чекає
      перейшов
      задихаюсь
      у всім тім що так ніжно любив

      так буває
      бачить Бог
      та не дбає
      ти звикаєш до гри й покарань
      не насінням добра
      проростаєш
      і вином
      розбавляєш
      те своє в сто химер перестань

      так буває
      без обав
      наступає
      безвінків'я на свіжі гроби
      і не кожна гора
      снить Синаєм
      я не знав
      гірко каюсь
      наче листя любов розгубив

      1 Грудня 2016



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    7. постосiннє танго
      де небокрай
      по стежці журавлиній
      іде зима
      по опіки розлук
      опалий рай
      кривавить у калині
      і вже нема
      солодких мрій і мук

      скажи мені
      про що вітри говорять
      коли несуть
      по осені сніги
      душа у ній
      моя примхлива зоре
      любові суть
      де щастя навкруги

      скажи мені
      де наші дні погожі
      і не шукай
      у промені тепла
      у серці ніч
      на тебе мало схожа
      де зараз ти
      де місяця зола

      скажи мені
      як сонечко сідає
      на тій землі
      покинутій святій
      мої думки
      ясним вогнем палають
      кричать жалі
      у сивій самоті

      скажи мені
      куди журбу подіти
      вона без крил
      важка мов мокрий сніг
      немов у сні
      у бабиному літі
      не розгуби
      чим дихати би міг

      10 Листопада, 2016



      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    8. ой правдонько
      ой правдонько мила
      ой правдонько люба
      куди ти ходила
      по гріх чи по згубу

      ходила де звірі
      ходила між люди
      де дні ще не сірі
      і легко у грудях

      блукала очима
      голодними світла
      між крил за плечима
      по сідлах і мітлах

      дороги питала
      водиці і хліба
      і сонце вітала
      у проблисках німба

      на тебе чекала
      в порожнім вагоні
      у місті-вокзалі
      у Божій долоні

      чекала хотіла
      тобі розказати
      про все наболіле
      і болем багате

      чекала прохала
      у вітру погоди
      свічею згорала
      до рані приходу

      купалася в зорях
      що мерзли в криниці
      в полях що говорять
      плекала пшеницю

      в боях гартувала
      відвагу і силу
      та сліз не ховала
      і горем не вбила

      вмирала благала
      у небо вростала
      молитвою стала
      і листям опалим

      ой правдонько люба
      ой правдонько мила
      знекровлені губи
      обрубані крила

      31 Жовтня, 2016



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    9. світла чистого криниця
      світла чистого криниця
      моря зір
      глибина
      ніч блукає по зіницях
      гасне зір
      де вона

      де вона
      дороги колом
      забивай
      забувай
      невесна
      думками голо
      згуби рай
      сон-трава

      перейшла біда пороги
      неба цвіль
      чужина
      і вирує до знемоги
      в серці біль
      бо війна

      бо війна
      голодна й хвора
      пекла жар
      раю гам
      тиша сколота від горя
      краю жаль
      не віддам

      не віддам свитину в зорі
      і доріг
      де ходив
      по душі моїй прозорій
      промінь збіг
      молодий

      дня опала
      позолото
      ти церквиць
      не коси
      йде не злива
      я
      на дотик
      з громовиць
      і сльози

      22 Жовтня, 2016



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    10. козацька доля
      доля - дике поле
      ковила - не жито
      та дорога квола
      а та друга - бита

      там чекає ненька
      з батьком на вечерю
      вулиця старенька
      стукає у двері

      там шаблі і січі
      з кров'ю сіль і вина
      ворон зграю кличе
      де цвіте калина

      як же мені ненько
      цвіт не боронити
      вулицю стареньку
      ковилу і жито

      як мені лишити
      степову ватагу
      буду в бій ходити
      з малиновим стягом

      не чекайте рідні
      ви мене до столу
      отака то видно
      козацькая доля

      5 Жовтня, 2016



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    11. Оснiжений вальс
      плачуть листям осінні гаї
      відпускають у вирій зозуль
      не жалій моє серце ти їх
      небо чисте і вільне від куль

      за ночами проносяться дні
      та за ними тужити не варто
      і шукати притулку у сні
      наче щастя у краплених картах

      легкодухих сніжинок танок
      та дитинна розвага і втіха
      хай зігріє надію вино
      не сумуй моє серце а дихай

      хай кружляє у віхолі світ
      і готує для кроку знемогу
      та не вічний той білий політ
      як терниста дорога до Бога

      то так просто іде то іде
      біль небесний що душами хворий
      моє серце вертайся ти де
      там де мрії злітаються й зорі



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    12. бiлокрилий вальс
      в бальному вбранні
      ходять нині дні
      то кружляє сніг
      з вітром на вікні

      проситься до вас
      в цей непевний час
      в танці ожива
      білокрилий вальс

      білий-білий світ
      двох сердець політ
      де розтане лід
      там любові цвіт

      проситься до вас
      в цей непевний час
      в танці ожива
      білокрилий вальс

      там рука в руці
      подих на щоці
      мандри-манівці -
      погляди оці

      проситься до вас
      в цей непевний час
      в танці ожива
      білокрилий вальс

      22 Вересня, 2016



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    13. стодола
      де той ґазда
      до раю покликаний
      де та ґаздиня
      за ним вже пішла
      де дороги
      забуті що виткані
      ніби серце
      яке без тепла

      плаче пилка
      за зрубаним деревом
      пилки сльози –
      зубчата іржа
      цвях невбитий
      крізь тіло у черево…
      мріє стати
      душею ножа

      і закохані
      в землю некопану
      дві лопати
      навшпиньки знялись
      за хрестами чапіють
      високими
      що впиралися в небо
      колись

      у затишнім кутку
      павутинному
      зайчик сонячний
      сів на косу
      у стодолі
      у колі родинному
      кожна річ має місце
      на сум

      там за дьогтем
      дверина порипує
      за мітлою
      питається двір
      до котихи
      давно уже дикої
      не прийшло молоко
      до сих пір

      ні щура ані пса
      ранку прозірки
      ворох сіна –
      не подих трави
      одарована
      холоду позирком
      тиша тулиться
      сном до сови

      краще райського
      сад за стодолою
      там немає
      спокуси плодів
      соловейко
      наснагу оголює
      заспівати про гай
      прилетів

      залишаються перси
      налитими
      спілих яблунь
      і вишень і груш
      де ті ґазди
      пішли за молитвами
      де приймає Бог душі
      як душ

      14 Липня, 2016



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    14. думками поринаю в себе
      душа і тіло –
      ніч і місто
      не гріх
      піти
      чи пересісти
      несила
      втому перейти
      у тиші гострені кути
      тримають в голоді легені
      і кров
      у подиху шаленім
      змиває сутінками сни
      рожевими росли вони
      і пахнули дощем в пустелі
      без них
      для мене небо –
      стеля
      а вікна –
      очі порожнеч
      душа і слово
      щит і меч
      думками поринаю
      в себе
      там сто галактик
      просять неба
      а віти літ –
      весни

      12 Липня, 2016



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    15. все буде чики-чики
      все буде чики-чики
      говорив Амор чоловіку
      трохи ножниць
      одеколону
      і записуйся в ален-делони

      все буде чики-чики
      він забавляв жінок без віку
      трішки фарби
      фену
      і чарів
      ви як ноти
      для гри Страдіварі

      падав сонячний випік
      сохла літність втягнувши шику
      пий де-інде свій час Бальзаче
      скинь
      дамам давність
      вилитість – мачо

      все буде чики-чики
      у Амора плани великі
      стануть лики на себе схожі
      і світлішими погляди
      може

      все буде чики-чики
      навіть душі
      які каліки
      розкидаються чайовими
      наче запахом проліску
      зими

      26 Червня, 2016



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    16. мовні мої ієреї
      хіба не ви мовні
      мої ієреї
      такі невимовні
      примхливі
      у слові
      хіба вам бракує
      любові тієї
      заради якої
      горіти готові
      і пахнути хлібом насущним
      і духом
      епох воскресіння
      по тризні руїни
      розбити грозою
      царину посухи
      хай дихає серце
      і сипляться стіни
      і душі добротні
      ґаздують тілами
      не просять земного
      лахміття
      і шламу
      дарів насолоди
      медів з батогами
      себе окриляючи
      тишею храму
      себе виставляючи
      вище крамоли
      розносячи світло
      мінливе
      та рідне
      хіба не ви мовні
      сумління престоли
      такі невимовні
      як війн вірогідність



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    17. калюжами серця
      думки росли серцем
      як у дощі
      калюжі
      аби не їхала голова
      і не виступала байдужість

      аби зливалася мить
      і творила море
      на півслова глибокеє
      на відкриту горлянку
      просторе

      щоб мостів не було
      тільки хвилі тендітні
      лоскотали би нерви
      наче леза трави
      небо у квітні

      і кораблики душ
      пропливали би клином
      без гармат
      і суцвіттям вітрил уквітчали
      синь журавлину

      хай пливуть
      не спішать
      аж почнуть мерехтіти
      в повномісячній старці
      крихти згублених мрій
      з вогнища літа

      молоді береги
      хай виношує спокій
      припорошують сни
      в те
      що ранки проникнуть
      сонячним соком

      27 Квітня, 2016



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    18. цвяхом вбився нинi рай
      цвяхом вбився нині рай
      болю свято
      вибирай не вибирай
      що приспати

      світе видуманий нам
      для покути
      ти не бачив де вона
      радість "бути"

      там сказали відійти
      тут лежати
      страх подумати що ти
      вже без тата

      страх подумати нема
      слів знайомих
      на устах його зима
      хто з нас вдома

      світлий пам'яті прибій
      ніби з храму
      ви вже разом тату мій
      ти і мама

      13 Травня, 2016



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    19. оживляючи вигадане
      не шукаю зручності
      і вигоди
      та й до Бога
      серце недовиходив
      обираю входи
      де є виходи
      оживляю те
      що раптом вигадав

      і коли здається
      перехрещуюсь
      а коли минеться
      за пісні берусь
      за пісні
      із присмаком калиновим
      за рядки
      тернові
      і осинові

      там лягає сонце
      сон купається
      до душі
      метелики злітаються
      у тобі
      до краплі болю
      рідному
      розцвітає дощ
      надії вікнами

      із того
      із перших уст почутого
      спалахне вогонь
      думками-рутами
      в морі нот
      від до
      до до
      схвильованих
      хай пливуть собі
      до мрії
      спомини

      23 Квітня, 2016



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    20. пiсня лучника
      доживаю в кольчузі цей день
      лук і стріли і свіжа мішень
      десятині мечів
      роздаю я ключі
      в рай звитяги і славних пісень

      присідає мов лев тятива
      гриву-пір'я між пальці хова
      у стрибку розтина
      наче серце струна
      груди поля де вітер співа

      наконечнику віснику сліз
      не один ти а з крилами ліс
      небо чорне ураз
      недалекий той час
      закипає кривавий заміс

      коні й люди і хвилі-біга
      влучне око рука не здрига
      не здригне ні на мить
      відпускаю летить
      гострочола моя дорога

      вже не разом стріла й сагайдак
      хто там більше тепер сирота
      допомога щита
      чи заглада ота
      невідомим ця мить пороста

      хто посіяв у полі цю прю
      той не Бог а засмучений Юр
      зграя душ вогняних
      де мандрують вони
      залишаючи тіло в бою

      19 Квітня, 2016



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    21. Блискавицi серця LXVII, вiртуально-мандрiвна
      1.

      як терикон подій насипали новини
      замайоріли лайками стрічки
      збігали байтами нічної павутини
      емоції прозорі павуки

      світлися у ніч віконця моніторів
      мов маяки для серця-корабля
      той вправно мандрував по серверах просторих
      немов би світлом сонячним земля

      2.

      він пропливав повз гавані з трьома іксами
      коней троянських випасав там спам
      минав ібеї відбивався від реклами
      як замерзало завмирав і спав

      у морі лінків наловив собі етеру
      такого з перцем втіхою до сліз
      мінялись на ходу лоґіни і манери
      в пустелі відгуків садився ліс

      3.

      армадами флотилії писак літали
      робили висадку і троль і клон
      божки тягли за Боже Вухо й наминали
      лиш модератором керований закон

      там віртуальна кров спливалася у ріки
      виходив з берегів словесний гнів
      і той кому адміни вкоротили віку
      у небо бану жваво загудів

      4.

      є острови якими походжають пави
      яким не видно світу за хвостом
      а їхню шию інше пір'я не цікавить
      як сплячому в навушниках рінґтон

      між ними кури бігають за ними півні
      ведуть бої без правил і без шпор
      і тільки дзьобик б'є не на належнім рівні
      стає безкурим того півня хор

      5.

      а барани і півні часто побратими
      у тих і інших роздуму на мат
      вже краще кістка для собак ніж сенс між ними
      є жовч в легенях був би компромат

      були би вороги й амаргеддоном ситі
      бо нерви головешки у печі
      той дзьоб-за-дзьоб чи лоб-у-лоб дай Бог прожити
      й не бачити Європу в параджі

      6.

      а що тобі кораблику пливеш та й годі
      шукаєш пристані притулку де
      благеньке світло слова світ новий народить
      і смайлика від клавіш приведе

      де ти наповниш трюми винами по вінця
      добротними як співи солов'я
      жаданими немов фата весільна жінці
      солодкими як в люлечці маля

      12 Квітня, 2016



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    22. Блискавицi серця LXVI, влучномовна
      1.

      на серце присідає зграя
      подій невчасних круговерть
      хто втратив міру той стріляє
      словами влучними мов смерть

      бере проклін запанібрата
      за секунданта на дуель
      а той неначе секундатор
      тримає різку і шинель

      щось попадає неминуче
      а інше цідить в молоко
      ця підігріта балакучість
      збігає в скон за рубікон

      2.

      у блискавиці діти громи
      злі громенята як один
      так ніби по дорозі роми
      лишають небу сіль ходи

      та теє плакати не може
      сухе мов старість у гіллі
      тому вітри ту сіль ялозять
      мов зрубують прадавній ліс

      о вічні смертники розрухи
      сліпої долі орачі
      хто вам близький в словах по духу
      в того не пера а мечі

      3.

      ключі до раю дзеленчали
      намистом пафосних речей
      здригнулось небо замовчало
      немов без янгола плече

      слова билини домовини
      обгорточки не розгорніть
      там переховані причини
      заглади світла на війні

      стара свіча згора по свому
      нові підсвічники лишень
      що вам рідніше кров оскома
      солодка мрія від рошен

      4.

      полює день за тінню зранку
      за ніч добряче зголоднів
      слова не стріли полонянки
      коханки незгорілих снів

      там недоторкані кордони
      майданами вирує гнів
      небесна сотня за ікону
      чадіють кола у вогні

      там світла більше за всі смути
      у небо падає душа
      о як нам боляче збагнути
      куди наш потяг поспіша

      5.

      кричали вйо гаття чи вісьта
      і не жаліли батога
      влітало вилітало місто
      ловило в балаганах ґав

      цабе за ними доглядали
      доїли вправно раз на день
      ділилися надоєм вдалим
      із тим хто біса проведе

      та що коню волу верблюду
      на те й дорога і горби
      нести чуже не ждати чуда
      іди хрипи батіг люби

      6.

      нам очі відкривали вісті
      мов у прибій уламки шхун
      стояло на колінах місто
      як ніч на мандрівнім шляху

      приймало рідну кров у трунах
      журилося де класти груз
      похилий цвинтар з болем юним
      носився не звертав на гру

      оркестри духової з війська
      із нотами немовби цвях
      вбивала тих ідучих близько
      під крик душі не на словах

      7.

      о павутинко долі мила
      куди тебе несе біда
      які дороги воскресила
      чого тобі Господь не дав

      але летіти не згорати
      в долонях осені листком
      ще вітер підміняє матір
      мов по воді пливеш вінком

      десь там у серці зупинися
      аби весною зацвісти
      мені між спаленого листя
      набравши світлом висоти

      1 Квітня, 2016



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    23. Блискавицi серця LXV, спопеляюча вирiй
      1.

      я молився на тебе
      як на крилонька
      небо
      як на кару
      зневіра
      чи на тишу
      жовніри

      я молився
      і слухав
      як вростає
      у сухість
      неприхована щирість
      спопеляючи вирій

      2.

      ти миналася
      бігло
      у світлинах
      не стигла
      і у маревах впертих
      воскресала
      із мертвих

      ти давала надію
      не зберу
      що посіяв
      не сприйму
      що побачив
      що пробачив
      хай плаче

      3.

      хай стікає
      мов кров’ю
      те
      що вже не промовлю
      не пригрію
      у мріях
      в русі губ
      не розвію

      йде за певністю
      може
      світ
      на яблуко схожий
      обрій
      Євині руки
      дань солодкої муки

      4.

      дань близька
      і надривна
      бій краплинний
      по ринвах
      рій думок одичілих
      крій хвилинами тіла

      там де ти
      там відсутність
      скачуть
      стовпчики ртутні
      там де ти
      там немає
      непочатого краю

      5.

      там де ти
      там хвилює
      те
      що тишу пильнує
      я малюю
      словами
      несамотність
      і гамір

      несолодке
      безгрішне
      те покликання втішне
      ти
      мов кров
      у присязі
      поцілунок
      на стязі

      6.

      я тебе
      не ховаю
      не схиляюся
      знаю
      сон важкий
      мов облога
      і німий до знемоги

      та до неба
      відкритий
      мов до цокоту
      миті
      повертайся
      до сонця
      одаруй мене
      сном цим

      5 Грудня, 2015



      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    24. Блискавицi серця LXIV, по-кручена
      1.

      яка любов
      таке і щастя
      він вже зайшов
      цвях у зап’ястя

      збігає з рук
      яса червона
      усівся крук
      хреста корона

      навіщо стих
      Бог знає звісно
      цей золотих
      душ перевізник

      2.

      птах крила склав
      бо небу важко
      без сліз й тепла
      як дну без пляшки

      в його очах
      світ помилився
      в простих речах
      кульгати вчився

      3.

      чого тобі
      посланце-круче
      і біль і бій
      живі-живучі

      невже пора
      звільнити тіло
      від мантри трав
      що шепотіли

      4.

      всіх пір пора
      до тла сьогодні
      згора зоря
      сльоза Господня

      душа з легень
      готує втечу
      кремезний день
      та кволі плечі

      5.

      у серце спис
      любове лийся
      синочку спи
      світи зійшлися

      вони в тобі
      я за світами
      по ранах збіг
      як світло в храми

      6.

      душі ковток
      у дзьобі тісно
      невже ніхто
      зникома дійсність

      ще мить мине
      уже не мучить
      рознось мене
      по мантрі круче

      7.

      такі ковтки
      мені світліше
      тремтять думки
      палають віршем

      зорі в рядках
      нема де впасти
      знайдеться цвях
      було б зап’ястя

      15 Листопада, 2015



      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    25. Блискавицi серця LXIII вид на пустоцвiт
      1

      один
      у дзвони б’є
      а інший
      там
      де люд
      то серденька поп’є
      то виливає бруд
      на голови отим
      хто згорбився
      стоїть
      смакує
      наче дим
      словені
      тьфу
      і їдь

      2.

      який тут сенс
      у чому суть
      цей декаданс
      коли верзуть
      сміття
      лишають на папері
      будують дім
      та забувають двері
      святе
      на віру не беруть
      зате
      кохаються в чорнилі
      ці чорнокнижники безсилі

      3.

      вони не ріжуть
      слово
      тнуть
      поеми
      глузду витинанки
      мазки
      розчулення шарманки
      беруть
      за зміст
      і просто гнуть

      4.

      так треба вміти
      мліти світом
      який
      душі не зачіпав
      не плакав серцем
      не опав
      обавами
      чи глибиною
      мов кров небесна
      голубою

      5.

      йому тремтіти
      пустоцвітом
      без права
      панувати
      світом
      моїх оголених думок
      духами
      пастками жінок
      любити так
      як смерть
      за крок
      і душу
      є куди подіти

      6.

      чого я хочу
      то
      чого ти хочеш
      заплющив очі
      і бачу сонце
      і не питаючи
      чи сон це
      іду назустріч
      Богу
      через війну
      через тривогу
      через себе
      свою знемогу

      7.

      хай душу
      треба розділити
      і хай відтак
      гойдає вітер
      моє незграбне тіло
      в знаменах
      серце б тріпотіло
      думками
      віддаль заросла би
      чекатиме на мене
      табір
      мандруючих в тобі
      віршів

      11 Листопада, 2015



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    26. Блискавицi серця LXII, гостро-мiсячна
      1.

      гострий місяць нині
      хоч бери
      і жни
      у пугу совинім
      кольорові сни

      казка
      йде по лісі
      а за нею
      ляк
      вітер
      хмар не місить
      у траві закляк

      загляда у вікна
      темінь молода
      лик лампадний звикнув
      до обійм кута

      свічка тіні косить
      проявляє дух
      планів Барбаросса
      на свою біду

      2.

      покуть
      не для лиха
      там сидять жалі
      що шукають крихи
      на чужім столі

      сум за ясенами
      видува димар
      рубаї Хайями
      пломенів юрма

      час пускає соки
      бо зозуля спить
      одягає в цокіт
      неприглядну мить

      днів мара самотня
      сивіє в дівках
      вірить в рух зворотній
      в магію дзвінка

      3.

      а на тому боці
      стіни
      без ікон
      мов полуда в оці
      вікна-рубікон

      а за рубіконом
      місто мряку п’є
      вулиці-дракони
      дзеркало моє

      бачу зуби кутні
      кнайпами ростуть
      збовтує присутність
      серця каламуть

      слово виливаю
      лиш душа на дні
      жадібно ковтає
      рештки світлих снів

      4.

      черево кімнати
      вариво зорі
      помислів крилатих
      паростки доріг

      притуляю всесвіт
      груди
      до грудей
      прилітають весни
      сукні цвіт
      паде

      губ гарячий шепіт
      плетиво із тіл
      недоречність речень
      в морі почуттів

      аргументи
      й факти
      вичерпаність тем
      вибухи галактик
      азбуки же-тем

      5.

      очі-блискавиці
      стріли для сердець
      чар від них іскриться
      спокою кінець

      йде по півні місяць
      в пристрасті
      не мрій
      а кохай
      не бійся
      і кажи
      що мій

      ласки рай примхливий
      світла дитинча
      ти в цю мить щаслива
      янголи мовчать

      скільки ще літати
      рутою цвісти
      думати-гадати
      хто для нього
      ти

      6.

      серце мов дорога
      поміж орхідей
      що кому до того
      хай собі іде

      пристрасно вдихає
      паморочний хміль
      хай же не минає
      що дарує біль

      хай слова
      не варті
      погляду її
      не лягає карта
      не рятує сміх

      там
      за небокраєм
      сходяться світи
      там
      її немає
      серденько
      ходи

      21 Жовтня, 2015



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    27. Блискавицi серця LXI, караван терцiй
      1.

      караван терцій
      болю емаль
      жаль мені серця
      світла
      не жаль

      птахо
      не бийся
      ти у вікно
      в осені рисах
      мокне воно

      мокне
      і сухо
      стиснену суть
      вітер розрухав
      падає ртуть

      2.

      падає голос
      тембрами в бас
      коло
      за колом
      блюзами
      в джаз

      доль грамофоник
      крутить мене
      голку розгонить
      карми сягне

      то попускає
      що не кажіть
      все
      що тримає
      подих душі

      то розриває
      колію снам
      треками крає
      просто хана

      3.

      пізно шукати
      ноти на ніч
      мантри крилаті
      серця вогні

      злив саксофони
      труби вітрів
      ломлять канони
      в джазовій грі

      в джунглях перкусій
      даху
      і ринв
      в повному русі
      відчаю ритм

      треба чекати
      неба
      і синь
      янголе-брате
      дай мені сил

      4.

      рай мені снився
      значить майдан
      в душу прибився
      словом гойда

      букви закону
      сковані ще
      і безборонні
      віра
      і щем


      5.

      край мені снився
      світ без рабів
      янгол спустився
      грав на трубі

      бавились діти
      в наших
      і тих
      снилося
      вітер
      сонце котив

      6.

      ранок з дурману
      вибіг
      і кляк
      в шинах майданних
      в холод просяк

      б’ють барабани
      люди мовчать
      нині настане
      їм благодать

      тим непокорам
      гідним небес
      стріне їх скоро
      той
      хто воскрес

      скаже
      вітаю
      діти мої
      прошу до раю
      в теплі краї

      тут
      і лелеки
      і журавлі
      сад недалеко
      душі незлі

      від побратимів
      й вірних сестер
      небо незриме
      чистий етер

      7.

      нота по ноті
      пісні ковток
      кляпом у роті
      море квіток

      душі палають
      свічі горять
      ні
      не вмирає
      наша зоря

      ні
      недаремно
      світ порожнів
      в час цей буремний
      в згарищах днів


      8.

      видих до вдоху
      неміч
      і крик
      тане потроху
      лиш до пори

      далі
      рішучий
      бій що трива
      серце озвучить
      рідні слова

      плач
      неодмінний
      мова
      гармат
      як нам
      у війнах
      класти хлоп’ят

      як нам дивитись
      в очі батькам
      слізьми пролитись
      їм по щокам

      9.

      так не буває
      на
      і бери
      той здобуває
      хто не коривсь

      серце гаряче
      б’ється в борні
      плаче
      і бачить
      край у вогні

      місце під сонцем
      той здобува
      хто на вогонь цей
      не на словах

      з покликом-боєм
      кинеться сам
      слава героям
      смерть ворогам


      19 Жовтня, 2015



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    28. трiшки вечiрнього блюзу
      трішки якось воно не так
      може речі не з того тіста
      чи танцює душа не в такт
      на панелі нічного міста
      з перемовленням чар вітрин
      у яких дорогі обцаси
      схоже хворий дощами ритм
      і бракує подіям басу

      з головою у небесах
      в мідяках наче зорях в шапці
      прошиває до п'ят краса
      відчиняє бездомний рай цей
      та у ньому нема садів
      цвіль доріг у плящині збоку
      блюз крикливий що там сидів
      набігає в байдуже око

      і худіє мов хміль юрба
      тільки шкіра і кості з тиші
      вчухне ратуші дзвін хіба
      ліхтарями бруківку спише
      ти не спиш ще те світло п'єш
      і від нього до ранку ситий
      наче гнізда надію в'єш
      пір'ям янгола губиш миті

      31 Березня, 2016



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    29. свiтанковi краплини
      нам світанок накапав
      годину від сили
      поділився напоєм
      солодким як сни
      ми сиділи гуділи
      про шило і мило
      про граблі і про вила
      підкови весни

      і церкви будували
      від першої чарки
      а по третій вбивали
      осиновий кіл
      у співучі легені
      засмаглі з цигарки
      у пригублені душі
      від хмелю м'які

      ми ділили кордони
      канони стирали
      усміхалися долі
      плювали на сплін
      і все більше крамоли
      в словах прибувало
      наливалася втома
      у чашки колін

      порожніли вітрини
      очей балакучих
      забиралося сонце
      на крижі стола
      ми складали все світле
      у те неминуче
      а на те запекуче
      кипіла смола

      обійми мене тихо
      цілуй невблаганно
      і не дай озирнутись
      тривоги жени
      хай дороги розбиті
      не смертельні ще рани
      і проміння зайчата
      на порозі війни

      обійми мене світом
      добрішим за милість
      і чистішим за краплю
      живої води
      нам світанок накапав
      годину від сили
      але ми не згоріли
      нас до Бога не змило
      як задутої свічки
      зворушливий дим

      25 Березня, 2016



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    30. променевий
      у променя натягнута струна
      до крихти серця в годівниці
      візьми тепло у вирій не минай
      моя розгублена жарптице

      неси його через орду снігів
      повз леду ковані палаци
      у сивий край молочних берегів
      у душ розмай у сон акацій

      неси його у доброті людей
      в очах тих рідних і далеких
      від променя струна тебе веде
      мов небо у журбу лелека

      15 Березня, 2016



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    31. я сльозина
      я сльозина в очах
      а навколо мене лиш ти
      у прозорого неба нутрі
      в'януть миті мов квіти
      горять мов листи
      наче подих останній зорі

      на життя полотні
      розмалюю сумне
      кольоровими снами дітей
      попіл серця на вітер
      прийміте мене
      раннім променем в човен грудей

      хай гойдає нас кров
      в теплих ріках судин
      сила - слово душа із вітрил
      є чому відболіти
      ти такий не один
      об якого день зуба гострив

      бо пульсує весни
      набігаюча мить
      кожна крапля виношує рух
      Бог у білому світі
      живе між людей
      у забутий мандрує мов пух

      я сльозина в очах
      а навколо лиш ти...

      10 Березня, 2016



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    32. те невмолиме
      малюй мені море на мокрій піщині
      даруй мріям колір у сонця краплинах
      я крихітний шерех душею віднині
      я небо заснуле на віях осінніх

      хай скрипка зустріне свого Паганіні
      а день усміхається довго і синьо
      я казка нечувана досі в дитині
      я ласка зворушена дотиком дивним

      хай миті погожі і сни зозулині
      не зійдуться клином у сум не полинуть
      я спокій вражаючий там за дверима
      я те невмолиме у тім невгасимім

      4 Березня 2016



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    33. ой жовнірики мої
      ой жовнірики мої
      зелен-свити
      море квітів море їх
      ран у світу

      море спалених доріг
      не злічити
      ой жовнірики мої
      де ви діти

      стихло серце у боях
      тиша мліє
      лине в пісні солов'я
      душу гріє

      на пагонах спить зоря
      сніг на віях
      храми у свічах горять
      дзвони сіють

      дзвони сіють імена
      незабутні
      проростає глибина
      в Божій студні

      скільки тої глибини
      світу треба
      від війни і до війни
      клаптик неба

      ой жовнірики мої
      кожен воїн
      що за правдою стоїть
      серце гоїть

      де надії по краї
      болю вилив
      ой жовнірики мої
      де ви милі

      4 Березня, 2016



      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    34. перелiтний щебет
      відносно але цікаво
      думок перелітний щебет
      чи випито рань чи каву
      чи просто налито неба

      в дощівку зоря упала
      хвилюється перед Богом
      чи вітер в дощі приспали
      дороги й поріг знемоги

      леліє солодкий подих
      кульбабові парасолі
      чи осінь майструє сходи
      для першого кроку долі

      насвистує хто важливо
      чи птаха яка чи куля
      чи може крадеться злива
      розхристана і нечула

      хрести від руки на карті
      обози розбиті світом
      а може то смерті жарти
      і гинуть в окопах діти

      і дим із руїн змією
      ковтає нетлінь запеклу
      чи може то над землею
      не рай проліта а пекло

      і мати прозора квітка
      ні сліз ані слів лиш очі
      чи сонце заходить рідко
      чи серцем до сина хоче

      2 Березня, 2016



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    35. я твiй
      так легко
      роздягатися
      і розчинятися
      у музиці гойдання вій
      як важко
      зачиняти все
      ту лагоду пісень
      в якій
      я безперечно твій

      я однозначно твій
      у молодій траві
      у дивній голові
      в недоспіві забутому
      в капелі
      я постріл
      в серце менестреля
      і небо
      вигнане до стелі
      я твій
      я неодмінно твій

      яке гойдання вій
      у ясності німій
      у шепоті
      ти мій
      у диханні здобутому
      у ласках
      ти пропадаєш
      ніби казка
      коли життя
      міняє маски
      я твій
      я полум‘яно твій

      вміхнутися зумій
      тій самоті
      зимі
      тій пустоті
      не смій
      давати сталий прихисток
      і втіху
      в тобі
      проникнений
      до сміху
      в тобі
      у немочі
      сню тихо
      я твій
      стихіє
      неозоро твій

      бо
      о Боже
      бо

      так легко
      роздягатися
      і розчинятися
      у музиці гойдання вій
      як важко
      зачиняти все
      ту лагоду пісень
      в якій
      я одиноко твій

      2 Лютого, 2016



      Коментарі (11)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    36. ой цвiте терен
      1.

      несеться вода
      ожива море
      брунькує біда
      спалахне горем

      могили посів
      скільки тих зерен
      на душі усі
      ой цвіте терен

      приспів

      ой цвіте терен
      білий мов лист
      аркуш паперу
      переплелись

      віра надія
      з любов'ю в тан
      небо німіє
      Божі уста

      2.
      як дощ перестав
      небо прозоре
      любов пророста
      міцніє корінь

      серцями солдат
      тиша кужелить
      дорогою в сад
      ой цвіте терен

      приспів

      3.
      а час дорогий
      хутко минає
      з дощів у сніги
      є і немає

      проснеться весна
      вибухне зелень
      і вирветься снам
      ой цвіте терен

      приспів

      24 Лютого, 2016



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    37. вiн iде
      1.

      він іде
      а за плечима день
      сто пісень
      з очима херувимів
      він іде
      несе в думках едем
      сто імен
      за обрій невмолимий

      (приспів)

      кожна мить
      почувається вдома
      як болить
      я у пісні зведу
      білих крил
      надихаючий помах
      ріки нот
      з океанами душ

      не тамуй
      сумом серце гаряче
      відпусти
      за вітрами жалі
      як є ті
      за якими заплачуть
      не мине
      світло тої землі


      2.

      він іде
      дорогою цвіте
      де-не-де
      вплітає в небо терня
      він іде
      і дихає едем
      мов душа
      хлібів у свіжих стернях

      (приспів)

      3.

      він іде
      хоч пахне смертю степ
      ніч паде
      на плечі чужиною
      він іде
      і чути як росте
      Божий день
      між болем і війною

      (приспів)

      17 Лютого, 2016




      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    38. її малював
      1.

      її малював
      рікою зі світла
      невинні слова
      літали на мітлах

      і кутики губ
      не сум роздягали
      тремтіли від згуб
      невпинного шалу

      приспів

      хай серденько знає
      де стежка
      у рай
      пташина душа
      в’є гнізда
      де тихо
      іди
      не минайся
      світи
      не вгасай
      іскриною мрії
      краплиною втіхи

      2.

      хай осені сплін
      лягає на плечі
      у неї
      є він
      вона
      його втеча

      від злих язиків
      і друзів нещирих
      ще губи
      п’янкі
      хвилини
      не сірі

      приспів

      3.

      і світла ріка
      його поглинала
      і бігла рука
      порогами шалу

      зникали слова
      мов іній в осонні
      він рай сповивав
      в ажурне безсоння

      приспів

      3 Грудня, 2015



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    39. iз танго у блюз
      не молитвою
      з храму
      відпускати словами
      зупиняти очима
      до відчуження рис
      до кордонів
      між нами
      що дзвонили ключами
      подавались дверима
      у недавнім колись

      у думках
      до знемоги
      малювати дорогу
      не стирати
      що прагну
      у недотиках уст
      і ліпити з нічого
      кожну грань
      кожен огин
      мандрувати із танго
      у засніжений блюз

      ні летіти
      ні сісти
      осипатися в листі
      не жаліти падіння
      у обійми зими
      наші відстані
      вистріл
      але спогади чисті
      де цвітіння весіннє
      і незнані ще
      ми

      2 Грудня, 2015



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    40. освiтлюю i дихаю
      світалося
      на всі світи
      і засвіти
      далеке я
      у зорях
      стало гаснути
      і зодіак
      у холоді блакитному
      немов маяк
      розтанув
      поза вікнами

      до суєти
      дорогу ранок вистелив
      де я
      і ти
      дві одинокі істини
      і плаче сон
      за прихистками спокою
      ціна либонь
      за крок
      стає високою

      впереміж гра
      освітлюю
      і дихаю
      курли
      чи кра
      полине
      понад стріхою
      і що болить
      переросте
      у колоті
      у світлу мить
      де не вмовкає
      молодість

      безкрилий птах
      ці перелітні спомини
      бо у словах
      летіли невагомими
      і серця бій
      що поростає холодом
      уже не мій
      а чисте
      тиші золото

      зима от-от
      приспить снігами
      дні
      і ртуть
      із нагород
      є та
      яку жалі
      не вб’ють
      хай буде так
      аж до весни
      воскреслої
      любові смак
      вдарятиме ще веслами

      9 Листопада, 2015



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    41. тиха та вода
      тиха та вода
      лебедю сідай
      нічка небо косить
      крилами не бий
      пір’я не губи
      бо вмирає осінь

      сядь і не лети
      дай їй відійти
      край у тиші гострий
      з того бережка
      стежка утіка
      від очей на постріл

      як настане рань
      вістонькою стань
      розбуди цю воду
      осені нема
      в холоді зима
      перший сніг народить

      а тоді лети
      поза холоди
      сірою журбою
      серденько моє
      б’ється не стає
      лине за тобою

      8 Листопада, 2015



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    42. Боже як тихо
      Боже
      як тихо
      я сплю
      сонце ляга
      на ріллю
      небо
      пошите з калюж
      стежкою в’ється
      як вуж

      хмар на межі
      прибуло
      в них
      потонуло село
      легіт
      голубить сади
      Боже
      я сплю
      не буди

      мама
      з очима весни
      погляд
      безмежно-сумний
      сина свого
      вигляда
      мов за відерцем
      вода

      голосу
      вже не почув
      бо не лежу
      а лечу
      видно
      як поле горить
      падаю в небо
      на мить

      падаю
      наче зола
      болем згораю
      дотла
      і наяву
      не у сні
      тулиться янгол
      до ніг

      6 Листопада, 2015



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: 5.63 | Рейтинг "Майстерень": 6

    43. я живий
      не питай
      лебідко
      не питай
      звідкіля
      у слові гіркота
      то згоріли
      вчора при зорі
      побратими вірні
      і старі

      не розвіють попелу
      вітри
      самота
      не ділится на три
      і душа
      шукає вороття
      мов сурми
      на полі бою
      стяг

      я живий
      кохана
      я живий
      а на серці
      ями
      і рови
      і плече
      якого вже нема
      все пече
      бо дихає війна

      щоби маки
      в небо проросли
      ти у храмі
      свічку запали
      там їх поле
      по дорозі в рай
      там для болю
      непочатий край

      зачекай
      сльозинко
      зачекай
      янгол поруч
      куля не ляка
      мало пекла
      нашим ворогам
      помолися
      мила-дорога

      помолися
      за простих солдат
      за полеглих
      без імен
      і дат
      хто зі смертю
      часто
      сам на сам
      простягає руку
      небесам

      4 Листопада, 2015



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    44. чарiвна скринька
      з вином
      і дном
      звіряю час
      з колін
      до п’ят
      побігла стрілка
      пішли собі
      у хміль
      від нас
      ці іменини
      понеділка

      в дощі
      згубився мендельсон
      води непевної
      лезгінка
      вона
      мій світ
      і світлий сон
      ця привідкрита легко
      жінка

      ці очі
      прихистки сови
      а губи
      ласощі пізнання
      для неї
      серця наловив
      у слові
      мало-що-гортаннім

      гортаю миті-сторінки
      напам’ять
      відстані всі вивчу
      наш камертон
      кришталь дзвінкий
      для стін чутливих
      злоязиччя

      існує тисяча причин
      себе
      у дотиках лишати
      назустріч ласкам ідучи
      по тілу
      звивами багатім


      між павутинками доріг
      одна веде мене
      де саме
      пра-яблуневим цвітом
      ліг
      кордон
      у сумнівах адама

      в тенетах
      ніжного туше
      відсутні ноти
      з перебором
      і я
      відкрив її
      уже
      цю скриньку щастя
      чи пандори

      хай
      недобачені
      кути
      а остороги
      недочуті
      ми
      краплі
      в музиці води
      перед вінчанням
      в каламуті

      3 Листопада, 2015



      Коментарі (13)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    45. люлi моя леле
      люлі моя леле
      хто там стежку стелить
      місяць круглобокий
      там де він там спокій

      там де він там спокій
      що несе до хати
      нічці кароокій
      в'язку снів кудлатих

      в'язку снів кудлатих
      тиху колискову
      дрімки для маляти
      мандри кольорові

      мандри кольорові
      на коні крилатім
      мрій вітри готові
      хмари розганяти

      хмари розганяти
      в сонячні росинки
      трави зодягати
      спи моя дитинко

      спи моя дитинко
      люлі моя леле
      хай тобі в зоринки
      янгол долю стелить

      1 Листопада, 2015



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    46. Божа вiстонька
      недолюблена переспівана
      у тумани окутана снів
      Божа вістонько несподівана
      я тебе не чекати не смів

      як же сталося ми не зналися
      ані полоху ані страху
      ти подією відкривалася
      мов проталини мак на снігу

      а не слухати не розрухати
      горя й радості світла й біди
      розродилася втрати духом ти
      і несила думкам відійти

      як посватали кривду з датами
      під гарматами нили поля
      там прощалися зі солдатами
      їхній біль і вітала земля

      хижим холодом серце сколоте
      мертвим слава а пам’ять живим
      шита вістонька віри золотом
      опустили церкви корогви

      недолюблена переспівана
      у тумани окутана снів
      Божа вістонько несподівана
      я тебе не прокляти зумів

      16 Жовтня, 2015



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    47. її ім'я
      погідний день
      волошкою пропах
      і назбирав доріг
      собі в торбину
      її ім'я
      горіло на губах
      мов на морозі
      китиці калини

      куди іти
      непрошеним думкам
      коли нема
      у відчаю порогу
      коли з відчуженням
      ти сам на сам
      і світ поділено
      як віру в Бога

      зігріє сум
      розхристані слова
      так тепло їм
      у місячному сяйві
      і те
      що голос
      в серці приховав
      проникне в стан
      він звикне бути зайвим

      і вже не чутиме
      себе
      й птахів
      чорнильний сплін
      ковтатиме папером
      як відчуття п’янке
      її духів
      у тісноті
      кімнатного етеру

      він обійматиме її
      у снах
      безслівно
      пристрасно
      у ніч безкрилу
      з вином вини
      пригублена вона
      та повернути час
      йому несила

      не бути кроками
      назустріч їй
      не гріти серце
      в злагоді
      і мирі
      він
      мов бджолиний
      вже безхатній рій
      без королеви
      у шаленім вирі

      і знову день
      волошкою пропах
      і назбирав доріг
      собі в торбину
      її ім'я
      горіло на губах
      мов на морозі
      китиці калини

      15 Жовтня, 2015



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    48. люблю її
      люблю її
      як янголи плече
      коли душі не слухається тиша
      той рай земний
      і глибину очей
      в яких лечу на сьоме небо
      й вище

      за дотик губ
      настояний в медах
      та море ласк
      гостинне
      і солоне
      вона мій струм
      вогонь
      і дах
      і срібла проблиски на скронях

      люблю її
      як яблуні свій цвіт
      коли він осипається
      і гасне
      люблю
      за слів жіночий смак
      і рід
      за крихітну зневіру
      і невчасність

      за прихисток весни
      і гавань зір
      ті сльози
      кошти теплоти
      і втіхи
      люблю її
      як грім
      відлуння з гір
      до однини
      коли нестерпно тихо

      люблю
      як промені складають день
      як материнське серце
      Божу Ласку
      вона
      неначе літній дощ
      іде
      та не читається мені
      мов казка

      та не приховує
      своїх думок
      то мляві
      то квітучі
      то тернисті
      люблю її
      немов непевність
      крок
      коли за ним стає
      високо
      й чисто

      13 Жовтня, 2015



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    49. болю мiй
      голубиний політ
      рими біг
      солі смак на губах
      далебі

      ноти блюзу
      на вітру трубі
      видуває цей день
      голубий

      ноти блюзу
      на вітру трубі
      видуває цей день
      голубий

      кожна думка
      сама по собі
      кожне слово
      гербарій для мрій

      то тобі
      квіти втіх
      болю мій
      барви дня
      крила сну
      серця бій

      то тобі
      квіти втіх
      болю мій
      барви дня
      крила сну
      серця бій

      ти не гострий
      і ще не тупий
      то так просто
      візьми
      і надпий

      спи
      мій болю колисаний
      спи
      не губи
      мої сни
      не губи

      спи
      мій болю колисаний
      спи
      не губи
      мої сни
      не губи

      то так легко
      устати
      й піти
      та не в силах
      палити мости

      поміж нас
      стільки болю мій
      днів
      у яких
      ми з тобою
      одні

      поміж нас
      стільки болю мій
      днів
      у яких
      ми з тобою
      одні

      1 Жовтня 2015



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    50. побратими
      мої побратими по зброї
      побільшало ран після бою
      безногі безрукі безтілі
      мов листя завчас пожовтіле

      на серце моє опадали
      трофеним вогнем проростали
      у душу наповнену ніччю
      за вас проливався мій відчай

      я зливою куль розродився
      і кров’ю ворожою впився
      ви неба загублений колір
      заручники пекла і болю

      у смерті заручини скоро
      лютує на підступах ворог
      а скільки везіння не знати
      отримала доля солдата

      а скільки чекати підмоги
      дороги від віри до Бога
      кмітливі у кривдоньки очі
      де впали там рай кровоточить

      де сіли і вештали круки
      млини поставали для муки
      і вітер думки наганяли
      молитви мололи до шалу

      кричала земля обідніла
      безного безруко безтіло
      для мене мої побратими
      ви ті що відходять святими

      ви янголи світла з мечами
      і все що стояло за вами
      ріднішого бути не може
      в цей день як на зло непогожий


      29 Вересня, 2015



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    51. часовiсть
      є
      й немає
      пісень солов’їних
      у гаї
      хвилини
      руїни стрімкої
      життя
      що спливає рікою

      суму зграя
      думки журавлино збирає
      у сонну артерію
      рине
      не кине
      тебе на коліна

      я триваю
      у видиху
      тканим кохаю
      у серці
      закутому в болі
      у слові
      що крає
      і коле

      і згораю
      забутим
      непізнаним раєм
      торкнися
      благання живого
      візьми тепле серце
      в дорогу

      може вкраєш
      мене неземного
      згадаєш
      у відчаю
      диких поривах
      в промінні
      що ллється
      по зливі

      і хто знає
      де світла душа
      виринає
      там певно
      веселки коріння
      впивається
      в небо весіннє

      не минаю
      щомиті цвіту
      облітаю
      я час твій
      невпинний
      і впертий
      що ситий тобою
      до смерті

      27 Вересня, 2015



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    52. я вiтер i вогонь
      в твоїх очах
      я вітер і вогонь
      запалений солодкими
      устами
      минуле наше
      тліє поміж нами
      мов серед лісу
      спалахи осонь
      так хочеться
      покинути цей сон
      немов покійних спокій
      стіни храму
      не все так само
      ой не все так само

      в твоїх словах
      так мало теплоти
      і простоти глибокої
      так мало
      це просто ти
      обожнюєш тривалість
      переривання дихання ходи
      це просто ми тепер
      не біль один
      а переповнення
      єдиним шалом
      як серця мало
      як же серця мало

      де та весна
      мальована крилом
      стрімких подій
      перепадів бурхливих
      де кожна мить
      нагадувала зливу
      в якій усе тремтіло
      і цвіло
      так хочеться
      того що відійшло
      і називало те життя
      щасливим
      піти красиво
      як піти красиво

      то він-вона
      то нерозлийвода
      то перше
      недовимовлене дихай
      то не останнє
      облітання сміху
      і подолання гіркоти
      в устах
      так хочеться
      щоб день той не настав
      коли в душі
      ні голосу
      ні втіхи
      нема і тихо
      ой нема і тихо

      16 Вересня, 2015



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    53. триматиму оборону
      ранок виловив сонцем тіні
      хутко вимикнув огляд снів
      в подорожній цей день
      осінній
      не мандрується лиш війні

      не вібрує забута тиша
      закривавив думками звук
      над окопами небо вище
      повпліталося у траву

      під бронею цвіте тривога
      і вбирає в себе з вогнем
      недомовки вітрів убогі
      про шалено близький едем

      про безмежно коротке право
      набирати в легені світ
      розплітати думки і трави
      у зозулі просити літ

      про суттєво банальні речі
      побратима плече міцне
      очі матері і малечі
      у яких вже нема мене

      про коханої поцілунки
      і про все що мовчить папір
      хто лежатиме скоро струнко
      хто шукатиме болю мір

      то здається що все деремно
      де ввижається
      там і хрест
      і впевняється
      хто непевний
      в силі праведній у небес

      і тому проти всіх законів
      проти армій голодних псів
      я триматиму оборону
      під непроханий бою спів

      я черпатиму міру оком
      вивільнятиму кулі з гільз
      хай те небо
      стоїть високим
      хай всихає
      те море сліз

      31 Серпня, 2015



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    54. не сумуй
      хто сіє сум
      збирає біль
      радійте хвилі
      перебіжній
      любіте Господа
      в собі
      натхненно
      виразно
      і ніжно
      даруйте викликам
      думки
      а на межі
      рятуйте сльози
      і стане
      голос ваш
      струнким
      а непохитно-світлим
      розум
      хай прибуває
      в дім
      тепло
      з потоками
      подій пророчих
      все буде так
      як не було
      а що було
      відмироточить
      хай очі спрагою
      горять
      душа
      як відлітає
      тихо
      у кожній іскорці
      зоря
      у вдиху затяжному
      втіха

      6 Травня, 2015



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    55. Блискавицi серця LX, мандрами свiтла
      1.

      у сніжно-крилій
      у круговерті
      блукає світло
      помежи смерті
      шукає серця
      що шви згубило
      і розійшлося
      вогнем
      по тілу

      мандрує снігом
      а сльози
      сміхом
      думки минає
      мов ласка
      втіху
      і припадає
      на ґанок святом
      на примхи
      бідне
      людьми
      багате

      2.

      то зірки листя
      що облетіло
      озолотило
      хрести й могили
      мости і вікна
      морозом скуті
      окопи
      ями
      підвали ртуті

      не пожаліло
      волоссю срібла
      дитині
      казки
      про рать у сідлах

      3.

      то військо бите
      глухе неначе
      плететься краєм
      між сном і плачем

      збирає сили
      лякає тупіт
      тримайся враже
      не глипай
      тупо

      за нами правда
      одна
      єдина
      в проміння травах
      тремтить країна
      тебе не шкода
      де дівся сором
      на милість пізно
      у яму
      скоро
      тобі негідний
      тобі стоклятий

      відкриєм пекло
      гарматній ваті

      4.

      війна не глипне
      душа не хлипне
      а сніг цей липне
      неначе в липні
      до крил бджолиних
      цвітіння липи
      прозорість вікон
      бог криги випив

      і день не рушить
      і ніч не втішить
      ці білі душі
      що вкрали тишу

      умовні грані
      між сном і шалом
      немов кохання
      якого мало
      чи неміч тіла
      у час падіння

      ці душі білі
      до посиніння

      5.

      до неба
      видих
      землі подушка

      і вже не видно
      що кров
      не юшка
      душі не чути
      між голосіння
      ні слів отрути

      ви мов насіння

      гостинність тиші
      два метри росту
      не треба глибше
      лягайте гості

      нехай насниться
      рай журавлиний
      хай ворог вчиться
      тут Україна

      6.

      дев’ятий місяць
      життя в утробі
      лети не бійся
      неси у дзьобі
      родині щастя
      лелеча доле
      там світлу впасти
      де Бог дозволить
      розраді бути
      маляті зріти

      молитв почутих
      і світла квіти
      нехай полонять
      тінь розворушать
      чи син чи доня
      яса у душу

      26 Лютого, 2015



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: 5.75 | Рейтинг "Майстерень": 6

    56. Блискавицi серця LIX, облiтаючи вiдболiти
      1.

      усе
      що має відболіти
      нестерпно прикре
      і нудне
      ситніше
      ближче до корита
      в помиях рило
      день за днем

      2.

      таке
      що має облітати
      просохло
      до останніх жил
      сказати є що автомату
      коли у серці засніжить
      і кулі
      з дикістю стрімкою
      шукають місця
      для вини
      кривавою спливе рікою
      це бісоявлененя війни

      3.

      це переповнення емоцій
      і недоживлення подій
      ти на якому
      правдо
      боці
      найнепідкупніша з судів
      тобою
      їздять миротворці
      латаюсь хрестиком
      діла
      то їхня шия
      вік у шворці
      без опочивки провела

      4.

      кров
      на пагонах генерала
      цвістиме липою
      й вогнем
      чого ти
      правдонько
      шукала
      між тьмою вічною
      і днем
      кому ти долю дарувала
      з короною
      і кумачем
      той зняв твій лик
      із п’єдесталу
      і блазня виставив
      з мечем

      5.

      паяц в палац шмигнув
      і щиро
      роздав капусту паяцні
      коли б то я
      собі так вірив
      на Боже ‘так’
      порожнє ‘ні’
      на п’яне ‘стій’
      тверезе ‘тупни’
      стисни скрути
      і відіжми
      загостення
      проходить тупо
      між дичиною
      і людьми

      6.

      та світлий той
      у кого свічка
      від вітру вільна
      і задух
      несе мене венозна
      річка
      у море кисню
      упаду
      насолоджуся
      кругозором
      багатим стану
      на сльозу
      і небо
      у душі прозоре
      опеленаю
      у грозу

      7.

      давися владою
      паяце
      лякай проказами
      вогнем
      ти вклав багато
      сил
      і праці
      аби приборкати
      мене
      але любов
      росте не з кусня
      не з крихти
      з царського стола
      давися
      поки сам не луснеш
      ла-ла ла-ла
      ла-ла ла-ла

      8.

