Автори /
Євген Федчук (1960)
|
Огляди ⁄ Переглянути все відразу
•
* * *
•
* * *
•
Як литвин дівчину провчив
•
* * *
•
* * *
•
Смерть Юрія Долгорукого в Києві 15 травня 1157 року
•
* * *
•
* * *
•
Про Гаркушине море і водоспад Вчелька
•
* * *
•
* * *
•
Про Чумний бунт у Москві 1771 року
•
* * *
•
* * *
•
Чому зозуля не в’є власного гнізда
•
* * *
•
* * *
•
Про зачарований скарб
•
* * *
•
* * *
•
Як Угорщина захопила Закарпаття в 1939 році
•
* * *
•
* * *
•
Легенда про беху
•
* * *
•
* * *
•
Кронштадтське повстання 1921 року
•
* * *
•
* * *
•
Як чоловік свої воли шукав
•
* * *
•
* * *
•
Легенди Конотопу
•
* * *
•
* * *
•
Гелон
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
Звідки взявся тютюн
•
* * *
•
* * *
•
Легенда про амброзію
•
* * *
•
* * *
•
Картинка з життя українських селян в колгоспному «раї»
•
* * *
•
* * *
•
Звідки з’явилися жаби
•
* * *
•
* * *
•
Легенда урочища Сагайдачне
•
* * *
•
* * *
•
Прекрасна Феодора
•
* * *
•
* * *
•
Чому Господь так людей парує
•
* * *
•
* * *
•
Легенда про льон
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
Окунівська битва 1276 року
•
* * *
•
* * *
•
Легенда про Москву
•
* * *
•
* * *
•
Чому зозуля після Петра й Павла перестає кувати
•
* * *
•
* * *
•
«…І загримів Полтавський бій»
•
* * *
•
* * *
•
Звідки взялися українці і москалі
•
* * *
•
* * *
•
Як козаки з Січі до Туреччини втікали
•
* * *
•
* * *
•
Про святих Миколу і Касяна
•
* * *
•
* * *
•
Легенда про Корсунь
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
Як москалі український степ піднімали
•
* * *
•
* * *
•
Гетьман Іван Самойлович
•
* * *
•
* * *
•
Легенда про місто Сміла
•
* * *
•
* * *
•
Як собаки й коти хліб врятували
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
Легенда про облогу Почаєва татарами 1675 року
•
* * *
•
* * *
•
Про святого Спиридона
•
* * *
•
* * *
•
Іграшка
•
* * *
•
* * *
•
Легенда про Кривий Ріг
•
* * *
•
* * *
•
Про лісових людей і не тільки
•
* * *
•
* * *
•
Легенда про авдіївські пагорби
•
* * *
•
* * *
•
А на святого було Андрія...
•
* * *
•
* * *
•
Про свято Катерини
•
* * *
•
* * *
•
Про ворожок і невідворотність Долі
•
* * *
•
* * *
•
Легенда про Труханів острів
•
* * *
•
* * *
•
Феофан Прокопович - ідеолог імперії
•
* * *
•
* * *
•
Звідки беруться богатирі
•
* * *
•
* * *
•
Легенда про латаття
•
* * *
•
* * *
•
Морський похід запорожців в 1625 році
•
* * *
•
* * *
•
Звідки беруться розповіді про відьом
•
* * *
•
* * *
•
Легенда про рейнутрію японську або ж гірчак
•
* * *
•
* * *
•
Як Іван Третій з Казанню воював
•
* * *
•
* * *
•
Як москаль чортом був і носив попів топити
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
Легенда про річку Шайтанка
•
* * *
•
* * *
•
Мавчин великдень
•
* * *
•
* * *
•
Як Ганна Іванівна стала російською імператрицею.
•
* * *
•
* * *
•
Як чоловік цвіт папороті знайшов
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
Іван та Маруся
•
* * *
•
* * *
•
Легенда про коростенських титанів
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
Звідки беруться нечесні гроші
•
* * *
•
* * *
•
Оборона Ставищ у 1664 році
•
* * *
•
* * *
•
Вертебський глек
•
* * *
•
* * *
•
Легенда про кірці - якірці сланкі
•
* * *
•
* * *
•
Чому люди іноді блукають
•
* * *
•
* * *
•
Звідки взялися чорти
•
* * *
•
* * *
•
Полковник Криса
•
* * *
•
* * *
•
Звідки взялися коні
•
* * *
•
* * *
•
Легенда про річку Желянь і Добрий дуб
•
* * *
•
* * *
•
Князь Федір Вишневецький
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
Як козаки ходили в гості до воєводи в 1593 році
•
* * *
•
* * *
•
Олена Глинська
•
* * *
•
* * *
•
Битва під Чудновим 1660 року
•
* * *
•
* * *
•
Легенда про Житомир
•
* * *
•
* * *
•
Богатирська застава
•
* * *
•
* * *
•
Гетьман Петро Суховієнко
•
* * *
•
* * *
•
Легенда про туберозу
•
* * *
•
* * *
•
Скарби Парагільмена
•
* * *
•
* * *
•
Звідки взявся Маріуполь
•
* * *
•
* * *
•
Після Конотопу
•
* * *
•
* * *
•
Битва під Конотопом у 1659 році
•
* * *
•
* * *
•
Князь Свидригайло
•
* * *
•
* * *
•
Як козаки з Сагайдачним на Кафу ходили
•
* * *
•
* * *
•
Легенда про Черкаси
•
* * *
•
* * *
•
Похід Запорізького корпусу Петра Болбочана на Крим у 1918 році
•
* * *
•
* * *
•
Дума про гетьмана Опару
•
* * *
•
* * *
•
Битва під Охматовим у 1644 році
•
* * *
•
* * *
•
Захоплення Чернігова монголами у 1239 році
•
* * *
•
* * *
•
Легенда про білих і чорних ангелів
•
* * *
•
* * *
•
Полковник козачий Максим Кривоніс
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
Як Хаджі-Гірей генуезців провчив
•
* * *
•
* * *
•
Легенда про каланхое
•
* * *
•
* * *
•
Отаман Зелений
•
* * *
•
* * *
•
Битва під Цецорою в 1620 році
•
* * *
•
* * *
•
Легенда про плющ
•
* * *
•
* * *
•
Дума про кошового отамана Фоку Покотила
•
* * *
•
* * *
•
Битва під Коломною в 1618 році
•
* * *
•
* * *
•
Князь-ізгой Іван Берладник
•
* * *
•
* * *
•
Катерина Друга і Поділ
•
* * *
•
* * *
•
Легенда про Чорторий
•
* * *
•
* * *
•
Олельковичі - останні київські князі
•
* * *
•
* * *
•
Битва при Молодях 1572 року
•
* * *
•
* * *
•
Легенда про хміль
•
* * *
•
* * *
•
Берендеї
•
* * *
•
* * *
•
Похід Володимира Мономаха на половців у 1111 році
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
Трагедія на Солониці
•
* * *
•
* * *
•
Битва в урочищі Гострий Камінь в 1596 році
•
* * *
•
* * *
•
Битва під П’яткою в 1593 році
•
* * *
•
* * *
•
Трипільці
•
* * *
•
* * *
•
Цариця Боспору Динамія
•
* * *
•
* * *
•
Гетьман Дем’ян Многогрішний
•
* * *
•
* * *
•
Легенда про річку Самара
•
* * *
•
* * *
•
Битва під Ярославом в 1245 році
•
* * *
•
* * *
•
Іван Паскевич - зоряний шлях в нікуди
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
Битва під Аркадіополем у 970 році
•
* * *
•
* * *
•
Дума про гетьмана Захара Кулагу
•
* * *
•
* * *
•
Легенда про ожину
•
* * *
•
* * *
•
Кіммерійський цар Тугдаммі
•
* * *
•
* * *
•
Битва під Клєцком 1506 року, як про то розповів литовський шляхтич Іван Копистинський
•
* * *
•
* * *
•
Легенда про мар’янник дібровний або ж Іван-та-Мар’я
•
* * *
•
Бунтує Січ, гуде сердито Україна
•
Дума про Самійла Корецького
•
* * *
•
* * *
•
Битва на річці Вєдроші в 1503 році, про яку розповів ротмістр Петро Корецький
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
Битва на річці Мурафа 30 листопада 1432 року
•
* * *
•
Як почалася Друга світова війна
•
Легенда про акацію
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
Дума про Нестора Морозенка
•
* * *
•
* * *
•
Кримські "подвиги" фельдмаршала Лассі
•
* * *
•
* * *
•
Легенда про Бахмут
•
* * *
•
Цинциннат
•
Похід Ржевського проти татар в 1566 році
•
* * *
•
Фрідріх Великий
•
Зруйнування більшовиками Києва в 1941 році
•
* * *
•
* * *
•
Захоплення Києва Муравйовим у 1918 році
•
* * *
•
Філіп Август Вільє де Л’іль Адан
•
"Битва" біля Карансебешу у 1788 році
•
* * *
•
Феодора
•
* * *
•
Томіріс
•
* * *
•
Сава Чалий
•
Битва при Городку в 1655 році
•
* * *
•
Регул
•
Як козаки не пустили хана ляхам помагати в 1655 році
•
* * *
•
Пірр - цар епірський
•
Жванецька облога 1653 року
•
* * *
•
Муцій Сцевола
•
Бій під Монастирищами в березні 1653 року
•
* * *
•
Марк Курій Дентат
•
Битва під Батогом 1652 року
•
* * *
•
Мазепа
•
Бої під Білою Церквою 1651 року
•
* * *
•
Леонід
•
Битва під Берестечком 1651 року
•
* * *
•
Конрад Монферратський
•
Помста Івана Богуна за смерть Нечая
•
* * *
•
* * *
•
Загибель Данила Нечая
•
* * *
•
* * *
•
Зборівська битва 1649 року
•
* * *
•
* * *
•
Битва під Пилявцями 1648 року
•
* * *
•
* * *
•
Битва під Корсунем 1648 року
•
* * *
•
* * *
•
Підрив Дніпрогесу 18 серпня 1941 року
•
* * *
•
Джелал-ед-Дін
•
Битва при Жовтих Водах 1648 року
•
* * *
•
* * *
•
Похід Остафія Дашкевича на Москву з татарами у 1521 році
•
* * *
•
Дарій
•
* * *
•
* * *
•
Ішов такий собі козак московським містом
•
* * *
•
Богдан Хмельницький
•
* * *
•
* * *
•
Баязидова карма
•
* * *
•
* * *
•
Баязид
•
Як москалі Псков завоювали
•
* * *
•
* * *
•
Як Московія Новгород звоювала
•
* * *
•
* * *
•
Андрій Городецький
•
* * *
•
Слідкую, як на фронті йдуть діла
•
Як московіти з татарами билися на річці П’яні в 1377 році
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
Казочка про Кощія Безсмертного
•
* * *
•
* * *
•
Легенда про байрактарів
•
* * *
•
Анахарсіс
•
Московський князь Дмитро, поіменований Донським
•
* * *
•
* * *
•
Іван ІІ Красний або Милостивий
•
* * *
•
Гіппій
•
Семен Гордий
•
* * *
•
* * *
•
Казка про Тризуб
•
* * *
•
* * *
•
Іван Калита - третій московський князь
•
* * *
•
* * *
•
Юрій - другий московський князь
•
* * *
•
* * *
•
Данило - перший московський князь
•
* * *
•
* * *
•
Князь Олександр, поіменований Невським
•
* * *
•
* * *
•
Легенда про Азов
•
* * *
•
* * *
•
Завоювання Києва монголами у 1240 році
•
* * *
•
* * *
•
Джаніке-ханум
•
* * *
•
* * *
•
Дві стріли кримського хана Хаджі-Гірея
•
* * *
•
* * *
•
Цар-дзвін, як символ російського імпортозаміщення.
•
* * *
•
* * *
•
Прутський похід Петра І в 1711 році
•
* * *
•
* * *
•
Набіг хана Девлет-Гірея на Москву в 1571 році
•
* * *
•
Із "Історії" Карамзіна
•
Як москалі Крим повоєнний піднімали.
•
* * *
•
* * *
•
Похід Мініха в Крим в 1736 році
•
* * *
•
* * *
•
Дума про похід гетьмана Михайла Дорошенка в Крим в 1628 році
•
* * *
•
* * *
•
Битва на Куруковому озері у 1625 році
•
* * *
•
* * *
•
Казан царя Аріанта
•
* * *
•
* * *
•
Легенда про Бесарабку і Собачку
•
* * *
•
* * *
•
Легенда про "лук’янівське чудовисько"
•
* * *
•
* * *
•
Похід князя Михайла Вишневецького на Московію в 1581 році
•
* * *
•
* * *
•
Битва під Білою Церквою 9 жовтня 1626 року
•
* * *
•
* * *
•
Битва під Оршею 8 вересня 1514 року
•
* * *
•
* * *
•
Битва під Добринічами 21 січня 1605 року
•
* * *
•
* * *
•
Дума про Марка Якимовського
•
* * *
•
* * *
•
Дума про гетьмана запорізького Григорія Ізаповича
•
* * *
•
* * *
•
Дума про Очаківські походи гетьманів Самійла Зборовського та Богдана Микошинського
•
* * *
•
* * *
•
Легенда про Чорнобаївку
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
Козацький "адмірал" Нечай
•
* * *
•
* * *
•
Гетьман Карпо Півторакожуха
•
* * *
•
* * *
•
Бій князя Єремії Вишневецького з татарами на річці Мерлі 1646 року
•
* * *
•
* * *
•
Морський похід Костя Гордієнка в 1696 році
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
Похід Михайла Вишневецького на Астрахань в 1569 році
•
* * *
•
* * *
•
Легенда про чотирьох братів
•
* * *
•
* * *
•
Легенда про бобрів
•
* * *
•
* * *
•
Легенда про річку Мертвовод
•
* * *
•
* * *
•
Легенда про гледичію
•
* * *
•
* * *
•
Легенда про оленя
•
* * *
•
* * *
•
Легенда про Сейма
•
* * *
•
* * *
•
Похід русі на греків у 904 році
•
* * *
•
* * *
•
Легенда про річку Вовча
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
Балдуїн Перший
•
* * *
•
* * *
•
Остання жертва
•
* * *
•
* * *
•
Аппій Клавдій
•
* * *
•
* * *
•
Андрій Боголюбський
•
* * *
•
* * *
•
Повернення Анахарсіса
•
* * *
•
* * *
•
Аларіх
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
Легенда про Хельгеда - кагана родіїв
•
* * *
•
* * *
•
Похід русів у Табаристан і Гілян в 909-912 роках
•
* * *
•
* * *
•
Перші роки Олегового князювання у Києві
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
Повість про великі потрясіння на Русі в 875 році за часів князя Аскольда
•
* * *
•
* * *
•
Похід князя Аскольда на Царград в 874-875 роках
•
* * *
•
* * *
•
Легенда про Діра - сина Аскольда, онука славного Діра.
