Автори /
Євген Федчук (1960)
|
Огляди ⁄ Переглянути все відразу
•
* * *
•
* * *
•
Трагедія на Солониці
•
* * *
•
* * *
•
Битва в урочищі Гострий Камінь в 1596 році
•
* * *
•
* * *
•
Битва під П’яткою в 1593 році
•
* * *
•
* * *
•
Трипільці
•
* * *
•
* * *
•
Цариця Боспору Динамія
•
* * *
•
* * *
•
Гетьман Дем’ян Многогрішний
•
* * *
•
* * *
•
Легенда про річку Самара
•
* * *
•
* * *
•
Битва під Ярославом в 1245 році
•
* * *
•
* * *
•
Іван Паскевич - зоряний шлях в нікуди
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
Битва під Аркадіополем у 970 році
•
* * *
•
* * *
•
Дума про гетьмана Захара Кулагу
•
* * *
•
* * *
•
Легенда про ожину
•
* * *
•
* * *
•
Кіммерійський цар Тугдаммі
•
* * *
•
* * *
•
Битва під Клєцком 1506 року, як про то розповів литовський шляхтич Іван Копистинський
•
* * *
•
* * *
•
Легенда про мар’янник дібровний або ж Іван-та-Мар’я
•
* * *
•
Бунтує Січ, гуде сердито Україна
•
Дума про Самійла Корецького
•
* * *
•
* * *
•
Битва на річці Вєдроші в 1503 році, про яку розповів ротмістр Петро Корецький
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
Битва на річці Мурафа 30 листопада 1432 року
•
* * *
•
Як почалася Друга світова війна
•
Легенда про акацію
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
Дума про Нестора Морозенка
•
* * *
•
* * *
•
Кримські "подвиги" фельдмаршала Лассі
•
* * *
•
* * *
•
Легенда про Бахмут
•
* * *
•
Цинциннат
•
Похід Ржевського проти татар в 1566 році
•
* * *
•
Фрідріх Великий
•
Зруйнування більшовиками Києва в 1941 році
•
* * *
•
* * *
•
Захоплення Києва Муравйовим у 1918 році
•
* * *
•
Філіп Август Вільє де Л’іль Адан
•
"Битва" біля Карансебешу у 1788 році
•
* * *
•
Феодора
•
* * *
•
Томіріс
•
* * *
•
Сава Чалий
•
Битва при Городку в 1655 році
•
* * *
•
Регул
•
Як козаки не пустили хана ляхам помагати в 1655 році
•
* * *
•
Пірр - цар епірський
•
Жванецька облога 1653 року
•
* * *
•
Муцій Сцевола
•
Бій під Монастирищами в березні 1653 року
•
* * *
•
Марк Курій Дентат
•
Битва під Батогом 1652 року
•
* * *
•
Мазепа
•
Бої під Білою Церквою 1651 року
•
* * *
•
Леонід
•
Битва під Берестечком 1651 року
•
* * *
•
Конрад Монферратський
•
Помста Івана Богуна за смерть Нечая
•
* * *
•
* * *
•
Загибель Данила Нечая
•
* * *
•
* * *
•
Зборівська битва 1649 року
•
* * *
•
* * *
•
Битва під Пилявцями 1648 року
•
* * *
•
* * *
•
Битва під Корсунем 1648 року
•
* * *
•
* * *
•
Підрив Дніпрогесу 18 серпня 1941 року
•
* * *
•
Джелал-ед-Дін
•
Битва при Жовтих Водах 1648 року
•
* * *
•
* * *
•
Похід Остафія Дашкевича на Москву з татарами у 1521 році
•
* * *
•
Дарій
•
* * *
•
* * *
•
Ішов такий собі козак московським містом
•
* * *
•
Богдан Хмельницький
•
* * *
•
* * *
•
Баязидова карма
•
* * *
•
* * *
•
Баязид
•
Як москалі Псков завоювали
•
* * *
•
* * *
•
Як Московія Новгород звоювала
•
* * *
•
* * *
•
Андрій Городецький
•
* * *
•
Слідкую, як на фронті йдуть діла
•
Як московіти з татарами билися на річці П’яні в 1377 році
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
Казочка про Кощія Безсмертного
•
* * *
•
* * *
•
Легенда про байрактарів
•
* * *
•
Анахарсіс
•
Московський князь Дмитро, поіменований Донським
•
* * *
•
* * *
•
Іван ІІ Красний або Милостивий
•
* * *
•
Гіппій
•
Семен Гордий
•
* * *
•
* * *
•
Казка про Тризуб
•
* * *
•
* * *
•
Іван Калита - третій московський князь
•
* * *
•
* * *
•
Юрій - другий московський князь
•
* * *
•
* * *
•
Данило - перший московський князь
•
* * *
•
* * *
•
Князь Олександр, поіменований Невським
•
* * *
•
* * *
•
Легенда про Азов
•
* * *
•
* * *
•
Завоювання Києва монголами у 1240 році
•
* * *
•
* * *
•
Джаніке-ханум
•
* * *
•
* * *
•
Дві стріли кримського хана Хаджі-Гірея
•
* * *
•
* * *
•
Цар-дзвін, як символ російського імпортозаміщення.
•
* * *
•
* * *
•
Прутський похід Петра І в 1711 році
•
* * *
•
* * *
•
Набіг хана Девлет-Гірея на Москву в 1571 році
•
* * *
•
Із "Історії" Карамзіна
•
Як москалі Крим повоєнний піднімали.
•
* * *
•
* * *
•
Похід Мініха в Крим в 1736 році
•
* * *
•
* * *
•
Дума про похід гетьмана Михайла Дорошенка в Крим в 1628 році
•
* * *
•
* * *
•
Битва на Куруковому озері у 1625 році
•
* * *
•
* * *
•
Казан царя Аріанта
•
* * *
•
* * *
•
Легенда про Бесарабку і Собачку
•
* * *
•
* * *
•
Легенда про "лук’янівське чудовисько"
•
* * *
•
* * *
•
Похід князя Михайла Вишневецького на Московію в 1581 році
•
* * *
•
* * *
•
Битва під Білою Церквою 9 жовтня 1626 року
•
* * *
•
* * *
•
Битва під Оршею 8 вересня 1514 року
•
* * *
•
* * *
•
Битва під Добринічами 21 січня 1605 року
•
* * *
•
* * *
•
Дума про Марка Якимовського
•
* * *
•
* * *
•
Дума про гетьмана запорізького Григорія Ізаповича
•
* * *
•
* * *
•
Дума про Очаківські походи гетьманів Самійла Зборовського та Богдана Микошинського
•
* * *
•
* * *
•
Легенда про Чорнобаївку
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
Козацький "адмірал" Нечай
•
* * *
•
* * *
•
Гетьман Карпо Півторакожуха
•
* * *
•
* * *
•
Бій князя Єремії Вишневецького з татарами на річці Мерлі 1646 року
•
* * *
•
* * *
•
Морський похід Костя Гордієнка в 1696 році
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
Похід Михайла Вишневецького на Астрахань в 1569 році
•
* * *
•
* * *
•
Легенда про чотирьох братів
•
* * *
•
* * *
•
Легенда про бобрів
•
* * *
•
* * *
•
Легенда про річку Мертвовод
•
* * *
•
* * *
•
Легенда про гледичію
•
* * *
•
* * *
•
Легенда про оленя
•
* * *
•
* * *
•
Легенда про Сейма
•
* * *
•
* * *
•
Похід русі на греків у 904 році
•
* * *
•
* * *
•
Легенда про річку Вовча
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
Балдуїн Перший
•
* * *
•
* * *
•
Остання жертва
•
* * *
•
* * *
•
Аппій Клавдій
•
* * *
•
* * *
•
Андрій Боголюбський
•
* * *
•
* * *
•
Повернення Анахарсіса
•
* * *
•
* * *
•
Аларіх
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
Легенда про Хельгеда - кагана родіїв
•
* * *
•
* * *
•
Похід русів у Табаристан і Гілян в 909-912 роках
•
* * *
•
* * *
•
Перші роки Олегового князювання у Києві
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
Повість про великі потрясіння на Русі в 875 році за часів князя Аскольда
•
* * *
•
* * *
•
Похід князя Аскольда на Царград в 874-875 роках
•
* * *
•
* * *
•
Легенда про Діра - сина Аскольда, онука славного Діра.
•
* * *
•
* * *
•
Похід Аскольда на Візантію в 860 році
•
* * *
•
* * *
•
Легенда про Бравліна
•
* * *
•
* * *
•
Похід русів на Абескун десь між 864 і 884 роками
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
Похід русів на Амастриду у 830-х роках
•
* * *
•
* * *
•
Легенда про Переяслав
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
Легенда про Кетіма і Роданіма
•
* * *
•
* * *
•
Легенда про ворона
•
* * *
•
* * *
•
Легенда про фрезію
•
* * *
•
* * *
•
Похід Сагайдачного на Москву в 1618 році
•
* * *
•
* * *
•
Легенда про капусту
•
* * *
•
* * *
•
Легенда про гарбуз
•
* * *
•
* * *
•
Легенда про півонію
•
* * *
•
* * *
•
Легенда про буряки
•
* * *
•
* * *
•
Легенда про космею
•
* * *
•
* * *
•
Легенда про діцентру
•
* * *
•
* * *
•
Легенда про жоржини
•
* * *
•
* * *
•
Легенда про водозбір або аквілегію
•
* * *
•
* * *
•
Легенда про шабельник болотний
•
* * *
•
* * *
•
Легенда про м’яту
•
* * *
•
* * *
•
Легенда про тирлич
•
* * *
•
* * *
•
Легенда про ліщину
•
* * *
•
* * *
•
Легенда про Клов
•
* * *
•
* * *
•
Легенда про Либідь
•
* * *
•
* * *
•
Легенда про київські печери
•
* * *
•
* * *
•
Легенда про перших жителів Києва
•
* * *
•
* * *
•
Легенда про матріархат
•
* * *
•
* * *
•
Легенда про Хрещатик
•
* * *
•
* * *
•
Легенда про модрину
•
* * *
•
Гладіатор
•
Легенда про кобзу
•
* * *
•
* * *
•
Легенда про бегонію
•
* * *
•
Кінь Кортеса
•
Легенда про глухаря
•
* * *
•
* * *
•
Легенда про архістратига Михаїла
•
* * *
•
* * *
•
Легенда про Щекавицю
•
* * *
•
* * *
•
Легенда про чорницю
•
* * *
•
* * *
•
Леопард у Києві
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
Легенда про рудбекію
•
* * *
•
* * *
•
Легенда про гречку
•
* * *
•
* * *
•
Битва під Дорогочином в 1238 році
•
* * *
•
* * *
•
Битва біля Чорного лісу у березні 1168 року
•
* * *
•
* * *
•
Битва на річці Ірпінь 1324 року
•
* * *
•
* * *
•
Легенда про князя Мала
•
* * *
•
* * *
•
Битва при Листвені у 1024 році
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
Легенда про Бабин яр
•
* * *
•
* * *
•
Легенда про Шулявку
•
* * *
•
* * *
•
Легенда про дурман або датуру
•
* * *
•
* * *
•
Легенда про урочище Дорогожич
•
* * *
•
* * *
•
Легенда про Борича
•
* * *
•
* * *
•
Брати. Битва під Вільховцем 16 січня 1669 року
•
* * *
•
* * *
•
Брати. Антимосковське повстання на Україні 1668 року
•
* * *
•
* * *
•
Брати. Похід Сірка на Крим 1667 року
•
* * *
•
* * *
•
Брати. Битва під Підгайцями 1667 року
•
* * *
•
* * *
•
Брати. Битва під Браїловим 1666 року
•
* * *
•
* * *
•
Брати. Повстання Переяславського полку 1666 року
•
* * *
•
* * *
•
Брати. Битви під Каневом і Бужином 1662 року
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
Битва під Заславом в 1491 році
•
* * *
•
* * *
•
Битва під Ольшаницею 1527 року
•
* * *
•
* * *
•
Легенда про росу
•
* * *
•
* * *
•
Дума про Філона Кміту-Чорнобильського
•
* * *
•
* * *
•
Набіг хана Менглі-Гірея на Київ у 1482 році
•
* * *
•
* * *
•
Дума про загибель Батурина та Січі Чортомлицької
•
* * *
•
* * *
•
Легенда про мороз
•
* * *
•
* * *
•
Смерть Святослава
•
* * *
•
* * *
•
Легенда про Велеса і річку Почайна
•
* * *
•
* * *
•
Битва під Охматовим в 1655 році
•
* * *
•
* * *
•
Бій при Олешші в травні 1223 року (прелюдія трагедії на Калці)
•
* * *
•
* * *
•
Розорення Києва Андрієм Боголюбським 8 березня 1169 року
•
* * *
•
* * *
•
Битва на Перепетовому полі 5 травня 1151 року
•
* * *
•
* * *
•
Дума про Бернарда Претвича
•
* * *
•
* * *
•
Легенда про богомола
•
* * *
•
* * *
•
Дума про Предслава Лянцкоронського
•
* * *
•
* * *
•
Легенда про ведмедів
•
* * *
•
* * *
•
Легенда про сніг
•
* * *
•
* * *
•
Легенда про вітер
•
* * *
•
* * *
•
Легенда про вихор
•
* * *
•
* * *
•
Легенда про град
•
* * *
•
* * *
•
Легенда про веселку
•
* * *
•
* * *
•
Легенда про туман
•
* * *
•
* * *
•
Легенда про спориш
•
* * *
•
* * *
•
Дума про гетьмана Остафія Ружинського
•
* * *
•
* * *
•
Дума про гетьмана Венжика Хмельницького
•
* * *
•
* * *
•
Легенда про росу
•
* * *
•
* * *
•
Легенда про чистотіл
•
* * *
•
* * *
•
Легенда про дивину або ж ведмеже вушко
•
* * *
•
* * *
•
Легенда про перстач гусячий
•
* * *
•
* * *
•
Легенда (чи, може, бувальщина) про крушину
•
* * *
•
* * *
•
Дума про Остафія Дашкевича
•
* * *
•
* * *
•
Легенда про беладону
•
* * *
•
* * *
•
Савур-могила
•
* * *
•
Заповіт Петра Першого
•
Легенда про любисток
•
* * *
•
* * *
•
Легенда про плакун-траву або ж дербенник
•
* * *
•
* * *
•
Легенда про Карпатські гори
•
* * *
•
* * *
•
Рів
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
Тероризм
•
* * *
•
* * *
•
Дума про те, як Сірко потурнаків убив
•
* * *
•
* * *
•
Дума про гетьмана Івана Підкову
•
* * *
•
* * *
•
Дума про гетьмана Івана Сулиму
•
* * *
•
* * *
•
Дума про невмирущого
•
* * *
•
* * *
•
Дума про головне
•
* * *
•
* * *
•
Дума про Івана Свірговського
•
* * *
•
* * *
•
Дума про гетьмана Богдана Ружинського
•
* * *
•
* * *
•
Легенда про сосну
•
* * *
•
* * *
•
Легенда про бузок
•
* * *
•
Чорнобиль
•
Дума про похід на Стамбул
•
* * *
•
* * *
•
Легенда про жовтий тюльпан
•
* * *
•
* * *
•
Звідки ці рослини? (легенда)
•
* * *
•
* * *
•
Дума про козака, що повернувся з полону
•
* * *
•
* * *
•
Вовки помирають самотні
•
* * *
•
* * *
•
Рено Шатільйонський
•
* * *
•
* * *
•
Легенда про березку
•
* * *
•
* * *
•
Легенда про Петрів хрест
•
* * *
•
* * *
•
Легенда про вільху
•
* * *
•
* * *
•
Битва на річці Ворскла в 1399 році
•
* * *
•
* * *
•
Похід руських князів проти половців у 1103 році
•
* * *
•
* * *
•
Дума про козацьку чату
•
* * *
•
* * *
•
Битва на річці Стугна в 1093 році
•
* * *
•
* * *
•
Похід русів на Каспій у 912-913 роках
•
* * *
•
* * *
•
Скіфи у Передній Азії
•
* * *
•
* * *
•
Похід русів на Бердаа в 943-944 роках
•
* * *
•
* * *
•
Похід князя Олега на Царград в 907 році
•
* * *
•
* * *
•
Легенда Вознесенського табору*
•
* * *
•
* * *
•
Легенда про граб
•
* * *
•
* * *
•
Легенда кургану Товста могила
•
* * *
•
* * *
•
Легенда про Александрволь
•
* * *
•
* * *
•
Легенда про золотих коней хана Батия
•
* * *
•
Косове поле
•
Легенда про Кам’яну могилу
•
* * *
•
* * *
•
Легенда про Червону гірку
•
* * *
•
* * *
•
Легенда Чингульського кургану
•
* * *
•
* * *
•
Легенда про чингула
•
* * *
•
* * *
•
Легенда про Савур-могилу
•
* * *
•
* * *
•
Легенда про полонянку
•
* * *
•
* * *
•
Легенда про річку Бегім-Чокрак
•
* * *
•
* * *
•
Легенда про балку Куркулак
•
* * *
•
* * *
•
Легенда про річку Курушанка
•
* * *
•
Мохенджо-Даро
•
Легенда про Токмак
•
* * *
•
* * *
•
Легенда про річку Молочна
•
* * *
•
* * *
•
Легенда про Канат-могили
•
* * *
•
* * *
•
Легенда про еміра Бачмана
•
* * *
•
* * *
•
Легенда про останній богатирський бій
•
* * *
•
* * *
•
Легенда про Плоскиню
•
* * *
•
* * *
•
Хан Куря
•
* * *
•
Камінь Кюль-Тегіна
•
Легенда про хозарську данину
•
* * *
•
* * *
•
Легенда про Іскоростень
•
* * *
•
* * *
•
Легенда про дулібів
•
* * *
•
* * *
•
Наше, ваше і моє (щось на зразок легенди)
•
* * *
•
* * *
•
Легенда про легенду
•
* * *
•
* * *
•
Легенда про людину
•
* * *
•
* * *
•
Легенда про Буса
•
* * *
•
* * *
•
Легенда про Германаріха
•
* * *
•
* * *
•
Легенда кургану Солоха
•
* * *
•
* * *
•
Легенда про сарматів
•
* * *
•
* * *
•
Легенда про скіфів
•
* * *
•
* * *
•
Легенда про кіммерійців
•
* * *
•
* * *
•
Легенда про повір’я
•
* * *
•
* * *
•
Легенда про Амагу
•
* * *
•
* * *
•
Кизил - шайтанова ягода (з Кримських легенд)
•
* * *
•
* * *
•
Легенда про Молочний лиман
•
* * *
•
* * *
•
Легенда про шовковицю
•
* * *
•
* * *
•
Легенда про могилу Корсак
•
* * *
•
* * *
•
Легенда про пролісок
•
* * *
•
* * *
•
Легенда про звіробій
•
* * *
•
* * *
•
Легенда про річки Великий і Малий Утлюк
•
* * *
•
* * *
•
Легенда про річку Атманай
•
* * *
•
* * *
•
Легенда про сливу
•
* * *
•
* * *
•
Легенда про грецький горіх
•
* * *
•
* * *
•
Легенда про ялинку
•
* * *
•
* * *
•
Легенда про яблуню
•
* * *
•
* * *
•
Легенда про різдвяну ялинку
•
* * *
•
* * *
•
Легенда про грушу
•
* * *
•
* * *
•
Легенда про вишню
•
* * *
•
* * *
•
Легенда про першого п’яницю
•
* * *
•
* * *
•
Легенда про лаванду
•
* * *
•
* * *
•
Легенда про чорну бузину
•
* * *
•
* * *
•
Легенда про жасмин
•
* * *
•
* * *
•
Легенда про Кічкас
•
* * *
•
* * *
•
Легенда про острів Перун
•
* * *
•
* * *
•
Легенда про картоплю
•
* * *
•
* * *
•
Легенда про Муравський шлях
•
* * *
•
* * *
•
Легенда про солов’я
•
* * *
•
* * *
•
Легенда про острів Хортиця
•
* * *
•
* * *
•
Легенда про три гори
•
* * *
•
* * *
•
Легенда про Каховське море
•
* * *
•
* * *
•
Легенда про запорізький дуб
•
* * *
•
* * *
•
Легенда про пісні солов’їні
•
* * *
•
* * *
•
Легенда про український край
•
* * *
•
* * *
•
Легенда про жабу
•
* * *
•
* * *
•
Чому вода в морі солона
•
* * *
•
* * *
•
Чому в травні бувають приморозки
•
* * *
•
* * *
•
Легенда про азалію
•
* * *
•
* * *
•
Легенда про урочище Угорське в Києві
•
* * *
•
* * *
•
Легенда про річку Тагамлик, хана Кубрата та його синів
•
* * *
•
* * *
•
Легенда про річку Сліпорід
•
* * *
•
* * *
•
Легенда про річку Стохід
•
* * *
•
* * *
•
Легенда про Дніпро та його пороги
•
* * *
•
* * *
•
Легенда про Ворсклу
•
* * *
•
* * *
•
Легенда про скарабея або жука-гнойовика
•
* * *
•
* * *
•
Легенда про Прип’ять
•
* * *
•
* * *
•
Легенда про канюка
•
* * *
•
* * *
•
Звідки береться дощ
•
* * *
•
* * *
•
Легенда про Остудник голий або Собаче мило
•
* * *
•
* * *
•
Легенда про волове о́чко
•
* * *
•
* * *
•
Легенда про один звичай
•
* * *
•
* * *
•
Легенда про одуда
•
* * *
•
* * *
•
Легенда про Кіммерік
•
* * *
•
* * *
•
Хто як будує гнізда
•
* * *
•
* * *
•
Легенда про снігура
•
* * *
•
* * *
•
Легенда про сову
•
* * *
•
* * *
•
Легенда про сойку
•
* * *
•
* * *
•
Легенда про панів
•
* * *
•
* * *
•
Легенда про братів
•
* * *
•
* * *
•
Легенда про сонце
•
* * *
•
* * *
•
Легенда про крота
Переглянути всі твори з цієї сторінки
А навесні в ставу вода прозора.