      весна в любов
      а та на серце
      лягає наче там сніги
      немов холодний світ
      помер цей
      а з ним душа
      і вороги
      і виросло
      в безхмар’ї небо
      що жоден постріл
      не візьме
      мені би трішки сонця
      ще би
      і покурличе в мандри
      смерть
      і роздаватиме надію
      тепло і радість
      той кого
      так легко
      розпинати вміють
      прикрившись іменем
      його

      24 Грудня, 2014



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    57. it roughly rhymes
      so what
      it roughly rhymes
      is that
      the biggest
      of the crimes
      when words
      won’t stick
      they are
      light snow

      a world to pen
      the word I owe

      I’ll catch you one
      the holding breath
      a ray of sun
      in dry wine glass

      unfolded blinds
      the truth to bare
      in barefaced minds
      and choked up air

      the spring is near
      old mother spring
      exhale your fears
      inhale it in

      today some ditz
      will fall to bits
      today I’m fit
      to be alit
      and share some hopes
      with you
      my love

      the best of times
      for me
      to go

      when words
      won’t stick
      they are
      light snow

      the world I know
      “…long time ago…”



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": --

    58. жива душа
      жива душа бурхлива мов перон
      об неї оббиваются пороги
      щасливого вистукування скронь
      незбутнього бажання остороги

      у неї більше віри ніж подій
      і не бракує пісні для розради
      душа крокує певно по воді
      до перших у чеканні снігопадів

      до повного відчуження доріг
      і хибної нестачі антуражу
      жива душа тепліша від зорі
      промовніша за дух лісів у сажі

      пташиним небом ділиться з людьми
      насушним хлібом і вином частує
      у крихтах серця в прихистках зими
      плекає світло що життя вартує

      лети до мене ластівко лети
      звивай гніздо під крівлею надії
      моя весна мов спалені листи
      давно вже спопелилася та гріє

      4 Грудня, 2014



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    59. бiлий бiль
      позбувалися землі
      журавлі
      гірко їй
      позбивалися дощі
      у душі
      у моїй
      а молитва мов зоря
      з вівтаря
      не зійшла
      і так бідно на устах
      просто жах
      ла-ла-ла
      що виходило не йде
      і ніде
      не майне
      що заходило сплете
      цей етер
      в голий нерв
      за думками правди край
      гри гора
      гра горить
      Боже серце не вмирай
      відбивай
      кожну мить
      від годинника ходи
      у доби
      очі злі
      стало мало доброти
      добре тим
      хто в землі
      пахне тиша ялівцем
      чебрецем
      у чаях
      і блукає жеребцем
      неба щем
      у боях
      аж до опіку цей сплін
      до колін
      голова
      позбувалися землі
      журавлі
      а трава
      зодягалася у ніч
      в чари снів
      заметіль
      на нічийному коні
      у вогні
      білий біль

      26 Листопада, 2014



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    60. Блискавицi серця LVII, докрапкова
      1.
      тримається море
      за землю прибоєм
      впираються гори
      у небо собою

      вода за водою
      розносяться ріки
      землею святою
      вкриваються віки

      впиваються нерви
      де біль щойно вижив
      сідає на стерво
      те чорне і хиже

      моя неслухняна
      розрадо в розлуці
      ти стала дурманом
      співцем революцій

      2.
      голодному кусень
      каліці опора
      вона мене дусить
      мов грудочку корінь

      докором відспівом
      повісткою цинком
      проривом пориву
      прикметами жінки

      у сонце пірнає
      до ночі не видно
      де тінь засинає
      що зріє єхидно

      на пальцях рахунок
      загнув три і досить
      вдих видих і руна
      небес у волоссі

      3.
      кому б не давала
      ті ситі та кволі
      ті горя не знали
      ні правди ні волі

      кого б не любила
      ті вибились в люди
      як шиби у вікнах
      чи кулі у груди

      чого не зазнала
      те стало виною
      в законах конало
      кропило війною

      4.
      при втрачених милях
      у страченім часі
      я прагнення штилю
      приборкання лясів

      годуй мене вітром
      долонями ватри
      думки омакітрюй
      хвилинами мантри

      йде сонце по нитці
      вольфрамовій – губить
      думки ясновидців
      мов цноту до шлюбу

      богине натхнення
      проріднице роду
      чим повні кишені
      твої мілководі

      5.
      привіт немовчання
      вітай мене глумом
      я тиші вагання
      у пригорщах суму

      я сон з гіркотою
      проснутися бідним
      візьми висотою
      мене у щось рідне

      візьми глибиною
      як очі з ікони
      чи небо виною
      за кров териконну

      бери не дивися
      дешевше не буде
      я вже відмолився
      і чистий до суду

      6.
      як бідним багаттям
      приручена темінь
      так роду розп’яттям
      приборканий лемент

      хвилина на спокій
      бо друга на збори
      дух втішного кроку
      у скриньці Пандори

      а вітру – на шепіт
      і танець пилюки
      в безокому небі
      хлюпоче розлука

      мене Бог малює
      стирає до крапки
      віршем заночую
      до першої згадки

      31 Жовтня, 2014



      Коментарі (14)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    61. Блискавицi серця LVI, божковокартопляна
      1.
      коли з головою
      діагноз невтішний
      приходить з конвоєм
      по серце Всевишній

      до себе пригорне
      раниме і видне
      залишиться чорне
      скалічене в злиднях

      те чорне взуватиме
      злобу у берци
      душа будуватиме
      мури для серця

      безвітряно там
      де в баки забиті
      ламіття і шлам
      безтямної миті

      2.
      орел на шевроні
      що дивиться вовком
      хабе без пагонів
      зі шлунком перловки

      божком картопляним
      помічена стрічка
      і погляд в незнане
      як суки – на тічку

      кораблик венозний
      в пробоїнах трюми
      команда стервозна
      від голки і гуми

      3.
      дорвешся до зброї
      і станеш вбивати
      хоч Бог не з тобою
      а там – чиясь мати

      твій битий отаман –
      насіння монголів
      коріння бедламу
      курликання голе

      4.
      думок павутина
      попався – світ виссе
      тобі зла година –
      наповнишся бісом

      і бісом і басом
      командного рила
      наточаться ляси
      освятяться вила

      і хвіст медсанбату
      поплентає ззаду
      щоб мух відганяти
      як подих – на ладан


      5.
      не страшно без Бога –
      не сумно без пісні
      дорогу зачовгав
      як право на дійсність

      горить чужиною
      натхнення мочити
      терпіння за мною
      попереду жито

      те жито налите
      як перса жіночі
      приляг би спочити
      та в землю не хочу

      6.
      де сонце здається
      в полон дощовиці
      там доля сміється
      і тіні не ниці

      хатин головешки
      стерня безголів’я
      тут янгол не мешкав
      тут попелом сів я

      розбурений градом
      понизаний дроном
      лежав і не радив
      де спить оборона

      де міни чекають
      на крок відчайдуха
      а простір вникає
      в контузію вухом

      там ніч наступає –
      каблук на комаху
      а серце спиває
      опінення жаху

      7.
      дорога у ямах
      як відгомін віспи
      знівечені храми
      по свіжому різьби

      дзвіниць колотнеча
      по довгій мовчанці
      серйозність у скетчах –
      сліпих дикі танці

      глухих теревені
      німих Божі знаки
      і гупнутий Лєнін
      як зварені раки

      метал кольоровий
      чи камінь гранітний
      лежать ніби слово
      про небо нерідне

      30 Жовтня, 2014



      Коментарі (9)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    62. вiд подиху до подиху
      від вина до оцту
      спрага вічності
      а від подиху до подиху
      життя
      в суєті немає лаконічності
      в лаконічності цвіте
      Господнє Я

      білі душі
      сонячні метелики
      чорні душеньки
      сіріша миші міль
      що не день
      то відкриття Америки
      що не ніч
      то тіні пишна цвіль

      наливайте сонця
      повні келихи
      хай нап’ється простором
      дорога в ніч
      і нехай вона любов’ю стелиться
      перед серцем на в’юнкім коні

      кане все
      не напасеться молодість
      мудрості не розкуштує божий смак
      ляпнуть
      сер
      коли вас врешті холод з’їсть
      і корінням доторнкеться ребер мак

      до солодких уст
      що пахнуть ясністю
      домандрують певно паперові сни
      світ зі слів вийматимуть погаслий цей
      мов сухий сірник
      займеться серце ним

      і горітимуть картини сонячні
      місячні – гаситимуть старе ниття
      це мій подих
      триста літ безпомічний
      смакуватиме святково
      як Різдво й кутя

      це мій погляд
      у слова закутаний
      розвиватиме
      мов стежку
      простоту
      а моїми рутами і Крутами
      полонитиме все те
      що на льоту

      ще
      напевно
      вулиці насіються
      перехрестяться й розвузляться в дахах
      то вони сьогодні в скруті миються
      потопають в зелені
      гріхах
      снігах

      то мені бракує того відчаю
      аби впитися крамолою для душ
      то не мною підчобіття вквітчують
      то не я з легким хрестом на суд іду

      денного сміття хвилини носяться
      наче осінь з мертвим листям по зимі
      і до слів моїх глибоке проситься
      щоби присудок не дихати не міг

      я не той
      хто бігає за славою
      а на чорний день білило і багнет
      повертаюся думок отавою
      дозріваю грішно
      як в раю
      ранет

      попустивши віжки світла й голосу
      до останніх крапель істини живу
      синім небом
      золотистим колосом
      першим снігом
      що розлігся на траву

      і немає в долі щастя кращого
      ніж ділитися насущним і земним
      зла межа проходить перед пащею
      тою пащею пропащою хани

      море сонця
      при пустелі місяця
      гори горя
      при долині снів знялись
      все моє тепло в долоню вміститься
      всі мої жалі відлуняться колись

      я до вас на спомини проситимусь
      як пожовкне перше листя
      і книжки
      так безпам’ятно
      до губ тулитимусь
      мов убогий промінь
      до країв щоки

      наділіть мене
      своєю ласкою
      із неласкою
      перегортайте теж
      на межі
      між дійсністю
      і казкою
      я живу і дихаю тепер
      авжеж

      21 Жовтня, 2014



      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    63. Блискавицi серця LVI, зтенетчена
      1.
      що не день
      то п’ятниця
      що не ніч
      то шлюз
      я курсую в матриці
      променем
      у блюз

      попелом від вогнища
      набігає вість
      на оте голодний ще
      що болить і їсть

      2.
      за отих жовніриків
      що цілує смерть
      я б віддав цю лірику
      і все серце геть

      для отих покликаних
      до оглухлих меж
      я би зичив дихання
      і надію теж

      а для непокорених
      духом би спочив
      пухом – переораним
      ворогам – нічим

      3.
      горем не набавитись
      вам нові часи
      я не вмію славити
      втрату крові й сил

      я не знаю спокою
      як вітри – крила
      хай послужать
      кроквою
      ребра для тепла

      наше небо втримають
      ті
      в яких цвіте
      снами голубиними
      серце золоте

      вимітаю п’ятниці
      відкриваю
      шлюз
      скільки тої матриці
      промінь
      я
      і блюз

      4.
      хлопчики-жовнірики
      хто б не цілував
      хай вмирає лірика
      прийме Бог слова

      хай окопи дихають
      трепотом знамен
      за душею тихою
      зболений катрен

      а мені
      молитися
      вітром за крило
      а мені
      не змити це
      скровлене чоло

      кожному по янголу
      кожному по сну
      ями плачуть ямбами
      а хореєм – сум

      5.
      скоро Богородиця
      Сина приведе
      виродками родяться
      ті
      хто в пекло йде

      ті
      хто розпинатиме
      те
      що не вберіг
      всі дороги знатимуть
      де приляже сніг

      де хрести стоятимуть
      з видом звідусіль
      мати горе матиме
      а поживу – біль

      10 Жовтня, 2014



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    64. Блискавицi серця LV, пси i торгашi
      1.
      неспокійно
      на кордоні
      пси
      як в’язка забобонів
      брешуть мало
      ікла точать
      торгашів
      бездомних мочать
      хто цей рявкіт
      обітне
      хто до буди
      зажене

      згас вогонь
      по-олімпійськи
      зграя
      доросла до війська
      мало їй
      що в миску ткнули
      сало вчула
      мов у вулик
      пхає носа
      гаркотить
      рій укропиком
      кипить

      2.
      набігають
      сіромахи
      у бушлатах
      і без даху
      псина зграя
      ребра світять
      кожен стовп
      натхненно мітять
      а за ними
      торгаші
      гукнеш в тіло
      ні душі

      в цастві їхньому
      ні свічки
      ані роздумів
      на нічку
      та й навіщо псам
      ночами
      свічка Божа
      зло з ключами
      ходить там
      де тінь жива
      і покошена
      трава

      3.
      набігають
      бідолахи
      наганяють
      море страху
      морди
      дзявкають
      як вміють
      очі
      вперто скаженіють
      у тутешніх
      у дворняг
      віднімають
      хліб і дах

      в торгашів місцевих
      також
      ні душі
      а тіло
      раком
      у такій
      чіткій манері
      їм дивитися
      на двері
      мріяти про дьоготь
      бо
      рипне під хребтом
      жабо

      4.
      в забугрових
      пацифістів
      планів сто
      для грузу двісті
      де посадяться
      берізки
      і застигнуть
      обеліски
      буцегарня
      й гицлі
      тут
      в кожну буду
      кістку
      й лють

      а мені
      по барабану
      хай та кістка
      в горлі стане
      цвинтар любить
      ласувати
      ось тобі
      цукрова вата
      трохи тріснуте
      жабо
      вибачай
      таку любов

      5.
      кров моя
      мов сік черешні
      найтутешніша з тутешніх
      найналитіша з розлитих
      вам
      її не перемити
      не відмити
      з рукавів
      це не я
      мій рід кровив

      це мене
      здирали з карти
      і укропили
      у жартах
      румигали
      ніби січку
      виїдали
      в п’ятирічках
      приручали
      як Дніпро
      я
      землі цієї
      кров

      6.
      то ж не вам
      торгашне бидло
      це питво
      і теє їдло
      забирайтеся
      до суки
      хай бере вас
      на поруки
      і встромляє дійку
      в те
      де опеньок
      не росте

      зась вам
      лан широкополий
      колір неба
      й ниви колір
      ці переспані
      та чисті
      піднебесся
      сонця листям
      на моє падуть
      плече
      хай воно
      мені пече

      7.
      так
      приїхали
      до суті
      (тут до рими б
      інша рима)
      подавися враже
      люттю
      розбавляю
      псячу тему
      сплячим вітром
      у гаремі
      попередніх
      блискавиць
      кличу пляшечку
      киць-киць

      я себе
      таким не знаю
      як гуду
      то відлітаю
      хай вино
      в мені гуляє
      є воно
      і жаль минає
      від сухої голови
      з ним спілкуюся
      на ви

      19 Вересня, 2014



      Коментарі (24)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    65. Блискавицi серця LIV, теплокровна
      1.
      виринай
      нечутний кроку
      із високого
      в глибоке
      з безнадійного
      у зриме
      з безголосого
      в терпиме

      2.
      проголошене
      забийся
      приголомшене
      упийся
      недомовинами
      в тіло
      хлине серцем
      наболіле
      витікатиме
      з обставин
      полохливіше
      за трави
      ув обіймах
      косовиці
      що несе загладу
      в криці

      3.
      Бог сумний
      висить
      як досі
      у кутку
      де щастя
      просять
      при вікні
      що вивертає
      з душ дерев
      пташину зграю
      при відчитаних
      молитвах
      біль тупішає
      мов бритва
      пробирає ті
      хвилини
      де ти дихаєш
      мій сину

      4.
      чим ти дихаєш
      мій сину
      у руках
      твоя свитина
      у думках
      свічки погасли
      ой не ту дорогу
      пасли
      за вікном
      невтішні очі
      іншу
      хто тобі наврочив
      по тій іншій
      біль несеться
      б’є копитами
      у серце
      вибиває з нього
      камінь
      жаль сідає
      поміж нами

      5.
      жаль сідає
      осідає
      сивино моя
      святая
      ти торкнулася
      волосся
      мов калини
      пізня осінь
      і прогнала
      з вітром
      круків
      де не глянь
      одна розлука

      6.
      де не глянь
      одна несталість
      темно тут
      ясніше
      далі
      тепло ще
      зимніше
      нижче
      той творець
      хто перше нищить
      а вже потім
      ліпить друге
      без коня
      немає плуга
      без душі
      кістки
      і м’ясо
      без думок багатих
      маса
      а без тебе
      мій синочку
      три зими зійшлися
      в точку
      Бог сумний
      висить
      там досі
      у кутку
      де щастя
      просять

      7.
      тепла кров
      бо не спочила
      до душі
      пришили крила
      до очей заглянув
      морок
      день кона
      за ним
      ще сорок
      оминатиме
      це місце
      наминатиме
      груз двісті
      аж земля
      огрядно всяде
      і проникне
      сон в лампаду

      17 Вересня, 2014



      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: 5.75 | Рейтинг "Майстерень": 6

    66. Блискавицi серця LIII, фасована
      1.
      в канцелярії небесній
      не для псів
      а темних мас
      фасували чинно й чесно
      янголята
      ляк і фас

      пакували в громовиці
      по покарі
      грішним всім
      у штанах
      чи у спідниці
      чи з губами
      в молоці

      пакували і співали
      слава
      Нашому Творцю
      за хвалу похвал чекали
      та доносилось
      працюй

      2.
      покотився громовиці
      гнів
      парасолі полетіли
      снів
      відірвалися від тіла
      ледь
      мов душа
      що надурила
      смерть

      та душа
      що надурила
      смерть
      наче груша
      недоспіла
      геть
      наслуховує
      як нишкне
      дощ
      і не дивиться
      на землю
      сторч

      надурила
      та згоріла
      ай
      за душею
      за тією
      край
      край дороги
      непологий
      рів
      що стулився
      від вини
      між брів

      3.
      добре би ще знати
      що є в нас
      для нас
      йти з вітрами спати
      і будити
      час

      небо виміряти
      крилами млина
      по очах впізнати
      де є мілина

      і на громовицю
      вішати проклін
      бути очевидцем
      підняття з колін

      плавати у миті
      не тонути в ній
      тіло оживити
      в хлібі і вині

      добре би ще жити
      і не знати бід
      бути недопитим
      з огляду на лід

      з огляду на промінь
      мати довгу тінь
      спогади вагомі
      наміри святі

      4.
      не виходило
      не перший раз
      пасувало би сказати
      пас

      з ним ніхто не знався
      тільки пас
      той навколо шиї
      подих пас

      запасався холодом
      сюжет
      на устах розквітнуло
      уже

      тіла маятник
      спинив свій свінг
      тут був Бог
      тепер без Нього він

      тут був час
      подумати
      про зміст
      нерухомих уст
      до пекла міст

      викосила смерть
      останній нерв
      переспіла груша
      він тепер

      5.
      не вмирають
      з радості
      нудьги
      не шукають
      вітру на сніги
      на морозі не співає
      птах
      як на місці все
      не їде дах

      а як світ
      що Боже борони
      то немає міри
      для вини
      і здається вічною
      зима
      бо бракує тих
      кого нема

      6.
      громовице
      блідолиця ти
      а чи довго маєш
      тицяти
      тицяти у груди
      холодом
      на устах лягати
      золотом

      7.
      перше слово
      що мозолить
      град
      а наступне
      в серце коле
      кат
      про останнє
      про блюче
      не питай
      після нього
      або в пекло
      у пекуче
      або в рай
      після нього
      всі дороги
      жмут
      слух втрачає
      в кожній хаті
      кут
      як синів беруть
      привозять
      ніч
      голос рвуть
      і обіймають
      в сні

      дочекалося б на тата
      дитинча
      я би про останнє
      кляте
      промовчав

      9 Вересня, 2014



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    67. Блискавицi серця LII, роздолена
      1.
      крутиться під ногами
      листя мов циганята
      струшує рухи гамір
      бемкнув годинник – п’ята

      кров бузини в етері
      вулиці – карти в покер
      бункерні люки – двері
      вікна – очиська хокку

      2.
      в коконі міста – сквері
      в шатах у колір мокко
      Джона малює Мері
      з пляшкою Джоні Вокер

      з ласкою попід груди
      лоскотом у штанині
      лялькою Мері-вуду
      голкою в серці синім

      3.
      як не щебече щебінь
      так не минає схожість
      мертвого гілля в небі
      з поглядом перехожих

      фарби бракує думці
      білої як сніжина
      зникла помада в сумці
      схожа на лиск рибини

      4.
      губи позбулись речень
      очі – вимовну дальність
      з видихом впали плечі
      ніби фата фатальна

      Мері о люба Мері
      виплач свою незвичність
      з кокона міста – скверу
      вилети з першим стрічним

      5.
      сяде – згорить в цигарці
      стане сплітати кроки
      йти мов по струнах пальці
      сіяти сіль і вроки

      з нею не Бог – убогість
      межистатевих воєн
      груди – її пороги
      де два світи надвоє

      6.
      Джон у кареті білій
      в дранті що Мері прала
      з байтів зганяє вирій
      інша весна настала

      плюск есемес в мобілці
      рибоньки золотої
      киш перехожі-вівці
      з кармою некрутою

      7.
      у сльозовім каналі
      неба що в дах прибилось
      янголи два конали
      з ринви стікали крила

      добре що налітались
      зле що проспали долю
      просто її не стало
      просто його не коле

      5 Вересня, 2014



      Коментарі (14)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    68. Блискавицi серця LI, пiдхребетна
      1.

      хребтом
      любили палицю
      до оніміння
      тіла
      руками
      розкидалися
      ногами
      тупотіли

      устами
      не кривилися
      ні скреготу
      ні рику
      і чухали потилиці
      коли троянський брикав

      2.

      а вуха
      чим набилися
      ці нерети
      без риби
      повилізали
      вилиці
      на бережину
      глиби

      а очі
      де дивилися
      навчилися
      минати
      країну
      що на милицях
      захмарні брами
      татя

      3.

      січе дорога
      ріже дим
      з півбогом
      і півматом
      у кожному
      подекуди
      гніздяться
      автомати

      у кожному
      перевертні
      тече не кров
      сивуха
      чола високого
      граніт
      вкриває лють
      і мухи

      4.

      не знати звідки
      зграя куль
      ворожа
      чи привітна
      складай кістки
      труну цинкуй
      хрести ліпи
      на вікна

      цей град
      паде
      на голови
      їм ніколи
      збагнути
      життя
      плакуче олово
      тіла і труни
      брутто

      5.

      литаврами
      тавтоване
      грудне
      моє терпіння
      я кулею
      гартований
      а на хресті
      сумлінний

      бо вірою
      виношую
      розпачливе
      кипіння
      воно мене
      уже не вб’є
      не кине
      на коліна

      6.

      як не приспить
      доріг зима
      і не присипле
      попіл
      а недовірливий Хома
      не доторкнеться
      плоті

      над небокраєм
      полечу
      багряний
      і плечистий
      я
      море щастя
      і плачу
      сумління
      небо чисте

      7.

      за полем
      ходить небокрай
      за тілом плаче куля
      як можеш
      Боже
      не карай
      очей моїх не стулюй

      і у пшеницю
      не клади
      твої палаци зріти
      як можеш
      Боже
      відведи
      малюй безхмарне літо

      8.

      біля дороги
      рів для трун
      попи димлять
      і піють
      я душу
      не одну потру
      хреста на ній посію

      це буде згадка
      про війну
      страшну й стодітну
      суку
      земля
      мов пір’я
      на труну
      опірено
      розлуку

      9.

      на думку вийшла
      голова
      немов на слід
      собака
      там недокурена
      трава
      там пиво вам
      і раки

      а манна
      сиплеться до ніг
      в дірявий мідний тазик
      а на війні
      як на війні
      життя
      розбитий пазл

      10.

      на кожне слово
      ставлю хрест
      наводжу з крапки
      жерло
      мій вірш
      мій постріл до небес
      і відпусти
      померлим

      то він
      вбиває голоси
      згорає сон і вата
      гудуть рядки
      душі баси
      зболілим
      гігаватом

      17 Липня, 2014



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    69. з вином до вини
      як місячне сяйво
      стече по дахівці
      залиє вікно
      за словом за зайвим
      полізе по цівці
      дратливе вино

      в душі спорожнілій
      луною полине
      бездомна печаль
      та вирине з тіла
      впаде на коліна
      мов янгол з плеча

      куток до куточка
      складе пантоміми
      знетемнена ніч
      мов кульчик у мочку
      пройде через вимір
      освідчення свіч

      думкам би дозріти
      попасти на сяйво
      чи бал сатани
      на мітлах летіти
      за словом за зайвим
      з вином до вини

      а осінь звивати
      в листок тютюновий
      втягати цей сплін
      і тихо вмирати
      щоб дихати знову
      відсутністю стін

      хай Той хто дозволив
      торкнутися рани
      своєї Хомі
      це небо оголить
      від гніву над нами
      данини зимі

      8 Жовтня, 2014



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    70. тонше тiльки змах
      тонка розмова тонше тільки змах
      життя повітря під крилом колібрі
      я пригорщами вітру неміч вибрав
      прорвало слово тишу і нема

      в несамовито-певній голові
      де вседозвілля подихи ворушить
      чекають воскресіння мертві душі
      закопують в думках себе – живі

      там вічно прибувають холоди
      надовго не затримуюся дії
      і сонце не купається в надії
      де місяць вийде чистим із води

      там переходять з війнами воли
      які тягли недавно мед зі сіллю
      і смерть справляє щонедень весілля
      де поминальні ломляться столи

      таке вагання – легше вбити лінь
      а від мовчання – краще вже кричати
      нехай хвилює свічку цнота хати
      то ніч прийшла із відрами по тінь

      не серце а збіговище доріг
      не співрозмовник а опале листя
      яке ж позавіконня голосисте
      яке воно недихання зорі

      то ж мало світу більше пустоти
      не зацвіли кути іконним духом
      та мироточить те що Бог прослухав
      і не зникає те що відпустив

      2 Жовтня, 2014



      Коментарі (11)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    71. я не наважився покликати
      я не наважився покликати
      так не хотілося стиратись
      яка свідома і велика ти
      моя невиправдана втрато

      на холод вулиці нарвалося
      на неміч світла налетіло
      те що людиною вважалося
      у вузлику душі і тіла

      старезний світ узявся сипатись
      з того що ставилось на карту
      і вже нема від чого хлипати
      і прислухатися не варто

      а десь тепло з обійм навіялось
      знайшло собі нічний притулок
      навіщо очі ви посіяли
      при перших сутінках минуле

      спаливши кроки може вигорю
      тобою сповнений до болю
      то як вода що попід кригою
      хребта свого навпіл розколе

      хай неба синь з чорнила сірого
      відмиється і день прозріє
      я на ножах стою із вірою
      допоки в серці веремія

      19 Вересня, 2014



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    72. коли у шибу дощ постукає
      коли у шибу дощ постукає
      я болю ниткою вірвуся
      не називай мене розлукою
      моя невипита спокусо

      по лінії руки розходились
      непереконливо і тихо
      вже не такими як були колись
      для сну гостинними і втіхи

      не називай мене неспокоєм
      і серцем що тебе відкрило
      тінь опаде чужими кроками
      я саме те чого хотіла

      так мало сонця у твоїх садах
      так бідно яблуні вродили
      така холодна слів жива вода
      такі безвітряні вітрила

      не називай мене злим відчаєм
      нагодою вино сушити
      що не для тебе світ освічую
      до шиби краплями пришитий

      чого тримаєшся думками ти
      кому співаєш алілуя
      я не забув тебе обрамити
      у те що більше не почую

      18 Вересня, 2014



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    73. фаланги
      чи доживем
      до сівби горизонту
      наші стосунки
      на лінії фрону
      наші керунки
      у пальці зрослися
      дивляться в серце
      хортами на лиса

      в крапці над ‘і’
      ледь засовгані йоти
      грішні слова
      мов знецінені ноти
      і валідол
      переходить на зміну
      танцю вина в голові
      з анальгіном

      губ літаки
      бубонять і таранять
      вираз такий
      аж витріщує бані
      трупи ідей по ідилії
      струпи
      глиняний крам
      не тримається
      купи

      спалено простір
      пряміше фаланги
      це вам не інші
      стискати у танго
      це вже коли
      словники застаріли
      греблі пішли
      затупилися стріли

      військо спинилося
      флангами в боки
      справджує око
      де наслідки кроку
      ось вам і фізика
      в сенсі кухоннім
      яблучні бебехи
      на підвіконні

      ось вам і лірика
      трахнута тиша
      хочеш
      люби
      а як можеш
      навішай
      глянь
      зі сідничок
      білизна спадає
      де ті фаланги
      нехай обступають

      12 Вересня, 2014



      Коментарі (16)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    74. нiч по периметру долонь
      де світло
      вибите з вікон
      з колін
      завіси гільйотина
      хвилин без тебе
      терикон
      переливається
      в причинах...
      у запаху
      від простирал
      твої обійми
      відбувають
      а дотик
      на устах вмира
      мов Єві сад
      у брамі раю

      ніч
      по периметру долонь
      така безока
      і глибока
      кочує
      подиху вогонь
      спадає за дверима
      спокій
      як дерева
      осінній блюз
      чи голосу
      капризні ноти…
      моє пристрелене
      люблю
      мов кров’ю мічені
      банкноти

      і відкривається тепер
      усе ненавчене
      збагнути
      серцебиття
      живе
      не стер
      із дихання
      бажання
      бути...
      у кожнім шереху
      війна
      між неминучим
      і минулим
      і нічия
      у тім вина
      що крила янголам
      зітнули

      12 Вересня, 2014



      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    75. спи мiй синочку
      (колискова)

      спи
      мій синочку
      спи
      ще цуценята
      пси
      і янголята
      ті
      хто би
      твій край
      хотів

      випити кров
      до дна
      коситься
      чужина
      кидає око
      там
      де доживати
      нам

      спи
      мій синочку
      спи
      ще не будив
      не бив
      храму надривний
      дзвін
      хай подрімає
      він

      я запалю
      свічу
      влюляю
      полечу
      у колисковий
      світ
      в Бога простити
      літ

      спи
      мій синочку
      спи
      тато тобі
      купив
      коника
      гойда-да
      може мине
      біда

      скоро настане
      мир
      горя не стане
      тьми
      ще не родився
      день
      снами на схід
      іде

      спи
      мій синочку
      спи
      силоньки
      не губи
      віченьки
      затули
      в ніченьку
      що болить

      сон принесе
      тобі
      тата
      на білий світ
      сильного
      як Дніпро
      в жилах
      козацька кров

      9 Вересня, 2014



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    76. Боже коли можеш
      Боже
      коли можеш
      вборони
      від обійм
      скаженої війни
      від мерзотних
      і солодких душ
      відверни від мене
      Господи
      біду
      не давай
      вмирати марно
      дням
      вибачай
      мою бездарність
      я
      як умію
      так лелію
      і несу
      у словах
      і вчинках
      голос Твій
      і суть

      Боже
      коли можеш
      відведи
      як не напасть
      у Твої сади
      у Тобі
      зневіритись
      то гріх
      Бог
      коли забутий
      біль на всіх
      той
      кого не чути
      помира
      зароста
      його стежина
      в Отчий храм

      Боже
      коли можеш
      стань мені
      студінню
      в пекельному вогні
      ралом
      для весінніх піль
      билом
      на слова
      і біль
      важелем
      для янголів
      з плечей
      морем сліз
      куди любов
      тече
      сивиною дня
      золою тьми
      Боже
      коли можеш
      між людьми
      розділи подушно
      Світ Святий
      освіти
      світи
      світи

      8 Вересня, 2014



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    77. море зiрок
      море зірок
      змило свічу
      лічений крок
      світлом лінчуй

      жаль на жалі
      рань без вітрил
      край журавлів
      неба тротил

      білий в мені
      вибухне світ
      яма у сні
      мрії живіт

      слова ковток
      зваби сільце
      сонця жовток
      хмари яйце

      поглядів шлюб
      в ризах ікон
      Бога і губ
      зник рубікон

      спалений хист
      дух у золі
      списаний лист
      спас для землі

      спис на серця
      холод розлук
      син без отця
      правда без мук

      місто без сліз
      рай без людей
      в сонячний ліс
      подих веде

      в море зірок
      згаслих повік
      де кожен крок
      знає свій лік

      2 Вересня, 2014



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    78. таке сонце як ти
      у мене немає
      такого
      ясного
      погожого сонця
      як ти
      у вірі тримаю
      чужі
      неосілі
      зболілі
      збілілі
      світи

      світи
      не минайся
      надією
      дією
      мрією
      хвилею сил
      іди
      залишайся
      земною
      красою
      пролитою
      вістрям коси

      бо ти недопита
      на тіні
      розлита
      думками не вкрита
      вростай
      у тупіт копита
      у куряві збитій
      у дні мандрівні
      на хрестах

      бо ти невагома
      для храму
      і втоми
      у серці
      світлице
      служи
      не болю старому
      а мірі рухомій
      і свіжому лету
      сніжин

      20 Червня, 2014



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    79. оте
      оте невблаганне
      пручання думками
      оте небоманне
      блукання словами
      оте незатерте
      захоплення станом
      оте круговерті
      п’янкої омана
      оте переможне
      приборкання спраги
      оте вже не можна
      пройти без уваги
      оте вже не в силі
      прослухати глухо
      оте недоспіле
      народження рухів
      оте нерозбите
      некуплене щастя
      оте нерозлите
      багаття квітчасте
      оте непритомне
      замовчене маю
      оте небездомне
      відлуння ковтаю
      оте переломне
      прояснення тіні
      оте ще не повне
      занурення в синє
      оте пережите
      у краплях і крихтах
      оте перемите
      нехолоду мито
      оте бездоганне
      спонтанне вразливе
      оте барабанне
      накликання зливи
      оте балаганне
      заглади вкладання
      оте безустанне
      згорання кохання

      12 Серпня, 2014



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    80. Свiтлана Костюк - Зумiю все - Ukr-to-E
      Translation:

      I’ll do it all

      I’ll do it all… I will survive… and pass…
      Be furious, you Pilate and you Slayer!
      My soul which was enwrapped by vivid grass
      Can raise and fall… and feel each heaven layer…
      It’s tinctured with the pain and with affrays,
      It’s like a white preheated stone… thrown badly
      By Destiny on this the only way
      Where all humanity is praying sadly.
      As for a soul, there are no limits made
      Between the pain and joy, regret and sorrow,
      Though after you fly knives with sharpened blades,
      The war with self will reach its peak tomorrow.
      And who would hear you in this endless war
      Where Truth is shared not equally in boundaries…
      I whisper wistful songs and reach for more
      My spirit, goodness, and Ukraine, my country.
      I sing about a nighttime change for days,
      About the sun which shines above in glory.
      Oh God, please send us your true love embrace
      Among the fights and calmness of song stories.
      Let’s love the ones who’s “pro” and who’s “against”,
      Who is with us, who stays alone as island…
      Fulfilled with ever lighting powers’ sense
      Be blessed my burnt-through tear, be blessed my silence!


      Original:

      Зумію все... Усе переживу...
      Хай скаженіють палачі й пілати.
      Душа моя, загорнена в траву,
      Уже уміє падати й вставати...
      Настояна на болях і боях,
      Вона мов камінь, білий і гарячий,
      Що викинутий долею на шлях,
      Де всеньке людство молиться і плаче...
      А для душі не створено межі
      Між болем-радістю, між втіхою-журбою,
      Хоч вслід летять заточені ножі
      І йде війна - війна з самим собою...
      І хто ж тебе почує в тій війні,
      Де ділять правду...надто половинну...
      Вишіптую пісні свої сумні
      Про волю...
      Про добро...
      Про Україну...
      Про те, що замість ночі буде день,
      Що сонечку судилося світити...
      Поміж боїв, у затишку пісень,
      Пошли нам, Боже, ближнього любити...
      Любити тих, хто "проти" і хто "за",
      Хто тут і там, хто поруч і не з нами...
      ОсвЯтиться пропалена сльоза
      Наповненими
      світлом
      почуттями...



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    81. диванна сотня
      наванговані зустрічі
      місце і час
      розцарьовані догми
      знегорені плечі
      до кісток перемитий
      політики джаз
      на чолі проступає
      панічна малеча

      моніторна квапливість
      іде на угар
      допікає вразливість
      зіниці на вату
      і протиснутий пальцем
      із клави базар
      проривається нетом
      мов горлом комбата

      криє матом небоже
      святе лайкане
      і запостить як факт
      нефільтровану дезу
      скільки там пролітало
      Парижем фанер
      хто з політиків носить
      макітри протези

      бум бомбезними фарбами
      бум-тарабум
      на пронизливі лайки
      в нас мода сьогодні
      вороги утікають
      до греблі гребуть
      жах побільшало духів
      в диванної сотні

      певно чули що кума
      забрали в АТО
      і собаку змололи його
      на сосиски
      ну а наш легітимний
      колишній батон
      прикупив монастир
      і тепер вже єпископ

      певно смаженим пахне
      де слизько було
      а недобрим занудить
      де півні не піли
      певно легко кричати
      хай здохне ху.ло
      донезмоги напхавшись
      попкорном поспілим

      хай огрядним сідилищем
      вим’ятий пуф
      а добротним вином
      недоживлені жала
      ще дзюрчать блискавиці
      б’ють словом "капут"
      пам’ять компом звиса
      у мишиних забралах

      розвелися на славу
      диванні мужі
      македонскі і черчиллі
      рембо-амбали
      як потягнуть волинку
      сичать як вужі
      пропадуть колоради
      гудуть віртуалом

      поле бою на RAM
      кіло_вати жере
      поле попису тролів
      невдах і бурчалок
      і ні куля ні дуля
      ніщо не бере
      аби тільки новини
      папужно кричали

      що там папки з війною
      чи порно з вінда
      під піжамним жилетом
      спивоване брюхо
      уперед браве військо
      бравадна хода
      заслуговує слів
      макаронних на вуха

      6 Серпня, 2014



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    82. гiрчитиме в менi вiйна
      стало сонце в росах на коліна
      птахою молилося за нас
      там за полем виросла в руїнах
      недослухана померлими луна

      підіймає вітер попелини
      розбиває небо сни воді
      то заходить в серце Батьківщина
      наче вістря списа в Божий Дім

      облягає вибухами гніву
      обіймає зашморгом боїв
      градом б'є в налиті зерна ниви
      в тихі груди матері моїй

      неміччю з плечей солдат спадає
      набирає світла в глухоту
      та нічого в неї не питаю
      на родинну ватру я іду

      хай мене минає зла година
      а як ні то проросту в ланах
      паростком Чигирина прокинусь
      і гірчитиме в мені війна

      1 Серпня, 2014



      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    83. небо низького росту
      (під "верше мій верше")

      небо
      низького росту
      де ти
      моя дитино
      там де
      померти просто
      круки
      летять у гості
      чорна
      з вогню година

      чорна
      з вогню година
      очі позатуляла
      може
      щe не загинув
      бачили мого сина
      там де
      війна лягала

      там де
      війна лягала
      світе
      ти сивий наче
      душі повисихали
      труни позабивали
      злива
      не йде
      а плаче

      злива
      не йде
      а плаче
      там
      на землі розбитій
      сина
      і сну не бачу
      хай він
      мені пробачить
      вісткою
      нині вбитій

      вісткою
      нині вбитій
      в горі
      перегорілій
      як же
      на світі жити
      Бога
      й людей любити
      сину
      мій цвіте білий

      30 Липня 2014



      Коментарі (13)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    84. течiя у колись
      що не день
      що не мить
      час паде
      і болить
      хто ти є
      придивись
      течіє
      у колись

      де твоє
      джерело
      в небо б’є
      де крило
      ріже даль
      в’яже синь
      і гойда
      голоси

      у душі
      висихай
      у вірші
      не втихай
      не німій
      від сльоти
      болю мій
      відійди

      світе мій
      розцвіти
      до-ре-мі
      розпусти
      відспівай
      ранній рай
      оспівай
      небокрай

      то моя
      течія
      що сія
      у боях
      і пече
      просто жах
      бо тече
      по ножах

      був туман
      і нема
      і війна
      мов зима
      обіма
      у димах
      відійма
      дух і страх

      небеса
      небеса
      ви краса
      і коса
      що не день
      що не мить
      час паде
      і болить

      25 Червня, 2014



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    85. вiзiя архiвимiру
      непоранені тьмою
      ранимі
      неприборкані вітром
      натхненні
      розростається вглиб
      архівимір
      наливаються світом
      легені

      опікає гортані
      убоге
      то оголені нерви
      і зруби
      то озолення серця
      небогом
      і від оцту порепані
      губи

      новина пороста
      новиною
      а жалі повиваються
      горем
      і відкашлює сонце
      війною
      вийшло крові сухотної
      море

      вийшло мало
      і дня
      і хвилини
      схаменутися
      Бога згадати
      тож немає
      для смерті
      провини
      як і кулі святої
      солдату

      і влітає метал
      відчайдушний
      розриває пороги
      і м’язи
      ось така вона
      зціплена мужність
      в ній заходиться тіло
      від сказу

      і радіє душа
      що вже вільна
      бо не ріже нутро
      крововилив
      залишаючи жадобу
      війнам
      а надію
      воюючим силам

      подавайте
      хуткіше набої
      розгортайте
      в блакиті пшеницю
      і ведіть небокрай
      за собою
      ще не займаний
      свій і без криці

      ворогам наворожуйте
      ями
      новородженим зрадникам
      гану
      ваші душі
      розбуджені храми
      ваше серце
      відкрите мов рана

      ваші очі
      важкі і глибокі
      бо побачене
      важко збагнути
      побратимів
      небеснії кроки
      через місиво
      тіл і мазуту

      а зима
      захлеснеться весною
      мов черга кулеметна
      в облозі
      вічна пам’ять
      пропахла війною
      освятиться в піснях
      й перемозі

      18 Червня, 2014



      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    86. свiтла надихала любов
      світла надихала
      в серце любов
      кров’ю набігла
      грозою немов
      янголів сила
      ранок білила
      пісню звільнила
      з горла оков

      пісня окрилена
      вітром і днем
      в душу полинула
      вільним вогнем
      і пломеніє
      море надії
      долі намрію
      не промине

      вірити міряти
      щастя добром
      чутися птахою
      там під ребром
      бути собою
      моря прибоєм
      вітру напоєм
      пухом й пером


      4 Червня 2014



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    87. вiрш вiд руки
      кров прибуває
      потяг швидкий
      слово
      як вікна
      у білій палаті
      з неба надія
      вірш
      від руки
      марш патріотам
      із фаршем що з вати

      як тебе звати
      трупе ти мій
      в пасма зодягнений
      в стиль колорадо
      думки покруччя
      капище змій
      мріє
      пройтися
      кістками парадом

      царство довічне
      в ріст ковбаси
      звивини всохлі
      з часів сересеру

      з ранку по сутінь
      лезо коси
      змащені люттю
      мої машингвери

      з пекла воскресло
      енкаведе
      ходить по душах
      і мокне в набоях
      бій наступає
      біль не спаде
      тут розминаються
      світло із тьмою

      тут переходить
      правди межа
      і спотикаються
      хвилі заграви
      клигає жертва
      ниє хижак
      душі висмикують
      бог і лукавий

      кепські ці справи
      з крові вино
      хочеш упийся
      багряним безсонням
      ось тобі місце
      хрест і вінок
      спи затиснувши
      свій хрестик в долоні

      спи
      не турбуйся
      і не казись
      що над тобою
      блакитніє нива
      тіло зітліє
      стане колись
      юним колоссям
      народженним в зливах

      3 Червня 2014



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    88. тиша
      завчи її
      як дорогу віз
      прийми її
      в "розіпни" в зап’ястя
      немає слів
      і бракує сліз
      таке воно
      перешите щастя

      нехай земля
      ще вогню ковтне
      а у плече
      запечеться інше
      вона туга
      мов гітари нерв
      вона — німа
      перед боєм тиша

      11 Березня, 2014



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    89. мамо мамо
      мамо мамо
      все так само
      ранку гамір
      світла цвіт
      синє поле
      понад нами
      серця камінь
      й білий світ

      мамо мамо
      до без тями
      біг сльозами
      в горі збіг
      дихай рідна
      і кохана
      я твій сон
      і оберіг

      мамо мамо
      дзвоном храму
      щемом ями
      ріже біль
      запеклося
      між устами
      недоказане
      тобі

      мамо мамо
      все так само
      світла рани
      тілом слів
      синє поле
      понад нами
      серця камінь
      й пух землі

      25 Лютого, 2014



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    90. Свiтлана Костюк - сприймаю кожен день - Ukr-to-Eng
      Translation:

      each day is like the last one
      as regards
      the sifting through my soul
      a mallow and a star
      I gather ruthless moments
      in my heart
      and blazing
      in the maple wind
      which swings too far

      and my horizon swings
      with him as well
      as if a cradle
      lost with someone
      I don’t know
      and I am higher
      higher can’t be felt
      just right enough
      for my agility to glow

      somehow the flight
      lacks silence
      for a while
      the gravity gets earthy
      more and more
      by now
      I see this autumn gilding
      in a pile
      it’s losing leaves
      the way you’ve lost me
      my dear love

      that’s what I get
      the tattered sail for Fate
      the wretchedness and weariness
      of native songs
      this world
      which burns my wings
      can’t antedate
      then
      who is he
      for me
      the right one
      or the wrong

      June 19, 2014

      Original:

      сприймаю кожен день свій як останній
      крізь душу сію мальву і зорю
      збираю в серці миті невблаганні
      горю

      кленовий вітер обрій мій колише
      немов колиску згублену чиюсь
      розгойдуюся вище вище вище
      свічусь

      чомусь бракує тиші для польоту
      земне тяжіння надто вже земне
      і губить осінь пізню позолоту
      як ти мене

      розтріпані у доленьки вітрила
      надломлені і втомлені пісні
      цей світ яким обпалено вже крила
      він хто мені



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    91. сотня
      розбий намети
      людей — на сотні
      б’ють водомети
      і дзвін Господній

      цей крематорій
      на страх і шини
      майдан говорить —
      здригайте стіни

      майдан у серці
      майдан де душі
      він без комерцій
      а є — бо мусить

      болить і гріє
      скипає гнівом
      у веремії
      і на відспівах

      лунає славнем
      і Слава Богу
      з новин останніх
      ідемо вногу

      спокійні кроки
      як світла в хату
      ми сильні поки
      вікон багато

      ці вікна — очі
      де ширм немає
      ми волеточим
      і проростаєм

      у бій кістками
      крилом правиці
      з могил вінками
      з-за ґрат в’язниці

      а ворог лютий
      хорти голодні
      зникає сутінь
      палає сотня

      12 Лютого, 2014



      Коментарі (11)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    92. зима мов чобiт
      зима
      мов чобіт
      межи ребра б’є
      без гільйотини
      ніч —
      не Робесп’єр
      без права жити
      несумісне —
      факт
      ще цвях
      не вбито
      ще не з дуба
      фрак
      а вже сідає
      на повіки сніг
      доріг немає
      є межа для ніг
      біда за нею
      мов пташиний грип
      розп’ята тиша
      від щитів
      до шиб

      я бачу те
      чого би не хотів
      обличчя смерті
      почерки катів
      і дим від шини —
      відчаю стіна
      в очах мужчини
      сльози і війна

      я відчуваю
      силу кулака
      побите тіло —
      наслідки совка
      і у руці
      запалений коктейль
      і той мороз
      що шкірою іде
      виходить мужністю
      що не втече
      бо поруч
      янгола з хрестом
      плече
      бо все на світі
      має час і сенс
      повітря кляп
      гопак і декаденс
      гарячий чай
      щоденний втрати струп
      і знятий з “йолки”
      мов окраса
      труп

      я поглинаю біль
      корінням літ
      і тане серце
      а від крові —
      лід

      хай сонце
      заховалося в мені
      у язиках його
      згорає гнів
      і на щоку
      вихлюпує любов
      одна вона
      нема у ній "або"
      то зріє дія
      то звіріє лють
      та мало слова
      впасти королю
      та мало муки
      народити те
      що не згорає
      і у рай веде

      маяк — мобілка
      SOS для барикад
      і вже не кілька нас
      а вогнепад

      зима вчухає
      мов у дроті
      струм
      до тої миті
      я вагання стру
      де біль не ріже
      як наруга тне
      де камертоном —
      найголіший нерв

      30 Січня 2014



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    93. зi собою на ножах
      зі собою — на ножах
      квит за квит — зі світом
      з мене бідний урожай
      та добротний вітер

      бо себе вже не боюсь
      і живу прозоро
      просто вивітрився глузд
      отверезів сором

      в небо ближче ніж на хрест
      а до слова — видих
      то ж беруся за старе —
      збовтую кориду

      і вона в мазках ‘оле’
      зрушує полотна
      де телець неначе лев
      на життя голодний

      я рішучий матадор
      публіку потішу
      в серце бачу коридор
      наче риму віршу

      не бракує смакоти
      втраченої крові
      розолеєні роти
      йти на біс готові

      їм — на біс мені — до сліз
      від останніх півнів
      у кориднім ремеслі
      шпага й роги — рівні

      і колись умовкне зал
      від інтриги ситий
      похитнусь при образах
      ніч мені світити

      кажуть що від свічки день
      а від слова — вітер
      кажуть — дощ як не іде
      то збігає світом

      17 Січня, 2014



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    94. my dear Ukraine
      excruciating happiness
      sweet pain
      that's what I feel for you
      my dear Ukraine

      maidans grow hopes in news
      old promised lands
      words board my drifting heart
      and sails withstand

      you move the waterline
      my thoughts don't sink
      I dress your bitterness
      in dark-blue ink

      I mourn your losses streak
      when greet new morns
      a cross is mounted high
      above the thorns

      I feel the nails in wrists
      your lords' disdain
      that's how you touch my soul
      my dear Ukraine

      January 16, 2014



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    95. Коли би богом був поет
      Коли би богом був поет,
      його рядки — за херувимів:
      дорога в небо — не хребет,
      а серце вигнане на рими.

      Його душа — тремка сльоза,
      а очі — на плаву лілеї.
      Чумацьким Шляхом на возах
      він віз би ямби і хореї.

      Його воли — добро і зло —
      спрокволу йшли б і ремиґали
      подій і видумок зело,
      жовтеньку пресу і канали.

      Коли би богом був поет:
      повимирали би всі війни,
      коштовних не знайти карет,
      зате кордонам стало б вільно.

      Почеснішали глянь мужі,
      женуть жінок галопом в музи.
      І ті не в’ються, як вужі,
      на ложі шлюбного союзу.

      А діти — виводки лелек
      і гусінь виспана в капусті —
      у ельфів бавляться, і шле
      їм сонце лист — веселки усміх.

      Коли би богом був поет:
      він світ відмив би аж до правди,
      засклив би вікна у сонет
      і світлим сном розмалював би.

      Де річка пробігає псом
      домашнім добрим і кудлатим,
      в зубах оговтується сом,
      в очах вирують соменята.

      А вулиці тонка струна
      бринить безмежно і не рветься,
      по ній не котиться труна,
      не остигають грані серця.

      Де кожен день — Різдво і Спас,
      а ніч — не ніч — Христові Страсті.
      Де все завжди — як в перший раз,
      але невичерпно і настіж.

      8 Січня 2014



      Коментарі (9)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    96. разом i сила i розум
      горе людоньки горе
      горе ходить на голову хворе
      кряче мастите і бите
      плаче молитвою вкрите

      пізно ріднесенькі пізно
      пізно давитися слізно
      нумо триматися гурту
      гнати до дідька манкуртів

      скоро розгублені скоро
      скоро ми все переорем
      світлом сходитимуть зорі
      в нашому полі і морі

      в пісні у втомленій пісні
      в пісні гартумося звісно
      голос окрилить наповнить
      серця вселюдного домни

      разом і сила і розум
      разом і трісне з морозом
      ніжка наштикнута трону
      душі любов’ю наповнюй

      31 Грудня, 2013



      Коментарі (11)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    97. розгойдалися словами груди
      міста розкалюжена печаль
      прокажене вулиці обличчя
      все чого мені сьогодні жаль
      згуснуло між гландами у відчай

      там на волосиночці вірша
      розгойдалися словами груди
      не забувся сон про що віщав
      і обачливо подався люди

      де поділась виразність очей
      стриманість усмішки неземної
      ніжність нерозділена а ще
      небо голосисте наді мною

      де мої ви ластівки ідей
      бузьки сліз і яструби тривоги
      сніг отелебачено іде
      і плете антенами дороги

      хай безвітря — слабість прапорів
      в мілководді водяться пустелі
      палубу покинули щурі
      луснула мов булька стуми стеля

      в срібнім сяйві манівців чота
      ніби кров у капілярах Нілу
      простір осідлала висота
      і думки мої відкрижаніли

      то вони вкладаються в п’ястук
      зібрані на свято чи на страту
      бо із кожним подихом росту
      всім чим доведеться зігрівати

      прихистки промоклих янголят
      міцно пущене коріння пісні
      душі що майданами стоять
      надихаючи любов’ю дійсність

      темне царство непочатих справ
      вижену з вином з артерій сонних
      з лісом рук і горе не гора
      і закон тріщить по рубікону

      24 Грудня 2013



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    98. стiй
      люди
      це не людно
      людяно
      усюди
      чудо
      гартували груднем
      грані слова
      груди
      ось моя країна
      вийшла берегами
      виросла з руїни
      найдзвінкішим храмом
      і дзвенить
      аж ріже
      жне
      повітря сіре
      де той
      вітер свіжий
      де терпіння
      міра
      стій
      пали очима
      де вирує віра
      знай
      що за плечима
      наш останній ірій
      і не бійся
      тіні
      що думками лізе
      сонце
      в небі синім
      у надії ризах
      стій
      не оступися
      і не спи
      благаю
      всі світи зійшлися
      наче вовча зграя
      стій
      стіною плачу
      греблею
      святого
      є майдан
      а значить
      з нами перемога

      19 Грудня 2013



      Коментарі (23)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    99. чекати недовго
      чекати недовго
      царю
      проміння
      об землю вдарить
      і висохне довга
      ніч
      а вийде на берег зору
      сльоза
      що душею хвора
      любов
      оживе в мені

      гарчати не треба
      бідний
      плювати в обличчя
      рідні
      під бляху ховати
      лоб
      з огиди
      твоя корона
      налізла
      стиснула скроні
      з очей струменіє
      зло

      тобі потакали
      правив
      сім’ю годував
      і бавив
      купався у морі
      зваб
      а люди прості
      як хвилі
      набігли
      у волевилив
      міцніли
      мов булава

      а люди
      про все згадали
      про кров
      що сніги ковтали
      палаци з кісток
      і доль
      їм є
      що тобі сказати
      для них
      ти міцніший мату
      рахітний у слові
      троль

      чекати недовго
      кате
      бо ржа доїдає
      ґрати
      а губи
      свободу п’ють
      мороз
      не чіпає шкіри
      я той
      хто стоїть
      і вірить
      бо чую
      як дзвони б’ють

      13 Грудня, 2013



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    100. за совiсть важнiших нема наказiв
      як навіскою вітер
      так дихає страх
      воронням розмальовує
      віддаль крикливу
      а притомність не світить
      бо кров на устах
      та наноситься мат
      на повітря курсивом

      не звертає уваги
      завзяття тупе
      що життя перед ним
      а не лялечка вуду
      помиляється звага
      як в полі сапер
      і на грудях бруківки
      здригаються груди

      їх скидають мов трупів
      в годинах чуми
      і полюють на решту
      юрму безборонну
      аж заходить у ступор
      знекровлена мить
      і спадає вина
      на зірки на погонах

      скільки треба тих зір
      аби бачити те
      що за совість важніших
      немає наказів
      що під Богом усі
      та Добро не цвіте
      а князьки і царі
      правлять балом наразі

      на обличчях розбитих
      ожив болю вуж
      та весну що у серці
      кийкам не здолати
      і Любов’ю налиті
      мов пуп’янки руж
      світлі вікна у душі
      на Віру багаті

      5 Грудня, 2013




      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    101. будь
      бачиш любов не_суть
      чуєш вібрато гине
      то затихають війни
      втомлені від руїни
      з рота що кров’ю пінить
      в грудні спадає ртуть

      ті що не греблі рвуть
      кроку критична маса
      світла ази і аси
      вигоять рани часом
      вибухнуть в серці басом
      рала перекують

      жде на відвагу путь
      а на розвагу дума
      скільки потрібно суму
      пружного ліку з гуми
      пилу пили і буму
      щоб остогидла суть

      світ що не йде спалю
      в серці змоловся камінь
      слово розрита яма
      я розроджусь устами
      зболений до без тями
      загнаний матом в лють

      сльози в біді не ллють
      їх утирай слабому
      очі відкрий сліпому
      голос звільни німому
      смикни за звук глухому
      крикни щосили будь

      22 Листопада 2013



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    102. блискавичний тан
      ми з блискавицями вели танок
      мораль в ковтки повітря набирали вміло
      сльозило з катакомб образ вино
      на світ виходило усе що серце їло

      уважно перечитував уста
      не перескакував прогнози і події
      ловив метеликів і відпускав
      то ґав лякав то очі де попало сіяв

      і провіряв мовчанням підігрів
      як википали густо видихи з легенів
      а за думками йшов то слово вів
      і скупо мій інстинкт вихлюпувався з генів

      коли без весел горлом пропливав
      воно у хвилюванні полоскало вдачу
      багата мною ваша голова
      коли їй вірити то чистий з мене мачо

      давав дорогу вибухам на сміх
      смітив жаргоном і давився від цигарки
      і час мій не отямився й добіг
      до ваших безперечних ‘ні’ в ковтку із чарки

      ви засвітилися за склом очей
      вином зігріта свічкою розваг задута
      немов земля в якій застиг ковчег
      і звірину відважував попарним брутто

      усе змішалося любов і гнів
      добро і зло мольба і лайка міднолоба
      кохалися мов темінь у вогні
      як з тілом черви що прогризли мушлю гробу

      тіла гойдалися тремтів сервант
      невтримно билися писалися до крапки
      іконний лик з куточку арештант
      мовчав з-під рушника накинутого хапко

      і тінь у тінь складала свічки стан
      рука в руці обійми ніг навхрест на спині
      тореадорський блискавичний тан
      на зернах слів і м’ятім одягу лушпинні

      8 Листопада 2013



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    103. ти мене розклади
      це так просто як ніч безумовно і дивно
      ані кроку назад ані виру з очей
      наче місячна цвіль облітає людина
      і ніщо ні за чим ні у щось не тече

      ти мене розклади на склади на лопатки
      і сумним відмалюй при свічі з голови
      роздаруй вже німого у тінях на згадку
      розтинанню повітря мечами трави

      а тоді розгуби у безмежнім відлунні
      поки зову птахи не розтануть у сні
      поки голосу біль сам себе не усуне
      не летітиме тихо у спогадах сніг

      хто мене опустив як у купіль малятко
      ніжно так обійма що дихнути ніяк
      це небита зима без кінця і початку
      в зледенілому серці дорога моя

      лопотять корогви значить вітер не сниться
      безголові шапки значить вже принесли
      і лягає земля мов насіння синиці
      і від тім'я до п'ят всі жалі проросли

      ти мене пригадай у настуканні шиби
      сонцем дихаю ледь у кістлявих гілках
      хай обілений світ заворожений ніби
      розпадається світлом у рідних руках

      7 Листопада, 2013



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    104. Зачуханий Поїзд
      Летів за кривою —
      то вгору, то вниз —
      зачуханий поїзд.

