Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  
Євген Федчук (1960)



Огляди ⁄ Переглянути все відразу

  •   * * *
    Здавалося б – звичайна річ:
    Приходить день – зникає ніч.
  •   * * *
    Йшли козаки на війну турка воювати.
    Довелося у селі однім ночувати.
  •   * * *
    Горять вогні у долині, вся долина сяє.
    Стомилося в путі військо, тепер спочиває.
  •   * * *
    Десь серед степу, ген на кургані
    Камінна баба стоїть в бур’яні
  •   * * *
    Повернувся один хлопець з москалів додому
    І того, якого знали, не впізнати в ньому,
  •   Бойова дівка
    Сидять діди на лавочці під крислатим дубом.
    Саме весна у розпалі, кругом сади квітнуть.
  •   * * *
    А тінь все швидше сповзала схилом.
    Втомився вітер за день і стих.
  •   * * *
    Чи хочуть москалі війни?
    Та нею лиш живуть вони.
  •   Про мишей, котів та собак
    Травень місяць на порозі. Сонце в небі світить
    Та так світить, що, неначе, справжнісіньке літо.
  •   * * *
    В густій пітьмі вечірньої кімнати,
    В кутках, де вже осіла чорнота,
  •   * * *
    Двом колишнім становим довелося стрітись
    В постоялому дворі. І давай хвалитись,
  •   Василько - князь Володимирський
    Розпалася Русь єдина після Ярослава.
    Розділили брати землю Руську між собою,
  •   * * *
    Бушувала громовиця
    Уночі,
  •   * * *
    Звелів якось цар Микола на поштових марках
    Себе любого зобразить й на пошти роздати.
  •   * * *
    Ще, як був Азов турецьким, кріпость там стояла.
    Чимале турецьке військо у ній гарувало.
  •   * * *
    За тихим плюскотом ріки
    Я кроки не почув, поки
  •   * * *
    Було то, говорять люди, за панського права.
    Селянин один затіяв з парниками справу
  •   * * *
    Обоз великий вулицею мчав.
    Та не купецький. Пахолки на конях.
  •   * * *
    Вітер нагодився, по степу пробіг
    І траву високу похилив до ніг.
  •   * * *
    Зійшлися москаль й москалька, знайшли собі хату
    Та і стали у тій хаті жити-поживати.
  •   Легенда про Камінне село
    Коли хтось дива подивитись захотів.
    Чи то природне воно, чи то рукотворне,
  •   * * *
    Звичайно відбувається все так:
    Спочатку все сильніш тьм’яніють зорі,
  •   * * *
    Біля Лаври у Києві роззяви стояли,
    Дивувались, як дзвіницю таку збудували,
  •   Звідки в кремені з’явився вогонь
    Було то все за давніх тих часів,
    Коли ще старі боги правували.
  •   * * *
    Одинокий місяць в небі зірки пас,
    А вони розбіглись, не збереш до купи.
  •   * * *
    Було в Києві колись побіля вокзалу.
    Тарадайки, брички там у ряди стояли.
  •   Перша козацька Січ
    Ще поки не в Цареграді на риночку тому,
    А своїм конем степами гаса без утоми
  •   * * *
    Тихо над рікою, комарі гудуть.
    Стежкою в’юнкою берегом іду.
  •   * * *
    Було то в тридцяті ще. Черговий обман
    Комуняцький – перший їх п’ятирічний план.
  •   Як литвин дівчину провчив
    Якось у селі дівчата й парубки гуляли,
    Гуртом по селі ходили та пісні співали.
  •   * * *
    А там у тумані широка долина.
    Ледь-ледь вітерець повіває легкий
  •   * * *
    Оцю давню оповідку удалося стріти,
    Як насправді з москалями треба говорити,
  •   Смерть Юрія Долгорукого в Києві 15 травня 1157 року
    Стояв травневий ясний, свіжий ранок.
    Вже сонце освітило куполи
  •   * * *
    Дощ утомився. Цілий день трудився.
    Аж уночі нарешті зупинився.
  •   * * *
    Було то, як Катерина у нас панувала,
    Вільні землі степовії німцям роздавала.
  •   Про Гаркушине море і водоспад Вчелька
    Ать-два! Ать-два!
    В генерала голова.
  •   * * *
    Метнулась блискавки рука,
    Вхопила дуба за чуприну
  •   * * *
    - Жінко, а де гроші?
    - Та де ж, мій хороший…
  •   Про Чумний бунт у Москві 1771 року
    Сидим з кумом. Саме вірус по світу лютує.
    Усі в масках… А навколо усе вже квітує.
  •   * * *
    Пелюстки з абрикоса облітають, як сніг,
    Білим килимом стелять мені просто до ніг.
  •   * * *
    Мати в церкву збирається, все святкове вділа,
    А своїй доньці наказує, щоб тісто місила.
  •   Чому зозуля не в’є власного гнізда
    Прибігла мала зі школи, горять оченята.
    Похвалилася одразу і мамі, і тату:
  •   * * *
    Ну, от і сталося. Весна
    До нас нарешті завітала.
  •   * * *
    Росію розумом не зрозуміть,
    Аршином спільним вимірять даремно.
  •   Про зачарований скарб
    Стоїть спекотне літо надворі.
    Білизну вітер у дворі полоще.
  •   * * *
    Вітер з поля приніс аромати весни.
    Хоча пізній вже час, але спробуй, засни.
  •   * * *
    По дорозі понад ставом
    Їде возом старий дід.
  •   Як Угорщина захопила Закарпаття в 1939 році
    - Скажи-но, куме, чому Орбан так
    Тепер вчепився в Закарпаття наше?
  •   * * *
    Зі цвітом кульбаби приходить весна
    І холод зимовий нарешті мина.
  •   * * *
    Зібрав всіх силовиків до бункера Путін:
    - Хто ж вчинив отой теракт, хочу я почути.
  •   Легенда про беху
    Чорт вирішив, що в світі найхитріший.
    Побачив люльку в Савки у руках
  •   * * *
    Так і не зміг зігрітись день із ночі,
    Усіх у теплі одежини кутав.
  •   * * *
    Гайдамаки-розбишаки
    По ярах та по байраках,
  •   Кронштадтське повстання 1921 року
    Михайло в тіснім кубрику сидів.
    Там, нагорі негода лютувала.
  •   * * *
    А в долині сонце світить.
    По долині жовті квіти.
  •   * * *
    «Нарешті наші!» – виліз із підвалу
    Брудний, смердючий, радісний, проте.
  •   Як чоловік свої воли шукав
    Загубив чоловік воли.
    Задрімав десь на хвильку, може,
  •   * * *
    А там на горі
    Сидять кобзарі,
  •   * * *
    Прощай, Московія немита –
    Країна відданих рабів.
  •   Легенди Конотопу
    Якось приїхав з Києва онук
    До Конотопа в гості до бабусі.
  •   * * *
    Перун збирав на небі хмари,
    Які збігались звідусіль.
  •   * * *
    В той рік, як з гір спустився Ганнібал,
    Здригнувся Рим, відчув перед собою
  •   Гелон
    - Прокинься синку! Час уже вставати! –
    Крізь сон все ж мамин голос долетів-
  •   * * *
    Розпечена куля, неначе завмерла в зеніті.
    Повітря гаряче, здавалось ось-ось закипить.
  •   * * *
    Монголи, кажуть, звоювали світ.
    Орда пройшла і Азію, й Європу,
  •   * * *
    Посол московський до Москви вернувсь -
    Плєщеєв Мішка прямо зі Стамбулу.
  •   * * *
    А ми зиму провели за село,
    Почекали, щоб вже точно пішла.
  •   * * *
    Зіткнулися дві лави у степах –
    Козацька і татарська. Із розгону
  •   Звідки взявся тютюн
    Усе малому хлопцеві цікаво,
    Все спробувати хочеться отак.
  •   * * *
    Тихий вечір, тихий став.
    Вітерець весь день гуляв,
  •   * * *
    Узяли насильно заміж, навіть не спитались,
    Адже придане за нею гарне їм дісталось.
  •   Легенда про амброзію
    Василько саме у садочку грався
    Та із кущів смородину «клював»,
  •   * * *
    Тихий вечір опустився на село.
    Все, нарешті, відшуміло, відгуло.
  •   * * *
    Колись тут половця безпечного стеріг,
    В кущах засівши, одинокий печеніг,
  •   Картинка з життя українських селян в колгоспному «раї»
    Вийшов дядько Петро з хати, потилицю чуха
    Та жінчине буркотіння слуха краєм вуха:
  •   * * *
    Змією безкінечною звивається ріка,
    Зникаючи в зелених очеретах.
  •   * * *
    Скіфський степ гуде набатом:
    Йдуть сармати! Йдуть сармати!
  •   Звідки з’явилися жаби
    Ішли Ісус з Петром якось по містах і селах.
    В селі однім відпочити сіли над дорогу
  •   * * *
    Лютневий день. То сонячно, то хмарно.
    Не скажеш, навіть, що тепер зима.
  •   * * *
    « Хто винен в тім, що Друга світова
    Із нападу на Польщу почалася?
  •   Легенда урочища Сагайдачне
    Вертались чумаки в погожий день із Криму.
    Воли повільно йшли, вози важкі тягли.
  •   * * *
    Вдерся п’яний, як чіп Іван
    До сусіда свого у двір.
  •   * * *
    За верхівки тополь
    зачіпали свинцевії хмари
  •   Прекрасна Феодора
    Давним-давно посеред Кримських гір
    Сугдея незалежна ще стояла.
  •   * * *
    Лизнув туман ранкові трави
    Холодним, вогким язиком.
  •   * * *
    Геббельс Гітлера питав:
    - Ти новини вже читав?
  •   Чому Господь так людей парує
    Сидять діди на лавці, гомонять,
    Бува, на якусь хвильку замовкають,
  •   * * *
    Помаранчеве сонечко
    Загляда у віконечко
  •   * * *
    Наче, грім прогримів в степу тупіт коней,
    Поховалося вмить все навколо живе.
  •   Легенда про льон
    Високі гори закривають небосхил,
    Ховаючи свої вершини в хмарах.
  •   * * *
    Чи то хмари низенько, чи високо туман.
    І дерева біліють, з ночі паморозь вкрила.
  •   * * *
    Відправили на пенсію Микиту.
    Удома довелось йому сидіти.
  •   * * *
    Похвалявся кум Микола кумові Івану:
    - Та я нині у бік поля, навіть і не гляну.
  •   * * *
    Припустивсь лапатий сніг.
    Лиш дорогу перебіг –
  •   * * *
    Чого на нас напали москалі?
    Чого в наш край припхалися з війною?
  •   Окунівська битва 1276 року
    1
    Ще зі шкільної парти, наче ржа
  •   * * *
    Сонечко за обрій, вечір наступає.
    Десь, мабуть, у вербах соловей співає.
  •   * * *
    А ви із чого узяли,
    Що маєте якесь право
  •   Легенда про Москву
    - Поясни мені, дідусю, як так воно стало,
    Що брати, як вони кажуть, на братів напали?
  •   * * *
    Ще недавно текли вікном осіннії сльози,
    А тепер тут візерунки Дідуся мороза.
  •   * * *
    Дивлюсь, як Захід поміч нам дає
    І анекдот старий вже пригадався,
  •   Чому зозуля після Петра й Павла перестає кувати
    Михайлик ціле літо у гостях
    У дідуся й бабусі. Спочиває.
  •   * * *
    Тихо плине річка, балкою блукає,
    Мабуть, шлях до моря у степу шукає.
  •   * * *
    Прислів’я це далеко не нове
    Але і нині актуальне дуже:
  •   «…І загримів Полтавський бій»
    1
    Полтавська битва. Ну, хто ж не знав.
  •   * * *
    І на порозі сніг.
    І на дорозі сніг.
  •   * * *
    Провівши четверть віку в москалях,
    Вернувсь додому – а його немає.
  •   Звідки взялися українці і москалі
    Прийшов в гості до дідуся Андрійко й питає:
    - А звідкіль, скажи, дідусю, люди узялися?
  •   * * *
    У небі вже блимали зорі,
    Хоч місяць ще десь і заспав.
  •   * * *
    Виліз якось на трибуну діяч від культури,
    Став боротися з московським впливом закликати.
  •   Як козаки з Січі до Туреччини втікали
    Обступило Січ москальське військо з усіх боків
    Та не стали козаченьки дожидатись, поки
  •   * * *
    Одинокий місяць в небі зірки пас,
    А вони розбіглись, не збереш до купи.
  •   * * *
    Генерал на війну вояків відправляв.
    Випив сто п‘ятдесят та і їх наставляв.
  •   Про святих Миколу і Касяна
    Пристає онук до діда, заходивсь питати:
    - А яке ми нині свято будем святкувати?
  •   * * *
    Питав я вітру – він мене не слухав.
    Питав я сонце – та воно зайшло.
  •   * * *
    Позарилися кляті на святе –
    На борщ. Тепер на сало поглядають.
  •   Легенда про Корсунь
    Вже дням рахунок втратили давно.
    Здається, сил вже рухатись немає
  •   * * *
    Безкінечна крупа із небес засипа,
    Білим килимом землю встеляє.
  •   * * *
    У москалів є приказка одна:
    «Незваний гість ще гірше, ніж татарин».
  •   * * *
    На моріжок стелився легкий сніг,
    Немов шматочки вати опускався,
  •   * * *
    Викопана прадідом криниця
    Скільки літ поїла увесь рід
  •   Як москалі український степ піднімали
    Казав дід старий: - Теперко, як вийдеш на гору,
    То скрізь слободи видніють, з’явилось чимало.
  •   * * *
    Сніг летить, мов пух.
