Автори /
Ярослав Чорногуз (1963)
|
Рубрики
Огляди
Огляди ⁄ Переглянути все відразу
•
Ховає
•
Не ревнуй до осені, кохана
•
Осінні рефлексії
•
Усміх бабиного літа
•
А кохання цвіте (пісня)
•
Осінні марення
•
Чого сумую?
•
В обіймах матінки Природи
•
Осіннє видіння
•
У тихім герці
•
Осінній сон (медитація)
•
Після тривалої розлуки
•
Благання до сонця
•
Танець ендорфінів (корона сонетів)
•
Молитва долі
•
Душі цвітіння
•
Майже все - у шоколаді
•
Дощова ностальгія
•
Краса на попелищі
•
Поетів пощадіть, о Музи...
•
Краса на попелищі
•
Освідчення
•
Чуттєвий шал (вінок сонетів)
•
Небеса кохання (пісня)
•
Кров кохання (вінок сонетів)
•
Пісня про Вінницю
•
Наснись мені, кохана мамо (пісня)
•
А кохання цвіте (пісня)
•
Любовна гра (вінок сонетів)
•
Кохання королів і поетів (вінок сонетів)
•
Королеві Муз
•
Розмір має значення
•
Вітер натхнення (вінок сонетів)
•
Музика кохання (вінок сонетів)
•
Німіють щастя висі неозорі (вінок сонетів)
•
Шлях на Парнас
•
Щастя дивогра (вінок сонетів)
•
Твоя душа
•
Свято кохання (романс-вальс)
•
Презентація тритомника
•
Диво неймовірних чар
•
Дивлюся на двір я*
•
Краса і омана
•
Сонет вдячності або уклін землі Франка і Дорошенків
•
Коханій
•
Реквієм прощання
•
Присмерковий сад
•
Геній доброти
•
Суть справедливості
•
Розколовся цей світ, як горіх
•
Не шкодуйте грошей для поета
•
Спрага любові
•
Хочу
•
Золоті панчохи
•
Вересневе літо
•
Пестить навмання
•
Кодло
•
Про що співали цикади?
•
Повертається любов (пісня)
•
Старечі мрії
•
Літа середина
•
Не пиши мені віршів сумних
•
Кайдани спеки
•
Із контрастів орнамент
•
У небесах печаль німіє
•
На небі, як в житті
•
Пташина королева
•
Зоряний кохання час
•
Музика краси
•
П'єм щастя музику
•
Насолода кохання (пісня)
•
Мій парадокс
•
Здрастуй, літо!
•
Сутінки
•
Буяння трав
•
Що талантові потрібно?
•
Ти - коханка?!!! (український романс)
•
Весна людства
•
Вірна любов (сумовита пародія у відповідь на веселу Тетяни Левицької)
•
Повернута чи поведена любов, або цьомики у відповідь (літературна пародія)
•
Земний едем
•
Весна в жалобі
•
Апокаліпсис і порятунок людства
•
Небо гойдається
•
Ні від кого так не божеволів
•
Колискова для коханої*
•
Пророцтво-засторога
•
Нова епоха
•
Роздуми над "Кобзарем"
•
Роздуми над “Єретиком” Тараса Шевченка
•
Вогненний хміль
•
На день закоханих
•
Любові гель
•
Коштовна шляхетність
•
Кохана, де ти?
•
Стрітення
•
Укрийте землю
•
Гладіатор або всі крапки над і
•
Про тебе мрію я
•
У смертельних обіймах
•
Поезії Богу
•
Каяття
•
На віддалі імпульсу
•
Нірвана
•
Їй-бо!
•
Дві квітки
•
Зимова замальовка
•
Хурма
•
Не ревнуй до осені (український романс)*
•
В обіймах королеви
•
Крилами натхнення
•
Острівець із золота
•
Діалог батьків і сина
•
Лелечий біль
•
Сивина
•
В бійцівський стан
•
П'єдестал кохання
•
Прощай, любов моя
•
Анна Ахматова Муза
•
Розрада
•
Реквієм осені
•
Марш піхоти, володарки полів
•
Серпневий настрій
•
Не сумуй, кохана*
•
Марш морської піхоти*
•
Пісня про Вінницю
•
Романтична ностальгія
•
Ну коли?
•
Реальність і мрія
•
Передгроззя
•
Рубаї
•
І мліє сад у поцілунках літа
•
Треба й іншого слухати (літературна пародія)
•
Липнева акварель
•
Квітка-Лебідь
•
Пропозиція президенту України і ЗСУ
•
Миті щастя
•
Хвилі волосся (український романс)*
•
Трояндові усмішки
•
Наталі (пісня)
•
Буйноліття
•
Не сумуй
•
Веселе божевілля
•
Чаклунка*
•
Тетяна Левицька А по той бік війни
•
Дама під вуаллю
•
Порада Візаві
•
Марш морської піхоти
•
Любов і ненависть
•
Рубаї
•
Сонячна любов
•
* * *
•
* * * із циклу "У всесвіті серця"
•
* * * Із циклу
•
* * *
•
Дума про Івана Богуна
•
Січнева відлига
•
Ода інтернету
•
Наснагою своєю
•
Рубаї
•
Витівки морозу (суміш лірики й легкого нечорного гумору
•
ВЕЧІРНЯ МУЗИКА
•
Ця любов не судилась мені (пісня)
•
Танго берізки *
•
* * *
•
О де ти, мріє?
•
Олег Чорногуз Прощальний романс*
•
Олександра Кійко А зараз просто снись*
•
Світло кохання (вінок сонетів)
•
Пісня патріота-Казанови
•
Молитва (на 200-річчя Тараса Шевченка)
•
* * *
•
Мілі-циціо-нерка (бандитська пісня)
•
Пізня осінь
•
В обіймах осені
•
Печальні рубаї
•
Приречені любити
•
В апогеї почуттів
•
Прощання з родовим гніздом
•
Ностальгія Фауста
•
* * *
•
Я дихаю весною
•
Повіяло зимою
•
Сповідь перед священними гаями
•
Шоханий бабай (дитяча страшилка для здитинілого поета)
•
Ода вишиванці (пісня)
•
Реквієм кохання (пісня)
•
Вічне диво
•
Бурштинова сльоза
•
Хлопчик без кохання (літературна пародія)
•
Українська незабудка (пісня)
•
* * *
•
* * *
•
В гущавині гаю
•
* * *
•
Нетутешній щем
•
Упириця
•
Небесний знак
•
Вогонь кохання (пісня)
•
Симфонія кохання (вінок сонетів)
•
Арія березневого кота з опери
•
Чужий світ (літературна пародія)
•
Туга (романс)
•
Тління
•
Буря
•
лю - БИТИ літературна пародія у відповідь на пародію)
•
Фатум коми (літературна пародія)
•
* * * (рубаї)
•
* * *
•
Зустріч з Велесом
•
Спрага кохання
•
Лікарня природи
•
Смерть з любові (вінок сонетів)
•
Видива природи і уяви
•
Санаторій людства
•
* * *
•
Печальний вальс
•
А любов не питає
•
* * * (Із циклу "Морські акварелі)
•
Ты - мне, я - тебе (литературная пародия)
•
Закон життя
•
Смарагдовий рай*
•
Небесна фантасмагорія
•
Міліциціонерка (бандитська пісня)
•
Гаїв замріяний міраж
•
Па-де-де на хвилях (Морські акварелі)
•
Випускникам
•
аГентошу ОО1, чистильнику
•
Подих Велеса
•
Пісня патріота Казанови
•
Мрія поета
•
Удар долі (За М. Цвєтаєвою, вільний переспів)
•
Полковник Морозенко
•
Сповідь
•
* * * (із циклу "Морські акварелі")
•
* * *
•
Нудьга поета
•
Осіння молитва
•
Кредо
•
Вітання
•
Осіння казка
•
Похорон Музи (видіння-легенда)
•
Українська мова в Києві
•
Кругосвітня подорож
•
* * *
•
* * *
•
Водоспадом слова
•
В е С. е Л. ц і
•
До Музи
•
Голгофа поета (Літературна пародія)
•
Жовта завірюха
•
Мрія-молитва
•
Осіннє танго берези
•
Сексуальний упир або відповідь дружини (літературна пародія)
•
Весняне заклинання (контрапункт)
•
Кременцю
•
Бібліотечний триптих ІІІ
•
Біблотечний триптих ІІ
•
Бібліотечний триптих
•
* * *
•
Осінній лист
•
* * *
•
* * *
•
Пригадуєш...
•
Дружині
•
Осанна Природі
•
* * *
•
Річці Либеді
•
* * *
•
Листи
•
* * *
•
Весна ведмедиці (літературна пародія)
•
Гра в чотири ноги (літературна пародія)
•
Сексоудар (литературная пародия)
•
Самота
•
Україна рани гоїть
•
Тінь війни
•
Вечірня медитація
•
Баня і сусід мій Ваня (літературна пародія)
•
Черемхова заметіль
•
Шляхетна сила
•
Коханий лікар (танка)
•
Господар земного раю
•
Київський Привид
•
Озера сліз
•
Перед картинами Миколи Пимоненка
•
Микола Гумільов Осяяння пророка
•
Хор мисливців з опери Карла Марії фон Вебера
•
Сергій Єсенін Лист матусі
•
Контрасти
•
Мокрий сніг
•
Війна і кохання
•
Гостинець
•
Упиреві людства
•
Вечірнє купання
•
* * *
•
Похорон кохання
•
Як без твого голосу прожити?
•
Відчуття
•
Витівки морозу (суміш лірики й легкого нечорного гумору)
•
Настрій листя
•
Океанна гора
•
Криниця поезії
•
Чари міста (пародія у відповідь на пародію)
•
* * *
•
Перетворення (із циклу
•
Королеві мрій (пісня)
•
Воїни світла (пісня)
•
Коли даруєш жінці квіти
•
* * *
•
До проблеми: поезія і гроші
•
Спецоперація Пуйла
•
Із днем поезії!
•
Вкраїнські діти
•
Коли закінчиться війна
•
Капутін
•
Бажання і молитва
•
Фотограф (пісня)
•
Музика кохання або пісня про Тетяну
•
Зима і кохання
•
Молитва
•
Все в шоколаді або доба кохання
•
Співчуття Олександру Сушку
•
Лікувальне пір'я
•
Співчуття "горе-критику"
•
“Шляхетному
•
Небеса кохання
•
Мета
•
Забув
•
Такий у нього стиль
•
Пам'ятник дорогому Олександру Сушку
•
Подяка
•
Правда
•
Попередження (літературному блазню Сушку)
•
Диво щастя
•
Андрій Демиденко Душі криниця*
•
Казка кохання
•
Віктору Герасимову в честь славного 80-річчя
•
Зачаруй,
•
Вогонь земного раю
•
Стриптизерка зима
•
Живлюща сльоза кохання
•
Відповідь на закид
•
Жага кохання
•
Не забирай мою любов (український романс)
•
Розмова з птахами
•
Золота печаль
•
Фемінізм або ліки від чоловіків (штрихи до явища)
•
Осіння драма
•
Не ревнуй до осені (український романс)
•
Натяк холоду
•
Кармічно-кармінна любов
•
Чарівнощі і контрасти осені
•
Як заблокувати подонка від літератури Сушка?
•
Осіннє вогнище
•
Єдиноборство
•
Осінні сутінки
•
Із циклу
•
Сушко - підлий брехун і наклепник
•
Почесна нагорода
•
Троянда кохання
•
Золота ріка
•
Із циклу
•
* * *
•
Музика гаїв
•
Гойдалка кохання
•
Пісня
•
Марсіанське кохання
•
Сергій Єсенін Не шкодую ні за чим достоту
•
Олександр Пушкін Зимовий ранок
•
Диво
•
Янголи і змій (літературна пародія)
•
Нічні роздуми
•
Зимовий пейзаж
•
Пісня про отамана Якова Орла Гальчевського
•
Водоспадом слова
•
Молитва
•
Небесний знак
•
Прихід весни
•
Видива розлуки
•
Її поетичній світлості
•
Березнева ностальгія
•
Депресивне передчуття
•
Вигідна справа (літературна пародія)
•
Нетутешній щем
•
Зимовий вітер
•
Розрада лицаря (літературна пародія)
•
Паралелі (літературна пародія)
•
Зимові прикраси
•
Із циклу "Країна мрій" Венеціанська баркорола
•
Ходою снігового Гуллівера
•
Неадекватність
•
Сонетна "осанна" інтернету
•
Із циклу
•
Здрастуй, осене!
•
Із циклу
•
Із циклу
•
Із циклу
•
ОСАННА ГЕНІЮ СУШКА
•
Із циклу
•
Ка... тові літератури Олександру Сушку
•
Прямі порівняння (11 цитат)*
•
Тиша
•
Із циклу
•
Із циклу
•
Із циклу
•
Із циклу
•
Із циклу
•
Із циклу
•
Із циклу
•
Хвилі волосся (український романс)
•
Із циклу
•
Рубаї
•
А любов не минає (пісня)*
•
Із циклу
•
Наш кобзарський королевий цвіте
•
Із циклу
•
Між нерозчесаної вовни хмар
•
Із циклу
•
Із циклу
•
Музика гаїв
•
Із циклу
•
Не минає любов (пісня)
•
Із циклу
•
Лікарня природи
•
Прозріння
•
Кривенька качечка
•
Тетяна Левицька Територія любові
•
Із циклу
•
Із циклу
•
Із циклу
•
Із циклу
•
Із циклу
•
Квітневий мінор
•
Із циклу
•
Із циклу
•
Справжній чоловік (До 85-ліття батька Олега Чорногуза) (пісня)
•
Ностальгія
•
Із циклу
•
Із циклу
•
Із циклу
•
Із циклу
•
Спогади про Олексія Тичка
•
Із циклу
•
Із днем поезії, о друзі!
•
Дала
•
Лікування коханням
•
Колискова для коханої
•
Секс-октава
•
Подвійні чари
•
Над озером
•
Вернулось літо
•
Сексуальна еволюція (літературна пародія)
•
Першодерево (стародавня язичницька легенда)
•
Березень
•
Сергій Єсенін Нехай тебе вже випив хтось
•
Марення - медитація
•
Із циклу
•
Вистраждане
•
Таїна*
•
Пам'яті дорогого друга незабутнього Олексія Тичка
•
Де зуб мудрості?
•
Поет-бомж (Ще більш доброзичлива пародія у відповідь на пародію Олександра Сушка)
•
Вакханалія снігопаду
•
Орел чи слабоум?
•
Зійшла поезії зоря
•
Чекаю тебе, як весну
•
Із циклу
•
Місячна соната Бетховена (мелодекламація)
•
Художницькі контрасти
•
Істина
•
Усмішка Велеса
•
Завесніло...
•
Відповідь класику
•
Надворі сніг...
•
Беріз обійми чарівливі
•
Намисто ночі
•
Наболіло
•
Холоднеча
•
Вечірнє багаття
•
Із циклу "Перлини раю" (подорож "Софіївкою") Камінь "Слон" (Протей)
•
Контрасти зими
•
Із циклу
•
Із циклу "Перлини раю" (подорож "Софіївкою") Грот Сцілли
•
Із циклу
•
Із циклу
•
Із циклу
•
Із циклу
•
Із циклу
•
Із циклу
•
Із циклу
•
Божествена квітка
•
Із циклу
•
Із циклу
•
Із циклу
•
Присвоєно статус R1
•
Із циклу
•
Я іншу кохаю (український романс)
•
Ера з ер
•
Твій портрет
•
Трепетна віолончель
•
Із циклу
•
Із циклу
•
Буря почуттів
•
Із циклу
•
Із циклу
•
Всупереч журбі
•
Із циклу "Перлини раю" (подорож "Софіївкою") Кавказька гірка
•
Олександр Печора Нічка на Купайла
•
Мрія
•
Із циклу
•
Із циклу "Перлини раю" (подорож "Софіївкою") Венеціанський місток
•
Із циклу
•
Вознесіння
•
Із циклу
•
Із циклу
•
Із циклу
•
Червиві яблука облуди
•
Із циклу
•
Музика осіннього дощу
•
Коли ?
•
Благодать (літературна пародія)
•
Таїна
•
Із циклу
•
Невимовні почуття
•
Туга за милою
•
Любов поета
•
Голос ковили
•
Із циклу
•
Із циклу
•
Із циклу
•
Із циклу
•
Смарагдові очі (пісня)
•
Світиш
•
Тетяна Левицька Мамине подвір’я*
•
Мрія про... смерть
•
Сяєво любові
•
Освідчення
•
Танець нічних видінь
•
Одкровення
•
Смарагдові очі (пісня)
•
Закон небес
•
Надвечір`я
•
Сонливе
•
Зелена борода
•
Вітрисько
•
Радість
•
Ніжність
•
Коронація
•
Кабала вірності
•
Без тебе
•
Красуня, яка мене любить
•
Звитяга любові
•
Ачияк (гумореска)
•
Затьмарена весна*
•
Циніку
•
Вибір
•
Водограї кохання
•
Ренесанс любові
•
Все мине...