      Розварений рис —
      розсварені душі
      з розбитих сердець
      складали роззувшись
      життя в гаманець.

      Спивались теплушки,
      співали купе
      і брали на мушку —
      хто в такт не сопе.

      Горіли в буржуйках
      біблійні світи,
      бульками у жуйках
      стріляли понти.

      Задраєні люки —
      дихнути ніяк,
      з-назовні — ні звуку,
      а стрічні — навспак.

      Зла кров машиніста —
      лінива, не шквал.
      Той був мумуністом
      в топилищі шпал.
      Той вірив у фару,
      у силу лопат,
      в "піддай кочегаре",
      в гудочний парад.
      Він бачив майбутнє
      і цвинтар комах
      на склі чолопутнім.
      Він їхав, мов дах.

      А станцій — до біса,
      розвилок — нема,
      і ніде тепліше,
      на носі зима.

      Проїхали осінь,
      ніхто не зійшов,
      без моря — матроси,
      а віра — в ніщо.

      Був цукор до чаю,
      з горілкою цирк.
      Мовчав, мов Почаїв,
      біг вікнами зирк.

      Забився на нари,
      на хрестику змерз
      всім Душам Ліхтарик,
      Господар Небес.
      Висів — золотився,
      світився в собі,
      і сум Його лився
      прудкіший за біль.
      Він знав — де надія,
      де брами і мед,
      про що серце піє,
      куди слово дме.
      І дихали груди,
      мов риба на лід,
      між чудом і блудом —
      коліс переліт.

      Як сонце клякало,
      то місяць кульгав —
      за шпалою шпалу
      у крок зодягав.

      Застукані миті,
      оритмений шлях.
      Був час зупинитись,
      пропала земля...
      ...купе і теплушки,
      хвіст голову з’їв...
      і збилися мушки
      об неба краї.

      Летів за кривою —
      чи вгору, чи вниз —
      зачуханий поїзд,
      дрімав провідник.

      30 Вересня, 2013



      Коментарі (22)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    105. пробудження
      сон спорохнів
      тиша у саднах
      м'якне в мені
      ніч безлампадна

      в'ються вужі
      в яблунях раю
      сохнуть мужі
      не просихають

      ної мої
      і прометеї
      сну короїд
      точить ідеї

      мало мене
      статики більше
      спить ще моне
      хреститься ніц_ше

      падь не паде
      сонце не ріже
      сплін де-не-де
      спомини вижив

      па-де-труа
      зв'язками Бога
      вчасні слова
      ложка і йогурт

      стіл під горням
      поле ногасте
      родить щодня
      мав би що класти

      стіни чіпкі
      любо тримати
      цвях за зубки
      край непочатий

      вікна живі
      падає листя
      в сивій траві
      паростки міста

      27 Вересня, 2013



      Коментарі (16)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    106. dear trolls
      dear trolls
      and unfriended friends
      while you surf
      to new-promised lands
      sharpen up
      your deciduous teeth
      cool rushed fingers
      when the keyboards sneeze
      raise the spam
      drop caducous gills
      chill the thrills
      nicks and nips
      for the future kills

      likely likers
      gentle slubbers
      who chew and spit
      jabberwockies
      like in baseball
      baccy
      douse the jib
      fly the spinnaker
      my landlubbers
      in the web sea
      of hacking

      all your moons
      are harvest moons
      my moonrakers
      spread the scuttlebutts
      rasp out
      irk
      spill your guts
      hell-bent on burning
      the mind
      which is weak
      in its circuit breakers

      my tectonic plates
      moves of crust in brains
      my titanic mates
      drowsy words in veins
      make a fathom wide
      your unheard-of arms
      I’m your bumpy ride
      hell-knows prince of charms

      I can spell the talk
      poke the bubbles
      I am chockablock
      with your troubles

      8 October, 2013



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    107. i знати не знала
      (пісня)

      і знати не знала для чого птахам не до сну
      а зілля шукала для серця — на теплу весну
      вагалися кроки мої
      трималися лісу й доріг
      та голос губився луною не йшов і не біг

      ти випав як злива і серце моє розцвіло
      у краплях щасливих веселки міцніло крило
      проміння мені дарував
      без меду солодкі слова
      злипалися ніжно у віях коли цілував

      і хотілося жити твоїми світами
      і котитися сонцем цілунку шляхами
      у тобі оживати метеликом білим
      і чекати на космос мурашкою тіла

      та стало нас мало як світла у місті нічнім
      і листя опало і холодно тільки мені
      ці вікна рибини немов
      дивилися ніби в трюмо
      і я відчувала як осінь заходила в кров

      осінь гуляла неначе повія
      спила до краплі останні надії
      бути без тебе — не гратися з Богом
      клаптиком неба латати дорогу
      плакати гірко і так засинати
      слухати вітер і тінню ставати
      плавати нетом у світ віртуальний
      там завмирати у тиші сусальній
      чути себе відчувати в легенях
      жовч тютюну і коріння мігрені
      і не в собі переносити волю
      зводити сум до ковтка алкоголю

      дивилася в небо що сипало зорі мов сіль
      голубила думку а та переходила в біль
      і скроні неначе бруньки
      щораз набухали гірким
      життям що текло непомітно з тремкої щоки

      а хотілося жити твоїми світами
      і котитися сонцем цілунку шляхами
      у тобі оживати метеликом білим
      і чекати на космос мурашкою тіла
      аби бігла панчохою ще одна стрілка
      і крутилась у щасті годинника білка
      зодягалися дні у хвилини барвисті
      у думки де ти є переписаний чисто
      аби тільки не сон аби тільки не пісня
      аби все що було долітало до після
      відпускаю тебе як човна мертва хвиля
      залишаю собі що на серце ти вилив

      26 Вересня, 2013



      Коментарі (24)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    108. юний день
      сни холодні
      мов карцер
      за ніч догорять
      повилазять
      як очі
      шляхи
      на пагони приляже
      наступна зоря
      упаде
      цей листочок
      сухий

      перельоту
      проситимуть в неба
      птахи
      і летітиме в серце
      їх крик
      цілуватиме сонце
      і злих і благих
      зникне той
      хто до світла
      не звик

      ще
      поглибшає старість
      а юнь
      промине
      не питаючи
      добре де їй
      і триматиме пам’ять
      слова
      як багнет
      бо тривога
      піде в солов’ї

      хвилі
      плистимуть лісом
      під подих стрімкий
      виринатимуть полем
      між меж
      дня змалюється
      карта
      із ліній
      руки
      синь
      хмарину
      свій біль
      обійме

      а вода
      наче шашіль
      точитиме суть
      хворий кран
      захлинеться в іржі
      невиразну у дзеркалі
      тінь приведуть
      охоронці моєї душі

      сум спадатиме
      з вилиць
      як вершник з коня
      бо розквітне у віях
      весна
      на мечах
      на очах
      на іскриночках дня
      та у ній
      поміж хвиль
      ні човна

      20 Вересня 2013



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    109. нiчого страшного
      нічого страшного
      що спокій помітив плече
      це щастя в дорогу
      авансом
      пташиним
      тече

      у кут він
      чи в двері
      та кращого
      вже не знайти
      коли на папері
      всі цяці
      усі
      як один

      дивився
      і мріяв
      де око
      там голос впаде
      багато наміряв
      оцей какаду
      КаКаДе

      розводив руками
      мов кидався мужньо
      на дзот
      чи то з копняками
      виходив здавати
      народ

      схопив мегафона
      неначе півроку не пив
      і той без пардону
      припнувся на струм
      до юрби

      крив
      мало не матом
      і клявся
      на чому стояв
      царям
      і царятам
      путівку в Сибір
      замовляв

      юрба прапоріла
      мов риба
      що вже без ікри
      і слинка летіла
      усердно на чола
      згори

      слова
      наче кулі
      літали гоп-стопом чадним
      а площа
      як вулик
      без даху
      і лапа над ним

      гуділа
      ганьбила
      і рвала повітря
      на геть
      топила
      кадила
      цабе
      полоскала
      на_ге

      нічого страшного
      що завтра
      наступний стриптиз
      і бавлянка в бога
      примірка
      корони
      і риз

      як поруч корито
      фортуна
      густіша за жовч
      то є в чому ритись
      і чим каламутити
      кров

      бодягу ділити
      напитись понтів
      на бігу
      і владою ситим
      за патли тягати
      слугу

      і так споконвіку
      за віжки беруться вожді
      а крихти
      калікам
      змітають зі столу
      тоді

      18 Вересня 2013



      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    110. ба
      ба
      на чім не спіткнися
      труба
      відвисли штани
      і губа
      а краю базару
      немає
      хто крав
      той краде
      хто пив
      допиває
      чортів у корчмі
      під попсу ублажає
      бере на коня
      а приймає добряче
      на душу хіба
      душа закипає
      а кров
      аж ніяк голуба
      кидається в очі
      мутніє
      при слові ганьба

      ба
      Шопен по цимбалах
      і Бах
      цибуля і сало
      в торбах
      і потом батрацьким
      пропах
      вагон некупейний
      ще є де пірнати
      в Донецькім басейні
      іти
      по шахтарських стопах
      горланити дружно
      осанни з портвейном
      про синій жупан
      і УПА
      а потім тихенько
      стовпці рахувати
      пивце попивати
      в Москві
      чи за Рейном
      вдавати що пан
      свій
      папан
      чи пацан

      ба
      сама в хаті мати
      слаба
      чекає на сина
      на рідну дитину
      хоч спитого
      перебитого
      обавами
      забавами
      ситого
      дай Боже не вбитого
      душ власника
      чи раба
      їй
      син
      запеклось
      на губах

      ба
      до чого ж розмова
      тупа
      як біль
      за країну
      політиків міни
      співучих зірок
      довге па
      копай
      не копай
      а в гробах
      всі бачили
      раду
      й кабміни
      грядуть
      поколіннями зміни
      збирає охочих
      юрба

      ба-ба-х

      17 Вересня 2013



      Коментарі (20)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    111. Блискавицi серця XLVIII, спостережлива
      1.

      є оку де кластись
      на плесах боліт
      цвіте тілоріз і
      принаджує медом
      там небо плечасте
      скидає політ
      витрушує з візій
      Закон Архімеда

      розетки мечами
      стинають теплінь
      та стільки її там
      утрати не бачу
      так чисто між нами
      що дихати лінь
      і серце труїти
      чим простір цей плаче

      2.

      мені би не впасти
      до рівня людей
      у їхні суцвіття
      з колючим дротинням
      розбитись на масті
      кордони ідей
      служити як витяг
      з життя-трясовини

      міцніє у гарті
      коріння війни
      і спить під рукою
      відвага вершити
      усе має вартість
      кошторис вини
      під вибраний колір
      дороги пошиті

      3.

      усе має місце
      умову і час
      синці під очима
      і синь за хрестами
      чи витнеться ліс цей
      заплаче свіча
      тобі побратиме
      тепліше не стане

      тобі мій хороший
      зозуль доберу
      найкращих
      солодких
      щоб вічно кували
      є мак у кишені
      в дорогу стару
      солдата обмотки
      і бачення стале

      та видимить файка
      протреться шинель
      не знатимеш звідки
      тих сліз набирати
      я вибіжу в зграйках
      набитий в шрапнель
      хай Бог буде світком
      кому стану братом

      нехай не осудить
      натхнення моє
      твоє кровне тіло
      погашене жахом
      нехай не остудить
      не ранить
      не вб’є
      метал озвірілий
      прудкіший за птаха

      4.

      не думати
      легше
      не знати
      амінь
      а десь поступитись
      і не оступитись
      останній
      теж перший
      за ним
      тільки тінь
      вона нерозмита
      не збита копитом

      5.

      дивлюся
      міркую
      хто
      що нагуляв
      чи небо пташину
      чи птаха
      простори
      і скільки дівує
      під сонцем земля
      вмирає піщина
      стираючи море

      поставлена планка
      святому отцю
      що цідить молитви
      з церковного хору
      і п’яному зранку
      душею митцю
      готові до битви
      бики й матадори

      готова любити
      тичинку бджола
      а стіни облуплені
      справне графіті
      слянки
      оковиту
      вмістиме стола
      а брови насуплені
      руки нагріті

      6.

      швидкі до поживи
      думок таргани
      збираються в хмари
      і світло бідніє
      вітри полохливі
      немов барани
      жене їх з кошари
      у світ веремія

      15 Вересня 2013



      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    112. уявляєш
      уявляєш
      уявити не міг
      як лишати міста за плечима
      знелюбити в собі батьківщину
      і валитись дослівно із ніг

      запитаєш
      що питати хотів
      перехожої в чорній хустині
      павука на вікна хрестовині
      рідних душ в самоті

      нагадаєш
      що гадати не варт
      скільки щастя в яких одиницях
      де поріг за яким не сидиться
      де життя більше схоже на жарт

      та приб’юся
      як вітри не приб’ють
      паперовим корабликом в серце
      сивиною в новому люстерці
      гребнем хвилі душі солов’ю

      м’якне думка
      пластиліновий сенс
      я виліплюю Бога із таїн
      і себе боженям називаю
      в будь-якій голові можна все

      15 Вересня 2013



      Коментарі (14)
      Народний рейтинг: 4.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    113. їдь
      їдь
      голово
      їдь
      може зустрінемось
      якось
      на трубах
      начистимо мідь
      налиєм вогню
      у воду шубовсне
      наш якір

      а нині
      із тінню дуель
      задіяні
      всі мої трюки
      вона
      споконвічний Авель
      сповзає стіною
      за звуком

      тоді
      розпадається
      вщент
      як сонця вдягаю корону
      та хмари
      кривавлять дощем
      і я
      позбуваюся трону

      душі набираю
      для сліз
      очей позичаю
      для вікон
      для вічних вокзалів
      коліс
      а слово
      тримаю
      на ліки

      забувся
      мовчать земляки
      продався
      зеленому дідьку
      і падають краплі
      немов мідяки
      щебечуть по-янгольськи
      дітки

      їдь
      голово
      їдь
      приїдеш
      пришли серцю вістку
      воно
      на півслові стоїть
      у горлі моєму
      мов кістка

      хвилину
      знайди
      що не ходить по колу
      із міді
      вогню
      і води
      що дихає
      лісом із рук
      а не полем

      знайди
      приведи
      всі світи
      до одного
      де тиші кути
      і мости
      і пороги

      їдь
      голово
      їдь

      11 Вересня 2013



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": --

    114. сон як пух
      сон
      як пух

      за тобою
      вже протяг остиг
      і розгублений дощ
      перецвів аквареллю

      побілішали
      фарби
      трагедій малих
      посвітлішали
      миті
      ще ситі
      мотелем

      а у них залітали
      вітрини крамниць
      озиралися
      вікна ґратовані
      брами
      все тебе видихало
      і вдихало ту мить
      де світи розійшлись
      не прийшовши до тями

      все тебе пам’ятало
      тобою жило
      розчинялося
      кроком
      тинялося
      блиском
      я латав це повітря
      мов янгол
      крило
      але небо обвисло
      безмовне до стиску

      але холод пиячив
      у грудях моїх
      досхочу упивався
      прожитими днями
      він мене пробивав
      як при відчаї
      сміх
      і за келиха брався
      брудними словами

      як тебе відпустити
      не бачив
      не знав
      як без тебе заснути
      марнуючи подих
      та влягалась дорога
      немов сивина
      і стояли таксі
      в дві на дурня колоди

      відпускаю
      благав я
      чекав на луну
      але вулиць потоки
      глушили цю тему
      у відхрещене місто
      мій шепіт пірнув
      і просилися губи
      у гості
      до щему

      та вдарялися
      очі
      ув очі чужі
      там шукали проміння
      на лакмус для кроку
      виступали з-під брів
      лиш одні бліндажі
      в шоколад з молоком
      зодягалося моко

      в гострім смогу авто
      перегризений рух
      все завмерло на мить
      випадково
      мов фото
      та летів
      наче сніг
      обезсонений пух
      і чіплявся невпинно
      за ранішні ноти

      за важкі плечі люків
      і ребра моста
      за нестримне бажання
      напитися в дошку
      за твою гарячковість
      і погаслі уста
      за усіяне плаття
      червоним горошком

      і за тіло твоє
      непритомне з обійм
      та уп’ялені пальці
      на крила надрізи
      за позбавлений спокій
      у приборканні війн
      і у щастя шалашне
      прострочену візу

      так відкрито-відверта
      глуха
      на дзвінки
      ця мобілка мовчала
      давилася спамом
      так хотілося збігти
      думкам зі щоки
      ніби тиші зневощеній
      стінами храму

      11 Вересня 2013



      Коментарі (11)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    115. каравела пустелi
      пливе караван
      каравелу пустелі
      гойдає
      розпечене сонце
      верблюжі сяга
      гімалаї
      піску налетіло
      як снігу
      в білявий святвечір
      десь буря кочує
      дорогами спраги
      і втечі
      десь та не минає
      очей
      що шукають
      оазу
      простує
      зростає
      у дюнах піщаних
      облазить
      а видимість
      косить
      у страху
      з’являється стріха
      піщини гарцюють
      ура
      карабелі із піхов
      і небо стожале
      осино впивається
      в груди
      повітря ковток
      безумовно
      вважається чудом
      а тут
      майже штиль
      і хвилюється змійками
      кволість
      а час
      під копитами
      в’язне
      як весла
      в розсолі
      і висне міраж
      довгожданою
      брамою раю
      сліпить нагота
      стирає мазки
      та щораз оживає

      10 Вересня 2013



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    116. немає нічого зайвого
      немає нічого зайвого
      здавалося б
      скільки холоду
      згасає життя
      у печі вогонь
      і в’яне
      бурхлива молодість

      та вітер
      вимагає простору
      вітрила
      поштовху гідного
      проблема
      лишається гострою
      допоки
      вважається рідною

      та очі
      гуляють митями
      а ті
      виринають баченим
      а що
      ти із цього витямиш
      і що
      проковтне те втрачене

      заглада
      початок вічного
      а вічне
      тече загладою
      минуле
      рай потойбічного
      майбутнє
      луну нагадує

      немає нічого сталого
      здавалося б
      вмер
      бо вилився
      мені
      навесні відталому
      трава ощетинить вилиці

      і випнуться очі
      маками
      а груди
      дощем задихають
      я вийду
      окличними знаками
      і тінню
      ще неостиглою

      ввійду
      у закон інерції
      неначе у пекло
      грішники
      і виведусь там
      на терції
      як право зими
      в підсніжниках

      немає нічого крайнього
      є кола
      ще неоколені
      є мова
      забутого давнього
      і свіже
      душі опрестолення

      9 Вересня 2013



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    117. як у серцi лiтати
      переб’юся
      не риба ж
      об окований лід

      позбирай мене
      згодом
      у шалену
      як відчай
      ідею
      розростися
      любов’ю
      на цей білий
      до ниточки
      світ
      і змінити
      його
      мов Акідову Кров
      Галатея

      по земному обличчю
      головних рівчаках
      що міняють
      керунки
      візерунки
      із русел
      я спливатиму тихо
      як по ребрах рука
      що трималася
      серця
      закляклого в русі

      я шукатиму права
      блукати мов хміль
      усихати від сонця
      набігати ночами

      неважливо
      чи справа
      а чи зліва
      тне біль
      ти мене упізнаєш
      стрепехнувши
      отямиш

      а тоді розведеш
      ледь розверзлого
      сном
      у житті
      забутті
      в попелищі
      від кроку
      хай накаркає
      преса
      стословесний
      синдром
      але ти не лякайся
      переведена в спокій

      але ти не сахайся
      порожніх розмов
      незаслужених
      пих
      геть нерідної тіні
      а у храм повертайся
      і світло замов
      наберися в колінах
      благого терпіння

      утиратиму горе
      як від щастя сльозу
      відкриватиму шлюзи
      слухняної долі
      ну а ти
      серце
      дихай
      упевно простуй
      аж до миті
      без фарби
      аж до болю
      без солі

      я у всьому
      минаю
      відцвітаю
      росту
      і не золотим шитий
      і не вибраний з ями
      але видно мене
      за нещасну версту
      у стозвуччі барвистім
      віч-на-віч з небесами

      хай пройдеться плечима
      попелисте ягня
      і метелика тінь задрімає
      в чуприні
      це зі мною
      не вперше
      це я мову відняв
      всім словам голосним
      що родилися нині

      хай мене відшукають
      ті хто хоче пісень
      мов полин
      запивають
      заїдають набатом
      хай надривно звучить
      те що світло несе
      нагадає душі
      як у серці літати

      28 Серпня 2013



      Коментарі (14)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    118. земля міняє капелюха
      земля міняє капелюха
      із чорного на кольоровий
      натягує собі на вуха
      і залітають в очі сови

      волоссям пропливають щуки
      згус ліс насуплено й барвисто
      а по дашку гуляють круки
      душа летить на їхню пристань

      вона шукає порятунку
      і соломинку зачепитись
      а птахам крукається лунко
      вони бозна чим нині ситі

      хай ніс Говерлою зігнутий
      його видовжують трембіти
      веснянками розквітла рута
      а сонце в підборіддя світить

      щокою йдуть гірські потоки
      до губ джерельних сон впадає
      земля смакує щось високе
      напевно журавлину зграю

      а я невисохла росинка
      тремчу від вітру попід носом
      а піді мною павутинка
      що зачекалася на осінь

      гойдай мене до третіх півнів
      колисонько забута смерті
      ти між люльок не маєш рівних
      таких чутливих і відвертих

      земля скидала капелюха
      перед росинкою що зникла
      а павутинку вітер слухав
      як та давно до втрати звикла

      28 Серпня 2013



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    119. thunderbolts of heart IX
      1.

      it cannot be
      thinner
      thinner
      laughter grows
      though
      I know
      what’s
      better
      better
      is not to know
      how
      the existence crawls
      to awake
      the snow
      after bullets
      flashed
      all through
      air and flesh
      and the sun
      in harness
      dies
      in soldier’s
      eyes
      better
      not to try
      seize
      that frigid sky
      just
      to ease
      the pain

      2.

      damn
      I see
      the dam
      hard
      as cheek
      when slapped
      backs
      are strained
      and veins
      not a single step
      left
      or right
      to back
      we can make
      or fake
      standing
      face to face
      on the edge
      outraised
      where blood is
      stanched
      wounds
      refill ichor
      when
      we ask the sky
      for some land
      no more
      we’re
      speechless cranes
      in descending South
      rivers
      without mouth
      wisdom
      lost in love
      all we have
      is down
      barely shoveled rest
      all we need
      a word
      warm enough
      to nest

      3.

      this front
      didn’t rip
      the general stripes
      it stayed
      where it was
      with a slight compromise
      all plans
      on the maps
      beaded mostly
      in trenches
      the rosary gaps
      were full of adventures
      with some body parts
      beyond comprehension
      in black holes
      the craters
      in dying dimensions

      outlasted
      hurray
      laid down
      and subsided
      we did
      what we did
      it can’t be
      divided
      the baptism of fire
      the hell-way
      through raving
      souls’ opium
      bodies
      were dumped
      in mass grave and
      the war
      wanted more
      fresh
      blood
      as bloomed roses
      who knows
      where God is
      is breathless
      who knows this

      the rear
      was feeding
      with cursing
      the radio-wire
      was loading
      the orders
      no one could admire

      we tested
      this moonshine
      with honor and mettle
      while someone
      was pointing the barrel
      for battles
      strait to our necks
      our backs
      and intentions
      this one
      from behind
      had all rights
      but no sanctions

      4.

      how can we
      survive
      this dead-end
      and tide

      the time is
      so low
      and price
      way too high
      we won’t
      satisfy
      the words
      and an action
      erase the reaction
      stay clear
      when flushness is near

      it’s easier
      to die
      than step back
      and try
      to catch one more sun
      and cool chatting guns

      the measureless fear
      may call many byers
      the frankness is here
      as well as crossfires
      and written
      in pain
      forgotten
      unknown
      the heroes remain
      in ditches
      in frowns
      and what they’ll become
      will cure angry pass
      the meaning of home
      and sky in the grass

      August 20, 2013



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    120. Блискавицi серця XLVII, експресивна
      1.

      ця злива емоцій
      примхлива
      пронизлива
      вистигла в оці
      триває
      спливає
      кривавить
      словами
      при чашечці кави
      устами
      у змійках
      і колах
      у кроках
      з нізвідки
      в ніколи

      2.

      ми ділимо
      ділимось
      важим
      світи
      горизонтами вражень
      кути
      пересічністю тіні
      мости
      товщиною каміння

      ми бачимо ліс
      не дерева
      у нас на початку
      кінцева
      а скільки
      проміння
      убито
      а чим
      наше горло
      ще сите

      3.

      війна
      і на сон перемир’я
      щасливі
      у райдуги вірять
      а наші веселки
      як попіл
      згоріли
      зійшли з телескопів

      зірок
      новоспечена зграйка
      вбачає овації в лайках
      і падає
      та
      що яскрава
      в калюжу
      інтриг
      на потраву

      4.

      за блиском ходитиму нині
      за жовтим
      що врізався в синій
      за голосом
      медом багатим
      за запахом
      свіжим для хати
      за всім
      що не вміє кричати
      губитись
      губити
      стріляти
      і руки пошерхлі
      у поля
      усі мої нерви оголять
      бджола
      одарує гудінням
      трава заплете
      у коріння
      і виструнить піснею
      жайвір
      аж вийде із мене
      все зайве

      до неба
      здіймуся руками
      неси мене світло
      до мами
      у білі
      як радість
      палати
      де Бога
      не треба чекати
      де тихо
      до губ посиніння
      де я
      і плоди
      і насіння

      5.

      до першої
      білої цятки
      про тебе
      померлої згадки
      не спиться
      у серці темниця
      не віриться
      і не вершиться

      до першого
      вивиху
      тіні
      до гнівних ікон
      в межистінні
      густіє любов
      неминуча
      кого вона завтра
      приручить

      а хто в неї
      щиро повірить
      зазнає дороги
      ув ірій
      дороги
      що далі немає
      а ближче
      не стати
      бо крає

      27 Серпня, 2013



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    121. пишуться разом
      хай оминає
      світло реклами
      ближчає слово
      пишуться разом
      випиті чари
      простір між нами
      очі-коктейлі
      з присмаком джазу

      час пробігає
      у розумінні
      він виправляє
      пильність на згоду
      і я простую
      ваша гостинність
      з гасла у гасло
      з подиху в подих

      я наганяю
      вітер на губи
      і виганяю
      прояви істин
      радість солодка
      мила та люба
      тіла жага
      наповнена змістом

      пристрасті море
      ваша величність
      вершнице вправна
      рук полонянко
      одяг злітає
      рвуться дотичні
      щастя в куделях
      в’ється до ранку

      виросли тіні
      вистигла кава
      дух тютюну
      гуляє в транхеї
      ви роздивіться
      панно ласкава
      як опадає
      літо душею

      ласки цілунки
      важелі втіхи
      горло зігріте
      виплеском джину
      може не все
      дається для сміху
      може любов
      прийшла без причини

      22 Серпня, 2013



      Коментарі (9)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    122. навiть коли не сплю
      навіть
      коли не сплю
      думаю
      що живу
      мрію
      що переллюсь
      травнями
      на траву
      вікнами
      в душі міст
      піснею
      в повний ріст
      вірою
      в небеса
      Боже
      яка краса

      навіть
      коли болю
      в римах твоїх
      терпких
      думаю
      відмолюсь
      і неземний
      такий
      виведу
      із піску
      серця твого
      ріку
      вироджусь
      виром слів
      виведусь
      на чолі

      навіть
      коли в тобі
      краплі доріг
      нема
      кров’ю
      до тебе збіг
      і відцвіла
      зима
      очі забули
      ніч
      ткали світи
      чудні
      вбрали зелом
      поля
      сиве моє
      рілля

      а на порозі
      рань
      треться
      мов кошеня
      вітру
      ляклива лань
      вибігла
      навмання
      пісня така
      стара
      в серце давно
      пора
      там я
      снаги нагріб
      там
      і вода
      і хліб

      16 Серпня, 2013



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: 5 | Рейтинг "Майстерень": --

    123. ти не моя
      (може навіть пісня)

      нишком виліпилось тіло
      ув очах безлюдно-сірих
      каяття
      остиглий смак
      знову струни заболіли
      тихий голос ще повірив
      у життя
      якого брак

      бо ти не моя
      таки не моя
      уже не моя
      і я вже
      не я

      на словах які пришили
      за думками з водомірок
      я пливу
      у голові
      золотої тиші жили
      вибрав дощ останній лірик
      наяву
      він сам не свій

      а ти не моя
      таки не моя
      уже не моя
      і я вже
      не я

      і тремтять від вітру шиби
      скоро прийде той хто вибив
      цвіту світ
      любов мені
      та забилася мов риба
      на гачку на сонця німбі
      тане лід
      а подих ні

      бо ти не моя
      таки не моя
      уже не моя
      і я вже
      не я

      і так хочеться розлитись
      на твоїх устах лишитись
      медом сліз
      рікою ласк
      залишається прибитись
      ув останню гавань літа
      сни малі
      гойдали нас

      там ти ще моя
      таки ще моя
      насправді моя
      і очі
      горять

      15 Серпня, 2013



      Коментарі (16)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    124. Блискавицi серця ХLVI, свiжоспечена
      1.

      у цьому літі
      у запеченім книші
      начинений дощами
      помащений вітрами
      із присмаком
      бурлацької душі
      я
      рухлий запах
      надвечір'я

      мене
      вдихають
      у мене
      вірять
      як і в усе
      оте
      що має гріти
      давати привід
      не міліти
      і сонце визволяти
      з пащ

      2.

      хлопчина
      із глибокими
      як ніч
      очима
      зодягнений
      у ледь-прозорий
      плащ
      під колір
      посинілих губ
      несе мене
      незвиклого до крові
      несе в собі
      у щенеслові
      що так пасує
      на бджолиний гул

      3.

      я
      не тримаюся
      усмішки
      пливу собі
      неначе снами
      ліжко
      малююся
      по листовинці
      і кручу вітер
      на мізинці

      легкий
      немов безтіле пір'я
      цей рухлий запах
      надвечір'я

      4.

      от і земля вже
      геть пропала
      не видно
      дна
      того
      що жалить
      немає спин
      і ліктів теж
      немає слів
      немає меж
      намок у чорне
      плащ
      і сох
      до рана
      а я
      черствів
      і м'як все
      безустанно
      перебираючи
      в легенях
      зерна снів
      і висівав
      які ясні
      посходили вони
      мов дзвін великопісний
      мов первородна з мов
      чи лебедина пісня

      5.

      є поріг
      а за ним
      іще так
      сто порогів
      рови
      штахети
      хто стояв
      на краю
      і слухав
      той виловлював
      звук
      на вуха
      у повітрі
      у цьому літі
      стільки щастя
      дай Бог
      дотліти

      6.

      очі
      світлом замело
      рань така
      що невимовно
      недослівно
      не алло
      в кронах
      скронях невгамовних
      рань така
      що вмерли сни
      і не мучилися мрії
      то вона
      мене п'янить
      то від того
      я
      жеврію

      7.

      синь
      та не та
      під очима
      слово ковтай
      Батьківщина

      8 Серпня, 2013



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    125. забутого поля кварталик
      зів’ялого літа зупинка
      закинуті квіти-будинки
      забутого поля кварталик
      життя комашиного ралі

      тремтіли на сонці росинки
      за вітром плелись павутинки
      як очі порожньої зали
      кульбаби лисіли й лякали

      губилися в небі волошки
      їм згуби не шкода нітрошки
      дзвіночки джмелем не гуділи
      пустішало макам у тілі

      позносило дах материнці
      німиця розкинула бильця
      чіплявся за рів подорожник
      бо йти по щебінці неможна

      вели цвіркуни перекличку
      із мальви повстала капличка
      не видно на ній богомола
      та Бог з ним обійдеться поле

      всідалося сонце при бабці
      їй крильця втомилися з танцю
      на стебла влягалися хмари
      мов загнані вівці в кошарах

      здавалася мова сухою
      у поля що спало з рікою
      шукав парасольку кварталик
      очима порожньої зали

      аж місяць побіг по травиці
      зайшов до пустої каплиці
      обняв скільки зміг притулився
      за в’янучий цвіт помолився

      і стало так любо і жаско
      бо правда затьмарила казку
      бо все що на світі з любові
      початок заглада і сповідь

      9 Серпня, 2013



      Коментарі (23)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    126. Блискавицi серця ХLV, позавiконна
      1.

      по череві неба
      дах полоснув
      ніч розтеклася
      від харакірі
      збито у поспіх
      вітрами труну
      славному літу
      брамнику в ірій

      холод збирався
      і місто косив
      повимирало
      душі не видно
      осінь застигла
      у спальний масив
      і визирала
      світлом зашибним

      2.

      вікна підвішені
      як образи
      свято
      святим
      безбожникам
      тісно
      у капищі
      зим
      у нетрях грози
      в ладан і сив
      зодягнена дійсність

      3.

      бачиш у тому
      утому і цвіль
      очі свинцеві
      з часу братання
      спраглі в запої
      і спиті на біль

      надто брязкучі
      пута гортані
      все їм не йметься
      вгризається їдь
      в кола
      дороги
      серце
      і вуха
      погляд
      як цівка
      біжить
      і стоїть
      мушка здригає
      в крапельках руху

      4.

      вікнами вище
      онімблений лис
      в душу не лізе
      і слів не втира
      ходить нечутно
      хоч може колись
      вийде зі шкіри
      його антураж
      вийде оте
      що вікнами нижче

      шиба до шиби
      іде голова
      хвіст на підлозі
      малює зигзаг
      їсть не очима
      бо погляд сховав
      десь поза душу
      увагу і страх
      усмішку втне
      підсунеться ближче

      5.

      слухають фібри
      вібрато вікна
      дихають гени
      світлом у воску
      тиха кімната
      мов мушля із дна
      зайдеш у неї
      наче у космос

      більше таких
      не буває очей
      дивляться просто
      легко-прозорі
      море у них
      і Ноїв Ковчег
      душ грозовий
      і діжниця на зорі

      світло спливає
      мов час у піску
      туляться рами
      квітами ласки
      то доживає
      ясність гірку
      та
      що читає
      янголу казку
      та
      що для світу
      зола
      золота
      тиші густої
      у піднебінні
      та
      що сідає
      вогнем на уста
      і не кидає
      сірої тіні

      6.

      крок по дахівці
      і кров запеклась
      що думку несла
      винесла муку
      там божевільні
      шукають тепла
      стріли амурні
      пробують лука
      там більше нема
      де вище рости
      поцупити рай
      совість пролити
      так голо
      що дух
      не перевести
      так близько
      що гріх
      небом не впитись

      8 Серпня, 2013



      Коментарі (15)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    127. клаптик виораних снiв
      клаптик виораних снів
      на безкраїм полі смерті
      тиша
      хліб
      шляхи для ніг
      четвертовані в четвертій

      крапка
      хоче на папір
      мов маля
      на руки мамі
      слово
      сохне на губі
      з нього вийде добрий гамір

      світло злизане
      з руки
      мов торбини на пероні
      ви мене знайшли
      думки
      пересіяного в повні

      повно місця
      в голові
      є де яблукові впасти
      як і відійти траві
      оку побувати настіж

      пальці виліпили зміст
      це перо
      на серці брунька
      я відкритий
      наче міст
      і лункий
      для поцілунку

      не складаюся
      мов ніж
      не читаюся
      до стуку
      пустка крається
      в мені
      у голодному
      на звуки

      клаптик виораних снів
      як війни відкрита рана
      образ Божий
      на стіні
      оживай
      у Ньому
      ране

      7 Серпня, 2013



      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    128. це тут i там
      ще кордони утіхи
      за гру не трималися
      поцілунки
      сльози
      а обійми
      утрати

      ще дурниці
      дрібницями не називалися
      а безмежжям
      ця синь
      де хотілось літати

      ми з тобою по-різному так
      відривалися
      ти
      за так
      для душі
      я
      безслів’ям
      від шалу

      та нічого такого
      страшного не сталося
      хто грішив і глушив
      хто вчадів і відчалив

      хай далеко не все
      на устах відкривалося
      у думках
      привело
      а від серця
      розтало

      ми з тобою по-сніжному так
      озивалися
      ти
      що нас не було
      я
      що бути так мало

      хай поділиться мить
      де ми снів прислухалися
      тут
      на дотики уст
      там
      на горе безкрає

      ти довічно в мені
      а мандруєш до старості
      то лоскоче
      це тут
      і це там
      затихає

      2 Серпня, 2013



      Коментарі (22)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": --

    129. приборкання болю
      закричали
      в мені
      щоби біль не біг
      журавлі
      кораблі для сивин моїх

      затремтіли
      сади
      щоби він пішов
      та забув куди
      розійшовся шов

      замовчали
      листи
      щоби той затих
      та не відступив
      добре знав що гріх

      запалали
      уста
      хай би вже пропав
      раптом перестав
      що за грань тупа

      загриміли
      літа
      переблискав і
      всі слова всотав
      перевів на гнів

      запеклися
      в сльозі
      всі мої жалі
      і тоді він сів
      чорний птах в ріллі

      розрослися
      світи
      біль почав цвісти
      шлях мій освітив
      кроки освятив

      2 Серпня, 2013



      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    130. just let you know
      estrangement walls
      nonstop simoons
      all nest like cuckoo bees
      you’re
      my remedy for wounds
      some stranger’s bride-to-be

      my heart’s in you
      encompassed views
      with crime-scene-warning tape
      it pounds
      and waits for any news
      to shape escapes’ roofscape

      remorse invades
      inflictions fade
      oh priceless love-to-go
      we lost
      in time both oars to wade
      few kisses less ago

      love is a child
      less meek more wild
      when we apart I’m blind
      and burn
      a smile that slides to mild
      to touch you in my mind

      the keyhole lights
      game days lose nights
      stock future sweet as gean
      am I
      so wrong to feel so right
      to sight your fruits and glean

      for what it’s worth
      in gain and loss
      where angels fear to tread
      you are
      my host at any cost
      my water air and bread

      30 July, 2013



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    131. Блискавицi серця ХLIV, натхненно-осiння
      1.

      я все
      що ти маєш
      ти все
      що я хочу
      у світлі Мамая
      ми
      серце і очі
      у древнім корінні
      козацького роду
      ми зародки соку
      судини мелодій

      2.

      суди мене доле
      суди
      не осуджуй
      судилося солі
      біліти на ружі
      а тій усихати
      знекровленим цвітом
      в зелених палатах
      покинутих літом

      скоробилось листя
      пелюстя зчорніло
      і дні урочисто
      наврочили тілу
      себе роздягати
      при вітру поривах
      бадиллям сохатим
      вплітатися в гриви
      хмарин дощоногих
      і відстань латати
      між силою Бога
      і вбогістю ката

      3.

      за твоєю
      безхмарністю синьою
      мов листком поривався
      з-під інею
      кожну ніч
      розбивав я
      на трепети
      шамотів
      увиразнював лепети
      шовкопрядом звивався
      в шовковиці
      з мене шили
      туман для околиці
      і за місячне світло
      тягнули ще
      тупики
      по відлюдницях-вулицях

      4.

      у той час
      йшла гризня за перонами
      як царі за чужими коронами
      нудьгували вокзали
      вкрадалися
      у думки неозвучені гралися
      сотні сонць
      у промінні ліхтарному
      полювали
      мов леви за сарнами
      за слизькими й непевними тінями
      і душею
      до нитки осінньою

      5.

      лиш тоді
      як не стало вже близькості
      що вкривала дорогу
      і прикрості
      ти мене провела
      наче лінію
      і розквітла
      безхмарністю синьою

      6.

      за ким
      земле
      плачеш
      і кличеш в обійми
      за сонцем
      юначе
      за небом спокійним
      за птахом у ньому
      полине
      і легше
      мені і святому
      що з мук ринув першим

      кого
      земле
      любиш
      міцніше за ранок
      могили
      козаче
      невгоєні рани
      мені в них зростатись
      дорогу давати
      дощу і блавату
      душі непочатій

      1 Серпня, 2013



      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    132. Блискавицi серця XLIII, зажурена
      1.

      сам не свій
      від понеділка
      синє небо
      як синці
      вістка хруснула
      мов гілка
      інша
      гнала пагінці

      час подує
      я почую
      мов колядку
      на Різдво
      я за гілочку
      отую
      зачіпався
      всім єством

      гілко-гілочко
      родинна
      ні листочків
      ні кори
      сік пропав
      і серцевина
      усихає до пори

      не лягає сонце спати
      плаче свічкою на стіл
      скроні
      нутрощі набату
      голос
      в оклику застиг

      2.

      переходила серце зміліле
      журба

      по цім боці
      усе що боліло
      по тім боці
      татьба

      залишилося місце
      на цьому
      де плекав
      роздавав
      і губив
      а на іншому
      зашморг судоми
      і посвята у слово
      пальби

      3.

      роздзвенілися нерви
      мов шиби
      наче губи
      синішав папір
      я журбу
      з того іншого вибив
      то ж безбока вона
      до сих пір

      ще й безрука вона
      наче щука
      дзяволить
      у мішку цуценям
      що до річки несуть
      геть від суки
      заливають
      мов каву в горня


      4.

      від шубовстання
      колами шепіт
      наче голка
      по платівці
      вскач
      у хвилини
      із чорного крепу
      зодягається
      втомлений плач

      прибігають до милості
      очі
      напихаються зв’язки
      до вух
      досхочу би напитися
      скотчу
      розміняти злий глузд
      на питву

      і нехай розливається
      відчай
      пробиває на світло
      мій щем
      може вийде журба
      із безбіччя
      і полине сльозина
      дощем

      аж приб’ється вимова
      до вітру
      наче плесна ламкі
      до хреста
      що не слово
      на порох селітра
      що не видих
      любов на устах

      5.

      я засвідчую твердо
      у рот ані краплі
      ані думки про сон
      чи піщини на мить
      і чекає на мене
      світанок
      як граблі
      вже журба не росте
      бо на серці
      гримить
      і виблискує
      втіха
      яку не проспати
      так безмежно аж тихо
      люблю тебе
      втрато


      30 Липня, 2013



      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    133. навiяна в мушлi
      навіяна в мушлі
      у шепоті згуслім
      наповнюю русла
      до серця ріки

      на душу гойдливу
      лягаю щаслива
      як сонячна злива
      на вітер щемкий

      сповита у русі
      повітря у вусі
      я промінь безвусий
      і тальвег для сну

      неси мене крове
      мов небо у слові
      в країну любові
      у смутку труну

      багата на кисень
      на витівки лиса
      вихлюпуюсь лісом
      що ласий на страх

      вслухаюся морем
      що чайками хворе
      мов пастка в коморі
      де сир для невдах

      коли наступаю
      то більше немає
      криївок для таїн
      ні меду ні сліз

      ні світла в тунелі
      ні вошей в шинелі
      ні стін ані стелі
      я тиша в золі

      29 Липня, 2013



      Коментарі (13)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    134. Прикладенiй до ран
      Моя прикладена до ран,
      чужому суджена,
      між нами виросла пора —
      стіна відчуження.

      Такої долі нанесла
      любов для кожного,
      що ні крила, ані весла,
      ні ототожнення.

      Я усміхаюся — ти є
      на світі гідному,
      з тобою світло настає,
      йому потрібні ми.

      Йому так легко на очах
      переливатися
      із моря рухів у печаль,
      у жмурки гратися.

      Влягайтесь кола на воді,
      а рай — за спинами.
      Я знаю — янгол — мій водій
      поміж хвилинами.

      У самоті — не в однині,
      а поза відчаєм.
      Я воскрешаю кожне ‘ні’—
      себе засвічую.

      24 Липня, 2013



      Коментарі (11)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    135. Блискавицi серця XLII, новопреставлена
      1.

      нам іти по землі
      при задутих свічках
      і шукати в золі
      згарки рані

      наші дні замалі
      але доля в руках
      жде вітрів на політ
      на останній

      2.

      не чекай
      з дня на день
      від життя світлячка
      час по колу веде
      по забутих стежках
      і знайомить тебе
      з невагомістю стану
      онімінням небес
      глибиною нірвани

      все здається новим
      і спалахує знаним

      3.

      ніч звиває плющем
      що лускою з кори
      ген до неба тече
      і впадає у крону
      де розлистаний щем
      серцевинно горить
      де зірок як очей
      що сторонні

      і стає все новим
      та близьким звіддалля
      свіжий шерх для сови
      для колиски — маля

      і знайомиться ніж
      по точилі з гортанню
      і живеться війні
      в кожній згоєній рані

      4.

      так багато тих і
      і так мало цих ба
      для покути гріхів
      для появи обав

      ще звикати дощу
      до калюж висоти
      а мені — щоб відчув
      як маліє пустир

      ще звикати до сонця
      земному старанню
      неодмінно рости
      і колись розцвісти
      як не колом з води
      то принаймні зітханням

      5.

      страх породжує страх
      і заходить в літа
      наче кров на уста
      двічі в ту саму річку

      хто боїтся хреста
      той до біса пристав
      в того кров негуста
      темне серце — несвічка

      6.

      я на розмах крила
      наберу висоти
      а в дорогу — терпцю
      дрібку маку
      щоб земля відбула
      як лапатість води
      чи геєна свинцю
      в час атаки

      і на тій висоті
      з тих ірійних низин
      прибуватиму як
      перемога
      як до муки святі
      чи у серце полин
      там розрада моя
      і пороги

      там немає гріха
      і зітхання у сні
      білочисто сліпцю
      а глухому
      вся душа затиха
      мов знекровлений гнів
      і він чує оцю
      грань рухому

      де тамується плач
      переноситься стук
      притирається дзвін
      сон колише
      де на розмах крила
      плани Божі ростуть
      прислухається Він
      хто ще дише

      24 Липня, 2013



      Коментарі (15)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    136. in gorges of my dream
      it’s likely
      I’ll fall short
      of someone I am not
      of something you might sneak on board
      or tie in lover’s knot

      so many
      drifts to catch
      in gorges of my dream
      latch on to moments born in slatch
      the lullaby for stream

      today sounds
      like a dirge
      the echoes of new past
      are wading in the surge of urge
      so intimate at last

      the time’s bought
      for a song
      it’s fribbled note by note
      and losing right as well as wrong
      the fluffs I used to dote

      though bathing
      in the stream
      inhaling youth in whiffs
      I grasp how’s gorgeous in my dream
      are maybes doubts and ifs

      how’s precious
      every tress
      when it belongs to drifts
      where all adieus corral the past
      and reefs show veins of riffs

      in peace I
      go alone
      a dilly of a fight
      the total worth of what I own
      can fit in aiming sight

      and I can
      be at most
      an angel or a beast
      who grasps how’s chilly is the cross
      with nails through heels and wrists

      July 18, 2013



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    137. для бабунi
      руками моєї бабуні
      збиралися в клопоти будні
      влягалися в трепоти стуки
      носилися відра зі студні
      у біблій горталися звуки

      очима моєї бабуні
      світилися вікна зимою
      дороги трималися дому
      два янголи стали за мною
      її і той мій невагомий

      у серці моєї бабуні
      так тепло що сльози солодкі
      і легко що слово із пуху
      так рідно що вік закороткий
      і світло — ні тіні від руху

      з думками моєї бабуні
      я ходжу по білому світі
      за медом із дьогтем для брами
      мій голос що дзвонами шитий
      на вітрі цвіте прапорами

      усмішки моєї бабуні
      трималися зорі що впали
      у кутиках сонце лягало

      і сходило небо трипало
      на груди мої
      як бабуні не стало

      3 Липня, 2013
      (RIP)



      Коментарі (15)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    138. Sonnet XXXII
      Apprise my barely melted heart that ages!
      Poor farness pleads and leads up to thawed patches,
      where love keeps losing mind as font its pages
      and mercy of the weather’s soft and stretchy.
      Forgive its fragileness, don’t be umbrageous
      about the thirst among the skies and edging,
      the passion rivers, Pegasus encaging.
      Forgive this moment livid to imagine.
      Forgiveness is the gift as being vestal.
      Don’t send it down the drain. This calmness morphine
      is rich in veins, it is your eardrum-drummer.
      A heart is gifted first and then it’s fasting
      to see leap February deep in coffin,
      while three more deaths wait patiently for summer.

      June 20, 2013



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    139. у черзi за небом
      я у черзі за небом
      провів пів парсека
      стільки треба до брами
      говорила юрма
      галаслива
      дратлива
      нудна
      недалека
      все питала мене
      чи секунди нема
      потримати надію
      притримати подих
      роздивитися план
      забудови небес
      і рипіли словами
      зачовгані сходи
      і плели вітругани
      хмариння рябе

      у такій тісноті
      що ні сядеш
      ні пікнеш
      крок без кроку
      здавався мені
      небокрай
      із душі видно все
      у пітніючих вікнах
      прокидалася синь
      і займався нерай
      що горів безголов’ям
      варив колотнечу
      вибігала гортанню
      вона на уста
      та шукала однак
      добре вухо
      для втечі
      тихе серце
      на дім
      де немає кута

      то ж ковтай не ковтай
      а повітря не більше
      і кричи не кричи
      а відлуння нема
      і кропи не кропи
      чи вже сохни чи вішай
      а цю осінь ховає
      бездомна зима
      зачекай не іди
      поки кров не застигне
      грає море вогню
      у краплинах тепла
      хай в озорену ніч
      прокидаються стигми
      і кохається з вітром
      словесна зола

      загуділи роки
      мов сирени в нальотах
      і ховалися душі
      по п’ятах і снах
      а яка не встигала
      стелилася потом
      нуркувала у келих
      мутного вина
      тільки ті
      що світились
      ясніше від болю
      відкривались
      мов храми
      небесні квітки
      розросталися серцем
      волошками з поля
      і котилися Богом земним
      зі щоки

      і ця черга
      маліла
      кишіла
      міліла
      подавала ознаки
      що невпинно повзе
      і чим вище
      здавалося
      меншало тіла
      а чим ближче до віри
      тим більше везе
      найдорожчі мої
      недолюблені кроки
      оступалися менше
      не торкали сходин
      і сто сонць намело
      зі сходин цих до ока
      як не стало в мені
      ні церков
      ні води

      14 Червня, 2013



      Коментарі (30)
      Народний рейтинг: 5.67 | Рейтинг "Майстерень": --

    140. розчулений до атома
      приховано
      кривитися од відчаю
      слів не губити затискати їх
      зубами і вдавати сміх
      який від посиніння рідшає

      прикованим
      скрутитися калачиком
      не підпускати вітер до грудей
      нехай собі у ніч іде
      як до чужої хати мачуха

      дивитися
      губитися дитиною
      коли торгує тілом біднота
      іконки сохнуть по кутах
      за пусткою і павутиною

      навчитися
      молитися за всіх і вся
      коли петлю стягнув блатний базар
      фільтрований як в образах
      властивість ніжністю привитися

      знеможено
      іти аж сонце виросте
      освітленим із ніг до голови
      мене вогонь благословить
      людської доброти і щирості

      стривожений
      у ньому я палатиму
      до перших зойків рідних при труні
      до хвиль в золі що по мені
      розчулений до атома

      6 Червня, 2013



      Коментарі (24)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": --

    141. Dire Straits Brothers in Arms - Ukr
      (written by Mark Knopfler)

      Translation:

      ці гори в тумані
      де сьогодні мій дім
      а той рідний що манить
      завжди в низині
      повернувся би з вами
      до долин тих зійти б
      і ви не були би мов рана
      (мої ви) по зброї брати

      а на полі з руїни
      що вогонь охрестив
      хай ваш біль відпочине
      аби бій трохи стих
      хоч болить нестерпимо
      страх лоскоче і дим
      мене з вас ніхто не покинув
      (мої ви) по зброї брати

      світів багато мов піщин
      багато сонць посеред тьми
      у нас на всіх лише один
      цей світ в якому в різних ми

      то вже сонце у пеклі
      місяць ген з висоти
      кожен має померти
      вам пора вже іти
      із долоні не стерти
      зоресвітлий мотив
      це глупо по трупах нам дертись
      (таких же) по зброї братів


      Original:

      These mist covered mountains
      Are a home now for me
      But my home is the lowlands
      And always will be
      Someday you'll return to
      Your valleys and your farms
      And you'll no longer burn to be
      Brothers in arms

      Through these fields of destruction
      Baptisms of fire
      I've witnessed your suffering
      As the battle raged higher
      And though they did hurt me so bad
      In the fear and alarm
      You did not desert me
      My brothers in arms

      There's so many different worlds
      So many different suns
      And we have just one world
      But we live in different ones

      Now the sun's gone to hell and
      The moon's riding high
      Let me bid you farewell
      Every man has to die
      But it's written in the starlight
      And every line in your palm
      We are fools to make war
      On our brothers in arms




      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": --

    142. Whitney Houston - I Will Always Love You - Ukr
      (Written by Dolly Parton)

      Translation:

      не йти це гріх
      і бути ніг сильцем твоїх
      ітиму та запам’ятай
      в думках моїх ти полум’я і сніг

      і я тебе лиш люблю
      тебе лиш люблю
      тебе кохання тебе гммм

      солодке і гірке згадай
      і скажи зі собою візьми
      що ж бувай себе не край
      час минув називатися ми

      і я тебе лиш люблю
      тебе лиш люблю

      (інструментальне соло)

      то щасти тобі в житті
      хай збуваються мрїї за двох
      і я бажаю тобі теж моря втіх
      та понад усіх благ хай квітне любов

      і я тебе лиш люблю
      тебе лиш люблю
      тебе лиш люблю
      тебе лиш люблю
      тебе лиш люблю
      я тебе лиш люблю

      тебе кохання люблю
      ех тебе лиш назажди люблю

      Original:

      If I should stay,
      I would only be in your way.
      So I'll go, but I know
      I'll think of you ev'ry step of the way.

      And I will always love you.
      I will always love you.
      You, my darling you. Hmm.

      Bittersweet memories
      That is all I'm taking with me.
      So, goodbye. Please, don't cry.
      We both know I'm not what you, you need.

      And I will always love you.
      I will always love you.

      (Instrumental solo)

      I hope life treats you kind
      And I hope you have all you've dreamed of.
      And I wish to you, joy and happiness.
      But above all this, I wish you love.

      And I will always love you.
      I will always love you.
      I will always love you.
      I will always love you.
      I will always love you.
      I, I will always love you.

      You, darling, I love you.
      Ooh, I'll always, I'll always love you.




      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    143. Garland and Armstrong is Israel Kamakawiwo'ole
      Translation:

      десь там через веселку
      вище хмар
      там земля є далека
      і колисковий чар

      десь там через веселку
      неба синь
      у мрій крила лелеки
      гнізда сміливі сни

      колись у зірки попрошусь
      за хмарами в той день проснусь
      у домі
      де тане мов цукерка страх
      мене знайдеш ти там де дах
      тримає комин

      десь там через веселку
      неба синь
      у мрій крила лелеки
      гнізда сміливі сни

      край зелених віт
      чевоних руж
      дарує цвіт
      любов стару
      я кажу сам собі
      о чудовий цей світ

      бачу неба синь
      білінь хмарин
      і дні з яси
      і ночі плин
      я кажу сам собі
      о чудовий цей світ

      і кольори веселки
      на небі виграють
      вони вже на обличчях
      людей що мимо йдуть
      бачу потиски рук
      і вітається люд
      у вітаннях зберу
      я люблю

      чую плач дітей
      вони ростуть
      їм вивчати те
      що не перейду
      я кажу сам собі
      о чудовий цей світ


      колись у зірки попрошусь
      за хмарами в той день проснусь
      у домі
      де тане мов цукерка страх
      мене знайдеш ти там де дах
      тримає комин

      десь там через веселку
      де вогні
      мрій лет через веселку
      мрії летять я ні

      Original mix:

      Somewhere over the rainbow
      Way up high,
      And the dreams that you dream of
      Once in a lullaby

      Somewhere over the rainbow
      Bluebirds fly
      And the dreams that you dream of,
      Dreams really do come true

      Someday I’ll wish upon a star
      And wake up where the clouds are far behind me
      Where troubles melt like lemon drops
      High above the chimney top
      That’s where you’ll find me

      Somewhere over the rainbow
      Bluebirds fly
      And the dreams that you dare to
      Oh why, oh why can’t I

      Well I see trees of green and red roses too
      I watch them bloom for me and you
      And I think to myself what a wonderful world

      Well I see skies of blue and I see clouds of white
      And the bright bliss of day I like the dark
      And I think to myself what a wonderful world

      The colors of the rainbow so pretty in the sky
      Are also on the faces of people passing by
      I see friends shaking hands saying how do you do
      They’re really saying I, I love you

      I hear babies cry and I watch them grow
      They’ll learn much more than we’ll know
      And I think to myself what a wonderful world

      Someday I’ll wish upon a star
      Wake up where the clouds are far behind me
      Where trouble melts like lemon drops
      High above the chimney tops
      That’s where you’ll find me

      Somewhere over the rainbow
      Way up high
      And the dreams that you dare to,
      Why, oh why can’t I




      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    144. John Lennon - Imagine - Ukr
      Translation:

      повір немає раю
      це легко спробуй сам
      і пекла що палає
      над нами небеса
      повір у те сьогодні
      виткане з людей

      повір нема кордонів
      не важко це зроби
      релігій і канонів
      ні вмри і ні убий
      повір у всенародний
      спокій у житті

      для тебе я напевно мрійник
      та знаю не один лиш я
      надіюся на єдність
      бо цей світ одна сім’я

      повір пропала власність
      цікаво зможеш де
      і голод зник і жадність
      братерство між людей
      повір у спільну щирість
      роздану на всіх

      напевно я для тебе мрійник
      та знаю не один лиш я
      надіюся на єдність
      бо цей світ одна сім’я

      Original:

      Imagine there's no heaven
      It's easy if you try
      No hell below us
      Above us only sky
      Imagine all the people
      Living for today...