Очерети пробились молоді.
Очерети пробились молоді.
А в тім великому гріхопадінні,
Де убивали і калічили людей
Де убивали і калічили людей
Заревіли диким звіром, вдарили гармати,
Заходились пани-ляшки з-за валів стріляти.
Заходились пани-ляшки з-за валів стріляти.
Піднявся місяць, озирнувсь навкіл,
Почав зірки – ліхтарики вмикати.
Почав зірки – ліхтарики вмикати.
Петро їх з дитинства ще був дурнуватим,
Хотілось йому увесь час воювати.
Хотілось йому увесь час воювати.
Сидять діди на лавці попід грабом.
Неділя…Чом би і не посидіть,
Неділя…Чом би і не посидіть,
Починається ранок із пташиних пісень.
Я виходжу на ганок, щоб побачити все.
Я виходжу на ганок, щоб побачити все.
Казав славний Тарас...наче, нічого й додати:
«Було колись — запорожці вміли пановати.
«Було колись — запорожці вміли пановати.
- Скажи, дідусю, ти ж козакував? –
Онук у очі діду подивився, -
Онук у очі діду подивився, -
Плакала у розпачі весна,
Одіж їй зимова затісна.
Одіж їй зимова затісна.
Я стою там де, може, за тисячі літ
Скіфський воїн дивився на перську навалу
Скіфський воїн дивився на перську навалу
Було то у часи тепер далекі,
Коли в дикунстві люди ще жили.
Коли в дикунстві люди ще жили.
І знову сніг на землю ліг.
Коли ж весна? Та де ж вона?
Коли ж весна? Та де ж вона?
Поміж світів в середині Європи
Розкинулась земля моїх батьків,
Розкинулась земля моїх батьків,
Всі звикли – Клеопатра, Клеопатра,
Немов одна вона така була.
Немов одна вона така була.
Легкий вітер приніс іздалека
Перше дихання тепле весни.
Перше дихання тепле весни.
А мій край завжди на шляху орди.
Так віки тому усе склалося.
Так віки тому усе склалося.
Чи був таким вже грішним Многогрішний,
Що мусив полишити рідний двір
Що мусив полишити рідний двір
Доки з півдня не примчали молоді вітри,
Доки сніг не розтопили диханням гарячим,
Доки сніг не розтопили диханням гарячим,
Яничари повернулись, яничари,
Їх нам скільки наплодили москалі.
Їх нам скільки наплодили москалі.
Тече річка, тече тиха у степах безкраїх,
Все по балках по широких змією петляє.
Все по балках по широких змією петляє.
Південний вітер зиму роздягнув.
Знімай-но шубу, раз прийшла у гості.
Знімай-но шубу, раз прийшла у гості.
Душа, по степу розкидана,
За кожен курган болить.
За кожен курган болить.
Дружинники у гридниці сидять
По лавках, дослухаються уважно,
По лавках, дослухаються уважно,
Я стою на порозі весни.
Поміж снігом трава зеленіє.
Поміж снігом трава зеленіє.
Всього лише картинка на стіні.
Та попри всю екзотику екранну
Та попри всю екзотику екранну
Талановитий полководець,
Хоробрий воїн і герой
Хоробрий воїн і герой
Хіба не бачиш – крапельки зі стріхи
Сповіщують наближення весни.
Сповіщують наближення весни.
«Росіяни утвердились вперше в Хаджибеї,
То в Одеси колись назва ще була така,
То в Одеси колись назва ще була така,
Утомилась зима, зупинилась зима.
Бачить, сили у неї вже тої нема.
Бачить, сили у неї вже тої нема.
За величчю ідей людське ховалось горе,
Мільйонами життів встелили скорбний шлях.
Мільйонами життів встелили скорбний шлях.
Нарешті на місто спустилася ніч.
Став табір ворожий стихати.
Став табір ворожий стихати.
Прокидайся, сонце, прокидайся,
Сірі хмари з неба прожени.
Сірі хмари з неба прожени.
Над Києвом луна тривожний дзвін.
Орда зі степу раптом налетіла,
Орда зі степу раптом налетіла,
Ой, не просто в товаристві отаманом стати,
Треба в голові кебети і немало мати.
Треба в голові кебети і немало мати.
Тихо надворі і видно лишень,
Як наступає сьогоднішній день.
Як наступає сьогоднішній день.
Ішла орда Муравським шляхом
Далеко попереду страху,
Далеко попереду страху,
Молода і дуже гарна княгиня Ожина
Була любляча матуся і вірна дружина,
Була любляча матуся і вірна дружина,
Навіював зимову пісню схід,
Доводилося кутатись щільніше.
Доводилося кутатись щільніше.
А там музики веселу грали
І люди вийшли та й танцювали.
І люди вийшли та й танцювали.
На березі моря багаття горить.
Від моря легка прохолода.
Від моря легка прохолода.
Назбігалося на небі сірих хмар,
Наче більше не було чого робити.
Наче більше не було чого робити.
Іде степом, битим шляхом старий козарлюга.
Пролягла йому дорога з Великого Лугу
Пролягла йому дорога з Великого Лугу
А було так…Якраз зібрав нас всіх –
І шляхту, і магнатів князь у Ліді
І шляхту, і магнатів князь у Ліді
Налетіла, закружляла заметіль,
Застеляла цілий день собі постіль.
Застеляла цілий день собі постіль.
Пливе човен під бережком,
Попід самим краєм.
Попід самим краєм.
В дитинстві я щороку приїздив
У гості до бабусі. Ціле літо
У гості до бабусі. Ціле літо
Знялося сонце птахою над степом,
Яскравим цвітом небо розцвіло.
Яскравим цвітом небо розцвіло.
1654 р. – Наказ царя Олексія Михайловича українцям: «разделение с поляками сотвориш, как верою, так и чином, хохлы, которые у вас на головах, пострегите».
Летять вітри в Україну, несуть чорні хмари.
То навідаються турки, то прийдуть татари.
То навідаються турки, то прийдуть татари.
Поскрипує сніг під ногами
Забуті за літо пісні.
Забуті за літо пісні.
Уже не так сміються «Іскандери»,
Повибивали трохи зуби їм.
Повибивали трохи зуби їм.
Москва, ви знаєте, завжди така була:
У наші справи завжди носа свого пхала,
У наші справи завжди носа свого пхала,
Під снігом глибоким сховалась стежина.
Мороз забирається під кожушину,
Мороз забирається під кожушину,
Їхав козак полем
На коні гнідому.
На коні гнідому.
Промовила, а правда чи неправда,
Хто то підтвердить, як були одні.
Хто то підтвердить, як були одні.
Один тиран був владу захопив
В країні і великій, і багатій.
В країні і великій, і багатій.
- Дядьку, іще про діда розкажи!-
Малий Семен за поли дядька смика,-
Малий Семен за поли дядька смика,-
Нам приходять здалека
В сни посеред зими
В сни посеред зими
Тому вже більше вісімдесят літ,
Зібрались два найбільші людожери
Зібрались два найбільші людожери
Було то іще в той далекий час,
Коли й писати люди ще не вміли.
Коли й писати люди ще не вміли.
А у Дикому полі вітер трави колише.
Одинока тополя понад шляхом стоїть.
Одинока тополя понад шляхом стоїть.
«Якби було море пива,
Я б дельфіном був…» Красиво
Я б дельфіном був…» Красиво
Вітер до берези залицявся,
Платтячком зеленим її грався,
Платтячком зеленим її грався,
Як ляхам стало сутужно зовсім –
Турецьке військо суне до Хотина,
Турецьке військо суне до Хотина,
«Ой, Морозе, Морозенку, ти славний козаче…»,
Ти ж ніколи не мирився, як неправду бачив.
Ти ж ніколи не мирився, як неправду бачив.
І заплакала зима гірко, як дитина,
Що мороз її саму уночі покинув.
Що мороз її саму уночі покинув.
Бій відгримів. Рашисти утекли.
Вступили, врешті у село рідненьке,
Вступили, врешті у село рідненьке,
Пройшовши Кримом із вогнем й мечем
Та винісши звідтіль заледве ноги,
Та винісши звідтіль заледве ноги,
Одні лиш голі верби над рікою
У дзеркало глядяться крижане.
У дзеркало глядяться крижане.
Їх четверо, а проти ціла зграя,
Що аж вищить в ненависті своїй
Що аж вищить в ненависті своїй
Донецький степ безмежний і привільний.
Хоча й горбистий, але море трав.
Хоча й горбистий, але море трав.
Сонце встало. Все навколо снігом вкрито.
Завірюха постаралась, як могла,
Завірюха постаралась, як могла,
Не властива простота аристократам
Була уже і в той далекий час.
Була уже і в той далекий час.
Ледве сонечко пригріло та і річки скресли,
Свої панцирі льодові до моря понесли,
Свої панцирі льодові до моря понесли,
Три сонця на небі чи, може, здалося?
Але таке диво побачить вдалося.
Але таке диво побачить вдалося.
Насунувши на очі капелюха,
Закутавшись в солдатський плащ,король
Закутавшись в солдатський плащ,король
Дідусь із онуком на лавці сидять.
Хрещатиком люди гуляють.
Хрещатиком люди гуляють.
Не снігом єдиним різниться зима.
Мороз ще під кригою річки трима
Мороз ще під кригою річки трима
Фрідріх із Вольтером плавали човном.
Раптом протікати стало його дно.
Раптом протікати стало його дно.
Петро всі дні по вулицях ходив.
В душі якась тривога наростала,
В душі якась тривога наростала,
Ой, снігу снігу білого насипала зима,
А нам здавалось до цих пір, що і зими нема,
А нам здавалось до цих пір, що і зими нема,
Із півтора століття десь тому
До одного відомого поета
До одного відомого поета
Послухав анекдот від Зеленського про війну Росії з НАТО і пригадалася давня історія, як вміють імперські армії воювати.
Рум’яне, від морозу розпашіле,
Спиналось сонце вже на виднокрай.
Спиналось сонце вже на виднокрай.
Дивилася на зляканих мужів,
Які лише про втечу говорили,
Які лише про втечу говорили,
Небо сірим килимом
Понад нами кинула
Понад нами кинула
Томіріс гнівно супить свої брови,
Вислухуючи перських посланців
Вислухуючи перських посланців
Опускається ніч в мерехтінні зірок
І повітря холоне в обіймах землі.
І повітря холоне в обіймах землі.
Сава Чалий! Сава Чалий!
Чом душа твоя мовчала?
Чом душа твоя мовчала?
- Скажи, Якиме, ти ж козакував? –
Старі діди усілись на осонні
Старі діди усілись на осонні
Крихтою сніжинка на долоню впала
Неймовірно гарна. Та уже за мить
Неймовірно гарна. Та уже за мить
Раніше слово важило багато,
Мабуть, тому, що менше було слів.
Мабуть, тому, що менше було слів.
- А я скажу вам, хлопці, москалі
Ніколи свого слова не тримали.
Ніколи свого слова не тримали.
Летіли гуси в краї далекі.
Туди, де море, туди, де спека.
Туди, де море, туди, де спека.
Пірр – цар епірський з почтом зі своїм
Якось в задумі по дорозі їхав.
Якось в задумі по дорозі їхав.
- Ти питаєш мене, брате, як то воно сталось,
Що Хмель мусив замиритись, коли вже, здавалось,
Що Хмель мусив замиритись, коли вже, здавалось,
Небо посіріло і дощем стіка,
Піднялась водою споєна ріка,
Піднялась водою споєна ріка,
Колись у Римі правили царі,
Але Тарквіній був такий жорстокий,
Але Тарквіній був такий жорстокий,
У корчмі нема як продихнути,
Дим кругом коромислом стоїть.
Дим кругом коромислом стоїть.
Посіріла осінь, помарніла осінь.
Сонечко із неба позирає скоса.
Сонечко із неба позирає скоса.
Марк Курій Дентат - переможець самнітів
Сидів біля вогнища й ріпу варив,
Сидів біля вогнища й ріпу варив,
То не грім гримить у полі, не вогонь гуде,
То Тимофій до Молдови свататись іде.