•
Я купаюсь в твоїй любові
•
Таїна зваби
•
Чари мольфара
•
Весна кохання
•
Хміль кохання
•
Підбадьорливе
•
Полікую любов`ю
•
Доньці Ярині,
•
Золотою дорогою щастя
•
Метаморфози сучасної зими або біла ніч у Києві
•
Візьми любов мою, як ліки
•
Благання
•
Напала швидка писунка (пародія у відповідь на пародію)
•
Нічна зваба
•
Сон-розпач
•
Мов небо впало
•
Портрет графоманіяка
•
Любов - як сонце
•
Суші і сушки
•
Мрії і звичаї
•
Крах кохання (літературна пародія)
•
Розчулена ніч
•
Чудасія
•
Тетяна Левицька Рапсодія любові*
•
Мрія
•
Меланхолійні сни
•
Метаморфози буття або видива туману
•
Темрява і світло
•
Пісня
•
Розмір має значення
•
Сон осінньої ночі
•
Гріхопадіння висота
•
За десять хвилин до таксі
•
Поет кохання
•
Щастя
•
Моїй Богині
•
Останнє бажання
•
Краса печальної пори
•
Розвіялася казка
•
Поговори зі мною, мамо
•
Порятунок
•
Доносучка
•
Два сонця
•
Троянда кохання
•
Рубаї
•
Замріятися ув обіймах тиші
•
Зустріч з осінню
•
Любов і фантазії
•
Скоро осінь
•
Пристрасть
•
Телефонна розмова
•
Доля «великого» гуру
•
Муки розлуки
•
З тобою і без тебе
•
Куля
•
Туга
•
Гієна - не левиця
•
Нічні видіння
•
Нічне залицяння
•
Грішна свята любов*
•
Помахи крила
•
Троянда дихає коханням
•
Сизокрила любов
•
Відрадний*
•
Ти - моє життя (пісня)
•
Як? (сонет)
•
Молитва про зцілення любов`ю
•
На смерть матері
•
Милуюся...
•
На що схожий місяць?
•
Розлука - розпука
•
Золотій ностальгії
•
Перетікає вже весна у літо
•
Се ля ві*
•
Закохані слова
•
Вічної весни цвітіння
•
Розмай леліяння
•
Мертвий сон
•
Будь щаслива
•
Диво бузкове - щастя казкове
•
Не відлітай (романс)
•
Мені так любо...
•
Скульптурі поета в парку письменників у Ірпені
•
Перед вироком долі
•
Померла любов
•
Я не вмію наполовину
•
Прийди
•
Дружня розрада (за мотивами твору Т.Левицької)
•
Подих неба
•
Випробування кохання
•
Дозріває кохання
•
Світ краси
•
Думка
•
Музика ночі
•
У кохання фантастичній грі
•
Задрімало плесо дніпрове
•
Сергій Єсенін Голуба спалахнула пожежа
•
Не сумуй, моя кохана
•
Тернистий шлях кохання
•
Ілюзія тепла
•
Тобі в день щастя
•
Я задихаюсь від кохання
•
Від коханої - до народу
•
Любов і смерть
•
Чом ти, весно?
•
Вдихаю щастя
•
Ми зустрінемося навесні (романс)
•
Нетлінне
•
Не печаль брови ясної (український романс)*
•
Графомани в пеклі
•
Ода критику
•
Холоди не страшні (літературна пародія)
•
Жага кохання
•
Ах, білий лебідь на ставу
•
Тетяна Левицька Золотим друзям (переклад з російської)
•
Нехай тобі співають солов`ї
•
Жадання
•
Краса, що темряву перемагає
•
Левиця, жаба і упирі (мінібайка)
•
Зимова ідилія
•
Музика очей
•
Шляхетна серця глибина
•
Пестощі морозу
•
Золота ріка
•
* * *
•
Під важкими крилами туману
•
Сповідь графомана
•
Нюанси поетичної робітні
•
Не мовчімо, люди, бо затопчуть
•
Не печаль брови ясної (український романс)
•
Сяюча гора
•
Ми з тобов у Трускавці гуляли
•
Небесна весна
•
Вітер-змій
•
Все більш
•
О нано (варіації на тему твору Галини Михайлик Нано)
•
Золота пора
•
Пам`ятник Прометею
•
Так хороше напитися печалі
•
Осіннє видіння
•
Над тихим озером
•
Всі помінялися ролями
•
Бабина весна
•
Осінній етюд
•
Ілюзія літа
•
Я все одно тебе люблю
•
Розтривожила зранене серце
•
Мінливе небо, як життя
•
Із циклу Нічні видіння Тінь війни
•
Химерія сну
•
Нічні видіння
•
Так приходить осінь
•
У смарагдовому літі (переклад на російську Світлани Груздєвої)
•
Вечірня соната
•
Вересневе літо
•
Моя байдужість
•
Даруй мені печаль свою...
•
Серпневе надвечір`я
•
Надія Козак Магнолія (пісня)*
•
Тихий голос
•
Долі знак?
•
Музика цикад
•
Засушений мухуй
•
Білява бестія
•
Хтось білить небо
•
Поправляйхер-Критикуй
•
Вечорове кохання
•
Сонливе пообіддя
•
Графоман
•
Пестощі дощів
•
Все минуще
•
Місія поета
•
Навіщо?
•
Мій рай
•
Буде дощ
•
Сутінки
•
Лікуватись від... кохання
•
Багаття на... воді
•
Липневе щастя
•
Видіння-мрія
•
І що воно таке – любов?
•
Відповідь одній красуні
•
Простіть його...
•
Надія Козак Королева (пісня)*
•
Росиця
•
Владислав Бойко Куплети Сідалковського*
•
У смарагдовому літі
•
Пролетіла весна (пісня)*
•
Зелені свята
•
Катерина Каленіченко Чи ми удвох?*
•
Вишиванка
•
Пора дощів
•
Як морем, розлилось благоухання
•
Сповідь перед квітами
•
Ласкою заговорив
•
У віщих снах богині Лелі
•
Відлуння Чорнобиля
•
Моя мрія
•
У передпокої розмаю
•
Картинка
•
Світлана Груздєва* Бузковий вечір (романс)**
•
Чарівлива днина весняна
•
Ти час, о Велесе, спини...
•
Тепло
•
Другу про "дружні" справи
•
Коронований
•
Немерзнуче сяйво
•
Сергій Єсенін З чарівливим щемом ця омана (переклад)
•
Змістились пори року
•
Над річкою (переклад на російську Світлани Груздєвої)*
•
Над річкою
•
Лечу...
•
Діагноз класика (літературна пародія)
•
Шлях до порозуміння
•
Песик Обісцюшко (казочка)
•
Жаботигр
•
Змова
•
Поштарочка (пісня)
•
Станіслав Бондаренко Місце болю й сили (гімн Майдану)*
•
Осанна
•
Порада графоману
•
Помилка
•
Сивий сон
•
Березневий подих
•
Заклик
•
Загадка
•
Інтернет-кохання
•
Душко
•
Правда кличе
•
Передчуття
•
Опоненту
•
І.Ш.ак
•
Застигли хвильки снігу
•
Яви красу
•
Філософський камінь
•
* * *
•
Зима повіялась кудись
•
* * *
•
До ребусів «ПМ»
•
Свято
•
Минулася любов
•
Клоччя сивого туману
•
Як сніг на голову
•
Сльози із перлин
•
Прийшла зима
•
Перетворення
•
Вечірнє видіння
•
Слова вогню ясні
•
І в листопад закохуюся я
•
Як музики потік
•
Прощальний сонет
•
Космічна мить
•
Як ув обнові
•
І затишок спустився із небес
•
Хто я або моя метрика (літературна пародія)
•
Мій затишку ясний
•
Дружині Раї на день народження
•
Поцілунок осені
•
Дихаю щастям
•
Масаж Стрибога
•
* * *
•
Прийди
•
Засуха
•
* * *
•
Згадай...
•
Медитація кохання
•
Троянда й гіацинт
•
Роздратовано
•
Шепіт осені
•
Ти не являлася мені ще в сні* (за І.Франком, до 161-ї річниці від дня народження нашого Генія)
•
Передосіннє
•
Алея Розпачу
•
Золотаві зорі смутку
•
Найдорожче
•
Звуковий гвалт
•
Містика
•
Лиш спокою хотілося
•
Пророцтво
•
В райському саду
•
В розкошах закоханого літа
•
Смак любові
•
Кубельце поезії
•
Подільський ліс
•
Залишилась лише любов*
•
Прохолода розтане
•
Натяк на осінь
•
Холодний душ
•
Липневий вітер
•
Дарунок (Із циклу "Морські акварелі")
•
Ворожбитко моя ласкава*
•
Життя - як сон
•
* * *
•
Гармонія і рівновага
•
А де літо, Аделіто?
•
І знову літо
•
Залоскочи мене, русалко
•
Прохолода
•
Пролетіла весна (пісня)
•
З Богами наодинці
•
Приїхала кохана
•
Засторога
•
Прозріння
•
Тінь Богині
•
Дуліби
•
Антигерою
•
Ці чари музики святої
•
Простелилася днина ясна
•
Моління для друга
•
Плекаймо у собі красу
•
Чирякописець (літературна пародія)
•
Божествена Русалка
•
* * *
•
Пам'яті кобзаря Василя Литвина
•
Карб*
•
Защеміло серце
•
Березнева ностальгія
•
Цілунок весни
•
Суперник-вітер
•
Із днем ПОЕЗІЇ, о друзі
•
Нагадує тебе
•
Весняне вітання
•
Попіл кохання
•
Весна і воля
•
Напівусміхнена весна
•
Привітання весни
•
Небесні химери
•
Ця первозданна свіжість весняна
•
Химери польових досліджень (літературна пародія)
•
Напровесні
•
Снігова чаклунка
•
Роздуми коло каміна (переклад на російську Світлани Груздєвої)*
•
Спогад про улюбленого співака
•
Заклинання любові*
•
Олексій Тичко Бій під Крутами*
•
Роздуми коло каміна (рубаї)
•
Надвечір`я
•
Зимові мрії
•
Синички
•
Небесний мольфар
•
Живосил Лютий Меч Арея*
•
Річко Сниводо*
•
Рік новий на Поділлі
•
Поміж засніженої хвої
•
Любов Сердунич Вербичка (пісня)*
•
Зимовий сад
•
Напівсон зимової пори
•
Замерзла любов
•
Вертає холод
•
Зимовий гай і завірюха
•
Забілила зима
•
Предивна сила
•
Єдина відрада
•
Божі ліки
•
Поетичний егоїзм
•
Молоко дня
•
Осінній день
•
Ховався в небі
•
* * *
•
Усміх світу
•
Символ незнищенності
•
Слово до гаю
•
Сергій Єсенін Відгомоніла золота діброва (переклад)
•
Чорнильна крапка або екстрім у парку (літературна пародія)
•
* * *
•
Зігрітий диханням
•
Навіювання
•
* * *
•
У мерехтінні тихому води
•
Як тихо...
•
Віхола звуку ( Ф.Шопен, вальс до дієз мінор)
•
Дивний сон
•
Багряний відсвіт
•
Осінній вальс (Поль де Сонневіль)
•
Освічення
•
Теплу прощальна пісня
•
Вересневе літо
•
Заграва у меду
•
Як добре!
•
Обіймаю
•
Провісник осені
•
Сонне озеро
•
Донесхочу
•
Хмаринка
•
* * *
•
Серпневе
•
Гайові опришки
•
Язичницьке купання
•
Дарує серпень прохолоду
•
А слон іде
•
Навіяв мрію вітер
•
Залишилась лише любов
•
Завмерло плесо
•
Моя сповідь
•
Іванів*
•
Тремтіння хвиль
•
Рубаї
•
Рубаї
•
***
•
Це все було
•
Печальні хмари
•
Час у вічності тане
•
Картинка
•
Враження
•
Смуги в небі
•
Хмари-пазли
•
Пташині слова
•
Явилося лице кохане
•
Шах Шахерезаді (літературна пародія)
•
* * *
•
Озерна пастораль
•
Відгомін війни
•
Паралелі життя
•
Пахощі кохання
•
Небесний знак
•
Видіння божественого саду
•
* * *
•
Весняні перегуки
•
Чорне золото
•
Захмеліле диво
•
Шовкові промені
•
Неонова ріка
•
В обіймах весни
•
Па-де-де на хвилях*
•
Весняний солод
•
Весняний дощ
•
Весняний етюд
•
Великдень Дажбожий
•
Олег Чорногуз Елегія*
•
Зустріч із весною
•
В Стрийськім парку ми ся здибали з тобов*
•
Арія березневого кота*
•
Маскарад природи
•
Видіння нинішні й прийдешні
•
Відчуття
•
В передчутті весни
•
Крим
•
Життя трагедія зомліла
•
Заклинання любові*
•
На крилах золотих
•
Люблю тебе, засніжений мій сад
Ховає вечір кольори,
Вже сонце зникло з виднокругу,
Вже сонце зникло з виднокругу,
Усміхнувся нам багряний ранок,
Сяє день привітно золотий.
Сяє день привітно золотий.
У графськім парку листя намело,
Холодний вітер щипле змерзлі віти,
Холодний вітер щипле змерзлі віти,
Ніби літо бабине всміхнулось,
Ніжно сонце глянуло з-за хмар.
Ніжно сонце глянуло з-за хмар.
День весни новий лікує рани
Лагідніє небо голубе.
Лагідніє небо голубе.
В саду прекрасному моєму
Заснула осінь чарівна.
Заснула осінь чарівна.
Питаєте, чого це я сумую?
Бо самота навколо, самота.
Бо самота навколо, самота.
В обіймах матінки Природи
Люблю душею я цвісти.
Люблю душею я цвісти.
Майнули ген жовтаві коси,
Сяйнули очі на виду.
Сяйнули очі на виду.
Ще борюкає осінь літо,
Ховає спеку у кущі.
Ховає спеку у кущі.
Я в тишу цю утік від світу --
Душа запрагла чистоти.
Душа запрагла чистоти.
Природо люба, здрастуй знову,
Як скучив я, немає слів.
Як скучив я, немає слів.
Набридло вже спекотне літо,
І (ХІV)
О доле, не згаси мою любов,
Щоб небеса дощем не голосили.
Щоб небеса дощем не голосили.
І
Я земляків своїх любити радий,
І у чужій, і в рідній стороні.
І у чужій, і в рідній стороні.
Знов нагаї розжареної днини
Ударами своїми обпекли.
Ударами своїми обпекли.
І
Мов досконало -- майстер-золотар
На склі чи дереві -- твоє обличчя --
На склі чи дереві -- твоє обличчя --
І
Ніколи я не знав такого щастя,
З роками усе більш тебе люблю!
З роками усе більш тебе люблю!
І
Ти була красива, наче юна Геба*,
Як у поцілунку ніжному злились.
Як у поцілунку ніжному злились.
І
Понад Бугом-річкою — міраж,
Видивом розкинулись Кумбари*.
Видивом розкинулись Кумбари*.
Наснись мені, кохана мамо,
Хоча б словечком обізвись…
Хоча б словечком обізвись…
День весни новий лікує рани
Лагідніє небо голубе.
Лагідніє небо голубе.
І
І
Гадаєш ти, що все уже скінчилось?
Розбиту чашу вже не склеїш, ні?
Розбиту чашу вже не склеїш, ні?
До смурного віршаря
Знов прийшло нещастя…
Знов прийшло нещастя…
І
Світи, місяченьку,
Світи, місяченьку,
І
І
І
І (ІІ)
І
,
,
Пестощі, пестощі, пестощі губ
Лагідні лестощі любим* навзаєм.
Лагідні лестощі любим* навзаєм.
Запрошую на 20-те грудня, середа, 15-00, Музей літератури, Богдана Хмельницького, 11. Презентація тритомника Ярослава Чорногуза, присвячена його 60-річчю від дня народження.
У програмі виступи письменників, артистів. Поезія музика, декламація віршів. Ведучий Голова НСПУ - М.Сидоржевський.
У програмі виступи письменників, артистів. Поезія музика, декламація віршів. Ведучий Голова НСПУ - М.Сидоржевський.
І
Твоя душа - як бісеринки-зорі,
Твоя душа - як бісеринки-зорі,
Дивлюся на двір я,
Та й думку гадаю,
Та й думку гадаю,
Дні коротшають дедалі
І уже без вороття,
І уже без вороття,
Я Дорошенка став лауреатом,
Сонетів не читав раніш його,
Сонетів не читав раніш його,
Твоя душа - як бісеринки-зорі,
Еолової арфи щемний дзвін.
Еолової арфи щемний дзвін.
Мій перший день пенсіонера
У ботанічному саду.
У ботанічному саду.
Тріщить вогонь війни ген-ген за небокраєм,
І сиві пасма він пускає в небеса.
І сиві пасма він пускає в небеса.
А я уже пробачив їх усіх -
Тих, хто мене словами розіп'яли.
Тих, хто мене словами розіп'яли.
Буває, вип'єш й душу розтина...
Проллється слів тоді лайливих злива.
Проллється слів тоді лайливих злива.
Скоро листя додолу впаде,
І поволі сивіє, жовтаве.
І поволі сивіє, жовтаве.
Не шкодуйте грошей для поета,
Бо духовно не зростете ви...
Бо духовно не зростете ви...
Промайнуло засушливе літо,
Достигають навкруг врожаї.
Достигають навкруг врожаї.
Я хочу пестощів твоїх,
Я хочу любощів, кохана.
Я хочу любощів, кохана.
Вже вересень прийшов у сад,
Все підфарбовує потроху.
Все підфарбовує потроху.
Чарівниця осінь сіє жовте листя,
Що, мов по спіралі, спурхує з гілля.
Що, мов по спіралі, спурхує з гілля.
Сідає сонце за дерева,
І прохолоди благодать
І прохолоди благодать
А це кодло чемних подонків,
Ох не любить воно матюків.
Ох не любить воно матюків.
Сідає сонце злоточубе,
І чути ніжний спів цикад --
І чути ніжний спів цикад --
Та куди б я не їхав, куди б не ішов,
На Південнім хай полюсі буду,
На Південнім хай полюсі буду,
Ну ось мені вже й шістдесят,
Та я не дуже цим печалюсь,
Та я не дуже цим печалюсь,
Між листя буйного і трав
Я усміхаюся дитинно...
Я усміхаюся дитинно...
Не пиши мені віршів сумних,
У житті цім нещастя багато...
У житті цім нещастя багато...
Стуляє днина сонні вії,
Проміння гасне золоте,
Проміння гасне золоте,
Скільки днів ще — сумних і веселих? --
Ллється долі терпка рідина.
Ллється долі терпка рідина.
У небесах печаль німіє,
І згустками збирає щем.
І згустками збирає щем.
Любов і кров, і трохи щастя -
Усе на небі, як в житті.
Усе на небі, як в житті.
Щемливі ріки хмар перистих,
Мов небо хтось позамітав.