      Imagine there's no countries
      It isn't hard to do
      Nothing to kill or die for
      And no religion too
      Imagine all the people
      Living life in peace...

      You may say I'm a dreamer
      But I'm not the only one
      I hope someday you'll join us
      And the world will be as one

      Imagine no possessions
      I wonder if you can
      No need for greed or hunger
      A brotherhood of man
      Imagine all the people
      Sharing all the world...

      You may say I'm a dreamer
      But I'm not the only one
      I hope someday you'll join us
      And the world will live as one




      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    145. Somewhere over the rainbow - Judy Garland - Ukr.
      (The music was composed by Harold Arlen and the lyrics were by E.Y. Harburg)

      Translation:

      десь там через веселку
      вище хмар
      там земля є далека
      і колисковий чар
      десь там через веселку
      неба синь
      у мрій крила лелеки
      гнізда сміливі сни

      колись у зірки попрошусь
      за хмарами в той день проснусь
      у домі
      де тане мов цукерка страх
      мене знайдеш ти там де дах
      тримає комин

      десь там через веселку
      де вогні
      мрій лет через веселку
      мрії летять я ні
      для синьокрилих цей політ там за веселку
      як тоді мені

      Original:

      Somewhere over the rainbow, way up high
      There's a land that I've heard of once in a lullaby.
      Somewhere over the rainbow, skies are blue
      And the dreams that you dare to dream,
      Really do come true.

      Someday I'll wish upon a star
      And wake up where the clouds are far behind me.
      Where troubles melt like lemon drops,
      Away above the chimney tops,
      That's where you'll find me.

      Somewhere over the rainbow, blue birds fly
      Birds fly over the rainbow
      Why then, oh why can't I?
      If happy little bluebirds fly beyond the rainbow
      Why, oh why can't I?




      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    146. Louis Armstrong - What A Wonderful World - Ukr
      (The authors of the song where Bob Theille and George David Weiss)

      Translation:

      край зелених віт
      чевоних руж
      дарує цвіт
      любов стару
      я кажу сам собі
      о чудовий цей світ

      бачу неба синь
      білінь хмарин
      і дні з яси
      і ночі плин
      я кажу сам собі
      о чудовий цей світ

      і кольори веселки
      на небі виграють
      вони вже на обличчях
      людей що мимо йдуть
      бачу потиски рук
      і вітається люд
      у вітаннях зберу
      я люблю

      чую плач дітей
      вони ростуть
      їм вивчати те
      що не перейду
      я кажу сам собі
      о чудовий цей світ

      я кажу сам собі
      о чудовий цей світ
      о є

      Original :

      I see trees of green,
      red roses too.
      I see them bloom,
      for me and you.
      And I think to myself,
      what a wonderful world.

      I see skies of blue,
      And clouds of white.
      The bright blessed day,
      The dark sacred night.
      And I think to myself,
      What a wonderful world.

      The colors of the rainbow,
      So pretty in the sky.
      Are also on the faces,
      Of people going by,
      I see friends shaking hands.
      Saying, "How do you do?"
      They're really saying,
      "I love you".

      I hear babies cry,
      I watch them grow,
      They'll learn much more,
      Than I'll ever know.
      And I think to myself,
      What a wonderful world.

      Yes, I think to myself,
      What a wonderful world.

      Oh yeah.




      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    147. тiлесна китиця
      не осуджуймо
      як несуджені
      облачімося
      несвяті

      обіймаймося
      до відчуження
      і розчинення
      слів і стін

      оприлюднюймо
      що приховане
      а враховане
      хай хибне

      не те щастя
      що вже підковане
      а та втіха
      що ми
      одне

      не та радість
      що сохне втіхою
      а той промінь
      воскреслий
      з уст

      ще живу
      бо тобою дихаю
      та не дихати
      не боюсь

      і немає
      про що журитися
      бо відсутня
      між нами
      ніч

      це сплетіння
      тілесна китиця
      вражень
      присмаків
      протиріч

      5 Червня, 2013



      Коментарі (24)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    148. грай гримучої грози
      грай гримучої грози
      край кремезних кракелюрів
      краплі
      відчаю ази
      льолі паростків алюру
      зодягаються у пил
      мов бджола
      в пилок тичинок
      то несе відро кропил
      в крепі чорному хмарина
      висне вітроносна таль
      хвилі тягне за пороги
      кров змиває красноталь
      у потоці листоногім
      тінь зливається дерев
      ув одну до серця лійку
      йде гортанню і дере
      від правіку до крайвіку
      згустком спогадів п’янких
      що стають дедалі чисті
      де на відстані руки
      небо ковзає у листі
      а усміхнена печаль
      спить кульбабою на цівці
      і ворони не кричать
      мов оранда по горілці
      знає все своє нутро
      має все для себе місце
      і ні пухом ні пером
      розлітаються злі вісті
      а під проводом ламким
      променистого конвою
      в бога бавляться думки
      і гойдаються травою
      снів мелодія тече
      омиває втома спрагу
      світло в пошуках очей
      танець душ на вістрі шпаги
      все воно тепер бліде
      мокне
      хрипом облітає
      дійство вижите з грудей
      розчиняється
      ковтаю
      грай гримучої грози
      край кремезних кракелюрів

      31 Травня, 2013



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": --

    149. Блискавицi серця XLI, спраглопролита
      1.

      чіпається до вулиці
      безсоння
      черствіє кроком
      спечене
      в повітрі
      з’їдає
      мов цинга
      позавіконня

      години
      зайві
      на нічній палітрі
      хоч
      де-не-де
      мете
      ліхтарне світло
      не осідає
      тане вмить
      мов зерна
      в жорнах

      2.

      ми
      спраглий ритм
      на лоні тьми
      малюємось
      теплом
      навзаєм
      займаємось
      тамуємось
      вгасаєм

      двох тіл
      банкет

      і брак лише
      чуми
      в якій
      єдине світло
      друзки дзвону

      3.

      в багатті тиші
      ніч холоне
      і шпацирує
      кров по скронях
      у п'ятках чути
      як іде
      у білих шльопанцях
      ідей
      від маси сірої
      в легені
      що порожніють
      мов кишені
      при цокотінні
      казино

      4.

      за нас
      промовніше
      вино
      воно
      грайливе
      і відверте
      ти
      відкриваєшся
      конвертом
      в якому
      ключ
      і зграя нот
      що потребує
      диригента
      і пастора
      на випаси
      чеснот

      5.

      о панно
      випите вино
      німе кіно
      і титри
      з рухів
      те що в руках
      твоїх
      роздмухай
      губами припадай
      палай
      збігай
      в округленнях
      наснаги
      впивайся
      вилита
      зі спраги
      пестлива
      млосна
      і туга

      6.

      я
      для чекання
      не слуга
      іду
      по дотиках
      до точки
      де доля
      насипається
      пісочком
      а сім доріг
      складають ‘я’

      там
      дев’ять місяців
      стоять
      у ще не вишитих
      сорочках
      дитячі
      пальчики
      до "п’ять"
      вчать
      рахувати
      у синочка

      і ти
      щасливіша
      від мук
      і найкрасивіша
      на світі
      не відпускаєш
      бога
      з рук
      що до грудей
      припав
      налитих

      23 Травня, 2013



      Коментарі (13)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": --

    150. Блискавицi серця XL, облачена
      1.

      поверх сутани
      альба днини
      все більше схожа
      на комжу

      хмарини
      сірий абажур
      мов
      хмурість на обличчі
      тане
      і радість
      визирає
      з дір
      кидає погляд
      полум’яний

      на стихирар
      полів

      на під хрестом
      забуті бані

      та відмиває
      вроду
      у воді

      2.

      відмиті
      миті

      в стихарі
      зелене царство
      над рікою

      за течією
      нестрімкою
      спливають
      вітру тропарі

      жертовних
      подихів
      політ
      на синіх аркушах
      порожніх
      збирає образи
      землі
      описує
      у хвилях
      можність
      і недалекий
      стан речей

      3.

      свідомість
      далі
      не тече
      вона
      поглибшала
      навколо
      туманом
      білим
      хараманом

      цей параван
      стіна з очей
      що світла
      прагне
      наче поле
      окроплене
      густим дощем

      цей параван
      убогий стан
      що межи зір
      паде й ночує
      та хто від Бога
      й так Його почує
      хто йде
      до Нього
      той несе
      осанну

      4.

      тому
      хто вірити очам
      не перестане

      я виплітатиму себе
      з веселок

      минатиму
      неначе гріх
      безлюдні села

      укопано стоятиму
      краєчком неба
      на стовпах
      дебелих

      перебиратиму
      до свисту
      пориви вітру
      на губах
      що мелють

      пилитиму
      дорогою
      до міста

      прийми мене
      я параман
      твоя Пречиста

      5.

      проміння стола
      на небесній шиї
      звисає
      до найпершого хреста
      церквиці
      що доріг у рай
      не шиє
      стоїть
      навхрест зашита
      і пуста

      часами
      вітер
      на глухій дзвіниці
      з воронами
      про душі
      гомонить
      як гірко
      є тобі
      як
      спиться
      на цій забутій
      Богом
      стороні

      тут більше
      кажанів
      ніж янголів
      на хорах
      і лики спавутинені
      святих
      забули
      про людей
      і море
      співуче море
      з молитовних книг

      то дощ
      іде
      простукує
      чи чути
      то сніг
      важкий
      мов падають хрести
      і ніби пес
      при буді
      сном припнутий
      душ
      невідспіваних
      амінь
      не може прорости
      у жоднім
      серці
      випадкових перехожих
      яких дорога
      плутана веде
      до перехрестя
      де людське і Боже
      розходится
      до пекла і в едем

      6.

      любов
      не знає меж
      бо кожна мить
      це чудо
      і свідчення тому
      щоденності хрести
      які нашвидкуруч
      в серцях
      збивають
      люди

      на них
      вмирає
      той
      хто може
      світ
      спасти

      14 Травня, 2013



      Коментарі (16)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    151. Блискавицi серця XXXIX, легкострiла
      1.

      летіли
      очиська
      в гості
      дві відьмочки
      на мітлі
      і погляд
      у серце
      просто
      вогнем
      просочився
      зліг

      а руки такі
      небесні
      збиралися
      мов гроза
      в якій
      сто люблю
      воскресне
      і добре
      за сотню
      за

      2.

      те більше
      за все
      що маю
      те краще
      що не відчув
      шепоче
      шипить
      чіпає
      мов темінь
      за ґніт
      свічу

      уста
      перша мить
      імаго
      метеликів
      заметіль
      колиска
      хмільної спраги
      дорога
      інтимом
      тіл

      3.

      тятиво
      брини
      острунюй
      політ
      через море
      ласк
      укладена
      в поцілунок
      співуча
      житття
      стріла

      стань
      човником
      в міжколінні
      шпаківнею
      в голові
      гойдається
      тінь у тіні
      зникає
      наш
      візаві

      4.

      тут
      небом ділитись
      тісно
      на ложі
      півліктя вбік
      і ми видаємо
      дійсність
      за най-найсолодший
      лік

      ти в серці
      тук-тук
      як вдома
      без одягу
      на душі
      хотілося б
      у хоромах
      та маємось
      в шалаші

      5.

      тягнися
      півтінню
      в дотик
      півпломенем
      в півпіке
      живися
      в дорозі
      потом
      спивай
      восковий
      лікер

      п’яній
      від стіни
      гойдання
      що в’їлося
      в тінь
      твою
      у цім
      неподільнім
      стані
      ми пращури
      у раю

      10 Травня, 2013



      Коментарі (24)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": --

    152. Блискавицi серця XXXVIII, притiлесна
      1.

      серця космос
      кров пуста
      в ньому
      човник
      віскі
      хай би він
      до сну
      пристав
      кинув
      якорисько

      впала б
      тиша
      на уста
      мов на брук
      і в дрізки
      кинута
      торчма
      з моста
      черепна валізка

      2.

      як-не-як
      я
      де-не-де
      сиплюся
      у слові
      це
      за ґрати
      із грудей
      йде
      пісок розмови
      мов із нирки
      камінці
      що проходять
      стрімко
      з правил
      дертися по чімсь
      вибирає
      стінку

      марш-кидок
      під сам суфіт
      з матом
      важко-хворим
      пише крапка
      заповіт
      дохне
      ніч
      на шторах

      ще не виділена
      жовч
      ситий
      шлунок міста
      мат
      на хрипи перейшов
      в горлі
      стало тісно

      3.

      в'язне
      у горлянці
      плаз
      що
      під серцем
      грівся
      що мені тепер
      до вас
      боле мій
      хай місяць
      не зітлів ще
      на хресті
      цибулиннім
      церкви
      у мені
      є тьма кутів
      для живих
      і мертвих

      4.

      байдам
      я усім
      байдак
      а
      гайкам
      попуста
      хоче хто
      бере за так
      мов торбину
      дусту

      посипає
      тут і там
      впоперек
      навколо
      і здихає
      сліпота
      воскресає
      голос

      5.

      падь паде
      гуде бджола
      серце
      очі рані
      падло ночі
      тінь стебла
      шиба їсть
      з герані

      листя
      спраги прапори
      і весни вітрила
      душу тягнуть
      догори
      щоб вона
      ятріла
      відчувала
      сонця спис
      як розпятий
      цвяхи
      щоб у ній
      думки велись
      перелітні птахи

      6.

      я
      неписаний закон
      в мушлях
      моря згустки
      світлотінню
      для ікон
      розхвилюю
      пустку

      я
      прочиненість
      вікна
      і його
      прозорість
      спить
      в мені
      думок війна
      догорають
      зорі

      я
      потіха
      без вина
      і сльози посуха
      хто сягне мене
      до дна
      той пройметься
      духом
      шквалом
      прадідів
      століть
      днів розп’ять
      і слави

      я
      та п’ядь блага
      землі
      душобогодала

      3 Травня, 2013



      Коментарі (25)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    153. Блискавицi серця XXXVII, жартiвливозанослива
      1.

      друже
      небайдужий
      хочу
      неба
      й дуже

      небо
      у тобі
      та рядки
      в трубі

      а на ній
      бігме
      хор
      ні бе
      ні ме

      2.

      брате
      вітрогінний
      дай словам
      коріння

      і ціни
      не вішай
      бо не тушка
      з вірша

      кожне
      слово
      знає
      де йому
      лягати
      у кого
      стріляти
      по кому
      вмирати

      і у нім
      дрімає
      сила
      дух
      і свято
      простір
      інкубатор
      кардіонабату

      нічого
      ліпити
      із повітря
      Бога

      смішками
      прибиті
      до ікони
      роги

      3.

      не тобі
      читати
      світло
      на повіках
      не твої
      палати
      серце
      чоловіка

      чорторий-потоки
      пінка з каламуті
      що воно
      за око
      просто
      нерва
      жмутик

      4.

      просто
      буря
      в склянці
      але
      склянка
      море
      бобуніння
      в танці
      вакуум
      прозорий

      це
      не небо
      жодне
      й висота глибинна
      це
      раз плюнь
      безодня
      голод баговиння

      5.

      не складай
      у кошик
      все
      що попадеться
      бо
      вірші
      не гроші
      мають
      запах
      серця

      це вони
      спроможні
      душу
      осідлати
      втнути
      наче ножні
      вправніше
      від мату

      це вони
      у воду
      дивляться
      і бачать
      що за чим
      приходить
      чим
      воно
      заплаче

      в них
      сміється доля
      там
      вона готує
      сльози
      з дрібки солі
      з моря
      алілуя

      6.

      маю дрібку
      солі
      у рядках
      розчинну
      хилу силу
      волі
      на життя
      хвилину

      маю що
      сказати
      все
      про
      що немаю
      у моїх
      палатах
      запах
      ліків
      й раю

      ти зайди
      не бійся
      тиша
      вже воскресла
      і її
      не бісить
      як тебе занесло

      ось рядок
      погрійся
      я
      душі підкину
      наче бузька
      стрісі
      рані
      батьківщину

      а горить
      і зимно
      значить
      сил замало
      у халатних римах
      щоби
      серце
      стало

      а
      як серце
      стане
      то й слова
      розтануть
      в омі-океані
      молоці
      нірвани

      3 Травня, 2013



      Коментарі (15)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    154. Блискавицi серця XXXVI, пiдкидна
      1.

      день
      колода карт

      роздає
      круп’є
      трохи масті
      й жарт
      кров
      із нерва п’є

      входимо
      в азарт

      в голові
      туман
      з перших уст
      сльоза
      далі
      слів нема

      драм чужих
      прибій
      не вдихну
      стоїть
      підколодних змій
      в шийних колах
      їдь

      2.

      раднику
      благих
      блуднику
      в метро
      ти чого
      застиг
      зиркаєш
      в нутро

      ти кому даєш
      вмерти
      сотий шанс
      небом
      дістаєш
      у невчасний
      час

      струшуєш
      золу
      золота із тиш
      роздаєш
      по злу
      тим
      кому нести
      світло
      під хрестом
      небо
      з уст в уста
      Бога
      на престол
      гарт
      у юну
      сталь

      ти навіщо
      п’єш
      випиваєш
      сон
      серденько
      моє
      твій
      на нім
      вісон

      знаю
      ти
      не ніч
      спраглий подих
      зір
      пекло
      й рай вогнів
      антитеза дір
      вибух почуттів
      скрута темноти
      оберіг в путі
      пастка на чорти

      осягни мене
      присягни
      що ти
      станеш
      день за днем
      у душі
      рости

      3.

      паросте
      небес
      пастирю
      доріг
      що не думка
      пес
      зимно
      на дворі

      вигадай мені
      спогади ясні

      поле по війні
      хай накриє сніг

      там обрало
      ріст
      серце козака
      вже його
      не їсть
      доля
      і гірка
      не тече сльоза
      впущена
      за всіх
      з ким в бою
      козак
      в землю
      кров’ю
      збіг

      4.

      крутиться земля
      колообіг “кру”
      серце
      мов рілля
      видихнуло
      труд

      слава трударям
      плекунам луни
      душам-ліхтарям
      в пахощах весни

      5.

      дяка
      що живий
      добре
      що є цвіт
      світла
      корогви
      де
      воскреслий
      світ

      по душі
      іду
      легше пір’я
      крок
      доокола
      дух
      зір нових
      пилок

      6.

      край дороги
      вкрай
      край
      де сни живі
      де місцями
      рай
      вітру
      у траві

      де на нерест
      йде
      синь
      за плач
      з гори
      у теплі
      грудей
      світ
      осів
      старий

      де нема
      кому
      бавити
      богів
      сяяти
      від мук
      спалювати
      гнів

      вкрай
      по небокрай
      голосом
      "курли"
      це тропа
      добра
      з вістря
      у стріли

      це межа
      без меж
      де не треба
      слів
      це кіно
      німе
      світла
      у золі

      2 Травня, 2013



      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": --

    155. Блискавицi серця XXXV, заковчегова
      1.

      неба сірий щем
      вичорнено вщент

      зір
      благі вуглини

      негативе днини
      у душі совиній
      сни збирай дитині

      хоче світла ще
      серця капище

      в міста за плечем
      сонячний ковчег
      вітер
      серце пинить
      дихає
      у спину
      холоду царина

      кваплення картина
      душі
      під плащем
      майже
      сніг
      з дощем

      2.

      в тисячах очей
      вулиця тече
      вулиць павутини
      очі павучині

      піна магазинна
      вискочка-хвилина
      голову товче
      в грубій ступі черг

      брязкає ключем
      гулянка нікчем
      з них
      добротна глина
      і на марку
      слина

      обережно
      нині
      де бабло
      там свині
      із рох-роху джем

      продаєм
      і ржем

      невелика честь
      цю розмову тче
      усмішки
      гостинні
      і кан-кан
      вітринний

      жруть наївних
      кпини
      мов магніт
      бобіну

      причет уночі
      дріт і циркачі

      3.

      вірш
      мене завчив
      не квилить
      мовчить
      повна сну руїна
      кома бедуїнна
      вітер
      під коліна
      крапка
      рідні стіни
      в люльці долі
      чвир
      я
      з рядком
      на ви

      4.

      звідую чи чув
      хто
      про храм дощу
      вирушаю чинно
      є на це причини
      неба полонина
      царства половина
      на дорогу
      в човг
      виганяю
      кров

      5.

      ночесвітки чар
      місяця ручай
      морем
      по коліна
      з горем
      білостінним
      проростає в тіні
      пагубним
      корінням

      чуєш
      це дзюрчать
      думи
      товмача

      6.

      біг свій розпочав
      зайчик
      із меча
      світла херувима
      тінь з господи
      вимів
      шибі
      місто вимив

      впала ночі схима
      тріснула печать
      є про що
      кричать

      7.

      Боже
      ти
      гончар
      ліпиш дитинча
      поки свіжа глина
      нечерства людина
      в тебе
      руки сині
      та душа у сині

      янголи кавчать
      до печі вже час

      запеклися враз
      профіль і анфас
      неміч і гординя
      і рухливий вимір
      розгубився в димі
      під ангобом
      дивнім

      любе дитинча
      мушля
      на печаль

      8.

      думи
      в місто мчать
      трохи погарчать
      видряпають
      ліні
      з левів
      що камінні
      переб’ють
      начиння
      лагоді весінній

      добре потрошіть
      де нема душі

      26 Квітня, 2013



      Коментарі (14)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    156. Блискавицi серця XXXIV, побудлива
      1.

      рівно в шість
      про сон
      життя забуло
      крок душі
      голодним маршем
      вулиць

      світ ожив
      і ціни надуває
      стережись
      і не проґав трамваю

      2.

      кров
      стоїть
      немов
      за серцем жінка

      міста їдь
      шукає відпочинку
      за поріг
      сміття і ніч
      виносить
      стоси снів
      в яких
      згорає осінь

      3.

      ще живем
      про це щебече
      преса
      тьма проблем
      бракує
      світла
      весел

      звідусіль
      шпигують
      ось вам качка
      хліб і сіль
      розжуйка і подачка

      скільки справ
      згорить
      з опалу
      доле
      стільки страв
      зникатиме
      зі столу

      гра
      в слова
      давно уже
      не жалить
      шлюз
      овва
      чогось
      комусь
      не стало

      4.

      чути дзвін
      холодний
      аж колючий
      плаче він
      мов за запоєм
      участь

      позбирав
      на правду
      дзвону мало
      і гора
      думок на плечі
      впала

      5.

      груди-сейф
      у нім лігво причини
      це не кейф
      а горе
      для мужчини

      не інфаркт
      бо серця
      вже немає
      просто факт
      з горілки він конає

      глузду суш
      мистецтво
      не напитись
      душ злих душ
      то роги
      то копита

      буц та й туп
      трясуться руки
      зранку
      вмився труп
      і просить
      в біса склянку

      6.

      місто мрій
      з бетону і металу
      серця крій
      залежить
      від кварталу

      до думок
      два янголи пристали
      ні на крок
      чекають на поталу

      голова
      добротна кухня
      ґвари
      де слова
      просмажені
      до шкварок

      ваша тьма
      скуштуйте
      ночі грінку
      болю шмат
      і на жінках
      печінку

      сонце
      їж
      он тіні
      он підлива
      онде
      ніж
      працює
      без надриву

      наминай
      то свіже їдло
      госте
      запивай
      і чокайся
      при тості

      7.

      без причин
      ця тиша
      не зів'яне
      є
      почин
      для вдачі-каравану

      дзвякіт
      ляск
      і дзявкання палітра
      сонцепас
      жене
      отари вітру

      де
      зірок
      рясні інконостаси
      де
      за крок
      шипить пустеля часу

      8.

      просто в лоб
      інакше суть не вміє
      ще не гоп
      а в серці веремія

      де той муж
      немає
      стуку в п’ятках
      місто-вуж
      на шиї
      мов краватка

      місто-міст
      між стінами
      і спліном
      долі ліс
      опалення
      каміну

      тепло тут
      не хочу
      прогоріти
      та ідуть
      за мною
      світла діти

      гомонять
      щось тихо
      між собою
      кров моя
      як хвиля
      без прибою

      ще ковток
      очікує на сушу
      мов рядок
      поезії
      на душу

      26 Квітня, 2013



      Коментарі (22)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    157. Блискавицi серця XXXIII
      1.

      рані свіжа біблія
      солов’я
      літанія
      у нірвані
      білій я
      рани рідні
      здавнюю

      рани ці
      розплющення
      у бутонах
      прикрості
      всі гріхи
      відпущені
      скоро
      сонце
      виросте

      відцвіте
      стежиною
      сну життя
      небачене
      небо
      опташинене
      ще
      ніщо не врачено

      і
      малям
      дивується
      у старці
      похлипує
      випиває вулицю
      чай тамвайний
      з липою

      запускає білкою
      справ рипуче колесо
      проявляє плівкою
      все
      що поза голосом

      2.

      із мене
      безтілого
      щастя
      світлом вигорніть
      у нірвані
      білій я
      кров моя
      на вигоні

      кров моя
      не мічена
      не суха
      охрещена
      в ній години
      лічені
      на любов
      приречені

      у пригоді
      вістонька
      Бог цвіте на гілоньках
      рані теплі устонька
      оживили тілонько

      3.

      обережно
      лілія
      не торкай
      фарбуюся
      у нірвані
      білій я
      ув утробі
      скулюся

      підгинаю
      крилонька
      притуляю
      ніженьки
      грійся
      Божа Силонько
      заколишу
      ніжненько

      4.

      фобії і філіії
      у душі-чистилищі
      у нірвані
      білій я
      і блакиті
      пригорща

      вітром
      розсипається
      тінями
      шмагована
      а коли намається
      падає пластом вона

      мов на лапки
      бджілоньки
      що любов
      овеснюють
      на мої
      прожилоньки
      богоперевезення

      5.

      хмар
      хитка флотилія
      вище них
      невибране
      у нірвані
      білій я
      розпускаюсь
      фібрами

      відчуваю
      людяність
      набираю
      відстані
      де
      ще не заплутаний
      і за крок
      до істини

      6.

      спить
      в мені
      бастилія
      сповідання
      страчених
      у нірвані
      білій я
      зберігаю
      бачене

      розбавляю
      відчай і
      стук
      по цвяху
      молотом
      щосекунди
      рідшає
      затихає
      золотом

      колами
      незнаними
      крутиться
      минувшина
      затяглася
      ранами
      ширмами
      і душами

      7.

      знаю
      є ідилія
      за порогом знаного
      у нірвані
      білій я
      оживаю
      наново

      де
      у Бога
      слізонька
      для веселки
      люлечка
      кров
      не п’є берізоньки
      одичіла
      вуличка

      море
      не приластиться
      море
      сну квітчастого
      бо думки
      мов ласиці
      по нірвані
      шастають

      24 Квітня, 2013



      Коментарі (16)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    158. Блискавицi серця XXXII
      1.

      складаю
      себе
      мов опальчую
      ноти

      то дотик
      до тіла

      то чорне
      до чорного
      до білого
      біле

      та дум-табунів
      осідлати
      не в силі

      бо чорні
      просторі
      прозорі ж бо
      білі

      2.

      є
      небо
      для вдиху
      а пекло
      на видих

      від білого
      тихо
      а чорне
      корида

      є
      перли
      утіхи
      у морі
      бурхливім

      я
      щастя
      надихав
      і ноти
      згоріли

      на серце
      у скронях
      золою осіли

      на теплій долоні
      сніжинкою стліли

      у білому
      чорне
      у чорному
      біле

      3.

      господарю
      справи
      володарю
      хвилі

      торкнися душі
      чи було
      не доспіла

      вдавай
      що у ній
      голова відболіла

      папір
      зодягни
      в білу льолю
      чорнила

      нехай
      пробігає
      по білому
      чорне
      у чорному
      біле

      4.

      життя
      світлотіні
      мірила
      вітрила

      кого
      ви приборкали
      чим
      осінили

      кому
      дарували
      оточення
      стіни

      спивались
      по чорному
      страхом
      біліли

      кого
      виривали
      листком
      батьківщини

      усіх
      онебеснили
      всіх
      уземлили


      5.

      у світлі
      народження
      корінь могили

      відчуй
      як надійно
      розправлені крила

      стряхнувши
      у чорне
      знебарвлене
      тіло
      вони
      у знетямі
      зникають
      у біле


      6.

      у зашморзі
      штори
      гойдання
      бастилій

      ніщо
      не говорить
      що сонце
      вже сіло

      дух міста
      у мушлях
      і вибух
      у скронях

      руїна
      безрушшя
      моє завіконня

      7.

      мені
      напродиво
      так хочеться шуму
      краси
      в некрасивім
      уваги і струму
      і фарб
      незрадливих
      живих
      полохливих

      є
      перший мазок
      на полотнищі
      суму

      є
      щастя кусок
      після
      глуму і тлуму

      я
      біле
      у чорному
      втілення
      буму

      23 Квітня, 2013



      Коментарі (15)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    159. Блискавицi серця XXXI
      1.

      потріскані слова
      від губ
      зайшовся хвацько
      серцеруб
      ти за поріг
      він
      гуп
      та й гуп

      2.

      перелюб
      перелився
      в гру
      розтарабанення
      вини

      у дамках
      запах твій хмільний
      у голові
      вино фонить
      і відкривається
      за мить
      неначе біржа
      банка пива

      у попільниці
      ніч спалилась
      нагнала
      сажі до легень
      переді мною
      день
      як пень
      думки
      в невисохлім чорнилі
      оголюють
      пікантну милість
      продовжую
      складати зміст
      тебе
      в мені
      мене
      у лапах пасій

      3.

      не бачу змісту
      в цьому часі
      дверей
      щоб вивели
      туди
      де ми
      розпалені
      і ласі
      закинуті ласо
      табула раса
      для вил
      на хвилях
      сторінках
      з води

      4.

      тебе любити
      чачу пити
      від чачі
      море ча-ча-ча
      переливається
      з плеча
      у пристрасть
      каверзну
      на витів

      всі входи
      й виходи
      відкриті
      нема табу
      як і провини
      і те
      що буде перемито
      малює стогоном
      картину
      звивається
      мов серпантина

      вразливе поле
      дотик п’є
      нас позичає
      хтивість нині
      і поодинці
      віддає

      5.

      на око грим
      і грим
      дверима
      мене не стри
      я
      серця рима
      неповторима
      одержима
      яка вартує
      голови
      а не щербатої макітри
      мене портвейн
      благословив
      жіночий запах
      перетитрив
      а дим сигари
      підгустив

      6.

      візьми на душу
      не сідай
      за карм кермо
      не по кишені
      тобі нешлюбне
      це ярмо
      приречених
      ненаречених

      метелик світла
      зі щоки
      перелітає
      в передпліччя
      вмовкають
      дотики руки
      мов сутінь
      виполоскана
      ніччю

      7.

      приходить час
      він
      заклинач
      і кропить
      вулицею щиро
      і проростає
      в нас вина
      цей суржик
      бузини з інжиром
      ця суміш
      вибухлих табу
      накладених на щастя
      вето

      і ти прикушуєш
      губу
      сідаєш
      хутко
      у карету

      вона пихтить
      від кінських сил
      в яких копита
      у калошах
      рушає
      голосно басить
      на сіре місто
      в макінтошах

      8.

      є час
      якого вже нема
      і край
      в якому ти безмежна
      необережна
      і німа

      чотиристінна
      і приватна
      панує тиша
      там
      безплатно
      у тиші тій
      ти не сама

      вона збирається
      жагою ллється
      де материнство
      впізнається
      за пару місяців
      у повні

      9.
      які
      з тобою ми
      гріховні
      яка
      до біса
      тут
      церковність
      коли потоп
      у небі джі
      коли межа
      вже на межі
      такі
      до сорому
      промовні
      що стрілки
      у годинника
      вужі
      а голос
      на мобілці
      омен

      нехай іде святе
      святому
      нехай
      мотель
      не ребра дому
      у ньому
      ми одне
      здригання стін

      такі заглиблені
      тінь-в-тінь
      помішані
      і невагомі

      о-пів-на-третю
      сходить на престол
      і ти себе знаходиш
      у пальто

      вистукує
      жага
      шпильками
      і знову
      все стає
      в думках
      так само

      19 Квітня, 2013



      Коментарі (13)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    160. Блискавицi серця XXX
      1.

      світліє світ
      літніє літ

      політ в себе
      де скресне лід
      останніх літ
      опалих бід
      порожніх діб
      на самоті
      і без

      і може під-
      біліє біль
      що більший
      місця по тобі
      міцніший
      міді у трубі
      тривкий
      мов рід

      2.

      підступить піт
      уяви плід
      яка
      мов слідчий
      пише звіт

      на стінах серця
      заповіт
      мов на рейхстазі

      3.

      живу наразі
      я
      на розі
      гроз
      життя моє
      не привчене
      до доз
      земного холоду
      небесного тепла
      в мені зашкалює
      нешколена шкала

      думки заломлені
      мов руки сонця
      склом
      нема
      надуманих
      а є живий
      надлом
      є сила вітру
      під обудження крилом
      є все по щіпці
      та немає
      загалом

      4.

      така-то
      апертура
      в голові
      знекровлені
      пороги
      слухові
      заїжджені
      слова
      аж до плювка

      продумані ходи
      для пішака
      для королеви
      алт-контрол-аборт
      а короля
      постматовий
      курорт

      5.

      що діється
      дає стійкий надій
      надоєне
      лиш набирає
      дій
      крім випивки
      по випічці ідей
      крім виручки
      і гавкотні людей
      потрібно
      посуд
      і тверезий смак
      добротний злив
      на осад
      і на осуд
      бак

      що баки
      позабивані
      дарма
      лапай
      за гриву скакунів
      тримай
      п’янке грайливе
      щастя
      бо втече
      в країну
      що не вирубиш
      мечем
      в торішній
      фатум
      в джунглях фраз
      і рук
      в позаторішній
      джаз
      розлук
      і свіжих злук

      6.

      за погляд
      і повага
      і хула
      у мене
      перевага
      два крила
      пришиті мертво
      ниткою ідей
      літаю
      зовсім низько
      я
      в ніде

      за краще сонце
      лікоть
      і спичак
      нема від зради
      ліків
      в тім
      печаль
      не знати
      звідки вистрелить
      і де
      мерзотне слово
      втне
      як попаде

      за крок непевний
      камінь
      або сміх
      я недаремно
      витупцював
      сніг
      за всі гріхи
      замолені
      і ні
      нестиму
      рідний хрест
      на чужині

      7.

      давайте
      будем думати
      про мить
      де
      ще не вдарило
      і не гримить

      давайте
      відчувати
      біль билин
      тепло життя
      югу хвилин

      давайте
      вириватися
      у світ
      щасливими
      за те
      що ще живі

      ходімо
      бачити
      і в баченім
      цвісти
      іти за дзвонами
      і зводити мости

      8.

      мій Боже
      може
      у молитві
      тій
      я не занадто
      гідний
      в каятті

      у серці
      ніжному
      жевріти доброті
      найближчій родичці
      людини на хресті

      за тих
      що від хреста
      не відійшли
      благаю
      в краплях болю
      дар пошли

      дивитися
      і бачити
      тебе
      шукати
      вчора
      у майбутнім
      і тепер

      глибоким словом
      поглинати
      мілину
      сніжинкою в долоні
      леліяти весну

      17 Квітня, 2013



      Коментарі (11)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    161. Блискавицi серця XXIX
      1.

      я
      переводжу цигарки
      цей стан
      що тишею застиг
      мов перед вибухом
      зірки
      набився в пелехи густі

      на ґніт
      намотані думки
      всиляю в голку нерва
      їх
      світам
      на відстані руки
      залатую космічний біг

      яка мізерна
      глибина
      у тьмі блукаючих очей
      і припинай
      не припинай
      душа
      далеко не втече

      слова
      вселяються в п’ястук
      з ковтком
      холодного мерлот
      і виринає
      серця стук
      мов з ополонки
      риби рот

      2.

      ти
      присуд мій
      начиння
      чин
      чекання вітру
      в морі справ
      я
      ластівка
      твоїх причин
      ніким некликана
      пора

      ти
      голод мій
      повітря брак
      гостинний біль
      щоденна смерть
      я
      марево
      тепла й добра
      Пандори Скринька
      для химер

      ти
      простір мій
      по шкірі край
      межа
      душі
      життя
      вини
      я
      неостигла ще
      кора
      на свіжій магмі
      чужини

      гонитва
      ти
      за власним я
      родюче поле
      ліс для рук
      від мене
      дзвін
      забрав ім’я
      тепер
      я
      чутка
      тихе кру

      ти
      ехолалія вітрів
      побудження ехокінез
      я
      скіпка
      в пам’яті старій
      скляна труна
      для каберне

      але знаходимо
      ми
      час
      коріння
      воду
      сонце
      ґрунт
      аби спліталися
      у нас
      душевний біль
      і серця бунт

      3.

      думки
      закохані у ніч
      віддатися готові
      сну
      акорди міста
      смерть вогнів
      майданчик серця
      Байканур

      надута булька
      Божий світ
      закутаний
      в благий озон
      земля і спокій
      візаві

      в дощівці
      місяць
      Робінзон
      дрейфує
      дрейфить
      бо
      у нім
      тремтить метеликом
      душа
      і міф
      складається
      про німф
      на дні
      Великого Ковша

      у цій
      судомі нетривкій
      зникає
      прагнення

      і грань
      міцнішає
      при втраті
      кіл
      немов прокашляна
      гортань

      це
      просто сталість
      і відтак
      не впало небо
      світ
      не стлів
      але втрачає серце
      такт
      при кожнім
      видиху землі

      4.

      мій янгол
      спить
      забив на світ
      з плеча посопує
      собі
      я
      переношу переліт
      з холодних рим
      у серця бій

      годинник ходить
      наугад
      вперед
      назад
      як і думки
      а небо
      вийшло на парад
      протерло хмарами
      зірки

      не гріють полиски
      мовчать
      шукає берег
      Мірабо
      та світиться в мені
      душа
      а що їй світить
      знає Бог

      16 Квітня, 2013



      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": --

    162. Блискавицi серця XXVIII
      1.

      на світ
      метро
      викашлює людей
      мандрує час
      несвіжа кров
      гілками
      забув куди
      старий дощара йде
      тому чалапає
      собі
      без тями

      тому
      бруківка
      пухне від калюж
      немов статечне брюхо
      з гальби пива
      і тягнеться
      потоку млявий вуж
      сповзаючи
      в підземне царство
      зливу

      2.

      де тіні настоялися
      в сльоті
      заваркою для вулиці
      служили

      розмиті формули
      ковтки кутів

      життя мазки
      з освітлення прожилок
      щоразу свіжі
      без авто
      глевкі
      приречені
      ходу розпізнавати
      мов павутиння
      лапи павуків

      вони закинуті
      у ніч
      мов ятір
      покликані
      текти у відчуттях
      у біготні стоногій
      тротуаром
      і закидати в бари
      доходяг
      а виставляти з них
      порожню тару

      3.

      неподалік
      від пристані повій
      пастух
      содоми і гоморри
      ціну складає в голові
      товар
      за себе сам говорить
      бо перевірений
      і розтягний
      легкий ескіз
      місцевого розливу

      лети
      в мотель
      метелику нічний
      і вимальовуйся
      в руках
      хітливих
      розвагою
      від губ і до сідниць
      проплаченим
      на забаганки
      раєм
      твій гріх
      тебе не обіднить
      бо жінки
      ще біднішої
      немає
      як і немає
      місця на все те
      чим прийнято
      ділитися інтимно
      приймати й мати
      за святе

      кипить робота
      у мотельних
      стінах

      4.

      впускає
      з диму німбики пастух
      і надуває нулик
      при одинці
      лічильник
      набігає

      соте ух
      старого селадона

      ліжко в спинці
      втамовує
      віагровий коктейль
      спиняє
      розперезане родео
      ще раз у душ
      іде Емануель
      з душі змивати
      вариво статеве

      5.

      коли хто хоче
      вирубати сплін
      нагнати з голки
      космосу і манни
      іде
      до того ж пастуха
      бо він
      пасе
      не кіз лише
      а й космоманів

      то ціни
      заганяє
      словом гне
      то розгинає
      з кулака
      середній
      намотує його
      на голий нерв
      що рвався світом
      з ломки
      попередньо

      смішна травичка
      ніжно-білий шок
      купуй
      травися
      поспішися
      пробуй
      сідай на голку
      втягуй порошок
      літай високо
      до країв ознобу

      не царство Боже
      ти побачиш там
      а страх глибокий
      що з’їдає думку
      за ним
      блукає повна пустота
      виймаючи щораз
      вмістиме шлунку


      6.

      звучить мобілка
      дудка пастуха
      яке життя
      такі чорти і чотки
      мелодія
      лавсторна
      і бухка
      розмова
      сутенера
      і кокотки

      і чути як сміється
      сатана
      і видно як дає
      лоретці ляпас
      сідає
      мов душа
      до казана
      у чорну тачку
      і летить
      за шнапсом

      7.

      за сатаною
      янгол наздогін
      спішить
      кульгає
      через пам’ять в ямах
      несе розраду
      у промінні він
      до брам німих
      забитих словом храмів

      і той
      хто вміє
      слухати ходу
      говорить серцем
      хай воно надише
      гарячим туркотом
      не пустоту
      а златоусту
      мову тиші

      хай у подобі Божій
      вище я
      всесвітня благодать
      росте і гріє
      думки
      і вітру течія
      приносить
      Господу надію

      на те
      що цього світу Деміург
      розкиданий
      по душах
      що глаголять
      збере себе
      мов кості
      Колиму
      і вспалахне
      над головою
      колом

      12 Квітня, 2013



      Коментарі (16)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    163. Є слова
      Тче розмова ріки,
      в гирлі забубніє
      і впадає просто
      у життя тузлук.
      В ній думки – каліки,
      вбивці і повії –
      косяки піраній
      роздирають звук.

      Є слова хороші
      і на слух красиві,
      є й такі – за гроші
      і про гроші теж.

      Від одної думки
      голова вже сива,
      з іншою – не спиться,
      а проп’єш – не вмреш.

      Є слова плечисті.
      Очі за плечима
      виглядають, зляться,
      рискають і друть.
      А забрати грізну
      силу перед ними –
      умовкає гонор,
      утікає ґрунт.

      Є слова великі –
      годі й осягнути,
      цвяхами прибиті,
      вишиті навхрест.
      Не бере їх пломінь,
      повінь чи отрута.

      Як же перешити
      на нове – старе,
      легко пережити
      в’їдливість їдючу,
      панібрацтво, пиху,
      осуд і проклін,
      не здобувши голос
      вправніший за бучу,
      обраний по праву
      підняттям з колін?

      Є слова – могили,
      карти биті, роми,
      пасинки рідніші
      за своє дитя.
      Все, що йде за ними,
      не назветься домом,
      а займеться в лайці
      пеклом для життя.

      Глум у кожнім зойку,
      лемент, верещання.
      Є ознаки болю –
      дихай і терпи.
      Іншого немає –
      вперше і востаннє
      так лягає сонце
      і сідає пил.

      Кликати – відчути
      у луні пороги,
      об які стирає
      пір’я золоте
      тиша неосяжна –
      вічна перемога
      космосу німого
      над ниттям людей.

      Хай надії мало
      на щити з мечами
      і росте у горлі
      неминучий хрип.
      Є слова відталі –
      з неба телеграми,
      вісники веселки,
      прапрадуші риб.

      І мені з такими –
      через мідні труби,
      у вогонь, у воду
      з головою йти.
      Хто зниза плечима,
      я стискаю зуби
      і тамую подих –
      оду теплоти.

      8 Квітня, 2013



      Коментарі (19)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    164. Сонет XXXVIII
      Ставали зайвими слова і кроки.
      Куди б не йшов, про що не говорив би –
      отримував принаймні чистий спокій
      при стилізації в розмовах риби.

      Озвучуй сенс і думай про високе.
      Твої думки – дзвінкі для світла шиби.
      Якими дозами, з якого боку
      це світло б’є, пронизує, і хибить?

      Чого очікував – боявся надто,
      дивився в очі і душі не бачив.
      Майдани поміняв на чемодани,

      аби не чути виливу набату
      у колір півгнилої помаранчі.
      Люби мене, заступнице гітано!

      2 Квітня, 2013



      Коментарі (19)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    165. Блискавицi серця XXVII
      1.

      бився
      вибився
      вщент
      у люди
      передзвін
      ‘у вся’
      спис
      у груди

      серця
      благовіст-
      переборе
      небом
      відкрови
      згасни
      горем

      2.

      вітер
      холодив
      дихав рівно
      духом гіркоти-
      дзвонарівни

      виходив
      кути
      вигнав
      душу
      в море наготи
      царство мушель

      де
      міняє сон
      кров на спокій
      де
      нема ікон
      грізнооких

      тільки
      світла рій
      мандрівничий
      обліпив зорю
      і обличчя

      3.

      загуди
      в мені
      світлий рою
      медоносні
      дні
      під горою

      де хрестам
      рости
      і всихати
      а слова
      прості
      брами свята

      а душа
      болить
      там
      де сухо
      облітає мить
      ріже вухо

      і такі
      як я
      дзвонолови
      без хули
      стоять
      перед словом

      4.

      з груші
      дзвонаря
      духу чарка
      очі
      не горять
      недогарки

      хто їх
      запалив
      душу витряс
      і підлив
      смоли
      в чобіт вітру

      в груші
      дзвонаря
      смак безмовний
      гнав на місяць
      шлях
      срібла повний

      5.

      золоті
      слова
      дзвоном куті
      як мені
      без вас
      небо чути

      не один
      такий
      стоголосий
      зодягну
      зірки
      в ранні роси

      наплету
      для рік
      крутоверті
      хай вирує
      вік
      в оці смерті

      пожинатиму
      пережите
      поминатиму
      запах літа

      а як
      вкриє сніг
      мов кольчуга
      дзвоном
      по мені
      стане хуга

      6.

      дзвоне-
      вершнику
      сонце тане
      ти слова підкуй
      для майдану

      роздаровуй
      бій
      розторочуй
      неозорий
      біль
      світ за очі

      хай на всіх
      биття
      стане більше
      вишивай життя
      кровним віршем

      хай віддзяволить
      зграйка псяча
      хай вже їм
      болить
      що в нас
      плаче

      дзвоне-
      вершнику
      клич на віче
      гірше клятих куль
      голий відчай

      7.

      що
      у храм веде
      неміч гонить
      ділять між людей
      серце
      дзвони

      і вібрує
      в нас
      прапраспокій
      і чекає на
      слушні кроки

      1 Квітня, 2013



      Коментарі (16)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    166. loco palindrome
      a
      noon
      tat
      was a saw
      won now
      a
      wow

      a
      raw war
      nips pin
      got a tog
      god – a dog
      a foe of a
      gog
      lol
      gag
      gasses sag
      eyed eye
      in words drown I

      I am damn mad am I
      I am doom’s mood am I
      I am mood’s doom am I

      keep on – no peek
      bonk a knob
      bag a gab

      o no
      a
      rood door
      I am sand’s DNAs am I
      toot
      and Sahara has DNA
      too – foot –
      at air riata
      spools loops
      loops sec cesspool
      spots stops
      spits tips
      not a ton
      but a tub

      but a tub
      wolfs never evens flow
      in words drown I
      ill I
      damn mad
      dude-dud

      28 March, 2013



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    167. Sonnets XXX -XXXI
      XXX.

      Not much to lose, except pluck-feathered madness.
      Ideas yellow in a scribbled column.
      Use tongue as driblets at its leisure, gladness,
      brim arias for nasal alts while falling.

      The wind’s soprano, salty patterns, sadness…
      Roulades, the smalt of sky moves contra solem,
      occludes the light and wipes away the deadness
      of hell on asphalt, sunny puddles’ strolling.

      Eternal dancing – forte to piano,
      and from piano into deeper forte,
      chiaroscuro, yields of rings in halos,

      filled to the brim in nebulous Cinzano…
      Though growing dumb, in trance, I’m still recording
      tempested dandelions, dreams umbrellas.

      March 25, 2013

      XXXI.

      Tempested dandelions, dreams umbrellas,
      their seamless glide seems highly frail and easy
      in heady and inflated heights to mellow.
      They trace around the paper sky of reasons.

      The gods of ink pen in divine duellos.
      Which word is right? What color is in season?
      The writing thickens where the margins fell off,
      the battle fields for jotted notes of vision

      and penetrating body lines of silence.
      The time is always right when love has courage
      to free her world in words, disrobe the edges,

      so thoughts could keep the light in balance.
      Oh, sonnet bowels, in the blast of sorry
      apprise my barely melted heart that ages.

      March 26, 2013



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    168. Блискавицi серця XXVI
      1.

      ми – великі ніхто
      у водоймах богеми
      плавники і хвости
      частобачених риб

      і богемний Кусто
      мандрівничий по щему
      на гріхтюбі постить
      хліб розмови і гри

      2.

      ви – порушення прав
      закупорення вени
      дим ядучий із дул
      дистриб’ютори бід

      ваше серце – нора
      з не святим а свяченим
      гроші – брязкальця душ
      гаманець – родовід

      3.

      нам не світить палац
      але вістонька гріє
      що за крок до весни
      подих небом тремтить

      з нами стільки тепла
      що мілкішають мрії
      п’ють обав табуни
      із очей Божу мить

      4.

      вам далеко до нас
      як гордині до Бога
      чи тривозі до сну
      голові до руки

      хто сьогодні в панах
      завтра матиме змогу
      стати смаком вину
      перепійно-терпким

      5.

      із тернистих доріг
      обираємо хресну
      перший крок – свіжий крик
      а останній – у па

      на ножах на зорі
      стоїмо донебесно
      і земної кори
      відчуваємо пар

      6.

      що не слово – удар
      що не порух – вендета
      рай земний на кістках
      недоторка-мандат

      вовчих ям перегар
      трон хиткий під багнетом
      трішки вітер – і крах
      крапля крові до дат

      7.

      добре знаємо вас
      але вам – незнайомі
      брудний мотлох і дань –
      кишеньковий едем

      ви – слуга на словах
      ми – заслужені роми
      що привчають свій дах
      до того що гряде

      8.

      ви – замучена синь
      ми – кити для вітчизни
      у ефірнім смітті
      на безхлібнім пайку

      і проси не проси
      ясність чиста аж слізно
      не для ваших кутів
      не на вашім віку

      9.

      так здається мені
      перехожому словом
      що як падає сніг
      біль виходить на лови

      сон за сонцем однак
      ніч виношує зорі
      що очікує нас
      то до всіх не говорить

      то міцніше за смак
      грошовитого раю
      то дається за так
      просто так не карає

      15 Березня, 2013



      Коментарі (18)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": --

    169. Блискавицi серця XXV
      1.

      час мій – злодій
      карта бита з колоди
      цигарковий мундштук
      серця Божого стук

      тук-та-й-тук

      намережений звук
      із матерії світу

      як мені не боліти
      у сніжинці згоріти
      в небі – пеклі твоїм

      2.

      я – життя до руїн
      повне клекоту й віри
      в перевтіленнях сірих
      кардиналів-царів

      ще – поліття зорі
      ототожнення пилу
      рані край-крововилив
      на обновки старі

      ще – залеглість морів
      гріб з корала кітвиці
      хай вітрам добре спиться
      із-за згуби мене

      3.

      під плачевним вогнем
      і мілкою золою
      де із цегли тривкої
      мій початок застиг

      дим не встиг прорости
      димарем в потойбіччя
      бо з благого паліччя
      вийшло чадо тепла

      очманіла імла
      прокидалася в тінях
      гра язична каміна
      йшла по обрису брів

      з-під яких дім старів
      а захмарення гусло
      просихали всі русла
      словоточення примх

      аж надихався дим
      і покликала тяга
      як відвагу під стяги
      стліле тіло жарин

      4.

      де немає гори
      біль душі за кровинки
      там де спини до стінки
      ні судді ні судів

      вил сонет на воді
      вічне Боже і тільки
      слово плаває мілко
      слово часто чуже

      а як блисне ножем
      поміж ребра пролізе
      на долоню заліза
      у горнило для скронь

      і пекельний вогонь
      розтечеться в судинах
      загориться людина
      вічне Боже згорить

      5.

      гнів не знає пори
      і не вміє любити
      він голодний як вітер
      до нескладених крил

      де немає гори
      ґвалт помішує розум
      мов "зіг хайль" в синагозі
      божевільно звучить

      хто цупкіший змовчить
      хто від Бога підставить
      і пригнеться лукавий
      боягуз утече

      чути слово тече
      бо пече пропікає
      дух перистий згорає
      залишається щем

      13 Березня, 2013



      Коментарі (23)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": --

    170. Блискавицi серця XXIV
      1.

      з лебединої пісні
      ніч
      бо останні акорди
      ні
      а за ними
      ні ні
      ні так
      простота
      пустота
      ніяк

      2.

      згодували думки
      губам
      відкоркованих вин
      бедлам
      ворушили
      мов попіл
      хміль
      догорала
      етерна міль
      в тиші вивихах
      і тертях
      після вибуху
      почуття

      3.

      у конечності
      втрати сил
      дві умовності
      що без крил
      розпліталися
      і плелись
      переймалися
      що колись
      сон сидітиме
      на ножах
      дні синітимуть
      в паранджах

      дві умовності
      у золі
      неприручений
      в них політ
      птахи з кулею
      у крилі
      придавалися
      мов землі
      майже сивому
      завікну
      присягалися
      що збагнуть
      що приносило
      їм весну
      що вдавалося
      що не в такт
      чи давалося
      просто так

      4.

      море з мушлі
      для неї він
      колір утлий
      мотельних стін
      запах рідний
      солоний смак
      очі мідні
      у них зима

      5.

      спи кохана
      цей рай
      з піску
      хай нірвана
      на волоску
      світ гойдає
      а з ним
      і нас
      хай ковтає
      безхвилля
      час
      глипне ранком
      з вікна
      весна

      він розтане
      а в нім
      вона

      28 Лютого, 2013



      Коментарі (20)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    171. Блискавицi серця XXIII
      1.

      я дійшов
      через пекло ‘на що’
      до приникнення слів
      і любові в золі
      до уявної крапки
      де усе вже в порядку

      я дійшов
      як зерно на мішок
      бо напевно доріс
      через рук мертвий ліс
      до найпершої згадки
      і нового початку

      2.

      дощ не йде
      не шумить не паде
      а завмер як струна
      не цвіте сивина
      у пустелі де сльози
      не бояться морозу

      дощ не йде
      не стирається день
      мов похмілля з вина
      чи з грошей сатана
      і боїтся ще руху
      ночекрила розруха

      3.

      що до болю знайоме
      пахне леготом з дому
      зодягаюся в запах
      мов у тигрові лапи
      застигаю у жертві
      що готується вмерти

      мій хижак ще не знає
      що на нього чекає
      бо все тіло отрута
      що чекає мов трутень
      на щілину у вулик
      в безмайбутнє минуле

      4.