•
* * *
•
* * *
•
Похід Аскольда на Візантію в 860 році
•
* * *
•
* * *
•
Легенда про Бравліна
•
* * *
•
* * *
•
Похід русів на Абескун десь між 864 і 884 роками
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
Похід русів на Амастриду у 830-х роках
•
* * *
•
* * *
•
Легенда про Переяслав
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
Легенда про Кетіма і Роданіма
•
* * *
•
* * *
•
Легенда про ворона
•
* * *
•
* * *
•
Легенда про фрезію
•
* * *
•
* * *
•
Похід Сагайдачного на Москву в 1618 році
•
* * *
•
* * *
•
Легенда про капусту
•
* * *
•
* * *
•
Легенда про гарбуз
•
* * *
•
* * *
•
Легенда про півонію
•
* * *
•
* * *
•
Легенда про буряки
•
* * *
•
* * *
•
Легенда про космею
•
* * *
•
* * *
•
Легенда про діцентру
•
* * *
•
* * *
•
Легенда про жоржини
•
* * *
•
* * *
•
Легенда про водозбір або аквілегію
•
* * *
•
* * *
•
Легенда про шабельник болотний
•
* * *
•
* * *
•
Легенда про м’яту
•
* * *
•
* * *
•
Легенда про тирлич
•
* * *
•
* * *
•
Легенда про ліщину
•
* * *
•
* * *
•
Легенда про Клов
•
* * *
•
* * *
•
Легенда про Либідь
•
* * *
•
* * *
•
Легенда про київські печери
•
* * *
•
* * *
•
Легенда про перших жителів Києва
•
* * *
•
* * *
•
Легенда про матріархат
•
* * *
•
* * *
•
Легенда про Хрещатик
•
* * *
•
* * *
•
Легенда про модрину
•
* * *
•
Гладіатор
•
Легенда про кобзу
•
* * *
•
* * *
•
Легенда про бегонію
•
* * *
•
Кінь Кортеса
•
Легенда про глухаря
•
* * *
•
* * *
•
Легенда про архістратига Михаїла
•
* * *
•
* * *
•
Легенда про Щекавицю
•
* * *
•
* * *
•
Легенда про чорницю
•
* * *
•
* * *
•
Леопард у Києві
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
Легенда про рудбекію
•
* * *
•
* * *
•
Легенда про гречку
•
* * *
•
* * *
•
Битва під Дорогочином в 1238 році
•
* * *
•
* * *
•
Битва біля Чорного лісу у березні 1168 року
•
* * *
•
* * *
•
Битва на річці Ірпінь 1324 року
•
* * *
•
* * *
•
Легенда про князя Мала
•
* * *
•
* * *
•
Битва при Листвені у 1024 році
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
Легенда про Бабин яр
•
* * *
•
* * *
•
Легенда про Шулявку
•
* * *
•
* * *
•
Легенда про дурман або датуру
•
* * *
•
* * *
•
Легенда про урочище Дорогожич
•
* * *
•
* * *
•
Легенда про Борича
•
* * *
•
* * *
•
Брати. Битва під Вільховцем 16 січня 1669 року
•
* * *
•
* * *
•
Брати. Антимосковське повстання на Україні 1668 року
•
* * *
•
* * *
•
Брати. Похід Сірка на Крим 1667 року
•
* * *
•
* * *
•
Брати. Битва під Підгайцями 1667 року
•
* * *
•
* * *
•
Брати. Битва під Браїловим 1666 року
•
* * *
•
* * *
•
Брати. Повстання Переяславського полку 1666 року
•
* * *
•
* * *
•
Брати. Битви під Каневом і Бужином 1662 року
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
Битва під Заславом в 1491 році
•
* * *
•
* * *
•
Битва під Ольшаницею 1527 року
•
* * *
•
* * *
•
Легенда про росу
•
* * *
•
* * *
•
Дума про Філона Кміту-Чорнобильського
•
* * *
•
* * *
•
Набіг хана Менглі-Гірея на Київ у 1482 році
•
* * *
•
* * *
•
Дума про загибель Батурина та Січі Чортомлицької
•
* * *
•
* * *
•
Легенда про мороз
•
* * *
•
* * *
•
Смерть Святослава
•
* * *
•
* * *
•
Легенда про Велеса і річку Почайна
•
* * *
•
* * *
•
Битва під Охматовим в 1655 році
•
* * *
•
* * *
•
Бій при Олешші в травні 1223 року (прелюдія трагедії на Калці)
•
* * *
•
* * *
•
Розорення Києва Андрієм Боголюбським 8 березня 1169 року
•
* * *
•
* * *
•
Битва на Перепетовому полі 5 травня 1151 року
•
* * *
•
* * *
•
Дума про Бернарда Претвича
•
* * *
•
* * *
•
Легенда про богомола
•
* * *
•
* * *
•
Дума про Предслава Лянцкоронського
•
* * *
•
* * *
•
Легенда про ведмедів
•
* * *
•
* * *
•
Легенда про сніг
•
* * *
•
* * *
•
Легенда про вітер
•
* * *
•
* * *
•
Легенда про вихор
•
* * *
•
* * *
•
Легенда про град
•
* * *
•
* * *
•
Легенда про веселку
•
* * *
•
* * *
•
Легенда про туман
•
* * *
•
* * *
•
Легенда про спориш
•
* * *
•
* * *
•
Дума про гетьмана Остафія Ружинського
•
* * *
•
* * *
•
Дума про гетьмана Венжика Хмельницького
•
* * *
•
* * *
•
Легенда про росу
•
* * *
•
* * *
•
Легенда про чистотіл
•
* * *
•
* * *
•
Легенда про дивину або ж ведмеже вушко
•
* * *
•
* * *
•
Легенда про перстач гусячий
•
* * *
•
* * *
•
Легенда (чи, може, бувальщина) про крушину
•
* * *
•
* * *
•
Дума про Остафія Дашкевича
•
* * *
•
* * *
•
Легенда про беладону
•
* * *
•
* * *
•
Савур-могила
•
* * *
•
Заповіт Петра Першого
•
Легенда про любисток
•
* * *
•
* * *
•
Легенда про плакун-траву або ж дербенник
•
* * *
•
* * *
•
Легенда про Карпатські гори
•
* * *
•
* * *
•
Рів
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
Тероризм
•
* * *
•
* * *
•
Дума про те, як Сірко потурнаків убив
•
* * *
•
* * *
•
Дума про гетьмана Івана Підкову
•
* * *
•
* * *
•
Дума про гетьмана Івана Сулиму
•
* * *
•
* * *
•
Дума про невмирущого
•
* * *
•
* * *
•
Дума про головне
•
* * *
•
* * *
•
Дума про Івана Свірговського
•
* * *
•
* * *
•
Дума про гетьмана Богдана Ружинського
•
* * *
•
* * *
•
Легенда про сосну
•
* * *
Тихо над рікою, комарі гудуть.
Стежкою в’юнкою берегом іду.
Стежкою в’юнкою берегом іду.
Було то в тридцяті ще. Черговий обман
Комуняцький – перший їх п’ятирічний план.
Комуняцький – перший їх п’ятирічний план.
Якось у селі дівчата й парубки гуляли,
Гуртом по селі ходили та пісні співали.
Гуртом по селі ходили та пісні співали.
А там у тумані широка долина.
Ледь-ледь вітерець повіває легкий
Ледь-ледь вітерець повіває легкий
Оцю давню оповідку удалося стріти,
Як насправді з москалями треба говорити,
Як насправді з москалями треба говорити,
Стояв травневий ясний, свіжий ранок.
Вже сонце освітило куполи
Вже сонце освітило куполи
Дощ утомився. Цілий день трудився.
Аж уночі нарешті зупинився.
Аж уночі нарешті зупинився.
Було то, як Катерина у нас панувала,
Вільні землі степовії німцям роздавала.
Вільні землі степовії німцям роздавала.
Ать-два! Ать-два!
В генерала голова.
В генерала голова.
Метнулась блискавки рука,
Вхопила дуба за чуприну
Вхопила дуба за чуприну
- Жінко, а де гроші?
- Та де ж, мій хороший…
- Та де ж, мій хороший…
Сидим з кумом. Саме вірус по світу лютує.
Усі в масках… А навколо усе вже квітує.
Усі в масках… А навколо усе вже квітує.
Пелюстки з абрикоса облітають, як сніг,
Білим килимом стелять мені просто до ніг.
Білим килимом стелять мені просто до ніг.
Мати в церкву збирається, все святкове вділа,
А своїй доньці наказує, щоб тісто місила.
А своїй доньці наказує, щоб тісто місила.
Прибігла мала зі школи, горять оченята.
Похвалилася одразу і мамі, і тату:
Похвалилася одразу і мамі, і тату:
Ну, от і сталося. Весна
До нас нарешті завітала.
До нас нарешті завітала.
Росію розумом не зрозуміть,
Аршином спільним вимірять даремно.
Аршином спільним вимірять даремно.
Стоїть спекотне літо надворі.
Білизну вітер у дворі полоще.
Білизну вітер у дворі полоще.
Вітер з поля приніс аромати весни.
Хоча пізній вже час, але спробуй, засни.
Хоча пізній вже час, але спробуй, засни.
По дорозі понад ставом
Їде возом старий дід.
Їде возом старий дід.
- Скажи-но, куме, чому Орбан так
Тепер вчепився в Закарпаття наше?
Тепер вчепився в Закарпаття наше?
Зі цвітом кульбаби приходить весна
І холод зимовий нарешті мина.
І холод зимовий нарешті мина.
Зібрав всіх силовиків до бункера Путін:
- Хто ж вчинив отой теракт, хочу я почути.
- Хто ж вчинив отой теракт, хочу я почути.
Чорт вирішив, що в світі найхитріший.
Побачив люльку в Савки у руках
Побачив люльку в Савки у руках
Так і не зміг зігрітись день із ночі,
Усіх у теплі одежини кутав.
Усіх у теплі одежини кутав.
Гайдамаки-розбишаки
По ярах та по байраках,
По ярах та по байраках,
Михайло в тіснім кубрику сидів.
Там, нагорі негода лютувала.
Там, нагорі негода лютувала.
А в долині сонце світить.
По долині жовті квіти.
По долині жовті квіти.
«Нарешті наші!» – виліз із підвалу
Брудний, смердючий, радісний, проте.
Брудний, смердючий, радісний, проте.
Загубив чоловік воли.
Задрімав десь на хвильку, може,
Задрімав десь на хвильку, може,
А там на горі
Сидять кобзарі,
Сидять кобзарі,
Прощай, Московія немита –
Країна відданих рабів.
Країна відданих рабів.
Якось приїхав з Києва онук
До Конотопа в гості до бабусі.
До Конотопа в гості до бабусі.
Перун збирав на небі хмари,
Які збігались звідусіль.
Які збігались звідусіль.
В той рік, як з гір спустився Ганнібал,
Здригнувся Рим, відчув перед собою
Здригнувся Рим, відчув перед собою
- Прокинься синку! Час уже вставати! –
Крізь сон все ж мамин голос долетів-
Крізь сон все ж мамин голос долетів-
Розпечена куля, неначе завмерла в зеніті.
Повітря гаряче, здавалось ось-ось закипить.
Повітря гаряче, здавалось ось-ось закипить.
Монголи, кажуть, звоювали світ.
Орда пройшла і Азію, й Європу,
Орда пройшла і Азію, й Європу,
Посол московський до Москви вернувсь -
Плєщеєв Мішка прямо зі Стамбулу.
Плєщеєв Мішка прямо зі Стамбулу.
А ми зиму провели за село,
Почекали, щоб вже точно пішла.
Почекали, щоб вже точно пішла.
Зіткнулися дві лави у степах –
Козацька і татарська. Із розгону
Козацька і татарська. Із розгону
Усе малому хлопцеві цікаво,
Все спробувати хочеться отак.
Все спробувати хочеться отак.
Тихий вечір, тихий став.
Вітерець весь день гуляв,
Вітерець весь день гуляв,
Узяли насильно заміж, навіть не спитались,
Адже придане за нею гарне їм дісталось.
Адже придане за нею гарне їм дісталось.
Василько саме у садочку грався
Та із кущів смородину «клював»,
Та із кущів смородину «клював»,
Тихий вечір опустився на село.
Все, нарешті, відшуміло, відгуло.
Все, нарешті, відшуміло, відгуло.
Колись тут половця безпечного стеріг,
В кущах засівши, одинокий печеніг,
В кущах засівши, одинокий печеніг,
Вийшов дядько Петро з хати, потилицю чуха
Та жінчине буркотіння слуха краєм вуха:
Та жінчине буркотіння слуха краєм вуха:
Змією безкінечною звивається ріка,
Зникаючи в зелених очеретах.
Зникаючи в зелених очеретах.
Скіфський степ гуде набатом:
Йдуть сармати! Йдуть сармати!
Йдуть сармати! Йдуть сармати!
Ішли Ісус з Петром якось по містах і селах.
В селі однім відпочити сіли над дорогу
В селі однім відпочити сіли над дорогу
Лютневий день. То сонячно, то хмарно.
Не скажеш, навіть, що тепер зима.
Не скажеш, навіть, що тепер зима.
« Хто винен в тім, що Друга світова
Із нападу на Польщу почалася?
Із нападу на Польщу почалася?
Вертались чумаки в погожий день із Криму.
Воли повільно йшли, вози важкі тягли.
Воли повільно йшли, вози важкі тягли.
Вдерся п’яний, як чіп Іван
До сусіда свого у двір.
До сусіда свого у двір.
За верхівки тополь
зачіпали свинцевії хмари
зачіпали свинцевії хмари
Давним-давно посеред Кримських гір
Сугдея незалежна ще стояла.
Сугдея незалежна ще стояла.
Лизнув туман ранкові трави
Холодним, вогким язиком.
Холодним, вогким язиком.
Геббельс Гітлера питав:
- Ти новини вже читав?
- Ти новини вже читав?
Сидять діди на лавці, гомонять,
Бува, на якусь хвильку замовкають,
Бува, на якусь хвильку замовкають,
Помаранчеве сонечко
Загляда у віконечко
Загляда у віконечко
Наче, грім прогримів в степу тупіт коней,
Поховалося вмить все навколо живе.
Поховалося вмить все навколо живе.
Високі гори закривають небосхил,
Ховаючи свої вершини в хмарах.
Ховаючи свої вершини в хмарах.
Чи то хмари низенько, чи високо туман.
І дерева біліють, з ночі паморозь вкрила.
І дерева біліють, з ночі паморозь вкрила.
Відправили на пенсію Микиту.
Удома довелось йому сидіти.
Удома довелось йому сидіти.
Похвалявся кум Микола кумові Івану:
- Та я нині у бік поля, навіть і не гляну.
- Та я нині у бік поля, навіть і не гляну.
Припустивсь лапатий сніг.
Лиш дорогу перебіг –
Лиш дорогу перебіг –
Чого на нас напали москалі?
Чого в наш край припхалися з війною?
Чого в наш край припхалися з війною?
1
Ще зі шкільної парти, наче ржа
Ще зі шкільної парти, наче ржа
Сонечко за обрій, вечір наступає.
Десь, мабуть, у вербах соловей співає.
Десь, мабуть, у вербах соловей співає.
А ви із чого узяли,
Що маєте якесь право
Що маєте якесь право
- Поясни мені, дідусю, як так воно стало,
Що брати, як вони кажуть, на братів напали?
Що брати, як вони кажуть, на братів напали?
Ще недавно текли вікном осіннії сльози,
А тепер тут візерунки Дідуся мороза.
А тепер тут візерунки Дідуся мороза.
Дивлюсь, як Захід поміч нам дає
І анекдот старий вже пригадався,
І анекдот старий вже пригадався,
Михайлик ціле літо у гостях
У дідуся й бабусі. Спочиває.
У дідуся й бабусі. Спочиває.
Тихо плине річка, балкою блукає,
Мабуть, шлях до моря у степу шукає.
Мабуть, шлях до моря у степу шукає.
Прислів’я це далеко не нове
Але і нині актуальне дуже:
Але і нині актуальне дуже:
1
Полтавська битва. Ну, хто ж не знав.
Полтавська битва. Ну, хто ж не знав.
І на порозі сніг.
І на дорозі сніг.
І на дорозі сніг.
Провівши четверть віку в москалях,
Вернувсь додому – а його немає.
Вернувсь додому – а його немає.
Прийшов в гості до дідуся Андрійко й питає:
- А звідкіль, скажи, дідусю, люди узялися?
- А звідкіль, скажи, дідусю, люди узялися?
У небі вже блимали зорі,
Хоч місяць ще десь і заспав.
Хоч місяць ще десь і заспав.
Виліз якось на трибуну діяч від культури,
Став боротися з московським впливом закликати.
Став боротися з московським впливом закликати.
Обступило Січ москальське військо з усіх боків
Та не стали козаченьки дожидатись, поки
Та не стали козаченьки дожидатись, поки
Одинокий місяць в небі зірки пас,
А вони розбіглись, не збереш до купи.
А вони розбіглись, не збереш до купи.
Генерал на війну вояків відправляв.
Випив сто п‘ятдесят та і їх наставляв.
Випив сто п‘ятдесят та і їх наставляв.
Пристає онук до діда, заходивсь питати:
- А яке ми нині свято будем святкувати?
- А яке ми нині свято будем святкувати?
Питав я вітру – він мене не слухав.
Питав я сонце – та воно зайшло.
Питав я сонце – та воно зайшло.
Позарилися кляті на святе –
На борщ. Тепер на сало поглядають.
На борщ. Тепер на сало поглядають.
Вже дням рахунок втратили давно.
Здається, сил вже рухатись немає
Здається, сил вже рухатись немає
Безкінечна крупа із небес засипа,
Білим килимом землю встеляє.
Білим килимом землю встеляє.
У москалів є приказка одна:
«Незваний гість ще гірше, ніж татарин».
«Незваний гість ще гірше, ніж татарин».
На моріжок стелився легкий сніг,
Немов шматочки вати опускався,
Немов шматочки вати опускався,
Викопана прадідом криниця
Скільки літ поїла увесь рід
Скільки літ поїла увесь рід
Казав дід старий: - Теперко, як вийдеш на гору,
То скрізь слободи видніють, з’явилось чимало.
То скрізь слободи видніють, з’явилось чимало.
Сніг летить, мов пух.
Одягай кожух!
Одягай кожух!
Жовто-блакитний прапор тріпотів
На пагорбах високих на флагштоці.
На пагорбах високих на флагштоці.
Якщо комусь ти задумав викопати яму,
Не забудь: з тобою можуть вчинити так само.
Не забудь: з тобою можуть вчинити так само.
В голих сонних вітах
Завиває вітер,
Завиває вітер,
Клепають собі зброю москалі.
Як і батьки їх та діди клепали.
Як і батьки їх та діди клепали.
Сидять під горіхом онук з дідусем,
В тіні заховались, бо ж спека надворі.
В тіні заховались, бо ж спека надворі.
Новий рік уже на порозі
Та кудись поділись морози.
Та кудись поділись морози.
Ідуть якось по дорозі Петро із Ісусом.
Коли раптом їм назустріч скажена собака:
Коли раптом їм назустріч скажена собака:
Як гарно влітку гостювати у селі.
І ліс, і річка, і повітря дуже чисте.
І ліс, і річка, і повітря дуже чисте.
Порипує сніг під ногами.
Мороз став за щоки щипати.
Мороз став за щоки щипати.
Росли Каї, ізмалечку гарні діти бу́ли
Та, напевно, королева Снігова дихнула
Та, напевно, королева Снігова дихнула
Їхав козак полем та Кучманським шляхом,
На Січ повертався з походу на ляхів.