    Одягай кожух!
  •   * * *
    Жовто-блакитний прапор тріпотів
    На пагорбах високих на флагштоці.
  •   Гетьман Іван Самойлович
    Якщо комусь ти задумав викопати яму,
    Не забудь: з тобою можуть вчинити так само.
  •   * * *
    В голих сонних вітах
    Завиває вітер,
  •   * * *
    Клепають собі зброю москалі.
    Як і батьки їх та діди клепали.
  •   Легенда про місто Сміла
    Сидять під горіхом онук з дідусем,
    В тіні заховались, бо ж спека надворі.
  •   * * *
    Новий рік уже на порозі
    Та кудись поділись морози.
  •   * * *
    Ідуть якось по дорозі Петро із Ісусом.
    Коли раптом їм назустріч скажена собака:
  •   Як собаки й коти хліб врятували
    Як гарно влітку гостювати у селі.
    І ліс, і річка, і повітря дуже чисте.
  •   * * *
    Порипує сніг під ногами.
    Мороз став за щоки щипати.
  •   * * *
    Росли Каї, ізмалечку гарні діти бу́ли
    Та, напевно, королева Снігова дихнула
  •   * * *
    Їхав козак полем та Кучманським шляхом,
    На Січ повертався з походу на ляхів.
  •   * * *
    Ніч трудилась, ніч не спала,
    Усе снігом посипала.
  •   * * *
    У «тимчасових» владу відібрали,
    Засіли, як у банці павуки,
  •   Легенда про облогу Почаєва татарами 1675 року
    Ще в дитинстві малому повів мені тато,
    Як Почаїв татари взялись облягати.
  •   * * *
    Не йметься зимі без одежі, без білої.
    Недавно лиш скинула й знов одягла.
  •   * * *
    Ляльку Путіна зліпило еФеСБе для москалів,
    Мізки лялькою отою їм усім засрало,
  •   Про святого Спиридона
    - Татусю, чому свині верещать
    По всім селі, неначе їх хтось ріже?
  •   * * *
    Весело потріскують у плиті дрівця,
    Відчувають легкого подих вітерця.
  •   * * *
    Шалені дев’яності.
    Були ми молоді.
  •   Іграшка
    Обступили внуки діда та й стали прохати:
    - Зроби! Зроби нам , дідусю, іграшкову хату!
  •   * * *
    Зима ще того снігу не прибрала
    Та вже новий із неба посипа.
  •   * * *
    Полюбляють про правителів своїх
    Москалі іще одвіку пліткувати,
  •   Легенда про Кривий Ріг
    Не встиг дідусь ступити на поріг,
    Як онучок до нього підбігає
  •   * * *
    Сніг лапатий з неба сіє.
    Вітерець легенький віє.
  •   * * *
    Правителі Московії завжди
    Себе найрозумнішими вважали
  •   Про лісових людей і не тільки
    День разом з сонцем за горою згас,
    Розбіглись хмари, що весь день блукали.
  •   * * *
    А мороз узявся дбати,
    Річку панцирем вкривати.
  •   * * *
    Бува, що й в царського сатрапа
    Збунтується козацька кров…
  •   Легенда про авдіївські пагорби
    Дощ сіється з кошлатих сірих хмар.
    Затіявсь з ночі й без перепочину.
  •   * * *
    Ще осінь, а зима вже завітала,
    Свого часу діждатись не змогла.
  •   * * *
    За глибоким за морем,
    Під високим під небом
  •   А на святого було Андрія...
    Сидять діди під плотом та згадують минуле,
    Розказують молодшим, доки ще не забули,
  •   * * *
    Упав на землю чистий сніг,
    М’який та білий,
  •   * * *
    В Москві від народу тиснява,
    Росте Москва, наче пліснява.
  •   Про свято Катерини
    - Ходім, Миколо до дівчат на вечорниці.-
    Степан товариша з-за тину погукав. –
  •   * * *
    Накидала під ноги листя осінь.
    У небі аж рябить від вороння,
  •   * * *
    Хто відкрив оцей ящик Пандори,
    Усі випустив лиха на світ?
  •   Про ворожок і невідворотність Долі
    І вечір непомітно вже підкрався.
    Червоний захід вітер провіщав.
  •   * * *
    А у нас холоди,
    Мов зима на порозі.
  •   * * *
    Москалям клятим спати
    Жаба , бач, не дає.
  •   Легенда про Труханів острів
    Спека. Я по пішохідному мосту
    На Труханів острів поспішаю.
  •   * * *
    Мерзне земля ночами,
    Листям вкрива себе,
  •   * * *
    «Жорстоке царювання нам
    Слабке готує царювання» .
  •   Феофан Прокопович - ідеолог імперії
    Ми клянемо тих клятих москалів
    За те, що вони гноблять Україну,
  •   * * *
    Я іду доріжкою між клени.
    Наступає урочиста мить.
  •   * * *
    Ішов якось по дорозі із Січі старий козак.
    Тут назустріч йому диба, мабуть, в Крим московський дяк.
  •   Звідки беруться богатирі
    Сидять діди на лавочці під дубом розлогим.
    Сидять мовчки, зажурені, самокрутки смалять.
  •   * * *
    Зацвіли хризантеми у моєму саду.
    Встану я на світанку, по доріжці пройду.
  •   * * *
    Спи, дитинко, засинай,
    Бо сидить в кущах Бабай –
  •   Легенда про латаття
    Душа хотіла, щоб її кохали,
    Але кохання так і не знайшла.
  •   * * *
    І листопад прибуде заздрий вслід за тим,
    Який не вміє так, як жовтень, малювати.
  •   * * *
    Тут стояло колись село.
    А тепер напівдикий сад,
  •   Морський похід запорожців в 1625 році
    Тихий вечір опускався на дніпрові схили,
    Біля вогнища тісненько козаки сиділи.
  •   * * *
    Прокинувся ранок похмурий і сірий.
    Всміхнулося сонце, хоч зовсім не щиро.
  •   * * *
    Молодий панич додому прибув зі столиці,
    Де батьки його послали на юриста вчиться.
  •   Звідки беруться розповіді про відьом
    Було то в часи колгоспні, не сталінські, кляті,
    Бо тоді за такі речі могли й розстріляти.
  •   * * *
    Хитається на вітрі гілка глоду.
    Відлякують несмілих колючки.
  •   * * *
    Поки іще кури́ть Чумацький шлях.
    Поки ще сонце котиться по небу,
  •   Легенда про рейнутрію японську або ж гірчак
    Дідусь онука вивів погуляти.
    Чи, може, то якраз і навпаки.
  •   * * *
    Туман над балкою повис,
    Задумався в ранкову пору:
  •   * * *
    Сидять жаби у болоті, те болото хвалять,
    Бо ж не бачили нічого носа свого далі.
  •   Як Іван Третій з Казанню воював
    Хотілось би повідати про те,
    Як москалі «уміли воювати».
  •   * * *
    Співає вітер пісню кочову –
    Своє одноманітне завивання.
  •   * * *
    Де йде війна, людські палають хати,
    Людської крові повниться ріка,
  •   Як москаль чортом був і носив попів топити
    Чого лишень, люди кажуть, в житті не буває.
    Про одну таку пригоду у часи минулі,
  •   * * *
    Пожовтіле листя падає під ноги,
    Вистеля дорогу килимом мені.
  •   * * *
    Якось стрілець московський і козак
    В корчмі заїжджій за столом зустрілись.
  •   * * *
    Про підступність, про москальську чи ж то нам не знати.
    Досить лише хоч про Січі козацькі згадати.
  •   * * *
    Пронизує наскрізь холодний вітер
    І подих забиває на ходу.
  •   * * *
    Зайшов кум у гості саме під обід.
    - Сідай, куме, пообідаєш, як слід.
  •   Легенда про річку Шайтанка
    Повз село Новомайорське річка протікає.
    Навколишні всі Шайтанкою її називають.
  •   * * *
    І я пройшовся по ранковій прохолоді
    Та по траві, по нетривоженій росі.
  •   * * *
    Москаль в двір чужий забрів,
    Розгледівсь поганець,
  •   Мавчин великдень
    Вже сонечко добряче припіка,
    Хоч хмарки в небі. Все навкруг буяє,
  •   * * *
    Небо опустилось, нависає сіро.
    Де-не-де водою бризкає крізь діри.
  •   * * *
    Вже Путін вмер, слідом Лавров-коняка.
    За всі гріхи до пекла потрапля.
  •   Як Ганна Іванівна стала російською імператрицею.
    Росії важко без царя прожить.
    І не важливо – триста років тому
  •   * * *
    Верби всі у золотавих шатах.
    Вітер взявся листя обривати.
  •   * * *
    Прийшли в землі наші
    Москалі із Раші
  •   Як чоловік цвіт папороті знайшов
    Сидять рибалки понад ставом.
    Над воду вудлища стирчать.
  •   * * *
    В сутінках ранкових спів півні́в луна,
    Узялась рожевим цвітом далина,
  •   * * *
    Щоб світову імперію створить,
    Потрібно бути генієм, звичайно.
  •   * * *
    Миколка в лісі назбирав грибів
    І вже було додому повертався,
  •   * * *
    Вечоріло. Сонце сіло,
    Хмарки аж почервоніли,
  •   * * *
    Марксизм – вчення? Та не смішіть народ.
    Релігія – упевнений у тому.
  •   Іван та Маруся
    Гарна дівчина Маруся – найгарніша у селі,
    Чорноброва, кароока та й розумниця нівроку.
  •   * * *
    Обійми мене, осінь,
    давай разом поплачем
  •   * * *
    Москальство – то хвороба людської голови.
    Як захворів, тоді вже повік не злікувати.
  •   Легенда про коростенських титанів
    Дідусь з онуком у Древлянськім парку
    Гуляли у спекотний літній день.
  •   * * *
    Сонечко ще досі у фаворі.
    Бродить літо бабине надворі,
  •   * * *
    Коли говорять: «Не без виродка в сім’ї»,
    То на увазі мають, певно, і Росію,
  •   * * *
    У кожного своя доля. Інак не буває.
    Один долю свою дуже трудящую має,
  •   * * *
    Іще день бабиного літа,
    Скупого осені тепла.
  •   * * *
    Не слово Боже, а московські скрепи
    Вони з амвонів по церквах несли.
  •   Звідки беруться нечесні гроші
    - А скажи, дідусю, чому так буває?
    Коли хтось бува багато грошей має,
  •   * * *
    Ходить осінь,
    Ходить боса,
  •   * * *
    Врозкаряк Московія в Євразії всілась,
    Дується і тужиться, оком не змигне.
  •   Оборона Ставищ у 1664 році
    Сидить сліпий та на кобзі під корчмою грає,
    А навколо нього натовп місцевих зростає.
  •   * * *
    Бродить з осінню літа примара,
    Хитро зманює пізнім теплом.
  •   * * *
    Якого дідька той москальський цап
    Вирішувати має наші долі?
  •   Вертебський глек
    Михайло вже й надій на те не мав.
    Уже, здається, все перекопали.
  •   * * *
    Ой, у полі рясне жито.
    Стало літо молотити.
  •   * * *
    А скільки їх – незнаних чи забутих
    Лишилося у мрії на шляху,
  •   Легенда про кірці - якірці сланкі
    Із ранку припікало вже добряче.
    Від тої спеки в річку би пірнуть
  •   * * *
    Уже сонце сідає. Череда повертає,
    А пастух попереду на сопілочці грає.
  •   * * *
    Двадцяте століття – століття криваве.
    Прийшли Герострати. Для власної слави
  •   Чому люди іноді блукають
    Микола ще із самого рання́
    Поїхав в місто поярмаркувати.
  •   * * *
    Розлякуючи сонних ховрахів,
    Які боки на сонці вигрівали,
  •   * * *
    Йому з дитинства снилася війна,
    Про подвиги він мріяв і про славу,
  •   Звідки взялися чорти
    Сидять діди на лавці у неділю,
    Про щось поміж собою гомонять.
  •   * * *
    А на світанку упали роси.
    Коса так легко кладе покоси.
  •   * * *
    Накувала зозуля
    В лісі років багато.
  •   Полковник Криса
    «Народ скаже – як зав’яже!» Прізвисько, буває,
    Краще всіх характеристик когось представляє.
  •   * * *
    Там, де шлях куриться над рікою,
    В тихих вербах, у густій тіні
  •   * * *
    Ховається село у бур’янах.
    Йому, напевно, соромно від того,
  •   Звідки взялися коні
    На небі, мов насіяно – зірки.
    Ще місяць, певно, спочива в ярузі.
  •   * * *
    У парку зеленому,
    На траві густій,
  •   * * *
    Нову тюрму тирани збудували,
    Велику, щоб вмістити туди всіх.
  •   Легенда про річку Желянь і Добрий дуб
    Маленький Дмитрик в Києві живе
    Із дідусем у хаті на Подолі.
  •   * * *
    Сонечко висить над небокраєм.
    Край села вже ляскає батіг.
  •   * * *
    Як правильно казати:
    «В» чи «на» Україні.
  •   Князь Федір Вишневецький
    У кого погляд на життя який:
    Один говорить: - Моя хата скраю,
  •   * * *
    А на небі зоря ранкова.
    Рожевіє уже на сході.
  •   * * *
    На околиці села
    Вже старенька хата.
  •   * * *
    А зорі падали крізь ніч у жито.
    Тут скільки згадано про пережите.
  •   * * *
    Скільки можна калічити мову?
    Скільки можна нещасну терзать?
  •   Як козаки ходили в гості до воєводи в 1593 році
    Як Косинського в Черкасах в пастку заманили,
    Підлі слуги Вишневецького гетьмана убили,
  •   * * *
    Розсердився на Київ бог Ярило
    І поглядом аж наскрізь пропікав.