      охопився губами
      рвуся легко зубами
      і проштовхнутий згодом
      у жерло стравоходу
      я хана твоя звіре
      насолоджуйся щиро

      прокидаються соки
      у безкрилім високе
      у безвиннім стигмати
      у думках непочате
      дай мені півхвилини
      і до серця долину

      5.

      я приборкую клапан
      слабнуть кігті на лапах
      а стискаюся в камінь
      рветься видих мечами
      небеса на зіницях
      наче страх у божниці

      прикро знати і стати
      домовиною катом
      блискавицею в полі
      домальованим колом
      першим снігом у році
      ліхтарем на тім боці

      никне вічність уперто
      перед Янголом Смерті

      25 Лютого, 2013



      Коментарі (19)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": --

    172. Блискавицi серця XXII
      1.

      глінтвейно вражений
      нестримно радий
      приліг і свічуся
      мов на щоці помада
      за все що поруч
      за невимовну мить
      за те що невгамовні
      і навзаєм хворі ми
      лиш ділимось
      але не поділяєм
      цю пристрасть безвіконну
      у рамках незаконних
      коли кохаємось
      і завмираєм
      при стінах-свідках
      при течії думок
      у нікуди з нізвідки

      2.

      так мало нас
      і так багато сну
      такого що за ніч
      не перетну
      холодним
      і бездітним змістом
      в якому загубилось
      в неосонні місто
      дратливе і черстве
      квапливе і старе
      який нас простір
      обере
      яке прибереже
      наслання
      мовчи
      байдужай
      і люби
      до розрожевлення
      у ранні
      всі кроки
      перші і останні
      ми перевірим
      ідучи

      3.

      до перших півнів
      рай в кімнатній млі
      від зливи поцілунків
      брак землі
      немає висновків
      приглядності до рис
      відсутні прописи
      долини і гори
      і ледво-тінь
      зодягнена у млість
      мов на рибалці лодь
      хитається в теплі
      вона стає
      зображенням себе
      підсерцем п’є
      наповнення небес
      і ясно так
      під резонансний шал
      у парі з янголом
      вселяється душа

      22 Лютого, 2013



      Коментарі (26)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    173. ця львiвська ґварова душа
      столичний шарм
      і ґварова душа
      столевий Львів
      столітній вираз
      брам і брів
      сталевих рейок
      перетряс

      стосотий раз

      в собі
      живу тобою
      творчий
      творимий
      площами із юрм

      цвіте у прощах СвятоЮр
      і пахне кавою неспішність
      де я щасливий та безгрішний
      чекання несолодке п’ю

      і довго

      тече по серцю
      перший схлип зорі
      аж повернеться
      зір у ліхтарів
      і ті гойдатимуть
      підбруклену дорогу
      це не чекання
      це блукання Богом
      немов косою
      по живій траві

      блукаючи
      люблю вино
      хмільних жінок
      у жартах не старію
      і кожен раз
      коли про рідні мури
      мрію
      то гріє слово
      бо живу в тобі
      мій мідно-дахий
      небошпилий
      Львове

      22 Лютого, 2013



      Коментарі (25)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": --

    174. Блискавицi серця XXI
      1.

      щоб робити погоду
      треба вміти ділитись
      необхідно здирати
      затирати втирати
      пробиватися згодом
      крити каркати критись

      2.

      недоторкливий роде
      дорогі депутати
      триндарі носоводи
      тушки душки гармати
      жуйки вуйки повії
      духобійки з крамоли
      в чарці спить веремія
      кривду немічний цмолить
      досхочу аж по вінця
      до олюднення люті
      від прозорих провінцій
      до столичної муті
      прокидається сила
      прикидаються кроки
      є на зашморги мило
      а за око по оку
      є ще з’їдини ладу
      з правди вилиті дзвони
      з них ростуть барикади
      між людьми і законом
      це не ваші дзвіниці
      і не вам Бога звати

      3.

      що сухе загориться
      розпадеться що рухле
      розкладуться мов криця
      вени клану набухлі
      і терпіння година
      довша вішалки влади
      перетріпано спінить
      довгоношений задум

      4.

      знайте пройди і зухи
      мудрагелі маститі
      кожне гоп має вуха
      помста ляпасом шита
      та нехай вас не парять
      ці мої римоскоки
      що не слово то вар’ят
      варіація шоку
      що не думка то клема
      кров із носа а вгріє
      струмом бігло-натхненним
      а тоді хай старіє
      аритмія в поетах
      алегорія в люстрах
      дим життя в пістолетах
      чужина там де пусто

      21 Лютого, 2013



      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    175. Блискавицi серця XX
      1.

      що не крок
      то цабе
      революція
      в русі
      еволюція
      мушу
      підійти до небес
      під глухий тарарам
      дратівного набату
      що не крок
      то гора
      де нанесений
      фатум
      наче дюни
      наліт
      що ковтає пороги
      за якими
      несвіт
      і не слухають
      ноги

      2.

      захлиснувся набат
      і повітря шпилясте
      розосилось до п’ят
      в юрмоокому насті
      зачитали вердикт
      і вказали на плаху
      руку я золотив
      щоб вона одномахо
      перерізала дах
      по потилиці вміло
      щоби вийшла руда
      не намучившись тілом

      3.

      я
      свіжозмита кров
      і сік
      деревині
      у зарубках сокири
      в позаголовій
      глибині
      моє нутро
      змикає
      прогалини ксилем
      хай теплоту
      вивчають
      і згадують
      про щем
      про ще
      розлогу крону
      і легеневий гуд
      про коренисте лоно
      залишене в снігу

      тепер безруко й сіро
      несуть у_рай_човни
      мій вишуканий вирій
      для змитої вини

      15 Лютого, 2013



      Коментарі (18)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    176. Блискавицi серця XIX
      1.

      під станом згорбленим
      до сутінків старим
      у сутолоці сутності і бризу
      де сохне за водою сіль
      а тіні діляться на три
      як облачаються думки у ризи
      мій збитий шлях
      мій непокритий дах
      стриножує півзагнаних коней
      ачей шукає за вогнем
      оклітчує пташині плани
      аж заникає сонячна руда
      і сріблом заливається нірвана

      2.

      я тишу пралісу плету
      що проростатиме за мною
      по пояс в неба мілкоту
      давнітиме у ній стіною
      бо не здригне у листі синь
      світлинами завчить минуле

      3.

      все що у світла попросив
      полеглим янголам притулок
      в амореторії моїй
      у стиску схожому на острів
      де час ніяково стоїть
      а слух і зір на слово гострі
      витончують до нерва страх
      оглядка тінню відрізає
      з-під в'ялих пальців ліхтаря
      блідий ледь спечений окраєць
      того що більше не мине
      не опаде не відвернеться
      від ще недійшлого мене
      до самоти в Твоєму Серці

      14 Лютого, 2013



      Коментарі (20)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": --

    177. Блискавицi серця XVIII
      1.

      ніч напрокат
      в благеньких стінах
      де
      окрім ліжка і вина
      бракує серця-кокаїну
      тертя коліна об коліно
      і тихо так
      мов невійна

      прибій ескізів-мартоплясів
      відпливи піни
      реверанс
      між нами –
      ми –
      гарматне м’ясо
      що бій вели
      у баляндрасах
      приречені
      на декаданс


      2.

      на вогнеметних барикадах
      кістки перебирає лють
      і лиш вдає
      що спить бравада
      шансонний штиль
      для вуха –
      зрада
      той факт
      що тишу
      заклюють

      пришпилькуваті нагадайки
      страшидла
      з так_тобі_когорт
      що_під_руками
      поламайки
      що позлітаються
      мов зграйки
      підприцвірінькнутих
      негод

      3.

      ще дихаєм
      одним по колу
      з одного глузду
      нерви п’єм
      та не зречемося
      престолу
      хоч королі
      несамовито
      голі
      мов ослов’янин
      Депардьє

      бо наше сонце –
      шанс для свічки
      пролити світло
      просто так
      як за дощами
      плаче річка
      а за косою –
      на підлозі стрічка
      чи Ласка Божа
      із кута

      13 Лютого, 2013



      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    178. Блискавицi серця XVII
      1.

      акваторія хвищі
      від землі до хмарин
      як живеться там
      вище
      де немає гори
      на яку душу пхати
      наче камінь
      на гріб
      де з молитви
      палати
      а слова
      димарі
      де так світло
      аж пряно
      від розправлення спин
      де ти вічно коханий
      але завжди один

      2.

      не штормить
      перестало
      вийшло
      світиться
      є
      певно срібла
      замало
      на волосся моє
      рвусь у кожному
      нерві
      як напружую звук
      я
      розмаєний
      червень
      і запізнений
      стук

      3.

      виговорююсь
      чисто
      на душі
      у словах
      і мій всесвіт перистий
      неболиголова

      набігає дорога
      я по горло в бігах
      від людини до Бога
      тільки крок
      тільки змах
      тільки страх

      4.

      вам далеко до мене
      з шестикрилих щаблів
      божества нехрещені
      Бог іде по землі

      тіло збите до крові
      та у ранах й плювках
      квіте серце тернове
      доброта на щоках

      7 Лютого, 2013



      Коментарі (37)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": --

    179. Блискавицi серця XVI
      1.

      ну що
      полегшало тобі

      тяжіння

      земне
      до оніміння
      дня
      і непитоме
      наче кров осіння
      блакитна кров
      на сірих пнях
      від велетнів
      що колисали вирій
      Господню Ласку
      берегли

      2.

      від наготи
      до недовіри
      мандрує вітер
      з голови
      на кожне слово
      маю міру
      на хрест для сонця
      корогви
      оздоблені життям
      сейбічним
      і оторочені
      вогнем

      3.

      дрібоче шлях
      нагнулась
      вічність
      при перших
      паростках зими
      немов до джерела
      за січнем
      із пекла спеки
      манрівник

      мене
      не проковтне
      вона
      я кулі сила
      випита до дна
      я звук
      нечистий
      в слові
      цить
      тому
      живий ще
      і тому
      болить

      7 Лютого, 2013



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    180. цо-так
      закапелок дрімоти
      стійла
      слів для ідей
      де повторює
      цо-так
      поламайстер сердець

      п’яний сторож
      для цноти
      як завівся
      іде
      потакати
      хвилинам

      наче з лісом вогонь
      задаватися
      з ними
      прилягати
      до скронь

      відчинивши крамничку
      на околицях вух
      він заходить
      у звичку
      мов копито
      в траву

      із вкарбованих терцій
      ополонок нічних
      снами дихає серце
      мов у відрах
      лини

      а чиясь
      негосподня
      всевідчутна рука
      тягне душу в безодню
      аж пустіє в думках

      і в цо-так
      неповторна
      наче обриси
      хмар
      переходить
      у чорнім
      оліхтарена тьма

      (к)рай мені
      неземному
      що в сніжинці летить
      гріє місце
      свідомість
      і лаштує
      кути

      6 Лютого, 2013



      Коментарі (18)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": --

    181. Блискавицi серця XV
      1.

      слова... слова... слова...
      овва...овва...овва...
      за кожним
      тихо
      у кожнім
      вихор
      проноситься
      ковтає
      випльовує
      вмовкає
      мов по дощі
      трава

      2.

      гіркого серця дрімки
      калинова зима
      не йде дорога
      стрімко
      дорога-колима
      рипуча колимага
      запряжений дракон
      язик
      мов над рейхстагом
      звивається закон
      в очиська кров залита
      дме з ніздрів дим важкий
      компактні габарити
      навіжки і думки
      плетуться курчолапо
      день плетиво зміта
      ну що ти хочеш
      шкапа
      від зуба
      до хвоста

      3.

      немає поганяйла
      ні пррр тобі
      ні вісьта
      везе вугілля
      й кайло
      мій святоюр
      до міста

      4.

      блистить
      чорнозолоття
      мов шуба із крота
      у небі
      що навпроти
      міцніє висота
      в ній
      не сховати птахи
      і церква і костел
      хрестом сягають
      захід
      нелічених кандел

      5.

      дракон іде
      дрімає
      ну чим тобі
      не віл
      у місто
      де немає
      де прорости траві
      у місто
      сите оком
      пильнуючим
      за всім
      у мекку одиноких
      в сезон лови-таксі
      де все не-по-кишені
      і стільки дивини
      як роздаси по жмені
      то жий до сивини
      одна біда
      що холод
      вугілля зась котлам
      закам’яніли смоли
      бо лютий
      без тепла

      6.

      не видно
      кучугури
      зберися святоюре
      шмагни дракона в бік
      зайшлися в кризі мури
      мов спився чоловік
      он місто
      на колінах
      гостинне
      як мечі
      не дихають
      каміни
      і сплять в замках
      ключі
      та кожному з них
      сниться
      дорога до кишень
      де радісно дзвениться
      немов душі віршем

      7.

      закинув серце в руку
      від нього ж освятив
      дракону бік
      мов з лука
      дістався до п’яти
      і той рвонув щосили
      аж просльозилась
      твердь
      і кров очисту
      вилив
      на білосніжну
      смерть
      побігло чисте поле
      і чорний пил сідав
      де вибиті з-під кола
      лягали
      просто так
      мовчання і спокуса
      розвага і вина
      що на одному дусі
      не випити
      до дна

      1 Лютого 2013



      Коментарі (27)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": --

    182. моя крапка
      ти крапка без ‘і’
      кінцево-дотична
      то простір змалів
      віконням від січня

      то б’ється то ні
      заходиш постукай
      край скронями гнів
      чеканням розлуку

      б’є серце у дзвін
      нападало гулу
      мов білих пір’їн
      із мрій що минули

      стоїть течія
      завмерла на фото
      вона нічия
      з паперу на дотик

      із уст на уста
      закину у слові
      крім світла з хреста
      примирення крові

      позбавлення крил
      і зречення квіту
      приброкання сил
      що марили світом

      у гавані літ
      яса якір кине
      у хвилі-золі
      зворушаться тіні

      розбуджений час
      хитнеться як віра
      на тім що мовчав
      хай висохне сіре

      на тім що стояв
      хай вийде на люди
      ти крапка моя
      а інших не буде

      25 Січня, 2013



      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    183. хрестате вiкно
      1.
      хрестатим вікном
      нагороджений містом
      розвіявся сном
      по душі ніби листям

      не бійся мене
      я спокійний покійник
      в тобі як помер
      мов у тілі снодійне
      то рук не складав
      не котився сльозою
      літа як вода
      нашу тишу загоять

      2.
      слова дощові
      перехожі й безнебі
      лишаю тобі
      я на згадку про себе

      хай кров повелась
      поплила без любові
      не хлипай мала
      усміхнись і на сповідь
      до вітру пристань
      з вітрячка матіоли
      до ранішніх ран
      прикладаючи голос

      3.
      розкрилена лю
      у натхенному світлі
      я шлях простелю
      з берегів несусвітних

      не бійся ступай
      не дивуйся що зорі
      мов біла крупа
      під ногами говорять
      про холод в раю
      і про мандри безкраї
      я там на краю
      я є той хто чекає

      4.
      я той що тримав
      всі надії не в клітці
      зима не зима
      я весню тут і звідси

      до мене лети
      ластів’я щедрувати
      займуться сади
      із вапна вийде хата
      із піни глибінь
      так виходить на сушу
      мовчання і тінь
      ти возносишся в душу

      25 Січня, 2013



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    184. З розмитого латаття хмар
      З розмитого латаття хмар,
      аж до самісінького днища,
      де все на Божий палець вище,
      а нижче – іншого нема,

      розпавутинилася рань –
      в тенетах сонця сни і висі,
      мов зерна макові на висів,
      чекають на своє "пора".

      В криничнім небі дощ приліг,
      цебро порожнє – лоно мантри,
      а сни – невиношені мандри,
      окутані теплом землі,

      тримають куряву доріг
      незбитою важким копитом.
      Іще нема чому боліти
      і падати куди зорі.

      17 Січня, 2013



      Коментарі (21)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    185. свiтлотiнi у хайку
      ***
      леденіє кров
      серцевина калини
      серце матері

      ***
      нурт у дзеркалі душі
      манкуртне небо
      семантика слова смерть

      ***
      дихання через пам’ять
      повні груди літ
      втрати тамують подих

      ***
      діогеновий простір
      по горло в дощі
      місячний ківш для зірок

      ***
      нагромадження карми
      земне тяжіння
      розкоконення душі

      ***
      де кларині корали
      карловий кларнет
      ломбардна скоромовка

      ***
      зведення мрії з піску
      байдужість хвилі
      чистий берег дитинства

      ***
      сонце світить місяцем
      зір у морі зір
      я на березі раю

      ***
      олія життя смола
      тісто як глина
      смачного тобі смерте

      ***
      обвуглення повітрям
      дим від маячні
      спи спокійно вогнище

      7 Січня, 2013



      Коментарі (11)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    186. shocking news
      I can hardly describe
      each dimension and vibe
      when the sky
      kept on falling
      and the news
      fat and jolly
      turned a gleam in my eye
      to the heaven of cry

      televised
      analyzed
      forced by cameras rolling
      crispy thoughts
      trite and foully
      threshed in heart
      sowed with teardrops
      the day
      every moment
      I paid
      for not being an angel
      out of pain
      and the danger

      speechless air
      can harm
      husky words
      were strangled
      and numb
      and the throat
      could deliver a hum
      but was pleased
      with a wheeze
      signified
      by retorts
      of aorta
      I was trying
      to pray
      hoping
      open the portal
      to the angels
      on calls
      for those innocent
      souls
      for whatever
      that holds
      us
      as mortals

      fly
      my angels
      goodbye
      life is tender
      at five
      no one
      actually died
      nothing
      barely broken
      only sentient vibes
      turned a gleam in my eye
      to the heaven of cry
      and betokened
      how delightful
      are souls
      how outspoken
      and cold
      could be
      love
      in this world

      fly
      my angels
      good
      bye
      no one
      actually died
      nothing
      barely broken

      20 December, 2012



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    187. Блискавицi серця XIV
      1.

      коло на колі
      зморшки води
      лагідний колір
      вимер як дим
      виміри краплі
      храми роси
      чорним лататтям
      стягують синь
      серденько голе
      скинуто шал
      падає й коле
      з неба душа

      2.

      з відчаєм чайки
      буря росла
      хвиля-нагайка
      мокра і зла
      шхуну шмагла
      спини вітрил
      Бога замало
      треба ще сил
      з палуби змити
      тіло щогли
      брамсельний вітер
      зняти із линв
      трюми бубніли
      в прі екіпаж
      обриси мліли
      рвав такелаж
      шкот перебитий
      фал фурканув
      а на бушприті
      клівер заснув

      3.

      губляться губи
      лічать вали
      тни морерубе
      хвилю вали
      в трюмі гуляє
      бочка вина
      я ж допиваю
      бурю до дна
      і пропиваю
      на чім стою
      Діво Святая
      ще ж не в раю
      ось він дев’ятий
      лаври несе
      щастя закляте
      видих
      і все

      4.

      янголи-чайки
      вигнали вись
      променю зграйки
      хоч не дивись
      море спокійне
      море в мені
      дихає вільно
      днями на дні
      все в цьому морі
      стеньги і кіль
      муть і прозорість
      космос і сіль

      14 Грудня 2012



      Коментарі (28)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    188. Блискавицi серця XIII
      1.

      коли ти пройшла
      то серце по швах
      зайшлося і стало
      не бачу як мало
      старого мене
      твій погляд
      багнет
      твій голос
      нагне
      усмішку додолу
      а кров нажене
      то камінь оголить
      підсніжний
      з-під нього
      не вирветься ніжність
      бо важче від ніжності
      вимір
      де всесвіт наш
      видихся й вимер
      ніщо не цвіте
      крім зими
      ніхто не помер
      тільки
      ми

      2.

      проточна енергія
      шарму і тіні
      проточені входи
      проґавлені стіни
      опори підбиті
      підборами тиша
      мене підбирає
      кидає і кришить
      під ноги
      до такту
      в розмови салатні
      таки позбираюся
      в темряві хатній
      на дні підребер’я
      у збуренні мулу
      рибина тепер я
      доступне минуле
      холодна вечеря
      душа і печінка
      до тебе достукатись
      боляче
      жінко

      3.

      не горнеться час
      катуляю в зіницях
      промерзлий качан
      що ще_мить промениться
      тепер докотився
      ще порух
      і баста
      не матиму зору
      де серце покласти
      у білій загладі
      між пір’ями крука
      Христа Бога ради
      складаються руки
      криклива безвихідь
      повзе в передпліччя
      згадаю що дихав
      і видихну відчай
      і любо
      бо легко
      розтане сніжинка
      в долоні моїй
      мов окрилена жінка

      5 Грудня 2012



      Коментарі (22)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    189. я так і не зміг
      я так і не зміг

      чекати на збіг
      щасливих обставин
      на буйні розливи отави
      і пальцеві просвітки сині
      де я не повинен
      міліти в дощі що іде

      дивитися на людей
      немовби на піксельний вітер
      спотворення висоти
      пташиного лету
      портрету
      з нескладених літер

      стояти за Богом
      лише перед Ним і за Нього
      і слухати тишу
      сильнішу
      за неміч і горе
      і не оглядатись
      на мухогоніння
      мутне бурмотіння
      зколінених поруч
      чола не розбивши
      і світ переживши
      мов соками травлений голод

      водити у вусі церков хороводи
      за дзвони

      вмирати як серце холоне

      себе розкладати
      на пекло на мідь і на воду

      і плакати
      як немужчина
      нестримно
      завивно
      і без причини

      я так і не зміг

      і просто приліг
      відлунням
      далеким до стуку
      як втрачена мука
      у загнаних скронях
      чеканням перонів
      ваганням
      безсонням
      душею осоння

      білішим за сніг

      я
      так
      і
      не
      зміг

      5 Грудня 2012



      Коментарі (26)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    190. обожненим на згадку
      жінки
      яких обожнював
      не набивалися у коханки
      а брали за серце
      і краяли
      наче до столу буханку
      тримали
      тримаючись обіч
      не опліч
      і не за плечима
      стріляли очима
      нечасто
      невиразно
      і без причини
      зникали назавжди
      з’являлися настом
      на місці пропажі
      веснили обличчям підсніжним
      окутаним у макіяж
      і
      мій сон розпускали
      нічними нитками
      в’язали розмови
      вино заплітали винозно у кров
      і
      ховались у слово
      лишали себе
      здригатись непрошено в зморшках
      на згадку
      про згублений час
      про сковзання панчіх
      і шалашну кімнатку
      вони не лягали
      лише прилягали
      неначе краватка
      коли відшивали
      тоді пришивались
      медовому татку
      то погляд ховали при зустрічі
      никли в гордині торішній
      то просто минали
      долішню губу прикусивши поспішно
      і думали певно
      який цей пройдисвіт
      безгрішно-безбожний
      та й хто він такий
      з такими іти за край світу не можна
      не можна
      не треба
      навіщо міняти нагріте
      на хвищі
      і сміх вигинався веселкою
      певність за кроками нищив
      мене пригубляли
      а так випивали
      тілесні потоки
      мов карму води
      що набралася кави
      із нутрощів моки

      у вуличні вузлики стягнуте
      крутиться серце-шарманка
      жінками
      божницями ночі
      з очима
      бійницями ранку

      4 Грудня 2012



      Коментарі (15)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    191. playing with an eventide gravity
      the gravity of eventide
      got even with
      my tied emotions
      I left agape
      the Gate of Light
      released endorphin
      opiated notions
      till all eidola
      swashed and canonized
      resembled galaxies
      on pupils
      those spleenful images
      quadrupled
      the draggled beatitude
      in eyes
      then teratoid shades
      and sneaky winds
      crept down the street
      through cobbled glades
      like cheetahs
      and lily-livered leaves
      transformed
      from meek
      to bitter
      with mucrones
      ready to exscind
      the balsamaceous armistice
      between
      the nictitating space
      and stubborn
      yet authentic heart
      remained in spleen
      I shuttered senses
      batten down
      the Gate
      and fled the scene
      with particles for stars
      to conglobate
      and glean
      reverberating
      time and light
      beyond
      the gravity
      of eventide

      November 23, 2012



      Коментарі (15)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    192. от як виросту
      от як виросту
      стану милістю
      милуватиму малярів
      у дощівочці
      набігатиму
      колисковою для зорі
      укриватиму
      притулятиму
      найнещасніших між дітей
      найтеплішою
      найріднішою
      що по серце в той світ іде
      чорні шатоньки
      в янголятоньки
      битись крилонькам сил нема
      от як вигріюсь
      стану вирієм
      прилітайте коли зима
      позбираєтесь
      позлітаєтесь
      під реберцями рай для гнізд
      там боліло все
      відболілося
      кілька зерняток у стерні
      залишіть мені
      перелітнії
      це мої з кулачок роки
      буду сіяти
      щоби мріяти
      як то ділиться хліб ламкий
      от як виплачусь
      вся від відчаю
      і не вистачить більше чим
      то світитимусь
      мов невидима
      біль з недихання замовчить
      придорожена
      ненапрошено
      ніч минатиме згине страх
      я почуюся
      і відчуюся
      краєм спокою на устах
      розщебечена
      знай приречена
      озиватися дзвонарям
      селам бузьками
      храмам пусткою
      тремом свічечки з вівтаря

      9 Листопада, 2012



      Коментарі (28)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    193. чорноокий Янь
      в три погибелі
      від загибелі
      траекторія
      течія
      невагомого
      невідомого
      чорноокого
      бога Янь

      мандруватиме
      світ лататиме
      слів не знатиме
      тільки з Інь
      визволятиме
      оголятиме
      аж до атома
      хвору тінь

      коріандрами
      мандри з мантрами
      материнками
      в місто тлі
      оминаючи
      розмурашену
      жандармерію
      на стеблі

      і здуваючись
      парасольками
      з розкульбаблених
      маківок
      розсіватиме
      долі дольками
      осушатиме
      росам крок

      утікатиме
      завмиратиме
      під метеликом
      бігла Інь
      покохаються
      квіт із квіткою
      поле висинить
      до колін

      фарби сходяться
      і розходяться
      незабудками
      й чебрецем
      вітром дихають
      вітер слухають
      тчуть зі спокою
      джерельце

      що дзюрчатиме
      світ не знатиме
      він занадто вже
      не в собі
      полем-полечком
      доля-долечка
      приземляється
      в серце
      бій

      7 Листопада, 2012



      Коментарі (15)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    194. контрабасне лю
      неначе
      руда сльота
      раменами рам
      з гардин
      не тінь
      а душа
      з кута
      в протоки зайшла
      судин

      легені
      вітрила слів
      тамують в пориві
      ґніт
      світ свічкою
      не згорів
      невменно звучить
      в мені

      невкладистий
      невпрогорт
      невпору
      невпоспіх теж
      цей тихий
      палій аорт
      зусюди
      наносить меж

      обличчя
      нап’ялить він
      і кольору
      нажене
      ми з вікнами
      візаві
      за ними
      здригає
      нерв

      струна контра_басна
      лю
      гуде невиводно
      вчуй
      судинне моє
      болю
      крещендо струнке
      дощу


      7 Листопада, 2012



      Коментарі (22)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    195. чи то сонце впало
      чи то сонце впало
      нижче стріл-очей
      чи тебе не стало
      і тепер пече
      там де осінь звила
      місячне кубло
      заночую мила
      сни лягли стеблом
      марева сухого
      хвилею думки
      вигоріли Богом
      на краю щоки
      квітне рута-м’ята
      сходьтеся вітри
      вирву вас прип’ятих
      із чужих вітрил
      шамотінням листя
      напою туман
      і нехай він чисто
      перепише рань
      тим що море кроять
      набілю ниток
      тим що серце гоять
      опрісню ковток
      і тобі що просить
      ясності у снів
      намалюю просинь
      на дощу стіні

      2 Листопада, 2012



      Коментарі (21)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    196. радницi голосу
      раднице голосу
      страднице

      у думках

      я ж тебе виховав
      не дорікав
      не нарікав

      болем стискаєшся
      у правоті
      в кулаках
      кров’ю впиваєшся
      аж заніміє рука

      висклиться погляд
      і стихне гойдання душі
      як тобі рибонько
      б’ється об лід
      на межі
      де проступає
      непрошена
      й тиха сльоза
      і оступається
      туги
      безжалісний жар

      ти обіцяєш
      клянешся
      останнім
      що мав
      слово вигризуєш
      наче дороги
      зима
      Бог тебе знає
      а інший
      той знати б не знав

      та помиляється
      серцем
      дитинна весна
      стукає
      міряє пустку
      відлуннями мрій
      проситься
      шепотом кволим
      небого зігрій

      і відчиняються
      клапани
      очі
      і з уст
      ти розтікаєшся
      хриплим
      та теплим
      молюсь

      і одягається
      в крила
      забутий поріг

      край
      аж до неба
      аж виб’ється
      з холоду сніг
      і облітатиме
      ніби за кроками
      світ

      я колисатиму
      ніжність твою
      у Різдві
      і розриватимусь
      щастям хвилинним
      на всіх
      хай запанує
      запалений в радощах
      сміх

      раднице голосу
      страднице

      у думках

      не залишай мене
      не проклинай мене
      на замовка....

      1 Листопада 2012



      Коментарі (15)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    197. медова тиша
      тиша
      медова
      тіло бринить
      розтане з ранком
      і ми
      у світлі позникаєм

      вибач
      не став я
      кров'ю тобі
      рікою без берегів
      буденним тихим раєм

      чуєш
      ці стуки
      вибухи скронь
      нестерпний
      серця вогонь
      тремтить та не вщухає

      хочу
      відчути
      губи й чоло
      де зрізи крил
      і тепло
      тече та прибуває

      знаєш
      це серце
      переболить
      а сонце
      вийде
      і світ
      без тебе запалає

      29 Жовтня 2012



      Коментарі (27)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    198. rebirth of a.m.
      I’m sure
      who I was
      in doubt
      what I will
      become
      when the frost
      persuades to bestill

      tonight
      I am
      rebirth of a.m.
      clock arms as one
      look up and dun
      a second to pray
      and nothing to say

      a sparkle of dawn
      enrooted and boon
      the light of old moon
      albedo jam

      I am

      a hungry shrill
      from chops of wolfs
      poor air in gills
      rich surge of souls

      the gravity bight
      and riverside mist
      a bat stealth flight
      from horseback feasts

      a manifold proof
      outgrown and ramate
      a chess to move
      for checks and mates

      a thetic stress
      pathetic note
      a grass that fasts
      along the road

      a shell in the sea
      a sea in the shell
      ubiquity
      and farewell

      24 October 2012



      Коментарі (15)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    199. Мав би на море сiть
      Мав би на море сіть –
      міг би торкнути ці
      мушлі, де вгрівся шум.
      Чуєш? Це я спішу
      вилитись на вітри
      мовою хвиль і риб,
      шибами отрясти
      зашморг нічний сльоти,
      вигнати з тіні страх,
      вигнутись на устах,
      кутики навести,
      брівоньки розвести,
      в серці спалити біль,
      стати вогнем в тобі.

      Тільки де сіть ота?
      Душить слова сльота,
      тінь переходить в тінь –
      міряє вуха стін,
      світло вражає днем –
      ріже болить і тне,
      кутики – ямки брак,
      брівоньки – болю знак,
      серденько – сіль одна...
      висохла чужина...

      19 Жовтня 2012



      Коментарі (20)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    200. людинi iз лампадними очима
      1.
      людино
      із лампадними очима
      з обличчям
      із потрісканої глини
      знекровились
      давно уклінні трави
      згоріли
      неприборкані заграви
      а серце матері
      калини серцевина

      на віроломних воскресіннях
      палих
      дощів снігів і зір попутних
      підносить груди вдих
      за тих
      всесутніх
      хто вже посіявся
      в нетлінність
      у тишу карцерну
      впустив коріння
      набрався висі
      і затих оклично

      2.
      людино
      з поглядом у вічність
      у кожнім подиху
      незвичність
      перекликається зі страхом
      думки ідуть
      немов на плаху
      в устах переростають
      у словоблудну стаю

      неначе всілася земля
      твій видих заникає
      на почорнілих берегах
      де пеклом вийняті слова
      при брамах агонічних раю
      де вже немає
      бідолах-дзеркал
      що старяться
      із кожним днем
      та іритують

      а час працює
      без лекал
      де подається
      боронує
      та не лікує
      а лічить сам себе
      до шістдесят
      збивається
      і починає знову
      перебирати душі
      на місцях
      перекладати мову
      розчавленого всесвіту
      на вуличність судин
      благі його почини і суди
      пeрeганяє
      поетапно кров-обнову
      і виганяє кола із води
      повіками стинає
      барви кволі

      3.
      людино
      з костуром
      що застигає
      як сидиш
      в підгорлі
      що виявляється
      міцнішим
      за земне тяжіння
      і служить кроку
      замість флюгера й коріння
      він переносить неміч
      і невпинність болю
      доступного приреченим
      та впертим
      хто бореться
      за кожну мить
      коли зболить
      її посестра

      4.
      людино
      чиста
      ненебесна
      перед обличчям смерті
      людино
      вибілена криком
      церков безхрестих
      чайок безморих
      кому нести
      ти залишаєш небо хворе
      до видноколу
      з пекельним колом
      де край згорає
      і окриляє
      вітрам дорогу
      та наповняє
      поштовх серця
      жертовним стиском
      до знемоги

      5.
      людино
      із лампадними очима
      а як тобі
      у Бога

      близько

      19 Жовтня 2012



      Коментарі (32)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    201. вiдтворюй музику жiночу
      такі безрадні руки
      що у струмках волосся
      оніміли

      такі глибокі очі
      що не знайду себе
      у задзеркаллі

      мила

      заповнений тобою
      неначе неопалим цвітом
      запалений передчуттям грози
      ще небувалий вітер

      вдихаю місячну тебе
      нічим не вкриту
      невідгорілу
      і прислухаюсь до небес
      до рухів невагомих тіла

      згорай і опадай
      твори
      відтворюй музику жіночу
      у небо
      падай догори
      і возноси додолу

      хочу

      з нічних метеликів наш рай
      серцебиття
      ґноти шпилясті
      так мало
      треба для життя
      клітину щастя

      15 Жовтня 2012



      Коментарі (22)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    202. любiте не вагайтесь бiльше
      любіте не вагайтесь більше
      за нами й перед нами тиша
      в обіймах висота хреста
      від серця іній на уста

      страсну дорогу тче щоднини
      і час несе свою невинність
      на місце зустрічі з творцем
      обличчя з воску ґніт вінцем

      знівечене при світлі тіло
      зшиває тінь по пригорілім
      а рани стягує плювок
      бо треба забивати крок

      у кожну мить у кожен видих
      у слово кровне мов корида
      пришиті терміни до змін
      прошитий милістю амінь

      збирайте вітер на вітрила
      бо не почеплені ще крила
      на гусінь дихання душі
      збігайтесь клином не спішіть

      за кленами скидати трепет
      і небо називати степом
      де не пасуться табуни
      коней перистих й проливних

      готуйте сонце для розливу
      хай від росин займеться злива
      тінь від оголення завмре
      і біль візьметься за старе

      за те від чого світ немилий
      стає ріднішим та безсилим
      на двометровій глибині
      нам проростати в рай у сніг

      у виплакані очі рідних
      по стінах дощових й гранітних
      аж доки небеса впадуть
      на камінь запечеться ртуть

      любіте не вагайтесь більше
      за нами й перед нами тиша

      12 Жовтня 2012



      Коментарі (27)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    203. давай забудемось
      давай забудемось
      не станемо вмирати
      не стане сил
      осилимо невидих
      і надихнем крилатих
      провісників плантидних косовиць
      вкладати нас суцвіттям горілиць
      під небом хворим

      висотою

      хай зорепадні крихти
      позбирає хвоя
      і запече їх у бурштин
      а дощовими струнами
      здригнеться серце

      наше

      давай забудемось
      і не заплачем
      за спорожнілими колисками хвилин
      за перелунням щастя в мушлях тіла

      ми
      непосвячені кути
      з лампадами що відболіли
      під ликом перемучено-святим

      нас
      голосом закутаним в молитву й дим
      воскресла рань
      не раз ще відспіває

      хай нам
      спорідненим землею
      із перелітним раєм
      полегшає від слів і пуху надземного

      давай забудемось
      повернемо дорогу
      траві
      що проситься до вітру на коліна
      ми ж
      потечемо маками
      немов пролита кров невинних
      і проковтнемо поле
      від зими змарніле

      давай забудемо
      що є на світі сили
      що зрадять нас
      без жодних па покинуть
      у колорьори небесні офарбують губи
      і не питатимуть чи любиш
      неподих
      і занепад рук нахврест на грудях

      давай забудемось
      що ми не люди
      а охоронці подихів дитячих
      і може ті за нас колись відплачуть
      а не відплачуть
      то хоч на мить розбудять
      осіннє дихання в колисках
      де засинали спогади про близьке
      і поголовне
      опадання листя

      як холодно
      у небі чистім

      11 Жовтня 2012



      Коментарі (16)
      Народний рейтинг: 5.75 | Рейтинг "Майстерень": --

    204. земля на рибинах
      свята
      на двох старих китах
      і третьому
      кочівнику-дельфіні
      на спаленій зорі
      загаданім бажанні
      і порі осінній
      тримається
      моя земля
      заселена
      приблудами-думками
      омита
      гіркотою спогадів
      нестримною сльозою мами
      вона
      приречена
      до сонця
      заникати в снах
      у серці
      тліти
      і виринати на хребтах
      дрейфуючи безслів’ям світу
      аж рай причалить
      до її мілин
      і вибухне на ній садами
      а Бог
      подасться в гончарі
      і виліпить себе
      й назве Адамом

      4 Жовтня 2012



      Коментарі (31)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    205. who am I
      who am I
      to garden your smile
      on the well-guarded lips
      with tips of my fingers

      who am I
      to question your name
      on the tip of my tongue
      while cavils still linger

      who am I
      deprived though enticed
      an inveterate seer
      of eye-blinded sightings

      who am I
      an ‘i’ missing dot
      for the ceiling’s my sky
      serves nightfalls as whiting

      who am I
      when tensions are swelled
      with both palter and quail
      crossing shallows of falter

      who am I
      a tragic flaw’s flap
      while my gravity’s kept
      for your smiling to alter

      who I am

      October 2, 2012



      Коментарі (17)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    206. осiннiй блюз
      осінній блюз
      пора видуває знов
      і п’є дощове вино
      впивається ним
      по вирій

      але люблю
      в багатті твоїх очей
      дощенту згорає щем
      то серце палає
      щиро

      і я живий
      в останній твоїй сльозі
      далекий та не чужий
      злелечений та
      безкрилий

      у сон-траві
      де зір нам наплаче ніч
      на місячному коні
      прилине забута
      милість

      люби мене
      як перший пташиний лет
      нам небо вже замале
      ми хочемо стати
      раєм

      нехай збагнем
      які ми рясні сади
      і скільки в плодах води
      де серце краї
      стирає

      осінній блюз

      26 Вересня, 2012



      Коментарі (24)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    207. Трiшки глибше нiж на нiж
      Трішки глибше, ніж на ніж
      ти теплішала в мені,
      відчувалася. І почувалась
      перехрещенням доріг,
      перевтіленням зорі
      у незаймані ніким хорали.

      І стрункішими за мить,
      та білішими зими
      дні чужі ночами набігали.
      І вихлюпувалась тінь,
      в недомові золотій
      срібло місячне в очах вмирало.

      Так ніщо мене не вб’є,
      не засудить, не проп’є –
      як твоє стрімке благословіння
      на чотири сторони,
      де немає вже вини
      і вино на смак – таке осіннє.

      Так ніщо мене не стре –
      як неголос твій, нетрем,
      непечаль і невластивість бути
      першим дотиком для вуст,
      у якому я живу,
      розпелюстую тебе, мов руту.

      Трішки старший, ніж тепер,
      в четвертований четвер,
      світ без тебе не зійшовся клином.
      Трішки глибше ніж на ніж
      ти теплішала в мені,
      наче в гроні гусла кров калини.

      28 Серпня, 2012



      Коментарі (18)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    208. in the time of lunacy
      dusted off
      by fits and starts
      by the rowdy summer gusts
      stars
      were flickering

      for us

      after weightless
      pros and cons
      clothes left scattered
      love was born

      in the time
      of lunacy

      we unplugged
      the distant sea
      under lights
      of moony
      eve

      in the shallows
      of belief

      we could dance
      through endless sighs
      craved for steps
      and splashed in eyes
      deemed to perish
      due to lust

      there’s
      nothing
      to degust
      when the senses
      built a crust
      made of
      singed and rusted
      trust

      stray
      as bullets
      morning rays
      hit with dots
      where thoughts
      benday

      lipstick traces
      sinful places
      distant faces
      spaced out spacing
      in the offing
      instant coffee
      and baccate
      half in shadows
      half roseate
      something rendered
      lain in wait

      July 20, 2012



      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    209. блискавицi серця XII
      1.

      пам’ять
      базар іконний

      німба
      пришити лінь

      царством
      три дні безсонним
      править
      адреналін

      править
      і виправляє
      кардіограмний
      стан
      я
      вже не позбираюсь
      відчаєм
      на устах

      2.

      світло
      мов сома вуса
      риба
      вікно старе
      виб’юся
      і переб’юся
      спогадом
      сухарем

      позавіконний
      безмір
      втягує
      наче вир
      в серце його
      розверзле
      погляду
      начавив

      погляду
      за тобою

      мамо моя

      я тут
      свічку
      зробив сліпою
      тіні чужі
      задув

      3.

      біль відпустив
      присісти

      каже

      старий
      дихни

      серце твоє
      мов тісто
      ще не спеклося

      мни
      жуй-пережовуй неміч

      тут
      у душі тісній
      я
      і біда
      живемо

      а до біди
      у ній
      дні доживала
      гостя
      буря емоцій

      та
      в горло лягала
      врозтяж
      там
      де слова
      ковтав

      4.

      пам’ять
      базар іконний
      вишиті
      тропарі
      крила
      для підвіконня
      і на той світ
      поріг

      14 Липня, 2012



      Коментарі (18)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    210. блискавицi серця XI
      1.

      Адама
      щойно
      наче з воску
      вітер вилив
      хоч коники ліпи
      таке глевке
      нутро
      він ще не знає
      про своє
      ребро
      і просить
      доліпити крила

      2.

      де світло тоншає
      стає прозорим сон
      тендітніший
      за перший крок
      дитини
      де тінь теплішає
      'пугу' зникає сов
      розлогіше
      за шум віків
      у днині
      що нині
      привела думки
      на світ
      наповнений
      і виплаканий
      Богом

      від сліз Його
      бідніє звук
      і лід
      і потопає
      у весні вологій
      весло з човна
      світлішого
      за краплю
      втіх
      земних
      як гріх
      і нетривких
      як дим
      від бурі

      3.

      де все буремне
      не конечно
      буре
      а карколомне
      віроломніше
      за те
      що присягалося
      та обійшлося
      що осягалося
      та не збулося
      у місяць
      барвило волосся
      там ліпиться
      святим святе

      не горщики
      а галактичні русла
      в яких судини
      від Святого
      Духу гуснуть
      там
      протікатимуть
      і напуватимуть зірок
      всесвітні ріки
      і мандруватиме
      душа
      у море дике
      не займане ніким
      нічим не оповите
      де ясність настає
      щирішою
      світила
      де ‘я’ незмінно
      є
      стовимірне
      стокриле

      28 Червня, 2012



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    211. Сонет XXXVII
      Як ніч найшла, а янголи за нею
      збивали подушки, змітали зорі,
      зганяли кажанів зі спин коней і
      зі снів і гілля струшували зворищ.

      Нічниці із менадною душею
      порозкрилялися ошатно в шторах,
      ловили погляди палкі орфеїв –
      заблудлих світляків – жагою хворих.

      Щось лепетав з плеча спокуси янгол,
      нічницю намагався не вколоти,
      а та йому накручувала локон.

      І розпустився місяць в барвах танго.
      Помішані, проґавлені до йоти –
      здавались зайвими слова і кроки.

      26 Червня, 2012



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    212. Сонет XXXVI
      Тепло вже так давно не лопотало,
      вогню не піддавалося залізо.
      Розпечене, гартоване – клепалось
      і набирало форми горлоріза.

      Зав’язло поле в тишу нетривалу.
      Несіяне, невислухане лісом,
      воно не танцем сонця поростало,
      а брязкотом, багнетами із крісів.

      Не вітром перегорнена, а лихом,
      трава втрачала подих під копитом,
      покірливо клячала за ступнею.

      Ковальське серце, витягнуте з піхов,
      зайшлося, грілося у кров сповите,
      як ніч найшла, а янголи за нею.

      21 Червня, 2012



      Коментарі (11)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    213. Вова шило-рэкетир
      рожа раннего неандертальца
      растопыренные пальцы
      словно перья у павлина
      болт на каждом – всё внатуре
      тот пацан любому втурит
      поделиться апельсином
      нетачанка-биэмвина
      и язык – тупой топор
      но не пойманный – не вор
      не в шаронке не в маслинах
      а примерный гражданин он
      и понятий властелин
      что ни слово – нафталин
      зенки-головастики
      беглые ужастики
      жабы-душегубки
      белки-мясорубки
      шнобель-задавашка
      лепень нараспашку
      под мамоном ствол торчит
      в шкарах – выхлоп и ключи
      на котлах забиты стрелки
      дело насаждает сделку
      тесен мир в лопатнике
      фарш канает сладенький
      на фанере крест пудовый
      и портак бодяжный
      словом
      Вова шило-рэкетир
      с погоняйлом "бригадир"
      вся любовь пошла в лавэ
      шняга киснет в голове
      а тихушник – на своле
      ваксы на сапог налей
      будет Вове веселей
      в бомбу сядет – шлейфанёт
      на мобилу кашлянёт
      и к мартышке драп кропалить
      этот бройлер уплывёт

      1 Июня, 2012



      Коментарі (11)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    214. состояние пик
      если лето попросит
      я уйду в эту осень
      но не с пулей височной
      не в удавке не срочно
      а на зов журавлиный
      истлевая картиной
      застывания красок
      отпевания басом
      мимолётного ветра

      погружение в метрах
      ответвление в клетках
      тела дряхлые ветки
      выси хрупкие руки
      расставания муки
      расстояния млечность
      созидания вечность
      отпускания сочность
      распускания точность
      отцветания скупость
      жизни краткая глупость
      с детства в старость пробежка

      ни орёл и ни решка
      суеты неполярность
      всех сторон солидарность
      состояние смерти
      рай в небесном конверте
      только нет адресата
      адресанта и даты
      жизнь – лягушка на ужин
      цапле в солнечной луже
      жизнь достойная битвы
      вечно ходит по бритве
      превращается в камень
      если чувствует пламя
      или приступ одышки

      светит каинам вышка
      дележа ждет наследство
      панацея ждет средства
      сокровенности – игры
      внутривенности – иглы
      икс ждёт игрек и зету
      и рождение света
      в этом мире отменном

      в этих сношенных венах
      дни дорогой стареют
      тлеет сердце но греет
      реют мысли и тучи
      беглой смесью гремучей
      и взрываются звёзды
      раздевается воздух
      в рваных лёгких Вселенной
      лишь Любовь незабвенна
      лишь Любовь незабвенна
      лишь Любовь

      1 Июня, 2012



      Коментарі (30)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    215. Сердце Коломбины
      Злой глаз
      в замочной скважине
      обут...
      Язык –
      не просто змей,
      а липкий спрут.
      Под щупальцами
      сердце Коломбины
      трепещет...
      Трепет,
      он похлеще
      сценария
      прауличной картины –
      комедии
      дель арте а-ля-жесть.

      Бригелла,
      самый главный из пажей –
      брателла
      укротителей притонов,
      искатель дырок
      и гвоздей
      в законе
      её потрёпанный роман.

      Закладок нет,
      дневная рвань,
      ночное перелистывание
      страсти
      и белые странички
      междусчастья –
      похолодания
      грядущего извне
      от полнолунного
      купания в вине,
      разделки хладнокровной
      мыслей.

      Куда б ни шло всё это –
      на одно бы вышло –
      не быть с Бригеллой
      Коломбине
      пока есть пули
      на пажей –
      её соперницы
      её мужчины,
      сорят деньгами
      господа,
      а цифры –
      врут
      и углубляются морщины…
      и глаз
      в замочной скважине
      обут
      в последствия
      без никакой причины,
      суда
      и следствия.

      Её приветствует
      несоответствие,
      груди желание
      прижать
      не рукоять
      ножа,
      а тело нежное
      дитяти.
      Ей бы рожать и
      ублажать
      свою утробную
      крылатость.
      Но не судьба,
      а маска
      для субретки,
      где боль с вином
      танцуют на губах
      и жизнь ссыхается
      в глазах,
      как ветром
      сломанная ветка.

      Любовь
      лишает Коломбину
      тех чувств –
      найти себя,
      почувствовать
      себя любимой.
      И время
      выносимое,
      как ссора,
      дымится
      в сигаретных разговорах,
      за чашкой кофе
      убивает сплин,
      сценарий пишет –
      амплуа
      для коломбин.

      25 Мая, 2012



      Коментарі (14)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    216. галасливі гасла
      ***
      політичне ожиріння
      тіні боротьба із тінню

      ***
      чесно голос пропивали
      за стограмні феодала

      ***
      публічний дім такі ж дебати
      було б за що то є де пхати

      ***
      той хто знає що сказати
      вміє вчасно промовчати

      ***
      триста чисто-неспартанських лож
      як не мавпа не осел то морж

      ***
      баба з воза – кінь в галоп
      світ сміється плаче хлоп

      ***
      флюгерний настрій юрми
      протяг дверний для тюрми

      ***
      що за світ без мужика
      до тюремних гнид звикай

      ***
      май же совість а не триння
      смерде відпусти княгиню

      ***
      це не президент а шмата
      матрьошки й мешти протирати

      17 Травня, 2012



      Коментарі (27)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    217. светлячки души
      нотки
      светлячки души
      кроткий
      антураж туши
      губы
      родники любви
      любо
      пригуби лови
      скользкий
      переход на ‘ты’

      сколько
      на губах мечты
      столько
      на слова удил
      только
      мы одни и пыл
      в пальцах
      леденцах для ласк

      сальса
      зал закрытых глаз
      сладкий
      перебор щипок
      гладкий
      переплёт рук-ног
      дольше
      слишком выдох жгуч
      дальше
      стрелки не бегут
      тая
      не таясь пленя

      раем
      дышит простыня
      стёкла
      затекает луч
      тёплый
      на письме сургуч
      шторы
      ледники молвы
      море
      мотыльков шальных
      ребус
      из семи не_я

      небо
      на висках роясь
      стелет
      под качельный хит
      тела
      невесомый титр
      тонкий
      есть о чём молчать
      окнам
      берегам луча

      выси
      открывайтесь вновь
      визой
      для души родной
      в диком
      этом всплеске ‘да’
      с криком
      что лишь воссоздал
      бойкий
      правселенный взрыв
      в койке
      под пружинный срыв
      с точек
      ногтевых с плеча
      речкой
      разливной в свечах
      кожей
      отдаляясь в сласть
      позже
      утоляя страсть

      что же
      за отсчёт на бис
      сложен
      на волнах любви
      этот
      внеземной эфир
      света
      непорочный мир
      царство
      светлячков зажгись
      здравствуй
      воплощенье в жизнь

      16 Мая, 2012



      Коментарі (23)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    218. Пегаси на випас
      Запалює світ і зворушує вигнані далі
      поет – цей дратливий дивак, що постійно скандалить
      і крутить довільно словами, мов сонцем циганським.
      Він глушить рядки і римує "непанське" й "шампанське”,
      підкидує образ – млинець із небесних метафор,
      а ловить – що є – словомаз цей завзятий за фахом.

      Йому не потрібно таємних дверей відчиняти,
      бо тоншу за шпарку сонетну, мов місяць, сонату
      змайструє із вітру надутого ранішнім сонцем,
      розчулиться в ній, мов зима від рибин в ополонці,
      і стане по букві себе і свій світ затягати
      у серце глибоке, в його золоті каземати.

      А змістом залиється, наче пробудження з крану,
      у лоскотну душу – то легшим за пір’я він стане
      і стане летіти просторами вільними думки,
      замірявши звуком – де тісно йому, а де лунко.
      Застигне, як очі на персах налитих жіночих,
      та встигне згоріти і правдою дословоточить.

      Наповнений щастям, пригублений згубленим часом,
      на випас він гнатиме знов легкокрилих пегасів
      далеко, ще далі – за обрії вправного ока,
      де трави дичаві, а небо пошите – нівроку.
      Молочно-зчумачена й море-невпинно-ігриста
      поезія вітру народиться в зграбному листі.

      У листі, що дихає блюзом і видутим джазом
      із тіні гіллястої – із прохолоди оази,
      у образах крутиться – в душу лісисту лягає.
      Хай горнеться світло, а думка – прасонцем палає.
      У дзвонах почута, в цитатах дослівно-роздерта,
      вона ще не раз виринатиме з прірви безсмертя.

      Байдужим – більмо, для цікавих – сочиста потрава –
      слова – ті самі і читаються зліва направо,
      послужать в молитві – одним, може іншим – за воду.
      Отак собі йдуть, чи течуть і рядками заводять
      чимшвидше, чимдужче, чим вміють, чим гріють, чимдалі…
      …і зріє цей світ в перехрестях любові й печалі…

      10 Травня, 2012




      Коментарі (36)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    219. Макушки пирамид
      Макушки пирамид – цари,
      блюстители своих законов,
      кто ваше племя озарил
      а под ноги – стелил знамёна
      и не напрасно…

      Испита чаша – не вина,
      настойка горести с обманом.
      Когда завет всему – война,
      ответ за жизнь – не по карману
      приходит гласность.

      Отцы парадного каре,
      оффшоры сливочных откатов,
      вы так могучи на заре
      и столь безмолвны на закате,
      о Ваша Ясность.

      Когда вершины по плечу –
      моря мельчают, как и люди.
      Короны блеск – брезгливость чувств,
      придворного притворства студень,
      везде опасно.

      Вам так идёт – вести в бой рать,
      гвоздём в запястие вбиваться.
      Но на штыках не устоять,
      не настоять, не удержаться
      когда ненастно.

      Ведь баррикады, как грибы,
      дождя попутного дождутся,
      в негодовании толпы
      стеной на мостовой сомкнутся,
      с глазами настежь…

      Там точки "пли" расставит боль,
      зальётся сердце кровной местью.
      Живой сценарий, где за роль
      заплатят кровью Вашей Чести
      и вашей масти.

      В тот час орлы слетят с гербов,
      а львы – сбегут. Не дрожь в коленях,
      а вновь ослепшая любовь
      на чью-то голову наденет
      венец всевластный.

      9 Мая, 2012



      Коментарі (39)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    220. Вибити тишу
      Цю тишу раптом вибито – і вже не гробова.
      У ній так легко давляться і думи і слова.

      Похитано тримається лопати твердолоб –
      під п’яний ніс плете собі ще зранку гробокоп.
      Загнавши номер до мобільника про щось веде
      розмову, ніби панотця на прощу у бурдель.

      Прибита, наче горем злим, із олова сльота.
      Як цвях в зап’ястя, пробирається стоножиця-хода.
      Хрести, зірки давидові і, мов оті – з Кремля.
      Яка відкрито-свіжа ця немолода земля
      на краплі неба, що повзуть по голубій труні,
      на ті приямні почесті – останні й розривні.
      Собачий, наче холод зим, о похоронний, наш,
      до жилки пробираючий цей мідно-трубний марш.

      Важка й ознаменована, мов дата, ця рука,
      що серця біль вийматиме з-під влади молотка.
      Вона оповиватиме, мов зашморгом, все те,
      що трепетно просилося до світла і з очей.
      Стоїть гірке загострення в повітрі і ковтках,
      із уст пливе молитва в рай, опірена, мов птах.
      Прощай, надіє прикрая. Хоч пом’яни й пробач.
      Сльоза вже прикипіла і доосушила плач.

      А так усім, здавалося б, недавно цвів бузок,
      білила вишня небеса – цей страсний образок
      і дихали шпитальні дні і вікна в унісон,
      із післявенних крапельниць вивітрювали сон.
      Злипався промінь в просвітку у Божому повік,
      а вітер – ніжно набігав волоссям по чолі.
      І в теплих пальцях пестились голівоньки дітей,
      в їх голосі купалися сто лебедів-ідей.

      І де ці мрії-лебеді полопотять тепер,
      коли так низько й тісно там, де прилягає твердь,
      коли немає світу вже – ні для очей, ні вух,
      на час, на раптом вибиту цю тишу гробову.