На Січ повертався з походу на ляхів.
Ніч трудилась, ніч не спала,
Усе снігом посипала.
Усе снігом посипала.
У «тимчасових» владу відібрали,
Засіли, як у банці павуки,
Засіли, як у банці павуки,
Ще в дитинстві малому повів мені тато,
Як Почаїв татари взялись облягати.
Як Почаїв татари взялись облягати.
Не йметься зимі без одежі, без білої.
Недавно лиш скинула й знов одягла.
Недавно лиш скинула й знов одягла.
Ляльку Путіна зліпило еФеСБе для москалів,
Мізки лялькою отою їм усім засрало,
Мізки лялькою отою їм усім засрало,
- Татусю, чому свині верещать
По всім селі, неначе їх хтось ріже?
По всім селі, неначе їх хтось ріже?
Весело потріскують у плиті дрівця,
Відчувають легкого подих вітерця.
Відчувають легкого подих вітерця.
Шалені дев’яності.
Були ми молоді.
Були ми молоді.
Обступили внуки діда та й стали прохати:
- Зроби! Зроби нам , дідусю, іграшкову хату!
- Зроби! Зроби нам , дідусю, іграшкову хату!
Зима ще того снігу не прибрала
Та вже новий із неба посипа.
Та вже новий із неба посипа.
Полюбляють про правителів своїх
Москалі іще одвіку пліткувати,
Москалі іще одвіку пліткувати,
Не встиг дідусь ступити на поріг,
Як онучок до нього підбігає
Як онучок до нього підбігає
Сніг лапатий з неба сіє.
Вітерець легенький віє.
Вітерець легенький віє.
Правителі Московії завжди
Себе найрозумнішими вважали
Себе найрозумнішими вважали
День разом з сонцем за горою згас,
Розбіглись хмари, що весь день блукали.
Розбіглись хмари, що весь день блукали.
А мороз узявся дбати,
Річку панцирем вкривати.
Річку панцирем вкривати.
Бува, що й в царського сатрапа
Збунтується козацька кров…
Збунтується козацька кров…
Дощ сіється з кошлатих сірих хмар.
Затіявсь з ночі й без перепочину.
Затіявсь з ночі й без перепочину.
Ще осінь, а зима вже завітала,
Свого часу діждатись не змогла.
Свого часу діждатись не змогла.
За глибоким за морем,
Під високим під небом
Під високим під небом
Сидять діди під плотом та згадують минуле,
Розказують молодшим, доки ще не забули,
Розказують молодшим, доки ще не забули,
Упав на землю чистий сніг,
М’який та білий,
М’який та білий,
В Москві від народу тиснява,
Росте Москва, наче пліснява.
Росте Москва, наче пліснява.
- Ходім, Миколо до дівчат на вечорниці.-
Степан товариша з-за тину погукав. –
Степан товариша з-за тину погукав. –
Накидала під ноги листя осінь.
У небі аж рябить від вороння,
У небі аж рябить від вороння,
Хто відкрив оцей ящик Пандори,
Усі випустив лиха на світ?
Усі випустив лиха на світ?
І вечір непомітно вже підкрався.
Червоний захід вітер провіщав.
Червоний захід вітер провіщав.
А у нас холоди,
Мов зима на порозі.
Мов зима на порозі.
Москалям клятим спати
Жаба , бач, не дає.
Жаба , бач, не дає.
Спека. Я по пішохідному мосту
На Труханів острів поспішаю.
На Труханів острів поспішаю.
Мерзне земля ночами,
Листям вкрива себе,
Листям вкрива себе,
«Жорстоке царювання нам
Слабке готує царювання» .
Слабке готує царювання» .
Ми клянемо тих клятих москалів
За те, що вони гноблять Україну,
За те, що вони гноблять Україну,
Я іду доріжкою між клени.
Наступає урочиста мить.
Наступає урочиста мить.
Ішов якось по дорозі із Січі старий козак.
Тут назустріч йому диба, мабуть, в Крим московський дяк.
Тут назустріч йому диба, мабуть, в Крим московський дяк.
Сидять діди на лавочці під дубом розлогим.
Сидять мовчки, зажурені, самокрутки смалять.
Сидять мовчки, зажурені, самокрутки смалять.
Зацвіли хризантеми у моєму саду.
Встану я на світанку, по доріжці пройду.
Встану я на світанку, по доріжці пройду.
Спи, дитинко, засинай,
Бо сидить в кущах Бабай –
Бо сидить в кущах Бабай –
Душа хотіла, щоб її кохали,
Але кохання так і не знайшла.
Але кохання так і не знайшла.
І листопад прибуде заздрий вслід за тим,
Який не вміє так, як жовтень, малювати.
Який не вміє так, як жовтень, малювати.
Тут стояло колись село.
А тепер напівдикий сад,
А тепер напівдикий сад,
Тихий вечір опускався на дніпрові схили,
Біля вогнища тісненько козаки сиділи.
Біля вогнища тісненько козаки сиділи.
Прокинувся ранок похмурий і сірий.
Всміхнулося сонце, хоч зовсім не щиро.
Всміхнулося сонце, хоч зовсім не щиро.
Молодий панич додому прибув зі столиці,
Де батьки його послали на юриста вчиться.
Де батьки його послали на юриста вчиться.
Було то в часи колгоспні, не сталінські, кляті,
Бо тоді за такі речі могли й розстріляти.
Бо тоді за такі речі могли й розстріляти.
Хитається на вітрі гілка глоду.
Відлякують несмілих колючки.
Відлякують несмілих колючки.
Поки іще кури́ть Чумацький шлях.
Поки ще сонце котиться по небу,
Поки ще сонце котиться по небу,
Дідусь онука вивів погуляти.
Чи, може, то якраз і навпаки.
Чи, може, то якраз і навпаки.
Туман над балкою повис,
Задумався в ранкову пору:
Задумався в ранкову пору:
Сидять жаби у болоті, те болото хвалять,
Бо ж не бачили нічого носа свого далі.
Бо ж не бачили нічого носа свого далі.
Хотілось би повідати про те,
Як москалі «уміли воювати».
Як москалі «уміли воювати».
Співає вітер пісню кочову –
Своє одноманітне завивання.
Своє одноманітне завивання.
Де йде війна, людські палають хати,
Людської крові повниться ріка,
Людської крові повниться ріка,
Чого лишень, люди кажуть, в житті не буває.
Про одну таку пригоду у часи минулі,
Про одну таку пригоду у часи минулі,
Пожовтіле листя падає під ноги,
Вистеля дорогу килимом мені.
Вистеля дорогу килимом мені.
Якось стрілець московський і козак
В корчмі заїжджій за столом зустрілись.
В корчмі заїжджій за столом зустрілись.
Про підступність, про москальську чи ж то нам не знати.
Досить лише хоч про Січі козацькі згадати.
Досить лише хоч про Січі козацькі згадати.
Пронизує наскрізь холодний вітер
І подих забиває на ходу.
І подих забиває на ходу.
Зайшов кум у гості саме під обід.
- Сідай, куме, пообідаєш, як слід.
- Сідай, куме, пообідаєш, як слід.
Повз село Новомайорське річка протікає.
Навколишні всі Шайтанкою її називають.
Навколишні всі Шайтанкою її називають.
І я пройшовся по ранковій прохолоді
Та по траві, по нетривоженій росі.
Та по траві, по нетривоженій росі.
Москаль в двір чужий забрів,
Розгледівсь поганець,
Розгледівсь поганець,
Вже сонечко добряче припіка,
Хоч хмарки в небі. Все навкруг буяє,
Хоч хмарки в небі. Все навкруг буяє,
Небо опустилось, нависає сіро.
Де-не-де водою бризкає крізь діри.
Де-не-де водою бризкає крізь діри.
Вже Путін вмер, слідом Лавров-коняка.
За всі гріхи до пекла потрапля.
За всі гріхи до пекла потрапля.
Росії важко без царя прожить.
І не важливо – триста років тому
І не важливо – триста років тому
Верби всі у золотавих шатах.
Вітер взявся листя обривати.
Вітер взявся листя обривати.
Прийшли в землі наші
Москалі із Раші
Москалі із Раші
Сидять рибалки понад ставом.
Над воду вудлища стирчать.
Над воду вудлища стирчать.
В сутінках ранкових спів півні́в луна,
Узялась рожевим цвітом далина,
Узялась рожевим цвітом далина,
Щоб світову імперію створить,
Потрібно бути генієм, звичайно.
Потрібно бути генієм, звичайно.
Миколка в лісі назбирав грибів
І вже було додому повертався,
І вже було додому повертався,
Вечоріло. Сонце сіло,
Хмарки аж почервоніли,
Хмарки аж почервоніли,
Марксизм – вчення? Та не смішіть народ.
Релігія – упевнений у тому.
Релігія – упевнений у тому.
Гарна дівчина Маруся – найгарніша у селі,
Чорноброва, кароока та й розумниця нівроку.
Чорноброва, кароока та й розумниця нівроку.
Обійми мене, осінь,
давай разом поплачем
давай разом поплачем
Москальство – то хвороба людської голови.
Як захворів, тоді вже повік не злікувати.
Як захворів, тоді вже повік не злікувати.
Дідусь з онуком у Древлянськім парку
Гуляли у спекотний літній день.
Гуляли у спекотний літній день.
Сонечко ще досі у фаворі.
Бродить літо бабине надворі,
Бродить літо бабине надворі,
Коли говорять: «Не без виродка в сім’ї»,
То на увазі мають, певно, і Росію,
То на увазі мають, певно, і Росію,
У кожного своя доля. Інак не буває.
Один долю свою дуже трудящую має,
Один долю свою дуже трудящую має,
Іще день бабиного літа,
Скупого осені тепла.
Скупого осені тепла.
Не слово Боже, а московські скрепи
Вони з амвонів по церквах несли.
Вони з амвонів по церквах несли.
- А скажи, дідусю, чому так буває?
Коли хтось бува багато грошей має,
Коли хтось бува багато грошей має,
Ходить осінь,
Ходить боса,
Ходить боса,
Врозкаряк Московія в Євразії всілась,
Дується і тужиться, оком не змигне.
Дується і тужиться, оком не змигне.
Сидить сліпий та на кобзі під корчмою грає,
А навколо нього натовп місцевих зростає.
А навколо нього натовп місцевих зростає.
Бродить з осінню літа примара,
Хитро зманює пізнім теплом.
Хитро зманює пізнім теплом.
Якого дідька той москальський цап
Вирішувати має наші долі?
Вирішувати має наші долі?
Михайло вже й надій на те не мав.
Уже, здається, все перекопали.
Уже, здається, все перекопали.
Ой, у полі рясне жито.
Стало літо молотити.
Стало літо молотити.
А скільки їх – незнаних чи забутих
Лишилося у мрії на шляху,
Лишилося у мрії на шляху,
Із ранку припікало вже добряче.
Від тої спеки в річку би пірнуть
Від тої спеки в річку би пірнуть
Уже сонце сідає. Череда повертає,
А пастух попереду на сопілочці грає.
А пастух попереду на сопілочці грає.
Двадцяте століття – століття криваве.
Прийшли Герострати. Для власної слави
Прийшли Герострати. Для власної слави
Микола ще із самого рання́
Поїхав в місто поярмаркувати.
Поїхав в місто поярмаркувати.
Розлякуючи сонних ховрахів,
Які боки на сонці вигрівали,
Які боки на сонці вигрівали,
Йому з дитинства снилася війна,
Про подвиги він мріяв і про славу,
Про подвиги він мріяв і про славу,
Сидять діди на лавці у неділю,
Про щось поміж собою гомонять.
Про щось поміж собою гомонять.
А на світанку упали роси.
Коса так легко кладе покоси.
Коса так легко кладе покоси.
Накувала зозуля
В лісі років багато.
В лісі років багато.
«Народ скаже – як зав’яже!» Прізвисько, буває,
Краще всіх характеристик когось представляє.
Краще всіх характеристик когось представляє.
Там, де шлях куриться над рікою,
В тихих вербах, у густій тіні
В тихих вербах, у густій тіні
Ховається село у бур’янах.
Йому, напевно, соромно від того,
Йому, напевно, соромно від того,
На небі, мов насіяно – зірки.
Ще місяць, певно, спочива в ярузі.
Ще місяць, певно, спочива в ярузі.
У парку зеленому,
На траві густій,
На траві густій,
Нову тюрму тирани збудували,
Велику, щоб вмістити туди всіх.
Велику, щоб вмістити туди всіх.
Маленький Дмитрик в Києві живе
Із дідусем у хаті на Подолі.
Із дідусем у хаті на Подолі.
Сонечко висить над небокраєм.
Край села вже ляскає батіг.
Край села вже ляскає батіг.
Як правильно казати:
«В» чи «на» Україні.
«В» чи «на» Україні.
У кого погляд на життя який:
Один говорить: - Моя хата скраю,
Один говорить: - Моя хата скраю,
А на небі зоря ранкова.
Рожевіє уже на сході.
Рожевіє уже на сході.
На околиці села
Вже старенька хата.
Вже старенька хата.
А зорі падали крізь ніч у жито.
Тут скільки згадано про пережите.
Тут скільки згадано про пережите.
Скільки можна калічити мову?
Скільки можна нещасну терзать?
Скільки можна нещасну терзать?
Як Косинського в Черкасах в пастку заманили,
Підлі слуги Вишневецького гетьмана убили,
Підлі слуги Вишневецького гетьмана убили,
Розсердився на Київ бог Ярило
І поглядом аж наскрізь пропікав.
І поглядом аж наскрізь пропікав.
Коли заграви устають на горизонті
І дим стелитися землею почина,
І дим стелитися землею почина,
Ми згадуємо часто Роксолану,
Княгиню Ольгу, Анну, що була
Княгиню Ольгу, Анну, що була
Повітря свіже. Хочеться вдихнути
На повні груди життєдайних сил,
На повні груди життєдайних сил,
Де високе небо та степи безкраї
І Дніпро широкий крізь віки пливе,
І Дніпро широкий крізь віки пливе,
- Що не кажіть, немає на землі,
І то уже на слово вірте, братці,
І то уже на слово вірте, братці,
Пригрілися на сонечку коти.
Сплелись клубочком і лежать, дрімають.
Сплелись клубочком і лежать, дрімають.
Споришем стежина заросла,
Ледь помітна поміж бур’янами.
Ледь помітна поміж бур’янами.
Урок історії вже добігав кінця.
Про племена слов’янські говорили,
Про племена слов’янські говорили,
Світило сонце і дощик капав,
А я берізку таку натрапив.
А я берізку таку натрапив.
Колись було село велике,
Тепер лишилось кілька хат.
Тепер лишилось кілька хат.
У степу не самотній лише вітер гуляє.
Там пасуться без ліку диких турів стада.
Там пасуться без ліку диких турів стада.
Вимахали мальви вище мене,
Різнокольорово розцвіли,
Різнокольорово розцвіли,
В боротьбі вирішується нині –
Бути чи не бути Україні.
Бути чи не бути Україні.
Є між нами такі люди – молоді, амбітні,
Що до влади і до слави зовсім ненаситні.
Що до влади і до слави зовсім ненаситні.
Ранньою росою мерехтить трава.
Стежка понад верби берегом петля
Стежка понад верби берегом петля
Як самі не хочете вмирати,
Дайте зброї , скільки треба, нам,
Дайте зброї , скільки треба, нам,
Києвом ішов я безтурботний,
Нині мало видалось роботи,
Нині мало видалось роботи,
Село ще спить. Ще темінь надворі.
Ще Віз скрипить поволі нагорі
Ще Віз скрипить поволі нагорі
Якби ви якось в москаля спитали,
Що означа той їхній крик: «Ура!»,
Що означа той їхній крик: «Ура!»,
У Кримських го́рах є багато місць,
Що таємниці древні зберігають.
Що таємниці древні зберігають.
А очерети таять секрети:
Забуті речі, дзвінкі монети.
Забуті речі, дзвінкі монети.
А москалям не терпиться в святі.
Готові світ увесь поруйнувати
Готові світ увесь поруйнувати
Сидять якось українець з москалем і греком
Понад Кальміусом. Місто зовсім недалеко
Понад Кальміусом. Місто зовсім недалеко
Сонце палить. У долині
Залишились тільки тіні.
Залишились тільки тіні.
Рознісся крик по місту: «Печеніги!»,
Немовби хвиля вдарила морська
Немовби хвиля вдарила морська
Ледве-ледве відгриміла Конотопу слава
І, здавалось, відродилась козацька держава.
І, здавалось, відродилась козацька держава.
Вітер вербу хитає.
Вітер вербу питає:
Вітер вербу питає:
Ті, що над нами панували, намагались
З нас українську зовсім витравити кров.
З нас українську зовсім витравити кров.
- Дідусю, розкажи про Конотоп! –
Онук старого смикає за поли
Онук старого смикає за поли
Запах липи п’янить.
Зупинюся на мить.
Зупинюся на мить.
Ми готові ворога прогнати,
Дайте танки нам і літаки,
Дайте танки нам і літаки,
Зима. На вулиці хурделиця мете,
Холодний вітер хижо в вікна завіває.
Холодний вітер хижо в вікна завіває.
На траві блищить роса,
Що упала з ночі.
Що упала з ночі.