Мов небо хтось позамітав.
Люблю, як на моїм плечі -
Твоя голівка й ніжні губи
Твоя голівка й ніжні губи
Поглянь, як сяйвом вись бринить,
Моя журлива королево,
Моя журлива королево,
Як хороше в подільськім лісі -
Між крон містичний чути шум.
Між крон містичний чути шум.
Поцілунків солодких мед,
Сяють ніжністю диво-очі,
Сяють ніжністю диво-очі,
Крадеться холод поміж віти,
Зникає сонячне тепло.
Зникає сонячне тепло.
Ну здрастуй, літо, здрастуй, літо! -
Загнала спека в холодок.
Загнала спека в холодок.
День догорів. Злотисту стрічку
З прощальних променів заплів.
З прощальних променів заплів.
Вітер коси кульбабі розпушить
У годину оцю нелегку.
У годину оцю нелегку.
Облітає мрійна позолота
Із душі в старого юнака.
Із душі в старого юнака.
Скільки років од смерку й до рання
Нещасливим хворів я коханням.
Нещасливим хворів я коханням.
Веселок в небі плетиво святе...
О видива п’янкі, в житті нечасті!
О видива п’янкі, в житті нечасті!
Оце твоя любов така,
О найдорожча мила.
О найдорожча мила.
Науявляєш ти химер,
Веселая подруго,
Веселая подруго,
Для мене тільки ти — існуєш в цьому світі,
Для мене — тільки ти — печаль моя й любов.
Для мене — тільки ти — печаль моя й любов.
В саду печаль мене огорне,
Похмуро скрізь — не до пісень,
Похмуро скрізь — не до пісень,
В твоїх обіймах я сьогодні
І завмирав, і умлівав.
І завмирав, і умлівав.
І зорі, і місяць, і мрії про тебе,
І солод повітря у тихім саду.
І солод повітря у тихім саду.
Серце захлинається від болю -
Похвальби в твій бік — чужі слова...
Похвальби в твій бік — чужі слова...
Місяць підкрався неждано,
Зорі усі засвітив…
Зорі усі засвітив…
Ти розлюби мене, роби кар’єру,
Хай сиплять славослів’я всі вони...
Хай сиплять славослів’я всі вони...
Весна. Повітря злагідніле
В моїм замисленім саду.
В моїм замисленім саду.
І брати, і сестри — на чужині,
І батьки і діти — вся рідня.
І батьки і діти — вся рідня.
Як важко праведному жить,
І світочем духовним бути...
І світочем духовним бути...
А зранку панувало люте зло,
І рвало серце на дрібненькі клапті..
І рвало серце на дрібненькі клапті..
На день закоханих тобі
Стелю до ніг найкращі квіти...
Стелю до ніг найкращі квіти...
Стікаю ніжністю і плавлюсь від кохання
Щоб оповити всю тебе, як плющ.
Щоб оповити всю тебе, як плющ.
У товаристві дам шляхетних
Ти сяєш, наче той опал.
Ти сяєш, наче той опал.
Кохана де ти? Я сумую,
Не можу, ні, без тебе я.
Не можу, ні, без тебе я.
Зима стрічається з весною,
І усміхається блакить!
І усміхається блакить!
Зими пухкі, м’які сніги --
Куди поділися, о де ви?!
Куди поділися, о де ви?!
Напевне снюся любій — егеге!
Бо тягнеться рукою щось дістати,
Бо тягнеться рукою щось дістати,
Хоч сум під віями, хоч сум під віями
Малює тушшю все густі мазки,
Малює тушшю все густі мазки,
Я звикаю, звикаю до мук,
Як раніше звикав до комфорту.
Як раніше звикав до комфорту.
Чому це сьогодні схвильовані лиця?
Читають поезію, кажуть: “Ого!”
Читають поезію, кажуть: “Ого!”
Хмурніє небо цілоденно
І груди все: кахи-кахи.
І груди все: кахи-кахи.
Я на межі печалі і сльози,
В полоні у зачаєної туги.
В полоні у зачаєної туги.
Ти спиш уже, моя кохана,
А я іду до тебе в сни...
А я іду до тебе в сни...
Афродіта впала з висоти,
І її розбіглися харити.
І її розбіглися харити.
Дитсадок був — Івасик Телесик --
Цегли битої купа між паль.
Цегли битої купа між паль.
Сніги торкнулися столиці
Ледь-ледь... Тонка на вітах шаль.
Ледь-ледь... Тонка на вітах шаль.
Коли в житті вже й сонечка нема -
Війна. Похмурі дні. Сумна столиця.
Війна. Похмурі дні. Сумна столиця.
Усміхнувся нам багряний ранок,
Сяє день привітно золотий.
Сяє день привітно золотий.
Спохмурніли небеса сталево,
Темне розгортаючи шатро.
Темне розгортаючи шатро.
Вітер в далеч десь думки відносить,
Шурхотить багряно-жовтий сум.
Шурхотить багряно-жовтий сум.
Подивився у зелену арку
Й не повірив я своїм очам...
Й не повірив я своїм очам...
Син:
Жоржини на пустім подвір’ї в’януть,
Осиротіли і собачка й кіт.
Осиротіли і собачка й кіт.
Вже чуприна моя - поле припорошене,
І на ній чорноти майже і нема,
І на ній чорноти майже і нема,
Ця осінь справжня — дощова, сумна,
А так хотілося ще дрібку літа.
А так хотілося ще дрібку літа.
Куди ідуть усі оті жінки?
І з ними теж - гіркі мої думки?
І з ними теж - гіркі мої думки?
Прощай, любов моя, прощай,
Нам знов судилося страждати.
Нам знов судилося страждати.
Переклад
Днів дощових ця темна смуга,
І радість хмара висиса.
І радість хмара висиса.
Зволожніли очі небокраю,
Я іду зажурений в гаях,
Я іду зажурений в гаях,
Вже відстрілялись льотчики-орли,
Хаймарсів* залпи також відгриміли.
Хаймарсів* залпи також відгриміли.
Цілий день якийсь напівпохмурий,
Барабанить по дахах крупа...
Барабанить по дахах крупа...
Не сумуй, кохана, дні осінні
Ще далеко хмарами повзуть...
Ще далеко хмарами повзуть...
Гелікоптер піднявся, наче сокіл,
А поруч і розвідувальний дрон.
А поруч і розвідувальний дрон.
Понад Бугом-річкою — міраж,
Видивом розкинулись Кумбари.
Видивом розкинулись Кумбари.
І день новий. Він щось нове фіксує.
І настрій інший обіймає вмить.
І настрій інший обіймає вмить.
Ну чого поїхала так рано?
Я ще не натішився з краси.
Я ще не натішився з краси.
Вже тепле літо котиться на спад,
Хоч сяє ще блават у високості...
Хоч сяє ще блават у високості...
Десь поміж сонячних доріг
Пливе продовгувата хмара --
Пливе продовгувата хмара --
* * *
Коли війна -- ненависть лиш панує --
Коли війна -- ненависть лиш панує --
Як тихо нині у густому гаї...
І навіть легіт зморений затих.
І навіть легіт зморений затих.
Я б зорі кинула тобі до ніг,
Холодні зливи розвела руками,
Холодні зливи розвела руками,
Яка краса, яка краса! -
Сміються очі небокраю.
Сміються очі небокраю.
Від добра - добра шукав я, від добра...
О яка вона предивна — долі гра!
О яка вона предивна — долі гра!
Ракетами ударте по Москві,
Хай розлетяться йобані куранти.
Хай розлетяться йобані куранти.
Миті щастя в яві знов є --
Висі золотавий шлях.
Висі золотавий шлях.
Нічка огорне, нічка зоріє,
Видива сіє ясні.
Видива сіє ясні.
Мерехтять смарагдами берези,
Сонечко пливе за небокрай.
Сонечко пливе за небокрай.
Буде в мене красуня-жона,
Я просив тої ласки у Бога,
Я просив тої ласки у Бога,
Дотліває серед віття
Сонячне багаття.
Сонячне багаття.
Не сумуй, кохана, дні осінні
Ще далеко хмарами пливуть...
Ще далеко хмарами пливуть...
Мій саде, здрастуй, дорогий,
Я так стужився за тобою.
Я так стужився за тобою.
Ти покличеш мене на світанні,
Як ранкова засяє зоря.
Як ранкова засяє зоря.
А по той бік війни —
На краєчку зими
На краєчку зими
Замовчу, затужу, запечалюсь,
В тогу смутку душею вгорнусь...
В тогу смутку душею вгорнусь...
Хоч ворог смертоньки бажає
Мені — своєму візаві,
Мені — своєму візаві,
Гелікоптер піднявся, наче сокіл,
А поруч і розвідувальний дрон.
А поруч і розвідувальний дрон.
Жонглер словами жонглював,
І дав собі по лобі.
І дав собі по лобі.
Бездара пише й пише про війну.
Ракету геній випустив одну.
Ракету геній випустив одну.
Такої я краси земної
Не зустрічав іще ніде.
Не зустрічав іще ніде.
Ось яблунька вже цвітом вся аж сяє,
Медвяний, чистий, ніжний її квіт,
Медвяний, чистий, ніжний її квіт,
Як світ старе, тривожне почуття,
Яке в собі не можна подолати,
Яке в собі не можна подолати,
Моя ніжносте світла, журавлице небесна,
Не зміняю я Вас на найкращу синицю,
Не зміняю я Вас на найкращу синицю,
із циклу "У всесвіті серця"
ДУМА ПРО ІВАНА БОГУНА
Ой то зимою лютою та холодною
Ой то зимою лютою та холодною
Замети тануть так невчасно,
Іскринка снігова згаса.
Іскринка снігова згаса.
Я фантазію-корову
Тут пасу свою,
Тут пасу свою,
Цей світ на ласку зубожів...
Але сказала ти два слова,
Але сказала ти два слова,
Хайяме, не суди занадто строго
Цю писанину ти мою убогу.
Цю писанину ти мою убогу.
Чарівник-мороз жартує,
Дивом бавить з-під поли:
Дивом бавить з-під поли:
Сьогодні вітер шелестить piano*
На клавішах жовтавих верховіть,
На клавішах жовтавих верховіть,
Знов гойдаються віти сумні,
Коси рвуть на собі верболози.
Коси рвуть на собі верболози.
Сяє золотом лагідний вечір,
Десь витає зажура легка,
Десь витає зажура легка,
Туман у Києві. Туман
Вип`ячує безкровні губи.
Вип`ячує безкровні губи.
Кохаю я тебе, кохаю!
Уявою цілую я!
Уявою цілую я!
Плаче скрипка в старенькій таверні,
Пада лист із дощем за вікном,
Пада лист із дощем за вікном,
Закрила очі ніч у тиші.
Танцюють світлом ліхтарі.
Танцюють світлом ліхтарі.
Світи мені, любове осяйна,
О, кожна мить наповнена тобою,
О, кожна мить наповнена тобою,
Хай дружина мене ні, не лає,
Не батькує у лад і не в лад,
Не батькує у лад і не в лад,
Не прохаю нічого в Богів я,
Лиш тихеньку місцину в гаю,
Лиш тихеньку місцину в гаю,
Знову хтось по карті пальцем водить,
Знову од природи кусень «з`їв».
Знову од природи кусень «з`їв».
Ах, яка ж там іде струнконога! -
Із києчком гумовим в руці,
Із києчком гумовим в руці,
Голі віти, вітер безголосий,
І обличчя саду вже старе.
І обличчя саду вже старе.
В обіймах осені купаюсь,
Її щемливої краси.
Її щемливої краси.
Знову тиша навколо скорботна, німа,
Ані щастя у ній, ні відради нема.
Ані щастя у ній, ні відради нема.
Без тебе білий світ - пустий,
Усе, що в ньому є - немиле.
Усе, що в ньому є - немиле.
Кохана, серцем тихо завесній,
Чекає квітка на любові благо.
Чекає квітка на любові благо.
Печаль немовби підкосила,
І у душі моїй – содом.
І у душі моїй – содом.
Осіння днина випита до дна,
Лягли навколо тіні присмеркові,
Лягли навколо тіні присмеркові,
Купальський вечір холодом війнув
І всю природу трохи запечалив…
І всю природу трохи запечалив…
Нарешті я, нарешті я - в саду,
Із чарівною бачуся сосною.
Із чарівною бачуся сосною.
Вже сірі хмари небом водить,
Дерева змахують крильми.
Дерева змахують крильми.
Природи чуєш тихий видих, вдих –
Зійшла ти знову, Благодате Божа.
Зійшла ти знову, Благодате Божа.
Хто той дідько бородатий –
Спробуй. Упізнай!
Спробуй. Упізнай!
Одягну я тебе на світанку,
Наче світла у душу ввіллю.
Наче світла у душу ввіллю.
Туман у Києві. Туман
Вип`ячує безкровні губи.
Вип`ячує безкровні губи.
Закоханого серця вічне диво –
Зростив тобі вже цілий гай пісень.
Зростив тобі вже цілий гай пісень.
Нам не судилось бути разом.
У рай повернення не жди.
У рай повернення не жди.
Мила, я у горі –
Не даєш кохати.
Не даєш кохати.
Знов гойдаються віти сумні,
Коси рвуть на собі верболози.
Коси рвуть на собі верболози.
Вже скоро осінь гомінка
Розпушить хмари білопері
Розпушить хмари білопері
Я не підводжу під коханням риску,
Бо не підстрелений мисливцем лось,
Бо не підстрелений мисливцем лось,
Язичницькі місця. Тут тінь Перуна -
У кожнім дереві і хвильній грі,
У кожнім дереві і хвильній грі,
Замерзле озеро гуде,
В нім глухо тужаться глибини.
В нім глухо тужаться глибини.
Крадеться сутінь кішкою нечутно,
Ковтає світло темна ненасить.
Ковтає світло темна ненасить.
Ну коли од мене вже одчалиш,
В неба океан полинеш ти?
В неба океан полинеш ти?
Спохмурніло Богове чоло –
Снігопадом небо легким дише,
Снігопадом небо легким дише,
І
А я б картини малював із тебе --
А я б картини малював із тебе --
І
Пам"ятаю, ніч була холодна,
Місяць хмарі грітись ліз в рукав,
Місяць хмарі грітись ліз в рукав,
Коли зроблюся я бульбульцем
Назло своїй кебеті,
Назло своїй кебеті,
До тебе знов думкою лину,
Розлукою змучений я,
Розлукою змучений я,
Мій поїзд у рай спішив,
І напоровся на скелю...
І напоровся на скелю...
Із криком захвату в устах,
Між хвиль звиваючися змієм,
Між хвиль звиваючися змієм,
Для того існують, мій любий, "Майстерні",
Щоб псевдолюбов"ю Вас не замело.
Щоб псевдолюбов"ю Вас не замело.
Так нарекли мене – Світлана Лу,
Не грецька, українська я Цірцея,
Не грецька, українська я Цірцея,
Який солодкий цей любові звих,
Життя - у мріях, віршах осяйних,
Життя - у мріях, віршах осяйних,
Ген пестить листячко зелене
Спокійним подихом вітрець,
Спокійним подихом вітрець,
Усміхнувшись із-під брів кошлатих,
Бог мене ласкаво привітав,
Бог мене ласкаво привітав,
Знову віти тремтять на вітрах,
І магнолія ніжна квітує.
І магнолія ніжна квітує.
Краю мій обітований,
Ви - пресвітлії гаї,
Ви - пресвітлії гаї,
Не буде в нас кохання із тобою,
Бо іншій зовсім відданий навік,
Бо іншій зовсім відданий навік,
Зі мною тут - мої Боги,
Моя містерія і казка,
Моя містерія і казка,
Знов за тиждень од міста я хворий,
І набравшись бацил і біди,
І набравшись бацил і біди,
Хіба, скажи, тебе неволю?
Лише терзаюсь крадькома…
Лише терзаюсь крадькома…
Віхола, віхола, віхола
Все замела навкруги…
Все замела навкруги…
А любов не питає, чи хочеш, чи ні
Ти забути усе, що минуло,
Ти забути усе, що минуло,
Все безперестанку
Шуму чуть слова.
Шуму чуть слова.
Моим всем полушариям и клеткам -
Как эндорфинов мощная струя –
Как эндорфинов мощная струя –
Напів-ясне, напівпохмуре,
Це небо, як життя моє -
Це небо, як життя моє -
Печаль краси колон дорійських,
Застигла велич кам"яна,
Застигла велич кам"яна,
Я бачив дивовижні чари
Під шумовиння літніх злив -
Під шумовиння літніх злив -
Ах, яка ж там іде струнконога! -
Із києчком гумовим в руці,
Із києчком гумовим в руці,
Як гарно тут мені, як гарно,
Й не уві сні, а наяву,
Й не уві сні, а наяву,
Па-де-де на хвилях, па-де-де,
Це вам не в союзі – «ДНД»,
Це вам не в союзі – «ДНД»,
Промайнули вже шкільні роки,
Наче в сні рожевім – білі коні,
Наче в сні рожевім – білі коні,
Хоч пародії нам - ні не мед, більше терня,
Та сія чистотою прополений лан,
Та сія чистотою прополений лан,
Весняні дні на Вінниччині рідній,
І прохолодний квітень обвіва.
І прохолодний квітень обвіва.
Хай дружина мене ні, не лає,
Не батькує у лад і не в лад,
Не батькує у лад і не в лад,
Зникли мій сум і досада,
Хмари обличчя сумне,
Хмари обличчя сумне,
Як добре, що не я – коханий твій,
Як добре, що не ти – моя кохана,
Як добре, що не ти – моя кохана,
В душі шляхетність мав таку високу,
Якої не було і в короля.
Якої не було і в короля.
Моя природонько, мій раю,
І радосте, і диво з див,
І радосте, і диво з див,
Предивне, хмарне в обрію волосся -
У попелясто-сіре волокно.
У попелясто-сіре волокно.
Наснилось, ти - ось-ось моя,
Відчув я плоть твою покірну,
Відчув я плоть твою покірну,
Розсіє, проклята, той жар.