То Тимофій до Молдови свататись іде.
На сім верстов навколо чисте поле,
Де погляду ніщо не зупиня.
Де погляду ніщо не зупиня.
Хто він: герой чи зрадник?
Іуда, а чи святий?
Іуда, а чи святий?
Як вечір опускався на село,
Управившись з роботою надворі,
Управившись з роботою надворі,
Жебонить ріка.
Течія легка.
Течія легка.
Над Елладою смертельна небезпека:
Перський цар веде безчислену орду.
Перський цар веде безчислену орду.
- Тиміш вернувся! Збіглось все село.
Жінки, щоправда й діти, в основному.
Жінки, щоправда й діти, в основному.
Бредуть над степом стомлені зірки,
В холодних росах мочать свої ноги.
В холодних росах мочать свої ноги.
Як поступити? Клятий Саладін
Знайшов-таки в своїй колоді козир.
Знайшов-таки в своїй колоді козир.
- А як з рукою? - обізвавсь Семен,
Який в село недавно повернувся.
Який в село недавно повернувся.
Хмарка набралась по вінця води
Та й обважніла на землю спустилась,
Та й обважніла на землю спустилась,
І замок впав. Над вежею донжону
Здійнявся імператорський штандарт.
Здійнявся імператорський штандарт.
- А що скажу? Під Берестечком я
Уже не був. Раніш відвоювався.
Уже не був. Раніш відвоювався.
Ніч сховалася у туман.
Ні дороги, ні хат нема.
Ні дороги, ні хат нема.
Якось спитали у Катона
Уже на схилі його літ:
Уже на схилі його літ:
Чутки миттєво Польщею пройшли,
Що козаків Хмельницького побили,
Що козаків Хмельницького побили,
Опустився на степ туман,
Покривалом укрив товстим.
Покривалом укрив товстим.
Звільняли Бучу. Уже ворог відступив.
Ми з побратимами, ще розпашілі з бою,
Ми з побратимами, ще розпашілі з бою,
- Ви, куме, уже чули новину?
Микола Козуб повернувся вчора,
Микола Козуб повернувся вчора,
Ах, осінь, осінь – пора туманів.
Холодні ранки і теплі дні.
Холодні ранки і теплі дні.
Жив карлик злий, що ненавидів сміх.
Він задурив так підданих своїх,
Він задурив так підданих своїх,
- А що далі? Там же Корсунь? Ви і там бували?
- Був, звичайно. Як не бути? Ішов із Богданом.
- Був, звичайно. Як не бути? Ішов із Богданом.
Плакала осінь дощами рясними
За тими літніми днями ясними.
За тими літніми днями ясними.
От і побачим – більше хто украв.
Якиїсь вибух фури серед мосту,
Якиїсь вибух фури серед мосту,
Вісімнадцяте серпня і дідусь, як завжди
Свою форму військову вже стареньку вдягає,
Свою форму військову вже стареньку вдягає,
Північний вітер холоду нагнав.
Хоч сонечко всміхається зі сходу
Хоч сонечко всміхається зі сходу
Він викликав на бій самого Чингізхана,
Сказав: «Назви куди і я туди прийду!»
Сказав: «Назви куди і я туди прийду!»
- От ви усе про Тетерю, Петра Дорошенка,
Брюховецького, Опару та ще Суховія.
Брюховецького, Опару та ще Суховія.
Осипається листя пожовтіле з дерев.
Осінь ходить по місту, звичну подать бере.
Осінь ходить по місту, звичну подать бере.
Де гори високі, ліси й полонини
Жив пісень творець – Івасюк Володимир.
Жив пісень творець – Івасюк Володимир.
Вони в Черкасах стрілись у корчмі.
Літ двадцять вже не бачились, напевно.
Літ двадцять вже не бачились, напевно.
Розстелила осінь жовту скатертину.
А над головою з журавлиним клином
А над головою з журавлиним клином
Він про цю битву мріяв скільки днів,
Одним ударом вирішити справу.
Одним ударом вирішити справу.
Скоро вже половина осені пролетить,
А, здавалося, літо ось воно лиш за мить.
А, здавалося, літо ось воно лиш за мить.
Він вірою і правдою служив
Полякам, туркам, москалям, ординцям.
Полякам, туркам, москалям, ординцям.
1654р. - Майже відразу після договору Б.Хмельницького з Московією, остання почала забороняти простим, але ще вільним людям носити яскравий одяг та шкіряні сап’янові чоботи, бо це могло негативно впливати на закріпачених московських «холопьев».
Раніше осінь із димком була.
Бур’ян і листя у селі палили,
Бур’ян і листя у селі палили,
Я дивився на схід, на захід,
Північ, південь, але дарма.
Північ, південь, але дарма.
«Патріотів», що пускать густо люблять сопель
Путін якось ввів в екстаз, як таке сказав:
Путін якось ввів в екстаз, як таке сказав:
Фарбувала осінь жовтим листя.
Ще такі несміливі мазки.
Ще такі несміливі мазки.
З висот захмарних величі і слави
У оцю клітку, хай і золоту.
У оцю клітку, хай і золоту.
Іван злютований метавсь
По переходах і кімнатах.
По переходах і кімнатах.
Позирає сонце скоса.
Дощ холодний полива.
Дощ холодний полива.
Йому лишалось усього два кроки,
Всього лише два кроки і тоді,
Всього лише два кроки і тоді,
Псков ненадовго пережив сусідів,
Хоча й старався та Москві годив.
Хоча й старався та Москві годив.
А понад ставом верби край села
Щось вітрові сумне розповідають.
Щось вітрові сумне розповідають.
Москва не раз в історії палала.
У тім нічого дивного нема,
У тім нічого дивного нема,
Сидить в Кремлі московський князь Іван,
Що на престолі Третім рахувався,
Що на престолі Третім рахувався,
Розстелила осінь жовту скатертину.
А над головою з журавлиним клином
А над головою з журавлиним клином
Сидить якось плешивий президент
Та булку їсть і плямка, як свинюка.
Та булку їсть і плямка, як свинюка.
«Яблуко від яблуні пада недалеко».
Істина, відома всім, не нова давно.
Істина, відома всім, не нова давно.
Похмурим ранком з холодним вітром
Як забаганка про тепле літо
Як забаганка про тепле літо
Слідкую, як на фронті йдуть діла,
Як «мужньо» московіти утікають
Як «мужньо» московіти утікають
У московітів винні всі кругом
Та не вони. Їх там, як кажуть, «нєту».
Та не вони. Їх там, як кажуть, «нєту».
Що не кажіть – раніш не так було.
Бувало, вийдеш вранці за ворота,
Бувало, вийдеш вранці за ворота,
Казав Хрущов Фіделю Кастро якось:
- Ти думаєш – я перший секретар,
- Ти думаєш – я перший секретар,
У яру, у тихому ярочку
Після дощику з’явилися грибочки.
Після дощику з’явилися грибочки.
Ішла із півночі орда
Ізюмським шляхом,
Ізюмським шляхом,
У бункері в сусіднім царстві жив
Кощій Безсмертний – Чахлик Невмирущий,
Кощій Безсмертний – Чахлик Невмирущий,
Ранок на подвір’я. Капає зі стріхи.
Сонечко пригріло і старому втіха.
Сонечко пригріло і старому втіха.
Сидять під танком двоє москалів
В парадній формі та брудні, як свині.
В парадній формі та брудні, як свині.
Колись давно-давно в степах оцих
Жив-був народ один трудолюбивий.
Жив-був народ один трудолюбивий.
Ну, ось за горизонтом зникло літо,
Вступає осінь у свої права
Вступає осінь у свої права
Під небом Скіфії, де зорі яскравіші,
Блакитніш небо, зеленіш трава,
Блакитніш небо, зеленіш трава,
Сьогодні хочу про Дмитра згадати,
Того, що звали москалі Донським.
Того, що звали москалі Донським.
Не хоче літо покидати Київ.
З намистом горобиновим на шиї
З намистом горобиновим на шиї
На півночі в Тартарії глухій,
В похмурих, темних і тісних печерах
В похмурих, темних і тісних печерах
Говорять – не без виродка в сім’ї.
Між брехунів, ординських сраколизів,
Між брехунів, ординських сраколизів,
Поволі день за обрієм ховався.
Десь півень напівсонний кинув клич.
Десь півень напівсонний кинув клич.
Він настільки був злий на Афіни,
Що за будь-яку ціну хотів
Що за будь-яку ціну хотів
Всі родичі так Калиту любили,
Що, тільки він, нарешті, дуба дав,
Що, тільки він, нарешті, дуба дав,
Сонце сідає ген за лісок.
Спека спадає і на пісок
Спека спадає і на пісок
Юрко Хмельницький, вражий сину,
Що ж ти, нещасний, наробив?
Що ж ти, нещасний, наробив?
Жив-був ото на світі цар один.
Не те, щоби царем був справжнім він,
Не те, щоби царем був справжнім він,
Налетіли комарі,
Не дають заснути
Не дають заснути
Три перших князя…І от двох із них
В Московії занесли в сонм святих.
В Московії занесли в сонм святих.
По смерті брата на московський стіл
Брат його менший по закону сів.
Брат його менший по закону сів.
Ніч прислухається в тривозі.
Від кроку кожного – луна.
Від кроку кожного – луна.
Гей, браття по крові,
Вітаймо Покрову,
Вітаймо Покрову,
По смерті батька, всівшись у Москві,
Крутив постійно Юрій в голові,
Крутив постійно Юрій в голові,
Туман пливе понад водою.
На ранок вітер зовсім стих.
На ранок вітер зовсім стих.
Був хресний хід. Зібрались піонери
У галстуках, з іконами в руках.
У галстуках, з іконами в руках.
Іще зовсі́м маленьким був Данило,
Як батька Олександра отруїли –
Як батька Олександра отруїли –
Село у балці понад річкою
Сховалось в затінку дерев.
Сховалось в затінку дерев.
Летіла орда, розчепіривши крила
І тінь її чорна пів степу накрила.
І тінь її чорна пів степу накрила.
Історію Московії, мабуть,
Не із Данила треба починати.
Не із Данила треба починати.
Трава росою вкрита.
Змовк соловей. Світа.
Змовк соловей. Світа.
Коли з Криму комуняки татар виселяли,
Бо, мовляв служили німцям серед них багато.
Бо, мовляв служили німцям серед них багато.
Прийшли в наші землі лихі вороги,
Як злодії вранці напали.
Як злодії вранці напали.
Порушував тишу нічну лише день,
Що десь недалеко вже був, на підході.
Що десь недалеко вже був, на підході.
На Пучай - ріці князь зібрав усіх
І святі отці похрестили їх.
І святі отці похрестили їх.
Він прокинувсь від того, що дім струсонуло щосили.
Як військовий, одразу причину того зрозумів.
Як військовий, одразу причину того зрозумів.
Тиха, зоряна ніч. Возу крутиться вісь.
А на Лисій горі знову відьми зійшлись.
А на Лисій горі знову відьми зійшлись.
На Білім березі глибокий сніг,
А за порогами жде печеніг.
А за порогами жде печеніг.
В горах високо над Чуфут-Кале
Стоїть дюрбе чи мавзолей. У ньому
Стоїть дюрбе чи мавзолей. У ньому
Небо, зорі, ранок, роси,
Соловей в гаю співа.
Соловей в гаю співа.
Половецька бабо, кого хочеш звабить?
Зваблюєш віками та усе дарма.
Зваблюєш віками та усе дарма.
Безмежний степ, без краю і кінця,
Лиш вітер, мабуть ті простори знає,
Лиш вітер, мабуть ті простори знає,
Розпочалось священнодійство жнив.
Як тільки сонце вип’є буйні роси,
Як тільки сонце вип’є буйні роси,
Атакувала козацька лава
Чамбул татарський, що шляхом рухав.
Чамбул татарський, що шляхом рухав.
Не пощастило з дзвонами Москві.
Дрібних багато, та ж царям бажалось,
Дрібних багато, та ж царям бажалось,
По блакитному небі пробіглися білі хмаринки.
Сірі тіні від них потяглися услід по землі.
Сірі тіні від них потяглися услід по землі.
Мільйони очей зазирають у душу
З докором німим, наче в чомусь я винен.
З докором німим, наче в чомусь я винен.
Розмріяний після Полтави,
Петро вже ласо поглядав
Петро вже ласо поглядав
Свіжо дихає ранок
Крізь відкрите вікно
Крізь відкрите вікно
Ну, що, москалику, говориш, був в Берліні,
Німецьку силу все ж скорив без зайвих слів,
Німецьку силу все ж скорив без зайвих слів,
Козацька чата степом пантрувала,
Тривожно озираючись довкіл.
Тривожно озираючись довкіл.
Літній вечір. Десь у гаї
Соловей уже співає.
Соловей уже співає.
«…Під час княжіння Калити Івана,
Москва два рази вигоряла вщент,
Москва два рази вигоряла вщент,
1
Війна пройшлася Кримом кілька раз.
Війна пройшлася Кримом кілька раз.
Пожовтіли каштани, хоч не осінь іще.
Небо не поливає безкінечним дощем.
Небо не поливає безкінечним дощем.
Ой, ловила витрішки дівка на базарі,
А у неї з кошика гроші потягли.
А у неї з кошика гроші потягли.
1
Зажурилась, заплакала Україна-мати,
Зажурилась, заплакала Україна-мати,
А на вечірній зорі,
Нехай снують комарі,
Нехай снують комарі,
А в степу долина,
У степу широка.
У степу широка.
Степ ще вдосвіта прокинувсь і тепер не спить,
Виглядає, що ж там шляхом суне, гуркотить.
Виглядає, що ж там шляхом суне, гуркотить.
Пробігтись під веселкою-дугою,
Умитись літнім проливним дощем.
Умитись літнім проливним дощем.
І ми були, і ми хотіли,
І ми також усе могли.
І ми також усе могли.
В півтемряві заїжджої корчми
Два козака-товариша зустрілись.
Два козака-товариша зустрілись.
Над Києвом стоїть ранкова тиша
І вітер прохолодний ледве дише.
І вітер прохолодний ледве дише.
«Москва Сибіром приростати буде!» -
Здається, Ломоносов говорив.
Здається, Ломоносов говорив.
В заду́мі сидів скіфський цар Аріант
На березі над Гіпанісом.
На березі над Гіпанісом.
Не полінуйся, подивись,
Як хмарка в небі пропливає,
Як хмарка в небі пропливає,
Тут кров кругом від давньої вражди,
Що розділяла племена й народи.
Що розділяла племена й народи.
Пройшовся якось Бесарабським ринком,
Від цін пошкріб потилицю лишень.
Від цін пошкріб потилицю лишень.
В блакитнім небі місяць виглядав,
Немов якесь нецьогосвітнє диво.
Немов якесь нецьогосвітнє диво.
Ми православні з прадіда і діда,
Хоч в храми довго й не пускали нас
Хоч в храми довго й не пускали нас
Лук’янівка. Спекотним днем іду.
На лавці бачу у тіньочку діда.
На лавці бачу у тіньочку діда.
Яриться Ярило уже кілька днів,
Випробує сили, вихлюпує гнів.
Випробує сили, вихлюпує гнів.
«Прийшов! Побачив! Переміг!»
Він не лише перемагати,
Він не лише перемагати,
Рід Вишневецьких знаний в Україні.
Та хто ж із нас не пам’ятає нині
Та хто ж із нас не пам’ятає нині
Прилетіло стрімке літо.
Попалило трави, квіти.
Попалило трави, квіти.
Хіба він так вернутися хотів
У рідний дім – калікою безногим?
У рідний дім – калікою безногим?
Полуденне сонце іще припікало,
Хоч спеки вже літньої і не було.
Хоч спеки вже літньої і не було.
Шукаючи опівдні прохолоду,
Пішов до річки та пірнув у воду,
Пішов до річки та пірнув у воду,
В холодній хаті у голодний рік
Дитя мале з розпухлими ногами,
Дитя мале з розпухлими ногами,
Королю Жигмонту не спалось і не їлось.
Час тягся довго, як дорогою воли.
Час тягся довго, як дорогою воли.
Піднімусь на пагорб. Унизу долина.
З піднебесся пісня жайворонка лине.
З піднебесся пісня жайворонка лине.
Вожді здаються праведніші Бога
І «вірую» мільйони їм кричать.
І «вірую» мільйони їм кричать.
В корчмі надвечір гамірно і димно,
Зібрався всякий із околиць люд.
Зібрався всякий із околиць люд.
А на ранок мов не поливало
Вчора землю проливним дощем.
Вчора землю проливним дощем.
«Земля у нас багата, порядку в ній нема» -
Так москалі про себе ще в давнину казали.
Так москалі про себе ще в давнину казали.
Був Марко - козак із Бару, лиха його доля,
Бо в полон турецький втрапив з Цецорського поля.
Бо в полон турецький втрапив з Цецорського поля.
Лагідно торкнувся мене вітер.
Ледь погладив, але розбудив.
Ледь погладив, але розбудив.