Дніпро, як крізь пороги все ж пробивсь,
У тій борні багато сили втратив.
У тій борні багато сили втратив.
Тече Дніпро, несе води до синього моря.
Ніч вже хилиться до ранку, потьмяніли зорі.
Ніч вже хилиться до ранку, потьмяніли зорі.
А у балці річка тиха.
Свіжий вітер ледве диха.
Свіжий вітер ледве диха.
Не з циркуляру, що Валуєв видав
Гоніння українства почались.
Гоніння українства почались.
Сидить в своїм шатрі великий хан.
Весь світ, здається перед ним схилився,
Весь світ, здається перед ним схилився,
Ох, я впіймаю того цвіркуна,
Що до півночі не дає заснути.
Що до півночі не дає заснути.
Неправду кажуть, наче москалі –
Імперці. Ні, вони – лише ординці.
Імперці. Ні, вони – лише ординці.
То не вітер гонить хмари вздовж Дніпра-ріки,
Йдуть на південь українські бойові полки.
Йдуть на південь українські бойові полки.
Чи то цнота, чи журба?
Похилилася верба.
Похилилася верба.
Не в безплідній пустелі, ні,
А в родючій землі моїй
А в родючій землі моїй
Є на небі такі зорі, що наднові звуться
То вже вчені добре знають – звідкіля беруться.
То вже вчені добре знають – звідкіля беруться.
Ми живемо у надзвичайнім світі,
Хоча й не розуміємо цього.
Хоча й не розуміємо цього.
То не блискавка і не грім гримить,
То до Києва змій страшний летить.
То до Києва змій страшний летить.
Лежать коза́ки у снігу посеред чиста поля.
Мороз такий – здається, що аж до кісток пройма.
Мороз такий – здається, що аж до кісток пройма.
Засмучена гроза брела по полю,
Застуджено бухикала весь час,
Застуджено бухикала весь час,
Напоєний повітрям степовим
І вільними обласканий вітрами,
І вільними обласканий вітрами,
Колись велике місто тут було,
Тепер одні руїни залишились.
Тепер одні руїни залишились.
У полі хитрий вітер
Не можна обдурити.
Не можна обдурити.
Стоптавши черевиків кілька пар,
Зітерши кілька посохів, урешті
Зітерши кілька посохів, урешті
В тісному бомбосховищі , в задусі,
В півтемряві народ сидить, стоїть.
В півтемряві народ сидить, стоїть.
Тихий зоряний вечір.
Місяць вербі на плечі
Місяць вербі на плечі
Поки за сльози і пролиту кров
Господь не покара у тому винних,
Господь не покара у тому винних,
Ох, Максиме, Максиме, з ким лише не змагавсь,
А проклятій хворобі отак легко піддавсь.
А проклятій хворобі отак легко піддавсь.
Повільно повертають дзиґарі.
Тьмяніють зорі і ясніє небо.
Тьмяніють зорі і ясніє небо.
Я не убивця, я лише солдат,
Який завжди виконує накази.
Який завжди виконує накази.
Ніч одягнула кольє з діамантами,
Мов королева яка.
Мов королева яка.
Видряпані наспіх імена
На стіні. Усе, що залишилось.
На стіні. Усе, що залишилось.
Було то в далекі тепер вже роки.
По Криму усьому плели павутину
По Криму усьому плели павутину
А сонечко спустилося у став,
Немов хотіло перед сном скупатись.
Немов хотіло перед сном скупатись.
Курган в степу все тягся догори,
Немов хотів поглянути востаннє:
Немов хотів поглянути востаннє:
- Що, онучку, знов тече із носа?
Десь, напевно, нежить підхопив?!
Десь, напевно, нежить підхопив?!
Безмовно зорі падали останні.
А я дивився в відчаї на них.
А я дивився в відчаї на них.
А на війні, як на війні,
Життя ніколи не в ціні
Життя ніколи не в ціні
- Чи Зеленого, спитати хочете, я знаю? –
Дід хитренько усміхнувся, - Як його не знати?
Дід хитренько усміхнувся, - Як його не знати?
Крізь неба решето просіює вода,
На землю краплі падають холодні.
На землю краплі падають холодні.
Було завжди в Україні ярмарок багато,
Туди їхали із крамом аби торгувати.
Туди їхали із крамом аби торгувати.
Із-за гори, з-за Дунаю грізне військо виступає,
Іскандер-паша турецький у Молдову шлях тримає.
Іскандер-паша турецький у Молдову шлях тримає.
Сонце ноги промочило
У росі холодній.
У росі холодній.
Москалям од віків
До того не звикать -
До того не звикать -
У село онук приїхав в гості до бабусі.
Вперше у село потрапив, тож звикати мусив
Вперше у село потрапив, тож звикати мусив
При дорозі явір
Віттям не колише.
Віттям не колише.
В Московії свій особливий шлях.
Проторені не треба їм дороги,
Проторені не треба їм дороги,
Сотні років Україна жила-проживала,
Але, мабуть, ні одного спокою не мала.
Але, мабуть, ні одного спокою не мала.
Гуляла степом музика вітру.
Шуміли трави, дзвеніли квіти.
Шуміли трави, дзвеніли квіти.
Я готовий жити із бідною,
Я готовий жити з обдертою.
Я готовий жити з обдертою.
- «Йдемо на Москву виручать Владислава!-
Сказав Сагайдачний,- бо ті москалі,
Сказав Сагайдачний,- бо ті москалі,
В верховітті вітер віє,
Про своє щось шарудить.
Про своє щось шарудить.
З високих схилів древнього Славути
Дивився він на хвиль нестримний біг.
Дивився він на хвиль нестримний біг.
Комусь все іде у руки, а для когось – зась.
Незалежно, простолюдин ти чи, може, князь.
Незалежно, простолюдин ти чи, може, князь.
Квіточки, як зірочки, розцвіли у полі,
Хоч трава ледь вибилась і дерева голі,
Хоч трава ледь вибилась і дерева голі,
Батьківщину не обирають,
Що би хто там не говорив.
Що би хто там не говорив.
Про самодурство, що аж випира
В правителів Московії багато
В правителів Московії багато
Затихає село поволі.
Місяць викотився на дах.
Місяць викотився на дах.
Один панок Сковороду спитав,
Хизуючись, що предків знатних має:
Хизуючись, що предків знатних має:
Стоять дідусь з онуком на Горі
Над Боричевим. Сонечко пригріло
Над Боричевим. Сонечко пригріло
Від важкої ноші небо аж просіло,
Мчало, ледь торкало животом дерев.
Мчало, ледь торкало животом дерев.
Він піднявся з прапором білим
З безпечного окопу один.
З безпечного окопу один.
Коли князь Ольгерд біля Синіх Вод
Побив татар, з Поділля їх прогнавши,
Побив татар, з Поділля їх прогнавши,
Лелеко, лелеко!
Прилети здалека,
Прилети здалека,
Вже вдруге збирається князь Святослав
На греків. Діждався, як мати
На греків. Діждався, як мати
З малого я страшенно полюбляв
Вивчати все про битви і походи.
Вивчати все про битви і походи.
Прохолодний квітневий ранок.
Іще сонечко десь у снах.
Іще сонечко десь у снах.
Як була орда ордою – нею й залишилась,
Тільки назва її трохи із часом змінилась.
Тільки назва її трохи із часом змінилась.
Жив народ вільний в степах широких,
Де було море з одного боку,
Де було море з одного боку,
А в степу навесні вітер мов знавіснів.
Не злегка продима, а все рве і лама.
Не злегка продима, а все рве і лама.
Вийди-вийди, дівчино, із хати,
Бо товчуться хлопці коло плоту.
Бо товчуться хлопці коло плоту.
Дрімучий ліс під кронами сховав
Усе живе. Сюди і стрімкий вітер,
Усе живе. Сюди і стрімкий вітер,
Поблідлий місяць поглядав згори,
Як унизу в примарнім мерехтінні
Як унизу в примарнім мерехтінні
Дісталося у спадок від дідів
Мені багатство. Хтось про це лиш мріє,
Мені багатство. Хтось про це лиш мріє,
Олег Святославич в світлиці сидить,
З ним ліпшії люди зібрались.
З ним ліпшії люди зібрались.
А я туди, де весна,
Трава зелена, рясна
Трава зелена, рясна
Спочатку – брат, тоді – сусід,
Тепер же ворог лютий.
Тепер же ворог лютий.
А навесні в ставу вода прозора.
Очерети пробились молоді.
Очерети пробились молоді.
А в тім великому гріхопадінні,
Де убивали і калічили людей
Де убивали і калічили людей
Заревіли диким звіром, вдарили гармати,
Заходились пани-ляшки з-за валів стріляти.
Заходились пани-ляшки з-за валів стріляти.
Піднявся місяць, озирнувсь навкіл,
Почав зірки – ліхтарики вмикати.
Почав зірки – ліхтарики вмикати.
Петро їх з дитинства ще був дурнуватим,
Хотілось йому увесь час воювати.
Хотілось йому увесь час воювати.
Сидять діди на лавці попід грабом.
Неділя…Чом би і не посидіть,
Неділя…Чом би і не посидіть,
Починається ранок із пташиних пісень.
Я виходжу на ганок, щоб побачити все.
Я виходжу на ганок, щоб побачити все.
Казав славний Тарас...наче, нічого й додати:
«Було колись — запорожці вміли пановати.
«Було колись — запорожці вміли пановати.
- Скажи, дідусю, ти ж козакував? –
Онук у очі діду подивився, -
Онук у очі діду подивився, -
Плакала у розпачі весна,
Одіж їй зимова затісна.
Одіж їй зимова затісна.
Я стою там де, може, за тисячі літ
Скіфський воїн дивився на перську навалу
Скіфський воїн дивився на перську навалу
Було то у часи тепер далекі,
Коли в дикунстві люди ще жили.
Коли в дикунстві люди ще жили.
І знову сніг на землю ліг.
Коли ж весна? Та де ж вона?
Коли ж весна? Та де ж вона?
Поміж світів в середині Європи
Розкинулась земля моїх батьків,
Розкинулась земля моїх батьків,
Всі звикли – Клеопатра, Клеопатра,
Немов одна вона така була.
Немов одна вона така була.
Легкий вітер приніс іздалека
Перше дихання тепле весни.
Перше дихання тепле весни.
А мій край завжди на шляху орди.
Так віки тому усе склалося.
Так віки тому усе склалося.
Чи був таким вже грішним Многогрішний,
Що мусив полишити рідний двір
Що мусив полишити рідний двір
Доки з півдня не примчали молоді вітри,
Доки сніг не розтопили диханням гарячим,
Доки сніг не розтопили диханням гарячим,
Яничари повернулись, яничари,
Їх нам скільки наплодили москалі.
Їх нам скільки наплодили москалі.
Тече річка, тече тиха у степах безкраїх,
Все по балках по широких змією петляє.
Все по балках по широких змією петляє.
Південний вітер зиму роздягнув.
Знімай-но шубу, раз прийшла у гості.
Знімай-но шубу, раз прийшла у гості.
Душа, по степу розкидана,
За кожен курган болить.
За кожен курган болить.
Дружинники у гридниці сидять
По лавках, дослухаються уважно,
По лавках, дослухаються уважно,
Я стою на порозі весни.
Поміж снігом трава зеленіє.
Поміж снігом трава зеленіє.
Всього лише картинка на стіні.
Та попри всю екзотику екранну
Та попри всю екзотику екранну
Талановитий полководець,
Хоробрий воїн і герой
Хоробрий воїн і герой
Хіба не бачиш – крапельки зі стріхи
Сповіщують наближення весни.
Сповіщують наближення весни.
«Росіяни утвердились вперше в Хаджибеї,
То в Одеси колись назва ще була така,
То в Одеси колись назва ще була така,
Утомилась зима, зупинилась зима.
Бачить, сили у неї вже тої нема.
Бачить, сили у неї вже тої нема.
За величчю ідей людське ховалось горе,
Мільйонами життів встелили скорбний шлях.
Мільйонами життів встелили скорбний шлях.
Нарешті на місто спустилася ніч.
Став табір ворожий стихати.
Став табір ворожий стихати.
Прокидайся, сонце, прокидайся,
Сірі хмари з неба прожени.
Сірі хмари з неба прожени.
Над Києвом луна тривожний дзвін.
Орда зі степу раптом налетіла,
Орда зі степу раптом налетіла,
Ой, не просто в товаристві отаманом стати,
Треба в голові кебети і немало мати.
Треба в голові кебети і немало мати.
Тихо надворі і видно лишень,
Як наступає сьогоднішній день.
Як наступає сьогоднішній день.
Ішла орда Муравським шляхом
Далеко попереду страху,
Далеко попереду страху,
Молода і дуже гарна княгиня Ожина
Була любляча матуся і вірна дружина,
Була любляча матуся і вірна дружина,
Навіював зимову пісню схід,
Доводилося кутатись щільніше.
Доводилося кутатись щільніше.
А там музики веселу грали
І люди вийшли та й танцювали.
І люди вийшли та й танцювали.
На березі моря багаття горить.
Від моря легка прохолода.
Від моря легка прохолода.
Назбігалося на небі сірих хмар,
Наче більше не було чого робити.
Наче більше не було чого робити.
Іде степом, битим шляхом старий козарлюга.
Пролягла йому дорога з Великого Лугу
Пролягла йому дорога з Великого Лугу
А було так…Якраз зібрав нас всіх –
І шляхту, і магнатів князь у Ліді
І шляхту, і магнатів князь у Ліді
Налетіла, закружляла заметіль,
Застеляла цілий день собі постіль.
Застеляла цілий день собі постіль.
Пливе човен під бережком,
Попід самим краєм.
Попід самим краєм.
В дитинстві я щороку приїздив
У гості до бабусі. Ціле літо
У гості до бабусі. Ціле літо
Знялося сонце птахою над степом,
Яскравим цвітом небо розцвіло.
Яскравим цвітом небо розцвіло.
1654 р. – Наказ царя Олексія Михайловича українцям: «разделение с поляками сотвориш, как верою, так и чином, хохлы, которые у вас на головах, пострегите».
Летять вітри в Україну, несуть чорні хмари.
То навідаються турки, то прийдуть татари.
То навідаються турки, то прийдуть татари.
Поскрипує сніг під ногами
Забуті за літо пісні.
Забуті за літо пісні.
Уже не так сміються «Іскандери»,
Повибивали трохи зуби їм.
Повибивали трохи зуби їм.
Москва, ви знаєте, завжди така була:
У наші справи завжди носа свого пхала,
У наші справи завжди носа свого пхала,
Під снігом глибоким сховалась стежина.
Мороз забирається під кожушину,
Мороз забирається під кожушину,
Їхав козак полем
На коні гнідому.
На коні гнідому.
Промовила, а правда чи неправда,
Хто то підтвердить, як були одні.
Хто то підтвердить, як були одні.
Один тиран був владу захопив
В країні і великій, і багатій.
В країні і великій, і багатій.
- Дядьку, іще про діда розкажи!-
Малий Семен за поли дядька смика,-
Малий Семен за поли дядька смика,-
Нам приходять здалека
В сни посеред зими
В сни посеред зими
Тому вже більше вісімдесят літ,
Зібрались два найбільші людожери
Зібрались два найбільші людожери
Було то іще в той далекий час,
Коли й писати люди ще не вміли.
Коли й писати люди ще не вміли.
А у Дикому полі вітер трави колише.
Одинока тополя понад шляхом стоїть.
Одинока тополя понад шляхом стоїть.
«Якби було море пива,
Я б дельфіном був…» Красиво
Я б дельфіном був…» Красиво
Вітер до берези залицявся,
Платтячком зеленим її грався,
Платтячком зеленим її грався,
Як ляхам стало сутужно зовсім –
Турецьке військо суне до Хотина,
Турецьке військо суне до Хотина,
«Ой, Морозе, Морозенку, ти славний козаче…»,
Ти ж ніколи не мирився, як неправду бачив.
Ти ж ніколи не мирився, як неправду бачив.
І заплакала зима гірко, як дитина,
Що мороз її саму уночі покинув.
Що мороз її саму уночі покинув.
Бій відгримів. Рашисти утекли.
Вступили, врешті у село рідненьке,
Вступили, врешті у село рідненьке,
Пройшовши Кримом із вогнем й мечем
Та винісши звідтіль заледве ноги,
Та винісши звідтіль заледве ноги,
Одні лиш голі верби над рікою
У дзеркало глядяться крижане.
У дзеркало глядяться крижане.
Їх четверо, а проти ціла зграя,
Що аж вищить в ненависті своїй
Що аж вищить в ненависті своїй
Донецький степ безмежний і привільний.
Хоча й горбистий, але море трав.
Хоча й горбистий, але море трав.
Сонце встало. Все навколо снігом вкрито.
Завірюха постаралась, як могла,
Завірюха постаралась, як могла,
Не властива простота аристократам
Була уже і в той далекий час.
Була уже і в той далекий час.
Ледве сонечко пригріло та і річки скресли,
Свої панцирі льодові до моря понесли,
Свої панцирі льодові до моря понесли,
Три сонця на небі чи, може, здалося?
Але таке диво побачить вдалося.
Але таке диво побачить вдалося.
Насунувши на очі капелюха,
Закутавшись в солдатський плащ,король
Закутавшись в солдатський плащ,король
Дідусь із онуком на лавці сидять.