  •   * * *
    Коли заграви устають на горизонті
    І дим стелитися землею почина,
  •   Олена Глинська
    Ми згадуємо часто Роксолану,
    Княгиню Ольгу, Анну, що була
  •   * * *
    Повітря свіже. Хочеться вдихнути
    На повні груди життєдайних сил,
  •   * * *
    Де високе небо та степи безкраї
    І Дніпро широкий крізь віки пливе,
  •   Битва під Чудновим 1660 року
    - Що не кажіть, немає на землі,
    І то уже на слово вірте, братці,
  •   * * *
    Пригрілися на сонечку коти.
    Сплелись клубочком і лежать, дрімають.
  •   * * *
    Споришем стежина заросла,
    Ледь помітна поміж бур’янами.
  •   Легенда про Житомир
    Урок історії вже добігав кінця.
    Про племена слов’янські говорили,
  •   * * *
    Світило сонце і дощик капав,
    А я берізку таку натрапив.
  •   * * *
    Колись було село велике,
    Тепер лишилось кілька хат.
  •   Богатирська застава
    У степу не самотній лише вітер гуляє.
    Там пасуться без ліку диких турів стада.
  •   * * *
    Вимахали мальви вище мене,
    Різнокольорово розцвіли,
  •   * * *
    В боротьбі вирішується нині –
    Бути чи не бути Україні.
  •   Гетьман Петро Суховієнко
    Є між нами такі люди – молоді, амбітні,
    Що до влади і до слави зовсім ненаситні.
  •   * * *
    Ранньою росою мерехтить трава.
    Стежка понад верби берегом петля
  •   * * *
    Як самі не хочете вмирати,
    Дайте зброї , скільки треба, нам,
  •   Легенда про туберозу
    Києвом ішов я безтурботний,
    Нині мало видалось роботи,
  •   * * *
    Село ще спить. Ще темінь надворі.
    Ще Віз скрипить поволі нагорі
  •   * * *
    Якби ви якось в москаля спитали,
    Що означа той їхній крик: «Ура!»,
  •   Скарби Парагільмена
    У Кримських го́рах є багато місць,
    Що таємниці древні зберігають.
  •   * * *
    А очерети таять секрети:
    Забуті речі, дзвінкі монети.
  •   * * *
    А москалям не терпиться в святі.
    Готові світ увесь поруйнувати
  •   Звідки взявся Маріуполь
    Сидять якось українець з москалем і греком
    Понад Кальміусом. Місто зовсім недалеко
  •   * * *
    Сонце палить. У долині
    Залишились тільки тіні.
  •   * * *
    Рознісся крик по місту: «Печеніги!»,
    Немовби хвиля вдарила морська
  •   Після Конотопу
    Ледве-ледве відгриміла Конотопу слава
    І, здавалось, відродилась козацька держава.
  •   * * *
    Вітер вербу хитає.
    Вітер вербу питає:
  •   * * *
    Ті, що над нами панували, намагались
    З нас українську зовсім витравити кров.
  •   Битва під Конотопом у 1659 році
    - Дідусю, розкажи про Конотоп! –
    Онук старого смикає за поли
  •   * * *
    Запах липи п’янить.
    Зупинюся на мить.
  •   * * *
    Ми готові ворога прогнати,
    Дайте танки нам і літаки,
  •   Князь Свидригайло
    Зима. На вулиці хурделиця мете,
    Холодний вітер хижо в вікна завіває.
  •   * * *
    На траві блищить роса,
    Що упала з ночі.
  •   * * *
    Дніпро, як крізь пороги все ж пробивсь,
    У тій борні багато сили втратив.
  •   Як козаки з Сагайдачним на Кафу ходили
    Тече Дніпро, несе води до синього моря.
    Ніч вже хилиться до ранку, потьмяніли зорі.
  •   * * *
    А у балці річка тиха.
    Свіжий вітер ледве диха.
  •   * * *
    Не з циркуляру, що Валуєв видав
    Гоніння українства почались.
  •   Легенда про Черкаси
    Сидить в своїм шатрі великий хан.
    Весь світ, здається перед ним схилився,
  •   * * *
    Ох, я впіймаю того цвіркуна,
    Що до півночі не дає заснути.
  •   * * *
    Неправду кажуть, наче москалі –
    Імперці. Ні, вони – лише ординці.
  •   Похід Запорізького корпусу Петра Болбочана на Крим у 1918 році
    То не вітер гонить хмари вздовж Дніпра-ріки,
    Йдуть на південь українські бойові полки.
  •   * * *
    Чи то цнота, чи журба?
    Похилилася верба.
  •   * * *
    Не в безплідній пустелі, ні,
    А в родючій землі моїй
  •   Дума про гетьмана Опару
    Є на небі такі зорі, що наднові звуться
    То вже вчені добре знають – звідкіля беруться.
  •   * * *
    Ми живемо у надзвичайнім світі,
    Хоча й не розуміємо цього.
  •   * * *
    То не блискавка і не грім гримить,
    То до Києва змій страшний летить.
  •   Битва під Охматовим у 1644 році
    Лежать коза́ки у снігу посеред чиста поля.
    Мороз такий – здається, що аж до кісток пройма.
  •   * * *
    Засмучена гроза брела по полю,
    Застуджено бухикала весь час,
  •   * * *
    Напоєний повітрям степовим
    І вільними обласканий вітрами,
  •   Захоплення Чернігова монголами у 1239 році
    Колись велике місто тут було,
    Тепер одні руїни залишились.
  •   * * *
    У полі хитрий вітер
    Не можна обдурити.
  •   * * *
    Стоптавши черевиків кілька пар,
    Зітерши кілька посохів, урешті
  •   Легенда про білих і чорних ангелів
    В тісному бомбосховищі , в задусі,
    В півтемряві народ сидить, стоїть.
  •   * * *
    Тихий зоряний вечір.
    Місяць вербі на плечі
  •   * * *
    Поки за сльози і пролиту кров
    Господь не покара у тому винних,
  •   Полковник козачий Максим Кривоніс
    Ох, Максиме, Максиме, з ким лише не змагавсь,
    А проклятій хворобі отак легко піддавсь.
  •   * * *
    Повільно повертають дзиґарі.
    Тьмяніють зорі і ясніє небо.
  •   * * *
    Я не убивця, я лише солдат,
    Який завжди виконує накази.
  •   * * *
    Ніч одягнула кольє з діамантами,
    Мов королева яка.
  •   * * *
    Видряпані наспіх імена
    На стіні. Усе, що залишилось.
  •   Як Хаджі-Гірей генуезців провчив
    Було то в далекі тепер вже роки.
    По Криму усьому плели павутину
  •   * * *
    А сонечко спустилося у став,
    Немов хотіло перед сном скупатись.
  •   * * *
    Курган в степу все тягся догори,
    Немов хотів поглянути востаннє:
  •   Легенда про каланхое
    - Що, онучку, знов тече із носа?
    Десь, напевно, нежить підхопив?!
  •   * * *
    Безмовно зорі падали останні.
    А я дивився в відчаї на них.
  •   * * *
    А на війні, як на війні,
    Життя ніколи не в ціні
  •   Отаман Зелений
    - Чи Зеленого, спитати хочете, я знаю? –
    Дід хитренько усміхнувся, - Як його не знати?
  •   * * *
    Крізь неба решето просіює вода,
    На землю краплі падають холодні.
  •   * * *
    Було завжди в Україні ярмарок багато,
    Туди їхали із крамом аби торгувати.
  •   Битва під Цецорою в 1620 році
    Із-за гори, з-за Дунаю грізне військо виступає,
    Іскандер-паша турецький у Молдову шлях тримає.
  •   * * *
    Сонце ноги промочило
    У росі холодній.
  •   * * *
    Москалям од віків
    До того не звикать -
  •   Легенда про плющ
    У село онук приїхав в гості до бабусі.
    Вперше у село потрапив, тож звикати мусив
  •   * * *
    При дорозі явір
    Віттям не колише.
  •   * * *
    В Московії свій особливий шлях.
    Проторені не треба їм дороги,
  •   Дума про кошового отамана Фоку Покотила
    Сотні років Україна жила-проживала,
    Але, мабуть, ні одного спокою не мала.
  •   * * *
    Гуляла степом музика вітру.
    Шуміли трави, дзвеніли квіти.
  •   * * *
    Я готовий жити із бідною,
    Я готовий жити з обдертою.
  •   Битва під Коломною в 1618 році
    - «Йдемо на Москву виручать Владислава!-
    Сказав Сагайдачний,- бо ті москалі,
  •   * * *
    В верховітті вітер віє,
    Про своє щось шарудить.
  •   * * *
    З високих схилів древнього Славути
    Дивився він на хвиль нестримний біг.
  •   Князь-ізгой Іван Берладник
    Комусь все іде у руки, а для когось – зась.
    Незалежно, простолюдин ти чи, може, князь.
  •   * * *
    Квіточки, як зірочки, розцвіли у полі,
    Хоч трава ледь вибилась і дерева голі,
  •   * * *
    Батьківщину не обирають,
    Що би хто там не говорив.
  •   Катерина Друга і Поділ
    Про самодурство, що аж випира
    В правителів Московії багато
  •   * * *
    Затихає село поволі.
    Місяць викотився на дах.
  •   * * *
    Один панок Сковороду спитав,
    Хизуючись, що предків знатних має:
  •   Легенда про Чорторий
    Стоять дідусь з онуком на Горі
    Над Боричевим. Сонечко пригріло
  •   * * *
    Від важкої ноші небо аж просіло,
    Мчало, ледь торкало животом дерев.
  •   * * *
    Він піднявся з прапором білим
    З безпечного окопу один.
  •   Олельковичі - останні київські князі
    Коли князь Ольгерд біля Синіх Вод
    Побив татар, з Поділля їх прогнавши,
  •   * * *
    Лелеко, лелеко!
    Прилети здалека,
  •   * * *
    Вже вдруге збирається князь Святослав
    На греків. Діждався, як мати
  •   Битва при Молодях 1572 року
    З малого я страшенно полюбляв
    Вивчати все про битви і походи.
  •   * * *
    Прохолодний квітневий ранок.
    Іще сонечко десь у снах.
  •   * * *
    Як була орда ордою – нею й залишилась,
    Тільки назва її трохи із часом змінилась.
  •   Легенда про хміль
    Жив народ вільний в степах широких,
    Де було море з одного боку,
  •   * * *
    А в степу навесні вітер мов знавіснів.
    Не злегка продима, а все рве і лама.
  •   * * *
    Вийди-вийди, дівчино, із хати,
    Бо товчуться хлопці коло плоту.
  •   Берендеї
    Дрімучий ліс під кронами сховав
    Усе живе. Сюди і стрімкий вітер,
  •   * * *
    Поблідлий місяць поглядав згори,
    Як унизу в примарнім мерехтінні
  •   * * *
    Дісталося у спадок від дідів
    Мені багатство. Хтось про це лиш мріє,
  •   Похід Володимира Мономаха на половців у 1111 році
    Олег Святославич в світлиці сидить,
    З ним ліпшії люди зібрались.
  •   * * *
    А я туди, де весна,
    Трава зелена, рясна
  •   * * *
    Спочатку – брат, тоді – сусід,
    Тепер же ворог лютий.
  •   * * *
    А навесні в ставу вода прозора.
    Очерети пробились молоді.
  •   * * *
    А в тім великому гріхопадінні,
    Де убивали і калічили людей
  •   Трагедія на Солониці
    Заревіли диким звіром, вдарили гармати,
    Заходились пани-ляшки з-за валів стріляти.
  •   * * *
    Піднявся місяць, озирнувсь навкіл,
    Почав зірки – ліхтарики вмикати.
  •   * * *
    Петро їх з дитинства ще був дурнуватим,
    Хотілось йому увесь час воювати.
  •   Битва в урочищі Гострий Камінь в 1596 році
    Сидять діди на лавці попід грабом.
    Неділя…Чом би і не посидіть,
  •   * * *
    Починається ранок із пташиних пісень.
    Я виходжу на ганок, щоб побачити все.
  •   * * *
    Казав славний Тарас...наче, нічого й додати:
    «Було колись — запорожці вміли пановати.
  •   Битва під П’яткою в 1593 році
    - Скажи, дідусю, ти ж козакував? –
    Онук у очі діду подивився, -
  •   * * *
    Плакала у розпачі весна,
    Одіж їй зимова затісна.
  •   * * *
    Я стою там де, може, за тисячі літ
    Скіфський воїн дивився на перську навалу
  •   Трипільці
    Було то у часи тепер далекі,
    Коли в дикунстві люди ще жили.
  •   * * *
    І знову сніг на землю ліг.
    Коли ж весна? Та де ж вона?
  •   * * *
    Поміж світів в середині Європи
    Розкинулась земля моїх батьків,
  •   Цариця Боспору Динамія
    Всі звикли – Клеопатра, Клеопатра,
    Немов одна вона така була.
  •   * * *
    Легкий вітер приніс іздалека
    Перше дихання тепле весни.
  •   * * *
    А мій край завжди на шляху орди.
    Так віки тому усе склалося.
  •   Гетьман Дем’ян Многогрішний
    Чи був таким вже грішним Многогрішний,
    Що мусив полишити рідний двір
  •   * * *
    Доки з півдня не примчали молоді вітри,
    Доки сніг не розтопили диханням гарячим,
  •   * * *
    Яничари повернулись, яничари,
    Їх нам скільки наплодили москалі.
  •   Легенда про річку Самара
    Тече річка, тече тиха у степах безкраїх,
    Все по балках по широких змією петляє.
  •   * * *
    Південний вітер зиму роздягнув.