Поглине у собі. На роди
Поглине у собі. На роди
Дощем тихенько схлипують гаї -
Оплакують братів своїх убитих.
Оплакують братів своїх убитих.
Не збагну я ніколи того,
Хто в мистецтві лиш грошей шукає,
Хто в мистецтві лиш грошей шукає,
Сонце гляне прощально у вічі,
І відходячи в ніч, погаса,
І відходячи в ніч, погаса,
Вітер дмухав на осіннє мрево,
Землю пориваючи увись,
Землю пориваючи увись,
Мов одкрився між хмарами шлюз –
Сліз ріка синє небо залила.
Сліз ріка синє небо залила.
Осінній дощ. Чистіший від сльози,
Іде, іде і ледве, ледве змочить,
Іде, іде і ледве, ледве змочить,
Ми сиділи на Гаваях,
Хвилі ніжили тіла,
Хвилі ніжили тіла,
Знову небо суворо хмуриться,
Пудрить щоки поблідлі зима,
Пудрить щоки поблідлі зима,
Розкішниця-береза під вікном
в зеленій сукні стегнами гойдає,
в зеленій сукні стегнами гойдає,
Дай напитись голосу твого,
О моя Богине яснолиця,
О моя Богине яснолиця,
Чи на світі цім, а чи де це я? –
Вже туман, ніби саван повис…
Вже туман, ніби саван повис…
Твоя краса для мене - щастя вічне,
Саме життя і сяюча весна,
Саме життя і сяюча весна,
Вона хотіла сина від Христа,
Тому від мене личко відвертала,
Тому від мене личко відвертала,
Немов птахи із шелестом печальним,
Сухі листочки спурхують із віт.
Сухі листочки спурхують із віт.
Терпіння переповнилася чаша,
Чому ж її ти випила до дна?
Чому ж її ти випила до дна?
Сяє золотом лагідний вечір,
Десь витає зажура легка,
Десь витає зажура легка,
Тобі себе до решти віддаю,
Ну, чоловіче, ти у мене й кадра –
Ну, чоловіче, ти у мене й кадра –
Одшепчи мені природо, - болі всі мої,
Смуток серця - жаль - ти вчасно
Смуток серця - жаль - ти вчасно
Не забуду, о ні, я цих гір небокраї,
Цю чарівність високу, той вільності дух,
Цю чарівність високу, той вільності дух,
Увійду в зачароване коло,
В таємницю твоєї ходи,
В таємницю твоєї ходи,
БІБЛІОТЕЧНИЙ ТРИПТИХ
ІІ
ІІ
О що за сяєво пшеничне
Заколосилося у залі!
Заколосилося у залі!
Іду на луг осінніми стежками,
Іду за віршами, мов за грибами...
Іду за віршами, мов за грибами...
Пада листя у вечірній гамір
Із тривожним шелестом: "Шу-шу!",
Із тривожним шелестом: "Шу-шу!",
Вереснево так, повольки
Дощик моросить.
Дощик моросить.
Люблю природи справжньої скульптури
Захопленим я словом малювать,
Захопленим я словом малювать,
Ця таємничість лісових стежин
З гіркими і солодкими вустами
З гіркими і солодкими вустами
Ти знов поїхала. Оселя,
Неначе місце те пусте -
Неначе місце те пусте -
Ізнов природа розквітає,
Буйніє скрізь її краса,
Буйніє скрізь її краса,
Морський минає відпочинок,
Відпустки коротенький вік,
Відпустки коротенький вік,
Бетоном скута, схована від ока,
Дворів охвістя омиваєш ти,
Дворів охвістя омиваєш ти,
Морської німфи врода осяйна -
Не знав куди очей своїх подіти,
Не знав куди очей своїх подіти,
У далечі зірниць сумує тихе небо,
Вже промені надій не виринуть з імли,
Вже промені надій не виринуть з імли,
Не встигли ще сніги зійти -
Весна приходить яснолиця.
Весна приходить яснолиця.
Безмежна ніч, тягуча, як смола,
Качаємось ми разом по підлозі...
Качаємось ми разом по підлозі...
Дві пари рук. Фортепіано.
Регістри верхні всі – мої.
Регістри верхні всі – мої.
Когда бежишь в морской прибой,
Одета только лишь в загар,
Одета только лишь в загар,
Самота, самота, самота,
Хто не звідав її, той не знає,
Хто не звідав її, той не знає,
Тривожні дні в селі і на природі,
Чогось ліси так сторожко шумлять.
Чогось ліси так сторожко шумлять.
Очам не вірю: Київ у диму,
Спалахують будівлі і дерева…
Спалахують будівлі і дерева…
Як хороше помріяти надвечір,
Весняна днина медом вже стекла…
Весняна днина медом вже стекла…
З весни я не купаюсь голяка,
Не хочу нариватися на сварку,
Не хочу нариватися на сварку,
Погуляти вийду я
Тихо в гаю,
Тихо в гаю,
О здрастуй, мій пресвітлий раю,
Нам усміхайся й будь здоров.
Нам усміхайся й будь здоров.
Море печалі
Розлилося у моїх
Розлилося у моїх
Два дні тому перестало битися серце мого дорогого друга, прекрасної людини і видатного ученого, керівника, господарника, багаторічного директора Національного дендрологічного парку НАН України Івана Семеновича Косенка.
Пам’ятаю першу нашу розмову по телефону. Я відрекомендувався, сказав, що письменник і хочу написати поему-екскурсію про чудову, незрівнянну “Софіївку”. Він запитав коротко:
Пам’ятаю першу нашу розмову по телефону. Я відрекомендувався, сказав, що письменник і хочу написати поему-екскурсію про чудову, незрівнянну “Софіївку”. Він запитав коротко:
То не грім в небесах --
Гул війни сіє жах,
Гул війни сіє жах,
Учора світлий вечір був,
Сьогодні став блідим світанок -
Сьогодні став блідим світанок -
Неначе зачарований, стою
Під небом Вашим – болем сіро-синім…
Під небом Вашим – болем сіро-синім…
Щасливі в нас закохані: вино
І добрий хліб, що нам сміється з печі,
І добрий хліб, що нам сміється з печі,
Що краще, як зрання йти на полювання,
І чашу життя пити радо сповна?!
І чашу життя пити радо сповна?!
Ти жива іще, моя старенька?
Я також. Уклін тобі земний!
Я також. Уклін тобі земний!
Ліс, мов зачарований, завмер,
І зима удень – така пресвітла,
І зима удень – така пресвітла,
Мов на мить вернулася зима,
Спушила сосни зелені віти,
Спушила сосни зелені віти,
Боги мої, війна ця клята --
Продовжує жахливу гру.
Продовжує жахливу гру.
Україна у Сибір
Пуці шле могилу.
Пуці шле могилу.
Вже сонце землю обняло,
І світ увесь весна цілує.
І світ увесь весна цілує.
Романтичне вечірнє купання,
В`ється хвилі розвихрений чуб,
В`ється хвилі розвихрений чуб,
Наші стосунки - дружні, кохана,
Більшого бути не може.
Більшого бути не може.
Так гадючо всю душу мою обплете
Щось недобре, холодне і нице.
Щось недобре, холодне і нице.
Як без твого голосу прожити?
Це єдине, що у мене є.
Це єдине, що у мене є.
Cофіївко – оазо у пустелі –
Сховатись ув обіймах дай твоїх,
Сховатись ув обіймах дай твоїх,
Чарівник-мороз жартує,
Дивом бавить з-під поли:
Дивом бавить з-під поли:
О жовтню мій, ти - геній суму,
Так міцно всіх проймаєш нас.
Так міцно всіх проймаєш нас.
На скрижалях сердечних – мов дотик долонь,
Наді мною – лиш небо безкрає,
Наді мною – лиш небо безкрає,
Немов невидима криниця
Поезії - у цім гаю,
Поезії - у цім гаю,
Як я місто страшенно люблю –
Старовинні будівель портали,
Старовинні будівель портали,
Ти раптом стала музою мені,
І промінь твого сяйва в серці квітне,
І промінь твого сяйва в серці квітне,
Хмари низькі, аж розпливчасто-сині,
Ніби розмащені на полотні,
Ніби розмащені на полотні,
Королево снів моїх, королево,
Величається неба вись –
Величається неба вись –
Ти пройди крізь вогонь і очистись,
Хай же страх твій у грудях скона.
Хай же страх твій у грудях скона.
Коли даруєш жінці квіти -
Іскриться день тоді новий,
Іскриться день тоді новий,
Туман у Києві. Туман
Вип`ячує безкровні губи.
Вип`ячує безкровні губи.
За поезію грошей не платять,
У книгарнях її не беруть.
У книгарнях її не беруть.
Стоять будівлі, вщент розбиті -
Без газу і води й тепла.
Без газу і води й тепла.
Із днем ПОЕЗІЇ, о друзі!
Ловіть натхнення на льоту,
Ловіть натхнення на льоту,
Вкраїнські діти, Ваші смерті
Рвуть душу. Кляті москалі,
Рвуть душу. Кляті москалі,
Коли закінчиться війна,
Навколо щастя розіллється,
Навколо щастя розіллється,
Не будьте боягузами, вкраїнці,
Не піддавайтесь голосу зневір.
Не піддавайтесь голосу зневір.
Мені не хочеться війни,
А тільки хочеться любові.
А тільки хочеться любові.
Тобі свій час із радістю віддам я,
О майстре фотографії, зроби
О майстре фотографії, зроби
Це любовне трепетання
Пройняло мене всього.
Пройняло мене всього.
Зима, зима — розкішниця білява,
Немов красуня у пуховику.
Немов красуня у пуховику.
Ця думка визріла помалу,
У світ прекрасного несе -
У світ прекрасного несе -
Вже світанок у висі чарівній воскрес,
Усміхнулося сонце ласкаво.
Усміхнулося сонце ласкаво.
Попри всі наші дикі сварки з Олександром Сушком, настає момент у житті, коли в нього вривається смерть близької людини, і відбувається переоцінка духовних і життєвих цінностей, коли вона, смерть, урівнює всіх і примирює ворогуючі сторони. Такою сумною подією в житті Олександра Сушка стала смерть його рідного брата Віктора Сушка, який і мені був добрим другом і старшим товаришем по багатьох наших спільних концертних виступах у як мінімум 8-ми регіонах України. Віктор написав музику до 4-х пісень на мої слова, і ці пісні у виконанні братів - Сушків Віктора і Олександра - постійно звучали у наших виступах. З нами брала участь у концертах і заслужена артистка естрадного мистецтва України Алла Васик. Віктор Сушко був більше музикантом, у дуеті братів співав другим голосом і був концертмейстером. Читцем і ведучим концертів, виконавцем першої партії в дуеті братів був Олександр Сушко. Алла Васик і я, тоді співак-бандурист, були окремими концертними одиницями. Разом ми складали концертний гурт, який я жартома називав "Морські еноти" після нашого виступу у морському місті на Донеччині Маріуполі. Чому єноти? Може тому, що це - рідкісні і милі тварини.
Із голови ніяк не вийде одур,
Можливо то шиза чи знов — ковід?!
Можливо то шиза чи знов — ковід?!
Старі цитати тягне “горе-критик”,
І каже: “Обчитався!” Боже ж мій.
І каже: “Обчитався!” Боже ж мій.
Знов паскуду треба вчить манер,
Вже два дні по кумполу не били.
Вже два дні по кумполу не били.
Ти була красива, наче юна Геба*,
Як у поцілунку ніжному злились.
Як у поцілунку ніжному злились.
Дорогому другові Олександру
Найдорожчому другові Олександру Сушку
Предивна ця літературна гра -
Дивніші ще — літературні вила --
Дивніші ще — літературні вила --
Він пам'ятник собі воздвиг "нерукотворний",
І дуже непростий - засушений з лайна,
І дуже непростий - засушений з лайна,
Хай новий вітер сміття все змете,
Новим салютом вибухне мортира.
Новим салютом вибухне мортира.
Хай правда до усіх до вас долине,
Коли бридкого блазня відбатожиш,
Коли бридкого блазня відбатожиш,
Занур себе, огиднику, в лайно.
Це — середовище щонаймиліше
Це — середовище щонаймиліше
А ти була така красива,
Художник-Бог, здається лиш
Художник-Бог, здається лиш
Висиха душі криниця,
І життя як не було,
І життя як не було,
Свято моєї душі,
Свято моєї долі
Свято моєї долі
Згадай же Варну, пам’яте моя,
Болгарії красу, морську перлину.
Болгарії красу, морську перлину.
Зачаруй, “Софіївко”, мене,
Як Софія, вродою і станом.
Як Софія, вродою і станом.
Моя ти крихітко вродлива,
Моя красуне осяйна...
Моя красуне осяйна...
Землю вкрив сніжечок де-не-де,
Залишивши острівки зелені,
Залишивши острівки зелені,
О люба, тисячі привітів
Од мене сонячних прийми.
Од мене сонячних прийми.
ОСАННА ГЕНІЮ СУШКА
Зачин
Зачин
Ми з тобою летіли у ніч,
Ми з тобою летіли у вечір.
Ми з тобою летіли у вечір.
Не забирай мою любов,
Холодний і жорстокий світе!
Холодний і жорстокий світе!
Захід сонця, і пташок - вітання --
Все гуртом кружляють вусібіч.
Все гуртом кружляють вусібіч.
Ще осінь ходить тихо поміж віт,
Сховавшись за багряною вуаллю.
Сховавшись за багряною вуаллю.
Ох, перевелись чоловіки!
Вже вони всі, к чорту, обабіли.
Вже вони всі, к чорту, обабіли.
Вітер по-зимовому війнув,
Одшуміла золотава злива.
Одшуміла золотава злива.
Усміхнувся нам багряний ранок,
Сяє день привітно золотий.
Сяє день привітно золотий.
Уже в саду холоднувато,
Хоч сяє ніжність золота.
Хоч сяє ніжність золота.
Угорнулася осінь багряною листя журбою,
І чоло золотила короною світлих обнов.
І чоло золотила короною світлих обнов.
Багрянцем укрилися осені щоки,
І тішить природи прощальна краса.
І тішить природи прощальна краса.
Дорогі колеги! Подонок і наклепник, кастрат літератури, засушений член спілки Олександр Сушко опублікував свій черговий пасквіль на мене, де поносить мою корону сонетів і протиставляє її короні Тетяни Левицької, хоч вона ще не вся опублікована. Тетяна Левицька опублікувала тільки два вінки з корони, а їх усього 15. Адже твір можна оцінювати і порівнювати з іншим, тільки повністю прочитавши. Воно настільки дурне, що навіть цього не розуміє, а просто тупо хоче мене позлити, вбити клин між мною і Тетяною Левицькою, яка є моєю ученицею і послідовницею, і цитує мене перед іншими вінками, як класика поряд з Ронсаром, Міцкевичем, Шекспіром, Рильським, Вінграновським, хоч я не радив їй цього робити, бо чесно вважаю, що ще не дотягую до їх рівня, але Тетяна не послухала, зробила по-своєму. Я сам вважаю, що Тетяна гарно написала корону, бо інакше б передмови не писав, допомагав, щоб ця корона мала достойний вигляд і вселяв віру в її можливості, а не придовбувався до дрібниць, щоб Тетяну принизити так, як це робив Сушко. Я буду тільки радий, якщо її корона отримає більш схвальну оцінку суспільства, ніж моя. Учні повинні йти далі своїх учителів. Думаю, час усе розставить на свої місця. І наклепників від літератури теж накаже.
Не так давно всі Ви були свідками брудного огидного наклепу Олександра Сушка на мене, коли він від мого імені вигадав цитату (про дендропарк "Софіївку, про який я написав поему), яка належить суто його вигадці, ще й присмачив матюком її, і опублікував. Цих брудних прийомів учать в кагебістських школах, і тому керівництво сайту побоюється вигнати цього ідіота зі своїх сторінок.
Не так давно всі Ви були свідками брудного огидного наклепу Олександра Сушка на мене, коли він від мого імені вигадав цитату (про дендропарк "Софіївку, про який я написав поему), яка належить суто його вигадці, ще й присмачив матюком її, і опублікував. Цих брудних прийомів учать в кагебістських школах, і тому керівництво сайту побоюється вигнати цього ідіота зі своїх сторінок.
В саду так хороше мені,
Навколо барви пречудові -
Навколо барви пречудові -
Відсвіт сонця на деревах тане,
Мов світила денного маяк.
Мов світила денного маяк.
Погожий день за обрій закотивсь,
І нетривке тепло забрав з собою.
І нетривке тепло забрав з собою.
Народ вкраїнський схильний до краси,
І радо помагав своєму пану --
І радо помагав своєму пану --
ЛЮДИ, СУШКО СКРІЗЬ ПОШИРЮЄ ПРО МЕНЕ БРЕХНЮ, БУЦІМ-ТО Я ПИСАВ ПРО ОЛЬВІЮ, І ПРО СОФІЇВКУ З МАТЮКАМИ. ВІН НІДЕ НЕ НАВОДИТЬ ПЕРШОДЖЕРЕЛА, БО ЙОГО В ПРИРОДІ НЕ ІСНУЄ.
Дорогі друзі, дуже приємна новина для мене! Вперше в житті став літературним лауреатом! За мою корону сонетів "Світло кохання", (яка вперше друкувалася саме тут, на Поетичних Майстернях і від багатьох авторів і керівника сайту отримала високу оцінку!), мені присудили ВСЕУКРАЇНСЬКУ ПРЕМІЮ ІМЕНІ МИХАЙЛА КОЦЮБИНСЬКОГО в номанації "Поезія"! Це зробила рідна Вінниччина, де народився наш геній і класик Михайло Коцюбинський, поет у прозі! Спасибі за визнання, дорогі земляки!
Тому, якщо є бажання мене привітати, то робіть це тут, на моїй сторінці. Спасибі Володимиру Ляшкевичу, Тетяні Левицькій, Вітру Ночі, Серго Сокольнику, Домініку Арфісту, Василеві Світлому, Сонцемісяцю, Ірині Вовк, Ванді Савранській, Ларисі Пугачук, Олені Балері за гарні відгуки! Тисну руки чоловікам, обіймаю жінок!