Зачерпну з часу ріки
Пригорщу води,
Пригорщу води,
Злий, як дідько хан лютує у Бахчисараї,
Посла ляського до себе в ставку викликає.
Посла ляського до себе в ставку викликає.
Зацвіли над ставом абрикоси,
Верби заплели зеленим коси.
Верби заплели зеленим коси.
Розлетілись ворони
На чотири сторони.
На чотири сторони.
Був Самійло воїн вправний, вправний і відважний,
Рубав, наче ту капусту усю силу вражу.
Рубав, наче ту капусту усю силу вражу.
Легкий туман понад водою плава.
Холодний ранок. Сонечко встає.
Холодний ранок. Сонечко встає.
В той рік, як з гір спустився Ганнібал,
Здригнувся Рим, відчув перед собою
Здригнувся Рим, відчув перед собою
Сиджу оце на вокзалі, потяга чекаю,
А навпроти чоловічок газету читає.
А навпроти чоловічок газету читає.
Починається ранок із пташиних пісень.
Я виходжу на ганок, щоб побачити все.
Я виходжу на ганок, щоб побачити все.
Один поляк на Олімпійських іграх
Закинув молот далі від усіх.
Закинув молот далі від усіх.
Сидить дід старий на лавці, спочива,
Похилилась його сива голова.
Похилилась його сива голова.
Розвидняється поволі,
Хоча сонця ще нема.
Хоча сонця ще нема.
- Молоденький козаченьку, чому не приходиш?
Мою хату стороною, мій милий, обходиш.
Мою хату стороною, мій милий, обходиш.
Самотня «чайка» серед моря плине.
Одна. Морське безмежжя навкруги.
Одна. Морське безмежжя навкруги.
Повернуся до вітру спиною,
Хай мені не морозить обличчя.
Хай мені не морозить обличчя.
По долині густо маки
Буйним цвітом розцвіли.
Буйним цвітом розцвіли.
Він степом пробирався цілий день,
Пантруючи, щоб ворог не наскочив,
Пантруючи, щоб ворог не наскочив,
Холодно. Та небо чисте-чисте,
Сонечко весняно пригріва.
Сонечко весняно пригріва.
Ой, Нечаю, де ж то й ділась
твоя дика сила?
твоя дика сила?
З корчми,прийнявши добре медовухи,
Микола повертавсь до куреня.
Микола повертавсь до куреня.
У зимову казку я ступив з порогу.
Білий сніг засипав всі шляхи-дороги.
Білий сніг засипав всі шляхи-дороги.
Тут колись гуляли предки наші козаки.
Тут колись вони поїли коней із ріки.
Тут колись вони поїли коней із ріки.
Олешки…У степах козацька Січ
Поміж татарських кочовищ безкраїх…
Поміж татарських кочовищ безкраїх…
Привидом мороз поза спиною,
Вітер тихий тулиться до ніг.
Вітер тихий тулиться до ніг.
Перестріла доля хлопця в чистім полі
Де червоні маки буйно розцвіли.
Де червоні маки буйно розцвіли.
Зигзагами зима спускалась з гір,
Та сипала навколо білим снігом,
Та сипала навколо білим снігом,
Нам все рівно: чи то москаль, чи лях,
Усе одно, чи турок, чи татарин,
Усе одно, чи турок, чи татарин,
На березі близенько до води
Пала багаття. Вечір вже заходить
Пала багаття. Вечір вже заходить
То хурделиця, то метелиця.
Ожеледиця дзеркалом стелиться.
Ожеледиця дзеркалом стелиться.
А на Білому березі
Біля Чорного моря
Біля Чорного моря
Колись, говорять люди, ще велетні жили,
Що ми для них були, як, наче, ліліпути
Що ми для них були, як, наче, ліліпути
Ніч малювала обриси поволі
Того, що буде називатись днем новим.
Того, що буде називатись днем новим.
Молодий козаченько на кургані стоїть
І вдивляється пильно у степи неозорі,
І вдивляється пильно у степи неозорі,
Було колись…чи, може й не було.
Але ж дарма навіщо б говорили?
Але ж дарма навіщо б говорили?
Чи то хмари низенько, чи високо туман.
І дерева біліють, з ночі паморозь вкрила.
І дерева біліють, з ночі паморозь вкрила.
Ще не пощербились мечі
І луки ще тугі доволі.
І луки ще тугі доволі.
Над річкою в долині між кущів
Пала багаття. Хлопці молодії
Пала багаття. Хлопці молодії
Повернулася зима з білим-білим снігом,
Одягаючи усе у жупан тісний,
Одягаючи усе у жупан тісний,
Ми мчали крізь ніч, сподівались на долю
По тому підступному Дикому полю.
По тому підступному Дикому полю.
В часи смутні, коли непевна влада
На світ до біса виповзає того гада,
На світ до біса виповзає того гада,
Маленький струмочок
З-під білих заметів.
З-під білих заметів.
На місці, де останній печеніг,
Що йшов війною на престольний Київ.
Що йшов війною на престольний Київ.
Дідусь на вже стареньких «Жигулях»
Онука віз зі станції додому.
Онука віз зі станції додому.
Сліди на снігу, наче запис у книзі,
Багато розкажуть про тих, хто лиша:
Багато розкажуть про тих, хто лиша:
Вони сказали, що немає Бога,
Зламали церкви, вибили попів.
Зламали церкви, вибили попів.
Восени 2009 р. на правому березі р. Сейм, поблизу с. Мутин виявлено давнє поховання. Небіжчика кремовано, а кістки складено у керамічну посудину — обряд звичайний для того часу і більшості описаних вище археологічних культур. Дивовижними були знахідки, які супроводжували поховання.
У посудині знаходилася бронзова сітула — посудина для вина, накрита умбоном до щита. Сітула була римського виготовлення, умбон — належав до артефактів пшеворської культури, так само, як фібули (застібки до плаща), меч, ніж, спис та шпори й інші деталі спорядження. Спорядження належало воїну-вершнику високого рангу — ймовірно, вождю.
У посудині знаходилася бронзова сітула — посудина для вина, накрита умбоном до щита. Сітула була римського виготовлення, умбон — належав до артефактів пшеворської культури, так само, як фібули (застібки до плаща), меч, ніж, спис та шпори й інші деталі спорядження. Спорядження належало воїну-вершнику високого рангу — ймовірно, вождю.
Ріка замерзла трохи відійшла
Від холоду. Зігрілася на сонці
Від холоду. Зігрілася на сонці
Стіна навкруг, одна стіна.
І зліва й справа одні стіни,
І зліва й справа одні стіни,
Сидить старий вже зовсім сивий дід
На лавці та онуків поучає:
На лавці та онуків поучає:
А надворі нині тихо.
Сонце. Капає зі стріхи.
Сонце. Капає зі стріхи.
З кургану видно далекі далі.
І сонце грає на пекторалі.
І сонце грає на пекторалі.
Онук прибув в село до дідуся.
Чого у місті в спеку ту сидіти?
Чого у місті в спеку ту сидіти?
Стомилася вода, спинилася поволі.
Внизу іще були якісь потуги кволі
Внизу іще були якісь потуги кволі
Пострадянський простір.
Ще біліють кості
Ще біліють кості
Мені п’ятнадцятий минало.
Хоч зростом Бог не обділив.
Хоч зростом Бог не обділив.
Прийшла зима з морозами,
Хай і не дуже злими,
Хай і не дуже злими,
Ельба – то не місце для титана.
Їм би це одразу зрозуміть
Їм би це одразу зрозуміть
Зайшли в село, чоловікі́в зігнали,
На око лише визначали вік.
На око лише визначали вік.
Прикинулася снігом вода.
Лежить собі та й думку гада:
Лежить собі та й думку гада:
Козаки їхали на Січ
Крізь ясний день, крізь темну ніч.
Крізь ясний день, крізь темну ніч.
Турботливо закутала зима
Усе навколо в білосніжні шати.
Усе навколо в білосніжні шати.
Чумацька валка котила шляхом.
Десь там позаду лишились ляхи.
Десь там позаду лишились ляхи.
Як до людей ти – так вони до тебе,
Добром завжди віддячать за добро.
Добром завжди віддячать за добро.
На вулиці вітер віє,
У печі гуде вогонь,
У печі гуде вогонь,
Ой, на річці, на Каялі
Полки руськії стояли.
Полки руськії стояли.
Вже третій рік, як Хорсові жерці
Із Хорсуня у Київ перебрались.
Із Хорсуня у Київ перебрались.
Холодний вітер з заходу повіяв,
Який в північний, може, перейде.
Який в північний, може, перейде.
Ой, у полі, полі
Стрілися дві долі.
Стрілися дві долі.
Пірр – цар епірський, розгромивши Рим,
Прислав послів, що мир пропонували.
Прислав послів, що мир пропонували.
Приніс північний вітер холоди.
Замерз і стука, проситься до хати.
Замерз і стука, проситься до хати.
Поет до безтями любив Україну,
З цією любов’ю по світу ішов.
З цією любов’ю по світу ішов.
Хто гріх бере на душу, той має пам’ятать:
За гріх той перед Богом йому відповідать
За гріх той перед Богом йому відповідать
Сірі хмари табуном
Небом пробігають
Небом пробігають
Притомилась, сіла край дороги
На траву запилену, суху.
На траву запилену, суху.
Під небом Скіфії, де зорі яскравіші,
Блакитніш небо, зеленіш трава,
Блакитніш небо, зеленіш трава,
Зима ішла, доріг не обирала,
Щоб швидше – простувала напрямки.
Щоб швидше – простувала напрямки.
Нам не треба краї чужі.
Нам не треба чужого дому.
Нам не треба чужого дому.
Готи Рим узяли у облогу.
Уже вдруге збентежений Рим.
Уже вдруге збентежений Рим.
Не осінь винна, а винне літо,
Щоби зимі нам не так радіти.
Щоби зимі нам не так радіти.
Зібрався козак на війну воювати,
Взяв шаблю, мушкета, стрибнув на коня.
Взяв шаблю, мушкета, стрибнув на коня.
Світило сонце крізь хмари сірі.
У чогось грали ми на подвір’ї
У чогось грали ми на подвір’ї
Прокляттями укрита вся дорога,
Яка вела тоді на Перекоп,
Яка вела тоді на Перекоп,
Благословляється на світ.
І вітер в сутінках ранкових
І вітер в сутінках ранкових
Був величним чи великим,
Ворогів убив без ліку.
Ворогів убив без ліку.
Озирнутися не встиг,
Вже і осінь на поріг.
Вже і осінь на поріг.
Земля під копитами аж стугоніла.
Не скоро ще встане зім’ята трава,
Не скоро ще встане зім’ята трава,
А мені наснилося, що прийшла весна,
Що пройшлася босою по траві вона.
Що пройшлася босою по траві вона.
А на морі наче зграя птахів білих,
То козацькі чайки підняли вітрила.
То козацькі чайки підняли вітрила.
А Роман (послав) великі дари Х-л-гу, цареві Русії, і підмовив його…
І прийшов він вночі до міста С-м-к-раю і взяв його злодійським способом…
І прийшов він вночі до міста С-м-к-раю і взяв його злодійським способом…
Уже сіріло. Прохолодний день
Поволі поступавсь морозній ночі.
Поволі поступавсь морозній ночі.
Допоки був іще живий тиран,
Його одним із мудреців вважали.
Його одним із мудреців вважали.
Пливуть-пливуть по Каспію човни,
Біліють в морі сотнями вітрила,
Біліють в морі сотнями вітрила,
На запітнілому склі
Сльозами краплі течуть.
Сльозами краплі течуть.
За страшними порогами,
Наодинці з тривогами
Наодинці з тривогами
У РІК 6391 [883]. Почав Олег воювати проти древлян і, примучивши їх, став із них данину брати по чорній куниці.
Кружляє листя у саду
Червоне й жовте.
Червоне й жовте.
«Хай ненавидять, аби лиш боялись!»-
Здається, так Калігула казав.
Здається, так Калігула казав.
Осінь була лагідна,
Осінь була ягідна
Осінь була ягідна
«Історія – учителька життя»,-
Так римляни, здається, говорили.
Так римляни, здається, говорили.
Біда, як кажуть, ходить не одна.
З весни дощу ні краплі не упало,
З весни дощу ні краплі не упало,
П’яний вечір тихо сльози лив,
Хмарами насуплюючи небо.
Хмарами насуплюючи небо.
Пустелі ні кінця, ні краю
І стомлені солдати йдуть.
І стомлені солдати йдуть.
По синові минуло кілька літ.
Аскольд вже заспокоївся, змирився
Аскольд вже заспокоївся, змирився
На опале листя
Дощик накрапа.
Дощик накрапа.
Шаблі наголо
І вперед у бій.
І вперед у бій.
В лето 6372(872). Убиєн бисть от Болгар Осколдов син.
Никонівський літопис
Никонівський літопис
А тополі зостались голі
Під осіннім дощем рясним.
Під осіннім дощем рясним.
Так, гуси Рим і справді врятували,
Коли вночі на сполох підняли.
Коли вночі на сполох підняли.
ЛЂто 6374. Иде Асколдъ и Диръ на ГрЂкы
Повість минулих літ
Повість минулих літ
Останній осінній листочок
На вітрі холоднім тріпоче.
На вітрі холоднім тріпоче.
В дні походів і битв, в дні князів і вождів,
Коли князь Святослав в стольнім граді сидів.
Коли князь Святослав в стольнім граді сидів.
По смерти же святаго мало лѣтъ миноу, прiиде рать велика роусскаа изъ Новаграда князь Бравлинъ силенъ зѣло, плѣни отъ Корсоуня и до Корча, съ многою силою прiиде к Соурожу, за 10 дьнiй бишася злѣ межоу себе.
Життіє Стефана Сурожського
Життіє Стефана Сурожського
Легко віти колише,
Вітер не набрида.
Вітер не набрида.
На поле Куликове
Спускається туман.
Спускається туман.
Вже сивий та досить міцний іще дід
Сидів на колоді великій під тином,
Сидів на колоді великій під тином,
І пізня осінь може посміхнутись
З-за сірих хмар промінчиком ясним,
З-за сірих хмар промінчиком ясним,
Він довго собі камінь приглядав,
В якім була б захована сокира,
В якім була б захована сокира,
До ялинки вітер загравав,
Компліменти недвозначні сипав
Компліменти недвозначні сипав
Сталін був лише знаряддям,
Божої кари мечем,
Божої кари мечем,
- Повідай нам, Івор, повідай про світ,
Як ви із каганом ходили в похід
Як ви із каганом ходили в похід
Обірвала осінь листя на вербі.
У студену воду опустила віти.
У студену воду опустила віти.
Змітаючи все на своєму шляху,
Орда пролетіла на повнім скаку.
Орда пролетіла на повнім скаку.
Якби піднятись птахом в небеса
І над Дніпром високо пролетіти,
І над Дніпром високо пролетіти,
Спиляли дуба.Сім десятків літ
Він своїм віттям в небеса тягнувся
Він своїм віттям в небеса тягнувся
Стоїть курган уже віки й віки,
Таїть в собі великі таємниці,
Таїть в собі великі таємниці,
То вигляне, то сховається
За хмарами раз по раз.
За хмарами раз по раз.
В блакитне небо піднімався дим
Аби розтануть там у височіні.
Аби розтануть там у височіні.
«Кетім являється батьком росціїв, а Роданім – батько родіїв».
Єфрем Сірін, давній сірійський письменник
Єфрем Сірін, давній сірійський письменник
Сім мільярдів на таку планету
Де пустелі, гори, болота,
Де пустелі, гори, болота,
Оборонні вали
Пам’ятають, коли
Пам’ятають, коли
Прибіг Данилко очі аж горять,
Навколо мами дзиґою кружляє,
Навколо мами дзиґою кружляє,
Людина вирішила, що вона всесильна
І, щоб ту силу продемонструвать,
І, щоб ту силу продемонструвать,
Їх лиш двоє на пустій арені.
Два мечі, ні одного щита.
Два мечі, ні одного щита.
- Сьогодні урок не звичайний у нас.
Минулого разу домовились з вами,
Минулого разу домовились з вами,
Ніч. Роса. Туману легке сито
Просіває світло ліхтарів.
Просіває світло ліхтарів.
Руар помер. Чотири дні тому
Загін хозар у землі русів вдерся.
Загін хозар у землі русів вдерся.
Під Корсунем бій відгримів. На шляху
Лежали побиті та зранені ляхи.
Лежали побиті та зранені ляхи.
Вересень... Замри прекрасна мить!
Осені час пензля в руки брати,
Осені час пензля в руки брати,
Гей, ходімте бити пана,
Щоб пропав.
Щоб пропав.
- Іди-но, синку, час уже до столу,-
Гукає мама з вулиці Петька. –
Гукає мама з вулиці Петька. –
Бач, дорога зовсім посивіла.
Видно, довго не було дощу.
Видно, довго не було дощу.
На Хортиці святій, на Чорній скелі,
Де Святослав прийняв останній бій
Де Святослав прийняв останній бій
Сидять в тіньку бабусі, спочивають.