      4 Травня, 2012



      Коментарі (40)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    221. There is some light
      There is some magnitude in arms
      to hold a child unharmed and warm,
      to tightly prize the evidence of future.
      There is some altitude in pride
      where plodding senses start to stride
      and broken hearts are almost free of sutures.

      There is some room for errors and
      a place to grow, a ground to stand,
      to incubate most shunnable temptations.
      Words up to scratch and tantalized,
      they sip the sky as thirsty eyes,
      engulf no lies, a cinch of revelation.

      There is some depth a foot can’t reach
      and mind – avert, the sunshine – bleach,
      reincarnate ineffably the stillness
      before heartbeats become a loot,
      ahead of cutting wistful roots,
      in dying time for butterflies of shrillness.

      For what it meant to stay behind
      I keep it up and deep in mind,
      the everlasting state where hopes can linger.
      There is some light on windful hands,
      on dribbling time in grains of sand
      through the galactic openings 'tween fingers.

      2 May, 2012



      Коментарі (9)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    222. сумбур-кабаре le réseau de craquelures
      1.

      час пік перейшов
      і намокла година
      в піке підошов
      цокотливу рутину

      рутинне – старе
      переварене в тлумі
      сумбур-кабаре
      на потрісканій гумі

      2.

      де вулична тля
      смакота магазинна
      де вікна не сплять –
      вітряні субмарини

      вражає пусте
      що плететься відносно
      воно відцвіте
      без ознак медоносних

      3.

      перчать язики
      лопотять сакраменти
      чутки – ластівки
      ‘ні ку-ку’ – компліменти

      прикутість росте
      де збирається поле
      магнітне з антен
      і гострішає полюс

      4.

      з примхливих очей
      холоднеча без здачі
      прийми – запече
      калатне і втлумачить

      що більше за шарм
      у кого плечі-скелі
      де засув на ‘ша’ –
      вартовий менестреля

      5.

      ковтками лате
      а ребром недовіра
      у слово круте
      перебішене з жиру –

      гуляй – не вступи
      у баюру де-юре
      гострись – не тупи
      де вже випалив здуру

      6.

      хай небо тріщить
      висипаються зорі
      коли не болить –
      то нема більше горя

      стирайся мов тінь
      і замилюйся спішно
      інакше – "кранти"
      нежиття несуміжність

      27 Квітня 2012



      Коментарі (16)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    223. слава Богу что весна
      слава Богу что весна
      все "прощай" звучат как "дальше"
      беглый взгляд как пацана
      мне легко поймать на фальши

      в чём-то ведь молва права
      где-то кто-то что-то знает
      зеленей не здесь трава
      тут её не замечают

      возвышаясь над собой
      и паря не испаряясь
      не прочитанный судьбой
      я пишусь как в небе стая

      в мыслях мало головы
      крыша медленно съезжает
      в тучах пламенной молвы
      закаляются кинжалы

      зарождаются грехи
      накаляются огрехи
      страстью кормятся стихи
      грустно увядают вехи

      как мираж видна душа
      та в которую влюбляюсь
      точки ставлю не спеша
      и горча не огорчаюсь

      не решив что решено
      чашу не испив кометы
      Синей Птице на пшено
      рассыпаются рассветы

      отдавая дань словам
      что хранят любви богатства
      мысль идёт по головам
      создавая птичье царство

      24 Апреля, 2012



      Коментарі (25)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    224. Чужинка-нiч
      Знай, ніч... та – приходиться рідною місту, чужою – мені.
      Вкладає борги в тютюнову залежність між пальці масні,
      уклaдені буквою ‘V’-i, що до губ пришвартовують і
      ще раз переходяться швом тіньово-міздровим по майні.
      Врожайна колись для круп’є, вона по кишені не б’є.
      То термін пришиє, то чарки заповнить хильнутий об’єм.
      А кине поважно – поважність пихату з’їдає до сліз.
      Ця ніч непомірна – відкрита в отриманні страху і віз
      до гідного раю і раю, де богом – небажаний гість.
      Розщирений щиро, він душу гризе, наче кість.
      Повії проплачує цноту, а кров – її ліхтарям,
      політику – місце і квоту, богемі – натхнення на грам.
      Де куплене море тілесного щастя – купається час
      розбитий на касти, на ставки і масті, на фас.
      І все дістається – як мається... й легко лежить.
      А в очі сміються – то вчать "хто на що заслужив".
      Заражений сміхом, підкошений словом, як сніг
      я враз відкидаюсь, мій сон прилипає до ніг.
      Змальований з Босха новітнього міста портрет,
      де з жерлом пивної зливається пекла сюжет,
      в якому поети проціджують струни і лаври від муз,
      в усміхеній правді купається мелено-хмелений глуз.
      Там піняться нерви, біблійно виносяться з уст
      дебошні концерти, горішково-чіпсовий хруст,
      неторкані теми, несправджені мрії й потоп,
      в якому не тонуть, а тануть Платон і Езоп.
      Сонети шекспірні – дешеві, як вина в портах,
      читають їх вірні у небо класичне без хмар.
      Осушують чарку і світ прославляють нічий,
      надуманий, мертвий, в якому ніщо не кричить,
      ніщо не дзюрчить, не спинається легко, не йде,
      а дихає світлом, яке ненароком впаде
      на книжку, яку не відкриє ніколи ніхто,
      бо там не живеться, на якір не став шапіто.
      І холодно фарбі, яку накидає рядок,
      безвихідно слову, мов дню залетілих жінок.
      І хочеться вмерти ідеї – прокинутись знов
      на місці – в колисці, в якій не вколише нам Бога вино,
      на місці, в якому жде щастя неспите в пивній
      на ніч, що приходиться рідною місту, чужою – мені.

      19 Квітня 2012



      Коментарі (26)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": --

    225. блискавицi серця X
      1.
      отримую себе
      як запоруку дихання
      як втілення думок
      у дотик
      утримуюсь
      відверто
      від
      ковтка розлуки
      від любові зцілення
      а ‘за’ мої
      нетлінні
      за мною
      зі мною
      і не ‘проти’

      2.
      впускаючи чекання
      глибше нецвітіння
      прийматиму за дихання
      цю виразність осінню
      очей жіночих

      вони
      моє благословіння

      на
      сім
      відміряних разів
      на
      шість
      давидових кутів
      і п’ять
      комуністичних зим
      чотири
      сторони ідучі
      три
      букви бубнявіюче-шипучі
      дві
      розп’ястучені долоні
      що втрату стримують
      на скронях
      одну
      на всі слова
      мовчанку

      3.
      від-ранку-і-до-ранку
      заходиться
      крутиться
      лущиться променем
      сонячна дзиґа
      тоншає крига
      життя
      між нами
      мамо

      4.
      устами
      мов камінь
      загачено слово
      на вітер
      підкова
      чекання чеканка
      очікую знову
      збагачуюсь
      ранком
      вертається серцем
      весна-каторжанка
      і просить
      зустріти
      і перехристосить

      5.
      не небо
      а спліну
      нахмарені стоси
      а в них
      наче голка
      загублене ‘кру’

      6.
      поважне мов крук
      це сплетення рук
      сідає й чекає
      на гілці-коліні
      на звук
      наче лук
      на стріли осінні
      на пісню
      циганку стару

      17 Квітня, 2012



      Коментарі (14)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    226. сценарий словно лист
      что дарили небеса
      свято
      что качалось на весах
      снято

      задыхаясь до утра
      высью
      ветер долго умирал
      в листьях

      и была его постель
      клёном
      и была ему капель
      звоном

      подошёл тогда рассвет
      тихо
      поминальный белый свет
      вспыхнул

      и горела свет-свеча
      в ливне
      зазвучала вновь печаль
      гимном

      что кричали журавли
      вжалось
      в ком и горсточку земли
      в жалость

      вот сценарий словно лист
      тонкий
      не хватает лишь на жизнь
      плёнки

      безразличная игра
      в небыль
      бесконечная пора
      в небо

      12 Апреля, 2012



      Коментарі (21)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    227. это время сбежит от меня
      как с ладони песок
      как слеза со щеки
      по листку отрываясь
      ни на что не взирая
      это время сбежит от меня

      что-то нужно менять
      в никуда отправляясь
      никому не мешая
      никого не браня
      не виня и не каясь

      но пока
      жизнь трепещет в висках
      и трава высока
      свысока облака
      не глядят зависая
      но пока
      отдышалась река
      лунный свет как мука
      солнце лепится
      снами – летают

      и есть ‘но’
      и оно не пускает на дно
      где нет слов
      и душа не ранима
      а от страха курок не свело

      если память горчит – то светло
      если тает – тепло и терпимо

      невесомость всегда уловима
      мотыльками шагами и сном
      если мысль на вино уязвима
      пусть крепчает от истин вино
      и прокрутит мне жизнь как кино
      о любви что осталась сравнимой
      с белоснежно-хрустящей зимой

      я люблю тебя мир неиной
      где я всё ещё кем-то любим и...

      12 Апреля, 2012



      Коментарі (34)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    228. нынче небо
      нынче небо – серое
      остывает верою
      чувствами высокими
      мыслями глубокими
      сыростью питается
      вырасти пытается
      вырваться хоть чуточку
      на одну минуточку
      с бездны глаз прикованных
      в жажду – быть срисованным
      радугой и птицами
      детскими ресницами
      сладостью усталости
      от дорог и шалостей

      нынче небо – плотное
      сыто-беззаботное
      низменно-крылечное
      неизменно-вечное
      комната не щурится
      дремлет свет и улица
      доживает в копоти
      и рекламной похоти
      на весне помешаны
      воздух стих и женщины
      видность заколенная
      видимость отменная
      льдины жизни тронуты
      ждут на счастье омуты

      нынче небо – влажное
      вряд-ли-пилотажное
      молнией прошитое
      громом перебитое
      в лёгких наполняется
      в сердце долго мается
      блюз бежит и нотится
      а сбежит – воротится
      беглыми росточками
      запятыми-точками
      миро-ощущением
      в солнечном сплетении
      крылья грусти-мельницы
      чуть задев шевелятся

      нынче небо – страстное
      на любовь согласное
      дни под ним разбросаны
      и одежду осени
      отдавать не хочется
      журавлиным ключницам
      стать дорогой учится
      ночь – моя попутчица
      и бросает в строчку мне
      звёздочки клубочками
      размотать бы Божий мир
      но мороз по коже и
      дети-мысли – вороны
      выклевали стороны

      23 Марта, 2012



      Коментарі (21)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    229. Бездомная Откровенность
      Набиваться мной не станут тюфяки,
      ведь открытостью кармана хоть на лучик
      измеряю я тепло одной руки,
      а другой – её костлявость и скользучесть.

      Откровенность – это дерево страстей.
      Почки чувств весной нальются скоро,
      доверяя сердцу горсточку путей –
      ветер улиц сквозь жилищный холод.

      И воспрянет дух робеющих трущоб,
      отгребающий себя со дна помоек,
      отпевающий всех тех, кто открещён,
      отчуждён, сожжён и погружён в запои.

      Чуть теплей бездомность им делить сейчас –
      слизывать с лица опухшего собакой
      признаки ещё несмелого луча
      и, стакан из пластика держа, не плакать.

      Сердца мякоть у прохожего суха.
      Презирая бедность – жалко мелочиться.
      Поделиться – это как благоухать –
      Божьей Лаской на ладонь пролиться.

      От тепла и света замолчит озноб,
      от карманного полцарства – чей-то голод.
      Если вам понять Любовь не суждено –
      проходите мимо, это ваше горе.

      22 Марта, 2012



      Коментарі (18)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    230. всегда-улыбашка
      без чувств и надежды на радужный день
      он снял с проводов отпечатки эмоций
      проверил пароль загрузился везде
      где видно его после выбора опций

      не бегают глазки и ротик застыл
      как будто сроднился судьбой с промокашкой
      он вместо меня с тобою на 'ты'
      в нём вижу себя всегда-улыбашкой

      легко не пытаться казаться смешным
      легко быть как он виртуально-открытым
      в том доме из цифр умирает мой мим
      от счастья на диске в заброшенных битах

      22 Марта, 2012



      Коментарі (15)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    231. рiшення на монетцi
      рішення на монетці
      два близнюки-орли
      бій стоджерельний серця
      світло на світ пролив

      як подається тиша
      то роздається скрип
      ноти пружинні кришить
      ними частує риб

      праісторичну чутку
      з царства проглядних шиб
      шторний приплив на лутках
      простір кімнат зашив

      ось воно перехрестя
      переплітання ніг
      ти вже не перервешся
      в’юнитись по мені

      дикістю орхідеї
      проливнем голосних
      вкриті твої недеї
      в жала медуз губних

      те що дзвінке на дотик
      ковзає і пала
      і виростає в опік
      в рай над_лляний тепла

      ми ще малюєм сходи
      і затираєм їх
      ми ще без прав на подих
      і без його країв

      вище немає стелі
      ‘ви’ ще не звикло з ‘ти’
      висохне ніч в оселі
      в прихистку наготи

      легко та обережно
      ми у колисці тіл
      ділимось на безмежність
      всесвітом нам постіль

      у колисанці пружній
      нас пориває шквал
      ніжність на двох і мужність
      пломінь в очах і шал

      21 Березня 2012



      Коментарі (36)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    232. где нам быть
      лейся вздымайся лети
      бейся не стой на пути
      смейся высмеивай ложь
      грейся ты скоро уйдёшь
      и зарастёшь трын-травой

      кто-то качнёт головой
      слово забросит как сеть
      чувствам не даст умереть

      выдворит тело душа
      помни как сладко дышать
      сердцем стекать по щеке

      в небо возьмут налегке
      бремя уснёт под листвой
      время возьмёт всё с лихвой

      бесчеловечна пора
      боль одиночества рай

      21 Марта, 2012



      Коментарі (18)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    233. есть люди
      есть люди константы
      всю жизнь эмигранты
      динамо в пуантах
      воришки и франты

      есть люди картины
      творцы паутины
      идей властелины
      цари пластилина

      есть люди загадки
      менялы на тряпки
      есть с ядом что сладкий
      с улыбкою-взяткой

      есть люди копилки
      под что-то подстилки
      есть пилки на пылких
      ножи и точилки

      есть люди буфеты
      в ничто приодеты
      дрова и конфеты
      чулки трафареты

      есть люди хапуги
      святые в кольчуге
      путёвые слуги
      медвежьи услуги

      есть люди как пламя
      несут их как знамя
      уходят богами
      их боль вечно с нами

      есть люди как люди
      и просто поэты
      ранимые дети
      разящие светом

      20 Марта, 2012



      Коментарі (28)
      Народний рейтинг: 5.75 | Рейтинг "Майстерень": --

    234. белою дорогой
      ой до чего ж зима бела
      ой да на улице мороз
      спят под крестами купола
      в колоколах родись Христос

      ой до чего же замело
      ой да на улице пурга
      только на сердце мне светло
      о Рождестве поют снега

      ой до чего же кровь тепла
      ой да не улица страна
      жизнь поэтапная мала
      ангел конвойный сатана

      ой отчего же в кандалах
      ой да на улице Сибирь
      мне хоть бы чуточку тепла
      Боже рождайся не губи

      16 Марта 2012



      Коментарі (39)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    235. Лінія кардiограми
      Кардіограму вивели,
      вона тепер мовчала.
      На здвиг важка – не вимовиш,
      проста – неначе жало.

      А зупинили дихання –
      завмерло море в грудях,
      кричала чайка – кликала
      за вітром у безлюддя.

      Гніздо ще свіже крапельниць
      зняли і розібрали.
      Думки уже не квапились,
      бо кров ніде не гнала.


      А до очей – складали світ...
      мов до причастя – руки.
      При голові два янголи
      з обличчя здерли муку.

      І так якось ніяково
      отой, що в серці бився
      і кожен стук оплакував –
      у світлі розчинився.

      9 Березня 2012



      Коментарі (25)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    236. коли вiдцвiтало щастя
      як їхнє щастя
      віцвітало
      натягнутість
      своїх відносин
      крізь райське
      вушко
      пропускали
      інтимом
      зашивали
      спокій
      нерівним
      хрестиком
      влягались
      пантомні
      вечори
      і білосніжна
      постіль
      і забувалися
      і прибували
      перебували
      пробували
      не задавались
      здавалися
      здавались
      розкованими
      розцілованими
      розгнузданими
      в шалі
      не думали
      що далі
      про далі
      про сторони
      медалі
      прощали
      і прощались
      згорали
      та займались
      були
      в собі
      одим
      і небом
      і як дим
      дощу
      стіною
      вином
      виною
      венозною
      рікою
      сплавляли
      сни
      і виправляли
      почерк серця
      спиняли
      дух інерцій
      губилися
      пригублювали
      голублене
      пошлюблене
      несказане
      і недоказане
      рипуче-
      недомазане
      і гаряче
      аж вікна
      в піт
      окличні
      над
      розлогі
      під
      звикали
      зливалися
      звивалися
      не зволікали
      то розтікалися
      то затікали
      втікали
      і загоювали
      втечі
      торкали
      і впивалися
      у плечі
      і розцвітали

      ставало
      щастя
      мало

      9 Березня 2012



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    237. потрiбне на 'п'
      потрібне
      починається
      на 'п'
      папір
      погода
      пальці
      проблиск

      і па
      пуантне
      і па
      пори

      поезії
      порив
      прорив
      у прозі

      'п'
      продиктоване
      простудою
      повітря
      простою
      від природи

      пригодою
      в півголоса
      в півсуєти

      попробуй
      пережий
      перекажи
      цей
      прапівподих

      причин палітру
      передай
      підлінії
      що поміж
      п_і_ти

      9 Березня 2012



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    238. два голуби
      два янголи
      два голуби
      сиділи на вікні
      сиділи туркотіли
      про голубінь
      і сніг

      і той
      що хоронителем
      питався
      похоронного
      пощо їх
      небожителів
      із царства
      надцерковного
      в пустелю
      поміж душами
      сюди позасилали
      щоб силами
      меча й коси
      це туркотіння
      стало

      вмивався сонцем
      погребний
      вискубував
      пір’їни
      і падали
      вони
      униз
      згораючи
      мов тіні
      а як вдавалося
      якій
      через поріг
      війнути
      і звикнути
      до ґанку й ніг
      сінне тепло
      відчути
      ота
      зміталася
      в курган
      вперемішку
      зі сміттям
      її чекала
      кочерга
      і димне
      довголіття

      від променадного
      тепла
      ховався
      охоронець
      у груди
      тихо набирав
      хай_Бог_боронить
      і туркотів
      коли хотів
      а лінь
      то в тінь
      і дувся
      бо знав
      всі істини
      прості
      бо просто
      не забувся
      за туркотню
      хвалитимуть
      або примусять
      зозулею
      кувати
      оті
      які над ним
      які
      ще більш
      крилаті

      два голуби
      два янголи
      сиділи на вікні
      сиділи туркотіли...
      а пір’ячко
      мов сніг...

      8 Березня 2012



      Коментарі (19)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    239. гужова пробка
      ***
      гужова пробка
      дорога поезії
      загнаний пегас

      ***
      вила і вода
      ненаситність роману
      графоманить час

      ***
      розпалити сон
      це фарби на образи
      скласти сон і це

      ***
      руда для рядків
      повні груди космосу
      виливати вірш

      ***
      окраєць неба
      крихти душі і серця
      хліб римпастиря

      ***
      не рвати зв’язок
      і поминати слово
      поетичне дно

      ***
      мухи не бджоли
      слово не медоносить
      підсісти на стьоб

      ***
      море паперу
      перната хвиля думки
      кров похитує

      ***
      відтале сонце
      прибрала шибу весна
      мружиться хоку

      ***
      без опудала
      віршомазові (г)рядки
      росте цар-горох

      7 Березня 2012



      Коментарі (16)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    240. те що зрослося
      серце вело до Бога
      болем лягла дорога...

      тільки зрослося
      по долі
      знову зайшлося
      від болю
      і повело
      стежками
      де кожне слово
      камінь
      де кожен ляпас
      гріє
      запах весни
      старіє
      дотик грози
      німіє
      в пристрасті
      анемії

      тільки прийшлося
      оку
      то запалило
      щоки
      і привело
      для нього
      тінь від хреста
      і вбогість
      а на уста
      тремтіння
      а для вогню
      видіння
      фарбу
      для днів осінніх
      перше табу
      на вміння
      у темноті
      світитись
      у голові
      крутитись
      римою
      і вином

      стало
      чекало
      часу не стало
      як остигало
      воно

      2 Березня 2012



      Коментарі (16)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    241. мелодiя для весни
      мелодія стара
      п'є шерехи пера
      затримує весну
      у горлі

      думки
      з душі струмки
      відталого тепла
      пульсують
      скронями
      міняють
      колір

      і вірш
      забарвлюється
      в спрагу
      уст

      ковтком відваги
      запалюсь
      і
      по живому
      перервусь
      в згорілих зв’язках
      від щему
      що звіряє
      кров
      на голод
      і на в’язкість

      і в цій кімнаті
      де
      не дивиться
      ніщо
      не дихає
      Едем
      душі післядощем
      я
      море серця
      намалюю

      у колір
      спраги уст
      у сонця
      ніжний плюск
      у журавлине
      алілуя

      2 Березня 2012



      Коментарі (22)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    242. як менi вiдмитися
      як мені відмитися
      із думок нещирих
      полум’ям стелитися
      в каламарнім вирі
      набирати ситості
      позбуватись жаху

      як мені зневіритись
      аби не зазнати
      долі роду
      Ірода
      Понтієм Пилатом
      не вмивати рук
      своїх
      гнівом Каіафи

      як мені забитися
      в серці із порфіру
      в душу
      не дивитися
      обухом сокири
      за людей молитися
      як зачнуть
      плювати

      як мені наснитися
      аби позлітатись
      у тобі лишитися
      світом немовляти
      і не загоїтися
      і не замерзати

      2 Березня 2012



      Коментарі (22)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    243. кордон убогостi
      кордон убогості
      що перейшов
      у видимість
      стоїть
      і стереже
      при смітнику
      простонебесність
      і наривну
      буквозаконність
      що не видавиш
      і словом
      відрубаєш
      нашвидку

      ковтнув
      позбиване повітря
      холодом
      позбавлене
      родинного тепла
      й птахів

      замкнув
      очима небо
      між дахів

      таким
      себе не пам’ятаю
      змолоду
      чужим
      цей світ вважаю
      для богів

      тебе
      неперехожого
      сон видумав
      тебе
      на сонце схожого
      все жду

      кому
      я принесу
      не біль
      до відома
      а серця
      недолугого
      ходу

      зелених зміїв
      запускаю
      ранішніх
      і пропускаю
      сценами
      життя
      і посилаюся
      на те
      що зраниш ти
      бо відкиваюся
      щоб ти затяв

      що ходять
      не довкола
      з вірою
      що не несуть
      надії
      в пустоті
      що називають
      радість
      щирою
      що викликають
      жалість
      тільки ті
      з яких
      мов смерть
      не сходить
      на обличчі
      сіре 'я'
      і не втікає
      з-під коліна
      тінь

      любов
      тоді

      коли зима
      і біло їй
      весна
      б’є з вирію

      коли
      омиті
      зорі
      у воді

      коли є де
      куди покласти те
      що вигрію

      коли дорога є
      яка веде
      у дім
      а в домі
      тім
      немає
      стін
      лиш янголи
      і сльози
      щастя
      Божі
      й золоті

      1 Березня 2012



      Коментарі (21)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    244. клiтка для синьоперого птаха
      між небаченим
      і непомітним
      яв

      до забутого
      просвітку
      я
      приганяю
      перелітні
      сни
      і заходжу
      мов у кліту
      в них

      і мене
      там зустрічає
      птах
      і питає
      ти за мною

      так

      за тобою
      синьоперий
      мій
      за тобою
      охоронцю
      мрій

      де ти був
      піднявши очі каже
      він
      як я бився тут
      мов до молитви
      дзвін
      і не йшов гоститись
      до нечистих
      рук
      перестав лічити
      скільки раз ще
      вмру

      я йому
      протягую свій
      німб
      рідний мій
      скуштуй
      душа як
      хліб

      він давно
      не світиться
      від слів
      я його
      зносив вже
      на землі

      не смакує
      каже птаха
      хліб
      зачерствілий
      наче камінь
      і
      солі стільки
      що три моря
      в нім
      але в жодному
      нема скарбів
      на дні

      просто з леза
      набігає
      кров
      пий мій любий
      я згрішу на римі
      знов
      і додам
      до пари їй
      любов

      то вона
      на що поклявся
      й кляв
      то вино
      в якім купався
      я

      не вином твоїм
      сьогодні я
      нап’юсь
      бо пекуче
      мов змії
      укус
      ти мені
      із клітки
      дай
      змогу
      лопотіти
      та й
      небо
      розстели
      на ніч
      щоб ясніше стало
      в перелітнім
      сні

      у забутому
      просвітку
      я
      розстеляю
      синьоперим
      яв

      1 Березня 2012



      Коментарі (27)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    245. лава на лаву
      1.
      рухнули плани
      рушили полки
      і вену перерізали
      ріки

      2.
      вічність курганна
      полем незнаним
      ходить за вітром
      для душ
      лава застигла
      ні руш

      в перших колонах
      фиркають коні
      страхом пригнічені люди
      в збруї важкій
      з лиском луски

      звідусюди
      поле оточене гнівом
      справа
      край раті
      і зліва

      3.
      справа недобра
      серце хоробре
      скроні
      частує мов хлист
      мов недописаний
      лист
      тиша в три крапки
      кордоном

      4.
      сурми
      немов камертони

      шоломи ховають
      гало
      щити прикривають
      божницю
      а там
      лиш надія
      іскриться
      із криці
      що вкрила
      чоло

      5.
      крок нагодують
      литаври
      руно ковильне
      у таврах
      позалишає галоп
      йтиме
      крило на крило
      летітимуть
      груди
      на списа

      6.
      ще браття пірнате
      розпише
      кому
      і за ким
      до небес
      нести
      не знамена
      а хрест
      причасника
      дій божевілля
      і кров
      ще гарячу
      довкола
      спече
      посипатиме болем
      неначе
      насушний хліб
      сіллю

      7.
      нап’ється
      біль
      поля
      себе втихомирить
      і вляжеться
      в долях
      точитися
      миром
      аж знову
      покличуть
      до сідел
      походи
      і вічність курганна
      у полі незнанім
      дві лави
      народить

      28 Лютого 2012



      Коментарі (27)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    246. евклiдовий простiр
      евклідовий простір
      склади
      в триб
      ми
      вектори росту
      хочеш
      стри
      хай перестрибує
      нейронною рибою
      він у світ
      де нас немає
      а є
      політ
      і паралелі
      стін і стелі
      підлоги
      скрип
      не той

      ой

      курсивом
      накидаю
      масиви
      раю
      де за все
      питають
      мене думки
      глухі й дзвінкі
      масні й тонкі
      і на кульбабок
      схожі

      а може
      просто
      крайнебом
      снів
      пливи
      в мені

      бо там
      на дні

      намулено
      світу
      що пролітав

      нанесено
      міток
      де є вода

      густий
      цей осад
      бджолиний мед
      що вкрали оси

      під ним
      зрослося
      моє земне
      тяжіння
      вміння
      тримати бій
      цвісти терново
      в золі зорі
      тобі
      горіти словом
      сплавляти текст

      дорога й серце
      душа і хрест
      чотири сторони
      в одному я
      на них розп’ята
      любов моя

      27 Лютого 2012



      Коментарі (24)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    247. побудь зi мною
      хай заростає
      шторами
      місце
      де ніч
      голка
      що полатала
      хворих нас
      в кожному щось та
      змовкло

      те що за мене
      дихає
      пам’ять
      стінна
      риба
      під крейдяною
      кригою
      з ротом завбільшки
      в шибу

      зникнуть пороги
      рідного
      слова
      душа
      в хоку
      звик_не до вітру
      східного
      щирого наче
      опік

      рань ще розквітне
      в мильниці
      м’ята
      в зубній
      пасті
      в що крапля світла
      виллється
      де мають тіні
      впасти

      сон тонший звуку
      звуглиться
      святом
      води
      з крану
      і однорука
      вулиця
      посеред горла
      стане

      24 Лютого 2012



      Коментарі (33)
      Народний рейтинг: 5.67 | Рейтинг "Майстерень": 5.75

    248. oranges and apples
      they are
      less oranges
      more apples

      I crave to say
      hey
      birds of feather
      flock together

      his life
      is meant to be
      an open book
      the recipe
      for every day
      she plans to kill
      or cook

      there are
      no stitches
      on his heart
      but pierced through
      chambers
      the little words
      her cords
      and charts
      he tries so hard
      to keep them
      bended
      like paper staples
      to remember
      to pay
      her way

      although
      you know

      when
      their time
      is girt

      he likes
      to squeeze
      a glass of sun
      from oranges
      and let her
      flirt

      she peels
      her Eden
      off the Apple
      calls off
      the dogs
      takes off
      her togs
      and then
      sweet-talks
      about the birds
      and bees

      an hour straight
      they
      neck
      and jazz
      the way
      no Adam
      knew
      his Eve
      then wait
      for more
      to love
      and kiss

      she is
      indeed
      the apple
      of his eye
      the spoiled one
      the only one
      despite...

      22 February 2012



      Коментарі (18)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    249. Триптишне як
      Як вода,
      ліхтарного світла сльота
      збігається в краплях розбитих
      пропахлого грозами літа.
      Набрався її – відчитай...

      Як узвар,
      навчися ковтати слова –
      не зразу, не жадібно – тихо.
      Наливка нічного триптúха.
      Для трунку себе відкривай.

      Як вино,
      дописаний вірш за вікном.
      Донесене слово не витре
      заселений мандрами вітру
      набутого спліну синдром.

      16 Лютого 2012



      Коментарі (23)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    250. Сердцу милая
      По наитию спасён
      свыше силами
      райский сад твоих имён,
      сердцу милая.

      Ночь отведала моих
      кислых яблочек –
      разродился ими стих –
      древний сказочник.

      Нет очей – тебя принять,
      прячу внятность их,
      словно крылья от огня
      всеобъятного.

      Тает иней на губах,
      греет искренность.
      Неиспитая судьба –
      легкомысленна.

      Соль по ноте соберу,
      роль – в чернильницу.
      Ах, как хочется перу
      словом вылиться.

      Безответная! Ты где,
      небо спящее?
      Я учусь дышать, в дожде
      сердце сращивать.

      17 Февраля 2012



      Коментарі (28)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    251. вишнёвый сад
      кровью вишни мой сад истекал
      морем добрым вздыхала строка
      дорогая моя невесна
      я тебя по морщинкам узнал...

      ...и белеет душою рояль
      растворяется в море печаль
      всё нашло себе место и тень
      и уют между клавиш и стен

      от волнения страстного губ
      для любви я слова стерегу
      а стеречь остаётся пока
      сто чертей и воздушность глотка

      от чего же так рифмам тепло
      в дне ненастном залитом в стекло
      просто ноты заснули... во сне
      оставляя мой сад тишине

      16 Февраля 2012



      Коментарі (33)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    252. слуги народа
      им собачий ошейник
      узды управления
      пирамида решений
      стебелёк для спасения

      по чиновничьей миске
      видна благодарность
      вне закона и риска
      их дела и коварность

      им бы высушить недра
      и желание думать
      состоянием ветра
      измерять круглость суммы

      округляя свободно
      голоса отрезвевшие
      вырывать неугодным
      языкатость зловещую

      не решая проблемы
      не меняя погоды
      сыты властью богемной
      эти слуги народа

      эти души-карманы
      и шуты-побрякушки
      эти стервы-путаны
      с Божьим сердцем на мушке

      15 Февраля 2012



      Коментарі (19)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    253. out of the swoon
      our blindness
      came out of the swoon

      we were doomed
      and not betrothed

      both
      we
      and sherry
      shared
      the taste of
      being lost

      we were lovers

      o’er
      the moon

      all o’er
      each other

      puzzled

      stemming
      our short breath tides
      we weren’t diamonds
      but pure dynamites

      shamelessly aiming
      our desires
      at the forbidden fruit
      of curiosity on fire
      we kept the words
      like a piñata loot

      and aired them
      in syncopic waves
      and dared then
      to have a say

      our foreplay

      wolfed down
      the dances
      of feathered time
      upon return
      out of the blindness
      dreamed caught
      in senses
      finally sublimed

      14 February, 2012



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    254. блискавицi серця IX
      1.
      я не вмію
      тонше
      тонше
      ріже сміх
      але знаю
      краще
      краще би
      не знати
      як вмирає
      сонце
      оживає сніг
      для прошитих
      кулями
      солдатів

      2.
      а назад
      ні кроку
      гребля спин
      це ми
      і це нам
      стояти
      на краю затятім
      сукровичним
      соком
      рани напувати
      і просити
      в неба
      клаптика землі
      вирію
      на виріст
      як у журавлів
      а в землі
      на спокій
      пуху
      на лопату
      і живого слова
      між людьми

      3.
      цей фронт
      не порвав
      лампасів
      моїм і чужим
      генералам
      ні планів
      із карт
      ні окопів
      ні вервиць
      із тіл

      останнє
      ура
      вляглося
      і вже
      не вставало
      вогнем охрестили

      у братську могилу
      скидали
      душ опій

      чекали пайка
      і свіжої крові

      та тил

      згодовував
      матами слово
      дроти
      прокладував
      наче
      в гніздо вибухівки
      із рацій
      розхлюпував
      брагу
      і щось лепетав
      про честь і відвагу
      направивши
      в голову
      цівку

      4.
      а як же нам
      вижити
      і не піти

      година така
      словам
      не вгодити
      а дії
      не стерти

      вступитися
      важче
      ніж вмерти

      скуповує
      щедро
      відвертість
      неміряний
      страх
      до отих
      зачитаних
      болем
      ровів
      і Богом забутих
      в крові
      незнаних героїв
      що серцем
      гоїтимуть
      небо в траві

      10 Лютого 2012



      Коментарі (18)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    255. блискавицi серця VIII
      1.
      не човником
      у рай

      я відпускав
      цей світ
      неначе
      леви
      гриви
      густий
      і полохливий
      при струшуванні слів

      коли він
      небом ріс
      збивався
      часто
      в зливу
      здавався
      свічки тілом
      при подиху малів

      розчісує його
      жіноча берегливість
      розбурханість
      грайливу
      спростовують зубці
      намісники
      пера
      в чорнильному
      масиві

      яке життя
      красиве
      коли слова
      не гра

      2.
      ще не кажи
      пора
      у рай
      мені
      за досвідом
      до діда
      херувима
      коли
      легким
      недосвітом
      покрита
      світу
      волосина
      коли
      ще колеться
      колись
      на до
      і після
      половини

      скажи думкам
      щоб розійшлись
      а не вбивались
      клином
      у друге дихання
      гостинне
      перебування
      на межі
      між
      німотою
      і ранимим
      пересуванням
      за рядком
      душі

      3.
      пишіть
      і переписуйте
      мій бунт
      ці
      я
      підкріплені
      пером
      і кров моя
      розбірлива
      оздоба
      для паперових
      бур
      бурлесків
      і уяв
      це
      рев_
      о_
      лю_
      ці_
      я
      в одній особі

      9 Лютого 2012



      Коментарі (25)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    256. блискавицi серця VII
      1.
      серце мужчини
      жінки і війни
      це батьківщина
      стягнена
      спільно
      із побратимом
      з крові і поту
      стяги і блага
      міць і повага
      сила
      любити
      слабість
      прос(т)ити
      як доведеться

      стигне
      та б’ється
      стогне
      та рветься
      в сіті харизми

      бездну його
      не затягують
      близни
      зморшки
      вкрашають
      губить
      безслізність

      серце мужчини
      ягода пізня
      кров’ю калини
      частує балади
      змога напитись
      дзвонами
      чистими
      світлом
      гарячим

      серце мужчини
      стиск без остачі

      2.
      дунуло наче
      різало вуха
      перерізало
      образно вени

      вітре-харцизе
      дроте колючий
      мертвих щетино
      паленим пахне
      ти вже пронюхав
      де не принюхатись
      серцю мужчини

      снів парадигма
      слово у стигмах
      скоро застигне
      кресне реальність
      крига ментальна
      жінка фатальна
      просто не знала
      що (в) серце
      вкрала(сь)

      3.
      стезя
      Дедала
      це небо
      високе ще
      з блаженством
      на лезо в щем
      окрилений
      за плечем
      я дихаю
      не пече
      а просто
      гірчить й тече
      несужене
      і нестале

      Ікаре
      як віск
      розтане
      ти божою карою
      станеш
      мені
      і рабі
      Навкраті
      ціною життя
      крилатість

      8 Лютого 2012



      Коментарі (39)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    257. блискавицi серця VI
      1.
      серце жінки
      сном багате
      скільки їх пішло
      на страту
      не всихала кров

      кляте
      ремесло
      у ката

      гнала кривдника
      на свята
      не давався він
      чекати

      часом
      кликала його

      і розводила
      вогонь
      частувала
      ним надію
      бо ще та
      горіти вміє
      не бере пожитків
      не кидає
      швидко

      в часу
      рукави на ліктях
      очі спиті
      від знесвіття
      погляд
      сплячий
      недитячий
      а на шиї
      хрест
      він один
      як перст

      іншого
      їй не наплачуть
      стіни дощові
      і зрячі
      бо життя
      скупе
      на любов
      тепер

      щоб любити
      треба мати
      Господа
      й тебе

      мій невбитий
      сну
      каже серце
      ну
      нумо
      відкриватись
      і весну
      впускати
      ласувати
      млість

      2.
      лине
      ластівкою
      вість
      серце жінки
      божа хата
      що не вміє
      бомжувати
      хай заходить
      гість
      і невгоєно
      лягає
      у куточку
      де не крає
      попередній рай
      серце жінки
      ай

      3.
      мильна булька
      милість

      грай
      розлуко
      грай
      серце жінки
      для печінки
      осад
      і осілість

      серце жінки
      емігрує
      і воно
      не заночує
      при чужому
      тілі

      а над ним
      у груди
      молоко наллється
      ніжкою проступить
      з-під ребра
      заб’ється
      сонце
      більше світу
      і зачне світити
      і не перестане
      світло те
      боліти

      8 Лютого 2012



      Коментарі (26)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": --

    258. блискавицi серця V
      1.
      судомно
      там де
      суджено
      притомні
      ми
      і збуджені
      роз’ятрені
      вином
      судилося
      судинами
      від істини
      грайливої
      до Істини
      ранимої
      іти на прощу
      знов

      2.
      панно
      листа
      без овиду
      риплять
      вози
      від холоду
      завмер
      дороговказ
      слова
      воли
      зневолені
      уста
      колеса сповіді
      в задавненім
      давно
      зі серця жовч
      витискують
      час
      вже не є
      колискою
      а дишлом
      для возів

      3.
      щокою
      у сльозі
      мій жаль
      іржу впускає
      і(р)же єси
      на небеси
      добро
      на те
      що вкоїть
      Каїн

      7 Лютого 2012



      Коментарі (17)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    259. блискавицi серця IV
      1.
      біс
      на біс
      на босу ногу
      з пекла вибіг
      на гопак
      гупу-тупу
      головою
      мов орда
      пройшла
      тобою
      аж зачавкало
      опак
      що зліпався
      із душею
      від замісу
      Божих спроб
      постарів
      позабивався
      трохи небом
      більше склом
      звуком оммм
      надій розбитих
      не опак
      а в серце тромб
      вічні я
      добро
      зі злом
      сперечаються
      як жити
      доки
      тромб
      в дорозі
      до
      там де є
      чому боліти
      там де
      мітлам
      не летіти
      повторятись
      ноті
      до
      де вагітне
      світом
      слово

      2.
      басом затягнув
      розмову
      не дихнути
      зайвий раз
      демоне
      ніде мене
      ти не зрушиш
      без образ
      в мене
      серце
      в образах
      в мене
      людно
      і краса
      відбивається
      небесна
      відбувається
      чудесне
      я
      ще сто разів
      воскресну
      поки ти
      зготуєш
      квас
      на вороже
      ворожіння
      на ножі
      розбудиш
      тлінність
      втнеш
      душі
      земне
      коріння
      я розсіюся
      зерном
      надархангельским
      і сном
      першим
      про людину
      з глини

      3.
      хай у пеклі
      стане синьо
      ти важкий
      на слово
      нині
      я його
      за бари
      я йому
      мольфаре
      раз важкий
      то плюнь
      в графу
      кинув біс
      мов ніж
      у спину
      вогнепальне
      тьфу
      і вона
      затліла
      і віршем
      згоріла
      залишився
      яв
      я
      у небо
      фур
      і скидаю
      синь і
      квартирую
      в свинях
      нагле
      бісовиння
      хай пече
      чортині
      ратичне
      ходіння
      до води
      до згуби
      біса
      доведу

      6 Лютого 2012



      Коментарі (15)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    260. блискавицi серця III
      1.
      в тир
      пішли вітри
      долі
      люди
      ти
      яблучко
      поспіле
      поцілунок
      вцілив
      просто
      перейшов
      дощ в тобі
      зайшовсь
      густо
      перекрапав
      я для тебе
      хляп а
      ти мені
      за мапу
      у країні снів
      з поцілунку
      ніч
      потекла
      де клич
      материнський
      збігся
      ти мене
      не бійся
      звийся
      по мені

      2.
      ми одні
      на дні
      головного болю
      де тут небо
      де тут гнів
      справа жде
      а зліва
      колить
      я
      де ти
      а ти
      де місяць
      не знаходить
      слів
      і місця
      і чекає
      ще немає

      за очима
      нерви грають
      посідають
      й знову
      смикають
      за брови
      за уста
      за тіло
      а співають
      легше
      ніби кров
      не вперше
      з голови
      пускають

      політала
      пташка
      та
      не залетіла

      3.
      на листочку
      осінь
      висушила
      літо
      можна
      одягати
      і у рай
      летіти
      а коли
      ще прала
      виспівалась
      світом
      видихлась
      тобою
      і твоїм
      болів ти

      3 Лютого 2012



      Коментарі (18)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    261. блискавицi серця II
      1.
      лінь
      шукати
      задушевно
      язикату
      тінь

      напевно

      з фрейда
      крейда
      з крейди
      коло
      а за колом
      нерви голі
      ходять
      ними
      сон і вій
      треба ж
      бідній голові
      обходити
      з вієм
      душу
      і знайти собі
      амінь

      2.
      хворий ян
      красою інь
      плаче та
      його гріхами
      від утіх
      пішли
      тамтами
      янне можна
      інне так
      і не так
      не втакт
      їм акт
      проголошення
      любові
      приголомшення
      у мові
      всіх овіршених
      складів
      ян
      не має
      що хотів
      інь
      не знає
      де хотіти
      де захоче
      мало світу
      і багато бліх

      тут
      не до утіх
      і
      не до тамтамів
      хворий ян
      красою інь
      плаче та
      його гріхами

      3.
      вже не рими
      сніг
      не пішов
      а біг
      наступав
      на крапку
      назбирав
      у шапку
      тридев’ять земель
      що йому
      бігме
      до моїх думок
      білий кляп
      немов
      підростає
      в роті
      і нема як
      плоті
      надихати
      світ
      розпускатись
      від
      сонячного
      дива

      в лемах блюзу
      зливах
      я колись
      відтану
      словом
      проросту
      і весна
      заранить
      і прорветься
      стук
      на балад
      пороги

      очі затулив
      бо за чимсь
      з дороги
      янголи
      прийшли

      3 Лютого 2012



      Коментарі (18)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    262. Пачка висушених муз
      Пачка висушених муз
      на тютюн пішла піїту.
      До легень втягав сюїту,
      а витягував – конфуз.

      Гнати вчився самогон,
      бо папір хотів споїти,
      щоби той не міг біліти
      від потуг письма його.

      Плани більші за "ого",
      але тут забракло музи...
      Що ж, пиїте, ти – не лузер,
      постріляй, кричи – "В кого..."

      2 Лютого 2012



      Коментарі (19)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    263. закумкане муму
      (вступне хух і ааа [без 100гр не читати])

      фрейд іде
      під менует
      каберне
      під інтернет
      думці
      все пасує

      буцім

      я ласую
      бітами
      клавою
      відбитими
      кавою
      розлитими
      імхово
      пошитими
      для палати
      номер шість

      хтось
      когось
      чи
      щось
      комусь
      як напише
      з’їсть

      (післяааашна дія)

      з алтконтролделітами
      справу на муму
      завели герасими
      довго в блогах квасили
      мумине ну-ну
      пхали попихалися
      ніками збиралися
      віртуально в слоїк
      де закваску доять
      просто з пальця
      з мух
      набирають
      в слух
      дзень-дзелень для вух

      му-му-му
      та й му-му-му
      мукали і ми_кали
      дух кадильний кликали
      потім сатану
      не будіть в них геніїв
      летаргічні гени їх
      рай для параної

      а муму
      а що муму
      у муму гав-гав
      ну-ну
      хлюпс
      і тссс

      і добре б мати
      зябра
      дихати
      в абракадабрі
      бла-бла
      румигати сленг
      булькати
      не_зле
      і по бульці
      рахувати
      скільки му
      наскільки стати
      того му
      на кум-куму
      а куми
      на кума
      дайте римам
      гуми

      (викривлення під дзеркало)

      щоби нитки з думки
      не втрачати
      алтконтролделіт
      за гумку
      та
      не перейматись
      і не мукати
      герасимам тоді
      і спокійніше
      мумушці
      і воді

      2 Лютого 2012



      Коментарі (26)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    264. Земля Святого Ловеласа
      Чутливі – пам’ять у водойми,
      твоє оголене плече...
      Куди цілунок потече
      розгублений і непристойний?

      Земля Святого Ловеласа.
      На мушлі вух тримаю курс.
      З бавовни хвилерізний плюск
      примхливий до пори до часу.

      По шиї дріботіти веслам.
      В убогім світлі маяків
      купаються думки в’юнкі,
      вільно-доступна занебесність.

      І пальці – барвники. Нам барвно.
      А там, де пальці – там слова.
      Хай шторм береться за штурвал
      і стегна омиває карма.

      Полундра, чи овва...

      1 Лютого 2012



      Коментарі (34)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    265. блискавицi серця
      1.
      він терпеливий
      вона терпима
      тереблений трепіт
      очима
      заходиться
      в римах
      незгасимих
      у кпинах

      2.
      у схиму
      йому одягати
      причину
      її постригати
      в огуду
      чекати
      на чудо
      виходити
      з бруду
      з оточення криги
      з душею відлиги
      на серці

      3.
      прелюдія туги
      життя недолуге
      нема що втрачати
      течуть кіловати
      щокою
      від пальців
      спить небо
      на кальці
      сонетно-прозорій
      і марить
      озоном
      а слово пташине
      його облітає
      і ним заростає
      не чути
      лиш вітер
      згорає між літер

      4.
      агонія літа
      розгублене листя
      пригублене чисто
      загубленим світом
      відчуй мене
      болю
      візьмися
      за спокій
      тягнися
      по нитці і нотці
      за нерви
      чіпайся
      рости
      в кожнім кроці
      що віддаль муштрує
      вона
      ще не вбивча
      любов’ю парує
      тебе вже не вивчу
      моя неслухняна
      тепер вже
      так тихо
      що мить
      океаном
      розлита
      розмита
      і слова не видно
      коридно
      і зридно
      тобі там
      всебічно
      охоплена
      цвітом
      нерідним

      5.
      по небу на віру
      рядком по душі
      мій сон сколесили
      чумацькі вірші
      шлях просто
      в легені
      по серце і сіль
      вдихайтесь
      у мене
      роздамся
      на всіх
      що стукає
      гріє
      відстукаю щем
      інакше не вмію
      не бути
      дощем

      31 Січня 2012



      Коментарі (25)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    266. В обiймах вогню
      Вірші оплакував – пашів,
      платив за кисень їхнім прахом.
      У комин глянув – ні душі,
      криниця зір суха й безптаха.

      Зола, як згадка про земне –
      легка і сіра, та питома.
      Заглада приску – вірш завмер,
      його натхнення – майже вдома.

      Його живого ще – на звук,
      мов при стовпі звели на стосі.
      Легень оговтаних павук
      окутував той звук у босість.

      Гримучу суміш почуттів
      світопусканням не спинити.
      Вони нетлінні, бо святі
      проталини на німбі миті.

      Слова відхрещувались рим.
      Відчуження міцніло зримо
      по диму пхалось догори,
      до вічного не_за_дверима…

      ...до ніжного складання трем
      і до повернення суди_ти...
      Зола, як згадка про старе,
      яке нема в чім пережити.

      Від знепаперення вогнем
      тих образів, що серцем снили,
      тепер ніхто вже не збагне –
      де Істина проговорилась.

      Танок іскрин зійшов на ні –
      зворушене багаття всілось.
      Вірші оплакував – німів,
      платив за кисень неба тілом.

      26 Січня 2012





      Коментарі (29)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    267. ship of pain
      sail your ship of pain across my love
      carried by the phantoms and swift wails
      abandon the tears to bleed
      your down is my loss to ink

      26 January 2012



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    268. A falling star
      From the bottom of my heart
      a mortal hope
      descends alone
      on the murk firmament
      of omnipresence.
      Its death
      swells in melancholy.
      The light drowns
      in somnambulant darkness.
      Adrift emotions
      inhale the deep ocean
      of ambivalence.
      When a dream is shoal,
      soul struggles
      with own volition
      drawing circles
      in the maelstrom of despair,
      creating tracks
      for a falling star.

      25 January, 2012



      Коментарі (16)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    269. чи
      чинив чинарку чин
      начиння чинне в чина
      почин чиновний чи
      нечин чиновне чинить
      чинам
      чи нам
      чинити
      ачей нити
      а чи чинам чинити
      нечинне
      ....ачхи...
      чингаликом чик
      чекай чине на чвик
      чимчикуй чимдалі
      чим нечин нечалий
      чинові не чин
      чине
      не мовчи
      чи не
      починай
      бучі не вчиняй
      і чини чинарку чине
      самочинно :)

      20 Січня 2012




      Коментарі (63)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    270. Небо вышито васильком
      Небо вышито васильком.
      Небо – это когда не дышишь,
      не обидно, не высоко,
      где нисходит дыханье свыше.

      Утоляя душою стих,
      а грозою – земли усталость,
      сердце верное отпусти,
      Боже мой, на святую малость.

      Отпусти, как любовь – грехи,
      а обида – узду вендетты.
      Стенок нет и углов глухих,
      есть пространство и капля света.

      С доброй вестью о Рождестве,
      с белоснежно-безмолвной стаей
      я вернусь, чтобы жить в тебе –
      Колядою в Свят-Вечер таять.

      По губам от ресниц сбегу,
      оставаясь слезой без соли.
      Снег бумажный. На том снегу
      за строкою, навстречу боли...

      ...небо вышито васильком.
      Небо – это когда не дышишь,
      не обидно, не высоко,
      где нисходит дыханье свыше.

      19 Января 2012



      Коментарі (49)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    271. Хурчить веретено
      Ясніше дійсності,
      де в’ється правота.
      Іржу пускає меч,
      гніздяться херувими.
      Тепер не подумки,
      тепер вже в кредо такт
      у ткацтво перейти –
      у ремесло раниме.

      У бога бавитись –
      зірки гасити нот,
      нові мелодії
      запалювати в римах.
      Пізнання прядиво.
      Хурчить веретено –
      думки намотують
      життя неповториме.

      Рядками-мітками
      останній серця пруг
      лягає – тчеться на
      поезії верстаті.
      Для музи полотно –
      пейзаж, емоцій ґрунт,
      де слову дихати,
      а душам – окрилятись.

      А скільки виткано?
      По нитці гіркоти,
      від срібла радості...
      і тиші неземної.
      Пруги пов’язані,
      ще підростуть кути
      і ототожняться
      в розп’ятті стін зі мною.

      18 Січня 2012



      Коментарі (28)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    272. День дощить
      (Пісня)

      Підбираю для ноти стан,
      ніби іскру з очей дитячих.
      Живописні твої уста –
      сьоме небо за ними плаче.

      Образ Істини відтвори,
      говори з Нею, наче янгол.
      Затамовуй, співай, гори
      серцем, подихом – вічним танго.

      (Приспів)

      День дощить...
      падає і йде поволі.
      Крик душі...
      ти підкинь монетку, доле.
      Веселка воскреса –
      не плачте, небеса.
      Так холодно,
      коли
      "прощай" твоє
      болить...

      Глянь – веселкою усміхнись,
      відродися душею ліри.
      Переможемо ми колись
      даль безмірну і недовіру.

      Ця краплинність і круговерть
      відійде, як у серці трепіт.
      Не ворон порахує Смерть,
      не чекатиме на вертепи.


      (Приспів)

      День дощить...
      падає і йде поволі.
      Крик душі...
      ти підкинь монетку, доле.
      Веселка воскреса –
      не плачте, небеса.
      Так холодно,
      коли
      "прощай" твоє
      болить...

      13 Січня 2012



      Коментарі (43)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    273. Дорога тримається лiсу
      Дорога тримається лісу,
      неначе руки – дитина.
      На рани збирає мелісу,
      очисток – на гул бджолиний.

      Шукає яглиці, та марно –
      суцвіття не медоносить.
      В оцвітинах – днів ливарні
      оманом відлита просинь.

      Енклітика буквиці – тиша.
      Екліптику пий, нетребо.
      З дорогою у поміжвіршші
      мандрує трависте небо.

      Рояться кульбаби у ньому,
      дощать серцелисті липи.
      Шаблі осоки – невгамовні
      архангелів архетипи.

      Там ясність – щаблями до висі,
      а тембри вітрів – гостина.
      Ховатись, чи мчатися риссю
      тобі вибирати, тіне.

      10 Січня 2012



      Коментарі (36)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    274. Рiздво з поля бою
      1.
      Спів кулі – кондаки
      і тропарі,
      півкулі заселяє смерть,
      і радо
      рятує від тілесних
      упирів,
      мов коконова нитка
      шовкопряда.

      Роздаруватися
      за всіх зумій.
      Набій – для друга,
      янголу – відпустку,
      окопу – тіло,
      а Різдво – зимі,
      вдові –
      на покуті незносну пустку.

      2.
      Як біль душі до раю
      пронести?
      З ним не піднятися –
      бо кров’ю шитий,
      він важчав подихом,
      свинцем застиг
      і клявся смертю –
      є де болю жити.

      Від пальців побратима –
      світ погас,
      коли свої –
      до зброї приростали.
      Ти наче гільза,
      що злягла в ногах
      з пробитим капсулем –
      живцем для далі.

      3.
      Колядки білі з вітром
      для билин
      святочним обрусом
      війну накрили
      і тим, кого Свят Вечір
      обілив,
      забракло пуху від землі...
      і в крилах.

      Не йшли, не грілися
      в серцях бійців,
      не додавали духу –
      біль і свято,
      що тануло сніжинкою
      в руці.
      Замість сльози
      їй прикро догорати.

      5 Січня, 2012



      Коментарі (25)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    275. Находитися за Богом
      За Богом находився чоловік.
      Крайнебом око щедро розсадив
      і проростав ним у прадуші рік.
      А милувався – ожили сади –
      поезії Господньої склади,
      ази пізнання, римування сил
      із білої стерильної води.

      Запахло гострим дотиком коси.
      О, яблуневе марення бджоли,
      той чоловік багато не просив...
      аби лише дороги розцвіли
      і краплю літа на уста лози.

      В саду тім янголи плекали тінь,
      гріхами отиняли благодать.
      Найкращий збір на тиння – у житті,
      серед війни росте, скупий для дат –
      солдат з набоями на серця бій,
      що окопалися і кров женуть.
      А кулі – виливають по собі,
      вливають душі до джерел вогню.

      Он, Браму видно. Там Петро мовчав.
      Все важче їй рипіти, а йому
      знаходити потрібного ключа.
      Хоча не знав – навіщо і чому
      потрібна в'язка... Правда лиш одна.
      Вона прозора, як гарячий віск,
      а ще – терпкіша за ковток вина,
      в'їдливіша за терня – голові.

      За тин Пастух на випас гнав свій дух,
      на ясність пробував чи підросло
      те чоловіче око. На біду
      воно лиш до колін його дійшло,
      не відпускало, заважало йти –
      не перейти, не обійти ніяк.
      Нараз поназбігалося сльоти –
      і вже не сад росте, а течія
      несе плоди, міняє їх на риб,
      до вух наносить електричний мул,
      перевертає дриґом догори
      позанебесну плоть і плоть земну.