Тому, якщо є бажання мене привітати, то робіть це тут, на моїй сторінці. Спасибі Володимиру Ляшкевичу, Тетяні Левицькій, Вітру Ночі, Серго Сокольнику, Домініку Арфісту, Василеві Світлому, Сонцемісяцю, Ірині Вовк, Ванді Савранській, Ларисі Пугачук, Олені Балері за гарні відгуки! Тисну руки чоловікам, обіймаю жінок!
Ці уривки небесної вати
Розірвало проміння ясне.
Розірвало проміння ясне.
Немов якась чарівна сила
Зуміла все красою вкрить –
Зуміла все красою вкрить –
Потоцький Фелікс Щенсний граф Станіслав
Найбільший в Польщі був аристократ.
Найбільший в Польщі був аристократ.
Це каре озеро очей,
Це море таємниць нежданих,
Це море таємниць нежданих,
Конвалії, конвалії, конвалії,
Як рясно вас насіяла весна!
Як рясно вас насіяла весна!
Гайда гойдатися на гойдалку у гай,
Готове горе вже зими змаганням!
Готове горе вже зими змаганням!
Запечалюся я за тобою
Світлим смутком ясної весни.
Світлим смутком ясної весни.
Вже сивіє потроху мій волос,
Тихо час робить діло своє,
Тихо час робить діло своє,
Не шкодую ні за чим, достоту,
Все мине, як з білих яблунь дим,
Все мине, як з білих яблунь дим,
Мороз і сонце – день чудесний,
Ще бачиш сни, красуне-весно,
Ще бачиш сни, красуне-весно,
Глянеш ніжно - і розтане сніг,
Усміхнешся - сонечко засяє,
Усміхнешся - сонечко засяє,
Відламала вершечок ампули,
Тихо вену собі проколола,
Тихо вену собі проколола,
Я з ночі п"ю каштанову отруту,
У темінь мчать сколошкані думки,
У темінь мчать сколошкані думки,
Думок мережку солодко-гірких
Плете зима з-під білої вуалі,
Плете зима з-під білої вуалі,
Гей, то не вітер хмари гонить,
Гей, та поміж дерев,
Гей, та поміж дерев,
Дай напитись голосу твого,
О моя Богине яснолиця,
О моя Богине яснолиця,
Знову я до Вас, гаї священні,
Як на сповідь, на човні пливу,
Як на сповідь, на човні пливу,
Спохмурніло Богове чоло –
Снігопадом небо легким дише,
Снігопадом небо легким дише,
Заспівало сонечко мені
Золотисто-сяючим вібрато.
Золотисто-сяючим вібрато.
Так вісточки від тебе жду,
Ліплю із снігу я голубку,
Ліплю із снігу я голубку,
Світло кучерявого проміння
Ваших віршів - душу осява.
Ваших віршів - душу осява.
О красеню весняний, ранній,
Журби в душі моїй не сій,
Журби в душі моїй не сій,
Світло-сіра зима за вікном виграє,
Світло-сірою тисне журбою,
Світло-сірою тисне журбою,
Я Вас науявляю – от і все,
Рука моя – під ковдру - мимоволі.
Рука моя – під ковдру - мимоволі.
Крадеться сутінь кішкою нечутно,
Ковтає світло темна ненасить.
Ковтає світло темна ненасить.
За вуха вже хапає морозець,
(Мороз-отець поважно прийде згодом!)
(Мороз-отець поважно прийде згодом!)
Ти кажеш, що старієш, бо пора,
Та тулиш мою голову до... глиці.
Та тулиш мою голову до... глиці.
Ты - мой штекер, я - твоя розетка,
Я - твой нос, а ты - моя пипетка,
Я - твой нос, а ты - моя пипетка,
Біжить нечутно в озері вода,
Немає бурунів стихійно-рвійних,
Немає бурунів стихійно-рвійних,
Cтихло все в палацах Дожів, мера,
На дзвіниці змовкло звичне «Бов!»
На дзвіниці змовкло звичне «Бов!»
На дубові - багряна сивина,
Її він і узимку не скидає,
Її він і узимку не скидає,
Я від добра — добра шукав...
Такого, кажуть, ні не чинять.
Такого, кажуть, ні не чинять.
О дивовижна річ це — інтернет --
Світ інформації та ще й облуди.
Світ інформації та ще й облуди.
ІV
Як хороше в саду передосіннім,
Мов ночі мерехтіння — спів цикад.
Мов ночі мерехтіння — спів цикад.
ІІІ
ІІ
Боскамп
Боскамп
І
Початок
Початок
Зачин
Став ліщиновий — у цих низинах,
Грекової балки тальвег тут.
Грекової балки тальвег тут.
Дебіли від віршарства це — кастрати.
В них ампутоване чуття краси.
В них ампутоване чуття краси.
НЕНАЧЕ цвяшок, в серце вбитий,
Оця Марію я ношу”.
Оця Марію я ношу”.
Тіні понад озером звисають,
Вітер у густих кущах приліг,
Вітер у густих кущах приліг,
Розкішна лісу шевелюра,
І гостроколом — очерет.
І гостроколом — очерет.
Розкрив од подиву вуста:
На чарівнім Природи лоні
На чарівнім Природи лоні
Ця поема з каменю і світла,
Із води, землі, дерев, рослин
Із води, землі, дерев, рослин
У кожного з нас — істина своя,
Бо кожного — влаштовано інакше.
Бо кожного — влаштовано інакше.
Якщо свою ти чистиш душу,
Як Бог морський, підводний Главк.
Як Бог морський, підводний Главк.
Вінчає арборетум* бюст Сократа -
Філософ давньогрецький був такий.
Філософ давньогрецький був такий.
У графа Шереметьєва в Росії
Було в маєткові Кусково все:
Було в маєткові Кусково все:
Нічка огорне, нічка зоріє,
Видива сіє ясні.
Видива сіє ясні.
Статуями Бога Аполлона
Ми вже милувалися. Та от
Ми вже милувалися. Та от
Він змалку не писав нікому оди,
Тому критикувати взяв за моду.
Тому критикувати взяв за моду.
Вже розтанули, люба, останні сніги,
І трава висівається в гаю.
І трава висівається в гаю.
Шумить діброва чарівлива,
Слова мов чуються із губ.
Слова мов чуються із губ.
Ніби сонце, хмарою повите,
Як же рано, побратиме, ти -
Як же рано, побратиме, ти -
Про що нам сад шепоче, як збагнуть?
Чи чули про науку ви цікаву?
Чи чули про науку ви цікаву?
Як хороше до Криму* утекти,
Цикад наслухатись до оніміння...
Цикад наслухатись до оніміння...
Англійський парк — Пашкевича* творіння,
Чи арборетум — звуть отак його.
Чи арборетум — звуть отак його.
Ця статуя зажурена “Зима”
Раніш стояла там, де “Семиструмінь”,
Раніш стояла там, де “Семиструмінь”,
Конвалії, конвалії, конвалії,
Як рясно вас насіяла весна!
Як рясно вас насіяла весна!
Як хороше посидіти в задумі
У затінку дерев, затишних віт,
У затінку дерев, затишних віт,
Вже розтанули, люба, останні сніги,
І трава висівається в гаю.
І трава висівається в гаю.
Що за диво? Аж завмерла вись.
Чи у неї відібрало мову:
Чи у неї відібрало мову:
Краю мій обітований,
Ви - пресвітлії гаї,
Ви - пресвітлії гаї,
Немає, ні, жінок прекрасних
Нема в реальному житті,
Нема в реальному житті,
Дівча вродливе ніжку прокололо,
І криває, помалу ідучи,
І криває, помалу ідучи,
Віч-на-віч щастя слухаю сонет,
мій візаві - ясний, багатогранний.
мій візаві - ясний, багатогранний.
Кохання острів чарівливий,
Солодке море*, Верхній став.
Солодке море*, Верхній став.
В “Софіївці” не тільки краєвиди,
Дива вражають втілених ідей.
Дива вражають втілених ідей.
Токували раніше отут фазани,
Вже тепер невідомі нікому.
Вже тепер невідомі нікому.
З небес ясних спустившись низько,
У рай земний пройшовши шлях,
У рай земний пройшовши шлях,
Видіння це підвладне тільки снові,
В день сонячний заглянемо сюди.
В день сонячний заглянемо сюди.
Стоять берези занімілі,
І вітер їх не колихне.
І вітер їх не колихне.
І
Як на картині Сурикова* ніби -
Розкажуть про Суворова вони -
Розкажуть про Суворова вони -
Батьку, ти один у мене є,
А матусі більше вже немає.
А матусі більше вже немає.
Вкрилось небо сизою імлою,
Сяє вечір тихо вдалині.
Сяє вечір тихо вдалині.
Там, поза Критськими ходами
Є композиція із брил,
Є композиція із брил,
Чи замку старовинного уламок?
Чи арфи чарівливий силует?
Чи арфи чарівливий силует?
У холоди всі статуї накриті*...
Але громада каменів оця
Але громада каменів оця
Пил століть на полях єлисейських осів,
Добрі духи в раю тут бродили.
Добрі духи в раю тут бродили.
Ми познайомилися з ним на фестивалі поезії “Уманьфест — 2010”.
Пам’ятаю уперше побачив його біля Пентагону, як жартома називають уманці гуртожиток Національного університету садівництва України, де нам, учасникам фестивалю поезії, надали місце для проживання.
Пам’ятаю уперше побачив його біля Пентагону, як жартома називають уманці гуртожиток Національного університету садівництва України, де нам, учасникам фестивалю поезії, надали місце для проживання.
Два камені, що різні геть на вроду,
Великі це гранітні валуни.
Великі це гранітні валуни.
Із днем ПОЕЗІЇ, о друзі!
Ловіть натхнення на льоту,
Ловіть натхнення на льоту,
«Твоє прекрасне ніжне серце чуле -
(Полікувала, їстоньки дала!)
(Полікувала, їстоньки дала!)
Я прихворів. Лягла печаль на вії,
Зима весни затримала ходу,
Зима весни затримала ходу,
Місяць підкрався неждано,
Зорі усі засвітив…
Зорі усі засвітив…
Вона грати розпочне із ноти «до»,
І відчую я до неї «лібідо».
І відчую я до неї «лібідо».
Що за звуки там лунають,
Мов дзюрчить жива вода,
Мов дзюрчить жива вода,
Над озером вербиці молоді,
Неначе гурт дівчаток босих,
Неначе гурт дівчаток босих,
Як хороше! Нема нікого
На ніжних луках запашних...
На ніжних луках запашних...
Ох, видива такі - не без причини,
Як важко бути довго без мужчини.
Як важко бути довго без мужчини.
Довго Сокіл думав, що робить
І ростить у тьмі великій часу?..
І ростить у тьмі великій часу?..
Мій любий березню, ти груди
Наповнив щастям аж до дна.
Наповнив щастям аж до дна.
СЕРГІЙ ЄСЕНІН НЕХАЙ ТЕБЕ ВЖЕ ВИПИВ ХТОСЬ
Образ твору* * *
Образ твору* * *
Шерех листя росте осінній,
Тоне в розпачу голосінні.
Тоне в розпачу голосінні.
І
Дзюрчання, ніби плач, до нас долине
Дзюрчання, ніби плач, до нас долине
Я від кохання все життя страждав,
Даремно сподіваючись на диво.
Даремно сподіваючись на диво.
Ти покличеш мене на світанні,
Як ранкова засяє зоря.
Як ранкова засяє зоря.
От і все. Мого друга нема.
В засвіти він пішов так раптово.
В засвіти він пішов так раптово.
Сушкуватому псу щось не спиться,
Бо зуб мудрості випав таки,
Бо зуб мудрості випав таки,
Потягнуло недобрим з Парнаса,
Ти уяву свою потривож.
Ти уяву свою потривож.
Струменить у ліхтарному світлі
Кулеметними чергами сніг.
Кулеметними чергами сніг.
Чи орел чи трохи слабоум?
На "Майстернях" не чита вірш кожен?!
На "Майстернях" не чита вірш кожен?!
Знову словеса брудні течуть,
То вмочає в бруд перо достоту
То вмочає в бруд перо достоту
Сад похнюплений знову стоїть,
Мов сердечна відкрилась рана.
Мов сердечна відкрилась рана.
Над світом цим, сотвореним з каміння,
Води, землі, трави, дерев, рослин,
Води, землі, трави, дерев, рослин,
Як печаль світова,
Розливається туга.
Розливається туга.
В минулому картини малювали -
Таки ж мистецтво справжнє то було.
Таки ж мистецтво справжнє то було.
Як графоман тебе повчає,
І в очі заздрістю плює,
І в очі заздрістю плює,
Зимовий день. І вітряно у парку.
Повітря аж пронизує тебе.
Повітря аж пронизує тебе.
Печальні видива розвіяв
Мого уривчастого сну
Мого уривчастого сну
Високий класику, дарма
Ти лаяв те, що сокровенне,
Ти лаяв те, що сокровенне,
Надворі сніг, надворі сніг,
Іде зима, як чарівниця.
Іде зима, як чарівниця.
Беріз обійми чарівливі
Мене зустріли у саду.
Мене зустріли у саду.
Вечірній Київ чарівливий,
Вогнями ніжно засвітивсь.
Вогнями ніжно засвітивсь.
Всі повинні здохнуть на війні!
І звичайно, перші — патріоти!
І звичайно, перші — патріоти!
Сутеніє. Холоднеча.
Сад поволі стих.
Сад поволі стих.
Поволі днина догоряє,
Парує тихо так земля.
Парує тихо так земля.
Знайдете див у парку ви чимало...
І ось іще, погляньте, дивина.
І ось іще, погляньте, дивина.
А сад неначе у диму,
Аж задихається в тім «диві».
Аж задихається в тім «диві».
Он каменем завалена печера,
Там Одіссей був у недобрий час.
Там Одіссей був у недобрий час.
І
Сізіфовий камінь. Вершина вгорі,
А ніби звалився додолу.
А ніби звалився додолу.
Він — Зевса син, улюбленець Богів!
Тантала грот ось тут, на площі Зборів.
Тантала грот ось тут, на площі Зборів.
Софія тут виходила з намету
В оточенні дванадцяти наяд
В оточенні дванадцяти наяд
На площі зборів статуя Паріса
У затінку дерев стрічає нас.
У затінку дерев стрічає нас.
Ось там долина Велетнів, погляньте,
Розкидане каміння навкруги.
Розкидане каміння навкруги.
Навислий камінь, круглий стіл і лава -
Низенький грот — повідають про те -
Низенький грот — повідають про те -
З красивої площадки Бельведеру
Печальний профіль, бачимо, постав.
Печальний профіль, бачимо, постав.
А любов золотими нитками
Вишиває зірки в небесах...
Вишиває зірки в небесах...
І
Немов би тут почаклувала фея -
Немов би тут почаклувала фея -
Водоспад, як милої волосся,
Пестить око білизною снів
Пестить око білизною снів
З Діани гроту йдем до бельведеру,
Сталлоне, Гір, також Ален Делон
Сталлоне, Гір, також Ален Делон
Шановна редакціє “Поетичних Майстерень”, уся ПееМівська родино!
До джерела ми Гіппокрени станем,
Обличчям і праворуч бачим вхід
Обличчям і праворуч бачим вхід
Припинімо словесну цю гру,
А можливо і — муку безкраю!
А можливо і — муку безкраю!
Наш час побачень - менший кроку,
А вже неначе ера з ер.
А вже неначе ера з ер.
Твій портрет чарівний, романтичний
Невимовна краси дивина.
Невимовна краси дивина.
Прости, що вечір цей сумний
Тобі печаль гірку навіяв.
Тобі печаль гірку навіяв.
Тераса муз – прекрасний Гелікон,
Навколо танці, музика і співи.
Навколо танці, музика і співи.
Якщо алеєю ми далі підем,
То п`єдестал побачимо за мить.
То п`єдестал побачимо за мить.
Ніч розстелила шовк осінній
На землю, небо і повітря.
На землю, небо і повітря.
Левкадська скеля поряд височить,
І про Сафо розкаже, поетесу.
І про Сафо розкаже, поетесу.
В героя божа є ознака –
Усі він труднощі долав.
Усі він труднощі долав.
Густа осіння мряка обступила,
Неначе оповив усе туман.
Неначе оповив усе туман.
В житті і радісно, і гірко,
Як б`ються хвилі в береги.
Як б`ються хвилі в береги.
До себе нічка-чарівниця приманила.
У теплі луки срібну стрічку заплела.
У теплі луки срібну стрічку заплела.
Якби жили на острові безлюднім,
Я б збудував для тебе замок мрій.
Я б збудував для тебе замок мрій.
Гермес в сучасності жорстокій –
Найцікавіший, певно, Бог.
Найцікавіший, певно, Бог.
Венеція. Розкішні карнавали,
Веселі маскаради чарівні…
Веселі маскаради чарівні…
Немов змія сповзла повільно з чаші,
Багато з неї випила води,
Багато з неї випила води,
Укрилось небо пеленою,
Важких свинцево-сірих товщ.
Важких свинцево-сірих товщ.
Величний і прекрасний символ парку
Ось перед нами – Флори павільйон.
Ось перед нами – Флори павільйон.
Античний стиль, підковою споруда,
З рослинами дві вази кам`яні.
З рослинами дві вази кам`яні.
Жила у Римі дівчина Тарпея,
Що мріяла прославитися чимсь.
Що мріяла прославитися чимсь.
І
Все було занадто вже чудово -
Все було занадто вже чудово -
Похмуро у Шотландії суворій,
Куди нас пойма Кам`янки веде.
Куди нас пойма Кам`янки веде.
Музика осіннього дощу
Чується надворі крізь фіранку.
Чується надворі крізь фіранку.
Тебе люблю, тебе люблю,
І ні про кого більш не мрію.
І ні про кого більш не мрію.