Бо ж свято, треба чимсь себе зайнять
Бо ж свято, треба чимсь себе зайнять
Опівнічні стежки у яскравому місячнім сяйві
І ходити по них і цікаво, і страх водночас.
І ходити по них і цікаво, і страх водночас.
На маків цвіт упав кривавий піт,
Щоб нагадати й через сотні літ
Щоб нагадати й через сотні літ
- Ой, мамо, глянь, троянда розцвіла!-
Кричить Андрійко радісно із саду.
Кричить Андрійко радісно із саду.
Динозаври, динозаври.
Хто поцупив ваше завтра?
Хто поцупив ваше завтра?
Сьогодні день Перуна-бога.
Вогонь з дубового гілля.
Вогонь з дубового гілля.
Прокинувсь Іванко, вже сонце аж де.
Бабуся будити чомусь не іде.
Бабуся будити чомусь не іде.
Місяць рогом зачепився за гілляку.
Раз-другий смикнувся було та й повис.
Раз-другий смикнувся було та й повис.
У чистім полі біліють кості.
Орда, напевно була у гості.
Орда, напевно була у гості.
Бабуся й мама у тіньку сиділи,
Про щось собі тихенько гомоніли.
Про щось собі тихенько гомоніли.
І крізь бетон проб’ється врешті-решт життя.
Воно пройде, усі здолавши перешкоди.
Воно пройде, усі здолавши перешкоди.
У Дикім полі печеніг
Таїться, здобич виглядає.
Таїться, здобич виглядає.
Гуляючи парком Богданка мала
На клумбу розквітлу попала.
На клумбу розквітлу попала.
Вигнув спину степ поміж двох долин.
Нахиливсь, мабуть, щоб напитись він,
Нахиливсь, мабуть, щоб напитись він,
Ходив в походи легко, наче пардус
І не возив з собою ні возів,
І не возив з собою ні возів,
Парком тихим ішов я осінньої днини,
Полишив, накінець тісні офісні стіни.
Полишив, накінець тісні офісні стіни.
Налетіло, стукало у вікна
І дерева гнуло до землі.
І дерева гнуло до землі.
Шукав землі чужої по світах
Аж доки врешті голови позбувся
Аж доки врешті голови позбувся
Сидять два кума у корчмі якось.
Стоять два кухлі пива перед ними.
Стоять два кухлі пива перед ними.
Від туману, що висів,залишилось трішки,
По траві та по росі місячна доріжка.
По траві та по росі місячна доріжка.
Не на морі – океані,
Не на острові Буяні.
Не на острові Буяні.
- Щось кості ломить. Ревматизм дістав!
Подай, онучку, тубу із аптечки.
Подай, онучку, тубу із аптечки.
Бігли хмари небом, наче полем
Та губили сльози по сліду,
Та губили сльози по сліду,
Ще приказка є й досі на Русі,
Що «згинули, як обри» і немає
Що «згинули, як обри» і немає
- Іди, онучку, випити чайку!
Варення є малинове до нього! –
Варення є малинове до нього! –
Сніг на Канарах, дощ у пустелі,
Вітер зриває дахи і стелі,
Вітер зриває дахи і стелі,
Крик, наче голуб знявся і упав:
«Ромеї!» - Але того досить бу́ло.
«Ромеї!» - Але того досить бу́ло.
Онук приїхав в гості до бабусі.
Була з ним мама лиш на вихідні,
Була з ним мама лиш на вихідні,
Здалеку гуркіт бою долітав.
Чи то лякало небо нас грозою.
Чи то лякало небо нас грозою.
Це ж треба було так його любити,
Оточеного зграєю катів,
Оточеного зграєю катів,
Зоря вечірня встигла вже зайти.
Червоний місяць видерся на стріху,
Червоний місяць видерся на стріху,
Заквітчана небом земля,
Свій шлях безкінечний долає.
Свій шлях безкінечний долає.
Ми не знали з чим порівнювати світ
У якому народилися і жѝли.
У якому народилися і жѝли.
Все далі на північ ішов антський рід,
Все далі степи, де раніш вони жи́ли.
Все далі степи, де раніш вони жи́ли.
Поки над землею встають неймовірні світанки.
Поки нас дивує блакитна небес глибина,
Поки нас дивує блакитна небес глибина,
Кінь стрілою летів
По степу навпростець.
По степу навпростець.
Проїхавшись у швидкіснім трамваї,
На станції зійшов у перехід.
На станції зійшов у перехід.
Я ска́рби не шукав, хоча і мріяв
Колись що-небудь мимохідь знайти.
Колись що-небудь мимохідь знайти.
Великий Хорс пожертви вимагав.
Вогонь горів в святилищі над Россю,
Вогонь горів в святилищі над Россю,
В печерах лаврських побувавши з сином,
Надихавшись там диму від свічок,
Надихавшись там диму від свічок,
Вона лежала високо в горах
І снігом гнів копичився невпинно,
І снігом гнів копичився невпинно,
Летів селом, роздратувавши псів,
Кричав, аби почули всі, щосили:
Кричав, аби почули всі, щосили:
Яскраве сонце скупо зігрівало.
Степ зеленів, наскільки оком кинь.
Степ зеленів, наскільки оком кинь.
Запруда вже збудована давно.
Вода крізь неї лиш ледь-ледь стікає
Вода крізь неї лиш ледь-ледь стікає
«У нас нема постійних ворогів,
Як і постійних друзів,- так для преси,
Як і постійних друзів,- так для преси,
Сидять два кума у шинку,
Горілку салом заїдають,
Горілку салом заїдають,
Шалений вал вогню котився з ревом степом,
З’їдаючи запас минулорічних трав.
З’їдаючи запас минулорічних трав.
Наївний світ був зовсім не наївним,
Скоріше він зарозумілим був,
Скоріше він зарозумілим був,
Вже стільки літ у Києві живу,
Багато бачив і багато знаю,
Багато бачив і багато знаю,
Безмовно зорі падали останні.
А я дивився в відчаї на них.
А я дивився в відчаї на них.
Літо. Парко. Від хмаринок і сліду,
Я по вулиці села свого іду.
Я по вулиці села свого іду.
Читає мама казочку на ніч
Своєму сину. Книжечку дістала
Своєму сину. Книжечку дістала
В очеретах густих ріка
Від очей від чужих сховалась,
Від очей від чужих сховалась,
Ви хочете, щоб я красиво вмер,
А ви від того мали насолоду?
А ви від того мали насолоду?
Найбільше, що хотілось з малого ще Миколі,
То працювати з татом на батьківському полі.
То працювати з татом на батьківському полі.
У Дикім полі червоні маки.
Чужої долі гіркої знаки.
Чужої долі гіркої знаки.
Революція жере своїх дітей,
Бо від влади люди часом, мов дуріють,
Бо від влади люди часом, мов дуріють,
Крізь сон ще Миколка ледь-ледь уловив,
Як скрипнули двері, щось зашурхотіло.
Як скрипнули двері, щось зашурхотіло.
Кінь неспішно ступав по низенькій траві,
Залишаючи добре помітні сліди.
Залишаючи добре помітні сліди.
В далеких джунглях Гватемали,
У хитрім плетиві ліан
У хитрім плетиві ліан
- А зараз я вам, дітки, розповім
Маленьку казку, - вчителька сказала,-
Маленьку казку, - вчителька сказала,-
Понад річкою невеличкою
Ой, блукав пастух за теличкою.
Ой, блукав пастух за теличкою.
Можна битву виграти, але,
Можна, разом з тим, війну програти.
Можна, разом з тим, війну програти.
Гуляли мама з донькою якось
Маленьким сквером, що на Оболоні.
Маленьким сквером, що на Оболоні.
Застелило латаття
Всю поверхню ставка.
Всю поверхню ставка.
Летіли коні, топчучи траву
І куряву здіймали за собою.
І куряву здіймали за собою.
Вкладає матуся свого сина спати,
Бо ж пізня година, давно вже пора.
Бо ж пізня година, давно вже пора.
Диво-дивне, дивина:
Сонце в обрій порина
Сонце в обрій порина
В заморському краї
не так уже страшно і голодно,
не так уже страшно і голодно,
Було-було й травою поросло,
Кущами дикорослої чорниці
Кущами дикорослої чорниці
А по небу зірок насіяно,
Наче хто молотив горох.
Наче хто молотив горох.
Розкидана могилами по сте́пу
Історія народу мойого.
Історія народу мойого.
Ви можете не вірити мені,
Але в житті усякого буває.
Але в житті усякого буває.
Встану спозарання.
Ще навколо тиша.
Ще навколо тиша.
Пісок і гори. Спека не спада.
Він – хлопець із далекого Полісся,
Він – хлопець із далекого Полісся,
Сидить дід Гриць на лавці
Попід розлогим в’язом
Попід розлогим в’язом
Ніч опустила чорне покривало
На землю тихо. Від людських очей
На землю тихо. Від людських очей
Сьогодні нам уже не до ілюзій,
Відкрились очі і гіпноз пропав.
Відкрились очі і гіпноз пропав.
Посміхаючись сонцю, посміхаючись небу…
Наче сонця маленькі вони всюди цвітуть.
Наче сонця маленькі вони всюди цвітуть.
Звідкись налетів гулящий вітер,
Став зривати листя із дерев,
Став зривати листя із дерев,
Немов, шаман ударив в бубон
Аж покотилася луна.
Аж покотилася луна.
Сидить невеселий Сашко за столом
І ложкою нехотя кашу гортає,
І ложкою нехотя кашу гортає,
Біжимо ми по алеї –
Я з дощем.
Я з дощем.
Чумацька валка в’їхала в село.
Нарешті можна стати, відпочити.
Нарешті можна стати, відпочити.
У роздумах великих князь Данило.
Чутки зі сходу линуть все страшніш.
Чутки зі сходу линуть все страшніш.
Вітер зачепився за тополю,
Без кінця верхівку хилита,
Без кінця верхівку хилита,
Катон на старість якось говорив,
Як сорок раз був у судах у Римі,
Як сорок раз був у судах у Римі,
Я славу співаю тим руським князям,
Що власні образи забули,
Що власні образи забули,
Вітер степом летів,
Відпочити схотів
Відпочити схотів
Розхристана, доведена до краю,
Стояла мати із ножем в руці
Стояла мати із ножем в руці
Тече, біжить Ірпінь-ріка
І течія її стрімка –
І течія її стрімка –
Борюкався вітер із туманом,
Мабуть, силу ніде було діть.
Мабуть, силу ніде було діть.
Як Перуна скинув князь в ріку́
І пустився він за течією,
І пустився він за течією,
У Малині, у теремі своїм
Мал – князь древлянський над столом схилився.
Мал – князь древлянський над столом схилився.
Погожий ранок, чистий, як роса,
Що нею з ранку щедро трави вкриті.
Що нею з ранку щедро трави вкриті.
Грайливий вітер по степу носився,
То ковилу, як море, колихав,
То ковилу, як море, колихав,
Побіля лісу вогнища горять,
Розсілися дружинники навколо.
Розсілися дружинники навколо.
Наче й день вже не день,
Наче й ніч ще не ніч.
Наче й ніч ще не ніч.
До мене з глибини віків
Донісся голос. Тихий-тихий.
Донісся голос. Тихий-тихий.
Тополі розпускаються поволі,
Хоча другі у листі вже стоять.
Хоча другі у листі вже стоять.
Що він хотів? Похизуватись,
Мовляв, такий крутий вояк.
Мовляв, такий крутий вояк.
Сидять бабусі в тихому дворі
На лавці, гомонять поміж собою.
На лавці, гомонять поміж собою.
Постелю на землі собі ковдру
В яблуневім розквітлім саду.
В яблуневім розквітлім саду.
Ти, як жив, так і з життя пішов
Гордим вічним революціонером,
Гордим вічним революціонером,
- Дідусю, ти все знаєш, розкажи,
Звідкіль ця назва дивна узялася –
Звідкіль ця назва дивна узялася –
Я ніяк надихатись не можу
Цим густим повітрям весняним
Цим густим повітрям весняним
Колись в давній час
степ був вкритий травою,
степ був вкритий травою,
В нас на городі виріс дивний цвіт.
Це ще коли я був зовсім маленьким.
Це ще коли я був зовсім маленьким.
Зазеленіла трава.
Поволі степ ожива.
Поволі степ ожива.
Під віковічним дубом
Збиралась рать в похід.
Збиралась рать в похід.
Кульгаючи, маленький Ярослав
Піднявся врешті-решт на забороло,
Піднявся врешті-решт на забороло,
Дід на призьбі сів.
Сонце припіка.
Сонце припіка.
Ми прийдемо завжди,
хай, навіть і не кличуть,
хай, навіть і не кличуть,
Іде Горою чинно Святослав,
Хоча йому всього п’ять літ від роду
Хоча йому всього п’ять літ від роду
Розлив туман, як молоко густий,
Холодний ранок.
Холодний ранок.
Вони кричали: «Боже, видибай!»
І бігли слідом берегом дніпровим,
І бігли слідом берегом дніпровим,
Тут, крім усіх напастей, іще одна з’явилась.
Озлоблені вернулись до Січі козаки,
Озлоблені вернулись до Січі козаки,
І на душі легкий щем.
А де той травень з дощем?
А де той травень з дощем?
Юрба завмерла у чеканні,
Іще не знаючи чого.
Іще не знаючи чого.
Микола довго вовком на козаків дивився,
Ніяк похід до Криму пробачити не міг.
Ніяк похід до Криму пробачити не міг.
Вже скучив за весняним громом
І хочу бачить зелень трав.
І хочу бачить зелень трав.
Мартін Німеллер
Коли нацисти били комуністів,
Коли нацисти били комуністів,
Максимові не довго на Січі сумувалось.
Не встигли ще гармати як слід заговорить,
Не встигли ще гармати як слід заговорить,
Пробивається травичка
Зелененька з-під землі.
Зелененька з-під землі.
Уже пройшли з тих пір літа й літа
Та в пам’яті (і викинути годі)
Та в пам’яті (і викинути годі)
Рік починався сумно з «андрусівської зради»,
Як охрестили влучно те дійство козаки.
Як охрестили влучно те дійство козаки.
Начебто, не сталося нічого.
Ранок починається, як всі
Ранок починається, як всі
Скільки славна Січ стояла –
козацькая мати,
козацькая мати,
Чутки, одна другої тривожніш, долітали
Із волості до Січі. Робилось щось сумне.
Із волості до Січі. Робилось щось сумне.
Шалена чорна буря пилова
В глухім байраку до пори ховалась
В глухім байраку до пори ховалась
Занесли зі степу вітровії
Чорну звістку, що іде орда.
Чорну звістку, що іде орда.
Вже кілька днів спекотних орда простує шляхом,
Бреде поміж ордою понурений ясир.
Бреде поміж ордою понурений ясир.
Ранкова тиша,
Ледь вітер дише
Ледь вітер дише
«Від Богдана до Івана не було гетьма́на»
Тільки люта колотнеча встала поміж нами.
Тільки люта колотнеча встала поміж нами.
У козака старого Степана Білонога
Було два гарних сина – Микола і Максим.
Було два гарних сина – Микола і Максим.
Маленька калюжа
Між сонних берізок.
Між сонних берізок.
Мені здається, я живу віки
На цій землі. Ходжу степами цими
На цій землі. Ходжу степами цими
І прокинувся я.
Посередині диво – майдану
Посередині диво – майдану
Пливе до моря вниз рікою крига,
Пливуть шматки великі і малі.
Пливуть шматки великі і малі.
Зчервоніла річка Жовті Води
Чи від крові, чи від сорому. Овва!
Чи від крові, чи від сорому. Овва!
Було то у часи далекі ті,
Як Золота орда ще панувала.
Як Золота орда ще панувала.
Стурбовано дивилася весна,
Що їй зима із ночі залишила,
Що їй зима із ночі залишила,
Шукаючи дорогу до Дніпра,
Блукаючи по балках і байраках,
Блукаючи по балках і байраках,
Задумавшись, князь їхав у візку
Утоптаним вже добре сніжним шляхом.
Утоптаним вже добре сніжним шляхом.
У відкрите вікно
прохолодою дихає ранок.
прохолодою дихає ранок.
В похід далекий, у краї заморські
Збиралися весною козаки,
Збиралися весною козаки,
Василько вранці вискочив надвір
В траві пробігтись, поки роси впали.
В траві пробігтись, поки роси впали.
Сів край дороги. Притомились ноги.
Куйовдив чуба вітерець легкий.
Куйовдив чуба вітерець легкий.
Славні хлопці-козаченьки славно погуляли:
Варну, Трабзон попалили,Кафу зруйнували,
Варну, Трабзон попалили,Кафу зруйнували,
Зачувся крик і димом потягло,
Як хлопчик з дідом вийшли на узлісся.
Як хлопчик з дідом вийшли на узлісся.
Просив весну, щоб зелено було.
Просив, аби земля укрилась цвітом
Просив, аби земля укрилась цвітом
Трофим співав: «Поперло бидло вгору,
Неначе дріжджі кинули в лайно!»
Неначе дріжджі кинули в лайно!»
В глибокій балці степовій
Над річкою, що тихо плине
Над річкою, що тихо плине
А бачиш, що усе не так і просто?