    Знімай-но шубу, раз прийшла у гості.
  •   * * *
    Душа, по степу розкидана,
    За кожен курган болить.
  •   Битва під Ярославом в 1245 році
    Дружинники у гридниці сидять
    По лавках, дослухаються уважно,
  •   * * *
    Я стою на порозі весни.
    Поміж снігом трава зеленіє.
  •   * * *
    Всього лише картинка на стіні.
    Та попри всю екзотику екранну
  •   Іван Паскевич - зоряний шлях в нікуди
    Талановитий полководець,
    Хоробрий воїн і герой
  •   * * *
    Хіба не бачиш – крапельки зі стріхи
    Сповіщують наближення весни.
  •   * * *
    «Росіяни утвердились вперше в Хаджибеї,
    То в Одеси колись назва ще була така,
  •   * * *
    Утомилась зима, зупинилась зима.
    Бачить, сили у неї вже тої нема.
  •   * * *
    За величчю ідей людське ховалось горе,
    Мільйонами життів встелили скорбний шлях.
  •   Битва під Аркадіополем у 970 році
    Нарешті на місто спустилася ніч.
    Став табір ворожий стихати.
  •   * * *
    Прокидайся, сонце, прокидайся,
    Сірі хмари з неба прожени.
  •   * * *
    Над Києвом луна тривожний дзвін.
    Орда зі степу раптом налетіла,
  •   Дума про гетьмана Захара Кулагу
    Ой, не просто в товаристві отаманом стати,
    Треба в голові кебети і немало мати.
  •   * * *
    Тихо надворі і видно лишень,
    Як наступає сьогоднішній день.
  •   * * *
    Ішла орда Муравським шляхом
    Далеко попереду страху,
  •   Легенда про ожину
    Молода і дуже гарна княгиня Ожина
    Була любляча матуся і вірна дружина,
  •   * * *
    Навіював зимову пісню схід,
    Доводилося кутатись щільніше.
  •   * * *
    А там музики веселу грали
    І люди вийшли та й танцювали.
  •   Кіммерійський цар Тугдаммі
    На березі моря багаття горить.
    Від моря легка прохолода.
  •   * * *
    Назбігалося на небі сірих хмар,
    Наче більше не було чого робити.
  •   * * *
    Іде степом, битим шляхом старий козарлюга.
    Пролягла йому дорога з Великого Лугу
  •   Битва під Клєцком 1506 року, як про то розповів литовський шляхтич Іван Копистинський
    А було так…Якраз зібрав нас всіх –
    І шляхту, і магнатів князь у Ліді
  •   * * *
    Налетіла, закружляла заметіль,
    Застеляла цілий день собі постіль.
  •   * * *
    Пливе човен під бережком,
    Попід самим краєм.
  •   Легенда про мар’янник дібровний або ж Іван-та-Мар’я
    В дитинстві я щороку приїздив
    У гості до бабусі. Ціле літо
  •   * * *
    Знялося сонце птахою над степом,
    Яскравим цвітом небо розцвіло.
  •   Бунтує Січ, гуде сердито Україна
    1654 р. – Наказ царя Олексія Михайловича українцям: «разделение с поляками сотвориш, как верою, так и чином, хохлы, которые у вас на головах, пострегите».
  •   Дума про Самійла Корецького
    Летять вітри в Україну, несуть чорні хмари.
    То навідаються турки, то прийдуть татари.
  •   * * *
    Поскрипує сніг під ногами
    Забуті за літо пісні.
  •   * * *
    Уже не так сміються «Іскандери»,
    Повибивали трохи зуби їм.
  •   Битва на річці Вєдроші в 1503 році, про яку розповів ротмістр Петро Корецький
    Москва, ви знаєте, завжди така була:
    У наші справи завжди носа свого пхала,
  •   * * *
    Під снігом глибоким сховалась стежина.
    Мороз забирається під кожушину,
  •   * * *
    Їхав козак полем
    На коні гнідому.
  •   * * *
    Промовила, а правда чи неправда,
    Хто то підтвердить, як були одні.
  •   * * *
    Один тиран був владу захопив
    В країні і великій, і багатій.
  •   Битва на річці Мурафа 30 листопада 1432 року
    - Дядьку, іще про діда розкажи!-
    Малий Семен за поли дядька смика,-
  •   * * *
    Нам приходять здалека
    В сни посеред зими
  •   Як почалася Друга світова війна
    Тому вже більше вісімдесят літ,
    Зібрались два найбільші людожери
  •   Легенда про акацію
    Було то іще в той далекий час,
    Коли й писати люди ще не вміли.
  •   * * *
    А у Дикому полі вітер трави колише.
    Одинока тополя понад шляхом стоїть.
  •   * * *
    «Якби було море пива,
    Я б дельфіном був…» Красиво
  •   * * *
    Вітер до берези залицявся,
    Платтячком зеленим її грався,
  •   * * *
    Як ляхам стало сутужно зовсім –
    Турецьке військо суне до Хотина,
  •   Дума про Нестора Морозенка
    «Ой, Морозе, Морозенку, ти славний козаче…»,
    Ти ж ніколи не мирився, як неправду бачив.
  •   * * *
    І заплакала зима гірко, як дитина,
    Що мороз її саму уночі покинув.
  •   * * *
    Бій відгримів. Рашисти утекли.
    Вступили, врешті у село рідненьке,
  •   Кримські "подвиги" фельдмаршала Лассі
    Пройшовши Кримом із вогнем й мечем
    Та винісши звідтіль заледве ноги,
  •   * * *
    Одні лиш голі верби над рікою
    У дзеркало глядяться крижане.
  •   * * *
    Їх четверо, а проти ціла зграя,
    Що аж вищить в ненависті своїй
  •   Легенда про Бахмут
    Донецький степ безмежний і привільний.
    Хоча й горбистий, але море трав.
  •   * * *
    Сонце встало. Все навколо снігом вкрито.
    Завірюха постаралась, як могла,
  •   Цинциннат
    Не властива простота аристократам
    Була уже і в той далекий час.
  •   Похід Ржевського проти татар в 1566 році
    Ледве сонечко пригріло та і річки скресли,
    Свої панцирі льодові до моря понесли,
  •   * * *
    Три сонця на небі чи, може, здалося?
    Але таке диво побачить вдалося.
  •   Фрідріх Великий
    Насунувши на очі капелюха,
    Закутавшись в солдатський плащ,король
  •   Зруйнування більшовиками Києва в 1941 році
    Дідусь із онуком на лавці сидять.
    Хрещатиком люди гуляють.
  •   * * *
    Не снігом єдиним різниться зима.
    Мороз ще під кригою річки трима
  •   * * *
    Фрідріх із Вольтером плавали човном.
    Раптом протікати стало його дно.
  •   Захоплення Києва Муравйовим у 1918 році
    Петро всі дні по вулицях ходив.
    В душі якась тривога наростала,
  •   * * *
    Ой, снігу снігу білого насипала зима,
    А нам здавалось до цих пір, що і зими нема,
  •   Філіп Август Вільє де Л’іль Адан
    Із півтора століття десь тому
    До одного відомого поета
  •   "Битва" біля Карансебешу у 1788 році
    Послухав анекдот від Зеленського про війну Росії з НАТО і пригадалася давня історія, як вміють імперські армії воювати.
  •   * * *
    Рум’яне, від морозу розпашіле,
    Спиналось сонце вже на виднокрай.
  •   Феодора
    Дивилася на зляканих мужів,
    Які лише про втечу говорили,
  •   * * *
    Небо сірим килимом
    Понад нами кинула
  •   Томіріс
    Томіріс гнівно супить свої брови,
    Вислухуючи перських посланців
  •   * * *
    Опускається ніч в мерехтінні зірок
    І повітря холоне в обіймах землі.
  •   Сава Чалий
    Сава Чалий! Сава Чалий!
    Чом душа твоя мовчала?
  •   Битва при Городку в 1655 році
    - Скажи, Якиме, ти ж козакував? –
    Старі діди усілись на осонні
  •   * * *
    Крихтою сніжинка на долоню впала
    Неймовірно гарна. Та уже за мить
  •   Регул
    Раніше слово важило багато,
    Мабуть, тому, що менше було слів.
  •   Як козаки не пустили хана ляхам помагати в 1655 році
    - А я скажу вам, хлопці, москалі
    Ніколи свого слова не тримали.
  •   * * *
    Летіли гуси в краї далекі.
    Туди, де море, туди, де спека.
  •   Пірр - цар епірський
    Пірр – цар епірський з почтом зі своїм
    Якось в задумі по дорозі їхав.
  •   Жванецька облога 1653 року
    - Ти питаєш мене, брате, як то воно сталось,
    Що Хмель мусив замиритись, коли вже, здавалось,
  •   * * *
    Небо посіріло і дощем стіка,
    Піднялась водою споєна ріка,
  •   Муцій Сцевола
    Колись у Римі правили царі,
    Але Тарквіній був такий жорстокий,
  •   Бій під Монастирищами в березні 1653 року
    У корчмі нема як продихнути,
    Дим кругом коромислом стоїть.
  •   * * *
    Посіріла осінь, помарніла осінь.
    Сонечко із неба позирає скоса.
  •   Марк Курій Дентат
    Марк Курій Дентат - переможець самнітів
    Сидів біля вогнища й ріпу варив,
  •   Битва під Батогом 1652 року
    То не грім гримить у полі, не вогонь гуде,
    То Тимофій до Молдови свататись іде.
  •   * * *
    На сім верстов навколо чисте поле,
    Де погляду ніщо не зупиня.
  •   Мазепа
    Хто він: герой чи зрадник?
    Іуда, а чи святий?
  •   Бої під Білою Церквою 1651 року
    Як вечір опускався на село,
    Управившись з роботою надворі,
  •   * * *
    Жебонить ріка.
    Течія легка.
  •   Леонід
    Над Елладою смертельна небезпека:
    Перський цар веде безчислену орду.
  •   Битва під Берестечком 1651 року
    - Тиміш вернувся! Збіглось все село.
    Жінки, щоправда й діти, в основному.
  •   * * *
    Бредуть над степом стомлені зірки,
    В холодних росах мочать свої ноги.
  •   Конрад Монферратський
    Як поступити? Клятий Саладін
    Знайшов-таки в своїй колоді козир.
  •   Помста Івана Богуна за смерть Нечая
    - А як з рукою? - обізвавсь Семен,
    Який в село недавно повернувся.
  •   * * *
    Хмарка набралась по вінця води
    Та й обважніла на землю спустилась,
  •   * * *
    І замок впав. Над вежею донжону
    Здійнявся імператорський штандарт.
  •   Загибель Данила Нечая
    - А що скажу? Під Берестечком я
    Уже не був. Раніш відвоювався.
  •   * * *
    Ніч сховалася у туман.
    Ні дороги, ні хат нема.
  •   * * *
    Якось спитали у Катона
    Уже на схилі його літ:
  •   Зборівська битва 1649 року
    Чутки миттєво Польщею пройшли,
    Що козаків Хмельницького побили,
  •   * * *
    Опустився на степ туман,
    Покривалом укрив товстим.
  •   * * *
    Звільняли Бучу. Уже ворог відступив.
    Ми з побратимами, ще розпашілі з бою,
  •   Битва під Пилявцями 1648 року
    - Ви, куме, уже чули новину?
    Микола Козуб повернувся вчора,
  •   * * *
    Ах, осінь, осінь – пора туманів.
    Холодні ранки і теплі дні.
  •   * * *
    Жив карлик злий, що ненавидів сміх.
    Він задурив так підданих своїх,
  •   Битва під Корсунем 1648 року
    - А що далі? Там же Корсунь? Ви і там бували?
    - Був, звичайно. Як не бути? Ішов із Богданом.
  •   * * *
    Плакала осінь дощами рясними
    За тими літніми днями ясними.
  •   * * *
    От і побачим – більше хто украв.
    Якиїсь вибух фури серед мосту,
  •   Підрив Дніпрогесу 18 серпня 1941 року
    Вісімнадцяте серпня і дідусь, як завжди
    Свою форму військову вже стареньку вдягає,
  •   * * *
    Північний вітер холоду нагнав.
    Хоч сонечко всміхається зі сходу
  •   Джелал-ед-Дін
    Він викликав на бій самого Чингізхана,
    Сказав: «Назви куди і я туди прийду!»
  •   Битва при Жовтих Водах 1648 року
    - От ви усе про Тетерю, Петра Дорошенка,
    Брюховецького, Опару та ще Суховія.
  •   * * *
    Осипається листя пожовтіле з дерев.
    Осінь ходить по місту, звичну подать бере.
  •   * * *
    Де гори високі, ліси й полонини
    Жив пісень творець – Івасюк Володимир.
  •   Похід Остафія Дашкевича на Москву з татарами у 1521 році
    Вони в Черкасах стрілись у корчмі.
    Літ двадцять вже не бачились, напевно.
  •   * * *
    Розстелила осінь жовту скатертину.
    А над головою з журавлиним клином
  •   Дарій
    Він про цю битву мріяв скільки днів,
    Одним ударом вирішити справу.
  •   * * *
    Скоро вже половина осені пролетить,
    А, здавалося, літо ось воно лиш за мить.
  •   * * *
    Він вірою і правдою служив
    Полякам, туркам, москалям, ординцям.
  •   Ішов такий собі козак московським містом
    1654р. - Майже відразу після договору Б.Хмельницького з Московією, остання почала забороняти простим, але ще вільним людям носити яскравий одяг та шкіряні сап’янові чоботи, бо це могло негативно впливати на закріпачених московських «холопьев».
  •   * * *
    Раніше осінь із димком була.