      У чорториї цім, під глум води
      шукали стебла дихання собі.
      Триматись – як? Хилитися – куди?
      Залиті очі – плакав чоловік.
      Виплакував до болю всі жалі,
      видушував зі себе наготу
      і руки накладав на переліт –
      очікував – коли за ним прийдуть.

      У ніч прозорішу за перше "ма",
      тендітнішу від інею на склі,
      коли вже легко тим – кого нема,
      отим, котрі на небі – королі,
      Бог тихо пробирається у сни,
      кладе до мушель тишу для думок.
      В ній бродять перелесники весни
      і вчиться світло заливати крок.

      30 Січня 2011



      Коментарі (16)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    276. Цiй опальченiй пристрастi
      Судилося напевно їй
      розтанути в долоні теплій –
      цій пристрасті опальченій,
      жагучим подаянням пекла,
      оздобленим в багаття мрій,
      де колір алібі – суттєвий.
      Сніжистий викупе ти мій
      за яблучний пиріг від Єви,
      тебе ковтаю – і сльота
      мандрує в серця прісні води,
      кристалізуюється в складах.
      Куди ж тебе рядок виводить?
      І видно – як неримно їй
      чорнилити папір – ще теплій –
      цій пристрасті опальченій,
      жагучим подаянням пекла.

      27 Грудня 2011



      Коментарі (28)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    277. За рибинами блискавиць
      Рибини блискавиць
      у рай ідуть на нерест.
      Вудкує буревій
      в поривах листя. З них
      наношує себе
      зосінено на берест –
      “я тишу оголю
      і струм подам гучний”.

      Тепер вже не воркуй
      мій голубе, зозуле –
      ти загубила лік,
      а небо – корки з вин.
      Пригублюй висоту –
      сердешні вінця – чулість,
      пий райський скрип воріт
      з пересудом травин.

      Мільярдний ват – джек-пот
      гонитві з гавкотнею.
      Їй довшає язик –
      віщун лункий дощу.
      Під оплески життя,
      набравши з хмар єлею,
      Мій Боже, охрести
      шляхи земні. Прошу!

      20 Грудня 2011



      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    278. haiku in white - heedlessly-scattered notes - a temporal well
      haiku in white

      ***
      a light-negative
      blank verses on sable leaves
      crow constellation

      ***
      fall tears die while run
      an ossified tempest bristles
      window guillotine

      ***
      icy nudity
      forest and winter tango
      strip and knock on wood

      ***
      finally snow yields
      sky crackles under feet
      pains in unison

      ***
      the december rush
      moon’s alluvial silver
      on pins and needles

      ***
      a clear-cut clock hand
      december air deserts lungs
      beheading a year

      ***
      a clingstone river
      thick oxygen starvation
      stiffness in the flesh

      ***
      doors to promised sun
      fishy days in an ice hole
      raised cost of breathing

      ***
      deserted heaven
      caravan blood thickens fast
      canine gelidness

      ***
      mother-and-child glow
      power runs through rubber snake
      plastic manger scene

      November 30, 2011

      heedlessly-scattered notes

      ***
      an unbidden night
      memorable tangency
      take a chance on lust

      ***
      shorelines of closeness
      tides on the sea of fancy
      tuning-fork nudeness

      ***
      noctuid free flight
      deviously-frightened flames
      ashes of passion

      ***
      soft borders of heart
      guards slumber behind senses
      missed out on all noes

      ***
      more silence to heal
      taste of paradise apples
      sinuous eros

      ***
      most unbridled oh
      salty-dewed walking on air
      the way to flutter

      ***
      hoist the blue peter
      air wall insulation's pores
      to replete and sieve

      ***
      reticence for sale
      the ebb of lip-read fervor
      word trade ups and downs

      ***
      a verbal ivy
      wine roots in telling the truth
      bitter juice of heart

      ***
      a morning-long chord
      remoteness of high-heeled shoes
      utterance and blues

      December 2, 2011

      a temporal well

      ***
      a convulsive sky
      the sin-stove with sodom soot
      residue and curse

      ***
      a bell tower throat
      the way to inhibit wicks
      a blood drained nimbus

      ***
      poems of darkness
      revolutionary rains
      hungry pools of blood

      ***
      victory backgrounds
      corrida flowers’ blooming
      death draws the short straw

      ***
      holodomor years
      offer me a cross to nail
      truth in vinegar

      ***
      facelessness of death
      grimaces form starvation
      lightness to inter

      ***
      a deadened dead end
      death to needy utterance
      throbbing finds its ways

      ***
      angels go fishing
      blues in a celestial hole
      a catchy soul breath

      ***
      got a flat heaven
      weigh up the deflated rhythm
      a cardio_gram

      ***
      a dove altitude
      the breast bareness of thin air
      fledging fleshless souls

      14 December 2011




      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    279. Очi янгола
      (пісня)

      Скільки разів гадав – з любов’ю я “на ти”.
      Скільки разів сердечний біль ділив з чужими.
      Скільки разів – не знав де дім? куди іти?
      І розпачу дощі не замовкали в римах.

      Чи знає хто історій толк, чарівність фей?
      Чи знає хто, де ще пала багаття слави?
      З надією на янгольські вогні з очей
      живу і тчу любов і доброту з обави.

      Здалеку – райське забуття,
      де водять душі хороводи.
      У янгола в очах – життя,
      це сон, коли любов приходить.

      Благословення долі – час
      для серця битися про себе.
      Нічні симфонії звучать,
      немов присяга перед небом.

      Буває так – метелик на вогонь летить.
      Буває так – чекай, пробач – забута пісня.
      Буває так – як опече, то відкипить,
      збере плоди, відтуркотить кудись колісно.

      Зі мною буть! Сльоза чи сміх – не вигорай.
      Прийматиму блаженно я дощів молебінь.
      Весна іде. А зацвіте цілунком рай –
      лічитиму я до семи пелюстя неба.

      Здалеку – райське забуття,
      де водять душі хороводи.
      У янгола в очах – життя,
      це сон, коли любов приходить.

      Благословення долі – час
      для серця битися про себе.
      Нічні симфонії звучать,
      немов присяга перед небом.


      13 Грудня 2011



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    280. Скронева студня
      ***
      судома неба
      содома і гоморра
      осад і осуд

      ***
      горло дзвіниці
      шлях пригнічення ґноту
      знекровлений німб

      ***
      поезія тьми
      революційні дощі
      калюжі крові

      ***
      тло перемоги
      цвіте коридна квітка
      провокації

      ***
      33-й рік
      дайте хреста на цвяхи
      істина в оцті

      ***
      безликість смерті
      гримаси з голоднечі
      уямлення мук

      ***
      нема куди йти
      смерть убогого слова
      й_ти туди ж болю

      ***
      янгол на рибі
      небесна ополонка
      дихайте душі

      ***
      рай за кліткою
      зважуй випростаний спів
      кардіо_грами

      ***
      голубина вись
      грудна нагість повітря
      опірення душ

      25 Листопада 2011



      Коментарі (25)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    281. Урбанiчна свiтлина
      Проміння висохле стебло –
      гербарій слайдовий з теплом,
      де місто, збите у качан,
      стає байдужим до прочан.
      Емоцїї вбирають все,
      їх сенс приносить й серце ссе.
      Життя моменти попаруй!
      Хто справжній з них, а хто нехлюй?
      Народжених реалій стос
      запалює очима хтось.
      Вогнями вулиць плаче світ,
      годують кроки перехід.
      Підземні дотики метро.
      Скрегоче поїзд – їсть нутро,
      щурі шукають рай собі,
      бенкет нічний – смітник людський.
      І запах їх веде за ніс.
      Бенкетуватимуть вони
      аж поки пельку не заткнуть
      їм збирачі сміття і сну.
      Цю маску з міста не зірвуть
      події і голодна ртуть.
      Ламається – де треба – ніж,
      втискається – де можа – гріш.
      То мною дихає цей смог,
      зелений править в місті бог.
      Так важко вислідити тінь
      на тлі скляному, не в куті.
      У морі масок – десь моя
      пливе у човнику “Це я?”

      22 Листопада 2011



      Коментарі (11)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    282. розкидана нотнiсть
      ***
      непрошена ніч
      дотичність пам’ятних місць
      ймовірність втіхи

      ***
      берег інтиму
      приплив на морі уяв
      камертонне ню

      ***
      політ нічниці
      налякане полум’я
      зола пристасті

      ***
      кордони серця
      при тямі сплять вартові
      проґавлене ні

      ***
      смак райських яблук
      вигоювання тиші
      в’юнке кохання

      ***
      розгнуздане ах
      семинебесна луна
      шлях до трепоту

      ***
      відліт у вирій
      стінна ізоляція
      ситість і сито

      ***
      продажна тиша
      уста продешевіли
      торгівля словом

      ***
      словесні плющі
      винне коріння істин
      серця гіркий сік

      ***
      ранковий акорд
      віддаленість шпильками
      окличність і блюз

      4 Листопада 2011



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    283. хайку в бiлому
      ***
      світлонегатив
      білий вірш на чорному
      розворонилось

      ***
      сльози осені
      закостеніла хвища
      шибениці шиб

      ***
      зледеніле ню
      танго зими і лісу
      здерев'яніння

      ***
      подається сніг
      неба хруст під ногами
      усім боляче

      ***
      намите срібло
      груднева лихоманка
      місяць на голках

      ***
      ніч перед січнем
      руки грудня на грудях
      відсічений рік

      ***
      річка мов камінь
      скутість припала снігом
      кисневий голод

      ***
      двері до сонця
      рибний день в ополонці
      ціна дихання

      ***
      пустеля неба
      гусне караванна кров
      собачий холод

      ***
      розродився спів
      воскресіння коляди
      вертепні ясла

      4 Листопада 2011



      Коментарі (16)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    284. Страдно стало
      Страдно стало в понаддашші,
      небожителі ви наші.
      Димова завіса – сірість
      проковтнула хутко ірій,

      язики повиривала –
      в стосах неба – пекла мало.
      Мало око оніміти,
      та нема де серця діти –

      так на листя сніг кривавить,
      переводить кров на трави,
      а гризеться – бо завчасно
      страдно стало... там , де ясно.

      3 Листопада 2011



      Коментарі (14)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    285. Рядки в Хеллоуїн
      Рядки в Хеллоуїн – химерні й живучі,
      вбирають на себе праобрази жаху
      і він подається – вертепно-пахучий
      зі сміхом дитячим, у гримі і лахах.

      Коса – старша смерті, а та – нижча ростом
      за зграйку піратську й зелену зозульку,
      за ручку веде її клоуна постать,
      над нею – дракони літають на кульках.

      У дідька до дідька у торбі цукерок,
      хвоста відірвали, та світяться роги,
      біжить перед смертю, він перший при дверях,
      задзвонить – питає про вибір з порогу.

      Гукає закашляно, певно – непевний
      чи є у господі солодкого досить.
      Зарипали двері – згадали про древність.
      Ну де ж та з косою? Хай листя наносить

      із вітром осіннім до гожої хати,
      що день заростала павуччям і тьмою.
      Ах, скільки за тою, що в білому, знаті –
      із царства підземного й хмарного крою.

      Летять янголята за мітлами відьом,
      упир й упириця – подерті й готові
      себе засвітити озубленим видом,
      хоч термосний чай – їм замінник для крові.

      А зомбі зі шреком – всім чоботам – пара,
      згубили осла і кота по дорозі,
      в одного є вуха, а в іншого – шпари,
      вовтузяться в масках, мов зняти не в змозі.

      У тальку звіринну намотано бестій –
      від кур безголових – до гостроманітних,
      покусаних гримом, розбавлених врешті
      у кличі по скальпи в юрбі перелітній.

      Мені ж – робінзону нічному – ще світись
      те царство підземне додому загнати.
      Де сиплеться сміх – там злітається вітер,
      за смертю плететься від хати до хати.

      2 Листопада 2011



      Коментарі (13)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    286. На одному осiнньому подиху
      Коли соковита убогість
      прокрадалася у жилаву заводь листа
      і проточно-поточне життя
      протискалося, наче під зашморгом кров судинна,
      я сушив, немов сухарі,
      очманіле у кронах і скронях осонне проміння.
      До безслів’я ласкав
      потоки гортанні – тремтливі світи на устах.

      Коли виникала дорога
      від проникнення світла, що кріпло, як лід,
      і нагліло, мов смерть –
      не давало зібратися з подихом, часом і духом,
      мій зір промерзав,
      від напруги – наслуханим серцем ледь рухав
      і вразливою краплею тлів –
      затерпав, бо з повітря – здіймалася кліть.

      Коли ж не вникати дослівно
      у міміку вітру, у правопис дощу для води,
      не знати – як сплін позбирати з вікна,
      струсивши з віконниць нічну обережність,
      то легше при півнях,
      при їхньому славні до торби складати належне,
      себе відпускати
      і сліпо за світлом до овиду серця іти.

      1 Листопада 2011



      Коментарі (20)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    287. Ежовые мысли
      Мысли ежовые.
      Иглы – стервозные.
      Чёрным по белому – выжжена жуть.
      Лёгкость – дешёвая,
      неосторожная
      в буквах ударных задела? Ничуть.

      Буквы ударные.
      Пальчики страстные
      где-то на чём-то о ком-то стучат.
      Прессой ненастною –
      жёлтою, красною –
      жизнь разбавляют и кроют крича.

      Чушь самоварная.
      Кофе бульварное
      в чашке – болтливое, пей – не молчи.
      Слухи коварные –
      шлюхи бездарные.
      Метки – заметки, от ада ключи.


      Действия сложены.
      Им – всё положено –
      в душу плевать и разжёвывать грязь.
      К сладким пирожным –
      чуть горькое "Боже мой" –
      то – ухмыляясь, а то – не боясь...

      28 Октября 2011



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    288. Едґар А. ПО. ДО variation 1828-1849
      I heed not that my earthly lot
      Hath — little of Earth in it —
      That years of love have been forgot
      In the hatred of a minute: —
      I mourn not that the desolate
      Are happier, sweet, than I,
      But that you sorrow for my fate
      Who am a passer by.

      [1828-1849]

      Переклад:

      Не дбаю я — мій супокій земний
      Землі так мало у собі поглинув.
      Роки любові — де тепер вони?
      Забулися в ненависті хвилинах.
      Нема скорботи — цей пустельний пил
      Щасливіший, ніж я, й солодший — може.
      Оплакую твій жаль за мій уділ,
      Де залишаюся — лиш перехожим.



      Коментарі (18)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    289. Серце мов хрест
      Серця – хрести
      розіп’ятих віршів.
      Уста оцти,
      якими не грішив,
      прицвяшений увагою, рядок.

      У слові – страсть –
      живучіша із ран,
      мовчання наст
      над водами в Йордан
      і світла пережитого ковток.

      Поезія
      колує у строфі –
      той Божий яв,
      який любов привів,
      у літерах веселку воскрешав.

      Очей вогонь
      збирається рости,
      у кузні скронь
      доковується спис,
      гостріє в гарті – тіла просить – шшша...

      ... не ви_тече душа...

      26 Жовтня 2011



      Коментарі (22)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    290. Коли доступнi висi
      Коли доступні висі, то сира земля –
      клепсидра – скрапує у нікуди з нікуди.
      Геть чисто зношеного подиху вахляр
      складається вітрилами в завмерлих грудях.

      Стихає наболіле – потойбічний штиль,
      одноголосність вироку звучить зичливо
      для дрейфу ледь прозорого при ломці хвиль,
      у ясному човні, при повному відпливі.

      У непримхливому похитуванні зір,
      при перших криках і останніх тремах тіла
      душа світліє, бо втрачає на вазі...
      Сніжинки падають. Подвір’я неба – біле.

      26 Жовтня 2011



      Коментарі (23)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    291. Музi ЛЮ
      За ніжністю, вкритою інеєм
      неянголів і пісень,
      іду по вишневій лінії,
      де ніч сповиває день.

      Ти плинна – де трави некошені –
      незаймані ще жінки,
      небесність птахів – ріки осені,
      а голос – у синь – тонкий.

      Пручлива, в’юнка, непідкована,
      з вродливих – із вад моїх,
      до лику нічниць – зарахована,
      така неземна – аж гріх...

      Даєшся – живеш другим диханням.
      Під марш барабанний скронь
      здаєшся – молитвою тихою
      і холодом райських крон.

      Мов мамина чуйність – стривожена,
      не губишся у юрбі.
      Я справджуюсь і ототожнююсь –
      по вінця благий в тобі.

      Непрошений і розпорошений
      у образах і ходьбі,
      той вічний в несказанім прощеник,
      що серце несе тобі.

      24 Жовтня 2011



      Коментарі (28)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    292. Миттю забутий свiт
      У могильнику вірша –
      у, затягнутих часом, словах
      я заліг і не дишу,
      мов по хрипи увігнаний цвях.

      Ти відкрив мене, Боже,
      дочитав до краплини тепла.
      Я здавався порожнім –
      як сльозою остання зійшла.

      Та не рвався, не збігся
      ув осінньо-сухотний листок,
      не здирався на місяць,
      набираючи неба ковток.

      В тім безмежному "нині",
      що покраяний щастям на сни –
      усміхнувся дитинно,
      в подорожній зорі – заяснів.

      Світе, миттю забутий
      по дорозі у райські сади,
      розцвітися у руті –
      хай любов не минає – як ти...

      22 Жовтня 2011



      Коментарі (13)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    293. Дзеркальний попiл
      Звертаю увагу, неначе дорога – на ніч,
      на вкопану тишу, де вилите ‘я’ вигасає –
      у дзеркалі дише і вчиться всміхатись мені,
      розгадує рухи – повільні й невільні навзаєм.

      ‘Я’ – дивиться твердо, мов тесля із метром на гріб,
      в долоні спливає, що тінь поглинає щетинну.
      Де вражень замало – там світла із ґноту нагріб –
      хай ви_каже, теє – де срібло густе і дитинне.

      У_я_во – звивайся, витончуй мене – до глибин,
      прикушених губ у, накрадених потайки, кпинах.
      На світ виривайся зі жмутку цих стін і причин
      без думки стрункої, без права – ліпитися з глини.

      Увага, мов ґава, дозбирує ґнотне пшоно
      і я, наче поле – німію – зливаюся з тінню.
      Лиш очі тремкі на дзеркально-відлуннім панно
      себе видають за оголене серця коріння.

      21 Жовтня 2011



      Коментарі (22)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    294. З криницi свiтла
      Вірю в ірій – у рану відкриту на тілі грози,
      у непевність руки, голод кулі на відстані ласій.
      Я збираю тебе у відлунні жаскому коси
      і травою тремчу, не вникаючи в дихання часу.

      А мені не цвісти... словом – леготом звірених губ,
      тих непройдених фраз – не торкатися і не минати.
      Ескадрони-рядки – відчадушний загін-душегуб –
      переходить убрід легеневу залеглість кімнати.

      Скоро вікна навхрест. Знята осінь, неначе з хреста,
      ледь припавши – засне, мов маля при вже виссаних персах.
      І вороння зими – вітром збілені душі в листах,
      що мороз описав, принесуть на списах Боже серце.

      20 Жовтня 2011



      Коментарі (39)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": --

    295. Тлiнна променистiсть
      Промінь – каліка. Руки – із листя,
      очі із холоду – глибше, ніж чисті.
      Тонко – аж світло. Світло зносили
      строфи убогі – вітру красила.
      Вийшли на нього і розійшлися
      кроком прозорим хижої рисі.

      Лунко – порожньо. Звук – подорожній
      в серці – аж синій. Далі – не можна
      ані на йоту. Кров барикадна
      перебігає, сохне у саднах.
      Колоті врази – іній і тіні.

      Боже, який ти ранимо-нетлінний.

      19 Жовтня 2011



      Коментарі (29)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    296. Кроки по травi
      Ледь замовчав...
      і кроки вітру по траві
      я на години перевів
      ковткі, мов чай.

      Себе привчав –
      не опускати голови,
      не відпускати – що зловив
      в тенетах трав.

      А там – тепло
      так невибагливо стекло.
      А завагітніло стебло –
      то привело

      воно мені
      росу у сонячнім вогні.
      Прозоре – висохне на ніч,
      а світ – на ґніт.

      Вогонь завмре
      строфою – гідною цвісти.
      Де крок за вітром не остиг –
      шафранний трем...

      ледь замовчав...

      14 Жовтня 2011



      Коментарі (18)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": --

    297. Yang's swan song
      Well, after all
      I tag along
      with your untimely idea
      and my late call,
      a swan song ,
      to extol
      the heart echoed with feelings
      as its true voice.
      Instead
      victorious parades
      and extrication
      a static noise
      invades
      the cardio-vibrations
      and terminates
      free-minded flow
      to dominate
      expressions on a brow.
      With strangled eyes
      and lips ajar
      a word can’t last a trice
      so far.
      I send my troubled lately gasp,
      a syllable with seen-thorough wings
      and sharpen sting,
      a quality of wasps,
      to nip your slurring in the bud.
      Electrifying air
      reveals its touchiness
      by making ifs
      less feasible to scud,
      too scrawny for a dud
      to stick
      in any party’s gullet
      for silence cracks
      in unintentional
      “enough”,
      a silver,
      dipped in not-so-holy water,
      bullet.
      An ear-shell concert hall
      is tightly shut.
      No public seats
      remain obtainable,
      nor written scores
      for orchestra
      are now retainable.
      The symphony
      of pure cacophony
      plays well on nerves
      and every note
      falls where it deserves.
      The wall of thuds
      cleaves our brushed rapport.
      With baring teeth
      we fight it back
      and claws.
      With towering the losses
      and pretending wins,
      for all it’s worth,
      the yang
      can’t swim as swan
      in frigid waters
      of the yin.

      13 October 2011



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    298. Самовiднаходження
      До віднаходження відпруги для судин
      і неознак переплітання рим в чорнилі,
      розхристаність, в рядках защемлену, сльоти
      по слову відпускатиму на серця хвилі.

      Проникливість очей над нею заквилить
      у небі блюзу, під луну речитативу –
      у наболілому, по серцекраю догорить –
      золою білою приникне непримхливо.

      Допалюю, але не струшую її.
      Думки під ребра втягнені квітучим димом.
      До міді – голосу протерлися краї,
      протоки срібла задихаються між ними.

      У цій загладі поетичного рядка
      вбачаю виразність кордонну світлотіні,
      де з Богоявлення тремтять – перо й рука
      і розливається курсивом небо синє.

      12 Жовтня 2011



      Коментарі (47)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": --

    299. Пiвковтка на слово
      Волосся море – до плеча,
      а неба видихи – в очах.
      Нечуване пливе по шиї.

      Півпоцілунку пережив,
      та застигаю на межі,
      стихаю, ніби я – стихія.

      Розкапілярилось вино,
      прогнало звідусіль мінор
      і ноти – з дотику – вологі.

      Бракує слову – півковтка,
      бо тане опір у руках,
      переростаючи в дорогу.

      Цим пальцям – по росі іти
      і переходити на ти
      сліпма, вбираючи тремтіння.

      І осягаючи в ходьбі
      єство нестримне по тобі,
      здуваю ніжністю сумління.

      І ти – відкрита, наче квіт,
      де ненароджений ще світ
      чекає на пором бджолиний.

      Ще раз по хвилі промайну,
      що лодь розхитує нічну,
      проймусь і загадаю... сина.

      7 Жовтня 2007 (edited 2011)



      Коментарі (35)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    300. A young rimrock
      I can feel it.
      Right now,
      after all these
      stormed for a while imprecations,
      underneath
      this
      heart wasteland,
      a dead river
      passes
      hushes and splashes
      of once overfull
      passion.
      An attitude of abasement,
      a sharpened notion
      on a tip of perception
      vivificates a line
      on timeless sand.
      The fragile scar
      divides
      my holy land
      on learnt
      and never dared,
      on much to see
      and scared,
      on “on”
      and “off”,
      on “yes”
      or “no”,
      on hell ago
      and times to go.
      on wars
      and crows
      with double souls,
      on tender strokes
      and rendered shocks,
      where time
      can pile
      the jiffs of clocks
      and heal the scar,
      a young rimrock.

      October 2, 2011



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    301. Вiд непорочного зачаття зливи
      Від непорочного зачаття зливи – вістка,
      росте і ділиться несамовито там,
      де сіре тоншає. Під пензлем неба – місто.
      За мідним стуком – на дахи прийшла вода.

      Черпнули краплі свіжого для крил повітря,
      так щиро й хтиво – ним черкнули вістря вух.
      Влетіли, не зважаючи на опір вітру
      і падали – неначе яблука в траву,

      що у саду осіннім – на мої простори,
      де блискавок стриножила давно гроза
      і я виходжував – любов’ю серце хворе –
      переливав із олов’яних куль назад

      стійких солдат – мого дитинства зброєносців,
      а з похоронок днів моїх, що відцвіли –
      кораблик, опаперивши у підсвідомій млості,
      сльозою відпускав, як усмішку – палив.

      Себе ураз відчувши краєм непочатим –
      ділився з вісткою, де стукіт – виникав,
      до шиб віконних – пальці перестав привчати,
      бо стала берегом для ласк – моя рука.

      30 Вересня 2011



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    302. Недоношений вiрш
      (: усміхнено :)

      У вірші недоношенім – півтиша,
      півтінь – за недоструненим рядком.
      Дорогою до серця – музу спíшив –
      спішúв попасти в яблучко-дат-ком.

      Блукала боса римною стернею –
      кульгавила, кривавила в словах.
      Ні світла – щоб котилося за нею,
      ні Бога – де воскресла би трава.

      Очиста зграя удогін летіла,
      під розуміння набирала висоти
      і ледве дихало построфно тіло
      поезії без вітру і води.

      І ніби óбразів накидано по горло
      та й образíв – наставлено хрестом.
      Нема душі між туркотливих горлиць,
      немає дотику небесного до ком.

      І вірша світ заледве в крапку слизнув,
      забився там – у піксельнім кутку.
      Очиста зграя розійшлась капризно
      і стало чисто... серцю на листку.

      30 Вересня 2011



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    303. До ноти вибрана тиша
      Коли душа, немов каліка,
      канючить сонця мідяки,
      у краплі серця – море крику,
      у сріблі місячнім – думки
      скидають лебедине пір’я
      і зодягаються в луску.

      В тобі, забутий до сих пір я,
      будую спомини з піску.

      Піщини втіхи золотої
      вбирають теплоту долонь –
      і стіни дихають тобою.

      Щоки моєї не солонь,
      над морем чайкою озвися
      і накигич вітрам себе –
      до ноти вибраної тиші
      із тремоло семи небес.
      І надихáй – весни надúхай
      неперевершено в рядки.

      Коли в душі безмежно тихо –
      ловлю на слухавку гудки,
      на око припадають висі,
      перо народжує слова.

      У сріблі місячнім – умився,
      у краплі – море вколисав.

      29 Вересня 2011



      Коментарі (19)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    304. На третiй день життя дощу
      На третій день життя дощу
      його приреченість відчув –
      хвилину годував мовчанням –
      із потойбіччя гнав останньо
      надривні втілення плачу.

      Нірвана висохла на сіль –
      розкришуй серце – світло сій.
      Дахи роззеленілись міддю,
      ржавіє літо і по віттю
      іржа стікає, де усіх

      збиратиме лелек весна
      і небо видує сурмач –
      віщун земного недокрів'я.
      Прошитий спліном, дощезрів я,
      мов тіло в землю – дощ приймав.

      і засипав його теплом –
      нехай всідає під крилом,
      відклекотіле в далечіні.
      Джерельне сонце в день осінній
      по венах вітру потекло.

      13 Вересня 2011



      Коментарі (16)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    305. ЛЮ-б-ЛЮ-з
      1.
      Мені так терпко на твоїх губах,
      так лоскотно і так зрадливо.
      Перебуваючи у стислих 'па',
      я забував себе щасливим.

      Твій поцілунок на руці розтав
      і здмухнувся, немов сніжинка –
      так, ніби слово, вирване з листа –
      спадав на серце дотик жінки.

      Мені так літно у твоїх очах,
      так вигнано і так нехитро.
      Я, розчиняючись у них, вивчав,
      відчутні ледве, грані вітру.

      І стало ближче до твоїх неслів,
      так виразно – аж до не смію...
      Так мало сили для тертя землі,
      коли дослівно – тиша – мрія.

      2.
      Ворожкою дорогу вилито –
      сльозами свічки долю вмито.
      Бажаючи тебе осилити,
      лягаю в пісню – розкрилитись,

      втікаючи з полону вироку,
      бо за плечима залишаюсь,
      обійми розкриваю широко –
      нехай ще раз любов карає.

      В очах невинних – винних погребах
      осіннє золото розлито.
      Тче павутинки серця на губах
      розпуста бабиного літа.

      9 Вересня 2011



      Коментарі (24)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    306. Перелiтнi сни
      Перелітними снами ця ніч відцвіла,
      в потойбіччя зорею дух літа відкрапав,
      приспустила знамена вітрів і тепла
      перегранена плинність. Зосінений запах

      з першим дзвоником, в квітах себе роздає.
      Хай зародять знаннями посіви букварні,
      назбираються примхи на віче моє,
      накриваючи столик у львівській кав'ярні.

      Я присяду на хвильку – хай світло стече,
      з окуляр-парасоль і закрутиться в каві,
      а мене перед містом на тінь прирече,
      перетворить слова ці у присмак гіркавий.

      Хай прищава-ще муза мені дорікне:
      – Вчиш кого, волоцюго, нерідне любити?
      А моя солов’їна лиш небом здригне
      і розсипиться стуком пегасно з копита.

      Пил дорожній скресає в дотичній коліс,
      перемелює штивне наповнення далі.
      Під зозулю мовчати відучено ліс
      і калині нанизано з пісні коралі.

      А що далі, незнане? Не ближчає нам,
      бо, як сходимось в думці – стаємо чужими.
      Клав би руку на серце, та в нім чужина...
      молоко материнське смакує у римах.

      1 Вересня 2011



      Коментарі (21)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": --

    307. С улыбкой в уме II...
      ***
      Вот какие в нас хоромы –
      окна с чистою оскомой.

      ***
      Шло на пользу – пошло в трубу.
      Во как жизнь на продув растрачивается.
      Лучше видеть себя в гробу,
      чем от слова – переворачиваться.

      ***
      Трущобный транспорт – жигули,
      остался в прошлом. День – резина.
      Жизнь удалась. Ты – пуп земли
      в бронежилете лимузинном.

      ***
      Всё относительно –
      возьмись... и отнеси, мой враг,
      свой взгляд смирительный
      к разряду – в пух и прах...

      ***
      Муженёк мой – не дерьмо –
      касса, мерин, теремок.
      А таким как ты, "Дали",
      я скажу – давай... вали...

      ***
      Настаивать на всём – не стоит.
      А если всё – то постоять бы
      за место в сердце непустое,
      чуть заживлённое... в день свадьбы.

      ***
      Вместо шляпы – номер снял в мотеле.
      Не прошляпил – отмотелил
      время с бабочкой ночною вместе...
      дальше – стих стал неуместен.

      ***
      –Ну давай!
      –Ты уже?
      –Да!
      –Ай!

      31 Августа 2011
      :)



      Коментарі (30)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    308. Корiння дорiг
      (Пісня)

      1.
      Вже мені не носити
      твоїх, берегине моя, вишиванок,
      не бачити – як
      розплітаєш косу при зорі.
      За краї перелито,
      неначе вино, цей останній світанок,
      коли ти моя
      а поріг твій – коріння доріг.

      Приспів:

      Хай з лелечих країв,
      через море розлуки
      дощові менестрелі
      мені принесуть
      ноти блюзу твої –
      онебеснені звуки,
      голубі акварелі
      з паперу і сну.

      Серця чуйного храм.
      Свічку долі колише
      в золотому згоранні
      настуканий біль.
      Я молитимусь там
      за повернення тиші,
      за тепло неустанне
      весни по тобі.

      2.
      Є де серцю боліти
      і може знайдеться тут місце омані.
      Хай сад розцвіте,
      а зорі навчать звіздарів –
      де краї перелито,
      неначе вино, так не хочеться рані,
      лишати святе,
      пускати коріння доріг.

      Приспів

      11 Серпня 2011



      Коментарі (22)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    309. Тобою дихає душа
      Тобою дихає душа,
      судинами жене розраду –
      вино пригублене балади
      з фіала – золотого "ша".

      Пора, о приторна, пора,
      наставлена на "ку" зозулі,
      ти викуєш нове минуле
      і наплетеш думок з пера.

      Бери за горло когута –
      нехай своє відґалаґанить
      і вибере хвилину рані,
      мені – дорогу до хреста.

      До сліз хай вибирає все,
      до крихти пам’яті пісної,
      хворіти не дає весною,
      парканну требу вознесе.

      Знайди у подихах себе,
      примножуй їх, кидай на вітер –
      уміння у струні боліти,
      вагання – сісти у купе.

      Таке скупе твоє "нема",
      притиснуте до піднебіння.
      Дитятко Боже й смерть осінню
      в дощі виношує зима.

      10 Серпня 2011



      Коментарі (22)
      Народний рейтинг: 5.4 | Рейтинг "Майстерень": --

    310. Сльози i кроки
      Сльози і кроки – потоки й мости,
      солені ноти і прісні.
      Свашці кирпатій доріг не знайти
      в царство крислатої пісні.

      Віхи епохи – гербарій з гербів,
      віхоть планиди сухої –
      викажіть вітру мовчання гробів,
      що не знайшло супокою.

      Хай рознесе він по гніздах сердець
      віхолу часу і спрагу,
      з неба відлиє для слова свинець,
      для Батьківщини – відвагу.

      Б’ється у грудях, тремтить на щоці
      і розпинається щемом.
      Сльози і кроки – правда і ціль,
      поки не всохли – живемо.

      Поки до щастя стежина летить,
      колір міняє сутанний,
      поки ще тепло мені від ходи
      а між акордів – духмяно –

      сльози і кроки – потоки й мости,
      солені ноти і прісні.
      Хто би струною тебе пригостив
      й голосом, вигнана пісне?

      3 Серпня 2011



      Коментарі (35)
      Народний рейтинг: 5.7 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    311. Неба таргaнячий просвiт
      1.
      Слова зламана печать.
      Нишпорять рядки в кімнатці –
      ані трапези ні капців,
      стіни ситі – то ж мовчать...

      Світлу – славень, вікнам – світ.
      Я стелю під рими просинь,
      хай лежать – бо ще неосінь,
      за бідою – зграя бід.

      2.
      Просвіт неба – тарганам,
      видих зір – і легше трохи.
      Для зотлілої епохи
      тло зіниці – мілина.

      Хоч Пегаса напоїв –
      не лечу, та сподіваюсь...
      Довго серце не вдихає –
      заливайтесь солов'ї.

      3.
      Сум на вигоні листа
      проростає через іній.
      Наповняється ретина
      відображенням хреста.

      Тільки б серце донести,
      задихаючись від зрушень,
      в кам’яницю вашу, душе –
      де розходяться світи.

      4.
      За вікном душа болить,
      при свічі чуттям горіти.
      Хай чорнильна кров – пролита,
      жити між рядками вчить.

      Я живцем оте візьму –
      недострелене мисливим.
      Що би небо не просило –
      з головою поверну.

      5.
      Впенений у правоті,
      караван вірша віз музу –
      дюни огинав ілюзій,
      розчинявся в суєті.

      Валування псів, міраж –
      стали вітром каравану,
      відкривали даллю рану
      янголу – жерцю пера.

      6.
      Ближче даль і глибше зір –
      світ під лупою нічною.
      Щоби знати – Бог з тобою –
      скільки треба смерті зір?

      Запал вигасає, стих.
      По живих рядках – по криках
      думки загнана патика
      шкандибає. Слід застиг.

      28 липня 2011



      Коментарі (29)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    312. С улыбкой в уме...
      Итак:
      слово воробью,
      вылетит – убью.

      ***
      Слово вырвалось нарочно,
      спелое, но чёрное.
      Вы глотайте осторожно –
      черви в нём проворные.

      ***
      Неба – ровно... в тютельку,
      солнца – на отмашку
      для рождённых лютиков
      не в своей рубашке.

      ***
      Времени насыпали.
      Кто клевал, кто сеял,
      кто-то с ходу выпалил –
      пища фарисея.

      ***
      Ветра наглотался дождь –
      по лицу бить перестал.
      Если бы не ржавый гвоздь –
      то свалился бы с креста...

      ***
      За свежестью неделек и любовниц,
      биением воскресным с колокольни
      придёт, опохмеляясь, понедельник
      с пособием для чайников "Бездельник".

      ***
      Детство резвится – и ясно в душе.
      Старость стремится развеяться в строчке.
      Истине тесно в моём багаже –
      ох, и достанется... сердцу и почкам.

      ***
      Шли дни послушной чередой...
      Накорми эфир средой!

      20 Июля, 2011
      :)



      Коментарі (40)
      Народний рейтинг: 5.75 | Рейтинг "Майстерень": 0

    313. Неба тараканья щель
      1.
      Вскрыта слов моих печать.
      Если хочешь в их жилище,
      вместо тапочек и пищи
      соглашайся помолчать.

      Кто сказал: "да будет свет"
      и под рифму мысли бросил?
      Пусть лежат – пока неосень,
      стая бед – один ответ.

      2.
      Неба тараканья щель –
      звёздный выдох, сердца вдохи.
      Перетлевшие эпохи
      на зрачков садятся мель.

      Через тернии к любви
      не лечу, но ожидаю...
      Долго сердце не вдыхает –
      вдруг зальются соловьи.

      3.
      Грусть на пастбище листа
      прорастает через иней.
      Наполняется ретина
      отражением креста.

      Только б сердце донести,
      задыхаясь от волнения,
      к вам, мой камень преткновения,
      на неведомом пути.

      4.
      За окном душа болит,
      при свече сгорают чувства,
      кровь чернильная негусто
      между строчками шалит.

      Мне живьём поймать бы то,
      что поэты подстрелили.
      Что бы небо ни просило –
      я вернуть ему готов.

      5.
      Убеждаясь в правоте,
      караван стиха шёл дальше -
      огибая дюны фальши,
      растворялся в суете.

      Лай собак, любви мираж –
      стали ветром каравану,
      открывая далью рану
      ангела – жреца пера.

      6.
      Как под лупой, под луной –
      ближе даль и глубже взгляды.
      Сколько нужно звёздам падать,
      чтобы знать, что Бог с тобой?

      Угасают пыль и пыл.
      По следам строки горячей
      мысли загнанная кляча
      ковыляет. След простыл.

      15 Июля 2011



      Коментарі (39)
      Народний рейтинг: 5.58 | Рейтинг "Майстерень": --

    314. Окупана в росi
      (Пісня)

      1.
      У серці – вирій,
      рай, де ти далека.
      Мороз по шкірі
      за тобою збіг.

      Дорогу – вірі,
      а дахи – лелекам.
      Чекає щирість
      на весни прибій.

      Приспів:

      Окупана в росі
      і нагнана грозою,
      летиш ти звідусіль,
      наповнюєш красою –

      мого серцебиття
      полум'янисті ноти.
      Для лебедя-життя
      лебідкою – твій дотик.

      2.
      Скидаю смуток –
      павутиння слова.
      Гойдає руту
      тиша золота.

      Так має бути –
      сім небес раптово
      захочуть чути
      як земне літа.

      Приспів:

      3.
      Лічити досить,
      пелюстки не винні -
      весна чи осінь,
      цвіт паде чи лист.

      Кому ти коси
      розплітаєш нині,
      кому приносиш
      занебесну вись?

      Приспів:

      14 Липня 2011



      Коментарі (26)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    315. the whole shebang
      whip-poor-will
      whip-poor-will
      onomatopoetically
      pathetically
      vent a bill
      surrounding sounds
      my lines besought
      for hunting grounds
      age slowly thoughts
      a potpourri of wingless words
      from windless worlds
      my verse roothold
      the manifold
      of vein-pumped blues
      regains my heart
      with no excuse
      neglected past
      grows wildly fast
      in chiliasm
      it swells abreast
      with who I am
      air castles wast
      the rest
      it’s tireless
      one of a kind
      well undefined
      in space and time
      the sky
      of resurrected mind
      where rhymes
      can clang
      the whole shebang

      July 13, 2011



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    316. Unearth from your mineshafts
      Unearth from your mineshafts the eon of death,
      the shelf time for fossils is cut to an hour.
      While breaking those tablets, a breath mimics snath
      for calluses grow, chiseled layers devour.

      When helmets spill scarcely belt battery juice,
      the mouth of unknowing shows thirst for a price.
      What chinks in your pockets? Dreams… trifles with news…
      Come back in return for outfoxing demise.

      Fortnights fade to nothing and soot breeds on Sun.
      A wide berth for errors, the thinnest of walls
      costs toilers a fortune, gives warnings to none.
      Does life really worth it, the mounding of spalls?

      Breathe slowly with trolleys, grown ridges for sale,
      burn greedily later in rich anthracite.
      The miners are mending old pathways to hell,
      some buying the farm and the others... respite…

      July 7, 2011



      Коментарі (11)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    317. Beheading smacks
      I.
      The last of rays is on his deathbed,
      a slab of fired clay. He grasps a move
      with shady lungs to breathe in vespers.
      When drapes are down, find forty winks, a trove.
      Not in the well-locked doors, in God we trust.

      Your yesterday choked throats with spirits.
      To dry, it wanders in the palate sky.
      Reached bottle-bottomed height? Just seal it!
      In bays of truth Death bathes eventides
      where darkness hardens, wears the moonlight crust.

      II.
      A naked square, dressed in the rabble,
      is hungry for the drum-roll wafted sign.
      The law and order judges scrabbled
      for every eye on chopped-with-ax could dine,
      track bumps of rolling head, and size a fluke.

      The corpse with soul in heels still staggers,
      weaves nothing but the cradled shade in steps.
      Profanity is cast in saggers,
      space-eating shouters, who wall echoes’ depth.
      Humiliation fades in fumed rebuke.

      III.
      Beheading falls on headsman shoulders.
      He rolls his sleeves up; fingers on the edge.
      Before the strike, brief calmness smolders
      for hands will lift the thin end of the wedge
      to kill rehearsals of mob reproofs.

      When timeless phoenix, fined to ashes,
      revived in pain to browse genera trees,
      heaves into sight where death rehashes,
      all dead-to-be in mindless shivaree
      meet their guard with wings and brute on hooves.

      IV.
      Throng-deep seclusion hangs, the armor,
      while bridled lips prompt eyes to live a lie.
      When under-bladed world gets warmer,
      the moment calls for love that never dies,
      slakes flames of hell, and cries in nailed knells.

      Iconoclastic hands are gory.
      You held the right on holy words and swore
      with passion and contagious roaring
      to be precise in your chop-headed chore
      while Heaven offers its roof... and quells.

      V.
      Thoughts pumped through veins. Lungs fell right after
      the loss of airflow followed by a blow,
      the cuff on melting crowd and drafter
      of, bogged in gapping and the afterglow,
      cerise and tepid, demise archive.

      It’s hard to see soul scars when heart beats
      and even harder to remain in dreams,
      glaze skies with pupils, at the white heat
      defeat all fears and release some steam.
      The moment squeezes love out of life.

      VI.
      News burns on tongues, gives smoke to rumors
      to make adjustments when fresh blood cools down.
      A headless trunk with gallows humor
      hangs rules on order and leaves the town.
      Main belfry spits out unnerving bells.

      The hums lose echoes to grip walls tightly,
      to cool in sweat and cupolas of throats.
      They dress up face in bleakness straightly
      to tune up larynx and suppress old gloats.
      Thoughts, locked in circles, stick to their cells.

      June 15, 2011



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    318. A railway station scent
      1.
      Dogs quested and the presence missed a soul.
      They scared away the rigor out of air.
      All platforms perched on shoulders, lonely crows
      with eyes of wolves and beak-ends to repair

      the reasons found in the acutest grin.
      When mercury is burnt three fingers wide
      and water-elder blood chills on the scene
      in wounds of winds I’m destined to reside.

      2.
      My raison d'etre makes echo-splinters
      with human voices, their venenation,
      name-called, neglected, defused by winters,
      and walked alone-wise through crowded stations.

      All echoes die soon, to-well-dropped pebbles.
      I’m scarce now, painted o’er by December.
      In trainful bosom my heart is trebled…
      raised hell in temples… home to remember.

      June 6, 2011



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    319. Too drunk to drive with haiku II and III
      II.

      ***
      the absence of sap
      and winds’ meaningful presence
      bir(t)ches are barkless

      ***
      the tide holds waves tight
      river whispers sound shallow
      a dirty mouth moons

      ***
      aussie banjo bucks
      ten kangaroos are playful
      i have my pure blonde

      ***
      a crazy horse can
      willow pussies have catkins
      another spring rush

      ***
      well done my goodness
      we are done with wells for good
      not a drop of will

      ***
      proof yeast with water
      crush grapes in the bloody mash
      whence come eucharists

      ***
      following bull steps
      keeping eyes on his dropping
      bull’s-eyes eat your pride

      ***
      no more guts to spill
      my blood is on a swatter
      mosquitoes swan songs

      ***
      a throat can’t herd frogs
      walls crave to be deaf and dumb
      karaoke eves

      ***
      the sootiest night
      two shadows are peelable
      the fire of love

      May 27, 2011

      III.

      ***
      like u-boat bobbles
      ww2
      germs are in heaven

      ***
      where your private slings
      kernel trolls in a nutshell
      need matches teddy

      ***
      sluts like slots to play
      lush flirtini on the rocks
      life flashes through bars

      ***
      zip code to unzip
      bar code to stay straight in lines
      decrypting last bash

      ***
      dight for your battle
      the spit and image of dogs
      dig a dignity

      ***
      caterpillar treads
      crazy as a betsy bug
      slugs don’t chase rainbows

      ***
      private dish the dirt
      don’t give me a dirty look
      words take a dirt nap

      ***
      bradley is tanked up
      can’t tread water in the drink
      being the worth for wear

      ***
      do not soldier on
      plankton for a turkey shoot
      cannon fodder stews

      ***
      can’t undo my dos
      double do stands for dodos
      do away with mines

      July 1, 2011



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    320. Запалюю себе
      Запалюю себе. Хай виринає спогад
      із клекоту тривог, на голосисте ‘ти’.
      Збігай і грійся тут, утіхо босонога,
      у камері грудній для свячення води.

      Прив’язані слова, не бійся – не укусять.
      Вони від язиків мій спокій стережуть.
      Я напуваю їх краплинами спокуси,
      живим годую сном, нацьковую на лють.

      Приспів (optional):

      Запаливши себе,
      не дививсь
      де ті спогади
      мають сісти
      Вже немає землі,
      тільки вись
      і так легко знайти
      денце істин.
      Та на плесі душі
      мрії пух –
      лебединих пісень
      ‘до’ без тебе.
      Серцем, полем журби,
      долі плуг
      журавлиним `курли`
      оре небо.


      Тут все до тла моє. Багаття тим багате,
      що, викупаний в нім і чистий до азів,
      я виміри душі закутаю у цяту,
      забальзамую світ у ранішній росі.

      Даль вигнанана стеблом, струнким і соковитим.
      У чашечках зіниць, розрадо, повна рим,
      збирай моїх небес відледеніле мито,
      мости Чумацький Шлях. Упавши... догори...

      Приспів (optional):

      5 Липня 2011



      Коментарі (32)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    321. Хвилина пiсля розлуки or A minute after your goodbye
      Часів покоси,
      правди досить...
      Твоїм словам
      тепер неспішно.
      І Пеліон даремно
      й безутішно
      засів на Оссі.
      Пішло “бувай”
      із губ твоїх,
      моїх очей
      у тиші рай.
      Вивчаю
      перетворення утіхи –
      на точку – простір,
      на вузли – горіхи.
      І сприйняття моє
      не по прямій летить,
      в обледенілій капсулі
      зрослось,
      душі у леті не чаїть
      і знає більше
      про свій лід,
      аніж за втрату.
      Йому накаркано
      блукати
      туди-сюди,
      пружинно
      цю хвилину
      розгортати,
      в годиннику,
      що за зозулею
      ходив
      по кола
      і глухі кути.
      Нема майбутнього,
      нема – що пережити.
      Порожні мушлі
      осяйного літа.
      Іржа сріблиста
      в місячне виття
      вростає,
      повітря збите
      і кровить
      у зграї
      урвистих “лю...”
      Люблю,
      та незабаром
      метелик ночі
      згубить чари.
      Він запалає
      в танці
      з мойрою
      у парі.

      25 Травня 2011

      And in English:
      ---------------

      No time
      and no true
      to your word
      anymore...
      Peloin is heaped
      upon Ossa
      for nothing.
      Goodbyes
      from your lips
      and my eyes
      demise.
      I learn
      how to turn
      space to dots,
      from nuts to knots.
      My acceptance
      is not
      as the crow flies,
      frosted over
      and condensed
      in the capsule
      of the fatal stance,
      knowing
      more about the frost
      than the loss.
      It wanders
      from pillar to post,
      uncoils the minute
      hand on my cuckoo clock
      with its fading act
      into the point
      of impasse.
      I have
      no future
      to outlast.
      An empty shell's
      what was the best.
      A silver rust
      grows in the baying
      at the moon
      and beaten air
      bleeds with
      tinctures
      of lateral tongue
      with “love” in mind
      and soon
      the butterfly of night
      will meet its fate
      in candled light.

      May 25, 2011



      Коментарі (14)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    322. Ваше крещендо or Your crescendo in presence
      Присутність. Тут ваше крещендо й майбутність.
      Карбовані голубом у туркотінні,
      осіли на струни небесної лютні,
      невидимі зверху, пришиблені й сині.

      З пера ви навчились мости будувати,
      в луні кремувати замовчену сутінь.
      На клаптики неба – рядки ці потяті,
      дрібніше не можна – дощу не почути.

      Я в стані вібрацій, у гирлі події.
      Пробіг медіатор, любов стала ближче.
      Поезія серцем рядок пересіє,
      нікому не скаже, що він – перебіжчик.

      Прикута до пальців, згорівша усоте,
      хай тінь проростає в папір у чорнилі,
      уста відчиняє, породжує протяг
      у цій недослуханій стінами хвилі.

      24 Травня 2011


      And in English:
      ---------------

      I sense your crescendo in presence.
      It’s shaped by the cooing of dove,
      alighted on edges of Heaven ,
      crestfallen, unseen from above.

      You know how to build feather bridges,
      crepuscular silence cremate
      in echoes. Abridged to the smidges
      amaze with what poems are made.

      Ahem! And the vibes are upshifted
      and Love tracks a plectrum with throat.
      Through airs and graces I’m sifted
      and seen in some eyes as turncoat.

      Immured, immolated by shafting,
      your shadow shall rest under nibs
      and, read by my lips, make them drafty
      in case... for your adage ad-libs.

      May 24, 2011



      Коментарі (13)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    323. З нiзвiдки or Out of nowhere
      З нізвідки
      і раптово,
      без угаву
      рядки виходили
      собі на славу.
      І я там був,
      на Небі Сьомім,
      поділенім
      Любов'ю
      й громом,
      де янголу
      утнуть
      новопокрій душі
      на леотарду,
      де сіють
      і пожнуть
      тактильні відчуття
      для барда.
      Я вибирав їх,
      мов на трон
      британський
      королеву.
      У клітці серця
      рими вимираючі
      і холоди грудневі.
      Охороняв
      всі виходи,
      де снів спливає
      човен,
      збирав росу
      опалу –
      безкарантинну
      мову.
      Заставив літери
      спивати кров перисту
      і білизна паперу
      йшла на дно
      думок петлистих.
      Назавжди чи можливо
      я клітку серця відчинив.
      Крикливі
      вони були
      і нетерплячі,
      занадто древні, дикі,
      та без вдачі.
      І просто бігли
      бозна-де, з'їдали
      майбутнього повітря,
      набраного читачем,
      несталість.
      Побільшало рядків
      на морі хвилювання,
      їх виразність ловив,
      немов себе
      в зітханні.
      Тут простір
      на сторінці
      змився,
      він вибився
      з білил,
      кровився.
      І спраглі тиші,
      татуйовані у блюзі,
      з нізвідки
      і раптово,
      рядки ставали
      кров'ю музі.
      Із неба
      скинуте насіння,
      але в мені
      його коріння.

      20 Травня 2011

      And in English:
      ---------------

      Out of nowhere,
      all of a sudden
      the lines felt
      to be known.
      My mind was up there,
      on the Seventh,
      stratified by Love,
      Heaven,
      where all new-born souls,
      leotards for angels,
      are tailored
      and tactile sensations
      are sown.
      I picked them
      like British
      enthrone
      their Queen.
      My heart
      was too busy
      with cooping
      endangered rhymes
      and guarding the passage
      where dreams could sublime,
      so I had to skip
      underlined quarantine
      and force every letter
      to drink
      my fountain pen
      ink.
      The whiteness of paper
      had sunk in blue loops,
      for good or for maybe
      I opened all coops.
      They were impatient,
      untamed, and too ancient
      to move me...
      to flame.
      Just ran who knows where
      and ate future air
      a reader will gain
      to spell their names.
      More lines,
      more excitement
      to catch every game.
      A page lost its space,
      and ran out of food,
      hungry for silence,
      bluesy tattooed.
      ..........................
      Out of nowhere,
      all of a sudden
      the lines became
      ink-blooded.
      They stabbed me
      with their roots.

      May 20, 2001



      Коментарі (18)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    324. Розтинаючи час or Dissecting time
      Інстинкт гніздитися очима
      переміг.
      Відчуй,
      знеси, мій Вічний Феніксе,
      іще одну розтятість.
      Обледенілий у одній з аттосекунд
      завмри
      і синкопуй
      дві букви 'з' і 'а' –
      перефразовуй
      "у запеклі дні".
      Шрихи і образи готові,
      накинуті і зняті
      для сторінок
      у книгах Гіннесса рекордів,
      чи то,
      з накрапаних дощем, акордів.

      Давай зачнімо,
      установим
      кольорові цяти.
      І ось роздріблені,
      немов куп’юри
      в банкоматі,
      картини.
      Розводимо пустелю –
      маємо піщину,
      дощу торкаємось,
      цінуючи краплину.
      Затримай
      всі слова їдкі
      на потім.
      Усе,
      що бачу я
      в мені,
      це слайд,
      закам’янілий дотик.

      Рахуючи ворон,
      збиваючи в траві
      крилаті тіні,
      ви б не могли
      укоротити
      відстані поріг,
      де вітру – на ковток
      і паростки розмаху
      крил вже сині?
      Чи можете
      її відчути
      у рядках,
      затамувати
      глибоко
      в думках
      віднині?

      Простір спалено
      між променем й щокою,
      якраз перед
      повстанням
      в голові
      думок цунамних.
      Майбутні хвилерізи
      синаптичний карб
      формують
      і деформують півдугою,
      готують площу
      для комірки
      Далай-лами.

      Ні, команди зась
      в події цій.
      Ані пошуку,
      ані виконання.
      Не звести
      всі “проти” й “за”.
      А поту косяки
      душаться
      в бровиній слані.
      Відчуває спрагу
      дно морщини,
      оміліла зовсім,
      жде причини,
      щоб заглибитись
      в думках скоріше.
      Але зараз –
      мертва тиша.

      Усмішки краї
      не можуть осягти
      їх благословенної постави.
      І, змастивши кров,
      легені впали
      в штиль
      до наступного
      при видиху обвалу.
      Горло оніміло,
      в серці давить,
      мов притих на ньому
      ніж кривавий.

      Стіни піднебіння
      висохлі і зимні,
      вільні на язичну слизь.
      Губи штивні.
      Зморщені у 'О',
      від нетерпіння
      після вибуху у 'Б' –
      ставатимуть
      глухими в 'Г'
      колись.

      На руках
      бальзам і дно небес,
      це вони для світла –
      дві опори.
      Стережуть коліна
      гравітацій скрес,
      де траві заважко
      вибитись угору.
      Це коли
      наш Всемогутній Бог
      підсуває день,
      сідає відпочити.
      Це тоді
      печаль з Його очей
      починає
      гнізда вити.