Сердитий вітер в трубах завива,
Сердитий вітер в трубах завива,
У турецького паші якось запитали:
- Чом на морі з козаками ви не воювали?
- Чом на морі з козаками ви не воювали?
Востаннє обізвалася струна.
Стих голос кобзаря. Запала тиша.
Стих голос кобзаря. Запала тиша.
Біла паморозь від подиху зимового
За ніч вкрила сіру землю полотном,
За ніч вкрила сіру землю полотном,
Навіяв вітер звідкись запах диму.
Солому, певно, палять по стерні,
Солому, певно, палять по стерні,
Сидить Василько у хаті
Та у вікно визирає.
Та у вікно визирає.
Промерзлий степ зіщулився від вітру
І травами сухими шелестів,
І травами сухими шелестів,
У глухім підземеллі, де вічність холодна і темна,
Де єдина надія – не затхлий повітря ковток,
Де єдина надія – не затхлий повітря ковток,
- Дядьку Степане, ви ж були
Із нашим князем Святославом.
Із нашим князем Святославом.
На білім снігу залишились сліди,
Відбитки чи радості, чи то біди.
Відбитки чи радості, чи то біди.
Степ дрижав не від холоду,
Степ від страху дрижав,
Степ від страху дрижав,
Долаючи то хащі, то болота,
Все далі простував полянський рід.
Все далі простував полянський рід.
Лапатий сніг
На землю ліг,
На землю ліг,
У Стамбулі на Галаті
Розіп’яли турки кляті
Розіп’яли турки кляті
Відрились з рипом двері в курені,
Знадвору лютим холодом війнуло.
Знадвору лютим холодом війнуло.
Малювала зима акварелі
На спітнілому склі уночі.
На спітнілому склі уночі.
Минає час і все мина, як дим,
Хоч за Сибіром так же сонце сходить,
Хоч за Сибіром так же сонце сходить,
Над річкою, в тіні у верболозах,
Круг вогнища, що ледь палахкотить,
Круг вогнища, що ледь палахкотить,
Привіт, котяро! Як життя? Мовчиш?!
Замерз, напевно, надворі́ ж не літо?
Замерз, напевно, надворі́ ж не літо?
Не у далекому Симбірську,
Пророк родивсь на цій землі,
Пророк родивсь на цій землі,
- Скажи-но, отче, ти багато знаєш,
Багато книг розумних прочитав,
Багато книг розумних прочитав,
По широкій долині
Тиха річка кружля.
Тиха річка кружля.
Майнула блискавка і освітила час
Давно минулий і давно забутий,
Давно минулий і давно забутий,
Понад річкою сиділи люди при багатті.
Пастухи, а чи рибалки – люди не багаті.
Пастухи, а чи рибалки – люди не багаті.
Я схотів пройтися над водою,
Подивитись в річки течію.
Подивитись в річки течію.
Чому – не знаю, згадати хочу
Я міф прадавній про Віракочу.
Я міф прадавній про Віракочу.
Куди лиш не кидала доля
Бернарда Претвича. Лиш тут
Бернарда Претвича. Лиш тут
Сиджу якось над річкою, дивлюся
Із берега в неспішну течію.
Із берега в неспішну течію.
Народе мій вільнолюбивий,
Ти пережив за сотні літ
Ти пережив за сотні літ
- Ой, мамо, глянь яка комаха дивна:
Зелена, довга, голова мала
Зелена, довга, голова мала
Полоскала хустку течія,
Що дівчина на містку впустила,
Що дівчина на містку впустила,
Руїною історія лягла
Сучасності нестримній попід ноги,
Сучасності нестримній попід ноги,
Хоча був він із багатих –Предслав Лянцкоронський
Та, як сокіл з коршунами за свій край боровся.
Та, як сокіл з коршунами за свій край боровся.
Тече вода в відро холодна,
Спливає бульбашка із дна..
Спливає бульбашка із дна..
Розповідали, правда, а чи ні,
Того не знаю. Перед смертю, значить
Того не знаю. Перед смертю, значить
Колись над лісом хата стояла,
Жили у хаті тій баба з дідом.
Жили у хаті тій баба з дідом.
Сиджу на березі ставка.
Тримаю вудку у руках,
Тримаю вудку у руках,
Було-було, але давно минуло,
Зосталось трохи в пам’яті моїй.
Зосталось трохи в пам’яті моїй.
- Вставай, Васильку! Годі уже спати!
Пора іти на вулицю гуляти.
Пора іти на вулицю гуляти.
Річка шлях найлегший обира,
Хоч, бува, звивається змією
Хоч, бува, звивається змією
Неймовірність подій,
Неймовірність ідей,
Неймовірність ідей,
Надворі вітер гне дерева долі
Аж сухе віття падає з тополі,
Аж сухе віття падає з тополі,
Скрадався вечір тихий понад ставом,
У очеретах ледве шарудів.
У очеретах ледве шарудів.
І сонце сходить, і трава росте,
І журавлі у небесах курличуть.
І журавлі у небесах курличуть.
Василько біля двору грався якось
Під наглядом бабусиним. Вона
Під наглядом бабусиним. Вона
У ранковому тумані
Я пройдуся по росі.
Я пройдуся по росі.
Повстали гнані і голодні,
Прогнали й винищили тих,
Прогнали й винищили тих,
Василько на подвір’ї собі грався,
Що робиться навкруг – не озирався,
Що робиться навкруг – не озирався,
Степ розімлілий і голий лежав,
Вигріваючи боки на сонці.
Вигріваючи боки на сонці.
«Хто не проти, то отой за вас».-
Так Ісус говорив до учнів.
Так Ісус говорив до учнів.
На захід вітром чорні хмари відігнало,
Дощ, що періщив, мов з відра, потроху стих,
Дощ, що періщив, мов з відра, потроху стих,
Звабила дорога польова.
Чимось все-таки причарувала.
Чимось все-таки причарувала.
Ви в рай комуністичний захотіли?
А ви у нас спитали, молодих:
А ви у нас спитали, молодих:
Густий туман спустився на село,
Сховав хати, паркани і дорогу.
Сховав хати, паркани і дорогу.
Може б плакав степ, та не має сліз.
Хмару дощову вітер геть поніс.
Хмару дощову вітер геть поніс.
Десь поміж пеклом і поміж раєм
Душа в сум’ятті його кружляє.
Душа в сум’ятті його кружляє.
Прийшов онучок до бабусі й діду́ся.
- Ти нині не надто веселий чогось,-
- Ти нині не надто веселий чогось,-
Мало поле веселу вдачу.
Зеленіло, весні раділо.
Зеленіло, весні раділо.
Чи то так було богам потрібно?
Чи вони покинули свій люд?
Чи вони покинули свій люд?
Поповзли чутки по краю, що Москва із ханом
Литву скоро воювати, руйнувати стануть.
Литву скоро воювати, руйнувати стануть.
Тут багато каміння і мало трави.
Кругом люди, машини. А мені з голови
Кругом люди, машини. А мені з голови
Геракл, Гільгамеш. Хто вони такі?
Чому з’явились у людській уяві?
Чому з’явились у людській уяві?
Був, говорять, отой Венжик з рангової шляхти.
Міг би, мабуть, собі жити і горя не знати
Міг би, мабуть, собі жити і горя не знати
Вибрав козак долю
Не грішми багату,
Не грішми багату,
Коли на землю опускає ніч
Обсипане зірками покривало
Обсипане зірками покривало
Коли жили наші предки кожен родом сво́їм,
Зводили міста і села над Дніпром-рікою,
Зводили міста і села над Дніпром-рікою,
Я іду, забрьохавсь по коліна
У траві, що мокра від роси.
У траві, що мокра від роси.
Мисливців гурт скрадався по сліду,
Де нещодавно мамонти ступали.
Де нещодавно мамонти ступали.
Була у князя дочка-одиначка,
Красунею казковою росла,
Красунею казковою росла,
Дерева розступилися поволі
Й дорога наче вирвалась з лещат,
Й дорога наче вирвалась з лещат,
В ті часи були наївні ми, як діти,
Свято вірили у те, що нам плели.
Свято вірили у те, що нам плели.
Ішли якось дід з онуком без дороги полем,
Роздивлялись, розмовляли про усе навколо.
Роздивлялись, розмовляли про усе навколо.
Подію по-своєму кожен сприймає:
Хтось радо вітає, а хтось, навпаки,
Хтось радо вітає, а хтось, навпаки,
А степ стелив під ноги ковилу,
Що, начебто схилялася в поклоні.
Що, начебто схилялася в поклоні.
Пішли два кума рибки половити.
У жі́нок відпросилися своїх.
У жі́нок відпросилися своїх.
Там, де вітер в очеретах спить.
Де шовкова ковила лоскоче,
Де шовкова ковила лоскоче,
Як дві стріли, схрестились дві дороги,
Одна на південь, а друга на схід.
Одна на південь, а друга на схід.
Ледве-ледве із-за гори сонечко гляділось,
Туманцем легким холодним долина укрилась.
Туманцем легким холодним долина укрилась.
Широким степом душа
Крізь ніч кудись поспіша.
Крізь ніч кудись поспіша.
Початок ери. Вже германці у лісах
Свої сокири для походів гострять
Свої сокири для походів гострять
У часи, як руським родом знать іще гордилась
І під польського магната поки не рядилась.
І під польського магната поки не рядилась.
По холодній росі
По коліна бродив.
По коліна бродив.
Сиджу, пи́шу, душу тішу,
Зведу очі, гляну:
Зведу очі, гляну:
Читав я книжку про часи сумні
Далекого тепер середньовіччя.
Далекого тепер середньовіччя.
Не боялись козаченьки ні турків, ні ляхів,
На москалів з татарвою ходили без страху.
На москалів з татарвою ходили без страху.
Було колись у цих степах
Чи, може, то мені наснилось?
Чи, може, то мені наснилось?
Спекотний день зміняла врешті ніч,
Навколо все примарніше ставало,
Навколо все примарніше ставало,
Затуманились очі осені,
Кожен день туман і туман
Кожен день туман і туман
«Віддайте все…»- на тому й закінчилось,
На більше просто сили не було.
На більше просто сили не було.
В давнину в любистку дівчаток купали,
Щоб вони із того гарні виростали.
Щоб вони із того гарні виростали.
Укрили світ тумани сизі,
Сховали все у пелені.
Сховали все у пелені.
Ідуть віки, мирська минає слава,
Але душа щось пам’ята. Бува
Але душа щось пам’ята. Бува
Село стояло над Дніпром колись.
Можливо, й досі ще стоїть – не знаю.
Можливо, й досі ще стоїть – не знаю.
Клен золотиться, а біля клена
Стоїть береза зовсім зелена.
Стоїть береза зовсім зелена.
Ворожістю вселивши свою путь,
Вони хотіли аби їх любили,
Вони хотіли аби їх любили,
Коли то все було, ніхто не зна.
Давно було. Років тоді не знали.
Давно було. Років тоді не знали.
А на горі
О цій порі
О цій порі
Хто ми, власне, українці:
Слов’яни чи готи,
Слов’яни чи готи,
У протитанковому рові під
Молочанськом покоїться
Молочанськом покоїться
Тільки жовтень на поріг,
Пожовтів зовсім горіх.
Пожовтів зовсім горіх.
Я бачив все це і не збожеволів!
Я бачив все це та іще живий!
Я бачив все це та іще живий!
На згарищі Риму блукали спустошені люди,
На попелі теплім лишаючи чіткі сліди
На попелі теплім лишаючи чіткі сліди
Альбатросе, альбатросе,
Зупинися, може досить?!
Зупинися, може досить?!
Життя ішло. Мінялись дні і ночі,
Складались тижні в місяці й роки.
Складались тижні в місяці й роки.
НЬЮ-ЙОРК
Такого дня ще й пізно восени
Просити Бога, мабуть, довго треба.
Просити Бога, мабуть, довго треба.
Вже стільки літ, а ми усе воюємо,
Порозуміння досі не знайшли,
Порозуміння досі не знайшли,
Як Сірко з козацьким військом з Криму повертав
Після того, як у гостях в хана побував.
Після того, як у гостях в хана побував.
Осінь поплаче, поплаче.
Вітер їй сльози утре
Вітер їй сльози утре
Біжить ріка, невпинний плин води,
Шумлять навкруг про вічне очерети.
Шумлять навкруг про вічне очерети.
Під Чернечою горою, де Дніпро гуляє
Славний отаман Підкова лежить-спочиває.
Славний отаман Підкова лежить-спочиває.
Сонечко, хоч світить, та не гріє,
З півночі холодний вітер віє
З півночі холодний вітер віє
То не важливо, коротко чи ні,
Важливіше, щоб було зрозуміло...
Важливіше, щоб було зрозуміло...
Хвилю вітер гонить, синє море грає
Отаман Сулима у похід рушає.
Отаман Сулима у похід рушає.
Осінь щедра, іще чимось зваб мене.
Я люблю тебе, літечко бабине.
Я люблю тебе, літечко бабине.
Чи мало нас давили москалі,
Доводячи, що нас нема й не було?
Доводячи, що нас нема й не було?
Козача вдова Марія хутір в степу тримала,
Який король козакові надав за пролиту кров.
Який король козакові надав за пролиту кров.
Облітає листя, облітає
І на вітрі повагом кружля.
І на вітрі повагом кружля.
Відкрив він очі і побачив храм.
Не смерть, яку побачить сподівався
Не смерть, яку побачить сподівався
Микола ще недавно на Січі,
Три роки, як почав козакувати
Три роки, як почав козакувати
Приспіла осінь,
Принесла гребінь.
Принесла гребінь.
Шумить, вирує Пелла. У похід
Збирає військо Олександр велике
Збирає військо Олександр велике
То не вітер гуля степом і не грім гуркоче,
То Молдова проти турок воювати хоче.
То Молдова проти турок воювати хоче.
Невідомо звідки вітер налетів
І опале листя шляхом покотив.
І опале листя шляхом покотив.
Вчорашні семінаристи,
Відклавши убік книжки,
Відклавши убік книжки,
Ой, ти, гетьмане Богданку – Богдане Ружинський,
Як татари вбили матір та забрали жінку,
Як татари вбили матір та забрали жінку,
Розлінився вітер, мабуть не доспав,
Надто нехотя він листя підмітав.
Надто нехотя він листя підмітав.
Поки не знали – спали спокійніше,
Не бачили оцих тривожних снів
Не бачили оцих тривожних снів
Онуки діда радісно зустріли,
Вони вже свята справжнього хотіли.
Вони вже свята справжнього хотіли.
Я іду по дорозі.
Вітер віти колише.
Вітер віти колише.
Вже стільки літ топчу по цій землі
І все ніяк не можу зрозуміти:
І все ніяк не можу зрозуміти:
Біля старої школи ріс бузок.
Ліловий, білий…Розквітав у квітні.
Ліловий, білий…Розквітав у квітні.
Пада листя, листя пада,
Засипа доріжки саду.
Засипа доріжки саду.
Чорним болем обізвалася у грудях
Та подія дев’ятнадцять літ тому.
Та подія дев’ятнадцять літ тому.
Пливуть чайки Чорним морем,
Пливуть з полуночі,
Пливуть з полуночі,
Чорніють зорані поля,
Жадану впитують вологу.
Жадану впитують вологу.
Зоря та так і не зійшла,
Захоплююча зірка щастя,
Захоплююча зірка щастя,
Проживши в світі вже багато літ,
Дідусь любив виходити у поле,
Дідусь любив виходити у поле,
Чи легкий туман, чи то сіра мла
З раннього рання землю облягла.
З раннього рання землю облягла.
«Є завжди місце подвигу в житті!»
Так нас уміло вчили стільки років
Так нас уміло вчили стільки років
Згадалося, як то колись було.
Поїхали ми з мамою в село
Поїхали ми з мамою в село
Неба вид посірілий
Викликає печаль,
Викликає печаль,
Вставало сонце, аж червоне від натуги,
Так не хотіло відкривати новий день,
Так не хотіло відкривати новий день,
У широкому полі буйний вітер гуляє,
У високому небі жайвір пісню співа,
У високому небі жайвір пісню співа,
Десь там далеко у небесах
Летять лелеки і на крилах
Летять лелеки і на крилах
Чи є щось гірше, аніж бунт рабів,
Які постійно чоботи лизали,
Які постійно чоботи лизали,
І
Все таке нетривке,
Все таке мимолітне.
Все таке мимолітне.
Просіює історія крізь сито
Події, факти, явища життя
Події, факти, явища життя
Мазунчик долі, красень, мрія дам –
Усе це зовні, а усередині
Усе це зовні, а усередині
Надвечір розпогодилось, неначе
І вітер трохи хмари розігнав.
І вітер трохи хмари розігнав.
Ви за Сталіна? Вам хочеться реваншу?
Вам порядок треба? Що ж, тому і буть.
Вам порядок треба? Що ж, тому і буть.
Пололи ми із мамою город,
Бо трохи бур’яну понаростало,
Бо трохи бур’яну понаростало,
Пішло від нас тепло.
Повернеться не скоро.