    Бур’ян і листя у селі палили,
  •   Богдан Хмельницький
    Я дивився на схід, на захід,
    Північ, південь, але дарма.
  •   * * *
    «Патріотів», що пускать густо люблять сопель
    Путін якось ввів в екстаз, як таке сказав:
  •   * * *
    Фарбувала осінь жовтим листя.
    Ще такі несміливі мазки.
  •   Баязидова карма
    З висот захмарних величі і слави
    У оцю клітку, хай і золоту.
  •   * * *
    Іван злютований метавсь
    По переходах і кімнатах.
  •   * * *
    Позирає сонце скоса.
    Дощ холодний полива.
  •   Баязид
    Йому лишалось усього два кроки,
    Всього лише два кроки і тоді,
  •   Як москалі Псков завоювали
    Псков ненадовго пережив сусідів,
    Хоча й старався та Москві годив.
  •   * * *
    А понад ставом верби край села
    Щось вітрові сумне розповідають.
  •   * * *
    Москва не раз в історії палала.
    У тім нічого дивного нема,
  •   Як Московія Новгород звоювала
    Сидить в Кремлі московський князь Іван,
    Що на престолі Третім рахувався,
  •   * * *
    Розстелила осінь жовту скатертину.
    А над головою з журавлиним клином
  •   * * *
    Сидить якось плешивий президент
    Та булку їсть і плямка, як свинюка.
  •   Андрій Городецький
    «Яблуко від яблуні пада недалеко».
    Істина, відома всім, не нова давно.
  •   * * *
    Похмурим ранком з холодним вітром
    Як забаганка про тепле літо
  •   Слідкую, як на фронті йдуть діла
    Слідкую, як на фронті йдуть діла,
    Як «мужньо» московіти утікають
  •   Як московіти з татарами билися на річці П’яні в 1377 році
    У московітів винні всі кругом
    Та не вони. Їх там, як кажуть, «нєту».
  •   * * *
    Що не кажіть – раніш не так було.
    Бувало, вийдеш вранці за ворота,
  •   * * *
    Казав Хрущов Фіделю Кастро якось:
    - Ти думаєш – я перший секретар,
  •   * * *
    У яру, у тихому ярочку
    Після дощику з’явилися грибочки.
  •   * * *
    Ішла із півночі орда
    Ізюмським шляхом,
  •   Казочка про Кощія Безсмертного
    У бункері в сусіднім царстві жив
    Кощій Безсмертний – Чахлик Невмирущий,
  •   * * *
    Ранок на подвір’я. Капає зі стріхи.
    Сонечко пригріло і старому втіха.
  •   * * *
    Сидять під танком двоє москалів
    В парадній формі та брудні, як свині.
  •   Легенда про байрактарів
    Колись давно-давно в степах оцих
    Жив-був народ один трудолюбивий.
  •   * * *
    Ну, ось за горизонтом зникло літо,
    Вступає осінь у свої права
  •   Анахарсіс
    Під небом Скіфії, де зорі яскравіші,
    Блакитніш небо, зеленіш трава,
  •   Московський князь Дмитро, поіменований Донським
    Сьогодні хочу про Дмитра згадати,
    Того, що звали москалі Донським.
  •   * * *
    Не хоче літо покидати Київ.
    З намистом горобиновим на шиї
  •   * * *
    На півночі в Тартарії глухій,
    В похмурих, темних і тісних печерах
  •   Іван ІІ Красний або Милостивий
    Говорять – не без виродка в сім’ї.
    Між брехунів, ординських сраколизів,
  •   * * *
    Поволі день за обрієм ховався.
    Десь півень напівсонний кинув клич.
  •   Гіппій
    Він настільки був злий на Афіни,
    Що за будь-яку ціну хотів
  •   Семен Гордий
    Всі родичі так Калиту любили,
    Що, тільки він, нарешті, дуба дав,
  •   * * *
    Сонце сідає ген за лісок.
    Спека спадає і на пісок
  •   * * *
    Юрко Хмельницький, вражий сину,
    Що ж ти, нещасний, наробив?
  •   Казка про Тризуб
    Жив-був ото на світі цар один.
    Не те, щоби царем був справжнім він,
  •   * * *
    Налетіли комарі,
    Не дають заснути
  •   * * *
    Три перших князя…І от двох із них
    В Московії занесли в сонм святих.
  •   Іван Калита - третій московський князь
    По смерті брата на московський стіл
    Брат його менший по закону сів.
  •   * * *
    Ніч прислухається в тривозі.
    Від кроку кожного – луна.
  •   * * *
    Гей, браття по крові,
    Вітаймо Покрову,
  •   Юрій - другий московський князь
    По смерті батька, всівшись у Москві,
    Крутив постійно Юрій в голові,
  •   * * *
    Туман пливе понад водою.
    На ранок вітер зовсім стих.
  •   * * *
    Був хресний хід. Зібрались піонери
    У галстуках, з іконами в руках.
  •   Данило - перший московський князь
    Іще зовсі́м маленьким був Данило,
    Як батька Олександра отруїли –
  •   * * *
    Село у балці понад річкою
    Сховалось в затінку дерев.
  •   * * *
    Летіла орда, розчепіривши крила
    І тінь її чорна пів степу накрила.
  •   Князь Олександр, поіменований Невським
    Історію Московії, мабуть,
    Не із Данила треба починати.
  •   * * *
    Трава росою вкрита.
    Змовк соловей. Світа.
  •   * * *
    Коли з Криму комуняки татар виселяли,
    Бо, мовляв служили німцям серед них багато.
  •   Легенда про Азов
    Прийшли в наші землі лихі вороги,
    Як злодії вранці напали.
  •   * * *
    Порушував тишу нічну лише день,
    Що десь недалеко вже був, на підході.
  •   * * *
    На Пучай - ріці князь зібрав усіх
    І святі отці похрестили їх.
  •   Завоювання Києва монголами у 1240 році
    Він прокинувсь від того, що дім струсонуло щосили.
    Як військовий, одразу причину того зрозумів.
  •   * * *
    Тиха, зоряна ніч. Возу крутиться вісь.
    А на Лисій горі знову відьми зійшлись.
  •   * * *
    На Білім березі глибокий сніг,
    А за порогами жде печеніг.
  •   Джаніке-ханум
    В горах високо над Чуфут-Кале
    Стоїть дюрбе чи мавзолей. У ньому
  •   * * *
    Небо, зорі, ранок, роси,
    Соловей в гаю співа.
  •   * * *
    Половецька бабо, кого хочеш звабить?
    Зваблюєш віками та усе дарма.
  •   Дві стріли кримського хана Хаджі-Гірея
    Безмежний степ, без краю і кінця,
    Лиш вітер, мабуть ті простори знає,
  •   * * *
    Розпочалось священнодійство жнив.
    Як тільки сонце вип’є буйні роси,
  •   * * *
    Атакувала козацька лава
    Чамбул татарський, що шляхом рухав.
  •   Цар-дзвін, як символ російського імпортозаміщення.
    Не пощастило з дзвонами Москві.
    Дрібних багато, та ж царям бажалось,
  •   * * *
    По блакитному небі пробіглися білі хмаринки.
    Сірі тіні від них потяглися услід по землі.
  •   * * *
    Мільйони очей зазирають у душу
    З докором німим, наче в чомусь я винен.
  •   Прутський похід Петра І в 1711 році
    Розмріяний після Полтави,
    Петро вже ласо поглядав
  •   * * *
    Свіжо дихає ранок
    Крізь відкрите вікно
  •   * * *
    Ну, що, москалику, говориш, був в Берліні,
    Німецьку силу все ж скорив без зайвих слів,
  •   Набіг хана Девлет-Гірея на Москву в 1571 році
    Козацька чата степом пантрувала,
    Тривожно озираючись довкіл.
  •   * * *
    Літній вечір. Десь у гаї
    Соловей уже співає.
  •   Із "Історії" Карамзіна
    «…Під час княжіння Калити Івана,
    Москва два рази вигоряла вщент,
  •   Як москалі Крим повоєнний піднімали.
    1
    Війна пройшлася Кримом кілька раз.
  •   * * *
    Пожовтіли каштани, хоч не осінь іще.
    Небо не поливає безкінечним дощем.
  •   * * *
    Ой, ловила витрішки дівка на базарі,
    А у неї з кошика гроші потягли.
  •   Похід Мініха в Крим в 1736 році
    1
    Зажурилась, заплакала Україна-мати,
  •   * * *
    А на вечірній зорі,
    Нехай снують комарі,
  •   * * *
    А в степу долина,
    У степу широка.
  •   Дума про похід гетьмана Михайла Дорошенка в Крим в 1628 році
    Степ ще вдосвіта прокинувсь і тепер не спить,
    Виглядає, що ж там шляхом суне, гуркотить.
  •   * * *
    Пробігтись під веселкою-дугою,
    Умитись літнім проливним дощем.
  •   * * *
    І ми були, і ми хотіли,
    І ми також усе могли.
  •   Битва на Куруковому озері у 1625 році
    В півтемряві заїжджої корчми
    Два козака-товариша зустрілись.
  •   * * *
    Над Києвом стоїть ранкова тиша
    І вітер прохолодний ледве дише.
  •   * * *
    «Москва Сибіром приростати буде!» -
    Здається, Ломоносов говорив.
  •   Казан царя Аріанта
    В заду́мі сидів скіфський цар Аріант
    На березі над Гіпанісом.
  •   * * *
    Не полінуйся, подивись,
    Як хмарка в небі пропливає,
  •   * * *
    Тут кров кругом від давньої вражди,
    Що розділяла племена й народи.
  •   Легенда про Бесарабку і Собачку
    Пройшовся якось Бесарабським ринком,
    Від цін пошкріб потилицю лишень.
  •   * * *
    В блакитнім небі місяць виглядав,
    Немов якесь нецьогосвітнє диво.
  •   * * *
    Ми православні з прадіда і діда,
    Хоч в храми довго й не пускали нас
  •   Легенда про "лук’янівське чудовисько"
    Лук’янівка. Спекотним днем іду.
    На лавці бачу у тіньочку діда.
  •   * * *
    Яриться Ярило уже кілька днів,
    Випробує сили, вихлюпує гнів.
  •   * * *
    «Прийшов! Побачив! Переміг!»
    Він не лише перемагати,
  •   Похід князя Михайла Вишневецького на Московію в 1581 році
    Рід Вишневецьких знаний в Україні.
    Та хто ж із нас не пам’ятає нині
  •   * * *
    Прилетіло стрімке літо.
    Попалило трави, квіти.
  •   * * *
    Хіба він так вернутися хотів
    У рідний дім – калікою безногим?
  •   Битва під Білою Церквою 9 жовтня 1626 року
    Полуденне сонце іще припікало,
    Хоч спеки вже літньої і не було.
  •   * * *
    Шукаючи опівдні прохолоду,
    Пішов до річки та пірнув у воду,
  •   * * *
    В холодній хаті у голодний рік
    Дитя мале з розпухлими ногами,
  •   Битва під Оршею 8 вересня 1514 року
    Королю Жигмонту не спалось і не їлось.
    Час тягся довго, як дорогою воли.
  •   * * *
    Піднімусь на пагорб. Унизу долина.
    З піднебесся пісня жайворонка лине.
  •   * * *
    Вожді здаються праведніші Бога
    І «вірую» мільйони їм кричать.
  •   Битва під Добринічами 21 січня 1605 року
    В корчмі надвечір гамірно і димно,
    Зібрався всякий із околиць люд.
  •   * * *
    А на ранок мов не поливало
    Вчора землю проливним дощем.
  •   * * *
    «Земля у нас багата, порядку в ній нема» -
    Так москалі про себе ще в давнину казали.
  •   Дума про Марка Якимовського
    Був Марко - козак із Бару, лиха його доля,
    Бо в полон турецький втрапив з Цецорського поля.
  •   * * *
    Лагідно торкнувся мене вітер.
    Ледь погладив, але розбудив.
  •   * * *
    Зачерпну з часу ріки
    Пригорщу води,
  •   Дума про гетьмана запорізького Григорія Ізаповича
    Злий, як дідько хан лютує у Бахчисараї,
    Посла ляського до себе в ставку викликає.
  •   * * *
    Зацвіли над ставом абрикоси,
    Верби заплели зеленим коси.
  •   * * *
    Розлетілись ворони
    На чотири сторони.
  •   Дума про Очаківські походи гетьманів Самійла Зборовського та Богдана Микошинського
    Був Самійло воїн вправний, вправний і відважний,
    Рубав, наче ту капусту усю силу вражу.
  •   * * *
    Легкий туман понад водою плава.
    Холодний ранок. Сонечко встає.
  •   * * *
    В той рік, як з гір спустився Ганнібал,
    Здригнувся Рим, відчув перед собою
  •   Легенда про Чорнобаївку
    Сиджу оце на вокзалі, потяга чекаю,
    А навпроти чоловічок газету читає.
  •   * * *
    Починається ранок із пташиних пісень.
    Я виходжу на ганок, щоб побачити все.
  •   * * *
    Один поляк на Олімпійських іграх
    Закинув молот далі від усіх.
  •   * * *
    Сидить дід старий на лавці, спочива,
    Похилилась його сива голова.
  •   * * *
    Розвидняється поволі,
    Хоча сонця ще нема.
  •   * * *
    - Молоденький козаченьку, чому не приходиш?
    Мою хату стороною, мій милий, обходиш.
  •   Козацький "адмірал" Нечай
    Самотня «чайка» серед моря плине.
    Одна. Морське безмежжя навкруги.
  •   * * *
    Повернуся до вітру спиною,
    Хай мені не морозить обличчя.
  •   * * *
    По долині густо маки
    Буйним цвітом розцвіли.