      12 Травня 2011

      And in English:
      ---------------

      Your eye-nesting instinct
      had prevailed.
      Lay
      one more
      or less dissections,
      Everlasting Phoenix.
      Frozen in
      the dying scene
      of yoktosecond,
      syncopate
      all the letters ‘s’
      “in wordless space”,
      and paint
      a sketchy face
      for yet unwritten page
      in books of Guinness.

      Let it start
      with setting dots
      in color,
      split the view
      in you
      the way
      most chink machines
      break dollars.
      All it takes
      a grain
      to breed a desert,
      in the sense
      of rain
      each drop is treasured.
      Hold this lippy-slippy
      words for later.
      All I see
      in me
      a slide,
      astounded matter.

      Counting crows
      and grassing their shadows
      could you cut
      the distance well defined,
      laid between
      a gulp of wind
      and recent flap of wing?
      Could you sense it
      through my lines?
      Keep it deeply
      in your mind.

      Space is burnt
      between a ray and cheek
      right before
      uprising thoughts
      create a brain tsunami.
      Future breakers
      notch synaptic gaps
      and strain an impulse,
      peak,
      grasp a promise
      to allot a cell
      for Dalai Lama.

      No command
      through this event
      is followed, executed,
      even put in doubt.
      Shoals of sweat
      are suffocating
      in an eyebrow shrub.
      Frowns are thirsty,
      shallow,
      almost gone
      and callow.

      Edges of the smile
      can’t reach
      their gracious state.
      Lungs are done
      with lubricating blood
      and wait
      to collapse,
      exhale unwanted life.
      And the throat
      is numb
      as someone
      pressed against it
      bloody knife.

      Walls of palate
      dry and linger
      freed of tongue.
      Lips are still.
      They cleave
      to frozen ‘O’.
      It survived
      last tongued-up ‘D’,
      assessed by `G’,
      and wants to go.

      Hands,
      embalmed by Heaven,
      prop up light.
      Knees
      preserve
      the gravitation
      where the grass
      can’t fight.
      This is when
      Almighty God
      can rest,
      this is how
      I see
      His eyes
      build nest.

      May 12 2011



      Коментарі (17)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    325. Подорожуючи з вiтрами or Travelling with winds
      Хто то мандрує проділом кудлатим?
      Причесане мастак він окрадати,
      цей західний бродяга невеселий,
      підмайстер ліпки на небесній стелі.

      Рай протікає. Бачу невмолимо
      краплини на щоках стають важкими
      і громи припідносять серцю плинність.
      А кроки, генератори новинні,

      розплескують купчасту кров усоте.
      Твоя Високосте, не мри в болоті!
      А брами вен прочинені допоки
      зірки ще не позбирані в канопи.

      Не сам іде він сонцю на поклони,
      йому лиш мить потрібна – мати клона
      із дотиками – як ніхто раніше,
      задатками – перелистати тишу.

      10 Травня 2011

      And English:
      ------------

      He travels throughout hairline woods,
      rips them off for trimness and soot.
      Another westward vagabond
      replasters the skyish plafond.

      I look up to Heaven, it leaks.
      Its droplets are heavy on cheeks
      and thunders heart-lifting my muse.
      Made steps, generators of news,

      splash wide cumulonimbus blood.
      Your Highness, don’t die in the mud!
      The wind leaves all gate veins ajar,
      collects in canopic jars stars.

      His journey is never alone,
      it uses a second to clone
      the touches like never before
      and something to live… to the fore…

      May 10, 2011



      Коментарі (13)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    326. Your shadow or Ваша тiнь
      Чи ви бачили її
      кроки ласі,
      провокуючі й рясні
      в час нещастя?
      Вдвоє сили тьми зросли,
      ще так – чари,
      випасала синь в росі
      хмар отара.
      Гляньте, як її нутро
      поглинає
      світла свіжого цебро.
      Не пірнає,
      за підошвою, коли
      ту підносять
      і за хмарами кровить,
      де їх косять.
      А ті стіни, що вкрива, –
      проти тверді,
      і ті фарби на словах
      легко стерти.
      Ти, вона і джерело.
      Видна Пані
      все латає, що пройшло,
      трісло й ранить.
      Воском знань вона стіка
      з аналоя
      і тече її ріка,
      серце гоїть.
      На сторінці, що закрив,
      тіснувато –
      зачекає до пори
      стане звати.
      Оживе при свічці враз,
      рухам – свідком.
      Це вона саджає вас
      в темну клітку.

      6 Травня 2011

      And English:
      ------------

      Have you seen her
      greedy walking
      in provoking way,
      invoking
      steps in times of trouble?
      What was dark in her
      had doubled
      since the sunlight
      started choking
      with a flock of clouds.
      Watch her inner ego docking,
      eating light,
      and sprouting out.
      Then she sticks
      her fishy doubt
      perfectly,
      where soles outmount,
      follows every bowing cloud,
      stocking it.
      The walls she’s cloaking
      are against
      whatever’s hard.
      She revives a sense of art,
      rattles in its tints and foibles.
      Interposed by you,
      this Lady Noble
      mends old time
      in cracks,
      keeps
      left knowledge
      on bookracks,
      and bushwhacks
      its way through rhythms
      of New Age.
      Find her
      hiding
      on a page
      you just turned
      for good
      or to a plack.
      She is spry
      when sun is back,
      bathes
      in a holy water stoup.
      She’s you
      inside her lightless coop.

      May 6, 2011



      Коментарі (11)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    327. Бурлацьке вино
      Як нап’ється відчаю струна
      вічного бурлацького вина –
      приголублю в пальцях нотну синь
      і роздам за так її баси.

      На заслуханім, на серці – шви,
      журавлина кров, нутро сови.
      Не порви їх, ніжно полосни...
      вітром зміни зв’язки у весни.

      Хай притихне дихання трави,
      розтечеться місяць луговий
      на непевний нотний стан цикад,
      згладжує октави під і над.

      Приголублено засне струна.
      Чавникам бурлацького вина
      хай добротними стають баси,
      у перешептах добродить синь.

      13 Травня 2011



      Коментарі (11)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    328. Рань...
      Рань...
      на душі христово.
      Стрінув у серці Бога
      щирого і сумного,
      з перших, розп’ятих словом.

      – Тесле колиски тиші,
      гостра твоя теслиця.
      Він промовчав і вийшов,
      ніби з вогню церквиця.

      Гримнули двері висі,
      вікна замеркотіли.
      Янгол в мене дивився,
      мов крізь кольчугу – стріли.

      – Хочеш,– питав,– до Нього?
      – Вийди зі себе в спокій
      світлим, на зло убогим,
      стань животворчим соком.

      Синь...
      підбирав на кому –
      пнувся строфою далі.
      Ніжному й нечужому...
      море лишив печалі.

      З інших, речей забутих
      й рідних до посивіння,
      вирвав собі нечуте,
      здатне на омертвіння.

      І на краю долоні
      лодь загойдало світу.
      Довге моє безсоння,
      довше за видих світла.

      9 Травня 2011



      Коментарі (18)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    329. Каркле з думок
      Гудуть рядки вірша – високовольтні лінії.
      Їх струм, за кліткою звіря, тремтить під інеєм
      забутого, прожитого, по буквi знятого,
      такого видного нічим і перейнятого
      мене.
      І нерв
      від рим кігтястих попадає в рай непрошений,
      де літо бабине вітрами не покошено,
      птахи води складами гам на дощ збираються,
      вмиваються у простоті і серцем краються
      на лет.
      Каркле,
      весна строфою золотою в сонці тріскає
      у темряві лакується і сохне мискою
      для місячного перекотиполе-яблука.
      За ним, убогий волоцюго-хисте, я блукав
      і крок,
      курок
      чи корок, щоб душа для істини відкрилася,
      давав мені добро і випинав у вилицях
      роками схожими, поношеними зливами.
      Крикливими для зору, a на слух – дратливими
      крильми
      пройми,
      поезіє, це небо, що бринить над інеєм.
      Хай осипається воно, папір осинює,
      переплітає несподіване із баченим,
      несе мене туди, де ще не страчено
      любов,
      або
      перебіжи – де не стікає сонце маками,
      де все за так, за все, що у словах проскакує,
      не дякують і не визбирують покришене.
      І літо бабине летить, де світ побільшено
      думкам
      і вам.

      4 Травня, 2011



      Коментарі (20)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    330. Cocoon of Love or Кокон Любовi
      Shutting off
      the reading source
      for shadow movements,
      tired of daylong zooming
      under solar precipitation,
      a pair of double-glazed eyes
      droops down
      its aluminum lids.
      The king size world
      is lost in glance
      at a rose-petalled bed
      where two meadows
      melt in sweat
      and hearts’ duo
      reaches
      their point of confluent.
      Kisses,
      the groping flowers,
      pollinated by love butterflies,
      dance with passion
      spreading soft sighs
      through barren darkness.
      Over and over,
      quaff after quaff
      the nectar of lips
      tends to be engulfed.
      Felt deeply,
      the brightness of future
      moves ahead
      with increasing
      mattress recoiling,
      synchronizing it
      with walls'
      busy sound-munching.
      Pints of blood
      crave for a new circulation,
      splash body rhythms with warmth,
      and look for uninhabited pores.
      “Ommmmmm!”
      and a delightful silence
      creates multiple paths
      the new life could take.
      “Done” that can’t be undone,
      might be retried though
      or even ended.
      The obscurity weaves
      its stillborn web
      stretching it
      over interlaced bodies.
      Only
      first solar teardrops
      can lance
      the gossamer strands
      of
      created by love
      cocoon.

      May 2, 2011

      And in Ukrainin:

      Кокон Любові
      ------------

      Вимикаючи
      джерело для зчитування
      тіньових рухів,
      переборюючи втому
      від цілоденного увиразнення образів
      під сонячними опадами,
      пара подвійно-засклених очей
      обвисає вниз
      алюмінієвими повіками.
      Світ двоспально-королівського розміру
      губиться у раптовому завмиранні погляду
      на трояндно-опелюстковане ліжко,
      де два диких поля
      розплавляються у поті,
      а дует сердець
      досягає
      точки збігу обставин.
      Поцілунки,
      грішно-дотичні квіти,
      запилюються метеликами любові,
      танцюють з пристрастю,
      поширюючи тендітні зітхання
      крізь піснувату темряву.
      Знову і знову,
      спрагло,
      ковток за ковтком
      нектар губ
      податливий на захоплення
      і відродження.
      Відчуття глибини,
      світлого майбутнього,
      просувається
      зі зростанням
      матрацної віддачі,
      синхронізуючи її
      зі стінами,
      зайнятими перетравленням звуків.
      Пінти крові
      жадають нового переколування,
      захлюпують ритми тіл теплом,
      і роздивляються за незаселеними порами.
      "Oмммммм!"
      і зачарована тиша
      створює декілька ймовірних шляхів
      для нового життя.
      "Вже", яке не можливо перемовити,
      але правдоподібно – піддати повтореннню,
      або навіть обриванню...
      Безвісність тче
      власне мертвонароджене павутиння,
      розтягуючи його
      понад плетивом тіл.
      Тільки
      перші сонячні сльози
      у змозі перескальпувати
      осіле бабине літо,
      створеного любов'ю,
      кокону.

      2 травня 2011



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    331. An eyeful blink or Повне зору блим
      An eyeful blink
      shakes off the lunar stillness,
      saddles a skimpy snake
      of cigarette smoke
      and chains it limply
      to the lamppost light,
      freshly hung
      by the street
      fatalistic emptiness.
      All walls went gray,
      begrudged every moving shadow
      its mobility.
      Hungry for a sound,
      the reverberation
      of your watchful steps,
      they embrace
      your imagination,
      surround you
      by its digestive system,
      resembling a waterless well-bed.
      Try to whisper
      and
      the burnt clay will mutter back
      its lunatic elucidation
      of your murmured musing.
      Sense the breathing space
      between your scantly vibrating throat
      and these windowed brick stacks,
      protectors of diminutive tragedies
      and hoarders of seasonless warmth.
      Another blink,
      and your eye climbs up the wall,
      starts equilibrating
      on the verge of gutters,
      approximates the shape and size
      of your keyhole to heaven.
      Wow!
      Who is this milkman?
      Where his Milky Way leads?
      Who was milked, can you tell?
      Where and what leaks?
      Something irks,
      probably another question to muffle,
      a second to dissolve
      the serpentine breeding
      in the memorylessness
      of breezy air shift.
      Prolong the down side
      of blinking,
      close your eyes,
      test the tenderness
      of light,
      flatline
      the peaks and troughs
      of Universe.
      You are at the center
      of everything,
      hand-distanced
      with every ‘G’
      dreaming to be touched.


      27 April, 2011

      And in Ukrainian:

      Повне зору блим
      ---------------

      Повне зору "блим"
      струшує задеревіле місячне сяйво,
      сідлає видноребру змію
      сигаретного диму
      і приковує її вільно
      до ліхтарного світла,
      недавно завішеного
      вулицею,
      її фаталістичною порожнечею.
      Посивіли всі стіни,
      заздрячи кожній рухливій тіні,
      її мобільності.
      Голодні на звук,
      на реверберації
      ваших оглядистих кроків,
      вони охоплюють
      вашу уяву,
      оточують вас
      власною системою травлення,
      наносять схожості
      з обезводненим криничним дном.
      Попробуйте пошепотати
      і
      обпалена глина відбурмотить
      своїм лунатичним відгуком
      на ваше роздумливе мимрення.
      Відчуйте дихання простору
      між кволими вібраціями у горлі
      і цими провіконеними стосами цегли,
      охоронцями дріб'язкових трагедій
      і комірниками безсезонного тепла.
      Ще одне "блим",
      і очі пнуться угору по стіні,
      починають еквілібрувати
      на линвах ринв,
      оприблизнюючи форму і розмір
      вашої замкової щілини до неба.
      Ось це так!
      Ким є той чумак?
      Куди його Чумацький Шлях веде?
      Де то засолене море, ви можете сказати?
      Де і чому незалатаний його віз?
      Якась дратливість,
      ймовірно, ще одне питання
      для приглушення,
      секунда для розпуску
      зміїного потомства
      у безпам'ятті повітря
      при зміні його потоку.
      Затримайте затемнення
      при блиманні,
      змикайте очі,
      перевірте тендітність
      світла,
      випростуйте у кардіолінію
      піки і западини
      Всесвіту.
      Ви знаходитесь у центрі
      всього,
      на дистанції витягнутої руки
      з кожною точкою 'G',
      де мріється про дотик.

      27 Квітня 2011



      Коментарі (13)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    332. Harvesting wits or Збираючи дотепний урожай :)
      Hearsays don’t read facts.
      They lend an ear
      and play by it,
      to the point, whither
      there is nothing to bend.
      After tanked up
      with a canister of stillness
      your illiteracy
      in sipping words
      out of scuttlebutts
      runs out of clues
      on how to fish
      in the poured in energy
      for hisses and boos.
      Momentarily amused
      muses call a consilium.
      Gathered
      they aspire to reach
      a frothy consensus
      on how to sooth
      your verdicts in labor.
      The best of you
      sidesteps,
      squints,
      and harvests
      wits.

      April 20, 2011

      And in Ukrainian:

      Збираючи дотепний урожай
      ------------------------
      (жартома)

      Балачки не зачитуються фактами.
      Вони обезватнюють вуха,
      бавляться з ними в імпровізацію
      аж до точки,
      коли вже немає що загинати.
      Опісля заповнення баків
      каністрою остовпіння
      ваша необізнаність
      з посьорбуванням слів
      просто з булькотні
      опантеличується
      фактом неспроможності вудкування
      у влитій до вух енергії
      шипіння, ойойкання і фекання.
      Думки моментально
      скликують консиліум.
      Вічем
      вони прагнуть осягнути
      пінистий консенсус,
      про те, як полегшати
      пологи вашому вотуму.
      Ваша краща половина
      обабічнюється,
      примружує око
      і збирає урожай
      дотепу.

      20 Квітня 2011



      Коментарі (26)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    333. Веди мене
      Чого накоїв, що вчинив?
      Чим дихають твої вітри,
      хто збереже для них відрив
      з вакантних мушель, як від них
      ітиме за вогнями дим?
      Мене ж по натяку веди.

      Тепло тремтливе. У руках
      Любов зігрію я колись,
      де ще гойдання збереглись
      колиски світу. Зачекай,
      я знаю, я живий – ти тут,
      в дощі збираєш гіркоту.

      Долоні падають униз –
      покрова на пруги чола,
      де не засне ніяк хула.
      Ховаю жаль у плач без сліз,
      ці блискітки. Їх бальзамуй,
      в очах порожніх зазимуй.

      Попробуй сонце принести
      у срібно-місячнім ковші,
      надії – рани для душі,
      бажання зцілення. Зайди
      в це скоро, що зарано знов,
      мов кисень у голодну кров.

      Не дай затнутись, я затих...
      Oсічко, у затишші гри
      чим дихають твої вітри,
      з вакантних мушель, як від них
      ітиме за вогнями дим?
      Веди мене туди – де ти!

      19 Квітня 2011


      And in English:

      What have you done
      ------------------

      What have you done?
      What would you breathe
      from vacant shells
      to reckless winds
      when smoke is gone?
      I need at least
      a tint
      of hint.
      Oh Love,
      I’m used to chafe
      these trembled hands
      and share the warmth
      with cradled World.
      I know
      you wouldn’t leave...
      My pain expends
      in rains impossible to hold.
      Two palms
      are dropped,
      they shroud my restless brow
      and bury it
      in tearless cry.
      Embalm
      the angel sparkles,
      eyes in tow
      by emptiness...
      I’ll let you,
      try...
      to bring with every moon
      reflections of the sun,
      another hope to kill
      and will to heal,
      another soon
      too soon.
      Oh Love,
      you are
      my endless and revolving spin
      in once misfired gun.
      What would you breathe
      from vacant shells
      to reckless winds
      when smoke is gone?

      April 19, 2011



      Коментарі (20)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    334. The Locoweed Datura
      Here,
      in a thorn apple orchard
      every nearby-river whisper
      catches its obscure tendency to melt.
      A colligation of daturas,
      the source of entheogenic mind,
      earned its name from long time ago,
      as an official weed of Jamestown.
      Its brighter side
      was thrilled to collect
      the honor
      to be crowned by shadows
      of lofty weeping willows.
      It licked peacefully and patiently,
      right from randomness of fallen tears,
      the after-rain quavers of leaves.
      The day was aging at a snail's pace,
      verging on an infant cloudlessness.
      Finally, its solar sweetness
      had reached the state of grace.
      Fermented in unrestrained sultriness,
      a golden drizzle of rays drifted away,
      bleeding in horizon,
      leaving up to the Knights of Darkness
      to shorten or not
      the wing flaps of a wind
      flying over coruscated river waves.
      What a sharp move!
      It was surgically precise
      in dissecting
      the senescent process of decolorizing,
      fading
      from “how-light-amber-corrodes”
      to “when-deep-silver-black-&-whitens”.
      The thorn apple orchard
      redrew its shapes,
      metamorphosed
      to moonflowers,
      where hell’s bells rust,
      devil’s trumpets wilt,
      and Jamestown`s roots
      prolong its dreams
      to the squeeze point
      of the river heart.
      Waiting for another
      feast during the mind plague...

      April 18, 2011

      Translation to Ukrainian:

      Чар-зілля Дурману
      ------------------

      Тут,
      у саду з колючих яблук
      кожен неподалік-річки пошепт
      виловлює потаємну властивість –
      танути.
      Дурманне віче –
      джерело ентеогенної думки,
      давним-давно дослужилося до злоязичного імені,
      проголошуючи себе офіційним зіллям містечка Джеймстаун.
      Його більш освітлене 'я'
      схвильовано зібрало
      честь –
      бути увінчаним тінню,
      піднесених вище колючок, плакучих верб.
      Воно спокійно і терпеливо вилизувало
      опади сліз – просто з їхньої випадковості,
      з оцього післядощового здригування листя.
      День старів зі швидкістю просування равлика,
      десь на межі інфантильної безхмарності.
      Нарешті його сонячні прянощі
      осягли стан благодаті.
      Після бродіння у нестримній задусі
      золотава мжичка променів повітрилась далі,
      кровоточачи обрієм,
      залишаючи для Лицарів Темряви
      важелі укорочення
      розмахів крил для вітру,
      що проносився над виблискуючими річковими хвилями.
      Що за різкий рух!
      Яка ж це хірургічна точність,
      що розсікає
      старіючий процес знебарвлення,
      розмивання відтінків
      від "як-світло-бурштинове-роз'їдає-іржа"
      до "коли-глибоко-сріблясте-чорно-відбілюється".
      Цей сад з колючих яблук
      перемальовує себе,
      метаморфізує
      у місячні квіти,
      де корозія покриває дзвони пекла,
      никнуть диявола труби,
      а коріння Джеймстаун
      простягає власні сни
      до ядушливого стиску
      у самому серці річки.
      В очікуванні наступного
      пиру під час наслання дурманної чуми...

      18 квітня 2011



      Коментарі (15)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    335. Dots
      ...
      Dot... dot... dot...
      Three greetings
      to the newborn circles
      of creativity
      on the pristine whiteness.
      Words break the ice,
      they disfigure
      the surface of silent paper
      in order
      to ascertain a tall order
      for the sound’s
      disturbed
      and greedily dry
      dot... dot... dot...
      Ouch,
      my muse
      darts through the line
      and marks its territory.
      First notion’s boundary
      in the poem
      is on the dot.
      I let God
      live here
      and wait for you,
      for your will
      to take a breath
      and mimic
      my touchy wave
      of trembling lips.
      God can wait
      and burn the midnight oil
      forever,
      I am not.
      I am His time,
      dipped in the game
      of blowing off candles,
      where He suffocates
      every time
      I miss
      to spell out His message.
      This line
      is my,
      encrusted in ink
      and sealed with a kiss,
      light.
      It reflects the rhythm of my heart.
      It can throb
      only within the darkness
      of your pupils.
      Every circle echoed
      is ME,
      my dot... dot...dot...

      April 14, 2011

      Translation to Ukrainian:

      Крапки
      ------
      ...
      Крапка... крапка... крапка ...
      Три привітання
      для новонароджених кіл
      творчості
      на незайманій білизні.
      Слова пробиваються крізь лід,
      вони спотворюють
      поверхню мовчазного паперу,
      аби
      встановити високий порядок
      для звуку,
      порушеного
      і жадібно-сухого,
      точкою... точкою... точкою...
      Ой, леле.
      Моя муза
      проснеслась стрілою по рядку
      і помітила свою територію.
      Перше поняття обмежилось
      у вірші
      точкою вчасно.
      Я дозволив Богу
      тут жити
      і чекати на вас,
      за вашим бажанням –
      перевести подих
      і промімікувати
      мої вразливі хвилі
      тремтячими губами.
      Бог може чекати
      і спалювати ночами
      власну невтомність
      вічно,
      я – ні.
      Я його час,
      проникнутий у гру
      задування свічки,
      де він задихається
      щоразу,
      коли я помиляюсь
      оголошуючи його повідомлення.
      Ця лінія
      є моїм,
      інкрустованим у чорнилі
      і скріпленим поцілунком,
      світлом.
      Вона відображає ритм мого серця,
      котре може пульсувати
      тільки у темряві
      ваших зіниць.
      Кожне відударне коло вторить –
      це я,
      моя крапка... крапка... крапка...

      15 квітня 2011



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    336. The future of right now
      It seems
      I am the future
      of "right now",
      living in my inked thoughts,
      not far behind
      the lines you've just read.
      Somewhere
      a sharp eye
      will nail a cross
      in the poem
      for checking out its focus.
      Cerebral waves
      would need to waste
      one or more of its gapped
      and treasured paths
      in order
      to cling together
      those,
      passed by
      and blighted
      in its contemporariness,
      petals of my heart.
      What a paradise is here,
      in you!
      Show me your garden.
      Please.
      Do you sense my steps?
      I am this
      wind of silence
      walking on your shivered grass.
      Pale and smiling,
      in haste to touch
      your growing curiosity
      I will lose all my petals
      and what is left
      is destined to be
      your smile.
      "Farewell" to the petals
      means "hello" to
      the first line I penned
      for yet another “right now”...

      April 10, 2011

      Translation to Ukrainian:

      Майбутнє тепер

      Так здається –
      Я майбутнє
      того, що "тепер",
      котре мешкає у моїх чорнильних думках,
      не далеко позаду
      рядків, прочитаних тільки що вами.
      Десь
      гостре око
      приб'є хреста
      у вірші
      для перевірки своєї уваги.
      Церебральні хвилі
      нестимуть необхідність втратити
      ще одні або декілька своїх прогалин
      і заповітних шляхів
      аби
      зчіпити цупко разом
      ті,
      пролітаючі мимо
      і знівечені
      у власнім сьогоденні,
      пелюстки мого серця.
      Що за рай тут,
      у вас!
      Покажіть мені свій сад.
      Будь ласка.
      Чи ви відчуваєте мої кроки?
      Я – ось цей
      вітер мовчання,
      що крокує по вашій тремтливій траві.
      Блідий і усміхнений,
      у нашвидкуручному бажанні торкнутися
      вашого зростаючого зацікавлення
      Я втрачу всі мої пелюстки
      і те, що залишилося,
      стане
      вашою посмішкою.
      "Прощання " з пелюстками
      означає "Привіт!"
      першому рядку, що написав
      для ще одного "тепер"...

      13 Квітня 2011



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    337. Настояне на вистотi
      Я проникаюся у гру наливу, ти – броди.
      Стає так солодко, немов у паморозі грону.
      Міцного і добротного себе – не розведи,
      твоє, настояне на вистоті, хай Бог боронить!

      І послужи для розуміння істини плечем,
      розмову проганяй, здувай тривоги павутиння.
      Повітря в легеневий міх несковано стече,
      прорветься на пороги скронь у вихорі прозріння.

      О крапле спрагла, небом поділись, вбери думки –
      дощі жалю і прикрощі, що розстелились настом.
      І грішному мені сходи, немов сніги, з щоки.
      Коли проник – не дам я глибині твоїй пропасти.

      І у проникненні, у грі, при охмелінні чар
      поезія згорить у танці вітру і осоння.
      Оте космічне і легке – післясловесний гар –
      твоє, настояне на вистоті, хай Бог боронить!

      8 Квітня 2011



      Коментарі (17)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    338. Золотi уста
      Золоті уста – коли хоронять звук,
      а поховане лежить, мов карта бита.
      В недомовленні надії оживуть,
      розтечуться видноколом ненадпитим.

      І застигне у непевності земля,
      тільки й світла, що свіча із потойбіччя.
      Не народжені слова, не битий шлях.
      Чиста совість і невоскове обличчя.

      Словники ще не пояснюють тебе,
      не здирають у анфас на біс новини,
      і не патрають рибини слів на `б` –
      Бог бідує, бо болить... Не як за сина,

      Він гадає, бо не знає вибір твій –
      ще не вчинено ані добра, ні лиха,
      хутко кинуто до ніг дороги дві
      і наказано церквам – кадилом дихай!

      Мов на кіл, настромлена на погляд, вись
      стисло видихне бажання звеличати
      глибину свою. І на крилі сови
      стане вічність перші зорі колисати.

      І знайде сміливість – легко розійтись.
      Хай затужавіле храм у серці зводить.
      Золоті уста – коли нема куди
      йти дощу зі слів... і набирати воду.

      7 Квітня 2011



      Коментарі (16)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    339. Не так
      Не так легко – скільки взяв до голови,
      а тепер – хоч бийся в груди, а лови
      звірину, що топче серце кожну ніч,
      залишає недотопчене мені.

      Не так вітру – скільки піни з перемін,
      просто з моря, що по вінця чаш колін.
      Терня світла. Біль по пам’яті гребе
      сіно слів – суху потраву для небес.

      Не так стріхи – скільки втіхи у сльозі
      від пера – чорнильного гасила зір.
      Хай стікає паперова білизна,
      проступає крізь безмовність чужина.

      Не так плахи – скільки розмаху й біди.
      Знав би де – не клав би голову туди.
      Очі світу – і для круків і для ніг,
      повен рот набрав дощівки… і побіг.

      Як-не-як – поета видно по віршу,
      але я – не він, бо римами грішу.
      Не так риму – скільки скошене прогріб,
      аби вам – на око, Богови – на хліб.

      6 Квітня 2011



      Коментарі (21)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    340. Бiля брам лiкарнi для душi
      Біля брам лікарні для душі
      янголи, перебрані за вбогих,
      простягають неба далечінь
      поглядам затупленим під ноги,

      вирокам закинутим й мутним,
      виродкам зухвалим і безшиїм.
      Очі наливаються лиш тим
      що, коли не вб’є, до п’ят прошиє.

      Сонце відмальовується знов,
      тінню висихає посходинно
      і сіріє на очах панно
      матері навколішках й дитини.

      Мамин хрестик у руці живе,
      дихає крізь пальці. Серцем трусить
      дзвін монет... чіпляє за живе
      вулицею бавлений Ісусик.

      Проминає променадно люд,
      псячі очі стережуть і гоять
      вірністю з добротного жалю,
      мов земля присіла під плитою.

      Шість очей, шість вогників надій
      ділять сирість, поділяють ласку –
      мідних крапель плюски золоті,
      проблиски душі з-під криги маски.

      Назбирали милості на хліб,
      буде свято під мостом без столу...
      В кузні серця світло й ковалі
      ніч куватимуть для неба голос.

      5 Квітня 2011



      Коментарі (9)
      Народний рейтинг: 5.75 | Рейтинг "Майстерень": --

    341. Trails of stars
      Trails of stars live in the rusted bucket
      crammed with larvae,
      leftovers of wind,
      and a week old rainwater.
      Racing in a puddle,
      a bevy of crazy frogs
      roils the watermelon shape of moonshine.
      A sound of serpentine water passes
      nearby hunted and hunters.
      The redneck creek
      is a true heaven
      for flocks of flies, vicious mosquitoes,
      and out of basement crickets.
      Green cannons of grass shoot firebugs.
      Even so, the war is obvious
      no enemy casualties could be confirmed
      by the gossips of wandered about waft.
      Once more the formula of harmony is balanced
      when the waft persuades the trails to rumple
      in the livinig water-mirror.

      Translation to Ukrainian:

      Сліди зірок проживають у заржавілому відрі,
      набитому личинками,
      недоїдками вітру,
      та, постарілою за тиждень, дощівкою.
      Зборище прикумкуватих жаб
      змагається у калюжі
      у каламученні,
      схожої на кавуна, постаті місячного світла.
      Звук серпантинно пробігаючої води
      проходить поблизу польованого і польованців.
      Бурчак, схожий на ледацюгу-селюка,
      дихає правдивим раєм
      для зграї мух, злосливих комарів,
      та підвальних цвіркунів.
      Зелені гармати трави стріляють світляками.
      Війна стає очевидною,
      хоча кількість жертв неможливо перевірити
      у плітках, блукаючого обабіч, леготу.
      Ще раз формулу гармонії збалансовано
      цим леготом,
      що переконав давні сліди стрепенутися
      у живому дзеркалі з води.

      1 Квітня 2011



      Коментарі (9)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    342. Перо торкнися слiв
      Перо, торкнися слів,
      в них оживе душа
      стокрилих павутинок з ‘і’,
      задутих перших ‘ша’.

      А вмієш – помовчи,
      а ні – то розчорнильсь,
      клади до уст – речитатив,
      а під подушку – вись.

      Як хочеш – розумій,
      а можеш – не питай
      за сонцем. По сумній сурмі –
      лиш пам’ятна плита.

      І в пам’яті оцій –
      карбовані роки,
      любов, амінь з кадил отців,
      і кожне ‘на’ руки.

      Попросиш – совість май,
      а маєш – поділи
      себе між небом і всіма,
      а серце – на "коли".

      Нехай приляже день
      на янгола плечі.
      Перо, перебіжися, де
      ніхто не брав ключів.

      30 Березня 2011



      Коментарі (16)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    343. Просто неба нагота
      1.
      Просто неба нагота,
      просто неба благо так.
      Благо так – нема куди
      йти дощу. Не до води
      доведи його – до сліз,
      аби він у серце вріс
      і наніс мені тривог,
      ваготи в моє єство.

      2.
      Хай позакипає ртуть,
      янголи себе скубуть
      і сідає їхній скуб –
      там, де рай у пеклі губ
      зрубано. Пішов на пал
      у грудневих барвах ‘па’.

      3.
      Сльози – грудочкою сіль,
      хто вас розкидав на сніг
      і пропалював у сні
      ‘так’ утраченій весні?
      Ось вона – пробила як –
      ближче ‘ти’ і глибше ‘я’,
      краще слів, влучніше стріл.

      4.
      Вен моїх здичілий Ніл
      вибився, тече і тче –
      тінь від сонця на плече,
      інь із янь. Де низзю – вись –
      хрестиком – моє ‘колись’,
      маками – нитки й моря.

      5.
      В подиху світи згорять –
      стане вітру на порив.
      Скільки ніжності в кори.
      Серцевини не чіпай,
      це беріз плакучий рай.
      Рік у них кільцем пройшов,
      вістрям виплакалась кров
      і з-емалювався день.

      6.
      Замалюю в серці те,
      що з молитвою не йде,
      що питає не мене –
      як наструнчити мій нерв,
      як зодіти в гіркоту
      просто-неба-наготу.

      29 Березня 2011



      Коментарі (24)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    344. Наброски мечты
      На бумаге – наброски мечты,
      мелкий дождь и глагольный пустырь,
      а на нём только дым, да тоска
      за усопшей рекою виска.

      Срисовал бы заброшенный сад
      с еле-стуков, ресниц и оград,
      но туда со строкою нельзя –
      ветки тощие сердце пронзят.

      Колокольные звоны хлебал.
      С колокольни души – всё – хлеба.
      А над ними моя синева –
      журавлиная кровь и молва.

      Есть награда для сердца – плечо.
      Мне от мысли уйти б – горячо.
      Что же делать с кричащей строкой
      и дрожащей от неба рукой?

      25 Марта 2011



      Коментарі (17)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    345. таки скотитися
      таки скотитися де глибше де любов-
      не коло вибите із колії надії
      таки знайти в собі де плаче часто Бог
      за одинокий світ і за пекельне "тлію"

      побачити себе не цвяхом на хресті
      здаватися не тлінним не рабом ікони
      а розтектися денним світлом у куті
      кути спалити по самі небесні крони

      і дихати як сипляться з дощів церкви
      вдавати глибину в затяжках легеневих
      ставати рідним болем у чужому "ви"
      пустельником мандруючим по серцю лева

      і так світитися неначе світу брак
      і так любити кожну мить за мить завмерлу
      мені не світить вигасати де вже пак
      коли у грудях бій
      ...коли до неба жерла

      24 Березня 2011



      Коментарі (20)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    346. Gaudi of my rhymes
      Take a look, you missed a spot
      hunting down for fun my echoes.
      Check it out, the spot is odd,
      Gaudi of my rhymes and black holes.

      Rootless souls and ruthless quest…
      I believe in recreation.
      I believe, each chance is last,
      taken… leaves reverberations.

      Feeling low while reaching high,
      giving you a smile to break it.
      Wheels shall spin and “bye” says “hi”,
      breaths are born for steps were taken.

      Cut it down, it will grow back –
      all your corners, dust, and stories.
      Yellow ribbons fade to black,
      burnt to ashes, jig’s up, Glory.

      March 24, 2011



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": --

    347. Сонет XXXV
      Могильник сонячного вітру – Місяць.
      Йому Земля нагорне тіні доста,
      над брамою небесною повісить
      розлогі роги. Хай спочинуть кості

      і табуни молодняку розмісять
      Чумацький Шлях. Колискою для брості
      хита натхнення клекоту на стрісі –
      збагни – як лускає зима зі злості.

      Вивужується в серпантинній ниті,
      на днях відлебеділа, пісня скресу.
      Душевний крик від снігу відшептали

      шпаки. Ці чорнокнижники маститі
      вчинили галас у зеленій пресі –
      тепло вже так давно не лопотало.

      22 Березня 2011



      Коментарі (17)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    348. Сонет XXXIV
      В золі немає зла – вогнями змилось.
      Хрестоматійний дощ, кошерні хмари
      насичені тривогою, де милість
      видушує собі життя на кару.

      Вітри розщедрені, дарують хвилі
      скелястий берег і розбиту старість.
      Чаїне серце не за нею квилить,
      воно у відчаї, бо жде удару.

      Роздмуханість. Пасу зірок отару
      і заганяю їх то в океан, то глибше.
      З-за весел берег не встеріг – він всівся,

      неначе куриво в безлюднім барі.
      Безмежний простір, у якому дише
      могильник сонячного вітру – Місяць.

      18 Березня 2011



      Коментарі (19)
      Народний рейтинг: 5.75 | Рейтинг "Майстерень": --

    349. Sonnets XVI-XX
      XVI.

      Feel Poetry... don’t touch a word... just painted...
      gain gravitation in the heart of Mecca,
      the resting place for Kaaba. Sun has fainted.
      A lucky coven cooks for stars a blackout.
      I keep a tomb of IMHOs barely sainted
      and follow accolades, the days to reckon...
      When haloes are effloresced and untainted
      the scent of love is stronger than a second.
      And yet no coffin has been chiseled quickly,
      no ersatz word can hide in grin its weakness.
      The verse is made of fire – choose a keeper
      for burning notes of pain. This music’s prickly,
      but, if you look above your sheltered bleakness,
      the sky is sowing rays, an eye roots deeper.

      December 28, 2010

      XVII.

      The sky is sowing rays, an eye roots deeper,
      exploring gaps between “I’m here” and wilted…
      It seems no time for shades to dwindle steeper
      for leaves stop dancing twist, their death is quilted
      and xanthous to the bones. A breathful Dipper
      draws out the painful words and leaves them stilted.
      When dreams lose walls they could be seen as strippers.
      When whiteness covers dirt, a wind pleads guilty
      to nebulizing, lighting out for breeding.
      Impelling souls, it marks its changeful margins
      with striking blows and a minuscule fairness.
      How’s good your “good”? How many “byes” succeed it?
      The face of mine, a minefield, stays lethargic.
      Catch Lethe’s flow in veins with your awareness.

      December 30, 2010

      XVIII.

      Catch Lethe’s flow in veins with your awareness.
      You are as good as word, don’t mince it loudly.
      Arenas burst into "ole" in earnest,
      an eye turns urge-to-kill to stone and proudly
      burns banderilla pain with kitschy dearness.
      You let me out to bleed while wrath is huddling,
      awaiting for the cleanup of this smear mess.
      My hooves are tied and blood is muddling.
      Expected Death spits spiteful entertainment,
      the time was right… to meet it at the center.
      Adrenaline has rushed to claim its trophy.
      It pays for madness. What a huge attainment!
      Corrida waits. No time to gray, just enter!
      The point’s cold and piercing... in the offing.

      February 7, 2011

      XIX.

      The point’s cold and piercing... in the offing
      where gleams can reach and scratch a worn-out tsata*
      of endless lands. Beneath the crown’s an orphan,
      deep-dreary face of sky, alike Erato*.
      It wasn’t iconized since Lears lay coffined,
      dissembled as the light on quotes. Its status
      is known to true believers, they so often
      reveal it through their tearful pain and gratis.
      If soul and heart could have a hole-less pocket
      filled up to brim with singing and blue flowers
      where would I find rubatos* steeped in gossips?
      For all I said I made a crib to rock it.
      For all I know it’s worth to hear and scour,
      catch last exhales of everlasting tocsin.

      *tsata - an old gold or silver ornament attached to the oklad (decorative metal cover) of an icon, near the neck of the figure
      *Erato - Greek myth the Muse of love poetry
      *rubatos - rhythmic flexibility within a phrase or measure; a relaxation of strict time.

      February 8, 2011

      XX.

      Catch last exhales of everlasting tocsin.
      The fire tide is up to wash a flesh out.
      In this reciprocation it’s outfoxing
      an urge to stop its tongues to spread an ash sprout.
      The speech is free to use by smoke as toxin,
      it leaves behind a cinder dune rehashing
      a purgatory act with all its moxie.
      Where is the guard with wings? The wind is stashing
      its bitterness in bells’ still starving tummy.
      The screech is worn, beyond the recognition…
      A soul is pinned as butterfly by rightness
      on sky-rich epaulet where stars are crummy
      for body-arsonists. Perfecting your contrition,
      dispersing presence of the pain feel brightness.

      February 9, 2011



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    350. В мир касаний
      Слезливость дней и рыхлость отношений,
      костлявость мысли, пойманной на слух.
      Знакомства дым глотают жадно вены.
      И там, где он – быть суждено теплу.

      Кругами – вздор и травля за шагами.
      Пари, пиры, перо – следы чернил
      видны на сердце, оживает камень
      и память бесится, что сохранил

      дождливость глаз, нетленность расстояний,
      в твоих руках стремление уйти.
      Но пальцы просятся в тот мир касаний,
      где столько грёз и Млечного Пути.

      16 Марта 2011



      Коментарі (30)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    351. Присмак страти
      I.
      Не встигло світло збігти з черепиці,
      заледво тіні зняти зі стіни,
      як завіконня, у котрім не спиться,
      злітало ширмою, стинало сни.
      На двері і на ключ надії мало.

      Вина вчорашнього добротна сухість
      блукала піднебінно. Далебі,
      хто вчора бачив дно – той мало слухав,
      заливши море істини собі
      у темні порожнини міжпідвалин.

      II.
      На площу більше прибувало люду.
      Стікаючись на барабанний дріб,
      вони вируслювали звідусюди.
      Соли і квась, видовище за хліб
      приймай і забавляй глумливе око.

      Вели мерця, душа за ним – у п’ятах
      плелась, у кроці колисала тінь.
      Вели, кляли, видушували свято
      із постаті. На тлі відлуння стін
      покора перейшла у жвавий докір.

      III.
      У ката на плечі присіла згуба.
      Закочене підліктя різника.
      Ударило затишшя перед зрубом,
      бо вище голови знялась рука,
      вбиваючи бажання лити осуд.

      Коли, кому й за ким – зола і фенікс,
      відроджувати біль, посісти трон,
      по праву стати смерті нареченим –
      відкрити їй лише своє нутро.
      Ніхто вже не дивився, навіть косо.

      IV.
      Таке відлюддя – хоч бери і вішай
      нестримність уст на вичити очей.
      Підлезий світ ожив, ставав теплішим,
      це мить, коли любов не запече,
      а виїсть душу і погасить пекло.

      Губителю, ви кров із рук не змили,
      на Боже клали праву і клялись
      так пристрасно й до запаху могили.
      Над вами клекотіла гніву вись
      і роздавала чужину лелекам.

      V.
      Надулися думки. Легені впали –
      повітря зникло і забрало "чук...",
      б’ючись у ляпасах об люд відталий.
      В калюжу із червленого дощу,
      крім голови, загрузло зазирання.

      Нелегко бачити на серці шрами,
      ще важче – залишатися у снах
      зашклити небо у зіничну раму,
      до піни в роті побороти страх
      і щохвилини ждати мить останню.

      VI.
      Новини прогоріли язиками,
      димілися чутками, та внесли,
      від крові теплий, коректив. Регламент,
      вдавав небіжчика. У гул незлий
      дзвіниці кинули тривожний колот.

      І той губив луну, чіплявся мурів,
      до нитки пробирав, у горлі груз,
      вдягаючи обличчя у похмурість,
      ладнаючи гортань під іншу гру
      і замикаючи думки у коло.

      14 Березня 2011



      Коментарі (29)
      Народний рейтинг: 0 | Рейтинг "Майстерень": --

    352. До народження щему
      Іще не народився щем і гам.
      Плече – притулок янгола й дрімоти.
      Не вигоїти поцілунку, дотик
      повідганяє смерть свічним богам.

      Висмикую перо. Мій янгол спить,
      нехай воно вбере білила тіла,
      небес, де терпкість вин відлопотіла,
      для воркування не знайшло крупи.

      Тривог пергамент вимок у смолі
      і літери на нім не засихають,
      вони насіння яблуневе раю
      у незашитих ранах по крилі.

      Втекли слова півпошепки туди,
      де спорожніли мушлі. Влите море
      сумного нині і святого вчора –
      то музика дощу без нот сльоти.

      Все дихає тобою і на ‘ти’,
      і наганяє хвилі – проростає
      спокуси передвісник, грішних таїн.
      З нікýди в нíкуди йому рости.

      Сольфеджіо для серця – ‘до’ весни,
      у ньому розпускаються обійми.
      Приходять сни і притихають війни –
      ми віднаходимо себе у них.

      10 Березня 2011



      Коментарі (19)
      Народний рейтинг: 0 | Рейтинг "Майстерень": --

    353. Я пригостив тебе дощем
      Я пригостив тебе дощем,
      коли до серця сіль чумачив.
      І ти прокинулась і плачеш,
      питаєшся мене про ще.

      Я перейшов тебе убрід –
      води наніс за мною вітер
      і так хотілося пригріти
      те плазовиння – серця хід.

      Я розв'язав тобі кінці –
      до ліній рук вносив крислате...
      Мене так легко нанизати
      на сповідь моря по щоці.

      Я охрестив тебе "Мій Щем" –
      в координат згоріли вісі
      і крил примножилось до вісім
      за серафимовим плечем.

      9 Березня 2011



      Коментарі (33)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": --

    354. Вкопаний страхом до скону
      Вкопаний страхом до скону,
      а ні-на-п’яддю – у рів,
      я окутів, мов ікона,
      порохом дихав і зрів.

      Куль у пориві тривкому
      мертво кропило стискав.
      Хай стане п’яді нікому,
      зацепеніє рука.

      Неба наповнені ясла,
      душ пересохлих фураж.
      Ніч припастú і припáсти
      там, де Господь зазира.

      Там, де є сили боліти,
      рани зціляти вином.
      Ким я ставатиму світу,
      як припаду на клинок?

      Вбитим, що бився у груди –
      тут не пройти ні на п’ядь.
      Зірку, пагонну приблуду,
      хай розпинають... Висять

      старість – брязкучі медалі,
      крові ковтки – ордени.
      Там, де найбільше проталин,
      сходить саркома війни.

      Вітру відправа – ні дзвону,
      так засипається рів...
      Серце моє нерухоме
      з болю, котрий не згорів.

      8 Березня 2011



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    355. Сонет XXXIII
      Відспів, бракує смерті три до літа,
      сухої крейди вівтарю навколо.
      В такому храмі гріх не відмолити,
      коли не 'ха' дзвінке, то дзвону холод.

      Затесані думки і вістря-митар
      збиратиме до сліз осиний колот.
      Колом осиним нажививши миті,
      розпопелятиме піднятий голос.

      Бо він лежав не там, де легко брати
      на душу гріх, для серця кров і стріли.
      Куди такому підійматись? Милить

      його промовне. Хто жевріє – втратив
      спромогу розродитись розгорілим.
      В золі немає зла, воно вогнями змилось.

      2 Березня 2011



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    356. Сонет XXXII
      Оповіщайте серце ледь відтале!
      Немов зі шпальт, моя любов не сходить
      із розуму. Проталинами далеч
      веде і просить милості в погоди.

      Даруйте ви йому, що не застало
      розпущених небес і їх приплоду,
      річок вогню з пегасового шалу.
      Даруйте зайву мить, коли не шкода.

      Бо роздароване, як діви цнота –
      пиши пропало, а на думці – млосно,
      є хить, нема того за чим жаліти

      і повкладати зграбно струни в ноти.
      У домовині лютий високосний,
      відспів, бракує смерті три до літа.

      16 Лютого 2011



      Коментарі (14)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    357. Making waveless seas
      More waves, those fondlers tangle us at sea,
      inside avidity, with susurrus and lewd.
      We trust in our wings and set the scene
      for oars of kiss to soak in lust, the night to hue.

      Young dawn, he keeps his senses to the ground,
      paints reveilles with bird-of-passage brush.
      Spellbound, we barely breathe and move a sound.
      We are a string without a finger, notes and hush.

      The poetry, she’s born in lashes’ flight.
      Her feathers learn to glide and leave behind goose bumps.
      When spring is reached and seamless to indite
      the eyes believe in touch and hearts are starved to pump.

      In every move we feel the urge to shrive,
      to bloom in twirled caress inside this blindfold nook
      for words won’t take us further than a jive,
      a tear would not retain this fairy-tale by hook.

      Just catching breath and making waveless seas...

      February 14, 2011



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    358. Зголублено-розгублено
      Зголублені, розгублені від хвиль
      гарячих колисанок занебесних.
      Ще крила нам не зраджують, і хміль
      не відпускає з рук
      цілунку мокрі весла.

      А ранок пробивається з вікна,
      пробудження пташиним гамом пише.
      Заслухані, і дихається нам,
      немов тонкій струні
      без пальців, нот і тиші.

      Поезії політ почнеться з вій,
      злітатиме вона неначе пір’я.
      Коли весна – летиться легко їй,
      від легкоти очам
      спокійно так, що вірять

      у те, що сповідає кожен рух
      і сповиває дотиками ласка,
      її до себе сни не заберуть
      не втримає сльоза,
      звикаючи до казки,

      зголублено-розгублено від хвиль…

      11 Лютого 2011



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: 0 | Рейтинг "Майстерень": --

    359. Я згадую тебе
      (Пісня)

      А небо забере коли ще є куди
      і тягне глибина коли не знає звідки
      набрати плюскоту і чистоти води
      і зріти зорепад росою просто з квітки.

      Приспів:
      Я згадую тебе, смакую ніч.
      Ах скільки того сну
      за літо недопито.
      Так солодко до гіркоти мені
      за згублену весну,
      пригублене, пролите...

      І з того світу, де незбирані меди
      на полі почуття, уста – єдині свідки
      додотику, довершення і див,
      коли пташа тремке не вилітає з клітки.

      Приспів

      Крім тебе вже нема на карті серця місць,
      де б сонце нанеслось і місяць перебився.
      Не вкоротити нам життя оцій зимі,
      мов папороті – цвіт. Наш світ вже облетівся.

      Приспів

      10 Лютого 2011



      Коментарі (15)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    360. Jam in connectivity
      We’ve nothing in common
      except not making a common sense.
      Come on, two cuckoos in the nest,
      stop living in cloud-cuckoo land.
      I swear to not swear,
      you wear nothing
      persuading me to play your game
      “Who’s the boss of a situation?”
      The price is too scrumptious
      to not let you win.
      The choice is clear
      as a shot of vodka into a head –
      to go to bed with the chicken
      or a chick. Who wants to bet?
      What a madcap approach
      to possess, to claim ownership
      of the most intimate moment
      during bed-wars.
      Do you remember me
      playing a purring cat
      chasing a naive member of the fun club
      for lovers of gratuitous cheese?
      The game is over.
      Just one more inhalation of each other
      and tapping on own feelings,
      converting the ashes into memory,
      blowing smoke, our minds and cools.
      Lastly, the night jumps out of my shoulders,
      but you are still there, on the honeycomb.
      Honey, I will stand for you as a wall.
      It is always safe to shout, and shoot
      from behind me
      your bolt, wad, and mouth off,
      my plans down in flames.
      I’m not your mooove-mood,
      nether a chameleon
      who changes its colors
      whenever your nails crave to be varnished.
      We are diamonds in the rough,
      take it or leave it crownless.
      I’ll keep my eyes peeled
      for the effort made
      to cover the world I’m used to
      with your papilionaceous nimbleness.
      And when you go against the grain
      think about a core,
      the time when the bark was young,
      and a touch, grabbing the sky,
      pumped love through every vein.
      And when you pour out your soul
      make sure that
      borscht have already left a plate
      or you are going to take a shower
      right after the bed-war brought a chance for peace,
      high vulnerability, and come-in-without-knocking access.
      When I am a pocket you are money in it.
      If I can move you could sting.
      I’m your chillness and you are a river ice jam.
      What a couple to match!
      A chalk with the circle around the word “home”,
      a caterpillar with butterfly,
      a bird with coop latch,
      flour with the dough for baking,
      an empty space with young wind,
      your smile with my solo.
      We are two electro-magnets,
      plus-to-minus,
      when the power is on.

      February 8, 2011



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    361. Bloody-wet
      Bloody-wet,
      soaked to the skin,
      to the worn hung-by-thread.

      Dancing snow
      touches and melts
      as first kiss or last “no”.

      Winter comes
      blessed in disguise
      and takes over my home.

      Lips don’t care,
      swing by all means,
      they are sultans of swear.

      On the move
      words brave like swords
      for their miss can be proved.

      Truth in wine
      blamed for headaches,
      but reflects God as trine.

      Bloody-cold,
      Eden’s cutdown,
      cross on sale, and all told…

      February 4, 2011



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    362. Свiтлою пам'яттю * Светлая память * My joyful chord
      Свiтлою пам'яттю
      ----------------
      Рими хвилюються, строфи кричать:
      "Світлою пам'яттю – радість тобі!"
      А посміхається сонце з меча –
      янголу ясно і усно трубі.

      Мідність розсипана. Тільки не я –
      джунглі юрби проковтнуть втікачів.
      Чуйність і вірш, як зап'ястя і цвях.
      Іній клітинний. Лягає – мовчи.

      Час накопичуй, повітря і жди –
      хай поласує думками твій жах.
      Небо під лезом – мені би туди,
      де за душею злітає олжа,

      світла бракує, прогалин в собі,
      чим відсікати, з якого плеча...
      Янголу ясно і усно трубі –
      посмішка сонця втікає з меча.

      Светлая память
      --------------
      Строчки волнуются, строфы кричат:
      "Светлая память, отрада, тебе!"
      Мне улыбается солнце с меча,
      ангела губы прижаты к трубе.

      Медные звуки бросаются врозь,
      в джунглях толпы не найти беглецов.
      Чувства и стих, как запястье и гвоздь.
      В клеточный иней одето лицо.

      Время накапливать воздух и ждать –
      пусть наслаждается мыслями дрожь.
      Небо под лезвием – мне бы туда,
      где за душой осыпается ложь,

      нечем восполнить жизни пробел,
      не по чему рубануть сгоряча.
      Ангела губы прижаты к трубе,
      солнце сбежало улыбкой с меча.

      My joyful chord
      ---------------
      Lines of worry, stanzas’ cry,
      "Rest in peace, my joyful chord!"
      Angels licked their lips and piped,
      rays reflected in the sword.

      Brassy sounds were wind-exhaled,
      jungle crowds had swallowed them.
      Sense to verse as wrist to nail…
      Cells are dressed in rime. I am

      hoarding air and show supine
      weakness in a trembled mind.
      Skies beneath the blade are mine.
      Over there the lies shall grind,

      nothing seals the gap of life,
      nothing stands behind a word.
      Angels licked their lips and piped,
      for the rays slid down the sword.

      1/2/2011



      Коментарі (32)
      Народний рейтинг: 0 | Рейтинг "Майстерень": --

    363. Виртуация
      I.

      Эту панельность женщин и стен
      с Божьего сервера город скачал.
      “Мы вне обиды” – пел тесноте.
      Мы вне себя, если вход без ключа.

      В битах и байтах гласность раздел,
      стих выжигая на диске Луны.
      Мастер нажатия кнопок, ты где?
      Рушится мир виртуальной страны.

      II.

      Вирусный червь, отъедаясь в метро,
      с ветки туннельной сдувая шрихкод,
      переварил вновь усталости ток
      и перевёл на безмолвие легко.

      Эти ресницы рекламных щитов
      ночь не сомкнёт, но глазами не съесть
      жёсткость бумаги и краску. Зато
      есть право верить и шанс не подсесть.

      III.

      Не по карману мне пища богем.
      Если не сплю, то не делаю вид...
      Тонкость иглы не решает проблем.
      Вот ваше детище – лес пирамид,

      поприще ртов, что себя продают
      чаще за лай и любезность царей,
      чем посвящая лакейский свой труд
      тем, кто бы жизнь эту сделал добрей.

      IV.

      Память хранит завещания код.
      Только забыты пароль и ходы.
      Бегает мышка. Глаза, словно кот.
      Дождь проводной. Интернетной воды

      полная сеть, но ни грамма души.
      Ночь просидел у окна и ловил
      жёлтые смайлики в папку-кувшин,
      капли глотал виртуальной любви.

      V.

      Стойка, как стройка – стой или строй
      взгляды на жизнь при желании выжить.
      Сколько стремлений, лжи за игрой?
      Если б не ночь, Бог казался бы ближе

      тем, кто мечтал быть Им для других
      глобус пытаясь поймать в свои сети.
      Есть у поэта родина – стих,
      где проживают Правда и дети.

      26 Января 2011