Повернеться не скоро.
Коли до ніг катів упало тіло,
Світ не здригнувся й не перевернувсь,
Світ не здригнувся й не перевернувсь,
Сьогодні встали рано з дідусем,
Бо в ліс сходити з вечора зібрались.
Бо в ліс сходити з вечора зібрались.
Проста дорога стелеться під ноги
І сірий пил хмарка́ми по сліду.
І сірий пил хмарка́ми по сліду.
Рим застиг, чекаючи навали,
Сам Порсенна з півночі спішить.
Сам Порсенна з півночі спішить.
У Василя сьогодні перший день
Роботи у бригаді лісорубів.
Роботи у бригаді лісорубів.
Блукає вітер листям пожовтілим,
Зрива з дерев і кидає униз.
Зрива з дерев і кидає униз.
Помер Аларіх ще в розцві́ті літ,
Нещадна смерть всі плани обірвала.
Нещадна смерть всі плани обірвала.
Степи безмежні, степи широкі
Лиш вільний вітер по них гуля.
Лиш вільний вітер по них гуля.
Постелила осінь постіль
Та й гука,
Та й гука,
Всього лише картинка на стіні.
Та попри всю екзотику екранну
Та попри всю екзотику екранну
Як на озеру Долобську князі засідали
Святополк і Володимир раду тут тримали.
Святополк і Володимир раду тут тримали.
Озолотила березу осінь,
Позолотила і вербі коси.
Позолотила і вербі коси.
Я піднявся на високую могилу,
Кимсь насипану в далеку давнину.
Кимсь насипану в далеку давнину.
У степу широкім, вольнім козаки гуляли,
Серед степу, серед поля орду чатували.
Серед степу, серед поля орду чатували.
На гілці на тоненькій,
На самому краю
На самому краю
То не грім, не буйний вітер
У степу гуде:
У степу гуде:
Сидить старий на лавці попід пло́том,
На сонці гріє кісточки свої,
На сонці гріє кісточки свої,
Після дощу трава зазеленіла,
А то стояла жовта і суха.
А то стояла жовта і суха.
Із тих часів, як розум гору взяв
І мавпа таки виросла в людину,
І мавпа таки виросла в людину,
Із криком: «Руса, руса упіймали!»
Немов, новин важливіших нема,
Немов, новин важливіших нема,
Останні листочки полощуться вітром,
Тримаючись міцно за голе гілля,
Тримаючись міцно за голе гілля,
З тих пір, коли вогонь упав із неба
І все навкруг понищив, попалив,
І все навкруг понищив, попалив,
- О, слава тих далеких літ,
Солонкуватий присмак крові.
Солонкуватий присмак крові.
Над головою гуси пролітають
Кудись на південь теплий край шукать.
Кудись на південь теплий край шукать.
Нам невідомо, що таке є страх
І що то жалість – також невідомо.
І що то жалість – також невідомо.
Звиваючи в ду́мках мереживо слів
Тепер, стільки років потому,
Тепер, стільки років потому,
Мені дорогу перейшла
Соплива осінь.
Соплива осінь.
Такі вони й були, оті попи,
В душі зовсім не маючи святого,
В душі зовсім не маючи святого,
Іде Олег на греків, зібрав багато воїв
Варягів і словенів, і кривичів, і чудь,
Варягів і словенів, і кривичів, і чудь,
Із прощальними криками
Пролетять журавлі.
Пролетять журавлі.
Ударили пороки в стіни,
Замовк людський блаженний спів.
Замовк людський блаженний спів.
Лети, мій коню, по степу широкім,
Я маю звістку чорну донести
Я маю звістку чорну донести
Ворони зграями все небо краяли
І сонце плавало у небесах
І сонце плавало у небесах
Нас хрестили не у соборах,
А в церквах, щоб ніхто й не чув,
А в церквах, щоб ніхто й не чув,
Гарно влітку на селі у дідуся.
Не турбують, можна спати досхочу.
Не турбують, можна спати досхочу.
А березу осінь
Золотом укрила
Золотом укрила
Не цар, бо що царі до нього.
Не Бог, бо є той чи нема.
Не Бог, бо є той чи нема.
Їм Борисфен поміг тоді зустрітись.
Вона білизну прати понесла
Вона білизну прати понесла
У самотню хмарку в небі
Учепилися вітри.
Учепилися вітри.
Поміж семи найбільших мудреців
Колись і Періандра називали.
Колись і Періандра називали.
Неспішна валка рухалася шляхом
Здіймаючи клубами сірий пил.
Здіймаючи клубами сірий пил.
Ранкове сонце важко вибралось на світ.
Розчервонілося, напевно, від натуги.
Розчервонілося, напевно, від натуги.
Гренада – останній карібів оплот,
Якого іспанці зломить не зуміли,
Якого іспанці зломить не зуміли,
Пограбувавши Русь і пів Європи
І звівши у степах Сарай Бату,
І звівши у степах Сарай Бату,
Покотилося світом сонечко,
Відкриваючи очі всім,
Відкриваючи очі всім,
На Косовім полі, на полі кривавім
Зійшлися дві долі, зійшлися дві слави:
Зійшлися дві долі, зійшлися дві слави:
Степ приазовський вільний і широкий.
Дорога рівна, як стріла, лежить.
Дорога рівна, як стріла, лежить.
Там, у небі високо,
Де кружля грізний сокіл,
Де кружля грізний сокіл,
Запитайте: хто такий Ель-Кано
І, навряд чи, зможе хто назвать,
І, навряд чи, зможе хто назвать,
Є недалеко нашого села
Червона гірка – і крута, й висока.
Червона гірка – і крута, й висока.
Досить дивно виглядала ніч:
Блискавки метались зусібіч.
Блискавки метались зусібіч.
Хто ради слави, хто заради грошей,
Хто ради влади самої, чи як
Хто ради влади самої, чи як
У задумі великий хан Тігак
Сидить у шатрі, ноги підібгавши.
Сидить у шатрі, ноги підібгавши.
У холодному небі сірі хмари пливли,
Зачіпаючись часом за верхівку тополі
Зачіпаючись часом за верхівку тополі
Горілка до добра не доведе.
Є прикладів в історії чимало.
Є прикладів в історії чимало.
Надходив вечір. Тиша залягла.
Стомився вітер, десь в кущах дрімає.
Стомився вітер, десь в кущах дрімає.
У небі заблукало кілька зір,
Виблискують у темряві суцільній,
Виблискують у темряві суцільній,
Був-бо князь Ягайло молодий та лютий,
Докорів не слухав, що хотів – робив.
Докорів не слухав, що хотів – робив.
Їде степом приазовським чумацькая валка,
Веде її чумак сивий, що в чумаках змалку.
Веде її чумак сивий, що в чумаках змалку.
Срібний місяць із неба на землю упав
І розбився одразу на мільйони шматочків.
І розбився одразу на мільйони шматочків.
В жалобі Польща, Польща гірко плаче.
Часи змінились... І часи сумні.
Часи змінились... І часи сумні.
Не за горами, не за ріками
І лісами дрімучими дикими
І лісами дрімучими дикими
Опустилася з небес чорнота
На ліси й поля, на села й міста.
На ліси й поля, на села й міста.
Князь Жигимонт боявся не дарма,
Що вб’ють його бояри із князями,
Що вб’ють його бояри із князями,
Не росте у Алі худоба
Де уже він не пас її,
Де уже він не пас її,
Розсипав місяць зірок намистини
В нічного неба чорному сукні
В нічного неба чорному сукні
Тривожно обізвався лісом ріг,
Скликаючи, напевно, на підмогу.
Скликаючи, напевно, на підмогу.
Жило-було собі одне село,
Садками рясно на весні цвіло,
Садками рясно на весні цвіло,
Надбігла раптом хмарка знахабніла,
Коли я ніжні промені ловив,
Коли я ніжні промені ловив,
Крез – цар лідійський ладився в похід.
Здолавши всіх малоазійських греків,
Здолавши всіх малоазійських греків,
Щоб зрозуміти, як воно було,
Запам’ятати вам, як слід, потрібно,
Запам’ятати вам, як слід, потрібно,
Надвечір’я. Вітер стих,
Десь в ярочку спати ліг.
Десь в ярочку спати ліг.
Їх вбила лінь. Не арії, які
Прийшли сюди тоді ще дикунами.
Прийшли сюди тоді ще дикунами.
Їхали татари приазовським степом.
Не орда, а кілька верхівців всього.
Не орда, а кілька верхівців всього.
Сіріло. Сонце пагорбом котилось,
Мабуть, спішило побувать в гостях,
Мабуть, спішило побувать в гостях,
Могутній Крез зібрався у похід
Безрідних персів землі воювати.
Безрідних персів землі воювати.
Земля України - безмежні родючі поля
І надра багаті,і люди усі працьовиті.
І надра багаті,і люди усі працьовиті.
Поволі день до вечора хиливсь.
За сонцем вітер гнав рожеві хмари.
За сонцем вітер гнав рожеві хмари.
Цар Антиох Сирійський знахабнів.
Нема сусідам ні на мить спокою,
Нема сусідам ні на мить спокою,
Наче птах розкинув в синім небі крила,
Простяглись кургани у степу глухім.
Простяглись кургани у степу глухім.
Переді мною в усій красі
Млиновим жорном місяць висів.
Млиновим жорном місяць висів.
Показавши мудрецям скарбницю,
Гори злата, срібла, камінців,
Гори злата, срібла, камінців,
В глибокій балці декілька шатрів
Та три кибитки в затінку сховались.
Та три кибитки в затінку сховались.
Перун здалеку громом погрозив,
Насупив свої чорні хмари – брови.
Насупив свої чорні хмари – брови.
Ашока на вершині слави.
Він найсильніший із царів.
Він найсильніший із царів.
Степом тупіт копит, степом брязкіт мечів
І зелену траву топче сотня коней.
І зелену траву топче сотня коней.
Місяць в небі майорить рогатий,
Хоче якусь хмарку нанизати.
Хоче якусь хмарку нанизати.
По смерті батька Періандр став
Тираном у Корінфі. І, звичайно,
Тираном у Корінфі. І, звичайно,
Тривожно у Плоскині на душі.
То зайде у шатро, то вийде з нього,
То зайде у шатро, то вийде з нього,
Вайлуватий місяць всівся на гілляку,
Дивиться спідлоба в темінь степову.
Дивиться спідлоба в темінь степову.
Їх всього лише триста лишилось
Проти перського війська всього.
Проти перського війська всього.
Хан Куря хитрий, справжній, син степів,
Він голови дарма не підставляє,
Він голови дарма не підставляє,
Ще засвіт встали Косарі
Траву небесную косити.
Траву небесную косити.
«Каганом ставши, я підняв
Народ загиблий, незаможний,
Народ загиблий, незаможний,
Задумавшись сидів полянський князь
В своїй світлиці за столом дубовим,
В своїй світлиці за столом дубовим,
Ще цвіркун у траві не спить.
Він вечірню зорю стріча.
Він вечірню зорю стріча.
Тут колись ходили печеніги,
Оточивши стольний Київ – град.
Оточивши стольний Київ – град.
Було в часи це давні, знані мало,
Як боги вже на небесах жили,
Як боги вже на небесах жили,
А на світанку поблідли зорі,
Стих соловейко на осокорі.
Стих соловейко на осокорі.
Для них він – Великий,для нас він – Кривавий,
Що Січ зруйнував – нашу гордість і славу.
Що Січ зруйнував – нашу гордість і славу.
Маленький Нестор полюбляв із дідом
Перепливати на той бік Дніпра.
Перепливати на той бік Дніпра.
Постіль постелена та спать не хочеться.
Як небо зоряне, який там сон?
Як небо зоряне, який там сон?
Скільки днів він бився з цим хлопчиськом,
Мордував його і ніч, і день,
Мордував його і ніч, і день,
В часи далекі в степовім краю,
Можливо й тут, де я тепер стою,
Можливо й тут, де я тепер стою,
Вже серпень надворі.
Лежу в полині
Лежу в полині
Вони говорять, що, мовляв, у нас
Нема порядку й не було ніколи.
Нема порядку й не було ніколи.
Україна – край благословенний,
Степ безкраїй і ясна блакить.
Степ безкраїй і ясна блакить.
А надворі літо красне.
Небо синє, сонце ясне.
Небо синє, сонце ясне.
Венера Мілоська безрука стоїть.
Та, кажуть, колись вона бу́ла з руками.
Та, кажуть, колись вона бу́ла з руками.
Було це у часи настільки давні,
Що тільки Бог їх, мабуть, рахував,
Що тільки Бог їх, мабуть, рахував,
Бігла хмарка, утомилась,
Дуже пити їй схотілось.
Дуже пити їй схотілось.
На полі біля Гавгамел
Зійшлися врешт два війська грізні,
Зійшлися врешт два війська грізні,
У Таврії спів готських дів луна
Плекають вони помсту Шарукану
Плекають вони помсту Шарукану
А там, де вітер у вербах грає,
Де понад ставом очерети,
Де понад ставом очерети,
В Таренті, кажуть, жіночка жила
Добропорядна, віддана дружина.
Добропорядна, віддана дружина.
Хай покара Бог клятих росомонів
Від них нещастя готські всі пішли
Від них нещастя готські всі пішли
З сороміцького сну
ніч уже червоніти поча́ла
ніч уже червоніти поча́ла
Нарада в Олександра термінова.
Цар Дарій надіслав своїх послів
Цар Дарій надіслав своїх послів
Возношу я хвалу Папаю і Вайю,
Завдячуючи їм, що ще й живу й царюю.
Завдячуючи їм, що ще й живу й царюю.
Дім оточили воїни царя,
Якого Рим встиг добре залякати.
Якого Рим встиг добре залякати.
Ой, у полі рясне жито.
Стало літо молотити.
Стало літо молотити.
«Нишкни усе у степах приазовських!
Геть із дороги – сармати їдуть!
Геть із дороги – сармати їдуть!
Тремтлива далеч легко струменить
Під поглядом полуденного сонця.
Під поглядом полуденного сонця.
Бій закінчився. Олександр знов
Зміг, як і завше, ворога здолати.
Зміг, як і завше, ворога здолати.
На березі нічного Борисфену
Багаття троє скіфів розвели,
Багаття троє скіфів розвели,
У вишневім саду
Забродила роса.
Забродила роса.
Блукав якось по вулицях філософ
Зі смолоскипом серед біла дня,
Зі смолоскипом серед біла дня,
У дуже давній ще доскіфський час
Степи оці зовсім не пустували,
Степи оці зовсім не пустували,
Такі короткі літні ночі.
Не встигне сонечко зайти.
Не встигне сонечко зайти.
Він ішов. Один серед пустелі.
Ледве брів, трамбуючи пісок.
Ледве брів, трамбуючи пісок.
Колись давно, уже й не знать коли
Повір’я, кажуть, по степу блукало,
Повір’я, кажуть, по степу блукало,
Я прокинувсь та й на ганок.
Прохолодний тихий ранок,
Прохолодний тихий ранок,
Вони довбали скелю день і ніч,
Потомкам прокладаючи дорогу
Потомкам прокладаючи дорогу
Крізь ніч і степ коней шалених лет.
Як чорна тінь, попереду цариця
Як чорна тінь, попереду цариця
Середина літа.
Чом не порадіти
Чом не порадіти
Ми часто події сприймаємо
Крізь призму чужих почуттів.
Крізь призму чужих почуттів.
Як світ Аллах нарешті сотворив,
То ліг він від роботи відпочити.
То ліг він від роботи відпочити.
Надвечір спека трохи спала.
В тополях вітер шарудів,
В тополях вітер шарудів,
« Один у полі не воїн!»-
Так мудрість народна вчить.
Так мудрість народна вчить.
Колись привільне море Меотида,
Що ми Азовським звикли називать,
Що ми Азовським звикли називать,
Понад ставом верби в ряд
Голови схилили.
Голови схилили.
Ледь піднялась вечірняя зоря,
Як посланці мілетського царя
Як посланці мілетського царя
Жив-був у Китаї один мандарин,
Який дуже гарно любив одягатись.
Який дуже гарно любив одягатись.
Під горою, під вербою
Рано-вранці при воді
Рано-вранці при воді
У Дубровніку під свято
Продавав якось брат брата.
Продавав якось брат брата.
Хто їздив повз Манойловку хоч раз,
Той бачив у степу Корсак-Могилу.
Той бачив у степу Корсак-Могилу.
Там, де шлях куриться над рікою,
В тихих вербах, у густій тіні
В тихих вербах, у густій тіні
Щоб зберегти порядок на землі
(Так він наївно чи жорстоко думав),
(Так він наївно чи жорстоко думав),
Вкладає мама синочка спати:
- Спи, мій маленький, заплющуй очі.
- Спи, мій маленький, заплющуй очі.
Верби рядочком понад ставочком.
Тиша навколо, по воді кола.
Тиша навколо, по воді кола.
Слова значи́мі, пишні фрази
Буває, важать менш того
Буває, важать менш того
- А що це за квіточки жовтим цвітуть?-
Питає синочок у мами своєї.
Питає синочок у мами своєї.