  •   Гетьман Карпо Півторакожуха
    Він степом пробирався цілий день,
    Пантруючи, щоб ворог не наскочив,
  •   * * *
    Холодно. Та небо чисте-чисте,
    Сонечко весняно пригріва.
  •   * * *
    Ой, Нечаю, де ж то й ділась
    твоя дика сила?
  •   Бій князя Єремії Вишневецького з татарами на річці Мерлі 1646 року
    З корчми,прийнявши добре медовухи,
    Микола повертавсь до куреня.
  •   * * *
    У зимову казку я ступив з порогу.
    Білий сніг засипав всі шляхи-дороги.
  •   * * *
    Тут колись гуляли предки наші козаки.
    Тут колись вони поїли коней із ріки.
  •   Морський похід Костя Гордієнка в 1696 році
    Олешки…У степах козацька Січ
    Поміж татарських кочовищ безкраїх…
  •   * * *
    Привидом мороз поза спиною,
    Вітер тихий тулиться до ніг.
  •   * * *
    Перестріла доля хлопця в чистім полі
    Де червоні маки буйно розцвіли.
  •   * * *
    Зигзагами зима спускалась з гір,
    Та сипала навколо білим снігом,
  •   * * *
    Нам все рівно: чи то москаль, чи лях,
    Усе одно, чи турок, чи татарин,
  •   Похід Михайла Вишневецького на Астрахань в 1569 році
    На березі близенько до води
    Пала багаття. Вечір вже заходить
  •   * * *
    То хурделиця, то метелиця.
    Ожеледиця дзеркалом стелиться.
  •   * * *
    А на Білому березі
    Біля Чорного моря
  •   Легенда про чотирьох братів
    Колись, говорять люди, ще велетні жили,
    Що ми для них були, як, наче, ліліпути
  •   * * *
    Ніч малювала обриси поволі
    Того, що буде називатись днем новим.
  •   * * *
    Молодий козаченько на кургані стоїть
    І вдивляється пильно у степи неозорі,
  •   Легенда про бобрів
    Було колись…чи, може й не було.
    Але ж дарма навіщо б говорили?
  •   * * *
    Чи то хмари низенько, чи високо туман.
    І дерева біліють, з ночі паморозь вкрила.
  •   * * *
    Ще не пощербились мечі
    І луки ще тугі доволі.
  •   Легенда про річку Мертвовод
    Над річкою в долині між кущів
    Пала багаття. Хлопці молодії
  •   * * *
    Повернулася зима з білим-білим снігом,
    Одягаючи усе у жупан тісний,
  •   * * *
    Ми мчали крізь ніч, сподівались на долю
    По тому підступному Дикому полю.
  •   Легенда про гледичію
    В часи смутні, коли непевна влада
    На світ до біса виповзає того гада,
  •   * * *
    Маленький струмочок
    З-під білих заметів.
  •   * * *
    На місці, де останній печеніг,
    Що йшов війною на престольний Київ.
  •   Легенда про оленя
    Дідусь на вже стареньких «Жигулях»
    Онука віз зі станції додому.
  •   * * *
    Сліди на снігу, наче запис у книзі,
    Багато розкажуть про тих, хто лиша:
  •   * * *
    Вони сказали, що немає Бога,
    Зламали церкви, вибили попів.
  •   Легенда про Сейма
    Восени 2009 р. на правому березі р. Сейм, поблизу с. Мутин виявлено давнє поховання. Небіжчика кремовано, а кістки складено у керамічну посудину — обряд звичайний для того часу і більшості описаних вище археологічних культур. Дивовижними були знахідки, які супроводжували поховання.
    У посудині знаходилася бронзова сітула — посудина для вина, накрита умбоном до щита. Сітула була римського виготовлення, умбон — належав до артефактів пшеворської культури, так само, як фібули (застібки до плаща), меч, ніж, спис та шпори й інші деталі спорядження. Спорядження належало воїну-вершнику високого рангу — ймовірно, вождю.
  •   * * *
    Ріка замерзла трохи відійшла
    Від холоду. Зігрілася на сонці
  •   * * *
    Стіна навкруг, одна стіна.
    І зліва й справа одні стіни,
  •   Похід русі на греків у 904 році
    Сидить старий вже зовсім сивий дід
    На лавці та онуків поучає:
  •   * * *
    А надворі нині тихо.
    Сонце. Капає зі стріхи.
  •   * * *
    З кургану видно далекі далі.
    І сонце грає на пекторалі.
  •   Легенда про річку Вовча
    Онук прибув в село до дідуся.
    Чого у місті в спеку ту сидіти?
  •   * * *
    Стомилася вода, спинилася поволі.
    Внизу іще були якісь потуги кволі
  •   * * *
    Пострадянський простір.
    Ще біліють кості
  •   * * *
    Мені п’ятнадцятий минало.
    Хоч зростом Бог не обділив.
  •   * * *
    Прийшла зима з морозами,
    Хай і не дуже злими,
  •   * * *
    Ельба – то не місце для титана.
    Їм би це одразу зрозуміть
  •   * * *
    Зайшли в село, чоловікі́в зігнали,
    На око лише визначали вік.
  •   * * *
    Прикинулася снігом вода.
    Лежить собі та й думку гада:
  •   * * *
    Козаки їхали на Січ
    Крізь ясний день, крізь темну ніч.
  •   * * *
    Турботливо закутала зима
    Усе навколо в білосніжні шати.
  •   * * *
    Чумацька валка котила шляхом.
    Десь там позаду лишились ляхи.
  •   Балдуїн Перший
    Як до людей ти – так вони до тебе,
    Добром завжди віддячать за добро.
  •   * * *
    На вулиці вітер віє,
    У печі гуде вогонь,
  •   * * *
    Ой, на річці, на Каялі
    Полки руськії стояли.
  •   Остання жертва
    Вже третій рік, як Хорсові жерці
    Із Хорсуня у Київ перебрались.
  •   * * *
    Холодний вітер з заходу повіяв,
    Який в північний, може, перейде.
  •   * * *
    Ой, у полі, полі
    Стрілися дві долі.
  •   Аппій Клавдій
    Пірр – цар епірський, розгромивши Рим,
    Прислав послів, що мир пропонували.
  •   * * *
    Приніс північний вітер холоди.
    Замерз і стука, проситься до хати.
  •   * * *
    Поет до безтями любив Україну,
    З цією любов’ю по світу ішов.
  •   Андрій Боголюбський
    Хто гріх бере на душу, той має пам’ятать:
    За гріх той перед Богом йому відповідать
  •   * * *
    Сірі хмари табуном
    Небом пробігають
  •   * * *
    Притомилась, сіла край дороги
    На траву запилену, суху.
  •   Повернення Анахарсіса
    Під небом Скіфії, де зорі яскравіші,
    Блакитніш небо, зеленіш трава,
  •   * * *
    Зима ішла, доріг не обирала,
    Щоб швидше – простувала напрямки.
  •   * * *
    Нам не треба краї чужі.
    Нам не треба чужого дому.
  •   Аларіх
    Готи Рим узяли у облогу.
    Уже вдруге збентежений Рим.
  •   * * *
    Не осінь винна, а винне літо,
    Щоби зимі нам не так радіти.
  •   * * *
    Зібрався козак на війну воювати,
    Взяв шаблю, мушкета, стрибнув на коня.
  •   * * *
    Світило сонце крізь хмари сірі.
    У чогось грали ми на подвір’ї
  •   * * *
    Прокляттями укрита вся дорога,
    Яка вела тоді на Перекоп,
  •   * * *
    Благословляється на світ.
    І вітер в сутінках ранкових
  •   * * *
    Був величним чи великим,
    Ворогів убив без ліку.
  •   * * *
    Озирнутися не встиг,
    Вже і осінь на поріг.
  •   * * *
    Земля під копитами аж стугоніла.
    Не скоро ще встане зім’ята трава,
  •   * * *
    А мені наснилося, що прийшла весна,
    Що пройшлася босою по траві вона.
  •   * * *
    А на морі наче зграя птахів білих,
    То козацькі чайки підняли вітрила.
  •   Легенда про Хельгеда - кагана родіїв
    А Роман (послав) великі дари Х-л-гу, цареві Русії, і підмовив його…
    І прийшов він вночі до міста С-м-к-раю і взяв його злодійським способом…
  •   * * *
    Уже сіріло. Прохолодний день
    Поволі поступавсь морозній ночі.
  •   * * *
    Допоки був іще живий тиран,
    Його одним із мудреців вважали.
  •   Похід русів у Табаристан і Гілян в 909-912 роках
    Пливуть-пливуть по Каспію човни,
    Біліють в морі сотнями вітрила,
  •   * * *
    На запітнілому склі
    Сльозами краплі течуть.
  •   * * *
    За страшними порогами,
    Наодинці з тривогами
  •   Перші роки Олегового князювання у Києві
    У РІК 6391 [883]. Почав Олег воювати проти древлян і, примучивши їх, став із них данину брати по чорній куниці.
  •   * * *
    Кружляє листя у саду
    Червоне й жовте.
  •   * * *
    «Хай ненавидять, аби лиш боялись!»-
    Здається, так Калігула казав.
  •   * * *
    Осінь була лагідна,
    Осінь була ягідна
  •   * * *
    «Історія – учителька життя»,-
    Так римляни, здається, говорили.
  •   Повість про великі потрясіння на Русі в 875 році за часів князя Аскольда
    Біда, як кажуть, ходить не одна.
    З весни дощу ні краплі не упало,
  •   * * *
    П’яний вечір тихо сльози лив,
    Хмарами насуплюючи небо.
  •   * * *
    Пустелі ні кінця, ні краю
    І стомлені солдати йдуть.
  •   Похід князя Аскольда на Царград в 874-875 роках
    По синові минуло кілька літ.
    Аскольд вже заспокоївся, змирився
  •   * * *
    На опале листя
    Дощик накрапа.
  •   * * *
    Шаблі наголо
    І вперед у бій.
  •   Легенда про Діра - сина Аскольда, онука славного Діра.
    В лето 6372(872). Убиєн бисть от Болгар Осколдов син.
    Никонівський літопис
  •   * * *
    А тополі зостались голі
    Під осіннім дощем рясним.
  •   * * *
    Так, гуси Рим і справді врятували,
    Коли вночі на сполох підняли.
  •   Похід Аскольда на Візантію в 860 році
    ЛЂто 6374. Иде Асколдъ и Диръ на ГрЂкы
    Повість минулих літ
  •   * * *
    Останній осінній листочок
    На вітрі холоднім тріпоче.
  •   * * *
    В дні походів і битв, в дні князів і вождів,
    Коли князь Святослав в стольнім граді сидів.
  •   Легенда про Бравліна
    По смерти же святаго мало лѣтъ миноу, прiиде рать велика роусскаа изъ Новаграда князь Бравлинъ силенъ зѣло, плѣни отъ Корсоуня и до Корча, съ многою силою прiиде к Соурожу, за 10 дьнiй бишася злѣ межоу себе.
    Життіє Стефана Сурожського
  •   * * *
    Легко віти колише,
    Вітер не набрида.
  •   * * *
    На поле Куликове
    Спускається туман.
  •   Похід русів на Абескун десь між 864 і 884 роками
    Вже сивий та досить міцний іще дід
    Сидів на колоді великій під тином,
  •   * * *
    І пізня осінь може посміхнутись
    З-за сірих хмар промінчиком ясним,
  •   * * *
    Він довго собі камінь приглядав,
    В якім була б захована сокира,
  •   * * *
    До ялинки вітер загравав,
    Компліменти недвозначні сипав
  •   * * *
    Сталін був лише знаряддям,
    Божої кари мечем,
  •   Похід русів на Амастриду у 830-х роках
    - Повідай нам, Івор, повідай про світ,
    Як ви із каганом ходили в похід
  •   * * *
    Обірвала осінь листя на вербі.
    У студену воду опустила віти.
  •   * * *
    Змітаючи все на своєму шляху,
    Орда пролетіла на повнім скаку.
  •   Легенда про Переяслав
    Якби піднятись птахом в небеса
    І над Дніпром високо пролетіти,
  •   * * *
    Спиляли дуба.Сім десятків літ
    Він своїм віттям в небеса тягнувся
  •   * * *
    Стоїть курган уже віки й віки,
    Таїть в собі великі таємниці,
  •   * * *
    То вигляне, то сховається
    За хмарами раз по раз.
  •   * * *
    В блакитне небо піднімався дим
    Аби розтануть там у височіні.
  •   Легенда про Кетіма і Роданіма
    «Кетім являється батьком росціїв, а Роданім – батько родіїв».
    Єфрем Сірін, давній сірійський письменник
  •   * * *
    Сім мільярдів на таку планету
    Де пустелі, гори, болота,
  •   * * *
    Оборонні вали
    Пам’ятають, коли
  •   Легенда про ворона
    Прибіг Данилко очі аж горять,
    Навколо мами дзиґою кружляє,
  •   * * *
    Людина вирішила, що вона всесильна
    І, щоб ту силу продемонструвать,
  •   * * *
    Їх лиш двоє на пустій арені.
    Два мечі, ні одного щита.
  •   Легенда про фрезію
    - Сьогодні урок не звичайний у нас.
    Минулого разу домовились з вами,
  •   * * *
    Ніч. Роса. Туману легке сито
    Просіває світло ліхтарів.
  •   * * *
    Руар помер. Чотири дні тому
    Загін хозар у землі русів вдерся.
  •   Похід Сагайдачного на Москву в 1618 році
    Під Корсунем бій відгримів. На шляху
    Лежали побиті та зранені ляхи.
  •   * * *
    Вересень... Замри прекрасна мить!
    Осені час пензля в руки брати,
  •   * * *
    Гей, ходімте бити пана,
    Щоб пропав.