У кацапів "нет плохой погоды",
Мряка в них, і сніг, і дощ, як тать.
Мряка в них, і сніг, і дощ, як тать.
Ти чаклунка моя, ти - чаклунка,
Таїна причаїлась в очах.
Таїна причаїлась в очах.
Над озером женевським причаїлись
Зеленуваті камені-жабки,
Зеленуваті камені-жабки,
Красою серця первозданні,
Мої дарителі снаги,
Мої дарителі снаги,
Прохолодне сонце ледве-ледве гріє,
Де-не-де жовтіє листя й обліта.
Де-не-де жовтіє листя й обліта.
Закохувався сильно, як поет,
Засліплено… В житті – суцільні біди.
Засліплено… В житті – суцільні біди.
А може добре, що я вже не твій? –
Хотіла крапку ставить ще раніше
Хотіла крапку ставить ще раніше
І
З рослин усіх центральної алеї
З рослин усіх центральної алеї
На пагорбі праворуч, мов на чатах,
Грибок-альтанка, гляньте, височить.
Грибок-альтанка, гляньте, височить.
Дозвольте у ворота вас завести
Архітектурні форми ці малі –
Архітектурні форми ці малі –
Про рай загробний мало хто з нас мріє,
Про рай земний частіш в людей думки.
Про рай земний частіш в людей думки.
Смарагдове сяйво, як полум`я ніжне,
Голубить воно, не пече.
Голубить воно, не пече.
Вночі легкий вітрець несе
І прохолоду, і розраду.
І прохолоду, і розраду.
Мамі не хочеться жити у місті -
Рідна земля і на старість опора.
Рідна земля і на старість опора.
В тихім небі яснім дивина догоря,
Чарівлива така, величава
Чарівлива така, величава
Вже вогко у саду, вечірня прохолода
Із низу підкрадається, неначе кіт.
Із низу підкрадається, неначе кіт.
Ти пробач, це було ніби всує,
Завдавало тяжкого жалю.
Завдавало тяжкого жалю.
В саду - прекрасна літня ніч.
І сяють зір ясні опали.
І сяють зір ясні опали.
Люба, люба, днів печальних
Скільки ще лишилось нам?
Скільки ще лишилось нам?
Смарагдове сяйво, як полум`я ніжне,
Голубить воно, не пече.
Голубить воно, не пече.
Цвіт осипається бузку,
Минає час весни розмаю.
Минає час весни розмаю.
Перецвітає вже бузок,
Весна травнева – прохолодна.
Весна травнева – прохолодна.
Мінорні сутінки лягають
На сад, на поле, на луги…
На сад, на поле, на луги…
А сад навколо зеленню заллятий,
Трава густа зросла, неначе ліс.
Трава густа зросла, неначе ліс.
Знову хмари сильний вітер
З виляском погнав у даль.
З виляском погнав у даль.
Знову скрізь химерних ліній плетиво –
І черемхи і бузку – вогні.
І черемхи і бузку – вогні.
Ридає дощик аж до рана,
Любов даруючи садам,
Любов даруючи садам,
Так липне ґрунт до підошов,
Волого в`язнучи зісподу…
Волого в`язнучи зісподу…
Не нав`язуй вірності, кохана,
Ми – як вільні птиці – живемо!
Ми – як вільні птиці – живемо!
Вись укрита сірою габою
І ридає, б`ється у вікно.
І ридає, б`ється у вікно.
Красуня, яка мене любить,
Про мене лиш думає все.
Про мене лиш думає все.
Укривши світ габою голубою,
Весна ішла у чарівній обнові…
Весна ішла у чарівній обнові…
- Здрастуйте, мій лікарю хороший,
Третій тиждень валер"янку п"ю…
Третій тиждень валер"янку п"ю…
Вже свіжа зелень всіяла кущі,
І цвіт укрив усміхнені дерева.
І цвіт укрив усміхнені дерева.
Огидний циніку, ти – як ворона –
Чатуєш на поезії красу,
Чатуєш на поезії красу,
Сказала ти, щоб вибрав я, з ким буть:
Чи з дівами гулящими водиться,
Чи з дівами гулящими водиться,
Наче музика ллється із раю –
Далі неба ячать голубі.
Далі неба ячать голубі.
Знов дорога в небо верне,
І весна красою дзенька…
І весна красою дзенька…
Підриває страх у себе віру,
Та людську згадаймо теплоту.
Та людську згадаймо теплоту.
Серце плавиться в ніжнім слові,
Відчуває життя весну…
Відчуває життя весну…
Отака вже воля неба –
Вроди-зваби таїна.
Вроди-зваби таїна.
А вечір тихо морщив лоба,
В ріденьких складочках між хмар.
В ріденьких складочках між хмар.
Днів осінніх, днів печальних
Загубилися сліди.
Загубилися сліди.
З вишини золоті волоконечка
Дивне плетиво казки несуть!
Дивне плетиво казки несуть!
Не ревнуй до кожної спідниці…
Хай пускають «бісики» з-під вій,
Хай пускають «бісики» з-під вій,
Полікую любов`ю тебе я,
Хворі стебла твої напою.
Хворі стебла твої напою.
О доню люба, на кліща
Ти не зважай обмову.
Ти не зважай обмову.
Цілу нічку вона не згаса,
Мов гердану сяйлива окраса…
Мов гердану сяйлива окраса…
Світлячки, як манливі принади,
Розлились між гілля вусібіч…
Розлились між гілля вусібіч…
Віддай мені свій біль, кохана,
Віддай мені його увесь.
Віддай мені його увесь.
Не забирай у мене любу –
Все, доле, у руках твоїх.
Все, доле, у руках твоїх.
Сміялася кохана безневинно:
І нащо начиталася Сушка?
І нащо начиталася Сушка?
Розлив туман волосся хвилі світлі
На плечі ночі в далі осяйні.
На плечі ночі в далі осяйні.
Ну от і все. І знов печальних
Миттєвостей додаш мені,
Миттєвостей додаш мені,
Ледь вітерець гілки колише….
Сад зачаївся відалік.
Сад зачаївся відалік.
Чоловік, звичайно, він хоробрий,
Наче той Герасим без Муму.
Наче той Герасим без Муму.
Ти для мене – квітка у саду,
Я тебе так ніжно доглядаю.
Я тебе так ніжно доглядаю.
Доведеться розказать таки,
Проінформувати всіх я мушу.
Проінформувати всіх я мушу.
Був би це красі твоїй притулок -
Сам собі всю правду розкажу
Сам собі всю правду розкажу
Учу усіх я жити безоглядно,
Люблю, щоб ззаду сунула людва.
Люблю, щоб ззаду сунула людва.
Тихо алеєю йду,
Змовкла пташина розмова…
Змовкла пташина розмова…
Принишклий сад. Іще не вкритий снігом.
Провіяний вітрами зусібіч.
Провіяний вітрами зусібіч.
Бузок біліє в сонячнім саду,
і небеса прозорістю дивують.
і небеса прозорістю дивують.
Якби ми десь, на острові кохання
Хоча би тиждень, мила, провели…
Хоча би тиждень, мила, провели…
Не печаль мене передчуттям,
Що біда прийде до твого двору…
Що біда прийде до твого двору…
Так холодно уже в осіннім передзим`ї,
Сади укрив давкий, задушливий туман…
Сади укрив давкий, задушливий туман…
Ти ледь пішла, і я вже сам не свій –
Чому прощання? Чом ідеш туди ти?
Чому прощання? Чом ідеш туди ти?
Палають пристрастю вуста,
Спадають почуття, як злива,
Спадають почуття, як злива,
До смурного віршаря
Знов прийшло нещастя…
Знов прийшло нещастя…
Нечутно місяць у імлі ступав –
Туман по саду й небесах розвозив.
Туман по саду й небесах розвозив.
Укрився день журливою габою,
Терзає душу всю осінній щем.
Терзає душу всю осінній щем.
За десять хвилин до таксі
В обіймах палких ще моя ти...
В обіймах палких ще моя ти...
Нехай впаду, камінням люто битий,
Забудеться колись моє ім'я...
Забудеться колись моє ім'я...
Мов осіннього сну поволока,
Вечір ліг на затінений сад.
Вечір ліг на затінений сад.
Перед серцем великим твоїм
Я сьогодні стаю на коліна.
Я сьогодні стаю на коліна.
Так без тебе мені погано,
Як будинкові - без тепла.
Як будинкові - без тепла.
Горить, як музика на древі,
Краса печальної пори.
Краса печальної пори.
Життя без любої – пустишка,
Буття зів`ялі комиші.
Буття зів`ялі комиші.
Поговори зі мною, мамо,
Хоча б у сні на мить озвись…
Хоча б у сні на мить озвись…
Сиза мряка затисла мене,
І осінні дощі обмотали,
І осінні дощі обмотали,
Не відсохне в тебе пучка,
Сієш брехні позаяк?
Сієш брехні позаяк?
Боюсь любові я твоєї –
Які великі в неї крила!
Які великі в неї крила!
Ці уривки небесної вати
Розірвало проміння ясне.
Розірвало проміння ясне.
Краса ні, не позбавлена гниття.
В красуні-поетесі – відбиття.
В красуні-поетесі – відбиття.
Замріятися ув обіймах тиші,
Як хороше, як затишно – в саду…
Як хороше, як затишно – в саду…
Отут, в саду, поміж беріз привітних,
Коли поблідли зорі уночі,
Коли поблідли зорі уночі,
Фантазії вплітаєш у любов,
А щастя береже моя підкова.
А щастя береже моя підкова.
Знов печаль, але така пресвітла
До душі моєї припливла.
До душі моєї припливла.
Чи долею обом так суджено?
Як довго буде це тривать?
Як довго буде це тривать?
Так хочеться любові і жури,
Так хочеться печалі й просвітління.
Так хочеться печалі й просвітління.
Сам писать не вмію, але інших вчую я,
На яку тематику тра писати щоб.
На яку тематику тра писати щоб.
Пливуть по небу темні рядна,
Немов химерії старі.
Немов химерії старі.
Ти ледь пішла і наяву -
Плекаю знов про зустріч мрію.
Плекаю знов про зустріч мрію.
Моя печаль і ніжність і жура –
Усе в тобі, одній тобі гніздиться.
Усе в тобі, одній тобі гніздиться.
Так без тебе погано,
Ніби кисню нема.
Ніби кисню нема.
Нашіптує, нацьковує кругом,
Гуртом слона вкусити хоче гном.
Гуртом слона вкусити хоче гном.
На листі потьмяніла бірюза,
І ніч ковтнула обриси пресвітлі.
І ніч ковтнула обриси пресвітлі.
Сховався день у сутінках сумних,
Довкілля огорнула темна змора.
Довкілля огорнула темна змора.
А їй казали: повернись в родину!
Йому казали: в гречку не стрибай!
Йому казали: в гречку не стрибай!
Так ніжно хмарка небо лиже,
Бо вже насупиться ось-ось…
Бо вже насупиться ось-ось…
Люблю у літню спеку добру зливу,
Од неї все буяє і росте.
Од неї все буяє і росте.
Спохмурніли, посивіли тихі небеса,
Без голубки сизий голуб залишився сам.
Без голубки сизий голуб залишився сам.
Я по Метробудівській іду,
Там знайду на задницю біду,
Там знайду на задницю біду,
Гаснуть ліхтарі вранці на зорі,
Рожевіє мрево світанкове.
Рожевіє мрево світанкове.
Підсохлий сад пожадливо напивсь.
Дощі зомлілу землю відпоїли.
Дощі зомлілу землю відпоїли.
Чого ж ятриться так душевна рана?
І серце невигойно все болить?
І серце невигойно все болить?
Життя легка й спокійна течія…
Погідний штиль і вітерець над нами.
Погідний штиль і вітерець над нами.
Аж на очі набігла сльоза –
Не уникнути твого полону.
Не уникнути твого полону.
Сьогодні місяць - в аурі туманній,
Із золотистим сяйвом в небесах.
Із золотистим сяйвом в небесах.
Я згадую її чарівні очі,
Рахую дні і їм втрачаю лік.
Рахую дні і їм втрачаю лік.
Я все слухаю тихо і млію –
Під чарівної палички змах:
Під чарівної палички змах:
Перетікає вже весна у літо,
Кульбаби сиві – в тополиний пух.
Кульбаби сиві – в тополиний пух.
У Париж твій проляже маршрут,
Будуть враження в тебе нові,
Будуть враження в тебе нові,
Як хороше в саду. Весни останні миті.
Поволі гасне день поміж ясних беріз,
Поволі гасне день поміж ясних беріз,
Моя любов, моя печаль,
Моє кохання чарівливе -
Моє кохання чарівливе -
В час, коли співають солов`ї,
І черемхи китиці пресвітлі
І черемхи китиці пресвітлі
А небо знов таке сумне,
Укрите сірою габою.
Укрите сірою габою.
Надворі літня злива
Розкрива пелюстки.
Розкрива пелюстки.
Цілий день кохання. Цілий день кохання.
Випурхнула з клітки пташечка – втекла.
Випурхнула з клітки пташечка – втекла.
Не говори, що йти повинна,
І серця мого не терзай.
І серця мого не терзай.
Мені так любо, коли ти
Уся тремкочеш від жадання.
Уся тремкочеш від жадання.
На красиву лаву я на мить присяду,
Усміхнеться Муза ніжно так мені.
Усміхнеться Муза ніжно так мені.
Я на долю свою нарікав,
І просив, і творив заклинання –
І просив, і творив заклинання –
А між нами померла любов,
Залишилась тепер тільки дружба.
Залишилась тепер тільки дружба.
Я люблю розгорнутий спів.
Щоби серце – на повні груди.
Щоби серце – на повні груди.
А я – немов магнолія ота –
Росту, квітую тихо сам у гаю.
Росту, квітую тихо сам у гаю.
Я ніколи не сяду без весел в човна,
Без вітрил не пливу в океані.
Без вітрил не пливу в океані.
Хмарин прозорих дим –
Легкий то неба подих.
Легкий то неба подих.
Ну чому піддався безголов`ю? –
Я і досі слів не доберу.
Я і досі слів не доберу.
Іще гряде зелена злива,
Немов у повені - ріка.
Немов у повені - ріка.
Люблю отут, на роздоріжжі,
На милій лавочці сидіть.
На милій лавочці сидіть.
Переможемо гидке і нице,
Мій народе, чи не розумієш?
Мій народе, чи не розумієш?
Лагідний вечір квітневий,
Птаства легкий пересвист,
Птаства легкий пересвист,
Щастя дивовижні віражі…
Так, немов для нас одкрилось небо!
Так, немов для нас одкрилось небо!
Задрімало плесо дніпрове,
Ми із нічкою тут – самі.
Ми із нічкою тут – самі.
Рідна далеч забулась моя,
Голуба спалахнула пожежа.
Голуба спалахнула пожежа.
Не сумуй, моя кохана,
Днів печальних не лічи.
Днів печальних не лічи.
Ми ледь зустрілися, і ти пішла –
Хворіють рідні – біль сіпнув за очі.
Хворіють рідні – біль сіпнув за очі.
Весняний сад здолала дрімота,
Гойдаються гілки, немов куняють.
Гойдаються гілки, немов куняють.
Така шляхетність у твоїх очах –
Емоції, весь розум, полонила.
Емоції, весь розум, полонила.
Це віт судомне колихання –
Сміється місяць із небес.
Сміється місяць із небес.
Віддай мені свій біль увесь,
Віддай мені усі страждання.
Віддай мені усі страждання.
Життя сміялося із мене,
Поет, це – вічний наївняк.
Поет, це – вічний наївняк.
Чом ти, весно моя, спохмурніла?
Потьмянів, наїжачився луг.
Потьмянів, наїжачився луг.
Вона вже холоду не здасться –
І пестить сутінь запашна.
І пестить сутінь запашна.
Ми зустрінемося навесні,
Як розтане остання сніжина,
Як розтане остання сніжина,
Небо потемніле над землею
Тугою усе заволокло.
Тугою усе заволокло.
Не печаль брови ясної
Ти, красуне чарівна.
Ти, красуне чарівна.
Та нехай вони, як знають,
Із трусів повистрибають,
Із трусів повистрибають,
Оце людина справді має дар!
Піїти, критики тримайте дози –
Піїти, критики тримайте дози –
На березі бюстгальтер безсило обвис,
У панчохах – дірки – завірюхи то діло.
У панчохах – дірки – завірюхи то діло.
Вітер, вітер, туман – тимчасова відлига у гаю,
Підіймаються вгору розхристані поли дерев.
Підіймаються вгору розхристані поли дерев.
Я куплю тобі дім на ставу в Підмосков`ї,
І тебе приведу в наш омріяний дім.
І тебе приведу в наш омріяний дім.
Спасибі любим, дорогим,
Кому я так без міри мила.
Кому я так без міри мила.
Ти думаєш, тебе я спокушав
Й отим хмільним поїв навмисне зіллям?
Й отим хмільним поїв навмисне зіллям?
Я не того тебе жадаю,
Поставить галочку аби.
Поставить галочку аби.
Приходжу знову я сюди
Немов у пазуху до Бога.
Немов у пазуху до Бога.
Упирі левицю
Хочуть взять за цицю!
Хочуть взять за цицю!
Зима у розпалі, зима
І сіє чарівний сніжечок
І сіє чарівний сніжечок
Я згадую ту зустріч-дивину,
І спалахи неону, мов гліссандо*,
І спалахи неону, мов гліссандо*,
Ці лагідні волосся хвилі,
Великі очі осяйні.
Великі очі осяйні.
Від холоду зіщулилися віти
І вітер употужнив свій повів.
І вітер употужнив свій повів.
Немов якась чарівна сила
Зуміла все красою вкрить –
Зуміла все красою вкрить –
Сивенькі очі сніготалу
Сміються чарами в гаю.
Сміються чарами в гаю.
Мій погляд у висі кане,
Здається, там дна і нема.
Здається, там дна і нема.
Я плаваю в слизоті і багні,
Та мрію всіх також туди загнати.