А я люблю, як літній дощик
Пройде по вулицях, по площах.
Пройде по вулицях, по площах.
На сірім тлі пилюки вікової
Своє ім’я він вивів від руки.
Своє ім’я він вивів від руки.
Якщо піднятись птахою
у сині небеса
у сині небеса
Застояне повітря у степу
Таке гаряче, що і не дихнути.
Таке гаряче, що і не дихнути.
Тремти, великий Риме, я іду!
Я той, хто здатен час твій подолати.
Я той, хто здатен час твій подолати.
Кохання не лише із насолод,
У ньому ще така велика сила:
У ньому ще така велика сила:
Лице умию в течії стрімкій
І теплим вітром висушу. Та стану
І теплим вітром висушу. Та стану
Здалося їм, що храм, нарешті, впав,
Від їхніх бомб обрушилися стіни.
Від їхніх бомб обрушилися стіни.
Приїхала онука у село
Аби від міста трохи відпочити.
Аби від міста трохи відпочити.
Надвечір вітер врешті стих,
Сховався в заростях густих,
Сховався в заростях густих,
Бездарність завжди нахабно преться
І ладна стерти на порох тих,
І ладна стерти на порох тих,
Росте горіх великий біля хати.
Ще прадід його, кажуть, посадив.
Ще прадід його, кажуть, посадив.
Дощ надворі ллє, як із відра
І вода рікою розлилася.
І вода рікою розлилася.
Зчинилася зненацька стрілянина,
Червоні уступили у село
Червоні уступили у село
Пішли ми якось взимку з дідусем
Гуляти парком. Снігу навалило.
Гуляти парком. Снігу навалило.
Нічого вартого уваги.
Пуста дорога польова.
Пуста дорога польова.
А він прийшов всіх захистити
Від влади, що гнітила їх,
Від влади, що гнітила їх,
Іде дідусь доріжкою в парку,
На палицю спирається, кульгає.
На палицю спирається, кульгає.
Тихий вечір над рікою.
Вітер лишив у спокої
Вітер лишив у спокої
Вони зустрілись: чоловік і звір,
Зчепилися в двобої на арені.
Зчепилися в двобої на арені.
Зібралася на свято вся сім’я:
І мама, й тато, і дідусь, бабуся.
І мама, й тато, і дідусь, бабуся.
Йду на світанку траву косить.
Понад водою туман висить.
Понад водою туман висить.
Наполеону часто снилась Жозефіна.
Не Аустерліц, не Ієна, не Ваграм.
Не Аустерліц, не Ієна, не Ваграм.
Коли з сестрою ми були малі,
В село сусіднє часто зазирали.
В село сусіднє часто зазирали.
Прокинувся на вранішній зорі.
На сході небо ледве рожевіє.
На сході небо ледве рожевіє.
Зібрався перський цар скорити скіфів,
Прийшов у степ із військом чималим.
Прийшов у степ із військом чималим.
Прийшов якось до бабуся я погостювати,
А вона в садочку вишні в цеберко зриває.
А вона в садочку вишні в цеберко зриває.
У віконці світилося,
Хоч вже спало село.
Хоч вже спало село.
Упали Сарди. В лютій ворожбі
Цар персів Кір узяв над Крезом гору,
Цар персів Кір узяв над Крезом гору,
Ще пам’ятаю, зовсім я малий.
Сидим якось з бабусею на ганку.
Сидим якось з бабусею на ганку.
По росі, по траві
На світанку пройду.
На світанку пройду.
Помираючи, він сказав одне,
Що на пласі ще він сказати міг?
Що на пласі ще він сказати міг?
Прийшла донька до матері в сльозах:
- Не знаю, мамо, що мені робити.
- Не знаю, мамо, що мені робити.
Темрява все огорне,
Трави росою змочить.
Трави росою змочить.
Нас звинувачують, що ми антисеміти
І то чи не найбільші на землі.
І то чи не найбільші на землі.
«На городі бузина, а в Києві дядько».
Хто цю приказку не зна? Але, по-порядку.
Хто цю приказку не зна? Але, по-порядку.
То тече, то пече,
Літо грається з нами.
Літо грається з нами.
Було-було колись в оцім краю,
Давно вже й бур’яном позаростало.
Давно вже й бур’яном позаростало.
Іду якось по вулиці села.
Уже зоря вечірняя зійшла
Уже зоря вечірняя зійшла
Нарешті все відгуло.
Нічне затихло село.
Нічне затихло село.
І розверзлися небеса,
І з високої тої блакиті
І з високої тої блакиті
Тече, тече Дніпро-Ріка
І течія його стрімка,
І течія його стрімка,
Розсердився вітер,
Мов для нього горе,
Мов для нього горе,
На вчинок зважитись нелегко,
Коли ціна тому – життя.
Коли ціна тому – життя.
Як у Києві на горі крутій
Жив колись страшний трьохголовий змій.
Жив колись страшний трьохголовий змій.
День саме в розпалі.Нестерпний сонця жар.
Земля розпечена аж обпікає ноги
Земля розпечена аж обпікає ноги
Чим ближче старість, тим жорстокіш був
Хан Темучін, що Чингізханом звали.
Хан Темучін, що Чингізханом звали.
Садили картоплю ми у дідуся.
Він ямки копає, а ми із сестрою,
Він ямки копає, а ми із сестрою,
Сонце піднялося вже високо
Та не встигло випити росу.
Та не встигло випити росу.
Спори громадянської війни
Рознеслися вітрами по світу.
Рознеслися вітрами по світу.
Було це у часи у старовинні.
Коли? Не знаю. Та давно було.
Коли? Не знаю. Та давно було.
Небесні сльози впали на траву,
Прибили пил дороги польової.
Прибили пил дороги польової.
Повчитись би нашим царям і царятам
Як треба про гідність і честь свою дбати…
Як треба про гідність і честь свою дбати…
Сидів в саду і слухав солов’я,
Що недалеко в гаї заливався.
Що недалеко в гаї заливався.
Нестерпна спека і здається, аж
Земля від того плавитись поча́ла.
Земля від того плавитись поча́ла.
Хтось по собі будує мавзолеї
Чи піраміди зводить, а от він
Чи піраміди зводить, а от він
З прадавніх літ лежить серед Дніпра
Великий острів - Хортицею зветься.
Великий острів - Хортицею зветься.
По ледь помітній стежці у траві
Ступаю легко. Сонце в небі сяє.
Ступаю легко. Сонце в небі сяє.
Свої бувають гірші ворогів,
Бо їм же ще вислужуватись треба,
Бо їм же ще вислужуватись треба,
Стоять у Призов’ї три могили.
Найменша називається Корсак
Найменша називається Корсак
Лілії біліють на воді.
Не лякає їх липнева спека.
Не лякає їх липнева спека.
Лицар без страху й доко́ру,
Славний француз Буаярд.
Славний француз Буаярд.
Каховське море, хвиля в берег б’є,
Пінявий слід лишає за собою.
Пінявий слід лишає за собою.
Проста кибитка вкрита повстю,
Казан на вогнищі кипить.
Казан на вогнищі кипить.
Полуденна мить.
Попід дерево
Попід дерево
Ми вже другий десяток розміняли,
А дехто ще продовжує кричать,
А дехто ще продовжує кричать,
Над розмореним спекою степом
Тільки жайвір кружляв. Та і той
Тільки жайвір кружляв. Та і той
Ми - скіфи. Щоб там хто не говорив.
Із діда - прадіда ми - степу вільні діти.
Із діда - прадіда ми - степу вільні діти.
Сидів у сквері чоловік і плакав.
Не з горя, видно…Але краплі сліз
Не з горя, видно…Але краплі сліз
Світанкова тиша,
Вітер ледве дише.
Вітер ледве дише.
Говорять, що, як спалювали Гуса
І у попів урвався вже терпець,
І у попів урвався вже терпець,
Земля благословенна України,
Поля безмежні, ріки і ліси.
Поля безмежні, ріки і ліси.
Під вербою понад ставом
Дядько з вудкою сидів.
Дядько з вудкою сидів.
Розкажи мені, кургане степовий,
Що ти бачив, що за вік предовгий твій
Що ти бачив, що за вік предовгий твій
Мама на подвір’ї прибирає,
Тут малий синочок прибігає:
Тут малий синочок прибігає:
На тихі води туман сіда.
Крізь нього сонце ледь прогляда.
Крізь нього сонце ледь прогляда.
Як римляни всім військом облягли
Колись були прадавні Сіракузи,
Колись були прадавні Сіракузи,
Поїхала на південь вся сім’я.
А діти оце вперше море бачать,
А діти оце вперше море бачать,
Летіли коні, летіли коні
По чистім полі, як на долоні.
По чистім полі, як на долоні.
Чи подих вітру, чи орлиний крик,
Щось його сон тривожний перервало
Щось його сон тривожний перервало
- Дідусю, чув, знов приморозки йдуть!
Он у новинах тільки-но сказали.
Он у новинах тільки-но сказали.
Тріпотіли крила літнього світанку,
Сонечко ступило на каміння ганку.
Сонечко ступило на каміння ганку.
Купальська ніч. Вогонь палахкотить,
Язичники приносять жертву богу.
Язичники приносять жертву богу.
Як хто на Рокитнівщині бував,
А особливо на початку літа,
А особливо на початку літа,
Вже сонце укладалось в хмарах спати.
Мов з’їхали із глузду комарі.
Мов з’їхали із глузду комарі.
У славному у городі у Києві,
У князя Ярослава у гостях,
У князя Ярослава у гостях,
У гніві був правитель угрів Арпад.
Так гарно ним задуманий похід
Так гарно ним задуманий похід
Над степом ранок тихий уставав,
Трава блищала у ранкових росах
Трава блищала у ранкових росах
Молодий ще був Володимир-князь,
Як прийшли посли з Новагорода
Як прийшли посли з Новагорода
- Скажіть, а чому в нашому селі
Так дивно річку люди називають?
Так дивно річку люди називають?
Біля ставу качка кряче.
Над водою риба скаче.
Над водою риба скаче.
Удень Христу молився, а вночі
Він діставав з-за комина Перуна,
Він діставав з-за комина Перуна,
Сидить на лавці сивий-сивий дід.
Онучок поряд книжечку гортає,
Онучок поряд книжечку гортає,
Аж на край села стежка привела.
Вранішня зоря досі не зійшла.
Вранішня зоря досі не зійшла.
Він сказав: «Знайдіть для мене віру!»
Розіслав в усі кінці гінців.
Розіслав в усі кінці гінців.
Створивши Землю, через певний час
Бог, відпочивши, взявся оглядати.
Бог, відпочивши, взявся оглядати.
А сонце палить аж річка мліє
І поступово вона міліє,
І поступово вона міліє,
Колись давно відомі полководці,
Султани, імператори, царі,
Султани, імператори, царі,
Сиділи дід з онуком понад Дніпром – рікою,
Дивилися, як стрімко вода з пороги б’є.
Дивилися, як стрімко вода з пороги б’є.
Їхав, їхав та і став.
Понад шляхом тихий став.
Понад шляхом тихий став.
Йому тоді безмежно повезло́,
Що був маленький, коли Темучіну,
Що був маленький, коли Темучіну,
Був я на весіллі в Полтаві.
Хоч і не люблю, а прийшлось.
Хоч і не люблю, а прийшлось.
Закрилось віко дня й багряний світ
Зі скрині тої навкруги розлився.
Зі скрині тої навкруги розлився.
Перунів день. Попід священим дубом
Тривожна тиша: прийме, а чи ні?
Тривожна тиша: прийме, а чи ні?
Колись в Єгипті жук цей був священним.
На схилах Нілу поклонялися йому.
На схилах Нілу поклонялися йому.
Мчали хмари по небу,
немов схарапуджені коні
немов схарапуджені коні
Мчать тачанки, наче вітер,
Цокіт чути звіддаля.
Цокіт чути звіддаля.
Поїхав я у гості до знайомих
В село на лівім березі Дніпра.
В село на лівім березі Дніпра.
Ще до ранньої зорі
Встають в липні Косарі.
Встають в липні Косарі.
Турецьке військо в Грецію іде
Аби повсталих греків покарати.
Аби повсталих греків покарати.
Ми їдемо із татом на гарбі
Повнісінько натоптану соломи.
Повнісінько натоптану соломи.
У ранкову сонну ще годину
Зачепилось сонце за ялину.
Зачепилось сонце за ялину.
Що не кажіть, а древні-таки вміли
Робити гарні речі на віки.
Робити гарні речі на віки.
Пішов якось я сіно ворушить,
Яке на полі кілька день лежить.
Яке на полі кілька день лежить.
Я прокинуся на світанні,
Доки сонечко не зійшло,
Доки сонечко не зійшло,
- Чим, скіфе, тобі краще, ніж мені,
Царю царів великому живеться ?
Царю царів великому живеться ?
З бабусею пішли ми якось раз
В село сусіднє, «по́другу» провідать.
В село сусіднє, «по́другу» провідать.
Усе ближче до осені.
У степу ночі росяні.
У степу ночі росяні.
Ще один штрих Шевченку до портрета.
Якось, коли в Яготині він був,
Якось, коли в Яготині він був,
Пішли до лісу з татом навесні,
Пройтися та подихати повітрям.
Пройтися та подихати повітрям.
Тихий вечір, місяць сходить.
Сидять діди на колоді,
Сидять діди на колоді,
Комета з’явилась на небі,
Призвісник якоїсь біди.
Призвісник якоїсь біди.
- Пробачте, ви постійно нас вчите,
Що шапку слід в приміщенні скидати.
Що шапку слід в приміщенні скидати.
Посмикавсь вітер та і затих.
Десь в очеретах, напевно, ліг.
Десь в очеретах, напевно, ліг.
Ще коли Дніпро Борисфеном був
І лунала круг тільки скіфська річ,
І лунала круг тільки скіфська річ,
Сиділи ми малі із дідусем,
Запитували в нього геть про все.
Запитували в нього геть про все.
Спочиваю в тіні дерев,
Сподіваюсь, спаде цей жар.
Сподіваюсь, спаде цей жар.
Під Крутами три сотні юнаків
Шлях заступили ордам більшовицьким,
Шлях заступили ордам більшовицьким,
Давно минулії літа,
Часи, уже напівзабуті,
Часи, уже напівзабуті,
Півні розкукурікалися рано.
Ще й сонечко на небі не зійшло,
Ще й сонечко на небі не зійшло,
Колись давно в Луканії далекій
Стояло місто грецьке Сібаріс.
Стояло місто грецьке Сібаріс.
(англійська легенда)
Серед ночі спустився із ганку.
Від роси обважніла трава
Від роси обважніла трава
На смертнім ложі скіфський цар Скілур
Зібрав синів усіх навколо себе,
Зібрав синів усіх навколо себе,
Через замети, що сягали до колін
Крізь ліс, мабуть, відомими стежками
Крізь ліс, мабуть, відомими стежками
Роса упала на траву,
Роса упала.
Роса упала.
Гупаючи в груди кулаками,
Прославляли чистоту порід.
Прославляли чистоту порід.
Вкладає мама сина свого спати,
Гарненько вкрила і на ліжко сіла,
Гарненько вкрила і на ліжко сіла,
Тихий-тихий вечір бродить.
Із-за лісу місяць сходить.
Із-за лісу місяць сходить.
Погас вогонь на требищі Перуна,
Стежина бур’янами поросла.
Стежина бур’янами поросла.
Пішли із сином якось ми до лісу,
Пройтися, може, ягід назбирать,
Пройтися, може, ягід назбирать,
Ніч дивилась хижо жовтим оком,
Видивлялась: хто це там не спить.
Видивлялась: хто це там не спить.
У Києва в очах тривога,
Народ збентежений снує,
Народ збентежений снує,
Стоїть корчма понад шляхом біля перевозу.
Хто не їде – не минає, зайде пригоститись.
Хто не їде – не минає, зайде пригоститись.
І стара верба висока
Понад річкою стоїть.
Понад річкою стоїть.
Вже Дорошенко гетьман двох сторін.
Війська московські з ляку відступили.
Війська московські з ляку відступили.
Жив чоловічок у однім селі,
Нажив сохою добрі мозолі,
Нажив сохою добрі мозолі,
А надворі пахне липою.
Бджоли навкруги гудуть.
Бджоли навкруги гудуть.
Оточили кляті турки у війну Хотинську
В кількасот загін козацький,що війська відбився.
В кількасот загін козацький,що війська відбився.
Коли було і де було – не знаю,
Але в печерах темних і глухих
Але в печерах темних і глухих
Осокою високою
Над річкою широкою
Над річкою широкою
В степах безмежних, де Дніпро стрімкий
У очеретах стомлено блукає
У очеретах стомлено блукає
Повертались запорожці з турецького краю,
Гарно в турок гостювали, нагнали їм страху.
Гарно в турок гостювали, нагнали їм страху.
КАРТА САЙТУ | Щодо "Майстерень" | Щодо Поезії | Поетичні дійства. Відзначення, конкурси | Щодо СЦЕНИ" | КОНТАКТИ
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.7989 seconds
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.7989 seconds