  •   Легенда про капусту
    - Іди-но, синку, час уже до столу,-
    Гукає мама з вулиці Петька. –
  •   * * *
    Бач, дорога зовсім посивіла.
    Видно, довго не було дощу.
  •   * * *
    На Хортиці святій, на Чорній скелі,
    Де Святослав прийняв останній бій
  •   Легенда про гарбуз
    Сидять в тіньку бабусі, спочивають.
    Бо ж свято, треба чимсь себе зайнять
  •   * * *
    Опівнічні стежки у яскравому місячнім сяйві
    І ходити по них і цікаво, і страх водночас.
  •   * * *
    На маків цвіт упав кривавий піт,
    Щоб нагадати й через сотні літ
  •   Легенда про півонію
    - Ой, мамо, глянь, троянда розцвіла!-
    Кричить Андрійко радісно із саду.
  •   * * *
    Динозаври, динозаври.
    Хто поцупив ваше завтра?
  •   * * *
    Сьогодні день Перуна-бога.
    Вогонь з дубового гілля.
  •   Легенда про буряки
    Прокинувсь Іванко, вже сонце аж де.
    Бабуся будити чомусь не іде.
  •   * * *
    Місяць рогом зачепився за гілляку.
    Раз-другий смикнувся було та й повис.
  •   * * *
    У чистім полі біліють кості.
    Орда, напевно була у гості.
  •   Легенда про космею
    Бабуся й мама у тіньку сиділи,
    Про щось собі тихенько гомоніли.
  •   * * *
    І крізь бетон проб’ється врешті-решт життя.
    Воно пройде, усі здолавши перешкоди.
  •   * * *
    У Дикім полі печеніг
    Таїться, здобич виглядає.
  •   Легенда про діцентру
    Гуляючи парком Богданка мала
    На клумбу розквітлу попала.
  •   * * *
    Вигнув спину степ поміж двох долин.
    Нахиливсь, мабуть, щоб напитись він,
  •   * * *
    Ходив в походи легко, наче пардус
    І не возив з собою ні возів,
  •   Легенда про жоржини
    Парком тихим ішов я осінньої днини,
    Полишив, накінець тісні офісні стіни.
  •   * * *
    Налетіло, стукало у вікна
    І дерева гнуло до землі.
  •   * * *
    Шукав землі чужої по світах
    Аж доки врешті голови позбувся
  •   Легенда про водозбір або аквілегію
    Сидять два кума у корчмі якось.
    Стоять два кухлі пива перед ними.
  •   * * *
    Від туману, що висів,залишилось трішки,
    По траві та по росі місячна доріжка.
  •   * * *
    Не на морі – океані,
    Не на острові Буяні.
  •   Легенда про шабельник болотний
    - Щось кості ломить. Ревматизм дістав!
    Подай, онучку, тубу із аптечки.
  •   * * *
    Бігли хмари небом, наче полем
    Та губили сльози по сліду,
  •   * * *
    Ще приказка є й досі на Русі,
    Що «згинули, як обри» і немає
  •   Легенда про м’яту
    - Іди, онучку, випити чайку!
    Варення є малинове до нього! –
  •   * * *
    Сніг на Канарах, дощ у пустелі,
    Вітер зриває дахи і стелі,
  •   * * *
    Крик, наче голуб знявся і упав:
    «Ромеї!» - Але того досить бу́ло.
  •   Легенда про тирлич
    Онук приїхав в гості до бабусі.
    Була з ним мама лиш на вихідні,
  •   * * *
    Здалеку гуркіт бою долітав.
    Чи то лякало небо нас грозою.
  •   * * *
    Це ж треба було так його любити,
    Оточеного зграєю катів,
  •   Легенда про ліщину
    Зоря вечірня встигла вже зайти.
    Червоний місяць видерся на стріху,
  •   * * *
    Заквітчана небом земля,
    Свій шлях безкінечний долає.
  •   * * *
    Ми не знали з чим порівнювати світ
    У якому народилися і жѝли.
  •   Легенда про Клов
    Все далі на північ ішов антський рід,
    Все далі степи, де раніш вони жи́ли.
  •   * * *
    Поки над землею встають неймовірні світанки.
    Поки нас дивує блакитна небес глибина,
  •   * * *
    Кінь стрілою летів
    По степу навпростець.
  •   Легенда про Либідь
    Проїхавшись у швидкіснім трамваї,
    На станції зійшов у перехід.
  •   * * *
    Я ска́рби не шукав, хоча і мріяв
    Колись що-небудь мимохідь знайти.
  •   * * *
    Великий Хорс пожертви вимагав.
    Вогонь горів в святилищі над Россю,
  •   Легенда про київські печери
    В печерах лаврських побувавши з сином,
    Надихавшись там диму від свічок,
  •   * * *
    Вона лежала високо в горах
    І снігом гнів копичився невпинно,
  •   * * *
    Летів селом, роздратувавши псів,
    Кричав, аби почули всі, щосили:
  •   Легенда про перших жителів Києва
    Яскраве сонце скупо зігрівало.
    Степ зеленів, наскільки оком кинь.
  •   * * *
    Запруда вже збудована давно.
    Вода крізь неї лиш ледь-ледь стікає
  •   * * *
    «У нас нема постійних ворогів,
    Як і постійних друзів,- так для преси,
  •   Легенда про матріархат
    Сидять два кума у шинку,
    Горілку салом заїдають,
  •   * * *
    Шалений вал вогню котився з ревом степом,
    З’їдаючи запас минулорічних трав.
  •   * * *
    Наївний світ був зовсім не наївним,
    Скоріше він зарозумілим був,
  •   Легенда про Хрещатик
    Вже стільки літ у Києві живу,
    Багато бачив і багато знаю,
  •   * * *
    Безмовно зорі падали останні.
    А я дивився в відчаї на них.
  •   * * *
    Літо. Парко. Від хмаринок і сліду,
    Я по вулиці села свого іду.
  •   Легенда про модрину
    Читає мама казочку на ніч
    Своєму сину. Книжечку дістала
  •   * * *
    В очеретах густих ріка
    Від очей від чужих сховалась,
  •   Гладіатор
    Ви хочете, щоб я красиво вмер,
    А ви від того мали насолоду?
  •   Легенда про кобзу
    Найбільше, що хотілось з малого ще Миколі,
    То працювати з татом на батьківському полі.
  •   * * *
    У Дикім полі червоні маки.
    Чужої долі гіркої знаки.
  •   * * *
    Революція жере своїх дітей,
    Бо від влади люди часом, мов дуріють,
  •   Легенда про бегонію
    Крізь сон ще Миколка ледь-ледь уловив,
    Як скрипнули двері, щось зашурхотіло.
  •   * * *
    Кінь неспішно ступав по низенькій траві,
    Залишаючи добре помітні сліди.
  •   Кінь Кортеса
    В далеких джунглях Гватемали,
    У хитрім плетиві ліан
  •   Легенда про глухаря
    - А зараз я вам, дітки, розповім
    Маленьку казку, - вчителька сказала,-
  •   * * *
    Понад річкою невеличкою
    Ой, блукав пастух за теличкою.
  •   * * *
    Можна битву виграти, але,
    Можна, разом з тим, війну програти.
  •   Легенда про архістратига Михаїла
    Гуляли мама з донькою якось
    Маленьким сквером, що на Оболоні.
  •   * * *
    Застелило латаття
    Всю поверхню ставка.
  •   * * *
    Летіли коні, топчучи траву
    І куряву здіймали за собою.
  •   Легенда про Щекавицю
    Вкладає матуся свого сина спати,
    Бо ж пізня година, давно вже пора.
  •   * * *
    Диво-дивне, дивина:
    Сонце в обрій порина
  •   * * *
    В заморському краї
    не так уже страшно і голодно,
  •   Легенда про чорницю
    Було-було й травою поросло,
    Кущами дикорослої чорниці
  •   * * *
    А по небу зірок насіяно,
    Наче хто молотив горох.
  •   * * *
    Розкидана могилами по сте́пу
    Історія народу мойого.
  •   Леопард у Києві
    Ви можете не вірити мені,
    Але в житті усякого буває.
  •   * * *
    Встану спозарання.
    Ще навколо тиша.
  •   * * *
    Пісок і гори. Спека не спада.
    Він – хлопець із далекого Полісся,
  •   * * *
    Сидить дід Гриць на лавці
    Попід розлогим в’язом
  •   * * *
    Ніч опустила чорне покривало
    На землю тихо. Від людських очей
  •   * * *
    Сьогодні нам уже не до ілюзій,
    Відкрились очі і гіпноз пропав.
  •   Легенда про рудбекію
    Посміхаючись сонцю, посміхаючись небу…
    Наче сонця маленькі вони всюди цвітуть.
  •   * * *
    Звідкись налетів гулящий вітер,
    Став зривати листя із дерев,
  •   * * *
    Немов, шаман ударив в бубон
    Аж покотилася луна.
  •   Легенда про гречку
    Сидить невеселий Сашко за столом
    І ложкою нехотя кашу гортає,
  •   * * *
    Біжимо ми по алеї –
    Я з дощем.
  •   * * *
    Чумацька валка в’їхала в село.
    Нарешті можна стати, відпочити.
  •   Битва під Дорогочином в 1238 році
    У роздумах великих князь Данило.
    Чутки зі сходу линуть все страшніш.
  •   * * *
    Вітер зачепився за тополю,
    Без кінця верхівку хилита,
  •   * * *
    Катон на старість якось говорив,
    Як сорок раз був у судах у Римі,
  •   Битва біля Чорного лісу у березні 1168 року
    Я славу співаю тим руським князям,
    Що власні образи забули,
  •   * * *
    Вітер степом летів,
    Відпочити схотів
  •   * * *
    Розхристана, доведена до краю,
    Стояла мати із ножем в руці
  •   Битва на річці Ірпінь 1324 року
    Тече, біжить Ірпінь-ріка
    І течія її стрімка –
  •   * * *
    Борюкався вітер із туманом,
    Мабуть, силу ніде було діть.
  •   * * *
    Як Перуна скинув князь в ріку́
    І пустився він за течією,
  •   Легенда про князя Мала
    У Малині, у теремі своїм
    Мал – князь древлянський над столом схилився.
  •   * * *
    Погожий ранок, чистий, як роса,
    Що нею з ранку щедро трави вкриті.
  •   * * *
    Грайливий вітер по степу носився,
    То ковилу, як море, колихав,
  •   Битва при Листвені у 1024 році
    Побіля лісу вогнища горять,
    Розсілися дружинники навколо.
  •   * * *
    Наче й день вже не день,
    Наче й ніч ще не ніч.
  •   * * *
    До мене з глибини віків
    Донісся голос. Тихий-тихий.
  •   * * *
    Тополі розпускаються поволі,
    Хоча другі у листі вже стоять.
  •   * * *
    Що він хотів? Похизуватись,
    Мовляв, такий крутий вояк.
  •   Легенда про Бабин яр
    Сидять бабусі в тихому дворі
    На лавці, гомонять поміж собою.
  •   * * *
    Постелю на землі собі ковдру
    В яблуневім розквітлім саду.
  •   * * *
    Ти, як жив, так і з життя пішов
    Гордим вічним революціонером,
  •   Легенда про Шулявку
    - Дідусю, ти все знаєш, розкажи,
    Звідкіль ця назва дивна узялася –
  •   * * *
    Я ніяк надихатись не можу
    Цим густим повітрям весняним
  •   * * *
    Колись в давній час
    степ був вкритий травою,
  •   Легенда про дурман або датуру
    В нас на городі виріс дивний цвіт.
    Це ще коли я був зовсім маленьким.
  •   * * *
    Зазеленіла трава.
    Поволі степ ожива.
  •   * * *
    Під віковічним дубом
    Збиралась рать в похід.
  •   Легенда про урочище Дорогожич
    Кульгаючи, маленький Ярослав
    Піднявся врешті-решт на забороло,
  •   * * *
    Дід на призьбі сів.
    Сонце припіка.
  •   * * *
    Ми прийдемо завжди,
    хай, навіть і не кличуть,
  •   Легенда про Борича
    Іде Горою чинно Святослав,
    Хоча йому всього п’ять літ від роду
  •   * * *
    Розлив туман, як молоко густий,
    Холодний ранок.
  •   * * *
    Вони кричали: «Боже, видибай!»
    І бігли слідом берегом дніпровим,
  •   Брати. Битва під Вільховцем 16 січня 1669 року
    Тут, крім усіх напастей, іще одна з’явилась.
    Озлоблені вернулись до Січі козаки,
  •   * * *
    І на душі легкий щем.
    А де той травень з дощем?
  •   * * *
    Юрба завмерла у чеканні,
    Іще не знаючи чого.
  •   Брати. Антимосковське повстання на Україні 1668 року
    Микола довго вовком на козаків дивився,
    Ніяк похід до Криму пробачити не міг.
  •   * * *
    Вже скучив за весняним громом
    І хочу бачить зелень трав.
  •   * * *
    Мартін Німеллер
    Коли нацисти били комуністів,
  •   Брати. Похід Сірка на Крим 1667 року
    Максимові не довго на Січі сумувалось.
    Не встигли ще гармати як слід заговорить,
  •   * * *
    Пробивається травичка
    Зелененька з-під землі.
  •   * * *
    Уже пройшли з тих пір літа й літа
    Та в пам’яті (і викинути годі)
  •   Брати. Битва під Підгайцями 1667 року
    Рік починався сумно з «андрусівської зради»,
    Як охрестили влучно те дійство козаки.
  •   * * *
    Начебто, не сталося нічого.