Хрещатиком люди гуляють.
Хрещатиком люди гуляють.
Не снігом єдиним різниться зима.
Мороз ще під кригою річки трима
Мороз ще під кригою річки трима
Фрідріх із Вольтером плавали човном.
Раптом протікати стало його дно.
Раптом протікати стало його дно.
Петро всі дні по вулицях ходив.
В душі якась тривога наростала,
В душі якась тривога наростала,
Ой, снігу снігу білого насипала зима,
А нам здавалось до цих пір, що і зими нема,
А нам здавалось до цих пір, що і зими нема,
Із півтора століття десь тому
До одного відомого поета
До одного відомого поета
Послухав анекдот від Зеленського про війну Росії з НАТО і пригадалася давня історія, як вміють імперські армії воювати.
Рум’яне, від морозу розпашіле,
Спиналось сонце вже на виднокрай.
Спиналось сонце вже на виднокрай.
Дивилася на зляканих мужів,
Які лише про втечу говорили,
Які лише про втечу говорили,
Небо сірим килимом
Понад нами кинула
Понад нами кинула
Томіріс гнівно супить свої брови,
Вислухуючи перських посланців
Вислухуючи перських посланців
Опускається ніч в мерехтінні зірок
І повітря холоне в обіймах землі.
І повітря холоне в обіймах землі.
Сава Чалий! Сава Чалий!
Чом душа твоя мовчала?
Чом душа твоя мовчала?
- Скажи, Якиме, ти ж козакував? –
Старі діди усілись на осонні
Старі діди усілись на осонні
Крихтою сніжинка на долоню впала
Неймовірно гарна. Та уже за мить
Неймовірно гарна. Та уже за мить
Раніше слово важило багато,
Мабуть, тому, що менше було слів.
Мабуть, тому, що менше було слів.
- А я скажу вам, хлопці, москалі
Ніколи свого слова не тримали.
Ніколи свого слова не тримали.
Летіли гуси в краї далекі.
Туди, де море, туди, де спека.
Туди, де море, туди, де спека.
Пірр – цар епірський з почтом зі своїм
Якось в задумі по дорозі їхав.
Якось в задумі по дорозі їхав.
- Ти питаєш мене, брате, як то воно сталось,
Що Хмель мусив замиритись, коли вже, здавалось,
Що Хмель мусив замиритись, коли вже, здавалось,
Небо посіріло і дощем стіка,
Піднялась водою споєна ріка,
Піднялась водою споєна ріка,
Колись у Римі правили царі,
Але Тарквіній був такий жорстокий,
Але Тарквіній був такий жорстокий,
У корчмі нема як продихнути,
Дим кругом коромислом стоїть.
Дим кругом коромислом стоїть.
Посіріла осінь, помарніла осінь.
Сонечко із неба позирає скоса.
Сонечко із неба позирає скоса.
Марк Курій Дентат - переможець самнітів
Сидів біля вогнища й ріпу варив,
Сидів біля вогнища й ріпу варив,
То не грім гримить у полі, не вогонь гуде,
То Тимофій до Молдови свататись іде.
То Тимофій до Молдови свататись іде.
На сім верстов навколо чисте поле,
Де погляду ніщо не зупиня.
Де погляду ніщо не зупиня.
Хто він: герой чи зрадник?
Іуда, а чи святий?
Іуда, а чи святий?
Як вечір опускався на село,
Управившись з роботою надворі,
Управившись з роботою надворі,
Жебонить ріка.
Течія легка.
Течія легка.
Над Елладою смертельна небезпека:
Перський цар веде безчислену орду.
Перський цар веде безчислену орду.
- Тиміш вернувся! Збіглось все село.
Жінки, щоправда й діти, в основному.
Жінки, щоправда й діти, в основному.
Бредуть над степом стомлені зірки,
В холодних росах мочать свої ноги.
В холодних росах мочать свої ноги.
Як поступити? Клятий Саладін
Знайшов-таки в своїй колоді козир.
Знайшов-таки в своїй колоді козир.
- А як з рукою? - обізвавсь Семен,
Який в село недавно повернувся.
Який в село недавно повернувся.
Хмарка набралась по вінця води
Та й обважніла на землю спустилась,
Та й обважніла на землю спустилась,
І замок впав. Над вежею донжону
Здійнявся імператорський штандарт.
Здійнявся імператорський штандарт.
- А що скажу? Під Берестечком я
Уже не був. Раніш відвоювався.
Уже не був. Раніш відвоювався.
Ніч сховалася у туман.
Ні дороги, ні хат нема.
Ні дороги, ні хат нема.
Якось спитали у Катона
Уже на схилі його літ:
Уже на схилі його літ:
Чутки миттєво Польщею пройшли,
Що козаків Хмельницького побили,
Що козаків Хмельницького побили,
Опустився на степ туман,
Покривалом укрив товстим.
Покривалом укрив товстим.
Звільняли Бучу. Уже ворог відступив.
Ми з побратимами, ще розпашілі з бою,
Ми з побратимами, ще розпашілі з бою,
- Ви, куме, уже чули новину?
Микола Козуб повернувся вчора,
Микола Козуб повернувся вчора,
Ах, осінь, осінь – пора туманів.
Холодні ранки і теплі дні.
Холодні ранки і теплі дні.
Жив карлик злий, що ненавидів сміх.
Він задурив так підданих своїх,
Він задурив так підданих своїх,
- А що далі? Там же Корсунь? Ви і там бували?
- Був, звичайно. Як не бути? Ішов із Богданом.
- Був, звичайно. Як не бути? Ішов із Богданом.
Плакала осінь дощами рясними
За тими літніми днями ясними.
За тими літніми днями ясними.
От і побачим – більше хто украв.
Якиїсь вибух фури серед мосту,
Якиїсь вибух фури серед мосту,
Вісімнадцяте серпня і дідусь, як завжди
Свою форму військову вже стареньку вдягає,
Свою форму військову вже стареньку вдягає,
Північний вітер холоду нагнав.
Хоч сонечко всміхається зі сходу
Хоч сонечко всміхається зі сходу
Він викликав на бій самого Чингізхана,
Сказав: «Назви куди і я туди прийду!»
Сказав: «Назви куди і я туди прийду!»
- От ви усе про Тетерю, Петра Дорошенка,
Брюховецького, Опару та ще Суховія.
Брюховецького, Опару та ще Суховія.
Осипається листя пожовтіле з дерев.
Осінь ходить по місту, звичну подать бере.
Осінь ходить по місту, звичну подать бере.
Де гори високі, ліси й полонини
Жив пісень творець – Івасюк Володимир.
Жив пісень творець – Івасюк Володимир.
Вони в Черкасах стрілись у корчмі.
Літ двадцять вже не бачились, напевно.
Літ двадцять вже не бачились, напевно.
Розстелила осінь жовту скатертину.
А над головою з журавлиним клином
А над головою з журавлиним клином
Він про цю битву мріяв скільки днів,
Одним ударом вирішити справу.
Одним ударом вирішити справу.
Скоро вже половина осені пролетить,
А, здавалося, літо ось воно лиш за мить.
А, здавалося, літо ось воно лиш за мить.
Він вірою і правдою служив
Полякам, туркам, москалям, ординцям.
Полякам, туркам, москалям, ординцям.
1654р. - Майже відразу після договору Б.Хмельницького з Московією, остання почала забороняти простим, але ще вільним людям носити яскравий одяг та шкіряні сап’янові чоботи, бо це могло негативно впливати на закріпачених московських «холопьев».
Раніше осінь із димком була.
Бур’ян і листя у селі палили,
Бур’ян і листя у селі палили,
Я дивився на схід, на захід,
Північ, південь, але дарма.
Північ, південь, але дарма.
«Патріотів», що пускать густо люблять сопель
Путін якось ввів в екстаз, як таке сказав:
Путін якось ввів в екстаз, як таке сказав:
Фарбувала осінь жовтим листя.
Ще такі несміливі мазки.
Ще такі несміливі мазки.
З висот захмарних величі і слави
У оцю клітку, хай і золоту.
У оцю клітку, хай і золоту.
Іван злютований метавсь
По переходах і кімнатах.
По переходах і кімнатах.
Позирає сонце скоса.
Дощ холодний полива.
Дощ холодний полива.
Йому лишалось усього два кроки,
Всього лише два кроки і тоді,
Всього лише два кроки і тоді,
Псков ненадовго пережив сусідів,
Хоча й старався та Москві годив.
Хоча й старався та Москві годив.
А понад ставом верби край села
Щось вітрові сумне розповідають.
Щось вітрові сумне розповідають.
Москва не раз в історії палала.
У тім нічого дивного нема,
У тім нічого дивного нема,
Сидить в Кремлі московський князь Іван,
Що на престолі Третім рахувався,
Що на престолі Третім рахувався,
Розстелила осінь жовту скатертину.
А над головою з журавлиним клином
А над головою з журавлиним клином
Сидить якось плешивий президент
Та булку їсть і плямка, як свинюка.
Та булку їсть і плямка, як свинюка.
«Яблуко від яблуні пада недалеко».
Істина, відома всім, не нова давно.
Істина, відома всім, не нова давно.
Похмурим ранком з холодним вітром
Як забаганка про тепле літо
Як забаганка про тепле літо
Слідкую, як на фронті йдуть діла,
Як «мужньо» московіти утікають
Як «мужньо» московіти утікають
У московітів винні всі кругом
Та не вони. Їх там, як кажуть, «нєту».
Та не вони. Їх там, як кажуть, «нєту».
Що не кажіть – раніш не так було.
Бувало, вийдеш вранці за ворота,
Бувало, вийдеш вранці за ворота,
Казав Хрущов Фіделю Кастро якось:
- Ти думаєш – я перший секретар,
- Ти думаєш – я перший секретар,
У яру, у тихому ярочку
Після дощику з’явилися грибочки.
Після дощику з’явилися грибочки.
Ішла із півночі орда
Ізюмським шляхом,
Ізюмським шляхом,
У бункері в сусіднім царстві жив
Кощій Безсмертний – Чахлик Невмирущий,
Кощій Безсмертний – Чахлик Невмирущий,
Ранок на подвір’я. Капає зі стріхи.
Сонечко пригріло і старому втіха.
Сонечко пригріло і старому втіха.
Сидять під танком двоє москалів
В парадній формі та брудні, як свині.
В парадній формі та брудні, як свині.
Колись давно-давно в степах оцих
Жив-був народ один трудолюбивий.
Жив-був народ один трудолюбивий.
Ну, ось за горизонтом зникло літо,
Вступає осінь у свої права
Вступає осінь у свої права
Під небом Скіфії, де зорі яскравіші,
Блакитніш небо, зеленіш трава,
Блакитніш небо, зеленіш трава,
Сьогодні хочу про Дмитра згадати,
Того, що звали москалі Донським.
Того, що звали москалі Донським.
Не хоче літо покидати Київ.
З намистом горобиновим на шиї
З намистом горобиновим на шиї
На півночі в Тартарії глухій,
В похмурих, темних і тісних печерах
В похмурих, темних і тісних печерах
Говорять – не без виродка в сім’ї.
Між брехунів, ординських сраколизів,
Між брехунів, ординських сраколизів,
Поволі день за обрієм ховався.
Десь півень напівсонний кинув клич.
Десь півень напівсонний кинув клич.
Він настільки був злий на Афіни,
Що за будь-яку ціну хотів
Що за будь-яку ціну хотів
Всі родичі так Калиту любили,
Що, тільки він, нарешті, дуба дав,
Що, тільки він, нарешті, дуба дав,
Сонце сідає ген за лісок.
Спека спадає і на пісок
Спека спадає і на пісок
Юрко Хмельницький, вражий сину,
Що ж ти, нещасний, наробив?
Що ж ти, нещасний, наробив?
Жив-був ото на світі цар один.
Не те, щоби царем був справжнім він,
Не те, щоби царем був справжнім він,
Налетіли комарі,
Не дають заснути
Не дають заснути
Три перших князя…І от двох із них
В Московії занесли в сонм святих.
В Московії занесли в сонм святих.
По смерті брата на московський стіл
Брат його менший по закону сів.
Брат його менший по закону сів.
Ніч прислухається в тривозі.
Від кроку кожного – луна.
Від кроку кожного – луна.
Гей, браття по крові,
Вітаймо Покрову,
Вітаймо Покрову,
По смерті батька, всівшись у Москві,
Крутив постійно Юрій в голові,
Крутив постійно Юрій в голові,
Туман пливе понад водою.
На ранок вітер зовсім стих.
На ранок вітер зовсім стих.
Був хресний хід. Зібрались піонери
У галстуках, з іконами в руках.
У галстуках, з іконами в руках.
Іще зовсі́м маленьким був Данило,
Як батька Олександра отруїли –
Як батька Олександра отруїли –
Село у балці понад річкою
Сховалось в затінку дерев.
Сховалось в затінку дерев.
Летіла орда, розчепіривши крила
І тінь її чорна пів степу накрила.
І тінь її чорна пів степу накрила.
Історію Московії, мабуть,
Не із Данила треба починати.
Не із Данила треба починати.
Трава росою вкрита.
Змовк соловей. Світа.
Змовк соловей. Світа.
Коли з Криму комуняки татар виселяли,
Бо, мовляв служили німцям серед них багато.
Бо, мовляв служили німцям серед них багато.
Прийшли в наші землі лихі вороги,
Як злодії вранці напали.
Як злодії вранці напали.
Порушував тишу нічну лише день,
Що десь недалеко вже був, на підході.
Що десь недалеко вже був, на підході.
На Пучай - ріці князь зібрав усіх
І святі отці похрестили їх.
І святі отці похрестили їх.
Він прокинувсь від того, що дім струсонуло щосили.
Як військовий, одразу причину того зрозумів.
Як військовий, одразу причину того зрозумів.
Тиха, зоряна ніч. Возу крутиться вісь.
А на Лисій горі знову відьми зійшлись.
А на Лисій горі знову відьми зійшлись.
На Білім березі глибокий сніг,
А за порогами жде печеніг.
А за порогами жде печеніг.
В горах високо над Чуфут-Кале
Стоїть дюрбе чи мавзолей. У ньому
Стоїть дюрбе чи мавзолей. У ньому
Небо, зорі, ранок, роси,
Соловей в гаю співа.
Соловей в гаю співа.
Половецька бабо, кого хочеш звабить?
Зваблюєш віками та усе дарма.
Зваблюєш віками та усе дарма.
Безмежний степ, без краю і кінця,
Лиш вітер, мабуть ті простори знає,
Лиш вітер, мабуть ті простори знає,
Розпочалось священнодійство жнив.
Як тільки сонце вип’є буйні роси,
Як тільки сонце вип’є буйні роси,
Атакувала козацька лава
Чамбул татарський, що шляхом рухав.
Чамбул татарський, що шляхом рухав.
Не пощастило з дзвонами Москві.
Дрібних багато, та ж царям бажалось,
Дрібних багато, та ж царям бажалось,
По блакитному небі пробіглися білі хмаринки.
Сірі тіні від них потяглися услід по землі.
Сірі тіні від них потяглися услід по землі.
Мільйони очей зазирають у душу
З докором німим, наче в чомусь я винен.
З докором німим, наче в чомусь я винен.
Розмріяний після Полтави,
Петро вже ласо поглядав
Петро вже ласо поглядав
Свіжо дихає ранок
Крізь відкрите вікно
Крізь відкрите вікно
Ну, що, москалику, говориш, був в Берліні,
Німецьку силу все ж скорив без зайвих слів,
Німецьку силу все ж скорив без зайвих слів,
Козацька чата степом пантрувала,
Тривожно озираючись довкіл.
Тривожно озираючись довкіл.
Літній вечір. Десь у гаї
Соловей уже співає.
Соловей уже співає.
«…Під час княжіння Калити Івана,
Москва два рази вигоряла вщент,
Москва два рази вигоряла вщент,
1
Війна пройшлася Кримом кілька раз.
Війна пройшлася Кримом кілька раз.
Пожовтіли каштани, хоч не осінь іще.
Небо не поливає безкінечним дощем.
Небо не поливає безкінечним дощем.
Ой, ловила витрішки дівка на базарі,
А у неї з кошика гроші потягли.
А у неї з кошика гроші потягли.
1
Зажурилась, заплакала Україна-мати,
Зажурилась, заплакала Україна-мати,
А на вечірній зорі,
Нехай снують комарі,
Нехай снують комарі,
А в степу долина,
У степу широка.
У степу широка.
Степ ще вдосвіта прокинувсь і тепер не спить,
Виглядає, що ж там шляхом суне, гуркотить.
Виглядає, що ж там шляхом суне, гуркотить.
Пробігтись під веселкою-дугою,
Умитись літнім проливним дощем.
Умитись літнім проливним дощем.
І ми були, і ми хотіли,
І ми також усе могли.
І ми також усе могли.
В півтемряві заїжджої корчми
Два козака-товариша зустрілись.
Два козака-товариша зустрілись.
Над Києвом стоїть ранкова тиша
І вітер прохолодний ледве дише.
І вітер прохолодний ледве дише.
«Москва Сибіром приростати буде!» -
Здається, Ломоносов говорив.
Здається, Ломоносов говорив.
В заду́мі сидів скіфський цар Аріант
На березі над Гіпанісом.