Та мрію всіх також туди загнати.
Чом непотрібна критика мені?
Потрібна, тільки не від графоманів.
Потрібна, тільки не від графоманів.
Мене повчає псевдодруг, як жить,
Хоча молодший віком проти мене.
Хоча молодший віком проти мене.
Не печаль брови ясної
Ти, красуне чарівна.
Ти, красуне чарівна.
Туманом сірим все заволокло:
І небо, і дороги, і дерева.
І небо, і дороги, і дерева.
Ми з тобов* у ТрУскавці гуляли,
У чарівнім квітні навесні.
У чарівнім квітні навесні.
Ще листопад, а справжня йде зима,
З`явився лід на озері тоненький.
З`явився лід на озері тоненький.
Ще календарна осінь на порі,
А вже зима Батиєм наступає.
А вже зима Батиєм наступає.
Все більш розходимось, як в небі – літаки,
Як два автомобілі – на дорозі.
Як два автомобілі – на дорозі.
Ця осінь така якась це –
Незнана.
Незнана.
Листя золотаве листопаду
Все щедріше землю обійма.
Все щедріше землю обійма.
Люблю вночі блукати стихлим садом,
Коли печаль на віти осіда.
Коли печаль на віти осіда.
Так хороше напитися печалі,
Сонливого осіннього тепла,
Сонливого осіннього тепла,
Вечір прохолоду тиху ніс,
Щулились дерева напівголі.
Щулились дерева напівголі.
Над тихим озером сумним,
У темряви ласкавій тиші
У темряви ласкавій тиші
Пожовклий сад увесь – в журбі,
Тремтять на вітрі змерзлі віти…
Тремтять на вітрі змерзлі віти…
Минає жовтень, чарівний жовтень,
Засипав листям усе навкруг.
Засипав листям усе навкруг.
Взяла природа під крило своє
Мою ходу й завзяття молодече.
Мою ходу й завзяття молодече.
Осінній вечір заховав
За хмарами небесні далі.
За хмарами небесні далі.
Я все одно тебе люблю,
Кохання сваркам – не підвладне.
Кохання сваркам – не підвладне.
Ось і осінь торкнула природу
І малює багрянці свої.
І малює багрянці свої.
Накритий хмарою рудою,
Вечірній Київ затремтів,
Вечірній Київ затремтів,
Очам не вірю: Київ у диму,
Спалахують будівлі і дерева…
Спалахують будівлі і дерева…
З небесного мов лона породіллі
Враз випливають, наче навтьоки,
Враз випливають, наче навтьоки,
Стемніле небо майже все в диму,
Розкурює Симаргл вечірню люльку.
Розкурює Симаргл вечірню люльку.
Чарівливий світиться неон,
Тихо заповзає він до гаю.
Тихо заповзає він до гаю.
Под ветвей густым плетеньем,
Где и в травах изумруд,
Где и в травах изумруд,
Ще днина тягне світлу нить,
Та сходить вже зоря сяйниста.
Та сходить вже зоря сяйниста.
Все ще збереглося: сонечко яскраве,
Печія-спекота сушить береги.
Печія-спекота сушить береги.
"Така у мене справді ти одна!" -
Видзвонюють льодини, мов червінці.
Видзвонюють льодини, мов червінці.
Лягають легкі* тіні вечорові
І днину заколисують стару.
І днину заколисують стару.
Як хороше в останні дні серпневі…
Ще літо домліває в небесах,
Ще літо домліває в небесах,
Над моєю долею – ніжно-білі лебеді
Розпустили крилонька попід небеса.
Розпустили крилонька попід небеса.
Німого смутку тиха течія,
Неначе медитація мовчання...
Неначе медитація мовчання...
Від руки мов зодчого –
Хмари злет.
Хмари злет.
Під хустками сивими
Мліє сад.
Мліє сад.
Що за гамір? Поміркуй! –
Голос шепче з висі.
Голос шепче з висі.
Знову вечір сонливий іде.
Закуняла розморена тиша.
Закуняла розморена тиша.
Густі мазки. Хтось тихо білить небо.
Перисті хмари затирають синь.
Перисті хмари затирають синь.
Гартувала з пелюшок
Мамочка малого.
Мамочка малого.
Місяць і зірка – закохана пара,
Чом на все небо одна?
Чом на все небо одна?
Ще липень золотавий зеленню буяє,
І прохолоду вилива після дощу.
І прохолоду вилива після дощу.
Пасквілі він пише - придивіться,
Хоче царювати, править всіх.
Хоче царювати, править всіх.
Плакучі верби понад ставом,
Троянд зарошених кущі…
Троянд зарошених кущі…
Цей сад – немов зелена гуща…
Всихають юні деревця.
Всихають юні деревця.
У час міжгроззя зазирну у сад,
На лавочку улюблену присісти.
На лавочку улюблену присісти.
Боги, навіщо мучите любов`ю?
Чи це уже до смерті не мине?
Чи це уже до смерті не мине?
Знову я прийшов до тебе, гаю,
Щоб красою душу напоїть.
Щоб красою душу напоїть.
Нависають кучугури
Із небесних площ –
Із небесних площ –
Сутеніє понад садом,
Вітер спеку прибива.
Вітер спеку прибива.
Миті відпочинку свого…
Маю радість наяву:
Маю радість наяву:
На озера поверхні дуже густо
Промінчики танцюють молоді.
Промінчики танцюють молоді.
Липневі хмари ніжнотонні
По небу сунулись несміло…
По небу сунулись несміло…
Чи зобразити буде до снаги?
Між хмар стемнілих – снігу кучугура…
Між хмар стемнілих – снігу кучугура…
І що воно таке – любов,
Пропущена крізь років призму?
Пропущена крізь років призму?
І що тепер? Закінчилась вендета?
Не знаєш, як ту дружбу поновить?
Не знаєш, як ту дружбу поновить?
Неначе в задницю оса,
Вкусила, мовби хмар омана.
Вкусила, мовби хмар омана.
Неначе диво в Божім раю,
В гаю троянду я стрічаю...
В гаю троянду я стрічаю...
В народу нашого нема
Такого ймення чарівного.
Такого ймення чарівного.
Пахнуть в Києві каштани,
Ходять Києвом кияни,
Ходять Києвом кияни,
Під смарагдовим склепінням,
У смарагдовій траві
У смарагдовій траві
Ще недавно зима - завірюха сяйна -
Кружеляла пухнасті сніжини.
Кружеляла пухнасті сніжини.
В кімнаті розливає запах м`ята,
Не килим на долівці - очерет,
Не килим на долівці - очерет,
Усе частіш у вікна заглядає
В зелених шатах весняна краса.
В зелених шатах весняна краса.
Одягну я тебе на світанку,
Наче світла у душу ввіллю,
Наче світла у душу ввіллю,
Пора дощів жене траву угору,
І сонце за химери десь хова.
І сонце за химери десь хова.
Кінець весни такий, неначе літо…
Вже спека, майже люта, навкруги.
Вже спека, майже люта, навкруги.
Якби Ви тільки, квіти, знали,
Як серце болісно щемить.
Як серце болісно щемить.
Як шерсть овечок тонкорунних,
Так забуяв посеред віт
Так забуяв посеред віт
Немов краси хтось розкидає грона,
Палає фіолетова свіча,
Палає фіолетова свіча,
Похмурий день - Чорнобиля відлуння,
І темна хмара небом розпливлась.
І темна хмара небом розпливлась.
Ти чарівний, мій вигаданий світе,
Немовби казка із дитячих літ.
Немовби казка із дитячих літ.
Цвітуть сади і серце завмирає
Від солоду і хмелю, і жаги.
Від солоду і хмелю, і жаги.
Дивлюсь на тихий плин і згадую творця,
У хмарні небеса лелека легко лине.
У хмарні небеса лелека легко лине.
Все цього вечора - мов би для нас:
Птаства щебіт - ізнову,
Птаства щебіт - ізнову,
Коли під тихим небом кришталевим
Немов зникають десь лихі думки.
Немов зникають десь лихі думки.
Ти час, о Велесе, спини,
І суєті скажи цій: «Годі!»
І суєті скажи цій: «Годі!»
Квітучий місяцень весни
Теплом розкішним удостоїв.
Теплом розкішним удостоїв.
Він критикнув старого друга
Всього разочок, тільки раз…
Всього разочок, тільки раз…
Усе він доїть козла сатири,
Одні й ті ж теми – по сто разів.
Одні й ті ж теми – по сто разів.
Вже ущухли снігопадні зливи,
Не підніме вітер і поли.
Не підніме вітер і поли.
З чарівливим щемом ця омана –
Ось життя. І сильне тим воно,
Ось життя. І сильне тим воно,
Немов не березень, а січень.
Уже ж було – весна прийшла…
Уже ж було – весна прийшла…
Где русло Сниводы картинно,
Перебивая звоны рос,
Перебивая звоны рос,
Де пойма* Сниводи чарівна –
Бринить легенький вітерець.
Бринить легенький вітерець.
Лиш профіль твій в інеті промайне,
Як те весни захоплююче диво –
Як те весни захоплююче диво –
Наснилося… О Боже, пробі –
Тулився не будь-хто – Тарас,
Тулився не будь-хто – Тарас,
Привів сюди я друга на "ПееМ",
Радів, що полку нашого прибуде,
Радів, що полку нашого прибуде,
Послухайте-но, діточки, на вушко,
Новісінькую казочку оту.
Новісінькую казочку оту.
Себе жабисько тигром уявило,
І стало надимати живота:
І стало надимати живота:
Злигалася зміюка із тхором:
Давай лелеці лапи переб"ємо!
Давай лелеці лапи переб"ємо!
Чи винна з інтернету аватарка,
Чи віршів начиталась моїх ти?!
Чи віршів начиталась моїх ти?!
...Краями у цього трищастя -
дві площі, а в центрі - Майдан:
дві площі, а в центрі - Майдан:
Не перелічити нам усіх,
Вад у нас зібралося чимало.
Вад у нас зібралося чимало.
Краще хрін косити наяву,
Ніби щось у себе відірвати,
Ніби щось у себе відірвати,
У долоні сам собі плещи,
Що знайшов отут помилку... Нате!
Що знайшов отут помилку... Нате!
Зимі не завше притаманні
Ці відчуття: як дощ-мусон,
Ці відчуття: як дощ-мусон,
О де ви, дні весни мої, о де ви?
Вже лютий он із ярмарку погнав.
Вже лютий он із ярмарку погнав.
Ти, враже, припини цю писанину,
Бо ж день закоханих ми маєм нині.
Бо ж день закоханих ми маєм нині.
Вдає із себе добрячка,
У чаті майже з кожним дружить.
У чаті майже з кожним дружить.
Я думав ти мене «забанила» навіки,
І вже гіркі-гіркущі сльози проливав.
І вже гіркі-гіркущі сльози проливав.
Душпастиря вдає цей "вчитель",
Хоч сам - задушливий тиран.
Хоч сам - задушливий тиран.
У нас є Жоха - то "великий" гуру.
Від зауваг його регочуть кури.
Від зауваг його регочуть кури.
Не зовсім день іще погас,
Не зовсім ще розмерзлись води.
Не зовсім ще розмерзлись води.
Твій вірш не вартий і ескудо,
Смердюча шохана паскудо!
Смердюча шохана паскудо!
Тупий і впертий, мов дебіл.
Стирчать у світ ослячі вуха.
Стирчать у світ ослячі вуха.
Нарешті - холод справжньої зими,
Застигли хвильки снігу шовком білим.
Застигли хвильки снігу шовком білим.
Прийди до мене на пуантах,
А зверху ще - у білих бантах,
А зверху ще - у білих бантах,
Німотний щем стискає груди
І роздуми гіркі печуть:
І роздуми гіркі печуть:
Темноти навалився огром,
І небесна імла загуса.
І небесна імла загуса.
На гори київські – туман
Упав червоною зорею,
Упав червоною зорею,
Змахнув день стомлений крильми,
Я знову сам, я знову сам -
Я знову сам, я знову сам -
До жаби прирівнять поета! –
Де у людини розум, смак?!
Де у людини розум, смак?!
І знову Божич народивсь,
І довга ніч у Лету кане.
І довга ніч у Лету кане.
Минулася любов, мов листя облетіло
Із дерева жаги, не збуджує мене.
Із дерева жаги, не збуджує мене.
Це клоччя сивого туману
Зимовий вкрило сад немов.
Зимовий вкрило сад немов.
Прийшли до мене сутінки печальні,
Зронили на папір іскрини слів.
Зронили на папір іскрини слів.
У гаї хлюпотить. Усе припорошило.
Чи манна чи мана тут сіється до ніг?
Чи манна чи мана тут сіється до ніг?
Прийшла зима, прийшла сумна,
Така ще трохи слабосила.
Така ще трохи слабосила.
Усе пожухло, потьмяніло,
Від золота лишилась мідь.
Від золота лишилась мідь.
Мій саде чарівний, красою оповитий,
Ген місяць молодий сміється угорі.
Ген місяць молодий сміється угорі.
Біля каміна відпочинь душею,
Де дрова тріскотять так мило у вогні…
Де дрова тріскотять так мило у вогні…
В саду – нікого, дощик моросить,
Порипує по листю так привітно,
Порипує по листю так привітно,
Як густо рінь озерна жебонить,
Як музики потік несе у далеч.
Як музики потік несе у далеч.
Дорогі друзі! Видавництво "Харків. Майдан" друкує нині мою нову книгу - по суті - здійснилася мрія, про котру я мріяв усе своє поетичне життя - вдалося підкорити вершину найскладнішого жанру поезії - сонета - написати корону сонетів "Світло кохання", присвячену моїй дружині Раїсі.* Директор видавництва "Майдан" Анатолій Стожук допоміг знайти мені поважного критика - професора знаного харківського університету ім. Каразіна, академіка Ігоря Михайлина, який написав передмову до моєї книжки. Ось два уривка з неї:
"Найвищим виявом поетичної майстерності є корона сонетів, яка складається з п’ятнадцяти вінків сонетів, що розвивають спільну тему. Це суперскладна мистецька споруда: на неї поширюються правила творення вінка сонетів; усіх творів має бути 225 (15 * 15), причому останній вінок повинен складатися з магістралів попередніх чотирнадцяти вінків сонетів.
"Найвищим виявом поетичної майстерності є корона сонетів, яка складається з п’ятнадцяти вінків сонетів, що розвивають спільну тему. Це суперскладна мистецька споруда: на неї поширюються правила творення вінка сонетів; усіх творів має бути 225 (15 * 15), причому останній вінок повинен складатися з магістралів попередніх чотирнадцяти вінків сонетів.
На краєвиди глянути картинні
Я спраглий, зностальгований іду.
Я спраглий, зностальгований іду.
Як тихо, чарівливо, роздумово –
Із луків ще краса не утекла.
Із луків ще краса не утекла.
Ще осені тримається краса,
Стоять дерева тихо в супокої.
Стоять дерева тихо в супокої.
І
Не рекрут я, не ректор,
Не рекрут я, не ректор,
Ну ось і ти, мій затишку ясний.
Немовби задрімало все довкола…
Немовби задрімало все довкола…
Хай хуртовина хоч яка змага -
Допоки ти, допоки ти зі мною,
Допоки ти, допоки ти зі мною,
Усміхнулося сонце і прОзиром*
Огорнуло пейзажні дива.
Огорнуло пейзажні дива.
Приходжу знов сюди, і це мені не здасться,
А справді є таке прекрасне відчуття,
А справді є таке прекрасне відчуття,
О саде мій – віддушино моя,
Мій лікарю, замислено-осінній!
Мій лікарю, замислено-осінній!
Невже раптово охолов я?
Хіба той біль колись мине?
Хіба той біль колись мине?
Ну ось і ти, півострове мій любий -
Шепочеш, закликаючи:«Прийди!»
Шепочеш, закликаючи:«Прийди!»
Із вод небесних сонце вирина
За обрій відпливає десь далеко.
За обрій відпливає десь далеко.
Поволі день між тіней легко тане,
Озерна рінь вібрує он ледь-ледь.
Озерна рінь вібрує он ледь-ледь.
Мені лиш спогади лишились,
Бо стала ти навік чужа,
Бо стала ти навік чужа,
Ах, вітерець який! Ну майже бездиханно -
Приємним холодком ледь-ледь війне-шепне!
Приємним холодком ледь-ледь війне-шепне!
Осіння німота над озером ласкавим...
Як затишно мені, аж серце завмира.
Як затишно мені, аж серце завмира.
Нахабна штовханина у метро,
Сьогодні все навколо – агресивне.
Сьогодні все навколо – агресивне.
Ах у вітрові підголосками
Ніжнозвукову чуть красу –
Ніжнозвукову чуть красу –
Ти не являлася мені ще в сні,
Я наяву тобою марив,
Я наяву тобою марив,
І це вже літо відліта у вирій,
І знову скоро прийдуть холоди.
І знову скоро прийдуть холоди.
Душа із тіла рветься вгору –
До хмар загуслих навпростець.
До хмар загуслих навпростець.
Не можу не писать – потреба
Гіркі ці зроджує слова.
Гіркі ці зроджує слова.
Усе, що є, все, що було і буде –
Як видиво у віщім напівсні.
Як видиво у віщім напівсні.
Серпнева спека уляглась,
Улігся вітер і не дише.
Улігся вітер і не дише.
В куточку тихому в гаю
Сховаюсь від чужого ока.
Сховаюсь від чужого ока.
Здається дивним все мені тепер це –
Вечірня мла оповила сади.
Вечірня мла оповила сади.
Наче листя, літа побіжать за водою
І довіку залишиться хтось удовою.
І довіку залишиться хтось удовою.
Трояндові кущі – в розмаї,
Птахи принишкли у гіллі.
Птахи принишкли у гіллі.
Сонце не пекти уже, а гріти,
Пестить починає наяву.
Пестить починає наяву.
Як під вечір чарівно і легко надворі,
Тільки думи мене сповивають сумні.
Тільки думи мене сповивають сумні.