    Ранок починається, як всі
  •   * * *
    Скільки славна Січ стояла –
    козацькая мати,
  •   Брати. Битва під Браїловим 1666 року
    Чутки, одна другої тривожніш, долітали
    Із волості до Січі. Робилось щось сумне.
  •   * * *
    Шалена чорна буря пилова
    В глухім байраку до пори ховалась
  •   * * *
    Занесли зі степу вітровії
    Чорну звістку, що іде орда.
  •   Брати. Повстання Переяславського полку 1666 року
    Вже кілька днів спекотних орда простує шляхом,
    Бреде поміж ордою понурений ясир.
  •   * * *
    Ранкова тиша,
    Ледь вітер дише
  •   * * *
    «Від Богдана до Івана не було гетьма́на»
    Тільки люта колотнеча встала поміж нами.
  •   Брати. Битви під Каневом і Бужином 1662 року
    У козака старого Степана Білонога
    Було два гарних сина – Микола і Максим.
  •   * * *
    Маленька калюжа
    Між сонних берізок.
  •   * * *
    Мені здається, я живу віки
    На цій землі. Ходжу степами цими
  •   * * *
    І прокинувся я.
    Посередині диво – майдану
  •   * * *
    Пливе до моря вниз рікою крига,
    Пливуть шматки великі і малі.
  •   * * *
    Зчервоніла річка Жовті Води
    Чи від крові, чи від сорому. Овва!
  •   Битва під Заславом в 1491 році
    Було то у часи далекі ті,
    Як Золота орда ще панувала.
  •   * * *
    Стурбовано дивилася весна,
    Що їй зима із ночі залишила,
  •   * * *
    Шукаючи дорогу до Дніпра,
    Блукаючи по балках і байраках,
  •   Битва під Ольшаницею 1527 року
    Задумавшись, князь їхав у візку
    Утоптаним вже добре сніжним шляхом.
  •   * * *
    У відкрите вікно
    прохолодою дихає ранок.
  •   * * *
    В похід далекий, у краї заморські
    Збиралися весною козаки,
  •   Легенда про росу
    Василько вранці вискочив надвір
    В траві пробігтись, поки роси впали.
  •   * * *
    Сів край дороги. Притомились ноги.
    Куйовдив чуба вітерець легкий.
  •   * * *
    Славні хлопці-козаченьки славно погуляли:
    Варну, Трабзон попалили,Кафу зруйнували,
  •   Дума про Філона Кміту-Чорнобильського
    Зачувся крик і димом потягло,
    Як хлопчик з дідом вийшли на узлісся.
  •   * * *
    Просив весну, щоб зелено було.
    Просив, аби земля укрилась цвітом
  •   * * *
    Трофим співав: «Поперло бидло вгору,
    Неначе дріжджі кинули в лайно!»
  •   Набіг хана Менглі-Гірея на Київ у 1482 році
    В глибокій балці степовій
    Над річкою, що тихо плине
  •   * * *
    А бачиш, що усе не так і просто?
    Сердитий вітер в трубах завива,
  •   * * *
    У турецького паші якось запитали:
    - Чом на морі з козаками ви не воювали?
  •   Дума про загибель Батурина та Січі Чортомлицької
    Востаннє обізвалася струна.
    Стих голос кобзаря. Запала тиша.
  •   * * *
    Біла паморозь від подиху зимового
    За ніч вкрила сіру землю полотном,
  •   * * *
    Навіяв вітер звідкись запах диму.
    Солому, певно, палять по стерні,
  •   Легенда про мороз
    Сидить Василько у хаті
    Та у вікно визирає.
  •   * * *
    Промерзлий степ зіщулився від вітру
    І травами сухими шелестів,
  •   * * *
    У глухім підземеллі, де вічність холодна і темна,
    Де єдина надія – не затхлий повітря ковток,
  •   Смерть Святослава
    - Дядьку Степане, ви ж були
    Із нашим князем Святославом.
  •   * * *
    На білім снігу залишились сліди,
    Відбитки чи радості, чи то біди.
  •   * * *
    Степ дрижав не від холоду,
    Степ від страху дрижав,
  •   Легенда про Велеса і річку Почайна
    Долаючи то хащі, то болота,
    Все далі простував полянський рід.
  •   * * *
    Лапатий сніг
    На землю ліг,
  •   * * *
    У Стамбулі на Галаті
    Розіп’яли турки кляті
  •   Битва під Охматовим в 1655 році
    Відрились з рипом двері в курені,
    Знадвору лютим холодом війнуло.
  •   * * *
    Малювала зима акварелі
    На спітнілому склі уночі.
  •   * * *
    Минає час і все мина, як дим,
    Хоч за Сибіром так же сонце сходить,
  •   Бій при Олешші в травні 1223 року (прелюдія трагедії на Калці)
    Над річкою, в тіні у верболозах,
    Круг вогнища, що ледь палахкотить,
  •   * * *
    Привіт, котяро! Як життя? Мовчиш?!
    Замерз, напевно, надворі́ ж не літо?
  •   * * *
    Не у далекому Симбірську,
    Пророк родивсь на цій землі,
  •   Розорення Києва Андрієм Боголюбським 8 березня 1169 року
    - Скажи-но, отче, ти багато знаєш,
    Багато книг розумних прочитав,
  •   * * *
    По широкій долині
    Тиха річка кружля.
  •   * * *
    Майнула блискавка і освітила час
    Давно минулий і давно забутий,
  •   Битва на Перепетовому полі 5 травня 1151 року
    Понад річкою сиділи люди при багатті.
    Пастухи, а чи рибалки – люди не багаті.
  •   * * *
    Я схотів пройтися над водою,
    Подивитись в річки течію.
  •   * * *
    Чому – не знаю, згадати хочу
    Я міф прадавній про Віракочу.
  •   Дума про Бернарда Претвича
    Куди лиш не кидала доля
    Бернарда Претвича. Лиш тут
  •   * * *
    Сиджу якось над річкою, дивлюся
    Із берега в неспішну течію.
  •   * * *
    Народе мій вільнолюбивий,
    Ти пережив за сотні літ
  •   Легенда про богомола
    - Ой, мамо, глянь яка комаха дивна:
    Зелена, довга, голова мала
  •   * * *
    Полоскала хустку течія,
    Що дівчина на містку впустила,
  •   * * *
    Руїною історія лягла
    Сучасності нестримній попід ноги,
  •   Дума про Предслава Лянцкоронського
    Хоча був він із багатих –Предслав Лянцкоронський
    Та, як сокіл з коршунами за свій край боровся.
  •   * * *
    Тече вода в відро холодна,
    Спливає бульбашка із дна..
  •   * * *
    Розповідали, правда, а чи ні,
    Того не знаю. Перед смертю, значить
  •   Легенда про ведмедів
    Колись над лісом хата стояла,
    Жили у хаті тій баба з дідом.
  •   * * *
    Сиджу на березі ставка.
    Тримаю вудку у руках,
  •   * * *
    Було-було, але давно минуло,
    Зосталось трохи в пам’яті моїй.
  •   Легенда про сніг
    - Вставай, Васильку! Годі уже спати!
    Пора іти на вулицю гуляти.
  •   * * *
    Річка шлях найлегший обира,
    Хоч, бува, звивається змією
  •   * * *
    Неймовірність подій,
    Неймовірність ідей,
  •   Легенда про вітер
    Надворі вітер гне дерева долі
    Аж сухе віття падає з тополі,
  •   * * *
    Скрадався вечір тихий понад ставом,
    У очеретах ледве шарудів.
  •   * * *
    І сонце сходить, і трава росте,
    І журавлі у небесах курличуть.
  •   Легенда про вихор
    Василько біля двору грався якось
    Під наглядом бабусиним. Вона
  •   * * *
    У ранковому тумані
    Я пройдуся по росі.
  •   * * *
    Повстали гнані і голодні,
    Прогнали й винищили тих,
  •   Легенда про град
    Василько на подвір’ї собі грався,
    Що робиться навкруг – не озирався,
  •   * * *
    Степ розімлілий і голий лежав,
    Вигріваючи боки на сонці.
  •   * * *
    «Хто не проти, то отой за вас».-
    Так Ісус говорив до учнів.
  •   Легенда про веселку
    На захід вітром чорні хмари відігнало,
    Дощ, що періщив, мов з відра, потроху стих,
  •   * * *
    Звабила дорога польова.
    Чимось все-таки причарувала.
  •   * * *
    Ви в рай комуністичний захотіли?
    А ви у нас спитали, молодих:
  •   Легенда про туман
    Густий туман спустився на село,
    Сховав хати, паркани і дорогу.
  •   * * *
    Може б плакав степ, та не має сліз.
    Хмару дощову вітер геть поніс.
  •   * * *
    Десь поміж пеклом і поміж раєм
    Душа в сум’ятті його кружляє.
  •   Легенда про спориш
    Прийшов онучок до бабусі й діду́ся.
    - Ти нині не надто веселий чогось,-
  •   * * *
    Мало поле веселу вдачу.
    Зеленіло, весні раділо.
  •   * * *
    Чи то так було богам потрібно?
    Чи вони покинули свій люд?
  •   Дума про гетьмана Остафія Ружинського
    Поповзли чутки по краю, що Москва із ханом
    Литву скоро воювати, руйнувати стануть.
  •   * * *
    Тут багато каміння і мало трави.
    Кругом люди, машини. А мені з голови
  •   * * *
    Геракл, Гільгамеш. Хто вони такі?
    Чому з’явились у людській уяві?
  •   Дума про гетьмана Венжика Хмельницького
    Був, говорять, отой Венжик з рангової шляхти.
    Міг би, мабуть, собі жити і горя не знати
  •   * * *
    Вибрав козак долю
    Не грішми багату,
  •   * * *
    Коли на землю опускає ніч
    Обсипане зірками покривало
  •   Легенда про росу
    Коли жили наші предки кожен родом сво́їм,
    Зводили міста і села над Дніпром-рікою,
  •   * * *
    Я іду, забрьохавсь по коліна
    У траві, що мокра від роси.
  •   * * *
    Мисливців гурт скрадався по сліду,
    Де нещодавно мамонти ступали.
  •   Легенда про чистотіл
    Була у князя дочка-одиначка,
    Красунею казковою росла,
  •   * * *
    Дерева розступилися поволі
    Й дорога наче вирвалась з лещат,
  •   * * *
    В ті часи були наївні ми, як діти,
    Свято вірили у те, що нам плели.
  •   Легенда про дивину або ж ведмеже вушко
    Ішли якось дід з онуком без дороги полем,
    Роздивлялись, розмовляли про усе навколо.
  •   * * *
    Подію по-своєму кожен сприймає:
    Хтось радо вітає, а хтось, навпаки,
  •   * * *
    А степ стелив під ноги ковилу,
    Що, начебто схилялася в поклоні.
  •   Легенда про перстач гусячий
    Пішли два кума рибки половити.
    У жі́нок відпросилися своїх.
  •   * * *
    Там, де вітер в очеретах спить.
    Де шовкова ковила лоскоче,
  •   * * *
    Як дві стріли, схрестились дві дороги,
    Одна на південь, а друга на схід.
  •   Легенда (чи, може, бувальщина) про крушину
    Ледве-ледве із-за гори сонечко гляділось,
    Туманцем легким холодним долина укрилась.
  •   * * *
    Широким степом душа
    Крізь ніч кудись поспіша.
  •   * * *
    Початок ери. Вже германці у лісах
    Свої сокири для походів гострять
  •   Дума про Остафія Дашкевича
    У часи, як руським родом знать іще гордилась
    І під польського магната поки не рядилась.
  •   * * *
    По холодній росі
    По коліна бродив.
  •   * * *
    Сиджу, пи́шу, душу тішу,
    Зведу очі, гляну:
  •   Легенда про беладону
    Читав я книжку про часи сумні
    Далекого тепер середньовіччя.
  •   * * *
    Не боялись козаченьки ні турків, ні ляхів,
    На москалів з татарвою ходили без страху.
  •   * * *
    Було колись у цих степах
    Чи, може, то мені наснилось?
  •   Савур-могила
    Спекотний день зміняла врешті ніч,
    Навколо все примарніше ставало,
  •   * * *
    Затуманились очі осені,
    Кожен день туман і туман
  •   Заповіт Петра Першого
    «Віддайте все…»- на тому й закінчилось,
    На більше просто сили не було.
  •   Легенда про любисток
    В давнину в любистку дівчаток купали,
    Щоб вони із того гарні виростали.
  •   * * *
    Укрили світ тумани сизі,
    Сховали все у пелені.
  •   * * *
    Ідуть віки, мирська минає слава,
    Але душа щось пам’ята. Бува
  •   Легенда про плакун-траву або ж дербенник
    Село стояло над Дніпром колись.
    Можливо, й досі ще стоїть – не знаю.
  •   * * *
    Клен золотиться, а біля клена
    Стоїть береза зовсім зелена.
  •   * * *
    Ворожістю вселивши свою путь,
    Вони хотіли аби їх любили,
  •   Легенда про Карпатські гори
    Коли то все було, ніхто не зна.
    Давно було. Років тоді не знали.
  •   * * *
    А на горі
    О цій порі
  •   * * *
    Хто ми, власне, українці:
    Слов’яни чи готи,
  •   Рів
    У протитанковому рові під
    Молочанськом покоїться
  •   * * *
    Тільки жовтень на поріг,
    Пожовтів зовсім горіх.
  •   * * *
    Я бачив все це і не збожеволів!
    Я бачив все це та іще живий!
  •   * * *
    На згарищі Риму блукали спустошені люди,
    На попелі теплім лишаючи чіткі сліди
  •   * * *
    Альбатросе, альбатросе,
    Зупинися, може досить?!
  • Переглянути всі твори з цієї сторінки


    Сторінки: 1   2