На березі над Гіпанісом.
Не полінуйся, подивись,
Як хмарка в небі пропливає,
Як хмарка в небі пропливає,
Тут кров кругом від давньої вражди,
Що розділяла племена й народи.
Що розділяла племена й народи.
Пройшовся якось Бесарабським ринком,
Від цін пошкріб потилицю лишень.
Від цін пошкріб потилицю лишень.
В блакитнім небі місяць виглядав,
Немов якесь нецьогосвітнє диво.
Немов якесь нецьогосвітнє диво.
Ми православні з прадіда і діда,
Хоч в храми довго й не пускали нас
Хоч в храми довго й не пускали нас
Лук’янівка. Спекотним днем іду.
На лавці бачу у тіньочку діда.
На лавці бачу у тіньочку діда.
Яриться Ярило уже кілька днів,
Випробує сили, вихлюпує гнів.
Випробує сили, вихлюпує гнів.
«Прийшов! Побачив! Переміг!»
Він не лише перемагати,
Він не лише перемагати,
Рід Вишневецьких знаний в Україні.
Та хто ж із нас не пам’ятає нині
Та хто ж із нас не пам’ятає нині
Прилетіло стрімке літо.
Попалило трави, квіти.
Попалило трави, квіти.
Хіба він так вернутися хотів
У рідний дім – калікою безногим?
У рідний дім – калікою безногим?
Полуденне сонце іще припікало,
Хоч спеки вже літньої і не було.
Хоч спеки вже літньої і не було.
Шукаючи опівдні прохолоду,
Пішов до річки та пірнув у воду,
Пішов до річки та пірнув у воду,
В холодній хаті у голодний рік
Дитя мале з розпухлими ногами,
Дитя мале з розпухлими ногами,
Королю Жигмонту не спалось і не їлось.
Час тягся довго, як дорогою воли.
Час тягся довго, як дорогою воли.
Піднімусь на пагорб. Унизу долина.
З піднебесся пісня жайворонка лине.
З піднебесся пісня жайворонка лине.
Вожді здаються праведніші Бога
І «вірую» мільйони їм кричать.
І «вірую» мільйони їм кричать.
В корчмі надвечір гамірно і димно,
Зібрався всякий із околиць люд.
Зібрався всякий із околиць люд.
А на ранок мов не поливало
Вчора землю проливним дощем.
Вчора землю проливним дощем.
«Земля у нас багата, порядку в ній нема» -
Так москалі про себе ще в давнину казали.
Так москалі про себе ще в давнину казали.
Був Марко - козак із Бару, лиха його доля,
Бо в полон турецький втрапив з Цецорського поля.
Бо в полон турецький втрапив з Цецорського поля.
Лагідно торкнувся мене вітер.
Ледь погладив, але розбудив.
Ледь погладив, але розбудив.
Зачерпну з часу ріки
Пригорщу води,
Пригорщу води,
Злий, як дідько хан лютує у Бахчисараї,
Посла ляського до себе в ставку викликає.
Посла ляського до себе в ставку викликає.
Зацвіли над ставом абрикоси,
Верби заплели зеленим коси.
Верби заплели зеленим коси.
Розлетілись ворони
На чотири сторони.
На чотири сторони.
Був Самійло воїн вправний, вправний і відважний,
Рубав, наче ту капусту усю силу вражу.
Рубав, наче ту капусту усю силу вражу.
Легкий туман понад водою плава.
Холодний ранок. Сонечко встає.
Холодний ранок. Сонечко встає.
В той рік, як з гір спустився Ганнібал,
Здригнувся Рим, відчув перед собою
Здригнувся Рим, відчув перед собою
Сиджу оце на вокзалі, потяга чекаю,
А навпроти чоловічок газету читає.
А навпроти чоловічок газету читає.
Починається ранок із пташиних пісень.
Я виходжу на ганок, щоб побачити все.
Я виходжу на ганок, щоб побачити все.
Один поляк на Олімпійських іграх
Закинув молот далі від усіх.
Закинув молот далі від усіх.
Сидить дід старий на лавці, спочива,
Похилилась його сива голова.
Похилилась його сива голова.
Розвидняється поволі,
Хоча сонця ще нема.
Хоча сонця ще нема.
- Молоденький козаченьку, чому не приходиш?
Мою хату стороною, мій милий, обходиш.
Мою хату стороною, мій милий, обходиш.
Самотня «чайка» серед моря плине.
Одна. Морське безмежжя навкруги.
Одна. Морське безмежжя навкруги.
Повернуся до вітру спиною,
Хай мені не морозить обличчя.
Хай мені не морозить обличчя.
По долині густо маки
Буйним цвітом розцвіли.
Буйним цвітом розцвіли.
Він степом пробирався цілий день,
Пантруючи, щоб ворог не наскочив,
Пантруючи, щоб ворог не наскочив,
Холодно. Та небо чисте-чисте,
Сонечко весняно пригріва.
Сонечко весняно пригріва.
Ой, Нечаю, де ж то й ділась
твоя дика сила?
твоя дика сила?
З корчми,прийнявши добре медовухи,
Микола повертавсь до куреня.
Микола повертавсь до куреня.
У зимову казку я ступив з порогу.
Білий сніг засипав всі шляхи-дороги.
Білий сніг засипав всі шляхи-дороги.
Тут колись гуляли предки наші козаки.
Тут колись вони поїли коней із ріки.
Тут колись вони поїли коней із ріки.
Олешки…У степах козацька Січ
Поміж татарських кочовищ безкраїх…
Поміж татарських кочовищ безкраїх…
Привидом мороз поза спиною,
Вітер тихий тулиться до ніг.
Вітер тихий тулиться до ніг.
Перестріла доля хлопця в чистім полі
Де червоні маки буйно розцвіли.
Де червоні маки буйно розцвіли.
Зигзагами зима спускалась з гір,
Та сипала навколо білим снігом,
Та сипала навколо білим снігом,
Нам все рівно: чи то москаль, чи лях,
Усе одно, чи турок, чи татарин,
Усе одно, чи турок, чи татарин,
На березі близенько до води
Пала багаття. Вечір вже заходить
Пала багаття. Вечір вже заходить
То хурделиця, то метелиця.
Ожеледиця дзеркалом стелиться.
Ожеледиця дзеркалом стелиться.
А на Білому березі
Біля Чорного моря
Біля Чорного моря
Колись, говорять люди, ще велетні жили,
Що ми для них були, як, наче, ліліпути
Що ми для них були, як, наче, ліліпути
Ніч малювала обриси поволі
Того, що буде називатись днем новим.
Того, що буде називатись днем новим.
Молодий козаченько на кургані стоїть
І вдивляється пильно у степи неозорі,
І вдивляється пильно у степи неозорі,
Було колись…чи, може й не було.
Але ж дарма навіщо б говорили?
Але ж дарма навіщо б говорили?
Чи то хмари низенько, чи високо туман.
І дерева біліють, з ночі паморозь вкрила.
І дерева біліють, з ночі паморозь вкрила.
Ще не пощербились мечі
І луки ще тугі доволі.
І луки ще тугі доволі.
Над річкою в долині між кущів
Пала багаття. Хлопці молодії
Пала багаття. Хлопці молодії
Повернулася зима з білим-білим снігом,
Одягаючи усе у жупан тісний,
Одягаючи усе у жупан тісний,
Ми мчали крізь ніч, сподівались на долю
По тому підступному Дикому полю.
По тому підступному Дикому полю.
В часи смутні, коли непевна влада
На світ до біса виповзає того гада,
На світ до біса виповзає того гада,
Маленький струмочок
З-під білих заметів.
З-під білих заметів.
На місці, де останній печеніг,
Що йшов війною на престольний Київ.
Що йшов війною на престольний Київ.
Дідусь на вже стареньких «Жигулях»
Онука віз зі станції додому.
Онука віз зі станції додому.
Сліди на снігу, наче запис у книзі,
Багато розкажуть про тих, хто лиша:
Багато розкажуть про тих, хто лиша:
Вони сказали, що немає Бога,
Зламали церкви, вибили попів.
Зламали церкви, вибили попів.
Восени 2009 р. на правому березі р. Сейм, поблизу с. Мутин виявлено давнє поховання. Небіжчика кремовано, а кістки складено у керамічну посудину — обряд звичайний для того часу і більшості описаних вище археологічних культур. Дивовижними були знахідки, які супроводжували поховання.
У посудині знаходилася бронзова сітула — посудина для вина, накрита умбоном до щита. Сітула була римського виготовлення, умбон — належав до артефактів пшеворської культури, так само, як фібули (застібки до плаща), меч, ніж, спис та шпори й інші деталі спорядження. Спорядження належало воїну-вершнику високого рангу — ймовірно, вождю.
У посудині знаходилася бронзова сітула — посудина для вина, накрита умбоном до щита. Сітула була римського виготовлення, умбон — належав до артефактів пшеворської культури, так само, як фібули (застібки до плаща), меч, ніж, спис та шпори й інші деталі спорядження. Спорядження належало воїну-вершнику високого рангу — ймовірно, вождю.
Ріка замерзла трохи відійшла
Від холоду. Зігрілася на сонці
Від холоду. Зігрілася на сонці
Стіна навкруг, одна стіна.
І зліва й справа одні стіни,
І зліва й справа одні стіни,
Сидить старий вже зовсім сивий дід
На лавці та онуків поучає:
На лавці та онуків поучає:
А надворі нині тихо.
Сонце. Капає зі стріхи.
Сонце. Капає зі стріхи.
З кургану видно далекі далі.
І сонце грає на пекторалі.
І сонце грає на пекторалі.
Онук прибув в село до дідуся.
Чого у місті в спеку ту сидіти?
Чого у місті в спеку ту сидіти?
Стомилася вода, спинилася поволі.
Внизу іще були якісь потуги кволі
Внизу іще були якісь потуги кволі
Пострадянський простір.
Ще біліють кості
Ще біліють кості
Мені п’ятнадцятий минало.
Хоч зростом Бог не обділив.
Хоч зростом Бог не обділив.
Прийшла зима з морозами,
Хай і не дуже злими,
Хай і не дуже злими,
Ельба – то не місце для титана.
Їм би це одразу зрозуміть
Їм би це одразу зрозуміть
Зайшли в село, чоловікі́в зігнали,
На око лише визначали вік.
На око лише визначали вік.
Прикинулася снігом вода.
Лежить собі та й думку гада:
Лежить собі та й думку гада:
Козаки їхали на Січ
Крізь ясний день, крізь темну ніч.
Крізь ясний день, крізь темну ніч.
Турботливо закутала зима
Усе навколо в білосніжні шати.
Усе навколо в білосніжні шати.
Чумацька валка котила шляхом.
Десь там позаду лишились ляхи.
Десь там позаду лишились ляхи.
Як до людей ти – так вони до тебе,
Добром завжди віддячать за добро.
Добром завжди віддячать за добро.
На вулиці вітер віє,
У печі гуде вогонь,
У печі гуде вогонь,
Ой, на річці, на Каялі
Полки руськії стояли.
Полки руськії стояли.
Вже третій рік, як Хорсові жерці
Із Хорсуня у Київ перебрались.
Із Хорсуня у Київ перебрались.
Холодний вітер з заходу повіяв,
Який в північний, може, перейде.
Який в північний, може, перейде.
Ой, у полі, полі
Стрілися дві долі.
Стрілися дві долі.
Пірр – цар епірський, розгромивши Рим,
Прислав послів, що мир пропонували.
Прислав послів, що мир пропонували.
Приніс північний вітер холоди.
Замерз і стука, проситься до хати.
Замерз і стука, проситься до хати.
Поет до безтями любив Україну,
З цією любов’ю по світу ішов.
З цією любов’ю по світу ішов.
Хто гріх бере на душу, той має пам’ятать:
За гріх той перед Богом йому відповідать
За гріх той перед Богом йому відповідать
Сірі хмари табуном
Небом пробігають
Небом пробігають
Притомилась, сіла край дороги
На траву запилену, суху.
На траву запилену, суху.
Під небом Скіфії, де зорі яскравіші,
Блакитніш небо, зеленіш трава,
Блакитніш небо, зеленіш трава,
Зима ішла, доріг не обирала,
Щоб швидше – простувала напрямки.
Щоб швидше – простувала напрямки.
Нам не треба краї чужі.
Нам не треба чужого дому.
Нам не треба чужого дому.
Готи Рим узяли у облогу.
Уже вдруге збентежений Рим.
Уже вдруге збентежений Рим.
Не осінь винна, а винне літо,
Щоби зимі нам не так радіти.
Щоби зимі нам не так радіти.
Зібрався козак на війну воювати,
Взяв шаблю, мушкета, стрибнув на коня.
Взяв шаблю, мушкета, стрибнув на коня.
Світило сонце крізь хмари сірі.
У чогось грали ми на подвір’ї
У чогось грали ми на подвір’ї
Прокляттями укрита вся дорога,
Яка вела тоді на Перекоп,
Яка вела тоді на Перекоп,
Благословляється на світ.
І вітер в сутінках ранкових
І вітер в сутінках ранкових
Був величним чи великим,
Ворогів убив без ліку.
Ворогів убив без ліку.
Озирнутися не встиг,
Вже і осінь на поріг.
Вже і осінь на поріг.
Земля під копитами аж стугоніла.
Не скоро ще встане зім’ята трава,
Не скоро ще встане зім’ята трава,
А мені наснилося, що прийшла весна,
Що пройшлася босою по траві вона.
Що пройшлася босою по траві вона.
А на морі наче зграя птахів білих,
То козацькі чайки підняли вітрила.
То козацькі чайки підняли вітрила.
А Роман (послав) великі дари Х-л-гу, цареві Русії, і підмовив його…
І прийшов він вночі до міста С-м-к-раю і взяв його злодійським способом…
І прийшов він вночі до міста С-м-к-раю і взяв його злодійським способом…
Уже сіріло. Прохолодний день
Поволі поступавсь морозній ночі.
Поволі поступавсь морозній ночі.
Допоки був іще живий тиран,
Його одним із мудреців вважали.
Його одним із мудреців вважали.
Пливуть-пливуть по Каспію човни,
Біліють в морі сотнями вітрила,
Біліють в морі сотнями вітрила,
На запітнілому склі
Сльозами краплі течуть.
Сльозами краплі течуть.
За страшними порогами,
Наодинці з тривогами
Наодинці з тривогами
У РІК 6391 [883]. Почав Олег воювати проти древлян і, примучивши їх, став із них данину брати по чорній куниці.
Кружляє листя у саду
Червоне й жовте.
Червоне й жовте.
«Хай ненавидять, аби лиш боялись!»-
Здається, так Калігула казав.
Здається, так Калігула казав.
Осінь була лагідна,
Осінь була ягідна
Осінь була ягідна
«Історія – учителька життя»,-
Так римляни, здається, говорили.
Так римляни, здається, говорили.
Біда, як кажуть, ходить не одна.
З весни дощу ні краплі не упало,
З весни дощу ні краплі не упало,
П’яний вечір тихо сльози лив,
Хмарами насуплюючи небо.
Хмарами насуплюючи небо.
Пустелі ні кінця, ні краю
І стомлені солдати йдуть.
І стомлені солдати йдуть.
По синові минуло кілька літ.
Аскольд вже заспокоївся, змирився
Аскольд вже заспокоївся, змирився
На опале листя
Дощик накрапа.
Дощик накрапа.
Шаблі наголо
І вперед у бій.
І вперед у бій.
В лето 6372(872). Убиєн бисть от Болгар Осколдов син.
Никонівський літопис
Никонівський літопис
А тополі зостались голі
Під осіннім дощем рясним.
Під осіннім дощем рясним.
Так, гуси Рим і справді врятували,
Коли вночі на сполох підняли.
Коли вночі на сполох підняли.
ЛЂто 6374. Иде Асколдъ и Диръ на ГрЂкы
Повість минулих літ
Повість минулих літ
Останній осінній листочок
На вітрі холоднім тріпоче.
На вітрі холоднім тріпоче.
В дні походів і битв, в дні князів і вождів,
Коли князь Святослав в стольнім граді сидів.
Коли князь Святослав в стольнім граді сидів.
По смерти же святаго мало лѣтъ миноу, прiиде рать велика роусскаа изъ Новаграда князь Бравлинъ силенъ зѣло, плѣни отъ Корсоуня и до Корча, съ многою силою прiиде к Соурожу, за 10 дьнiй бишася злѣ межоу себе.
Життіє Стефана Сурожського
Життіє Стефана Сурожського
Легко віти колише,
Вітер не набрида.
Вітер не набрида.
На поле Куликове
Спускається туман.
Спускається туман.
Вже сивий та досить міцний іще дід
Сидів на колоді великій під тином,
Сидів на колоді великій під тином,
І пізня осінь може посміхнутись
З-за сірих хмар промінчиком ясним,
З-за сірих хмар промінчиком ясним,
Він довго собі камінь приглядав,
В якім була б захована сокира,
В якім була б захована сокира,
До ялинки вітер загравав,
Компліменти недвозначні сипав
Компліменти недвозначні сипав
Сталін був лише знаряддям,
Божої кари мечем,
Божої кари мечем,
- Повідай нам, Івор, повідай про світ,
Як ви із каганом ходили в похід
Як ви із каганом ходили в похід
Обірвала осінь листя на вербі.