Пливу у сад аndante maestoso*,
Його легкий немов почувши клич,
Його легкий немов почувши клич,
У світлих сутінках печалі
Завмер на мить подільський ліс.
Завмер на мить подільський ліс.
Я був – немов суцільна рана –
Так розпач душу розпоров.
Так розпач душу розпоров.
Чому таке ти, невеселе, літо?
Неначе я – теж літній чоловік.
Неначе я – теж літній чоловік.
Прорізала зелені коси
Сосни всихаюча іржа,
Сосни всихаюча іржа,
Згадалась раптом ти мені,
І небеса оці холодні
І небеса оці холодні
Липневий вітер легко дише
У верховітті де-не-де,
У верховітті де-не-де,
Захід сонця – піврубін чарівний,
Диск його внизу закрила мла,
Диск його внизу закрила мла,
Усміхається ген далина,
Мов до світла ворота відкрила,
Мов до світла ворота відкрила,
Життя – як сон, минає, пролітає…
Наздоганяють видива мене:
Наздоганяють видива мене:
Як добре тут полежати між трав,
Натиснути на гальма часоплину.
Натиснути на гальма часоплину.
Спектри всі сьогодні в небі є –
Із свинцю мов литі й сяйвом квітли…
Із свинцю мов литі й сяйвом квітли…
Вже минули осінь і зима,
І весна розтала сумовита.
І весна розтала сумовита.
І знову літо, знову літо
Киває травами мені.
Киває травами мені.
Залоскочи мене, русалко,
Неначе легіт-вітровій.
Неначе легіт-вітровій.
Прохолода вечірня у літнім саду
Тихо пестячи, йде, наростає.
Тихо пестячи, йде, наростає.
Ще недавно зима - завірюха сяйна -
Кружеляла пухнасті сніжини.
Кружеляла пухнасті сніжини.
Лишіть мене з Богами наодинці,
У цьому сокровенному саду.
У цьому сокровенному саду.
Приїхала кохана в Україну…
«Лети до неї!» - хтось шепоче в сні.
«Лети до неї!» - хтось шепоче в сні.
Не плюй в колодязь цей пречистий,
І не замулюй нам джерел.
І не замулюй нам джерел.
Глянь, як сонце пестить гай,
Як сміються теплі води!
Як сміються теплі води!
Здрастуй мила, травневая весно,
Буйноцвіт заяснів ув очах.
Буйноцвіт заяснів ув очах.
Ах, люди ці – страшенно «чулі»,
Слова в них, як удари ніби.
Слова в них, як удари ніби.
Немає гірше злючого плебея,
Який живе, ображений на світ.
Який живе, ображений на світ.
Ці чари музики святої,
Яка підносить і п”янить –
Яка підносить і п”янить –
Простелилася днина ясна,
Пригорнула гаї світлоруко.
Пригорнула гаї світлоруко.
Я прошу Богів моїх одверто –
Скільки тих уже лишилось днів –
Скільки тих уже лишилось днів –
Немов на гілочці – росу,
Яку в слюді різець обводить,
Яку в слюді різець обводить,
Я настрочу Вам краще про клозети,
Вщипну натхнення трохи десь таки.
Вщипну натхнення трохи десь таки.
Мов зібрав Ярило сонця скалки
І весни душею наділив.
І весни душею наділив.
Підстригся сад, помолодів,
Весь оновився навесні він.
Весь оновився навесні він.
Поблідла враз небесна далеч,
Зрябіла бризками вода -
Зрябіла бризками вода -
Як відсвіт сонячний Ярила,
Засяє меч, Арею, твій.
Засяє меч, Арею, твій.
Защеміло серце, защеміло –
Де любов залишилася, де ж?
Де любов залишилася, де ж?
О красеню весняний, ранній,
Журби в душі моїй не сій,
Журби в душі моїй не сій,
Ну ось і ти, мій саде дорогий,
Чарівна потаємная місцино.
Чарівна потаємная місцино.
Тремтлива гілка, мов рука,
Втирає слізоньки небесні.
Втирає слізоньки небесні.
Із днем ПОЕЗІЇ, о друзі!
Ловіть натхнення на льоту,
Ловіть натхнення на льоту,
Аж береза радістю застигла,
Коли раптом глянула сюди –
Коли раптом глянула сюди –
Я вітаю, березню мій милий,
Чую, заховавшись у гілля,
Чую, заховавшись у гілля,
Як чудово на веснянім лоні,
Хоч надвечір вітер – холодніш,
Хоч надвечір вітер – холодніш,
Зима згадалась недалека…
Ледь ношу скинула свою,
Ледь ношу скинула свою,
Ну хоч на землю вже лягай,
Хіба що вітер з місця здійме
Хіба що вітер з місця здійме
Ну здрастуй, весно дорога,
Ось новоліття почалося*.
Ось новоліття почалося*.
Над гаєм здіймались дими…
Я глянув – неначе жива
Я глянув – неначе жива
Ще сніг міцний в оцім лютневім гаї
І холод є, та вже – мов холодець –
І холод є, та вже – мов холодець –
Я борсаюсь у ліжку, повний вражень –
Химери заввижалися, аж зблід!
Химери заввижалися, аж зблід!
Теплом війнуло, трохи сходить сніг,
Його стискає сонячне проміння.
Його стискає сонячне проміння.
Стоїть зима й не думає іти,
Все побілила, ніби цвітом вишні…
Все побілила, ніби цвітом вишні…
*
То пламени играют языки…
То пламени играют языки…
Мій улюблений український співак, найкращий український і світовий тенор Анатолій Солов"яненко - воістину солов"їний голос України (1932-1999). "Стоїть гора високая" (сл. Л.Глібова, музика народна) у супроводі рідної йому і мені Національної заслуженої капели бандуристів України імені Г.Майбороди. ( запис 1982 року). На жаль, мені не довелося з ним співати у складі капели. Я прийшов у колектив 2002 року, а Солов"яненка не стало 1999 року. Останній прижитєвий концерт в палаці "Україна" це було 2 березня 1999 року, він співав у супроводі нашої капели і я мав щастя бути присутнім на цьому концерті. Як журналіст, я написав 3 матеріали про Анатолія Борисовича ще за його життя, спілкувався з ним. Він був простим, щирим і відвертим. Давав мені інтерв"ю по телефону. І опублікував ці матеріали: 2 - у журналі "Українська культура" та 1 - у журналі "Театрально-концертний Київ".
Полюби мене знову, кохана,
Відречись від огуди й журби,
Відречись від огуди й журби,
Сліди боїв у чистім полі.
Сніги розтанули від гільз.
Сніги розтанули від гільз.
* * *
Ці полум`я високі язики…
Ці полум`я високі язики…
Розкішні тут розкинулись горби,
Поволі довшають чарівні тіні.
Поволі довшають чарівні тіні.
Короткий день уже зникає
І розчиняється в імлі.
І розчиняється в імлі.
Безвітряно-завмерлий сад
І легкий* смуток в гості кличе…
І легкий* смуток в гості кличе…
Як хороше, хоч в розпалі зима
Й мороз хапає кігтями за щоки.
Й мороз хапає кігтями за щоки.
Гуркоче грім в ковальні Бога,
Стоять вої з кісьми до плеч,
Стоять вої з кісьми до плеч,
Річко Сниводо, річко Сниводо,
Чом узимку не спиш?
Чом узимку не спиш?
Село козацьке завжди раде,
Мов хтось на сум його зарік –
Мов хтось на сум його зарік –
До тебе знов прийти я радий,
В оці притишені тони…
В оці притишені тони…
Я так люблю вербиченьку плакучу,
Вона вітає першою весну.
Вона вітає першою весну.
Зимовий сад, зимовий сад
Принишк, завмер на мить без вітру.
Принишк, завмер на мить без вітру.
Напівсон зимової пори
У часи відлиги нетривкої…
У часи відлиги нетривкої…
На яблуню ще молоду
Дивлюся… Вітер дме щосили…
Дивлюся… Вітер дме щосили…
Замерзле озеро не тане,
Суха пороша навкруги
Суха пороша навкруги
Зимовий гай і завірюха…
А снігу, снігу навкруги!
А снігу, снігу навкруги!
Все затихло, завмерло десь між верховіть
І пташина ущухла розмова.
І пташина ущухла розмова.
Повітря бадьорить легенько,
Хоч день несонячний тепер.
Хоч день несонячний тепер.
Сумні пейзажі непривітні,
Та шляху вже нема назад…
Та шляху вже нема назад…
Люблю тихенький цей куток,
Цей пляж і восени і взимку –
Цей пляж і восени і взимку –
Уперше порадіти зміг -
Такого не було ще зроду.
Такого не було ще зроду.
І знову мряка вийшла на луги,
І тисне сум захолоднілу далеч.
І тисне сум захолоднілу далеч.
Осінній день, осінній день,
Сміється – вже ріденьке – листя.
Сміється – вже ріденьке – листя.
Мені на серці радісно так стало…
Побачив, як в осінньому гаю
Побачив, як в осінньому гаю
Осколки недонищених гаїв…
І хмарний дим над ними попелястий,
І хмарний дим над ними попелястий,
А серце радістю: тень-тень!
І перестало враз боліти.
І перестало враз боліти.
Тільки всупереч, не завдяки,
Поміж кураїв і сухостою,
Поміж кураїв і сухостою,
Хтось мріє ще про штат Огайо,
Я ж мов навіки прикипів
Я ж мов навіки прикипів
* * *
Відгомоніла золота діброва,
Відгомоніла золота діброва,
Ой, погода нині щось не та,
Крона паркова нас не зігріла.
Крона паркова нас не зігріла.
Доспівує день пісеньку свою –
Усміхнено-багряно-ясночоло…
Усміхнено-багряно-ясночоло…
Зимовий холод сковує гаї…
Біля дубів, де затишно і тепло –
Біля дубів, де затишно і тепло –
Із пам`яті усе тебе стираю…
Ох, відболіло… Сам лиш знаю, як.
Ох, відболіло… Сам лиш знаю, як.
Наче сад занедбаний, цей гай –
Озеро закидане гілками.
Озеро закидане гілками.
У мерехтінні тихому води
Над озером сиджу в холодну пору,
Над озером сиджу в холодну пору,
Як тихо тут у будні дні,
Ще й жовтень теплотою надить.
Ще й жовтень теплотою надить.
Шопена вальс, Шопена вальс
Так солодко до себе кличе
Так солодко до себе кличе
Я знову бачу сон цей дивний –
Снується сутінь крадькома.
Снується сутінь крадькома.
Такі у неба очі сині -
Між хмар поблискують ясні.
Між хмар поблискують ясні.
Осінній вальс печаль навіяв,
Обсипав листом золотим…
Обсипав листом золотим…
Багряні пасемця свої
Явили віти тишком-нишком.
Явили віти тишком-нишком.
Ослабла сонця променева сталь
І легкий холод сновигає в гаю.
І легкий холод сновигає в гаю.
Чарівниця осінь сіє жовте листя,
Що, мов по спіралі, спурхує з гілля.
Що, мов по спіралі, спурхує з гілля.
Мов дрова у каміні, дотліває
Зоря ясна вечірня між гілля…
Зоря ясна вечірня між гілля…
Ну здрастуй, осене печальна…
Хоч ти удень – мов літо ще –
Хоч ти удень – мов літо ще –
Вечір біля ставу романтичний,
Де сп`янінням диха кожна мить.
Де сп`янінням диха кожна мить.
Непомітно стишуючи крок,
Ще повільно тягнеться за мною,
Ще повільно тягнеться за мною,
Неначе жменьку хвильок сонних
Вітрець по озеру жене.
Вітрець по озеру жене.
Печальним сном, осіннім небом,
Вечірнім відблиском зорі,
Вечірнім відблиском зорі,
А ти не хочеш мого смутку.
Знов обрій десь тебе хова.
Знов обрій десь тебе хова.
Яка ж то спека, згадую, була!
Розжарені ті дні ще недалекі.
Розжарені ті дні ще недалекі.
Лиш серпень знає запахи оті,
Набряклі хмари, сонце ледве гріє…
Набряклі хмари, сонце ледве гріє…
Шматочок лісу або гаю
Я пам`ятаю, тут зустрів.
Я пам`ятаю, тут зустрів.
Дерева вже з`явилися руді,
Та не було на луках анікого.
Та не було на луках анікого.
Дарує серпень прохолоду.
Та у воді ще є тепло –
Та у воді ще є тепло –
А слон іде, ніхто його не вкоська,
Хай гавкає півграфоманська моська.
Хай гавкає півграфоманська моська.
Між заростей акації сяйливих
Підморгувало сонечко мені –
Підморгувало сонечко мені –
Я був – немов суцільна рана –
Так розпач душу розпоров.
Так розпач душу розпоров.
Мов дзеркало, завмерло плесо,
Протерте ніби геть усе.
Протерте ніби геть усе.
Не до попа, а на природу,
Іду на сповідь ось таку –
Іду на сповідь ось таку –
Над стежкою схилились явори
І тінь розлога падає довкола –
І тінь розлога падає довкола –
Немов насупились Богове -
Немає в спеки вже снаги.
Немає в спеки вже снаги.
Яке розкішне літепло води!
Вечірній подих вітру йде сюди.
Вечірній подих вітру йде сюди.
Мільйон разів – о дні мої сумні –
Тебе прохав я вибачить мені.
Тебе прохав я вибачить мені.
Над берегом замріяного плеса
Гойдає вітер буйну зелен-віть.
Гойдає вітер буйну зелен-віть.
Впірну по пояс у високі трави,
Відчую прохолоди благодать.
Відчую прохолоди благодать.
Печальні хмари шаруваті...
Хтозна коли їх вечір витре.
Хтозна коли їх вечір витре.
Всотала темінь люту спеку,
Вже прохолода поміж трав.
Вже прохолода поміж трав.
Затихає заводь колихлива,
В`яне над верхів`ями зоря.
В`яне над верхів`ями зоря.
Як же на природі добре, Боже!
(Комарі лиш поїдом їдять).
(Комарі лиш поїдом їдять).
Cмуги оранжеві в небі –
Що то віщують вони?
Що то віщують вони?
Оці гаї так тужать за тобою…
Сьогодні вперше змовкли солов`ї.
Сьогодні вперше змовкли солов`ї.
Ці прохолодно-хмарні вечори…
І довгий день у довгих тінях тане.
І довгий день у довгих тінях тане.
Явилося лице кохане,
Як відродилось із золи…
Як відродилось із золи…
Я не готовий?
Овідій!
Овідій!
Проводжаю в ніч весняний вечір,
Скоро літо гляне на луги.
Скоро літо гляне на луги.
Я сам у тихому гаю,
Лише пташки тривожать тишу.
Лише пташки тривожать тишу.
Із хмари вовняний дашок
Навис над садом пеленою.
Навис над садом пеленою.
Вишина дивовижної сповнена гри –
Пасма в ній то сумні, то веселі…
Пасма в ній то сумні, то веселі…
Грона безу од вітру пішли у танок,
Як у вальсі – нешвидко і чуло.
Як у вальсі – нешвидко і чуло.
Хмара хмару між променів ген золотих
Цілувала, як голуб – голубку.
Цілувала, як голуб – голубку.
На вітах соловій дивак
Палким дивує співом тую.
Палким дивує співом тую.
Небо вкрилось тінню грозовою,
Розгортає хмурощі свої.
Розгортає хмурощі свої.
Трава пробилась крізь торішнє листя,
Смарагди сіє навкруги свої.
Смарагди сіє навкруги свої.
Ти – моє чорне золото,
Пасмо, неначе смола.
Пасмо, неначе смола.
Магнолії розквітли у саду,
Між біло-фіолетової тиші.
Між біло-фіолетової тиші.
Минуло днів сумних чимало,
І ось розкрилилась вона –
І ось розкрилилась вона –
Немов бджоли бурштиновий нектар,
Пролилася - і темряву відтерла -
Пролилася - і темряву відтерла -
Нарешті ув обіймах я весни…
Розкрилля хмарне і пташиний щебіт –
Розкрилля хмарне і пташиний щебіт –
Па-де-де на хвилях, па-де-де,
Це вам не в союзі – «ДНД»,
Це вам не в союзі – «ДНД»,
Торкнув плече легенький холод,
Тихенько стежкою іду –
Тихенько стежкою іду –
Ясна чадра захмареної сині
Укрила білим димом шир небес.
Укрила білим димом шир небес.
Хоч день іще – на небі місяць,
Неначе біла пектораль.
Неначе біла пектораль.
Великодня Дажбожа сила –
Я просвітити світ молю:
Я просвітити світ молю:
Ми зустрілись з тобою неждано
У моєму, за містом, саду...
У моєму, за містом, саду...
Немов би Велес поводив
Мене сьогодні серед казки.
Мене сьогодні серед казки.
В Стрийськім парку ми ся здибали з тобов.
В моїм серці ся зашпортала любов.
В моїм серці ся зашпортала любов.
Пам"ятаю, ніч була холодна,
Місяць хмарі грітись ліз в рукав,
Місяць хмарі грітись ліз в рукав,
Ще борюкається зима,
Мов наждаком, повітря лиже
Мов наждаком, повітря лиже
Похмурий день вже крила опустив,
І сіра сутінь тихо вечір кличе…
І сіра сутінь тихо вечір кличе…
Немов на день вернулась осінь…
І дощ занудний капотить.
І дощ занудний капотить.
Димить сьогодні весь небесний круг,
Оповиває пагорби лісисті.
Оповиває пагорби лісисті.
Згадався Крим і далі голубі,
І після плавання – блаженна змора.
І після плавання – блаженна змора.
Промчав поквапно сірий будень,
Знов ніч на крилах сліпоти.
Знов ніч на крилах сліпоти.
Полюби мене знову, кохана,
Відречись від огуди й журби,
Відречись від огуди й журби,
Зимовий день короткий стих.
Настав ясний, чарівний вечір.
Настав ясний, чарівний вечір.
Люблю тебе, засніжений мій сад,
Посаджений дбайливими руками.
Посаджений дбайливими руками.
Огляди