У студену воду опустила віти.
У студену воду опустила віти.
Змітаючи все на своєму шляху,
Орда пролетіла на повнім скаку.
Орда пролетіла на повнім скаку.
Якби піднятись птахом в небеса
І над Дніпром високо пролетіти,
І над Дніпром високо пролетіти,
Спиляли дуба.Сім десятків літ
Він своїм віттям в небеса тягнувся
Він своїм віттям в небеса тягнувся
Стоїть курган уже віки й віки,
Таїть в собі великі таємниці,
Таїть в собі великі таємниці,
То вигляне, то сховається
За хмарами раз по раз.
За хмарами раз по раз.
В блакитне небо піднімався дим
Аби розтануть там у височіні.
Аби розтануть там у височіні.
«Кетім являється батьком росціїв, а Роданім – батько родіїв».
Єфрем Сірін, давній сірійський письменник
Єфрем Сірін, давній сірійський письменник
Сім мільярдів на таку планету
Де пустелі, гори, болота,
Де пустелі, гори, болота,
Оборонні вали
Пам’ятають, коли
Пам’ятають, коли
Прибіг Данилко очі аж горять,
Навколо мами дзиґою кружляє,
Навколо мами дзиґою кружляє,
Людина вирішила, що вона всесильна
І, щоб ту силу продемонструвать,
І, щоб ту силу продемонструвать,
Їх лиш двоє на пустій арені.
Два мечі, ні одного щита.
Два мечі, ні одного щита.
- Сьогодні урок не звичайний у нас.
Минулого разу домовились з вами,
Минулого разу домовились з вами,
Ніч. Роса. Туману легке сито
Просіває світло ліхтарів.
Просіває світло ліхтарів.
Руар помер. Чотири дні тому
Загін хозар у землі русів вдерся.
Загін хозар у землі русів вдерся.
Під Корсунем бій відгримів. На шляху
Лежали побиті та зранені ляхи.
Лежали побиті та зранені ляхи.
Вересень... Замри прекрасна мить!
Осені час пензля в руки брати,
Осені час пензля в руки брати,
Гей, ходімте бити пана,
Щоб пропав.
Щоб пропав.
- Іди-но, синку, час уже до столу,-
Гукає мама з вулиці Петька. –
Гукає мама з вулиці Петька. –
Бач, дорога зовсім посивіла.
Видно, довго не було дощу.
Видно, довго не було дощу.
На Хортиці святій, на Чорній скелі,
Де Святослав прийняв останній бій
Де Святослав прийняв останній бій
Сидять в тіньку бабусі, спочивають.
Бо ж свято, треба чимсь себе зайнять
Бо ж свято, треба чимсь себе зайнять
Опівнічні стежки у яскравому місячнім сяйві
І ходити по них і цікаво, і страх водночас.
І ходити по них і цікаво, і страх водночас.
На маків цвіт упав кривавий піт,
Щоб нагадати й через сотні літ
Щоб нагадати й через сотні літ
- Ой, мамо, глянь, троянда розцвіла!-
Кричить Андрійко радісно із саду.
Кричить Андрійко радісно із саду.
Динозаври, динозаври.
Хто поцупив ваше завтра?
Хто поцупив ваше завтра?
Сьогодні день Перуна-бога.
Вогонь з дубового гілля.
Вогонь з дубового гілля.
Прокинувсь Іванко, вже сонце аж де.
Бабуся будити чомусь не іде.
Бабуся будити чомусь не іде.
Місяць рогом зачепився за гілляку.
Раз-другий смикнувся було та й повис.
Раз-другий смикнувся було та й повис.
У чистім полі біліють кості.
Орда, напевно була у гості.
Орда, напевно була у гості.
Бабуся й мама у тіньку сиділи,
Про щось собі тихенько гомоніли.
Про щось собі тихенько гомоніли.
І крізь бетон проб’ється врешті-решт життя.
Воно пройде, усі здолавши перешкоди.
Воно пройде, усі здолавши перешкоди.
У Дикім полі печеніг
Таїться, здобич виглядає.
Таїться, здобич виглядає.
Гуляючи парком Богданка мала
На клумбу розквітлу попала.
На клумбу розквітлу попала.
Вигнув спину степ поміж двох долин.
Нахиливсь, мабуть, щоб напитись він,
Нахиливсь, мабуть, щоб напитись він,
Ходив в походи легко, наче пардус
І не возив з собою ні возів,
І не возив з собою ні возів,
Парком тихим ішов я осінньої днини,
Полишив, накінець тісні офісні стіни.
Полишив, накінець тісні офісні стіни.
Налетіло, стукало у вікна
І дерева гнуло до землі.
І дерева гнуло до землі.
Шукав землі чужої по світах
Аж доки врешті голови позбувся
Аж доки врешті голови позбувся
Сидять два кума у корчмі якось.
Стоять два кухлі пива перед ними.
Стоять два кухлі пива перед ними.
Від туману, що висів,залишилось трішки,
По траві та по росі місячна доріжка.
По траві та по росі місячна доріжка.
Не на морі – океані,
Не на острові Буяні.
Не на острові Буяні.
- Щось кості ломить. Ревматизм дістав!
Подай, онучку, тубу із аптечки.
Подай, онучку, тубу із аптечки.
Бігли хмари небом, наче полем
Та губили сльози по сліду,
Та губили сльози по сліду,
Ще приказка є й досі на Русі,
Що «згинули, як обри» і немає
Що «згинули, як обри» і немає
- Іди, онучку, випити чайку!
Варення є малинове до нього! –
Варення є малинове до нього! –
Сніг на Канарах, дощ у пустелі,
Вітер зриває дахи і стелі,
Вітер зриває дахи і стелі,
Крик, наче голуб знявся і упав:
«Ромеї!» - Але того досить бу́ло.
«Ромеї!» - Але того досить бу́ло.
Онук приїхав в гості до бабусі.
Була з ним мама лиш на вихідні,
Була з ним мама лиш на вихідні,
Здалеку гуркіт бою долітав.
Чи то лякало небо нас грозою.
Чи то лякало небо нас грозою.
Це ж треба було так його любити,
Оточеного зграєю катів,
Оточеного зграєю катів,
Зоря вечірня встигла вже зайти.
Червоний місяць видерся на стріху,
Червоний місяць видерся на стріху,
Заквітчана небом земля,
Свій шлях безкінечний долає.
Свій шлях безкінечний долає.
Ми не знали з чим порівнювати світ
У якому народилися і жѝли.
У якому народилися і жѝли.
Все далі на північ ішов антський рід,
Все далі степи, де раніш вони жи́ли.
Все далі степи, де раніш вони жи́ли.
Поки над землею встають неймовірні світанки.
Поки нас дивує блакитна небес глибина,
Поки нас дивує блакитна небес глибина,
Кінь стрілою летів
По степу навпростець.
По степу навпростець.
Проїхавшись у швидкіснім трамваї,
На станції зійшов у перехід.
На станції зійшов у перехід.
Я ска́рби не шукав, хоча і мріяв
Колись що-небудь мимохідь знайти.
Колись що-небудь мимохідь знайти.
Великий Хорс пожертви вимагав.
Вогонь горів в святилищі над Россю,
Вогонь горів в святилищі над Россю,
В печерах лаврських побувавши з сином,
Надихавшись там диму від свічок,
Надихавшись там диму від свічок,
Вона лежала високо в горах
І снігом гнів копичився невпинно,
І снігом гнів копичився невпинно,
Летів селом, роздратувавши псів,
Кричав, аби почули всі, щосили:
Кричав, аби почули всі, щосили:
Яскраве сонце скупо зігрівало.
Степ зеленів, наскільки оком кинь.
Степ зеленів, наскільки оком кинь.
Запруда вже збудована давно.
Вода крізь неї лиш ледь-ледь стікає
Вода крізь неї лиш ледь-ледь стікає
«У нас нема постійних ворогів,
Як і постійних друзів,- так для преси,
Як і постійних друзів,- так для преси,
Сидять два кума у шинку,
Горілку салом заїдають,
Горілку салом заїдають,
Шалений вал вогню котився з ревом степом,
З’їдаючи запас минулорічних трав.
З’їдаючи запас минулорічних трав.
Наївний світ був зовсім не наївним,
Скоріше він зарозумілим був,
Скоріше він зарозумілим був,
Вже стільки літ у Києві живу,
Багато бачив і багато знаю,
Багато бачив і багато знаю,
Безмовно зорі падали останні.
А я дивився в відчаї на них.
А я дивився в відчаї на них.
Літо. Парко. Від хмаринок і сліду,
Я по вулиці села свого іду.
Я по вулиці села свого іду.
Читає мама казочку на ніч
Своєму сину. Книжечку дістала
Своєму сину. Книжечку дістала
В очеретах густих ріка
Від очей від чужих сховалась,
Від очей від чужих сховалась,
Ви хочете, щоб я красиво вмер,
А ви від того мали насолоду?
А ви від того мали насолоду?
Найбільше, що хотілось з малого ще Миколі,
То працювати з татом на батьківському полі.
То працювати з татом на батьківському полі.
У Дикім полі червоні маки.
Чужої долі гіркої знаки.
Чужої долі гіркої знаки.
Революція жере своїх дітей,
Бо від влади люди часом, мов дуріють,
Бо від влади люди часом, мов дуріють,
Крізь сон ще Миколка ледь-ледь уловив,
Як скрипнули двері, щось зашурхотіло.
Як скрипнули двері, щось зашурхотіло.
Кінь неспішно ступав по низенькій траві,
Залишаючи добре помітні сліди.
Залишаючи добре помітні сліди.
В далеких джунглях Гватемали,
У хитрім плетиві ліан
У хитрім плетиві ліан
- А зараз я вам, дітки, розповім
Маленьку казку, - вчителька сказала,-
Маленьку казку, - вчителька сказала,-
Понад річкою невеличкою
Ой, блукав пастух за теличкою.
Ой, блукав пастух за теличкою.
Можна битву виграти, але,
Можна, разом з тим, війну програти.
Можна, разом з тим, війну програти.
Гуляли мама з донькою якось
Маленьким сквером, що на Оболоні.
Маленьким сквером, що на Оболоні.
Застелило латаття
Всю поверхню ставка.
Всю поверхню ставка.
Летіли коні, топчучи траву
І куряву здіймали за собою.
І куряву здіймали за собою.
Вкладає матуся свого сина спати,
Бо ж пізня година, давно вже пора.
Бо ж пізня година, давно вже пора.
Диво-дивне, дивина:
Сонце в обрій порина
Сонце в обрій порина
В заморському краї
не так уже страшно і голодно,
не так уже страшно і голодно,
Було-було й травою поросло,
Кущами дикорослої чорниці
Кущами дикорослої чорниці
А по небу зірок насіяно,
Наче хто молотив горох.
Наче хто молотив горох.
Розкидана могилами по сте́пу
Історія народу мойого.
Історія народу мойого.
Ви можете не вірити мені,
Але в житті усякого буває.
Але в житті усякого буває.
Встану спозарання.
Ще навколо тиша.
Ще навколо тиша.
Пісок і гори. Спека не спада.
Він – хлопець із далекого Полісся,
Він – хлопець із далекого Полісся,
Сидить дід Гриць на лавці
Попід розлогим в’язом
Попід розлогим в’язом
Ніч опустила чорне покривало
На землю тихо. Від людських очей
На землю тихо. Від людських очей
Сьогодні нам уже не до ілюзій,
Відкрились очі і гіпноз пропав.
Відкрились очі і гіпноз пропав.
Посміхаючись сонцю, посміхаючись небу…
Наче сонця маленькі вони всюди цвітуть.
Наче сонця маленькі вони всюди цвітуть.
Звідкись налетів гулящий вітер,
Став зривати листя із дерев,
Став зривати листя із дерев,
Немов, шаман ударив в бубон
Аж покотилася луна.
Аж покотилася луна.
Сидить невеселий Сашко за столом
І ложкою нехотя кашу гортає,
І ложкою нехотя кашу гортає,
Біжимо ми по алеї –
Я з дощем.
Я з дощем.
Чумацька валка в’їхала в село.
Нарешті можна стати, відпочити.
Нарешті можна стати, відпочити.
У роздумах великих князь Данило.
Чутки зі сходу линуть все страшніш.
Чутки зі сходу линуть все страшніш.
Вітер зачепився за тополю,
Без кінця верхівку хилита,
Без кінця верхівку хилита,
Катон на старість якось говорив,
Як сорок раз був у судах у Римі,
Як сорок раз був у судах у Римі,
Я славу співаю тим руським князям,
Що власні образи забули,
Що власні образи забули,
Вітер степом летів,
Відпочити схотів
Відпочити схотів
Розхристана, доведена до краю,
Стояла мати із ножем в руці
Стояла мати із ножем в руці
Тече, біжить Ірпінь-ріка
І течія її стрімка –
І течія її стрімка –
Борюкався вітер із туманом,
Мабуть, силу ніде було діть.
Мабуть, силу ніде було діть.
Як Перуна скинув князь в ріку́
І пустився він за течією,
І пустився він за течією,
У Малині, у теремі своїм
Мал – князь древлянський над столом схилився.
Мал – князь древлянський над столом схилився.
Погожий ранок, чистий, як роса,
Що нею з ранку щедро трави вкриті.
Що нею з ранку щедро трави вкриті.
Грайливий вітер по степу носився,
То ковилу, як море, колихав,
То ковилу, як море, колихав,
Побіля лісу вогнища горять,
Розсілися дружинники навколо.
Розсілися дружинники навколо.
Наче й день вже не день,
Наче й ніч ще не ніч.
Наче й ніч ще не ніч.
До мене з глибини віків
Донісся голос. Тихий-тихий.
Донісся голос. Тихий-тихий.
Тополі розпускаються поволі,
Хоча другі у листі вже стоять.
Хоча другі у листі вже стоять.
Що він хотів? Похизуватись,
Мовляв, такий крутий вояк.
Мовляв, такий крутий вояк.
Сидять бабусі в тихому дворі
На лавці, гомонять поміж собою.
На лавці, гомонять поміж собою.
Постелю на землі собі ковдру
В яблуневім розквітлім саду.
В яблуневім розквітлім саду.
Ти, як жив, так і з життя пішов
Гордим вічним революціонером,
Гордим вічним революціонером,
- Дідусю, ти все знаєш, розкажи,
Звідкіль ця назва дивна узялася –
Звідкіль ця назва дивна узялася –
Я ніяк надихатись не можу
Цим густим повітрям весняним
Цим густим повітрям весняним
Колись в давній час
степ був вкритий травою,
степ був вкритий травою,
В нас на городі виріс дивний цвіт.
Це ще коли я був зовсім маленьким.
Це ще коли я був зовсім маленьким.
Зазеленіла трава.
Поволі степ ожива.
Поволі степ ожива.
Під віковічним дубом
Збиралась рать в похід.
Збиралась рать в похід.
Кульгаючи, маленький Ярослав
Піднявся врешті-решт на забороло,
Піднявся врешті-решт на забороло,
Дід на призьбі сів.
Сонце припіка.
Сонце припіка.
Ми прийдемо завжди,
хай, навіть і не кличуть,
хай, навіть і не кличуть,
Іде Горою чинно Святослав,
Хоча йому всього п’ять літ від роду
Хоча йому всього п’ять літ від роду
Розлив туман, як молоко густий,
Холодний ранок.
Холодний ранок.
Вони кричали: «Боже, видибай!»
І бігли слідом берегом дніпровим,
І бігли слідом берегом дніпровим,
Тут, крім усіх напастей, іще одна з’явилась.
Озлоблені вернулись до Січі козаки,
Озлоблені вернулись до Січі козаки,
І на душі легкий щем.
А де той травень з дощем?
А де той травень з дощем?
Юрба завмерла у чеканні,
Іще не знаючи чого.
Іще не знаючи чого.
Микола довго вовком на козаків дивився,
Ніяк похід до Криму пробачити не міг.
Ніяк похід до Криму пробачити не міг.
Вже скучив за весняним громом
І хочу бачить зелень трав.
І хочу бачить зелень трав.
Мартін Німеллер
Коли нацисти били комуністів,
Коли нацисти били комуністів,
Максимові не довго на Січі сумувалось.
Не встигли ще гармати як слід заговорить,
Не встигли ще гармати як слід заговорить,
Пробивається травичка
Зелененька з-під землі.
Зелененька з-під землі.
Уже пройшли з тих пір літа й літа
Та в пам’яті (і викинути годі)
Та в пам’яті (і викинути годі)
Рік починався сумно з «андрусівської зради»,
Як охрестили влучно те дійство козаки.
Як охрестили влучно те дійство козаки.
Начебто, не сталося нічого.
Ранок починається, як всі
Ранок починається, як всі
Скільки славна Січ стояла –
козацькая мати,
козацькая мати,
Чутки, одна другої тривожніш, долітали
Із волості до Січі. Робилось щось сумне.
Із волості до Січі. Робилось щось сумне.
Шалена чорна буря пилова
В глухім байраку до пори ховалась
В глухім байраку до пори ховалась
Занесли зі степу вітровії
Чорну звістку, що іде орда.
Чорну звістку, що іде орда.
Вже кілька днів спекотних орда простує шляхом,
Бреде поміж ордою понурений ясир.
Бреде поміж ордою понурений ясир.
Ранкова тиша,
Ледь вітер дише
Ледь вітер дише
«Від Богдана до Івана не було гетьма́на»
Тільки люта колотнеча встала поміж нами.
Тільки люта колотнеча встала поміж нами.
У козака старого Степана Білонога
Було два гарних сина – Микола і Максим.
Було два гарних сина – Микола і Максим.
Маленька калюжа
Між сонних берізок.
Між сонних берізок.
Мені здається, я живу віки
На цій землі. Ходжу степами цими
На цій землі. Ходжу степами цими
І прокинувся я.
Посередині диво – майдану
Посередині диво – майдану
Пливе до моря вниз рікою крига,
Пливуть шматки великі і малі.
Пливуть шматки великі і малі.
Зчервоніла річка Жовті Води
Чи від крові, чи від сорому. Овва!
Чи від крові, чи від сорому. Овва!
Було то у часи далекі ті,
Як Золота орда ще панувала.
Як Золота орда ще панувала.
Стурбовано дивилася весна,
Що їй зима із ночі залишила,
Що їй зима із ночі залишила,
Шукаючи дорогу до Дніпра,
Блукаючи по балках і байраках,
Блукаючи по балках і байраках,
Задумавшись, князь їхав у візку
Утоптаним вже добре сніжним шляхом.
Утоптаним вже добре сніжним шляхом.
У відкрите вікно
прохолодою дихає ранок.
прохолодою дихає ранок.
В похід далекий, у краї заморські
Збиралися весною козаки,
Збиралися весною козаки,
Василько вранці вискочив надвір
В траві пробігтись, поки роси впали.
В траві пробігтись, поки роси впали.
Сів край дороги. Притомились ноги.
Куйовдив чуба вітерець легкий.
Куйовдив чуба вітерець легкий.
Славні хлопці-козаченьки славно погуляли:
Варну, Трабзон попалили,Кафу зруйнували,
Варну, Трабзон попалили,Кафу зруйнували,
Зачувся крик і димом потягло,
Як хлопчик з дідом вийшли на узлісся.
Як хлопчик з дідом вийшли на узлісся.
Просив весну, щоб зелено було.
Просив, аби земля укрилась цвітом
Просив, аби земля укрилась цвітом
Трофим співав: «Поперло бидло вгору,
Неначе дріжджі кинули в лайно!»
Неначе дріжджі кинули в лайно!»
В глибокій балці степовій
Над річкою, що тихо плине
Над річкою, що тихо плине
А бачиш, що усе не так і просто?
Сердитий вітер в трубах завива,
Сердитий вітер в трубах завива,
У турецького паші якось запитали:
- Чом на морі з козаками ви не воювали?
- Чом на морі з козаками ви не воювали?
Востаннє обізвалася струна.
Стих голос кобзаря. Запала тиша.
Стих голос кобзаря. Запала тиша.
Біла паморозь від подиху зимового
За ніч вкрила сіру землю полотном,
За ніч вкрила сіру землю полотном,
Навіяв вітер звідкись запах диму.
Солому, певно, палять по стерні,
Солому, певно, палять по стерні,
Сидить Василько у хаті
Та у вікно визирає.
Та у вікно визирає.
Промерзлий степ зіщулився від вітру
І травами сухими шелестів,
І травами сухими шелестів,
У глухім підземеллі, де вічність холодна і темна,
Де єдина надія – не затхлий повітря ковток,
Де єдина надія – не затхлий повітря ковток,
- Дядьку Степане, ви ж були
Із нашим князем Святославом.
Із нашим князем Святославом.
На білім снігу залишились сліди,
Відбитки чи радості, чи то біди.
Відбитки чи радості, чи то біди.
Степ дрижав не від холоду,
Степ від страху дрижав,
Степ від страху дрижав,
Долаючи то хащі, то болота,
Все далі простував полянський рід.
Все далі простував полянський рід.
Лапатий сніг
На землю ліг,
На землю ліг,
У Стамбулі на Галаті
Розіп’яли турки кляті
Розіп’яли турки кляті
Відрились з рипом двері в курені,
Знадвору лютим холодом війнуло.
Знадвору лютим холодом війнуло.
Малювала зима акварелі
На спітнілому склі уночі.
На спітнілому склі уночі.
Минає час і все мина, як дим,
Хоч за Сибіром так же сонце сходить,
Хоч за Сибіром так же сонце сходить,
Над річкою, в тіні у верболозах,
Круг вогнища, що ледь палахкотить,
Круг вогнища, що ледь палахкотить,
Привіт, котяро! Як життя? Мовчиш?!
Замерз, напевно, надворі́ ж не літо?
Замерз, напевно, надворі́ ж не літо?
Не у далекому Симбірську,
Пророк родивсь на цій землі,
Пророк родивсь на цій землі,
- Скажи-но, отче, ти багато знаєш,
Багато книг розумних прочитав,
Багато книг розумних прочитав,
По широкій долині
Тиха річка кружля.
Тиха річка кружля.
Майнула блискавка і освітила час
Давно минулий і давно забутий,
Давно минулий і давно забутий,
Понад річкою сиділи люди при багатті.
Пастухи, а чи рибалки – люди не багаті.
Пастухи, а чи рибалки – люди не багаті.
Я схотів пройтися над водою,
Подивитись в річки течію.
Подивитись в річки течію.
Чому – не знаю, згадати хочу
Я міф прадавній про Віракочу.
Я міф прадавній про Віракочу.
Куди лиш не кидала доля
Бернарда Претвича. Лиш тут
Бернарда Претвича. Лиш тут
Сиджу якось над річкою, дивлюся
Із берега в неспішну течію.
Із берега в неспішну течію.
Народе мій вільнолюбивий,
Ти пережив за сотні літ
Ти пережив за сотні літ
- Ой, мамо, глянь яка комаха дивна:
Зелена, довга, голова мала
Зелена, довга, голова мала
Полоскала хустку течія,
Що дівчина на містку впустила,
Що дівчина на містку впустила,
Руїною історія лягла
Сучасності нестримній попід ноги,
Сучасності нестримній попід ноги,
Хоча був він із багатих –Предслав Лянцкоронський
Та, як сокіл з коршунами за свій край боровся.
Та, як сокіл з коршунами за свій край боровся.
Тече вода в відро холодна,
Спливає бульбашка із дна..
Спливає бульбашка із дна..
Розповідали, правда, а чи ні,
Того не знаю. Перед смертю, значить
Того не знаю. Перед смертю, значить
Колись над лісом хата стояла,
Жили у хаті тій баба з дідом.
Жили у хаті тій баба з дідом.
Сиджу на березі ставка.
Тримаю вудку у руках,
Тримаю вудку у руках,
Було-було, але давно минуло,
Зосталось трохи в пам’яті моїй.
Зосталось трохи в пам’яті моїй.
- Вставай, Васильку! Годі уже спати!
Пора іти на вулицю гуляти.
Пора іти на вулицю гуляти.
Річка шлях найлегший обира,
Хоч, бува, звивається змією
Хоч, бува, звивається змією
Неймовірність подій,
Неймовірність ідей,
Неймовірність ідей,
Надворі вітер гне дерева долі
Аж сухе віття падає з тополі,
Аж сухе віття падає з тополі,
Скрадався вечір тихий понад ставом,
У очеретах ледве шарудів.
У очеретах ледве шарудів.
І сонце сходить, і трава росте,
І журавлі у небесах курличуть.
І журавлі у небесах курличуть.
Василько біля двору грався якось
Під наглядом бабусиним. Вона
Під наглядом бабусиним. Вона
У ранковому тумані
Я пройдуся по росі.
Я пройдуся по росі.
Повстали гнані і голодні,
Прогнали й винищили тих,
Прогнали й винищили тих,
Василько на подвір’ї собі грався,
Що робиться навкруг – не озирався,
Що робиться навкруг – не озирався,
Степ розімлілий і голий лежав,
Вигріваючи боки на сонці.
Вигріваючи боки на сонці.
«Хто не проти, то отой за вас».-
Так Ісус говорив до учнів.
Так Ісус говорив до учнів.
На захід вітром чорні хмари відігнало,
Дощ, що періщив, мов з відра, потроху стих,
Дощ, що періщив, мов з відра, потроху стих,
Звабила дорога польова.
Чимось все-таки причарувала.
Чимось все-таки причарувала.
Ви в рай комуністичний захотіли?
А ви у нас спитали, молодих:
А ви у нас спитали, молодих:
Густий туман спустився на село,
Сховав хати, паркани і дорогу.
Сховав хати, паркани і дорогу.
Може б плакав степ, та не має сліз.
Хмару дощову вітер геть поніс.
Хмару дощову вітер геть поніс.
Десь поміж пеклом і поміж раєм
Душа в сум’ятті його кружляє.
Душа в сум’ятті його кружляє.
Прийшов онучок до бабусі й діду́ся.
- Ти нині не надто веселий чогось,-
- Ти нині не надто веселий чогось,-
Мало поле веселу вдачу.
Зеленіло, весні раділо.
Зеленіло, весні раділо.
Чи то так було богам потрібно?
Чи вони покинули свій люд?
Чи вони покинули свій люд?
Поповзли чутки по краю, що Москва із ханом
Литву скоро воювати, руйнувати стануть.
Литву скоро воювати, руйнувати стануть.
Тут багато каміння і мало трави.
Кругом люди, машини. А мені з голови
Кругом люди, машини. А мені з голови
Геракл, Гільгамеш. Хто вони такі?
Чому з’явились у людській уяві?
Чому з’явились у людській уяві?
Був, говорять, отой Венжик з рангової шляхти.
Міг би, мабуть, собі жити і горя не знати
Міг би, мабуть, собі жити і горя не знати
Вибрав козак долю
Не грішми багату,
Не грішми багату,
Коли на землю опускає ніч
Обсипане зірками покривало
Обсипане зірками покривало
Коли жили наші предки кожен родом сво́їм,
Зводили міста і села над Дніпром-рікою,
Зводили міста і села над Дніпром-рікою,
Я іду, забрьохавсь по коліна
У траві, що мокра від роси.
У траві, що мокра від роси.
Мисливців гурт скрадався по сліду,
Де нещодавно мамонти ступали.
Де нещодавно мамонти ступали.
Була у князя дочка-одиначка,
Красунею казковою росла,
Красунею казковою росла,
Дерева розступилися поволі
Й дорога наче вирвалась з лещат,
Й дорога наче вирвалась з лещат,
В ті часи були наївні ми, як діти,
Свято вірили у те, що нам плели.
Свято вірили у те, що нам плели.
Ішли якось дід з онуком без дороги полем,
Роздивлялись, розмовляли про усе навколо.
Роздивлялись, розмовляли про усе навколо.
Подію по-своєму кожен сприймає:
Хтось радо вітає, а хтось, навпаки,
Хтось радо вітає, а хтось, навпаки,
А степ стелив під ноги ковилу,
Що, начебто схилялася в поклоні.
Що, начебто схилялася в поклоні.
Пішли два кума рибки половити.
У жі́нок відпросилися своїх.
У жі́нок відпросилися своїх.
Там, де вітер в очеретах спить.
Де шовкова ковила лоскоче,
Де шовкова ковила лоскоче,
Як дві стріли, схрестились дві дороги,
Одна на південь, а друга на схід.
Одна на південь, а друга на схід.
Ледве-ледве із-за гори сонечко гляділось,
Туманцем легким холодним долина укрилась.
Туманцем легким холодним долина укрилась.
Широким степом душа
Крізь ніч кудись поспіша.
Крізь ніч кудись поспіша.
Початок ери. Вже германці у лісах
Свої сокири для походів гострять
Свої сокири для походів гострять
У часи, як руським родом знать іще гордилась
І під польського магната поки не рядилась.
І під польського магната поки не рядилась.
По холодній росі
По коліна бродив.
По коліна бродив.
Сиджу, пи́шу, душу тішу,
Зведу очі, гляну:
Зведу очі, гляну:
Читав я книжку про часи сумні
Далекого тепер середньовіччя.
Далекого тепер середньовіччя.
Не боялись козаченьки ні турків, ні ляхів,
На москалів з татарвою ходили без страху.
На москалів з татарвою ходили без страху.
Було колись у цих степах
Чи, може, то мені наснилось?
Чи, може, то мені наснилось?
Спекотний день зміняла врешті ніч,
Навколо все примарніше ставало,
Навколо все примарніше ставало,
Затуманились очі осені,
Кожен день туман і туман
Кожен день туман і туман
«Віддайте все…»- на тому й закінчилось,
На більше просто сили не було.
На більше просто сили не було.
В давнину в любистку дівчаток купали,
Щоб вони із того гарні виростали.
Щоб вони із того гарні виростали.
Укрили світ тумани сизі,
Сховали все у пелені.
Сховали все у пелені.
Ідуть віки, мирська минає слава,
Але душа щось пам’ята. Бува
Але душа щось пам’ята. Бува
Село стояло над Дніпром колись.
Можливо, й досі ще стоїть – не знаю.
Можливо, й досі ще стоїть – не знаю.
Клен золотиться, а біля клена
Стоїть береза зовсім зелена.
Стоїть береза зовсім зелена.
Ворожістю вселивши свою путь,
Вони хотіли аби їх любили,
Вони хотіли аби їх любили,
Коли то все було, ніхто не зна.
Давно було. Років тоді не знали.
Давно було. Років тоді не знали.
А на горі
О цій порі
О цій порі
Хто ми, власне, українці:
Слов’яни чи готи,
Слов’яни чи готи,
У протитанковому рові під
Молочанськом покоїться
Молочанськом покоїться
Тільки жовтень на поріг,
Пожовтів зовсім горіх.
Пожовтів зовсім горіх.
Я бачив все це і не збожеволів!
Я бачив все це та іще живий!
Я бачив все це та іще живий!
На згарищі Риму блукали спустошені люди,
На попелі теплім лишаючи чіткі сліди
На попелі теплім лишаючи чіткі сліди
Альбатросе, альбатросе,
Зупинися, може досить?!
Зупинися, може досить?!
Життя ішло. Мінялись дні і ночі,
Складались тижні в місяці й роки.
Складались тижні в місяці й роки.
НЬЮ-ЙОРК
Такого дня ще й пізно восени
Просити Бога, мабуть, довго треба.
Просити Бога, мабуть, довго треба.
Вже стільки літ, а ми усе воюємо,
Порозуміння досі не знайшли,
Порозуміння досі не знайшли,
Як Сірко з козацьким військом з Криму повертав
Після того, як у гостях в хана побував.
Після того, як у гостях в хана побував.
Осінь поплаче, поплаче.
Вітер їй сльози утре
Вітер їй сльози утре
Біжить ріка, невпинний плин води,
Шумлять навкруг про вічне очерети.
Шумлять навкруг про вічне очерети.
Під Чернечою горою, де Дніпро гуляє
Славний отаман Підкова лежить-спочиває.
Славний отаман Підкова лежить-спочиває.
Сонечко, хоч світить, та не гріє,
З півночі холодний вітер віє
З півночі холодний вітер віє
То не важливо, коротко чи ні,
Важливіше, щоб було зрозуміло...
Важливіше, щоб було зрозуміло...
Хвилю вітер гонить, синє море грає
Отаман Сулима у похід рушає.
Отаман Сулима у похід рушає.
Осінь щедра, іще чимось зваб мене.
Я люблю тебе, літечко бабине.
Я люблю тебе, літечко бабине.
Чи мало нас давили москалі,
Доводячи, що нас нема й не було?
Доводячи, що нас нема й не було?
Козача вдова Марія хутір в степу тримала,
Який король козакові надав за пролиту кров.
Який король козакові надав за пролиту кров.
Облітає листя, облітає
І на вітрі повагом кружля.
І на вітрі повагом кружля.
Відкрив він очі і побачив храм.
Не смерть, яку побачить сподівався
Не смерть, яку побачить сподівався
Микола ще недавно на Січі,
Три роки, як почав козакувати
Три роки, як почав козакувати
Приспіла осінь,
Принесла гребінь.
Принесла гребінь.
Шумить, вирує Пелла. У похід
Збирає військо Олександр велике
Збирає військо Олександр велике
То не вітер гуля степом і не грім гуркоче,
То Молдова проти турок воювати хоче.
То Молдова проти турок воювати хоче.
Невідомо звідки вітер налетів
І опале листя шляхом покотив.
І опале листя шляхом покотив.
Вчорашні семінаристи,
Відклавши убік книжки,
Відклавши убік книжки,
Ой, ти, гетьмане Богданку – Богдане Ружинський,
Як татари вбили матір та забрали жінку,
Як татари вбили матір та забрали жінку,
Розлінився вітер, мабуть не доспав,
Надто нехотя він листя підмітав.
Надто нехотя він листя підмітав.
Поки не знали – спали спокійніше,
Не бачили оцих тривожних снів
Не бачили оцих тривожних снів
Онуки діда радісно зустріли,
Вони вже свята справжнього хотіли.
Вони вже свята справжнього хотіли.
Я іду по дорозі.
Вітер віти колише.
Вітер віти колише.
Огляди
КАРТА САЙТУ | Щодо "Майстерень" | Щодо Поезії | Поетичні дійства. Відзначення, конкурси | Щодо СЦЕНИ" | КОНТАКТИ
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 1.2753 seconds
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 1.2753 seconds